–еформи ѕетра –∆

дипломна€ работа: »стори€

ƒокументы: [1]   Word-166665.doc —траницы: Ќазад 1 ¬перед
















ƒипломна робота

–еформи ѕетра –∆


«м—÷ст


¬ступ

–озд—÷л 1. ѕол—÷тично-адм—÷н—÷стративн—÷ реформи ѕетра –∆

–озд—÷л 2. ѕодатков—÷ та в—÷йськов—÷ перетворенн€ в –ос—÷йськ—÷й держав—÷ наприк—÷нц—÷ XVII - перш—÷й чверт—÷ XVIII ст.

–озд—÷л 3. ѕротекц—÷он—÷зм —÷ меркантил—÷зм у соц—÷ально-економ—÷чних реформах ѕетра –∆

–озд—÷л 4. –ƒвропе—„зац—÷€ рос—÷йсько—„ культури

¬исновки

—писок використаних джерел —÷ л—÷тератури


¬ступ


јктуальн—÷сть теми. Ќеобх—÷дн—÷сть реформ рано чи п—÷зно визр—÷ва—‘ в кожн—÷й держав—÷. Ќапевно, нема—‘ тако—„ кра—„ни в св—÷т—÷, де б н—÷коли не в—÷дбувалис€ перетворенн€. –∆ в ”кра—„н—÷ вже тривалий час зд—÷йснюютьс€ реформи в р—÷зних галуз€х. ¬с—÷ пол—÷тичн—÷ сили, приход€чи до "ади, зазвичай мають "асну програму перетворень, €к—÷ повинн—÷ покращити становище в держав—÷, проте, згодом ви€вл€—‘тьс€, н—÷хто достеменно не зна—‘, що —÷ €к саме треба реформувати. ј в—÷д зд—÷йснюваних перетворень значною м—÷рою залежить майбутн—‘ нашо—„ держави. “ому дл€ нас дуже важливим —‘ —÷сторичний досв—÷д реформ. яскравим прикладом у цьому в—÷дношенн—÷ можуть служити реформи ѕетра –∆. Ќам варто врахувати його досв—÷д зд—÷йсненн€ перетворень, щоб не допустити под—÷бних помилок —÷ дос€гти бажаних результат—÷в. “ому, виход€чи з вищесказаного, вважа—‘мо тему нашо—„ дипломно—„ роботи актуальною в наш час.

ћета роботи. ћетою нашо—„ роботи —‘ досл—÷дити реформи ѕетра –∆, —„хн—÷ причини й передумови, позитивн—÷ —÷ негативн—÷ насл—÷дки.

ќбтјў—‘кт досл—÷дженн€. ќбтјў—‘ктом нашого досл—÷дженн€ —‘ пол—÷тично-адм—÷н—÷стративн—÷, податков—÷, в—÷йськов—÷, соц—÷ально-економ—÷чн—÷ та культурн—÷ реформи ѕетра –∆.

ѕредмет досл—÷дженн€. ѕредметом досл—÷дженн€ —‘ методи, €кими зд—÷йснювалис€ реформи, д—÷€льн—÷сть ѕетра –∆, його сподвижник—÷в, створених ним установ.

«авданн€. ўоб дос€гти поставлено—„ мети, необх—÷дно виконати так—÷ завданн€:

  1. досл—÷дити пол—÷тично-адм—÷н—÷стративн—÷ реформи ѕетра –∆;
  2. проанал—÷зувати податков—÷ та в—÷йськов—÷ перетворенн€ в –ос—÷йськ—÷й держав—÷ наприк—÷нц—÷ XVII - в перш—÷й чверт—÷ XVIII ст.;
  3. вивчити соц—÷ально-економ—÷чн—÷ реформи;
  4. простежити культурн—÷ реформи, процес —‘вропе—„зац—÷—„ рос—÷йсько—„ культури.

’ронолог—÷чн—÷ рамки роботи. ’ронолог—÷чн—÷ рамки роботи охоплюють пер—÷од з 1695 по 1725 р.

√еограф—÷чн—÷ рамки роботи. √еограф—÷чн—÷ рамки роботи охоплюють т—÷ територ—÷—„, €к—÷ входили до складу –ос—÷йсько—„ держави на час проведенн€ ѕетром –∆ реформ (дивитис€ додаток ј).

ќгл€д —÷стор—÷ограф—÷—„. ќсобист—÷сть ѕетра –∆ в —÷стор—÷—„ –ос—÷—„, його епоха та реформи завжди привертали увагу —÷сторик—÷в. —еред них можна назвати ¬.ќ.¬а лючевського, €кий в тјё урсе русской историитјЁ багато уваги прид—÷лив критичному анал—÷зу д—÷€льност—÷ ѕетра –∆, його реформам —÷ —„х значенню в —÷стор—÷—„ –ос—÷йсько—„ держави. ¬—÷н створив свою ориг—÷нальну систему погл€д—÷в на цар€ —÷ його перетворенн€.  лючевський вважав, що в—÷йна була головним руш—÷—‘м реформаторсько—„ д—÷€льност—÷ ѕетра –∆, в—÷йськова реформа - —„—„ початковим моментом, впор€дкуванн€ ф—÷нанс—÷в - —„—„ к—÷нцевою метою. –еформа тјёзасво—„ла характер —÷ прийоми насильницького перевороту, свого роду революц—÷—„тјж ¬она була боротьбою деспотизму з народом, з його в—÷дстал—÷стютјЁ [55; c. 202, 203].

–еформ ѕетра –∆ торкавс€ в монограф—÷—„ тјёƒипломати€ ѕетра ѕервоготјЁ —÷ ћ.ћ.¬аћолчанов. ¬—÷н вважав, що перетворенн€ р—÷зко посилили розвиток –ос—÷—„ —÷ зробили —„—„ одн—÷—‘ю з найсильн—÷ших держав св—÷ту. ѕроте, зд—÷йснюючи реформи, —‘вропе—„зуючи кра—„ну, цар тјёне збиравс€ сл—÷по насл—÷дувати –ƒвропу, а лише використати методи, досв—÷д, уроки передових кра—„н дл€ того, щоб швидко надолужити в—÷дставанн€ –ос—÷—„тјЁ [67; c. 117].

¬.¬. ћаврод—÷н у прац—÷ тјё–ождение новой –оссиитјЁ високо оц—÷нив реформи ѕетра –∆ —÷ стверджував, що вони перетворили ћосковську –усь на могутню –ос—÷йську —÷мпер—÷ю. ќднак автор проанал—÷зував —÷ негативн—÷ сторони реформ: держава ѕетра –∆ була кр—÷посницькою, а усп—÷хи у зд—÷йсненн—÷ перетворень були дос€гнут—÷ шл€хом жорстокого гн—÷ту —÷ експлуатац—÷—„ народних мас, що значно пог—÷ршило —„хн—‘ становище [62].

¬.–∆. Ѕуганов у монограф—÷—„ тјёѕетр ¬еликий и его врем€тјЁ назвав ѕетра –∆ великим реформатором, €кий не лише тјёпродовжив справи д—÷да, батька —÷ брата, але пров—÷в —„х на такому р—÷вн—÷ —÷ з такими вражаючими усп—÷хами, €к—÷ —÷ не снились його попередникамтјЁ. ¬с—÷ реформи ѕетра –∆, на думку Ѕуганова, кр—÷м загального, стратег—÷чного задуму - перебудови житт€ держави, наближенн€ –ос—÷—„ до загально—‘вропейського р—÷вн€, значною м—÷рою мали за мету реорган—÷зац—÷ю збройних сил. ƒосл—÷дник вважав, що реформи мали переломне значенн€ в —÷стор—÷—„ –ос—÷—„ [28].

–ƒ.¬.¬ајн—÷с—÷мов у прац—÷ тјё¬рем€ петровских реформтјЁ виклав —÷стор—÷ю реформ ѕетра –∆. ¬—÷н не лише назвав цар€ ген—÷альним реформатором, €кий перетворив –ос—÷ю на велику державу, але й розкрив негативн—÷ сторони його реформ, зокрема оформленн€ самодержавства, формуванн€ системи безправних стан—÷в, зм—÷цненн€ кр—÷посництва, €к—÷ сутт—‘во загальмували розвиток середньов—÷чного за сво—‘ю суттю сусп—÷льства. ќсобливу увагу автор звернув на те, що ѕетро –∆ зд—÷йснював сво—„ реформи методами насильства —÷ примусу. ¬—÷н намагавс€ по€снити, тјё€к, коли —÷ чому виникла —÷ €к розвивалась у ѕетратјж —÷де€ зд—÷йсненого на "асному народ—÷ гранд—÷озного насильницького експерименту по створенню тјёрегул€рно—„тјЁ пол—÷цейсько—„ державитјЁ [21; c. 14].

ћ.–∆. ѕавленко у сво—„й монограф—÷—„ тјёѕетр ¬еликийтјЁ також висв—÷тлював реформи ѕетра –∆. ¬—÷н дав у ц—÷лому позитивну оц—÷нку перетворенн€м, але при цьому вказав —÷ на —„хн—÷ негативн—÷ сторони. «начну увагу автор прид—÷лив проблем—÷ оформленн€ абсолютизму —÷ становленн€ бюрократ—÷—„ в –ос—÷—„, —÷де—„ тјёзагального благатјЁ —÷ створен—÷й ѕетром –∆ систем—÷ всеохоплюючого контролю —÷ регламентац—÷—„, €к—÷ не виправдали спод—÷вань свого творц€. ѕавленко зазначав, що держава тјёв результат—÷ перетворень вигл€дала оновленою, створеною —÷з врахуванн€м досв—÷ду державного буд—÷вництва кра—„н «ах—÷дно—„ –ƒвропитјЁ [71; c. 513].

Ќеоднозначну оц—÷нку реформ ѕетра –∆ зробив я.–ƒ. ¬одарський у статт—÷ тјёѕетр¬а–∆тјЁ. ¬—÷н вважав, що в результат—÷ реформ ѕетро –∆ забезпечив незалежн—÷сть –ос—÷—„ —÷ зробив —„—„ одн—÷—‘ю —÷з найсильн—÷ших держав –ƒвропи, однак в той же час зм—÷цнив самодержавство —÷ кр—÷посницький устр—÷й в кра—„н—÷ —÷ внасл—÷док цього його д—÷—„ тјёзагальмували прогресивний розвиток –ос—÷—„ —÷ створили умови дл€ його гальмуванн€ ще прот€гом п—÷втора стол—÷тт€тјЁ [33; c. 77].

ј.Ћ. √олубенко, ё.ћ. “епл—÷цький у прац—÷ тјЁѕравители. (’роника тыс€челетий от цар€ »рода до президента √орбачева)тјЁ зазначали, що к—÷нцевий результат реформ ѕетра –∆ був суперечливий. ¬изнавши очевидн—÷ усп—÷хи перетворень, вони звернули увагу на значну втрату населенн€, зм—÷цненн€ кр—÷посницьких в—÷дносин, спов—÷льненн€ кап—÷тал—÷стичного розвитку –ос—÷—„. јвтори стверджували, що тјё—‘вропе—„зац—÷€тјЁ була поверховою, суть системи, €к —÷ ран—÷ше, зводилас€ до аз—÷атсько-деспотично—„ ментальност—÷, що разюче в—÷др—÷зн€лас€ в—÷д —‘вропейсько—„тјЁ [37; c. 205].

–еформ ѕетра –∆ торкавс€ —÷ Ќ. ƒейв—÷с у сво—„й прац—÷ тјё–ƒвропа: –∆стор—÷€тјЁ. ¬—÷н вважав, що тјёреформи не д—÷€ли €к велика обтјў—‘днавча сила, - навпаки: вони под—÷лили царевих п—÷дданих, надто в справах рел—÷г—÷йних та нац—÷ональних.  р—÷м того, вони спромоглис€ запровадити лише форми зах—÷дних —÷нституц—÷й, нехтуючи самий —„хн—÷й зм—÷сттјЁ [40; c. 673].

–ƒ.¬. јл—‘кс—‘—‘ва у статт—÷ тјё»спользование европейского опыта управлени€ государством при ѕетре –∆тјЁ зазначала, що реформуванн€ орган—÷в "ади —÷ управл—÷нн€ ѕетро –∆ зд—÷йснював за —‘вропейськими (перш за все шведським) зразками, а особлив—÷стю запозиченн€ —÷ноземного досв—÷ду була масштабн—÷сть —÷ буквальн—÷сть. Ќа думку досл—÷дниц—÷, незважаючи на те, що багато нововведень були невдалими, тјё–ос—÷€ за ѕетра зробила р—÷шучий крок в—÷д аз—÷атського принципу волод—÷нн€ паном сво—„ми п—÷дданими в напр€м—÷ бюрократичного управл—÷нн€ державою —‘вропейського типутјЁ [20; c. 28].

ќгл€д джерел. ¬ажливими джерелами дл€ досл—÷дженн€ реформ ѕетра –∆ —‘ його укази. «окрема, в указ—÷ цар€ в—÷д 22 лютого 1711 р. йшлос€ про заснуванн€ —енату. ѕетро –∆ визначив його склад - 9 сенатор—÷в —÷ обер-секретар. « тексту указу видно, що —енат створювавс€ €к тимчасова установа - на час в—÷дсутност—÷ цар€ [14].

¬ розпор€дженн—÷ ѕетра –∆ в—÷д 2 березн€ 1711 р. були визначен—÷ обовтјў€зки —енату. —еред них: нагл€дати за судами, державними видатками, п—÷клуватис€ про збиранн€ податк—÷в, залученн€ двор€н на в—÷йськову службу, про торг—÷влю, в тому числ—÷ зовн—÷шню. “аким чином, розпор€дженн€ св—÷дчить про те, що з самого початку свого —÷снуванн€ —енат отримав досить широк—÷ повноваженн€ [15].

–∆нший указ ѕетра –∆ в—÷д 5 березн€ 1711 р. визначив принципи —÷ форми роботи —енату, в основ—÷ €ких був покладений принцип колег—÷альност—÷. ÷ей же указ визначив спос—÷б обранн€ обер-ф—÷скала, його обовтјў€зки —÷ способи —„х реал—÷зац—÷—„. ¬—÷н запровадив —÷нститут ф—÷скал—÷в, €к—÷ повинн—÷ були зд—÷йснювати та—‘мний нагл€д за вс—÷ма —÷ вс—÷м [16].

¬ постанов—÷ ѕетра –∆ про заснуванн€ колег—÷й в—÷д 1718 р. по€снювалос€, що таке колег—÷—„ —÷ чим вони в—÷др—÷зн€лис€ в—÷д приказ—÷в, зам—÷сть €ких запроваджувалис€. ÷ар намагавс€ об“—рунтувати думку про те, що колег—÷—„ кращ—÷ в—÷д приказ—÷в, оск—÷льки президенти в колег—÷€х не мають тако—„ сили, €к стар—÷ судд—÷, —÷ не можуть н—÷чого вир—÷шувати без згоди сво—„х товариш—÷в. “аким чином, об“—рунтовувавс€ принцип колег—÷альност—÷, покладений в основу д—÷€льност—÷ нового апарату управл—÷нн€ [17].

”каз про —‘диноспадкуванн€ в—÷д 23 березн€ 1714 р. завершив —÷ юридично оформив злитт€ пом—÷сть —÷ вотчин в —‘дину тјёнерухомутјЁ спадкову "асн—÷сть. ¬одночас в—÷н обмежував право двор€нина розпор€джатис€ ц—÷—‘ю "асн—÷стю: заборон€лось продавати —÷ закладати —„—„, а також д—÷лити на частини м—÷ж спадко—‘мц€ми. ”каз ч—÷тко встановлював, €ким чином ма—‘ в—÷дбуватис€ успадковуванн€ в р—÷зних випадках, але завжди вс€ нерухома "асн—÷сть могла бути передана лише одному з спадко—‘мц—÷в, а рухоме майно одержували вс—÷ —÷нш—÷ [12].

”каз про куп—÷влю до завод—÷в с—÷л в—÷д 18 с—÷чн€ 1721 р. дозвол€в промисловц€м, незалежно в—÷д —„хньо—„ соц—÷ально—„ належност—÷, купувати дл€ сво—„х завод—÷в кр—÷посних сел€н, щоб використовувати —„х на заводських роботах. ¬одночас указ обмежував право волод—÷нн€ такими роб—÷тниками: вони оголошувались нев—÷дтјў—‘мною "асн—÷стю п—÷дпри—‘мства, через те —„х заборон€лось продавати, закладати —÷ запов—÷дати без мануфактури, дл€ €ко—„ вони були куплен—÷. ÷ей указ став ще одним кроком на шл€ху перетворенн€ рос—÷йських мануфактур на кр—÷посницьк—÷ [13].

¬ постанов—÷ ѕетра –∆ в—÷д 20 с—÷чн€ 1714 р. йшлос€ про орган—÷зац—÷ю св—÷тських шк—÷л в пров—÷нц—÷—„. ¬она постановл€ла в—÷д—÷слати в губерн—÷—„ вчител—÷в - випускник—÷в математичних шк—÷л, щоб вони навчали д—÷тей двор€н —÷ п—÷дд€чих арифметики —÷ основ геометр—÷—„. ƒл€ двор€нських д—÷тей навчанн€ в цих школах було обовтјў€зковим —÷ стало дл€ них сво—‘р—÷дною повинн—÷стю: постанова заборон€ла одружуватис€ тим, хто не пройшов зазначений курс навчанн€ [5].

ўе одним св—÷дченн€м реформ ѕетра –∆ в галуз—÷ осв—÷ти —‘ його —÷нструкц—÷€ волонтерам 1697 р. ¬она призначалас€ дл€ двор€н, €ких цар в—÷дправл€в за кордон вчитис€, —÷ викладала програму навчанн€. «г—÷дно —÷нструкц—÷—„, головними предметами вивченн€ мали бути нав—÷гац—÷€ —÷ суднобудуванн€.  р—÷м того, кожен з волонтер—÷в повинен був навчити дан—÷й спец—÷альност—÷ закр—÷пленого за ним солдата —÷ найн€ти на рос—÷йську службу двох майстр—÷в морсько—„ справи. “ак ѕетро –∆ намагавс€ швидко забезпечити –ос—÷ю необх—÷дними —„й спец—÷ал—÷стами [3].

¬ажливими джерелами з —÷стор—÷—„ реформ ѕетра –∆ —‘ регламенти. ќдним з них був Ѕерг-прив—÷лей 1719 р. - регламент Ѕерг-колег—÷—„. ¬—÷н визначав —„—„ права —÷ обовтјў€зки, а також п—÷льги —÷ прив—÷ле—„ "асник—÷в металург—÷йних завод—÷в. «г—÷дно Ѕерг-прив—÷лею, Ѕерг-колег—÷€ керувала г—÷рничою справою —÷ мала широк—÷ повноваженн€ в ц—÷й галуз—÷. Ѕерг-прив—÷лей також вказував, €к отримати дозв—÷л на заснуванн€ завод—÷в. ¬—÷н дозволив вс—÷м —÷ кожному знаходити, добувати —÷ обробл€ти метали —÷ м—÷нерали, засновувати заводи €к на "асних, так —÷ на чужих земл€х. ѕ—÷дпри—‘мц—÷ лише повинн—÷ були платити землевласнику 32-у частину прибутку. ’то не мав кошт—÷в на заснуванн€ заводу, м—÷г вз€ти позику у держави. “аким чином, Ѕерг-прив—÷лей вс—÷л€ко спри€в розвитку металург—÷йно—„ промисловост—÷ в –ос—÷—„ [1].

–егламент ћануфактур-колег—÷—„ 1723 р. визначав права —÷ обовтјў€зки ц—÷—‘—„ установи. «г—÷дно нього, ћануфактур-колег—÷—„ належала верховна "ада над вс—÷ма мануфактурами —÷ фабриками, вона повинна була вс—÷л€ко спри€ти п—÷дпри—‘мництву в легк—÷й промисловост—÷, заснуванню нових мануфактур, нагл€дати за д—÷€льн—÷стю п—÷дпри—‘мств —÷ допомагати —„м в раз—÷ необх—÷дност—÷. –егламент також передбачав п—÷льги —÷ прив—÷ле—„ дл€ "асник—÷в мануфактур —÷ дозвол€в вс—÷м бажаючим засновувати нов—÷ п—÷дпри—‘мства, об—÷ц€ючи всеб—÷чне спри€нн€. ¬важа—‘мо, що регламент ћануфактур-колег—÷—„ найб—÷льш повно в—÷добразив принципи промислово—„ пол—÷тики ур€ду ѕетра –∆ [8].

ћитний тариф 1724 р. був €скравим в—÷дображенн€м протекц—÷он—÷стсько—„ пол—÷тики ур€ду. ¬—÷н встановлював дуже високе вв—÷зне мито на —÷ноземн—÷ товари, €кщо так—÷ сам—÷ товари виробл€лис€ в достатн—÷й к—÷лькост—÷ на рос—÷йських мануфактурах. Ќижчим митом обкладалис€ товари, €к—÷ в –ос—÷—„ хоч —÷ виготовл€ли, але не в достатн—÷й к—÷лькост—÷, а м—÷н—÷мальним - т—÷, €к—÷ в –ос—÷—„ не виробл€ли. « товар—÷в, €к—÷ вивозили з кра—„ни, ст€гували низьке мито. ¬ин€тком було високе заборонне мито на сировину, необх—÷дну дл€ рос—÷йських фабрик. “аким чином, митний тариф захищав рос—÷йську промислов—÷сть в—÷д —÷ноземно—„ конкуренц—÷—„ [11].

ќдним з найважлив—÷ших документ—÷в рос—÷йсько—„ —÷стор—÷—„ був “абель про ранги 1722 р. ¬—÷н вводив нову —÷—‘рарх—÷ю чин—÷в, €к—÷ можна було отримати завд€ки особист—÷й служб—÷, п—÷дн—÷маючись поступово в—÷д чину до чину. ¬с—÷ посади були розпод—÷лен—÷ тјёпо горизонтал—÷тјЁ на три паралельних р€ди посад во—‘нних (в тому числ—÷ сухопутних, гвард—÷йських, артилер—÷йських, морських), статських —÷ придворних —÷ кожен р€д тјёпо вертикал—÷тјЁ був розд—÷лений на 14 ранг—÷в, або клас—÷в. ƒо “абелю були додан—÷ статт—÷, €к—÷ детально розтјў€снювали його суть. «окрема, вказувалос€, що певний ранг можна отримати лише завд€ки "асним заслугам. “абель також надавав можлив—÷сть отримати двор€нство, в тому числ—÷ спадкове, вих—÷дц€м з —÷нших стан—÷в [9].

÷—÷нними джерелами з —÷стор—÷—„ реформ ѕетра –∆ —‘ публ—÷цистичн—÷ твори, зокрема трактат ‘еофана ѕрокоповича тјёѕравда воли монаршейтјЁ, виданий в 1722 р. ¬—÷н об“—рунтовував указ ѕетра –∆ в—÷д 5 лютого 1722 р., €кий встановлював новий пор€док престолонасл—÷дуванн€, зг—÷дно €кого цар м—÷г призначати соб—÷ спадко—‘мц€ на св—÷й виб—÷р —÷ в будь-€кий час зм—÷нити сво—‘ р—÷шенн€. ‘. ѕрокопович у трактат—÷ подав в—÷домост—÷ про р—÷зн—÷ форми правл—÷нн€ —÷ державного устрою, про витоки верховно—„ "ади. ¬—÷н об“—рунтував указ про самодержавну форму правл—÷нн€, посилаючись на приклади з рос—÷йсько—„ —÷ св—÷тово—„ —÷стор—÷—„, —в€те ѕисьмо, норми звича—‘вого права [18].

¬ажлив—÷ св—÷дченн€ про становище –ос—÷йсько—„ —÷мпер—÷—„ на час смерт—÷ ѕетра –∆ можна почерпнути з генеральних в—÷домостей  ирилова. «окрема, в—÷н подав дан—÷ про рос—÷йську промислов—÷сть у 1727 р., назвавши п—÷дпри—‘мства, €к—÷ —÷снували в той час, —„хню к—÷льк—÷сть —÷ м—÷i€ —„х розм—÷щенн€. ÷е дало можлив—÷сть побачити результати реформ ѕетра –∆ в галуз—÷ промисловост—÷ [7].

ƒжерелом з —÷стор—÷—„ реформ к—÷нц€ XVII - першо—„ чверт—÷ XVIII ст. —‘ й вислови ѕетра –∆, наприклад, про морську справу, про себе —÷ сво—„х сподвижник—÷в, вз€т—÷ з його лист—÷в, указ—÷в та —÷нших документ—÷в. ¬они допомагають краще зрозум—÷ти мотивац—÷ю вчинк—÷в ѕетра –∆, мету реформ —÷ —„хню суть [4, 6].

ѕрактичне значенн€ роботи. ƒана дипломна робота може бути використана при п—÷дготовц—÷ до сем—÷нарських зан€ть з —÷стор—÷—„ заруб—÷жних словтјў€н, —÷стор—÷—„ –ос—÷—„, до урок—÷в з всесв—÷тньо—„ —÷стор—÷—„ в школ—÷, дл€ написанн€ —÷нших наукових роб—÷т.

Ќаукова новизна. ƒана робота присв€чена суто реформам ѕетра –∆. јвтори намагалис€ висв—÷тлити вс—÷ значн—÷ перетворенн€ в –ос—÷—„ к—÷нц€ XVII - першо—„ чверт—÷ XVIII ст., показати —„хн—‘ суперечливе значенн€ в —÷стор—÷—„ кра—„ни. –еформи прискорили одн—÷ процеси й одночасно загальмували —÷нш—÷. –ос—÷€ за короткий час наблизилас€ до р—÷вн€ тогочасних —‘вропейських кра—„н, але водночас були закладен—÷ п—÷двалини дл€ —„—„ в—÷дставанн€ в—÷д них в майбутньому. «важаючи на це, пер—÷од реформ ѕетра –∆ був одним —÷з найважлив—÷ших в —÷стор—÷—„ –ос—÷—„.

” структурному в—÷дношенн—÷ дана робота склада—‘тьс€ з вступу, чотирьох розд—÷л—÷в, висновк—÷в —÷ додатк—÷в. ¬ ц—÷лому робота без списку використаних джерел —÷ л—÷тератури та додатк—÷в займа—‘ 70 стор—÷нок. ¬ списку використаних джерел нал—÷чу—‘тьс€ 18 джерел, в списку використано—„ л—÷тератури - 64 науков—÷ статт—÷ —÷ монограф—÷—„.


–озд—÷л 1. ѕол—÷тично-адм—÷н—÷стративн—÷ реформи ѕетра –∆


ѕрийшовши до "ади в 1689 р., ѕетро –∆ успадкував традиц—÷йну систему управл—÷нн€ XV–∆–∆ ст. - з Ѕо€рською думою —÷ приказами €к центральними установами. «а сво—‘ю суттю це були складов—÷ частини системи управл—÷нн€ станово-представницько—„ монарх—÷—„, проте з цього часу в пол—÷тичн—÷й структур—÷ все ч—÷тк—÷ше про€вл€лас€ еволюц—÷€ в б—÷к зм—÷цненн€ абсолютизму [21; c. 150].

ѕерша нова установа, —÷з заснуванн€ €ко—„ сл—÷д починати —÷стор—÷ю пол—÷тично-адм—÷н—÷стративних реформ к—÷нц€ XVII - першо—„ чверт—÷ XVIII ст., - ѕреображенський приказ - був створений на початку 1695 р. ¬—÷н був типовою установою перех—÷дного пер—÷оду, в €кому нове т—÷сно перепл—÷талось —÷з старим. ѕод—÷бно до старих приказ—÷в ѕреображенський приказ був установою багатофункц—÷ональною. јле в—÷н докор—÷нно в—÷др—÷зн€вс€ в—÷д них тим, що в галуз—÷ пол—÷тичного розшуку його д—÷€льн—÷сть не обмежувалась рамками €ко—„-небудь частини чи област—÷ кра—„ни, а поширювалась на всю державу —÷ в—÷дпов—÷дно йому п—÷дкор€лис€ по ц—÷й л—÷н—÷—„ вс—÷ решта центральн—÷ —÷ м—÷iев—÷ установи. Ќа думку досл—÷дниц—÷ √ол—÷ково—„, ц€ абсолютно нова "астив—÷сть ѕреображенського приказу дозвол€—‘ вважати його першим централ—÷зованим органом управл—÷нн€. Ќа початок 1697 р. в ньому опинились обтјў—‘днаними: кер—÷вництво боротьбою з пол—÷тичними противниками ѕетра –∆, управл—÷нн€ ѕреображенським —÷ —еменовським полками —÷ охорона громадського пор€дку в ћоскв—÷ [36; c. 8, 9, 14]. ѕередача у в—÷домство ѕреображенського приказу виключного права суду по пол—÷тичних злочинах в—÷дразу поставила його вище —÷нших приказ—÷в, дала право за доносом арештувати будь-кого незалежно в—÷д його соц—÷ального —÷ службового становища. «в'€зок з царем —÷ незалежн—÷сть в—÷д —÷нших установ в—÷н збер—÷г прот€гом всього правл—÷нн€ ѕетра –∆ [19; c. 251, 254].

ѕершою значною пол—÷тично-адм—÷н—÷стративною реформою була м—÷ська. ѕочаток —„й покладено двома указами 30 с—÷чн€ 1699 р. ѕерший —÷з них, пов—÷домл€ючи, що торгово-промисловому —÷ всьому посадському населенню ћоскви створюютьс€ тјёприказные волокитытјЁ —÷ збитки, через що тјёокладные многие доходы учинились в доимкетјЁ, вилучав московських гостей, торгових людей гостино—„ сотн—÷ —÷ жител—÷в палацових —÷ чорних слобод з в—÷данн€ приказ—÷в (—„х було в—÷с—÷м) —÷ во—‘вод —÷ передавав у в—÷данн€ у в—÷дношенн—÷ збору вс—÷х податк—÷в —÷ суду виборним з —„хнього ж середовища особам - бурм—÷страм, що входили в самост—÷йний орган управл—÷нн€ - Ѕурм—÷стерську палату. ќстанн€ ставала —÷ центральним органом управл—÷нн€ дл€ посадського населенн€ вс—÷—‘—„ –ос—÷йсько—„ держави. « листопада того ж року Ѕурм—÷стерська палата одержала назву –атуш—÷.

ƒругий указ 30 с—÷чн€ 1699 р. проголошував утворенн€ орган—÷в м—÷ського управл—÷нн€ на м—÷i€х, мотивуючи —„хню необх—÷дн—÷сть прагненн€м зв—÷льнити посадське населенн€ в—÷д утиск—÷в, неправд —÷ насильств —÷з боку во—‘вод —÷ др—÷бних приказних чин—÷в, через що знову ж таки порушувалос€ планом—÷рне надходженн€ податк—÷в у скарбницю —÷ —„хн—‘ зростанн€. ќднак, на в—÷дм—÷ну в—÷д першого указу, що засновував Ѕурм—÷стерську палату незалежно в—÷д вол—÷ населенн€ ћоскви, виб—÷р бурм—÷стр—÷в —÷ заснуванн€ земських —÷зб на м—÷i€х передавалис€ на розсуд самих торгово-промислових людей м—÷ст, палацових —÷ чорних с—÷л —÷ волостей з одною обов'€зковою умовою, що за тјёмилость и призрение великого государ€тјЁ, тобто за створенн€ орган—÷в самовр€дуванн€, посадське населенн€ на м—÷i€х повинно сплачувати пр€м—÷ податки в скарбницю в подв—÷йному розм—÷р—÷. ќпитуванн€ м—÷ст ви€вило незабаром, що переважна б—÷льш—÷сть з них в—÷дмовилис€ прийн€ти реформу на таких умовах. „ерез такий поворот справи ур€д в—÷дмовивс€ в—÷д збору податк—÷в у подв—÷йному розм—÷р—÷, але указом 20 жовтн€ 1699 р. реформа була зроблена обов'€зковою —÷ введена повсюдно [64; c. 232-233].

÷€ реформа мала на мет—÷ зб—÷льшенн€ доход—÷в казни шл€хом впор€дкуванн€ збору пр€мих —÷ непр€мих податк—÷в, а також пожвавленн€ ремесла, промисловост—÷ —÷ торг—÷вл—÷. Ќа думку ћолчанова, створенн€ центрального органу м—÷ського самовр€дуванн€ - Ѕурм—÷стерсько—„ палати, чи –атуш—÷, означало по€ву головно—„ державно—„ каси, куди надходили збори з м—÷ст вс—÷—‘—„ кра—„ни —÷ зв—÷дки вони пот—÷м витрачалис€ за вказ—÷вкою цар€ на загальнодержавн—÷ потреби, головним чином на п—÷дготовку —÷ веденн€ в—÷йни [67; с. 129]. «а словами ж  лючевського, московська ратуша зв—÷тувала в—÷дразу царю, минаючи прикази, —÷ стала чимось на зразок м—÷н—÷стерства м—÷ст —÷ м—÷ських збор—÷в [55; с. 140].

 р—÷м м—÷сько—„ реформи, €ка запровадила нов—÷ установи, ѕетро –∆ з—÷ сво—„ми приб—÷чниками зайн€лис€ й старими. ¬важа—‘мо, що найважлив—÷ш—÷ зм—÷ни просл—÷дковуютьс€ у вищому ешелон—÷ "ади - Ѕо€рськ—÷й дум—÷. ¬ ц—÷лому ƒума зберегла традиц—÷йне значенн€ аристократичного органу "ади. ѕроте зм—÷нивс€ к—÷льк—÷сний —÷ €к—÷сний склад Ѕо€рсько—„ думи. “ак, в 1691-1692 рр. в —„—„ склад—÷ нараховувалось 182 особи, в 1698-1699 рр. стало 112 ос—÷б, а на 1 с—÷чн€ 1702 р. залишилось т—÷льки 86 ос—÷б, тобто за дес€тил—÷тт€ чисельн—÷сть ƒуми зменшилась б—÷льше, н—÷ж вдв—÷ч—÷ [71; c. 107]. —тар—÷ бо€ри та —÷нш—÷ помирали, нов—÷ ж призначенн€ майже не в—÷дбувались. Ѕо€рська дума, таким чином, вимирала природним шл€хом.  р—÷м того, на зас—÷данн€х були присутн—÷ми далеко не вс—÷, зазвичай 30-40 ос—÷б, так €к одних посилали з дорученн€ми по кра—„н—÷, —÷нших просто не запрошували. Ќайголовн—÷ше ж в тому, на нашу думку, що Ѕо€рська дума вир—÷шувала другор€дн—÷ питанн€, важлив—÷ справи розгл€дав —÷ вир—÷шував сам цар. ѕов—÷домл€ли про його р—÷шенн€ —÷менн—÷ укази [28; с. 57]. ўе один показник зм—÷ни Ѕо€рсько—„ думи - перетворенн€ —„—„ складу. ¬ аристократичну за сво—‘ю суттю установу проникало все б—÷льше представник—÷в неродовитого двор€нства —÷ приказних д—÷лк—÷в [71; c. 107].

« року в р—÷к зростала роль Ѕлижньо—„ канцел€р—÷—„, створено—„ в 1699 р. ÷€ установа вважалась канцел€р—÷—‘ю Ѕо€рсько—„ думи, але фактично зам—÷н€ла ƒуму. ¬ Ѕлижню канцел€р—÷ю входили дов—÷рен—÷ люди цар€, кер—÷вники приказ—÷в, що не мали думного чину - —„х було 8 ос—÷б. ¬они створили тјё онз—÷л—÷ю м—÷н—÷стр—÷втјЁ, що була безпосередн—÷м попередником —енату [51; с. 230].

¬—÷домост—÷ про зас—÷данн€ ƒуми обриваютьс€ десь близько 1704 р., хоча вже з 1701 р. —„—„ функц—÷—„ €к вищого ур€дового органу стала виконувати тјё онс—÷л—÷€ м—÷н—÷стр—÷втјЁ. ¬она зосередила у сво—„х руках всю "аду на час в—÷дсутност—÷ в ћоскв—÷ цар€, що перебував переважно на театр—÷ во—‘нних д—÷й.  онкретно - вона займалас€ управл—÷нн€м приказами —÷ канцел€р—÷€ми, орган—÷зовувала забезпеченн€ арм—÷—„ вс—÷м необх—÷дним, в—÷дала ф—÷нансовими питанн€ми —÷ буд—÷вництвом. ¬ д—÷€льност—÷ тјё онс—÷л—÷—„тјЁ ми ч—÷тко бачимо риси всезростаючо—„ бюрократизац—÷—„ управл—÷нн€. ¬она ви€вл€лас€ в стаб—÷л—÷зац—÷—„ складу тјё онс—÷л—÷—„тјЁ, у встановленн—÷ режиму роботи, строгому розпод—÷л—÷ обов'€зк—÷в —÷ в—÷дпов—÷дальност—÷ м—÷ж —„—„ окремими членами. Ќа нашу думку, саме прагненн€м домогтис€ бюрократичним шл€хом ефективност—÷ —÷ в—÷дпов—÷дальност—÷ тјё онс—÷л—÷—„тјЁ по€сню—‘тьс€ знаменитий указ ѕетра –∆ в—÷д 7 жовтн€ 1707 р. на —÷м'€ –омодановського: тјё»зволь объ€вить при съезде в ѕолате всем министром, которые в  онзилию съезжаютца, чтоб они вс€кие дела, о которых советуют, записывали и каждой бы министр своею рукою подписывали, что зело нужно, надобно и без того отнюдь никакого дела не определ€ли, ибо сим вс€кого дурость €влена будеттјЁ [21; с. 151-152].

–еформи торкнулис€ —÷ приказно—„ системи - наприк—÷нц—÷ XVII ст. в н—÷й в—÷дбувалис€ звичн—÷ в адм—÷н—÷стративн—÷й практиц—÷ зм—÷ни: де€к—÷ прикази —÷з зникненн€м в них необх—÷дност—÷ л—÷кв—÷довувались, —÷нш—÷ зтјў€вл€лис€ [71; c. 106]. Ќа 1¬авересн€ 1699 р. нараховувалось б—÷льше чотирьох дес€тк—÷в приказ—÷в. як —÷ ран—÷ше, проводилось —„х обтјў—‘днанн€: за близьк—÷стю, однор—÷дн—÷стю доручених —„м справ, за традиц—÷—‘ю. Ќаприклад, в лютому 1700 р. обтјў—‘днали –∆ноземський —÷ –ейтарський прикази. ќчолив нове в—÷домство в званн—÷ тјёобер-ком—÷саратјЁ кн€зь я.‘.¬аƒолгорукий, тому називали його тјёѕриказом ком—÷сар—÷—„тјЁ, п—÷зн—÷ше - ѕриказом ¬—÷йськових справ. “од—÷ ж закрили  аменний приказ, зам—÷сть нього виникло в—÷домство тјёгенерал-пров—÷антатјЁ окольничого —.–∆. язикова (зб—÷р з ус—÷—‘—„ держави хл—÷бних запас—÷в, —„х розпод—÷л у в—÷йськах). 19 травн€ ѕушкарський приказ передали у в—÷данн€ тјёгенерала артилер—÷—„тјЁ ќ. јрчиловича, —÷ з початку 1701 р. його в—÷домство почали називати ѕриказом артилер—÷—„, але —÷нод—÷, €к —÷ ран—÷ше, називали —÷ ѕушкарським приказом. Ќагл€д за буд—÷вництвом воронезького флоту цар доручив ‘.ћ. јпракс—÷ну, €кому був присво—‘ний чин адм—÷ралтейц€, - в результат—÷ виник јдм—÷ралтейський приказ. 24 серпн€ 1700 р. створили ще один новий приказ - –удокопний - дл€ орган—÷зац—÷—„ роб—÷т з пошуку руд, тјёзолотых и серебр€ных и иныхтјЁ. Ѕули л—÷кв—÷дован—÷ прикази ¬еликорос—÷йський —÷ ¬олодимирський,  остромська четверть [27; c. 271, 272]. ¬ цей же час зтјў€вл€ютьс€ канцел€р—÷—„ (зокрема, ѕосольська пох—÷дна канцел€р—÷€) - нов—÷ установи приказного типу [47; c. 242].

¬с—÷ ц—÷ адм—÷н—÷стративн—÷ зм—÷ни - пр€мий результат —÷н—÷ц—÷ативи ѕетра –∆. « одного боку, в—÷н робив те ж, що —÷ його попередники, намагавс€ €кось централ—÷зувати, узагальнити, спростити управл—÷нн€. « другого - цар вводив нов—÷ установи, перш за все по в—÷йськовому управл—÷нню, —÷ це зрозум—÷ло - починалась ѕ—÷вн—÷чна в—÷йна за вих—÷д до Ѕалтики. «агальна к—÷льк—÷сть приказ—÷в зменшилась з 44 до 34 [28; c.¬а58].

ѕетро –∆ реорган—÷зовував дипломатичну службу. ƒивуючи сп—÷вв—÷тчизник—÷в, цар з 1699 р., на в—÷дм—÷ну в—÷д сво—„х попередник—÷в на рос—÷йському престол—÷, "асноручно п—÷дписував акти м—÷жнародного характеру - грамоти, ратиф—÷кац—÷—„. ¬—÷н сам, за закритими дверима, в—÷в переговори з —÷ноземними представниками в ћоскв—÷ [27; c. 270].

¬ т—÷сному звтјў€зку з перетворенн€ми орган—÷в державного управл—÷нн€ перебувають перетворенн€ в галуз—÷ права. ¬они виразились перш за все у створенн—÷ нових нормативних акт—÷в - артикул—÷в, устав—÷в —÷ регламент—÷в —÷ в загальному п—÷днесенн—÷ законодавчо—„ д—÷€льност—÷ ур€ду ѕетра –∆ [65; c. 159]. ќсоблив—÷ над—÷—„ покладались на ѕалату про уложенн€, створену зг—÷дно указу в—÷д 18 лютого 1700 р. (працювала до 1703 р.) дл€ п—÷дготовки нового ”ложенн€ зам—÷сть застар—÷лого ”ложенн€ 1649 р. јле —„—„ зусилл€ ви€вилис€ марними, причому причини невдач—÷ залишаютьс€ незрозум—÷лими. ¬она припинила сво—‘ —÷снуванн€ так само неспод—÷вано, €к —÷ зтјў€вилас€ [71; c. 106-107]. ѕ—÷зн—÷ше (в 1714 —÷ 1720-1725 рр.) були створен—÷  ом—÷с—÷—„ дл€ кодиф—÷кац—÷—„ права, але —„хн€ робота також не була завершена [65; c. 159].

Ќе обминув сво—‘ю увагою ѕетро –∆ —÷ церкву. Ќа думку ћолчанова, в нього були причини вважати духовенство потенц—÷йною опозиц—÷—‘ю реформам. “ому ѕетро –∆ вз€в курс на послабленн€ впливу церкви. ¬—÷н зажадав в—÷д не—„ зв—÷т—÷в про доходи, змусив будувати за сво—„ кошти корабл—÷, заборонив споруджувати в монастир€х нов—÷ корпуси, а тим —÷з —÷—‘рарх—÷в, хто мав пом—÷ст€, платити платню [67; c. 131-132].

¬ жовтн—÷ 1700 р. помер патр—÷арх јдр—÷ан. ƒалекогл€дний тјёприбыльщиктјЁ ќ. урбатов висловлював думку, що в—÷д патр—÷архату тјёдобра никакого не будеттјЁ —÷ рекомендував з обранн€м нового патр—÷арха тјёдо времени обождатьтјЁ [51; c.275]. ѕетро –∆ повною м—÷рою скориставс€ порадами  урбатова —÷ оточенн€, тому патр—÷арха вибирати не стали, а 16 грудн€ 1700 р. зам—÷сть нього призначили так званого тјём—÷iеблюстител€тјЁ патр—÷аршого престолу митрополита –€занського —÷ ћуромського —тефана яворського, €кий мав т—÷льки функц—÷—„ духовного пастир€. 24 с—÷чн€ 1701 р. був в—÷дновлений закритий у 70-х роках XV–∆–∆ ст. ћонастирський приказ, кер—÷вник €кого бо€рин –∆.ј. ћус—÷н-ѕушк—÷н - особа св—÷тська - одержав у повне розпор€дженн€ земельн—÷ —÷ ф—÷нансов—÷ справи церкви. ƒоходи в—÷д ћонастирського приказу йшли в царську казну [21; c. 330]. ÷е був перший етап (1701-1705 рр.) церковно—„ реформи. Ќа другому етап—÷ (1705-1720¬арр.) була проведена часткова секул€ризац—÷€ церковних земель [29; c. 190].

”казом 10 березн€ 1702 р. при пов—÷тових во—‘водах були створен—÷ двор€нськ—÷ ради за вибором пов—÷тового двор€нства. ÷—÷ виборн—÷ двор€ни-радники повинн—÷ були вир—÷шувати вс—÷ справи з во—‘водами, тјёа одному воеводе без них, двор€н, никаких дел не делатьтјЁ. „ерез три роки вибори були в—÷дм—÷нен—÷, —÷ во—‘вода сам призначав соб—÷ во—‘водських товариш—÷в [53; c. 462].

ўе в 1707 р. у ѕетра –∆ визр—÷в план створенн€ нових територ—÷ально-адм—÷н—÷стративних одиниць - губерн—÷й. √убернська, або перша обласна реформа, була розпочата звичайним коротким —÷ незрозум—÷лим указом цар€ 18 грудн€ 1707¬ар.: тјё–осписать города частьми (кроме тех, которые во 100 верстах от ћосквы) к  иеву, —моленску, к јзову, к  азани и к јрхангельскомутјЁ [61; с.¬а152]. ¬ наступному роц—÷ бо€ри в Ѕлижн—÷й канцел€р—÷—„ п—÷сл€ багатьох перекроювань розпод—÷лили 341 м—÷сто на 8 нових великих округ—÷в: це були губерн—÷—„ ћосковська, –∆нгерманландська (пот—÷м названа —анкт-ѕетербурзькою),  и—„вська, —моленська, јрхангелогородська,  азанська, јзовська —÷ —иб—÷рська. јле вже в 1711 р. група м—÷ст јзовсько—„ губерн—÷—„, призначена до корабельних справ у ¬оронеж—÷, ста—‘ губерн—÷—‘ю ¬оронезькою, так що губерн—÷й вийшло 9. –озпис керувавс€ в—÷дстанню м—÷ст в—÷д губернських центр—÷в або шл€хами сполученн€ [55; с. 142-143].

Ќа чол—÷ губерн—÷й сто€ли губернатори. ¬ —„хн—÷х руках зосереджувалас€ вс€ повнота судово—„, адм—÷н—÷стративно—„, пол—÷цейсько—„ —÷ ф—÷нансово—„ "ади на величезн—÷й територ—÷—„ губерн—÷—„ [51; с. 229]. ѕ—÷д кер—÷вництвом губернатора знаходились: обер-ком—÷сар (в—÷дпов—÷дальний за грошов—÷ збори), обер-пров—÷ант (хл—÷бне забезпеченн€), обер-комендант (головнокомандуючий в—÷йськами округу) —÷ ландр—÷хтер (представник вищо—„ судово—„ —÷нстанц—÷—„ в губерн—÷—„). ѕов—÷том керував не колишн—÷й во—‘вода, а тјёновоман—÷рнийтјЁ комендант, що волод—÷в також значною в—÷йськово-адм—÷н—÷стративною —÷ судовою "адою [20; с. 17].

Ќа думку јн—÷с—÷мова, важливим завданн€м реформи був розпод—÷л витрат на в—÷йну м—÷ж губерн—÷€ми. 1 лютого 1711 р. ѕетро –∆ розпор€дивс€: тјёѕриехав к ћоскве, разделить по губерни€м полки: первое в армии будущи€, потом в гарнизонах по данным табел€м, потом флот, ѕосольскую канцел€рию и јртиллерию; сие все расположить из доходов, которые прошлаго года средни€ положены на губерниитјЁ. “им самим м—÷ж окремими арм—÷йськими полками —÷ губерн—÷€ми встановлювавс€ пр€мий зв'€зок. ѕри кожному полку, де б в—÷н не знаходивс€, повинен був перебувати ком—÷сар в—÷д тјёйоготјЁ губерн—÷—„, €кий був зобов'€заний стежити за справн—÷стю —÷ комплектн—÷стю мундира, припас—÷в, на€вн—÷стю людей —÷ коней, видавати платню солдатам —÷ оф—÷церам [21; с. 149].

—л—÷дом за орган—÷зац—÷—‘ю губерн—÷й у 1711 р. був заснований —енат, €кий зам—÷нив Ѕо€рську думу. ¬важа—‘мо, що його виникненн€ було зумовлене двома умовами: розпадом старо—„ Ѕо€рсько—„ думи —÷ пост—÷йною в—÷дсутн—÷стю цар€. —енат спочатку задумувавс€ €к тимчасова установа [58; c. 302]. «бираючись в турецький пох—÷д, ѕетро –∆ видав коротенький указ 22 лютого 1711 р., €кий пов—÷домл€в: тјёќпределили быть дл€ отлучек наших ѕравительствующий —енат дл€ управлени€: господин граф ћусин ѕушкин, господин —трешнев, господин кн€зь ѕетр √олицын, господин к. ћихайла ƒолгорукой, господин ѕлем€нников, господин к. √ригорей ¬олконской, господин —амарин, господин ¬асилей јпухтин, господин ћельницкой, обер-секретарь сего —ената јнисим ўукинтјжтјЁ [14; c. 244-245].

2 березн€ 1711 р. цар видав указ про "аду —÷ в—÷дпов—÷дальн—÷сть —енату, тјёкотрому вс€к и их указам да будет послушен так, как нам самомутјЁ [35; c. 33]: тјё”каз, что по отбытии нашем делать. 1. —уд иметь нелицемерный и неправедных судей наказывать отн€тием чести и всего имени€; то ж и €бедником да последует. 2. —мотреть во всем государстве росходов и ненужные, а особливо напрасные отставить. 3. ƒенег, как возможно, збирать, понеже денги суть артериею войны. 4. ƒвор€н собрать молодых дл€ запасу в афицеры, а наипаче тех, которые кроютс€, сыскать... 6. “овары, которые на откупах или по концел€ри€м и губерни€м, осмотреть и посвидетелствоватьтјжтјЁ [15; c. 245]. Ќа нашу думку, цей указ св—÷дчить про те, що ѕетро –∆ визначив обовтјў€зки —енату, виход€чи з поточних потреб. ѕ—÷зн—÷ше ц—÷ обовтјў€зки розширилис€ —÷ перетворилис€ на пост—÷йн—÷.

”казом 5 березн€ 1711 р. цар визначив принципи —÷ форми роботи —енату, вв—÷вши, по сут—÷, принцип колег—÷альност—÷: тјё√олосы иметь равные, и у вс€ких указов потписывать всем своими руками. » что хот€ один не потпишет и засвидетельствует неправо тому быти приговору, то и протчие не действенны суть. ќднакож, надлежит тому, хто оспорит, тое протестацию дать за своею рукою на письметјЁ [16; c. 245].

«а словами досл—÷дника “ро—„цького, —енат, на в—÷дм—÷ну в—÷д Ѕо€рсько—„ думи, був розпор€дницьким органом, що виконував тјё—÷менн—÷тјЁ укази цар€. ¬ сво—„й д—÷€льност—÷ в—÷н повн—÷стю п—÷дкор€вс€ монарху. „лени —енату (—„х було девтјў€ть) призначались царем. « органу, створеного на час в—÷дсутност—÷ цар€, —енат поступово перетворивс€ на вищу ур€дову установу, €ка направл€ла роботу колег—÷й —÷ губернських установ [81; c. 29].

ќдним указом в—÷д 2 березн€ 1711 р. ѕетро –∆ створив дв—÷ нов—÷ посади - сенатор—÷в —÷ ф—÷скал—÷в. 5 березн€, в новому указ—÷ в—÷н визначив €к обовтјў€зки ф—÷скала, так —÷ способи —„х реал—÷зац—÷—„, вказуючи, що —енат повинен тјёвыбрать обор-фискала, человека умнова и доброво, ис какого чина ни есть. ƒела же его сие суть: ƒолжен он над всеми делами тайно надсматривать и проведывать про неправой суд; також - в зборе казны и протчего. » хто неправду учинит, то должен фискал позвать его перед —енат (какой высокой степени ни есть), и тамо его уличать. » буде уличит кого, то половина штрафа в казну, а друга€ ему, фискалу. Ѕуде же и не уличит, отнюдь фискалу в вину не ставить...тјЁ [16; c. 245].

“аким чином, ф—÷скал зд—÷йснював негласний (та—‘мний) нагл€д за вс—÷ма —÷ вс—÷м. ”каз встановлював довол—÷ аморфну структуру —÷нституту ф—÷скал—÷в. ќчолювати його повинен був обер-ф—÷скал. …ому п—÷дкор€лись дек—÷лька пров—÷нц—÷ал-ф—÷скал—÷в, а останн—÷м - дек—÷лька нижн—÷х ф—÷скал—÷в. Ѕезкарн—÷сть ф—÷скал—÷в призводила до величезних зловживань з —„хнього боку [71; c. 458]. Ќа думку јн—÷с—÷мова, створенн€ —÷нституту державного ф—÷скальства мало колосальне значенн€, оск—÷льки принципи, основи його д—÷€льност—÷, осв€чен—÷ авторитетом держави, стали зразком, моделлю повед—÷нки простих п—÷дданих [21; c. 381].

—толицю держави в 1712 р. ѕетро –∆ перен—÷с з ћоскви до ѕетербурга. —таровинна, консервативна ћосква з нех—÷ттю в—÷дносилас€ до його реформ, —÷ в—÷н вол—÷в будувати новий лад у новому центр—÷ [59; c. 357-358]. ћ—÷сто —анкт-ѕетербург (тод—÷ його назва писалас€ €к —анкт-ѕ—÷тер-Ѕурх) було засновано в гирл—÷ Ќеви ще 16 (27) травн€ 1703 р. [68; с. 394]. ¬ 1713 р. туди пере—„хали дв—÷р —÷ вищ—÷ ур€дов—÷ установи. ѕетербург був не т—÷льки улюбленим д—÷тищем —÷ горд—÷стю ѕетра –∆, €кий називав його тјёпарад—÷зомтјЁ, але й символом царюванн€, €скравим вираженн€м епохи реформ. —ам цар вважав створенн€ ново—„ столиц—÷ одним з найважлив—÷ших результат—÷в свого правл—÷нн€ [69; c. 104].

ѕродовжуючи процес реформуванн€, указом в—÷д 24 кв—÷тн€ 1713 р. при губернатор—÷ створили колег—÷ю —÷з ландрат—÷в (8-12 ос—÷б) з м—÷iевих двор€н (—„х призначав —енат з подв—÷йно—„ к—÷лькост—÷ кандидат—÷в, €ких пропонував губернатор). √осподар губерн—÷—„ повинен був вир—÷шувати вс—÷ справи разом з цим тјёконсилиумомтјЁ б—÷льш—÷стю голос—÷в —÷ бути тјёне €ко "аститель, но €ко президенттјЁ. ѕ—÷зн—÷ше, за указом ѕетра –∆ 20 с—÷чн€ 1714 р., ландрат—÷в почали вибирати двор€ни дано—„ губерн—÷—„. ѕравда, це нововведенн€ не прижилось [28; c. 143]. Ћандрат не став виборним представником губернського двор€нства при губернатор—÷, а перетворивс€ на чиновника особливих доручень —енату —÷ губернатора.

«а обласною реформою 1715 р. пов—÷товий —÷ пров—÷нц—÷йний адм—÷н—÷стративний под—÷л губерн—÷й був л—÷кв—÷дований. ¬—÷днин—÷ губерн—÷—„ 1708 р. под—÷л€лись на дол—÷ (близько 5¬а536 двор—÷в), €к—÷ перебували в ландратському управл—÷нн—÷. «г—÷дно указу 28 с—÷чн€ 1715 р. ландрати зам—÷сть радник—÷в в колег—÷€х ставали одноособовими начальниками над сво—„ми дол€ми. ¬ окра—„нних област€х управл—÷нн€ отримувало в—÷йськовий характер —÷ зосереджувалось в руках комендант—÷в —÷ обер-комендант—÷в [20; c. 18]. ѕо штатах 1715 р. при губернатор—÷ перебували в—÷це-губернатор (пом—÷чник або управл€ючий частиною губерн—÷—„), ландр—÷хтер (в—÷дпов—÷дальний за судов—÷ справи), обер-пров—÷антмейстер —÷ пров—÷антмейстери (збирач—÷ хл—÷бних доход—÷в) —÷ р—÷зн—÷ ком—÷сари [55; c. 143].

√оловним зразком реорган—÷зац—÷—„ центральних адм—÷н—÷стративних установ в ход—÷ колезько—„ реформи, розпочато—„ в 1717 р., ѕетро –∆ вибрав шведський державний устр—÷й. ”каз 28 кв—÷тн€ 1718 р. оф—÷ц—÷йно визначав спос—÷б "аштуванн€ колег—÷й в –ос—÷—„: тјё¬сем коллеги€м надлежит ныне на основании шведского устава сочинить во всех делах и пор€дках по пунктам; а которые пункты в шведском регламенте неудобны, или с ситуацией сего государства не сходны, и оные ставить по своему рассуждениютјЁ [20; c. 19]. ¬важа—‘мо, що колег—÷—„ значно в—÷др—÷зн€лис€ (в кращу сторону) в—÷д сво—„х попередник—÷в - приказ—÷в. тјё оллегии, то есть собрании многих персонтјЁ, - писав ѕетро I, - створен—÷ тјёвместо приказов, в которых президенты, или председатели, не такую мочь имеют, как старые судьи делали, что хотели. ¬  оллеги€х же президент не может без соизволени€ таварыщев своих ничего учинитьтјЁ [17; c. 245].

–еформа державного апарату почалас€ наприк—÷нц—÷ 1717 - на початку 1718 р. ѕроте вже 12 лютого 1712 р. в —÷менному указ—÷ —енату було тјёвелено учинить коллегиум дл€ торгового дела исправлени€, чтоб оную в лутчее состо€ние привестьтјЁ [39; c. 138]. ƒо 23 березн€ 1715 р. в—÷дноситьс€ перша зам—÷тка цар€ про к—÷льк—÷сть колег—÷й. ¬ списку зазнача—‘тьс€ лише 6 колег—÷й без розшифруванн€ —„х обовтјў€зк—÷в: ёстиц—÷—„, «акордонних справ, јдм—÷ралтейська, ¬о—‘нна,  амер- —÷  омерц-колег—÷—„ [71; c. 444].

11 грудн€ 1717 р. був виданий указ тјёќ штате коллегий и о времени открыти€ оныхтјЁ [47; c. 243]. Ќа тјёсочинение коллегийтјЁ в—÷дводивс€ р—÷к, дл€ того, щоб вони, укомплектувавши штати —÷ озбро—„вшись в—÷дпов—÷дними регламентами, приступили до виконанн€ сво—„х обовтјў€зк—÷в з 1719 р. ‘актично одн—÷ колег—÷—„ розгорнули роботу в 1720 р., —÷нш—÷ на р—÷к-два п—÷зн—÷ше [51; c. 232].

÷ей же указ визначав штати колег—÷й.  ожна колег—÷€ мала 11 член—÷в, €к—÷ вир—÷шували справи б—÷льш—÷стю голос—÷в: це були президент, в—÷це-президент, 4 радники —÷ 4 асесори [54; c. 182].  анцел€р—÷€ колег—÷—„ очолювалась секретарем, у в—÷данн—÷ €кого знаходивс€ весь —„—„ штат: нотар—÷ус, чи протокол—÷ст, €кий складав протоколи зас—÷дань; ре—‘стратор, €кий в—÷в списки вх—÷дних —÷ вих—÷дних документ—÷в; актуар—÷ус, €кий збер—÷гав вс—÷ документи; перекладач; канцел€ристи; коп—÷—„сти; куртјў—‘ри. ѕередбачалось, що з близько 20 член—÷в колег—÷й три або чотири повинн—÷ бути —÷ноземц€ми (радник, асесор, секретар, писар). Ќе було р—÷дк—÷стю —÷ сп—÷вв—÷дношенн€ 50 на 50. –ос—÷йському президенту призначалос€, €к правило, в—÷це-президента - —÷ноземц€ [20; c. 20]. ”казом в—÷д 15 грудн€ 1717 р. в колег—÷—„ були призначен—÷ президенти —÷ де€к—÷ в—÷це-президенти [39; c. 141].

—першу, за указом 12 грудн€ 1718 р. було встановлено 9 колег—÷й. “ри з них отримали назву тјёпервейшихтјЁ, або тјёгосударственныхтјЁ - ¬о—‘нна, јдм—÷ралтейська —÷  олег—÷€ закордонних справ завд€ки тому великому значенню, €кого ѕетро –∆ надавав арм—÷—„, флоту, дипломат—÷—„. “ри колег—÷—„ в—÷дали ф—÷нансами:  амер-колег—÷€ - доходами, Ўтатс-контор-колег—÷€ - видатками, а –ев—÷з—÷он-колег—÷€ - контролем.  омерц-колег—÷€ керувала зовн—÷шньою торг—÷влею, Ѕерг- —÷ ћануфактур-колег—÷€ - металург—÷йною та легкою промислов—÷стю. ёстиц-колег—÷€ в—÷дала судами [78; c.¬а459].

¬досконаленн€ колег—÷ально—„ системи управл—÷нн€ продовжувалось —÷ в наступн—÷ роки. ¬отчинна контора ёстиц-колег—÷—„ в 1721 р. була перетворена в самост—÷йну ¬отчинну колег—÷ю. „ерез р—÷к було зд—÷йснено ще два нововведенн€ - була л—÷кв—÷дована –ев—÷з—÷он-колег—÷€: тјё–евизион-коллегии быть в —енате, понеже едино дело есть, что —енат делает, не рассмотр€ тогда учинено былотјЁ; —÷з Ѕерг- —÷ ћануфактур-колег—÷—„ було створено дв—÷ самост—÷йн—÷ установи: Ѕерг-колег—÷€ —÷ ћануфактур-колег—÷€ [71; c. 445]. ƒл€ регул€рного управл—÷нн€ тјёмалорос—÷йським народомтјЁ в 1722 р. в √лухов—÷ була створена ћалорос—÷йська колег—÷€. ¬ результат—÷ в к—÷нц—÷ царюванн€ ѕетра –∆ центральний апарат представл€ли 11 колег—÷й [35; c.¬а34].

ќсобливе м—÷iе в ур€довому апарат—÷ займала ƒуховна колег—÷€, або —инод. 25¬ас—÷чн€ 1721 р. було оприлюднено тјёƒуховный регламенттјЁ, а 11 лютого в—÷дбулос€ в—÷дкритт€ ƒуховно—„ колег—÷—„ (незабаром перейменовано—„ в —в€т—÷йший правительствуючий —инод) дл€ управл—÷нн€ церквою. ѕатр—÷архат був л—÷кв—÷дований. —инод був оф—÷ц—÷йно зр—÷вн€ний у сво—„х правах з —енатом, але фактично п—÷дкор€вс€ йому [50; c. 289]. ѕрезидентом —иноду ѕетро –∆ залишив м—÷iеблюстител€ патр—÷аршого престолу —тефана яворського, але фактичним кер—÷вником був його в—÷це-президент псковський арх—÷—‘пископ ‘еофан ѕрокопович [71; c. 447].

÷ерковна реформа ѕетра –∆ була, на нашу думку, одним з найб—÷льш важливих —÷ важких державних перетворень, зд—÷йснених в перш—÷й чверт—÷ XVIII ст. –«—„ не можна зводити лише до реорган—÷зац—÷—„ вищого церковного управл—÷нн€, л—÷кв—÷дац—÷—„ патр—÷архату —÷ зам—÷н—÷ його державною установою, —инодом. —утт—‘ве значенн€ мала також зм—÷на економ—÷чного становища церкви, —„—„ внутр—÷шньо—„ соц—÷ально—„ структури. ”творенн€ —иноду в 1721 р. завершило процес п—÷дкоренн€ духовно—„ "ади св—÷тськ—÷й [30; c. 93].

 олег—÷—„ стали основою центрально—„ системи управл—÷нн€, хоча в—÷д старого приказного управл—÷нн€ збереглос€ чимало б—÷льш др—÷бних установ: ƒв—÷рцева, ямська, ѕечатна, ћедична, ѕол—÷цеймейстерська канцел€р—÷—„ —÷ де€к—÷ —÷нш—÷ [21; c.¬а243-244].

ќсобливе м—÷iе в центральному апарат—÷ займали ѕреображенський приказ —÷ “а—‘мна канцел€р—÷€. ќбидв—÷ установи зд—÷йснювали каральн—÷ функц—÷—„ по в—÷дношенню до противник—÷в режиму [71; c. 449]. “а—‘мна канцел€р—÷€ виникла 1718 р. у звтјў€зку з—÷ справою царевича ќлекс—÷€ ѕетровича п—÷д кер—÷вництвом одного з найближчих соратник—÷в цар€ графа ѕ.ј. “олстого. ƒо 1726 р. вона вела справу сп—÷льник—÷в царевича. Ѕагато розсл—÷дувань у ц—÷й установ—÷ були повтјў€зан—÷ з—÷ тјёсловом —÷ д—÷ломтјЁ [68; c. 404].

ѕост—÷йно з—÷штовхуючись з—÷ знаменитою тјёмосковською т€ганиноютјЁ, характерною дл€ д—÷€льност—÷ приказ—÷в, ѕетро –∆ переконавс€, що максимальна ефективн—÷сть роботи державного апарату може бути дос€гнута лише за допомогою детально—„ регламентац—÷—„ д—÷€льност—÷ вс—÷х установ —÷ кожного з чиновник—÷в. …ому належала думка про створенн€ не просто регламент—÷в кожно—„ установи, а ц—÷л—÷сно—„ —÷—‘рарх—÷—„ регламент—÷в. «а вказ—÷вкою ѕетра –∆ —÷ при його безпосередн—÷й участ—÷ був створений документ, що не мав аналог—÷в в –ƒвроп—÷, - √енеральний регламент (прийн€тий 28 лютого 1720 р.), €кий м—÷стив загальн—÷ принципи д—÷€льност—÷ вс—÷х установ —÷ чиновник—÷в [20; c. 22]. «а словами “ро—„цького, √енеральний регламент став основним законодавчим актом, що регулював д—÷€льн—÷сть державного апарату –ос—÷—„ [81; c. 336].  ожна з установ, кр—÷м того, мала "асний регламент, у €кому уточнювалис€ особливост—÷ роботи саме ц—÷—‘—„ установи. ќбов'€зки кожного чиновника були, у свою чергу, записан—÷ в тјёдолжностьтјЁ - —÷нструкц—÷ю, включену в колезький регламент [21; c. 244].

ќдночасно з формуванн€м колезько—„ системи —÷ в т—÷сному звтјў€зку з нею зд—÷йснювалась реформа м—÷iевого управл—÷нн€ - друга губернська реформа (1718-1719 рр.). «а основу м—÷iево—„ реформи також був вз€тий шведський зразок - трьохр—÷внева система управл—÷нн€ [20; c. 22]. ѕетро –∆ затвердив це р—÷шенн€ 26¬алистопада 1718 р., вказавши дати новим установам тјёинструкции и прочие пор€дки все против шведского, или что переправ€тјЁ, —÷ з 1720 р. почати нове управл—÷нн€. —енат зайн€вс€ розписом нового обласного под—÷лу. Ѕула збережена найб—÷льша обласна одиниц€, губерн—÷€, що не мала аналог—÷в у Ўвец—÷—„; лише з вид—÷ленн€м губерн—÷й Ќижньогородсько—„ —÷ јстрахансько—„ —÷з  азансько—„, а –евельсько—„ —÷з ѕетербурзько—„ тепер стало 11 губерн—÷й. «наченн€ губерн—÷—„ зм—÷нилось: вона стала т—÷льки во—‘нним —÷ судовим округом, —÷ лише в цьому в—÷дношенн—÷ частини губерн—÷—„ були п—÷длегл—÷ губернському управл—÷нню.

√уберн—÷€ под—÷л€лас€ на пров—÷нц—÷—„ (—„х нараховувалось до 50), що д—÷лилис€ на дистрикти. ¬ розпис—÷ губерн—÷й по пров—÷нц—÷€х (29 травн€ 1719 р.) про пров—÷нц—÷—„, за де€кими вин€тками, зазначено, що —„м тјёнадлежит каждой быть особотјЁ. ÷е означало, на думку  лючевського, що пров—÷нц—÷€, залежачи в—÷д губернатора, €к в—÷йськового кер—÷вника —÷ голови губернського суду, в ус—÷х —÷нших справах €вл€ла собою самост—÷йний округ. Ќа чол—÷ пров—÷нц—÷й були поставлен—÷ во—‘води, на €ких були покладен—÷ ф—÷нансов—÷, пол—÷цейськ—÷ та народногосподарськ—÷ справи. ¬ цих справах во—‘води вза—‘мод—÷€ли з центральними установами минаючи губернатор—÷в [55; с. 166-167]. ѕри во—‘вод—÷ перебувала земська канцел€р—÷€: земський д€к з писарем; земський камер—÷р, що в—÷дав збиранн€м податк—÷в; рентмейстер - казначей, що очолював рентерею, або казначейство, куди ст—÷кались ус—÷ пр€м—÷ —÷ непр€м—÷ податки з населенн€ пров—÷нц—÷—„; земський ф—÷скал; ландмессер - земський межувальник; пров—÷антмейстер - зав—÷дуючий натуральними зборами пров—÷нц—÷—„ [20; c. 23]. ¬ пров—÷нц—÷йному м—÷ст—÷, кр—÷м того, знаходилась канцел€р—÷€ рекрутських справ, розшукових справ, вальдмейстерських справ (охорона л—÷с—÷в) —÷ багато —÷нших установ [51; c. 236].

Ќа чол—÷ управл—÷нн€ дистриктами, на €к—÷ п—÷дрозд—÷л€лас€ пров—÷нц—÷€, сто€ли земськ—÷ ком—÷сари, в 1719-1724 рр. призначуван—÷  амер-колег—÷—‘ю або пров—÷нц—÷йною адм—÷н—÷страц—÷—‘ю з наступним затвердженн€м  амер-колег—÷—‘ю. ѕри визначенн—÷ розм—÷р—÷в дистрикту була покладена —÷нша статистична основа - 2000 двор—÷в, отже, пов—÷ти —÷ дол—÷ знову п—÷ддавалис€ перебудов—÷. «емськ—÷ ком—÷сари в—÷дпов—÷дали за сво—‘часний зб—÷р податк—÷в —÷ безпосередньо п—÷дкор€лис€ камер—÷ру.  р—÷м того, вони виконували пол—÷цейськ—÷ функц—÷—„ [71; c. 453].

¬ажливо, що з коп—÷йованих зах—÷дних зразк—÷в ѕетро –∆ посл—÷довно викидав ус—÷ елементи й —÷нститути громадського самовр€дуванн€ та парламентаризму. Ќа пропозиц—÷ю ввести в пов—÷тах шведську систему сел€нського самовр€дуванн€ —енат, за вказ—÷вкою цар€, в—÷дпов—÷в лакон—÷чно: тјё¬ уездах из кресть€н умных людей неттјЁ [68; c. 403].

” цю бюрократичну —÷—‘рарх—÷ю цив—÷льно—„ адм—÷н—÷страц—÷—„ вторглась в—÷йськова. —початку на в—÷йськову адм—÷н—÷страц—÷ю покладавс€ тимчасовий обов'€зок перев—÷рки (тјёрев—÷з—÷—„тјЁ) результат—÷в подушного перепису населенн€. Ќа переписн—÷ канцел€р—÷—„, очолюван—÷ вищими арм—÷йськими чинами, був покладений ще один обов'€зок - розквартируванн€ полк—÷в по дистриктах. ” п—÷дсумку виникла нова адм—÷н—÷стративна одиниц€, що —÷снувала паралельно цив—÷льному дистриктов—÷, - полковий дистрикт. –«хн—÷ розм—÷ри не зб—÷галис€: п—÷дставою дл€ цив—÷льного дистрикту були 2000 двор—÷в; розм—÷ри полкового дистрикту коливалис€ в залежност—÷ в—÷д того, €кий полк розм—÷щувавс€ на його територ—÷—„. ¬ м—÷iеве управл—÷нн€ полки вносили не менше плутанини, н—÷ж в обласний под—÷л: в полковому дистрикт—÷ з'€вивс€ св—÷й земський ком—÷сар, причому не призначений  амер-колег—÷—‘ю, а обраний м—÷iевим двор€нством.

ќбласн—÷ установи в описаному вище вигл€д—÷ —÷снували до 1727 р. [71; c. 453]. “аким чином, друга обласна реформа, на нашу думку, ви€вилас€ не зовс—÷м вдалою. Ќов—÷ обласн—÷ установи були гром—÷здкими —÷ неповороткими, що ще б—÷льше ускладнювало управл—÷нн€. Ќа утриманн€ наст—÷льки багаточисельного апарату "ади на м—÷i€х в держави не вистачало кошт—÷в. Ќе вистачало й профес—÷йних кадр—÷в дл€ роботи в нових установах. «начно ускладнювала управл—÷нн€ в—÷йськова адм—÷н—÷страц—÷€, €ка д—÷€ла паралельно з цив—÷льною. “им не менше, вважа—‘мо, що друга обласна реформа була кроком вперед на шл€ху модерн—÷зац—÷—„ –ос—÷—„.

“акими ж недовгов—÷чними ви€вились судов—÷ установи, запроваджен—÷ ц—÷—‘ю реформою [51; c. 238]. ”казом 8 с—÷чн€ 1719 р. постановлено заснувати 9 гофгер—÷хт—÷в, надворних суд—÷в; до цих девтјў€ти при—‘днались ще надворн—÷ суди - —‘н—÷сейський —÷ ризький. –∆з цих 11 судових округ—÷в т—÷льки 5 сп—÷впадали з губерн—÷€ми; в 3 губерн—÷€х, ѕетербурзьк—÷й, –изьк—÷й —÷ —иб—÷рськ—÷й, було по два надворних суди, зате в јрхангельськ—÷й —÷ јстраханськ—÷й не було жодного. Ќижчою —÷нстанц—÷—‘ю слугували нижн—÷ суди в двох складах: колег—÷альн—÷, що називалис€ пров—÷нц—÷альними, "аштован—÷ в найважлив—÷ших м—÷стах, з обер-ландр—÷хтерами на чол—÷ —÷ з дек—÷лькома асесорами, —÷ одноособов—÷, м—÷ськ—÷ чи земськ—÷, суди в незначних м—÷стах з —„х пов—÷тами.

“аким чином, шведський судовий устр—÷й був вз€тий за зразок —÷ дл€ рос—÷йського. јле запозичувати чужу установу дещо легше, н—÷ж засво—„ти —÷дею, покладену в —„—„ основу [55; с. 170]. Ќа нашу думку, принцип незалежност—÷ суду в—÷д адм—÷н—÷страц—÷—„ був абсолютно чужим дл€ феодально-кр—÷посницького устрою –ос—÷йсько—„ держави, тод—÷ €к у Ўвец—÷—„ —÷снували давн—÷ традиц—÷—„ колег—÷альност—÷ —÷ самовр€дуванн€. “ому в –ос—÷—„ в—÷докремити суд в—÷д адм—÷н—÷страц—÷—„ не вдалос€. ѕри запровадженн—÷ надворних суд—÷в в 1719 р. в с—÷м з одинадц€ти головами були призначен—÷ кер—÷вники м—÷iево—„ адм—÷н—÷страц—÷—„, губернатори, в—÷це-губернатори —÷ во—‘води; в 1721 р. це стало загальним правилом, а в 1722 р. нижн—÷ суди були л—÷кв—÷дован—÷ —÷ судова "ада повернута пров—÷нц—÷йним правител€м одноособово або з асесорами [28; c. 144-145].

¬ даний пер—÷од була проведена —÷ м—÷ська реформа. ћ—÷ське станове управл—÷нн€ було перебудовано за тим же —÷ноземним вз—÷рцем [20; c. 24]. Ќа початку 1720 р. кн€зю “рубецькому доручено було створити маг—÷страт у ѕетербурз—÷ - центральний орган дл€ управл—÷нн€ м—÷стами, а пот—÷м за його зразком так—÷ ж станов—÷ колег—÷альн—÷ установи —÷ в —÷нших м—÷стах. 16 с—÷чн€ 1721 р. був затверджений регламент цього зразкового маг—÷страту, за €ким в—÷н у званн—÷ √оловного маг—÷страту, п—÷длеглого —енату, разом з—÷ сво—„м обер-президентом кн€зем “рубецьким повинен був "аштувати м—÷ськ—÷ маг—÷страти, дати —„м —÷нструкц—÷ю —÷ керувати ними [55; c. 171]. √оловний маг—÷страт, таким чином, ставав вищим органом в систем—÷ м—÷ського управл—÷нн€ —÷ мав сво—„м завданн€м тјёсию (всего российского купечества) рассыпанную храмину паки собратьтјЁ. …ому були п—÷длегл—÷ м—÷ськ—÷ маг—÷страти. ¬ 1724 р. —„м також була дана —÷нструкц—÷€ [19; c. 333].

√оловний маг—÷страт був орган—÷зований за зразком колег—÷—„. —пециф—÷ка його пол€гала в тому, що в—÷н, €к —÷ маг—÷страти в м—÷стах, на в—÷дм—÷ну в—÷д колег—÷й був виборною установою. “—÷льки обер-президент —÷ президент √оловного маг—÷страту були призначен—÷ царем. ўодо м—÷ських маг—÷страт—÷в, то —„х, зг—÷дно регламенту, сл—÷д було вибирати з верхн—÷х прошарк—÷в м—÷ського населенн€ [71; c. 448-449]. ћаг—÷страт в значних м—÷стах складавс€ з президента, дек—÷лькох бургом—÷стр—÷в —÷ ратман—÷в.  омпетенц—÷€ маг—÷страт—÷в була ширшою, н—÷ж у бурм—÷стерських —÷зб. ¬они в—÷дали крим—÷нальним —÷ цив—÷льним судом, пол—÷цейськими, ф—÷нансовими —÷ господарськими справами [20; c. 24].

¬ 1722 р. була проведена реформа вищого управл—÷нн€. —уть перетворень пол€гала у зм—÷н—÷ структури, компетенц—÷—„ —÷ складу вищо—„ ур€дово—„ установи - —енату - з метою пристосуванн€ його до системи нових центральних установ - колег—÷й. Ќайб—÷льш повно нове положенн€ —енату в систем—÷ "ади в—÷дбила тјёƒолжность —енататјЁ - спец—÷альна —÷нструкц—÷€, що визначала "аду, структуру, д—÷ловодство —енату в нових умовах.

«а словами јн—÷с—÷мова, —енат займав ключове положенн€ в петровськ—÷й державн—÷й систем—÷. ¬—÷н зосереджував судов—÷, адм—÷н—÷стративн—÷ —÷ законодорадч—÷ функц—÷—„, в—÷дав губерн—÷€ми, а найголовн—÷ше - колег—÷€ми й —÷ншими центральними установами. ¬ажливою функц—÷—‘ю —енату стало призначенн€ —÷ затвердженн€ практично вс—÷х чиновник—÷в у нов—÷ установи [21; c. 254, 255, 256].

ѕерш за все був зм—÷нений принцип комплектуванн€ —енату. –ан—÷ше до його складу входили вс—÷ президенти колег—÷й. “епер цар визнав, що тјёсие сначала неосмотр€ учинено былотјЁ, тому що такий склад —енату позбавл€в можливост—÷ контролювати роботу колег—÷й —÷ суперечив бюрократичному принципу п—÷длеглост—÷ нижчих установ вищим [70; c. 254]. ”казом в—÷д 12 с—÷чн€ 1722 р. в—÷н вив—÷в президент—÷в —÷з —енату. “—÷льки президенти трьох найважлив—÷ших колег—÷й, –∆ноземно—„, ¬—÷йськово—„ —÷ јдм—÷ралтейсько—„, закликались в —енат в особливих випадках. јле ѕетро –∆ з—÷ткнувс€ з браком людей, придатних бути сенаторами, —÷ через чотири м—÷с€ц—÷ президентам колег—÷й було сказано тјёдл€ малолюдстватјЁ сид—÷ти в —енат—÷ нар—÷вн—÷ з —÷ншими, т—÷льки на два дн—÷ в тиждень р—÷дше [55; с. 160].

¬ к—÷нцевому п—÷дсумку нову —÷постась —енату надавали не спроби зм—÷нити його склад, а по€ва ран—÷ше нев—÷домих йому посадових ос—÷б —÷ структурних частин. Ќайголовн—÷ш—÷ з них - генерал-прокурор —÷ прокурор. «апровадженн€ цих посад, на думку ѕавленка, зумовила необх—÷дн—÷сть доповнити нагл€д та—‘мний —÷ негласний нагл€дом €вним —÷ публ—÷чним [71; c. 450, 462]. « 1715 р. його зд—÷йснював сенатський генерал-рев—÷зор, або нагл€дач указ—÷в, з 1720 р. - сенатський обер-секретар; з початку 1721 р. - штаб-оф—÷цери гвард—÷—„; нарешт—÷, з 12 с—÷чн€ 1722 р. за новим указом ѕетра –∆ - генерал-прокурор —÷ обер-прокурор, його пом—÷чник [75; c.¬а16-17]. Ѕули прокурори —÷ у вс—÷х —÷нших установах, п—÷дкор€лись вони генерал- —÷ обер-прокурору, €ких призначав зазвичай сам цар [28; c. 140].

”каз тјёƒолжность генерал-прокуроратјЁ окреслив коло його прав —÷ обовтјў€зк—÷в: тјё—ей чин - €ко око наше и стр€пчий о делах государственныхтјЁ [71; c. 467]. √енерал-прокурор контролював всю роботу —енату, його канцел€р—÷—„, апарату - не т—÷льки прийн€тт€ р—÷шень, але й —„х виконанн€. Ќезаконн—÷, з його точки зору, постанови —енату в—÷н м—÷г призупинити, опротестувати. ¬—÷н сам —÷ його пом—÷чник п—÷дкор€лись т—÷льки царю, п—÷дл€гали його суду. …ому п—÷дкор€лись вс—÷ прокурори —÷ ф—÷скали [28; c. 141].

Oрган—÷зац—÷€ прокуратури завершила процес створенн€ в –ос—÷—„ системи контролюючих орган—÷в, що охоплювала всю —÷—‘рарх—÷ю установ, в—÷д губернських на м—÷i€х до колег—÷й —÷ —енату в центр—÷. јле насправд—÷ ефективн—÷сть д—÷€льност—÷ прокуратури, на нашу думку, була невелика, оск—÷льки вона так —÷ не змогла здобути незалежн—÷сть в—÷д —енату —÷ зд—÷йснювати такий всеос€жний контроль, €кий був передбачений в указ—÷ тјёƒолжностьтјжтјЁ ¬ пол—÷ зору генерал-прокурора —÷ прокурор—÷в перебували др—÷бтјў€зков—÷, другор€дн—÷ справи [71; c. 468].

–∆ншою новою посадовою особою, що зтјў€вилас€ в —енат—÷ в 1722 р., був генерал-рекетмейстер, в обовтјў€зки €кого входило приймати —÷ розгл€дати скарги на т€ганину —÷ несправедлив—÷ р—÷шенн€ колег—÷й, €к—÷ подавалис€ на —÷м'€ цар€ [35; c.¬а34].

–еформа —енату включала введенн€ ще одн—÷—‘—„ ново—„ посади - герольдмейстера. √оловний обовтјў€зок √ерольдмейстерсько—„ контори - обл—÷к двор€н, ви€вленн€ серед них здатних —÷ нездатних до служби, ре—‘страц—÷€ чин—÷в, представленн€ кандидат—÷в на вакантн—÷ посади [71; c. 451].

¬ петровськ—÷ часи реформуванн€ зазнав не т—÷льки державний апарат. ѕринципов—÷ зм—÷ни у систем—÷ державно—„ "ади повтјў€зан—÷ —÷ з —÷деолог—÷—‘ю самодержавства. ѕерш за все, зм—÷нивс€ характер рос—÷йсько—„ державност—÷ [20; c.¬а25]. ” дн—÷ св€ткуванн€ Ќ—÷штадського миру 22 жовтн€ 1721 р. ѕетра –∆ проголосили тјё¬еликимтјЁ, тјёќтцом ќтечестватјЁ, тјёимператором ¬сероссийскимтјЁ. ¬—÷дтод—÷ –ос—÷€ вважа—‘тьс€ —÷мпер—÷—‘ю [68; c. 405]. Ќа думку досл—÷дниц—÷ јл—‘кс—‘—‘во—„, це стало свого роду зм—÷ною епох. «давна царський титул символ—÷зував наступн—÷сть рос—÷йських правител—÷в з в—÷зант—÷йськими. Ќовий —÷мперський статус вказував на прагненн€ –ос—÷—„ йти за зах—÷дно—‘вропейськими традиц—÷€ми. —имвол—÷чним п—÷дтвердженн€м цього нам—÷ру стало проведенн€ обр€ду коронуванн€ за —‘вропейським вз—÷рцем, починаючи з 1724 р., не т—÷льки цар€, але й цариц—÷ [20; c. 26]. –∆мперський титул рос—÷йського володар€ —÷нш—÷ кра—„ни визнали не в—÷дразу, але вже за ѕетра –∆ –ос—÷€ вв—÷йшла до кола ч—÷льних кра—„н –ƒвропи —÷ €к —÷мпер—÷€ долучилас€ до розпод—÷лу св—÷ту [68; c. 405].

—права царевича ќлекс—÷€ —÷ ранн€ смерть син—÷в ѕетра –∆ в—÷д друго—„ дружини  атерини змусили його встановити новий пор€док престолонасл—÷дуванн€, за €ким цар м—÷г призначати соб—÷ спадко—‘мц€ на св—÷й виб—÷р. 5 лютого 1722 р. ѕетро –∆ опубл—÷кував тјё”став о престолонаследиитјЁ. ÷ей акт в—÷дм—÷нив тјёнедобрый обычайтјЁ, за €ким старший син автоматично ставав спадко—‘мцем престолу [62; c. 188]. тјё„его дл€ за благо разсудили мы сей устав учинить, дабы сие было всегда в воле правительствующего государ€, кому оной хощет, тому и определит наследство, и определенному, вид€ какое непотребство, паки отменит, дабы дети и потомки не впали в такую злость, как выше писано, име€ сию узду на себетјЁ [18; c. 264].

¬ 1722 р. в ѕетербурз—÷ вийшов пол—÷тичний трактат ‘еофана ѕрокоповича тјёѕравда воли монаршей во определении наследника державы своейтјЁ, мета €кого пол€гала в об“—рунтуванн—÷ указу ѕетра –∆ в—÷д 5 лютого 1722 р. тјёѕравда воли монаршейтјЁ та тјё”став о престолонаследиитјЁ стали нар—÷жним каменем самодержавно—„ форми правл—÷нн€ на вс—÷ подальш—÷ часи [68; c. 406]. –—÷дко самодержавство карало само себе так жорстоко, €к в особ—÷ ѕетра –∆ цим законом 5¬алютого. ќдин указ цар€ говорив, що даремно писати закони, €кщо —„х не виконувати. –∆ закон 5 лютого був написаний даремно, тому що не був виконаний самим законодавцем. 28 с—÷чн€ 1725 р. ѕетро –∆ помер, залишивши невир—÷шеним питанн€ про долю свого престолу. тјёЌедостроенна€ храминатјЁ, €к називав ћеншиков –ос—÷ю п—÷сл€ ѕетра –∆, добудовувалась вже не за петровським планом [55; с. 238]. ѕроте час показав дивовижну житт—‘здатн—÷сть багатьох —÷нститут—÷в, створених царем.  олег—÷—„ про—÷снували до 1802 р., —енат - до 1917 р., —инод - до 1918 р., под—÷л на губерн—÷—„ - до 1924-1929 рр. [33; c. 75].

ќтже, ѕетро –∆, залучаючи —‘вропейський досв—÷д, наприк—÷нц—÷ XVII - в перш—÷й чверт—÷ XVIII ст. пров—÷в радикальну перебудову управл—÷нн€ —÷ створив новий державний апарат. ¬—÷н в—÷др—÷зн€вс€ в—÷д попереднього значною ц—÷л—÷сн—÷стю, узгоджен—÷стю окремих елемент—÷в устрою на вс—÷х р—÷вн€х —÷ в—÷йськовою диiипл—÷ною. ¬ ход—÷ перетворень рос—÷йська територ—÷€ отримала однакову систему управл—÷нн€. ќднак довол—÷ швидко ви€вилис€ серйозн—÷ недол—÷ки, €к—÷ р—÷зко знизили ефективн—÷сть роботи нового апарату, а в р€д—÷ випадк—÷в призвели до в—÷дм—÷ни де€ких його елемент—÷в.


–озд—÷л 2. ѕодатков—÷ та в—÷йськов—÷ перетворенн€ в –ос—÷йськ—÷й держав—÷ наприк—÷нц—÷ XVII - перш—÷й чверт—÷ XVIII ст.


Ўвидке зростанн€ державних витрат в перш—÷й чверт—÷ XVIII ст., особливо на створенн€ регул€рно—„ арм—÷—„ —÷ в—÷йськово-морського флоту, веденн€ ѕ—÷вн—÷чно—„ в—÷йни, а також утриманн€ гром—÷здкого апарату управл—÷нн€, буд—÷вництво завод—÷в —÷ мануфактур, змушували ур€д ѕетра –∆ пост—÷йно займатис€ вишукуванн€м нових джерел прибутк—÷в. ¬итрати на в—÷йну —÷ на реформи, особливо в—÷йськов—÷, зростали так швидко, що поточних кошт—÷в казни не вистачало дл€ —„х покритт€. ¬ звтјў€зку з цим ѕетро –∆ наприк—÷нц—÷ XVII - в перш—÷й чверт—÷ XVIII ст. зд—÷йснив значн—÷ податков—÷ перетворенн€ [19; c. 284].

Ќа початку 1710 р. п—÷драхували, що щор—÷чний середн—÷й дох—÷д за останн—÷ роки складав до 3¬а100¬а000 рубл—÷в, а витрати - до 3¬а800¬а000 рубл—÷в; на арм—÷ю —÷ флот йшло до 3 млн. рубл—÷в. ƒл€ усуненн€ деф—÷циту, що дор—÷внював майже чверт—÷ доходу, ѕетро –∆ п—÷двищував —÷снуюч—÷ податки —÷ вводив нов—÷, та й взагал—÷ вишукував вс—÷л€к—÷ засоби дл€ п—÷дтримки р—÷вноваги в бюджет—÷. ¬—÷н шукав —÷ п—÷двищував людей, здатних вказати йому нов—÷ джерела прибутк—÷в. ¬ –ос—÷—„ зтјў€вилис€ тјёприбыльщикитјЁ - особлива ф—÷нансова посада, €ка, за одним з указ—÷в, пол€гала в тому, щоб тјёсидеть и чинить государю прибылитјЁ, тобто винаходити нов—÷ джерела державних прибутк—÷в.  ожен з них вишукував нов—÷ предмети обкладанн€ —÷ вигадував €кий-небудь новий податок, пр€мий або непр€мий, дл€ €кого зараз же засновувалась особлива канцел€р—÷€ з винах—÷дником на чол—÷. «деб—÷льшого тјёприбыльщикитјЁ були дворовими людьми московських бо€р [54; c.¬а185].

ѕершим тјёприбыльщикомтјЁ був ќ.ќ.¬а урбатов, дворецький Ѕ.ѕ.¬аЎереметь—‘ва. ¬—÷н запропонував ѕетров—÷ –∆ проект про гербовий пап—÷р, €кий, €к важливе джерело державного прибутку, —÷ був введений з 1 березн€ 1700 р. «м—÷ст нововведенн€ пол€гав у тому, що вс—÷ приватн—÷ акти повинн—÷ були укладатис€ не на звичайному папер—÷, а на папер—÷, в правому кут—÷ €кого розм—÷щувавс€ герб - двоголовий орел (зв—÷дси - тјёорлена€ бумагатјЁ). Ќа€вн—÷сть герба робила пап—÷р значно дорожчим [71; c. 103]. “акож було впор€дковано ст€гненн€ печатного мита, €ке збиралос€ за засв—÷дченн€ вс—÷х акт—÷в новою спец—÷альною тјёорловою воротною печатьютјЁ (печатка —÷з зображенн€м орла; д€к носив —„—„ на шнурку, на ворот—÷) [27; c. 274].

¬—÷дбулос€ значне зростанн€ державних податк—÷в —÷ повинностей. ¬ основному це стосувалос€ сел€н —÷ посадських людей. ѕовинност—÷ були дек—÷лькох вид—÷в: 1) людськ—÷ (рекрути); 2) в—÷дроб—÷тков—÷; 3) п—÷дводн—÷; 4) к—÷нн—÷; 5) пост—÷йн—÷; 6) натуральн—÷ (пров—÷антом, фуражем —÷ т.д.); 7) грошов—÷ (пост—÷йн—÷ —÷ екстраординарн—÷) [21; c. 134].  р—÷м сплати старих стр—÷лецьких, €мських —÷ полон€ничних грошей, сел€ни повинн—÷ були виплачувати —÷ нов—÷ податки - драгунськ—÷, корабельн—÷, рекрутськ—÷, п—÷дводн—÷ та —÷н. –∆снували станов—÷ податки, тобто т—÷, €к—÷ платили окрем—÷ стани.

ѕочинаючи з 1704 р., зтјў€вл€ютьс€ один за одним неск—÷нченний р€д нових податк—÷в, придуманих тјёприбыльщикамитјЁ: м—÷рошницький, лазневий, льоховий, бджолиний, з бороди, з розкольник—÷в, з в—÷зник—÷в, з вес—÷ль, з посто€лих двор—÷в, з найму будинк—÷в, пом—÷рний, в—‘счий, хомутейний, подужний, шапковий, шевський, шк—÷рний, криголамний, водопойний, трубний з печей, привальний —÷ отвальний з плавних суден, з продажу —„ст—÷вного, з гарбуз—÷в, ог—÷рк—÷в, гор—÷х—÷в, та —÷нш—÷ тјёмелочные вс€кие сборытјЁ.  —÷льк—÷сть вс—÷х податк—÷в с€гала 70 [36; c. 165].

«б—÷льшились непр€м—÷ податки. ƒо попередн—÷х державних монопол—÷й (смоли, соди, ревеню, клею) додалис€ нов—÷: с—÷ль, тютюн, крейда, дьоготь, рибтјў€чий жир, сало —÷ дубов—÷ труни. —ол€на монопол—÷€ була особливо важка дл€ населенн€, оск—÷льки с—÷ль продавалас€ вдв—÷ч—÷ дорожче п—÷др€дно—„ ц—÷ни [35; c. 48].

“€гарем були й екстраординарн—÷ повинност—÷, €к правило зм—÷шан—÷: натурально-грошов—÷, грошово-в—÷дроб—÷тков—÷, п—÷дводно-грошово-в—÷дроб—÷тков—÷ —÷ т.д. ’арактерною рисою таких повинностей були доплати гр—÷шми, без чого не обходилис€ в—÷дправки пров—÷анту, рекрут—÷в, роб—÷тник—÷в, коней [21; c. 134-135].

¬край важкими дл€ сел€н були рекрутська —÷ в—÷дроб—÷ткова повинност—÷. “ис€ч—÷ людей щороку призивали на дов—÷чну службу в арм—÷ю —÷ флот. “—÷льки рекрутами з 1705 по 1725 р. було вз€то не менше 400 тис. ос—÷б.  р—÷м того, в—÷дбувалис€ пост—÷йн—÷ примусов—÷ моб—÷л—÷зац—÷—„ на роботи по буд—÷вництву корабл—÷в, фортець, верфей, ѕетербурга, прокладенн€ дор—÷г, канал—÷в —÷ т.п. “ис€ч—÷ людей гинули в—÷д хвороб, виснаженн€, непосильно—„ прац—÷ [52; c. 313].

Ќе менш обт€жливими були й —÷нш—÷ повинност—÷. Ќа сел€нських п—÷дводах до театру во—‘нних д—÷й доставл€лись продовольство, фураж, озбро—‘нн€, спор€дженн€, бо—‘припаси, а —÷нколи й рекрути. ќсобливо руйн—÷вною була пост—÷йна повинн—÷сть - обовтјў€зок населенн€ надавати квартири рекрутам —÷ утримувати —„х при формуванн—÷ в полки. ” м—÷ру потреби —÷з сел€н збирались мука, крупа, сухар—÷, сало, овес, с—÷но та —÷нш—÷ с—÷льськогосподарськ—÷ продукти, необх—÷дн—÷ дл€ постачанн€ арм—÷—„ [51; c. 214].

«б—÷р податк—÷в —÷ недо—„мок проводивс€ по дек—÷лька раз—÷в на р—÷к —÷ зазвичай супроводжувавс€ нестримним свав—÷лл€м —÷ жорсток—÷стю "ади. Ќезважаючи на непосильний податковий т€гар, що призв—÷в до зубож—÷нн€, втеч—÷ сотень тис€ч сел€н, збройних виступ—÷в —÷ повстань, сутт—‘во поповнити казну все одно не вдавалос€ [52; c. 314].

”р€д, в—÷дчуваючи велику потребу в грошах —÷ розраховуючи на прир—÷ст населенн€, вир—÷шив у 1710 р. провести новий перепис, €кий ви€вив зменшенн€ населенн€ на 20 % пор—÷вн€но з 1678 р. ќсновна причина ви€влено—„ тјёпустотитјЁ пол€гала у втеч—÷ сел€н. јле разом з тим мало значенн€ —÷ приховуванн€ к—÷лькост—÷ двор—÷в, оск—÷льки одиницею обкладанн€ був дв—÷р. ўоб зменшити к—÷льк—÷сть платник—÷в, пом—÷щики часто обтјў—‘днували к—÷лька с—÷мей родич—÷в, а —÷нколи —÷ чужих один одному людей в один дв—÷р [70; c. 257-258].

Ќовий подв—÷рний перепис 1716 —÷ 1717 рр. показав лише подальше зменшенн€ т€глового населенн€. тјёѕрибыльщикитјЁ —÷ прожектери петровського часу висловлювали ур€ду сво—„ критичн—÷ зауваженн€ на адресу д—÷ючо—„ подв—÷рно—„ системи обкладанн€ —÷ рекомендували перейти до тјёпоголовщинытјЁ, тобто зробити одиницею обкладанн€ не дв—÷р, а людську душу.

Ќа думку јн—÷с—÷мова, реформа податкового обкладанн€ (1718-1724 рр.) була безпосередньо викликана необх—÷дн—÷стю вир—÷шити проблему утриманн€ арм—÷—„ в мирний час [21; c. 264]. ¬ 1718 р. зг—÷дно указу 26 листопада ур€д приступив до проведенн€ подушного перепису населенн€, причому подача зведень про к—÷льк—÷сть сел€н, що числилис€ за пом—÷щиком, була покладена на самих пом—÷щик—÷в. ѕодати тјёсказкитјЁ указ зобов'€зував прот€гом року, але пройшло к—÷лька рок—÷в, а пом—÷щики, незважаючи на к—÷лькаразов—÷ гр—÷зн—÷ нагадуванн€, необх—÷дних зведень не подавали, а т—÷ з двор€н, що представили —„х, €к з'€сувалос€, показали не всю к—÷льк—÷сть сел€н. Ќе дом—÷гшись зведень про чисельн—÷сть платник—÷в податк—÷в в—÷д пом—÷щик—÷в —÷ монастир—÷в, ур€д у 1722 р. вир—÷шив зд—÷йснити рев—÷з—÷ю на€вних в—÷домостей, залучивши дл€ ц—÷—‘—„ мети оф—÷цер—÷в. “аким чином, з 1722 по 1724 р. була проведена рев—÷з—÷€ результат—÷в першого перепису. « цього часу наступн—÷ переписи населенн€ одержали назву рев—÷з—÷й. ѕроведена рев—÷з—÷€ —÷ пов'€зана з нею податкова реформа мали тро€ке значенн€: ф—÷нансове, соц—÷альне —÷ пол—÷цейське [52; c. 330-331].

‘—÷нансове значенн€ пол€гало в переход—÷ в—÷д подв—÷рного обкладанн€ до подушного. Ѕув введений —‘диний подушний податок зам—÷сть дес€тк—÷в др—÷бних подв—÷рних податк—÷в. –ев—÷з—÷€ нарахувала 5 600 000 податних душ чолов—÷чо—„ стат—÷, у тому числ—÷ 5 400 000 сел€н —÷ 183 400 посадських; неподатне населенн€ обчислювалос€ 515 000 душ чолов—÷чо—„ стат—÷, а загальна чисельн—÷сть населенн€, включаючи —иб—÷р, ѕрибалтику й ”кра—„ну, складала 15 500 000 ос—÷б обох статей. –озм—÷р подушно—„ подат—÷ був визначений арифметичним шл€хом. Ќа сел€н ур€д поклав витрати на утриманн€ сухопутно—„ арм—÷—„, що становили 4 млн. рубл—÷в. ÷ю суму розклали на к—÷льк—÷сть сел€н - платник—÷в податк—÷в. “ак вийшла некругла величина - 74 коп—÷йки з чолов—÷чо—„ душ—÷. “очно таку ж д—÷ю зд—÷йснили по в—÷дношенню до посадського населенн€, на €ке було покладене утриманн€ флоту; тут сума податку з чолов—÷чо—„ душ—÷ складала 1 рубель 14 коп—÷йок.

¬чен—÷ сход€тьс€ на тому, що подушний податок був обт€жлив—÷ший за податки, що ст€гувалис€ до його введенн€, але наск—÷льки - точно встановити поки не вда—‘тьс€. ” ц—÷лому прибуток держави по кошторис—÷ 1724 р. у пор—÷вн€нн—÷ з 1680 р. повинен був зб—÷льшитис€ в три рази. «а словами ѕавленка, це, однак, не означа—‘, що податковий прес давив на податне населенн€ з потр—÷йною силою [71; c. 487]. Ќа думку ж  лючевського, подушний податок в—÷добразивс€ неоднаково на р—÷зних платниках: в—÷н взагал—÷ п—÷двищив пр€мий податок, але одним лиш на незначний в—÷дсоток, а —÷ншим вдв—÷ч—÷, втрич—÷ —÷ нав—÷ть б—÷льше [55; c. 128]. «а словами ж јн—÷с—÷мова, запровадженн€ подушного податку призвело до загального середнього п—÷двищенн€ податк—÷в не б—÷льш н—÷ж на 16 % [22; с. 138].

 р—÷м суто ф—÷нансового ефекту реформа призвела до сутт—‘во—„ зм—÷ни в дол—÷ регул€рно—„ арм—÷—„. ѕолки розм—÷щувались безпосередньо серед тих самих сел€н, з €ких ст€гувались податки на утриманн€ солдат—÷в —÷ оф—÷цер—÷в, що ще б—÷льше розор€ло населенн€ [23; c. 54].

—оц—÷альне значенн€ податково—„ реформи пол€гало в тому, що вона стала найважлив—÷шою п—÷сл€ ”ложенн€ 1649 р. в—÷хою в розвитку кр—÷посного права в –ос—÷—„. ѕодушна реформа поширила кр—÷посну залежн—÷сть на прошарки населенн€, €к—÷ все ще вважалис€ в—÷льними (гул€щ—÷ люди) або мали можлив—÷сть отримати волю п—÷сл€ смерт—÷ пана (холопи). “епер —÷ т—÷, й —÷нш—÷ нав—÷чно ставали кр—÷паками. ¬ажливий —„—„ насл—÷док пол€гав —÷ в утворенн—÷ розр€ду державних сел€н, до €кого вв—÷йшли так—÷ категор—÷—„ населенн€, €к—÷ н—÷кому особисто не належали, тобто не перебували в кр—÷посн—÷й залежност—÷, - чорносошн—÷ сел€ни ѕ—÷вноч—÷, однодворц—÷ п—÷вденних пов—÷т—÷в, пашенн—÷ люди —иб—÷ру —÷ €сашн—÷ люди —ереднього ѕоволж€, загальною чисельн—÷стю б—÷л€ 1 млн. душ чолов—÷чо—„ стат—÷. ƒержавних сел€н зобов'€зали понад подушний податок платити держав—÷ 40-коп—÷йчаний оброк. ¬важалос€, що саме таку феодальну ренту ст€гували з кожно—„ чолов—÷чо—„ душ—÷ пом—÷щики, монастир—÷ —÷ палацове в—÷домство. ƒержавн—÷ сел€ни фактично стали кр—÷паками держави [70; c. 258-259].

“рет—÷й аспект рев—÷з—÷—„ - пол—÷цейський - пол€гав у введенн—÷ в кра—„н—÷ паспортно—„ системи. –«—„ головне призначенн€ пол€гало в посиленн—÷ боротьби —÷з втечами.  ожен сел€нин, що не мав паспорта, або в—÷дпускного св—÷доцтва в—÷д пом—÷щика, оголошувавс€ вт—÷качем, €кщо його ви€вл€ли на територ—÷—„, в—÷ддален—÷й в—÷д пост—÷йного м—÷i€ проживанн€ б—÷льш н—÷ж на 30 верст [71; c. 488].

‘—÷скальн—÷ реформи ур€ду ѕетра –∆ наприк—÷нц—÷ XVII - в перш—÷й чверт—÷ XVIII¬аст., незважаючи на —„х незавершен—÷сть, в результат—÷ призвели до зм—÷цненн€ бюджету держави, а 53 % прибутку давав подушний податок [19; c. 295]. ѕро непосильний т€гар подушного податку, що значно перевищував платоспроможн—÷сть населенн€, св—÷дчили величезн—÷ недо—„мки, €к—÷ щороку зб—÷льшувалис€. «агальна сума недо—„мок з 1720 до початку 1726 р. дос€гла 3,5¬амлн. рубл—÷в при щор—÷чному подушному оклад—÷ в 4 млн. Ќа думку јн—÷с—÷мова, було очевидно, що розоренн€ €к насл—÷док в—÷йн —÷ реформ мало хрон—÷чний характер [21;¬аc. 480]. «а словами ћ—÷люкова, тјёц—÷ною розоренн€ кра—„ни –ос—÷€ була возведена в ранг —‘вропейсько—„ державитјЁ [37; c. 213]. Ќа нашу думку, зважаючи на подан—÷ вище дан—÷, можна погодитис€ з твердженн€ми цих досл—÷дник—÷в, враховуючи й те, що за р—÷зними оц—÷нками важк—÷сть податк—÷в пор—÷вн€но з допетровським часом зросла в три-в—÷с—÷м раз—÷в, а за час правл—÷нн€ ѕетра –∆ загинула 1/5 населенн€. –есурси дл€ веденн€ в—÷йн —÷ зд—÷йсненн€ реформ ѕетро –∆ отримував в основному за рахунок податк—÷в —÷ повинностей з народу —÷ значною м—÷рою саме завд€ки цьому –ос—÷€ була введена до кола —‘вропейських держав.

ѕершочерговою реформаторською справою ѕетра –∆, найтривал—÷шою —÷ найважчою €к дл€ нього самого, так —÷ дл€ народу була в—÷йськова реформа. ќсновним —„—„ зм—÷стом стали: запровадженн€ в €кост—÷ джерела комплектуванн€ збройних сил —‘дино—„ рекрутсько—„ повинност—÷; створенн€ однотипно—„ орган—÷зац—÷—„ в—÷йськ, озбро—‘нн€ —÷ обмундируванн€; запровадженн€ —‘дино—„ системи во—‘нного навчанн€ —÷ вихованн€, регламентованого уставами; централ—÷зац—÷€ в—÷йськового управл—÷нн€ [44; c. 23].

¬арто зазначити, що вже в друг—÷й половин—÷ XVII ст. в—÷дбувалас€ значна модерн—÷зац—÷€ рос—÷йсько—„ арм—÷—„. «тјў€вилис€ перш—÷ регул€рн—÷ частини, були перекладен—÷ заруб—÷жн—÷ во—‘нн—÷ устави —÷ настанови. –∆ все ж на початку XVIII ст. в—÷йськов—÷ сили –ос—÷—„ значно в—÷дставали в—÷д арм—÷й передових кра—„н –ƒвропи, —÷ Ќарвська поразка це прекрасно п—÷дтвердила [49; c. 411].

ќснову рос—÷йсько—„ арм—÷—„ в той пер—÷од складали двор€нське ополченн€ —÷ стр—÷лецьке в—÷йсько, €к—÷ характеризувалис€ низькою бо—‘здатн—÷стю —÷ ненад—÷йн—÷стю, в—÷дсутн—÷стю —‘диного управл—÷нн€. ‘лоту в –ос—÷—„ не було [66; c. 83]. ѕетро –∆ повн—÷стю реформував в—÷йськов—÷ сили кра—„ни. Ќа нашу думку, в—÷н почав створенн€ ново—„ арм—÷—„ —÷ флоту ще в юност—÷. ÷е були тјёпот—÷шн—÷ полкитјЁ - ѕреображенський —÷ —еменовський, заснован—÷ в 1687 р., а також ѕерший московський полк Ћефорта —÷ Ѕутирський полк √ордона, укомплектован—÷ на тјёрегул€рн—÷йтјЁ основ—÷. —аме вони стали прообразом т—÷—‘—„ арм—÷—„, €ку почав створювати ѕетро –∆ напередодн—÷ —÷ особливо на початковому етап—÷ в—÷йни з Ўвец—÷—‘ю. —игналом до створенн€ регул€рних полк—÷в €к основних став розпуск в 1699 р. стр—÷лецьких полк—÷в п—÷сл€ придушенн€ —„хнього бунту 1698 р. [21; c. 101-102].

«а словами ѕавленка, початок формуванню регул€рно—„ арм—÷—„ було покладено указами в—÷д 8 —÷ 17 листопада 1699 р., що визначили джерела комплектуванн€ нових полк—÷в. ѕерший з них запрошував на службу добровольц—÷в з числа незакр—÷пачених людей. –∆ншим джерелом комплектуванн€ арм—÷—„ було залученн€ на службу так званих даточних людей (в основному холоп—÷в) за указом в—÷д 17¬алистопада 1699 р. ¬—÷н дав початок рекрутськ—÷й систем—÷, за €ко—„ на службу в арм—÷ю залучавс€ один рекрут в—÷д визначено—„ к—÷лькост—÷ сел€нських —÷ посадських двор—÷в.  —÷льк—÷сть двор—÷в не була пост—÷йною величиною. ¬ результат—÷ з добровольц—÷в —÷ даточних було сформовано 29 п—÷хотних —÷ 2 драгунських полки загальною к—÷льк—÷стю 32¬а000 чол. [71; c. 102].

« 1705 р., указом в—÷д 20 лютого, ур€д робить наступний крок - припин€—‘ прийом у тјёвольницютјЁ —÷ переходить до набору в так зван—÷ рекрути безпосередньо з с—÷льського населенн€. « цього часу почали проводитис€ примусов—÷ систематичн—÷ набори з точною розкладкою по дворах: кожн—÷ 20 двор—÷в повинн—÷ були давати рекрута у в—÷ц—÷ в—÷д 15 до 20 рок—÷в [34; c. 35]. ¬с—÷ солдати повинн—÷ були служити дов—÷чно. Ќова система набору поклала збройн—÷ сили кра—„ни на пост—÷йну основу. ¬—÷дтод—÷ вс€ рос—÷йська арм—÷€ ставала регул€рною, тобто формувалас€ з людей, дл€ €ких арм—÷йська служба на все житт€ ставала профес—÷—‘ю [49; c. 411].

–екрутчина викликала пост—÷йний оп—÷р народу. —постер—÷галис€ масов—÷ втеч—÷ т—÷льки що набраних рекрут—÷в. –∆ все ж така система в—÷дразу зб—÷льшила чисельн—÷сть рос—÷йсько—„ арм—÷—„. «а ѕетра –∆ було проведено 53 рекрутських набори. « 1699 по 1714 р. таким чином було моб—÷л—÷зовано близько 300 тис. чол. [35; c. 16]. ¬—÷дразу ж п—÷сл€ Ќарвсько—„ поразки була л—÷кв—÷дована двор€нська пом—÷сна к—÷ннота —÷ зам—÷сть не—„ почали енерг—÷йно створювати регул€рну кавалер—÷ю.  —÷льк—÷сть драгунських полк—÷в зросла до 10. «начна увага прид—÷л€лась артилер—÷—„. «брою стали в—÷дливати за тјёкресленн€митјЁ, ч—÷тко встановлених кал—÷бр—÷в. Ѕув створений артилер—÷йський полк, що обслуговував польову артилер—÷ю [51; c. 244].

Ќевдовз—÷ стали необх—÷дними —÷нженерн—÷ в—÷йська. „асом —„х народженн€ вважа—‘тьс€ лютий 1712 р., коли ѕетро –∆ затвердив штати м—÷нерно—„ роти (виникла в 1702 р.) —÷ команди понтонер—÷в (зтјў€вилис€ в 1704 р.). ¬ тому ж роц—÷ утворю—‘тьс€ —÷ тјёѕолк во—‘нних —÷нженер—÷втјЁ [66; c. 84].

—таб—÷л—÷зац—÷€ складу польових в—÷йськ була дос€гнута в штатах 1711 —÷ 1720 рр. ѕольова арм—÷€ включала два гвард—÷йських, птјў€ть гренадерських, 35 п—÷хотних, 33 драгунських —÷ один артилер—÷йський полк. ѕор€д з польовою арм—÷—‘ю в—÷дбувалас€ реорган—÷зац—÷€ гарн—÷зонних в—÷йськ, €к—÷ несли внутр—÷шню службу —÷ були резервом —÷ запасом дл€ польових в—÷йськ. Ќа к—÷нець 1725 р. польова арм—÷€ нараховувала близько 130 тис., гарн—÷зонн—÷ в—÷йська —÷ ландм—÷л—÷ц—÷€ - близько 80 тис., —÷ррегул€рн—÷ —÷ укра—„нськ—÷ частини - до 110 тис. чол. [51; c. 244].

Ќовий пор€док комплектуванн€ в—÷йськ р€довими змусив перегл€нути питанн€ про п—÷дготовку оф—÷церських кадр—÷в. —початку на перших рол€х тут були —÷ноземн—÷ командири, але до к—÷нц€ царюванн€ ѕетра –∆ майже вс—÷ вони були зам—÷нен—÷ "асними кадрами [62; c. 68]. ƒо початку XV–∆–∆–∆ ст. двор€ни зтјў€вл€лись на еп—÷зодичн—÷ огл€ди —÷ брали участь у походах. “епер же вони були зобов'€зан—÷ нести дов—÷чну в—÷йськову службу. ѕ—÷сл€ огл€д—÷в двор€н записували в полки, а пот—÷м, по зак—÷нченню ними терм—÷ну солдатсько—„ служби, призначали в оф—÷цери. ƒвор€ни проходили тјёсолдатську школутјЁ у гвард—÷йських полках. ƒл€ п—÷дготовки ж артилер—÷йських та —÷нженерних кадр—÷в були в—÷дкрит—÷ спец—÷альн—÷ школи. ѕетро¬а–∆ заборон€в призначати пр€мо в оф—÷цери тјёдвор€н, которые не будут в солдатахтјЁ. ”нтер-оф—÷церськ—÷ кадри готували гарн—÷зонн—÷ школи [51; c. 243]. «а словами досл—÷дника –аб—÷новича, оф—÷церами могли стати не т—÷льки двор€ни, але й представники —÷нших стан—÷в. ѕеред завершенн€м ѕ—÷вн—÷чно—„ в—÷йни лише 61,9¬а% оф—÷цер—÷в походили з рос—÷йських двор€н, причому в п—÷хот—÷ вони складали 52,2¬а%, а в кавалер—÷—„ - 71¬а% командного складу [77; c. 170].

Ѕуло вдосконалено медичне забезпеченн€ рос—÷йсько—„ арм—÷—„. ¬ перш—÷й чверт—÷ XVIII ст. зтјў€вилис€ пост—÷йн—÷ в—÷йськов—÷ госп—÷тал—÷ —÷ р—÷зн—÷ тимчасов—÷ л—÷кувальн—÷ заклади [43; c. 63].

«начну увагу ур€д звертав на переозбро—‘нн€ арм—÷—„. ѕ—÷хота отримала кращ—÷ в –ƒвроп—÷ гладкоствольн—÷ рушниц—÷ —‘диного кал—÷бру, —÷з злегка з—÷гнутим прикладом —÷ суц—÷льнометалевим штиком. √ренадерськ—÷ роти забезпечувались гранатами, а на озбро—‘нн—÷ п—÷хотного полку були дв—÷ трьохфунтов—÷ гармати —÷ чотири легк—÷ мортири. “аким чином, п—÷хота могла вести €к дальн—÷й, так —÷ ближн—÷й б—÷й, брати участь в штикових атаках. ƒрагуни озброювались караб—÷нами, довгими п—÷столетами —÷ палашами. ƒо того ж одна рота в драгунському полку мала гранати. ¬се це дозвол€ло вести б—÷й у к—÷нному —÷ п—÷шому строю. Ќа озбро—‘нн—÷ польово—„ артилер—÷—„ були трьох-, чотирьох-, шести- —÷ дванадц€тифунтов—÷ гармати, однопудов—÷ —÷ двохпудов—÷ мортири, чвертьпудов—÷ —÷ п—÷впудов—÷ гаубиц—÷, що стр—÷л€ли €драми —÷ бомбами [66; c. 84].

¬ арм—÷—„ була запроваджена —‘дина форма од€гу. ѕ—÷хотн—÷ полки були од€гнут—÷ в зелен—÷ каптани —÷ чорн—÷ капелюхи, кавалер—÷йськ—÷ - в син—÷ каптани —÷ чорн—÷ капелюхи [51; c. 246].

ѕетро –∆ вперше в –ƒвроп—÷ запровадив систему польово—„ п—÷дготовки, близько—„ до бойово—„ обстановки, сутт—‘во зм—÷нив тактику бою. –ос—÷йськ—÷ настанови —÷ устави в—÷др—÷зн€лис€ простотою —÷ лакон—÷чн—÷стю. ƒл€ навчанн€ солдат—÷в —÷ оф—÷цер—÷в були п—÷дготовлен—÷ —÷нструкц—÷—„ тјё—татьи воинскиетјЁ, тјё”чреждение к боютјЁ, тјёƒл€ военной битвы правилатјЁ. ¬ 1716 р. був виданий тјё”став воинскийтјЁ, €кий мав всесторонн—÷й характер, узагальнив бойовий досв—÷д рос—÷йсько—„ арм—÷—„, в—÷добразив зм—÷нену орган—÷зац—÷ю, тактику, систему навчанн€ арм—÷—„. «начну увагу в тјё”став—÷тјЁ було прид—÷лено високим моральним —÷ бойовим €кост€м рос—÷йських солдат—÷в —÷ оф—÷цер—÷в. « метою зм—÷цненн€ морального духу у в—÷йськах була введена прис€га [42; c. 199, 201]. Ѕули заснован—÷ державн—÷ нагороди —‘вропейського типу - ордени, медал—÷ —÷ нагрудн—÷ портрети —÷мператора, зокрема, орден —в€того апостола јндр—÷€ ѕервозванного (1698) —÷ —в€то—„ великомучениц—÷  атерини (1714) [82; c. 32].

¬ процес—÷ вдосконаленн€ структури —÷ орган—÷зац—÷йного устрою польово—„ арм—÷—„ в—÷дбувалис€ зм—÷ни —÷ орган—÷в —„—„ управл—÷нн€. ƒо ѕетра –∆ в –ос—÷—„ нараховувалось до 20 одних т—÷льки в—÷йськових приказ—÷в. Ќа 1711 р. ц€ система спростилась. ћ—÷iе дек—÷лькох приказ—÷в зайн€ли Ѕлижн€ канцел€р—÷€ —÷ —енат. « 1718 р. вс—÷ в—÷йськов—÷ питанн€ почала вир—÷шувати ¬о—‘нна колег—÷€ (президент - ќ.ƒ. ћеншиков) [51; c.¬а247]. ѕольове управл—÷нн€ зд—÷йснював штаб арм—÷—„, що був допом—÷жним органом головнокомандуючого. ¬ищою тактичною одиницею був полк, €кий мав св—÷й штаб. ѕолки обтјў—‘днувались в бригади, бригади - в див—÷з—÷—„ [21; c. 106].

ўодо в—÷йськово-морського флоту, то ѕетро –∆ мр—÷€в про нього ще в юност—÷, будуючи сво—„ перш—÷ тјёпот—÷шн—÷тјЁ корабл—÷. ¬—÷н вважав, що тјёвс€кий потентат, который едино войско сухопутное имеет, одну руку имеет; а который и флот имеет, обе руки имееттјЁ [4; c. 65]. –∆ на початку XVIII ст. за надзвичайно стисл—÷ терм—÷ни вперше в —÷стор—÷—„ –ос—÷—„ був створений в—÷йськово-морський флот.

Ѕуд—÷вництво тјёпершого флотутјЁ ѕетра –∆ - тјёворонезькоготјЁ, або тјёазовськоготјЁ - почалос€ у ¬оронеж—÷ в грудн—÷ 1695 - с—÷чн—÷ 1696 рр. «г—÷дно з волею цар€, 20¬ажовтн€ 1696 р. Ѕо€рська дума ухвалила —÷сторичне р—÷шенн€: тјёћорским судам бытьтјЁ [74; c.¬а117]. Ќа першому етап—÷ буд—÷вництва јзовського флоту (1697-1699¬арр.), €кий можна назвати тјёкумпанськимтјЁ, спорудженн€ суден покладалось на населенн€ шл€хом створенн€ компан—÷й - тјёкумпанствтјЁ, в €к—÷ обтјў—‘днувались св—÷тськ—÷ —÷ церковн—÷ "асники земель —÷ сел€н. ¬—÷д перших вимагалось будувати —÷ утримувати один корабель на кожн—÷ 10¬а000 двор—÷в, в—÷д других - на кожн—÷ 8¬а000. ѕосадськ—÷ люди, тобто в основному купц—÷, повинн—÷ були забезпечити 14 корабл—÷в. ¬сього за два роки сл—÷д було збудувати 52 в—÷йськових корабл—÷ [67; c.¬а64]. ѕроте перший етап буд—÷вництва јзовського флоту завершивс€ невдачею. ѕричини цього пол€гали, на нашу думку, в посп—÷шност—÷ буд—÷вництва, використанн—÷ сирого л—÷су, —÷нших техн—÷чних недол—÷ках, невисок—÷й квал—÷ф—÷кац—÷—„ де€ких майстр—÷в-—÷ноземц—÷в. ¬се це спричинило невисоку €к—÷сть —÷ недовгов—÷чн—÷сть створеного флоту.

Ќа злам—÷ 1699-1700 рр. у ѕетра –∆ почали формуватис€ основн—÷ контури друго—„ суднобуд—÷вельно—„ програми јзовського флоту. ÷ар в—÷дмовивс€ в—÷д —÷де—„ тјёкумпанськоготјЁ суднобудуванн€ —÷ перейшов до державного; остаточно зор—÷—‘нтувавс€ на англ—÷йську суднобуд—÷вну школу, €ка з цього часу дом—÷нувала в рос—÷йському суднобудуванн—÷ —÷ готувала кадри рос—÷йських майстр—÷в; вз€в курс на буд—÷вництво л—÷н—÷йного флоту; прийшов до —÷де—„ концентрац—÷—„ суднобуд—÷вельних роб—÷т на одн—÷й основн—÷й державн—÷й верф—÷; почав активне буд—÷вництво —÷нфраструктури флоту, що включала комплекс гаваней —÷ промислових п—÷дпри—‘мств, що забезпечували флот. јле й друга суднобуд—÷вельна програма ѕетра –∆ не була реал—÷зована: з 18 корабл—÷в, що будувалис€ за нею прот€гом 12 рок—÷в, лише 10 були збудован—÷, —÷ т—÷льки 3 з них д—÷йшли до јзовського мор€. ј в 1711 р. воронезьке суднобудуванн€ було згорнуто.

¬ 1702 р. почалос€ буд—÷вництво флоту на Ѕалтиц—÷, де п—÷д час царюванн€ ѕетра –∆ зм—÷нилис€ ще чотири суднобуд—÷вельн—÷ тјёбалт—÷йськ—÷тјЁ програми. ѕерша - 1703 р. обмежувалась буд—÷вництвом 12 фрегат—÷в, але був створений —÷ значний галерний флот. ѕрограма буд—÷вництва л—÷н—÷йного флоту з 27 корабл—÷в в—÷д 50 до 80 гармат, 6 32-гарматних фрегат—÷в —÷ 6 шн€в була прийн€та п—÷сл€ завоюванн€ значно—„ частини ѕрибалтики лише в к—÷нц—÷ 1707 р. ƒо 1707-1708 рр. головною була ќлонецька (Ћодейнопольська) верф, а п—÷зн—÷ше - ѕетербурзька јдм—÷ралтейська (почала працювати в 1705 р.). « 1709 р. почалос€ буд—÷вництво основно—„ в—÷йськово-морсько—„ бази флоту - кронштадтсько—„ гаван—÷ —÷  ронштадту. ¬ 1715 р. ѕетро –∆ остаточно оформив третю тјёбалт—÷йськутјЁ суднобуд—÷вельну програму - програму форсованого буд—÷вництва могутнього л—÷н—÷йного флоту з €дром —÷з 64-88-гарматних корабл—÷в. ќсновний —„—„ стратег—÷чний напр€м збер—÷гс€ —÷ в четверт—÷й програм—÷ (1717 р.).

«а словами досл—÷дника ѕетрух—÷нцева, в процес—÷ буд—÷вництва флоту не вдалос€ уникнути багатьох помилок. як —÷ ран—÷ше, використовувавс€ сирий л—÷с, —÷ судна фактично починали загнивати ще на стапел€х. ¬они були бо—‘здатн—÷ не б—÷льше 9-10 рок—÷в [74; c. 120, 123-126]. ѕроте наприк—÷нц—÷ царюванн€ ѕетра –∆ його флот став господарем Ѕалт—÷йського мор€. ¬ 1725 р. рос—÷йський Ѕалт—÷йський флот складавс€ —÷з 32 л—÷н—÷йних корабл—÷в, 16 фрегат—÷в, 8 шн€в, 85 галер —÷ б—÷льше 300 гребних суден. Ќа флот—÷ служило 28 тис. мор€к—÷в.

 омплектуванн€ флоту особистим складом зд—÷йснювалось, так само €к —÷ в арм—÷—„, на основ—÷ рекрутсько—„ системи. —еред оф—÷цер—÷в —÷ морських спец—÷ал—÷ст—÷в спочатку переважали —÷ноземц—÷, але поступово вони зам—÷нювалис€ "асними кадрами, €к—÷ готувалис€ в спец—÷альних в—÷йськово-морських школах (морех—÷дних училищах, Ўкол—÷ математичних —÷ нав—÷гац—÷йних наук, ћорськ—÷й академ—÷—„). Ўироко практикувалась в—÷дправка молодих двор€н дл€ навчанн€ морськ—÷й справ—÷ закордон [66; c. 85].

ѕетро –∆ —÷ тут запровадив нововведенн€ в тактику бою: атаку легкими галерами важких л—÷н—÷йних корабл—÷в противника з наступним абордажем —÷ рукопашним бо—‘м на борту ворожих суден. Ѕойова п—÷дготовка особистого складу флоту регламентувалас€ спочатку тјё»нструкцией и артикулами военными, надлежащими российскому флотутјЁ —÷ тјёјртикулом корабельнымтјЁ, а пот—÷м тјё”ставом морскимтјЁ 1720 р. ¬ тјё”став—÷тјЁ значна увага прид—÷л€лас€ моральному вихованню мор€к—÷в [80; c. 8].

”правл—÷нн€ флотом зд—÷йснював спершу ѕриказ адм—÷ралтейських справ, пот—÷м ¬о—‘нна морського флоту канцел€р—÷€, а з 1718 р. - јдм—÷ралтейська колег—÷€ (президент - ‘.ћ. јпракс—÷н) [51; c. 248].

“аким чином, наприк—÷нц—÷ XVII - в перш—÷й чверт—÷ XVIII ст. ѕетро –∆ зд—÷йснив податков—÷ та в—÷йськов—÷ перетворенн€, €к—÷ сутт—‘во вплинули на становище –ос—÷йсько—„ держави. ¬ результат—÷ податкових перетворень в—÷дбулос€ значне зростанн€ податк—÷в —÷ повинностей, подв—÷рне обкладанн€ було зам—÷нене подушним —÷ введений —‘диний пр€мий подушний податок. ¬се це призвело до значного пог—÷ршенн€ становища рос—÷йського народу, але одночасно зб—÷льшило державн—÷ прибутки —÷ дало можлив—÷сть отримати кошти дл€ проведенн€ —÷нших реформ. ¬ результат—÷ в—÷йськових перетворень були створен—÷ одн—÷ з найсильн—÷ших в –ƒвроп—÷ регул€рн—÷ арм—÷€ —÷ в—÷йськово-морський флот. «а короткий час —÷з сухопутно—„ кра—„ни –ос—÷€ перетворилас€ на могутню морську державу —÷ зайн€ла одне —÷з пров—÷дних м—÷iь у св—÷т—÷.


–озд—÷л 3. ѕротекц—÷он—÷зм —÷ меркантил—÷зм у соц—÷ально-економ—÷чних реформах ѕетра –∆


ќдне з пров—÷дних м—÷iь в перетворенн€х ѕетра –∆ зайн€ли соц—÷ально-економ—÷чн—÷ реформи. ¬они в першу чергу диктувались —÷нтересами арм—÷—„, безк—÷нечною в—÷йною. Ќаприк—÷нц—÷ XVII ст. державна казна була порожн€. ¬ –ос—÷—„ нараховувалос€ близько двох дес€тк—÷в мануфактур. –«хньо—„ продукц—÷—„ не вистачало нав—÷ть на задоволенн€ державних потреб. ¬се необх—÷дне ввозилось з-за кордону. ќсновна маса населенн€ була зайн€та в с—÷льському господарств—÷, де панували кр—÷посницьк—÷ в—÷дносини. «а р—÷внем свого соц—÷ального —÷ економ—÷чного розвитку –ос—÷€ значно в—÷дставала в—÷д зах—÷дно—‘вропейських кра—„н [51; c. 194]. ѕознайомившись —÷з «ах—÷дною –ƒвропою, де панувала пол—÷тика меркантил—÷зму, ѕетро –∆ назавжди залишивс€ зачарованим —„—„ промисловими усп—÷хами. «а словами  риптјў€кевича, в—÷н намагавс€ п—÷днести –ос—÷ю до того самого р—÷вн€ [59; c. 358].

ѕетро –∆ був першим, хто став активно —÷ масштабно проводити в –ос—÷—„ пол—÷тику меркантил—÷зму —÷ протекц—÷он—÷зму. ћеркантил—÷зм - це торговельна пол—÷тика, €ка пол€гала в тому, щоб держава пост—÷йно мала додатн—÷й торговельний баланс з —÷ншими кра—„нами. ÷е означало, що варт—÷сть експорту повинна була перевищувати варт—÷сть —÷мпорту. ѕрибуток йшов в казну. ѕол—÷тика протекц—÷он—÷зму пол€гала в тому, щоб у сфер—÷ торг—÷вл—÷ митними зборами захистити —÷ п—÷дтримати молоду рос—÷йську промислов—÷сть, особливо т—÷ —„—„ галуз—÷, €к—÷ вели конкурентну боротьбу на рос—÷йському ринку з —÷ноземними товарами (наприклад, металург—÷йну, суконну, парусно-полотн€ну, шовкову, шк—÷р€ну, паперову та —÷нш—÷) [49; c. 409].

¬ роки царюванн€ ѕетра –∆ в –ос—÷—„ в—÷дбувс€ р—÷зкий економ—÷чний стрибок. ѕромислове буд—÷вництво проходило небаченими темпами: за 1695-1725 рр. виникло не менше 200 мануфактур р—÷зного проф—÷лю, тобто в дес€ть раз—÷в б—÷льше, н—÷ж —„х було наприк—÷нц—÷ XVII ст. (перел—÷к мануфактур —÷ м—÷iь —„х розм—÷щенн€ дивитис€ в додатку Ѕ). Ќа думку јн—÷с—÷мова, найхарактерн—÷ша особлив—÷сть економ—÷чного буму початку XVIII ст. пол€гала у пров—÷дн—÷й рол—÷ держави в економ—÷ц—÷, —„—„ активному —÷ глибокому проникненн—÷ в ус—÷ сфери господарського житт€ [48; c. 188].

ѕетро –∆ в—÷дразу почав —÷з створенн€ важко—„ промисловост—÷ - металург—÷—„, г—÷рничо—„ справи, суднобудуванн€. ¬—÷д 1696 р. почалос€ —÷нтенсивне осво—‘нн€ незл—÷ченних природних багатств ”ралу, пошуки руд. “ам, де —„х знаходили, будували п—÷дпри—‘мства, причому дуже швидко. «а перш—÷ 5 рок—÷в було побудовано 11 металург—÷йних завод—÷в. ¬иникло два нових металург—÷йних райони: ”ральський —÷ ќлонецький. Ѕула налагоджена також виплавка м—÷д—÷ —÷ ср—÷бла. ¬иплавка чавуну з 150 тис. пуд—÷в в 1700 р. зросла до 800 тис. пуд—÷в в 1725 р., що дозволило з 1722 р. почати експорт зал—÷за. « 1712 р. –ос—÷€ перестала закуповувати в –ƒвроп—÷ зброю. –озвивалас€ —÷ легка промислов—÷сть. Ѕули побудован—÷ —÷ розширен—÷ текстильн—÷, полотн€н—÷, канатн—÷, шк—÷р€н—÷, паперов—÷, суконн—÷, “—удзиков—÷, капелюшн—÷, скл€н—÷ та —÷нш—÷ мануфактури [33; c. 73].

–озпод—÷л мануфактур за виробничим призначенн€м був дуже нер—÷вном—÷рним. —утт—‘во переважали мануфактури металург—÷йн—÷ (69 - близько 34¬а% загально—„ к—÷лькост—÷), текстильн—÷ (32 - 17¬а%) —÷ л—÷сопильн—÷ (23 - 11¬а%). ƒал—÷ йшли порохов—÷ (17 - 8¬а%), шк—÷р€н—÷ (14 - 7¬а%), скл€нн—÷ (10 - 5¬а%), паперов—÷ (6 - 3¬а%) [26; c. 204].

¬ орган—÷зац—÷—„ промисловост—÷, особливо в перш—÷ роки XVIII ст., держава максимально використала вс—÷ сво—„ переваги. ÷ентрал—÷зоване управл—÷нн€ дозвол€ло оперативно —÷ рац—÷онально визначити район розм—÷щенн€, масштаби виробництва, способи забезпеченн€ його вс—÷м необх—÷дним. Ѕ—÷льш—÷сть п—÷дпри—‘мств спочатку будувались за рахунок казни, пот—÷м значна —„х частина на п—÷льгових умовах була передана в приватн—÷ руки. Ќа буд—÷вництв—÷ п—÷дпри—‘мств використовували дешеву працю м—÷iевого населенн€, з нього ж набирали низькооплачуваних неквал—÷ф—÷кованих роб—÷тник—÷в. ƒл€ орган—÷зац—÷—„ виробництва залучали досв—÷дчених спец—÷ал—÷ст—÷в - €к рос—÷€н, так —÷ —÷ноземц—÷в. √отова продукц—÷€ переважно йшла на потреби казни, дл€ чого, "асне, —÷ створювалась мануфактурна промислов—÷сть [21; c. 126-127]. ¬ ц—÷лому ж, на думку Ѕаггера, мануфактурна пол—÷тика ѕетра –∆ спри€ла тому, що рос—÷йська економ—÷ка змогла подолати в—÷дстал—÷сть, хай нав—÷ть тимчасово [24; c. 85].

”каз ѕетра –∆ 11 березн€ 1700 р. проголосив монетну реформу, €ка пол€гала у зменшенн—÷ частки ср—÷бла у монет—÷ —÷ карбуванн—÷ др—÷бно—„ м—÷дно—„ монети. ¬она принесла державн—÷й казн—÷ величезний дох—÷д. Ћише за три роки - з 1701 по 1703 - в—÷н становив близько 3 млн. рубл—÷в. ќднак, разом з тим курс рубл€ впав —÷ р—÷зко зросли ц—÷ни на товари [35; c. 23].

ѕильну —÷ пост—÷йну увагу прид—÷л€в ѕетро –∆ розвитку внутр—÷шньо—„ —÷ зовн—÷шньо—„ торг—÷вл—÷ –ос—÷—„. —творюючи "асну промислов—÷сть, держава створювала (точн—÷ше - р—÷зко посилювала) —÷ "асну торг—÷влю, прагнучи отримати максимум прибутку з ходових товар—÷в всередин—÷ кра—„ни —÷ експортних товар—÷в при продаж—÷ —„х за кордоном. ƒержава захоплювала торг—÷влю прим—÷тивним, але дуже ефективним способом - введенн€м монопол—÷—„ на загот—÷влю —÷ збут визначених товар—÷в, причому коло таких товар—÷в пост—÷йно розширювалос€. —еред них були с—÷ль, льон, юхта (шк—÷ра), пр€диво, хл—÷б, сало, в—÷ск та багато —÷нших. ќсобливого значенн€ набула монопол—÷€ на продаж товар—÷в за кордон. ¬становленн€ державно—„ монопол—÷—„ призводило до волюнтаристського п—÷двищенн€ ц—÷н на ц—÷ товари всередин—÷ кра—„ни, а найголовн—÷ше - до обмеженн€, регламентац—÷—„ торгово—„ д—÷€льност—÷ рос—÷йських купц—÷в. Ќасл—÷дком став розлад, дезорган—÷зац—÷€ в—÷льного, заснованого на ринков—÷й контјўюнктур—÷ торгового п—÷дпри—‘мництва. ” переважн—÷й б—÷льшост—÷ випадк—÷в запровадженн€ державно—„ монопол—÷—„ означало передачу права продажу монопол—÷зованого товару конкретному в—÷дкупнику, що вело до численних зловживань.

 р—÷м того, в—÷дбувалос€ р—÷зке посиленн€ пр€мих податк—÷в —÷ р—÷зноман—÷тних казенних тјёслужбтјЁ з купц—÷в, насильницьке створенн€ торгових компан—÷й, примусов—÷ переселенн€ купц—÷в (€к —÷ —÷нших прошарк—÷в населенн€) в ѕетербург, а також адм—÷н—÷стративне регулюванн€ вантажопоток—÷в, коли купц€м вказувалось, в €ких портах —÷ €кими товарами вони можуть торгувати, а де це робити категорично заборонено. ¬се це призвело до розоренн€ найб—÷льш заможно—„ групи рос—÷йського купецтва - тјёгостинной сотнитјЁ [48; c. 189-190].

ѕри—‘днанн€ ѕрибалтики створило спри€тлив—÷ умови дл€ п—÷днесенн€ зовн—÷шньо—„ торг—÷вл—÷ –ос—÷—„. –ан—÷ше основним портом, через €кий зд—÷йснювались зовн—÷шньоторговельн—÷ звтјў€зки —÷з «ах—÷дною –ƒвропою, був јрхангельськ. ”р€д ѕетра –∆ прагнув перевести зовн—÷шню торг—÷влю на новий, коротший шл€х. ƒл€ цього вводились обмеженн€ в торг—÷вл—÷ через јрхангельськ —÷ заохочувавс€ в—÷дпуск товар—÷в через ѕетербург. «окрема, в 1713 р. був виданий указ, €кий заборон€в вивозити в јрхангельськ —÷з внутр—÷шн—÷х район—÷в головн—÷ товари рос—÷йського експорту - пр€диво, юхту, щетину, соду —÷ т. д. ÷—÷ товари повинн—÷ були направл€тис€ в ѕетербург. –озвитку торг—÷вл—÷ спри€ло —÷ покращенн€ шл€х—÷в сполученн€, буд—÷вництво перших в –ос—÷—„ канал—÷в, зокрема, ¬ишневолоцького [51; c. 201].

—ерйозн—÷ зм—÷ни в—÷дбулис€, на нашу думку, в систем—÷ феодально—„ "асност—÷. ”каз про —‘диноспадкуванн€ 23 березн€ 1714 р. завершив —÷ юридично оформив злитт€ пом—÷сть —÷ вотчин в —‘дину тјёнерухомутјЁ спадкову "асн—÷сть. “аким чином в—÷дбулос€ формальне зм—÷цненн€ земельно—„ "асност—÷ двор€нства. ѕроте указ водночас обмежував право двор€нина розпор€джатис€ ц—÷—‘ю "асн—÷стю: заборон€лось продавати —÷ закладати —„—„, а також д—÷лити на частини м—÷ж спадко—‘мц€ми [31; c. 4]. ¬ указ—÷ про це говорилось так: тјё то имеет сыновей, и ему же аще хощет, единому из оных дать недвижимое чрез духовную, тому в наследие и будет; другие же дети обоего пола да награждены будут движимыми имении, которые должен отец их или мать разделити им, при себе как сыновь€м, так и дочер€м, колико их будет, по своей воли, кроме оного одного, который в недвижимых наследником будеттјжтјЁ [12; c. 235].

Ќа думку досл—÷дника ћаврод—÷на, указ мав потр—÷йну мету: попередити роздробленн€ двор€нських земель, щоб не б—÷дн—÷ли знатн—÷ роди; попередити пад—÷нн€ платоспроможност—÷ сел€нства; змусити двор€н служити, оск—÷льки т—÷, хто не отримав ма—‘тк—÷в, тјёне будут праздны, ибо принуждены будут хлеба своего искать службою, учением, торгами и прочимтјЁ. ѕетро –∆ зобовтјў€зав ус—÷х двор€н нести пост—÷йну, обовтјў€зкову, дов—÷чну службу в регул€рних арм—÷—„ —÷ флот—÷, в апарат—÷ "ади —÷ управл—÷нн€ [62; c. 142].

Ќе забув ѕетро –∆ —÷ про с—÷льське господарство. ’оча в ц—÷й галуз—÷, на нашу думку, його реформаторська д—÷€льн—÷сть була менш усп—÷шною, але й тут можна в—÷дм—÷тити де€к—÷ зрушенн€, зумовлен—÷ розвитком промисловост—÷ —÷ зб—÷льшенн€м попиту на с—÷льськогосподарську сировину. ѕродукц—÷€ с—÷льського господарства зб—÷льшувалась, але шл€хом не —÷нтенсивним, а екстенсивним - перш за все за рахунок розширенн€ пос—÷вних площ —÷ землеробського осво—‘нн€ нових район—÷в в ѕоволж—÷, ѕриуралл—÷, —иб—÷ру, на п—÷вдн—÷ кра—„ни; покращенн€ знар€дь прац—÷ —÷ культури землеробства в—÷дбувалос€ дуже пов—÷льно.

”каз 1715 р. передбачав с—÷€ти льон —÷ конопл—÷ в ус—÷х губерн—÷€х кра—„ни, до того ж пос—÷ви цих культур в старих льонарських районах повинн—÷ були зб—÷льшитис€ вдв—÷ч—÷. ÷ар п—÷клувавс€ про розширенн€ пос—÷в—÷в —÷ посадок тютюну, тутового дерева, винограду, фруктових дерев —÷ л—÷карських рослин, розведенн€ нових пор—÷д худоби: овець-меринос—÷в, холмогорсько—„ рогато—„ худоби, коней. ¬и€вл€лось п—÷клуванн€ про обл—÷к —÷ збереженн€ л—÷с—÷в. ƒл€ дос€гненн€ вищо—„ продуктивност—÷ прац—÷ особливим указом був запроваджений зб—÷р хл—÷ба косами —÷ грабл€ми зам—÷сть жнив серпами [28; c. 134].

ѕриблизно з к—÷нц€ 10-х рр. XVIII ст., коли в усп—÷шному завершенн—÷ ѕ—÷вн—÷чно—„ в—÷йни н—÷хто не сумн—÷вавс€, ѕетро –∆ п—÷шов на сутт—‘ву зм—÷ну торгово-промислово—„ пол—÷тики. —уть зм—÷н пол€гала в запровадженн—÷ р—÷зноман—÷тних заход—÷в заохоченн€ торг—÷вл—÷ —÷ приватного промислового п—÷дпри—‘мництва. ќсобливого поширенн€ набула практика передач—÷ державних п—÷дпри—‘мств (особливо збиткових дл€ казни) приватним "асникам або спец—÷ально створеним дл€ цього компан—÷€м, а також буд—÷вництво приватних мануфактур. Ќовими "асниками ставали переважно купц—÷, менше двор€ни, —÷ноземц—÷, сел€ни. ¬они отримували в—÷д держави численн—÷ п—÷льги: безв—÷дсотков—÷ кредити на дек—÷лька рок—÷в, право зарахуванн€ в компан—÷ю будь-€кого п—÷дпри—‘мц€, безмитний продаж товар—÷в, висока (в пор—÷вн€нн—÷ —÷з звичайною) ц—÷на при куп—÷вл—÷ товару казенним в—÷домством —÷ т. д. [48; c. 191]. ¬осени 1719 р. була л—÷кв—÷дована монопол—÷€ на торг—÷влю б—÷льш—÷стю товар—÷в, тобто фактично була проголошена свобода торг—÷вл—÷ [26; c. 237].

јле заохочуючи приватне п—÷дпри—‘мництво, робл€чи поступки купц€м —÷ промисловц€м, держава зовс—÷м не збиралас€ усуватис€ з економ—÷ки.  омпан—÷—„ в основному створювались ур€дом в примусовому пор€дку. ”важно вчитавшись в умови орган—÷зац—÷—„ або передач—÷ мануфактур, ми побачимо, що компан—÷€ не волод—÷—‘ правами справжнього "асника кап—÷тал—÷стичного п—÷дпри—‘мства. «а словами јн—÷с—÷мова, вона зд—÷йсню—‘ лиш вар—÷ант сво—‘р—÷дно—„ оренди, умови €ко—„ ч—÷тко визначаютьс€ державою, €ка ма—‘ право —„х зм—÷нити, аж до поверненн€ в казну в—÷дданого заводу —÷ нав—÷ть конф—÷скац—÷—„ побудованого за св—÷й рахунок. √оловним обовтјў€зком п—÷дпри—‘мц€ було сво—‘часне виконанн€ казенних замовлень.

¬ ход—÷ державно—„ реформи 1719-1724 рр. були створен—÷ центральн—÷ органи управл—÷нн€ торг—÷влею —÷ промислов—÷стю: Ѕерг-ћануфактур-колег—÷€ (в 1722 р. вона розд—÷лилас€ на дв—÷ - Ѕерг- —÷ ћануфактур-),  омерц-колег—÷€, √оловний маг—÷страт. ƒо цього часу под—÷бних установ –ос—÷€ не знала. ÷—÷ бюрократичн—÷ установи стали —÷нститутами державного регулюванн€ нац—÷онально—„ економ—÷ки, органами, що зд—÷йснювали торгово-промислову пол—÷тику петровського самодержавства на основ—÷ меркантил—÷зму —÷ протекц—÷он—÷зму [21; c. 282, 276].

Ѕерг-колег—÷€ керувала г—÷рничою справою. –«—„ регламент отримав назву Ѕерг-прив—÷лею (10 грудн€ 1719 р.) —÷ визначав п—÷льги —÷ прив—÷ле—„ "асник—÷в металург—÷йних завод—÷в. Ѕерг-колег—÷—„ надавалось право тјёединым судиею быти над всеми к тому принадлежащими делами и особами, чтоб никаким образом губернаторы, воеводы, ниже прочие поставленные начальники в рудокопные дела вступали и мешалис€тјж —ей Ѕерг-коллегиум будет впредь объ€вл€ть указами и учреждени€ми, коим образом те рудокопные дела наилучше и совершенно произведены быть могуттјЁ [1; c. 238].  олег—÷€ зд—÷йснювала обовтјў€зковий контроль за результатами д—÷€льност—÷ рудознавц—÷в, давала дозв—÷л на буд—÷вництво завод—÷в, встановлювала ц—÷ни на продукц—÷ю, зд—÷йснювала загальний контроль за виробництвом —÷ збутом товар—÷в, —„й належала вс€ адм—÷н—÷стративна —÷ судова "ада над п—÷дпри—‘мц€ми —÷ працюючими людьми [71; c. 446]. Ѕерг-прив—÷лей дозволив вс—÷м —÷ кожному знаходити, добувати —÷ обробл€ти метали —÷ м—÷нерали, засновувати заводи €к на "асних, так —÷ на чужих земл€х. ѕ—÷дпри—‘мц—÷ лише повинн—÷ були платити землевласнику 32-у частину прибутку [35; c. 50-51].

ћануфактур-колег—÷€ в—÷дала п—÷дпри—‘мствами легко—„ промисловост—÷. ¬важа—‘мо, що —„—„ регламент (грудень 1723 р.) св—÷дчив про те, що "ада ц—÷—‘—„ колег—÷—„ по в—÷дношенню до мануфактурист—÷в була такою ж, €к —÷ "ада Ѕерг-колег—÷—„ над "асниками завод—÷в. ћануфактур-колег—÷€ повинна була вс—÷л€ко спри€ти п—÷дпри—‘мництву в легк—÷й промисловост—÷, тјёприлежное о том старание иметь, каким бы образом вновь такие и иные куриозные художества в империю –оссийскую вводитьтјж и тех людей, которые мануфактуры и фабрики производить похот€т, надлежащими привилеги€ми снабдитьтјЁ [8; c. 243].

 омерц-колег—÷€ в—÷дала вс—÷ма торговими справами. ¬она займалас€ так званою тјёкомерц—÷—‘ютјЁ, тобто забезпеченн€м комерц—÷йного мореплаванн€, веденн€м митних справ, правовою стороною торг—÷вл—÷, регулюванн€м вантажопоток—÷в —÷ т. п. [21; c.¬а277].

ƒл€ управл—÷нн€ м—÷стами в 1720 р. був створений √оловний маг—÷страт, €кий повинен був п—÷клуватис€ про р—÷ст —÷ процв—÷танн€ торг—÷вл—÷, ремесла, промисловост—÷. …ому п—÷дл€гали м—÷ськ—÷ маг—÷страти. «г—÷дно регламенту √оловного маг—÷страту, прийн€того 16 с—÷чн€ 1721 р., м—÷ське населенн€ було розпод—÷лене на тјёрегул€рнихтјЁ —÷ тјёнерегул€рнихтјЁ громад€н. ƒо перших належали купц—÷ —÷ рем—÷сники, €к—÷ мали право голосу, до других - тјёподлые люди, обретающиес€ в наймах и в черных работахтјЁ, тобто м—÷ськ—÷ низи, позбавлен—÷ права брати участь у виборах орган—÷в м—÷ського самовр€дуванн€ [52; c. 324-325].  р—÷м того, вс—÷ тјёрегул€рн—÷тјЁ громад€ни под—÷л€лис€ на дв—÷ г—÷льд—÷—„: в першу входили знатн—÷ купц—÷, м—÷ська —÷нтел—÷генц—÷€ (л—÷кар—÷, аптекар—÷, живопиi—÷, шк—÷пери), де€к—÷ рем—÷сники (—÷конники, золотар—÷, ср—÷бл€р—÷), в другу - др—÷бн—÷ торговц—÷ —÷ рем—÷сники. ќсобливе становище в м—÷стах займали "асники мануфактур —÷ купц—÷, що вели зовн—÷шню торг—÷влю. ¬они п—÷дкор€лись колег—÷€м, були зв—÷льнен—÷ в—÷д м—÷ських повинностей —÷ податк—÷в [51; c.¬а209-210]. ћ—÷ськ—÷ рем—÷сники були обтјў—‘днан—÷ в цехи.

¬арто зазначити, що незважаючи на розвиток мануфактури, основну масу товар—÷в широкого вжитку продовжувало постачати рем—÷сниче виробництво, в €кому в—÷дбулис€ значн—÷ зм—÷ни. ѕ—÷двищивс€ техн—÷чний р—÷вень рем—÷сник—÷в, зтјў€вилис€ нов—÷ галуз—÷: виробництво перук, позумент—÷в, карет, галантере—„ —÷ т. д. [50; c. 287]. «а указом 1722 р. майстри кожно—„ спец—÷альност—÷ складали цех, вибирали старшин, €к—÷ нагл€дали за €к—÷стю вироб—÷в —÷ прийомом в майстри. “ерм—÷н учн—÷вства становив с—÷м рок—÷в, п—÷сл€ чого учень переходив у п—÷дмайстри —÷ залишавс€ ним прот€гом двох рок—÷в. ¬ ћоскв—÷, наприклад, в 20-х рр. нараховувалось 146 цех—÷в, куди входило 6,8¬атис. чол. [51; c. 200].

ѕромислов—÷сть, що бурхливо розвивалас€, предтјў€вл€ла значний попит на робочу силу. —пециф—÷чною рисою рос—÷йських мануфактур стало широке використанн€ примусово—„ прац—÷. ѕ—÷д час ѕ—÷вн—÷чно—„ в—÷йни держава —÷ "асники мануфактур забезпечували п—÷дпри—‘мства робочими руками по-р—÷зному: використовувалась —÷ в—÷льнонаймана робоча сила, основним резервом €ко—„ була категор—÷€ тјёвольных и гул€щихтјЁ (серед них було багато сел€н-вт—÷кач—÷в), —÷ так зван—÷ тјёприписныетјЁ сел€ни, €к—÷ жили, €к правило, в околиц€х завод—÷в —÷ в—÷дпрацьовували на них сво—„ державн—÷ податки, —÷ злочинц—÷, прислан—÷ в покаранн€ на мануфактури. ¬ажливо при цьому в—÷дзначити, що найб—÷льш квал—÷ф—÷ковану пост—÷йну частину роб—÷тник—÷в складали в—÷льнонайман—÷. ¬загал—÷ проблеми найму не —÷снувало.

ќднак наприк—÷нц—÷ 10 - на початку 20-х рр. в—÷дбулис€ важлив—÷ перетворенн€ соц—÷ального характеру: була р—÷зко посилена боротьба —÷з втечами сел€н, почалос€ масове поверненн€ вт—÷кач—÷в попередн—÷м "асникам, був зд—÷йснений подушний перепис населенн€, €кий закр—÷пив —÷ посилив кр—÷посне право, оголосив поза законом категор—÷ю ќшибка! ќшибка св€зи., запровадив паспортну систему. ¬се це в—÷дразу ж в—÷добразилос€ —÷ на промисловост—÷. ѕочала в—÷дчуватис€ нестача робочих рук [48; c. 193-194].

¬важа—‘мо, що в звтјў€зку з цим 18 с—÷чн€ 1721 р. ѕетро –∆ п—÷дписав указ, €кий дозвол€в приватним мануфактуристам, незалежно в—÷д —„хньо—„ соц—÷ально—„ належност—÷, купувати на сво—„ заводи кр—÷посних сел€н (вони стали називатис€ тјёпосессионнымитјЁ), щоб використовувати —„х на заводських роботах, тјётокмо под такою кондициею, дабы те деревни всегда были уже при тех заводах неотлучно. » дл€ того, как шл€хетству, так и купечеству, тех деревень особо без заводов отнюдь никому не продавать и не закладывать, и никакими вымыслы ни за кем не крепить, и на выкуп таких деревень никому не отдаватьтјжтјЁ [13; c. 240]. Ќа думку јн—÷с—÷мова, цей указ знаменував собою р—÷шучий крок до перетворенн€ промислових п—÷дпри—‘мств, на €ких зароджувавс€ кап—÷тал—÷стичний лад, на п—÷дпри—‘мства кр—÷посницьк—÷, на р—÷зновид феодально—„ "асност—÷ - сво—‘р—÷дну вотчинну мануфактуру. ¬ соц—÷альн—÷й структур—÷ рос—÷йського сусп—÷льства не було м—÷i€ новим групам населенн€. –об—÷тник сприймавс€ €к кр—÷посний сел€нин "асника мануфактури [48; c. 194-195].

”каз 28 травн€ 1723 р. регулював пор€док прийому на роботу людей, €к—÷ не належали "аснику чи не були тјёприписан—÷тјЁ до даного заводу. ¬с—÷м —„м доводилось або отримати у свого пом—÷щика дозв—÷л працювати тимчасово (тјёотходниктјЁ з паспортом), або потрапити в число вт—÷кач—÷в, тјёбеспашпортныхтјЁ, €к—÷ п—÷дл€гали арешту —÷ негайному поверненню пом—÷щику. “аким чином, кр—÷посницьк—÷ в—÷дносини стали з самого початку основою петровсько—„ промисловост—÷ —÷ перетворились в найсильн—÷ше гальмо —„—„ розвитку [44; c. 26].

24 с—÷чн€ 1722 р. був виданий “абель про ранги - один —÷з найважлив—÷ших документ—÷в рос—÷йсько—„ —÷стор—÷—„. ¬ його розробц—÷ головну роль в—÷д—÷грав ѕетро –∆. “абель вводив нову —÷—‘рарх—÷ю чин—÷в, €к—÷ можна було отримати завд€ки особист—÷й служб—÷, п—÷дн—÷маючись поступово в—÷д чину до чину. ¬с—÷ посади були розпод—÷лен—÷ на три паралельних р€ди посад во—‘нних (в тому числ—÷ сухопутних, гвард—÷йських, артилер—÷йських, морських), статських —÷ придворних —÷ кожен р€д розд—÷лений на 14 ранг—÷в, або клас—÷в, починаючи в—÷д фендрика до генерал-фельдмаршала (в арм—÷—„), в—÷д корабельного ком—÷сара до генерал-адм—÷рала (на флот—÷) —÷ в—÷д колезького ре—‘стратора —÷ ком—÷сара до канцлера (в цив—÷льних установах) (повний перел—÷к вс—÷х чин—÷в (кр—÷м придворних) —÷ головних посад кожного класу дивитис€ в додатку ¬) [34; c. 37].

Ќа м—÷iе попередньо—„ аристократично—„ —÷—‘рарх—÷—„ породи —÷ родов—÷дно—„ книги “абель поставив бюрократичну —÷—‘рарх—÷ю заслуги —÷ вислуги. ¬ одн—÷й —÷з статей, при—‘днаних до “абел€, було спец—÷ально розтјў€снено, що знатн—÷сть роду сама по соб—÷ без служби н—÷чого не означа—‘ —÷ не створю—‘ людин—÷ н—÷€кого становища: тјёоднакож мы дл€ того никому никакого ранга не позвол€ем, пока они нам и отечеству никаких услуг не покажут, и за оны€ характера не получаттјжтјЁ [9; c.¬а89].

–азом з тим “абель про ранги надавав можлив—÷сть отримати двор€нство вих—÷дц€м з —÷нших стан—÷в. “—÷, хто отримував чини 14-9-го ранг—÷в, ставали двор€нами, але не могли передавати двор€нський титул у спадок. “—÷, хто дослуживс€ до 8-го рангу, отримували спадкове двор€нство: тјё¬се служители российские или чужестранные, которые 8 первых рангов наход€тс€, или действительно были: имеют оных законные дети и потомки в вечные времена, лучшему старшему двор€нству во вс€ких достоинствах и авантажах равно почтены быть, хот€ б они и низкой породы былитјжтјЁ [9; c. 89]. ¬ арм—÷—„ цього добивалис€ т—÷, хто дослужувавс€ до 12-го рангу. ќднак переб—÷льшувати ц—÷ можливост—÷ не варто: щоб стати двор€нином, потр—÷бно було дес€тил—÷тт€ми т€гнути службову л€мку, служити й прислужувати [78; c. 460].

Ќа думку досл—÷дника ¬одарського, запровадженн€ “абелю про ранги оформило двор€нство €к стан. “абель встановлював дл€ двор€н новий пор€док проходженн€ служби, зобовтјў€зував вс—÷х служити —÷ оголосив службу —‘диним джерелом отриманн€ в—÷дпов—÷дного рангу —÷ його наступного п—÷двищенн€ [32; c.¬а69].

ўодо економ—÷чних реформ, то в 1724 р. був ведений митний тариф, що був вершиною протекц—÷он—÷стсько—„ пол—÷тики ур€ду. –озм—÷р мита на закордонн—÷ товари був у пр€м—÷й залежност—÷ в—÷д здатност—÷ в—÷тчизн€них п—÷дпри—‘мств задовольнити потреби внутр—÷шнього ринку: чим б—÷льше тих або —÷нших товар—÷в випускали рос—÷йськ—÷ мануфактури, тим вище мито ст€гали при ввоз—÷ таких товар—÷в —÷з-за кордону. Ќайвище мито в розм—÷р—÷ 75¬а% в—÷д вартост—÷ ст€гали з зал—÷за, парусини, шовкових тканин, тютюнових люльок, голок та —÷н. 50% ст€гали з полотна, оксамиту, карт —÷ т. —÷н. Ќижчим митом у 25¬а% обкладалис€ товари, €к—÷ в –ос—÷—„ хоч —÷ виготовл€ли, але не в достатн—÷й к—÷лькост—÷, наприклад, вовн€н—÷ тканини, канцел€рський пап—÷р та —÷н., —÷ тјёхот€ за такою пошлиною из-за мор€ и вывозить будут, однакож дешевою ценою в –оссии из лавок продавать не могут и сим образом русским товарам продажа будет способнеетјЁ [11; c. 56]. ћ—÷н—÷мальне мито 20 —÷ 10¬а% брали з товар—÷в, €ких в –ос—÷—„ не виробл€ли.

« товар—÷в, €к—÷ вивозили з –ос—÷—„, здеб—÷льшого ст€гували низьке (3¬а%) мито. ¬ин€тком було високе заборонне мито на шк—÷ри, лл€ну пр€жу, тјёдл€ того, что потребны на российские фабрикитјЁ. ћито на невичинен—÷ шк—÷ри дор—÷внювало 37,5¬а%, на вичинен—÷ - 3¬а%, а на чоботи - 1¬а% [52; c. 333]. ƒл€ рос—÷йських купц—÷в мито знижувалось в три рази, €кщо вони ввозили або вивозили товари на "асних суднах. ÷им заходом цар прагнув зац—÷кавити рос—÷йських купц—÷в в обзаведенн—÷ "асними торговими корабл€ми —÷ тим самим подолати традиц—÷йну залежн—÷сть зовн—÷шньо—„ торг—÷вл—÷ –ос—÷—„ в—÷д —÷ноземних купц—÷в.

Ќа думку ѕавленка, запровадженн€ заступницького тарифу спричинило два насл—÷дки, що д—÷€ли у протилежних напр€мках: з одного боку, висок—÷ тарифи обер—÷гали молоду в—÷тчизн€ну промислов—÷сть в—÷д напливу на внутр—÷шн—÷й ринок вироб—÷в зах—÷дно—‘вропейських мануфактур —÷ тим самим допомагали —„й стати на ноги, але з —÷ншого - вони, захищаючи "асник—÷в рос—÷йських мануфактур в—÷д конкуренц—÷—„ —÷з-зовн—÷, прир—÷кали в—÷тчизн€ну промислов—÷сть на заст—÷й, вбивали зац—÷кавлен—÷сть у п—÷двищенн—÷ €кост—÷ вироб—÷в. —права в тому, що €к—÷сть в—÷тчизн€них вироб—÷в не витримувала пор—÷вн€нн€ з €к—÷стю вироб—÷в зах—÷дно—‘вропейських мануфактур [71; c. 544]. “им не менше, вважа—‘мо, що захисний тариф, €к —÷ наданн€ мануфактуристам монопол—÷—„ на виробництво де€ких вироб—÷в, на початковому етап—÷ становленн€ в—÷тчизн€но—„ промисловост—÷ зд—÷йснив благотворний вплив на —„—„ розвиток.

–езультати застосуванн€ нового тарифу ви€вилис€ досить швидко. ¬ 1726 р. вив—÷з товар—÷в на суму 4,2 млн. рубл—÷в вдв—÷ч—÷ перевищував вв—÷з (дивитис€ додаток √). « –ос—÷—„ вивозили переважно с—÷льськогосподарськ—÷ товари: льон, пр€жу, шк—÷ри, щогловий л—÷с, канати, поташ. Ќове в структур—÷ рос—÷йського експорту пол€гало в продажу за кордон вироб—÷в молодо—„ промисловост—÷: зал—÷за —÷ полотна. ¬ —÷мпорт—÷ значне м—÷iе займали дорог—÷ сукна, шовков—÷ тканини, виноградн—÷ вина, кава, пр€нощ—÷, ювел—÷рн—÷ вироби, фарфор, кришталь та —÷нш—÷ предмети розкош—÷, а також матер—÷али, необх—÷дн—÷ дл€ рос—÷йсько—„ промисловост—÷, наприклад, фарбувальн—÷ речовини [51; c. 201]. «а словами Ѕуганова, в результат—÷ прийн€тих ур€дом заход—÷в залежн—÷сть –ос—÷—„ в—÷д —÷мпорту або сутт—‘во зменшилась, або припинилась [28; c. 133]. јле створити значний рос—÷йський торговий флот не вдалос€: 3/4 зовн—÷шньо—„ торг—÷вл—÷ залишалось в руках —÷ноземних купц—÷в [46; c. 70].

«начно актив—÷зувалас€ торг—÷вл€ —÷з «ах—÷дною –ƒвропою, де найб—÷льш активними торг—÷вельними партнерами –ос—÷—„ були јнгл—÷€ та √олланд—÷€. ÷ентр зовн—÷шньо—„ торг—÷вл—÷ перем—÷стивс€ з Ѕ—÷лого мор€ на Ѕалт—÷йське. “ак, в 1725 р. в ѕетербург прибуло б—÷льше 900 —÷ноземних корабл—÷в. Ќа нього припадало б—÷л€ 60¬а% вивозу вс—÷х товар—÷в –ос—÷—„ за кордон. јктивно брали участь в зовн—÷шн—÷й торг—÷вл—÷ й —÷нш—÷ балт—÷йськ—÷ порти: ¬иборг, –ига, Ќарва, –евель, а на долю јрхангельська залишалось лише близько 5¬а% зовн—÷шньоторг—÷вельного обороту –ос—÷—„. –озширились —÷ торг—÷вельн—÷ звтјў€зки з—÷ —ходом (ѕерс—÷—‘ю,  ита—‘м, —ередньою јз—÷—‘ю). “ут торговими воротами стала јстрахань [50; c. 286].

“аким чином, наприк—÷нц—÷ XVII - в перш—÷й чверт—÷ XVIII ст. ѕетро –∆ пров—÷в значн—÷ соц—÷ально-економ—÷чн—÷ реформи, заснован—÷ на —÷де€х протекц—÷он—÷зму —÷ меркантил—÷зму. ¬ результат—÷ в—÷дбулос€ значне зростанн€ промисловост—÷ —÷ торг—÷вл—÷, багато в чому було подолано техн—÷ко-економ—÷чну в—÷дстал—÷сть –ос—÷—„. ѕроте економ—÷чний розвиток значно гальмувавс€ пануванн€м кр—÷посницьких в—÷дносин —÷ надм—÷рним втручанн€м держави в ус—÷ сфери житт€ сусп—÷льства. «начн—÷ зм—÷ни в—÷дбулис€ в соц—÷альн—÷й структур—÷. ¬ результат—÷ перетворень зм—÷нивс€ статус вс—÷х сусп—÷льних стан—÷в. ѕроте вс—÷ вони повинн—÷ були служити держав—÷.


–озд—÷л 4. –ƒвропе—„зац—÷€ рос—÷йсько—„ культури


—творенн€ образу ново—„ –ос—÷—„, на що нац—÷ливс€ ѕетро –∆ в пер—÷од свого правл—÷нн€, було неможливо без серйозних зм—÷н в сфер—÷ культури. ¬же починаючи з к—÷нц€ XVII ст. до цього п—÷дштовхувало –ос—÷ю саме житт€. «агальна культурна в—÷дстал—÷сть кра—„ни ставала дедал—÷ очевидн—÷шою. –ос—÷€ практично не мала "асних науки —÷ ун—÷верситетсько—„ осв—÷ти. ¬ той же час реформи, розпочат—÷ петровським ур€дом у сфер—÷ державного устрою, економ—÷ки, в—÷йськово—„ справи, спонукали до загального п—÷днесенн€ культури кра—„ни, по€ви в –ос—÷—„ прошарку людей, що волод—÷ли знанн€ми, культурою, досв—÷дом на сучасному дл€ тод—÷шньо—„ –ƒвропи р—÷вн—÷ [49; c. 419].

Ќа зм—÷ну настороженому, а —÷нколи й ворожому ставленню до всього зах—÷дно—‘вропейського приходить пора зближенн€ —÷з «аходом —÷ початок —‘вропе—„зац—÷—„ –ос—÷—„. —ам цар дв—÷ч—÷ надовго ви—„здив до «ах—÷дно—„ –ƒвропи (в 1696-1697 та 1716-1717 рр.), звертаючи увагу геть на все - в—÷д буд—÷вництва корабл—÷в до поголених облич [40; c. 673]. Ќаст—÷льки масштабна зустр—÷ч рос—÷йсько—„ культури з культурою «аходу в—÷дбулас€ вперше. ѕетро –∆ побачив зах—÷дно—‘вропейську цив—÷л—÷зац—÷ю у вс—÷й —„—„ в—÷йськов—÷й —÷ культурн—÷й могутност—÷. ¬—÷н вив—÷з з –ƒвропи не т—÷льки знанн€, враженн€, але й —÷дею, €ку дл€ себе формулював украй просто: щоб зробити –ос—÷ю наст—÷льки ж сильною, €к —÷ велик—÷ держави –ƒвропи, необх—÷дно €кнайшвидше перейн€ти у «аходу все необх—÷дне [76; с. 120].

¬ектором зм—÷н став рух на «ах—÷д, в сторону тјёпод—÷бност—÷тјЁ на –ƒвропу. «а словами досл—÷дника «ап—‘соцького, ц—÷ль ѕетра –∆ пол€гала в перетворенн—÷ рел—÷г—÷йно ор—÷—‘нтовано—„ середньов—÷чно—„ культури на сучасну, св—÷тську, засновану на —÷де€х ѕросв—÷тництва. ѕроте ѕетро –∆ почав переймати не т—÷льки д—÷йсно потр—÷бн—÷ —÷ корисн—÷ науково-техн—÷чн—÷ дос€гненн€, знанн€, спос—÷б житт€ —÷ нав—÷ть спос—÷б мисленн€, але й те, що дл€ –ос—÷—„, багато в чому не готово—„ до —‘вропейських нововведень, було безглуздим, шк—÷дливим —÷ нав—÷ть згубним.  р—÷м того, часто нововведенн€ насаджувались вкрай жорстокими методами, насильно ламались морально-етичн—÷ —÷ рел—÷г—÷йн—÷ норми —÷ традиц—÷—„, €к—÷ панували в той час в рос—÷йському сусп—÷льств—÷ [45; c. 69, 71].

«ближенн€ —÷з «аходом вимагало, за переконанн€м ѕетра –∆, зм—÷н у зовн—÷шньому вигл€д—÷ рос—÷йських людей дл€ того, щоб вони нагадували собою —‘вропейц—÷в. “ому на наступний день п—÷сл€ поверненн€ з –ƒвропи в 1698 р. цар почав особисто обр—÷зувати бороди у бо€р, а згодом —÷ укорочувати —„х довгопол—÷ каптани. ѕерший указ про гол—÷нн€ бор—÷д, що збер—÷гс€, був оприлюднений 16¬ас—÷чн€ 1705 р. ¬—÷н наказав вс—÷м, кр—÷м духовенства —÷ сел€н, голити бороди —÷ вуса, а з тих, хто не хот—÷в, призначалос€ ст€гувати особливий —÷ досить значний податок [41; c.¬а538]. ƒл€ виконанн€ указу про гол—÷нн€ бор—÷д були в—÷дправлен—÷ спец—÷альн—÷ тјёбрадобреитјЁ, €к—÷ голили бороди вс—÷м без розбору. «апроваджувалис€ й перуки.

4 с—÷чн€ 1700 р. ѕетро –∆ видав указ про нос—÷нн€ —‘вропейського костюма. Ќаступн—÷ укази 1700 —÷ 1701 рр. п—÷дтверджували —÷ доповнювали його. як чолов—÷ки, так —÷ ж—÷нки повинн—÷ були носити од€г —÷ взутт€ —‘вропейських зразк—÷в (угорських, французьких, н—÷мецьких) [60; c. 26]. –ос—÷йський костюм носити заборон€лось: тјё¬с€ких чинов люд€м московским и городовым жител€мтјж кроме духовного чина и пашеных кресть€н носить плать€ немецкие верхние саксонские и французские, тјж а русского никому не носить и на русских седлах не ездить, а мастеровым люд€м не делать и в р€дах не торговатьтјЁ [37; c. 206].

–∆ноземна мода зустр—÷чала невдоволенн€ в сусп—÷льств—÷. ќбуренн€ народу викликало й ще одне нововведенн€, запозичене ѕетром –∆ у англ—÷йц—÷в - тютюнопал—÷нн€, €ке ран—÷ше заборон€лос€ розпор€дженн€м самого ѕатр—÷арха, бо вважалос€ справою тјёнечистоютјЁ. ќднак цар, перебуваючи в јнгл—÷—„, подарував лордов—÷  армартену монопольне право на вв—÷з —÷ торг—÷влю тютюном в –ос—÷—„, п—÷сл€ чого в кра—„н—÷ —÷ розгорнулас€ кампан—÷€ з привчанн€ рос—÷йського народу до тютюну. ѕоширювалас€ й мода на регул€рне вживанн€ спиртного [60; c. 26].

”казами в—÷д 19 —÷ 20 грудн€ 1699 р. запроваджувалось ще два нововведенн€, €к—÷ пол€гали в зм—÷н—÷ л—÷точисленн€ в –ос—÷—„. «ам—÷сть в—÷зант—÷йсько—„ системи, за €кою л—÷чба велас€ тјёв—÷д створенн€ св—÷тутјЁ, умовно в—÷д 1 вересн€ 5509 р. до н.е., ѕетро –∆ наказав рахувати роки, €к в –ƒвроп—÷, в—÷д –—÷здва ’ристового —÷ починати новий р—÷к 1¬ас—÷чн€, а не 1 вересн€, €к ран—÷ше. 1 с—÷чн€ 1700 р. –ос—÷€ почала жити за новим календарем [58; c. 303]. “ак в –ос—÷ю прийшли €линка, д—÷д ћороз, с—÷чнев—÷ новор—÷чн—÷ св€та.

¬загал—÷ за ѕетра –∆ рос—÷йське житт€ зас€€ло р€дом нових св€т —÷ розваг.  р—÷м традиц—÷йних св€ткувань, повтјў€заних з —÷менинами —÷ дн€ми народженн€ цар€, цариц—÷, —„хн—÷х д—÷тей, зтјў€вились —÷ нов—÷ - день коронац—÷—„ ѕетра –∆, день царського одруженн€, а також щор—÷чн—÷ св€та, присв€чен—÷ в—÷йськовим —÷ пол—÷тичним усп—÷хам цар€. ќбовтјў€зковою частиною вс—÷х цих торжеств були церковн—÷ служби, заст—÷лл€, бали, фе—‘рверки, масов—÷ гул€нн€.

¬—÷дбулис€ зм—÷ни й у в—÷дл—÷ку годин. –ан—÷ше доба д—÷лилас€ в—÷д ранку —÷ до вечора. ѕетро –∆ запровадив новий, —‘вропейський, под—÷л - з полудн€ до п—÷вноч—÷, тобто з 12 години дн€ до 12 години ноч—÷.

–∆ншими ставали манери рос—÷йських двор€н —÷ м—÷щан, зтјў€вивс€ так званий тјёпол—÷тестјЁ, правила хорошого тону. ѕетро –∆ вс—÷л€ко заохочував вм—÷нн€ танцювати, в—÷льно розмовл€ти —÷ноземними мовами, фехтувати, волод—÷ти мистецтвом слова —÷ письма. ¬се це зм—÷нювало образ вищих прошарк—÷в сусп—÷льства [49; с. 420, 421]. —правжн—÷м пос—÷бником дл€ молодих людей стала книга тјёёности честное зерцало, или ѕоказание житейскому обхождению, собранное из разных авторовтјЁ (1717 р.) нев—÷домого автора. «а ѕетра –∆ вона друкувалас€ трич—÷. тјёёности честное зерцалотјжтјЁ викладало правила повед—÷нки молодих людей в с—÷мтјў—„, в гост€х, в громадських м—÷i€х —÷ на служб—÷.  —÷нцев—÷ стор—÷нки м—÷стили настанови дл€ д—÷вчат [73; c. 156-157, 158].

ѕетро –∆ прагнув привчити рос—÷€н —÷ до —‘вропейських розваг. « 1718 р. цар запровадив так зван—÷ асамбле—„ - прийн€тт€ з танц€ми й частуванн€м у домах багатих людей. ѕ—÷дданц—÷ п—÷д загрозою штраф—÷в приходили на асамбле—„ разом —÷з дружинами й дорослими д—÷тьми, щоб танцювати й веселитись, вести д—÷лов—÷ розмови. “ут повинна була панувати невимушена атмосфера [68; c. 408]. ¬ асамбле€х обовтјў€зково брали участь ж—÷нки. «а словами –ƒгера, цим самим ѕетро –∆ поклав к—÷нець затворництву рос—÷йсько—„ ж—÷нки —÷ вив—÷в —„—„ у св—÷т [41; c. 553].

јле цар вс—÷ма силами прагнув не т—÷льки запровадити в рос—÷йському сусп—÷льств—÷ —‘вропейськ—÷ звича—„, реформувати побут, але й п—÷дн€ти рос—÷йську техн—÷ку —÷ просв—÷тництво на р—÷вень —‘вропейських. ƒл€ цього в—÷н зд—÷йснив кор—÷нну реорган—÷зац—÷ю —÷ розширенн€ системи осв—÷ти. ѕерш за все в—÷н запрошував в –ос—÷ю велику к—÷льк—÷сть —÷ноземних спец—÷ал—÷ст—÷в р—÷зного проф—÷лю, €к—÷ виступали —÷ в рол—÷ вчител—÷в. –«м надавалис€ велик—÷ вигоди з одн—÷—‘ю обовтјў€зковою умовою: тјёучить русских людей без вс€кой скрытности и прилежнотјЁ [35; c. 52].

Ўироко практикувалось —÷ в—÷дправленн€ рос—÷йсько—„ молод—÷ дл€ навчанн€ за кордон, головним чином в Ќ—÷меччину, √олланд—÷ю, јнгл—÷ю, –∆тал—÷ю, ‘ранц—÷ю. –ан—÷ше под—÷бн—÷ по—„здки заборон€лись, а тепер не т—÷льки заохочувались, але й проводились в примусовому пор€дку. «а указом 22 листопада 1696 р. вперше була в—÷дправлена група рос—÷йських двор€н (61 особа) в √олланд—÷ю, јнгл—÷ю —÷ ¬енец—÷ю тјёучитьс€ вс€ким наукамтјЁ. ѕетро –∆ особисто склав дл€ них —÷нструкц—÷ю, в €к—÷й виклав програму навчанн€. √оловними предметами вивченн€ рос—÷йських тјёстудент—÷втјЁ були нав—÷гац—÷€ —÷ суднобудуванн€ [60; c. 23]: тјё«нать чертежи или карты морские, компас, также и прочие признаки морские. "адеть судном как в бою, так в простом шествиитјж «нати, как делати те судытјжтјЁ [3; c. 256]. –езультати навчанн€ засв—÷дчували —÷ноземн—÷ вчител—÷ в спец—÷альних дипломах.

Ќавчанн€ рос—÷йських людей за кордоном в—÷дбувалос€ й п—÷зн—÷ше. « 1697 до 1725 р., за неповними даними, було в—÷дправлено не менше 26 груп волонтер—÷в, не враховуючи —÷ндив—÷дуальних по—„здок, а загалом б—÷льше 1000 учн—÷в. —початку молод—÷ люди опановували переважно мореплавство, суднобудуванн€, в—÷йськову справу, але з часом за кордоном почали навчатис€ найр—÷зноман—÷тн—÷ших наук —÷ ремесел. “их, хто повертавс€ на батьк—÷вщину, оч—÷кував важкий екзамен. ¬ числ—÷ екзаменатор—÷в був сам ѕетро –∆ [71; с. 495].

÷ар зд—÷йснив р€д практичних заход—÷в —÷ по створенню в –ос—÷—„ р—÷зних учбових заклад—÷в. Ўкола за ѕетра ¬еликого створювалась, перш за все, €к св—÷тська школа дл€ п—÷дготовки профес—÷йно-техн—÷чних кадр—÷в: —÷нженер—÷в, мор€к—÷в, нав—÷гатор—÷в, картограф—÷в, артилерист—÷в, оф—÷цер—÷в. Ѕогословськ—÷ предмети в школах поступились м—÷iем математиц—÷, астроном—÷—„, геодез—÷—„, фортиф—÷кац—÷—„, —÷нженерн—÷й справ—÷ та —÷ншим наукам. тјёќбмирщениетјЁ школи, переважанн€ серед диiипл—÷н, €к—÷ в н—÷й викладались, точних наук, на думку ѕавленка, —‘ характерною рисою постановки осв—÷ти в петровськ—÷ часи [70; с. 268].

 ра—„на мала на той час —‘диний навчальний заклад - —ловтјў€но-греко-латинську академ—÷ю (1685 р.), €ка носила богословський характер. «а ѕетра –∆ навчанн€ в н—÷й розширилос€. ¬она готувала перекладач—÷в, справщик—÷в (редактор—÷в) книг дл€ ѕечатного двору, викладач—÷в [57; с. 45].

14 с—÷чн€ 1701 р. був виданий указ про в—÷дкритт€ в ћоскв—÷ Ўколи математичних —÷ нав—÷гацьких наук, в €ку передбачалос€ приймати д—÷тей тјёвс€ких чиновтјЁ. ¬ 1703 р. в н—÷й навчалос€ 300, а в 1711 р. - 500 чол. ¬ школ—÷ навчали арифметики, геометр—÷—„, тригонометр—÷—„, нав—÷гац—÷—„ —÷ астроном—÷—„. ¬чител€ми були рос—÷йський математик Ћеонт—÷й ћагн—÷цький, а також запрошен—÷ з јнгл—÷—„ професор ј.ƒ.¬а‘арварсон —÷ спец—÷ал—÷сти з морських наук —тефан √в—÷н —÷ –—÷чард √рейс. «а словами √орощеново—„, Ўкола математичних —÷ нав—÷гацьких наук стала прообразом —÷нших нав—÷гацьких —÷ геодезичних шк—÷л, €к—÷ в—÷дкрилис€ дещо п—÷зн—÷ше по вс—÷й –ос—÷—„ [38; c. 151, 152]. ¬ 1705 р. в ћоскв—÷ в—÷дкривс€ середн—÷й навчальний заклад - г—÷мназ—÷€ √люка, в €к—÷й основна увага прид—÷л€лась вивченню —÷ноземних мов, а також —÷стор—÷—„ —÷ ф—÷лософ—÷—„ [60; c. 27].

ѕочались зан€тт€ в артилер—÷йських та —÷нженерних школах, медичному училищ—÷, х—÷рург—÷чн—÷й школ—÷, школ—÷ дл€ навчанн€ п—÷дд€чих, школ—÷ перекладач—÷в. ѕри ќлонецьких заводах —÷ на ”рал—÷ були заснован—÷ г—÷рнич—÷ школи, що готували квал—÷ф—÷кован—÷ кадри дл€ промисловост—÷ [51; с. 369]. ¬ 1715 р. в —анкт-ѕетербурз—÷ була заснована ћорська академ—÷€, або јкадем—÷€ морсько—„ гвард—÷—„ —÷ московська Ќав—÷гацька школа перетворилас€ у допом—÷жну при н—÷й. ќсновним предметом в академ—÷—„ стало суднобудуванн€ [38; с. 153].

ћережа шк—÷л поповнилась в—÷дкритими в 1714 р. циф—÷рними школами в губерн—÷€х. ƒ—÷ти двор€н —÷ п—÷дд€чих вивчали в цих школах арифметику —÷ основи геометр—÷—„, причому в рол—÷ викладач—÷в виступали випускники Ќав—÷гацько—„ школи. ƒл€ двор€нських д—÷тей навчанн€ в цих школах було обовтјў€зковим —÷ стало дл€ них сво—‘р—÷дною повинн—÷стю. ¬ указ—÷ в—÷д 20 с—÷чн€ 1714 р. говорилос€: тјёѕослать во все губернии по нескольку человек из школ математических, чтоб учить двор€нских детей, кроме однодворцов, приказного чина цыфири и геометрии, и положить штраф такой, что невольно будет женитьс€, пока сего выучитс€тјЁ [5; c. 212]. ¬чител—÷ в губерн—÷—„ були в—÷д—÷слан—÷, але дл€ них не завжди знаходились учн—÷. ƒ—÷тей в нов—÷ школи не висилали; —„х набирали насильно —÷ тримали п—÷д караулом; багато втекли. Ќа к—÷нець першо—„ чверт—÷ XVIII ст. по губерн—÷€х було в—÷дкрито лише 42 циф—÷рн—÷ школи з 2000 учн—÷в. ƒ—÷ти духовенства проходили навчанн€ в 46 —‘парх—÷альних школах, а д—÷ти солдат—÷в - у гарн—÷зонних школах [52; с. 342].

Ќавчальн—÷ заклади, створен—÷ за ѕетра –∆, нагадували казарму, а учн—÷ - рекрут—÷в. ”чн—÷в, набраних до школи, тримали, €к у втјў€зниц—÷, бо€чись втеч, €к—÷ трапл€лись неодноразово. ƒиiипл—÷на була жорстока. «окрема, в —÷нструкц—÷—„, дан—÷й ћорськ—÷й академ—÷—„, вказувалос€: тјёƒл€ ун€ти€ крика и безчинства выбрать из гвардии отставных добрых солдат, и быть им по человеку во вс€кой коморе во врем€ учени€, и иметь хлыст в руках, и буде кто из учеников станет безчинствовать, оным бить, не смотр€, какой бы он фамилии ни былтјЁ [46; c. 76]. ѕо сут—÷, цар насильно вт€гував –ос—÷ю в просв—÷тництво. јле, на нашу думку, незважаючи на вс—÷ труднощ—÷ й безладд€, перш—÷ св—÷тськ—÷ школи дали немалу к—÷льк—÷сть осв—÷чених людей, €к—÷ забезпечили проведенн€ реформ, спри€ли загальному п—÷днесенню рос—÷йсько—„ культури.

¬еликого значенн€ у справ—÷ поширенн€ знань в –ос—÷—„ ѕетро –∆ надавав прес—÷ —÷ книгодрукуванню. ¬—÷н поклав початок пер—÷одичн—÷й прес—÷. ¬ грудн—÷ 1702 р. в –ос—÷—„ вийшла перша друкована газета тјё¬едомости о военных и иных делах, случившихс€ в ћосковском государстве и во иных окрестных странахтјЁ. ѕри двор—÷ ќлекс—÷€ ћихайловича виходили в одному прим—÷рнику рукописн—÷ тјёкурантитјЁ, €к—÷ пов—÷домл€ли закордонн—÷ в—÷ст—÷ т—÷льки дл€ цар€ —÷ його близьких ос—÷б —÷ береглись €к державна та—‘мниц€. тјё¬едомоститјЁ ж продавались вс—÷м бажаючим [52; с. 345-346]. “ираж газети с€гав 2500 прим—÷рник—÷в. —початку вона виходила в ћоскв—÷, пот—÷м —„—„ виданн€ перейшло в ѕетербург. јле вона розповсюджувалась по вс—÷й –ос—÷—„. ¬ н—÷й друкувалис€ укази цар€, пов—÷домленн€ про усп—÷хи рос—÷йсько—„ арм—÷—„ в ѕ—÷вн—÷чн—÷й в—÷йн—÷, рос—÷йськ—÷ —÷ заруб—÷жн—÷ новини [49; с. 422].

–озвиток культури й необх—÷дн—÷сть —„—„ широкого розповсюдженн€ викликали реформу друкованого шрифту. ¬ 1708 р. зам—÷сть попереднього церковнословтјў€нського складного шрифту був запроваджений новий, б—÷льш простий гражданський, €кий вв—÷йшов у повсюдне застосуванн€ з 1710 р. —тарим шрифтом продовжували друкуватис€ лише богослужбов—÷ книги. —тароруськ—÷ буквен—÷ позначенн€ цифр були зам—÷нен—÷ арабськими цифрами ще в 1703 р. [51; с.¬а370].

«тјў€вилис€ нов—÷ друкарн—÷: в 1705 р. посадська людина ¬асиль  —÷пр—÷€нов в—÷дкрив першу приватну друкарню; чотири друкарн—÷ почали працювати в ѕетербурз—÷. «а ѕетра –∆ почалос€ друкуванн€ в широкому масштаб—÷ книг на св—÷тську тематику, починаючи в—÷д азбук, п—÷дручник—÷в —÷ календар—÷в —÷ зак—÷нчуючи —÷сторичними творами —÷ пол—÷тичними трактатами.

Ќовим школам потр—÷бн—÷ були п—÷дручники й навчальн—÷ пос—÷бники. Ќеодноразово видавались буквар—÷, словники й пос—÷бники дл€ вивченн€ —÷ноземних мов, навчальна л—÷тература з математики. јвторами п—÷дручник—÷в були не т—÷льки —÷ноземц—÷, а й рос—÷€ни. «окрема, учитель —ловтјў€но-греко-латинсько—„ академ—÷—„ ‘ед—÷р ѕол—÷карпов у 1701 р. видав тјёЅукварь слав€нскими, греческими, римскими письмены учитис€ хот€щимтјЁ. ” 1703 р. вийшла тјёјрифметика, сиречь наука числительна€тјЁ Ћеонт—÷€ ћагн—÷цького, €ка була прот€гом п—÷встол—÷тт€ основним навчальним пос—÷бником з математики. ¬идавались пос—÷бники з спец—÷альних галузей знань.  р—÷м навчально—„ —÷ спец—÷ально—„ л—÷тератури, друкарн—÷ друкували календар—÷, на €к—÷ серед читач—÷в був великий попит [52; c. 343, 345].

—еред книг —÷ноземних автор—÷в, що перекладалис€ рос—÷йською мовою, переважали р—÷зного роду пос—÷бники дл€ опануванн€ прикладних знань: нав—÷гац—÷—„, артилер—÷—„, фортиф—÷кац—÷—„, суднобудуванн€ —÷ т. д. ѕерекладались —÷ книги з —÷стор—÷—„, права, художн—÷ твори. ѕетро –∆ сам брав активну участь в п—÷дготовц—÷ книг до друку, виправл€в переклади, давав техн—÷чн—÷ вказ—÷вки [72; c. 54]. ¬—÷н вимагав в—÷д перекладач—÷в користуватис€ наступним правилом: тјёне надлежит речь от речи хранить в переводе; но точно его выразумев, на свой €зык уже так писать, как вн€тнее может бытьтјЁ [79; c. 529]. Ќа початку XVIII ст. рос—÷йський читач отримав 64 перекладених виданн€. ¬ ћоскв—÷ —÷ ѕетербурз—÷ зтјў€вилис€ перш—÷ б—÷бл—÷отеки. ¬они були загальнодоступними —÷ безплатними. «б—÷льшилас€ к—÷льк—÷сть приватних б—÷бл—÷отек.

¬важа—‘мо, що розвиток науки направл€вс€ в цей час переважно практичними потребами. ѕетро –∆ вс—÷л€ко допомагав розвитку науково-техн—÷чних знань, а також тих галузей науки, €к—÷ мали великий практичний —÷нтерес дл€ становленн€ рос—÷йсько—„ промисловост—÷, осво—‘нн€ природних ресурс—÷в. ѕо вс—÷й кра—„н—÷ розсилалис€ геолог—÷чн—÷ експедиц—÷—„, €к—÷ ви€вили родовища камтјў€ного вуг—÷лл€, зал—÷зно—„ —÷ м—÷дно—„ руд, ср—÷бла, с—÷рки. ¬перше в петровський час почали розробл€тис€ нафтов—÷ родовища.

Ќовими знанн€ми збагатилась географ—÷€. ¬—÷дкритт€ нових земель, при—‘днанн€ —иб—÷ру призвели до справжнього буму нових експедиц—÷й на —х—÷д. –«х мета пол€гала не т—÷льки в розв—÷дуванн—÷ —÷ осво—‘нн—÷ нових земель, але й науковому вивченн—÷ простор—÷в –ос—÷—„ —÷ прилеглих кра—„н [49; с. 422, 424]. ÷—÷ досл—÷дженн€ ведуть св—÷й початок ще в—÷д експедиц—÷—„ на  амчатку устюзького козака ¬олодимира јтласова в 1697 р. ” 1713-1714 рр. рос—÷йськ—÷ землепрох—÷дц—÷ побували на  урильських островах. ¬ 1720-1727 рр. в—÷дбулас€ експедиц—÷€ ћессершм—÷дта дл€ досл—÷дженн€ внутр—÷шн—÷х район—÷в —иб—÷ру. «начна увага прид—÷л€лас€ вивченню  асп—÷йського —÷ јральського мор—÷в й прилеглих до них м—÷iевостей [51; c. 372]. Ѕула в—÷дправлена спец—÷альна експедиц—÷€ на „укотський п—÷востр—÷в, перед €кою цар поставив мету розв—÷дати, тјёсошлас€ ли јмерика с јзиейтјЁ. «а три тижн—÷ до смерт—÷ ѕетро –∆ склав —÷нструкц—÷—„ дл€ датського кап—÷тана ¬—÷туса Ѕеринга, €кий в—÷дправл€вс€ в свою першу  амчатську експедиц—÷ю заради пошуку шл€ху через Ћьодовитий океан в  итай та –∆нд—÷ю. –∆нша експедиц—÷€ пробивалась в –∆нд—÷ю через середньоаз—÷йськ—÷ ханства ’—÷ву —÷ Ѕухару. ѕост—÷йними стали експедиц—÷—„ на ѕ—÷вн—÷чний  авказ [49; с. 424].

«роблен—÷ в—÷дкритт€ закр—÷плювалис€ картограф—÷чними роботами. «тјў€вилис€ карти окремих частин –ос—÷—„. “ак, —.–ем—÷зов створив тјёЅольшой чертеж —ибиритјЁ. —оймонов —÷ ¬ерден склали першу наукову карту  асп—÷йського мор€, €ка докор—÷нно зм—÷нила у€вленн€ сучасник—÷в про його берегову л—÷н—÷ю. ѕетро –∆ подарував цю карту ‘ранцузьк—÷й јкадем—÷—„ наук, що, на думку  н€жецько—„, послужило приводом дл€ обранн€ його —„—„ членом [56; с. 200]. Ѕули складен—÷ карти  амчатки, Ѕалт—÷йського мор€, теч—÷—„ ƒону. ¬—÷дбувались астроном—÷чн—÷ спостереженн€, в тому числ—÷ стосовно затемненн€ сонц€ —÷ м—÷с€ц€. «а —÷н—÷ц—÷ативою ѕетра –∆ була в—÷дкрита астроном—÷чна обсерватор—÷€ [51; c. 373].

«агальне п—÷днесенн€ економ—÷ки —÷ просв—÷тництва в кра—„н—÷ призвело до зрушень в област—÷ техн—÷чних нововведень. ¬ механ—÷ц—÷ зтјў€вились винаходи јндр—÷€ Ќартова, €кий створив сер—÷ю нових токарних —÷ гвинтор—÷зних верстат—÷в. Ќовими, б—÷льш економ—÷чними —÷ ефективними способами почали кувати —÷ обробл€ти стволи збро—„. Ќародилась рос—÷йська оптика. –ос—÷йськ—÷ ум—÷льц—÷ почали майструвати м—÷кроскопи, п—÷дзорн—÷ труби, €к—÷ ран—÷ше купувались за кордоном. ѕотреба в буд—÷вництв—÷ канал—÷в викликала до житт€ творч—÷сть г—÷дробуд—÷вничого –∆вана —ердюкова, розробки €кого дозволили реконструювати стар—÷ водн—÷ шл€хи —÷ створити нов—÷, зб—÷льшити —„х пропускну здатн—÷сть [49; c. 424-425]. –озвивалас€ медицина. ” великих м—÷стах —÷ при арм—÷—„ були заснован—÷ аптеки [33; c. 76].

√уман—÷тарн—÷ науки також збагатились знанн€ми. ѕетро –∆ п—÷клувавс€ про охорону памтјў€ток старовини, —÷н—÷ц—÷ював збиранн€ предмет—÷в матер—÷ально—„ культури, л—÷топис—÷в та —÷нших письмових джерел. …ого —÷нструкц—÷€ щодо розшуку археолог—÷чних памтјў€ток була новизною —÷ дл€ тод—÷шньо—„ —‘вропейсько—„ науки: збирати тјёв земле или водетјж старые надписитјж старое оружие, посуду и все, что зело старо и необыкновеннотјж √де найдутс€ такие - всему делать чертежи, как что найдуттјЁ. 16 жовтн€ 1720 р. вийшов указ про збиранн€ жалуваних грамот, тјёкуриозных писем оригинальныхтјЁ та —÷сторичних книг, рукописних —÷ друкованих. 16 лютого 1722 р. був виданий указ про збиранн€ л—÷топис—÷в.

«тјў€вились нов—÷ —÷сторичн—÷ прац—÷. Ѕ—÷льш—÷сть з них були написан—÷ за —÷н—÷ц—÷ативою самого ѕетра –∆: —÷ тв—÷р ќ.–∆. ћанк—÷—‘ва тјёядро российской историитјЁ, —÷ прац—÷ Ћ.-Ќ.¬ајлларта, ‘.ѕ. ѕол—÷карпова, √. √юйсена, ‘. ѕрокоповича [63; c. 105, 108-109]. ќсновна увага прид—÷л€лас€ —÷стор—÷—„ ѕ—÷вн—÷чно—„ в—÷йни. ƒипломат ѕ. Ўаф—÷ров написав тјё–ассуждение о причинах —еверной войнытјЁ. Ѕула складена тјё нига ћарсоватјЁ, €ка м—÷стила тексти рел€ц—÷й про битви —÷ гравюри —÷з зображенн€м батальних iен. ¬ написанн—÷ тјё»стории —вейской войнытјЁ брали участь ѕетро –∆, ћеншиков, Ўереметь—‘в, –—‘пн—÷н, ёртјў—‘в та —÷н. ÷ар вказував напр€м роботи, писав сам —÷ редагував написане. «а ѕетра –∆ ц€ прац€ не була видана, оск—÷льки в—÷н не вважав —„—„ завершеною [51; c. 374].

ѕропаганду наукових знань зд—÷йснювала в—÷дкрита в 1719 р. дл€ загального огл€ду  унсткамера - перший у –ос—÷—„ природничо-—÷сторичний музей. ¬ музе—„ демонструвались анатом—÷чн—÷, зоолог—÷чн—÷ —÷ м—÷нералог—÷чн—÷ колекц—÷—„, старовинн—÷ предмети, мистецьк—÷ вироби, а також тјёмонстритјЁ - жив—÷ —÷ заспиртован—÷ потвори.  олекц—÷—„  унсткамери комплектувались на основ—÷ ур€дових указ—÷в, €к—÷ пропонували населенню доставл€ти "аст€м все старе —÷ незвичайне. „астину колекц—÷й ур€д купував за кордоном [52; c. 346].

Ќа думку —ахарова, вс—÷ ц—÷ дос€гненн€ в галуз—÷ науки, по€ва в –ос—÷—„ —÷ноземних вчених, р—÷ст "асних наукових кадр—÷в призвели до того, що ѕетро –∆ задумав створити ѕетербурзьку јкадем—÷ю наук. ƒл€ роботи в н—÷й запрошувалис€ видатн—÷ вчен—÷ «ах—÷дно—„ –ƒвропи. ѕроект јкадем—÷—„ наук ѕетро –∆ затвердив в с—÷чн—÷ 1724 р. —ама ж јкадем—÷€ в—÷дкрилась в серпн—÷ 1725 р., вже п—÷сл€ смерт—÷ —„—„ творц€ [49; c.¬а425]. ¬она складалас€ —÷з "асне академ—÷—„, тобто науково-досл—÷дницько—„ установи, ун—÷верситету —÷ г—÷мназ—÷—„, —÷ повинна була займатис€ не т—÷льки природничими, але й гуман—÷тарними науками. ¬ченим јкадем—÷—„ наук висувалась вимога повтјў€зувати сво—„ досл—÷дженн€ —÷з житт—‘вими потребами, щоб тјёвольные художествы и манифактуры, которые уже здесь заведены суть или впредь еще заведены быть могут, от пом€нутого заведени€ пользу имелитјЁ. « самого заснуванн€ јкадем—÷€ перебувала на повному державному утриманн—÷ [57; c. 105, 106].

≈поха ѕетра –∆ не могла не накласти в—÷дбиток й на л—÷тературу та мистецтво. ѕеретворенн€ мали великий вплив на зм—÷ст художн—÷х твор—÷в. ¬с—÷ найважлив—÷ш—÷ €вища епохи в—÷дбились у народних п—÷сн€х, билинах —÷ казках. ” середовищ—÷ двор€н —÷ купц—÷в виникли твори, геро—„ €ких зд—÷йснюють вчинки, породжен—÷ реформами. ƒо них належать пов—÷ст—÷ тјё√истори€ о российском матросе ¬асилии  ариотском и о прекрасной королевне »раклии ‘лорентийской землитјЁ, тјё»стори€ об јлександре, российском двор€нинетјЁ, тјё»стори€ о российском купце »оанне и о прекрасной девице ≈леоноретјЁ, тјё»стори€ о российском двор€нине ‘роле —кобееветјЁ, тјё√истори€ о некоем шл€хецком сынетјЁ та —÷н. [73; c. 163]. ¬они розповсюджувались в рукописах —÷ були досить попул€рн—÷. ¬с—÷м цим пов—÷ст€м притаманний суто св—÷тський сюжет. –«х геро€ми —‘ переважно молод—÷ люди, €к—÷ в—÷дправл€ютьс€ за кордон дл€ того, щоб повчитис€ —÷ подивитис€ св—÷ту [25; c.¬а342]. ’арактерно, що вони не протиставл€ють –ос—÷ю –ƒвроп—÷, точн—÷ше, не в—÷докремлюють —„—„ в—÷д –ƒвропи. ƒл€ них нема—‘ жодних сумн—÷в—÷в в тому, що –ос—÷€ - —‘вропейська кра—„на. ¬ авторськ—÷й мов—÷ геро—„в на€вна велика к—÷льк—÷сть —÷ноземних сл—÷в, що —÷з надм—÷ром зтјў€вилис€ в рос—÷йськ—÷й мов—÷ на початку XVIII ст. [37; c. 209]. ¬арто зазначити, що рос—÷йська мова в цей час поповнилас€ б—÷льш н—÷ж 4 тис€чами нових —÷ноземних сл—÷в. Ѕагато з них були зовс—÷м не обовтјў€зков—÷. ѕочалос€ справжн—‘ забрудненн€ рос—÷йсько—„ мови.

Ќовим €вищем в л—÷тератур—÷ стала публ—÷цистика - твори, написан—÷ петровськими сподвижниками, €к—÷ прославл€ли д—÷€льн—÷сть цар€-реформатора. “акими були, наприклад, твори ‘еофана ѕрокоповича тјё—лово о "асти и чести царскойтјЁ, тјёѕравда воли монаршейтјЁ та —÷н.

ѕерша чверть XVIII ст. дала –ос—÷—„ нов—÷ €вища в галуз—÷ мистецтва [49; c. 422, 425]. ¬ 1702 р., коли ѕетро –∆ виписав мандр—÷вну н—÷мецьку трупу актор—÷в на чол—÷ з актором —÷ драматургом  унштом, в ћоскв—÷ був в—÷дроджений театр. ¬—÷н став загальнодоступним —÷ публ—÷чним. “еатральн—÷ вистави в—÷дбувались два рази на тиждень на  расн—÷й площ—÷, де посп—÷шно було зведено спец—÷альне прим—÷щенн€ - тјёкомедиальна€ хороминатјЁ, або тјёкомедиальный анбартјЁ. Ќайчаст—÷ше ставились птјў—‘си з репертуару самого  уншта: тјё—ц—÷п—÷й јфриканськийтјЁ, комед—÷€ про ƒона-ѕедро —÷ ƒона-яна, а також тјёƒоктор поневол—÷тјЁ ћоль—‘ра. «тјў€вились —÷ сво—„ перш—÷ птјў—‘си на —÷сторичн—÷ теми. ѕри труп—÷ було театральне училище, де вчилис€ д—÷ти п—÷дд€чих [60; c. 29]. јле цей театр про—÷снував недовго. Ќа зм—÷ну йому прийшло дек—÷лька придворних театр—÷в, а також театри при —ловтјў€но-греко-латинськ—÷й академ—÷—„ —÷ московському госп—÷тал—÷ (в останн—÷х роз—÷грувались рос—÷йськ—÷ птјў—‘си) [25;¬аc. 342].

¬ музиц—÷ також в—÷дбулис€ зм—÷ни. ѕор€д з традиц—÷йними церковними хоровими творами, народними п—÷сн€ми зазвучала в—÷йськова стройова музика. —в—÷тська музика поступово проникала в побут рос—÷йського сусп—÷льства [49; c.¬а426].

«м—÷ни в культурному образ—÷ –ос—÷—„ торкнулис€ й зовн—÷шнього вигл€ду рос—÷йських м—÷ст. ” перш—÷й чверт—÷ XVIII ст. переважа—‘ цив—÷льне буд—÷вництво, тод—÷ €к у попередньому стол—÷тт—÷ будували переважно культов—÷ споруди - церкви й монастир—÷. «тјў€вл€—‘тьс€ новий тип громадських буд—÷вель - адм—÷н—÷стративного, промислового —÷ культурно-осв—÷тнього призначенн€. «вод€тьс€ численн—÷ палаци [52; с. 347]. ѕетро –∆ примушував м—÷ську "аду будувати сучасн—÷ буд—÷вл—÷, мостити вулиц—÷ брук—÷вкою, €к в —‘вропейських м—÷стах. ¬—÷н в сво—„х указах наказував в уже —÷снуючих м—÷стах вносити елементи тјёправильност—÷тјЁ. ¬ результат—÷ зам—÷сть окремих двор—÷в —÷ садиб, обгороджених глухими парканами й розм—÷щених тилом до вулиц—÷, зтјў€вились пр€м—÷ вулиц—÷ з побудованими в одну л—÷н—÷ю будинками, фасади €ких виходили на вулицю [50; с. 292].

«а ѕетра –∆ вперше в –ос—÷—„ запалили вуличн—÷ л—÷хтар—÷. «вичайно, це було в ѕетербурз—÷. ѕетербургу ѕетро –∆ взагал—÷ прид—÷л€в особливу увагу. ¬—÷н мр—÷€в не просто побудувати нове, ц—÷лком —‘вропейське м—÷сто з каменю й гран—÷ту, але зробити його тјёвеличайшим и славнейшим паче всех городов в свететјЁ [49; с. 423]. ¬—÷н говорив: тјё≈сли Ѕогъ продлитъ жизнь и здрав—„е, ѕетербургъ будетъ другой јмстердамътјЁ [6; с. 7]. ѕетербург не випадково називали тјёв—÷кном в –ƒвропутјЁ. «а словами √олубенка й “епл—÷цького, сам —÷дейно-художн—÷й задум цього м—÷ста утверджував —‘вропейський характер –ос—÷йсько—„ держави —÷ —„—„ культури [37; с. 202].

¬важа—‘мо, що арх—÷тектура —÷ м—÷стобудуванн€ петровських час—÷в мали най€скрав—÷ше в—÷дображенн€ саме у ѕетербурз—÷. ѕетербург став м—÷стом нового типу з регул€рною забудовою —÷ арх—÷тектурними ансамбл€ми. Ѕуд—÷вництво в ньому велось не хаотично, а за —‘диним планом —÷ надзвичайно швидкими темпами. ”казом в—÷д 9 жовтн€ 1714 р. цар нав—÷ть заборонив буд—÷вництво камтјў€них будинк—÷в y вс—÷й –ос—÷—„, кр—÷м ѕетербурга. –∆де€ плануванн€ —÷ забудови нового м—÷ста, р€д —÷нших ц—÷нних вказ—÷вок по його буд—÷вництву й художньому оформленню належали особисто ѕетру –∆.

ƒо ѕетербурга запросили видатних —‘вропейських арх—÷тектор—÷в. ќдним з перших в 1703 р. прибув швейцарець ƒ. “рез—÷н—÷, €кий став головним арх—÷тектором ѕетербурга. «а розпор€дженн€м ѕетра –∆ —÷ за його участю в—÷н склав початковий план забудови, що в—÷дпов—÷дав у€вленн€м про створенн€ тјёрегул€рноготјЁ м—÷ста [69; с. 104, 105]. « його —÷мтјў€м повтјў€зано створенн€ ѕетропавловсько—„ фортец—÷, —„—„ ѕетровських вор—÷т, собору —÷ його дзв—÷ниц—÷ з—÷ шпилем, Ћ—÷тнього палацу —÷ јлександро-Ќевсько—„ лаври, √остиного двору й буд—÷вл—÷ ƒванадц€ти колег—÷й на ¬асиль—‘вському остров—÷. ¬ 1714 р. цар затвердив розроблен—÷ “рез—÷н—÷ типов—÷ проекти будинк—÷в дл€ тјёименитыхтјЁ, тјёзажиточныхтјЁ —÷ тјёподлыхтјЁ людей [62; с. 129]. —л—÷дом за ƒ.“рез—÷н—÷ до ѕетербурга при—„хали арх—÷тектори: —÷тал—÷—‘ць ћ.‘онтана (в –ос—÷—„ з 1703 р.), в 1713 р. - н—÷мц—÷ √.Ўедель —÷ ј.Ўлютер, в 1714 р. - н—÷мець √.–∆.¬аћаттарнов—÷, в 1716 р. - француз ∆.Ѕ. Ћеблон, в 1718 р. - —÷тал—÷йц—÷ √. тјў€вер—÷ —÷ Ќ.ћ—÷кетт—÷, в 1719 р. - швейцарець Ќ.‘. √ербель.

Ѕуд—÷вництво ѕетербурга зд—÷йснювалось —÷ в—÷тчизн€ними зодчими. ¬же в 1705¬ар. ѕетро –∆ направив до ѕетербурга кращих рос—÷йських арх—÷тектор—÷в - ‘.¬ас—÷ль—‘ва, –∆.ћ. ћатв—‘—‘ва (”грюмова), а п—÷зн—÷ше залучив до буд—÷вництва

√.–∆. —÷ –∆.√. ”стинових, ћ.√. «емцова —÷ –∆.ѕ. «арудного [69; с. 105]. ¬ ѕетербурз—÷ була створена школа, де викладалис€ кресленн€, математика й елементарн—÷ правила арх—÷тектури. ѕетро –∆ п—÷клувавс€ про те, щоб —÷ноземн—÷ зодч—÷ швидше передали сво—„ знанн€ рос—÷йським учн€м. «а словами досл—÷дниц—÷ Ѕакланово—„, прийн€т—÷ на службу —÷ноземн—÷ арх—÷тектори, скульптори —÷ живопиi—÷ знайомили рос—÷€н з дос€гненн€ми в цих галуз€х в «ах—÷дн—÷й –ƒвроп—÷ (зв—÷льненн€ в—÷д середньов—÷чних традиц—÷й, використанн€ нових техн—÷чних прийом—÷в). ¬ подальшому рос—÷йське мистецтво сприйн€ло цей позитивний досв—÷д [25; с. 313].

ѕочала розвиватис€ скульптура. ƒо ѕетербурга були запрошен—÷ —÷ноземн—÷ скульптори - француз Ќ.ѕ—÷но та —÷тал—÷—‘ць  .Ѕ. –астрелл—÷. ¬ –∆тал—÷—„ та —÷нших —‘вропейських кра—„нах закупили велику к—÷льк—÷сть скульптур —÷ встановили —„х в Ћ—÷тньому саду ѕетербурга, що знаменувало принципово нове в—÷дношенн€ до скульптури [50; с. 292].

—утт—‘в—÷ зрушенн€ в—÷дбулись —÷ в живопис—÷. –∆ головне з них - по€ва пор€д з традиц—÷йним —÷конописом св—÷тського реал—÷стичного живопису. ¬ першу чергу це стосу—‘тьс€ портретного живопису. «тјў€вилис€ перш—÷ рос—÷йськ—÷ художники-реал—÷сти. ѕобачивши —„хн—÷й талант, ѕетро –∆ посилав де€ких —÷з них на навчанн€ за кордон. ¬идатним портретистом свого часу був –∆ван Ќ—÷к—÷т—÷н, €кий створив галерею портрет—÷в знаменитих людей т—÷—‘—„ епохи. …ого пензлю належить —÷ картина тјЁѕетр –∆ на смертном одретјЁ [49; с. 425, 426].  р—÷м того, Ќ—÷к—÷т—÷н написав р€д батальних полотен: ѕолтавську —÷  уликовську битви. –∆ншим в—÷домим рос—÷йським художником-портретистом став јндр—÷й ћатв—‘—‘в. ¬ –ос—÷ю були запрошен—÷ й —÷ноземн—÷ живопиi—÷ - саксонець –∆.√. “анауер —÷ француз Ћ.  аравак [52; c. 349].

“аким чином, наприк—÷нц—÷ XVII - в перш—÷й чверт—÷ XVIII ст. ѕетро –∆ зд—÷йснив значн—÷ культурн—÷ реформи, спр€мован—÷ на —‘вропе—„зац—÷ю рос—÷йсько—„ культури —÷ дос€гненн€ –ос—÷—‘ю р—÷вн€ тогочасних —‘вропейських держав. –еформи торкнулис€ вс—÷х без вин€тку галузей культури —÷ побуту. ¬ результат—÷ багато в чому була подолана культурна в—÷дстал—÷сть кра—„ни, –ос—÷€ долучилас€ до важливих культурних здобутк—÷в —‘вропейсько—„ цив—÷л—÷зац—÷—„, стала на новий шл€х розвитку. ’оча не все, що запроваджувалос€ ѕетром –∆, було корисним —÷ необх—÷дним дл€ –ос—÷—„, проте були зроблен—÷ значн—÷ дос€гненн€ в галуз—÷ осв—÷ти, науки, мистецтва. ¬—÷дбувс€ швидкий перех—÷д в—÷д середньов—÷чно—„ до ново—„, св—÷тсько—„ культури. –ос—÷йська культура отримала широк—÷ можливост—÷ дл€ свого подальшого розвитку.


¬исновки


Ќаприк—÷нц—÷ XVII - в перш—÷й чверт—÷ XVIII ст. в –ос—÷—„ були проведен—÷ гранд—÷озн—÷ реформи, €к—÷ охопили практично вс—÷ сфери житт€ кра—„ни —÷ зм—÷нили —„—„ зовн—÷шн—÷й вигл€д. ÷—÷ реформи повтјў€зан—÷ з д—÷€льн—÷стю ѕетра –∆. «алучаючи —‘вропейський досв—÷д, в—÷н намагавс€ п—÷днести –ос—÷ю до р—÷вн€ тогочасних —‘вропейських кра—„н, зм—÷цнити —„—„ м—÷жнародне становище, перетворити на одну з найсильн—÷ших держав св—÷ту.

ќдними з найважлив—÷ших реформ ѕетра –∆ були пол—÷тично-адм—÷н—÷стративн—÷, в результат—÷ €ких були створен—÷ нов—÷ органи "ади й управл—÷нн€. –«х компетенц—÷€ поширювалас€ на всю територ—÷ю кра—„ни. ’арактерними рисами ново—„ системи управл—÷нн€ стали посиленн€ —„—„ централ—÷зац—÷—„, детальна регламентац—÷€ д—÷€льност—÷, бюрократичний характер, ч—÷тка —÷—‘рарх—÷чн—÷сть. Ќовий державний апарат, попри серйозн—÷ недол—÷ки, став кроком вперед в розвитку –ос—÷йсько—„ держави —÷ одним з найважлив—÷ших елемент—÷в —„—„ —‘вропе—„зац—÷—„. –азом з тим, ѕетро –∆ зм—÷цнив традиц—÷йний режим самодержавства —÷ в –ос—÷—„ остаточно утвердилас€ абсолютна монарх—÷€.

¬ажливе значенн€ мали податков—÷ та в—÷йськов—÷ перетворенн€ ѕетра –∆. ѕодатков—÷ реформи призвели до значного зростанн€ к—÷лькост—÷ —÷ загально—„ суми пр€мих —÷ непр€мих податк—÷в та повинностей, €к—÷ впали важким т€гарем на плеч—÷ сел€н —÷ м—÷щан. «ам—÷сть подв—÷рного обкладанн€ був запроваджений —‘диний пр€мий подушний податок, €кий втрич—÷ зб—÷льшив державн—÷ прибутки —÷ йшов на утриманн€ в—÷йська. ¬ результат—÷ в—÷йськових реформ були створен—÷ одн—÷ з кращих в –ƒвроп—÷ регул€рн—÷ арм—÷€ —÷ в—÷йськово-морський флот, €к—÷ забезпечили –ос—÷—„ перемогу у ѕ—÷вн—÷чн—÷й в—÷йн—÷ —÷ вих—÷д до Ѕалт—÷йського мор€. –ос—÷€ з сухопутно—„ держави перетворилас€ на морську —÷ значно зм—÷цнила сво—„ м—÷жнародн—÷ позиц—÷—„.

Ќе менш важливими були й соц—÷ально-економ—÷чн—÷ реформи, в основ—÷ €ких лежали принципи протекц—÷он—÷зму й меркантил—÷зму. ¬они призвели до значного зростанн€ промислового потенц—÷алу кра—„ни. «тјў€вилас€ велика к—÷льк—÷сть мануфактур, —÷ де€к—÷ з них повн—÷стю забезпечували населенн€ необх—÷дними товарами. –озширилась внутр—÷шн€ —÷ зовн—÷шн€ торг—÷вл€, –ос—÷€ мала позитивний торг—÷вельний баланс з —÷ншими кра—„нами. ѕроте економ—÷чний розвиток значно гальмувавс€ пануванн€м кр—÷посницьких в—÷дносин —÷ вир—÷шальною роллю держави в економ—÷ц—÷. –еформи спричинили й зм—÷ни в соц—÷альному устро—„. Ѕуло розширено —÷ зм—÷цнено кр—÷посне право, вс—÷ сел€ни под—÷л€лис€ на кр—÷посних —÷ державних. ¬—÷дбулос€ оформленн€ —÷ консол—÷дац—÷€ стану двор€нства.  упц—÷ —÷ рем—÷сники отримали сво—„ орган—÷зац—÷йн—÷ структури - г—÷льд—÷—„ —÷ цехи. ¬с—÷ сусп—÷льн—÷ стани були поставлен—÷ на службу держав—÷.

¬елике значенн€ мали й культурн—÷ реформи ѕетра –∆. «а —‘вропейськими вз—÷рц€ми в—÷н реформував побут рос—÷йського сусп—÷льства (переважно верхн—÷х його прошарк—÷в). Ѕула створена нова, св—÷тська система осв—÷ти, €ка, хоча й охопила навчанн€м незначн—÷ прошарки сусп—÷льства й мала р€д сутт—‘вих недол—÷к—÷в, стала основою дл€ подальшого розвитку шк—÷льництва. Ѕули створен—÷ умови дл€ розвитку науки —÷ книгодрукуванн€, €к—÷ в цей час дос€гли значних усп—÷х—÷в. як—÷сно нов—÷ €вища спостер—÷галис€ в розвитку л—÷тератури —÷ мистецтва. ’оча й не все, що запозичувалос€ з –ƒвропи, було корисним —÷ необх—÷дним дл€ –ос—÷—„, кра—„на долучилас€ й до важливих культурних здобутк—÷в —‘вропейсько—„ цив—÷л—÷зац—÷—„, стала на новий шл€х розвитку. –еформи спричинили швидкий перех—÷д в—÷д рел—÷г—÷йно ор—÷—‘нтовано—„ середньов—÷чно—„ культури до ново—„, св—÷тсько—„.

“аким чином, реформи ѕетра –∆, проведен—÷ наприк—÷нц—÷ XVII - в перш—÷й чверт—÷ XVIII ст. в найр—÷зноман—÷тн—÷ших галуз€х, мали надзвичайно важливе, хоча й суперечливе значенн€ в —÷стор—÷—„ –ос—÷—„. «вичайно, не вс—÷ вони були вдалими. ƒе€к—÷ нововведенн€ були в—÷дм—÷нен—÷ ще за житт€ реформатора, де€к—÷ - незадовго п—÷сл€ його смерт—÷, проте багато з них ви€вили дивовижну житт—‘здатн—÷сть —÷ про—÷снували досить тривалий час, а дещо з того, що було запроваджено ѕетром –∆, —÷сну—‘ й по сьогодн—÷шн—÷й день. —уперечлив—÷сть перетворень ви€вилас€ —÷ в тому, що нав—÷ть прогресивн—÷ за сво—„ми ц—÷л€ми реформи ѕетро –∆ зд—÷йснював середньов—÷чними, жорсткими методами, насильно —‘вропе—„зуючи кра—„ну.

–еформи мали €к позитивн—÷, так —÷ негативн—÷ насл—÷дки дл€ –ос—÷—„. ѕозитивн—÷ пол€гали в тому, що за короткий час ћосковська держава перетворилас€ на могутню –ос—÷йську —÷мпер—÷ю з новим державним апаратом, сильною регул€рною арм—÷—‘ю —÷ в—÷йськово-морським флотом, розвинутою промислов—÷стю —÷ торг—÷влею, закладеною основою дл€ розвитку ново—„, св—÷тсько—„ культури. ¬она здобула пров—÷дн—÷ позиц—÷—„ €к на суш—÷, так —÷ на мор—÷, стала р—÷вноправним учасником м—÷жнародних в—÷дносин.

Ќегативн—÷ насл—÷дки реформ ви€вилис€ насамперед в значному пог—÷ршенн—÷ становища народних мас через запровадженн€ нових непосильних податк—÷в —÷ повинностей. ¬загал—÷ рос—÷йський народ заплатив за модерн—÷зац—÷ю кра—„ни непом—÷рну ц—÷ну €к в матер—÷альному, так —÷ в людському в—÷дношенн—÷. ¬—÷дбулос€ подальше зм—÷цненн€ кр—÷посницько—„ системи —÷ в соц—÷альному розвитку –ос—÷€ ще б—÷льше почала в—÷дставати в—÷д зах—÷дно—‘вропейських кра—„н. ѕромислов—÷сть також була побудована на кр—÷посницьк—÷й основ—÷, що гальмувало розвиток кап—÷тал—÷зму —÷ наперед визначило економ—÷чне в—÷дставанн€ –ос—÷—„. ƒержава в результат—÷ реформ стала тјёрегул€рноютјЁ, пол—÷цейською, з всеохоплюючою системою контролю —÷ регламентац—÷—„ житт€ п—÷дданих, насильством —÷ примусом, п—÷дкоренн€м —÷нтерес—÷в окремо—„ людини —÷нтересам держави. √рубо ламалис€ традиц—÷йн—÷ рос—÷йськ—÷ морально-етичн—÷ норми —÷ традиц—÷—„, почалос€ надм—÷рне захопленн€ вс—÷м —÷ноземним. “а все ж, попри р€д негативних насл—÷дк—÷в, безумовною заслугою ѕетра –∆ —‘ те, що в—÷н зум—÷в певною м—÷рою наблизити –ос—÷ю до р—÷вн€ тогочасних —‘вропейських кра—„н, на багато дес€тил—÷ть визначив —„—„ розвиток €к сильно—„ —÷мперсько—„ держави, €ка пос—÷ла у св—÷т—÷ одне з ч—÷льних м—÷iь.


—писок використаних джерел —÷ л—÷тератури


ƒжерела

  1. Ѕерг-привилеги€ 1719 г. // ’рестомати€ по истории ———– с древнейших времен до 1861 года: ”чеб. пособие дл€ студентов пед. ин-тов по спец. є¬а2108 тјё»стори€тјЁ / —ост. ѕ.ѕ. ≈пифанов, ќ.ѕ. ≈пифанова. - ћ.: ѕросвещение, 1987. - —. 237-239.
  2. ¬нешн€€ торговл€ –оссии в 1726 г. // Ќагаев ј.—., ќгнев ¬.Ќ. ѕрактикум по истории ———– XVII-XVIII вв.: ”чеб. пособие дл€ студентов-заочников 2 курса ист. фак. пед. ин-тов / ћоск. гос. заоч. пед. ин-т. - 2-е изд., перераб. и доп. - ћ.: ѕросвещение, 1991. - —. 103.
  3. »нструкци€ ѕетра –∆ волонтерам. 1697 г. // ’рестомати€ по истории ———– с древнейших времен до 1861 года: ”чеб. пособие дл€ студентов пед. ин-тов по спец. є¬а2108 тјё»стори€тјЁ / —ост. ѕ.ѕ. ≈пифанов, ќ.ѕ. ≈пифанова. - ћ.: ѕросвещение, 1987. - —. 256.
  4. ќ морском деле // ѕетр ¬еликий в его изречени€х. - –епринт. воспроизв. изд. 1910 г. - ћ.: ’удож. лит., 1991. - —. 59-65.
  5. ќрганизаци€ светских школ // ’рестомати€ по истории ———–. XVIII в. / ѕод ред. Ћ.√. Ѕескровного и Ѕ.Ѕ.  афенгауза. - ћ.: —оцэкгиз, 1963. - —. 210-213.
  6. ѕетр о себе самом и сподвижниках // ѕетр ¬еликий в его изречени€х. - –епринт. воспроизв. изд. 1910 г. - ћ.: ’удож. лит., 1991. - —. 7-21.
  7. ѕромышленность в 1727 г. (—водка по генеральным ведомост€м  ирилова) // ’рестомати€ по истории ———– с древнейших времен до 1861 года: ”чеб. пособие дл€ студентов пед. ин-тов по спец. є¬а2108 тјё»стори€тјЁ / —ост. ѕ.ѕ.¬а≈пифанов, ќ.ѕ. ≈пифанова. - ћ.: ѕросвещение, 1987. - —. 268-269.
  8. –егламент ћануфактур-коллегии 1723 г. // ’рестомати€ по истории ———– с древнейших времен до 1861 года: ”чеб. пособие дл€ студентов пед. ин-тов по спец. є 2108 тјё»стори€тјЁ / —ост. ѕ.ѕ. ≈пифанов, ќ.ѕ. ≈пифанова. - ћ.: ѕросвещение, 1987. - —. 243-244.
  9. “абель о рангах 1722 г. // ’рестомати€ по истории ———–. XVIII в. / ѕод ред. Ћ.√. Ѕескровного и Ѕ.Ѕ.  афенгауза. - ћ.: —оцэкгиз, 1963. - —. 88-93.
  10. “абель о рангах. 1722 г. // ’рестомати€ по истории ———– с древнейших времен до 1861 года: ”чеб. пособие дл€ студентов пед. ин-тов по спец. є¬а2108 тјё»стори€тјЁ / —ост. ѕ.ѕ. ≈пифанов, ќ.ѕ. ≈пифанова. - ћ.: ѕросвещение, 1987. - —. 240-242.
  11. “аможенный тариф 1724 г. // ’рестомати€ по истории ———–. XVIII в. / ѕод ред. Ћ.√. Ѕескровного и Ѕ.Ѕ.  афенгауза. - ћ.: —оцэкгиз, 1963. - —. 55-58.
  12. ”каз о единонаследии. 23 марта 1714 г. // ’рестомати€ по истории ———– с древнейших времен до 1861 года: ”чеб. пособие дл€ студентов пед. ин-тов по спец. є 2108 тјё»стори€тјЁ / —ост. ѕ.ѕ. ≈пифанов, ќ.ѕ. ≈пифанова. - ћ.: ѕросвещение, 1987. - —. 234-237.
  13. ”каз о покупке к заводам деревень. 18 €нвар€ 1721 г. // ’рестомати€ по истории ———– с древнейших времен до 1861 года: ”чеб. пособие дл€ студентов пед. ин-тов по спец. є 2108 тјё»стори€тјЁ / —ост. ѕ.ѕ. ≈пифанов, ќ.ѕ. ≈пифанова. - ћ.: ѕросвещение, 1987. - —. 240.
  14. ”каз ѕетра –∆ об учреждении —ената 22 феврал€ 1711 г. // ’рестомати€ по истории ———– с древнейших времен до 1861 года: ”чеб. пособие дл€ студентов пед. ин-тов по спец. є 2108 тјё»стори€тјЁ / —ост. ѕ.ѕ. ≈пифанов, ќ.ѕ. ≈пифанова. - ћ.: ѕросвещение, 1987. - —. 244-245.
  15. ”каз ѕетра –∆ —енату. 2 марта 1711 г. // ’рестомати€ по истории ———– с древнейших времен до 1861 года: ”чеб. пособие дл€ студентов пед. ин-тов по спец. є 2108 тјё»стори€тјЁ / —ост. ѕ.ѕ. ≈пифанов, ќ.ѕ. ≈пифанова. - ћ.: ѕросвещение, 1987. - —. 245.
  16. ”каз ѕетра –∆ —енату 5 марта 1711 г. // ’рестомати€ по истории ———– с древнейших времен до 1861 года: ”чеб. пособие дл€ студентов пед. ин-тов по спец. є 2108 тјё»стори€тјЁ / —ост. ѕ.ѕ. ≈пифанов, ќ.ѕ. ≈пифанова. - ћ.: ѕросвещение, 1987. - —. 245.
  17. ”чреждение коллегий. √енеральный регламент. 28 феврал€ 1720 г. // ’рестомати€ по истории ———– с древнейших времен до 1861 года: ”чеб. пособие дл€ студентов пед. ин-тов по спец. є 2108 тјё»стори€тјЁ / —ост. ѕ.ѕ.¬а≈пифанов, ќ.ѕ. ≈пифанова. - ћ.: ѕросвещение, 1987. - —. 245-247.
  18. ‘еофан ѕрокопович. ѕравда воли монаршей // ’рестомати€ по истории ———– с древнейших времен до 1861 года: ”чеб. пособие дл€ студентов пед. ин-тов по спец. є 2108 тјё»стори€тјЁ / —ост. ѕ.ѕ. ≈пифанов, ќ.ѕ. ≈пифанова. - ћ.: ѕросвещение, 1987. - —. 263-266.

Ќаукова л—÷тература

  1. јбсолютизм в –оссии (XVII-XVIII вв.). —борник статей к 70-летию со дн€ рождени€ и 45-летию научной и педагогической де€тельности Ѕ.Ѕ.¬а афенгауза. - ћ.: Ќаука, 1964. - 517 с.
  2. јлексеева ≈.¬. »спользование европейского опыта управлени€ государством при ѕетре –∆ // ¬опросы истории. - 2006. - є 2. - —. 15-30.
  3. јнисимов ≈.¬. ¬рем€ петровских реформ. - Ћ.: Ћениздат, 1989. - 496 с.
  4. јнисимов ≈.¬. »з истории фискальной политики русского абсолютизма первой четверти XVIII века (ѕодворное налогообложение и введение подушной подати) // »стори€ ———–. - 1983. - є 1. - —. 127-139.
  5. јнисимов ≈.¬. ѕодатна€ реформа ѕетра –∆: ¬ведение подушной подати в –оссии 1719-1728 гг. / ѕод. ред. Ќ.≈. Ќосова. - Ћ.: Ќаука: Ћенинградское отделение, 1982. - 296 с.
  6. Ѕаггер ’. –еформы ѕетра ¬еликого: ќбзор исследований / ѕер. с дат. ¬.≈.¬а¬озгрина; ¬ступ. ст. и общ. ред. ¬.». Ѕуганова. - ћ.: ѕрогресс, 1985. - 199 с.
  7. Ѕакланова Ќ.ј.  ультурные св€зи –оссии с ‘ранцией в первой четверти XVIII в. // ћеждународные св€зи –оссии в XVII-XVIII вв. (Ёкономика, политика и культура). —борник статей. / –едколлеги€: Ћ.√. Ѕескровный (отв. ред.) и др. - ћ.: Ќаука, 1966. - —. 303-344.
  8. Ѕуганов ¬.». и др. Ёволюци€ феодализма в –оссии: —оциально-экономические проблемы / ¬.». Ѕуганов, ј.ј. ѕреображенский, ё.ј.¬а“ихонов. - ћ.: ћысль, 1980. - —. 140-292.
  9. Ѕуганов ¬.». ћир истории: –осси€ в XVII столетии / ’удож.  . —ошинска€. - ћ.: ћол. гварди€, 1989. - 318 с.
  10. Ѕуганов ¬.». ѕетр ¬еликий и его врем€ / ќтв. ред. ј.ѕ. Ќовосельцев. - ћ.: Ќаука, 1989. - 192 с.
  11. Ѕулыгин ».ј. ќсоба€ категори€ феодально зависимых кресть€н в первой четверти XVIII в. (из истории секул€ризации церковных "адений) // ƒвор€нство и крепостной строй –оссии XVI-XVIII вв. —борник статей, посв€щ. пам€ти ј.ј. Ќовосельского / –ед. коллеги€: Ќ.». ѕавленко (отв. ред.) и др. - ћ.: Ќаука, 1975. - —. 190-212.
  12. Ѕулыгин ».ј. ÷ерковна€ реформа ѕетра –∆ // ¬опросы истории. - 1974. - є¬а5. - —. 79-93.
  13. ¬одарский я.≈. ƒвор€нское землевладение в –оссии в XVII - первой половине XIX в. (размеры и размещение) / ќтв. ред. ¬.». Ѕуганов. - ћ.: Ќаука, 1988. - 303 с.
  14. ¬одарский я.≈. Ќаселение –оссии за 400 лет (XVI - начало XX в.). - ћ.: ѕросвещение, 1973. - 159 с.
  15. ¬одарский я.≈. ѕетр –∆ // ¬опросы истории. - 1993. - є 6. - —. 59-78.
  16. ¬олкова ».¬. ¬оенное строительство ѕетра –∆ и перемены в системе социальных отношений в –оссии // ¬опросы истории. - 2006. - є 3. - —. 35-51.
  17. ¬семирна€ истори€: ≈поха просвещени€ / ѕод ред. ј.Ќ. Ѕадак, ».≈. ¬ойнич, Ќ.ћ.¬а¬олчек и др. - ћн.: ’арвест; ћ.: ј—“, 2000. - 512 с.
  18. √оликова Ќ.Ѕ. ѕолитические процессы при ѕетре –∆. ѕо материалам ѕреображенского приказа. - ћ.: ”ниверситетиздат, 1957. - 335 с.
  19. √олубенко ј.Ћ., “еплицкий ё.ћ. ѕравители. (’роника тыс€челетий от цар€ »рода до президента √орбачева). - Ћуганск: »зд-во ¬осточноукр. гос. ун-та, 2000. - 436 с.
  20. √орощенова ќ.ј. Ўкола математических и навигацких наук в ћоскве (1701-1752 гг.) и ее продолжатели // ¬опросы истории. - 2005. - є 10. - —.¬а151-155.
  21. √осударственные учреждени€ –оссии XVI-XVIII вв. / ѕод ред. Ќ.Ѕ.¬а√оликовой. - ћ.: »зд-во ћ√”, 1991. - 192 с.
  22. ƒейв—÷с Ќ. –ƒвропа: –∆стор—÷€ / ѕер. з англ. ѕ. “аращук, ќ.  оваленко. -  .: ќснови, 2001. - 1463 с.
  23. ≈гер ќ. ¬семирна€ истори€: ¬ 4-х т. - “. 3. Ќова€ истори€. - —ѕб: »здательство ѕолигон, 1999. - 720 с.
  24. ≈пифанов ѕ.ѕ. ¬оинский устав ѕетра ¬еликого // ѕетр ¬еликий. —борник статей / ѕод ред. ј.». јндреева. - “. –∆. - ћ.-Ћ.: »зд-во јЌ ———–, 1947. - —.¬а167-213.
  25. ∆уравлЄв ƒ. тјёј без вина и бес пиватјж лекарству только трататјЁ (÷аръ ѕЄтр и военна€ медицина в годы —еверной войны) // –одина. - 2007. - є 11. - —.¬а61-64.
  26. «авражин ј.¬. "и€ние ѕетровских преобразований на развитие –оссии и укрепление ее вооруженных сил // ¬оенно-исторический журнал. - 2007. - є¬а6. - —. 23-27.
  27. «апесоцкий ё.ј. ѕетровские реформы как культурна€ доминанта (перечитыва€ ƒ.—. Ћихачева) // Ќова€ и новейша€ истори€. - 2007. - є 4. - —.¬а67-74.
  28. »ллюстрированна€ истори€ ———– / ѕод ред. ѕашуто ¬.“., »тенберг Ѕ.—., “арновский  .Ќ. и др. - 3-е доп. изд. - ћ.: ћысль, 1980. - 494 с.
  29. »стори€ внешней политики –оссии. XVIII век (от —еверной войны до войн –оссии против Ќаполеона). - ћ.: ћеждунар. отношени€, 1998. - 304 с.
  30. »стори€ ќтечества: люди, идеи, решени€. ќчерки истории –оссии IX - начала XX в. / —ост.: —.¬. ћироненко. - ћ.: ѕолитиздат, 1991. - 367 с.
  31. »стори€ –оссии. — древнейших времен до начала XXI в. / ј.Ќ. —ахаров, Ћ.≈.¬аћорозова, ћ.ј. –ахматуллин и др.; под ред. ј.Ќ. —ахарова. - ћ.: ј—“: јстрель: ’ранитель, 2007. - 1263 с.
  32. »стори€ ———– с древнейших времен до конца XVIII в.: ”чебник / ѕод ред. Ѕ.ј. –ыбакова. - 2-е изд., перераб. и доп. - ћ.: ¬ысш. шк., 1983. - 415 с.
  33. »стори€ ———–. — древнейших времен до наших дней. ¬ двух сери€х в 12 томах / ѕод ред. Ѕ.Ќ. ѕономарева и др. - “. 3. ѕревращение –оссии в великую державу. Ќародные движени€ XVII-XVIII вв. - ћ.: Ќаука, 1967. - 746 с.
  34. –∆стор—÷€ —–—–. ѕ—÷дручник дл€ пед. —÷н-т—÷в / «а ред. ѕ.–∆.  абанова —÷ ¬.¬.¬аћаврод—÷на. ѕер. з перероб. —÷ доп. 2-го рос. вид. - „. 1. -  .: ¬ища школа, 1969. - 599 с.
  35.  лючевский ¬.ќ. »стори€ –оссии. —пециальные курсы. - ћ.: јстрель; ј—“, 2003. - 479 с.
  36.  лючевский ¬.ќ.  раткий курс по русской истории. - ћ.: Ё —ћќ-ѕресс, 2000. - 800 с.
  37.  лючевский ¬.ќ. —очинени€. ¬ 9 т. “. 4.  урс русской истории. „. 4 / ѕод ред. ¬.Ћ. янина; ѕослесл. и коммент. составили ¬.ј. јлександров, ¬.√.¬а«имина. - ћ.: ћысль, 1989. - 398 c.
  38.  н€жецка€ ≈.ј. ѕетр –∆ - член ‘ранцузской јкадемии наук // ¬опросы истории. - 1972. - є 12. - —. 199-203.
  39.  раснобаев Ѕ.». ќчерки истории русской культуры XVIII века:  н. дл€ учител€. - 2-е изд. - ћ.: ѕросвещение, 1987. - 319 с.
  40.  ратка€ всемирна€ истори€ в двух книгах / ѕод ред. проф. ј.«. ћанфреда. -  н. I. - ћ.: Ќаука, 1967. - 592 с.
  41.  риптјў€кевич –∆. ¬сесв—÷тн€ —÷стор—÷€: ” 3 кн. -  н. 2. —ередньов—÷чч€ —÷ нов—÷ часи. -  .: Ћиб—÷дь, 1995. - 424 с.
  42. Ћабутина “.Ћ. ¬оспри€тие английской культуры в –оссии в эпоху ѕетра –∆ // ¬опросы истории. - 2002. - є 9. - —. 17-36.
  43. Ћебедев ¬.». Ѕулавинское восстание (1707-1708). - ћ.: ѕросвещение, 1967. - 156 с.
  44. ћавродин ¬.¬. –ождение новой –оссии: —борник / Ћ√” им. ј.ј.∆данова. - Ћ.: »зд-во Ћ√”, 1988. - 534 с.
  45. ћайкова “.—. ѕетр –∆ и тјё√истори€ —вейской войнытјЁ // –осси€ в период реформ ѕетра –∆. —борник статей / –ед. коллеги€: Ќ.». ѕавленко (отв. ред.) и др. - ћ.: Ќаука, 1973. - —. 103-132.
  46. ћаньков ј.√.   истории реформы посадского управлени€ 1699 г. // »сследовани€ по социально-политической истории –оссии. —борник статей пам€ти Ѕ.ј. –оманова. - Ћ.: Ќаука, 1971. - —. 232-246.
  47. ћаньков ј.√.  репостное право и двор€нство в проекте ”ложени€ 1720-1725 гг. // ƒвор€нство и крепостной строй –оссии XVI-XVIII вв. —борник статей, посв€щ. пам€ти ј.ј. Ќовосельского / –ед. коллеги€: Ќ.». ѕавленко (отв. ред.) и др. - ћ.: Ќаука, 1975. - —. 159-180.
  48. ћацуленко —.ј. ¬оенные реформы ѕетра –∆ // ¬оенно-исторический журнал. - 1988. -є 5. - —. 83-87.
  49. ћолчанов Ќ.Ќ. ƒипломати€ ѕетра ѕервого. - 2-е изд. - ћ.: ћеждународные отношени€, 1986. - 448 с.
  50. Ќариси —÷стор—÷—„ –ос—÷—„: ѕер. з рос. / Ѕ.¬. јнань—„ч, –∆.Ћ. јндре—‘в, –ƒ.¬. јн—÷с—÷мов та —÷н.; «а заг. ред. ќ.ќ. „убартјў€на. -  .: Ќ—÷ка-÷ентр, 2007. - 800 с.
  51. Ќекрасов √.ј. ќсновные этапы гражданского, промышленного и культурного строительства в ѕетербурге (перва€ четверть XVIII в.) // ѕромышленность и торговл€ в –оссии XVII-XVIII вв. —борник статей / јЌ ———–, »н-т истории ———–; ќтв. ред. ј.ј. ѕреображенский. - ћ.: Ќаука, 1983. - —. 101-118.
  52. ѕавленко Ќ.». и др. »стори€ ———– с древнейших времен до 1861 года: ”чеб. дл€ студентов пед. ин-тов / Ќ.». ѕавленко, ¬.Ѕ.  обрин, ¬.ј.¬а‘едоров; ѕод ред. Ќ.». ѕавленко. - ћ.: ѕросвещение, 1989. - 559 с.
  53. ѕавленко Ќ.». ѕетр ¬еликий. - ћ.: ћысль, 1990. - 591 с.
  54. ѕавленко Ќ.». ѕетр –∆ (к изучению социально-политических взгл€дов) // –осси€ в период реформ ѕетра –∆. —борник статей / –ед. коллеги€: Ќ.».¬аѕавленко (отв. ред.) и др. - ћ.: Ќаука, 1973. - —. 40-102.
  55. ѕавленко Ќ.». ѕетр ѕервый и его врем€: ѕособие дл€ учащихс€. - ћ.: ѕросвещение, 1989. - 175 с.
  56. ѕетрухинцев Ќ.Ќ. ƒва флота ѕетра –∆: технологические возможности –оссии // ¬опросы истории. - 2003. - є 4. - —. 117-128.
  57. ѕисарькова Ћ.‘. –оссийска€ бюрократи€ в эпоху ѕетра –∆. ”слови€ службы и характерные черты // ќтечественна€ истори€. - 2004. - є 2. - —. 3-19.
  58. ѕреображенский ј.ј. ¬еликое посольство 1697-1698 гг.: старое и новое в русской дипломатии // ¬опросы истории. - 1999. - є 2. - —. 114-122.
  59. –абинович ћ.ƒ. —оциальное происхождение и имущественное положение офицеров регул€рной русской армии в конце —еверной войны // –осси€ в период реформ ѕетра –∆. —борник статей / –ед. коллеги€: Ќ.». ѕавленко (отв. ред.) и др. - ћ.: Ќаука, 1973. - —. 133-171.
  60. –ыжов  .¬. ¬се монархи мира. –осси€ (600 кратких жизнеописаний). - ћ.: ¬ече, 2000. - 576 с.
  61. —оловьев —.ћ. „тени€ и рассказы по истории –оссии / —ост. и вступ. ст. —.—. ƒмитриева;  омм. —.—. ƒмитриева и Ћ.ѕ. ƒойниковой; »л. ¬.¬.¬аЋукашова. - ћ.: ѕравда, 1990. - 768 с.
  62. “олстова Ћ.Ќ. тјё“олько бы жила –осси€ в блаженстве и славетјжтјЁ (Ётические идеи ѕетра ¬еликого) // ¬оенно-исторический журнал. - 2006. - є 7. - —. 8-11.
  63. “роицкий —.ћ. –усский абсолютизм и двор€нство в XVIII в. ‘ормирование бюрократии. - ћ.: Ќаука, 1974. - 395 с.
  64. ”ханова ≈. ћедаль дл€ тјёнового »удытјЁ // –одина. - 2007. - є 11. - —. 32-36.
—траницы: Ќазад 1 ¬перед