Корпоративні підприємства

   1. Поняття права власності підприємства корпоративного типу. Об’єкти і
                  суб’єкти корпоративного права власності.

    З часу проголошення незалежності України здійснено заходи щодо розвитку
приватної  і  колективно-кооперативної  власності,  виникнення   нових   для
України  форм  організації  сільськогосподарського   виробництва,   визнання
їхньої  рівноправності,  наділення  їх   повною   господарське-управлінською
самостійністю.  Серед  цих  нових  утворень  набули  поширення  і  правового
визнання  акціонерні   сільськогосподарські   товариства,   які   виробляють
сільськогосподарську продукцію.
    Правове  становище   акціонерного   сільськогосподарського   товариства
визначається нормами Закону "Про господарське  товариство"  від  19  вересня
1991  р.  та  Статутом  цього  товариства.  Для  розробки   такого   Статуту
акціонерне  сільськогосподарське  товариство  використовує  Типовий   Статут
відкритого  акціонерного  товариства,   створеного   шляхом   корпоратизації
державного  підприємства,  затвердженого  наказом   Міністерства   економіки
України, Фондом державного майна України  і  Міністерством  юстиції  України
від 31 серпня 1993 р.
    За  своєю  економічною  сутністю  і  правовим   статусом   акціонерного
сільськогосподарського товариства  слід  вважати  утворенням  корпоративного
типу.
    При створенні акціонерних товариств першорядним є вирішення питання про
власність. Принциповою особливістю  правосуб'єктності  цієї  групи  аграрних
підприємців є насамперед те, що ці товариства — об'єднання  капіталу,  а  не
особистої трудової участі.
    Майнова    правосуб'єктність    акціонерного     сільськогосподарського
товариства безпосередньо пов'язана  з  правовим  режимом  майна  акціонерних
товариств, товариств з обмеженою відповідальністю. Так,  відповідно  до  ст.
12 Закону "Про господарські товариства" ці товариства є  власниками:  майна,
переданого їм засновниками і учасниками у власність;  продукції,  виробленої
товариствами внаслідок господарської діяльності; одержаних  доходів;  іншого
майна, набутого на  підставах,  не  заборонених  законом.  Ризик  випадкової
загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане  йому
в користування,  несе  товариство,  якщо  інше  не  передбачено  установчими
документами.  Вкладами  учасників  і  засновників   акціонерних   товариств,
товариств  з  обмеженою  відповідальністю  можуть  бути,  зокрема,  будинки,
споруди, обладнання  та  інші  матеріальні  цінності,  цінні  папери,  права
користування  землею,  водою  та  іншими  природними  ресурсами,  будинками,
спорудами, обладнанням,  а  також  інші  майнові  права  (в  тому  числі  на
інтелектуальну власність), кошти. Вклад  (зокрема  в  натурі)  оцінюється  у
гривнях і складає частку учасника та засновника у статутному фонді.
    З наведеної норми Закону випливає,  що  суб'єктом  права  власності  на
майно  може  бути  як  саме  товариство,  так  і  громадянин,  який  передав
товариству  "право  користування"  земельною  ділянкою,  іншим   майном   та
майновими правами. Крім того, згідно зі  ст.  10  цього  ж  Закону,  учасник
(акціонер) акціонерного товариства відкритого типу  практично  не  обмежений
щодо  розпорядження  своєю  часткою  в  майні  цього  товариства  (він  може
передати її іншим особам). Тому, на відміну від  підприємств  кооперативного
типу, майно (чи його частка) такого товариства  може  стати  об'єктом  права
власності необмеженого кола осіб. Практично ця  частка  у  статутному  фонді
акціонерного товариства може стати об'єктом стягнення за  боргами  акціонера
і, наприклад,  фінансово-кредитна  установа  може  стати  акціонером  такого
товариства.
    Особливість правосуб'єктності господарських товариств дістає свій прояв
у існуванні  притаманного  тільки  цим  суб'єктам  права  на  дивіденди.  Ця
особливість базується на  сутності  цих  товариств  як  об'єднання  капіталу
інвесторів  на  основній  їх  меті  —   задоволенні   інтересів   інвесторів
(учасників,   акціонерів).   На   відміну   від   суб'єктів   підприємництва
кооперативного типу (де, виходячи з  суті  обов'язковості  трудової  участі,
члени мають право на частину прибутку залежно саме від трудової  участі),  в
господарських товариствах  на  підставі  ст.  10  Закону  "Про  господарські
товариства" учасники (акціонери) мають право  на  одержання  дивідендів  від
участі в статутному фонді з чистого прибутку (зиску) товариства.
    Прибуток  товариства  утворюється  з   надходжень   від   господарської
діяльності після покриття  матеріальних  та  прирівняних  до  них  витрат  і
витрат на  оплату  праці.  З  балансового  прибутку  товариства  сплачуються
відсотки  до  кредитних  банків  та  по  облігаціях,   а   також   вносяться
передбачені законодавством України  податки  та  інші  платежі  до  бюджету.
Чистий прибуток,  одержаний  після  зазначених  розрахунків,  залишається  у
повному розпорядженні товариства, яке відповідно  до  установчих  документів
визначає напрями його використання. Зокрема, він може  використовуватися  на
виплату дивідендів акціонерам (учасникам).
       2. Підстави та порядок припинення права участі в підприємствах
                            корпоративного типу.

    У соціально-економічному плані припинення права участі в корпоративному
сільськогосподарському підприємстві зумовлено  не  якимись  об'єктивними,  а
суто суб'єктивними причинами.  Так,  припинення  права  участі  в  суб'єктах
аграрного підприємництва корпоративного  типу  (і  відповідно  —  припинення
корпоративного права акціонерів  та  учасників)  настає  у  разі,  по-перше,
ліквідації цього господарського  товариства,  по-друге,  продажу  чи  іншого
відступлення акцій, часток у  статутному  капіталі  товариства  з  обмеженою
відповідальністю згідно з чинним законодавством та  установчими  документами
акціонерного   товариства   чи,   відповідно,   товариства    з    обмеженою
відповідальністю.
    Припинення  права  участі,  самої  участі  та,  відповідно,  припинення
корпоративного права в  суб'єктах  аграрного  підприємництва  корпоративного
типу здійснюється певним порядком.
    Припинення  участі  в  аграрному  підприємстві  корпоративного  типу  є
наслідком юридичного факту відступлення  акцій  акціонерного  товариства  чи
всієї частки у статутному капіталі товариства з обмеженою  відповідальністю.
Припинення участі в товаристві з обмеженою відповідальністю може бути  також
у разі виключення його з цього товариства, як це передбачено ст.  64  Закону
"Про господарські товариства".  При  виключенні  з  товариства  з  обмеженою
відповідальністю  (за  невиконання  статутних  обов'язків)   учасник   цього
товариства не бере участі в голосуванні.
    Юридичний     факт     припинення     участі      в      корпоративному
сільськогосподарському підприємстві тягне за собою певні правові наслідки.
    Припинення участі громадянина в акціонерному товаристві чи товаристві з
обмеженою відповідальністю тягне за собою позбавлення  його  прав  учасника.
Від дня відступлення акцій акціонерного товариства чи  частки  у  статутному
капіталі товариства з обмеженою відповідальністю  особа  позбавляється  прав
майнового   і   управлінське-контрольного   характеру   у    відносинах    з
підприємством  корпоративного  типу.  Коли  особа,  котра  відступила  акції
(частку), одночасно припинила й трудові відносини  з  підприємством,  то  їй
слід видати трудову книжку і  провести  з  нею  розрахунок  як  із  найманим
працівником, що звільнився.
    У разі відступлення  частини  акцій  чи  частини  чистки  у  статутному
капіталі  аграрного  підприємства,  у  цієї  особи  зменшується   право   на
одержання дивідендів і зменшується кількість голосів при голосуванні.

                                   Задача

    В  результаті  халатного  відношення  до  виконання   своїх   службових
обов’язків пастухом агрофірми “Прогрес” Вербицьким  М.П.  загинуло  5  телят
агрофірми. Правління агрофірми винесло рішення стягнути з Вербицького  штраф
в розмірі 500 грн. Районний прокурор опротестував це рішення.

    1. Чи підлягає відміні рішення правління агрофірми?
    У разі виникнення такого правопорушення спеціальною комісією, створеною
за  розпорядженням  правління,  складається  акт,  який  є   підставою   для
притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності. За  умовою  задачі
не  сказано  чи  створювалася  комісія  для  прийняття  акту.  Це  є  першою
підставою відміни рішення правління.
    По-друге, згідно п.5 Постанови Кабінету Міністрів  від  22  січня  1996
“Про порядок визначення розміру збитків від розкрадання,  нестачі,  знищення
(псування) матеріальних цінностей” у разі  розкрадання  чи  загибелі  тварин
сума збитків визначається за закупівельними цінами, які склалися  на  момент
відшкодування збитків, із застосуванням коефіцієнта  1,5.  Тому,  якщо  сума
заподіяної прямої шкоди агрофірмі Вербицьким менша 500  грн.,  тоді  рішення
правління теж є незаконним і підлягає відміні.

    2. Якщо Вербицький не згоден з рішенням правління, де йому  це  рішення
спростувати?
    Вербицький може звернутись  до  суду  з  позовом  про  відміну  рішення
правління. Суд розглядає  справи  про  матеріальну  відповідальність  членів
колективних  сільськогосподарських  підприємств  за  аналогією  із  трудовим
законодавством.
Використана література
     1. Конституція України.
     2. Закон України “Про власність” від 07.02. 1991.
     3. Закон України “Про господарські товариства” від 19.09.1991.
     4. Постанова Кабінету Міністрів “Про порядок визначення розміру збитків
        від   розкрадання,   нестачі,   знищення   (псування)   матеріальних
        цінностей” від 22 січня 1996.
     5. В.З. Ярчук. Аграрне право України. – Юрінком Інтер. К.: 2000.