Безробіття теорія зайнятості


Реферат >> Астрономия

Київський Інститут Телекомунікацій та Інформатизації

НТУУ „КПІ”

реферат

на тему Безробіття.

Виконав: ст. гр. 4301

Литвиненко О.М

Перевірив: Павленко

2002

ПЛАН

Визначення безробіття 3

Причини безробіття 3

теорії зайнятості 3

Форми безробіття 4

Визначення “повної зайнятості” 6

Визначення рівня безробіття 6

наслідки безробіття 7

Співвідношення безробіття та інфляції 8

Висновки 8

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 10

Визначення безробіття

Я хотів би розпочати з енциклопедичного визначення безробіття.

Безробіття - незайнятість частини економічно активного населення у господарчій діяльності.

Економічно активне населення – частина населення, зайнята суспільно корисною діяльністю, яка приносить прибуток. Найчастіше, до цієї категорії включають також і безробітних.

Зайнятими вважаються особи віком від 17 до 70 років, які протягом тижня відпрацювали хоча б одну годину (в сільському господарстві не менше 30 годин), незалежно від того є ця робота постійною чи тимчасовою.

Причини безробіття

  1. Структурні зрушення в економіці, що виражаються у впровадженні нових технологій, згортанні виробництва в традиційних галузях, закритті технічно відсталих підприємств. Це призводить до скорочення зайвої робочої сили.

  2. Економічний спад чи депресія, що змушують роботодавців знижувати потребу у всіх ресурсах, у тому числі і трудових.

  3. Економічна конкуренція, зокрема на ринку праці.

  4. Політика уряду в галузі оплати праці: підвищення мінімального розміру заробітної плати збільшує витрати виробництва і тим самим знижує попит на робочу силу.

  5. Сезонні зміни в рівні виробництва в окремих галузях економіки.

  6. Зміни в демографічній структурі населення, зокрема зростання чисельності населення в працездатному віці збільшує попит на працю і, отже, зростає імовірність безробіття.

теорії зайнятості

  • Теорія Томаса Мальтуса. Безробіття є наслідком зростання населення в геометричній прогресії, в той час, як засоби існування зростають в арифметичній прогресії.

  • Класична теорія безробіття (В. Петі, Ж.Б. Сей, і т.д.). Безробіття – результат надмірно високої заробітної плати.

  • Теорія Маркса. Наймані працівники, приймаючи участь у нагромадженні капіталу, тим самим у зростаючих масштабах виробляють засоби виробництва, які роблять найманих працівників надлишковим населенням.

  • За Кейнсом безробіття – це наслідок деформації і гнучкості ринку праці. Виникає внаслідок невідповідності сукупного попиту сукупній пропозиції.

Форми безробіття

Фрикційне безробіття. Якщо людині надається свобода вибору роду діяльності і місця роботи, деякі робітники потрапляють у становище “між роботами”. Одні з них добровільно змінюють місце роботи. Другі шукають нову роботу після звільнення. Треті тимчасово втрачають сезонну роботу. І також є категорія робітників, які вперше шукають роботу. Коли ці люди знайдуть роботу чи повернуться на стару після тимчасового звільнення, інші “шукачі” роботи замінять їх в “загальному фонді безробітних”.

Фрикційне безробіття вважається неминучим і в якійсь мірі навіть бажаним. Це виражається в тому, що багато робітників, які опинилися “між роботами”, переходять з низькооплачувальної роботи на більш висооплачувальну і більш продуктивну роботу. Це означає більш високі доходи для робочих і більш раціональний розподіл трудових ресурсів, що має наслідком збільшення реального об’єму національного продукту.

Структурне безробіття. Фрикційне безробіття непомітно переходить в структурне. З часом в структурі споживацького попиту і в технології відбуваються зміни, які змінюють загальну структуру попиту на робочу силу. Внаслідок таких змін попит на деякі види професій зменшується чи припиняється зовсім. Попит на інші професії, включаючи нові, які раніше не існували, зростає. В результаті у деяких робочих немає навичок, які можливо було б швидко продати, їх навички застаріли і стали непотрібними після змін у технології і характері споживацького попиту.

Різниця між фрикційним і структурним безробіттям доволі невизначена. Істотна різниця полягає в тому, що у “фрикційних” безробітних є навички, які вони можуть продати, а “структурні” безробітні не можуть одразу отримати роботу без перепідготовки, додаткової освіти, а то і зміни місця проживання. Фрикційне безробіття має більш короткостроковий характер, а структурне безробіття більш довготривале, а тому вважається більш серйозним.

Сезонне безробіття зв'язане з неоднаковими обсягами виробництва, виконуваними деякими галузями в різні пори року, тобто в одні місяці попит на робочу силу в цих галузях росте (отже, знижується безробіття), в інші - зменшується (а безробіття зростає). До галузей, для яких характерні сезонні коливання обсягів виробництва (а значить - і зайнятості) відносяться насамперед сільське господарство і будівництво.

Циклічне безробіття. Під циклічним безробіттям розуміють безробіття, викликане спадом, тобто тією фазою економічного циклу, яка характеризується недостатністю загальних витрат. Коли сукупний попит на товари та послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. З цієї причини циклічне безробіття інколи називають безробіттям, пов’язаним з дефіцитом попиту.

Сховане безробіття, що характерне для вітчизняної економіки. Суть його в тім, що в умовах неповного використання ресурсів підприємства, викликаного економічною кризою, підприємства не звільняють працівників, а переводять їх або на скорочений режим робочого часу (неповний робочий тиждень чи робочий день), або відправляють у змушені неоплачені відпустки. Формально таких працівників не можна визнати безробітними, однак фактично вони є такими.

Визначення “повної зайнятості”

Повна зайнятість не означає абсолютну відсутність безробіття. Економісти вважають фрикційне і структурне безробіття неминучими, отже повна зайнятість складає менше 100% робочої сили. Точніше кажучи, рівень безробіття при повній зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного і структурного безробіття. Рівень безробіття при повній зайнятості називають ще природним рівнем безробіття. Природний рівень безробіття виникає при збалансованості ринків робочої сили, тобто коли кількість шукаючих роботу дорівнює кількості вільних робочих місць.

Визначення рівня безробіття

Вважається, що робоча сила складається з працюючих і безробітних, але активно шукаючих роботу. Рівень безробіття – це процент безробітної робочої сили.


безробітні

Рівень безробіття = *100%

робоча сила

Ці дані можна підрахувати таким чином.

Населення

Мінус:

особи, які не досягли 16 років, і особи, які знаходяться у спеціалізованих закладах

особи, які вибули зі складу робочої сили

Дорівнює:

робоча сила

працюючі

безробітні

40 000 000

9 500 000

10 000 000

20 500 000

17 800 000

2 800 000

Використовуючи ці дані, можемо підрахувати, що рівень безробіття складає:

наслідки безробіття

Відставання ВНП і закон Оукена.

Коли економіка не в змозі створити достатню кількість робочих місць для всіх, хто бажає і може працювати, потенційне виробництво товарів і послуг втрачається безповоротно.

Відомий винахідник у галузі макроекономіки Артур Оукен математично виразив відношення між рівнем безробіття і відставанням об’єму ВНП. Це співвідношення відоме як закон Оукена і показує, що при фактичному перевищенні природного рівня безробіття на 1%,то відставання об’єму ВНП складає 2,5%.

Безробіття – це щось більше, ніж економічне нещастя, це також і соціальна катастрофа. Незважаючи на об'єктивний характер безробіття, соціально-економічні втрати, що вона породжує, очевидні.

По-перше, не виробляється якась частина товарів і послуг, що могли б бути зроблені, якби людина працювала.

По-друге, знижуються податкові надходження: працюючий одержує доход (заробітну плату), що обкладається податком.

По-третє, знижується рівень життя родини безробітного, тому що допомога по безробіттю менше, ніж заробітна плата.

По-четверте, погіршується психологічний стан безробітного, стають частими конфлікти в родині і т.д.

У більшості розвинених країн державне регулювання зайнятості і допомоги безробітним включає підготовку і перепідготовку робочої сили, створення додаткових робочих місць, сприяння найманню, виплату допомоги по безробіттю, страхування безробіття.

Рівень і масштаби безробіття - один з найважливіших показників стану економіки. У 1980-90-х роках рівень безробіття у розвинених країнах -6-8% усієї робочої сили.

Співвідношення безробіття та інфляції

Інфляція впливає на зайнятість. Емпіричні дослідження показали, що між рівнем зайнятості й інфляцією існуєте визначений взаємозв’язок. Ріст інфляції практично завжди сполучається з високою, хоча і неповною зайнятістю і великим обсягом національного виробництва. І навпаки, зниження інфляції збігається за часом зі спадом виробництва і ростом безробіття.

Інфляція впливає на зайнятість. У 1958 році англійський економіст А.Філіпс запропонував графічну модель інфляції попиту, що виражає такий вплив. Використовуючи у своїй роботі дані англійської статистики за 1861-1956р., він побудував криву, що наочно показує зворотну залежність між зміною ставок заробітної плати і рівнем безробіття. По кривій А. Філіпс установив, що збільшення безробіття в Англії понад 2,5-3% приводило до різкого уповільнення росту цін і заробітної плати. Філіпс зробив висновок, що уряд може використовувати збільшення інфляції для боротьби з безробіттям.

Висновки

Стабільно розвивається економіка можлива лише в теорії. Навіть ефективно діюча економіка випробує безробіття. Фрикційне безробіття виникає через недосконалу інформацію про робочі місця і кваліфікованих заявників на робоче місце. Фрикційне безробіття відповідає багато в чому природній нормі безробіття. Структурне безробіття виникає через фактори, що не дозволяють в умовах динамічної економіки забезпечити відповідність заявок на робочі місця і пропозиції. Циклічне безробіття – наслідок недостатності сукупного попиту на працю, що дозволяє піднятися до рівня повної зайнятості. Повна зайнятість – рівень зайнятості, що відповідає економіці з природною нормою безробіття. Природна норма безробіття – наслідок фрикційного і структурного безробіття. З економічної точки зору зайнятість розуміється як продуктивне з'єднання зайнятих і робочих місць, що дозволяє робити потрібні людям товари і послуги.

Інфляція – загальний ріст цін на товари і послуги. Вона виміряється за допомогою цінового індексу. Індекс споживчих цін вимірює вартість життя середнього споживача. Іншим визначенням інфляції може бути падіння купівельної спроможності грошової одиниці. В даний час інфляція - один із самих хворобливих і небезпечних процесів, що негативно впливають на фінанси, грошову й економічну систему в цілому. Інфляція означає не тільки зниження купівельної спроможності грошей, вона підриває можливості господарського регулювання, зводить нанівець зусилля по проведенню структурних перетворень, відновленню порушених пропорцій. У країнах з розвиненою ринковою економікою інфляція може розглядатися як невід'ємний елемент господарського механізму. Однак вона не представляє серйозної загрози, оскільки там відпрацьовані і достатньо широко використовуються методи обмеження і регулювання інфляційних процесів.

Безробіття та інфляція знаходяться у зворотній протилежності. Переливання безробіття в інфляцію небезпечно для економіки із-за непередбачених наслідків. Після проведення ряду невдалих експериментів щодо штучного зниження рівня безробіття, уряди країн-експериментаторів перейшли до теорії природного рівня безробіття, що використовується донині. Інакше кажучи, співвідношення, встановлене кривою Філіпса не працює для довготривалих періодів.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

  1. Маконнелл К., Брю С. Экономікс. М.: Республіка, 1993. Т. 1, 2.

  2. Чепурина М.Н. Курс економічної теорії. Кіров.: АСА. 1995.

  3. В. Ф. Максимова, А. Л. Шишов. ( Макроекономіка ) Москва 1999г.