Економіко-кримінологічна теорія


Реферат >> Астрономия

Економіко-кримінологічна

теорія детінізації економіки

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження. Окреслюється проблемна ситуація, визначаються мета, теоретичні і прикладні завдання дослідження, концептуальні, теоретико-методологічні засади та методичні засоби розв'язання визначених завдань.

Розділ перший “Об'єкт, предмет, передумови та структуроутворюючі елементи теорії детінізації економіки” складається із трьох підрозділів та одинадцяти параграфів. У підрозділі 1.1.“Введення у проблему детінізації економіки” наводиться розгорнутий аналіз літературних джерел та різноманітних визначень поняття, структури та складових елементів тіньової економіки. На підставі цього робиться висновок, що переважна частина проведених досліджень тіньової економіки носять вузькофаховий і, як правило, суто оціночний характер. Наголошується, що неможливо встановити реальні обсяги тіньової економіки, не визначивши повного переліку її потенційних джерел та чинників. Тим більше не можна розробити ефективні шляхи призупинення тіньової економіки на основі суперечливих, в тому числі побутово-жаргонних, визначень поняття тіньової економіки (“шарова”, “неофіційна”, “мала”, “фіктивна”, “дефективна”, “паралельна”, “чорна”, “сіра”, “брудна”, “незаконна” тощо).

Доводиться, що застосування вузькофахового підходу до визначення поняття і структури тіньової економіки не дає можливості встановити сутність, об'єктивні економічні і правові параметри цього явища. Відповідно без розробки комплексних теоретико-методологічних засад протидії тіньовій економіці не можливо розробити ефективну економічну модель передумов її детінізації, зконструювати ефективні правові механізми превентивного впливу на усунення економічних й організаційно-правових причин тінізації економіки. Без вирішення цих методологічних завдань практичні працівники правоохоронних органів позбавлені можливості ефективно виявляти і розкривати злочинні прояви та їх криміногенні чинники у тіньовій сфері. Водночас вузькофаховий підхід нерідко має місце у при прийнятті урядових рішень з проблем протидії тіньовій економіці. В запропонованих економічних заходах не завжди враховуються можливості їх правової реалізації і навпаки – рекомендації з правового регулювання не враховують економіко-кримінологічні закономірності функціонування тіньових відносин. Саме через вузькофаховий підхід, заходи протидії тіньовій економіці часто характеризуються непослідовністю, суперечливістю, взаємовиключенням. Прикладом цього є посилення кримінально-правової боротьби з тіньовою економікою, зокрема, введення кримінальної відповідальності за легалізацію (відмивання) тіньових доходів злочинного походження з одночасним ініціюванням законодавчих актів про легалізацію тіньових доходів шляхом амністії.

На підставі осмислення попередніми дослідниками теоретичних і прикладних проблем тіньових економічних процесів в дисертації доводиться, що важливою причиною існування вузькофахового підходу і неоднозначних тлумачень поняття “тіньова економіка” та шляхів її подолання є певна неоднозначність самої субстанції цього явища. З одного боку, в ньому значною мірою міститься протиправна, а частково й криміногенна основа, з іншого, сучасна тіньова економіка – це реальна економічна субстанція, яка відображає рівнозначну й об'єктивну реальність сучасних економічних умов, що знаходить свій вираз у рівнозначній або майже рівнозначній за масою капіталів як легальної економіки, так і сукупності тіньових посередницьких та виробничих, капіталооборотних відносин. Останні пронизують всю макро- і мікрорівневу структуру економіки і є її суттєвою складовою частиною. Однак ця частина економіки, з одного боку, не підпорядковується нормативно-правовій регламентації, з іншого – функціонує не лише з криміногенних мотивів, а й на основі реальних економічних інтересів, які вступають у конфлікт з непродуктивною високовитратною моделлю алгоритмів капіталообороту, тобто з наявним у країні правовим і економічним середовищем.

На основі розгляду взаємозв'язку і взаємовпливу економічних і криміногенних факторів тінізації економіки, в роботі доводиться, що створити економічні передумови і ефективну організаційно-правову інфраструктуру призупинення криміногенних тіньових процесів можливо лише за умов комплексного організаційно-правового, економічного та кримінологічного підходу до пізнання, моніторингу змін та протидії феномену “тіньова економіка”. Водночас мова йде не про підміну чи механічне поєднання цих наук. Йдеться про розробку праксологічних засад інтерналізації напрацьованих у цих науках знань та їх інтеграцію у спеціальній міждисциплінарній теорії детінізації економіки. Остання у межах елементів свого предмету та науково-практичних завдань мала б адекватно відображати, перш за все, організаційно-правовий, економічний і криміногенний аспекти явища “тіньова економіка” та повинна стати синтезованою методологічною основою комплексного пізнання сутності тіньових процесів, їх структури, джерел, причинного обумовлення, різноманітного прояву та його наслідків.

У підрозділі 1.2. “Управлінські, правові та кримінологічні структуроутворюючі елементи теорії детінізації економіки” визначаються наукові джерела, засади та межі інтерналізації економічних, організаційно-правових і кримінологічних знань у теорії детінізації економіки. Обґрунтовуються зміст і гносеологічна структура організаційно-управлінських та фінансово-правових елементів теорії детінізації економіки, окреслюється сутність і механізми набуття ними економіко-кримінологічного значення та відповідної трансформації, що знаходить відображення при їх інтерналізації у теорії детінізації економіки.

Аналізуючи характеристику структури теоретико-методологічних засад дослідження проблеми детінізації економіки, автор відзначає, що гносеологічні засади конструювання будь-якої теоретичної системи починаються з висунення певної наукової ідеї. Остання в теорії відіграє роль базового знання, центрального положення та системоутворюючого елементу, що синтезує всі поняття, судження в цілісну категоріальну систему, спрямовану стосовно предмету пізнання і перетворення, безпосередньо залежну від специфіки конкретного об'єкту дослідження. Саме ідея “детінізації економіки” віддзеркалює сутність або основний зміст концепції даного дослідження. Розвиток ідеї створення економічних, правових та організаційних передумов повернення підприємницької діяльності з тіньового в легальний сектор економіки, а також формування організаційно-правової інфраструктури запобігання тінізації капіталообороту, є проявом цілісного розвитку і руху наукового знання: від висунення обґрунтування ідеї до вивчення і розробки методологічних засад, а потім прикладних заходів і перетворення явища. Відповідно предмет і теоретико-методологічну структуру теорії детінізації економіки складає ідея детінізації, категоріальний устрій даної системи знань, понятійний апарат, теоретико-методологічні засади дослідження об'єкта пізнання, наукові розробки та рекомендації щодо його доцільного та цілеспрямованого перетворення.

На відміну від ідеї “легалізації тіньових капіталів”, яка суперечить поняттю боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів злочинного походження, методологічний потенціал і семантика ідеї “детінізації економіки” знімає колізію з поняттям відмивання (легалізація) доходів злочинного походження, а також усуває ситуативний підхід до вирішення зазначених проблем шляхом амністії. В дисертації наголошується, що амністія може “легалізувати” виявлених і затриманих тіньовиків, але не створює економічних передумов для повернення ними тіньових капіталів у легальний сектор економіки. Подібні разові акції, як правило, дають результат зворотній задекларованому. Щодо ідеї детінізації економіки то вона утворює спрямовану архітектоніку структури дослідження, спрямовує його на визначення економічних передумов і превентивної організаційно-правової інфраструктури усунення причин, що зумовлюють тінізацію економічних відносин.

Постановка саме таких завдань перед дослідженням вимагає комплексного економіко-кримінологічного підходу, створює передумови, що виключають вузькофаховий та ситуативно-оціночний підходи, які були притаманні роботам попередніх дослідників тіньової економіки.

В дисертації зазначається, що ідея детінізації економіки базуються на:

- створенні економічних передумов, які б стимулювали добровільне повернення суб'єктів підприємницьких відносин з тіньового у легальний сектор економічної діяльності;

- розробці превентивних механізмів, які б передбачали залучення до протидії тіньовим проявам не тільки державні органи, а й установи банківської системи, інші підприємницькі структури, посвідчувально-реєстраційні установи, служби ризик-менеджменту, економічної безпеки підприємств тощо, які є зацікавленими в запобіганні нанесенню збитків їх підприємствам.

Ідея створення економічних передумов і організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки розвивається в кожному розділі та підрозділі роботи, що утворює цілісну методологічну систему знань про шляхи розв'язання проблем детінізації економіки.

Дисертант приходить до висновку, що в основі розробки проблем детінізації економіки лежать знання про легітимні форми економічного капіталообороту, напрацьовані в ряді економічних, організаційно-управлінських і правових науках. Однак, кожна із них розробляє свій специфічний предмет і в його межах не може охопити криміногенні аспекти проблем детінізації економіки.

Аргументуючи вищенаведені висновки, дисертант наголошує, що класична економічна теорія має значний потенціал щодо вивчення макрорівневих економічних аспектів субстанції “тіньова економіка”, але буде безсилою у питаннях банківських технологій, документообороту, облікових, інформаційних технологій та фінансових операцій і ніяким чином не проникне в мікрорівневі проблеми організаційно-управлінського, кримінально-правового та інших зазначених вище наук.

З іншого боку, категоріальний склад, структурний устрій і спеціальна спрямованість елементів предмета кримінології на пізнання злочину, особи-злочинця і причинного комплексу злочинності, а також на розробку заходів і методів боротьби зі злочинністю підштовхує до простого вирішення проблеми даного дослідження – включення тіньової економіки до предмету кримінології. Однак, механічне включення тіньової економіки до предмету кримінології неможливе, оскільки термін “кримінологія” (у буквальному перекладі слів сrimean – злочин, logos – вчення) означає вчення про злочин. В той же час у дисертації доведено, що злочини є лише одним з багаточисельних джерел та проявів тіньової економіки. Тому штучне розширення предмета кримінології за рахунок тіньової економіки не тільки не дасть бажаних результатів, а й викличе протиріччя в методологічних засадах кримінологічної науки.

Те саме можна сказати і стосовно всіх інших вищезазначених наук.

В цьому контексті дисертант зазначає, що загальні проблеми детінізації економіки за своєю якісною та кількісною визначеністю є досить самостійними, але за своїм рівнем і спрямованістю архітектоніки їх розв'язання повинні бути адекватними предмету своєї науки.

Відповідно йдеться про неможливість включення тіньової економіки до предмету наявних наук, що і вимагає розробки спеціальної економіко-кримінологічної теорії, яка б охопила і криміногенну, і некриміногенну частини тіньової економіки.

Об'єктивне існування розглянутих теоретичних і емпіричних передумов інтеграції економічних, організаційно-управлінських, правових і кримінологічних знань у спеціальній економіко-кримінологічній теорії створює реальну можливість для розробки синтезованого категоріального апарату, який відобразить сутність, структуру, зміст об'єкта пізнання, а також стане гносеологічним фундаментом самого процесу пізнання, моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка”.

У підрозділі 1.3. “Економічна безпека підприємництва як структуроутворюючий елемент теорії детінізації економіки” розкривається сутність, структура і організаційно-правові основи безпеки підприємництва, її співвідношення з економічною безпекою держави, роль та місце в інфраструктурі детінізації економіки. Показана залежність розробки і застосування превентивних механізмів детінізації економіки від створення належної системи інформаційного взаємообміну та зняття конфлікту інтересів між правомірним користувачем і власником інформації.

Відзначається, що безпека підприємництва є однією із складових частин економічної безпеки держави і прямо співвідноситься з проблемами детінізації економіки. Економічна безпека складається з багатьох напрямів організаційно-управлінської діяльності держави, в тому числі, зі створення сприятливого клімату для розвитку підприємницької діяльності, і на цій основі – забезпечення потреб суспільства, різних верств населення та окремого громадянина. Найпершою потребою особи, різних груп населення та суспільства з огляду на економічну безпеку є захист їх свободи, майна та економічних інтересів від кримінальних посягань.

Автор наголошує, що всі види ризиків і загроз настільки між собою пов'язані, що іноді відокремити їх неможливо. Наприклад, економічна експансія, яка проявляється через надмірний імпорт товарів та інші загрози економічному розвитку країни, призводить до зниження власного виробництва, згортання галузей народного господарства країни, підвищує залежність її економіки від поставок з інших держав, зменшує кількість робочих місць. Все це створює сприятливе середовище для тінізації економіки, виникнення різних, у тому числі й криміногенних загроз як для підприємництва, так і для економічної безпеки держави в цілому.

В роботі підкреслюється, що утворення сприятливого клімату у підприємницькому середовищі України, і насамперед щодо ефективної протидії шахрайству контрагентів набуває сьогодні особливого значення для забезпечення економічної безпеки, стає вирішальним чинником розвитку підприємництва і економіки країни в цілому.

Водночас доводиться, що організаційна слабкість механізмів узгодження інтересів суспільства і підприємців, недосконалість правового регулювання економічних відносин, глобальна тінізація провокують правопорушення у сфері підприємництва, зокрема ухилення від оподаткування, а через це підвищується ризик залежності від організованої злочинності, корупціонерів, рекетирів, шахраїв. Таке становище стимулює скоєння службових підробок, розкрадання, хабарництво, шахрайство відносно контрагентів, псевдобанкрутство. Нерідко ці факти супроводжують некомпетентність і необов'язковість партнерів з бізнесу, високий рівень підприємницьких ризиків. До того ж нерозвиненість інституту страхування останніх, відсутність кваліфікованого консультаційного забезпечення та відповідно підготовленого кадрового потенціалу з проблем детінізації економіки ставлять під сумнів можливість успішного і ефективного розвитку підприємництва загалом. Згадані явища і відсутність належної інфраструктури протидії цим проявам є потужними джерелами зростання тіньової економіки. Можливість їх локалізації через інститути та інструменти економічної безпеки підприємництва відіграє ключову роль в мотивації прийняття участі суб'єктів підприємництва в детінізації економіки. Розробка інформаційних баз даних про псевдобанкрутів, шахраїв, неплатоспроможні підприємства, фіктивні фірми тощо складає важливий елемент організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки.

Відмічається, що виявленням ризиків та порушень, які посягають на економічну безпеку підприємництва, попередньою їх перевіркою займаються, як правило, не державні спецслужби, а служби економічної безпеки суб'єктів підприємництва. Така практика пов'язана з тим, що ризики економічних зловживань, як правило, виникають у сфері дії цивільно-правових норм. Зацікавленість у протидії шахрайству та іншим протиправним діянням стимулюється інтересами запобігання збитків, які спричиняються різного роду ризиками та посяганнями. Такий мотивовано зацікавлений підхід стимулює підприємців, банкірів, страховиків до самостійного забезпечення свого захисту як від прорахунків щодо неефективного вкладення і використання коштів, так і від різноманітних правопорушень, що супроводжують капіталооборот. Таким чином, до розв'язання проблем детінізації економіки з власної ініціативи може залучатися ціла “армія” відомчих і міжвідомчих служб економічної безпеки. Ефективне їх використання залежить від того, чи зможе держава створити комплексну організаційно-правову інфраструктуру, через яку будуть вирішуватися питання детінізації економіки. Хоча й зараз попередження протиправних посягань на майно підприємств уже позитивно позначається на оздоровленні підприємницьких відносин, а через це і на детінізації економіки.

Поряд з цим, в дисертації стверджується, що конфлікт інтересів між правомірним користувачем і власником інформації, змодельований чинними нормативно-правовими актами у сфері кредитно-фінансових і інформаційних відносин, знижує ефективність заходів локалізації джерел підпільного сектора тіньової економіки і не сприяє створенню надійної організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки. Відсутність відповідних централізованих та локальних інформаційних баз, суперечливість в нормативно-правовому забезпеченні взаємообміну інформацією між правоохоронними органами та власниками інформації, а також між самими суб'єктами підприємництва істотно знижує ефективність їх роботи щодо протидії тінізації суспільно-економічних відносин.

Автор пропонує комплекс правових норм для регулювання згаданих правовідносин, а також вважає за потрібне створення єдиного банку даних, до якого відповідні органи, установи, організації були б зобов'язані в установлені терміни надавати чітко визначені відомості, у тому числі конфіденційного характеру, і мати можливість у нормативно закріпленому порядку одержувати інформацію згідно повноважень того чи іншого органу.

В роботі пропонується мотиваційні алгоритми та методологічні засади створення зазначених інформаційних баз, а також наголошується, що наповнювати ці бази даних як і користуватись ними повинні і суб'єкти фінансово-господарських відносин, оскільки попередити нанесення їм збитків, а відповідно і запобігти шахрайству або іншому корисливому злочину вони зможуть лише при отриманні інформації про імідж, платоспроможність і надійність свого партнера за фінансовою чи іншою господарською угодою.

В дисертації підкреслюється, що створення комплексної інформаційно-аналітичної системи централізованих баз даних про банкрутів, псевдобанкрутів, засновників фіктивних фірм, інших ділків тіньової діяльності позитивно вплине на попередження зловживань між суб'єктами підприємницької діяльності, а відповідно на детінізацію економіки.

Розділ другий “Міждисциплінарний характер тіньової економіки” складається з трьох підрозділів, які містять одинадцять параграфів.

У підрозділі 2.1. “Понятійний апарат як засіб відображення міждисциплінарного характеру тіньової економіки” висвітлюються підстави і принципи формування понятійного апарату. Зокрема показано, що його розробка повинна здійснюватися з урахуванням специфіки технологічних особливостей сучасних тіньових, у т. ч. і криміногенних процесів, по кожному окремому джерелу тіньової економіки. Далі з огляду на потреби розв'язання проблем детінізації економіки визначаються основні вимоги, яким має відповідати понятійний апарат феномену “тіньова економіка”. Зазначається, що даний понятійний апарат:

– має враховувати термінологію, що напрацьована у таких науках, як: кримінологія, економічна теорія, теорія управління, фінансове право, цивільне, кримінальне та адміністративне право, а також термінологічні доробки в інших галузях науки, що віддзеркалюють структуру складових елементів тіньової економіки і діалектично пов'язані з специфікою проблем її пізнання, моніторингу та протидії різноманітним джерелам останньої;

- повинен враховувати теоретичні основи, принципи та засоби юридичної техніки, бути придатним для конструювання норм матеріального і процесуального права, які мають утворити організаційно-правову інфраструктуру детінізації економіки;

- має включати вітчизняний і світовий досвід понятійного визначення феномену “тіньова економіка”, пізнання його природи і ключових ознак, бути здатним виконувати уніфіковані понятійні функції, у тому числі базового інструменту науково-теоретичного і прикладного дослідження, технологічного забезпечення розробки проблем детінізації суспільно-економічних відносин.

В роботі наводяться результати безпосередньої розробки термінології, що відображає структурно-функціональну сутність тіньової економіки. Ця термінологія охоплює потреби оцінки обсягів тіньової економіки, визначення суб'єктного складу тіньових відносин і відносин з відмивання доходів злочинного походження (далі ДЗП), відображає тіньові доходи, процеси тіньового капіталообороту, криміналізовані та криміногенні не криміналізовані джерела тіньової економіки, а також різні аспекти економічної безпеки держави.

У підрозділі 2.2. “Міждисциплінарний характер та трансформаційно-синтезуюча роль економічної кримінології в теорії детінізації економіки” дається характеристика інститутів економічної кримінології, наведені організаційно-правові та кримінологічні чинники виділення в кримінологічній науці підгалузі “Економічна кримінологія”. Доводиться, що вивчення феномену “тіньова економіка” повинно охопити пізнання специфічних економіко-технологічних та правових аспектів діяльності товарних, фондових бірж, довірчих та акціонерних товариств, інвестиційних фондів та інших учасників ринку цінних паперів, приватизаційних процесів тощо. Саме на стику соціальних, економічних, правових, інформаційно-технологічних та інших аспектів фінансово-господарського обороту знаходиться об'єкт визначення сутності, закономірностей функціонування, причин та умов виникнення, форм і засобів локалізації тіньової економіки. Вивчення останньої та інших елементів теорії детінізації економіки мають скласти значну частину предмету підгалузі кримінологічної науки “економічна кримінологія”.

В дисертації розкривається специфіка криміногенної складової тіньової економіки як частини предмету економічної кримінології. Зазначається, що тіньова економіка має складну ієрархічну структуру, яка зумовлює взаємозв'язок між категоріями, які, на перший погляд, не є взаємозалежними. Однак, коли тінізація суспільних відносин досягає критично високого рівня, відбувається деформація усіх складових економічного процесу. Зростають злочинність, правовий нігілізм і деформація морально-психологічного стану в країні. Вони набувають характеру самовідтворення. Криміналізований (підпільний) та некриміналізований (неформальний) сектори тіньової економіки, доходи і бюджет держави, реальний обсяг національного валового продукту, процеси економічного відтворення або деградації продуктивних сил суспільства і відтворювальних процесів, морально-психологічний клімат у сфері суспільно-економічних відносин, глобальність економічної злочинності, ухилень від оподаткування, відмивання доходів протиправного походження стають категоріями взаємозалежними.

Розглядаючи тіньову економіку в якості предмету “економічної кримінології”, зазначається, що до структури тіньової економіки поряд з багатьма згаданими її складовими частинами і джерелами частково входить таке явище, як “економічна злочинність”. При цьому звертається увага на те, що в чисельних теоріях причин злочинності, які виникли у дев'ятнадцятому столітті і пізніше, до останніх стосовно всієї злочинності часто включають бідність або благополуччя. Автор вважає, що названі явища стосуються мотиваційно-причинного комплексу, корисливих та інших масових злочинів, які не охоплюють категорію “економічна злочинність” .

Бідність, пияцтво та інші причини багатьох злочинів не є основною або прямою причиною зростання економічної злочинності, а тим більше тінізації економічних відносин чи тінізації цивільного обороту речей, прав, дій у цілому. Бідний, а тим більше особа, що зловживає спиртними напоями, як правило, не мають доступу до фінансово-господарських інструментів, за допомогою яких здійснюються криміногенні тіньові операції у великих розмірах.

Розробка проблем причинності економічних злочинів у традиційних програмах “Особливої частини” навчальної дисципліни “Кримінологія” не відповідає сучасним потребам створення і розвитку комплексної системи протидії тінізації економіки. Виділення в кримінологічній науці підгалузі “Економічна кримінологія” дасть змогу на методологічному та емпіричному рівні зосередити увагу на визначенні об'єктивних економічних та інших причин негативних тенденцій в економіці, а також на розробці методів кримінологічного моніторингу і локалізації джерел тіньової економіки.

У підрозділі 2.3. “Економічна кримінологія, її поняття, предмет та співвідношення з теорією детінізації економіки” визначаються зміст предмета, завдання та функції спеціальної економіко-кримінологічної теорії, загальна характеристика співвідношення методологічних засад економічної кримінології та теорії детінізації економіки, пропонується система навчальної дисципліни “Теорія детінізації економіки”.

Аналіз організаційно-правових та інших чинників, які зумовлюють виділення економічної кримінології, показує, що найближчими її завданнями є розробка спеціальної економіко-кримінологічної теорії пізнання, моніторингу та призупинення процесів криміналізованої тінізації суспільно-економічних відносин. При цьому зазначається, що даному етапі визначення предмету згаданої галузі кримінологічної науки не є повним висвітленням усіх його аспектів. Нині окреслюються лише основні напрями вивчення та елементи предмету економічної кримінології.

Елементи предмета економічної кримінології в дисертації розглядаються у зв'язку та у співвідношенні з предметом теорії детінізації економіки. Перший елемент “Теорії детінізації економіки” включає вчення про феномен “тіньова економіка”, як складне, ієрархічне, соціально-політичне, організаційно-управлінське, економіко-правове й переважно криміногенне явище, його структуру, складові елементи, джерела, види останніх стосовно різних економічних та інших цивільно-оборотних відносин. В той же час, перший елемент предмета “Економічної кримінології” включає вчення про злочин і злочинність у сфері економічних відносин.

Другі елементи предмету “Економічної кримінології” та предмету “Теорії детінізації економіки” є за змістом особистносними: перший – включає вчення про особу злочинця, типологізацію осіб-суб'єктів скоєння злочинів у сфері економічних відносин, другий – вчення про особу тіньовика-делінквента і класифікацію осіб-суб'єктів тіньових відносин, пов'язаних з тіньовим оборотом речей, прав, дій.

Треті елементи предмету “Економічної кримінології” та предмету “Теорії детінізації економіки” мають детермінаційно-причинний зміст: перший щодо злочинів і злочинності в сфері економічних відносин; другий – стосовно тіньових процесів у сфері фінансово-господарських відносин. 

Четвертий елемент предмету “Економічної кримінології” включає вчення про засоби запобігання економічній злочинності. Відповідною складовою частиною предмету “Теорії детінізації економіки” є вчення про економіко-кримінологічний моніторинг джерел тіньової економіки і механізмів детінізації цивільно-оборотних відносин країни.

В роботі доводиться, що взаємозв'язок, взаємопроникнення і взаємовплив криміногенних і некриміногенних джерел тіньової економіки зумовлює взаємозв'язок і взаємовплив змісту складових елементів “Економічної кримінології” і “Теорії детінізації економіки”. Єдність і взаємозалежність систем, методів та засобів протидії економічній злочинності і тіньовій економіці зумовлюють подальший спільний, комплексний розгляд елементів предметів “Економічної кримінології” і “Теорії детінізації економіки” у межах інтегрованого предмету елементів спеціальної “Економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки”.

У дисертації відзначається, що присутність серед елементів теорії детінізації економіки економічної інформації може викликати пропозиції віднесення даної теорії до економічної науки. Однак, нормативно-правовий зміст та кримінологічна спрямованість цієї теорії, у тому числі її елементів, що стосуються легітимного фінансово-господарського обороту капіталів, зумовлюють визначення цієї теорії в якості економіко-кримінологічної.

Таким чином, сутність теорії детінізації економіки полягає в тому, що розв'язати проблеми пізнання, моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка” можливо лише шляхом поєднання знань, напрацьованих у правовому, економічному і організаційно-управлінському блоках наук, піддавши їх економіко-кримінологічній трансформації, через елементи предмету економічної кримінології. Робоче поняття “Теорії детінізації економіки” визначається як синтезована економіко-кримінологічна система знань, спрямованих на пізнання, моніторинг тіньових економічних процесів, а також створення економічних передумов і організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки.

Третій розділ “Феномен “тіньова економіка”: формально-логічний та економіко-кримінологічний інструментарій його дослідження” складається з чотирьох підрозділів, дванадцяти параграфів.

У підрозділі 3.1. “Діалектика виникнення, структура та теоретико-методологічний інструментарій дослідження тіньової економіки” окреслюються етапи виникнення, ознаки й механізми глобалізації та діапазон розповсюдження феномена “тіньова економіка”, поняття, структура та методи оцінки обсягів тіньової економіки, що пропонуються в наукових розробках вітчизняних та західних вчених. Розкривається теоретико-методологічний рівень розробки проблем пізнання, моніторингу та протидії феномену “тіньова економіка”. Пропонується формально-логічний інструментар вивчення та економіко-кримінологічна характеристика складових елементів тіньової економіки.

Автор виходить з того, що сучасна тіньова економіка є загальносвітовим негативним явищем, яке з розвитком національних і міжнародних економічних зв'язків та електронних фінансово-господарських технологій набуває нових, все більш складних і небезпечних властивостей. Сьогодні тіньова економіка з тією чи іншою послідовністю, інтенсивністю та обсягами проявляється в усіх країнах. Форми прояву та рівень усвідомлення сутності феномена “тіньова економіка” у тих чи інших країнах різні. Проте є й спільні риси. На основі аналізу методів оцінки обсягів тіньової економіки в наукових розробках вітчизняних та зарубіжних вчених, робиться висновок, що в останню версію типової Системи національних рахунків ООН, прийняту в 1993 році, крім показників щодо доходів, отримуваних від невраховуваної економічної діяльності, були включені також розрахункові показники тіньових доходів з джерел кримінального походження. Неврахування відтворення прибутків у сфері тіньового бізнесу при розрахунках реальних обсягів ВВП (що базується на методі обліку та порівняння доходів і витрат) загрожувало підірвати напрацьовану роками типову міжнаціональну систему рахунків, рекомендованих як для країн-учасників, так і не учасників ООН.

Таким чином, до системи національних рахунків ООН-93 серед доходів “виробництва” були включені як легальні, так і заборонені законом види, форми і способи діяльності (не завжди навіть економічного характеру, наприклад, доходи від загальнокримінальних злочинів).

У дисертації сформульовані родові ознаки, що пояснюють діалектику виникнення назви такого явища, як “тіньова економіка”. Перша – обсяги тіньових капіталів стали співставними з економічними обсягами легального капіталообороту; друга – стабільність джерел тіньових оборотів та (або) отримання доходів від їх інвестування у бізнес; третя – здатність тіньових капіталів до акумуляції і розширеного відтворення на рівні легітимних, а інколи і значно інтенсивніше. Відмінність цього відтворення полягає лише в тому, що тіньовий капіталооборот відтворює також криміногенний потенціал як в економічних, так і в інших сферах суспільних відносин.

Далі подається розгорнута кримінологічна класифікація джерел тіньової економіки, уточнюються робочі гіпотези щодо причин глобалізації тіньових відносин в Україні.

У підрозділі 3.2. “Особливості дослідження особи-суб'єкта тіньових відносин” розроблено вчення про особу тіньовика-делінквента, здійснена класифікація осіб-суб'єктів тіньових відносин.

Зокрема, дослідження показали, що найбільш небезпечний тип особи-суб'єкта тіньових відносин формується, як правило, у забезпечених сім'ях, не у злочинному середовищі, а у сфері суспільних, зокрема організаційно-управлінських та економічних відносин і віддзеркалює соціально-демографічні, соціально-рольові, соціально-психологічні та інші ознаки, що формуються під впливом суспільного оточення. Водночас, у цьому контексті зазначається, що тіньове криміналізоване діяння чи некриміногенна тіньова діяльність є проявом не лише зовнішнього обумовлення, але й свідомого та вільного обрання. Це наслідок складного процесу, у якому зовнішні обставини або детермінанти діють у тісній взаємодії та взаємопроникненні з внутрішніми суб'єктивними поглядами, звичками, цінностями, що сформувались у свідомості особи-суб'єкта тіньових відносин.

Класифікація осіб-суб'єктів тіньових відносин свідчить про їх широку диференціацію, залежно від багатьох ознак. За зайнятістю можна виділяти пенсіонерів, безробітних та підприємців. За криміналізацією діяльності присутні: учасники організованих злочинних угруповань, члени напівкримінальних підприємницьких структур та правослухняні громадяни. Дається характеристика, визначаються особливості, рівень суспільної небезпеки кожної групи осіб тіньових відносин. Наголошується, що розробленню запобіжних та інших заходів впливу на ту чи іншу класифікаційну групу осіб має передувати ґрунтовне вивчення та аналіз ознак-проявів, причин та наслідків останніх. У такий спосіб стане можливим визначити модель формування та природу поведінки суб'єктів тіньової діяльності та інші параметри, які мають стати відправними орієнтирами для розробки програм запобігання та протидії тінізації економіки в частині впливу на особу та девіантну поведінку тіньовика-делінквента. У цьому полягає сутність, теоретико-методологічне та практичне значення економіко-кримінологічного вивчення особи-суб`єкта тіньових суспільно-економічних відносин.

У підрозділі 3.3. “Детермінація та причинність тінізації суспільно-економічних відносин” розроблено вчення про детермінацію та причинність у теорії детінізації економіки. Визначено макрорівневий комплекс причин та умов тінізації суспільно-економічних відносин, а також сукупність причин та умов нормативно-правового, технічного характеру, що обумовлюють тінізацію фінансово-господарських відносин на мікрорівні. Розглянуто злочинність та тіньову економіку в контексті концепції причин, умов та етапів криміногенної тінізації економічних відносин в Україні у перехідний період.

В роботі доводиться, що причини та умови тінізації суспільно-економічних відносин можна поділити на три групи детермінантів: 1) що зумовлюють тіньові прояви криміногенного характеру, 3) що зумовлюють тіньові прояви перемінного характеру, 3) що зумовлюють некриміногенні тіньові прояви. Усі зазначені детермінанти та кожна їх група складають властиву їм сукупність соціально-політичних, правових, економічних, ідеологічних, психологічних, організаційно-управлінських та інших факторів, які в межах групи та між ними є певною мірою взаємозалежними й зумовлюють ту чи іншу форму проявів тінізації суспільно-економічних відносин.

Стверджується, що причинний зв'язок тіньових економічних явищ має об'єктивний і універсальний характер. Усі прояви, зміни, процеси тіньового капіталообороту обов'язково виникають і поширюються в результаті певного причинно-наслідкового зв'язку. Тіньові економічні прояви виникли і стали масовими здебільшого з суб'єктивних причин – через прорахунки у сфері правової, податкової, кредитної, монетарної і зовнішньоекономічної політики держави. Вони існують та розвиваються за тими ж і похідними від них причинами та через дію сприятливих умов.

Проблема співвідношення загального, особливого й окремого відносно причин тінізації економічних відносин є одним з основних питань їх структуризації та взаємозв'язку. Для встановлення причин глобалізації тіньової економіки в Україні однаково важливо вивчення її макроекономічних причин загалом, а також щодо особливостей різних видів тіньових проявів та окремих з них.

Пропонується заходи щодо усунення причин і умов тінізації суспільно-економічних відносин, як і джерела тіньової економіки, класифікувати за ознакою належності до певних структур тіньових процесів – на однорівневі, різнорівневі (макро- і мікрорівні), однопрофільні та різнопрофільні. За ознакою “впливу тіньових проявів на суспільні відносини” – “соціально позитивні”, “соціально-нейтральні”, “соціально-перемінні”, “соціально-негативні”, “антисоціальні” джерела ТЕ. Вивчення джерел за такими ознаками показує, що вони є різноманітними за технологічним, причинно-мотиваційним, наслідковим і суб'єктним складом та потенціалом свого впливу на ті чи інші сектори тінізації суспільно-економічних відносин.

Наголошується, що ознака “впливу тіньових проявів на суспільні відносини” є відправним елементом для визначення сутнісної природи джерел ТЕ, виділення серед них найбільш суспільно небезпечних в плані продукування криміногенного потенціалу, встановлення причин та умов їх виникнення, притаманних їм закономірностей, форм і механізмів функціонування, методів їх пізнання, моніторингу і локалізації, а також створення організаційно-правової профілактично-попереджувальної інфраструктури детінізації економіки. Учення про джерела тіньової економіки, методи оцінки їх небезпечності, моніторинг стану та змін, а також методологія визначення і усунення причин та умов тінізації економічних відносин є основними гносеологічними інструментами теорії детінізації економіки.

У підрозділі 3.4. “Економіко-кримінологічний моніторинг у теорії та інфраструктурі детінізації економіки” визначено поняття, об'єкт, предмет, мета, теоретичне та практичне значення економіко-кримінологічного моніторингу. Розкрита його методологічна сутність, структура, складові елементи та функціональні можливості. Обґрунтовані теоретичні та практичні засади формалізації економіко-кримінологічного моніторингу (далі – ЕКМ), а також принципи його практичного застосування.

Відзначається, що термін “Моніторинг” (далі – “М”) від латинського “monitor” – “спостереження” та рівнозначного англійського “monitoring” – вживається в екології для визначення спостереження за станом довкілля. В останні часи цим терміном позначається спостереження за будь-якими процесами, в т.ч. суспільними.

Перевага терміну “М” перед вітчизняними “спостереження”, “збір даних” їх “аналіз”, “оцінка” та “прогноз тенденцій” полягає в тому, що він охоплює всі ці терміни разом.

Поняття ЕКМ визначається автором в етимологічному, гносеологічному і функціонально-рольовому аспектах, формулюється об'єкт, предмет і складові елементи, теоретичне та практичне значення ЕКМ.

Складові елементи поняття ЕКМретроспективне і поточне спостереження (збір даних, їх функціонально-вартісний та кількісний аналіз); оцінка (статистична, на підставі співставлення грошових агрегатів, кримінологічна, на предмет наявності криміногенних проявів тощо), прогноз тенденцій (відмирання старих і відтворення нових джерел);

Теоретичне і практичне значення ЕКМ відображається в його гносеологічних і функціонально-рольових можливостях.

Теоретичне значення ЕКМ:

– утворює систему нових знань на ґрунті інтеграції наукових досягнень в інформатиці, облікових технологіях теорії управління, економічному, юридичному та інших блоках наук, що віддзеркалюють процеси тіньового капіталообороту;

- є методологією визначення напрямів розвитку цих наук стосовно проблеми детінізації економіки (наприклад, з питань попередження криміногенних тіньових проявів та визначення елементів інфраструктури детінізації економіки).

Практичне значення ЕКМ полягає у тому, що він може використовуватись:

- як засіб визначення пріоритетних напрямів діяльності правоохоронних органів, виявлення найбільш небезпечних видів і способів тіньового капіталообороту і економічних злочинів та їх розслідування;

- у створенні економічних передумов і організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки.

Розділ четвертий “Спеціально-кримінологічні інститути як елементи теорії детінізації економіки” складається із трьох підрозділів та дванадцяти параграфів. Зокрема, у підрозділі 4.1. “Економіко-кримінологічна експертиза: теоретико-методологічні засади її проведення та апробація” визначаються стан та методологічні засади розробки економіко-кримінологічної експертизи. Зазначається, що її розробка здійснена на основі розроблення теоретичних, методологічних, методичних та правових засад кримінологічної експертизи загалом (Закалюк А.П., 1997 р.). Економіко-кримінологічна експертиза є її різновидом і може застосовуватись як засіб адаптації правових актів з економічних питань до кримінологічної ситуації у сучасних фінансово-господарських відносинах. Показана методологічна сутність формалізації юридично значимих алгоритмів економіко-кримінологічної експертизи. Описана її апробація шляхом експериментальної експертизи організаційно-правових елементів механізму валютного контролю, проведеної за участю автора. Визначено алгоритми вдосконалення механізму валютного контролю з метою перекриття каналів відтоку валютних коштів за кордон.

Стверджується, що економіко-кримінологічна експертиза ефективності економічної моделі та оптимальності правового регулювання фінансово-господарських відносин, що реалізуються через відповідні узгоджені з кримінологічною ситуацією проекти нормативно-правових актів, може значно підвищити кримінологічну ефективність останніх. Попередня економіко-кримінологічна експертиза фінансово-господарських механізмів, сформованих у правових нормах, покликаних впровадити в життя ту чи іншу концепцію реформ, повинна стати невід'ємним елементом організаційно-правової інфраструктури останніх. Така експертиза може сприяти виявленню чи запобіганню підприємницьких ризиків, можливих криміногенних загроз.

У дисертації стверджується, що сучасна економічна політика держави детермінує повернення економіки до середньовічних натурообмінних (бартерних) відносин, виникнення боргових зобов'язань між усіма учасниками економічного обороту, неплатоспроможність фізичних і юридичних осіб, системну економічну кризу, інші деградаційно-руйнівні процеси. Про це свідчить глобалізація кредиторської і дебіторської заборгованості в країні, які у 2001 році перевищили в 1,9 і 1,2 риза ВВП країни. Неефективність економічної моделі і правової конструкції нормативно-правових актів з регулювання економічних відносин призводять не тільки до нестабільності законодавства, а й до правового нігілізму, який охоплює різні верстви суспільства, зокрема і державний апарат. Нігілізм і накопичувальна лихоманка, тінізація економіки сприяють посадовим особам використовувати державні та службові повноваження з корисливою метою, створюючи сприятливі умови для корупції, шахрайства з фінансовими, енергетичними та сировинними ресурсами. Суперечливість і прогалини у законодавстві породжують безкарність, зумовлюють проблеми у правозастосовчій практиці. Усе це в комплексі розбещує державних службовців і втягує у протиправну діяльність. Корупційні та інші корисливі інтереси, що виникають на підґрунті тінізації економічних відносин та неналежного їх організаційно-правового забезпечення, набули характеру саморегулятивного відтворення.

Автор вважає, що інститут економіко-кримінологічної експертизи може стати засобом вдосконалення організаційно-правової інфраструктури детінізації суспільно-економічних відносин та призупинення криміногенних процесів, що супроводжують тіньовий капіталооборот. Він покликаний запобігти прийняттю невиважених організаційно-правових рішень, що сприяють криміногенній тінізації фінансово-господарської діяльності.

В роботі запропонована методика моделювання предметно-аналітичної інформації, необхідної для проведення економіко-кримінологічної експертизи, а також класифікатор-матриця визначення рівня ефективності економічної моделі та правових механізмів, сконструйованих в об'єкті експертизи. Зазначені методика і класифікатор-матриця у сукупності утворюють методичні основи економіко-кримінологічної експертизи.

У підрозділі 4.2. “Місце інституту латентності злочинів у інфраструктурі детінізації економіки” проведено науковий аналіз стану теоретико-методологічної розробки в Україні та за кордоном проблем латентності злочинів. Розглянуто співвідношення латентної злочинності та тіньової економіки. Визначено причинно-детермінаційний комплекс переростання латентності податкових та інших злочинів у глобалізовані форми тіньового капіталообороту. Показано шляхи реформування системи оподаткування в Україні як головного фактору детінізації економіки, а також засобу зниження латентності податкових та інших злочинів в економічній сфері.

Дослідження показало, що важливими завданнями податкової реформи є: усунення з системи оподаткування механізмів, змодельованих на принципах “податок на податок” і “податки на витрати”; еластична, безобвальна (без механічного зниження ставок та надходжень до бюджету) і водночас динамічна і докорінна реорганізація системно-конфліктної економічної моделі і правової конструкції системи оподаткування; поетапна зміна режиму податкового документообороту і бази оподаткування кумулятивної групи податків; спрощення механізму їх справляння.

В роботі наводиться розгорнута концепція та механізми трансформації економічної моделі і правової конструкції системи оподаткування в Україні і робиться висновок, що реформування системи оподаткування потребує відповідної поетапної експериментальної апробації в різних регіонах країни. Перехід до наступного етапу реформування системи оподаткування повинен базуватись тільки на позитивних результатах попереднього етапу, а при необхідності – слід здійснювати відповідну корекцію окремих елементів запропонованої економічної і правової моделі системи оподаткування.

Податкова реформа призведе до зниження собівартості продукції, її ціни, підвищення конкурентоспроможності перед імпортом, а також купівельної спроможності фізичних і юридичних осіб, а в результаті – повернення підприємницької діяльності з тіньового сектору економіки в легальний, підвищення динаміки капіталообороту і стимулювання процесів розширеного економічного відтворення. Однак всі ці позитивні результати можуть бути досягнуті саме за умов усунення з системи оподаткування вищезазначених принципів “податки на раніше нараховані податки” і “податки на витрати”. Цей захід є головним елементом створення економічних передумов детінізації економіки, зниження латентності кримінальних ухилень від сплати податків та криміногенного потенціалу у сфері економічних відносин у цілому.

У підрозділі 4.3. “Організаційно-правова система протидії відмиванню доходів незаконного походження в інфраструктурі детінізації економіки” визначено специфіку відмивання доходів злочинного походження в Україні і його співвідношення з тіньовою економікою й організованою злочинністю. Дано аналіз сучасного стану організаційно-правового забезпечення протидії відмиванню доходів злочинного походження, його ролі в механізмах детінізації економіки України.

Вивчення показало, що за останні два роки в Україні відбулися певні зрушення в організаційно-правовому забезпеченні протидії відмиванню доходів, здобутих злочинним шляхом. У складі податкової міліції створено спеціальний структурний підрозділ, на який покладено обов'язки вести боротьбу з фактами відмивання доходів злочинного походження. Прийнято новий Кримінальний кодекс України, статтею 209 якого встановлена кримінальна відповідальність за легалізацію (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом. У складі Міністерства фінансів Україні створено Департамент фінансового моніторингу для організації роботи по виявленню фінансових операцій, пов'язаних з відмиванням грошей. Отже, на цьому етапі певним чином підведено підсумок шестирічної дискусії щодо визначення предмета “відмивання” та необхідності створення спеціального суб'єкта фінансового контролю з метою протидії відмиванню доходів злочинного походження.

Проте й досі не вирішена проблема комплексного законодавчого забезпечення діяльності по запобіганню та протидії відмиванню доходів злочинного походження. Відсутнє організаційно-методичне забезпечення, не вирішені питання інтеграції інформаційного забезпечення.

В роботі наводиться кримінально-правовий аналіз кваліфікації діянь, передбачених статтею 209 КК України. Водночас кримінологічний аналіз ситуації показує, що нововведеної норми недостатньо для створення комплексного і ефективного правового механізму протидії тіньовому капіталообороту та відмиванню доходів злочинного походження. Визначено елементи такого механізму, який необхідно створити шляхом внесення змін і доповнень до ряду фінансово-правових та інших нормативно-правових актів, що зазначені в роботі.

П'ятий розділ “Документооборот і обліково-інформаційні технології як елементи теорії детінізації економіки” складається з трьох підрозділів, які містять вісім параграфів.

У підрозділі 5.1. “Фінансово-господарські документи, тіньовий капіталооборот та детінізація економіки” визначено організаційно-правові, економічні та кримінологічні передумови вдосконалення документального супроводження капіталооборотних операцій. Проведено моніторинг документооборотних відносин. Показано трансформацію функцій та ролі документів у ринкових умовах господарювання, а також місце режимно-облікових бланків в інфраструктурі детінізації економіки.

У дисертації зазначено, що усвідомлення тіньової економіки як наслідку складного, багатоаспектного і, в той же час, системно-причинного процесу, дає можливість бачити його цілісним, зі своїми економіко-правовими закономірностями функціонування, власними формами і складною ієрархічною структурою фінансово-господарського документообороту. Відповідно проблеми детінізації економіки тісно пов'язані з удосконаленням технологій документообороту в цілому і документообігу в межах різнопрофільних джерел ТЕ.

У дисертації стверджується, що удосконалення документообороту є невід'ємною частиною комплексної організаційно-правової інфраструктури протидії тіньовим процесам. Його роль реалізується шляхом створення в межах цієї інфраструктури єдиної інформаційно-аналітичної, облікової та ідентифікаційно-пошукової системи документообороту країни та документообігу з підсистемами в межах конкретних джерел ТЕ. Ці системи і підсистеми стануть засобом профілактики, попередження та виявлення тіньових проявів і зловживань, протидії відмиванню капіталів злочинного походження, а також інформаційною базою для оцінки обсягів тіньової економіки та елементом фіксації документообігу.

Користувачами запропонованої системи баз даних можуть бути МВС, СБУ, Митний комітет, НБУ, Податкова міліція, Державний комітет статистики, Мінекономіки та деякі інші міністерства і відомства. Пропонується зосередити цю систему та відповідно збір даних, їх первинну обробку і передачу зацікавленим відомствам у Центрі міждержавних розрахунків НБУ. Ця пропозиція вмотивована тим, що виконання функцій адміністратора мережі і здійснення оперативного контролю практично співпаде з функціями зазначеного структурного підрозділу Національного банку України. Функціональним призначенням такої системи є, насамперед, моніторинг стану розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та контроль за підозрілими операціями з метою протидії відмиванню доходів, здобутих злочинним шляхом. У багатьох країнах ця функція покладена саме на національні банки. У частині міжнародних розрахункових трансакцій ця функція прямо співпадає із завданнями згаданого Центру НБУ, через який здійснюються міжнародні розрахункові операції.

Створення згаданої системи, з одного боку, допоможе зазначеному Центру краще виконувати свої безпосередні функції, а з іншого, – виключить формування у державі подібних паралельних структур, вивільнить від непродуктивного використання людські та фінансові ресурси.

В дисертації здійснюється класифікація документів за ознаками: “призначення”, “місце складання”, “обсяг охоплення господарських операцій”, “спосіб ведення обліку”, “структура використання документів”, “форма документів”, “характер операцій”, “характер організації документообігу”, “режим обліку бланків документів” та ін. Пропонується методика уніфікації і раціоналізації системи документообігу, дерегуляції документооборотних відносин. При цьому стверджується, що обидва ці напрями вдосконалення документооборотних технологій є взаємозалежними. Тому заміна, відміна (в умовах дерегуляії) й уніфікація того чи іншого документу має проводитися залежно від продуктивності відповідної операції, а також з урахуванням впливу на ті функції, які виконує відмінений, замінений чи уніфікований документ.

У підрозділі 5.2. “Режимно-облікові бланки документів в інфраструктурі детінізації економіки” визначено організаційно-правові передумови створення єдиної контрольно-аналітичної системи документообороту “Режимно-облікові бланки та їх користувачі”. Наводяться результати стану організаційно-правового забезпечення виготовлення, обліку, руху, пошуку та ідентифікації режимно-облікових бланків в Україні. Результати аналізу покладені в основу пропозицій щодо згаданої АІС.

В роботі відзначено, що існуюча інформаційно-правова база щодо створення комплексної системи документообігу та захисту бланків від підробки, заміни та ін. недосконала. Вона не забезпечує технічний захист, механізм контролю за виконанням вимог нормативних актів. За існуючих умов можна підробляти цінні папери, через що вони втрачають свою цінність; пенсійні та інші документи, що є ідентифікаційними, не в змозі достовірно підтвердити особу. Підкреслюється, що намагання удосконалити існуючий стан речей за рахунок подальшого збільшення штату правоохоронних та контролюючих органів, як це робиться донині, не дає суттєвих результатів, а призводить лише до паралелізму, безвідповідальності та корупціонізації.

Робиться висновок, що альтернативи методологічному забезпеченню вирішення цих проблем через створення єдиної інформаційно-аналітичної та ідентифікаційно-пошукової системи режимно-облікових бланків та обліку їх користувачів немає. Ця система має охопити весь комплеккс цивільно-правових, суспільно-економічних і, перш за все, підприємницьких відносин – від реєстрації до ліквідації суб'єктів підприємницької діяльності.

У підрозділі 5.3. “Автоматизована інформаційна система (АІС) “Режимно-облікові бланки та їх користувачі”сучасний елемент документального контролю в інфраструктурі детінізації економіки” визначено технічні, технологічні організаційно-правові засади документообігу, що лягли в основу розробки програмних складових цієї АІС. Деталізовані принципи раціоналізації та уніфікації режимно-облікових бланків як засобів попередження економічних злочинів, дерегуляції заорганізованих відносин і детінізації економіки. Подаються розроблені дисертантом структура нормативно-правового акту, що регулює функціонування АІС, вдосконалення системи документального контролю, а також методичні та практичні заходи щодо переведення бланків документів у категорію режимно-облікових.

Висновки. У висновках дисертаційного дослідження викладені загальні підсумки та пропозиції, що стосуються формування розвитку, теоретичного і практичного застосування спеціальної економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки. Зокрема робляться висновки, що:

- феномен “тіньова економіка” є міждисциплінарна, складна ієрархічна, саморегулятивно-відтворювальна система, яка складається з різноманітних криміногенних і не криміногенних, “однорівневих” і “різнорівневих”, “однопрофільних” і “різнопрофільних”, “соціально-позитивних”, “соціально-нейтральних”, “соціально-негативних” і “антисоціальних” елементів та джерел тіньового капіталообороту;

- у теорії і практиці не визначено: загальноприйнятне поняття тіньової економіки; відповідний теоретико-методологічний інструментар пізнання структури ТЕ і моніторингу її змін; уніфікованого понятійного апарату для об'єктивного відображення різноманітних тіньових проявів, що здійснюються з використанням легітимних фінансово-господарських інструментів та складних програмно-інформаційних комплексів і мереж Інтернет;

- виникла об'єктивна нагальна потреба в існуванні відносно самостійного блоку синтезованих теоретико-методологічних знань, які б відображали: структуроутворюючі компоненти феномену “тіньова економіка”; діалектику його виникнення; гносеологічний інструментар пізнання структури, об'єктного, суб'єктного і причинного комплексів тіньових процесів у цілому і в розрізі різноманітних джерел тіньової економіки; визначали економічні взаємообумовлення й організаційно-правові та технологічні закономірності функціонування і проникнення “тіньових” відносин у сфери фінансово-господарського обороту речей, прав, дій, а також стали методологічним підґрунтям створення інфраструктури детінізації економіки;

- для створення теорії детінізації економіки є наявними цілком конкретні необхідні і достатні базисні теоретичні та емпіричні передумови, які є взаємозалежними і лише у своїй єдності дають можливість створення даної теорії;

- теорія детінізації економіки утворює новий самостійний і перспективний напрям теоретико-методологічних знань, з використанням яких можна проводити економіко-кримінологічний моніторинг чинників та джерел тіньової економіки, визначати придатні для попередження і локалізації їх дій економічні, управлінські, фінансово-правові, кримінологічні, криміналістичні та інші спеціальні методи, а також здійснювати дослідження загальних і конкретних проблем тінізації і детінізації економіки, як в межах окремих галузей народного господарства, так економіки в цілому;

- структуроутворюючі елементи теорії детінізації економіки (інститути ризик-менеджменту, економічної безпеки підприємництва, документообороту і обліково-інформаційних технологій), синтезовані на засадах інтерналізації знань, трансформованих через економіко-кримінологічні інститути, можуть більш глибоко реалізувати отримані нові знання; теорія детінізації економіки у системі своїх міждисциплінарних зв'язків є загальною стосовно згаданих елементів;

- теорія детінізації економіки та інтерналізовані до неї системи кримінологічних, економічних і організаційно-правових знань як елементи її предмету не конкурують між собою, так само як і “Загальна частина” з “Особливою частиною” цієї теорії, оскільки вони знаходяться у співвідношенні додатковості і лише у своїй єдності можуть відобразити завершену наукову картину глобалізованих тіньових економічних процесів і шляхів детінізації економіки;

- теорія детінізації економіки є синтетичною, комплексною, спеціальною економіко-кримінологічною теорією, побудованою на засадах інтерналізації економічних, організаційно-правових і кримінологічних знань, що відповідають соціальним, гносеологічним, логічним, етимологічним, функціонально-рольовим, праксеологічним та іншим вимогам;

- понятійний апарат, розроблений у дисертації, поєднує кримінологічні, організаційно-правові та економічні аспекти феномену “тіньова економіка”, а також відображає юридично значимі ознаки і технології тіньових процесів, науково вивірені знання, придатні для конструювання норм матеріального і процесуального права щодо визначення економічних передумов і організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки;

- у теорії детінізації економіки об'єднані наукові методи, що дозволяють здійснювати: пізнання тіньової економіки в цілому та її конкретних джерел; моніторинг змін цих тіньових процесів та їх джерел; попередження і локалізацію окремих джерел тіньової економіки та детінізацію економічних відносин загалом;

- методологія, методи, методики і технічні прийоми теорії, як і предмети її дослідження, знаходяться в об'єктивному зв'язку; вони складають комплекс вчень, які у сукупності утворюють завершену систему гносеологічних знань про методологічний інструментар пізнання;

- запропонована теорія детінізації економіки відрізняється від наявних досліджень з цих проблем інших дослідників своєю комплексністю, системою та обсягом знань;

- спрямованість елементів теорії детінізації економіки ґрунтується на принципах: комплексності, системності; послідовності; повноти; пріоритетності економіко-правових превентивних заходів протидії тінізації економіки над фіскально-репресивними;

- профілактично-попереджувальна спрямованість організаційно-правової інфраструктури теорії детінізації економіки – характерна риса для всіх її елементів;

- завдяки формуванню та розвитку теорії детінізації економіки кожний суб'єкт протидії тіньовим процесам отримує комплексну систему економічних, організаційно-управлінських і правових алгоритмів пізнання, моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка”, що забезпечує оптимальне застосування необхідних методів, методик, засобів, технічних прийомів в процесі детінізації економіки;

- запропонована теорія може стати навчально-методичною базою для підготовки фахівця нового типу як для державних органів, так і для недержавних структур, зацікавлених у розв'язанні проблем детінізації економіки, забезпечення підготовки відповідного кадрового потенціалу.

У додатку викладено Програму навчального курсу “Теорія детінізації економіки” за спеціальністю 7.060.101 – “Правознавство”, затверджену Вченою радою Академії ДПС України 24 травня 2001 р.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Попович В.М. Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки: Монографія. – Ірпінь: Видавничий центр Академії державної податкової служби України, 2001. – 523 с.

2. Попович В.М. Тіньова економіка як предмет економічної кримінології: Монографія. – К.: Правові джерела, 1998. – 447 с.

3. Попович В.М., Білоус В.Т., Попович М.В. Організаційно-правове забезпечення боротьби з відмиванням доходів незаконного походження: Монографія. – Ірпінь: РВВ Академії державної податкової служби України, 2001. – 138 с.

4. Попович В.М., Білоус В.Т. Про державну програму детінізації економіки України: Брошура – Ірпінь: РВВ Академії державної податкової служби України. – 2000. – 49 с.

5. Попович В.М, Білоус В.Т., Бутенко Л.І. та ін. Міжнародні економічні відносини (кримінологічний аспект): Науково-практичний посібник – К.: Правові джерела, 1997. – 156 с..

6. Попович В.М., Предборський В.А., Кухаренко В.Д. та ін. Правові основи підприємницької діяльності / Підручник під наук. редакцією В.М. Поповича – К.: Правові джерела, 1997. – 778 с.

7. Попович В.М., Камлик М.І. Економічна злочинність у банківській системі // Тіньова економіка та організована злочинність: Науково-практичний посібник. – К.: УАННП “Фенікс”, 1999. – С. 90-121.

8. Попович В.М., Степаненко А.І. Управление кредитными рисками заемщика, кредитора, страховика: Науково-практичний посібник – К.: Правові джерела, 1996. – 259 с.

9. Попович В.М. Правовий захист фінансово-господарської діяльності від злочинних посягань // Економіко-правові засоби боротьби з економічною злочинністю: Науково-практичний посібник. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – С. 86 – 98.

10. Попович В.М. Реформування економічної моделі та правової конструкції системи оподаткування – необхідна передумова вдосконалення міжбюджетних відносин: Зб. наук. пр. Українського фінансово-економічного інституту // Науковий вісник. – Ірпінь, 1999. – № 3. – С. 133-137.

11. Попович В.М. Сфера использования векселей: проблемы экономической безопасности рынка вексельного обращения: Збірник наукових праць Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого. Вип. 1. – Харків. – 2000. – С. 172-179.

12. Попович В.М. Теоретико-методологічний рівень розробки проблеми латентної злочинності // Право України. – К. – 1999. – №11. – С.106-111.

13. Попович В.М. Стан кримінально-правового забезпечення детінізації зовнішньоекономічних відносин: Зб. наук. пр. Українського фінансово-економічного інституту // Науковий вісник. – Ірпінь. – 2000. – № 1 (7). – С. 193-202.

14. Попович В.М. Латентність злочинів у сфері фінансово-господарських та податкових відносин: причини, співвідношення, економічні, правові та організаційно-управлінські аспекти: Зб. наук. пр. Академії державної податкової служби України // Науковий вісник. – Ірпінь. – 2000. – №3 (9). – С. 124-133.

15. Попович В.М. Сутність економіко-кримінологічної трансформації організаційно-управлінських та фінансово-правових елементів теорії детінізації економіки // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса.–2001. – №2 .– С.124-131

16. Popovych V.M. Governing the Credit Risks as a Method of Providing the Economic Security and Prevemting Organized Crime in the Sphere of the Credit Relations // Financial and Banking-related crines. – United States Department of Justice Kharkiv Center of the Study of Organized Crime – TraCCC, American University. – 2000. – P.78-82.

17. Попович В.М. Організаційно-управлінські та правові аспекти вдосконалення механізму валютного контролю // Підприємництво, господарство і право: щомісячний науково-практичний журнал Спілки юристів України та Інституту держави і права НАН України. – К. – 2001. – №11 .– С.51-54.

18. Попович В.М. Транснаціональні криміногенні процеси у сфері економіки: питання комплексних, науково-обґрунтованих підходів до їх призупинення: Міжвідомчий науковий збірник 25 т. Економічні злочини: попередження і боротьба з ними // Науково-дослідний інститут “Проблеми людини”. – К., 2001. – С.264-269.

19. Попович В.М. Глобалізація криміногенних процесів у сфері економіки потребує комплексного науково-обґрунтованого підходу до їх призупинення // Право України. – К. –2001. – №11. – С.112-116.

20. Попович В.М Інформаційні технології в бізнесі: Кримінологічний аспект: Зб. наук. пр. Академії державної податкової служби України // Науковий вісник – Ірпінь. – 2001. – №3. – С.149-153.

21. Попович В.М Основні фактори впливу на тінізацію економічних відносин в України // Малий і середній бізнес. – К.– 2001. – №3-4. – С. 48-51.

22. Попович В.М Організаційно-управлінські та фінансово-правові елементи інфраструктури детінізації економіки. // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Харків, 2001. – №15. – С.186-195.

23. Попович В.М Економічна безпека держави в контексті глобалізації тіньового капіталообороту в Україні: Зб. наук. пр. Інституту держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України // Держава і право. – К. – 2001. – №14. – С. 261-277.

24. Попович В.М Методологічні засади проведення економіко-кримінологічної експертизи законопроектів та інших нормативно-правових актів України: Зб. наук. пр. Академії державної податкової служби України // Науковий вісник. – Ірпінь. – 2001. – №4. – С. 122-130.

25. Попович В.М Профілактика правопорушень у гральних закладах як передумова детінізації грального бізнесу // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса. – 2001. – № 4. – С. 57-64.

26. .Попович В.М Дослідження феномену “тіньова економіка” потребує застосування міждисциплінарного підходу // Вісник Національної Академії внутрішніх справ України. – К. – 2001. – № 5. – С. 95-102.

27. Попович В.М Економіко-кримінологічна експертиза нормативно-правових актів України з питань валютного контролю: Зб. наук. пр. Академії державної податкової служби України // Науковий вісник. – Ірпінь. – 2002. – №1. – С. 91-109.

28. Попович В.М Понятійний апарат як засіб відображення міждисциплінарного характеру тіньової економіки // Вісник АПр.Н України. – Харків. – 2002. – № 1. – С. 142-153.

29. Попович В.М Зрушення в організаційно правовому забезпеченні боротьби з відмиванням доходів злочинного походження // Вісник Запорізького юридичного Інституту Міністерства України. – Запоріжжя, 2002. – № 1. – С. 132-143.

30. Попович В.М Роль посередницького сектору економіки у відтворенні тіньових відносин в Україні: Зб. наук. пр. Інституту держави і права ім. В.М. Корецького // Держава і право. – К., 2002. – №1/45. – С. 451-455.

31. Попович В.М Науково-практичні аспекти інтерналізації знань у теорії детінізації економіки // Підприємництво, господарство і право: щомісячний науково-практичний журнал Спілки юристів України та Інституту держави і права НАН України. – К. – 2002. – №2. – С. 90-93.

32. Попович В.М Теоретичні та практичні передумови комплексного підходу до вивчення і розв'язання проблем детінізації економіки // Право України. – К. – 2002. – №3. – С. 63-69.

33. Попович В.М. Поняття, структура та методи оцінки обсягів тіньової економіки в наукових розробках вітчизняних та західних вчених // Підприємництво, господарство і право: щомісячний науково-практичний журнал Спілки юристів України та Інституту держави і права НАН України. – К. – 2002. – №3. – С. 75-77.

34. Попович В.М. Кримінологічний аналіз способів ухилення від оподаткування як джерел тінізації суспільно-економічних відносин // Економіка, фінанси, право. – К. – 2002. – №3. – С. 3-5.

35. Попович В.М. Організаційно-правові основи боротьби зі злочинністю у сфері фінансово-кредитної діяльності // Матеріали науково-практичної конференції “Організаційно-правові проблеми економічної безпеки України та кадрове забезпечення її вирішення”. – Львів: Інститут внутрішніх справ УАВС, 1995. – С. 65 – 69.

36. Попович В.М. Організаційно-правові передумови криміналізації фінансово-господарських відносин та їх вплив на боротьбу ОВС із зловживаннями у сфері банківської діяльності // Зб. матеріалів наук. конф. “Вдосконалення практичної діяльності та підготовки кадрів ОВС” – К.: НАВСУ, 1994. – С. 58 – 67.

37. Попович В.М. Теоретико-методологічні основи пізнання, моніторингу змін та протидії феномену “тіньова економіка” // Зб. наук. пр. за матеріалами науково-практичної конференції “Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України”. – Ірпінь. – 1999. – С. 367.

38. Попович В.М. Тези доповіді на Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія та досвід боротьби з організованою злочинністю і нелегальним наркобізнесом” // Матеріали науково-практичної конференції. – К. РВВ МВС України. – 1995. – С. 86-89.

39. Попович В.М. Дерегуляція економіки як один з шляхів подолання проблеми тінізації економіки і корупції // Матеріали круглого столу, Український центр політичних досліджень. – Київ. – 1999. – С. 45 – 50.

40. Попович В.М. Управление кредитными рисками как средство обеспечения экономической безопасности и предупреждение организованной преступности в сфере кредитных отношений // Зб. матеріалів міжнародної наук.-практ. конференції “Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні (на матеріалах Харківської та Полтавської областей)”. – Харків: Право. – 2000. – С. 203-209.

41. Попович В.М Проблеми реалізації податкової політики держави в проекті Податкового кодексу України // Зб. наук. пр. за матеріалами наук.-практ. конференції “Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення”. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2000. – С. 229-233.

42. Попович В.М Проблеми протидії легалізації (відмиванню) грошових коштів та іншого майна незаконного походження: Кримінологічний і нормативно-правовий аспекти // Тези доповідей заключної конференції спільної Українсько-американської науково-дослідної програми Академії правових наук України та Національного інституту юстиції США. – Харків, 2001. – С. 42-46.

43. Попович В.М. Економіко-кримінологічні фактори впливу на податкові надходження до бюджету // Зб. матеріалів наук.-практич. конференції “Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)”. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. –С. 367-371.

АНОТАЦІЯ

Попович В.М. Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.08: кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право – Академія державної податкової служби України, Ірпінь, 2002 р.

Дисертація присвячена дослідженню комплексу питань теоретичного та практичного характеру, що стосуються проблем формування теоретичних основ створення економічних передумов і організаційно-правових механізмів детінізації економіки України.

У дисертації вперше здійснено теоретичне обґрунтування практичної необхідності розробки “Теорії детінізації економіки” як нового наукового напряму та самостійної навчальної дисципліни для викладання у юридичних навчальних закладах з метою підвищення рівня підготовки і перепідготовки кадрів, підняття ефективності їх діяльності щодо створення економічних передумов та організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки, а також попередження протиправних проявів, що порушують інтереси учасників фінансово-господарського обороту країни.

У роботі доведено, що тіньова економіка в Україні набула глобалізованих розмірів і фактично зрівнялась з легальним фінансово-господарським оборотом країни. Обґрунтовується висновок, що тіньова економіка, її криміногенні і некриміногенні прояви є специфічною формою реакції юридичних і фізичних осіб на системно-конфліктні прорахунки у податковій, кредитній та монетарній політиці держави. В результаті, відносно невеликий тіньовий капіталооборот на початку соціально-економічних перетворень в Україні трансформувався в глобалізовану економічну субстанцію переважно криміногенного характеру зі складною ієрархічною системою, яка розвивається на принципах саморегуляції і розширеного економічного відтворення. Враховуючи міждисциплінарний характер тіньової економіки, для пізнання її структури, різнорівневих і різнопрофільних джерел необхідно застосовувати методи, напрацьовані в економічному, організаційно-правовому і кримінологічному блоках наук. На основі інтерналізації знань, напрацьованих в зазначених галузях наук, розроблено “Загальну частину” “Теорії детінізації економіки”, яка озброює зацікавлених науковців, практичних працівників органів законодавчої і виконавчої влади, ризик-менеджерів, юристів, інших співробітників відповідних служб підприємницьких структур науково вивіреною системою знань гносеологічного характеру, придатних для визначення і попередження тіньових криміногенних проявів, небезпечних для конкретного підприємства, а також тіньових економічних процесів, небезпечних для держави і суспільства в цілому.

Запропоновано теоретико-методологічні засади створення механізмів превентивної мінімізації криміногенних ризиків та детінізації економіки організаційно-управлінськими, фінансово-правовими та економіко-кримінологічними засобами.

Ключові слова: тіньова економіка, структурні елементи тіньової економіки, криміногенний (підпільний) сектор тіньової економіки, некриміногенний (неформальний) сектор тіньової економіки, детінізація економіки, управління ризиками, економічна безпека підприємництва, режимно-облікові бланки, фінансові інструменти, псевдолегітимні фінансові операції.

АННОТАЦИЯ

Попович В.М. Экономико-криминологическая теория детинизации экономики.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.08: уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право – Академия государственной налоговой службы Украины, Ирпень, 2002 г.

Диссертация посвящена исследованию комплекса вопросов теоретического и практического характера, касающихся формирования теоретических основ создания экономических предпосылок и организационно-правовых механизмов детинизации экономики Украины. Впервые осуществлено теоретическое обоснование необходимости разработки “Теории детинизации экономики” как нового научного направления и самостоятельной учебной дисциплины для преподавания в юридических учебных заведениях с целью совершенствования подготовки и переподготовки кадров, повышения эффективности их деятельности по созданию экономических предпосылок и организационно-правовой инфраструктуры детинизации экономики, предупреждения криминогенных проявлений, в сфере финансово-хозяйственного оборота.

В работе показано, что теневая экономика в Украине приобрела глобализованные масштабы и фактически сравнялась с легальным финансово-хозяйственным оборотом, что угрожает национальной безопасности страны. Обосновывается тезис, что теневая экономика, ее криминогенные и некриминогенные проявления являются специфической формой реакции физических и юридических лиц на просчеты в налоговой, кредитной и монетарной политике государства. В результате, относительно небольшой теневой капиталооборот в начале социально-экономических преобразований в Украине трансформировался в глобальное экономическое явление криминогенного характера со сложной иерархической системой, которая развивается на принципах саморегуляции и расширенного воспроизводства. Поскольку теневая экономика является междисциплинарным явлением, то ее познание требует применения методов, наработанных в экономическом организационно-правовом и криминологическом блоках наук. Соответственно, теория детинизации экономики является комплексной синтетической экономико-криминологической теорией, построенной на принципах интернализации экономических, организационно-правовых и криминологических знаний. Полученные, в рамках данной теории новые интегрированные знания направлены на определение методов познания, мониторинга и противодействия теневой экономике, а также на разработку специальной системы интерпретации данных методов в целях создания экономических предпосылок и организационно-правовой инфраструктуры детинизации финансово-хозяйственного оборота страны.

В диссертации разработан соответствующий понятийный аппарат, с помощью которого появилась возможность осмыслить и описать технологии взаимоотношений и динамически изменяющихся взаимосвязей между участниками теневого капиталооборота, отобразить структуру, классифицировать криминогенные и некриминогенные источники теневой экономики, спрогнозировать их развитие или отмирание в зависимости от принятия тех или иных организационно-управленческих и правовых решений в области социально-экономических преобразований.

При этом системное определение структурообразующих элементов теории детинизации экономики, базирующееся на комплексном структурно-функциональном анализе теневой экономики и интеграции экономических и организационно-правовых наук, отображающих объектно-технологический, субъектный и причинный комплекс легитимного и псевдолегетимного финансово-хозяйственного капиталооборота, формирует гносеологическую структуру детинизации экономики. Она образует “Общую часть” экономико-криминологической “Теории детинизации экономики” как нового, междисциплинарного, научного направления теоретико-методологических знаний. В русле разработанной системы знаний можно проводить комплексное экономико-криминологическое исследование теневой экономики в целом и в разрезе разнообразных отраслей народного хозяйства и направлений финансово-хозяйственной деятельности, что ляжет в основу формирования “Особенной части” экономико-криминологической теории детинизации экономики. При этом “Общая часть” детенизации экономики не вступает в конкуренцию с “Особенной частью” теории, поскольку они находятся в соотношении дополнения второй к первой и только в своем единстве могут отобразить завершенную, истинно научную картину глобализованых теневых экономических процессов и путей детинизации экономики.

Учитывая массовидность теневых проявлений и природу макроуровневого причинного комплекса глобализации теневых отношений, стратегическая и тактическая направленность всех элементов теории детинизации экономики базируется на принципах комплексности, системности, последовательности, полноты и научно обоснованной корректировки, принятых решений, приоритетности создания экономико-правовых превентивно-предупредительных механизмов противодействия тенизации экономики и вторичности фискально- репрессивных методов борьбы с ней.

Общая часть теории детенизации экономки обеспечивает заинтересованных ученых, практических работников правоохранительных органов, учреждений законодательной и исполнительной власти, риск-менеджеров, юристов, других сотрудников соответствующих служб предпринимательских структур научно выверенной системой знаний гносеологического характера, необходимых для выявления и предупреждения теневых криминогенных проявлений, опасных для конкретного предприятия, а также определения и профилактики теневых экономических процессов, опасных для страны и общества в целом.

Ключевые слова: теневая экономика; структурные елементы теневой экономики; криминогенный (подпольный) сектор теневой экономики; некриминогенный (неформальный) сектор теневой экономики; детинизация экономики; управление рисками; экономическая безопасность предпринимательства и государства; режимно-учетные бланки документов; финансовые инструменты; псевдолегитимные финансовые операции.

SYNOPSIS

Popovych V. M. Economical and criminological theory of de-shadowing of economy.

Thesis for a doctor's degree on specialty 12.00.08: criminal law and criminology; criminal procedural law – Academy of State Tax Service of Ukraine, Irpin, 2002.

The thesis is devoted to studying of complex of theoretical and practical questions on the problems of making the theoretical grounds of economical pre-conditions and organizational-legal mechanisms of de-shadowing of Ukrainian economy.

For the first time the thesis gives the theoretical reasons of practical importance of the course “Theory of de-shadowing of economy” as a new scientific branch and an independent subject for study in law establishments. The aim of the subject is to improve the level of training and retraining of specialists, the effectiveness of their work on creation of economic prerequisites and organizational-legal infrastructure of de-shadowing of economy, as well as prevention of criminal acts violating the interests of members of a country's financial-economic turnover.

The work proves that shadow economy has gained a global size and became equal with a legal country's financial-economic turnover. The author comes to the conclusion that shadow economy with its criminal and non-criminal manifestations is a specific form of legal and physical persons' response to the system-conflict blunders in tax, credit and monetary policy of the country. As a result, at the beginning of the social-economical reforms in Ukraine relatively small shadow turnover became a global economic substance of mainly criminal nature with a complex hierarchic system, which develops due to the principles of self-regulation and extensive economical reproduction. Taking into account an interdisciplinary nature of the shadow economy, the study of its structure, multilevel and multiprofile sources needs the methods of economical, organizational-legal and criminological sciences. On the basis of internalization of knowledge in the mentioned fields, the General part of Theory of de-shadowing of economy is worked out. It will provide the scientists, practical officials of legislative and executive bodies, risk-managers, lawyers, other workers of proper services of enterprise structures with the scientific system of knowledge of a gnosiological nature, which will be useful for determination of object-technological, subject and causal complex of criminal manifestations dangerous for a concrete enterprise and shadow economic processes dangerous for society and country at all.

The work dives the theoretical-methodological grounds of creation the preventive mechanisms of economic risks and de-shadowing of economy by organizational-administrative, financial-legal and economic-criminological means.

Key words: shadow economy (S. E.), S. E. components, criminal (underground) sector of S. E., non-criminal (informal) sector of S. E., de-shadowing of economy, risk management, economic security of enterprise, regime-accounting forms, financial tools, pseudolegitimate financial activity.

Здано до друку 18.04.02. Формат 60х90/16.

Папір офісний. Друк різографний. Умовн. друк. арк. 1,7.

Облік. вид. арк. 1,9. Тираж 150 примірників. Зам. №

Підготовлено до друку реєстраційно-видавничим відділом

Академії ДПС України

08201, м. Ірпінь Київської обл., вул. К. Маркса, 31