Кореспондентські рахунки


Контрольная работа >> Банковское дело

Кафедра міжнародної економіки

Контрольна робота

з дисципліни:

"Міжнародні розрахунки і валютні операції"

Зміст

1. Питання № 6. Призначення рахунків типу лоро та ностро

1.1 Ведення кореспондентських рахунків (Лоро, Ностро)

1.2 Відкриття та функціонування рахунків "Лоро" в іноземній валюті банків-кореспондентів

1.3 Відкриття та функціонування рахунків "Ностро" в іноземній валюті

1.4 Ведення кореспондентських рахунків "Ностро" в іноземній валюті

2. Питання № 60. Форфейтинг як форма кредитування зовнішньої торгівлі. Учасники угоди та головні переваги для них

Список літератури

1. Питання № 6. Призначення рахунків типу лоро та ностро

1.1 Ведення кореспондентських рахунків (Лоро, Ностро)

Кореспондентський рахунок - це рахунок, який відкривається комерційному банку (філії) для здійснення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеного договору.

Комерційні банки встановлюють кореспондентські відносини з іншими комерційними банками шляхом відкриття кореспондентських рахунків "Лоро", "Ностро" тільки після отримання відповідної ліцензії Національного банку. Кореспондентський рахунок "Лоро" - це кореспондентський рахунок, який відкривається банком-кореспондентом комерційному банку та за яким банк-кореспондент здійснює операції з перерахування та зарахування коштів згідно з укладеним договором (Схема 1.3). Цей рахунок є кореспондентським рахунком "Ностро" у комерційному банку. Кореспондентський рахунок "Лоро" відкривається на підставі договору про встановлення кореспондентських відносин, укладеному банками-кореспондентами, умови якого повинні відповідати чинному законодавству та нормативним актам Національного банку.

Комерційні банки (філії) здійснюють активні операції за кореспондентськими рахунками в межах наявних коштів на цих рахунках, за винятком випадків, передбачених договорами.

Операції за кореспондентськими рахунками комерційних банків (філій) здійснюються на підставі розрахункових документів установлених форм.

Списання (стягнення) коштів з кореспондентських рахунків комерційних банків (філій) здійснюється тільки за розпорядженням їхніх власників, за винятком випадків, установлених законами України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів.

Банки-кореспонденти вільно вибирають спосіб розрахунків, визнаний Національним банком, а також засоби зв'язку для передавання розрахункових документів та повідомлень за умови збереження цілісності та конфіденційності інформації. При цьому способи розрахунків та засоби зв'язку обов'язково мають бути зазначені в договорі про встановлення кореспондентських відносин.

При здійсненні операцій за кореспондентським рахунком "Лоро" комерційний банк у той самий робочий день надсилає банку-кореспонденту повідомлення про це з реквізитами розрахункових документів. При списанні коштів з кореспондентського рахунку "Лоро" за розрахунковими документами банку-кореспондента повідомлення може не надсилатися.

Якщо комерційний банк з будь-яких причин не може виконати розрахунковий документ банку-кореспондента, то він має повідомити про це банк-кореспондент не пізніше наступного робочого дня після отримання цього документа.

Для підтвердження операцій, здійснених за кореспондентським рахунком, комерційний банк надсилає банку-кореспонденту (у визначений договором термін) виписку з кореспондентського рахунку. Якщо у визначений договором термін банк-кореспондент не надіслав зауваження у письмовій формі, то виписка вважається підтвердженою.

Для відкриття кореспондентського рахунку "Лоро" комерційний банк подає банку-кореспонденту такі документи:

а) заяву на відкриття кореспондентського рахунку, підписану керівником та головним бухгалтером комерційного банку;

б) копію статуту комерційного банку, посвідчену нотаріально;

в) копію ліцензії Національного банку на здійснення банківських операцій, посвідчену нотаріально;

г) картку із зразками підписів та відбитком печатки, посвідчену нотаріально.

Для відкриття кореспондентського рахунку "Лоро" філія комерційного банку подає банку-кореспонденту такі документи:

а) заяву на відкриття кореспондентського рахунку, підписану керівником та головним бухгалтером філії;

б) копію належним чином оформленого Положення про філію, посвідчену нотаріально чи банком, що створив філію;

в) копію дозволу комерційного банку на здійснення банківських операцій, засвідчену нотаріально;

г) картку із зразками підписів та відбитком печатки, посвідчену нотаріально.

При здійсненні розрахунків між банками-кореспондентами обов'язковим є кодування інформації з метою забезпечення її конфіденційності.

На підтвердження проведених операцій за кореспондентським рахунком "Лоро" (зарахуванню, списанню коштів) банк-кореспондент надсилає комерційному банку виписку за цим рахунком. Банки-кореспонденти зобов'язані забезпечувати ідентичність залишків на рахунках "Лоро" і "Ностро" у своїх балансах. Щомісяця у термін та спосіб, визначений за згодою сторін, банки-кореспонденти здійснюють звірку залишків коштів на кореспондентських рахунках "Лоро" і "Ностро".

1.2 Відкриття та функціонування рахунків "Лоро" в іноземній валюті банків-кореспондентів

З метою прискорення взаєморозрахунків комерційний банк проводить роботу щодо залучення банків-нерезидентів і резидентів до співпраці. У цій ситуації одні банки надають банківські послуги, а інші банки отримують.

Кореспондентські рахунки "Лоро" відкриваються на основі заяви банку-кореспондента. У заяві вказується перелік валют, в яких потрібне відкриття рахунку. Якщо банк ще не є кореспондентом, заява на відкриття рахунку може міститися у зверненні про встановлення кореспондентських відносин та супроводжуватися відповідними контрольними документами.

Після отримання заяви та документів банк, який відкриває кореспондентський рахунок, отримує повідомлення про прийняте рішення. Крім того, комерційний банк надсилає стандартний проект угоди про встановлення кореспондентських відносин (надалі - угода).

В угоді в обов'язковому порядку мають бути відображені такі питання:

предмет угоди;

порядок ведення рахунку;

обов'язки сторін;

відповідальність сторін;

вирішення спорів;

чинність угоди;

особливі умови;

форс-мажор;

реквізити сторін.

Крім вказаної угоди, сторони також можуть укласти "Генеральну угоду про співробітництво на міжбанківському валютному та грошовому ринках".

Порядок розрахунків і ведення кореспондентського рахунку банку-кореспондента в балансі банку визначається службовим розпорядженням про відкриття рахунку.

На кореспондентський рахунок банку-резидента в іноземній валюті зараховуються кошти в іноземній валюті, що надходять:

1) На користь резидентів.

2) На користь нерезидентів.

3) На користь самого банку за операціями, які він має право здійснювати згідно з відповідними пунктами ліцензії Національного банку України, в тому числі:

отримані банком нараховані відсотки, в тому числі за залишком коштів на кореспондентському рахунку, якщо це передбачено угодою;

готівка для поповнення кореспондентського рахунку.

4) За міжбанківськими операціями щодо купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних грошових ринках, які має право здійснювати уповноважений банк згідно з відповідними пунктами ліцензії Національного банку України.

5) За неторговельними операціями згідно з чинним законодавством України.

6) За іншими операціями відповідно до чинного законодавства України.

3 кореспондентського рахунку банку-резидента в іноземній валюті здійснюються такі операції:

1) Платежі за дорученням клієнтів-резидентів:

на користь нерезидента, тобто на рахунок нерезидента в іноземному банку за наявністю підстав для платежу, що перевіряється банком платника коштів;

на користь резидента у випадках, які передбачені чинним законодавством України;

на власний рахунок в іноземній валюті в іншому уповноваженому банку України;

для здійснення продажу іноземної валюти на міжбанківсько-му валютному ринку України;

2) Платежі за дорученням нерезидентів згідно з чинним законодавством України.

3) Власні операції самого банку, які він має право здійснювати згідно з відповідними пунктами ліцензії Національного банку України, в тому числі:

списання іноземної валюти за обслуговування кореспондентського рахунку, якщо це передбачено угодою і Тарифами комісійної винагороди за надання банківських послуг банкам-кореспондентам при проведенні операцій в іноземних валютах;

зняття готівкової іноземної валюти з власного кореспондентського рахунку в уповноваженому банку України для підкріплення власної каси;

4) Міжбанківські операції з продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних грошових ринках, які має право здійснювати уповноважений банк згідно з відповідними пунктами ліцензії Національного банку України.

5) Перерахування за неторговельними операціями згідно з чинним законодавством України.

Інші операції відповідно до чинного законодавства України.

1.3 Відкриття та функціонування рахунків "Ностро" в іноземній валюті

Відкриття кореспондентського рахунку "Ностро" проводиться за необхідністю розвитку кореспондентської мережі "Ностро" з метою виконання платежів та інших банківських операцій. При виборі іноземних кореспондентів перевага віддається державним банкам, банкам, які мають державне значення, та великим комерційним банкам, а також відділенням першокласних іноземних банків у даній країні, щодо зобов'язань яких їхні головні контори підтвердили свою відповідальність. Крім того, звертається увага на наявність затвердженого звіту незалежного міжнародного аудитора та проведення аудиту відповідно до міжнародних стандартів.

Укладення міжбанківських угод для відкриття клірингових рахунків здійснюється на основі міжнародних договорів України, що встановлюють клірингову систему розрахунків. Відповідно до спільної Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 02.04.1994 № 207 клірингові розрахунки передбачаються міжурядовими угодами про торговельно-економічне співробітництво з країнами із замкненими і частково конвертованими валютами за визначеними в угодах переліками, які додаються до цих угод.

Порядок розрахунків та ведення кореспондентського рахунку в уповноваженому українському банку визначається окремим службовим розпорядженням, яке готується після отримання повідомлення банку-кореспондента про відкриття кореспондентського рахунку.

Службове розпорядження є підставою для включення банку-кореспондента до списку банків-кореспондентів Банку, а також для відкриття в його балансі відповідних рахунків. Кожному розпорядженню присвоюється самостійний номер.

Підрозділи і установи банку здійснюють операції з міжнародних розрахунків суворо відповідно до вказаних розпоряджень.

Серед банків-кореспондентів виділяються банки, що рекомендуються для проведення розрахунків з експортно-імпортних операцій з метою формування списку головних банків-кореспондентів. „. Український банк проводить регулярний аналіз відносин з банками-кореспондентами. При аналізі рахунків "Ностро" приділяється велика увага витратам з ведення рахунку, активності його використання, наявності додаткових послуг. Крім того, враховується ступінь довіри зазначеному банку і можливості розвитку відносин з ним.

1.4 Ведення кореспондентських рахунків "Ностро" в іноземній валюті

Відповідно до діючого законодавства на рахунки "Ностро" в іноземній валюті зараховуються кошти, що надходять:

1) На користь клієнтів банку;

2) На користь банку, в тому числі:

а) одержані банком нараховані відсотки, в тому числі за залишком коштів на кореспондентському рахунку, якщо це передбачено умовами ведення рахунку або угодою;

б) зарахування з іншого кореспондентського рахунку в іноземній валюті, відкритого в іншому банку-кореспонденті.

3) За міжбанківськими операціями:

а) з іншими банками-нерезидентами через їхні власні кореспондентські рахунки;

б) з уповноваженими банками України, які мають право на здійснення цих операцій, згідно з відповідними пунктами ліцензії Національного банку України.

4) Внаслідок купівлі на міжбанківському валютному ринку України згідно з чинним законодавством України та відповідно до порядку торгівлі валютними цінностями, встановленого Національним банком України.

5) За неторговельними платежами, згідно з чинним законодавством України.

6) За іншими операціями, які не суперечать чинному законодавству України.

З кореспондентського рахунку "Ностро" в іноземній валюті здійснюються такі операції:

1) Платежі за дорученням клієнтів банку:

а) на користь резидентів;

6) на користь нерезидентів.

2) Власні операції банку, в тому числі:

а) перерахування іноземної валюти за обслуговування кореспондентського рахунку, якщо це передбачено умовами ведення рахунку або угодою;

б) перерахування на власний кореспондентський рахунок, відкритий в іншому уповноваженому банку.

3) Міжбанківські операції:

а) з іншими банками-нерезидентами через їхні власні кореспондентські рахунки;

б) з уповноваженими банками України, які мають право на здійснення цих операцій згідно з відповідними пунктами ліцензії Національного банку України.

4) Продаж іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України згідно з чинним законодавством України та відповідно до порядку торгівлі валютними цінностями, встановленого Національним банком України.

5) Перерахування за неторговельними операціями згідно з чинним законодавством України.

6) Інші операції, які не суперечать чинному законодавству України.

2. Питання № 60. Форфейтинг як форма кредитування зовнішньої торгівлі. Учасники угоди та головні переваги для них

Операцією, подібною до факторингу, є форфейтинг. Форфейтинг, на відміну від факторинга, є одноразовою операцією, пов'язаною зі стягненням коштів шляхом перепродажу придбаних прав на товари і послуги.

Форфейтування - термін, який зазвичай вживається для позначення купівлі зобов'язань (векселів), погашення яких припадає на будь-який час у майбутньому і які виникають у процесі постачання товарів і послуг (здебільшого експортних операцій) без обернення на будь-якого попереднього боржника. Слово "afor-fait" французького походження і означає "відмову від прав", що складає суть операцій по форфейтуванню.

При форфейтуванні продавець вимоги, наприклад, переказ-ного векселя, захищає себе від будь-якого регресу (регрес - зворотня вимога про відшкодування сплаченої суми) включенням у індосамент слів "без обороту". Продавцем векселя, що форфейтується зазвичай є експортер; він акцептує його в якості платежу за товари чи послуги і прагне передати усі ризики і відповідальність за інкасування форфейтеру (тобто банку, що обліковує векселя) в обмін на негайну оплату готівкою.

Зазвичай форфейтуванню підлягають торгові тратти або прості векселя, хоча теоретично заборгованість у будь-якій формі могла б бути форфейтованою. До менш використовуваних форм належить акредитив і відстрочені платежі, що випливають із нього. Перевага простих і переказних векселів пояснюється їхнім вживанням у якості інструментів торгового фінансування протягом тривалого часу і властивої їм операційної простоти.

Остаточний вибір того або іншого платіжного засобу в міжнародних торгових і кредитних угодах залежить від чисельних юридичних, економічних і політичних розумінь, що не дозволяє використати якесь загальне правило.

Якщо імпортер не є першокласним позичальником, що користується безсумнівною репутацією, будь-яка заборгованість, яка форфейтується обов'язково повинна бути гарантована у формі аваля або безумовної і безвідзивної банківської гарантії, прийнятної для форфейтера.

Виконання цієї умови є особливо важливим, якщо розглядати угоду як незворотну, тому що у випадку неплатежу з боку боржника, форфейтер може покластися тільки на цю форму банківської гарантії як на свою єдину гарантію.

Форфейтування - найчастіше застосовувана і важлива із середньострокових угод, тому що охоплює термін від 6 місяців до 5-6 років. Проте кожен форфейтер установлює свої тимчасові рамки, виходячи, головним чином, із ринкових умов для визначеної угоди.

При форфейтуванні купівля векселів здійснюється із відрахуванням (дисконтом) відсотків авансом за весь термін кредиту. Експортер, таким чином, фактично перетворює свою кредитну операцію по торговій угоді в операцію з готівкою. У цьому випадку він відповідає одноразово лише за задовільне виготовлення і постачання товарів, а також за правильне оформлення документів по зобов'язаннях. Ця остання обставина разом із наявністю фіксованої процентної ставки, стягнутої за всю операцію на самому її початку, робить форфейтування цілком прийнятною послугою для експортера і відносно недорогою альтернативою іншим сучасним формам комерційного рефінансування (погашення статей заборгованості за рахунок знов отриманих кредитів).

Після того, як форфейтер одержав вексель, має місце дисконтування, тобто утримання узгодженої, знижки за відповідний період із номінальної суми векселя. У результаті дисконтування експортер одержує за вексель визначену суму готівки. З боку експортера, операція на цьому завершена, оскільки він вже одержав оплату за поставлені товари цілком, і за умовами угоди з форфейтером укладена з ним угода зворотньої сили не має. Операції по форфейтуванню рідко відбуваються за плаваючими дисконтними ставками.

Як уже згадувалося, величезна кількість зобов'язань, які підлягають форфейтуванню, приймає форму простих або переказних векселів, виставлених на боржника бенефіціаром і акцептованих боржником. Переважання цих форм боргових документів визначається такими міркуваннями:

популярність, тому що ці види зобов'язань існують в усьому світі із давнини. Багаторічний досвід користування такого роду документами веде до значного полегшення спілкування сторін-учасників і, як правило, сприяє швидкому і безперешкодному здійсненню операцій;

узгоджена на міжнародному рівні правова основа закладена Міжнародною конвенцією про комерційні векселі, (прийнята Женевською конференцією в 1930 p). Ця конвенція - чіткий кодекс практичних дій. Хоча вона підписана лише представниками країн-учасниць, там були розроблені принципи, пізніше прийняті зовнішньоторговельним законодавством більшості держав.

Іншими кредитними документами, також придатними для форфейтування, є рахунки дебіторів і відстрочені зобов'язання по акредитиву.

Форфейтер повинен визначити для себе характер угоди, тобто з'ясувати, з якими цінними паперами йому доведеться мати справу - фінансовими чи товарними. Фінансові векселі - це цінні папери, випущені з метою акумуляції засобів, що позичальник надалі може використовувати за своїм розсудом. Товарні ж векселі оформляються у випадку угод купівлі-продажу продукції. Однак границя між фінансовими і товарними угодами у визначеній мірі розмита (скажемо, виписується вексель без здійснення торгової угоди, але потім отримані засоби використовуються для покупки яких-небудь товарів).

Велика частина векселів, які продаються на вторинному форфейтинговом ринку, є товарними. Тому у випадку пропозиції фінансових паперів обов'язковим вважається попереднє письмове попередження про це. Якщо ця умова порушена, покупець фінансових паперів має право зажадати анулювання угоди.

Форфейтер завжди повинний мати на руках короткий опис угоди, що лежить в основі операцій з векселями. Воно може бути отримане по телексі або факсу при попереднім обговоренні умов операцій.

Після того як форфейтер з'ясує характер угоди, він повинний визначити наступне:

Об'єм фінансування, валюта, термін.

Хто є експортером і в якій країні він знаходиться? Це питання важливе, тому що хоча фінансування забезпечується без права регресу, існують обставини, при яких форфейтер може висунути претензії експортеру. Кредитоспроможність експортера також має значення. Крім того, форфейтер повинний перевірити дійсність підписів на векселях,

Хто є імпортером і з якої він країни? Для перевірки вірогідності підписів і відповідності оформлення векселів законодавству форфейтер повинний точно визначити імпортера і його місцезнаходження.

Хто є гарантом і з якої він країни?

Чим оформляється борг, що піддягає форфетуванню: простим векселем, перекладним і т.д.?

Яким чином борг застрахований?

Періоди погашення векселів, суми погашення.

Вид експортованих товарів. Це питання цікавить форфейтера, по-перше, з погляду доцільності всієї угоди, по-друге, з позиції легальності експорту.

Коли буде вироблятися постачання товару? Дата повинна бути близька до дати надання фінансування. Важливо також і те, що гарант навряд чи зможе авалірувати вексель доти, поки постачання не буде здійснена.

Коли надійдуть документи, що підлягають дисконтуванню? Поки документи не будуть отримані, форфейтер не зможе перевірити і дисконтувати їх.

Які ліцензії й інші документи за умовами контракту повинні бути представлені для постачання товарів? Форфейтер несе відповідальність за те, що не виникне ніяких затримок у виконанні контракту, який ним фінансується.

У яку країну буде зроблений платіж форфейтеру? Це важливо знати, оскільки платіж у закордонний банк може затримати одержання засобів, і така затримка повинна бути врахована при дисконтуванні паперів, існує також можливість заморожування засобів на рахунках владою країни, і ця можливість теж повинна бути врахована при розрахунку дисконту. Форфейтер може навіть відмовитися від угоди, якщо його не влаштовує банк, у який надійдуть засобу.

Яка кредитоспроможність гаранта?

Чи можна буде надалі продати папера за прийнятною ціною?

Чи є які-небудь сумніви в кредитоспроможності, компетентності або експортера імпортера і на чому вони ґрунтуються?

Чи існує можливість покупки даного боргу з обліком уже наявних у портфелі форфейтера цінних паперів? Яка при цьому очікується ступінь ризику?

Після цього форфейтер може називати свою тверду ціну.

Після того як досягнута попередня домовленість про угоду, форфейтер посилає документи з пропозицією (телексом або листом) експортеру, що повинний письмово підтвердити свою згоду. Форфейтер також перелічує документи, з якими йому необхідно ознайомитися до того, як він приступить до дисконтування векселів (ліцензія на експорт товарів, інші повідомні документи). Знайомство з зазначеною документацією повинне дати йому можливість переконатися в тім, що угода здійсниться.

Коли пропозиція буде прийнята експортером, він повинний підготувати серію перекладних векселів або підписати угоду про прийняття простих векселів від покупця. На даній стадії експортер повинний також одержати гарантію або аваль на свої векселі. Крім того, він робить напис на векселях: "без права регресу". Таким чином, будуть готові всі документи, на основі яких форфейтер може зробити дисконтування, навіть якщо відвантаження товарів фактично ще придбаного їм оборотного документа. Якщо таким забезпеченням є аваль, то, наприклад, по англійських законах таке зобов'язання вважається дійсним і аваліст як гарант несе таку ж відповідальність, як і індосант документа.

Визначення номінальної вартості векселів, які підлягають фор-фейтувашио. Якщо імпортер і експортер домовилися, що платіж за товари або послуги буде здійснений шляхом виписки середньострокових борових зобов'язань, експортерові необхідно встановити номінальну вартість цих векселів. Задача зводиться до встановлення співвідношення відсотка за кредит і продажної ціни. Засоби встановлення цього співвідношення можуть змінюватися.

Можна зробити висновок Форфейтування служить юридично найпоширенішим засобом рефінансування зовнішньо-торговельного комерційного кредиту.

Найважливіші переваги форфейтування для експортера пов'язані, у першу чергу, із повним перенесенням валютних, комерційних, політичних, переказних і інших видів ризику та форфейтера (банк), що робить форфейтування найкращим для продавця (табл.1).

Таблиця 1

Переваги і недоліки форфейтингових операцій

Учасники

форфейтингових

операцій

Переваги

Недоліки

Експортер

- надання форфейтингових послуг на основі фіксованої ставки;

фінансування за рахунок форфейтера без права регресу на експортера;

можливість одержання готівки відразу після постачання продукції або надання послуг, що благотворно відбивається на загальній ліквідності, знижує обсяг банківських позик, дає можливість реінвестування засобів;

відсутність витрат часу і грошей на керування боргом або на організацію його погашення;

відсутність ризиків (усі валютні ризики, ризики зміни процентних ставок, а також ризик банкрутства гаранта несе форфейтер)

простота документації і можливість швидкого оформлення вексельних боргових інструментів;

конфіденційний характер даних операцій;

можливість швидко упевнитися в тім, що форфейтер готов фінансувати угоду, оперативно погодити умови угоди;

можливість заздалегідь одержати від форфейтера опціон на фінансування угоди по фіксованій ставці, що дозволяє експортеру заздалегідь підрахувати свої витрати і включити їх у контрактну ціну, розрахувати інші підсумкові цифри.

- необхідність підготувати документи таким чином, щоб на самого експортера не було регресу у випадку банкрутства гаранта, а

також необхідність знати законодавство країни імпортера, що визначає форму векселів, гарантій і авалю;

можливість виникнення затруднень у випадку, якщо імпортер пропонує гаранта, що не влаштовує форфейтера;

більш висока, чим при звичайному

комерційному кредитуванні, маржа форфейтера.

Імпортер

- простота і швидкість оформлення документації;

можчивість одержання продовженого кредиту по фіксованій процентній ставці;

можливість скористатися кредитною лінією в банку.

- зменшення можливості одержати банкі-вський кредит при користуванні банківською гарантією;

необхідність платити комісію за гарантію;

більш висока маржа форфейтера;

можливість виникнення труднощів з опла-тою векселя як абстрактного зобов'язання у випадку постачання некондиційних чи товарів невиконання експортером яких-небудь інших умов контракту.

Форфейтер

- можливість легко реалізувати куплені активи на вторинному ринку;

більш висока маржа, чим при операціях кредитування;

простота і швидкість оформлення документації.

- відсутність права регресу у випадку

несплати боргу;

необхідність знання вексельного

законодавства країни імпортера;

відповідальність за перевірку кредитоспроможності гаранта;

необхідність нести всі процентні

ризики до закінчення терміну векселів;

неможливість зробити платіж раніш

терміну;

ризик трансферту;

ризик коливання валютних курсів.

Гарант

простота оформлення угоди;

одержання комісії за свої послуги.

- абсолютне зобов'язання оплати

гарантованого їм векселя.

Список літератури

  1. Арчакова О. Деякі особливості національного регулювання валютного ризику [Текст] / О. Арчакова // Финансовые риски. - 2007. - N 2. - C.67-73

  2. Банковское дело [Текст]: учебник / Финансовая академия при правительстве РФ; ред. О.И. Лаврушин. - Изд.4-е, стер. - М.: КНОРУС, 2006. - 768 с.

  3. Бездітко Ю.М. Валютне регулювання [Текст]: навчальний посібник / Ю.М. Бездітко, О.О. Мануйленко, Г.А. Стасюк. - Херсон: Олді-плюс, 2004. - 272 с.

  4. Бурений А.Н. Фьючерсные, форвардные и опционные рынки. - М.: Тривола, 1995. - 240 с.

  5. Валютне регулювання [Текст]: навчальний посібник / Ю.М. Бездітко, О.О. Мануйленко, Г.А. Стасюк. - Херсон: Олді-плюс, 2004. - 272 с.

  6. Віднійчук-Вірван Л.А. Міжнародні розрахунки і валютні операції [Текст]: навчальний посібник / Л.А. Віднійчук-Вірван. - Львів: Магнолія 2006, 2007. - 214 с.

  7. Єпіфанов А.О. Операції комерційних банків [Текст]: навчальний посібник / А.О. Єпіфанов, Н.Г. Маслак, І.В. Сало. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2007. - 523 с.

  8. Ковни Ш., Такки К. Стратегии хеджирования. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 208 с.

  9. Колб Робертп У. Финансовые деривативы: Учебник. - Изд.2-е: Пер. с англ. - М.: Информ. - изд. дом "Филинь", 1997. - 360 с.

  10. Международная торговля: Финансовые операции, страхование и другие услуги: Пер. с англ. - К.: Торг. - изд. бюро BHV, 1994. - 480 с.

  11. Михайлів З.В. Міжнародні кредитно-розрахункові відносини та валютні операції [Текст]: навчальний посібник / З.В. Михайлів, З.П. Гаталяк, Н.І. Горбаль; Мін-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львівська політехніка". - Львів: Львівська політехніка, 2004. - 244 с.

  12. Пебло М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения: Пер. с фр. / Под ред. Н.С. Бабинцевой. - М.: Прогресе, 1994.496 с.

  13. Примостка Л.О. Банківський менеджмент: Хеджування фінансових ризиків: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1998. - 106с.

  14. Про систему валютного регулювання і валютного контролю [Текст]: декрет / Україна. Кабінет Міністрів. - [Б. м.: б. и.], 1993. - Б. ц.

  15. Редхзд К., Хьюс С. Управление финансовыми рисками: Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 288 с.

  16. Резнікова О.О. Удосконалення чинної системи валютного регулювання [Текст] / О.О. Резнікова // Фінанси України. - 2001. - N 7. - C.16-22

  17. Руденко Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції [Текст]: підручник / Л.В. Руденко. - Вид.2-ге, перероб. і доп. - К.: ЦУЛ, 2007. - 632 с.

  18. Сурен Л. Валютные операции: Основы теории и практики: Пер. с нем. - М.: Дело, 1998. - 176 с.

  19. Хомутенко В.П. Фінанси зовнішньоекономічної діяльності [Text]: навчальний посібник / В.П. Хомутенко, В.В. Немченко, І.С. Луценко. - К.: ЦУЛ, 2009. - 474 с.

  20. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Управління валютними ризиками:

  21. Навч. посібник. - К.: Знання, КОО, 1998. - 444 с.