Грошова система України


                                    ВСТУП

   Грошова система України функціонує відповідно до закону про  Національний
банк   України.   Офіційною   грошовою   одиницею   (валютою)   є    гривня.
Співвідношення між гривнею і золотом Законом не встановлено. Офіційний  курс
гривні до іноземних грошових  одиниць  визначається  НБУ  і  публікується  в
пресі. Фіксований масштаб цін відсутній. Видами  грошей,  що  мають  законну
платіжну силу,  є  банкноти  і  металеві  монети,  що  забезпечуються  всіма
активами Національного  банку.  Крім  готівки  функціонують  і  безготівкові
гроші (у виді засобів на рахунках у кредитних установах).  Виключним  правом
емісії готівки, організації і їхнього обертання і вилучення володіє НБУ.  На
Національний банк України покладені такі обов'язки:
        1.  прогнозування  й   організація   виробництва,   перевезення   і
           збереження банкнот і монет, а також  створення  їхніх  резервних
           фондів;
        2. установлення правил збереження, перевезення й інкасації  готівки
           для кредитних організацій;
        3. визначення ознак платоспроможності  грошових  знаків  і  порядку
           заміни і знищення ушкоджених;
        4.  розробка  порядку  ведення  касових  операцій   для   кредитних
           організацій;
        5. визначення  правил,  форми,  термінів  і  стандартів  здійснення
           безготівкових розрахунків;
        6. ліцензування розрахункових систем кредитних установ.
   З метою  регулювання  економіки  НБУ  залучає  такі  інструменти:  ставки
облікового  відсотка;  норми  обов'язкових   резервів   кредитних   установ;
операції на відкритому ринку; здійснює регламентацію економічних  нормативів
для кредитних заснувань.
      Для здійснення касового обслуговування кредитних  заснувань,  а  також
інших юридичних осіб, на території України  створюються  розрахунково-касові
центри при територіальних  головних  управліннях  НБУ.  Ці  центри  формують
оборотну касу по прийомі і видачі готівки, а також резервні  фонди  грошових
банківських квитків і монет.
   Резервні фонди являють собою запаси не випущених в обіг банкнот і монет у
сховищах НБУ і мають важливе значення  для  організації  і  централізованого
регулювання касових ресурсів. Залишок готівки  в оборотній касі  лімітується
і при перевищенні ліміту надлишки грошей  передаються  з  оборотної  каси  в
резервні  фонди.  Об'єктивна   потреба   в   резервних   фондах   обумовлена
необхідністю: задоволення потреб економіки в готівці;  відновлення  грошової
маси в обігу в зв'язку з приходом у негодність  окремих  банкнот;  підтримки
обов'язкового  покупюрного  складу  грошової  маси  в  цілому  по  країні  і
регіонам; скорочення витрат на перевезення  і  збереження  грошових  знаків.
Готівка  випускаються в обіг на основі емісійного дозволу  -  документа,  що
дає право НБУ  підкріплювати  оборотну  касу  за  рахунок  резервних  фондів
грошових банкнот і монет



                        СУТНІСТЬ І ПОХОДЖЕННЯ ГРОШЕЙ



   Суспільний поділ праці (виділення землеробства і скотарства,  а  потім  і
ремесел) зажадало постійного обміну продуктами праці.
   Товар - це продукт праці, зроблений для продажу.  Товари  мають  споживчу
вартість  і  ціну.  У  цьому  їх  протиріччя:  закон  єдності   і   боротьби
протилежностей.
   Обмін, тобто рух товарів від одного товаровиробника до іншого,  припускає
порівняння різноманітних  по  виду,  якості,  призначенню  товарів.  Основою
порівняння товарів є їхня вартість (не ціна!)  -  тобто  суспільно-необхідна
праця, витрачена на виробництво товару.
   З метою забезпечення порівнянністі різноманітних витрат праці з'являється
поняття  мінової  вартості.  Мінова  вартість  -  це   спроможність   товару
обмінюватися на інші товари у визначених пропорціях.
   Існують  дві концепції походження грошей:  раціоналістична й  еволюційна.
Перше нагадування про раціоналістичну теорію  походження  грошей  дається  в
роботі Аристотеля, що називається  “Нахомахова  етика”.  Ця  теорія  пояснює
появу грошей як результат угоди (або змови) людей, що переконалися  в  тому,
що  для  просування  вартості  в  міновому  обороті   необхідні   спеціальні
інструменти.  Ця  теорія  безроздільно  панувала  аж  до   XVIII   сторіччя.
Відповідно до другої,  еволюційної  теорії,  гроші  з'явилися  в  результаті
еволюційного процесу.  У “Капіталі” К. Маркс, на  основі  аналізу  товарного
обігу, це переконливо доказує. Еволюція обміну  товарів  припускає  розвиток
форм вартості:
1) Проста, або випадкова, форма вартості. Наприклад, зустрілися  хлібороб  і
   скотар:  1 вівця = 1  мішку  зерна.     Особливості:-  споживча  вартість
   зерна для скотаря служить формою прояву  вартості  вівці;  -індивідуальна
   праця хлібороба виражає свою протилежність - суспільна  праця;  конкретна
   праця, укладена у зерні, служить формою прояву абстрактної праці.
   2) Розгорнута форма вартості:1 мішок зерна = 1 вівці, 1  аршину  полотна,
   1 сокирі
   3) Загальна форма вартості: загальний загальновизнаний еквівалент = 1
   вівці, 1 сокирі, 1 аршину полотна, мішку зерна
   4) Грошова форма вартості. Для перетворення товару в гроші необхідно:
      а) загальне визнання за цим товаром ролі загального еквівалента;
      б) тривале виконання цим товаром ролі загального еквівалента;
      в) наявність особливих фізичних властивостей, придатних для  постійної
      обмінності.
   Найбільше придатними для виконання ролі грошей виявилися золото і срібло.
   Гроші по своєму  походженню  -  це  товар.  Вони  також  володіють  двома
властивостями товару:
        1. споживчою вартістю (у виді прикраси -  задовольняють  естетичену
           потребу, у виді молотка - потреба в забиванні цвяхів);
        2. ціною, оскільки на добування золота також витрачається визначена
           кількість суспільно-необхідної праці.
   Гроші - це особливий товар:
        3. крім споживчої вартості (див. вище) вони мають загальну споживчу
           вартість, оскільки за допомогою грошей людина може  задовольнити
           будь-яку потребу;
        4. вартість грошей має зовнішню форму прояву до їхнього  обміну  на
           ринку,  тоді  як  вартість   звичайного   товару   прихована   і
           виявляється тільки в момент покупки-продажу,  тобто  якщо  товар
           купується, то працю, витрачену на його виробництво,  признається
           товариством,  стає  суспільно  необхідним;   отже,   товар   має
           вартість.
   Гроші розв'язали протиріччя товарного виробництва: між споживчою вартістю
і ціною, тобто той самий товар для однієї людини не може володіти  одночасно
і споживчою вартістю і ціною.     З появою грошей товарний  світ  розколовся
на дві частини:
   -це гроші як товар і всі інші товари. Споживча вартість сконцентрована на
стороні  всіх  товарів,  а  вартість  -  на  стороні  грошей.  Гроші  стають
виразником споживчих вартостей усіх товарів через свою ціну.
У висновку: гроші - це товар, особливість якого полягає в тому, що:
   -це стихійно (історично) своїх фізичних властивостей,  що  виділилася  за
рахунок, товар;
   -це особливий привілейований товар, що грає роль загального еквівалента;
   -це товар, що об'єднує в собі дві економічні категорії: споживчу вартість
і вартість ( у відмінності від інших товарів).
      Три основних властивості грошей, що розкривають їхню сутність.
1) Гроші забезпечують загальну безпосередню обмінюваність. На них  купується
   будь-який товар;
2) Гроші виражають мінову  вартість  товару.  Через  них  визначається  ціна
   товару, що дозволяє кількісно порівнювати  різні  по  споживчій  вартості
   товари;
3)  Гроші  виступають   матеріалізацією   загального   суспільно-необхідного
   робочого часу, укладеного в товарі.



                         2. Грошовий обіг в Україні

   Грошовий обіг здійснюється в готівковій і безготівковій формах.
   Готівково- грошовий обіг - прямування готівки  в сфері обігу і  виконання
ними 2-х функцій: засобу платежу і засобу обігу.  Готівка  використовуються:
для оплати товарів, робіт, послуг; для розрахунків, не пов'язаних  із  рухом
товарів  і  послуг(  розрахунків  по  виплаті  заробітної   плати,   премій,
посібників,  стипендій,  пенсій,  по  виплаті  страхових   відшкодувань   по
договорах страхування, при оплаті цінних паперів і виплаті прибутку по  ним,
по платежах населення, на господарські потреби,  на  оплату  відряджень,  на
представительські витрати, на закупівлю сільгосппродукції і т.д). Готівково-
грошовий рух здійснюється за допомогою різноманітних видів грошей:  банкнот,
металевих монет, інших кредитних інструментів  (векселів,  чеків,  кредитних
карток). У Україні  починаються  спроби  обмежити  готівково-грошовий  обіг,
тому що воно дозволяє йти від контролю держави  за  діяльністю  юридичних  і
фізичних осіб.
   Безготівковий  обіг  -  рух   вартості   без   участі   готівки.   Частка
безготівкових розрахунків у Україні  раніш  складала  біля  80  %,  сьогодні
трохи збільшилась . Високий рівень  безготівкових  розрахунків  у  будь-якій
країні  говорить  про  правильну,  грамотну  організаціїю  всього  грошового
обігу.
   Між готівковим і безготівковим обігом існує тісний  взаємозв'язок:  гроші
постійно переходять з однієї сфери обігу в іншу,  вони  утворюють  загальний
грошовий обіг, у якому діють єдині гроші.
   У залежності від економічного змісту розрізняють дві групи безготівкового
обігу: по товарних операціях, тобто  безготівкові  розрахунки  за  товари  і
послуги;  по  фінансових  зобов'язаннях,  тобто   платежі  в  бюджет  і    в
позабюджетні фонди,  погашення  банківських  позичок,  сплата  відсотків  за
кредит,  розрахунки  зі  страховими   компаніями.   Значення   безготівкових
розрахунків складається в тому, що вони прискорюють  обертальність  засобів,
скорочують абсолютний розмір готівки  в  обороті,  скорочуються  витрати  на
друкування і доставку готівки.
   У  1993  р.  НБУ  почав  роботу  з  впровадження   автоматичної   системи
міжбанківських  розрахунків  на  базі  розрахунково-касових  центрів  РКЦ  і
комерційних  банків,  що  дозволяє  відмовитися  від   пересилки   паперових
документів і прискорює розрахунки (рахунок  йде  на  часи  і  хвилини,  і  в
ідеалі робота може відбуватися в режимі реального часу).
   Безготівковий оборот в Україні характеризується  обов'язковим  відкриттям
розрахункового або поточного рахунка в установі банку; платежі  відбуваються
за згодою покупця або з  доручення  платника;  підставою  для  перерахування
засобів є фінансові платіжні документи (платіжні доручення,  рахункові  чек,
договори);  при  порушенні  умов  договору  існує  можливість   повної   або
часткової  відмови  від  оплати  у  відповідності  і  “Правилами  здійснення
безготівкових розрахунків”;  готівка   в  касі  підприємства  знаходяться  в
межах установлених лімітів; самостійність  у  витраті  засобів  на  рахунках
відповідно до  “Порядку ведення касових операцій в Україні” від 1993 р.
   У Україні відповідно до  правил НБУ визначено, що розрахунки  підприємств
за своїми обов'язками,  а  також  між  юридичними  і  фізичними  особами  за
товарно-матеріальні цінності  провадяться  в  безготівковому  порядку  через
установи банку. Визначено такі форми  безготівкових  розрахунків  в  Україні
визначено такі форми безготівкових розрахунків:
     - розрахунки платіжними дорученнями;
     - розрахунки платіжними вимогами-дорученнями;
     - інкасові розрахункі;
     - розрахунки з застосуваннями акредитивів;
     - розрахунки з використанням чеків;
     - розрахунки з використанням векселів;
     - клірінгові розрахунки;
     - розрахунки за допомогою пластикових карток.



                           ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА


1. М. К. Букина  “Деньги, банки, валюта”.  ( популярный очерк ).
2. Эдвин Дж. Долан.  “Микроэкономика”  С. - П. 1994г.
3. Эдвин Дж. Долан   “Макроэкономика”  С. - П. 1994г.
4. Эдвин Дж. Долан   “Деньги, банки и денежно-кредитная  политика” С.-П.
   1994г.
5. Банковские опеpации. // Часть II. // Учетно-ссудные опеpации и агентские
   услуги. // Учебное пособие. // Под pед. Лавpушина  О.И. - М.: ИНФРА-М,
   1996. - С. 208.
6. Галицькi контpакти, 1997. - № 3.
7. Бизнес, 1997. - № 3;4.