Гестозы беременных



                       ПІЗНІ  ГЕСТОЗИ

     Пізній  гестоз  являється  синдромом  поліорганної  недостатності,  що
розвивається внаслідок вагітності або загострюється  в  зв'язку  з  нею.  Ця
патологія виникає в тих випадках, коли адаптаційні системи організму  матері
не спроможні забеспечити  потреби  плода,  який  розвивається.  Гестоз  може
з'явитися у здорових вагітних - чисті гестози, а також при наявності  у  них
захворювань(нирок,  печінки,  серцево-судинної  і  ендокрінної   систем)   -
комбіноваці.
      Поява  гестозу  в  ранні  строки  (після  20  неділь)  завжди  повинно
насторожувати у  відношенні  комбінованої  форми  цієї  яатології.  Найбільш
часто гестози виникають на фоні захворювання нирок,  гіпертонічної  хвороби,
серцево-судинної патології, як правило, важко протікають.
      В нашій крайні пізні гестози  класифікуються  на  4  клінічних  форми:
водянку, нефропатію, прееклампсію і еклампсію.
      Головні прояви цієї патології пов'язані із спазмом судин,  підвищенням
проникності їх стінки, затримкою води і натрію  в  організмі  з  послідуючим
розвитком  гіпоксії,  різким  розладом  функції   ЦНС,   залоз   внутрішньої
секреції, нирок,  печінки  і  других  органів,  глибоким  порушенням  обміну
речовин.
      Згідно літературним данним провідними факторами  у  виникненні  пізніх
гестозів являються недостатній кровообіг,  порушення  газообміну   і  обміну
речовин в  плаценті.  Важливу  роль  належить  спіральним   артеріям  матки,
частина яких в  силу  природженої  або  набутої   недостатності  залишаються
спазмованими, що супроводжуються ознаками ішемії і гіпоксії плаценти.
      Порушуються  рівновага  між  простацікліном  і   тромбоксаном.Зниження
синтезу простацікліна і підвищення  тромбоксана  в  плаценті  призводить  до
генералізованого спазму судин з підвищенням периферичного опору  в  них,  до
пошкодження ендотелія судин і посилення агрегації і  адгезії  тромбоцитів  з
розвитком тромбоцітопенії,
а тажож до активації внутрішньосудинного звертання,  відкладання  фібріна  в
термінальних відділах кровоносного  "русла  і  послідуючим  мІкроииркулярним
порушенням в органах.
      Недостатня   гемоперфузія  через  судини  матки  поглиб^ве  ішемію   і
гіпоксію тканних структур  в  ній  з  підвищеннйм  викидом  норадреналіна  і
серотоніна,  що  також  супроводжується  периферійним  спазмом   судйню.   В
середині  мікросудин  матки  виразний  стаз  крові,  агрегапія,  адгеяія   і
десименірованний мікротромбоз.
                    Сповільнення  кровообігу  у  відділі   обміну   речовин
визивае  гіпоксію  ткайин  9  різким  порушемням  метаболізму.  Підвищуеться
концентрапія недоокисленних метаболітів  (лактата,  пірувата),  збільшуеться
кількість активних поліпептидів (гістаміна, ацетілхоліна,  простагландинів),
що призводить  до  вазоділятації  судин  в  матці.  Але  в  умовах  "сладжа"
утворені агрегати клітин крові не йроходять через розжирені судини,  а  сама
вазоділятація  посилює  неоднорідність  судинних  калібрів  і  стаз   кройі.
Одночасно дія ацідозу,  серотоніна,  кінінів  і,  можливо,  гістаміна  різко
збільауе проникність капілярної стінки для рідини, електролітів і  білків  з
переходом їх в тканини. Втрата рідкої частини крові призводить  до  згущення
і   підвищення   її   вязкості.   Aгрегати   еритроцитів   накопичуються   в
мікроциркуляторному  руслі  і   виключаються   із   загального   кровообігу,
розвивається  синдром  секвестрації  крові(А.П.Зильбер,  1977,  N/^^?^^^   й
соавт^ 1^^). Секвестрація крові в мікроциркуляторнему руслі  матки  викликає
гіповолемію         в          загальному          колі          кровообігу.
^^^іхляеваи976)^Г^М^Соловьораісиівавт.(1971)^В^Н.Серов   і    сяівавт.(1989)
відмічають.зниженйяОЩйа 30% від повального рівня.
Зниження ОЦК обумовлює  перероаярйдІйейня  об'ємів  циркулюючої  крові  і  в
других  органах  і   системах.   В   першу   чергу   в   процес   втягуються
мікроциркуляторнІ русла нирок, печінки, гіпофіза і  каротідні  гломуси,  так
як їх кровопостачання забезпечується
системами капілярів низького тиску, найбільш чутливо  реагуючими  на   зміни
загальної ремодинаміки; мозок і міокард включаються в цю реак^ цію на  більш
пізніх стадіях.
Внаслідок  гіповолемі?  і  порушення  мікроциркуляці?  нирок   подразнюються
клітини юкстамедулярного апарату  з  виділянням  рені-на,  останній  активує
плазмйтичниЙ  Ар-глобулін  і  утворюється  ангіотензін^  який   має   сильну
вазоконетріктурну дію^
      Порушення  нирковр?  мікрор^моциркуляці^  супроводжується   зменшенням
клубочково^ фільтраці^^,затримкою ^рідини і токсичних поліпептидів)  змінами
в паренхім^^ розвитком олігурі? ^ анурі?^
      Зниження  ефективності  мікросудинно^о  кровотожу   печінки   викликає
пригнічення білковосинтезуючо?^ дезінтоксикаційно? і  сечовинообразуючо?  ??
функцій^ Всі ці зміни в організмі матері викликають гіпотрофію і
гіпоксію  плода.  Зменшення  інтенсивності  мозговоТ.   мікрогемоцирку-ляпі^
супроводжується гіпбксією і  набряком  мозку,  а  розвиток  ДВС-^индрому   в
органній і системній циркуляцій приводить до  геморагічних,  і  ^ромботичних
ус^ладнень.
      Таким чином,інтенсивн^істьмікрогемоцир^улят9рних порушень,  визначають
тяжкість і прогноз пізнього гестозу для матері і
  пглода, а також вибір засобів фармакологічно? терапі?^

  ТЕРАПІЯ ПІЗНІХ ГЕСТОЗІВ (загальні положення)
Виходячи  з  патогенезу  пізніх  гестозів  вагітних,  терапія  повинна  бути
комплексною,   проводитися   з   урахуванням   переваги   того   чи   іншого
сйндрому(гіпертензивний, рвфротичний,  коагулопа-тичний,  синдроми  будомно?
^апруги набряку тканин, фетбплацен-тарн^  недостатності  та  інш.)^Лікування
повинно бути суворо регламентованним по годинах,  при  важких  йогб  ^ормах-
су^^сно з лікарями анестезІологами-реаніматологамй.
Дуже важливий лабораторииЙ контроль за ефективністю  призначено?  терарії  і
внесенні при цьому необхідної корекції.
      Для досягнення належних успіхів 'в лікуванні необхідно виконувати  ряд
принципових положень:
1.  Госпіталізація  у  відділення  або  палату  інтенсивної   терапі?^   яка
обладне^на всіма необідними засобами для надання в повному обсязі  комплексу
лікувальних засобів)  а  також  діагностииною  апаратурою  для  повноцінного
контролю за функціонуванням життєво-важливих органів^
2. Раціональне харчуваннях
3.   Створення   лікувально-охоронного    режиму-допомага^    попереджу-вати
продукцію  вазбактивнихгамінів(норад^еналіна,  ^реналін^-т    .  серотоніна)
поширенню вазоко^стрікці? і зберігає компенсаторні механізми адаптаці?.
     4. Нормалізапія гемодинаміки:
а)  ліквідація  спазму   периферичних   судин   та   нормалізація   матково-
   плацентарного кровообіг^^ б) усунення артеріального гіпертонії^       в)
   боротьба з гіповолеміею^ реологічними порушеннями^
5.  Корекція  порушень  метаболізму:  а)  водн^електролітного   обміну^   б)
 білкового        обміну^        в)        кислотно-основного         стану.
 6.Нормалізація^ункці?дихально^"системи іЦНС. 7. Проведення  антиоксидантної
 терапій 8. Профілактика і  лікування  судомного  синдрому.  9.  Раціональне
 родорозрішення.      10.   Реабілітація   хрорих   п^сля    родорсзр^шенн^.
 Медикамеятожні р яр<щарати слід заетосовувати з урахуванням  механізму  ді^
 та сумісності ^х.
Необхідно  дотримуватися  послідовності  в   лікуванні   за   патогенетичним
принципом і в залежності від ступення важкості  ^ гестоза.
     Терапію  розпочинати  із  седативних   препаратів^   знімання   спазму
     периферичних^  маткових  і  плацентарних  судин,  корекці?   білкового
     обміну.  При  цьому  яосилюеться  ефективністп  ді?  гіпотензивних   і
     діуретичних   засобів   інфузійної   терапії(поліп-шуеться    нирковий
     кровообіг^  збільщується  діурез)^  знімаються  ризик   перевантаження
     судинного русла^ набряку легенів^ мозку<  В  другу  чергу  проводиться
     гіпотейзивна терапія.
Після зняття спазми судин^ покращення  клубочкової  фільтра-пі?^  досягнення
гіпотензивного  ефекту^  ліквідації  гіповолемії  призначаються   діуретичні
засоби. Проводячи л^кувайня пізніх гестозІв необхідно усвідомити^  що  ^фект
призначено? терапії наступах на стаді? пр^гестоза^ в  інших  випадках  іноді
можна досягти ремісії, а 20% вагітних ^ гестозом не піддаються  терапі  ?  і
захво^жвання невйийно прогресує. В таких  випадках  для  збереження  здоров^
жінки ^ попередження перінйтально? смертності  доцільно  провести  термінове
родороз-рішення і дальніше лікування ^іеї патології.
Основні групи йрепар^тів^ що застосовуються дяй  лікування  пізніх  гестозів
та їх фармакологічна характеристика^
Препарати^ впливаючі на центральну нервову систему. Наркотичні  та  снодійні
засоби:
Ф т о р о т а н-  інгаляційний  наркотик  легко  всмоктується  із  дихальних
івляхів і с^оро виводиться легенями $  незміненому  виглядів  лише  невелика
частина препарата  метаболі^уеться  в  організмі.  Сві-домість  виключається
через 1-2 хв. після початку дії парів фторо-тана.  Після  припинення  подачі
фторотана через  3-5  хв^  хворі  пробуджуються.  Збудження  спостерігається
рідко і несильно виражене. Осторожно потрібно й^го застосовувати у хворих  з
порушенням  ритму  серця,  при  гіпотонії,  органичних  змінах  в   печінці.
Фторотан викликає релаксапію йатки і знижує її чутливість до препаратів,  що
викликають  її  скорочення(алколоїди  опориьї,  окситоцин).   Наркотик   має
властивість пригнічувати симпатичні
ганглії і розширювати периферичні судини^
При  наркозі  фторотаном  слід  враховувати  швидку  зміну  стадій  наркоза.
Концентрація кисню в  суміщі  для  інгаляцІ?  повинна  бути  не  нижче  50%<
Фторотан  ири  пізніх   гестозах   застосовується   короткочасно   з   метою
попередження виникнення приступа еклампсії^  налагодженні  внутрішньовенного
капельника^ піхвового  огляду^  В  таких  випадках  його  можна  подавати  з
допомогою звичайно? маски для наркоза по 15-30 капель за хвилину.
               З а  к  й  с  ь     а  з  о  т  а  -  інгаляційний  наркотик
застосовується при гестозах в основному з метою знеболювання  родів  методом
перерваної аутоаналгезії за допомогою спеціальних наркозних апаратів.  Суміш
зажись азота і кисйю  водаеться  р  співвідношенні  60-70^  ^40-30%.  Закись
азота не викликає ускладнень і через 10-15 хвилин(яісля  припинення  подачі)
виводиться через дихальні шляхи^ ^
Б а р б і т у р а т й - гексенал, тіопентал  -  натрій  мають  снодійний  та
наркотичний ефекти^ Застосовуються препарати для  внутріжньовенн^го  наркоза
1-2% ?х розчин^ який  готуються  перед  введенням^  Вводять  той  чи  другий
препарат  повільно(1  мл.ві  хв.)^  Наркотична   дія^   після   одноразового
введення,  продовжуються  ЗО  хв.  Препарати  призначаються  в  комплексному
лі^ув^нні еклампсії, їх м^жна застосовувати  внутрішньом^язово  по  ^  мл.1%
розчину через 4 години. ІТре^арати проходять  через  плацентарний  бартер  і
можуть визнати гіпоксію плода. При  ускладненнях^  пов^язанних  з^введен-ням
барбі^ур^тів(пригнІ^ення дихання^ пррушення серцевої  дІяль-несті)  показано
застосування  бемегріда^^обова доза ^-1 г. Ф е н о б  а  р  б  і  т  а  л  -
володіє заспокійливим, снодійним, протисудомним  ефектом.  Застосовуетьеялри
лікуванні прееклампсії і  еклайпсії  внутрІшньовенно(його  розчинна  форма).
Разова доза 200 мг. Добова доза 500 мг.

Не б а р б і т у р о в і   п р е  п  а  р  а  т  и  -  предіон(віадріл)  ма^
снодійну і наркотичну властивості. Застосовують віадріл  в  розчинах  різне?
концентрації(від 0^9% до 3%). Початкова доза для  вводного  наркозу  складне
10-12 мг/кг, вводять розчин в  вену  через  голку  з  широким  діаметром  із
ро^р^хунку 1 г. протягом 3-5 хв. Загальна доза від 0,5 до 3,5 г.
      Наркотичний ефект віадрілу пі^ля одноразового  введення  продовжується
30-40  хв^  Краплинним   введенням   0,5-1%   розчину   можна   підтримувати
продовжений сон^ Розчин для інфекцій готують безпосередньо перед  вживанням.
Розчинником можуть бути ізотонічні розчини глюкози,  натрію  хлоріду,  0,23%
новокаїну або вода для інфекцій.
      Віадріл добре послаблює м^язи, не впливає суттєво на дихання і серцево-
судийну  систему.  Основним  ускладненням  віадрілу  є  подразнення  вен,  в
подальшому  може  розвинутися  флебіт.  Дия,попередження  останнього^  перед
віаді-лом, необхідно ввести 0,25-0,^5% новока^на.
      ^ Н а р к о т й ч н і  а н а л г е т й к и
      П р о м е д о л- швидко всмоктується І справляє сильну аналь-  гезуючу
дію при парентеральному введенні,. В зв'язку із зняттям болі  має  снодійний
ефект^ Чинить спазмолітичну дію  на  гладенькі  №^язи   внутрішніх  органів,
разом з цим підвищує тонус і посилюю скорочення м'язів матки.
      В акушерській практиці застосовується для< обезболювання і прискорення
родів, а також^в комплексному лікуванні пізніх гесто-зІв для  посилення  ді?
психотропних,' "наркотичних, спазмолітичних і гіпотензивних засобів.  Разова
доза 0,04 г.  Добова доза 0,16 г.
           П с й х о т р о н н і з а с о б и :
Нойролоптнчпі препарати А м і н а з і н - основний представник  нойролея^^в.
Седативна дія амін^зіна н^ організм обумовлена його впливом на ЦЗЙ.
При цьому  величина  седативного  ефекта  дозозалеткна.  Це  супроводжується
пригніченням  умовних  та  руховозахисних   рефлексів)   зниженням   рухової
активності)  зменшенням  тиску  крові.  Останнє  пов'язано  з  наявністю   у
препарата антиадренергичних властивостей(бло-куе центральні  да  периферичні
адренорецептори)^ Аміназін посилює дію снодійних)  наркотиків^  аналгетиків)
місцевоанестезуючих речовин^
      Для внутрішньовенного введення необхідну кількість аміназіну розводять
в 10-20 мл. 3% глюкози' ^бо  ізотонічного  розчину  хлориду  натрія,  вводят
повільно(протягом 5 хв). Парентеральне  введення  аміназіна  може  викликати
р^зке падіння АТ) ортостатичний колапс. Вища  разова  доза  -0,1  г.  Добова
доза - 0)25 г
      Д р о п е р і д о л  -  нейролептичний  препарат  із  групи  бутірофе^
нонів.  Має  альфа-адреноблокуючу,  знеболюючу,  протишокову,  протиблювотну
ді], знижує артеріальний тиск^  викликає  стан  нейролеп-сі?^  Потенціє  дію
гіпотензивних) знеболюючих) наркотичних препаратів) транквілізаторів.
      Застосовують для купір^вання гіпертоничних  кризів)  станів  збудження
внутрішньовенним струминним введенням із розрахунку  ' 0)1 мг/кг(частіше-  2
мл/5  мг/  0)25%  розчину  ).  Дія  препарата  продовжується   3-4   години.
Дроперідол має властивість кумулювати) тому при повторному введенні(через 3-
4 год) доза складає 2/3 первин-но?) при наступних -(через 6)8  та  12  год)-
1/2 первинної.

                     Транквілізатори
С і б а з о н (діазепам) седуксен) реланіум) валіум). Ма^  заспокійливу  дію
н^ центральну нервову систему)  протисудомну  активність)  викликає  помірну
м'язову релаксацію) снодійний ефект) потенцюе'дію аналгетиків  і  снодійних)
зменшує  почуття  страху)   тривоги)   напруги)   галюцінацій^із   організму
виділяється нирками. Проникає через плацентарний бар^ер^  тому  застосування
його вагітним жінкам довший час не бажано(пригн^чує рухомість і
дихальний центр у плода).
      Розчин седуксена не можна  змішувати  в  одному  шприиі  з  інши-^  ми
преЙ^^тами - може утрорюватись осад.
     Вводиться внутрішньом^язо^о і внутрішньовенне по 10-20 мг (2-4 мл 0^5^
розвину) 2-4 рази на добу.
     Максимальна добова доз^ 70 мг.

           ,  ^р^с^^ч^^^. Седативне  препарати

Препарати цієї групи посилюючи  процеси  гальмування  або  знижуючи  процеси
   збудження можуть р^гулюватч вплгв на центральну нерво-ву  систему^  ^^"и
   ^оте^пюють дію с'оліи^их) ^'-'^лрет^ків і інших нейроттоопних засобів.
     При лікуванні легких форм гестозів застосовуються препарати із коріння
валеріани^ пустирника^ бояришника) ревеня^ красавки,  листя  м^яти  перечно^
трилистника  водяного)  шишок  хмелю  та  інш.  Для  лікування  важких  форм
гестозів широко застосовується магнія сульфат.             '
      М а г н і я  с у л ь ф а т- для парентерального введення  випускається
в ампулах 20% або 23% розчин по 5) 10^ 20 мл. Препарат має багатогранну  дію
на організм. При парентеральному введенні препарат заспокійливо  впливає  на
ЦНС.  В  залежності  від  дози   спостерігається   седативний^   снотворний^
наркотичний^  сечогінний,   гіпотензивний^   протисудомний,   спазмолітичний
ефекти, знижується внутрішньочерепний тиск.
      Сульфат магнію  має  також  курареподібну  дію  внаслідок  пригнічення
нервово-м^язово? передачі(релаксує поперечнополосату мускулатуру).  Препарат
знижує  збудливість  дихального  центру,  великі  дози  при  парентеральному
введенні можуть викликати параліч дихання, пригнічувати  скоротливу  функцію
мускулатури матки,
Гіпотензивну  дію  магнію  пов'язують  з  можливістю  послаблення.  судинне^
реакпі^ на пресорні речовини(ангіотензин III, норадрена-лін).
       При легких  і  середніх  ступенях  важкості  гестозу  сульфат  магнію
 вводять внутрішньом^язово^ при важких формах-внутрішньо-венно.
       Іони магнію проникають через плаценту і  часто  викликають  гіпотонію
 новонародженого) можуть призвести до пригнічення і зупинки дихання.
        Дози препарату підбираються таким чином) щоб  його  концентрація  в
 сироватці крові укладала 6-8  ммоль/л.  Порушення  збудження  в  провідній
 системі серця зустріяаються при концентрації 10-15  ммоль/л)  концентрація
 вище 15 ммоль/л може призвести до зупинки серця.  '
 Концентрація магнія в сироватці  від  12  до  15  ммоль/л  супроводжується
 депресією дихання.
       Тому при застосуванні сульфата магнія необхідно контролювати частоту
 серцебиття)  дихання(не  менше  14-16  за  хв.))   вира-женість   колінних
 рефлексів.
       Сульфат магнію виводиться з організму в основному через  нирки)  тому
 його  можна  застосовувати  при  достатній  функції  їх.  При  випадковому
 передозуванні хвору необхідно і^ітубумми і пере-
       водити на^^^ ^^^^^^^^. Антагоністом магнію е препарати  кальцію  10%
       10 мл в вену. ,
       В повсякденній практиці доза сульфата магнія визначується початковим
 рівнем  середнього  артеріального  тиску(САТ),  вагою  тіла   вагітної   і
 індивідуальною чутливістю до препарата.
 Середній артеріальний тиск. САТ== АТ сист. + 2АТ діаст.
       З В нормі САТ 90-100 мм рт. ст.
       В практичному відношенні  можна  притримуватися  наступних  принципів
 підбору доз^  і  швидкості  введення  сульфата  магнія  в  залежності  від
 початкового рівня САТ:  ^
^^"Г від ІІР до 120 мм рт.ст.-1,8 г/год(30 мл 25% розчину або  7,5  г  сухої
речовини в 400 мл реополіглюкіну);
С^/ від 121 до 130 мм рт.ст. - 2^5 г/год(40 мл 23% розчину або  10  г  сухої
речовини в 400 мл реополіглюкіну); ^^Т^вище 130 мм рт. ст^  -  3^2  г/год(50
мл 23% розчину або 12,5 г сухо? речовини в 400 мл реополіглюкіну).
При САТ від 100 до 110 мм рт ст. можливе призначення магне-зійно? терапій  в
залежності від йаги тіла: до 90 кг- С^04 г/кг/год.
      Частіше застосовують початкову дозу сульфата магнія: 4 г розчиненого в
150-200  мл  реополіглюкіну  і  краплинне  вводять  протягом  3-4  год   під
контролем зниження АТ з.наступним введенням кожну годину по 1  г,  або  5  г
кожні 4 години(не під час родів).

                 Периферичні вазоділататори
      Це група препаратів^ що впливають на найдістальніші  відділи  судинної
системи(артеріоли і венули). До них  відносяться  безпосередньо  периферичні
вазоділататори^  натрія  нітропрусид^  апресін),  а   також   антиангінальні
засоби^ що мають судиннорозширюю-чу дію -  органічні  нітрати(нітрогліцерін,
нітросорбід), молсідо-мін.     Нітрати, молсідомін мають  більший  вплив  на
венули, натрія нітропрусід  -  на  артеріоли  і  час^ово  на  вени,  апресім
переважно на резистентні артеріальні судини.
      Всі перечислені засоби повинні застосовуватись під  суворим  контролем
гемодинаміки і  спостереженні  доз.  Вони  можуть  різко  знизити  системний
артеріальний тиск^ викликати колапс, погіршити кровозабезпечення серця.
Н а т р і я   н і т р о п р у с  й  д(наніпрус,  ^іпрід).  Препарат  вводять
внутрішньовенне    краплинне.    Розчин    готують    безпосередньо    перед
застосуванням.  Вміст  одніе?  ампули(25  або  50  мг)  розчиняють  в  5  мл
ізотоничного розчину глюкози і переносять в крапельницю(500 або  250  мл  5%
глюкози). Враховуючи нестійкість  препарата  флакон  з  розчином  покривають
чорною світлозахисною плівкою. Швидкість інфузії контролюється  показаниками
АТ із роз-
рахунку 0,5-5 мкг/кг. При передозуванні препарата можливе виникнення різкої
гіпотензія тахікардії, блювоти,  головокружіння.  В   таких  випадках  слід
зменшити швидкість введення препарата.
      Антидотами   нітропрусиду    є   метгемоглобін-    утворюючі    препа-
рати(метиленова синька, натрія тіосульфат). А  п р е с і н(гідралазін).
      Препарат безпосередньо знімає спазм  м'язів  артеріол,  тому  основною
його особливістю являється зменшення опору периферій-  '  них  резистентних
судин(артеріол) і викликає зниження артеріального тиску,  зменшує  нагрузку
на  міокард,  посилює  серцевчй  викид,  а  також   посилює   плацентарний,
церебральний і нирковий кровообіг.
      Добре його використовувати, як доповнення до магнзіальної терапії.  40
мг препарата розводять в  100  мл  ізотоничного  розчину  натрія  хлрріду  і
вводять   із   швидкістю   5   мг/год.   Для   досягнення   мети   цю   дозу
кожні ЗО хв. поки величина діастолич-ного  тиску не стане ІОС мм рт.ст.
      Апресін починає діяти через ЗО  хв^,  максимальна  тривалість-дії  3-4
год.
      Побічне ефекти: головна  біль)  тахікардія,  головокружіння,  біль  в
ділянці серця, блювота.
       П е р л і н г а н і т (Нітрогліцерин для внутрішньовенного введення).
Вводиться 0,01% розчину крапельне. Для цього 10 мл препарата розводять в  90
мл  фізіологічного  натрія  хлориду.  Швидкість  введення  25   мкг/хв   піц
контролем артеріального тиску, повільно збільшуючи  швидкість  інфузії,  яка
не повинна перевищувати 200 мкг/хв.
Слід враховувати, що перевищення  оптимальних  доз  перлін-ганіта  і  других
нітратів може визвати порушення  ритму  і  провідності  серця,  колаптоїдний
стан^

М о л с і д о м і н (сіднофарм) в таблетках.  Препарат  має  антиангінальний
вплив. Ефект пов'язаний з  периферичною  венодиля-туючою  дією,  збільшенням
ємкості венозної системи і  зменшенням  венозного  припливу  до  серця.  Під
впливом  препарата  знижується  тиск  в   легеневій   артерії^   зменшується
наповнення лівого шлуночка і  напруга  стінки  міокарду.  Препарат  покращує
коллатеральний кровообіг і зменшує агрегапію тромбоцитів.
     Молсідомін застосовується сублінгвально по 0,002 г три рази  на  добу.
Спазмолітичні засоби різних груп
     П а п а в е р і н - алкалоїд, що знаходиться в опії.  Виготовляєте  ся
також синтетичним шляхом. Являється міотропним спазмолітичним  засобом.  Він
знижує тонус і зменшує скоротливу діяльність гладеньких м'язів і  в  зв'язку
з цим має судинорозшируючу і спазмолітичну дію.
     Для  лікування  гестозів  вводиться  в   м^язи   або   в   вену.   Для
внутрішньовенного введення 2 мл 2% розчину папаверіна розчиняють в 10-20  мл
натрія хлорида 0,9%  і  повільно  вводять.  При  перевищенні  дози  або  при
швидкому  його  введенні  може  виникнути  аритмія,   часткова   або   повна
атріовентрикулярна блокада.
Разова доза - 0,1 г. Добова доза - 0,3 г.
      Н о - ш п а  - по фармакологічній дії препарат близький до папаверіна,
але має дещо більш сильну і продовжену спазмолітичну активність.
      Для лікування даної патологів застосовується по 2-4 мл  2%  розчину  в
м^язи або в вену 2-3 рази на добу.
Д і б а з о  л-  проявляє  судиннорозшируючу,  спазмолітичну  активність,  в
деякій мірі знижує тонус і розширує^ мозкові  судини.  Вводиться  дібазол  у
вигляді 1% або 0,3% розчину внутрішньом^язово
внутрішньвенно по 426 мл 2-3 рази на добу.

Е у ф і л і  н-посдаблюе  м^язи  бронхів^  знижує  опір  кровоносних  судин^
розширює коронарні судини серця, знижує тиск в  системі  легеневої  системи,
підвищує  нирковий  кровообіг,  підвищує  діурез   пов'язаний,із   зниженням
канальцево? реабсорбції. Викликає збільшення  о  мегіою  води^  елйтролітів,
особливо іонів натрія і  хлорй.  Препарат  стимулює  скорочення  серця,  при
цьому підвищує потребу міокарда в кисні.
      Застосовується в основному для внутрішньовенного  повільного  введення
2,4% його розчин по 10 мл, які завч^с^о розводять' в ІО-2О  мл  ізотонічного
розчину натрія хлорида. При появі  серцебиття,  тошноти  швидкість  введення
зменшують.
     Протипоказанням для застосування еуфіліну є коронарна недостатність  і
порушення серцевого ритму, виражена тахікардія. Разова доза - 0,25 г  Добова
доза - 0,5 г.
      П\^ н т о к с і ф е л і н (т^р^нтал). Пр^явля^ судиннорозши-рюю^  дію^
покращує поо^ачан^гкис^р ткани^а^\заторможуе агре-гапію^ромб^итів  і  зме^уе
згущення^^бві.    \^
    Внут^ішньо^ннр^водят^ 0,1 г ^1 а^рула) в 250^500 мл 5%  ,  глюкози  ао^
і^^^чного ро^чи^унатрія хлориду. Добова^д^за -0,^0,3 г.^
Г а н г л е р о н - має холінолітичну, спазмолітичну  і  місце-воанестезуючу
властивість.  Застосовується   для   внутрішньом'язо-вого,   підшкірного   і
внутрішньовенного введення у вигляді 1,5% розчину по 2  мл.  Разова  доза  -
0,06 г(4 мл). Добова, доза - 0,18(12 мл).
К у р а н т і л(діпірідамол). Крім коронаророзширюючої дії препарат  зменшує
периферичний опір і помірно знижує артеріальний тиск.  Важливою  особливістю
курантіла   е   його   властивість   термозити   агрегацію   тромбоцитів   і
попереджувати  утворення  тромбів  в  судинах.  Застосовується   також   для
поліпшення маткове-плапентарного кровообігу. 2  мл.  препарата  розводять  в
200 мл 5% розчину глюкози або реополіглюкіну і вводять краплинне в вену.
     Н о в о к а У н - місцевий анестетик.
      Застосовується  для  лікування  гестозів   з   метою   зняття   спазма
периферичних  судин  і  покращення  мікроциркуляції   у   вигляді   глюкозо-
новокаїнової суміші:- глюкоза  20% 150 мл + новокаїн 0^25%  150  мл  в  вену
повільно краплинне^ 8 ОД інсуліна(після  опреділен-чя  чутливості  організма
на новокаїн).
                 Гіпотензивні засоби
     Механізм дії різних груп антигіпертензивних препаратів визначається їх
впливом на різні відділи регуляпії судинного тонуса.
      Вище були охаражтеризовані фармакологічні засоби^ які  крім  основних^
мають  гіпотензивні  властивості(див.нейротропні,   седативні^   периферичні
вазоділататори та спазмолітичні препарати різних груп)^
      З а с о б и^ впливаючі на судинорухІвні(вазомоторні) пентри  головного
мозку. К л о Ф е л і н (гемітон катапресан).
Препарат стимулює а?  -  адренорецептори  судиннорухівних  центрів^  зменшує
потік симпатичних імпульсів із ЦНС  і  знижує  звільнення  норадреналіна  із
нервових закінчень. В зв'язку з цим клофелін  має  гіпонзивну  дію^  остання
супроводжується зниженням серцевого жикиду і зменшенням периферичного  опору
судин^ в тому числі  і  судин  нирок.  Препарат  має  також  седативну  дію)
пов'язану із впливом на ретикулярну формацію стовбура мозку.
Для внутрішньовенного введення 0^5-1 мл 0^01% клофеліна  розводять  в  10-20
мл ізотоничного розчину хлорида натрія і вводять  повільно  на  протязі  3-5
хв. Гіпотензивна дія розвивається через 3-5 хв.  і  продовжується  4-8  год.
Різка відміна препарата може призвести до  підвищення  артеріального  тиску<
Разова  доза  -  (0)05-0^15  мг)  0^5-1,5  мл  0,01%  розчину.  Добова  доза
максимальна - 1,2-1,5 мг(6-8 мл)^ .   .  М  е  т  і  л  д  о  ф  а^(допегіт,
альдомет), подібно клофеліну тормозить симпатичну  імпульсацію  і  викликає,
зниження  артеріального  тиску.  Гіпотензія  супроводжується   уповільненням
серцевих скоро-чжнь, зменшенням  серцевого  викиду  і  периферичного  опору^
Орто-статичної гіпотонії ^спостерігається. У більшості  викликає  седативний
ефект. З організму виділяється нирками, сеча  при  стоянні  набуває  темного
кольору^ Препарат проникає в материнське молоко. Максимальна добова  доза  -
3 г(таблетки по 0,25).

          Гангліоблокуючі препарати^
      Гайгліоблокатори  мають   властивість   блокувати   Н-холінорепеп-тори
вегетативних  вузлів  і  в  зв'язку  з  цим  тормозять  передачу   нервового
збудження  з  прегангліонарних  на  постгангліонарні  волокна   вегетативних
нервів. При цьому настає  зниження  артеріального  тиску,  що  пов'язано  із
зменшенням надходження судиннозвужуючих імпульсів  до  судин  і  розширенням
периферичного судинного русла ( в першу чергу артеріол).
Гангліоблокуючі  препарату  застосовуються  для  купірування   гіпертоничних
кризів.^спазмів периферичних судин, при  важких  формах  гестозів,  набряках
легенів та мозку.
Найчастіше   в   акушерській   практиці   застосовуються   гангліо-блокатори
коротко^(арфонйд,  імехін)  та  середньої  продовженності   дії   (пентамін,
бензогексоній^ гігроній)  з  метою  контрольованої  гіпотонії.  Застосування
гангліоблокаторів при пізніх гестозах вимага^-
надзвичайної обережності. На фоні гіповолемі^ що  має  місце  при  гестозах)
проведення гангліплегі^ може призвести до  невідповідності  судинного  русла
ОЦК  з  подальшим   зниженням  інтенсивності  гемоперфузі^  і   поглибленням
важкості метаболічних порушень в організмі матері і плода.
      Допустимо призначення  гангліоблокаторів  в  кінці  першого^  під  час
другого і в післяродовий періоди^  а  під  час  вагітності  призначення  цих
препаратів необхідно обмежити.
      На початку лікування рекомендується перевірити реакцію хвороб на  малі
дози препарата) вводять половину середньої дози і слідкують за  ефективністю
дії.
      Слід зазначити^ що  при  застосуванні  гангліоблокаторів  хворі  .дуже
чутливі до крововтрати.
      Основні  побічні  впливи   цих   препаратів:ортостатична   гіпотензія,
тахікардія, атонія кишечника і сечового міхура.

П е н т а м і н. Застосовується для контрольовано^  гіпотоні?,  а  також  пр
набряку мозку чи легенів. В вену повільно  вводять  С,2-С,5  мл  5%  розчину
розведеного  ^  20  мл  5%  глюкози,   або   фізіологічного   розчину,   при
необхідності дозу препарату підвищують до 1,5-2  мл  2-3  рази  на  добу.  В
м^язи можна вводити 0,5-2 мл.
      Допільно препарат титрувати, для цього 1 мл пентаміну розчинити в 9 мл
фізіологічного розчину і по показанням вводити кожну годину  в  вену  або  в
м'язи.
Вища разова доза - 0..15 г(3 мл 5% розчину) Добова доза      - 0,45(9 мл  5%
розчину).
Б е н з о г е к с о н і й. Також використовується для керо-ваної  гіпотонії,
має сильну ганЯіоблокуючу активність. Застосовується для внутрішньовенних  і
внутрішньом^язових введень. При повторному  застосуванні  препарата  реакція
на  нього  поступово  зменшується,  що   потребує  збільшення   дози.   Тому
рекомендується починати  лікування  з  найменших  доз,які  дають  необхідний
ефект, а  потім  збільшувати  дозу.  Його  можна  вводити  повторно  по  3-4
ін^єкці? в день. Разова доза-0^75 г.   Добова доза - 0.3 г.

      І м  е  х  і  н.  Гангліоблокатор  короткої  дії^  Для  контрольованої
гіпотонії застосовують внутрішньовенне  введення  0^01%  його  розчину.  Для
нього розводять 1 мл 1^ розчину в 100 мл  ізотонічного  хлориду  натрія  або
глюкози:  вводять  із  швидкістю  90   крапель   за   хвилину,   контролюючи
артеріальний тиск.  При  досягненні  необхідного  ефекту  Кількість  крапель
значно зменшують.
Після припинення введення розчину імехіну  артеріальний  тиск  відновлюється
через 4-15 хвидин. Препарат можна вводити одноразово 5-10 мл  0,1^  розчину^
потім перейти на крапельне введення. А р ф о н а д.

      С й м п а т о  л  і  т  и  ч  н  і    засоби^  блокуючі  пресинаптичні
закінчення адренергічних нейронів.
     Р е з е р п і н (рауседіл). Алкалоїд раувольфій заспокійли-рс  рпливає
на гентральну нервову систему) також ма^ гіпотензивну рл^ст^сть.  Гіпотензія
розвиваються повільне^ під його  впли^'м  зменшується  вміст  нсгадгеналі^^^
лоф^міна і с^''^то^іна " ЦНС. Збільшується нирковий  кровообіг^  посилюється
клубочкова фільтрація, Сприяє розвиткові брадікардії.  Застосовується  як  в
середину^ так і парантерально. Разова доза - 0^002 г(2  мг)  Добова  доза  -
0^01 г(10 мг).
Резерпін  входить  до  складу  препаратів^  що  також   застосовуються   для
лікування гестозів:
      а д е л ь ф а н - таблетки) до складу  входить  резерпін  0^0001  г  і
дігідролазін 0,01 г,
      к р і с т е п  і  н  -  драже(0^1  мг  резррпіна  ,  0,5  мг  дігідро-
ергокрістіна, 5 мг діуретика клопаміда), т р і р е з і д  -  (резерпіна  0,1
мг,, апресіна 10 мг, гідро-хлортіазіда 10 мг).

           В- Адреноблокатори
                            А  н  а  п  р  й  л  і   н(обзідан,   індерал).
Послаблюючи  вплив  симпатичної  імпульсації  на  В-адреноблокатори   серця,
анаприлін зменшує силу  і  частоту  серпевих  скорочень,  блокує  позитивний
хроно- і інотропиий  ефект  катехоламінів.  Артеріальний  тиск  під  впливом
анапридіна знижується. Гіпотензивну дія препарати посілює-ться р  сполученні
з  другими  препаратами:  резерпіном,  апресіном,   діуретиками.   Анаприлін
підвищує скоротливу активність м'язів матки.
     Препарат не можна застосовувати в сполученні з верапамілом '  (можливі
колапс, асістолія).
Застосовується в середину по 0,01 і 0,04 г(10 і 40 мг),  внутрішньовенне  по
115 мл 0,1% розчину(115 мг в ампулі).

               А-Адреноблокатори
     П і р о к с а н. Впливає на периферичні і центральні  адрено-реактивні
системи. Застосовується для зниження артеріального тиску^ психічної  напруги
при різних проявах  діенцефально?  пато-логії  симпатико-адреналового  типу^
Препарат має помірну седативну дію. Призначають в середину^  підшкірне  і  в
м^язи. Парантерально вводять по 1 мл 1% розчина 1-3 рази в день. П р а  з  о
з і н(адверзутен).
      Препарат виборне впливає  на  судинні  а^==адренорецептори.  Внаслідок
нього празозін  блокує  судинозвужуючу  дію  медіатора  (норадреналіна)  без
впливу на другі сторони його активності.
      Характерною його дією головним чином периферична  вазоділя-тапія.  Він
виявляє одночасно артеріо-і венорозширюючу дію,  в  зв'язку  з  цим  зменшує
притік  крові  до  серця  і  зменшує  периферичний  опір.  Знижує  агрегацію
еритроцитів. Застосовується невеликими курсами(таблетками по 1 мг і 5 мг).
К е т а н с е р і н - помірний а-адреноблокатор.  Блокує  т^^^-різні  ефекти
серот^на(спазмог^нний  вплив  на  м'язи  судин^  на-агрегацію  тромбоцитів).
Викликає розширення кровоносний судин І  ма^ гіпотензивну дію.  Застосовують
в середину по 20-40 мг, в м^язи 10 мг(2 мл 0,5) розчину,  в-в  10-30  мг(2-6
мл).

                  Антагоністи іонів: кальцію.
     Препарати цієї групи послаблюють м'язові волокна і  зменшують  опір  в
коронарних і периферичних судинах.  Тому  поряд  з  покращенням  коронарного
кровообігу і  постачання  серця  киснем,  розширюють  периферійні  судини  і
знижують системний артеріальний тиск.
      Ефект антагоністів кальцію розвивається поступово і діють вони  довго.
Препарати цієї групи тормозять скоротливу активність матки.
В е р а п  а  м  і  л  (ізоптін,  фіноптін).  Препарат  в  акушерстві  можна
застосовувати як антигіпертензивний засіб, але його частіше
призначають при тахікардії,  що  має  місце  при  пізніх  гестозах,  або  як
наслідок магнезіальне?  терапій.  Вводять  краплинне  в  вену  2-4.мл  0^25%
розчину(5-10 мг).
        Ф е ні г і  д  і  н  (корінфар^  ніфеді^іп)-  сильний  вазоділя-тор.
Застосовується  як  антиангінальний  і  антигіпертензивний  засіб.  Препарат
сильніше чим верапаміл) знижує діастолічний артеріальний  тиск.  Призначають
в середину по 0,01-0^02 г 3 рази в день) для прискорення дії (під язик).
      Механізм дії полягає  в  його  спроможності  інгібірувати  проникнення
позаклітинного кальція через мембрану. Це  попереджує  рощеп-плення  АТФ^  з
яким пов'язано  утворення  енергії^  необхідної  для  скорочення  гладеньких
м'язів.
     Наслідком нього являється системна вазоділятапія і відповідно зниження
артеріального тиску.  Не  сприяє  затримці  натрія,  не  збільшується  об^єм
циркулюючої плазми^ Препарат  сильніше  ніж  верапаміл  знижує  діастоличний
тиск. Призначають  ніфедіпін  в  таблетках  по  С^ОІ-С^ОЗ  г(10-30  мг)  3-4
рази.на добу для прискорення дії  (під  язик)  Тривалість  дії  3-4  години.
Засоби впливаючі на рентн-ангіотензінову систему
     Антагоністи  ангіотензіна-ІІ  блокують  ангіотензивні  рецептори   або
інгібірують ангіотензін-конвертіруючий  фермент^  який  сприяє  перетворення
ангіотензіна-І в ангіотензін-ІІ.
К а  п  т  о  п  р  і  л  (капотен)-  блокатор  ангіотензін-конвертірую-чого
фермента.   Призводить    до    розширення    периферичних(головним    чином
резистентних) судин, зниженню  артеріального  тиску^  зменшення  перед  -  1
післянагрузки на міокард, покращення кровообігу в  малому  крузі  і  функцій
дихання, зниження опору ниркових судин і покращення кровообігу в них.
      Рекомендується призначати каптопріл  з  нітратами  при  резистентності
судин до останніх.
При  високому  артеріальному    тискові   для   прискорено?   ді?   препарат
призначається сублінгвально 25-50 мг. Добова доза 75-100 мг.

     А н а л а п р  і  л  (енап)  -  також  інгібітор  ангіотензін-конверті
рующого ферментах Застосовується в середину  по  10-20  мг  одноразово  (  в
день) Добова доза не повинна перевищувати 40 мг.

              Діуретичні засоби
     Призначення їх для літування гестозів повинно проводитися за  суровими
показаннями.  Необхідно  контролювати  кониєнтрапійну  і  видільну   функцію
нирок^ наявність симптомів перегрузки правих  відділів  серця)  рівень  ЦВТ,
величину   відношення   осмоляльності   сечі    до   осмоляльності   плазми,
кліренсових показників, креати-нину, сечовини.
     В протилежному випадку  збільшуються  гіповолемія,  погіршується  стан
плода.
      Сучасні  діуретичні  препарати  ділять  на   3   основні   групи:   а)
салуретики(гіпотіазід, фуросемід, урегіт) ; б) калійзберігачі (  тріамтерен,
альдактон(верошпірон)^ в) осмотичні діуретики(манніт, мочевина).
      Найбільш  сильними  салуретиками   являються   так   названі   петлеві
діуретики. До них відносяться  фуросемід,  етакрінова  кислота  і  буфенокс.
Вони діють на протязі висхідного відділу петлі нефрона(петлі Генле) і  різко
пригнічують реабсорбцію іонів хлора  і  натрія,  посилюють  виділення  іонів
калія.
      Для зменшення стимуляції ренін-ангіотензіново? системи  рекомендується
комбінірувати^тіазіди з в-андреноблокаторами (анапрелін).
     Д і х л о т і азі д(гіпотіазід). Призначається препарат в середину  по
0,025-0,05 г(1-2 таблетки в день під час їжі або після неї,  протягом  3-5-7
днів підряд, потім робиться перерва на 3-4 дні) і знову повторюється курс.
      Одночасно  призначаються   препарати  калія(панангін,  калія   хлорід,
аспаркам). Середня доза препарата - 50 мг на добу.
Ф у р о с е м і д (лазікс)  -  також  салуретик  із  групи  швидкодіючих  та
найбільш сильних діуретиків.
      Діуретичний ефект пов'язаний з порушенням реабсорбції натрія^ хлора  і
калія.  Після  внутрішньовенного  введення  ефект  наступає  через  декілька
хвилин,  тривалість  ці^  після   одноразового   примі-нення   продовжується
протягом 1,5-3 год.
Препарат ефективний при нирковій недостатності,  гіпертензії,  знімає  спазм
перифиричних  судин,  не  знижує  клубочкову   фільтрацію.   Показання   для
призначення лазікса в лікуванні гестозів:
- генералізовані набряки,
- діастоличний тиск 120 і більше,
- гостра лівошлункова недостатність,
- набряки легенів і мозку, Середня добова доза -60-120 мг.

                 Осмотичні діуретики
     М а н н і т (маннітол) - леофівізірована маса світло-жовтого  кольору.
Розчиняється в воді, дуже легко в гарячій.
      Гіпертонічні розчини манніта викликають сильну діуретичну  дію.  Ефект
обумовлений підвищенням осмотичного тиску плазми  і  зниженням  реарбсорбції
води. Препарат не діє на клубочкову фільтрацію, виводить з організму  натрій
і суттєво не діє на виведення калію.
      Застосовують у вигляді 10-15-20% розчину при збереженні  фільтраційної
здатності нирок:
- для посилення діурезу,
- для зниження внутрішньочерепного тиску,
- для зменшення набряку мозку,
- при гострій нирковій або нирково-печінковій недостатності.
Протипоказання: важка недостатність кровообігу, АТ  170  і  вище  мм  рт.ст.
Розчин готують перед застосуванням, препарат повинен бути безбарвним  і  без
запаху, розчинником  можуть  бути  вода  для  ін'єкцій  або  5%  глюкоза.  З
профілактичною метою доза препарата складає 0,5г/кг,
з лікувальною 1-1^5 г/кг. Добова доза не повинна перевищувати 140-180 г.
      При  застосуванні  манніта  на  фоні   олігурії   необхідно   провести
маннітоловий тест(ввести 10 мл 20% розчину препарата на протязі  10-15  хв).
Якщо через  годину  виділиться  сечі  більше  ЗО  мл^  то  інфузію  доцільно
продовжувати.
М о ч е в и н а ( карбамід) -  діуретичний ефект  пов^язаний  з  дією  цілих
молекул мочевини^  в  організмі  вони  не  піддаються  обмінним  процесам  і
фільтруються у великій  кількості  50-60%  через  клубочки  без  зворотнього
всмоктування.  Високий  осмотичний  тиск   в   канальцях   визиває   сильний
діуретичний ефект.
     Показання для застосування:
- попередження і зменшення набряку мозку,
- зменшення набряку легенів.
      Використовують 30% розчин: який готують  на  10%  глюкозі.  Розчинення
проходить з поглинанням тепла(розчин охолоджується).  Тому  його  видержують
поки температура розчину не досягне кімнат-ної.
      Вводять розчин із швидкістю 40-60-80 крапель в хвилину. Загальна  доза
0,5-1,5 г(в середньому 1 г) мочевини на 1 кг ваги тіла.  Ефект   заявляється
через 15-30 хв. досягає максимума через 1-1,5 год і продовжується 5-6 год  і
більше. При необхідності можна вводити повторно через 12-24 год.

Екстракти і настої із рослин, що мають сечогінний і антиазотемічний ефекти,

      З цією метою застосовуються плоди  ялівця^можжевельник),  трава  хвоща
польового, листя брусники, бруньки березові та  інш.  В  аптечній  мережі  є
сечогінні збори №1, №2.

     Засоби, регулятори м^тя^пл^^^м^ проп^^^^.
Кислота аскорбінова(вітамін С). Приймає участь в регуляцій  окисно-відновних
процесів, вуглеводного обміну, звертанні крові,
регенерацій тканин, утворенні стероїдних гормонів. Добова доза - 1- 3 мл  5%
      розчину^ парантерально. К о к а р б о к с і л а  з  а-  кофермент,  що
      утворюється із тійміна в процесі його перетворення в організмі.
     Біологічні  властивості  кокарбоксилази  повністю  не  співпадають   з
властивостями тіаміна і для лікування гіпо- і авітаміноза В^  кокарбоксилазу
не   застосовують.   Препарат   покращує   вуглеводний   обмін,   тому   він
застосовується, як компонент  комплексної  терапій.  Вводиться  в  м^язи,  в
вену. Добова доза - 0,05-0,1 г(50-100 мг).
      Т о к о ф е р о л  а      а  п  е  т  а  т  (вітамін  Е)  -  природний
антиоксидант). Захищає різні  речовини  від  окисних  змін.  Бере  участь  в
синтезі білків,  проліферації  клітин,  у  тканинному  диханні  та  в  інших
важливих процессах клітинного метаболізма. Застосовують препарат в  середину
і внутрішньом^язово. Добова доза -100-200 мг.
     Ф о л і є в а   к й с л о т а (вітамін В).
Разом  з  вітаміном  В^^  стимулює  ерітропоез,  приймає  участь  в  синтезі
амінокислот, нуклеїнових кислот, пуринів^ в  обміні  холіна.  Призначають  в
середину по О.ООІг- 3-4 рази на день.
      Г л у т а м і н о в а    к й с л о т а (амінокислота). Приймає  участь
в  азотистому  обміні   речовин,   сприяє   знешкодженню   аміака,   синтезу
ацетилхоліна  і  аденозінтрифосфорно^   кислоти,   переносу   іонів   калія.
Призначають в таблетках по 0,25 за 15-20 хв. до прийняття їжі.
      Е с е н ц і а л е -  комплексний  препарат  до  складу  якого  входять
фосфоліпіди, вітаміни В^, В^р, нікотінамід,  пантотенова  кислота.  Препарат
покрашує функцію  печінки,  підвищує  активність  амінотрансфераз,  поліпшує
мікроциркуляцію.
Застосовується в середину у вигляді капсул по 2 капсули З  рази  в  день.  В
вену(в розчині глюкози) по 10 мл в день.

      С і р е п  а  р  -  до  його  складу  входить  ціанкоболамін  10  мкг)
вуглеводи, амінокислоти, пуріни.
         Застосовується з метою  покращення  функцій  печінки.  Перед  його
введенням необхідно провірити чутливість організма, для цього  слід  0,1-0,2
мл ввести в м^язи^ При відсутності реакці? допускається  його  застосування.
Вводити в м^язи або в вену по 2-3 мл один раз на добу.

                Специфічні  антидоти
      У н і т  і  о  л  -  призначається  для  лікування  гестозів  з  метою
детоксікапії організмах Вводиться в/в, в м^язи по 5-10 мл 5% розчину  кожний
день або через день^
      Г л ю к о з а - При веденні  в  вену  гіпертоничних  розчинів  глюкози
підвищується осмотичний тиск крові, рідина  відтікає  із  тканин  в  судинне
русло,  підвищується  процеси  обміну  речовин,  покращується   антитоксична
функція печінки, підвищується  діурез,  при  згортанні  глюкози  в  тканинах
виділяється значна кількість енергій, яка необхідна для  здійснення  функцій
організма.
      Застосовують 10-20% розчини глюкози по 250-300 мл на  добу,  бажано  в
розчин  додавати  аскорбінову  кислоту^  Для   кращого   засвоєння   глюкози
рекомендується вводити інсулін із розрахунку  І  одиниця  на  4-5  гр  сухо?
глюкози.
      Г і п а р і н - антикоагулянт прямої дії, інгібітор  звертання  крові.
Виробляється в організмі людини ^^щр^рмм базофільними  (тучними)  клітинами.
Разом з  фібрінолізіном  входить  до  складу  фізіологічної  протизвертаючої
системи крові. Безпосередньо має вплив на фактори звертання, що  знаходяться
в крові(ХП, XI, X, УП, 11)^ має антитромботичну і антигрегаційну дії.
Крім цього гепарін приймає участь у формуванні  імунологічних  реакцій,  має
гіпотензивну дію, блокує  токсичні  основи,  приймає  участь  в  метаболізмі
ліпідів і багатьох  гормонів,  впливає  на  властивості  клітинних  мембран,
сприяє постачанню тканинам кисню.
     Вплив гепаріна контролюється часом звертання крові.
Антагоністом  гепаріна  являється  протамін  сульфат.  Розчин  гепаріна  для
ін^екпій  випускається  з  активністю  5000^  10000^  2000  ОД   в   1   мл.
Застосовується по 5000 ОД в вену краплинне на реополіглюкіні^ чи плазмі^  ^^
Т р  е  н  т  а  л  -  пентоксіфілін.  Розширює  судини,  сприяє  покращенню
постачання  тканинам  кисню^  тормозить  агрегацію  тромбо-питів  і  зменшує
згущення крові.
      Застосовується  для   покращення   матково-плапентарного   кровообігу.
Призначається  в  середину,  в  вену.  Для   внутрішньовенного   крапея^ме^о
введення 0,1 г(1  ампула)  розчиняють  в  250-500  мл  ізотонічного  розчину
натрія хлоріда або в 5% глюкозі.

               Плазмозамінюючі  розчини
Р е о п о л і г л ю к і н- низькомолекулярний  декстран.  Зменшує  агрегацію
форменних елементів крові, сприяє переміщенню рідини  з  тканин  в  кров'яне
русло. В зв'язку з цим зменшується в'язкість крові, відновлюється  кровообіг
в дрібних капілярах, має дезінтоксикапійний ефект.  З  організма  виводиться
нирками в першу добу біля 70%. Добова доза не більше 400-500 мл. Р е о  г  л
ю м а н - до його складу входить 10%  розчин  декстрана,  5%  манніт  1^^^9%
натрія хяорид.
     Препарат має поліфункпіональні властивості^ зменшує  в'язкість  крові,
сприяє  відновленню  кровообігу  в  дрібних  капілярах,   знижує   агрегацію
формених  елементів  крові,  викликає  дезінтоксикаційну  осмодіуретичну   і
гемодинамічну дії.
      Вводять реоглюман в  вену  крапельне,  починаючи  з  5-10  крапель  зя
хвилину на протязі 10-15 хв з перервами  на  2-3  хвилини.  При  відсутності
побічних ефектів кількість крапель збільшують.
Добова доза - 400-500 мл.

Г е м о  д  е  з  -  водно-соляний  розчин,  до  складу  якого  входять  6%
низькомолекулярний  магнія, хлора.
    Препарат посилює нирковий кровообіг, підвищує клубочкову  фільтрацію  і
збільшує діурез.
   На сучасному етапі гемодез для лікування гестозів (особливо  важких  його
форм) застосовується рідко, не більше 400 мл на добу.