Металургійний комплекс України


Реферат >> Астрономия

Металургійний комплекс України

План

  1. Суть і структура виробництва металургійного комплексу.

  2. Сировинна база металургійного комплексу.

  3. Особливості територіальної організації в Донецькому і Придніпровському районах.

  4. Кольорова металургія України.

  5. Основні напрямки реконструкції металургійного комплексу України.

Основні поняття:

Структура металургійного комплексу, металургійна база,

територіальна організація металургії.

Література:

  1. Є.П.Качан “Розміщення продуктивних сил України”. – Київ, 1998 р., стор.85-93.

  2. С.І.Іщук “Розміщення продуктивних сил”. – Київ, 1999 р., стор.126-139.

1. Роль і значення металургійного комплексу визначається тим, що він випускає метал для машинобудування і є фундаментом інших галузей.


Основні стадії виробничого процесу:

Видобуток сировини її збагачення виплавка металів і прокатне виробництво.

Усі галузі металургії мають подібну технологію переробки сировини.

Два способи виплавки металів:

  1. електротермічний (чорна металургія);

  2. електрохімічний (кольорова металургія).

Стадії чорної металургії

з повним циклом


видобуток, збагачення агломератів залізних, марганцевих, хромітових руд

виробництво чавуну, доменних феросплавів, сталі і прокату

виробництво електроферослплавів

вторинна переробка металів

коксування вугілля

виробництво вогнетривів

видобуток допоміжних матеріалів (флюсових вапняків, магнезиту)

Чорна металургія з повним циклом є важливою районоутворюючою галуззю. Вона притягує до себе ряд супутних галузей (які обслуговують галузь або які споживають сировину, утв. підприємства легкої і харчової промисловості).

Комбінування – це поєднання на одному підприємстві – комбінатів кілької взаємозв’язаних за технологічним процесом виробництв, які іноді належать до різних галузей промисловості.

В чорній металургії безпосередньо зростає концентрація виробництва: одна велика домна дає велику кількість металу.

Наприклад: Завод потужністю 6,5 млн. т. (металургійний завод повного циклу)

працює – 20 тис.чол.

майданчик – 800 га.

Витрати сировини, палива, енергії водни на одницю продукції:

1 т прокату: - 5 тонн руди, металу, брухту, ваняку;

- 300 кВт · год/год електроенергії;

- 1,4 т палива;

- 200 м3 води.

Скільки вантажів має надходити на цей завод?

Отже, сучасний металургійний комбінат споживає найбільше сировини і палива, тому комбінати створюють поблизу сировини, або палива, або між ними.


Розміщуючи такі заводи, враховують також забезпеченість водою, електроенергією, природним газом.

Задача

Визначте потребу в залізній руді заводу потужністю 6 млн. т. за умови, що він будується 40 років безперервної роботи, а вмість заліза в руді 40%.

Де доцільно будувати такі підприємства?

2. - Чорна металургія сформувалась в районах залягання палива і сировини.

- За рівнем концентрації виробництва чорних метлів Україна випереджує розвинені кап.країни.

Майже 98% чавуну і сталі виплавляється на підприємства з річною потужністю 1 млн. т.

- Основою розвитку чорної металургії є потужна залізорудна промисловість.

1) Криворізький – 78% усіх запасів залізних руд (вміст заліза – 50-67% і залізних кварцитів із вмістом заліза 28-35%. Такі руди потребують збагачення (комбінати – Південний, Північний, Центральний).

Після збагачення сира руда перетворюється на концентрат з вмістом заліза до 62 ?

Концентрат надходить на агломераційні фабрики, а звідти у вигляді агломерату на металургійні комбінати.

2) Марганцеворудною базою чорної металургії є Придніпровський марганцеворудний басейн (Нікопольський р-н).

2/3 марганцевої руди видобувається відкритим способом.

На збагачувальних фабриках вміст марганцю в руді доводять до 50-60% і відправляють на металургійні заводи.

3) У Донецькому і Придніпровському районах розвинена коксохімічна промисловість, яка забезпечує металургійні заводи бездимним паливом – коксом.

Розміщення коксохімії приурочене до районів залягання коксівного вугілля (Донбас), до центрів металургійного виробництва (Придніпров’я, Приазов’я).

4) Складовою частиною металургійного комплексу є видобування флюсів і вогнетривких глин – нерудної сировини.

Залягання високоякісних флюсових вапняків є у Донецькій і Дніпропетровській областях.

Флюси – Крим.

Флюси використовують для виплавлення чавуну і вилучення шкідливих сполук і залізної руди, а вогнетривкі глини і кварцові піски – для виробництва вогнетривів.

Витрати вогнетривких матеріалів в металургійному виробництві складають в середньому 150 кг на 1 т виплавленої сталі.

Групу металургійних заводів, які використовують загальні поклади руди або паливні ресурси і забезпечують основні потреби господарства в металі називають основною металургійною базою.

Три металургійні бази:

  • Придніпровська;

  • Донецька;

  • Приазовська.

Найбільшний завод - у Запоріжжі.

3. 1) Придніпровський металургійний район простягся вздовж Дніпра від Дніпродзержинська до Нікополя, поблизу родовищ залізної і марганцевої руд. Він лежить в межах перетину важливих залізниць, які зв’язують Придніпров’я з Донбасом, Харковом, Києвом, південними областями України, і займає проміжне положення між районами видобутку вугілля та залізних руд. Головні фактори розміщення метулргії у цьому районнні – це вода і електроенергія. Тут сформувався надзвичайно насичений комплекс з великими металургійними і трубними заводами (всього – 14). Центри розміщення підприємств з повним циклом – Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Запоріжжя. Трубні заводи працюють у Новомосковську та Нікополі. В районі виділяються три великі промислові вузли з профілюючими галузями металургії: Дніпропетровський, до якого входять металургійні заводи Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Новомосковська; Запорізький (заводи “Запоріжсталь”, електроплавильний, “Дніпроспецсталь”, феросплавний завод, “Дніпросталь”); Криворізький (кар’єри, шахти, гірничо-збагачувальні комбінати, аглофабрики, металургійний завод, коксохімзавод в Кривому Розі, Південнотрубний і феросплавний заводи у Нікополі).

2) Донецький металургійний район сформувався на території Донецької і Луганської областей (13 великих заводів). Поряд з металургійними заводами або поблизу них розміщені коксохімічні підприємства. Район добре забезпечений паливом, флюсами. Залізні та марганцеві руди надходять сюди з Придніпров’я. Лімітуючим фактором розвитку металургійного виробництва є недостатня забезпеченість підприємств водою. В межах Донбасу функціонують такі великі металургійні центри і вузли: Донецько-Макіївський, Горлівсько-Єнакієвський, Алчевсько-Алмазнянський, Харцизький, Костянтинівський, Краматорський. Найпотужнішими металургійними заводамим є Донецький і Макіївський. Тут працюють установки безперервоного розливу сталі, заготівельний стан, у вузлі створено трубопрокатне виробництво, коксохімію, налагоджено виробництво вогнетривів. На підприємствах Донбасу вперше освоєно технологію виробництва сталі в конверторах, на трубному заводі в Харцизьку працює трубозварювальний цех, який випускає труби для магістральних газопроводів. Гордістю металургії райноу є феросплавний завод у м.Стаханов.

3) Приазовський металургійний район. Цьому району належить особливе місце, до його складу входять два великі комбінати: “Азовсталь” та ім.Ілліча. Ці підприємства використовують переважно збагачені руди Комиш-Бурунського раодовища (Керченський півострів), криворізьку руду, коксівне вугілля шахт Донбасу та флюси, що видобуваються в Донецькій області. Вони мають повний цикл і випускають чавун, конверторну сталь, сталевий лист та інші види продукції. Металургія Приазов’я комплексується з хімією і галузями важкого машинобудування. У Маріупольському промисловому вузлі споруджено агломераційну фабрику для переробки залізних руд.

4. Кольорова металургія об’єднує добування, збагачення і виплавлення кольорових металів і сплавів. Має велике значення в епоху НТР для електрифікації країни, зміцнення її обороноздатності, розвитку атомної техніки, авіації, ракетобудування.

Великого значення мають легкі метали (алюміній, магній, титан). Для їх одержання потрібно багато електроенергії:

1 т Al – потрібно 18 тис. кВт · год електроенергії.

Титан дуже міцний, стійкий проти дії кислот, має високу температуру плавлення, антимагнітні властивості. Через те його застосовують для виготовлення реактивних двигунів, ядерних реакторів, у суднобудуванні.

Це енергомістке виробництво зосереджене біля джерел дешевої електроенергії – найважливіший принцип розміщення.

Руди важких металів відрізняються від легких малим вмістом металу.

Для одержання 1 т міді потрібно близько 100 т руди.

1 т олова – 300 т руди.

Щоб не перевозити велику кількість пустої породи – руду збагачують.

Інша особливість руд важких кольорових металів – їх комплексність (є десятки інших металів, сірки).

Застосування важких металів різноманітне. Мідь широко використовують в електротехніці та машинобудуванні.

Біля 80% нікелю використовує чорна металургія.

Цинк застосовують для оцинковування залізних виробів.

Важливе значення надається дорогоцінним металам.

Отже, на розміщення підприємств кольорової металургії мають вплив два основних чинники – сировинний та енергетичний.

Два райони кольорової металургії:

1. Донецький і Придніпровський.

У Донбасі ще в 1887 році побудований Микитівський ртутний завод, який використовував місцеві поклади кіноварі. Сьогодні це великий комбінат з рудниками та збагачувальною фабрикою. У Костянтинівці працює цинковий завод “Укрцинк”. Сировиною для нього служать довізні цинкові концентрати. Основний фактор, що зумовив розміщення цього підприємства у Донбасі, - висока енергомісткість виробництва. Ще одне підприємство по обробці кольорових металів (латуні, латунного та мідного прокату) розміщене в Артемівську. Цей завод довозить із-за меж України переважну частину міді і свинцю.

У Придніпровському районі кольорова металургія представлена Дніпровським алюмінієвим заводом і магнієвим комбінатом, які були прив’язані до енергетичного комплексу “Дніпрогес”. Алюмінієвий завод забезпечується сировиною з Миколаївського глиноземного заводу, що працює на імпортованих гвінейських бокситах. У зв’язку з відкриттям Високопільського (Дніпропетровська обл..) і Смілянського (Черкаська обл..) родовищ бокситів, ніфеліно-сієнтів у Придніпров’ї і Побужжі, алунітів у Карпатах, в Україні буде збільшуватись обсяг переробки місцевої сировини. У післявоєнні роки Дніпровський магнієвий завод освоїв виробництво титану і його перетворено у титано-магнієвий комбінат. Магнієву сировину для переробки комбінату одержує з Калуша (Прикарпаття), Сиваша (Кримська АР); титанову – з Іранського (Житомирська обл..) та Самотканського (Дніпропетровська обл..) родовищ та з Кримського заводу діоксиду титану. На Дніпропетровщині збудовано Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат, а на Кіровоградщині – Світловодський завод чистих металів. Ці енергомісткі підприємства використовують енергію Придніпровської теплової та Кременчуцької гідроелектростанцій. В Кіровоградській області споруджено По бузький нікелевий завод, який працює на місцевих нікелевих рудах, донецькому паливі та електроенергії теплових, гідравлічних і атомних станцій.

2. Прикарпаття – новий район розвитку кольорової металургії. Тут працює Калузьке виробниче об’єднання “Хлорвініл”, а також збудовано магнієвий завод у виробничому об’єднанні “Оріана”. Важливого значення набуває дальший розвиток Іранського гірничо-збагачувального комбінату у Житомирській області. Він працює на місцевих ресурсах ільменіту і рутилу, що містяться в каолінових розсипах і вивітрених габро. Комбінат виробляє титановий (ільменітів) концентрат і відправляє його на переробку в Придніпровський район.

5. Особливістю теперішнього стану розвитку металургійного комплексу України є недосконалість структури виробництва, внаслідок чого при загальних обсягах випуску металопродукції, які значно перевищують потреби України, поки що відчувається гострий дефіцит тонкого листу, білої жесті, листу і труб з покриттям, нержавіючої сталі, сталі електротехнічного призначення та інших видів продукції. З метою забезпечення України металом власного виробництва, необхідно організувати виробництво найбільш дефіцитних видів продукції.

Запитання і завдання

  1. Розкрийте склад і структуру виробництва металургійного комплексу.

  2. Охарактеризуйте сировинну базу металургійного комплексу України.

  3. Розкрийте особливості територіальної організації металургії в Донецько­му і Придніпровському районах.

  4. Які галузі кольорової металургії розвинені в Україні і де розміщені головні підприємства?

  5. Сформулюйте основні напрямки реструктуризації металургійного комплексу України.

Лекція № 4

Тема: Природно-ресурсний потенціал і його економічна оцінка

План

  1. Природно-ресурсний потенціал України.

  2. Комплексне використання природних ресурсів.

  3. Класифікація природних ресурсів.

  4. Класифікація корисних копалин.

Основні поняття:

Природно-ресурсний потенціал, природні умови, природні ресурси,

геологічні запаси, промислові запаси, ресурсозабезпечення.

Література:

  1. В.В.Ковалевський “Розміщення продуктивних сил”. – Київ, 1998 р., стор.92-110.

  2. С.І.Іщук “Розміщення продуктивних сил”. – Київ, 1999 р., стор.62-77.

1. На всіх етапах розвитку суспільства виробництво матеріальних благ є процесом взаємодії людей і природи.

В умовах НТП очевидним є посилення взаємодії і взаємозалежності матеріального виробництва і природи.

Використання природних багатств повністю залежить від рівня РПС і навпаки.

Природо-ресурсний потенціал розглядається як сукупність усіх можливостей, засобів, запасів, джерел, що є і можуть бути мобілізовані, використані для досягнення певної мети.

Слід розрізняти два поняття:

1) природні умови, тобто елементи природного середовища, що не беруть безпосередньої участі в суспільному виробництві.

Природні умови можуть полегшувати або ускладнювати РПС. Дуже позначаються вони на розміщенні с/г, добувній промисловості, окремих видах транспорту.

Отже, природні умови – це тіла і сили природи, які при певному рівні РПС і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності.

2) На відміну від природних умов природні ресурси безпосередньо залучаються у виробництво і становлять його сировинну та енергетичну бази.

Природні ресурси – це компоненти природи і використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва або предмети споживання.

Важливим поняттям є ресурсозабезпеченість – це співвідношення між величиною природних ресурсів і розмірами їх використання.

Її виражають або кількістю років, на які повинно вистачити якогось ресурсу, або його запасами на душу населення.

2. В сучасних умовах важливим поняттям є комплексне використання природних ресурсів.

Наприклад: у кольоровій металургії поряд з міддю вилучають цінні компоненти і на їх основі виробляють додатково понад 20 видів продукції.

При цьому вартість міді набагато нижча, ніж компонентів, що вилучають при виплавленні її.

Комплексне використання сировини дає можливість у кольоровій металургії одержати майже 40 елементів у вигляді металів високої чистоти, та організувати промислове виробництво багатьох необхідних видів продукції.

Рівень комплексного використання сировини нині характеризує загальний технічний прогрес у промисловості.

Впровадження найдосконаліших технологій дало змогу в алюмінієвій промисловості розгорнути виробництво цементу й содових продуктів.

Дуже актуальним є комплексне використання відходів у електроенергетиці, де використовується низькосортне вугілля, торф. Так, електростанція, потужністю 2-2,5 млн. кВт, яка споживає вугілля зольністю 20%, щороку викидає золи майже 100 млн. м3, для складування якої потрібна площа 150 га.

Економічно доцільним і технічно можливим є додавання золи й шлаків до розчинів при виготовленні асфальтобетону, а також для виробництва цегли, цементу, корисних наповнювачів.

Не менш важливим напрямом економії природних ресурсів є впровадження ресурсозберігаючої техніки і технологій.

Відомо, що кожна тонна металу виплавлена з лому, обходиться у 20 разків дешевше, ніж із залізної руди.

Повна утилізація й переробка відходів чорної металургії можуть дати економію, рівнозначну вартості залізної руди, що видобувається в Україні.

Впровадження нових технологій і використання вторинної сировини в паперовій промисловості дасть змогу не тільки збільшити випуск та асортимент продукції, а й зберегти сотні тисяч га лісу.

Ступінь залежності розміщення галузей н/г та видів виробництва від природних ресурсів.

  1. Вирішальний: с/г, лісове господарство, рибне г-во, гірничо-добувна промисловість, трубопровідний транспорт, суднобудування, рекреаційне господарство.

  2. Значний – чорна металургія, теплоенергетика, синтетичний каучук, сода, лляні тканини, цукрова промисловість, будматеріали.

  3. Незначний – машбуд, текстильна, швейна, взуттєва, АЕС, освіта, наука, культура.

3. Класифікація природних ресурсів.

  1. По призначенню

а) Багатоцільове

б) Промислове

    1. енергетичне

    2. металургійне

    3. хімічне

в) Сільськогосподарське

  1. Види природних ресурсів:


При визначенні запасів корисних копали враховують потужність пластів або рудних тіл, їх протяжність або глибину залягання, вміст корисного компоненту та інші показники.

В геології розрізняють чотири категорії запасів корисних копалин:

А – докладно розвідані та вивчені.

В і С1 – розвідані менш докладно.

С2 – оцінені попередньо і приблизно (прогноз).

Запаси корисних копалин за категоріями А, В, С1 разом з прогнозованими запасами (С2) становлять геологічні запаси.

До промислових запасів відносять вивчені й розвідані запаси, готові до експлуатації.

Гірничорудні підприємства будують за умови наявності запасів мінеральних ресурсів категорій А, В, С1.

Використовуючи таблицю 1 (стор. 70 підручника С.І.Іщука “Розміщення продуктивних сил”. – Київ, 1999 р.) назвати геологічні запаси і промислові запаси корисних копалин

- Корисні копалини розрізняють за якістю, глибиною залягання, вмістом корисного компонента у породі.

Наприклад, вугілля буває буре і кам’яне.

Буре має нижчу теплопровідність, ніж кам’яне (при спалюванні 1 кг бурого вугілля виділяється 5-6 тис. ккал тепла; кам’яного вугілля Донецького басейну 7-9 тис. ккал).

  • Корисні копалини характеризуються глибиною залягання:

у деяких випадках здійснюють відкритий видобуток сировини: Нікопольські марганцеві руди;

шахтним способом – видобуток кам’яного вугілля в Донбасі.

  • Корисні копалини використовуються як сировина. Вміст корисного компонента в рудах неоднаковий. (Вміст міді у породі не перевищує 5%, Al – 10%).

4. Класифікація корисних копалин
  1. Паливно-енергетичні.

  2. Рудні корисні копалини.

  3. Руди благородних металів.

  4. Гірничо-хімічна сировина.

  5. Коштовне і напівкоштовне каміння.

  6. Сировина для будівельної промисловості.

  7. Водні ресурси.