Розрахунки в системі “клієнт-банк” та шляхи їх удосконалення


Реферат >> Банковское дело

Міністерство освіти та науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра банківської справи

Дипломна робота

на тему

“Розрахунки в системі “клієнт-банк” та шляхи

підвищення їх ефективності”

(на матеріалах АКІБ “УкрСиббанк”)

Студента 5-го курсу,

2 групи, факультету

банківської справи,

денної форми навчання,

спеціальність 7.050105 Рибенка Олексія

“Банківська справа” Вікторовича

Науковий керівник: Сушко Наталія

к.е.н., доцент Мар’янівна

Консультант: Гагаріна

викладач Світлана Андріївна

Київ 2002

ЗМІСТ

Стор.

Вступ ...............................................................................................…….….

Розділ 1 Теоретичні підходи дослідження розрахунків в

системі “клієнт-банк”............................………………………

    1. Загальна характеристика розрахункових операцій

комерційного банку та місце в них системи “клієнт-банк”…...........

    1. Етапи розвитку та принципи роботи системи “клієнт-банк”.….......

    2. Огляд світової та національної законодавчих баз, що

регламентують сферу електронного документообігу……………....

Розділ 2 Дослідження діючої системи аналізу проведення

операцій по системі “клієнт-банк”.................................……...

2.1 Особливості методики здійснення аналізу проведення

операцій по системі “клієнт-банк”.............................................…........

    1. Аналіз динаміки розвитку системи “клієнт-банк” в Київській

філії АКІБ “УкрСиббанк”........................................................................

    1. Структурний аналіз системи “клієнт-банк” в Київській

філії АКІБ “УкрСиббанк”.........................................................................

Розділ 3 Вдосконалення діючої системи розрахунків в системі

клієнт-банк”………………………………………………………

    1. Вдосконалення організаційної системи електронних розрахунків….

    2. Вдосконалення діючої системи “клієнт-банк” на основі

впровадження інтернет-банкінгу............................................................

Розділ 4

4.1. Огляд системи “клієнт-банк” у КФ АКІБ “УкрСиббанк”.…………….

4.2. Розробка комплексу задач “Аналіз ефективності використання

системи “клієнт-банк”............................................................................…

Висновки..................................................................…………..........................

Список використаної літератури…………………......................................

Додатки…………...............................................................................................

ВСТУП

Сучасний банківський ринок на Україні набирає все більше ознак цивілізованого ринку високорозвинутих країн Західної Європи та США. Відійшли в минуле намагання банків швидко розбагатіти за рахунок миттєвих спекулятивних операцій на валютному ринку, коли курс на валюти змінювався по декілька разів за один день. Потрібно відзначити вирішальну роль у переході до європейських стандартів ведення банківської справи Національного банку України. Так, розумними та зваженими діями вдалося стабілізувати валютний курс української гривні, шляхом законодавчого обмеження операцій банків з валютою. При цьому такі обмеження не внесли суттєвих проблем для компаній, що займаються міжнародними розрахунками. До керівництва банками почали приходити висококваліфіковані кадри, багато з яких пройшли стажування за кордоном. Велика кількість вищих учбових закладів України перекваліфікувались і почали надавати послуги по навчанню банківських співробітників, що теж дало змогу розширити набір кваліфікованих кадрів.
В операціях українських банків все частіше застосовуються новітні банківські технології. На сьогоднішній день клієнтів банків вже не дивують електронні картки, банкомати і т.д.
Особливе місце в розвитку електронних банківських технологій посідає система “клієнт-банк”. Швидко увірвавшись до світової банківської системи, дана технологія з’являється на українському ринку на початку 90-х років і по цей день залишається найпоширенішою системою віддаленого доступу клієнтів до своїх банківських рахунків.
Розрахунки через систему “клієнт-банк” будуть предметом дослідження даної дипломної роботи. На початку нового тисячоліття ця тема знову набирає особливої актуальності, адже на світовому ринку відбувається постійне зрушення акцентів торгівлі і все більше угод та розрахунків здійснюється через комп’ютерні мережі та всесвітню мережу Інтернет зокрема. Комп’ютерні мережі привнесли значні полегшення в розрахунках та значно їх прискорили. При використанні системи “клієнт-банк” створюється, певною мірою, своєрідна комп’ютерна мережа, що об’єднує клієнтську частину та банківську. Обмін інформацією через таку мережу дозволяє здійснювати контроль клієнта за своїми банківськими рахунками, проводити платежі з них отримувати виписки тощо. Захист інформації забезпечують сучасні методи криптографії.

Ціллю даної роботи є визначення можливих шляхів переводу якомога більшої кількості клієнтів та банківських платежів на роботу через автоматизовану систему “клієнт-банк”, заради зменшення навантаження на операціоністів банку, а отже і зменшення собівартості даної послуги банку. Для цього потрібно встановити перспективи вдосконалення діючої системи “клієнт-банк” під потреби якомога більшого кола клієнтів банку.

Завданням роботи є вивчення можливості впровадження абсолютно нового програмного продукту, що дозволить не лише зменшити витрати на утримання системи, але й забезпечить клієнтів повним спектром послуг, що вони отримували від діючої системи “клієнт-банк”, а можливо й розширить перелік таких послуг. Також необхідно розглянути стан законодавчої бази в Україні, що регулює питання електронного документообігу, визначити бар’єрні моменти, що гальмують розвиток системи та запропонувати вдосконалення на основі досвіду зарубіжних країн чи власних правових розробок.

Об’єктом дослідження дипломної роботи стане Київська філія Акціонерного комерційного іноваційного банку “УкрСиббанк”, що має відповідний програмний комплекс “клієнт-банк”. Обсяги операцій через систему дозволяють зробити глибокий аналіз, доконало дослідити процес та запропонувати перспективні напрямки вдосконалення.

Матеріали для написання даної роботи біли відібрані, виходячи із завдань та мети роботи. Це, насамперед звіт про роботу системи “клієнт-банк” у КФ АКІБ “УкрСиббанк”, фінансова звітність, що відображає доходи від розрахункового обслуговування клієнтів. А також наукові статті, законодавчі акти України та інших країн.

Щодо структури дипломної роботи, то вона складається з чотирьох розділів. Перший розділ присвячений теоретичним засадам банківських розрахунків в системі “клієнт-банк”. В ньому поетапно будуть розглянуті загальні характеристики розрахункових операцій банків, адже розрахунки через систему “клієнт-банк” є їх складовою частиною. Розкриємо детально суть, види розрахункових операцій, сучасний стан банківських послуг, що стосуються розрахункових операцій. Другим підрозділом буде висвітлено роль розрахунків в системі “клієнт-банк” в загальному обсязі розрахункових операцій, ми простежимо історичний шлях розвитку систем віддаленого доступу до банківських рахунків та визначимо складові та функції системи “клієнт-банк”. На завершення теоретичного огляду у третьому підрозділі буде освітлено законодавчу базу України та іноземних держав, що регламентують проведення електронного документообігу, на засадах якого будується робота системи “клієнт-банк”.

У другому розділі ми проаналізуємо складові системи розрахунків “клієнт-банк”. Визначивши особливості методики аналізу у першому підрозділі, розглянемо динаміку приросту клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк” вцілому та тих, що використовують систему “клієнт-банк” зокрема за період з січня 2001року по лютий 2002 року включно. Проміжним підсумком такого дослідження стане кореляційно-регресійний аналіз залежності приросту доходів від системи “клієнт-банк” від приросту загальної кількості клієнтів. Такий розрахунок дозволить зробити прогноз динаміки приросту доходів від використання клієнтами системи “клієнт-банк” на майбутній період. Дослідження структури операцій в системі “клієнт-банк” надасть можливість виявити прихильників системи за ознакою організаційної форми підприємства. Дозволить розкрити ефективність використання системи, через показники співвідношення кількості документів, що проходять через систему “клієнт-банк” в загальній кількості розрахункових документів банку, а отже й ступінь зменшення навантаження на операційний персонал банку завдяки впровадженню автоматизації. Також ми прослідкуємо за часткою доходів, що отримується банком внаслідок використання системи “клієнт-банк” у загальній сумі доходів.

В третьому розділі нами буде запропоновано шляхи вдосконалення системи. Це як зовнішнє вдосконалення по відношенню до банку – державне регулювання, так і проведення реорганізацій всередині банку. До зовнішніх факторів віднесено можливість вдосконалення державного регулювання електронних розрахунків, як через створення законодавчої бази, так і за рахунок утворення нових державних органів. В банку ж шляхи вдосконалення можуть пролягати двома шляхами: через впровадження абсолютно нових технологій або ж через зміни у діючій системі. Перспективи таких напрямків буде розглянуто у другому підрозділі.

Шляхи автоматизації управлінської звітності, що стосується використання системи “клієнт-банк” висвітлено у четвертому розділі. Це розробка комплексу задач та їх практичне вирішення через написання макросу, що може бути застосований у банку.

Наостанок, підсумовуючи, розглянутий матеріал та проведений аналіз ми викладемо висновки, щодо перспектив розвитку даного продукту на банківському ринку України та в КФ АКІБ “УкрСиббанк” зокрема.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНИЙ ПІДХІД ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗРАХУНКІВ В СИСТЕМІ “КЛІЄНТ-БАНК”

1.1. Загальна характеристика розрахункових операцій комерційного банку та місце в них системи “клієнт-банк”.

Розрахункове обслуговування є однією із сфер в якій банк надає свої послуги з найдавніших часів. Розрахункове обслуговування клієнтів є однією з трьох базових операцій банків, які класифікують їх як особливі фінансові установи, що називаються банками. Розрахункові операції полягають у забезпеченні руху грошових коштів на рахунках клієнтів банків згідно з їхніми розпорядженнями. Ці операції посідають особливе місце в банківській діяльності та економічній системі в цілому через те, що вони забезпечують успішне та ефективне функціонування економіки та перебіг економічних процесів як на мікро- так і на макрорівнях.

Розрахункове обслуговування тісно пов’язане з усіма іншими банківськими операціями. Будь-яка операція як активна, так і пасивна, так і надання інших послуг, обов’язково супроводжується здійсненням платежу.

За своїм характером ці операції є послугами і за них банки стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди. Одержання таких доходів обходиться банкам відносно дешево і без значних ризиків для їх фінансового стану. Тому зростання обсягів розрахункових операцій є надійним і вигідним способом збільшення доходів і підвищення рентабельності банківської діяльності.

Для клієнтів банків розрахункові операції забезпечують одержання грошового еквіваленту за реалізовану продукцію або надані послуги, оплату необхідних ресурсів, виплату заробітної плати працівникам, оплату інших зобов’язань, накопичення та використання заощаджень тощо. Тому чим швидше та надійніше банки здійснюватимуть розрахункове обслуговування своїх клієнтів, тим кращі умови створюватимуться в останніх для відтворювального процесу, зміцнення платіжної дисципліни, оздоровлення фінансового стану. Визначальне місце у забезпеченні оперативності та надійності проведення платежів посідавє система “клієнт-банк”. Засоби електронної доставки платіжних доручень дозволяють скоротити до мінімуму процес пересилки документу та його обробку операціоністом банку перед відправленням на наступні стадії проведення операцій.

Важлива роль своєчасного здійснення грошових платежів у забезпеченні функціонування економіки кожної країни обумовлює необхідність створення спеціальних платіжних систем, спроможних надати всім економічним агентам (фізичним та юридичним особам) можливість виконати свої платіжні зобов’язання, включаючи можливість оперативно виконувати завдання дотримання платіжної дисципліни.

Відповідно до Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” платіжна система – це платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу грошей. Проведення переказу грошей є обов’язковою функцією, що має виконувати платіжна система. Внутрішньодержавна платіжна система – платіжна система, в якій платіжна організація є резидентом та яка здійснює свою діяльність і забезпечує проведення переказу грошей виключно в межах України, а міжнародна платіжна система – це платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу грошей з однієї країни в іншу.

Встановлення в межах платіжної системи для всіх її учасників визначених законом норм та правил ставить їх у рівні умови і захищає інтереси кожного. Тому створення високоефективної, дієвої та надійної платіжної системи є одним із ключових економічних завдань держави. На сьогодняшній день у світовому масштабі найбільшої популярності набирають електронні платіжні системи, що дозволяють оперативно проводити розрахунки, а отже й прискорювати економічний розвиток компаній, держави, та економіки вцілому. Система “клієнт-банк” є засобом обміну інформацією в електронній платіжній системі країни, виконуючи функцію постачальника платіжних документів в електронному вигляді від клієнта банку до самої установи банку, а також зворотній зв’язок з доставкою інформативних та підтверджуючих матеріалів. Принцип побудови електронної платіжної системи показано на Рис. 1.1.1.

Компанія


Компанія

Фіз. особа

Фіз. особа


Використання електронних засобів доставки інформації

В т.ч. використання системи “клієнт-банк”

Використання паперових засобів доставки інформації

Рис. 1.1.1. Типова схема побудови платіжної системи країни

Особливе місце в платіжних системах посідають банки. Вони не тільки беруть участь у них як звичайні платники та одержувачі коштів, а й як посередники в платежах, покликані якнайшвидше, в режимі реального часу доставити грошові кошти від платника до одержувача. Цю свою роль у платіжній системі банки виконують через сукупність розрахункових операцій, які, по суті, є ключовим елементом платіжної системи, і забезпечують функціонування всього грошового обороту.

В організації розрахункових операцій можна виділити три етапи:

  • підготовка організаційних, технічних та технологічних передумов для здійснення платежу;

  • підготування та передача інформації щодо платежу;

  • переказування чи передавання грошей – сам платіж.

На першому етапі здійснюються такі дії, як відкриття в банках рахунків для учасників платіжної системи, створення систем зв’язку, приймання, оброблення, обліку та передавання інформації, емісія платіжних карток тощо. Система “клієнт-банк” приймає участь у розрахункових операціях банку вже на цьому етапі шляхом створення систем зв’язку, механізмів оброблення та передавання інформації.

На другому етапі виконується підготовка, забезпечення захисту, та перевірка на справжність інформації, що передається банку, необхідної для здійснення платежу на певних носіях, за допомогою певних інструментів. Електронні документи є складовою частиною інформації, що передається банку для виконання певних операцій. Система “клієнт-банк” допомагає формувати платіжні документи, виходячи з визначених правил побудови, шифрує інформацію задля захисту від злочинних дій третіх осіб та за допомогою вбудованої поштової програми переправляє документи до банку.

На третьому етапі здійснюється переказування грошей з рахунку платника на рахунок одержувача, приймання-видання готівки з рахунків клієнтів чи залік взаємної заборгованості.

Розрахункові операції банки здійснюють з урахуванням загальних принципів, на яких базується організація платіжних систем:

  • економічні агенти (юридичні чи фізичні особи) – власники грошових коштів мають право вибору форми платежу (безготівково чи готівкою) в межах діючого законодавства та право вибору банку, в якому вони зберігають кошти і через який здійснюватимуть розрахунки, обираючи також і засоби доставки платежу до банку (паперовий носій чи електронний);

  • зберігання коштів у банку та їх переказування здійснюється на банківські рахунки, які відкриваються клієнтам на їх прохання при згоді банка. Кожна особа має право відкрити декілька рахунків у різних банках. Доступ до кожного з клієнтських рахунків може бути здійснений за допомогою системи “клієнт-банк”;

  • переказ коштів чи видача готівки здійснюється банком за розпорядженням власника в порядку визначеної їм черговості та в межах залишку коштів на рахунку, з застосуванням рукописного підпису розпорядження чи електронного цифрового підпису;

  • форма переказування банком коштів по рахунку клієнта визначається самим клієнтом відповідно до форми безготівкових розрахунків, передбаченої в його господарському договорі з контрагентом, при невтручанні банку в договірні відносини між ними. Банк може лише пропонувати шляхи якомога кращого та оперативного виконання розрахунків;

  • строк переказування банком коштів з рахунку визначається клієнтом відповідно до порядку його розрахунків з контрагентом, передбаченого в контракті. Безготівкові платежі між господарськими агентами будуються на принципі строковості і можуть бути достроковими, строковими і простроченими. Стосовно господарської операції, яка оплачується, платіж може бути: авансовим (попереднім), компенсаційним (робиться відразу після здійснення господарської операції), відстроченим (здійснюється через певний строк після операції);

  • відносини між банком і клієнтом у процесі розрахункового обслуговування будуються на засадах партнерства і взаємної вигоди і здійснюються на підставі договору. Визнавання електронного підпису одне одним здійснюється на основі підписання окремого договору.

Дані принципи організації грошових розрахунків обумовлені закономірностями функціонування ринку і найповніше проявляються в країнах з розвинутою економікою, а в країнах з перехідними економіками ці принципи лише поступово утверджуються.

Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” №2121-III від 07.12.2000р., розрахункові банківські операції – це рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Закон України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” №2346-III від 05.04.2001 дає таке визначення розрахункового обслуговування – послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов’язані із переказом грошей з рахунка або на рахунок цього клієнта, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

В свою чергу Національний банк України в Постанові “Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” №135 від 29.03.2001 дає наступне формулювання: розрахункове обслуговування – надання банком клієнту на підставі укладеного між ними договору послуг, які пов’язані з переказом коштів з рахунку та на рахунок цього клієнта, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.

Ці три визначення залишають місце, з точки зору законодавчого поля, на впровадження системи “клієнт-банк”. Вони вказують на те, що банківськкі послуги надаються на основі договірних засад, якими може бути передбачено і використання “клієнт-банку”.

Своєчасна і повна оплата поставленої продукції, виконаних робіт, зроблених послуг, інших боргових зобов’язань є однієї з головних передумов і ознак ефективного функціонування економіки в цілому і кожного її суб’єкта окремо. Тому в усіх країнах багато уваги приділяється організації грошових розрахунків, створюються особливі розрахунково-платіжні системи, у центрі яких знаходяться банки як спеціалізовані грошово-кредитні установи.

У залежності від форми використовуваних коштів усі розрахунки підрозділяються на дві сфери: розрахунки готівкою – що обслуговується законними грошовими знаками держави; безготівкових розрахунків – що обслуговується платіжними засобами. Сфера безготівкових розрахунків організаційно підрозділяється на міжбанківські розрахунки, що обслуговують відношення між банками, і на міжгосподарські розрахунки між клієнтами банків.

Важливе місце в розрахункових операціях посідають платіжні інструменти – певні носії інформації, що слугують банкам правовою підставою для здійснення грошових переказів на рахунки (платіжне доручення, платіжна вимога, вексель, платіжні картки тощо).

У сучасній практиці розрахунків застосовуються документи різного призначення. Усі їх можна згрупувати наступним чином: розрахункові, платіжні, комерційні.

  1. Розрахунковими звичайно називають складені по установленій формі документи, що подають у банк юридичні особи з дорученням (або з вимогою) перерахувати з їхніх рахунків (або зарахувати на їхні рахунки) визначену суму грошей. Такими документами в Україні є:

  • платіжне доручення,

  • платіжна вимога,

  • платіжне вимога-доручення,

  • розрахунковий чек,

  • акредитивна заява.

  1. Платіжними називають складені по установленій формі і передані однією особою іншій документів з зобов’язанням (або наказом третій особі) сплатити визначену суму грошей пред’явнику документа. Типовим платіжним документом у наших умовах є вексель.

  2. Комерційними прийнято називати документи, у яких дається характеристика відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг і який супроводжує їхнє переміщення від постачальника до покупця (платнику). До комерційних документів відносять рахунки-фактури, товарно-транспортні документи, сертифікати якості і походження, страхові поліси та ін. Звичайно на основі комерційних документів визначаються сума і правомірність платежів, що робляться за допомогою розрахункових і платіжних документів.

Документи


Платіжні

Комерційні


Розрахункові


Розрахунковий чек

Акредитивна заява

Платіжна вимога


Платіжна

вимога -доручення

Платіжне доручення


Сфера застосування системи “клієнт-банк”


Рис. 1.1.2. Документальна сфера застосування системи “клієнт-банк”

З рис. 1.1.2. видно, що система “клієнт-банк” охоплює невеликий сегмент документів, що використовуються при розрахунках – лише платіжні доручення. Однак, статистичні дослідження визнають, що саме платіжні доручення забезпечують більше 90% руху грошових коштів у платіжній системі. Близько 70% цього руху забезпечують системи “клієнт-банк” комерційних банків. Зважаючи на такі цифри можна відмітити велику роль системи “клієнт-банк” у розрахункових операціях банку.

Розрахункові і платіжні документи в національній валюті, що подаються клієнтами в банк на паперових носіях, строго уніфіковані, мають єдину для всієї країни стандартну форму та установлений набір реквізитів. До обов’язкових реквізитів усіх розрахункових документів відносяться:

  • найменування документа;

  • номер документа;

  • число, місяць, рік його складення;

  • найменування платника й одержувача коштів, їхні ідентифікаційні коди відповідно до єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, номера їхніх рахунків у відділеннях банку;

  • найменування банків платника й одержувача коштів, їхнє місцезнаходження і номер МФО;

  • сума платежу цифрами і прописом;

  • призначення платежу: найменування товару, посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок, товарно-транспортна накладна і т.д.) із указівкою його номера і дати.

  • підпис відповідальних осіб платника і відбиток печатки, що проставляється на першому екземплярі документа незалежно від способу виготовлення розрахункового документа (у разі використання системи “клієнт-банк” даний реквізит замінюється електронним цифровим підписом;

  • сума податку на додану вартість або запис «без податку на додану вартість».

Ці реквізити повинні бути присутні на платіжних документах незалежно від форми їхнього подання: чи то паперова, чи електронна. У тому випадку, якщо хоча б один із перерахованих вище реквізитів (якщо вони передбачені формою документа) не заповнений або заповнений неправильно, банк не приймає такий документ до виконання.

Банк платника приймає і виконує документи від клієнтів протягом операційного дня, час якого регламентується режимом роботи банку.

На всіх паперових розрахункових документах банк в обов’язковому порядку в правому нижньому куту проставляє дату надходження та виконання цих розрахункових документів.

Програмне забезпечення «Операційний день – RS-bank», дозволяє в режимі реального часу відслідковувати безготівкове надходження коштів на рахунки клієнтів і з обліком цих надходжень проводити платежі клієнтів.

Банк одержувача зобов’язаний зараховувати гроші на рахунки клієнтів не пізніше наступного робочого дня після одержання інформації з розрахункової палати. Користувачі системи “клієнт-банк” мають змогу практично в режимі реального часу спостерігати за надходженнями на свої рахунки за допомогою передачі електронних виписок з банку по рахунку клієнта, інші ж клієнти такої змоги не мають і, як правило дізнаються про нові надходження наступного робочого дня після формування паперової виписки по рахунку.



1.2. Етапи розвитку та принципи роботи системи “клієнт-банк”.

З розвитком сучасного ринку комп’ютерних технологій, банки не могли залишатись осторонь останніх наукових проривів цієї галузі, що відкривали величезні перспективи розширення своєї діяльності, діяльності клієнта, прискорення та спрощення розрахунків. Одним з перших видів банківських операцій, яких торкнулась банківська автоматизація – є розрахункові операції.

Саме система “клієнт-банк”, разом з міжбанківськими електронними розрахунками, швидким кроком увійшла до низки автоматизованих банківських процесів. Більше того, таких значних темпів розповсюдження не очікували навіть у самих оптимістичних прогнозах.

Хоча система “клієнт-банк” забезпечує рух лише невеликого кола розрахункових операцій – а саме рух розрахункових документів - вже сьогодні в Україні, при використовуванні системи лише третиною клієнтів, рух коштів через термінали “клієнт-банку” складає близько 70 % загального обороту коштів через банківську систему.

Внаслідок цього на поточний момент особлива увага приділяється запровадженню систем «клієнт-банк» на базі сучасних технологій.

Для більш детального охоплення розглядуваної теми, пропонуємо вдатись до історії виникнення та розвитку систем віддаленого користування рахунками, що беруть свій початок з широким впровадженням в банківську діяльність персональних комп’ютерів та комп’ютерних мереж.

Як і більшість нових банківських продуктів системи “клієнт-банк” беруть свій початок із Західної Європи та Сполучених Штатів Америки – країн з найрозвинутішими економіками та технологіями. І першими кроками було запровадження даних систем серед приватних клієнтів.

1. Однією з перших у цьому плані була американська система телефон­ної оплати рахунків (Telephone bill paying), впроваджена позиково-ощадни­ми банками США.

Для телефонної оплати рахунків клієнт банку користувався спеціальним апаратом, з'єднаним з банківським комп'ютером, через який він міг оплачувати рахунки за товари, електроенергію, медичні послуги тощо. Спочатку, набравши спеціальний номер, клієнт підключався до банківського комп'ютера, а пізніше натисканням клавіш уводив номер свого рахунку, персональний ідентифікаційний номер, кодовий номер одержувача грошей і суму платежу. Якщо поточний рахунок одержувача знаходився в тому ж банку, він негайно кредитувався, якщо ні - одержу­вачу надсилався чек.

Платіж телефоном - одна з найдешевших послуг у системі автоматизованих платежів. Однак, як і в інших випадках, система скуповується ли­ше тоді, якщо в ній діє багато учасників. Ця форма не отримала широкого поширення через інертність споживачів і торговельників, які не бажають змінювати існуючі форми розрахунків.

2. Надалі більш широкого застосування знайшло банківське обслуговування вдома, або «домашній банк» (Home banking). Йдеться про комплекс послуг щодо надання клієнтам банків фінансової інформації, а також здійснення за їх ініціативою різних банківських транзакцій з передаванням інформації телефонними каналами або через двосторонню систему кабельного телеві­зійного зв'язку.

В ідеальному варіанті ця форма послуг передбачала наявність у клієнта персонального комп'ютера, за допомогою якого він міг передавати банку розпорядження про оплату рахунків, у будь-який час викликати на екран інформацію про стан свого банківського рахунку з переліком усіх кредито­вих та дебетових проводок, здійснювати миттєве переміщення коштів на рахунки контрагентів, давати банку інструкції про автоматичне виконання майбутніх платежів тощо.

Подібна система була дуже зручна для клієнта та різко знижувала банківські витрати.

Спочатку процедура розрахунків здійснювалась за усною згодою та оформлялась письмово після отримання платежу; потім вдалося її частково автоматизувати, застосувавши клавіатуру, але до появи відеографії цей вид діяльності вимагав великої кількості персоналу.

3. Відеотекс - це система передачі зорової інформації телефонною мережею та її прочитання на екрані спеціального термінала або телевізора, підключеного належним чином.

В європейських країнах ця система була розроблена управліннями зв'язку, які мають монопольне право на всі види зв'язку. У США її розроби­ли і впровадили телефонні компанії - виробники обладнання і самі банки.

«Домашній банк» міг функціонувати у пасивному (консультативному) або у діалоговому режимі. У консультативному режимі ця система дозволяла тільки читати інформацію. Для цього могла використовуватись радіотрансляційна або телефонна мережа чи кабельний зв'язок. У діалоговому режимі во­на забезпечувала обмін розпорядженнями і запитами між абонентами та центром зв'язку. З цією метою можна було використовувати телефонний або кабель­ний зв'язок. «Домашній банк», що працював в діалоговому режимі, в основно­му пропонував абоненту інформаційні послуги, тобто клієнт міг отримати довідку про стан свого рахунку, про останні трансакції, про вартість портфе­ля цінних паперів. Через «домашній банк» можна було замовити чекову книжку, та виконувати всі класичні банківські операції після ідентифікації клієнта і перевірки його секретного коду за до­помогою картки з мікропроцесором, для чого потрібно було встановити вдома чи­таючий прилад для карток. Одночасно з дистанційною оплатою набувала поширення практика дистанційної купівлі, тобто купівлі за допомогою замовлення телефоном чи кабельним зв'язком.

Зрозуміло, що експлуатація «домашнього банку» в діалоговому режи­мі вимагала попереднього встановлення зв'язку з банком і, як правило, вне­сення абонентної плати. Але для надання інших послуг можна було просто користуватися відеографічним зв'язком. «Домашні банки» зайняли важливе місце як реальний засіб зв'язку між населенням та фінансовими установами і як матеріальний засіб платежу, частково всту­пивши в конкуренцію з системою дистанційної оплати.

Найширшого розповсюдження набули «домашні банки» у Франції. Це було пов'язано з масовим розповсюдженням відеографічних терміналів міністерства зв'язку. Вони надали банкам ідеальну можливість для розвитку системи банківсь­ких послуг удома. Більшість банків надавало такі послуги. При впровадженні системи дистанційної оплати спочатку навіть використовувались одночасно картки з магнітною доріжкою або з мікропроцесором, однак достатній рівень надійності забез­печують тільки картки з мікропроцесором.

Поштова адміністрація Німеччини також запропонувала своїм клієн­там послуги через систему відеотекс. Однак, попри всі зу­силля банків, у Німеччині населення менш схильне до прийняття системи «домашніх банків», ніж у Франції.

4. У Великобританії існувало кілька мереж «домашніх банків», які використо­вували одночасно телефонний зв'язок і відеозв'язок. При використанні телефону до звичайного телефонного апарата під'єднують спеціальну клавіатуру для надання тих самих послуг, що і за допомогою дисплея.

Американські банки проводили серію експериментів з метою популяризації Home Banking. У США, з причини великої децентралізації, не існувало національної мережі відеотекса, ряд банків створили свої власні служби «домашніх банків». У всіх цих системах користувачі (приватні особи або підприємства) вносили абонентну плату, а також, крім оплати телефонних переговорів, звичайно, повинні були сплатити комісійні за трансакцію, яку виконують на їх прохання. Для банку - це джерело доходів, але це також дуже важливе джерело доходів для підприємств або відділень зв'язку, оскільки тривалість телефонного зв'язку в таких випадках, як правило, істотно збільшується за рахунок часу побудови таблиць або малюнків, безпосередня користь від яких не завжди очевидна.

Певні надії покладались на інформаційну систему відеотекс, яка повинна була надавати споживачам великий обсяг рекламної та довідкової інформації каналами телевізійного зв'язку. Ці ж канали планувалось використовувати для передачі фінансової інформації. Звідси ще одна назва домашнього фінансового обслуговування - «Bank-Video». Більшість банків прагнули підключити до фінансового обслуговування вдома дрібних підприємців, які через домашні комп'ютери могли б оформляти доручення і погашення по­зик, переказувати кошти для оплати за товари тощо.

За оцінкою «Ваnk оf Аmегіса», потенційні можливості персонально­го обслуговування вдома дуже великі. Підраховано, що середній амери­канець робить 30 безготівкових перерахувань на місяць, 20 з яких оплачуються чеком, а 10 - кредитними картками. Приблизно 10 мільяр­дів таких платежів може бути проведено системою «Ваnk-Vidео». Але ентузіазм споживачів щодо фінансового обслуговування вдома був невеликий. Причини незначного розповсюдження цієї форми розрахунків мають психологічний та економічний характер: усталені звички, віднос­но велика вартість транзакцій (12—15 доларів за місяць), побоювання нав'язування банками непотрібних послуг тощо.

5. Серед роздрібних елек­тронних систем найбільш успішними були банківські автомати, які роб­или можливим цілодобове здійснення транзакцій і звільняюли клієнтів від втрат часу на поїздки до банку й очікування в черзі до касира. Інші форми не отримали масової підтримки користувачів і не змогли суттєво зруйнувати платіжні стереотипи, що склалися. Тим не менш, операційні переваги автоматизованих систем обслуговування банківських клієнтів, їх вплив на підвищення ефективності і продуктивності настільки суттєві, що майбутнє, без сумніву, - за ними.

В нашій країні найбільшого поширення набули системи “клієнт-банк”, що використовуються корпоративними клієнтами для доступу до свого рахунку, контролю над ним. Вони широко використовуються заради можливості термінового переказу коштів зі свого рахунку, не відходячи від свого робочого місця, тим самим швидко реагуючи на ринкову ситуацію та отримуючи додатковий дохід.

Такі системи почали з’являтись на Україні ще в 90-х роках і постійно змінюються з розвитком нових технологій, широким застосуванням автоматизації в банківській діяльності та на підприємствах. З плином часу ці системи стають доступними все більшому колу клієнтів, адже широке залучення користувачів системи знижує собівартість на одного користувача, а отже й ціни на даний вид послуг. Не рідко, в основному в процесі рекламних компаній, банки пропонують даний продукт безкоштовно, наряду з іншими розрахунковими операціями, як-то відкриття рахунку, його обслуговування, безкоштовне обслуговування системи “клієнт-банк”.

Що ж таке система “клієнт-банк” в розумінні вітчизняного споживача та надавачів даної послуги, виходячи зі сфери її найбільшого застосування?

Система “клієнт-банк” - це сукупність програмно-технічних комплексів, призначених для:

• оперативного ведення клієнтом своїх рахунків у банку;

• обміну платіжними документами та відповідною технологічною інформацією між банком та його клієнтами в електронній формі.

Система “клієнт-банк” в Україні розглядається як складова програм автоматизації банківської діяльності і, зокрема, як джерело надходження платіжних документів до загальнодержавних систем розрахунків (зокрема СЕП). Тому до систем «клієнт - банк» висувається ряд вимог, визначених Національним банком України, щодо дотримання ними стандартів електронних платіжних документів, сумісних зі СЕП, надання мінімального на­бору послуг, забезпечення певного рівня захисту інформації тощо.

На теперішньому етапі розвитку технологій захисту інформації, що передається через зовнішні канали зв’язку банку (а до них відноситься і система “клієнт-банк”) приділяється особлива увага, аж до залучення Служби безпеки України.

Схематично процес роботи системи “клієнт-банк” зображено на рис. 1.2.1.

Як видно з рисунку, основними складовими системи “клієнт-банк” є клієнтська частина та банківська частина. Розглянемо функції кожної з них:

«Банківська частина» - комплекс, що розміщений у банку. Його основні функції:

• ведення нормативно-довідкової інформації та забезпечення нею програмних комплексів клієнтської частини;

• розподіл прав доступу користувачів-клієнтів, реєстрація доступу клієнтів, запобігання несанкціонованому доступу;

• обмін платіжними документами з клієнтською частиною, з інформуванням клієнта про результати приймання його документів або їх відхилення (з обов'язковим повідомленням причин відхилення);



Автоматизована банківська система (операційний день банку)






Банківська частина


Клієнтська частина

Поштова скринька (клієнт)

Поштова скринька (клієнт)


Поштова скринька (клієнт)

Поштова скринька (клієнт)


Поштова скринька (клієнт)


Рис.1.2.1. Принцип роботи типової системи “клієнт-банк”.

• обмін платіжними документами з програмним комплексом ОДБ (зокрема, банківська частина системи «клієнт - банк» може бути одним з компонентів ОДБ), який власне і виконує розрахунки клі­єнта за документами, що отримані через систему «клієнт - банк», а також ведення рахунків клієнтів з відображенням фактично вико­наних трансакцій;

• обмін із клієнтською частиною допоміжною технологічною інформацією та бухгалтерськими документами на зразок «виписка з рахунку», на основі яких клієнт має змогу отримати повну інфор­мацію про стан свого рахунку та рух коштів на ньому;

• ведення протоколів роботи, архівів проведених (та відхилених) трансакцій.

«Клієнтська частина» — комплекс, що розміщений на підприємстві клієнта. Його функції:

• ведення необхідної нормативно-довідкової інформації;

• ведення значення рахунку клієнта, що є відображенням рахунку, який ведеться в банку, з максимально можливою точністю. Мож­ливе ведення двох варіантів значень рахунку: з урахуванням тіль­ки фактично проведених документів - фактичного, та з урахуван­ням «коштів у розрахунках» — прогнозованого;

• підготовка початкових платіжних документів (або автономно, або прийом їх із програми автоматизації бухгалтерії підприємства);

• обмін з банком платіжними документами;

• отримання відповідних платіжних документів з банку;

• обмін з банком технологічною інформацією та надання клієнту повної інформації про стан виконання розрахунків за кожним з платіжних документів, що проходить як через систему «клієнт-банк», так і за межами системи (наприклад, проведення докумен­тів цього клієнта в паперовій формі через операціоніста банку);

• ведення протоколів роботи, архівів проведених (та відхилених) трансакцій.

Можлива наявність окремої підсистеми телекомунікації, яка дозволяє побудувати банківську та клієнтську частини незалежно від конкретних засобів електронної пошти і внаслідок цього забезпечити функціонування програмного забезпечення системи «клієнт-банк» у різних телекомунікаційних середовищах.

В Україні вже існують системи «клієнт-банк», які є невід'ємною складовою програмного комплексу автоматизації бухгалтерії клієнта. Це дозволяє не тільки повністю автоматизувати бухгалтерський облік на підприємстві, а й побудувати єдину технологічну лінію для виконання всіх фі­нансових операцій підприємства.

Архітектура кожної конкретної системи «клієнт-банк» та специфіка технології її роботи перебувають в досить широкому діапазоні. Практично широка розробка та впровадження систем «клієнт-банк» в Україні тільки починається. Тому найближчими роками очікується різке зростання як кількості клієнтів, що користуватимуться цим сучасним видом послуг, так і рівня програмно-технічних розробок таких систем.



1.3. Огляд світової та національної законодавчих баз, що регламентують електронний документообіг

Правове регулювання електронного документообігу:

Хоч електронний документообіг в сучасному світі став глобальним і розгалуже­ним, далеко не всі відносини між його учасниками регулюються спеціальними законами або іншими юридичними документами. Розвиток електронного документообігу, пов'язаний не лише з технологією, а й із правом, потребує професійних підходів, чіткої взаємодії традиційно далеких одна від одної галузей знань.

У розвинутих країнах електронний документообіг вже став самостійною цариною юридичних взаємовідносин у внутрішній і міжнародній торгівлі, що спричинило кілька принципових правових наслідків:

• з'явилася однойменна правова ка­тегорія і ціла сукупність пов'язаних із нею понять: електронна угода, елек­тронний підпис, електронні платежі, електронні гроші тощо;

• електронні повідомлення (або еле­ктронний обмін даними), що застосову­ються для укладення та виконання угод, замінюють паперову договірну доку­ментацію, традиційну для комерційних операцій. Виникла проблема в розробці критеріїв обов'язкової форми електронних угод та необхідних вимог до проце­дури їх укладення;

• природа угоди принципово не змінилася — іншим став тільки спосіб її укладення і здійснення;

• на рівні звичаїв ділового обороту ствердився основний правовий прин­цип електронного документообігу, який полягає в тому, що сторони не вправі ставити під сумнів законність і дійсність угоди лише на тій підставі, то вона здійсне­на електронним способом.

Однак добитися гарантованого до­тримання цього принципу не завжди вдається, що часто породжує значні юридичні труднощі. Зокрема, немає впевненості в тому, що всі положення такої угоди матимуть рівну юридичну силу в разі судового розгляду.

Глобальний і розгалужений характер економіки унеможливлює її регулювання в режимі реального часу будь-яким уря­дом або державною установою. Тому за­конодавство має бути зведене до мініму­му, стати послідовно міжнародним і про­зорим, відповідати чітко визначеним цілям, забезпечувати довіру, ефективність та уніфіковані правила поведінки. Воно повинні визначити основні процедури визнання дійсності електронних угод, дії судових органів, щодо винесення вердиктів у позовах компаній або осбистостей, предметом розгляду якого є застосування електронного цифрового підпису та інше.

Досвід країн Західу у сфері правового регулювання електронного документообігу:

Нині найбільш значущими міжнарод­но-правовими документами у сфері електронного документообігу є:

• Модельний закон ЮНСІТРАЛ "Про електронну торгівлю".

Комісією Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) 1996 року розроблено зраз­ковий звід правил — Модельний закон "Про електронну комерцію" (Model Law On Electronic Commerce). Це модель, за допомогою якої країни у національному законодавстві можуть вирішити основні проблеми, пов'язані з юридичною зна­чимістю договорів, що укладаються за допомогою ЕОМ, з обов'язковою пись­мовою формою, підписом, оригіналом і копіями, зберіганням договірної доку­ментації в електронному вигляді, а також визнанням останньої як судового доказу. Правовий режим електронного обміну даними, передбачений у законі, грунтується на принципі так званого функціонального еквівалента.

Зміст такого підходу полягає в тому, аби проаналізувати цілі та функції тра­диційних юридичних вимог, що висува­ються до упорядкування документів на папері, з метою встановлення, як їх можна досягти за допомогою методів електронної передачі даних.

Ідеться про те, що, включивши в на­ціональне законодавство процедури, пе­редбачені Модельним законом для вре­гулювання ситуацій, коли сторони оби­рають електронні засоби передачі да­них, держава створює правове середови­ще, нейтральне (без будь-яких переваг) стосовно різних носіїв інформації.

• Директива Європейського парламен­ту та Ради Європи від 13.12.1999 року про політику ЄС щодо електронних підписів.

Цей документ створює правові пере­думови для широкого використання електронного підпису (ЕП) у країнах Європейського Союзу. Серед пріоритетних — надання електронному підпи­су юридичної та доказової сили. (Зазна­чимо, що юридичні наслідки має вик­ликати не сам факт використання ЕП, а обмін електронними документами, які містять електронний підпис, причо­му ці наслідки залежать від змісту доку­ментів. Отже, визнання юридичної си­ли необхідне щодо електронного доку­мента. Стосовно ж доказової сили еле­ктронного підпису можна погодитися з підходом, відповідно до якого саме він може слугувати підтвердженням істин­ності електронного документа). При цьому в преамбулі наголошено, що в законодавчому регулюванні немає потре­би, якщо ЕП використовується виключ­но в рамках систем, заснованих на уго­дах між обмеженою кількістю учасників (ідеться про закриті системи електрон­ного документообігу).

Згідно зі статтею 5 зазначеної дирек­тиви держави-учасниці повинні забез­печити умови, за яких електронний підпис задовольняв би юридичні вимо­ги до даних в електронній формі тією ж мірою, якою власноручний підпис задовольняє вимоги до даних на папе­ровому носії. Крім того, держави-учас­ниці повинні в законодавчій формі визнати правомірність використання ЕП як доказу при судовому розгляді.

• Директива Європейського парла­менту та Ради Європи від 08.06.2000 року про деякі правові аспекти інформаційних суспільних послуг, зокрема електронної комерції, на внутрішньо­му ринку (Директива щодо електронної комерції).

Цей документ регулює окремі види діяльності в комп’ютерних мережах на внут­рішньому ринку ЄС. Зокрема, в ньому розглядаються державне регулювання, а також питання стосовно поширення комерційної та іншої інформації з комп’ютерних ме­реж, договори, які укладають­ся в електронній формі, та відпові­дальність інформаційних посередників.

Директива забезпечує правовий (у тому числі судовий) захист угод, укла­дених в електронній формі. Так, до­говір не може бути визнаний недійсним лише на тій підставі, що його укладено в електронному вигляді.

Усі названі документи є рамковими, тобто переважно вказують напрями роз­робки правового забезпечення та об­меження щодо правового регулюван­ня, а не встановлюють конкретні нор­ми. Принципи, закладені в них доку­ментах, можуть бути використані при розробці українського законодавства з урахуванням вітчизняних реалій.

Визначення електронного документообігу в законодавстві Росії:

Цікавим для України може виявити­ся досвід регулювання електронного документообігу в Росії, оскільки у цій країні еко­номічне і правове середовище та рівень поширення комп’ютерних мереж є вельми схожи­ми з нашими. Російське законодавство досить опера­тивно, хоча водночас лише частково і су­перечливо "сприйняло" електронний документообіг. Останній поданий в основному у вигляді чотирьох юридичних конструкцій:

"електронний документ", "електронна форма угоди", "електронний цифровий підпис" та "електронні розрахунки".

Електронна форма угоди одержала правове визнання у сучасному цивільно­му законодавстві (стаття 434, пункт 2 Цивільного кодексу Російської Феде­рації). У цій статті зазначається: договір може бути укладений як у письмовій формі, так і шляхом обміну документами за допомогою "...телеграфного, телетайп­ного, телефонного, електронного або іншого зв'язку, який дає змогу вірогідно встановити, що документ виходить від сторони за договором". Таким чином, російським Цивільним кодексом визна­ються й інші форми договору, крім традиційних документів на паперовому носії, що містять власноручні підписи сторін.

У російській практиці електронного документообігу поширеним засобом за­хисту інформації с електронний цифро­вий підпис. Останній одночасно служить підтвердженням достовірності переданої електронним шляхом документації, а та­кож свідченням того, що її належним чином складено і підписано уповноваженою особою. Технологія цифрового підпису дає змогу захистити інформацію від несанкціонованого читання, зміни і підробки незалежно від ступеня захисту каналу зв'язку. Про електронний підпис ідеться не тільки в законі про інфор­мацію, а й у Цивільному кодексі.

Електронний цифровий підпис згідно із законом про інформацію, інформати­зацію та захист інформації і Цивільним кодексом РФ при укладенні комер­ційних договорів повинен відповідати таким вимогам:

• вказувати, ким підписано документ або повідомлення, та бути складним для відтворення будь-якою іншою, не уповноваженою на те, особою;

• ідентифікувати те, що підписано, і робити недоцільними підробку або зміну як підпису, так і підписаного;

• виконувати процедурну функцію, тобто символізувати вираз волі сторони за угодою (схвалення, дозвіл тощо, що підтверджує юридичну дійсність угоди).

Вищий арбітражний суд Російської Федерації листом від 19 серпня 1994 ро­ку роз'яснив, що у разі, коли сторони склали і підписали договір за допомогою електронно-обчислювальної техніки з використанням системи цифрового (еле­ктронного) підпису, вони можуть пода­вати до арбітражного суду докази щодо спірних питань, пов'язаних із цим дого­вором, також завірені цифровим підпи­сом. Якщо ж між сторонами виник спір щодо факту наявності договору й інших документів з електронним підписом, арбітражний суд повинен вимагати у них виписку з договору, де зазначено процедуру узгодження розбіжностей, а саме: яка сторона зобов'язана доводити ті або інші факти й достовірність підпи­су. З урахуванням цієї процедури арбітражний суд перевіряє достовірність по­даних сторонами доказів.

Стан в Україні:

Регулююча роль держави в цьому питанні здійснюється через два державних органи: Національний банк України, який визначає вимоги технологічного характеру, включаючи безпечність розрахунків, та Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України, що визначає вимоги по захисту інформації.

Одним з основних документів, що узаконив використання системи “клієнт-банк” є Постанова Національного банку України “Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” №135 від 29.03.2001, яка передбачає використання електронного платіжного доручення на рівні паперового із застосуванням електронного підпису на основі криптографії данних.

Однак, вперше цю тему було освітлено і чітко обговорено в Законі України “Про платіжні системи і переказ коштів в Україні” від 16 травня 2001року. Він визначив статус електронного документу та електронного цифрового підпису. Від того часу електронний платіжний документ та електронний цифровий підпис на цьому документі мають однакову юридичну силу з паперовим документом та підписом, зробленим від руки.

Електронний цифровий підпис є обов’язковим реквізитом електронного документу, безвідривно пов’язаний з його змістом, дає можливість підтвердити його цілісність та ідентифікувати особу, що його підписала. Відповідальність за достовірність інформації, що присутня в електронному документі, несе особа, що підписала даний документ.

У відповідності до вимог Закону переказ грошових коштів здійснюється банком після відповідної перевірки електронного цифрового підпису. У випадку недотримання вказаних вимог банк несе відповідальність за втрати, що зазнали суб’єкти переказу.

Оскількм електронний цифровий підпис уявляє собою сукупність данних, отриманих за допомогою криптографічних перетворень, то засоби, за допомогою яких були здійсненні дані криптографчні перетворення, повинні мати сертифікат відповідності. Така вимога присутня в Указі Президента України №505/98, який встановлює необхідність використання тільки сертифікованих криптозасобів для захисту інформації конфіденційного характеру. Схожі вимоги також присутні в проекті закону “Про електронні документи та електронний документообіг”, що було прийнято в першому читанні 20.09.2001р.

Підсумовуючи стан правового поля, що регламентує електронний документообіг в Україні, хотілося б відзначити значний прогрес та успіхи в цьому напрямку останнім часом. Скоріш за все це пов’язано з прийняттям Україною такого значного сегменту світового ринку, як електронна торгівля та електронні послуги. Зміни, що стали очевидними на рівні технологій, нарешті почали знаходити своє відображення у законодавчій базі.

Такі кроки, доведені до реального застосування у судовій практиці, допоможуть вітчизняним компаніям захистити себе як на національному ринку, так і на міжнародному, при цьому не втрачаючи конкурентоспроможності на такому значному сегменті ринку, який охоплює електронний документообіг.

Система “клієнт-банк” повністю побудована на використанні електронного документообігу. Враховуючи велику долю розрахунків країни, що проходить через дану систему, держава не може залишатись осторонь процесу формування законодавчого закріплення норм електронного документообігу. Визначення ж ключових моментів законодавчою базою дозволить перевести електронні розрахунки, в тому числі і з використанням системи “клієнт-банк” в абсолютно нове поле довіри – поле гарантії операцій з боку держави на рівні нормативно-правових документів.

РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЮЧОЇ СИСТЕМИ АНАЛІЗУ ПРОВЕДЕННЯ ОПЕРАЦІЙ ПО СИСТЕМІ “КЛІЄНТ-БАНК”

2.1. Особливості методики здійснення аналізу проведення операцій по системі “клієнт-банк”.

В процесі економічного аналізу проведення операцій по системі “клієнт-банк” застосовується ряд спеціальних способів та прийомів, в яких, відображається його системний та синтетичний характер. Системність в економічному аналізі обумовлено тим, що всі досліджувані процеси розглядаються в багатогранності та внутрішній єдності. В ході такого аналізу визначаються й вивчаються зв’язки між сторонами й елементами, встановлюється, яким чином ці зв’язки в результаті взаємодії призводять до єдності досліджуваного процесу.

Всі способи та прийоми економічного аналізу можна умовно поділити на дві групи: традиційні та математичні. До першої відносяться такі способи та прийоми, котрі знайшли застосування практично з моменту виникнення економічного аналізу. Багато математичних способів і прийомів увійшли в коло аналітичних розробок значно пізніше, коли широкого застосування набули персональні комп’ютери.

Для нашого дослідження були використані як перші, так і другі.

До основних традиційних способів та прийомів економічного аналізу можна включити використання відносних та середніх величин, застосування порівняння, групування та індексного методу.

Відносні та середні величини широко застосовуються в процесі аналізу. Відносні величини, наприклад, мають більші переваги перед величинами абсолютними. Останні, в основному, слугують базою для обчислення відносних величин, що можуть виражати ступінь виконання плану, динамізм та пропорціональність процесів.

За допомогою середніх величин, що обчислені на основі масових даних про якісно однорідні явища, можливо, як вказувалось вище, визначити загальні тенденції та закономірності в розвитку економічних процесів.

Порівняння – найбільш ранній та найбільш поширений спосіб аналізу. Починається він із співвідношення явищ, тобто із синтетичного акту, за даними якого аналізуються явища, що порівнюються, виділяється в них загальне та відмінності, виникаюче в результаті аналізу загальне, в свою чергу, поєднує, тобто синтезує, узагальнюючі явища. Порівняння як робочий прийом пізнання того чи іншого явища, поняття, співвідношення застосовуються дуже широко. В економічному аналізі спосіб порівняння вважається одним з найважливіших, з нього й починається аналіз. Існують декілька форм порівняння: порівняння з планом, порівняння з минулим, порівняння з кращим, порівняння з середніми даними.

Важливою задачею аналізу діяльності банку є, як відмічалось вище, всебічна оцінка виконання плану. Цим обумовлена важливе значення способу порівняння фактичних показників з плановими. Безперечною умовою такого порівняння повинні бути співставність по змісту та структурі планових та звітних показників. Виявлені в результаті порівняння звітних показників з плановим відхилення є об’єктом подальшого аналізу. При цьому встановлюються обставини, пов’язані з якістю самого планування. Зокрема, значні позитивні відхилення від плану можуть іноді виникати в результаті заниженого або недостатньо завантаженого плану. Для забезпечення співставності результатів допускаються й розрахункове коригування планових показників. Так, можливо і повинно бути перераховано планові суми витрат по статтям як-то витрати на оплату праці співробітників, що задіяні на даному проекті, оренду каналів зв’язку, загальногосподарські витрати тощо.

Порівняння з минулим часом також широко застосовується при аналізі діяльності комерційного банку. Воно проявляється у співставленні показників одного дня, декади, місяця, кварталу, року тощо, з аналогічними періодами у минулому.

Порівняння з минулим часом пов’язано з великими труднощами, що викликані значними порушеннями умов співставності. Економічно неграмотним буде порівняння результати за різні проміжки часу. В нашому випадку, також, не слід порівнювати результати кварталів, адже повинно бути враховано сезонність попиту на банківські продукти, зокрема на систему “клієнт-банк”.

Порівняння з кращим – з кращими методами роботи і показниками, новими досягненнями – може здійснюватись як в рамках банку, так і поза його межами.

Групування є невід’ємною частиною практично будь-якого економічного дослідження. Воно дозволяє вивчати ті чи інші економічні явища в їх взаємозв’язку та взаємозалежності, виявити вплив найбільш впливових факторів, визначити ті чи інші закономірності та тенденції, притаманні цим явищам та процесам. Групування передбачає певну класифікацію явищ та процесів, а також факторів, що передують виникненню даних явищ.

Наукова класифікація економічних явищ, їх поєднання в однорідні групи та підгрупи можливе лише на основі їх ретельного вивчення. Неможливо групувати явища за випадковими ознаками, необхідно розкривати їх економічну природу. Те ж саме можна сказати й про причини та фактори, що впливають на ці показники. За допомогою теоретико-економічного аналізу встановлюється причинний зв’язок, взаємозалежність, взаємообумовленність, основні причини й фактори і лише після цього – характер їх впливу за допомогою групових таблиць. Неможливо складати групову таблицю для виявлення другорядного фактору, так як вона не дасть жодних важливих результатів.

Групування як спосіб аналізу може бути широко застосований середніми та центральними органами управління банком.

Значення методу статистичного групування в аналітичній роботі зростає в зв’язку із зростанням та удосконаленням управління банком, в зв’язку з виділенням окремих підрозділів банку, як єдиного організму, сукупність яких і створює результат банку вцілому.

Структурне групування використовується, як показує назва, при вивченні складу явища, аналізу пропорційності явищ тощо.

Аналітичне групування, що охоплює по суті типологічне та структурне, застосовується для виявлення взаємозв’язку, взаємозалежності та взаємодії між явищами, що вивчаються, об’єктами та показниками. Це групування можна вважати першим кроком кореляційного аналізу, оскільки останній передбачає першочергове встановлення наявності зв’язку між явищами, що вивчаються, визначення суттєвих ознак (факторів) та напрямків їх впливу.

Математичні в економічному аналізі, що отримали зараз широкий розвиток, відображають розвиток як самої економічної теорії, так і прикладної математики. При цьму створюється ряд нових направлінь, що пінтегруються з рядом математичних дисциплін (теорією ймовірності і математичної статистики, випадковими керуємими процесами, топологією, теорією чисел, математичною логікою та функціональним аналізом).

Застосування математичних методів при вивченні економічних процесів пов’язано з наступними явищами:

переходом від використання окремих економіко-математичних моделей до їх системи, що відображає різноманітні ієрархічні рівні функціонування, в нашому випадку, банку;

розширенням арсеналу засобів математичного аналізу економічних проблем;

ускладненням окремих передумов побудови окремих моделей та їх системи з ціллю найбільш адекватного та реального відображення існуючих взаємозв’язків;

економічною реалізацією математичних моделей (кількісним визначенням параметрів моделі на основі обробки звітної та нормативної інформації);

створенням єдиного інформаційно-технічного забезпечення всієї системи економіко-математичних моделей;

узагальненням (аналізом) практики використання методів математичного моделювання, включаючи вивчення методів проведення економічних експериментів;

збагаченням математичних методів новими підходами аналізу і синтезу явищ та процесів; переходом від класичного моделювання економічних процесів мовою математичного програмування до складних моделей ієрархічної організації динамічного характеру із стохастичними параметрами та змінними.

Розвиток математичних методів економічного аналізу не означає однак, що традиційні способи та прийоми, що були охарактеризовані вище, не мають жодного значення в процесі нашого аналізу. Потрібно розумне використання як перших, так і других прийомів та способів. Надмірна математична формалізація вивчаємого процесу користі не принесе.

Попередження на цей рахунок ідуть від самих математиків. Складний характер економічних проблем, за їхніми словами, не допускає формального підходу до їх рішення, потребує використання різноманітних методологічних засобів. Неможливо розраховувати на можливість за допомогою “однієї формули”, наприклад, за допомогою однієї математичної моделі, повністю вирішити всі проблеми, пов’язані з вивченням та управлінням певним економічним (в тому числі й банківським) процесом чи явищем. Оптимізаційні математичні методи необхідно вдало застосовувати не тільки з іншими математичними прийомами (цільовими програмами, імітаційними методами тощо), а й з традиційними засобами економічного аналізу, що дозволяють в ряді випадків більш конкретно й точно врахувати специфіку того чи іншого підрозділу або окремих операцій.

До математичних методів економічного аналізу можна віднести: графічні методи, кореляційний та регресійний аналіз, лінійне, динамічне та випукле програмування, математичні теорії ігр та масового обслуговування, матричні методи, методи імітації тощо. На наш погляд, для аналізу явища, що вивчається в данній роботі доцільно буде застосувати графічний метод та метод кореляційно-регресійного аналізу.

Графічний метод пов’язаний, насамперед, з геометричним зображенням функціональної та нефункціональної залежностей за допомогою геометричних фігур на площині. Графіки використовуються для швидкого та наглядного зображення залежностей.

В економічному аналізі застосовуються майже всі види графіків: діаграми порівняння, діаграми часових рядів, криві розподілу, графіки кореляційного поля тощо.

Особливо широко, для наглядного відображення динаміки явищ (а в аналізі з динамічними рядами доводиться дуже часто мати справу) використовується діаграми часових рядів.

Метод кореляційного і регресійного аналізу широко застосовується для визначення тісноти зв’язку між показниками, що не знаходяться у функціональній залежності. Кореляція показує ймовірну залежність між явищами; вона може бути виявлена як між двома кількісними явищами, так і між багатьма величинами. В останньому випадку доводиться мати справу з множинною кореляцією.

Безперечною умовою кореляційного та регресійного аналізу є забезпеченість статистичними данними, обгрунтованість застосування до вивчаємого явища відповідної ймовірностної схеми (практично це зводиться до вибору відповідного явища).

Тіснота зв’язку між явищами, що вивчаються, вимірюється кореляційним співвідношенням ( для криволінійної залежності). Для прямолінійної залежності обчислюється коефіцієнт кореляції.

В процесі аналізу нами буде розраховано ряд показників, коефіцієнтів, що характеризують явище багатогранно.

Так, при вивченні динаміки розвитку системи “клієнт-банк” у Київській філії Акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк”, ми розрахуємо наступні показники:

Абсолютне відхилення (базове)

А(б) = Кі – Ко,

де А (б) – абсолютне відхилення (базове),

Кі – кількість у звітному періоді;

Ко – кількість на початок періоду.

Абсолютне відхилення (ланцюгове)

А (л) = Кі – Кі-1,

де А (л) – абсолютне відхилення (ланцюгове),

Кі – кількість у звітному періоді;

Кі-1 – кількість у періоді, що передує звітному.

Темп росту (базовий)

Тр(б) = Кі / Ко * 100%,

де Тр(б) – темп росту (базовий);

Кі – кількість у звітному періоді;

Ко – кількість на початок періоду.

Темп росту (ланцюговий)

Тр(л) = Кі / Кі-1 * 100%,

де Тр(л) – темп росту (ланцюговий);

Кі – кількість у звітному періоді;

Кі-1 – кількість у періоді, що передує звітному.

Темп приросту (базовий)

Тпр(б) = Кі / Ко * 100% - 100%,

де Тпр(б) – темп приросту (базовий);

Кі – кількість у звітному періоді;

Ко – кількість на початок періоду.

Темп приросту (ланцюговий)

Тр(л) = Кі / Кі-1 * 100% - 100%,

де Тпр(л) – темп приросту (ланцюговий);

Кі – кількість у звітному періоді;

Кі-1 – кількість у періоді, що передує звітному.

Абсолютне значення одного проценту приросту

А% = А(б) / Тпр(б)

де А% - абсолютне значення одного проценту приросту;

А(б) – абсолютне відхилення (базове);

Тпр(б) – темп приросту (базовий);

Середнє арифметичне значення

Ксер = Кі / n

де Ксер = среднє арифметичне значення показника К;

Кі – сума значень К за звітний період;

n – кількість періодів.

Аналіз структури передбачає вивчення співвідношень, в першу чергу відсоткових, окремих частин цілого, а також порівняння цих частин з цілим. Також ціллю є вивчення пропорційності явищ, залежностей між структурами окремих процесів, тощо.

Кореляційно-регресійний аналіз використовує ряд математичних формул. Зокрема, першим етапом проведення кореляційно-регресійного аналізу є визначення тісноти зв’язку між факторами, що досліджуються:

r = ^2xy / x * y,

де, r – тіснота зв’язку між факторами (коливаєьться в межах від 0 до 1);

x – середнє квадратичне відхилення фактору Х;

y – середнє квадратичне відхилення фактору Y;

xy – середнє квадратичне відхилення добутку факторів X та Y.

Середнє квадратичне відхилення обчислюється за формулою:

x = SQR ( ((Xi – Xсер.)^2) / n),

де, SQR – функція корінь квадратний.

Залежність між середніми факторами визначається як лінійна і описується рівнянням:

(Yсер. = а0 + а1*Xсер.)

Надалі розв’язавши систему нормальних рівнянь:

n * a0 + a1 * Xi = Yi;

a0 * Xi + a1 * (Xi^2) = (Xi * Yi)

обчислимо параметри a0 та a1. Підставивши їх до вихідного рівняння ми зможемо прогнозувати залежність середнього приросту фактору Y від середнього приросту фактору X

Інформаційною базою для проведення данного аналізу нам послугував, насамперед, щомісячний звіт відділу автоматизації банківських процесів (див. Додатки), що надає безпосереднє уявлення як про кількість клієнтів, що користуються послугою “клієнт-банк” у динаміці, так і про об’єми операцій, що проходять через неї. На основі цих данних ми проведемо аналіз динаміки та структури розвитку системи “клієнт-банк”, а також кореляційно-регресійний аналіз певних показників.

Також в процесі аналізу нами буде використано фінінсову звітність банку, зокрема інтерес для нас має та його частина, що відображає рівень доходу від розрахункових операцій – балансові рахунки 611 групи. Маючи ці данні ми зможемо проаналізувати важливість, значущість доходів, отриманих від роботи клієнтів із системою “клієнт-банк” у загальному обсязі доходів від розрахункових операцій.

2.2 Аналіз динаміки розвитку системи “клієнт-банк” в Київській філії АКІБ “УкрСиббанк”.

З моменту утворення філії (1997 рік) до січня 2001 року систему “клієнт-банк” встановили в своїх офісах лише 29 клієнтів – будемо відверті система була далеко не популярною серед клієнтів банку. Це дало нам привід виключити вказаний період з розглядуваного, адже, починаючи з січня 2001 року настає нова епоха у розвитку та впровадженні системи серед клієнтів банку. Темпи впровадження системи набувають широкого розмаху і ці темпи зберігаються й по цей час – тому часовим горизонтом аналізу є період з січня 2001 року по лютий 2002 року включно.

Використовуючи прийоми та методи, розглянуті в першому підрозділі, та вивчивши звітність КФ АКІБ “УкрСиббанк”, ми можемо зробити аналіз динаміки розвитку системи “клієнт-банк” в даній установі.

Розвиток система отримала у 2001р. (до того часу у філії було лише 19 клієнтів, що користувались даною послугою – відповідно аналізувати попередній період буде недоцільно), отож і нами буде розглянуто період з січня 2001 року по лютий 2002 року включно.

Розпочнемо з аналізу загальної кількості клієнтів, що обслуговуються в Київській філії АКІБ “УкрСиббанк”.

Таблиця 2.2.1

Кількість клієнтів, що обслуговуються в КФ АКІБ “УкрСиббанк”.

Місяць

Кількість клієнтів на кінець місяця

Січень 2001

221

Лютий 2001

243

Березень 2001

272

Квітень 2001

295

Травень 2001

322

Червень 2001

348

Липень 2001

370

Серпень 2001

384

Вересень 2001

391

Жовтень 2001

432

Листопад 2001

454

Грудень 2001

470

Січень 2002

490

Лютий 2002

514

Неозброєнним оком помітно значне зростання кількості клієнтів, починаючи з початку 2001року – це ознаменовано приходом до керівництва філією нової команди, що зуміла завоювати довіру клієнтів: як промислових та технологічних гігантів (так званих “блакитних фішок”), так і середній та малий бізнес, аж до суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб. Саме малий та середній бізнес забезпечує банку основний приріст показника кількості клієнтів.

В
икористовуючи графічний метод аналізу наведемо подану інформацію у вигляді гістограми.

Рис. 2.2.1 Кількість клієнтів, що обслуговуються у КФ АКІБ “УкрСиббанк”

Графічний матеріал показує нам зростання розглядуваного показника на кінець періоду в порівнянні з його початком більш як у 2 рази.

Зростання відбувається на протязі усього розглядуваного періоду, що означає постіне перевищення кількості клієнтів, що відкривають свої рахунки в КФ АКІБ “УкрСиббанк” над кількістю вибувших клієнтів.

Так, якщо на початку досліджуваного періоду клієнтів було 221, то вже на початок літа 2001 року їх було більше 300, літній період, найменш активний приніс майже 100 клієнтів, а на кінець досліджуваного періоду ця цифра перебільшила 500 клієнтів.

Для виявлення розвитку динаміки показника необхідно прослідити за його приростом протягом розглядуваного періоду. Для цього необхідно розрахувати показники абсолютного приросту (як базового так і ланцюгового).

Таблиця 2.2.2

Абсолютні показники приросту кількості клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк”

Місяць

Кількість клієнтів на кінець місяця,

Кі

Абсолютне відхилення

(метод базових підстановок)

А(б)

Абсолютне відхилення (метод ланцюгових підстановок),

А(л)

Січень 2001

221

0

0

Лютий 2001

243

22

22

Березень 2001

272

51

29

Квітень 2001

295

74

23

Травень 2001

322

101

27

Червень 2001

348

127

26

Липень 2001

370

149

22

Серпень 2001

384

163

14

Вересень 2001

391

170

7

Жовтень 2001

432

211

41

Листопад 2001

454

233

22

Грудень 2001

470

249

16

Січень 2002

490

269

20

Лютий 2002

514

293

24

Зобразимо отримані данні, для більшої зрозумілості, також у графічному варіанті (Див. Рис. 2.2.2 на стор. ).

За допомогою даного графіку ми лише переконалися, що збільшення кількості клієнтів спостерігалося на протязі усього розглядуваного періоду, а отже не було жодного місяця, коли кількість новоспечених клієнтів була б меншою за кількість вибувших клієнтів, що є ознакою перспективного та процвітаючого банку.

Корпорації та суб’єкти підприємницької діяльності все більше почали дізнаватись про нову банківську структуру, яка набула слави установи, що йде

Р
ис. 2.2.2 Динаміка абсолютного приросту кількості клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк” (метод базових підстановок).

назустріч своїм клієнтам, намагається полегшити їхнє фінансове життя, шляхом надання якісних послуг висококваліфікованими виконавцями.

Значно цікавішим буде розглянути ланцюговий абсолютний приріст показника кількості клієнтів, адже він дозволить описати зміни всередині періоду (Див. Рис. 2.2.3 на стор. ).

Як видно з графіку приріст протягом періоду був далеко не тенденційним і легко можна відзначити значні перепади графіку, що відображають різкі коливання у фактичних темпах розвитку показника. Так, якщо у першому кварталі 2001 року зростання було поступовим із виходом на пік в останньому місяці кварталу – березні, то вже на початку другого кварталу починається певний спад, який вдається локалізувати і вийти на піковий показник у травні 2001р. (другому місяці кварталу), після чого знову

Р
ис. 2.2.3 Динаміка абсолютного приросту кількості клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк” (метод ланцюгових підстановок).

розпочинається спад, який має тенденційний характер на протязі всього третього кварталу. Безперечно, такий розвиток подій викликаний порою року – літом, адже цей сезон завжди відзначався найменшою діловою активністю, що й доведено на графіку – значення показника абсолютного приросту на кінець третього кварталу падає до мінімального рівня за весь розглядуваний період, до 7 клієнтів. Однак наступний місяць четвертого кварталу цілком компенсує втрати попереднього місяця, виходячи на максимальне значення періоду – 42 клієнти. Після цього значення зменшується, але до рівня середнього значення за період, у грудні ж знову-таки падає ділова активність, що пов’язане із закінченням фінансового року – а отже значно більше уваги приділяється бухгалтерському обліку та звітності, аніж встановленню нових взаємовідносин з банками. Початок 2002 року за розвитком нагадує початок 2001 року – незначним зростанням протягом перших місяців, що наводить на думку про циклічність процесу.

Підсумовуючи абсолютний показник приросту ми можемо розрахувати середне арифметичне його значення за період:

Асер. = Кі / n = 293 / 13 = 23 клієнти.

Протягом розглядуваного періоду лише показники вересня та жовтня 2001 року мають значні відхилення від середнього значення, решта часу показує щільний зв’язок між щомісячними показниками та середнім значенням, що характеризує середні внутрішньосезонні коливання показника.

Цікавим також буде розглянути інші показники динаміки, а саме темп росту та темп приросту кількості клієнтів - а також абсолютне значення одного проценту приросту.

Таблиця 2.2.3

Темп росту та темп приросту кількості клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк” за період січень 2001 року – лютий 2002 року.

Місяць

Кількість клієнтів,

Кі

Темп росту (базовий),

Тр(б)

Темп росту (ланцюговий),

Тр(л)

Темп приросту (базовий),

Тпр(б)

Темп приросту (ланцюговий),

Тпр(л)

Січень 2001

221

100%

100%

0%

0%

Лютий 2001

243

110%

110%

10%

10%

Березень 2001

272

123%

112%

23%

12%

Квітень 2001

295

133%

108%

33%

8%

Травень 2001

322

146%

109%

46%

9%

Червень 2001

348

157%

108%

57%

8%

Липень 2001

370

167%

106%

67%

6%

Серпень 2001

384

174%

104%

74%

4%

Вересень 2001

391

177%

102%

77%

2%

Жовтень 2001

432

195%

110%

95%

10%

Листопад 2001

454

205%

105%

105%

5%

Грудень 2001

470

213%

104%

113%

4%

Січень 2002

490

222%

104%

122%

4%

Лютий 2002

514

233%

105%

133%

5%

З отриманих даних ми можемо зробити певні висновки. Зокрема, кількість клієнтів, що обслуговується в КФ АКІБ “УкрСиббанк” за розглядуваний період зросла більш як у 2 рази, а точніше на 133%. Найбільші темпи приросту спостерігалися у лютому, березні та жовтні 2001 року, відповідно 12%, 10% та 10%. Найменший, як і в абсолютному прирості, показник належить вересню місяцю 2001 року – 2%, що викликано сезонним характером ділової активності клієнтів.

Цікавим є той факт, що темпи приросту у другій половині розглядуваного періоду темпи приросту дещо знижаються і в середньому за місяць складають близько 5%, в той час як в першій половині – ці показники були наближені до 8-9%. Це пояснюється низьким абсолютним показником кількості клієнтів на початку досліджуваного періоду та агресивним захопленням ринку. Друга ж частина показує, що темпи приросту перейшли на загальноринкові показники, адже в абсолютному вираженні зменшення показників не спостерігалося.

Абсолютне значення одного проценту приросту за увесь досліджуваний період складає:

А% = А(б) / Тпр(б) = 293/133% = 2,2 клієнти на 1% приросту,

Це означає, що 1% приросту кількості клієнтів в абсолютному вираженні складає 2,2 клієнти.

Надалі перейдемо вже до безпосереднього аналізу динаміки кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” та розглянемо цей процес у порівнянні із динамікою зміни загальної кількості клієнтів, що щойно нами була розглянута.

Розрахуємо ряд динамічних показників кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” для проведення порівняльного аналізу з динамікою приросту загальної кількості клієнтів.

Для початку наведемо данні про кількість клієнтів, що користувались системою “клієнт-банк” за досліджуваний період у табличній формі, що відображає наглядність інформації.

Таблиця 2.2.4

Кількість клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк”

Місяць

Кількість клієнтів на кінець місяця

Січень 2001

29

Лютий 2001

43

Березень 2001

58

Квітень 2001

67

Травень 2001

78

Червень 2001

90

Липень 2001

95

Серпень 2001

101

Вересень 2001

105

Жовтень 2001

121

Листопад 2001

126

Грудень 2001

130

Січень 2002

136

Лютий 2002

142

Як і по загальній кількості клієнтів ми маємо постійне зростання показника кількості клієнтів, що використовують в своїй діяльності систему “клієнт-банк”, причому темпи цього зростання на перший погляд вражаючі.

Стрімкий розвиток комп’ютерних технологій та їх застосування у бухгалтерському обліку та банківській діяльності зробили послугу системи “клієнт-банк” доступною широкому загалу клієнтів, що можуть тепер обмінюватись інформацією та платіжними документами з банком, не встаючи зі свого робочого місця. Це дозволяє швидко реагувати на потреби компанії, з точки зору фінансових ресурсів, проведення платежів та заощаджень робочого часу. Ці фактори знайшли відображення в таблиці.

Для наглядного відображення данної інформації, варто відобразити її у графічному вигляді у порівнянні із загальною кількістю клієнтів.

Р
ис. 2.2.5 Динаміка зростання кількості клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк” вцілому та тих, що використовують систему “клієнт-банк” зокрема.

Графічне зображення показує схожість ровитку ситуації навколо кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк”, з динамікою загальної кількості клієнтів.

Для більш глибокого порівняння нам слід розрахувати ряд показників.

Зокрема, розрахуємо абсолютне відхилення кількості клієнтів, що користуються послугами системи (базове та ланцюгове).

Таблиця 2.2.5

Абсолютний приріст клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” в КФ АКІБ “УкрСиббанк”.

Місяць

Кількість клієнтів на кінець місяця, Кі

Абсолютний приріст базовий, А(б)

Абсолютний приріст ланцюговий,

А (л)

Січень 2001

29

0

0

Лютий 2001

43

14

14

Березень 2001

58

29

15

Квітень 2001

67

38

9

Травень 2001

78

49

11

Червень 2001

90

61

12

Липень 2001

95

66

5

Серпень 2001

101

72

6

Вересень 2001

105

76

4

Жовтень 2001

121

92

16

Листопад 2001

126

97

5

Грудень 2001

130

101

4

Січень 2002

136

107

6

Лютий 2002

142

113

6

Абсолютний приріст, за розглядуваний період, клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” склав 113 клієнтів. На початку періоду кількість становила 29 клієнтів. Тобто приріст був майже в чотири рази більший, аніж початковий показник – це відображає надвисокий темп зростання клієнтів, що прагнуть застосовувати у своїй співпраці з банком високотехнологічні продукти – яким безумовно є й система “клієнт-банк”.

Цікавим буде відображення на одному графіку ланцюгових показників абсолютного відхилення кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” та загальної кількості клієнтів. Це дасть нам змогу порівняти динаміки всередині розглядуваного періоду.

Р
ис. 6. Абсолютні прирости (ланцюгові) кількості клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк” вцілому та тих, що використовують систему “клієнт-банк” зокрема.

Візуально легко помітити загальну схожість фігур. Це викликано напевне, пропорційністю прихильників системи “клієнт-банк” серед загального кола клієнтів.

Однак, все ж можна помітити на рисунку і певні відмінності в динаміках абсолютних відхилень клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” та загальної кількості клієнтів. Так, у червні 2001 року абсолютний приріст клієнтів, прихильників системи “клієнт-банк” зростає, в той час, як абсолютний приріст загальної кількості клієнтів вже набуває негативної тенденції і починає знижуватись. Також у липні 2001 року прихильників системи “клієнт-банк” стає значно менше і показник абсолютного відхилення набуває ледь не найменшого значення за увесь період. В серпні відбувається певний підйом, з подальшим падінням до мінімуму у вересні. Абсолютний же приріст загальної кількості клієнтів протягом усього третього кварталу знижується, починаючи з найбільшого в кварталі значення липня до найменшого за весь час показника у вересні 2001 року (найменших показників обидві області рисунку досягають саме у вересні 2001 року).

В подальшому рисунок обох областей повністю нагадує один одного, з набуттям найбільших своїх значень у жовтні 2001 року.

Розрахуємо показники: темпу росту та темпу приросту клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк”.

Таблиця 2.2.6.

Темп росту та темп приросту кількості клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк”, що використовують систему “клієнт-банк”.

Місяць

Кількість клієнтів,

Кі

Темп росту (базовий),

Тр(б)

Темп росту (ланцюговий),

Тр(л)

Темп приросту (базовий),

Тпр(б)

Темп приросту (ланцюговий),

Тпр(л)

Січень 2001

29

100%

100%

0%

0%

Лютий 2001

43

148%

148%

48%

48%

Березень 2001

58

200%

135%

100%

35%

Квітень 2001

67

231%

116%

131%

16%

Травень 2001

78

269%

116%

169%

16%

Червень 2001

90

310%

115%

210%

15%

Липень 2001

95

328%

106%

228%

6%

Серпень 2001

101

348%

106%

248%

6%

Вересень 2001

105

362%

104%

262%

4%

Жовтень 2001

121

417%

115%

317%

15%

Листопад 2001

126

434%

104%

334%

4%

Грудень 2001

130

448%

103%

348%

3%

Січень 2002

136

469%

105%

369%

5%

Лютий 2002

142

490%

104%

390%

4%

Кількість клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” на кінець звітного періоду у порівнянні з початком періоду зросла майже у 5 разів, та склала 490% від початкового показника. Вже на кінець другого розглядуваного місяця показник темпу росту склав 200%, тобто збільшення було в два рази – це надзвичайно високий темп розвитку.

Р
озглянемо графічні порівняння темпів приросту (ланцюгових) кількості клієнтів вцілому та тих, що використовують систему “клієнт-банк” зокрема.

Рис. 2.2.7. Темпи приросту (ланцюгові) загальної кількості клієнтів та кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” зокрема.

Чітко визначено значне перевищення темпу приросту клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” над темпом приросту загальної кількості клієнтів в перших двох місяцях розглядуваного періоду. Якщо перший показник досягає значення 50% та 30%, то другий на рівні 10% відповідно. Надалі графіки темпів приросту зливаються майже в єдине ціле, лише спостерігається деяке перевищення темпу приросту клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” у травні – червні 2001 року.

Наприкінці розглядуваного періоду темпи приросту повністю зливаються, що знову таки підтверджує теорію про пропорційність процесів.

Також розрахуємо показник абсолютного значення одного проценту приросту клієнтів, що користуються системою “клієнт-банк” за увесь досліджуваний період.

А% = А(б) / Тпр(б) = 113 / 390% = 0,3 клієнти на 1% приросту;

Цей показник значно нижчий, аніж показник абсолютного значення одного проценту приросту загальної кількості клієнтів, що пояснюється дуже низьким абсолютним показником кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” на початку досліджуваного періоду, що відіграло на значному збільшенні процентного приросту при помірному абсолютному прирості.

Підсумовуючи показники динаміки розвитку системи “клієнт-банк”, можна відзначити дуже швидкі темпи приросту кількості клієнтів, що застосовують в своїй діяльності систему клієнт-банк. Особливо швидких темпів розвитку було отримано в першому кварталі 2001 року, коли значна увага співробітників банку почала приділятися переводу клієнтів на обслуговування через автоматизовану банківську систему, що водночас полегшило, як роботу операційного підрозділу банку, так і зменшило кількість помилок при заповненні платіжних документів. А у разі виявлення таких, їх значно легше усувати.

Планами керівництва банку вже встановлюється співвідношення клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” до загальної кількості клієнтів, що дозволить планувати діяльність банку як цілісного механізму. Більш детально це питання нами буде розглянуто в наступній частині.

Розглянувши показники динаміки приросту кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” та загальної кількості клієнтів, доцільно буде встановити тісноту зв’язку між цими двома факторами та функціонально зобразити залежність між середнім приростом кількості клієнтів та приростом кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк”. Такий функціональний зв’язок ми отримаємо провівши кореляційно-регресійний аналіз.

Метою аналізу є встановлення тісноти зв’язку між приростом загальної кількості клієнтів та приростом кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк”, а також між приростом кількості клієнтів, що використовують систему та приростом доходу, що отримує банк внаслідок використання системи “клієнт-банк”. Надалі, на основі об’єднання отриманих даних, ми зможемо зробити прогноз приросту доходів від використання системи “клієнт-банк” в залежності від приросту загальної кількості клієнтів.

Необхідно визначити залежність середнього приросту кількості клієнтів, що використовують систему від приросту загальної кількості клієнтів.

Місяць

Приріст загальної кількості клієнтів,

Хі

Приріст кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк”,

Лютий 2001

22

14

Березень 2001

29

15

Квітень 2001

23

9

Травень 2001

27

11

Червень 2001

26

12

Липень 2001

22

5

Серпень 2001

14

6

Вересень 2001

7

4

Жовтень 2001

41

16

Листопад 2001

22

5

Грудень 2001

16

4

Січень 2002

20

6

Лютий 2002

24

6

Сума

293

113

Значення Хсер. та Yсер. визначаються за формулами:

Хсер. = Хі / n;

Yсер.= Yі / n;

n = 13;

i = 1…..13;

Xсер. = 293 / 13 = 22,5;

Yсер. = 113 / 13 = 8,7;

Подальшому обчисленню надається таблична форма, що підвищує його наглядність.

N

(Xi – Xсер.)

(Xi – Xсер.)^2

(Yi – Yсер.)

(Yi – Yсер.)^2

(Xi – Xсер.) * (Yi – Yсер.)

1

-0,5

0,25

5,3

28,09

-2,65

2

6,5

42,25

6,3

39,69

40,95

3

0,5

0,25

0,3

0,09

0,15

4

4,5

20,25

2,3

5,29

10,35

5

3,5

12,25

3,3

10,89

11,55

6

-0,5

0,25

-3,7

13,69

1,85

7

-8,5

72,25

-2,7

7,29

22,95

8

-15,5

240,25

-4,7

22,09

72,85

9

18,5

342,25

7,3

53,29

135,05

10

-0,5

0,25

-3,7

13,69

1,85

11

-6,5

42,25

-4,7

22,09

30,55

12

-2,5

6,25

-2,7

7,29

6,75

13

1,5

2,25

-2,7

7,29

-4,05

781,25

230,77

412,03

Тіснота зв’язку між показниками приросту кількості клієнтів та приростом кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” вимірюється коефіцієнтом кореляції, який розраховується за формулою:

r = ^2xy / x * y,

Підставляючи відповідні значення отримаємо:

x = SQR ( ((Xi – Xсер.)^2) / n) = SQR( 781,25 / 13) = 7,75;

y = SQR ( ((Yi – Yсер.)^2) / n) = SQR( 230,77 / 13) = 4,21;

^2xy = 1/n * ((Xi – Xсер.) * (Yi – Yсер.)) = 412,03 / 13 = 31,69;

r1 = 31,69 / (7,75 * 4,21) = 0,97;

Вважаючи форму зв’язку лінійною (Yсер. = а0 + а1*Xсер.), визначимо залежність приросту кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” до приросту загальної кількості клієнтів. Для цього розв’яжемо систему нормальних рівнянь:

n * a0 + a1 * Xi = Yi;

a0 * Xi + a1 * (Xi^2) = (Xi * Yi)

Розрахуємо величини (Хі^2) та (Xi * Yi):

(Хі^2) = 7 385;

(Xi * Yi) = 2 875;

Величину параметру а0 визначаємо з першого рівняння:

13 * а0 + 293 * а1 = 113;

293 * а0 + 7 385 * а1 = 2875;

а0 = (113 - 293 * а1) / 13, або а0 = 8,7 - 22,5 * а1.

Підставляючи отриманий вираз а0 у друге рівняння, знайдемо значення а1:

293 * (8,7 - 22,5 * а1) + 7 385 * а1 = 2875;

2 549,1 - 6 592,5 * а1 + 7 385 * а1 = 2875;

792,5 * а1 = 2 875 - 2 549,1;

792,5 * а1 = 325,9; а1 = 0,41;

а0 = 8,7 - 22,5 * 0,41; а0 = 8,7 – 9,23; а0 = -0,53.

Отже рівняння регресії в кінцевому вигляді отримало наступний вигляд:

Yсер. = -0,53 + 0,41 * Хсер.,

Перевірка:

Yсер. = -0,53 + 0,41 * 22,5 = -0,53 + 9,23;

Yсер. = 8,7.

Висновок: враховуючи високу щільність зв’язку між вивчаємими факторами (0,97), в середньому при прирості загальної кількості клієнтів на десять клієнтів, абсолютний приріст кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” складатиме: -0,53 + 4,1 = 3,57 клієнти або 35,7%.

Аналогічно проведемо аналіз залежності приросту доходу від роботи з системою “клієнт-банк” від приросту кількості клієнтів, що її використовують.

Дане співвідношення не має функціональної залежності, тому варто розрахувати співвідношення між середніми величинами данних показників і на основі отриманих данних зробити наближені (враховуючи щільність зв’язку) прогнози.

Місяць

Приріст доходу від використання “к-б”, грн.

Приріст кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк”,

Хі

Лютий 2001

886

14

Березень 2001

284

15

Квітень 2001

-74

9

Травень 2001

778

11

Червень 2001

464

12

Липень 2001

92

5

Серпень 2001

814

6

Вересень 2001

712

4

Жовтень 2001

1 738

16

Листопад 2001

66

5

Грудень 2001

166

4

Січень 2002

-646

6

Лютий 2002

1 136

6

Сума

6 416

113

Значення Хсер. та Yсер. визначаються за формулами:

Хсер. = Хі / n;

Yсер.= Yі / n;

n = 13;

i = 1…..13;

Xсер. = 113 / 13 = 8,7;

Yсер. = 6 416 / 13 = 493,5;

N

(Xi – Xсер.)

(Xi – Xсер.)^2

(Yi – Yсер.)

(Yi – Yсер.)^2

(Xi – Xсер.) * (Yi – Yсер.)

1

5,3

28,09

392,5

107 817,40

2 080,0

2

6,3

39,69

-209,5

30 734,91

-1 320,1

3

0,3

0,09

-567,5

225 471,16

-170,3

4

2,3

5,29

284,5

56 642,24

654,3

5

3,3

10,89

-29,5

610,83

-97,5

6

-3,7

13,69

-401,5

112 864,06

1 485,7

7

-2,7

7,29

320,5

71 886,23

-865,2

8

-4,7

22,09

218,5

33 407,34

-1 026,8

9

7,3

53,29

1 244,5

1 084 076,48

9 084,6

10

-3,7

13,69

-427,5

127 953,32

1 581,9

11

-4,7

22,09

-327,5

75 097,72

1 539,4

12

-2,7

7,29

-1 139,5

908 985,99

3 076,8

13

-2,7

7,29

642,5

288 928,40

-1 734,6

230,77

3 124 476,06

26 718,85

r = ^2xy / x * y,

Підставляючи відповідні значення отримаємо:

x = SQR ( ((Xi – Xсер.)^2) / n) = SQR( 230,77 / 13) = 4,21;

y = SQR ( ((Yi – Yсер.)^2) / n) = SQR( 4 463 537,2 / 13) = 585,96;

^2xy = 1/n * ((Xi – Xсер.) * (Yi – Yсер.)) = 26 718,85 / 13 = 2 055,3;

r2 = 2 055,3 / (4,21 * 585,96) = 0,996;

Вважаючи форму зв’язку лінійною (Yсер. = а0 + а1*Xсер.), визначимо залежність приросту доходу від системи “клієнт-банк”, від приросту кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” в своїй діяльності. Розв’яжемо систему нормальних рівнянь:

n * a0 + a1 * Xi = Yi;

a0 * Xi + a1 * (Xi^2) = (Xi * Yi)

Розрахуємо величини (Хі^2) та (Xi * Yi):

(Хі^2) = 1 213;

(Xi * Yi) = 70 058;

Величину параметру а0 визначаємо з першого рівняння:

13 * а0 + 113 * а1 = 6 416;

113 * а0 + 1 213 * а1 = 70 058;

а0 = (6 416 - 113 * а1) / 13, або а0 = 493,54 - 8,7 * а1.

Підставляючи отриманий вираз а0 у друге рівняння, знайдемо значення а1:

113 * (493,54 - 8,7 * а1) + 1 213 * а1 = 70 058;

55 769,8 – 983,1 * а1 + 1 213 * а1 = 70 058;

229,9 * а1 = 70 058 - 55 769,8;

229,9 * а1 = 14 288,2; а1 = 62,15;

а0 = 493,54 – 8,7 * 62,15; а0 = 493,54 – 540,71; а0 = -47,17.

Отже рівняння регресії в кінцевому вигляді отримало наступний вигляд:

Yсер. = -47,17 + 62,15 * Хсер.,

Перевірка:

Yсер. = -47,17 + 62,15 * 8,7 = -47,17 + 540,71;

Yсер. = 493,54.

Що свідчить про таке – при збільшенні в середньому кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” на одного клієнта, доходи від системи “клієнт-банк” зростуть на: -47,17 + 62,15 = 14,98 грн.

Підставивши рівняння регресії залежності приросту кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” від приросту загальної кількості клієнтів, у рівняння регресії залежності приросту доходу отриманого від системи “клієнт-банк” від приросту кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк”, отримаємо рівняння регресії залежності приросту доходу, що отримує банк від роботи системи “клієнт-банк”.

Yсер. = -47,17 + 62,15 * (-0,53 + 0,41 * Хсер.),

Yсер. = -80,11 + 25,48 * Хсер.

Щільність зв’язку в даному випадку можна розрахувати множенням коефіцієнта r1 на коефіцієнт r2: r = 0,97 * 0,996 = 0,966, що є досить високим показником і можна говорити про щільність зв’язку між факторами.

Використовуючи остаточне рівняння та тенденції темпу приросту кількості клієнтів керівництво банку може планувати приріст рівня доходу на наступний період. Наприклад, підставивши середньомісячний темп приросту загальної кількості клієнтів розрахуємо средньомісячний приріст доходів від системи “клієнт-банк”:

Yсер. = -80,11 + 25,48 * Хсер. = -80,11 + 25,48 * 22,5 = 493,19 коп.

Як бачимо ми майже вийшли на фактичний середній приріст доходів від системи “клієнт-банк” - 493,54грн. Похибка - 0,07% є дуже незначною, що свідчить про високу можливість довіри отриманим данним.

2.3 Структурний аналіз системи “клієнт-банк” в Київській філії АКІБ “УкрСиббанк”.

Структурний аналіз передбачає розбиття процесу чи явища на складові та вивчення окремих функціональних частин цілого. Також іншим варіантом структурного аналізу може бути ситуація, коли вивчаєме явище вже є частинию цілого – в цьому випадку порівнянню підлягає явище, що вивчається як складова більш охоплючого процесу.

В нашому випадку буде використано як перший, так і другий підхід, адже з однієї сторони послуга-система “клієнт-банк” є частиною розрахункових операцій – тобто система “клієнт-банк” є частиною значно ширшого переліку послуг, що об’єднують розрахункові операції, а з іншого боку доходи від системи “клієнт-банк” розподіляються на одноразову комісію за встановлення та щомісячні платежі – а це, в свою чергу, передбачає виділення окремих статей та подальший їх аналіз, як окремих структурних одиниць, що водночас залишаються частинами одного цілого.

В попередній частині роботи нами було проаналізовано динаміку кількості клієнтів вцілому по банку та кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” зокрема. Ми помітили певну схожість у розвитку цих двох категорій, зокрема у динаміці їхнього росту. В цій частині нам доведеться проаналізувати істотність участі клієнтів, що користуються послугами системи “клієнт-банк” у загальному обсязі клієнтів.

Ми вдамося глибше до аналізу і розрахуємо структуру платежів, що проходять через систему КФ АКІБ “УкрСиббанк”, виділивши із загального обсягу платежів, платежі, що проходять через систему “клієнт-банк”, також проаналізуємо суми платежів, і нарешті, проведемо структурний аналіз доходів від розрахункових операцій та долю в них доходів від роботи з системою “клієнт-банк” зокрема.

Для початку подамо дані про загальну кількість клієнтів, та розподіл між ними по фактору користування системою “клієнт-банк” у табличному виглді та розрахуємо процентне співвідношення між виділеними групами клієнтів.

Таблиця 2.3.1

Структура загальної кількості клієнтів та клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” у КФ АКІБ “УкрСиббанк”

Місяць

Загальна кількість клієнтів,

Кі(з)

Кількість клієнтів, що корист. ситемою “клієнт-банк”

Кі(к-б)

У % до загальної кількості клієнтів,

%

Кількість клієнтів, що не корист. ситемою “клієнт-банк”

Кі(н)

У % до загальної кількості клієнтів,

%

Січень 2001

221

29

13%

192

87%

Лютий 2001

243

43

18%

200

82%

Березень 2001

272

58

21%

214

79%

Квітень 2001

295

67

23%

228

77%

Травень 2001

322

78

24%

244

76%

Червень 2001

348

90

26%

258

74%

Липень 2001

370

95

26%

275

74%

Серпень 2001

384

101

26%

283

74%

Вересень 2001

391

105

27%

286

73%

Жовтень 2001

432

121

28%

311

72%

Листопад 2001

454

126

28%

328

72%

Грудень 2001

470

130

28%

340

72%

Січень 2002

490

136

28%

354

72%

Лютий 2002

514

142

28%

372

72%

З даних таблиці ми бачимо, що процент клієнтів системи “клієнт-банк” на протязі досліджуваного періоду знаходився у межах від 13% до 28%, причому на протязі всього періоду прослідковувалась тенденція до росту процентного відношення клієнтів, що почали застосовувати у своїй практиці систему, якщо у перші три місяці щомісячний приріст складав 5п.п., 3п.п. та 2п.п. відповідно, то в останні три – структура була абсолютно незмінною на рівні 28%, що свідчить про стабилізацію ситуації та врівноваження ситуативного перекосу, що існував на початку 2001 року.

Г
рафічне зображення розподілу банківських клієнтів у січні 2001 року предста2лено на Рис. 2.3.1.

Рис. 2.3.1 Структура розподілу кількості клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк” за фактором використання системи “клієнт-банк” у січні 2001 року.

Г
рафічне зображення розподілу банківських клієнтів у січні 2001 року представлено на Рис. 2.3.2.

Рис. 2.3.2 Структура розподілу кількості клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк” за фактором використання системи “клієнт-банк” у лютому 2002 року.

можна легко відмітити збільшення долі застосування системи “клієнт-банк” у господарському обігу компаній, безумовно враховуючи той факт, що подані розподіли є не просто ситуативними в певний період, а існує чітка тенденція до зміни розподілу на користь використання системи “клієнт-банк”.

Прогнозуючи розвиток подій на основі лінії тренду, можна сказати, що розподіл буде майже незмінним на протязі наступних трьох-чотирьох місяців, беручи до уваги той факт, що він залишався на сталому рівні протягом останніх п’яти місяців, а темп приросту загальної кількості клієнтів та темп приросту кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” на графічному зображенні (а отже і у цифровому вираженні) переплітаються в єдину лінію.

Керівництвом банку було встановлено план по розподілу кількості клієнтів за фактором використання системи “клієнт-банк” на кінець 2002 року, на рівні 32% клієнтів, що використовують систему та 68%, що її не використовують.

Таке рішення було викликане тим, що робота клієнта через систему “клієнт-банк” значно знижує завантаження, що приходиться на одного операціоніста, дозволяє оперативно обробляти інформацію, що надходить від клієнта, уникати можливих помилок клієнта при заповненні платіжних документів уже на стадії їх введення в комп’ютерний бланк, а при виявленні все-таки помилок, швидко їх виправляти.

При цьому пропускна спроможність виділених каналів зв’язку, що вже застосовуються у банку, не заповнена на 100%, що знижує коефіцієнт ефективності їхнього використання. Іншими словами – збільшення кількості клієнтів, що будуть використовувати систему “клієнт-банк” не призведе до різкого збільшення витрат. Лише через проміжки часу, після укладання угоди з певною кількістю клієнтів, банк повинен буде розширити свої зв’язкові можливості, а при необхідності – взяти на роботу додаткового співробітника відділу автоматизації. Останній елемент не є виключно витратним, адже якщо порівняти з витратами на утримання нового операційного працівника – прийом на роботу яких теж залежить від рівня завантаженості – то частота прийому на роботу працівників відділу автоматизації в порівнянні з частотою працівників операційного відділу відповідно складає як 1 : 2 (норма на одного працвника відділу автоматизації – 300 клієнтів; норма на одного працівника операційного відділу – 150 клієнтів) – тобто при рівній кількості нововведених клієнтів, банк потребує одного працівника відділу автоматизації або двох працівників операційного відділу (це досягається внаслідок комп’ютеризації процесу). До того ж уникається особистий фактор операційного працівника – можливість його несприйняття клієнтом. А також зникає проблема робочого місця (розуміти як вільних площ у приміщенні банку) тощо.

З проведеного вище аналізу ми можемо зробити висновок, що досягнення планових показників переведе банк у якісно нову площину співробітництва з клієнтом, відкриє приховані можливості.

Постає питання за рахунок яких факторів можна досягти відповідного розподілу. Існують два шляхи активних дій банку для досягнення встановлених показників: зниження рівня цін на вже існуючий продукт, або створення нового якіснішого продукту. Це завдання якраз і стоїть перед менеджерами банку.

На час написання роботи рішенням відділу менеджерів банку у погодженні з управлінням корпоративного бізнесу було прийнято рішення про проведення рекламної кампанії строком на два місяці, під час якої рішенням тарифного комітету встановлено плату за підключення до системи “клієнт-банк” – 1 грн. (цю послугу банк не може надавати безкоштовно, що пов’язано з податковим законодавством). Отже, вибрано перший шлях виконання планових показників.

Перейдемо до аналізу платіжних документів, що надаються клієнтами банку як у паперовому вигляді, так і через систему “клієнт-банк”.

На основі щомісячного звіту відділу автоматизації проведемо аналіз кількості та сум платіжних документів, що проходять через систему “клієнт-банк”.

Таблиця 2.3.2

Структура проходження платежів у КФ АКІБ “УкрСиббанк” за кількістю.

Місяць

Загальна кількість платіжних докуметів,

Кі(з)

Кількість документів, що проходять ситемою “клієнт-банк”

Кі(к-б)

У % до загальної кількості платежів,

%

Кількість документів, що надходять у паперовому вигляді

Кі(н)

У % до загальної кількості платежів,

%

Січень 2001

5842

2998

51%

2844

49%

Лютий 2001

5900

3024

51%

2876

49%

Березень 2001

5998

3103

52%

2895

48%

Квітень 2001

6304

3321

53%

2983

47%

Травень 2001

6254

3498

56%

2756

44%

Червень 2001

6350

3501

55%

2849

45%

Липень 2001

6352

3687

58%

2665

42%

Серпень 2001

6478

3857

60%

2621

40%

Вересень 2001

6542

3993

61%

2549

39%

Жовтень 2001

6713

4397

65%

2316

35%

Листопад 2001

6937

4762

69%

2175

31%

Грудень 2001

6856

4585

67%

2271

33%

Січень 2002

5527

3727

67%

1800

33%

Лютий 2002

6746

4718

70%

2028

30%

З даної таблиці ми можемо також відмітити зрушення в сторону підвищення використання системи “клієнт-банк” як засобу для доставки платіжних документів до банку. Також цікавим є той факт, що при використанні системи “клієнт-банк” частиною клієнтів, що складає від загальної кількості клієнтів - 13% - 28%, доля кількості документів, що проходять через систему складає 51% - 70% від загальної кількості документів.

Таке явище пояснюється тим, що систему “клієнт-банк” використовують в своїй діяльності, в першу чергу, великі та середні підприємства. Безумовно, показники ділової активності цих підприємств – а отже й кількості платіжних документів – значно вищі за показники малого бізнесу, що й створює таку диспропорцію та перерозподіл структури.

Для підтвердження даного факту наведемо структуру платежів за сумами операцій.

Таблиця 2.3.3

Структурний аналіз проходження платежів у КФ АКІБ “УкрСиббанк” за сумами.

Місяць

Загальна сума платіжних докуметів,

грн.

Сума по документам, що проходять ситемою “клієнт-банк”

грн.

У % до загальної суми платежів,

%

Сума по документам, що надходять у паперовому вигляді,

грн.

У % до загальної суми платежів,

%

Січень 2001

385 421 096

225 024 125

58%

160 396 971

42%

Лютий 2001

398 547 789

248 524 123

62%

150 023 666

38%

Березень 2001

416 521 148

280 214 547

67%

136 306 601

33%

Квітень 2001

404 258 025

278 547 526

69%

125 710 499

31%

Травень 2001

421 125 896

304 025 214

72%

117 100 682

28%

Червень 2001

440 125 412

314 528 956

71%

125 596 456

29%

Липень 2001

458 741 145

341 258 125

74%

117 483 020

26%

Серпень 2001

462 258 987

358 214 859

77%

104 044 128

23%

Вересень 2001

457 854 256

365 258 123

80%

92 596 133

20%

Жовтень 2001

492 090 469

383 658 082

78%

108 432 387

22%

Листопад 2001

384 937 408

283 748 633

74%

101 188 775

26%

Грудень 2001

357 045 897

276 485 258

77%

80 560 639

23%

Січень 2002

313 808 639

245 824 470

78%

67 984 169

22%

Лютий 2002

495 025 985

385 965 852

78%

109 060 133

22%

Процентна частка суми платежів, що проходять через систему “клієнт-банк” перевищує частку за кількістю платежів, що повністю підтверджує теорію, що була нами запропонована. Так, абсолютно відомо, що суми платежів, що здійснюють великі компанії у десятки, а то і сотні разів перевищують суми платіжних документів, що проводяться клієнтами малого бізнесу. Це пов’язано, як правило з великим обігом коштів у великих компаній, такі компанії часто представляють фінансовий сектор, де рух коштів відбувається без переміщення товару тощо.

Порівняємо процентну частину кількості клієнтів, кількості платіжних документів та суми платежів, що проходять через систему “клієнт-банк”.

Р
ис. 2.3.3. Динамічний ряд розподілу використання системи “клієнт-банк” за кількістю клієнтів, кількістю та сумами платежів.

Якщо процентна частка кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” не мала відрізків зниження на гістограмі, то інші показники коливались. Постійний приріст кількості клієнтів спостерігається за рахунок збільшення доступності системи для середніх та малих підприємств, що не мають вирішального впливу на кількість платежів та їх загальну суму по банку.

І нарешті, перейдемо до аналізу доходів, що отримує банк, внаслідок роботи клієнтів із системою віддаленого доступу.

Розрахуємо долю доходів від системи “клієнт-банк” у загальному обсязі доходів від розрахункових операцій та наведемо отримані дані у табличній формі.

Таблиця 2.3.4

Порівняльний аналіз доходів від операцій з системою “клієнт-банк”.

Місяць

Загальна сума доходів (за місяць),

грн.

Сума доходів, отриманих від ситеми “клієнт-банк” (за місяць)

грн.

У % до загальної суми доходів (за місяць)

%

Сума доходів, отриманих від ситеми “клієнт-банк” (наростаючим підсумком)

грн.

У % до загальної суми доходів (нарост. підсумком)

%

Січень 2001

92 138

1 690

2%

1 690

2%

Лютий 2001

149 266

2 576

2%

4 266

2%

Березень 2001

191 289

2 860

1%

7 126

2%

Квітень 2001

214 645

2 786

1%

9 912

2%

Травень 2001

246 414

3 564

1%

13 477

2%

Червень 2001

227 043

4 028

2%

17 505

2%

Липень 2001

228 502

4 120

2%

21 625

2%

Серпень 2001

177 960

4 934

3%

26 559

2%

Вересень 2001

134 980

5 646

4%

32 205

2%

Жовтень 2001

114 034

7 384

6%

39 589

2%

Листопад 2001

142 352

7 450

5%

47 039

2%

Грудень 2001

129 203

7 616

6%

54 655

3%

Січень 2002

131 346

6 970

5%

6 970

5%

Лютий 2002

204 855

8 106

4%

15 076

4%

Як видно з таблиці доля доходів від використання системи “клієнт-банк” знаходиться в межах від 2% до 6%, що є досить незначним показником, враховуючи високий процент кількості платіжних документів та суми платежів, що проходять через систему “клієнт-банк”.

Однак доходи від системи “клієнт-банк” не враховують плату клієнтів, що її використовують, щомісячних платежів за обслуговування рахунків, плати за платіжні доручення, видачу довідок і таке інше. В той же час вони відносяться до загальної суми доходів, зменшуючи частку доходів від системи “клієнт-банк”.

Водночас у динаміці доля доходів від системи “клієнт-банк” зростає і на кінець грудня 2001 року складає 6%. Це дозволило збільшити долю доходів від системи “клієнт-банк” у загальному обсязі доходів від розрахункових операцій з 2% на початку року до 3% на кінець 2001 року.

У 2002 році високий показник частки доходів від роботи з системою “клієнт-банк” зберігається на рівні 4% - 5% щомісяця, це дозволяє утримувати показник сукупний з початку 2002 року на рівні 4% або на 1% більше за показник 2001 року.

Таблиця 2.3.5

Структура доходів від системи “клієнт-банк”.

Місяць