Банки та контролюючі функції їх у державі


Реферат >> Банковское дело

РЕФЕРАТ

на тему:

Банки та контрольні функції їх у державі

Банки у своєму розвитку пройшли еволюційний шлях і удосконалювалися разом із суспільно-економічними фор­маціями. У сучасних умовах розвитку світового господарст­ва банки є центрами акумуляції коштів та нагромадження їх. Вони виконують функції центрів грошового обігу, креди­тування суб'єктів господарської діяльності; здійснюють гро­шові розрахунки, обіг векселів, емісію грошей та цінних па­перів, операції із золотом, іноземною валютою та інші функції. За функціями і характером виконуваних операцій банки поділяють на емісійні, комерційні, інвестиційні, ощадні та ін. У нашій країні функціонує дворівнева банківська систе­ма. На першому рівні функціонує Національний банк Украї­ни, на другому — комерційні банки різних форм власності, спеціалізації та сфери діяльності.

Ринок істотно розширює сферу банківської діяльності. Зарубіжні банки, що з'являються в Україні, використову­ють нові підходи до задоволення потреб клієнтів у нових послугах із урахуванням специфічних особливостей міжна­родних операцій. Відкриваються нові ринки капіталів, які трансформували традиційні системи вкладів, розвитком між-банківського ринку. Комерційні банки практикують фінан­сування під заставу майна, розвивають споживчий кредит, фінансування комерційної діяльності, виконання операцій :і євровалютою, створення кредитних карток та ін. На зміну паперовій технології обробки документів приходить банківсь­ка індустрія з пластиковими картками і ЕОМ; зростає вико­ристання касових автоматів і автоматичних касових машин, створюються АСУ банку, які дають можливість реально нада­вати послуги з інформаційної обробки даних, що для банків є новим видом маркетингових послуг. Основними послугами для всієї банківської системи України є електронна пошта, що охоплює всю інформаційну і розрахунково-кредитну систему банків.

В умовах становлення ринкової економіки з багатоуклад­ними формами власності виникла конкуренція і в банківсь­кій діяльності щодо обслуговування приватних осіб.

Прибуткове залучення коштів вкладників, здійснюване за ініціативою ощадних і кредитних банків, призвело до гост­рої конкуренції з комерційними банками.

Багатогранна банківська діяльність в умовах становлен­ня ринкової економіки потребує постійного удосконалення, яке неможливе без фінансового контролю і впровадження

науково обгрунтованих методик щодо поліпшення банківсь­кої справи.

Національний банк України (НБУ) створений у 1991 р., має у своїй структурі Кримське республіканське і 24 облас­них управлінь, які діють від його імені у межах наданих їм повноважень і функцій.

НБУ підзвітний Верховній Раді України і оперативно підпорядкований Кабінету Міністрів України. Йому надано монопольне право емісійного і розрахункового центру дер­жави, випуску грошей у обіг. Він встановлює організаційно-технічні основи здійснення грошового обігу, зокрема:

правила збереження, перевезення та інкасації готівки;

правила виконання касових операцій банками і господа­рюючими суб'єктами;

створює і керує резервними фондами банкнот і монети;

встановлює ознаки платоспроможності грошових знаків. Як розрахунковий центр держави НБУ встановлює пра­вила здійснення безготівкових розрахунків господарюючи­ми суб'єктами, а також організовує розрахунки між комерцій­ними банками України. Він представляє інтереси держави у стосунках із центральними банками інших держав, у міжна­родних фінансово-кредитних установах. Національний банк України:

встановлює правила і провадить реєстрацію комерцій­них банків, видає ліцензії на ведення валютних операцій, здійснює контроль за діяльністю комерційних банків на те­риторії України. Крім того, веде рахунки комерційних бан­ків, здійснює їх розрахунково-касове обслуговування, надає кредити комерційним банкам, встановлює правила функціо­нування міжбанківського кредитного ринку в Україні;

організовує касове виконання бюджету банківської сис­теми України, за рішенням Верховної Ради України надає кредити уряду, виконує операції з розміщення державних цінних паперів, обслуговування внутрішнього державного боргу;

виконує операції, пов'язані з функціонуванням валютного ринку України. Так, за погодженням з урядом встановлює офіційний валютний курс національних грошей, створює валютні резерви, організовує операції з монетарними мета­лами.

У структурі НБУ є контрольно-ревізійний (аудиторсь­кий) підрозділ, який здійснює контроль за діяльністю ко­мерційних банків, спрямований на стабілізацію банківської системи, захист інтересів вкладників, профілактику ризику у діяльності комерційних банків.

Розрізняють зовнішній і внутрішній банківський ризик. Зовнішній ризик — неліквідність (неспроможність банку забезпечити регулярну оплату своїх зобов'язань); валютний ризик (збитки від несприятливої зміни валютного курсу в умовах наявності відкритої валютної позиції); ризик валют­ної ставки (збитки від зміни відсоткової ставки, встановле­ної НБУ, в умовах фіксованої відсоткової ставки по нада­них кредитах); ризик із цінними паперами (збитки від зміни курсу цінних паперів, що знаходяться у портфелі банку).

Внутрішній ризик — комерційні й оперативно-технічні ризики — це втрати, обумовлені низьким професійним рів­нем працівників банків (погана організація внутрішнього аудиту та бухгалтерського обліку, техніки безпеки тощо), що призводять до банкрутства банків, самоліквідності.

Інтеграція банківської системи України у міжнародні банківські системи потребує наукової розробки не лише фі­нансового контролю, а й всієї банківської діяльності.

Наука в банківській діяльності — це цілеспрямовані дії на виявлення і використання резервів підвищення ефектив­ності фінансових ресурсів у розвитку народного господарст­ва для задоволення соціальних і культурних потреб членів суспільства. Виконання цього завдання потребує подальшо­го розвитку теорії і наукового узагальнення передової прак­тики банківської справи в сучасних умовах реформування суспільно-економічного ладу. Виходячи із цього, найважливі­шою проблемою науки є розвиток економіки за допомогою удосконалення наукової теорії функції грошей, спрямованої на забезпечення практики банківської діяльності новими постулатами щодо підвищення ефективності виробництва і трудової діяльності в суспільстві.

Наука про грошові системи інтегрується з науковими знаннями про кредитні системи, цінні папери і фондові біржі, міжнародні валютні та кредитно-розрахункові відносини, банківські системи. Така інтеграція дає змогу створити чіт­ку систему знань про розвиток банківської діяльності в умо­вах ринкової економіки. Спираючись на глибокі знання об'єк­тивних зв'язків дійсності, наука виявляє об'єктивні еконо­мічні закони розвитку банківської системи та її функції у суспільстві. Завдяки тому, що банківська система обслуго­вує всі сфери життя держави, наука у цій галузі має стати знаряддям передбачення наслідків емісії грошей, випуску в обіг цінних паперів, впровадження нових умов кредитування суб'єктів господарювання та розробки рекомендацій щодо запобігання інфляційним процесам, необумовленому зрос­танню цін на товарному ринку, зниженню життєвого рівня людей та іншим кризовим явищам в економіці.

Відмінною рисою науки з банківської справи є її актив­ний пошуковий характер. Вона постійно розвивається відпо­відно до вимог управління виробничими відносинами і про­дуктивними силами. Якщо наука не виявляє раціональних шляхів вирішення практичних питань банківської справи, то вона не може відповідати на потреби, якими зумовлений її розвиток. Ось чому наука про банківську діяльність є не тільки системою наукових знань, які пояснюють цю діяль­ність, а й одночасно засобом, методом її подальшого удоско­налення. Наука про банківську діяльність — це динамічна сукупність теорії і методу. Вона виробила свою мову (систе­му понять і термінологію), має свою анатомію, тобто струк­туру галузей економічної науки.

Напрями розвитку банківської діяльності в сучасних умо­вах визначаються проблемами розвитку економіки, основ­ними серед яких є проблеми вартості грошей, інфляційні процеси, розбалансування розрахункових відносин всередині Держави та з іноземними контрагентами. Найважливішими засобами вирішення цих проблем виступають прискорювачі науково-технічного прогресу у виробництві найбільш доско­налої конкурентоспроможної продукції за якістю, кількістю і вартістю; зростання продуктивності праці, підвищення тех­нології виробництва всіх галузей до рівня світових стандартів. У вирішенні цих проблем чільне місце посідає контролі)

діяльності банківської системи.

Крім загальнодержавних економічних проблем, вирішення

яких неможливе без добре налагодженої банківської системи та її контролю, функціонування банків залежить також від наукового вирішення питань банківської індустрії. Зокрема, потрібні науково обгрунтовані методики створення телеко-мунікацій, інформаційно-пошукових систем міжнародного рівня, типового програмного забезпечення, спеціалізованих комп'ютерних систем контролю, автоматизованих робочих місць працівників банку на базі ПЕОМ та новітніх інфор­маційних технологій.

Отже, банківський контроль е важливою ланкою у системі економічного контролю і спрямований на регулювання еконо­мічних відносин через грошовий обіг та кредитно-розрахун­кові відносини