Ќародна арх—÷тектура

контрольна€ работа:  раеведение и этнографи€

ƒокументы: [1]   Word-109244.doc —траницы: Ќазад 1 ¬перед

¬—÷дкритий м—÷жнародний ун—÷верситет розвитку людини "”кра—„натјЁ

¬—÷нницька ф—÷л—÷€








 онтрольна робота є1

з диiипл—÷ни "≈тнограф—÷€тјЁ

“ема: "Ќародна арх—÷тектуратјЁ










¬иконала: студентка 1 курсу

заочно—„ форми навчанн€

групи ƒƒ-11-02

 ошек —в—÷тлана Ћеон—÷д—÷вна


ѕерев—÷рив: ________________



м. ¬—÷нниц€-2003

«м—÷ст

 онтрольна робота є1        0

з диiипл—÷ни "≈тнограф—÷€тјЁ        0

«м—÷ст        1

¬ступ        2

1. ≈волюц—÷€ народного житла на територ—÷—„ ”кра—„ни        3

2. —труктура та рег—÷ональн—÷ особливост—÷ укра—„нських поселень        5

3. ”кра—„нська хата        8

3.1. –∆нтертјў—‘р хати.        8

3.2. ≈кстертјў—‘р хати        9

5. ∆итло в духовному св—÷т—÷ народу        12

5.1. ∆итлова обр€дов—÷сть        12

5.2. ќбр€д "«акладинитјЁ        13

5.3. ќбр€д завершенн€ буд—÷вництва - "кв—÷тка".        15

5.4. Ќовос—÷лл€.        15

5.5. —имвол—÷ка житла.        16

«аключенн€        18

Ћ—÷тература        19


¬ступ

«а час—÷в в—÷дродженн€ укра—„нсько—„ культури необх—÷дним —‘ —÷ знанн€ тих звича—„в —÷ культурних дос€гнень, що мали м—÷iе минулих стол—÷ть.  ќрган—÷чно розвиваючись, ц—÷ культурн—÷ набутт€ спри€ли —÷снуванню укра—„нсько—„ нац—÷—„ у —„—„ важк—÷ —÷сторичн—÷ часи, п—÷дтримували дух народу у моменти суворих випробувань, що —„х зазнавала ”кра—„на, —÷ —‘ нев—÷дтјў—‘мною частиною державно—„ незалежност—÷ ”кра—„ни.

 ультура укра—„нц—÷в за суттю сво—‘ю завжди була ос—÷длою, аграрною. “ому основним типом поселенн€ були села та хутори. ћаксимально враховуючи природн—÷ умови, найдавн—÷ше населенн€ територ—÷—„ ”кра—„ни будувало сво—„ осел—÷ б—÷л€ водоймищ, на захищених в—÷д в—÷тру д—÷л€нках. ∆ител—÷ територ—÷—„ сучасно—„ ”кра—„ни використовували печери та нап—÷впечери (п—÷зн—÷ше використовувалис€ земл€нки), —÷нколи буд—÷вл—÷ ставилис€ на стовпах, на платформах. ÷—÷ типи житла використовувалис€ пор€д з—÷ звичайними будинками майже до 19 стол—÷тт€. ƒл€ будуванн€ використовувались майже вс—÷ матер—÷али, що могла дати природа тј‘ дерево, солома, очерет, глина, кам—÷нн€.

1. ≈волюц—÷€ народного житла на територ—÷—„ ”кра—„ни

ѕервинною формою давнього житла були земл€нки —÷ нап—÷вземл€нки. як п—÷дтверджують археолог—÷чн—÷ розкопки, це досить прост—÷ конструктивн—÷ споруди, зведен—÷ на невелик—÷й глибин—÷ й навершен—÷ похилим чи двосхилим дахом. –ел—÷кти таких буд—÷вель довгий час збер—÷галис€ в глибинних пол—÷ських селах; до реч—÷, саме тут —÷ дос—÷ законсервувалис€ окрем—÷ форми давнього житла - переростанн€ земл€нок в однокамерне житло. —каж—÷мо, з—÷ зведенн€м ст—÷н "у зрубтјЁ первинною формою було шестигранне втјў€занн€ кут—÷в. ¬оно можливе лише тод—÷, коли ст—÷ни зводили з неколотих, тобто суц—÷льних деревин, к—÷нц—÷ €ких скр—÷плювали в замок з виступами. “ак—÷ технолог—÷чн—÷ прийоми археологи разом з етнографами в—÷дкрили нещодавно при досл—÷дженн—÷ «олотих вор—÷т у  и—‘в—÷. ÷€ техн—÷ка частково й дотепер збереглас€ в традиц—÷йному пол—÷ському житл—÷.

ќсел€, €к правило, була однокамерною —÷ опалювалас€ "по-чорномутјЁ - дим з печ—÷ виходив безпосередньо в помешканн€, п—÷дн—÷мавс€ до стел—÷ ("вис—÷втјЁ). ÷е зумовлювалос€ к—÷лькома причинами: в такий спос—÷б краще збер—÷галос€ тепло, проводилас€ сво—‘р—÷дна дезинфекц—÷€ помешканн€. ѕрим—÷щенн€ час од часу пров—÷трювали "воловими в—÷кнамитјЁ. Ќевеличкий отв—÷р, що п—÷зн—÷ше перетворивс€ на в—÷кна, регулювавс€ засувною дощечкою; при потреб—÷ —„—„ можна було в—÷дкрити, щоб надходило св—÷же пов—÷тр€ й св—÷тло.

∆итлов—÷ умови в давн—÷х однокамерних житлах були, мтјў€ко кажучи, не з кращих. Ћюди нер—÷дко хвор—÷ли на леген—÷ (одушш€), запаленн€ очей тощо. “ому з часом мусили зтјў€витис€ вив—÷дн—÷ димоходи в ст—÷н—÷, а згодоам —÷ комини. “а, проте, основний тип житла довгий час залишавс€ традиц—÷йним. ” цьому можуть переконатис€ численн—÷ в—÷дв—÷дувач—÷ музе—„в народно—„ арх—÷тектури та побуту в  и—‘в—÷, ѕере€слав—÷-’мельницькому, Ћьвов—÷ та ”жгород—÷.

“иполог—÷чно житло на ”кра—„н—÷ €к за конструктивними формами, так —÷ за буд—÷вельними матер—÷алами д—÷литьс€ на к—÷лька тип—÷в.  ожен з них позначений характерними рег—÷ональними особливост€ми.

ѕерш н—÷ж перейти до огл€ду найосновн—÷ших тип—÷в, в—÷дзначимо, що традиц—÷йна вкра—„нська хата, за визначенн€м багатьох —÷ноземних мандр—÷вник—÷в —÷ досл—÷дник—÷в, €к—÷ свого часу побували на наших земл€х, €вл€ла ц—÷лком ориг—÷нальний витв—÷р народу, була самобутн—÷м €вищем в —÷стор—÷—„ арх—÷тектури, високим зразком буд—÷вельних, мистецьких, етичних та естетичних конструкц—÷й. «вод€чи той чи той тип житла, народн—÷ буд—÷внич—÷ опрактикували ц—÷лу систему симетричних прийом—÷в з використанн€м ун—÷кальних —÷ пропорц—÷йних силует—÷в. Ќе випадково французький в—÷йськовий —÷нженер Ѕоплан, мандруючи в ’VII стол—÷тт—÷ по ƒн—÷пру, захоплювавс€ високим мистецтвом народного зодчества. –∆нший —÷ноземець - н—÷мецький географ …оганн-√еогр  ол€, котрий у 1838 роц—÷ побував на ”кра—„н—÷, в—÷дзначав у сво—„х мандр—÷вних нотатках: "”кра—„нц—÷ живуть в охайних, завше п—÷дтримуваних у чистот—÷ хатах, €к—÷ начебто усм—÷хаютьс€ до тебе. √осподин—÷ не задовольн€ютьс€ тим, що кожно—„ суботи миють —„х, €к це робл€ть голландц—÷, але ще й раз на два тижн—÷ б—÷л€ть житло. ¬—÷д того хати на ”кра—„н—÷ вигл€дають вельми чепурно, немовби св—÷жовиб—÷лене полотнотјЁ.

ƒовгий шл€х свого розвитку пройшла хата - в—÷д приземкувато—„ земл€нки до чепурно—„, що вчарувала увесь св—÷т, осел—÷ з б—÷лизною ст—÷н, вишневих садк—÷в, плакучих рушник—÷в на покут—÷, мальованих комин—÷в —÷ терпкого запаху рути-мтјў€ти на дол—÷вц—÷.


2. —труктура та рег—÷ональн—÷ особливост—÷ укра—„нських поселень

’оч в ц—÷лому житла на ”кра—„н—÷ мають чимало сп—÷льного, одначе кожен рег—÷он характеризу—‘тьс€ —÷ сво—„ми в—÷дм—÷нност€ми, €к—÷ найкраще в—÷дпов—÷дали географ—÷чним —÷ кл—÷матичним умовам (на€вн—÷сть рель—‘фу, буд—÷вельного матер—÷алу, опад—÷в, певних вплив—÷в тощо). “иполог—÷чно форми житла под—÷л€ютьс€ на к—÷лька осередк—÷в - под—÷льський, пол—÷ський, п—÷вденноукра—„нський, —ередню Ќаддн—÷пр€нщину, —лобожанщину; зона  арпат, у свою чергу, д—÷литьс€ на Ѕойк—÷вщину, Ћемк—÷вщину, √уцульщину та «акарпатт€.  ожному рег—÷онов—÷ характерн—÷ €к сп—÷льн—÷, так —÷ в—÷дм—÷нн—÷ форми, коротко на €ких ми й зупинимос€.

ƒл€ под—÷льського рег—÷ону "астиве каркасно-глиносоломтјў€не житло. «давна ст—÷ни в хатах будували з л—÷ски або грабового хворосту, €к—÷ обмащували глиною, перем—÷шаною з половою. ѕ—÷зн—÷ше (’VIII-’–∆’ ст.) найужиткован—÷шою була валькована техн—÷ка - сум—÷ш глини та суглинка з житньою соломою. ѕочасти будували житло з цегли-сирцю або ж каменю. “иполог—÷чно воно мало усталену форму - хата з двома житловими прим—÷щенн€ми, розд—÷леними с—÷ньми.

ѕол—÷ське традиц—÷йне житло найдовше зберегло словтјў€нський тип - однокамерне помешканн€ з—÷ стебкою —÷ кл—÷ттю, €к—÷ виконували функц—÷—„ допом—÷жних господарських прибудов. —т—÷ни зводили —÷з суц—÷льних кругл€к—÷в або колотих плах переважно —÷з сосни, —÷нод—÷ з осики чи в—÷льхи. ƒах крили дошками (драниц€ми) та соломою. Ќа початок минулого стол—÷тт€ переважаючими були двосхил—÷, а п—÷зн—÷ше чотирисхил—÷ дахи. « огл€ду на економ—÷ю матер—÷алу до житла навтјў€зували численн—÷ господарськ—÷ прим—÷щенн€ —÷, таким чином, утворювалис€ довг—÷ хати €к рел—÷кти замкнутих двор—÷в.

Ќа ѕ—÷вдн—÷ ”кра—„ни, у звтјў€зку з б—÷дн—÷стю л—÷с—÷в, основними буд—÷вельними матер—÷алами були кам—÷нь —÷ глина з широким використанн€м вапн€ку та черепашника. ∆итлов—÷ споруди переважно нагадували нап—÷вземл€нков—÷ форми. як засв—÷дчують —÷сторичн—÷ джерела, —„х здеб—÷льшого будували представники козацько—„ б—÷дноти у ’VI-XVII стол—÷тт€х. “ак—÷ хати мали досить гарн—÷ художн—÷ оздобленн€: ст—÷ни обмащували синюватими, €к висок—÷ небеса, в—÷дт—÷нками; декоративне кольоруванн€ присутн—‘ також на вуглах, поп—÷д стр—÷хою, навколо в—÷кон.

” помешканн—÷ широко використовувалис€ вироби домашнього вжитку - рушники з геометричним орнаментом, домоткан—÷ дор—÷жки тощо. ¬арто при цьому наголосити на одн—÷й детал—÷: верхн—÷ частини фасад—÷в, тобто фронтони, завершували стил—÷зован—÷ ви р—÷зьбленн€ к—÷нсько—„ голови. як в—÷домо, символ кон€ був сво—‘р—÷дним оберегом "од злих дух—÷втјЁ у сх—÷днословтјў€нських €зичник—÷в —÷ воднораз нев—÷дтјў—‘мним супутником нелегкого житт€ козак—÷в.  р—÷м того, тут зустр—÷чалис€ зображенн€ зм—÷—„в, котр—÷, зг—÷дно з давньою м—÷фолог—÷—‘ю, символ—÷зували мудр—÷сть, в—÷чн—÷сть, житт—‘стверджуван—÷сть.

—ередню Ќаддн—÷пр€нщину, куди територ—÷ально вход€ть земл—÷ п—÷вденно—„  и—„вщини та „еркащини, нер—÷дко називають Ўевченковим кра—‘м. ” цьому район—÷ переважали каркасн—÷ та зрубн—÷ хати. Ѕуд—÷вельним матер—÷алом були солома, очерет, лоза, почасти кам—÷нь. Ќа ”манщин—÷ до початку нашого стол—÷тт€ широко користувалис€ наст—÷нним розписом. ƒахи на хатах мали чотирисхилу форму з "дармовисомтјЁ - довгим виступом стр—÷хи на прич—÷лку, п—÷д €ким збер—÷гали господарське начинн€, у тому числ—÷ й маж—÷.

Ќа ѕолтавщин—÷, €к —÷ в ц—÷лому на —лобожанщин—÷, хати будували "в шулитјЁ та зрубн—÷. Ўирокого розповсюдженн€ набули мазанки й глинобитн—÷ з переважанн€м трикамерного житла. ѕомешканн€ в—÷дзначалос€ особливою ошатн—÷стю, —÷з значною к—÷льк—÷стю декоративних оздоб.

 арпатський рег—÷он характеризу—‘тьс€ чи не найб—÷льшим розма—„тт€м конструктивних —÷ мистецьких ознак. —каж—÷мо, на Ѕойк—÷вщин—÷ ужиткувалис€ справжн—÷ шедеври народно—„ арх—÷тектури гор€н. ¬исок—÷ й стр—÷мк—÷ дахи, мистецьки оздоблен—÷ галере—„ - прибудови об—÷ч ст—÷н - вдало контрастують з оточуючим середовищем - млинами, церквами, —÷ншими спорудами. Ѕуд—÷вл—÷ зводили переважно з €лиц—÷ та смереки. —т—÷ни жител, на в—÷дм—÷ну в—÷д —÷нших рег—÷он—÷в, не б—÷л€тьс€.

Ќадм—÷рною сувор—÷стю —÷ стриман—÷стю позначена арх—÷тектура в лемк—÷вському житл—÷. ÷—÷кавим —÷ сво—‘р—÷дним елементом тут —‘ традиц—÷йний "кв—÷ттјЁ, котрий, €к правило, малюють на двер€х. ѕри цьому кожна г—÷лочка такого "дерева житт€тјЁ символ—÷зу—‘ народженн€ дитини (на ѕол—÷сс—÷ також —÷снував звичай: €кщо в родини зтјў€вилос€ немовл€, то на сволоц—÷ робили зарубку).

“а, проте, одним з найц—÷кав—÷ших етнограф—÷чних рег—÷он—÷в карпатсько—„ зони —‘, безперечно, √уцульщина. якщо на Ѕойк—÷вщин—÷ —÷ Ћемк—÷вщин—÷ зовн—÷шн€ структура буд—÷вель нагаду—‘ мтјў€к—÷ —÷ легк—÷ обриси, то гуцульське житло детерм—÷ну—‘ спок—÷йн—÷ш—÷ форми, в—÷дзнача—‘тьс€ меншими розм—÷рами. ќсобливо ориг—÷нальним —‘ комплекс буд—÷вель, €к—÷ прийн€то називати замкнутими дворами або граждами. ÷е досить зручн—÷ в умовах л—÷су м—÷н—÷-фортец—÷. ∆итло з господарськими спорудами будували в форм—÷ закритого двору. ѕроникнути в об—÷йст€ л—÷совим хижакам чи злод—÷€м надто важко - воно оточене суц—÷льним оборонним квадратом. “ак—÷ типи —÷нод—÷ зустр—÷чаютьс€ —÷ на ѕол—÷сс—÷. ћайже кожен д—÷м гуцула нагаду—‘ сво—‘р—÷дний мистецький осередок. јдже край цей здавен багатий народними ум—÷льц€ми - р—÷зьб€рами, килимарниками, мос€жниками, гончар€ми тощо. –озвиток цих промисл—÷в в—÷дпов—÷дно в—÷дбивс€ —÷ на —÷нтертјў—‘р—÷ гуцульського житла.

Ќа р—÷внинному «акарпатт—÷ осел—÷ вже нагадують центральн—÷ област—÷ ”кра—„ни - б—÷л—÷ хати з трикамерним плануванн€м. “ут широко практику—‘тьс€ мистецьке опор€дженн€ зовн—÷шн—÷х ст—÷н, вигадлив—÷ форми огорож—÷ тощо.


3. ”кра—„нська хата

3.1. –∆нтертјў—‘р хати.

¬нутр—÷шн—‘ плануванн€ укра—„нського житла, традиц—÷—„ €кого с€гають давньоруського пер—÷оду, характеризувалос€ у XIX ст. повсюдною типолог—÷чною —‘дн—÷стю. ќтже, вариста укра—„нська п—÷ч завжди займала внутр—÷шн—÷й кут хати з одного боку в—÷д вх—÷дних дверей —÷ була обернена сво—„м отвором до фасадно—„ ст—÷ни, в €к—÷й були в—÷кна. ѕо д—÷агонал—÷ в—÷д печ—÷ "аштовували парадний кут, де розм—÷щували —÷кони, прикрашен—÷ тканими або вишиваними рушниками, обтикан—÷ ц—÷лющим з—÷лл€м та кв—÷тами; перед ними в—÷шали лампадку. Ќа Ћ—÷вобережж—÷ дл€ —÷кон виготовл€ли спец—÷альн—÷ полички, а у найб—÷льш заможних сел€н були ц—÷л—÷ домашн—÷ —÷коностаси.
ѕ—÷д —÷конами уздовж б—÷чно—„ ст—÷ни ставили ст—÷л. ” карпатських гор€н —÷ подекуди в подол€н функц—÷—„ столу виконувала скрин€. Ѕ—÷л€ столу поп—÷д тильною ст—÷ною розм—÷щували довгу дерев'€ну лаву, а з зовн—÷шнього боку - маленький переносний осл—÷нчик. «боку в—÷д столу знаходилас€ скрин€. ѕрост—÷р м—÷ж п—÷ччю та прич—÷лковою ст—÷ною заповнювавс€ дерев'€ним настилом на стовпчиках, п—÷дн€тим на р—÷вень лежанки печ—÷. ”день в—÷н використовувавс€ дл€ хатн—÷х роб—÷т, а вноч—÷ слугував спальним м—÷iем. Ќа ¬олинському ѕол—÷сс—÷ л—÷тн—‘ спальне м—÷iе —÷нод—÷ "аштовували в с—÷н€х. ”здовж ч—÷льно—„ та прич—÷лково—„ ст—÷н наглухо встановлювали лави, €к—÷ на св€та прикрашали саморобними р€днами, а в заможних с—÷м'€х - килимами. ¬ кутку, протилежному печ—÷, б—÷л€ дверей —÷ над ними розм—÷щували дерев'€н—÷ полички або невеличку шафу дл€ посуду, а вздовж ч—÷льно—„ ст—÷ни над в—÷кнами проти печ—÷ - полицю дл€ хатнього начинн€ та хл—÷ба. ¬ однопод—÷льних б—÷дн€цьких хатах ѕол—÷сс€ та  арпат майже до початку XX ст. побутувала арха—„чна форма курно—„ печ—÷, дим в—÷д €ко—„ йшов просто в хату. ƒл€ його виводу у стел—÷ робили спец—÷альний отв—÷р —÷з засувкою. ѕол—÷щуки майже до 20-х рок—÷в XX ст. продовжували користуватис€ такими арха—„чними осв—÷тлювальними пристро€ми, €к посв—÷т, лучина, €к—÷ встановлювали б—÷л€ в—÷кна проти печ—÷. «—÷ стел—÷, в €к—÷й залишали отв—÷р, над посв—÷том спускали трубу, зроблену —÷з хмизу або полотн€ного м—÷шка, обмазаних глиною. —во—‘р—÷дност—÷ пол—÷ському та карпатському —÷нтер'—‘ру надавала ц—÷ла система жердок (на б—÷льшост—÷ територ—÷—„ ”кра—„ни —„х було лише одна тј‘ дв—÷). ÷е поздовжн—÷ й поперечн—÷ жердки-полиц—÷, жердка-перекладина дл€ плет—÷нн€ постол—÷в, личак—÷в, рогож; жердка дл€ п—÷дв—÷шуванн€ кросен ткацького верстата, жердка-сушилка б—÷л€ печ—÷ та повсюдно поширен—÷ жердки-в—÷шалки над спальним м—÷iем.

”кра—„нська вариста п—÷ч за формою димозаб—÷рного пристрою, €кий розташовувавс€ над прип—÷чком, представлена трьома типами: л—÷вобережним, правобережним та лемк—÷вським. —т—÷нки комина печ—÷ л—÷вобережного типу були поставлен—÷ на прип—÷чок ур—÷вень з ним, так що прип—÷чок мав вигл€д заглиблено—„ площадки. ѕравобережна п—÷ч мала комин у форм—÷ зр—÷зано—„ п—÷рам—÷ди тј‘ у вигл€д—÷ в—÷льно нависаючого над прип—÷чком або спертого на стовпчики коша. Ћемк—÷вська п—÷ч, кр—÷м сво—‘р—÷дно—„ ор—÷—‘нтац—÷—„ отвору на прич—÷лкову ст—÷ну, мала комин у форм—÷ √-под—÷бно—„ труби, коротка частина €ко—„ нависала над прип—÷чком, а подовжена з'—‘днувалась —÷з ст—÷ною с—÷ней, де був отв—÷р дл€ виводу диму в с—÷ни. ќснову печ—÷ найчаст—÷ше робили з глиносоломи, у пол—÷ському та карпатському житл—÷ були поширен—÷ оп—÷чки з дерева, на ѕ—÷вдн—÷ та «акарпатт—÷ тј‘ з природного каменю, п—÷зн—÷ше тј‘ з цегли.

“радиц—÷йна укра—„нська хата мала, €к правило, не менше трьох в—÷кон: у ч—÷льн—÷й ст—÷н—÷ тј‘ дво—‘ навпроти печ—÷ та трет—‘ навпроти столу. –обили й маленьке в—÷конце у прич—÷лков—÷й ст—÷н—÷. ¬ курних хатах ѕол—÷сс€ та  арпат майже до початку XX ст. збер—÷галис€ так зван—÷ волоков—÷ в—÷кна, що €вл€ли собою вузьк—÷ наскр—÷зн—÷ отвори в ст—÷н—÷, €к—÷ закривалис€ дерев'€ними засувками тј‘ волоками.

3.2. ≈кстертјў—‘р хати

—т—÷ни хати зводилис€ з р—÷зних буд—÷вельних матер—÷ал—÷в залежно в—÷д м—÷iевих ресурс—÷в та економ—÷чних можливостей забудовник—÷в.

ƒавн—÷ традиц—÷—„ на ”кра—„н—÷ мали два типи конструкц—÷—„ ст—÷н: зрубний —÷ каркасний. „ерез хижацьке знищенн€ л—÷су, висок—÷ ц—÷ни на л—÷соматер—÷али сп—÷вв—÷дношенн€ зрубних —÷ каркасних жител у к—÷нц—÷ XIX тј‘ на початку XX ст. зм—÷ню—‘тьс€ на користь останн—÷х, а зрубне житло ста—‘ прив—÷ле—‘м заможних господарств, перетворюючись на сво—‘р—÷дний символ добробуту. ” п—÷вн—÷чн—÷й полос—÷ Ћ—÷состепу каркас заповнювали деревом та частково глиносоломою, а у п—÷вденн—÷й тј‘ плет—÷нн€м (м—÷н—÷мально вживали дерево, максимально тј‘ лозу, очерет, солому з глиносоломою). Ќа ѕравобережж—÷ в—÷дстань м—÷ж стовпами каркасу заповнювали дерев'€ними горбил€ми, €к—÷ горизонтально закладали в пази цих стовп—÷в. ” л—÷вобережному вар—÷ант—÷ переважав вертикальний спос—÷б заповненн€ каркасу. ѕром—÷жки м—÷ж стовпами каркасу закладали б—÷льш тонким деревом тј‘ торчами, €к—÷ заводилис€ зверху у поздовжню обводку, а знизу або закопувалис€ в землю, або вставл€лис€ у нижню балку тј‘ п—÷двалини. “орчов—÷ ст—÷ни з обох бок—÷в обмазували глиною та б—÷лили. ƒл€ кращого прил€ганн€ обмазки —„—„ накладали на забит—÷ у ст—÷ни дерев'€н—÷ к—÷лки. ” XX ст. зам—÷сть тибл—÷в почали набивати металевими цв€хами дерев'€н—÷ планки або дранку. —т—÷ни з плетеним заповненн€м каркасу мали поширенн€ у зон—÷ Ћ—÷состепу та —тепу. ¬они мали досить легкий каркас —÷з густо поставлених стовпчик—÷в, €к—÷ скр—÷плювалис€ к—÷лькома р€дами горизонтальних жердок.  аркас вертикально запл—÷тали хмизом, лозою, очеретом, а дал—÷ з обох бок—÷в обмазували товстим шаром глиносоломи. “урлучн—÷ хати мали р—÷зн—÷ назви: мазка, мазанка, хворост€нка, кильована, на п—÷дпльот—÷ та —÷н. ѕор€д —÷з каркасною у л—÷состепов—÷й —÷ особливо у степов—÷й частин—÷ ”кра—„ни побутувала безкаркасна техн—÷ка зведенн€ ст—÷н —÷з глиносолом'€них вальк—÷в та блок—÷в-цеглин, а в р€д—÷ район—÷в тј‘ —÷з природного каменю тј‘ ракушн€ку, солонцю тощо.

ƒекоративно-художн—‘ оздобленн€ хати було досить р—÷зноман—÷тним у р—÷зних районах ”кра—„ни. “ак, €кщо засоби зовн—÷шнього оздобленн€ зрубних пол—÷ських жител обмежувалис€ частковою поб—÷лкою або обмазкою глиною, до того ж лише житлово—„ частини хати, то у крайн—÷х п—÷вн—÷чно-зах—÷дних районах зруб залишавс€ неб—÷леним або п—÷дб—÷лювалас€ т—÷льки частина ст—÷н навколо в—÷кон. ƒекор зрубного карпатського житла в—÷дзначавс€ багатством проф—÷льованого р—÷зьбленн€. «начним розма—„тт€м прийом—÷в оздобленн€ характеризувалось каркасне та безкаркасне житло л—÷состепових та степових район—÷в. “ут, окр—÷м традиц—÷йно—„ обмазки глиною та поб—÷лки, широкого вжитку набули п—÷дводка кольоровими глинами та декоративний пол—÷хромний розпис. ” прикарпатських зонах ѕод—÷лл€, Ѕуковини, г—÷рських районах ѕрикарпатт€ та «акарпатт€ застосовували прийоми художнього викладанн€ тј‘ шал—÷вку.

” традиц—÷йному укра—„нському житл—÷ дол—÷вка завжди була глин€ною. ƒощана п—÷длога нав—÷ть у дом—÷вках заможних сел€н наприк—÷нц—÷ XIX тј‘ на початку XX ст. трапл€лас€ дуже р—÷дко, та й лише в районах, багатих на л—÷с.
—тел€ п—÷дтримувалас€ поздовжн—÷ми або поперечними балками тј‘ сволоками. Ќа них укладали р—÷зного роду настил (—÷з горбил—÷в, дощок, прутт€, переплетеного глиносолом'€ними перевеслами, тощо). Ћише у пол—÷ському житл—÷ збереглис€ поодинок—÷ випадки "аштуванн€ таких ар ха—„чних форм стел—÷, €к трикутна, трапец—÷—‘под—÷бна та нап—÷вкругла (горбата) стел€. —телю, €к правило, завжди б—÷лили, залишаючи неб—÷леними —÷нод—÷ лише сволоки. ѕовн—÷стю неб—÷лена стел€ побутувала лише у зах—÷дних районах ѕол—÷сс€ та у карпатських гор€н.

Ќайб—÷льш поширеною конструкц—÷—‘ю даху на ”кра—„н—÷ була чотирисхила на кроквах, €к—÷ кр—÷пилис€ на в—÷нц—÷ зрубу або на поздовжн—÷х балках, покладених по верху ст—÷н. Ќа ѕол—÷сс—÷ ще побутував двосхилий дерев'€ний дах к—÷лькох вар—÷ант—÷в: накотом, на ст—÷льц€х, на сохах тощо. ” правобережних л—÷состепових районах дах покривали переважно соломою, зв'€заною снопиками, а в л—÷вобережних тј‘ розстеленою соломою. Ќа ѕравобережж—÷ та в  арпатах по ребрах та вздовж усього даху викладали сходинки. “акий дах завершувавс€ високим гребенем, прокладеним по вс—÷й його довжин—÷. „ерез велику к—÷льк—÷сть атмос ферних опад—÷в дахи тут були значно вищ—÷, н—÷ж в —÷нших районах. ” зонах, багатих на л—÷с, покр—÷вельним матер—÷алом слугувало дерево.

4. ∆итло в духовному св—÷т—÷ народу

4.1. ∆итлова обр€дов—÷сть

Ѕуд—÷вництво житла здавна було одною з найважлив—÷ших под—÷й. « переселенн€м до ново—„ хати люди пов'€зували сво—„ над—÷—„ на щаслив—÷ше й заможн—÷ше житт€. Ѕоротьба з природною стих—÷—‘ю, бажанн€ найр—÷зноман—÷тн—÷шими засобами задобрити —„—„, прагненн€ забезпечити над—÷йн—÷сть та м—÷цн—÷сть ново—„ осел—÷ тј‘ усе це знайшло в—÷дбитт€ у сво—‘р—÷дних в—÷руванн€х, звича€х та обр€дах. ÷е виб—÷р м—÷i€ —÷ часу дл€ буд—÷вництва житла, його закладини, зак—÷нченн€ буд—÷вництва, перех—÷д у новий д—÷м та багато —÷ншого.

 олись суворо канон—÷зований та регламентований комплекс обр€довост—÷, пов'€зано—„ з житлом, сьогодн—÷ —÷сну—‘ лише у вигл€д—÷ розр—÷знених елемент—÷в —÷ побуту—‘ серед невелико—„ частини с—÷льського населенн€. ј такий украй необх—÷дний зах—÷д, €к виб—÷р м—÷i€ дл€ житла, нин—÷ майже зовс—÷м не зд—÷йсню—‘тьс€, оск—÷льки це м—÷iе в обов'€зковому пор€дку визнача—‘тьс€ районним арх—÷тектором при вибор—÷ забудовником того чи —÷ншого типового проекту —÷ неодм—÷нно узгоджу—‘тьс€ з генеральним планом розвитку села.

¬иб—÷р м—÷i€ дл€ ново—„ хати по вс—÷й ”кра—„н—÷ (кр—÷м ѕ—÷вдн€) був одним —÷з найважлив—÷ших обр€д—÷в, пов'€заних —÷з народним житлом. ѕри вир—÷шенн—÷ цього питанн€ брали до уваги багато чинник—÷в: в—÷ддален—÷сть житла в—÷д вулиц—÷, рель—‘ф садиби, розташуванн€ хати щодо стор—÷н св—÷ту тощо. ƒл€ нового житла намагались знайти таке м—÷iе, €ке мало задовольн€ти ц—÷лий р€д вимог, зокрема: 1) щоб город за хатою та господарськими спорудами виходив до р—÷чки, ставка, на долину; 2) щоб це м—÷iе було по можливост—÷ на ц—÷лин—÷, де земл€ "спок—÷йна"; 3) на горбку, де нема—‘ вологи; 4) там, де ранком не бува—‘ роси; 5) де не ростуть дерева; 6) де колись водилас€ худоба, була в с—÷м'—„ злагода —÷ не вмирали д—÷ти; 7) де можна вдало розм—÷стити господарськ—÷ споруди; 8) де —‘ зручний п—÷д'—„зд; 9) вх—÷д до хати повинен бути —÷з п—÷вденного боку або з—÷ сходу.

—л—÷д зауважити, що заборон при цьому було значно б—÷льше. “ак, не можна було будувати нову хату: 1) за розм—÷рами меншою в—÷д старо—„ (щоб не зменшилась с—÷м'€); 2) на, м—÷i—÷ старо—„, хоча б трохи не посуваючись уб—÷к; 3) на садиб—÷ родини, де були п'€ниц—÷, злод—÷—„ тощо; 4) там, де люди вимерли в—÷д пошест—÷; 5) де часто хвор—÷ли; 6) де були сварки та розлученн€; 7) де колись вбили когось чи ще €кось осквернили м—÷iе; 8) де були похованн€, особливо в—÷шальник—÷в; 9) де ран—÷ше була церква чи €кесь —÷нше св€те м—÷iе; 10) де колись молотили (бо будуть чорти молотити); 11) на пустирах, вигонах, мочарах, на роздор—÷жж—÷, перехрест—÷ дор—÷г та на меж—÷; 12) там, де хата розд—÷л€ла д—÷л€нку земл—÷ навп—÷л; 13) на стежках, дорогах та корчах; 14) на кам—÷нн—÷ та болотах; 15) там, де росло дерево, а особливо бузина, терен, груша —÷ вкрай небезпечна калина; 16) де був льох чи €к—÷сь €ми; 17) де був хл—÷в чи стайн€; 18) де був см—÷тник, гно€рка, м—÷iе, куди виливали поми—„; 19) де скупчувалась дощова вода; 20) де була хата, €ка згор—÷ла в—÷д удару блискавки.

 р—÷м того, щоб визначити м—÷iе дл€ нового будинку, ходили до ворожок та розпитували старих людей. ” де€ких випадках на цьому м—÷i—÷ с—÷€ли жито: €кщо воно росло гарно, то вважалос€, що й м—÷iе гарне. ѕерев—÷рка правильност—÷ обраного м—÷i€ пол€гала у подальшому уточненн—÷ розм—÷щенн€ хати на одн—÷й —÷з найб—÷льш придатних д—÷л€нок. ƒл€ цього зд—÷йснювавс€ такий обр€д: п—÷д кожним рогом майбутнього житла забивали дерев'€н—÷ к—÷лки або ж клали кам—÷нц—÷, б—÷л€ €ких п—÷сл€ заходу сонц€ та—‘мно в—÷д чужих очей насипали певну к—÷льк—÷сть зерен жита або пшениц—÷ тј‘ 27, 30, 33, 36, 39 тощо. ¬одночас посередин—÷ майбутнього житла на столику або ст—÷льц—÷, застеленому рушником, клали хрест (€кий пот—÷м, при зведенн—÷ хати, переносили на покутн—÷й стовп), хл—÷б, с—÷ль —÷ залишали €ку-небудь посудину з водою. ѕодекуди дл€ б—÷льшо—„ в—÷рог—÷дност—÷ воду ставили б—÷л€ кожного к—÷лка чи кам—÷нц€. Ќаступного ранку до сх—÷д сонц€ перев—÷р€ли, в €кому стан—÷ були хл—÷б, зерна, с—÷ль та вода. якщо все лишалос€ незачепленим, а к—÷льк—÷сть води нав—÷ть поб—÷льшала, то це було доброю ознакою. “акий обр€д —÷нколи повторювали дв—÷-три ноч—÷ п—÷др€д.

Ўироко побутував також обр€д —÷з використанн€м металевого або глин€ного посуду (сковорода, горщик тощо). ѕ—÷д такий посуд увечер—÷ клали жмут вовни, а вранц—÷ перев—÷р€ли, чи не зволожилась вона. якщо так, то й житло буде вологим —÷ будувати його в цьому м—÷i—÷ небажано. ”с—÷ зазначен—÷ маг—÷чн—÷ обр€ди в далекому минулому виконували т—÷льки чолов—÷ки, хоча наприк—÷нц—÷ XIX ст. ц—÷—‘—„ традиц—÷—„ вже не дотримувались.

4.2. ќбр€д "«акладинитјЁ

¬иб—÷р часу дл€ закладин житла вважавс€ одн—÷—‘ю з важливих умов усп—÷шного буд—÷вництва. «акладати нову хату було прийн€то навесн—÷ та "—÷тку. Ќа ѕод—÷лл—÷ буд—÷вництво починали у п'€тницю, найкраще у повнолунн€, "щоб у хат—÷ було повнотјЁ. «агалом по ”кра—„н—÷ найб—÷льш спри€тливими дн€ми вважались в—÷второк, четвер, п'€тниц€ та субота. Ќебажано було починати буд—÷вництво у високосний р—÷к, понед—÷лок, середу та на св€та. ѕерш н—÷ж закладати житло, дов—÷дувалис€, чи не припада—‘ це на день, присв€чений комусь —÷з св€тих мученик—÷в, "бо не доведеш справу до к—÷нц€тјЁ. ѕ—÷сл€ ж закладин уже можна було працювати вс—÷ дн—÷, кр—÷м нед—÷л—÷, св€т та пост—÷в (ѕетр—÷вка, —пас—÷вка).

ќбр€д "«акладинитјЁ, €к правило, починавс€ рано-вранц—÷. ” центр—÷ майбутнього житла, перед м—÷iем, де мала бути п—÷ч, або у сх—÷дному кутку п—÷вденного боку ставили ст—÷лець, застелений рушником, на €кому лежали хрест, букет кв—÷т—÷в, хл—÷б, с—÷ль, чашка води або вина. —тарший майстер брав рушник —÷з хл—÷бом, ц—÷лував його, промовл€ючи: "√осподи, допоможи", —÷ починав роботу. –ушник, а —÷нколи й добрий шмат тканини —÷ грош—÷ майстер забирав соб—÷. якщо у майстра були пом—÷чники, то найчаст—÷ше в—÷н розраховувавс€ з ними сам.

«акладини починалис€ з того, що майстер робив хрест, €кий з ходом буд—÷вництва поступово п—÷дн—÷мавс€ до вершини даху (по зак—÷нченн—÷ його назавжди прибивали на горищ—÷).

ўоб будинок сто€в довго, перший кам—÷нь чи €кийсь —÷нший жертовний атрибут закладали тод—÷, коли прол—÷тав крук. ћайстра на закладини гарно частували, щоб той не зарубав на кого-небудь, коли закладатиме першу п—÷двалину; намагалис€ не попадати йому на оч—÷, бо €к побачить кого, то той може померти скоро чи сильно занедужати.

 р—÷м того, на закладини, €к —÷ при зведенн—÷ ново—„ хати, навхрест дерева не клали, бо невдовз—÷ буде в дом—÷ мрець. ƒр—÷бн—÷ грош—÷, зерно, хл—÷б, вино, трави, кв—÷ти, з—÷лл€, часник, овечу вовну, лампадки, —÷конки, ладан, осв€чену воду, проскурки та —÷нш—÷ жертовн—÷ атрибути (€к —÷ перший кам—÷нь, перший к—÷лок, глин€н—÷ вальки та —÷нш—÷ буд—÷вельн—÷ матер—÷али) обов'€зково закладали господар—÷ майбутнього житла. ” п—÷вденнозах—÷дних районах цей обр€д —÷нколи зд—÷йснювали куми. ∆ертовн—÷ атрибути закладались п—÷д ус—÷ чотири кутки житла, а подекуди тј‘ лише п—÷д один так званий красний куток, €кий, €к правило, був розташований на сход—÷. ѕ—÷сл€ того €к майстер з пом—÷чниками уже встиг добре попрацювати, а господар приготував усе необх—÷дне дл€ трапези, родич—÷в та сус—÷д—÷в запрошували на "«акладини", тобто об—÷д на м—÷i—÷ майбутнього житла. “аким чином сплачувалас€ сво—‘р—÷дна данина займан—÷й природ—÷. «а звича—‘м, господар наливав чарку гор—÷лки чи вина —÷ спочатку випивав сам, д€куючи вс—÷м, що прийшли, а пот—÷м п—÷дносив кожному по черз—÷, починаючи з того к—÷нц€, зв—÷дки сонце сходить. ѕооб—÷давши, гост—÷ розходились, а майстер продовжував роботу. –∆нод—÷ гост—÷ допомагали йому —÷ працювали до вечора.

4.3. ќбр€д завершенн€ буд—÷вництва - "кв—÷тка".

ѕо зак—÷нченн—÷ основних буд—÷вельних роб—÷т на гребен—÷ даху ставили хрест, колоски зб—÷жж€ та букет кв—÷т—÷в тј‘ це й була "кв—÷ткатјЁ. ƒосить часто в—÷дзначали й завершенн€ €кихось етап—÷в буд—÷вництва. “ак, п—÷сл€ зведенн€ ст—÷н —÷ стел—÷ майстер прибивав до сволока хрест —÷ кв—÷ти. √осподар у свою чергу прив'€зував до сволока кожух (щоб у дом—÷ було тепло), скатертину (дл€ чистоти й пор€дку), хустку з хл—÷бом та с—÷ллю (щоб у дом—÷ завжди був хл—÷б-с—÷ль). ’устка, хл—÷б —÷ с—÷ль призначались у подарунок майстров—÷. ќбр€д "кв—÷тки" збер—÷гс€ й донин—÷, оск—÷льки його активно п—÷дтримують майстри, що звод€ть житло. ¬ивершенн€ хати "кв—÷ткою" слугу—‘ сво—‘р—÷дним сигналом до того, що господарев—÷ сл—÷д розраховуватис€ з майстром, а господин—÷ тј‘ накривати ст—÷л. ÷е €скравий приклад утрати обр€дом сво—‘—„ колишньо—„ зм—÷стовност—÷, його суто матер—÷ального приземленн€. —л—÷д зазначити такий про€в маг—÷чно—„ д—÷—„, котра мала вберегти мешканц—÷в ново—„ хати в—÷д ус€кого лиха, €к —÷де€ незавершеност—÷. «ак—÷нчуючи буд—÷вництво, майстри обов'€зково залишали непокритою частину даху над с—÷ньми, вважаючи, що через цей отв—÷р мусить вилет—÷ти усе зло. „ерез дек—÷лька дн—÷в отв—÷р все ж закривали.  р—÷м того, п—÷сл€ спорудженн€ хати прот€гом року не можна було б—÷лити всю буд—÷влю, а залишити хоча б невелику "латку" де-небудь, щоб не бачили сторонн—÷ люди.

4.4. Ќовос—÷лл€.

—ьогодн—÷ зовс—÷м небагато збереглось в—÷д такого колись розма—„того обр€ду, €к новос—÷лл€. “ак, лише подекуди сучасне новос—÷лл€ почина—‘тьс€ з того, що господар—÷ за день до ц—÷—‘—„ под—÷—„ (в—÷рн—÷ше тј‘ на н—÷ч) залишають у нов—÷й хат—÷ кота або п—÷вн€. Ќаступного дн€, коли вже все готове до переходу в новий д—÷м, старш—÷ члени с—÷м'—„ беруть у руки —÷кону, вишитий рушник з хл—÷бом —÷ с—÷ллю, миску з житом, пшеницею, др—÷бними гр—÷шми та пл€шкою гор—÷лки —÷ вход€ть до ново—„ хати. Ћ—÷тн—÷й чолов—÷к (батько молодих господар—÷в, а за його в—÷дсутност—÷ кум чи —÷нший близький родич) —÷коною або ж т—÷льки хл—÷бом —÷з с—÷ллю благословл€—‘ на вс—÷ боки нове помешканн€, п—÷сл€ чого залиша—‘ —÷кону на покут—÷. ¬ийшовши на вулицю —÷з хл—÷бом —÷ с—÷ллю на вишитому рушнику, в—÷н благословл€—‘ д—÷тей на щасливе житт€ в нов—÷й хат—÷. ћолод—÷ господар—÷ берутьс€ за к—÷нц—÷ рушника, —÷ в—÷н заводить —„х у нове житло. «а ними заход€ть родич—÷ та сус—÷ди; л—÷тн€ ж—÷нка посипа—‘ вс—÷х зерном —÷ др—÷бними гр—÷шми, бажаючи щаст€ в новому дом—÷. ѕ—÷сл€ цього вс—÷ дарують подарунки та с—÷дають за столи, а молод—÷ господар—÷ частують гостей. Ќовос—÷лл€ зак—÷нчу—‘тьс€ сп—÷вами й танц€ми.

—л—÷д зауважити, що в минулому на новос—÷лл€ обов'€зково спочатку сп—÷вали обр€дових п—÷сень —÷ т—÷льки пот—÷м тј‘ звичайних. Ќеодм—÷нно виконували обр€ди осв€ченн€ житла, обкуренн€ його ладаном, смирною, вуг—÷лл€м та кусочками шк—÷ри. ѕеред заселенн€м ворожили, кладучи на н—÷ч до ранку хл—÷б, с—÷ль —÷ жито. ¬важали за краще пересел€тис€ на молодик —÷ не в пер—÷оди посту. ¬с—÷ учасники д—÷йства ч—÷тко знали, хто що мав приносити на новос—÷лл€. “ак, батьки новосел—÷в несли подушки, родич—÷ та сус—÷ди тј‘ клуночки з житом, хл—÷б, с—÷ль, посуд, нож—÷, ложки (старий посуд у нов—÷й хат—÷ категорично заборон€вс€). Ќа новос—÷лл€ господар обов'€зково р—÷зав барана або свиню. ¬ далекому минулому першим у хату нав—÷ть вводили кон€, тј‘ мабуть, дл€ того щоб засв—÷дчити, що хата добротна, м—÷цна та велика за розм—÷рами.

4.5. —имвол—÷ка житла.

—ел€нська хата була не т—÷льки р—÷ччю, але й досить зм—÷стовним знаком, що виконував естетичну та маг—÷чну функц—÷—„. “ак, просте спогл€данн€ садиби, житла та господарських споруд давало змогу визначити заможн—÷сть та уподобанн€ господар€; зручн—÷сть м—÷i€ дл€ будинку та п—÷дход—÷в до нього св—÷дчили про шануванн€ господарем певних народних знань; чисто п—÷дведен—÷ призьба, ст—÷ни, в—÷кна засв—÷дчували те ж саме —÷ про господиню; на€вн—÷сть намальованих знак—÷в, червоних кв—÷т—÷в чи пташок на хв—÷ртц—÷, воротах або над в—÷кнами промовл€ла про те, що у дан—÷й осел—÷ —‘ на виданн—÷ д—÷вка чи парубок. ƒл€ того щоб зац—÷кавлен—÷ мали прив—÷д зупинитис€ —÷ дов—÷датис€ про все детальн—÷ше, б—÷л€ вор—÷т в—÷д вулиц—÷ була закопана лава дл€ в—÷дпочинку, а неподал—÷к, на меж—÷ садиби з вулицею, знаходилас€ криниц€, де можна було напитись води та напо—„ти коней чи вол—÷в, перепочити, почути €к—÷сь новини.

–озгл€даючи хату, можна було побачити в—÷конн—÷ та дверн—÷ пройми, пофарбован—÷ в —÷нтенсивно червоний кол—÷р, що символ—÷зував очищенн€ вогнем "усього вход€щого". ‘ункц—÷ю оберегу виконували також наведен—÷ крейдою хрестики навколо в—÷кон та дверей. ќберегами слугували й рушники, €кими оздоблювали в—÷кна та двер—÷. –«хн€ вишивка обов'€зково в—÷др—÷зн€лась в—÷д т—÷—‘—„, €кою вишивали рушники дл€ картин та —÷кон. Ќеодм—÷нними хатн—÷ми амулетами були часник та п—÷дкова. ќстанню прибивали до порога чи б—÷л€ нього. „асник та р—÷зн—÷ трави розв—÷шували навколо дверей та в—÷кон.

Ўироко побутували наст—÷нн—÷ розписи, €к—÷ найчаст—÷ше несли в соб—÷ в—÷ддален—÷ мотиви календарних, рел—÷г—÷йних та с—÷мейних св€т. ”мовн—÷сть форми й колориту цих розпис—÷в, далеких в—÷д натуральних рослин, св—÷дчить про те, що вони мислились —÷ €к сакральний акт. ѕроте вже на к—÷нець XIX ст. декоративн—÷ мотиви розпису традиц—÷йного житла чимдал—÷ втрачали св—÷й символ—÷чний зм—÷ст.

Ќаст—÷нн—÷ розписи традиц—÷йно розм—÷щували переважно трьома горизонтальними смугами: середн€ визначалас€ висотою в—÷кон, а дв—÷ —÷нш—÷ тј‘ в—÷дстанню в—÷д в—÷кон до даху та призьби. “рипод—÷льна система тј‘ €вище не випадкове, адже й житло також д—÷литьс€ по вертикал—÷ на три частини: призьба, ст—÷ни, дах. ” житлов—÷й к—÷мнат—÷ найчаст—÷ше було три в—÷кна, на фасадн—÷й ст—÷н—÷ тј‘ три отвори (двер—÷ та два в—÷кна), б—÷льш—÷сть традиц—÷йних хат мала трипод—÷льне плануванн€. « по€вою в—÷конного скла великих розм—÷р—÷в швидко набули широкого побутуванн€ в—÷кна на три шибки. ѕота—‘мний смисл трипод—÷льно—„ системи ще чека—‘ на сво—‘ розшифруванн€.


«аключенн€

ћи коротко зупинилис€ на основних рег—÷ональних осередках укра—„нського житла. ѕроте й серед них —‘ чимало р—÷зновид—÷в, €к—÷ подекуди "астив—÷ нав—÷ть окремим сус—÷дн—÷м селам. ” ц—÷лому ж помешканн€ на ”кра—„н—÷ ув—÷брало к—÷лька стил—÷в, €к—÷ нер—÷дко позначен—÷ неперевершеними естетичними, мистецькими та конструктивними вивершенн€ми —÷ по праву пос—÷дають ч—÷льне м—÷iе в св—÷товому житлобуд—÷вництв—÷. Ќа увесь св—÷т уславилас€ традиц—÷йна укра—„нська хата сво—‘ю ошатн—÷стю, кольоровим оздобленн€м, мистецькими обладунками. —тав уже крилатим Ўевченк—÷в висл—÷в: неначе писанка село!

Ћ—÷тература

1. Ѕайбурин ј.  . ∆илище в обр€дах и представленн€х восточных слав€н. - Ћ., 1983.

2. √ошко ё. √. Ќаселенн€ ”кра—„нських  арпат XVтј‘ XVIII ст. -  ., 1976.

3.  осм—÷на “. ¬. ——÷льське житло ѕод—÷лл€.  —÷нець XIXтј‘ XX ст.: –∆ст.-етногр. досл—÷дженн€. -  ., 1980.

4. ѕономарьов ј. ”кра—„нська минувщина. -  , 1993

5. —амойлович ¬. ѕ. ”кра—„нське народне житло. -  ., 1972.



—траницы: Ќазад 1 ¬перед