Глобальна продовольча проблема

[pic]


                                  Доповідь
                                 з географії
                                  на тему:
                      "Глобальна продовольча проблема"



                                                                    Виконав:
                                                          учень 10 - А класу
                                                        середньої школи № 96
                                                              Коркуна Дмитро



                                 Львів 2000
                       Глобальна продовольча проблема

Стародавня мудрість каже: "Людина їсть щоб жити, а не живе, щоб їсти".
Кількість їжі, потрібна для нормального життя і
діяльності , залежить від статі, віку, маси, зросту, від характеру і умов
праці, побуту, від кліматичних особливостей території. Учені вважають, що
методична норма калорійності добового раціону їжі повинна становити не менш
як 2300-2600 ккал і 70-100 г білка. Але за нашого часу,  як свідчать дані
ООН, лише 1/3 людства забезпечена харчуванням, яке має достатню
калорійність і раціональну структуру.
Протягом останніх десятиліть ХХ ст. перед народами світу постало багато
гострих і складних проблем, які дістали назву глобальних. Серед них слід
відзначити продовольчу проблему.
На шляху глобальної продовольчої проблеми є багато перешкод.  Продовольча
криза у багатьох малорозвинених країнах  проявляється у неспроможності
сільського господарства забезпечити стабільний приріст продуктів
харчування. Він повинен, принаймні відповідати темпам приросту населення
цих країн. Продовольча криза поглиблюється соціальними, економічними інколи
і політичними чинниками та зумовлена низьким рівнем землекористування.
Половина тих, хто  займається у цих країнах сільським господарством,
обробляють земельні ділянки і досі сохою та мотикою.
Найбільш складна продовольча ситуація склалась в країнах, що розвиваються,
на які припадає лише 1/3 світового збору зернових, 15-20 % виробництва
м‘яса,  молока, яєць. Середня калорійність харчового раціону в цих країнах
–– 2400 ккал і 60 г білка за добу. У більшості з них харчування недостатнє
і за калорійністтю і за кількісттю білків, що негативно позначається на
здоров‘ї, працездатності і навіть на розумовому розвитку людей. Ще в
середині минулого століття бразильский учений Жозуе де Кастро написав
книжку "Географія голоду". Відтоді голод у світі набрав ще більших
масштабів. За нашого часу "географію голоду" насамперед визначають
найвідсталіші країни Африки. Південної і Південно-Східної Азії, де значна
частина населення живе буквально на грані голодної смерті.
Кількість голодуючих людей у світі, за даними ООН, зросла з 460 млн. у 1970
р. до 550 млн. у 1990 р.  і, можливо, досягне 600– 650 млн. у 2000 р. Це
означатиме, що голодуватиме кожен десятий житель планети. У розвинутих
країнах добове споживання їжі складає  у  середньому 33000 кКал., а в
країнах що розвиваються – не більше 2200 кКал., при мінімальній нормі,
визначеній органами ООН у 2400 кКал. Це тоді, коли при наявних технологіях
обробітку землі, за прогнозами можна було  б прогодувати при вірному
підході населення, яке в кілька разів перевищувало б сучасне.
Щоб розв‘язати глобальну продовольчу проблему, людство має повніше
використовувати ресурси рослинництва, тваринництва і рибальства. При цьому
воно може йти двома шляхами.
Екстенсивний шлях –– ще дальше розширення орних, пасовищних і
рибопромислових угідь.
Та оскільки всі родючі і зручно розташовані землі практично вже освоєні,
цей шлях вимагає дуже великих затрат.
Інтенсивний шлях  ––  полягає насамперед у підвищенні біологічної
продуктивності існуючих угідь. Вирішальне значення для нього матимуть
біотехнологія, впровадження нових високоврожайних сортів і нових методів
обробки грунту, розвиток механізації, хімізації, а також меліорації,
історія якої налічує вже кілька тисячоліть.
Проте меліорація земель також потребує старанної підготовки і
прогнозування, бо досвід багатьох країн показує, що вона може спричинити до
багатьох небажаних наслідків.
Перспективне вирішення продовольчої проблеми йтиме найшвидшим шляхом
підвищення урожайності , збільшення площ зрошувальних земель та
удосконалення технологій обробітку земель. Технічні можливості для
впровадження таких заходів є лише у найрозвиненіших країнах, а тому важливо
підкреслити необхідність всебічного співробітництва, яке може закласти
основи прогресу у вирішенні  продовольчої проблеми на планеті.
Щоб забезпечити населення землі продовольством, потрібно в останню чверть
ХХ століття збільшити обсяг сільськогосподарського виробництва у два рази,
а на середину ХХІ – у п'ять  разі. Розрахунки показують, що, коли б
досягнутий тепер у багатьох розвинутих країнах  рівень продуктивності
сільського господарства поширити на всі країни світу, можна було б повністю
задовольнитити потреби в продовольстві 10 млрд.  чоловік і навіть більше.
Отже, інтенсивний шлях- головний у розв'язанні продовольчої проблеми
людства. Уже тепер він забезпечує 9/10 усього приросту продукції
землеробства.
У наш час питаннями, які є пов'язані з глобальною продовольчою проблемою
займається продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО).  ФАО
заснована 1945 р. Її офіційна мета – поліпшення харчування і підвищення
життєвого рівня народів; підвищення продуктивності сільського господарства
і поліпшення системи розподілу продовольства та продукції. Найвищий орган
ФАО – конференція у складі представників усіх держав-членів. Керівний орган
– рада у складі представників 49 держав-членів, яких обирає конференція.
Адміністративний орган – Секретаріат на чолі з генеральним директором.
Місце перебування секретаріату ФАО – Рим.