Методологія розрахунку страхових тарифів та платежів у майновому страхувані


Реферат >> Астрономия

- 21 -

Зміст

Вступ________________________________________________________2

Розділ 1. Поняття страхового тарифу та актуарних розрахунків_______3

    1. Суть та зміст страхового тарифу та страхового платежу_________3

    2. Актуарні розрахунки як база страхового тарифу_______________4

Розділ 2. Методологія розрахунку страхового тарифу та платежу_____7

2.1 Поняття методології актуарних розрахунків та їх види__________7

2.2 Визначення тарифів за договорами загального страхування_____13

2.3 Методика розрахунку страхового тарифу при появі нового виду страхування_____________________________________________________14

2.4 Особливості страхових тарифів та платежів у майновому страхуванні______________________________________________________16

Розділ 3. Удосконалення методів розрахунків страхових тарифів та страхових платежів_______________________________________________19

Висновок___________________________________________________20

Список використаної літератури _______________________________21

Вступ

Актуальність вибраної мною теми дослідження є те, що страховий тариф визначає фінансову стійкість ведення страхової справи. Від страхових тарифів залежить ефективність страхових відносин між страховиком і страхувальником, а також весь економічний добробут страхової компанії. Адже саме він формує страховий фонд для здійснення страхових виплат, який має обмежені джерела свого створення. Саме він забезпечує відшкодування витрат на фінансування превентивних заходів, на ведення страхової справи та отримання прибутку страховиком.

Предметом дослідження є методика розрахунку страхових тарифів та платежів в майновому страхуванні.

Об’єктом є майнове страхування, як один із видів страхування.

В своєму досліджені я спробую розкрити: що таке страховий тариф, які є методи його розрахунку та особливості страхового тарифу у майновому страхуванні.

Розділ 1. Поняття страхового тарифу та актуарних розрахунків

    1. Суть та зміст страхового тарифу та страхового платежу.

Слово „тариф” походить від французького tarif, що означає ставка чи сукупність ставок обкладання або оплати за користування чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної української мови визначає тариф як офіційно встановлений розмір оплати, оподаткування чогось.

У спеціальній довідниковій літературі „тариф” визначається за двома напрямками:

  • як розмір оплати за різні послуги, ціна послуг;

  • як система ставок плати за різноманітні виробничі та невиробничі послуги.

В науковій літературі не існує єдиного визначення страхового тарифу. Так у Загороднього, страховий тариф - це ставка платежу за страхування з одиниці страхової суми чи об’єкта страхування за певний період. ( ; 91)

А Базилевич трактує цей термін, як ціна страхового ризику та інших витрат, необхідних для виконання зобов’язань страховика перед страхувальником за підписанням ним договору страхування. ( ; 159)

Таркуцяк має свою думку, щодо страхового тарифу. Він вважає, що страховий тариф – це ставка страхової премії з одиниці страхової суми або вартості об’єкта страхування за визначений період страхування. ( ; 41)

Російський вчений Шелехов визначає страховий тариф так: „Тарифная ставка – это цена страхового риска, адекватное денежное выражение обязательств страховщика по заключенному договору страхования ”. ( ; 123)

Александрова визначає цей термін, як встановлений розмір плати за послуги страхування, за використання страхового продукту, за передачу ризику чи його частини страховику.

Статтею 10 ЗУ „Про страхування ” визначається страховий тариф, як ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. Також в цій статті визначається і страховий платіж, він визначається, як плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Отже, страховий тариф, на мою думку – це ставка платежу застрахованого об’єкта за встановленим спеціальним договором на визначений термін страхування, що визначає ціну страхового ризику та витрат які необхідні для здійснення страхової діяльності страховика.

Поняття страховий тариф в страховій термінології відповідає термінам: тариф-брутто, тарифна ставка, брутто-ставка і означає ставку платежу за страхування з одиниці страхової суми, відображає ціну страхового ризику та інших витрат страховика з організації страхового захисту за укладеним договором страхування. Отже, страховий тариф є найважливішим елементом у погодженні інтересів сторін страхових відносин. На страховий тариф покладено вирішення суперечливого завдання: з одного боку, його мінімізація для можливості здійснення страхування широкому колу страхувальників, з іншого – його максимізація для можливості забезпечення значних обсягів страхової відповідальності. Отож, однією із умов встановлення раціонального страхового тарифу є підтримання еквівалентності інтересів страхових партнерів, що відповідає замкнутому розподілу збитку одного застрахованого на всіх учасників страхового портфелю.

Встановлення та розрахунок оптимального страхового тарифу досить складна та кропітка праця, яка вимагає використання теорії ймовірності та теорії великих чисел, високого рівня професіоналізму та значного інформаційного забезпечення.

    1. Актуарні розрахунки як база страхового тарифу

Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків.

Актуарні розрахунки – це система математичних та статистичних закономірностей, які є основою для встановлення стосунків між страховиком і страхувальником. Базуються на математичних формулах, що визначають механізм формування та використання страхового фонду в довготермінових страхових угодах.

Актуарні розрахунки ґрунтуються на таких засадах:

    • страхові події мають ймовірний характер, що мусить впливати на величину страхових платежів;

    • загальна закономірність тут проявляється через сукупність відокремлених страхових випадків, що зумовлює необхідність розрахунку собівартості страхової послуги стосовно своєї страхової сукупності;

    • нерівномірність та рівномірний характер подій, що підлягають страхуванню, зумовлюють необхідність формування спеціальних резервів, які перебувають в розпорядженні страховика, а також визначання їх оптимального розміру;

    • необхідність прогнозування сторнування (зменшення страхового портфеля) договорів та експертного оцінювання їхньої величини;

    • необхідність дослідження норми позичкового процента впродовж певного проміжку часу та виявлення тенденції його руху;

    • наявність повного або часткового збитку, пов’язаним із страховим випадком, зумовлює необхідність вимірювання його величини та здійснення його розподілу в просторі та в часі за допомогою спеціальних таблиць;

    • необхідність дотримання еквівалентності між страховими внесками страхувальника та страховим забезпеченням з боку страховика;

    • потреба у виділенні групи ризику в межах даної страхової сукупності.

Завдання актуарних розрахунків:

    • дослідження та групування ризиків у межах страхової сукупності;

    • визначення математичної імовірності настання страхового випадку, обчислення частоти і міри складності наслідків спричинених збитків як за групами збитків, так і за всією страховою сукупністю;

    • математичне обґрунтування необхідних витрат на ведення страхової справи та прогнозування тенденції їх розвитку;

    • математичне обґрунтування необхідних резервних страхових фондів страховика, а також джерел та способів їх формування;

    • дослідження норми дохідності капіталу при інвестування страховиком зібраних страхових внесків, а також тенденцій її зміни протягом певного часового інтервалу;

    • визначення залежності між величиною процентної ставки та брутто ставки.

Розрахунок страхових тарифів здійснюються у два етапи:

1 етап - розрахунок максимального страхового тарифу (брутто-ставки) по галузях (сферах управління, видах виробництв, на підставі статистичних даних). Максимальний страховий тариф розраховується з метою визначення та подальшого затвердження нормативів платежів обов'язкового страхування, що відносяться на собівартість продукції.

2 етап - розрахунок страхових тарифів для кожного об'єкта страхування з урахуванням ступеня ризику.

Розрахунки проводяться при таких припущеннях:

1. Усі підприємства галузі (сфери управління, види виробництва), що підлягають обов'язковому страхуванню, являють собою секцію страхування.

2. Вартість основних фондів кожного підприємства, що підлягає обов'язковому страхуванню, є його страховою сумою S.

3. Кожна аварія, що відбувається на окремих об'єктах секції страхування, є страховим випадком.

4. Величина страхового відшкодування при кожній аварії є рівною величині збитку.

Розрахунок максимальних страхових тарифів (1 етап) можливо здійснювати на підставі даних збитковості за попередні роки, наданих підприємствами.

Брутто-ставка Т складається з двох частин:

- нетто-ставки Тn, яка розраховується на підставі даних збитковості та ймовірності настання страхових випадків і покриває збитки по страхових випадках за статистикою попередніх років;

- страхового навантаження, яке визначається у відсотках до брутто-ставки і покриває видатки страхової компанії на ведення справи;

і розраховується за формулою:

Tb = Тn + N. (1.2.1)

де Тn – нетто–стравка;

N – навантаження.

Розділ 2. Методологія розрахунку страхового тарифу

2.1 Поняття методології актуарних розрахунків та його види

Термін „методологія” в тлумачних словниках пояснюється як вчення про науковий метод пізнання й перетворення світу, сукупність прийомів дослідження, що застосовують в будь-якій науці відповідно до специфіки об’єкта її пізнання.

Методологія актуарних розрахунків в страхуванні представляє собою сукупність прийомів дослідження порядку визначення страхових тарифів та страхових платежів.

Методологія актуарних розрахунків у страхуванні базується на загальних ознаках та прийомах, які не залежать від конкретного виду страхування, а саме:

  • визначення тарифа-нетто (нетто-премії, ставки-нетто);

  • розрахунок ризикової надбавки (дельта-надбавки, гарантійної надбавки);

  • обчислення навантаження;

  • розрахунок розміру страхової премії.

Нетто-премія – це частина страхової премії, яка за розрахунком вартості страхування має бути витрачена тільки на виплату страхового відшкодування, тобто відповідає лише собівартості страхування без накладних видатків на ведення справи.

Нетто-ставка – це ціна страхового ризику, основна частина страхових тарифів, призначена для формування ресурсів страхових організацій на виплату страхового відшкодування у майновому страхуванні.

За одиницю розрахунку приймається окремий об’єкт, а одиниця платежу розглядається в різних ієрархічних площинах – для країни, для регіону, конкретного району з урахуванням їх особливостей та специфікою прояву ризику у просторі і часі.

Будь-яка методологія, як форма загального підходу до дослідження, як форма філософської теоретичної основи, завжди пов’язана з методикою. Під методикою розуміють сукупність взаємопов’язаних способів та прийомів доцільного проведення будь-якої роботи. В свою чергу остання завжди пов’язана з відповідним окремим методом дослідження.

Для ризикових видів страхування найбільш поширені наступні методики розрахунку тарифів:

- на базі теорії ймовірності та методів математичної статистики з використанням часових рядів;

- з використанням методів математичної статистики та розрахунку дохідності;

- на базі методів експертних оцінок;

- при використанні методів аналогій з іншими об’єктами чи компаніями;

- регресивний метод.

Методика розрахунку тарифів на базі теорії ймовірності включає наступні етапи:

  1. визначення ймовірності настання страхового випадку – на основі теорії статистики та ймовірності розраховують вірогідність настання страхового випадку;

  2. розрахунок тарифа-нетто основного зі 100 грн. страхової суми;

  3. розрахунок ризикової надбавки з використання стійких статистичних рядів – у зв’язку з можливими коливаннями за рахунок ризикової надбавки створюється запасний фонд, який розраховується на основі показника середнього квадратичного відхилення (чи 2-х сигмового інтервалу);

  4. визначення можливого інтервалу зміни показника з певним ступенем вірогідності – перевіряють ряд на стійкість, використовуючи теорію помилок. Якщо ряд стійкий, то медіана наближається до середнього значення ряду, якщо нестійкий. то необхідно збільшити тарифний період або взяти 3-х сигмовий інтервал. Статистикою встановлено, що одиничне квадратичне відхилення гарантує 68 % впевненості, що виплати не вийдуть за межі тарифу, подвійне середнє квадратичне відхилення підвищує цю впевненість до 95 %, а потрійне – до 97,9 %;

  5. розрахунок навантаження, виходячи із витрат на ведення страхової справи та планового прибутку – до тарифа-брутто у складі навантаження включають прибуток, оскільки страхування є також видом бізнесу й підприємницької діяльності;

  6. розрахунок тарифа-брутто – підсумовуємо всі елементи тарифу;

  7. визначення структури тарифа-брутто та питомої ваги кожного його елементу – для спрощення подальших розрахунків страхових тарифів встановлюється питома вага кожного з його елементів Наприклад, враховуючи вимогу встановлення величини страхових резервів не більш, як 50 % від страхових платежів, тариф-брутто дорівнює тарифу-нетто, помноженому на 2. А .якщо витрати на ведення страхової справи встановити на рівні 20 %, від тарифа-брутто і прибуток від собівартості складатиме 4 – 6 % (світовий досвід), то страховий тариф буде значно меншим.

Тариф-нетто (Тn) безпосередньо виражає ціну страхового ризику, призначений для здійснення страхових виплат, забезпечує створення страхового фонду та запасного фонду, які формують страхові резерви.

Тариф-нетто складається із тарифа-нетто основного (Tno) та ризикової надбавки (r):

Тn = Tno + r. (2.1.1)

При побудові тарифа-нетто основного враховується ймовірність настання страхового випадку – p(a), коефіцієнт відношення середньої виплати на один договір страхування до середньої страхової суми на один договір k, тобто,

Tno = p(a) k 100 (2.1.2)

Якщо

p(a) = , (2.1.3)

де т – кількість несприятливих для страхової події випадків;

n загальна кількість випадків з однаковими можливостями настання.

І якщо умовно (тому що не враховані ще частота настання страхового випадку, його спустошувальність, відношення ризиків) припустити, що

k = , (2.1.4)

де - середня страхова виплата на один договір страхування;

- середня страхова сума на один договір страхування (визначаються за середньою арифметичною), то

Tno = 100 = 100. (2.1.5)

При розрахунку ризикової надбавки застосовують формулу:

r = 1,2 t , де (2.1.6)

1,2 – сталий коефіцієнт;

t – квантіль рівня нормального розподілу;

p(a)ймовірність настання страхової події за визначеним ризиком;

n – кількість договорів страхування за визначеним ризиком, що планується.

Отже, в загальному вигляді розрахунок тарифа-нетто може бути представлений формулою:

Тn = 100 + 1,2 t , або (2.1.7)

Тn = p(a) k 100 + 1,2 t . (2.1.8)

Навантаження (N) покриває витрати страховика на ведення страхової справи (Ns), витрати на фінансування превентивних заходів (Npr) та забезпечує заплановану норму прибутковості (Nr).

Якщо зазначені елементи (статті) навантаження встановлені в абсолютному розмірі, то використовуємо формулу:

N = Ns + Npr + Nr (2.1.9)

Якщо одна частина статей навантаження визначаються в абсолютних числах, а інша – у відносних – відсотках до тарифа-брутто, то застосовуємо формулу:

Tb = . (2.1.10)

Якщо всі статті навантаження представлені у відсотках до тарифа-брутто, то застосовуємо формулу:

Tb = . (2.1.11)

Зазначений порядок розрахунку страхового тарифу застосовують при оцінці технічних ризиків, наприклад, ризиків, пов’язаних із нещасним випадком, вантажем чи іншими вірогідними подіями.

Для оцінки інвестиційного ризику застосовуються статистичні методи з використанням доходності проекту або діяльності підприємства.

Методика розрахунку зазначеного ризику інвестиційних вкладень (капіталовкладень) полягає в наступному:

  1. вивчення статистики втрат на даному або аналогічному виробництві – при рішенні про допустимість та доцільність підприємницького ризику визначається не ймовірність рівня втрат, а ймовірність того, що вони не перевищать деякого встановленого значення;

  2. встановлення ймовірності віддачі R - за допомогою розрахунку показника варіації можливих інвестиційних рішень (віддачі) –

p(a): ; (2.1.12)

  1. визначення дисперсії – міри відхилення ознаки від середнього значення;

  2. встановлення величини ризику та можливого значення доходності проекту, що розглядається;

  3. розрахунок страхового тарифу на основі оцінки ймовірності страхового випадку – отримання віддачі нижче встановленої межі, але до беззбиткового рівня.

Методика групової експертної оцінки використовується, коли у фінансових системах страхування виникають проблеми, що виходять за межі формальних математичних постановок задач. Основний принцип – з’ясування колективної думки. Порядок експертної оцінки наступний:

  1. формування цілі;

  2. постановка задачі;

  3. створення групи управління;

  4. описання форми отримання необхідного результату;

  5. вибір методів отримання результатів;

  6. підбір експертної групи (можлива оцінка компетентності експертів);

  7. складання анкет опитування;

  8. опитування експертів;

  9. обробка (методом надання переваг, методом рангів) та аналіз результатів;

  10. складання звіту;

  11. встановлення страхового тарифу та страхових платежів.

За тими ризиками, де неможливо застосувати зазначені методи, використовують метод аналогій з іншими страховими компаніями або іншими об’єктами, що страхуються.

Методика розрахунку страхового тарифу та страхових платежів методом аналогій передбачає:

  • вибір економічних показників для оцінки співставлення об’єктів, що розглядаються;

  • розрахунок відносних показників для оцінки середніх значень;

  • вибір бази розрахунку тарифу;

  • розрахунок страхового тарифу та страхових платежів.

Методика розрахунку страхового тарифу за допомогою регресійних методів ґрунтується на апараті лінійного регресійного аналізу, який є важливим розділом сучасної математичної статистики. Розрахунки та їх аналіз за даною методикою здійснюється за допомогою імітаційного моделювання за допомогою ЕОМ. Зазначена методика передбачає:

  • по кожному і-тому року розраховується фактична збитковість страхової суми із розрахунку на 100 грн. страхової суми;

  • на основі отриманого ряду у вихідних даних розраховується прогнозний рівень збитковості страхової суми, для чого використовується модель лінійного тренду, згідно якої фактичні значення збитковості страхової суми вирівнюються на основі лінійного тренду;

  • тариф-нетто основний визначається як прогноз очікуваної збитковості на (n + 1) рік;

  • ризикова надбавка представляє собою довірчий інтервал прогнозу очікуваної збитковості на (n + 1) рік, розраховується множенням середньоквадратичного відхилення фактичних значень збитковості від вирівняних на вибране значення коефіцієнту розподілу Стьюдента.

  • далі визначається навантаження звичайними розрахунковими методами.

2.2 Визначення тарифів за договорами загального страхування.

Під договором загального страхування розумітимемо договори страхування, які не договорами страхування життя. Договори загального страхування характеризуються відносно коротким терміном дії договору – від кількох днів до одного року. Ця особливість визначає характерні особливості розрахунку страхових тарифів за такими договорами:

  • обчислюється розмір лише разової страхової премії;

  • не враховується можливий інвестиційний прибуток від розміщення тимчасово вільних коштів страхових резервів із цих видів страхування.

При розрахунку нетто-премії за договорами загального страхування вважають. Що розмір N разової нетто–премії виражає еквівалентність зобов’язань страховика та страхувальників і пропорційна до страхової суми S:

N = Т * S (2.2.1)

де коефіцієнтом пропорційності Т називають нетто-тарифом, або нетто-ставкою.

Брутто-премія В, або просто страхова премія, пропорційна нетто-премії N:

В = N (2.2.2)

де коефіцієнти пропорційності ( >1) містить частку навантаження (адміністративні витрати, комісійні, плановий прибуток страховика) і визначення співвідношенням

1

= ------- (2.2.3)

1 -

2.3 Методика розрахунку страхового тарифу при появі нового виду страхування.

Для нових видів страхування тарифна ставка теж складається з нетто- ставки та навантаження (ризикової надбавки). Але, на відміну від діючих видів страхування, в яких основою нетто-ставки є збитковість зі 100 грн. страхової суми, основою нетто-ставки за новими видами страхування є очікувана частота страхового випадку та ймовірне співвідношення середньої очікуваної виплати на відшкодування збитків і середньої очікуваної страхової суми. а ризикова надбавка встановлюється на основі використання коефіцієнта вибірки.

Очікувана частота страхового випадку за новим видом страхування визначається як відношення числа потенційних об’єктів, що будуть потребувати страхового відшкодування внаслідок настання страхової події, до загальної кількості очікуваних застрахованих об’єктів.

Для підрахунку нетто-ставки за новими видами страхування слід враховувати коефіцієнт поправки. Він визначається за формулою:

Св.оч

Кп = -------------- (2.3.1)

Сс.с.оч

де Кп – коефіцієнт поправки;

Св.оч – очікувана середня виплата на один договір (об’єкт) страхування;

Сс.с.оч – очікувана середня страхова сума на один догові(об’єкт) страхування

Величина ризикової надбавки розраховується за допомогою коефіцієнта вибірки, що дає змогу враховувати вплив рівня розвитку даного виду страхування на рівень збитковості страхової суми. Зв’язок між ними обернено пропорційний, тобто із зростання рівня розвитку (страхове поле розширюється) рівень збитковості знижується. Це пояснюється тим, що у сфері даного виду страхування залучається все більше страхувальників, які менш підлягають ризику. Коефіцієнт вибірки має такий вигляд:

1 - Кв (1 - Кр)

Квиб = ------------------- (2.3.2)

Кр

де Квиб – коефіцієнт вибірки;

Кв – коефіцієнт відставання відносного зниження (зростання) суми виплат порівняно зі зниженням (зростанням) рівня розвитку страхування;

Кр - коефіцієнт очікуваного рівня розвитку страхування.

Коефіцієнт очікуваного рівня розвитку страхування визначається за формулою:

Ур

Кр = ------------ (2.3.3)

100%

де Ур – очікуваний рівень розвитку страхування, %;

0 < Кр < 1. Коефіцієнт розвитку не може бути більшим від 1 та меншим від 0. Чим ближчий коефіцієнт рівня розвитку страхування до 0тим вибірка страхування. Якщо Кр прямує до 1, вибірка зменшується.

Така ж нерівність властива коефіцієнту відставання, тобто 0 < Кв < 1. Кв показує міру зменшення виплат страхувальником зі зменшенням рівня розвитку на 1%

До обчислення за уже наведеною методикою основної частини нетто-ставки додається ризикова надбавка за кожним ризиковим видом страхування. Отриманий результат є певною часткою тарифної брутто-ставки. З якої формується фонд виплат за даним видом страхування.

На основі встановленого нормативу нетто-ставки в брутто-ставці визначається розмір брутто-ставки, а потім окремих частин навантаження (в гривнях із 100 грн. страхової суми)

Тн *100

Тб = --------------- (2.3.4)

100 –

де Тб – тарифна брутто-ставка, грн.;

Тн – тарифна нетто-ставка, грн.;

– частка навантаження в брутто-ставці згідно з нормативом, %.

2.4 Особливості страхових тарифів та платежів у майновому страхуванні.

Тарифні ставки в майновому страхуванні диференційовані за галузевою належністю, за видами підприємств та організацій, за категоріями страхувальників, за ступенем ризику окремих видів транспорту, за групами тварин тощо. Знижки застосовуються, якщо страхується цілісний майновий комплекс, якщо страхувальник за даними об’єктами є постійним клієнтом страхової компанії та не отримував страхового відшкодування. Націнки призначені для страхування транспортних засобів та майна при проведенні випробувань та експериментів. Пільгами користуються підприємства сільської місцевості та громадяни певних категорій (інваліди, постійні клієнти). Використання франшизи також впливає на зменшення розміру тарифної ставки.

Страхові тарифи у будівництві

Для оцінки будівельних об’єктів враховуються як технічні так і місцеві умови, які в кожному окремому випадку є різні. Оцінюючи ризик будівельного об’єкта, насамперед слід урахувати такі чинники:

  • характер будівельного майданчика та ступінь його нарадження на ризик (кліматичні та тектонічні умови, наприклад ступінь небезпеки настання землетрусів, повені, затоплення);

  • конструктивні особливості об’єкта та властивості будівельних матеріалів;

  • методи будівництва та заходи, що забезпечують виконання робіт;

  • ризики, які впливають на виконання графіка робіт, тощо.

Крім того, для визначення розміру страхового тарифу страховик має ознайомитися з підрядним договором на виконання робіт будівельних робіт, кресленнями, описом будівельного об’єкта, планами-графіків, кошторисами витрат та іншими документами, потрібними йому для оцінки. Повна документація дає змогу як найточніше оцінити ризик і якомога розрахувати страхову премію.

Згідно із Порядком визначення вартості будівництва, що здійснюється на території України, до договірної ціни будівництва можуть включатися витрати зі страхування ризиків, які виникають під час виконання будівельно-монтажних робіт у розмірах, що визначені замовником, але не більше як 2% від вартості будівництва.

Страхування вантажу.

Середньоринковий тариф зі страхування вантажів сьогодні становить 0,5 – 1,5% від страхової суми. Тому, вибираючи страхову компанію. Потрібно орендуватись не на тариф, а на умови страхування: строк протягом якого вона зобов’язується виплати відшкодування (бажано не більше 15 днів), перелік документів, який необхідно надати для отримання відшкодування , наявність повноцінного перестрахувального захисту. Крім того, страхова компанія може зробити надбавку до тарифу (0,1 – 0,6%), якщо має місце невиправданий ризик, наприклад, перевезення золота без охорони.

Страхування транспортного засобу.

Страхові платежі залежать від строку експлуатації транспортного засобу, від стану водія. Як правило, на страхування приймається автотранспортний засіб та причепи до нього в технічно стравному вигляді. Страхова премія обчислюється страховиком залежно від страхової суми та обраних страхувальником страхових випадків – чинників, що впливають на рівень ймовірності виникнення страхового випадку: марка автомобіля, року його випуску, стажу та вік водія, наявність охоронної сигналізації і пристою проти викрадення та розміру умовної франшизи.

Страхування майна підприємства.

Для оцінювання основних фондів застосовується їхня повна балансова вартість за вирахуванням величини зносу. Товарно-матеріальні цінності виробництва, а також придбані підприємством, оцінюються в розмірі фактичної собівартості або в цінах , що діяли на день укладання договору з урахуванням зносу, а об’єкти незавершеного будівництва – в розмірі матеріальних і трудових витрат, фактично здійснених на час страхового випадку.

Страхування домашнього майна громадян.

Розмір тарифної ставки встановлюється у відсотках від страхової суми за рік і залежить від обсягу відповідальності страховика, вибраних ризиків, виду домашнього майна, умов зберігання майна, наявності пожежної та охоронної сигналізації, типу будівлі, в якій знаходиться майно, умов дотримання правил безпеки.

Тарифна ставка цього виду страхування становить 0,35% від страхової суми, договір страхування укладається терміном на один рік.

Розділ 3. Удосконалення методів розрахунків страхових тарифів та страхових платежів

В сучасних умовах розвитку розрахунків страхових тарифів в Україні проводяться самими страховими агентствами. Все це призвело до того, що розрахунок ймовірність настання страхового ризику та його дослідження проводиться загально, тому що на більш детальне дослідження ризику необхідно здійснити великі витрати. Страховим компаніям все це не вигідно.

Для вирішення даної проблеми керівництво нашої країни вирішало відновити Актуарний інститут, який буде займатися дослідженням ризиків страхування та встановлення ставки-нетто для них. Все це призведе до того, що буде розвиватись методологія розрахунку, будуть з’являтись нові методи. Страхові компанії перестануть витрачати кошти на дослідження, що в свою чергу з зменшить суму навантаження. Все це призведе до зменшення брутто-ставки, а це в свою чергу зменшать платежі.

Висновок

Страховий тариф, на мою думку – це ставка платежу застрахованого об’єкта за встановленим спеціальним договором на визначений термін страхування, що визначає ціну страхового ризику та витрат які необхідні для здійснення страхової діяльності страховика.

Він розраховується актуарними розрахунками, який має основні такі методи розрахунку:

- на базі теорії ймовірності та методів математичної статистики з використанням часових рядів;

- з використанням методів математичної статистики та розрахунку дохідності;

- на базі методів експертних оцінок;

- при використанні методів аналогій з іншими об’єктами чи компаніями;

- регресивний метод.

Також, можна виділити таки методи розрахунку: як визначення тарифів за договорами загального страхування та методика розрахунку страхового тарифу при появі нового виду страхування.

Список використаної літератури

    1. Александрова М.М. Страхування: Навч. посібник. – К.: Цул, 2002. – 208с.

    2. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. – К.: Товариство “Знання”, КОО, 2002. – 203 с.

    3. Горбач Л.М. Страхова справа: Навч. посібник. – 2-ге вид., виправлене. – К.: Кондор, 2003. – 253с.

    4. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Страхування : Термінологічний словник.- 2-е вид., випр. та доп. – Львів: Видавництво „Бескид Біт”, 2002. – 104с.

    5. Закон України „Про страхування” N 2745-III ( 2745-14 ) від 04.10.2001, ВВР, 2002

    6. Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник. – К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998. – 321 с.

    7. Постанова Міністерства економіки України, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Міністерства фінансів України „Методика розрахунку страхових тарифів

по обов'язковому страхуванню майна державних підприємств і організацій”

від 31 липня 1995 р. N 124/48/131 

    1. Таркуцяк А. О. Страхування: Навч. посіб. – К.: Вид-во Європ. ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджм. і бізнесу,2001. – 115 с.

    2. Шелехов К. В., Бигдаш В.Д. Страхование: Учеб. пособие. – К.: МАУП, 1998. – 424 с.