ƒекоративно-прикладне мистецтво

курсова€ работа:  ультура и искусство

ƒокументы: [1]   Word-113646.doc —траницы: Ќазад 1 ¬перед

Ќј–ќƒЌ≈ ћ»—“≈÷“¬ќ тј‘ Ќ≈¬–∆ƒ'–ƒћЌј — Ћјƒќ¬ј „ј—“»Ќј ћј“≈––∆јЋ№Ќќ-ƒ”’ќ¬Ќќ–«, ’”ƒќ∆Ќ№ќ–«  ”Ћ№“”–» Ќј–ќƒ”


Ќародна творч—÷сть тј‘ це —÷сторична основа, на €к—÷й розвивалас€ —÷ розвива—‘тьс€ св—÷това художн€ культура, одна —÷з форм сусп—÷льно—„ св—÷домост—÷ —÷ сусп—÷льно—„ д—÷€льност—÷, €вище соц—÷альне зумовлене. як —÷ —÷нш—÷ форми сусп—÷льно—„ св—÷домост—÷, зокрема, ф—÷лософ—÷€, мораль, рел—÷г—÷€, пол—÷тична —÷ правова —÷деолог—÷€, народна творч—÷сть розвива—‘тьс€ п—÷д впливом конкретно—„ —÷сторично—„ д—÷йсност—÷. ’арактер виробничих в—÷дносин визнача—‘ загальний р—÷вень сусп—÷льно—„ св—÷домост—÷, у тому числ—÷ творчо—„ д—÷€льност—÷ народу.

Ќародна творч—÷сть включа—‘ в себе р—÷зн—÷ види художньо—„ д—÷€льност—÷ народу тј‘ поетичну творч—÷сть, театральне, музичне, танцювальне, декоративне, образотворче мистецтво, народне буд—÷вництво тощо. Ќародна творч—÷сть —÷сну—‘ €к сукупн—÷сть численних вид—÷в, жанр—÷в, род—÷в. ”с—÷ —„—„ види об'—‘дну—‘ основне тј‘ п—÷знанн€ та в—÷дображенн€ трудово—„ д—÷€льност—÷ людства, його —÷стор—÷—„, побуту тощо, хоча кожен —÷з них ма—‘ певн—÷ особливост—÷ функц—÷онального призначенн€, матер—÷алу, засоб—÷в вираженн€.

Ќародна творч—÷сть виникла у нелегкому, тривалому процес—÷ колективно—„ трудово—„ д—÷€льност—÷. ѕ—÷знанн€ св—÷ту, засво—‘нн€ д—÷йсност—÷ перв—÷сною людиною по—‘днувалос€ —÷з формуванн€м —„—„ художньо-образного мисленн€. ѕрац€ в—÷д—÷грала величезну роль у походженн—÷ мистецтва. ¬она дала людин—÷ руку, здатну виготовл€ти знар€дд€, а отже, створювати потр—÷бн—÷ предмети, надавати —„м в—÷дпов—÷дно—„ форми. “аким чином виникло рубило, €ким перв—÷сний художник вир—÷зьбив на кам'€н—÷й скел—÷, ст—÷нах печери зображенн€ зв—÷ра —÷ саме так виробилос€ його вм—÷нн€ користуватис€ рубилом та —÷ншими знар€дд€ми. –ука ставала все в—÷льн—÷шою —÷ слухн€н—÷шою, —„—„ вправн—÷сть шл—÷фувалась —÷ передавалась в—÷д покол—÷нн€ до покол—÷нн€.

ѕродуктом прац—÷ була й мова, народжена необх—÷дн—÷стю сп—÷лкуванн€ людей в колективних виробничих д—÷€х. –озвиток мови спри€в удосконаленню голосових зв'€зок, а тод—÷ тј‘ мистецтва сп—÷ву. ¬ прац—÷ формувались гнучк—÷сть людського т—÷ла та т—÷ риси, €к—÷ давали змогу мовою танцю в—÷дбити складн—÷ душевн—÷ почутт€. ” мисливських вправах, вивченн—÷ звичок —÷ рух—÷в зв—÷р—÷в людина набувала акторських зд—÷бностей, що мало важливе значенн€ у театральному мистецтв—÷ тощо.

¬ процес—÷ трудово—„ д—÷€льност—÷ людей розвивались естетичн—÷ почутт€ людини, —„—„ вухо, оч—÷ вчилис€ бачити та в—÷дчувати красу форм, кольор—÷в, звук—÷в —÷ т. —÷н. ƒл€ того, щоб народилось мистецтво, людина повинна була навчитись не т—÷льки вправно працювати —÷нструментами та з —„хньою допомогою в—÷дображувати бачене на камен—÷, в глин—÷, в—÷дтворювати звуки, але вона повинна була навчитись художньо-образно сприймати д—÷йсн—÷сть. јле й образне мисленн€ тј‘ це ще не мистецтво. ¬оно ста—‘ мистецтвом лише тод—÷, коли матер—÷ал—÷зу—‘тьс€ в певних доступних людин—÷ засобах тј‘ в слов—÷, камен—÷, звуц—÷, жест—÷ —÷ т. —÷н. ’удожн€ творч—÷сть була водночас п—÷знанн€м св—÷ту, образним мисленн€м —÷ практичною д—÷—‘ю.

¬ арха—„чн—÷й художн—÷й творчост—÷ т—÷сно злит—÷, переплетен—÷ р—÷зновидн—÷ матер—÷али —÷ засоби тј‘ танц—÷ —÷ пантом—÷ми, сп—÷ви —÷ звуки —÷нструмент—÷в, розфарбовуванн€ т—÷ла —÷ його прикрашенн€ цамистами й браслетами, акторськ—÷ д—÷—„ —÷ скульптурн—÷ маски тј‘ усе "астиве людин—÷ на даному ступен—÷ розвитку сусп—÷льства. ¬ процес—÷ художньо—„ творчост—÷ в—÷дбувалис€ п—÷знанн€ —÷ в—÷дображенн€, накопиченн€ —÷нформац—÷—„ та передача досв—÷ду, сп—÷лкуванн€ —÷ вихованн€ молод—÷.

ћистецтво тј‘ пол—÷функц—÷ональне за сво—‘ю суттю тј‘ було не т—÷льки в—÷дображенн€м —÷ п—÷знанн€м житт€, а й сво—‘р—÷дною його моделлю. ќднак при р—÷зних соц—÷альних функц—÷€х воно збер—÷гало ц—÷л—÷сн—÷сть, внутр—÷шню —‘дн—÷сть. ¬ перв—÷сну епоху ще не було ст—÷йкого под—÷лу прац—÷, диференц—÷ац—÷—„ сусп—÷льно—„ св—÷домост—÷. –ƒдн—÷сть, нерозчленован—÷сть практично—„ —÷ духовно—„ д—÷€льност—÷ законом—÷рно характеризу—‘тьс€ художн—÷м синкретизмом *. —ловесн—÷, музичн—÷, хореограф—÷чн—÷ засоби ще не були самост—÷йними, а перебували в стан—÷ вза—‘мозв'€зку та вза—‘мопроникненн€, —„х вид—÷ленн€, в—÷докремленн€ тј‘ процес в —÷стор—÷—„ художньо—„ творчост—÷ пор—÷вн€но п—÷зн—÷й, в—÷н виходить за меж—÷ перв—÷сного мистецтва.

” художньому прогрес—÷ людства проходить два зустр—÷чних процеси. ѕерший —÷де в—÷д перв—÷сного синкретизму. Ўл€х розвитку мистецтва тј‘ це пост—÷йний процес в—÷докремленн€, вид—÷ленн€ його вид—÷в. ¬—÷н в—÷дбува—‘тьс€ безперервно, на р—÷зних етапах —÷стор—÷—„ людського сусп—÷льства.

–азом з тим —‘ й зворотний процес тј‘ синтез мистецтв тј‘ орган—÷чний вза—‘мозв'€зок р—÷зних вид—÷в мистецтв, що спри€—‘ орган—÷зац—÷—„ матер—÷ального —÷ духовного середовища людини (арх—÷тектурн—÷ або ландшафтно-монументальн—÷ ансамбл—÷) або створенню €к—÷сно нового художнього €вища в час—÷ (театральн—÷ вистави, вокальн—÷ —÷ вокально-—÷нструментальн—÷ твори, декоративне мистецтво тощо). як вид—÷ленн€ окремих вид—÷в мистецтва, так —÷ —„хн€ вза—‘мод—÷€ тј‘ надзвичайно важлив—÷ фактори на вс—÷х р—÷вн€х художнього житт€ народу.

¬иникнувши внасл—÷док трудово—„ д—÷€льност—÷, мистецтво, нерозривно пов'€зане з житт€м народу, було т—÷льки народним. ƒемократизм народного мистецтва €к особливого засобу п—÷знанн€, в—÷дображенн€ та творенн€ д—÷йсност—÷, вихованн€ й гуртуванн€ людей мав важливе значенн€ дл€ майбутнього розвитку художньо—„ культури.

–∆з класовим розшаруванн€м виникло мистецтво пан—÷вних клас—÷в, зм—÷нилис€ його зв'€зки —÷з житт€м народу. ’удожн€ профес—÷йна д—÷€льн—÷сть почала зосереджуватис€ в руках прив—÷лейовано—„ меншост—÷, —÷нтереси €ко—„ розходилис€ з —÷нтересами народу. Ќа р—÷зних етапах —÷сторичного розвитку мистецтво €к соц—÷альне €вище зумовлене —÷снуючими класами: рабовласниками, феодалами, кап—÷тал—÷стами, воно сво—‘р—÷дно в—÷дбива—‘ —„хн—÷ —÷нтереси.

¬ умовах соц—÷ального —÷ нац—÷онального гнобленн€, расово—„ дискрим—÷нац—÷—„ народне мистецтво не перерива—‘тьс€, воно живе, зазнаючи в певн—÷ пер—÷оди п—÷днесенн€ та спад—÷в, см—÷ливо вт—÷люючи волелюбн—÷ —÷де—„, обер—÷гаючи набуту спадщину народно—„ культури. ” вс—÷ епохи народне мистецтво було фундаментом художньо—„ культури.

ѕоступово в класовому сусп—÷льств—÷ мистецтво розмежовувалос€ на два русла тј‘ народне —÷ профес—÷йне, тобто таке, що спира—‘тс€ на спец—÷альну, систематичну художню .осв—÷ту. ѕрогресивне профес—÷йне мистецтво завжди правдиво в—÷дбивав житт€ народних мас, —„хн—÷ —÷де—„ та прагненн€.

” р—÷зн—÷ —÷сторичн—÷ пер—÷оди його дос€гненн€ нев—÷дд—÷льн—÷ в—÷д засво—‘нн€ гуманного, демократичного зм—÷сту народно—„ творчост—÷, —„—„ жанр—÷в —÷ форм, багатства образотворчих та орнаментальних мотив—÷в, поетичних образ—÷в —÷ мелод—÷й, народжених людською фантаз—÷—‘ю. –∆гноруванн€ житт—‘дайних джерел народно—„ творчост—÷ позбавл€—‘ профес—÷йне мистецтво житт—‘во—„ правди, призводить до антихудожн—÷х тенденц—÷й.

“рудовий народ тј‘ головна руш—÷йна сила —÷стор—÷—„, творець ус—÷х матер—÷альних —÷ духовних ц—÷нностей. ћистецтво кожно—„ епохи тј‘ важливий показник р—÷вн€ —„—„ матер—÷ально-духовного розвитку. ¬же на початку —÷стор—÷—„ мистецтва можна вид—÷лити дв—÷ його групи (родини) -^/основу дальшого в—÷докремленн€ вид—÷в —÷ жанр—÷в. ” перш—÷й (так зване мусичне мистецтво) перв—÷сна людина використовувала так—÷ засоби, €к рух т—÷ла, звук голосу,"що зумовило у майбутньому розвиток словесного, музичного, театрального мистецтв тощо. ” друг—÷й груп—÷ (так зване техн—÷чне мистецтво) людина вживала природн—÷ матер—÷али: кам—÷нь, глину, к—÷стку, дерево, природн—÷ барвники —÷ т. —÷н., необх—÷дн—÷ дл€ п—÷днесенн€ галузей декоративно-прикладного мистецтва, живопису, скульптури. ÷е перший под—÷л людсько—„ художньо—„ д—÷€льност—÷.

“ривалий —÷ складний процес формуванн€ окремих вид—÷в, род—÷в —÷ жанр—÷в образно у€вл€—‘тьс€ таким чином: мистецтво тј‘ могутн—÷й стовбур в—÷чно живого дерева, в—÷д €кого починають в—÷дгалужуватись г—÷лки, на них в—÷дростають др—÷бн—÷ш—÷ паг—÷нц—÷, галузочки з кв—÷тами, лист€м, пуп'€нками —÷ т. —÷н. Ќаприклад, родами л—÷тератури —‘ епос, л—÷рика, драма; жанрами епосу тј‘ епопе€, пов—÷сть, роман, нарис, байка; л—÷рики тј‘ ода, елег—÷€, сонет, г—÷мн, поема, л—÷ричн—÷ в—÷рш—÷ тощо.

Ѕагатство зм—÷сту твор—÷в кожного виду мистецтва не да—‘ змоги проводити класиф—÷кац—÷ю за €коюсь одн—÷—‘ю ознакою. ƒосл—÷дники опрацювали принципи, критер—÷—„ класиф—÷кац—÷—„ мистецтв 2. ѕри цьому за основу беретьс€ морфолог—÷чний анал—÷з, тобто характеристика мистецьких твор—÷в за видами.

¬ид мистецтва тј‘ це певна його галузь, що характеризу—‘тьс€ тим, €к—÷ сторони житт€ —÷ €к вона п—÷зна—‘, в—÷добража—‘. ¬—÷н вид—÷л€—‘тьс€ специф—÷кою функц—÷онального призначенн€, образност—÷, матер—÷алом, засобами творчост—÷ тощо. «а цими ознаками (або частиною —„х) у межах кожного виду в—÷дгалужуютьс€ родов—÷, жанров—÷ —÷ типов—÷ р—÷зновидност—÷. ¬иди мистецтва не —÷зольован—÷, доповнюють один одного, широко розкриваючи людське житт€. ’оч окрем—÷ види мистецтв —÷ мають схильн—÷сть до об'—‘днанн€, нав—÷ть злитт€, однак важливе значенн€ ма—‘ розвиток специф—÷чних особливостей кожного з них, бо кожен вид зокрема вносить дещо сво—‘, нове, ориг—÷нальне до св—÷тово—„ художньо—„ культури.

Ќарод у сво—„й художн—÷й творчост—÷ в—÷добража—‘ —÷сторичну практику п—÷знанн€ та осво—‘нн€ навколишньо—„ д—÷йсност—÷, сусп—÷льний лад —÷ побут. ¬—÷н правдиво оц—÷ню—‘ €вища житт€, вт—÷лю—‘ житт—‘стверджуюч—÷ прагненн€ й —÷деали. ” народн—÷й творчост—÷ ви€влений складний св—÷т людських почутт—÷в —÷ переживань, в—÷дбит—÷ палка любов до р—÷дно—„ земл—÷, духовн—÷ запити, прагненн€ та мр—÷—„ людини в краще майбутн—‘. –озгл€немо питанн€ —„хнього —÷сторичного розвитку —÷ художньо—„ природи.

ѕоетична творч—÷сть тј‘ це загальна назва словесного мистецтва, сукупн—÷сть р—÷зних вид—÷в —÷ форм усно—„ художньо—„ творчост—÷ певного народу. ” науц—÷ дл€ —„—„ визначенн€ поширен—÷ так—÷ терм—÷ни, €к "народна поез—÷€ї, "усна творч—÷стьї, "усна поетична творч—÷стьї, "усна (народна) словесн—÷стьї, "фольклорї тощо. ƒл€ не—„ характерн—÷ усний метод творенн€ та усний шл€х поширенн€, масов—÷сть побутуванн€, анон—÷мн—÷сть.

”сна поез—÷€ виникла в докласовому сусп—÷льств—÷ у зв'€зку —÷з сусп—÷льне корисною трудовою д—÷€льн—÷стю людей. ¬ м—÷ру розвитку продуктивних сил, разом з—÷ зм—÷нами у житт—÷ сусп—÷льства в—÷дбувалас€ еволюц—÷€ метод—÷в та засоб—÷в в—÷дображенн€ житт€, поступово формувалось естетичне ставленн€ до нього. ’арактер в—÷дтворенн€ навколишньо—„ д—÷йсност—÷, художнього осво—‘нн€ св—÷ту людиною, особливост—÷ побудови художн—÷х образ—÷в пов'€зан—÷ з —÷снуючими сусп—÷льними формац—÷€ми.

Ќа ранньому етап—÷ усна поез—÷€ розвивалась п—÷д впливом м—÷фолог—÷чних у€влень. ѕрирода зображувалась в образах фантастичних —÷стот, чудовиськ, доброзичливих або ворожих дл€ людей. ” рабовласницький та ранньофеодальний пер—÷од народна поетична творч—÷сть кожного народу характеризувалас€ сво—‘р—÷дними рисами, €к—÷ ви€вилис€ у геро—„чному епос—÷, л—÷риц—÷, казках тощо. ¬исокого р—÷вн€ розвитку набуло мистецтво рабовласницько—„ √рец—÷—„. „—÷льне м—÷iе у св—÷тов—÷й художн—÷й скарбниц—÷ пос—÷дають гомер—÷вський епос, —‘гипетськ—÷ м—÷фи, епос —÷ м—÷фи —тародавньо—„ –∆нд—÷—„. ¬иникнувши у докласовому сусп—÷льств—÷, м—÷фолог—÷чн—÷ образи розвинулис€ в еп—÷чн—÷й творчост—÷ р—÷зних народ—÷в у рабовласницькому —÷ ранньофеодальному сусп—÷льств—÷ (наприклад, —÷сландськ—÷ саги, сканд—÷навськ—÷ едди, в јнгл—÷—„ тј‘ "Ѕеовульфї, у ‘ранц—÷—„ тј‘ "ѕ—÷сн€ про –оландаї, карело-ф—÷нськ—÷ руни " алевалиї, €кутський епос олонхо тощо).

”кра—„нська народнопоетична творч—÷сть складалас€ в процес—÷ формуванн€ сх—÷днослов'€нських народностей тј‘ укра—„нсько—„, рос—÷йсько—„ та б—÷лорусько—„. ќснова —„—„ розвитку тј‘ давньоруська поетична творч—÷сть, витоки €ко—„ с€гають перв—÷снообщинного ладу, у€влень, в—÷рувань, образ—÷в та поез—÷—„ праслов'€н. ”сна передача через тис€чол—÷тт€ зберегла давн—÷ елементи м—÷фолог—÷чних мотив—÷в, обожнюванн€ флори й фауни (обр€ди вод—÷нн€ куща, топол—÷, тура, кози, плуга), в—÷дзначенн€ зелених св€т тощо, м—÷ф—÷чн—÷ у€вленн€ про р—÷зних —÷стот тј‘ дух—÷в природи (домовик—÷в, л—÷совик—÷в, русалок, вод€ник—÷в, сл—÷ди поклон—÷нн€ €зичницьким богам (ƒажбогов—÷, –одов—÷, Ћад—÷, ѕерунов—÷ та —÷н.), календарних —÷ родинних обр€д—÷в, богатирських казкових сюжет—÷в та образ—÷в —÷ под. ” XIVтј‘XV ст. виникли нов—÷ жанри —÷ теми, зумовлен—÷ боротьбою проти хансько-татарських, османо-турецьких та польсько-литовських' загарбник—÷в.

ƒовго жили образи, пов'€зан—÷ з м—÷фами древн—÷х слов'€н, в укра—„нських геро—„чних казках, у рос—÷йських билинах. Ѕезсмертними стали образи  ирила  ожум'€ки, –∆лл—÷ ћуромц€. ѕоступово фантастичн—÷ образи перестали асоц—÷юватис€ з м—÷фолог—÷чним св—÷тосприйн€тт€м. ѕосиленн€ реал—÷стичних тенденц—÷й позначилос€ на характер—÷ зображенн€ персонаж—÷в у творах народно—„ поез—÷—„. ѕозитивн—÷ геро—„ борютьс€ з соц—÷альним, злом, виступають на захист —÷нтерес—÷в труд€щих, в—÷дстоюють ¬—÷тчизну в—÷д зовн—÷шн—÷х —÷ внутр—÷шн—÷х ворог—÷в.

¬ умовах боротьби укра—„нського народу проти польсько-шл€хетсько—„ агрес—÷—„ та наступу католицизму наприк—÷нц—÷ XVI тј‘ на початку XVII ст. у народнопоетичн—÷й творчост—÷ укра—„нц—÷в посилилис€ патр—÷отичн—÷ теми й мотиви. Ќародна творч—÷сть середини XVII ст. широко в—÷дображала визвольну в—÷йну укра—„нського народу 1648тј‘ 1654 рр. Ќаприк—÷нц—÷ XVIIIтј‘на початку XIX ст. вона стала одним —÷з джерел розвитку ново—„ укра—„нсько—„ л—÷тератури.

—л—÷д п—÷дкреслити р—÷зноман—÷тн—÷сть —÷дейно-емоц—÷йного звучанн€ поетично—„ творчост—÷, так—÷ способи художнього в—÷дображенн€ д—÷йсност—÷, €к еп—÷чний, л—÷ричний, ф—÷лософський, драматичний, сатиричний тощо. ¬иникли —÷ розвинулис€ в—÷дпов—÷дн—÷ жанри —÷ форми тј‘ п—÷сенн—÷, прозов—÷, драматичн—÷, ф—÷лософськ—÷, сатирично-гумористичн—÷, дит€чий фольклор тощо. Ќа ”кра—„н—÷ в процес—÷ тривалого розвитку фольклор нагромадив величезн—÷ художн—÷ ц—÷нност—÷, складен—÷ з нашарувань р—÷зного часу: календарн—÷ обр€ди та обр€дов—÷ п—÷сн—÷ (кол€дки, щедр—÷вки, весн€нки, русальн—÷, косарськ—÷, петр—÷вчан—÷, купальськ—÷, обжинков—÷ п—÷сн—÷ тощо).

ќсновн—÷ жанри поетично—„ творчост—÷ укра—„нського народу: думи, —÷сторичн—÷ п—÷сн—÷, казки, легенди, перекази, п—÷сенна л—÷рика, балади, обр€дова поез—÷€ —÷ т. —÷н. ” них широко в—÷дбились психолог—÷€, вдача, побут, —÷сторичн—÷, соц—÷альн—÷, етичн—÷, естетичн—÷ та —÷нш—÷ погл€ди й —÷деали народу, його колективний житт—‘вий досв—÷д. ќсобливо ц—÷кавий жанр поетично—„ творчост—÷ укра—„нського народу тј‘ думи.  обзар—÷, л—÷рники, казкар—÷ та опов—÷дач—÷ створили —÷ донесли до сьогоденн€ безсмертн—÷ образи добра, правди, краси.

Ќародна поетична творч—÷сть в початком мистецтва слова, житт—‘дайним джерелом творчого натхненн€ дл€ письменник—÷в, композитор—÷в, художник—÷в.

Ќародна музика (музичний фольклор) тј‘ п—÷сенна та —÷нструментальна народна творч—÷сть. ÷е тј‘ вокальн—÷ та —÷нструментальн—÷ твори (сольн—÷, ансамблев—÷, хоров—÷ й оркестров—÷), створен—÷ на основ—÷ художн—÷х традиц—÷й, що пост—÷йно розвиваютьс€ й усно передаютьс€ в—÷д одних виконавц—÷в до —÷нших, в—÷д покол—÷нн€ до покол—÷нн€. ѕершо-творц€ми народно—„ музики були талановит—÷, переважно без—÷менн—÷ автори, котр—÷ сам—÷ виконували ц—÷ твори, а —÷нод—÷ й групи людей. “ак, укра—„нськ—÷ коломийки, щедр—÷вки та га—„вки створювалис€ переважно колективно. ћузичний тв—÷р д—÷став завершеного вигл€ду внасл—÷док творчост—÷ к—÷лькох покол—÷нь людей.

 ожен народ створю—‘ самобутню народну музичну класику тј‘ основу нац—÷онального стилю. ¬она в—÷дбива—‘ характер народу, його думи —÷ почутт€, житт€ —÷ побут, трудову д—÷€льн—÷сть —÷ боротьбу. Ѕагатов—÷ковий колективний досв—÷д виробл€в у галуз—÷ музично—„ народно—„ творчост—÷ прогресивн—÷ м—÷жнац—÷ональн—÷ —÷ м—÷iев—÷ традиц—÷—„, певн—÷ естетичн—÷ принципи, творч—÷ навички, виконавч—÷ прийоми.

Ќайпоширен—÷ший жанр народно—„ музики тј‘ п—÷сн€, орган—÷чний синтез музики й поетичного слова. « глибоко—„ давнини вона супроводжу—‘ житт€ народу, широко в—÷дображаючи його св—÷тосприйн€тт€, мораль, естетичн—÷ уподобанн€ тощо. Ќародн—÷ п—÷сн—÷ р—÷зноман—÷тн—÷ за характером —÷ походженн€м.

” неос€жному океан—÷ народно—„ п—÷сенно—„ ”кра—„ни важливе м—÷iе пос—÷дають соц—÷ально-побутов—÷ (сусп—÷льно-побутов—÷) п—÷сн—÷: козацьк—÷, чумацьк—÷, кр—÷пацьк—÷, рекрутськ—÷, солдатськ—÷, бурлацьк—÷, зароб—÷тчанськ—÷, роб—÷тнич—÷. ¬они розвивались на основ—÷ обр€дово—„ та позаобр€дово—„ традиц—÷й, л—÷рично—„ та еп—÷чно—„ п—÷сенност—÷. ” цих л—÷ричних творах (на в—÷дм—÷ну в—÷д еп—÷чних —÷ л—÷ро-еп—÷чних) на перший план виступа—‘ —÷дейно-емоц—÷йне ставленн€ до под—÷—„, а опов—÷дальний елемент в—÷д—÷гра—‘ п—÷дпор€дковану роль.

¬насл—÷док особливостей фольклорного побутуванн€ у народних п—÷сн€х спостер—÷галос€ нашаруванн€ р—÷зних тем, переплетенн€ мотив—÷в. “ак, попул€рний мотив боротьби з турецько-татарськими загарбниками у п—÷сн€х про сторожового козака почав вит—÷сн€тис€ у XVIII ст. темою коханн€, а п—÷сн—÷ про вир€дженн€ козака в пох—÷д, розлуку з р—÷дними, смерть на пол—÷ бою зазнали зм—÷н в—÷дпов—÷дно до нових —÷сторичних под—÷й. ¬иникли рекрутськ—÷ та солдатськ—÷ п—÷сн—÷. ѕ—÷сенна творч—÷сть завжди вза—‘мод—÷€ла з —÷ншими жанрами музичного фольклору, передус—÷м думами, заснованими на принципах в—÷льно—„ мелодично—„ декламац—÷—„.

Ќародний музичний ген—÷й створив величезну к—÷льк—÷сть мелод—÷й, виразних —÷ проникливих. ” кожного народу мелод—÷—„ вид—÷л€ютьс€ сво—‘р—÷дною будовою, ладами, ритмами. «устр—÷чаютьс€ р—÷зн—÷ мелод—÷йн—÷ типи: широко насп—÷ваний у л—÷ричних укра—„нських, рос—÷йських, —÷тал—÷йських п—÷сн€х; речитативний в укра—„нських думах, рос—÷йських билинах, вес—÷льних латинських п—÷сн€х; орнаментальний тј‘ у де€ких видах азербайджанських, арабських, башкирських та —÷нших п—÷сень. ” хоровому сп—÷в—÷ грузин—÷в застосовуютьс€ складн—÷ колоратурн—÷ переходи верхнього голосу.  итайц—÷ —÷ корейц—÷ в сп—÷в—÷ майстерно переход€ть в—÷д одного звуку мелод—÷—„ до —÷ншого. ” багатьох сх—÷дних народ—÷в виробилас€ вин€ткова манера гортанного сп—÷ву. ќкрем—÷ народи розвивають т—÷льки одноголосну музику, в —÷нших користу—‘тьс€ попул€рн—÷стю багатоголосс€ тј‘ хорове та —÷нструментальне. Ќа ”кра—„н—÷ сформувалас€ самобутн€ п—÷дголосна пол—÷фон—÷€.

” багатьох народ—÷в —÷снують традиц—÷йн—÷ музичн—÷ ансамбл—÷: тараф у ћолдав—÷—„ —÷ –умун—÷—„, ансамбль зурнач—÷в або дудук—÷ст—÷в у ¬—÷рмен—÷—„ та јзербайджан—÷, сазанда-р—÷в тј‘ –∆ран—÷, јзербайджан—÷, сво—‘р—÷дний рос—÷йський ансамбль (¬олодимирський), €кий викону—‘ на р—÷жках складн—÷ багатоголосн—÷ твори п—÷сенного —÷ танцювального характеру, тощо. —еред —÷нструментальних ансамбл—÷в ”кра—„ни вид—÷л€—‘тьс€ тро—„ста музика. Ќа ”кра—„н—÷ мелод—÷йна р—÷зновидн—÷сть зумовлена народними —÷нструментами тј‘ бандурами, цимбалами, соп—÷лками, скрипками.

” народн—÷й музиц—÷ витоки ладово—„ орган—÷зац—÷—„, гомофон—÷—„, пол—÷фон—÷—„ та ритм—÷ки*. ¬елику роль у св—÷тов—÷й музиц—÷ в—÷д—÷гра—‘ пентатон—÷ка, на €к—÷й грунту—‘тьс€ китайська, корейська, татарська, шотландська народна музика. ¬ укра—„нському, рос—÷йському музичному фольклор—÷ зустр—÷чаютьс€ п—÷сн—÷, заснован—÷ на пентатон—÷ц—÷.

”кра—„нський народ береже свою п—÷сенну музичну спадщину.  ористуютьс€ попул€рн—÷стю виступи укра—„нського народного хору —÷м. √. √. ¬ерьовки,  апели бандурист—÷в ”кра—„ни, „еркаського укра—„нського народного хору, Ѕуковинського ансамблю п—÷сн—÷ —÷ танцю та —÷н. ” творч—÷й практиц—÷ сучасних композитор—÷в-профес—÷онал—÷в поширена обробка народних мелод—÷й дл€ хору, оркестр—÷в симфон—÷чних, народних —÷нструмент—÷в. ƒе€к—÷ з них ув—÷йшли до скарбниц—÷ музичного мистецтва.

Ќародний танець орган—÷чно пов'€заний з народною музикою та —÷ншими видами народно—„ творчост—÷. « давн—÷х давен в—÷н був нев—÷д'—‘мною складовою частиною обр€д—÷в, землеробських св€т тощо. «а функц—÷ональним призначенн€м танц—÷ под—÷л€ютьс€ на мисливськ—÷, трудов—÷, в—÷йськов—÷, жарт—÷влив—÷, танц—÷ коханн€ —÷ под.

«наченн€ танцю €к засобу художнього в—÷дтворенн€ д—÷йсност—÷ ви€вилос€ вже в перв—÷сних мисливських танц€х. –∆ дос—÷ у п—÷вн—÷чноамериканських —÷нд—÷анц—÷в дуже поширен—÷ танц—÷ б—÷зона, ведмед€; у австрал—÷йц—÷в тј‘ танц—÷ кенгуру, ему. “анц—÷ майже вс—÷х г—÷рських народ—÷в ѕам—÷ру, јлбан—÷—„, „орногор—÷—„ сво—‘р—÷дно передають кружл€нн€ орл—÷в над здобиччю —÷ сутички з ворогами. ƒавн—÷ танц—÷ мисливського характеру збереглис€ у де€ких народ—÷в колишнього —–—–.

” вс—÷х народ—÷в поширен—÷ так зван—÷ трудов—÷ танц—÷, наприклад, "л€нокї, "бульбаї тј‘ у Ѕ—÷лорус—÷—„, "шевчикї, " равчукї, "а ми просо с—÷€лиї, "дровос—÷кї,тј‘ на ”кра—„н—÷, "млинї тј‘ у Ћитв—÷, "так тчуть сукної тј‘ в  арел—÷—„ та —÷н.

ƒо давн—÷х вид—÷в танц—÷в в—÷днос€тьс€ в—÷йськов—÷, €к—÷ мають на мет—÷ зал€кати ворог—÷в. ¬ африканських в—÷йськових танц€х брали участь до 1000 чол. ” танц€х древн—÷х грек—÷в, римл€н, перс—÷в танцювальн—÷ рухи майстерно по—‘днувалис€ з в—÷йськово-фехтувальними прийомами. ≈лементи давн—÷х в—÷йськових танц—÷в збереглис€ у грузинському танц—÷ "хорум—÷ї, укра—„нських танц€х "арканї, "гонтаї та —÷н.

« глибоко—„ давнини —÷снують танц—÷ коханн€. ѕоступово вони видозм—÷нювались. ќсобливою поетичн—÷стю, г—÷дн—÷стю вир—÷зн€ютьс€ укра—„нськ—÷, рос—÷йськ—÷ л—÷ричн—÷ танц—÷. "астивий народу гумор в—÷дбивс€ в укра—„нському гопаку, рос—÷йських перепл€сах, б—÷лоруському танц—÷ "юрочкиї.

¬итоки хоровод—÷в тј‘ у старовинних народних св€тах та обр€дах (завиванн€ берез, запалюванн€ вогнищ, плет—÷нн€ в—÷нк—÷в тощо). ’ороводи поширен—÷ у вс—÷х слов'€нських народ—÷в. ѕоступово, втрачаючи обр€довий зм—÷ст, вони почали в—÷дображати специф—÷ку духовно—„ культури окремого народу. ѕоетичною чар—÷вн—÷стю вид—÷л€ютьс€ укра—„нськ—÷ —÷грища, танц—÷, що в—÷дбувалис€ в н—÷ч на –∆вана  упала, сво—‘р—÷дн—÷ хороводи, весн€нки та —÷н. «м—÷ст, динам—÷ка, ритм—÷ка, емоц—÷йний лад народних танц—÷в нерозривно пов'€зан—÷ з музикою. ќсобливо важливу роль в—÷д—÷грав ритм.

ўодо характеру виконанн€ народн—÷ танц—÷ дуже р—÷зноман—÷тн—÷: швидк—÷, пов—÷льн—÷, масов—÷ та групов—÷, парн—÷ та сольн—÷. ¬ин€ткового значенн€ набувають —÷мпров—÷зац—÷€ виконанн€, засоби сп—÷вв—÷дношенн€ музики —÷ рух—÷в. “анц—÷ найчаст—÷ше супроводжуютьс€ грою на народних музичних —÷нструментах. Ќа характер, манеру виконанн€ танц—÷в впливав народний костюм.

¬ пост—÷йному, безперервному процес—÷ творчост—÷ народна музика, танець видозм—÷нюютьс€, в—÷дображаючи зм—÷ни в —÷сторичному, соц—÷альному, побутовому, культурному житт—÷ народу. ѕа основ—÷ народного виник профес—÷йний бальний танець. ¬за—‘мовпливи профес—÷йного —÷ народного мистецтва тј‘ основа дл€ виникненн€ нових тенденц—÷й у розвитку класично—„ народно—„ музики —÷ танцю.

Ќародний театр, створений самим народом, орган—÷чно пов'€заний з усною поетичною творч—÷стю. ≈лементи драматично—„ д—÷—„, що м—÷стилис€ у трудов—÷й п—÷сн—÷, давн—÷х обр€дах —÷ звича€х, —÷грищах, поступово в—÷докремилис€, розвинулис€ —÷ стали грунтом дл€ виникненн€ р—÷зних вид—÷в народного театру. Ќаприклад, антична трагед—÷€ —÷ комед—÷€ беруть початок —÷з землеробських св€т на честь бога ƒ—÷он—÷са в ƒревн—÷й √рец—÷—„.

“ворцем р—÷зних форм народного театру були народн—÷ маси, але з часом вид—÷лилис€ сво—‘р—÷дн—÷ митц—÷ театрально—„ справи, зокрема, у ƒревн—÷й √рец—÷—„ тј‘ м—÷ми, «ах—÷дн—÷й –ƒвроп—÷ тј‘ жонглери, шп—÷льмани та —÷н., в  и—„вськ—÷й –ус—÷ тј‘ скоморохи тощо. ¬ кра—„нах —ходу, передус—÷м в  ита—„, –∆нд—÷—„ користувалис€ попул€рн—÷стю народн—÷ музично-танцювальн—÷ —÷ пантон—÷м—÷чн—÷ вистави. ¬ епоху середньов—÷чч€ у «ах—÷дн—÷й –ƒвроп—÷ на основ—÷ давн—÷х традиц—÷й виникли так—÷ види народного театру, €к фарс, комед—÷€ дель арте та —÷н., в €ких в—÷дбилос€ критичне ставленн€ народу до феодально—„ знат—÷ та м—÷сько—„ буржуаз—÷—„, котра т—÷льки зароджувалас€. Ќеаби€кий —÷нтерес становл€ть французьк—÷ фарси про адвоката ѕатлене. Ќародн—÷ реал—÷стичн—÷ елементи поступово проникали у середньов—÷чну рел—÷г—÷йну драму тј‘ м—÷стер—÷—„, м—÷ракл—÷, морал—÷те. ¬ –∆тал—÷—„ на грунт—÷ традиц—÷й фарсу —÷ карнавалу виник театр комед—÷—„ масок. ћайже у вс—÷х кра—„нах св—÷ту набули поширенн€ ориг—÷нальн—÷ вистави театру л€льок, куди все см—÷лив—÷ше проникали соц—÷альн—÷ —÷де—„ та критичн—÷ мотиви.

Ќародний театр ”кра—„ни, –ос—÷—„, Ѕ—÷лорус—÷—„ розвивавс€ на основ—÷ театральних традиц—÷й ƒревньо—„ –ус—÷. ƒжерела театру тј‘ —÷гри та обр€ди, пов'€зан—÷ з побутом —÷ працею людей. “еатр ориг—÷нальне по—‘днував у соб—÷ календарн—÷ й побутов—÷ обр€ди, елементи народних —÷грищ, хоровод—÷в —÷ традиц—÷—„ скоморох—÷в. ƒо реч—÷, виступи скоморох—÷в в—÷дом—÷ з XI ст., зображен—÷ на фресках у —оф—÷—„вському собор—÷ й описан—÷ Ќестором у "∆ит—÷—„ ‘еодос—÷€, —÷гумена ѕечорськогої.

” XVIIтј‘XIX ст. вершиною; фольклорного театру в –ос—÷—„, на ”кра—„н—÷ стали вистави усних народних драм: "÷ар ћаксим—÷л—÷ан —÷ його непок—÷рливий син јдольфї, "÷ар –∆родї, "„овенї, "ћаланкаї та —÷н. „—÷льне м—÷iе у театральному мистецтв—÷ пос—÷в л€льковий театр. Ќа ”кра—„н—÷ особливою попул€рн—÷стю користувавс€ вертеп. ¬—÷н зародивс€ у XVII ст., а поширивс€ у XVIIIтј‘XIX ст. ÷е по—‘днанн€ рел—÷г—÷йно—„ р—÷здв€но—„ драми —÷ св—÷тсько—„ гри, елемент—÷в усно—„ народнопоетично—„ творчост—÷. ѕерша документальна згадка про вертеп с€га—‘ 1667 р. ѕерсонаж—÷ тј‘ ц—÷кав—÷ соц—÷ально-побутов—÷ типи

у народному од€з—÷ тј‘ розмовл€ли соковитою народною мовою. Ќайпоширен—÷ший з них: «апорожець, ÷иган, Ѕаба, ƒ€к, Ўинкар та —÷н. ¬—÷домий ще так званий живий вертеп, де у рол€х д—÷йових ос—÷б виступали не л€льки, а люди. ” т—÷сному зв'€зку з рос—÷йським петрушкою, б—÷лоруською батлейкою, польською шопкою св—÷тська частина вертепно—„ драми тј‘ одне —÷з джерел реал—÷стично—„ укра—„нсько—„ комед—÷—„ XIX ст. ѕоступово формувалис€ в—÷дм—÷нност—÷ укра—„нського, рос—÷йського —÷ б—÷лоруського театр—÷в. ” XVIIтј‘XVIII ст. в –ос—÷—„ набули поширенн€ р—÷зн—÷ види —÷ жанри народно—„ драми.

” 30-х роках XVII ст. зародивс€ новий тил народного театру тј‘ аматорський. Ќа противагу кр—÷пацькому —÷ придворно-аристократичному театрам .в—÷н був загальнодоступним, демократичним. …ого репертуар тј‘ п'—‘си шк—÷льного театру, сатиричн—÷ комед—÷—„, п—÷зн—÷ше твори профес—÷йних драматург—÷в.

” друг—÷й половин—÷ XIXтј‘на початку XX ст. на ”кра—„н—÷ актив—÷зувалас€ д—÷€льн—÷сть аматорських гуртк—÷в. —еред них вид—÷л€лис€ гуртки в  и—„вському ун—÷верситет—÷ (1857тј‘1865), у „ерн—÷гов—÷ тј‘ при "“овариств—÷, плекаючому р—÷дну мову¬л (1861 тј‘ 1866); у Ѕобринц—÷ та –ƒлизаветград—÷ (1856тј‘1876), де у виставах брали участь ћ.  ропивницький та –∆.  арпенко- арий, у —умах тј‘ театр ћ. Ѕабича (1865тј‘ 1875), у „ерн—÷вц€х (1901тј‘1905), у с.  расно—„л—÷в на —тан—÷славщин—÷ тј‘ √уцульський театр, керований √. ’откевичем (1910тј‘1912), у Ћьвов—÷ тј‘ ”кра—„нський людовий театр (1910тј‘1914) та —÷н. Ќа початку XX ст. на ”кра—„н—÷ д—÷€ло близько 1000 аматорських гуртк—÷в.

“радиц—÷—„ народного театру зазнали дальшого розвитку у творчост—÷ багатьох драматург—÷в, актор—÷в, п—÷днесенн—÷ р—÷вн€ профес—÷йного театру —÷ драматург—÷—„.

” 20-х роках XX ст. виник новий тип народного театру тј‘ самод—÷€льний. ѕри заводах, фабриках, будинках культури, школах, в—÷йськових "частинах створювалис€ тис€ч—÷ драматичних гуртк—÷в. ѕопул€рним став аг—÷тац—÷йний театр (¬л∆ив—÷ газетиї, "—ин—÷ блузиї тощо).

Ќа ”кра—„н—÷ народний театр розвива—‘тьс€ у форм—÷ традиц—÷йних вертеп—÷в, фольклорних вистав, самод—÷€льного театру в т—÷сному зв'€зку з профес—÷йним мистецтвом. «ванн€ народний самод—÷€льний театр присвою—‘тьс€ кращим колективам художньо—„ самод—÷€льност—÷.

Ќародна арх—÷тектура (буд—÷вництво) тј‘ один —÷з важливих вид—÷в творчо—„ д—÷€льност—÷ народу. «алежно в—÷д —÷сторико-соц—÷альних —÷ природних умов житт€, м—÷iевих буд—÷вельних матер—÷ал—÷в, художн—÷х смак—÷в р—÷зн—÷ народи по-сво—‘му вир—÷шували об'—‘мно-планувальну структуру буд—÷вель, —„хню зовн—÷шн—÷сть (екстер'—‘р) —÷ внутр—÷шн—÷й вигл€д тј‘ (—÷нтер'—‘р). Ќародне буд—÷вництво орган—÷чно вт—÷лю—‘ у соб—÷ функц—÷ональне й конструктивне призначенн€, художн—‘ вт—÷ленн€.

Ќародн—÷ майстри, буд—÷вельники споруджували житло, господарськ—÷, виробнич—÷ та —÷нш—÷ буд—÷вл—÷ з дерева, глини, каменю, соломи, очерету тощо. ƒл€ ”кра—„ни типове трикамерне житло: хата, с—÷ни, комора. Ќа його основ—÷ створювались буд—÷вл—÷ з—÷ складним плануванн€м —÷ додатковими прим—÷щенн€ми. Ќайпоширен—÷ший матер—÷ал тј‘ дерево. « нього будували житлов—÷ (хати), господарськ—÷ (комори, “—ражди тощо) споруди. ¬ин€тково—„ уваги заслуговують так—÷ дерев'€н—÷ пам'€тки ”кра—„ни, €к замки на  и-сел—÷вц—÷ в  и—‘в—÷ (1548, майстер —лужка), в ќстр—÷ на „ерн—÷г—÷вщин—÷ (1949, майстер Ўут-ковський), а також башти, частоколи, фортец—÷, дитинц—÷, мости, кремл—÷, городища та —÷н. ¬ажлива галузь народного буд—÷вельного мистецтва тј‘ дерев'€на культова арх—÷тектура.

ћ—÷iев—÷ кл—÷матичн—÷ умови, сировина, традиц—÷йний досв—÷д позначилис€ на локальних особливост€х буд—÷вель. ” районах л—÷состепу, ѕол—÷сс€, де було багато деревини, набули поширенн€ рублен—÷ хати з—÷ стовбур—÷в сосни, дуба та —÷н.

—аме у зрубн—÷й конструкц—÷—„ народних буд—÷вель ви€вл€ютьс€ сп—÷льн—÷ риси буд—÷вельного мистецтва рос—÷€н, укра—„нц—÷в —÷ б—÷лорус—÷в, €ке сформувалось на основ—÷ давньорусько—„ арх—÷тектури.  онкретн—÷ соц—÷ально-економ—÷чн—÷ умови позначилис€ на характер—÷ буд—÷вництва. Ќав—÷ть у р—÷зних рег—÷онах ”кра—„ни склалис€ сво—‘р—÷дн—÷ в—÷дм—÷нност—÷ буд—÷вельного мистецтва. ƒерев'€н—÷ буд—÷вл—÷ в  арпатах вид—÷л€ютьс€ р—÷зноман—÷тн—÷стю арх—÷тектурних форм тј‘ п—÷ддашки на стовпах або арканах, кронштейни, р—÷зьблен—÷ сволоки тощо. —олом'€не, кам'€не буд—÷вництво характерн—÷ дл€ п—÷вденних, придн—÷стро-вих м—÷iевостей ”кра—„ни. Ќародна арх—÷тектура окремих п—÷вденних, л—÷состепових район—÷в ”кра—„ни визнача—‘тьс€ широким використанн€м кольорового оздобленн€, декоративних наст—÷нних розпис—÷в тощо.

” 30-40-х роках XX ст. повсюдно почали використовуватис€ нов—÷ буд—÷вельн—÷ матер—÷али —÷ конструкц—÷—„, по-новому розв'€зуватис€ об'—‘мно-просторов—÷ форми. ” 50-х роках €к в м—÷стах, так' —÷ селах ”кра—„ни завдало шкоди традиц—÷йн—÷й народн—÷й арх—÷тектур—÷ буд—÷вництво за типовими проектами. ” наш час починають в—÷дроджуватис€ кращ—÷ традиц—÷—„ народного буд—÷вництва.

 ожен названий вид народно—„ творчост—÷ ма—‘ "асну —÷стор—÷ю, художн—÷ виражальн—÷ засоби: матер—÷ал, мову, способи передач—÷ в—÷домого, знайденого тощо. ѕередача —÷сторичного матер—÷алу, набутого досв—÷ду, звича—„в тј‘ це традиц—÷€. ” народн—÷й художн—÷й творчост—÷ д—÷—‘ закон д—÷алектично—„ —‘дност—÷ колективного та —÷ндив—÷дуального, традиц—÷й —÷ новаторства.

” всезагальн—÷й народн—÷й культур—÷ важливу роль в—÷д—÷гра—‘ декоративне мистецтво тј‘ широка галузь мистецтва, €ка художньо-естетично форму—‘ матер—÷альне середовище, створене людиною. ƒо нього належать так—÷ види: декоративно-прикладне, монументально-декоративне, оформлювальне, театрально-декорац—÷йне тощо.

ƒекоративно-прикладне мистецтво под—÷л€—‘тьс€ на багато вид—÷в, €к—÷ ми розгл€немо у наступному розд—÷л—÷.

ћонументально-декоративне мистецтво безпосередньо пов'€зане з арх—÷тектурою. ÷е декоративн—÷ розписи, сграф—÷то, в—÷траж—÷, моза—„ка, скульптура —÷ т. —÷н.

ќформлювальне мистецтво тј‘ це художн—‘ оформленн€ м—÷ст, с—÷л, демонстрац—÷й, експозиц—÷й виставок, стенд—÷в, в—÷трин тощо.

ћ—÷ж названими видами декоративного мистецтва —÷снують т—÷сн—÷ вза—‘мозв'€зки та вза—‘мовпливи. «'€суванн€ художньо—„ специф—÷ки кожного з них неможливе без вивченн€ конкретних пер—÷од—÷в —÷стор—÷—„ людства. Ќайчаст—÷ше дл€ визначенн€ сут—÷ декоративно-прикладного мистецтва вжива—‘тьс€ назва тј‘ народне мистецтво. Ѕо декоративно-прикладне мистецтво тј‘ це мистецтво широких мас. ¬оно виникло в процес—÷ трудово—„ д—÷€льност—÷ народу —÷ нерозривно пов'€зане з його житт€м —÷ побутом.

Ќародне декоративно-прикладне мистецтво тј‘ одна —÷з форм сусп—÷льно—„ св—÷домост—÷ —÷ сусп—÷льно—„ д—÷€льност—÷. ¬оно зародилось у перв—÷сному сусп—÷льств—÷, коли людина жила в умовах родового ладу, а засоби дл€ —÷снуванн€ добувала прим—÷тивними знар€дд€ми. “од—÷ вс€ д—÷€льн—÷сть могла бути т—÷льки колективною. ¬—÷дсутн—÷сть складних трудових операц—÷й призводила до того, що вс—÷ члени колективу мали одн—÷ й т—÷ ж обов'€зки, опановували одн—÷ й т—÷ ж трудов—÷ навички. –озпод—÷л прац—÷ проходив таким чином: прац€ чолов—÷к—÷в (мисливство) —÷ прац€ ж—÷нок (приготуванн€ —„ж—÷, виготовленн€ од€гу, веденн€ домашнього господарства). —п—÷льна прац€ зумовлена сп—÷льною "асн—÷стю на знар€дд€ прац—÷, землю, продукти колективного виробництва. ћайново—„ нер—÷вност—÷ ще не було. Ќародне мистецтво створювалось у сфер—÷ колективного матер—÷ального домашнього виробництва. ” ньому в—÷дбивалис€ риси перв—÷сно—„ св—÷домост—÷ людини, м—÷фолог—÷чний характер сп—÷лкуванн€ з природою. «нар€дд€ прац—÷, збро€, од€г, житло повинн—÷ були передус—÷м бути зручними, маг—÷чними, щоб н—÷що, н—÷€к—÷ ворож—÷ сили не перешкоджали людин—÷ жити —÷ працювати.

ѕам'€тки кожно—„ конкретно—„ епохи показують, €к люди навчились працювати з природними матер—÷алами —÷ що з них виготовл€ти, €ку силу надавати —„м за допомогою символ—÷в-знак—÷в (орнаменту) —÷ що робило звичайн—÷ реч—÷ побутового призначенн€ творами мистецтва. Ќа вс—÷х етапах —÷сторичного розвитку твори народного мистецтва, залишаючись нев—÷д'—‘мною частиною матер—÷ально—„ культури, водночас —‘ важливою галуззю духовно—„ культури народу. ќснови художнього, духовного, естетичного в них нев—÷дд—÷льн—÷ в—÷д утил—÷тарного, —„хн€ —‘дн—÷сть об“—рунтову—‘ глибоку житт—‘ву правду народного мистецтва.

ѕочинаючи з перв—÷снообщинного сусп—÷льства —÷ впродовж наступних в—÷к—÷в люди удосконалювали домашн—‘ виробництво речей, €к—÷ задовольн€ли побутово-житт—‘в—÷ потреби. ѕоступово шл—÷фувались техн—÷чно-художн—÷ засоби, €к—÷ формувались колективним досв—÷дом, передавались —÷з покол—÷нн€ в покол—÷нн€, перев—÷р€лис€ практикою. Ћюдина навчилас€ виконувати багато процес—÷в прац—÷, створюючи предметний св—÷т: тканини, посуд, мебл—÷ тощо. ¬еличезним здобутком п—÷знавально-трудово—„ д—÷€льност—÷ було те, що людина почала добирати, п—÷дготовл€ти й опрацьовувати потр—÷бну сировину. ƒр—÷бне ручне .виготовленн€ готових вироб—÷в при в—÷дсутност—÷ внутр—÷виробничого под—÷лу прац—÷ назива—‘тьс€ ремеслом. –∆сторичний розвиток ремесел зумовлений зм—÷ною соц—÷ально—„ формац—÷—„. ¬—÷дпов—÷дно до р—÷зних —÷сторичних етап—÷в сусп—÷льного виробництва та розпод—÷лу прац—÷ ремесла були домашн—÷ми, на замовленн€ —÷ на ринок.

ƒомашн—÷м ремеслом назива—‘тьс€ виробництво вироб—÷в дл€ задоволенн€ "асних потреб господарства, членами €кого вони виготовлен—÷. ÷—÷ ремесла ще не в—÷докремилис€ в—÷д головних галузей господарсько—„ д—÷€льност—÷. ƒомашн—‘ ремесло тј‘ нев—÷д'—‘мна частина натурального господарства тј‘ збереглос€ —÷ в окремих галуз€х в пер—÷од кап—÷тал—÷зму. Ќаприклад, займаючись мисливством, скотарством, землеробством, люди допом—÷жно виготовл€ли др—÷бн—÷ ремеслен—÷ вироби. ѕоглибленн€ сусп—÷льного под—÷лу прац—÷ зумовило по€ву розвинен—÷ших вид—÷в ремесел, вони почали в—÷дд—÷л€тис€ в—÷д основного зан€тт€ людей. “аким чином виникли ремесла на замовленн€ —÷ на ринок.

–емесло на замовленн€ тј‘ виробництво вироб—÷в рем—÷сником, що ма—‘ "асне господарство —÷ працю—‘ з—÷ сво—‘ю або замовною сировиною. –емесло на ринок тј‘ др—÷бнотоварне виробництво, коли рем—÷сник сам або через посередник—÷в прода—‘ вироби на ринках. ÷—÷ види ремесла розвивались —÷з розвитком м—÷ст, важливих рем—÷сничо-торг—÷вельних центр—÷в. ƒомашн—÷ ремесла називають ще домашньою, а ремесла на ринок тј‘ кустарною промислов—÷стю. ”с—÷ види ремесел посл—÷довно розвивалис€ разом —÷з прогресом людського сусп—÷льства.

” ремеслах художн€ робота ста—‘ головним видом д—÷€льност—÷ майстра, тут скор—÷ше вдосконалю—‘тьс€ майстерн—÷сть, виникають нов—÷, трудом—÷стк—÷ види художньо—„ д—÷€льност—÷, зроста—‘ к—÷льк—÷сть рем—÷сничих спец—÷альностей та звужу—‘тьс€ спец—÷ал—÷зац—÷€ рем—÷сник—÷в. ”же в давньосх—÷дних рабовласницьких державах 3тј‘1 тис. до н. е. були рем—÷сники, €к—÷ працювали на замовленн€: ковал—÷, буд—÷вельники, стол€р—÷, збро€р—÷, ткал—÷, золотар—÷ тощо. ¬иготовленн€ керам—÷ки, тканин, декоративних вироб—÷в —÷з металу, каменю дос€гло високого р—÷вн€ в –ƒгипт—÷, јсс—÷р—÷—„, –∆ран—÷,  ита—„, –∆нд—÷—„, в античних рабовласницьких державах √рец—÷—„ —÷ –иму. ”же в цю епоху пор€д —÷з речами широкого вжитку виготовл€лис€ предмети розкош—÷, доступн—÷ лише пан—÷вн—÷й верх—÷вц—÷.

¬ умовах б—÷льш високого р—÷вн€ розвитку продуктивних сил при феодал—÷зм—÷ рем—÷сники отримали ширш—÷ можливост—÷ дл€ вдосконаленн€ свого фаху. ¬иникли нов—÷ галуз—÷ ремесел, звужувалас€ спец—÷ал—÷зац—÷€ рем—÷сник—÷в, робилис€ сво—‘р—÷дн—÷ в—÷дкритт€, винаходи.  итай, –∆нд—÷€, –∆ран, япон—÷€, кра—„ни —ередньо—„ —÷ ѕередньо—„ јз—÷—„, –ƒвропи славилис€ виготовленн€м художн—÷х предмет—÷в побуту (посуд, тканини, килими, холодна —÷ вогнепальна збро€, лицарський обладунок, вози, мебл—÷, ювел—÷рн—÷ прикраси, культов—÷ предмети тощо). ƒо скарбниц—÷ св—÷тового мистецтва ув—÷йшли китайськ—÷ та €понськ—÷ лаки, р—÷зьбленн€ на дерев—÷, вироби з ниток, китайська порцел€на, —÷нд—÷йськ—÷ тканини —÷ металев—÷ вироби, —÷ранськ—÷ —÷ туркменськ—÷ килими та —÷н.

¬исокого художнього р—÷вн€ дос€гли художн—÷ ремесла у сх—÷дних слов'€н (метал, керам—÷ка, р—÷зьбленн€ на дерев—÷ тощо). ƒекоративно-прикладне мистецтво слов'€нського населенн€ на територ—÷—„ майбутн—÷х рос—÷йських, укра—„нських —÷ б—÷лоруських земель тј‘ “—рунт, на €кому розвинулас€ самобутн€ культура  и—„всько—„ –ус—÷. ƒавньоруськ—÷ рем—÷сники дотримувалис€ багатов—÷кових традиц—÷й сх—÷днослов'€нського мистецтва, засвоюючи, творчо осмислюючи найкращ—÷ здобутки св—÷тового мистецтва, —„хню ориг—÷нальну, високохудожню творч—÷сть засв—÷дчують збережен—÷ пам'€тки, л—÷тописн—÷ дан—÷ та описи —÷ноземц—÷в, €к—÷ за р—÷внем художнього ремесла ставили ƒавню –усь на друге м—÷iе п—÷сл€ ¬—÷зант—÷—„ 3.

”  и—„вськ—÷й –ус—÷ переважали домашн—÷ ремесла. ѕов'€зан—÷ —÷з с—÷льським господарством, вони в—÷д—÷гравали роль допом—÷жного зан€тт€. —ел€ни сам—÷ виготовл€ли р—÷зн—÷ вироби, полотна, сукна, взутт€ тощо дл€ "асних потреб. ‘еодали отримували цю продукц—÷ю сел€нського ремесла у вигл€д—÷" повинностей. ” господарствах феодал—÷в також виготовл€ли вироби. –ем—÷сники працювали —÷ в кн€жих, бо€рських та монастирських дворах. –озвиток торг—÷вельно-грошових в—÷дносин спри€в к—÷льк—÷сному зростанню рем—÷сник—÷в, поселенню —„х в м—÷стах та невеличких м—÷стечках. ¬же за час—÷в  и—„всько—„ –ус—÷ вид—÷лилис€ три основн—÷ категор—÷—„ рем—÷сник—÷в: с—÷льськ—÷, вотчинн—÷ та м—÷ськ—÷. ——÷льськ—÷ рем—÷сники обслуговували певну територ—÷альну групу с—÷льського населенн€ (наприклад, ковальськ—÷, кушн—÷рськ—÷ ремесла). ¬отчинн—÷ рем—÷сники феодально залежали в—÷д пом—÷щик—÷в, кн€з—÷в, бо€р, монастир—÷в, —„хн€ прац€ була примусовою. ” м—÷стах, м—÷стечках посел€лись рем—÷сники, що виготовл€ли вироби на замовленн€, на ринок. ¬они мали кращ—÷ умови прац—÷, були квал—÷ф—÷кован—÷шими. як с—÷льське, так —÷ м—÷ське ремесло по—‘днувалось —÷з землеробством. «ростанн€ м—÷ст, розвиток торговельно-виробничих в—÷дносин стали тими важливими факторами, котр—÷ актив—÷зували процеси в—÷докремленн€ ремесла в—÷д с—÷льського господарства, спри€ли поглибленню профес—÷йно—„ майстерност—÷ рем—÷сник—÷в, зб—÷льшенню к—÷лькост—÷ рем—÷сничих спец—÷альностей. –озвиток товарного обм—÷ну прив—÷в до того, що виготовленн€ вироб—÷в на продаж стало основним зан€тт€м окремих рем—÷сник—÷в, посилилис€ процеси в—÷докремленн€ ремесла в—÷д землеробства. Ќа основ—÷ домашн—÷х ремесел виникли рем—÷снич—÷ орган—÷зац—÷—„. Ќатуральне господарство, вузьк—÷сть внутр—÷шнього ринку, утиски з боку .державно—„ адм—÷н—÷страц—÷—„ зумовили необх—÷дн—÷сть —‘днанн€ м—÷ських рем—÷сник—÷в. ¬ XIтј‘XII ст. в м—÷стах «ах—÷дно—„ –ƒвропи, а також  и—„всько—„ –ус—÷ поступово виникали —÷ поширювалис€ —„хн—÷ корпорац—÷—„ тј‘ цехи. ¬они об'—‘днували майстр—÷в одн—÷—‘—„ чи к—÷лькох спец—÷альностей з метою захисту —„хн—÷х —÷нтерес—÷в в—÷д др—÷бних виробник—÷в.  онкретно-—÷сторичн—÷ умови позначилис€ на специф—÷ц—÷ цех—÷в, що утворювались на ”кра—„н—÷. “ут цехова система виробництва поширилась у XIVтј‘XV ст. ”  и—‘в—÷ —÷снували цехи ковал—÷в, золотар—÷в, кравц—÷в, кушн—÷р—÷в, шевц—÷в. ¬—÷дом—÷ р—÷зн—÷ за проф—÷лем цехи у Ћуцьку, „ерн—÷гов—÷ та —÷н. ” 1425 р. у Ћьвов—÷ д—÷€ли 9 цех—÷в (ковал—÷в, шевц—÷в, кравц—÷в, лимар—÷в, кушн—÷р—÷в), а наприк—÷нц—÷ XV ст.тј‘14 цех—÷в об'—‘днували рем—÷сник—÷в понад 50 профес—÷й. ÷ехове ремесло бурхливо розвивалось у м—÷стах, €к—÷ здобули так зване магдебурзьке право,тј‘ у  и—‘в—÷ Ћьвов—÷, ѕолтав—÷, „ерн—÷гов—÷, Ќовгород—÷-——÷верському, ∆итомир—÷, Ѕердичев—÷, Ќ—÷жин—÷,  ременц—÷,  ам'€нц—÷-ѕод—÷льському тощо. ÷ехов—÷ орган—÷зац—÷—„ в—÷д—÷гравали позитивну роль у житт—÷ €к м—÷ських, так —÷ с—÷льських ремесел ранньо—„ епохи феодал—÷зму. ¬они спри€ли п—÷днесенню художнього р—÷вн€ вироб—÷в, .розширенню —„х асортименту. ” цехових статутах визначалос€, €к—÷ саме —÷ ск—÷льки вироб—÷в будуть виробл€ти; —„хн—÷ розм—÷ри, форми, кол—÷р тощо; к—÷льк—÷сть майстр—÷в —÷ п—÷дмайстр—÷в, —„хн—÷ права; розм—÷р внеск—÷в майстр—÷в до сп—÷льно—„ каси; к—÷льк—÷сть роб—÷тник—÷в та учн—÷в, €ких мав право тримати майстер, строки учн—÷вства; розм—÷р зароб—÷тно—„ плати п—÷дмайстрам та учн€м; правила прийому нових член—÷в у цехи; к—÷льк—÷сть сировини, —÷нструмент—÷в —÷ матер—÷ал—÷в; тривал—÷сть робочого дн€, штрафи за порушенн€ статут—÷в —÷ т. —÷н. ” цехах пан—÷вне становище пос—÷дали майстри, —„м п—÷дпор€дковувались п—÷дмайстри й учн—÷. «а виконанн€м статут—÷в сл—÷дкували обран—÷ на загальних зборах цехових майстр—÷в (братчанах) старшин тј‘ цехм—÷стри.  ожен цех мав сво—„ прапори, знаки, грамоти тощо.

¬ажливо, що при вступ—÷ майстр—÷в до цеху ретельно перев—÷р€ли —„хн—÷ знанн€, вм—÷нн€ зробити "шедеврї тј‘ вз—÷рець певного виробу. ¬—÷дбувалис€ сво—‘р—÷дн—÷ —÷спити-конкурси майстр—÷в. ÷е, безперечно, спри€ло вдосконаленню рем—÷сничо—„ майстерност—÷. ” м—÷стах працювали позацехов—÷ майстри тј‘ партач—÷. ¬они жили переважно на передм—÷ст—÷, були обмежен—÷ у сво—„й д—÷€льност—÷, не мали права продавати "асн—÷ вироби на м—÷ському ринку. ÷е було причиною конкурентних сутичок. ÷ехов—÷ —÷ позацехов—÷ майстри зазнавали утиск—÷в з боку володар—÷в м—÷ст. √либок—÷ соц—÷альн—÷ суперечност—÷ посилювали боротьбу проти феодально—„ системи. ѕроникненн€ у рем—÷сниче виробництво нових в—÷дносин зумовлене €к економ—÷чними зм—÷нами, так —÷ р—÷внем розвитку ремесел. –∆з поглибленн€м под—÷лу прац—÷ в—÷д окремих рем—÷сничих профес—÷й в—÷дгалужувалис€ нов—÷ спец—÷альност—÷. “ак, серед рем—÷сник—÷в-текстильник—÷в вид—÷лилис€ ткач—÷, полотн€р—÷, шерст€ники, пр€дильники (ниткар—÷), сукновали —÷ постригач—÷ сукна, мотузники, канат-никй тощо; серед деревообробник—÷в тј‘ бондар—÷, тесл€р—÷, кол—÷сники, р—÷зьб€р—÷, “—онтар—÷, каретники, кошикар—÷, ситники —÷ т. —÷н. –∆з зростанн€м попиту на рем—÷снич—÷ вироби з боку м—÷ського —÷ с—÷льського населенн€, ускладненн€м —÷ диференц—÷ац—÷—‘ю самого ремесла поглиблювалос€ майнове розшаруванн€ цехових —÷ позацехових рем—÷сник—÷в. Ѕ—÷льш заможн—÷ майстри перетворювалис€ на др—÷бних п—÷дпри—‘мц—÷в —÷ скупник—÷в. ¬ умовах зародженн€ кап—÷тал—÷стичних в—÷дносин цехова, замкнена за визначеними обмеженн€ми орган—÷зац—÷€ гальмувала рем—÷сниче виробництво.

¬—÷льн—÷ш—÷ можливост—÷ дл€ д—÷€льност—÷, не так—÷ обмежен—÷, €к у цехових майстерн€х, мали с—÷льськ—÷ —÷ м—÷ськ—÷ домашн—÷ промисли, тобто др—÷бне ручне товарне виробництво. ¬оно —÷снувало в умовах натурального господарства, де —÷з на€вно—„ сировини виготовл€ли вироби на продаж. "асниками промисл—÷в були представники майже вс—÷х прошарк—÷в населенн€ ”кра—„ни тј‘ м—÷щани, сел€ни, козаки, купц—÷, шл€хта —÷ т. —÷н. —еред домашн—÷х промисл—÷в найб—÷льшого поширенн€ набули текстильн—÷, шевськ—÷, кравецьк—÷, кушн—÷рськ—÷. —ел€ни традиц—÷йно вирощували у сво—„х господарствах льон —÷ конопл—÷, стригли в—÷вц—÷, —÷з на€вно—„ сировини виготовл€ли тканини —÷нтер'—‘рного й од€го-вого призначенн€ дл€ себе —÷ на продаж.

” XVIтј‘XVII ст. на основ—÷ ремесел —÷ домашн—÷х промисл—÷в зародилас€ нова, б—÷льш висока форма виробництва тј‘ мануфактура.  ап—÷тал—÷стичне п—÷дпри—‘мство грунтувалос€ на рем—÷снич—÷й техн—÷ц—÷ й под—÷л—÷ прац—÷. ÷€ стад—÷€ розвитку промисловост—÷ —÷сторично передувала велик—÷й машинн—÷й —÷ндустр—÷—„. ѕроцес звуженн€ рем—÷сничих спец—÷альностей тривав (часто виконувалась т—÷льки одна операц—÷€). ƒещо полегшувались трудом—÷стк—÷ роботи, удосконалювались —÷нструменти тощо. Ўл€хи виникненн€ мануфактур були р—÷зними. ƒр—÷бн—÷ промисли (майстерн—÷) зм—÷цнювались, розширювались, поступово переростали у б—÷льш—÷ виробнич—÷ заклади з под—÷лом прац—÷. ќкрем—÷ виробники п—÷дпор€дковувались представникам торгового кап—÷талу, €кий проникав у вс—÷ сфери господарства у зв'€зку з розвитком торгово-грошових, кап—÷тал—÷стичних в—÷дносин. ÷—÷ процеси в—÷дбувалис€ в умовах феодал—÷зму, де панувала кр—÷посницька система. «а характером виробничих в—÷дносин на ”кра—„н—÷ можна вид—÷лити три типи кр—÷посних мануфактур: казенн—÷, вотчинн—÷ (пом—÷щицьк—÷) й посес—÷йн—÷. Ќаприклад, в—÷домими були казенна мануфактура по виробництву шовкових вироб—÷в тј‘  атеринославська; посес—÷йн—÷ сукн€н—÷ мануфактури тј‘ √лушк—÷вська —÷ –€шк—÷вська; пом—÷щицька мануфактура, де виробл€лись фарбован—÷ —÷ тонк—÷ сукна, у с. ѕлаткове —тародубського пов—÷ту на „ерн—÷г—÷вщин—÷ та —÷н. Ќайпоширен—÷шими були ткацьк—÷ мануфактури.  р—÷м ткацьких мануфактур, на ”кра—„н—÷ у XVIIтј‘XVIII ст. користувались визнанн€м мануфактурн—÷ вироби тј‘ посуд, скло, шк—÷р€н—÷ —÷ под.4 ” XVIII ст. зросла к—÷льк—÷сть мануфактур, вони розширювали сво—‘ виробництво, але пов—÷льно впроваджувалис€ нов—÷ техн—÷чно-технолог—÷чн—÷ в—÷дкритт€. –учне виробництво творче, прихову—‘ у соб—÷ та—‘мниц—÷ справжньо—„ краси, критер—÷—„ €ко—„ в народному мистецтв—÷ виробл€лис€ в—÷ками.

Ќа€вн—÷сть м—÷iево—„ сировини, людей, €к—÷ опанували традиц—÷йн—÷ навички прац—÷, виготовл€ючи певн—÷ вироби, давала змогу розширювати виробництво, впроваджувати де€к—÷ нов—÷ технолог—÷чн—÷ методи, полегшувати ручну працю за допомогою машин. ќтже, законом—÷рно, в —÷сторичн—÷й посл—÷довност—÷ тривав розвиток народного декоративного мистецтва у таких формах, €к домашн—‘ й орган—÷зоване виробництво: у цехах, майстерн€х, мануфактурах.

«ародженн€ —÷ розвиток мануфактур на ”кра—„н—÷ в—÷дбувалис€ у XVIтј‘XVIII ст. за кр—÷пацтва. ѕерша половина XIX ст.тј‘ це пер—÷од розкладу —÷ кризи феодально-кр—÷посницько—„ системи. ” цей час складалис€ нов—÷, б—÷льш прогресивн—÷ кап—÷тал—÷стичн—÷ в—÷дносини. –∆з дальшим розвитком др—÷бних промисл—÷в, кр—÷посницько—„ мануфактури —÷ товарно-грошових в—÷дносин визр—÷вали умови дл€ переходу до кап—÷тал—÷стично—„ мануфактури тј‘ фабрики. ¬иробництво очолив великий кап—÷тал, формуючи кап—÷тал—÷стичн—÷ в—÷дносини м—÷ж його учасниками.

« переходом до наступного, б—÷льш прогресивного способу виробництва зростала роздр—÷бнен—÷сть виробничих операц—÷й, зумовлюючи деградуванн€ профес—÷йно—„ майстерност—÷, занепад творчо—„ основи в процес—÷ прац—÷. Ќа ”кра—„н—÷ др—÷бн—÷ промисли набули характеру кап—÷тал—÷стичних мануфактур, де на другий план усунулос€ в—÷ками нагромаджене рукотворне мистецтво ремесла. «нижувалас€ варт—÷сть художньо—„ продукц—÷—„. ѕерех—÷д в—÷д мануфактури до фабрики в—÷дкинув з давн—÷х давен набуту ручну вм—÷л—÷сть майстра, а за тим техн—÷чним переворотом руйнувалис€ сусп—÷льн—÷ в—÷дносини виробництва.  ап—÷тал—÷стична конкуренц—÷€ п—÷д—÷рвала економ—÷чний грунт традиц—÷йних центр—÷в народних промисл—÷в, а зменшенн€ попиту на вироби призвело до звуженн€ —„хнього виробництва, а подекуди до занепаду.

“аким чином, народне декоративне мистецтво ”кра—„ни розвивалось у двох основних формах тј‘ домашн—‘ художн—‘ ремесло й орган—÷зован—÷ художн—÷ промисли, пов'€зан—÷ з ринком. ÷—÷ дв—÷ форми йшли паралельно, т—÷сно перепл—÷таючись м—÷ж собою —÷ вза—‘мо-збагачуючись, кожна —÷сторична епоха вносила сво—„ зм—÷ни. ѕриродн—÷ багатства ”кра—„ни, виг—÷дне географ—÷чне —÷ торговельне положенн€ спри€ли розвитков—÷ домашн—÷х ремесел та орган—÷зованих художн—÷х промисл—÷в. як уже зазначалос€, перех—÷д в—÷д мануфактур до кап—÷тал—÷стичних фабрик, промислового виробництва у XIX ст. негативно позначивс€ на дальшому розвитков—÷ художн—÷х промисл—÷в, основа €ких тј‘ традиц—÷йна художн€ рукотворн—÷сть.

” р—÷зн—÷ —÷сторичн—÷ епохи, залежно в—÷д зм—÷ни соц—÷альних формац—÷й, зазнавало зм—÷н —÷ народне декоративне мистецтво. ќднак завжди його визначальними рисами* залишалис€ колективний характер творчост—÷, спадков—÷сть багатов—÷кових традиц—÷й. ѕост—÷йно д—÷€в метод навчанн€: вчитись працювати, €к ус—÷ майстри, але при цьому зробити вироби краще в—÷д —÷нших. –учний характер прац—÷ давав змогу —÷мпров—÷зувати, творити неповторне, мати "свою рукуї, "власний почеркї. јле що б нового не творила кожна людина, вона завжди залишалась у межах художн—÷х традиц—÷й того осередку, де працювала. ’удожн€ традиц—÷€ тј‘ це ст—÷йка система творенн€ образ—÷в, естетичних у€влень, —÷сторично сформованих у певному середовищ—÷. ќсновне у традиц—÷€х народного декоративного мистецтва тј‘ матер—÷ал, техн—÷ка його обробки, характер виготовленн€ предмет—÷в, а також принципи —÷ прийоми вт—÷ленн€ образу. ¬ир—÷шальну роль в—÷д—÷грають художн—÷ особливост—÷ сюжетних зображень, форми вироб—÷в, орнамент, виражен—÷ живописними, пластичними або граф—÷чними засобами. «алежно в—÷д характеру вза—‘мозв'€зк—÷в ц—÷ фактори формують специф—÷чн—÷ риси окремих вид—÷в мистецтва. ¬ —÷сторичному аспект—÷ в—÷дбува—‘тьс€ пост—÷йний процес в—÷дновленн€ —÷ розвитку традиц—÷й, але принципи, особливост—÷ художньо—„ форми у мистецтв—÷ народу збер—÷гаютьс€ в—÷ками, традиц—÷—„ в—÷дбивають ту €к—÷сть, €ку ми назива—‘мо класикою мистецтва.

¬—÷дбиваючи колективний св—÷тогл€д, твори народного декоративного мистецтва позначен—÷ особист—÷стю майстра.  олективна та —÷ндив—÷дувальна творч—÷сть завжди знаход€тьс€ у д—÷алектичн—÷й —‘дност—÷, доповнюючи —÷ збагачуючи одна одну. ” зв'€зку з колективним характером творчост—÷ в—÷ками кристал—÷зувались творч—÷ технолог—÷чн—÷ методи ручно—„ прац—÷, €к—÷ вдосконалювались кожним наступним покол—÷нн€м. «авд€ки цьому багато твор—÷в народних майстр—÷в дос€гли вершин художнього р—÷вн€, у них нерозривно по—‘днуютьс€ практичн—÷сть —÷ декоративн—÷сть. ћайстри робили гарними звичайн—÷ реч—÷, €кими користувалис€ щоденно: посуд, од€г, рушники, скрин—÷ тощо. ÷—÷ вироби переконливо засв—÷дчують —÷ той факт, що народн—÷ майстри працювали "за законами матер—÷алуї, бо добре знали —„хн—÷ ф—÷зичн—÷ тј‘ структурн—÷, еластичн—÷ "астивост—÷.

«а сво—„м зм—÷стом, метою, виражальними засобами народне мистецтво не зна—‘ нац—÷онально—„ замкненост—÷, територ—÷альних обмежень. ¬оно розвива—‘тьс€ на грунт—÷ всезагального народного досв—÷ду, в пост—÷йних процесах вза—‘мовплив—÷в, вза—‘мозв'€зк—÷в м—÷ж сус—÷дн—÷ми народами. «а сво—‘ю природою народне мистецтво глибоко правдиве. ¬оно ув—÷брало багатов—÷ковий —÷сторичний досв—÷д народних мас, глибину художнього засво—‘нн€ д—÷йсност—÷, що зумовило правдив—÷сть образ—÷в, захоплюючу силу —„хнього художнього узагальненн€.

¬ ”кра—„н—÷ народну творч—÷сть вивчають —÷ збирають р—÷зн—÷ за проф—÷лем науков—÷ установи. ѕрацю—‘ мережа спец—÷альних музе—„в, арх—÷в—÷в, б—÷бл—÷отек, —÷нститут—÷в, товариств тощо. “ак, на ”кра—„н—÷ функц—÷ону—‘ –∆нститут мистецтвознавства, фольклору та етнограф—÷—„ —÷м. ћ. –ильського јЌ ”кра—„ни, його Ћьв—÷вське в—÷дд—÷ленн€, Ќауково-методичний центр народно—„ творчост—÷ та культурно-осв—÷тньо—„ роботи ћ—÷н—÷стерства культури ”кра—„ни тощо. ƒосл—÷дженн€, зосереджен—÷ на важливих проблемах народно—„ художньо—„ творчост—÷, €ка розгл€да—‘тьс€ передус—÷м €к соц—÷альне зумовлене €вище, одна —÷з форм сусп—÷льно—„ св—÷домост—÷.

—ьогодн—÷ ƒекоративне мистецтво тј‘ складне, багатогранне художн—‘ €вище. ¬оно розвива—‘тьс€ у таких галуз€х, €к народне традиц—÷йне (зокрема, народн—÷ художн—÷ промисли), профес—÷йне мистецтво —÷ самод—÷€льна творч—÷сть. ÷—÷ галуз—÷ багатозм—÷стовн—÷ —÷ далеко не тотожн—÷. ћ—÷ж ними —÷снують т—÷сн—÷ вза—‘мозв'€зки —÷ сутт—‘в—÷ розб—÷жност—÷.

Ќародне декоративн о-п рикладне мистецтво живе на основ—÷ спадковост—÷ традиц—÷й —÷ розвива—‘тьс€ в —÷сторичн—÷й посл—÷довност—÷ €к колективна художн€ д—÷€льн—÷сть. ¬оно ма—‘ глибинн—÷ зв'€зки з —÷сторичним минулим, н—÷коли не розрива—‘ ланцюжка локальних —÷ загальних закон—÷в, €к—÷ передаютьс€ —÷з покол—÷нн€ в покол—÷нн€, збагачуютьс€ новими елементами.

Ќародн—÷ художн—÷ промисли - одна з —÷сторично зумовлених орган—÷зац—÷йних форм народного декоративно-прикладного мистецтва, €ка €вл€—‘ собою товарне виготовленн€ художн—÷х вироб—÷в при обов'€зковому застосуванн—÷ творчо—„ ручно—„ прац—÷.

—учасн—÷ народн—÷ художн—÷ промисли ”кра—„ни тј‘ п—÷дпри—‘мства, неоднор—÷дн—÷ за сво—‘ю орган—÷зац—÷йно-економ—÷чною структурою, типами виробництва. ÷е об'—‘днанн€, фабрики, комб—÷нати, д—÷льниц—÷, цехи, кооперативи, асоц—÷ац—÷—„. ¬они п—÷дпор€дкован—÷ ’удожньому фонду ”кра—„ни, м—÷н—÷стерствам. —творюютьс€ нов—÷ п—÷дпри—‘мства, п—÷дпор€дкован—÷ ”крхудожпрому. ” систем—÷ ”крхудожпрому —‘ виробничо-художн—÷ об'—‘днанн€, фабрики художн—÷х вироб—÷в та торговельна мережа.

ѕрофес—÷йне декоративне мистецтво тј‘ результат творчост—÷ людей —÷з спец—÷альною художньою осв—÷тою, —„х готують середн—÷ спец—÷альн—÷ —÷ вищ—÷ навчальн—÷ художн—÷ заклади ”кра—„ни, ун—÷верситети тощо. ” справ—÷ п—÷днесенн€ р—÷вн€ художньо—„ осв—÷ти на ”кра—„н—÷ важливу роль в—÷д—÷грають  и—„вський художн—÷й —÷нститут, Ћьв—÷вський —÷нститут прикладного та декоративного мистецтва, льв—÷вське училище —÷м. –∆. “руша, ’арк—÷вський художньо-промисловий —÷нститут, ”кра—„нський художньо-промисловий —÷нститут, ”кра—„нський пол—÷граф—÷чний —÷нститут (м. Ћьв—÷в),  и—„вський ф—÷л—÷ал ¬сесоюзного науково-досл—÷дного —÷нституту художнього конструюванн€,  и—„вськ—÷ творчо-виробнич—÷ майстерн—÷ художнього проектуванн€ ’удожнього фонду ”кра—„ни, ф—÷л—÷ал ¬сесоюзного науково-досл—÷дного —÷нституту художнього конструюванн€ у ’арков—÷, р€д середн—÷х спец—÷альних навчальних заклад—÷в. ¬они готують художник—÷в-профе-с—÷онал—÷в р—÷зно—„ спец—÷ал—÷зац—÷—„.

—амод—÷€льна художн€ творч—÷сть тј‘ непрофес—÷йна творч—÷сть широких народних мас. “ворч—÷сть, а не традиц—÷йне народне мистецтво. ¬она набула особливого поширенн€, розвитку —÷ визнанн€ в наш—÷й кра—„н—÷ за останн—÷ п'€тдес€ттј‘с—÷мдес€т рок—÷в. Ћюди, р—÷зн—÷ за фахом, соц—÷альним походженн€м, малюють —÷ р—÷зьбл€ть, плетуть, робл€ть макраме тощо. „асто вони тј‘ члени тих чи —÷нших самод—÷€льних колектив—÷в, студ—÷й, гуртк—÷в —÷ т. —÷н. ’удожн€ самод—÷€льн—÷сть в—÷др—÷зн€—‘тьс€ в—÷д народного —÷ профес—÷йного декоративно-прикладного мистецтва. —амод—÷€льн—÷ ум—÷льц—÷ працюють не за законами традиц—÷йно—„ творчост—÷, а в силу сво—„х обдарувань, "асного св—÷тосприйн€тт€. ¬они дещо насл—÷дують профес—÷онал—÷в, але не волод—÷ють профес—÷йними знанн€ми. —амоосв—÷та, ерудиц—÷€, р—÷вень особистого обдаруванн€ —÷ баченн€ навколишнього св—÷ту тј‘ важлив—÷ питанн€ самод—÷€льно—„ творчост—÷.

’удожн€ самод—÷€льн—÷сть тј‘ важливий фактор розвитку соц—÷ально—„ активност—÷ труд€щих, залученн€ найширших народних мас до безпосередньо—„ участ—÷ в художн—÷й творчост—÷.  ер—÷вництво самод—÷€льною творч—÷стю зд—÷йснюють республ—÷канськ—÷ —÷ м—÷ськ—÷ науково-методичн—÷ центри, —„м надають допомогу мистецтвознавц—÷, музейн—÷ прац—÷вники, художники.

ѕри вивченн—÷ складних процес—÷в сучасного декоративно-прикладного мистецтва обгрунтоване вид—÷ленн€ таких його напр€м—÷в, €к народне традиц—÷йне, профес—÷йне мистецтво —÷ самод—÷€льна творч—÷сть. Ќаприклад, на кожн—÷й виставц—÷ образно вид—÷л€ютьс€ художн—÷м р—÷внем твори, авторами €ких —‘ народн—÷ майстри чи профес—÷онали-художники або ж самод—÷€льн—÷ ум—÷льц—÷. ÷е р—÷зн—÷ твори за сво—‘ю суттю, р—÷зн—÷ за р—÷внем профес—÷йно—„ п—÷дготовки —„х автори, неоднаков—÷ критер—÷—„ —„х оц—÷нок тощо. ј в загальному, м—÷ж цими напр€мами —÷снують т—÷сн—÷ вза—‘мозв'€зки —÷ проход€ть ц—÷кав—÷ процеси вза—‘мозбагаченн€. Ќа творч—÷сть народних майстр—÷в впливають сво—„ми новаторськими пошуками художники-профес—÷онали, а в свою чергу самод—÷€льн—÷ ум—÷льц—÷ часто здобувають профес—÷йну осв—÷ту. ¬ той же час вершин мистецького злету дос€гають художники-профес—÷онали, €к—÷ працюють на основ—÷ народних художн—÷х традиц—÷й.

–озгл€даючи сучасне декоративно-прикладне мистецтво, ми оц—÷ню—‘мо —÷ його м—÷iе у людськ—÷й д—÷€льност—÷, житт—÷. ќстанн—÷м часом в укра—„нськ—÷й науков—÷й л—÷тератур—÷ актив—÷зувалась увага до висв—÷тленн€ питань духовно—„ культури. ƒекоративно-прикладне мистецтво безпосередньо входить у сферу матер—÷ально—„ —÷ духовно—„ культури народу. ” цьому план—÷ становл€ть —÷нтерес думки досл—÷дник—÷в про аспекти умовного розмежуванн€ матер—÷ально—„ —÷ духовно—„ культури, спец—÷альне вид—÷ленн€ художньо—„ культури на т—÷й основ—÷, що в останн—÷й в—÷дбува—‘тьс€ процес злитт€ матер—÷ально—„, реально—„ форми —÷ духовного зм—÷сту.  илими, керам—÷ка, од€г, тканини, вишивка —÷ т. —÷н. —‘ результатом €к духовно—„, так —÷ практично—„ д—÷€льност—÷ людей. ¬они матер—÷ально виражен—÷ —÷ несуть —÷нформац—÷ю про композиц—÷ю, орнамент, колорит тощо, €ка збер—÷га—‘тьс€ в колективн—÷й пам'€т—÷ людей. ƒекоративно-прикладне мистецтво охоплю—‘ —÷ сферу знань, естетичн—÷ погл€ди, смаки, звича—‘во-обр€дов—÷ аспекти, етичн—÷ переконанн€ тощо. ÷е одна —÷з частин народно—„ художньо—„ культури.

—ьогодн—÷ декоративно-прикладне мистецтво розгл€да—‘тьс€ €к важлива художн€ ц—÷нн—÷сть, що викону—‘ численн—÷ функц—÷—„ тј‘ п—÷знавальну, комун—÷кац—÷йну, естетичну та —÷н.

∆итт€ п—÷дтверджу—‘, що декоративно-прикладне мистецтво збагачу—‘тьс€ новими аспектами ф—÷лософсько-естетичного звучанн€, його зм—÷стовна краса потр—÷бна людин—÷, в наш час зроста—‘ його художньо-культурна ц—÷нн—÷сть.


1.         аган ћ. ћорфологи€ искусства. Ћ., 1972. —. 187, 189.

2.        ћаймин ≈, ј. ¬идь–∆ искусства. «стетика тј‘ наука о прекрасном. ћ., 1981. —. 124; √ерман ћ.ћ., —катерщинов ¬. . ќсновнь—„е принципи классификации видов искусств. ћ., 1982.—. 107.

3.        ƒив. за: “ищенко ќ.–. ƒекоративно-прикладне мистецтво сх—÷дних слов'€н —÷ давньорусько—„народност—÷.  ., 1985. —. 45.

4.        –∆стор—÷€ народного господарства ”кра—„нсько—„ –—–: ” 3 т., 4 кн.  ., 1983. “. 1. —. 154,197.

5.        “ам же. —. 197тј‘200.

ћќ–‘ќЋќ√–∆я тј‘ Ќј” ј ѕ–ќ —»—“≈ћ” ¬»ƒ–∆¬


ƒекоративно-прикладне мистецтво тј‘ предметне-духовний св—÷т людини тј‘ включа—‘ в себе численн—÷ види художньо—„ практики. ÷е плет—÷нн€ —÷ тканн€, розпис —÷ вишивка, р—÷зьбленн€ —÷ виточуванн€ тощо. ќдн—÷ види тј‘ керам—÷ка, обробка к—÷стки —÷ каменю, плет—÷нн€ тј‘ виникли на зор—÷ людсько—„ цив—÷л—÷зац—÷—„, —÷нш—÷ тј‘ молод—÷: мереживо, гобелен, вироби з б—÷серу, витинанки з паперу, —„м заледве нал—÷чу—‘тьс€ к—÷лька стол—÷ть. ѕравда, до середини XIX ст. н—÷ народне мистецтво, н—÷ художн—‘ ремесло не визнавалис€ за р—÷вноц—÷нн—÷ галуз—÷ мистецтва, так—÷, €к музика, театр чи живопис. ўе й дос—÷ слово * рем—÷сникї за звичкою ма—‘ негативний, зневажливий в—÷дт—÷нок на противагу творчому п—÷дходу до прац—÷. «розум—÷ло, що й художн—‘ ремесло донедавна вважалос€ роботою нижчого гатунку пор—÷вн€но з "класичнимиї видами мистецтва. ќтож √. √егель у "—истем—÷ окремих мистецтвї хоч —÷ розпочинав лекц—÷—„ з арх—÷тектури, однак серед високих мистецтв не знаходив м—÷i€ дл€ декоративно-прикладного. “ерм—÷н "декоративно-прикладнийї, €ким ми сьогодн—÷ в—÷льно користу—‘мос€, утвердивс€ лише у 70-х роках цього стол—÷тт€. –ан—÷ше у в—÷тчизн€н—÷й —÷ заруб—÷жн—÷й л—÷тератур—÷ вживалис€ пон€тт€: "прикладне мистецтвої, "декоративне мистецтвої, "функц—÷ональне мистецтвої, "виробниче мистецтвої та —÷н.

« друго—„ половини XIX ст. етнографи, —÷сторики мистецтва та мистецтвознавц—÷ все б—÷льшого значенн€ надають вивченню народних художн—÷х промисл—÷в —÷ профес—÷йних ремесел, складовим галуз€м декоративно-прикладного мистецтва. ” центр—÷ уваги стають проблеми специф—÷ки —÷ морфолог—÷чно—„ класиф—÷кац—÷—„ декоративно-прикладного мистецтва. ” 1860 р. н—÷мецький арх—÷тектор —÷ теоретик мистецтва √. «емпер запропонував под—÷лити твори художн—÷х ремесел на чотири групи за природно-технолог—÷чними "астивост€ми матер—÷ал—÷в: гнучк—÷ —÷ м—÷цн—÷ на розрив; м'€к—÷, пластичн—÷ (легко моделюють форму —÷ добре збер—÷гають —„—„); гнучк—÷ й еластичн—÷; дуже тверд—÷ й м—÷цн—÷. «в—÷дси в—÷н вив—÷в чотири види декоративно-прикладного мистецтва: текстильний, керам—÷чний, тектон—÷чний —÷ стереотом—÷чний. ѕ—÷д тектон—÷чним видом теоретик мав на уваз—÷ художню обробку дерева, а п—÷д стереотом—÷чним тј‘ каменю. "—тереотом—÷€,тј‘ писав √. «емпер,тј‘ мистецтво творенн€ форми шл€хом обробки твердих матер—÷ал—÷вї. «ауваживши загальну под—÷бн—÷сть тканих, плетених —÷ шк—÷р€них вироб—÷в у "текстильномуї мистецтв—÷, √. «емпер надумано формал—÷зував класиф—÷кац—÷ю художн—÷х вироб—÷в з каменю, дерева —÷ металу, виход€чи з —„хньо—„ твердост—÷. ќднак не кожний кам—÷нь тверд—÷ший в—÷д твердих пор—÷д деревини. “ак, щойно добутий п—÷сковик легше п—÷дда—‘тьс€ обробц—÷, н—÷ж, наприклад, дуб або клен.  ласиф—÷кац—÷€ вид—÷в за √. «емпером не д—÷стала поширенн€. «рештою, вона в—÷д—÷грала певну роль в акцентуванн—÷ уваги на важлив—÷сть —÷ характер матер—÷ал—÷в.

Ќ—÷мецький —÷сторик мистецтва я. ‘ельке 1883 р. розробив структуру вид—÷в декоративно-прикладного мистецтва за матер—÷алом —÷ техн—÷кою, концепц—÷ю €ко—„ було прийн€то в —‘вропейському мистецтвознавств—÷.

¬—÷тчизн€н—÷ вчен—÷ досить довго не знаходили сп—÷льних принцип—÷в морфолог—÷—„ мистецтва. “ак, ќ. –∆. Ќекрасов спочатку под—÷лив народне мистецтво на арх—÷тектуру, скульптуру, живопис —÷ лише тод—÷ до скульптури в—÷дн—÷с керам—÷ку, вироби з каменю —÷ дерева, мебл—÷, —÷грашки тощо, до живопису тј‘ ткан—÷ вироби, виб—÷йку, вишивку, мереживо —÷ т. —÷н. ћ. —.  аган у 60-х роках, незадов—÷льно оц—÷нюючи морфолог—÷чну структуру за матер—÷алами —÷ техн—÷ками, запропонував так звану функц—÷ональну концепц—÷ю, насамперед визначаючи €к види од€г, посуд, мебл—÷, зброю, засоби транспорту та —÷н.

—ьогодн—÷ морфолог—÷€ декоративно-прикладного мистецтва грунту—‘тьс€ на р—÷зних принципах класиф—÷кац—÷—„: за матер—÷алом тј‘ кам—÷нь, дерево, метал, скло та —÷н.; за технолог—÷чними особливост€ми тј‘ ткацтво, вишивка, плет—÷нн€, в'€занн€, розпис тощо; р—÷дше за функц—÷ональними ознаками тј‘ мебл—÷, посуд, прикраси, од€г, —÷грашки. ” декоративно-прикладному мистецтв—÷ застосову—‘тьс€ близько 20 матер—÷ал—÷в та ще б—÷льше р—÷зновид—÷в.  р—÷м цього, —÷сну—‘ понад 100 головних техн—÷к —÷ технолог—÷й художньо—„ обробки. ”се це да—‘ вагом—÷ п—÷дстави стверджувати, що художн—÷ ремесла —÷ промисли —‘ найб—÷льшою —÷ найбагатшою галуззю художньо—„ творчост—÷. ƒл€ —„—„ повноц—÷нного морфолог—÷чного анал—÷зу н—÷€к не об—÷йтис€ без диференц—÷ац—÷—„ на види, роди —÷ жанри.

ƒекоративне мистецтво (естетичне осво—‘нн€ житт—‘вого середовища) склада—‘тьс€ —÷з монументально-декоративного, театрально-декорац—÷йного, оформлювального, декоративно-прикладного та художнього конструюванн€. як бачимо, сус—÷дами, кр—÷м декоративних вид—÷в, —‘ також види арх—÷тектури —÷ види образотворчого мистецтва. ¬они певною м—÷рою визначають меж—÷ декоративно-прикладного мистецтва. « одного боку, в його прикладн—÷й галуз—÷ виступають об'—‘мно-площинн—÷ принципи побудови форми, аналог—÷чно художньому конструюванню й арх—÷тектур—÷, а з другого тј‘ у декоративн—÷й област—÷ мають м—÷iе зображальн—÷ принципи. ” тематичних, ф—÷гуративних творах вони близьк—÷ до образотворчих вид—÷в. ” зазначених межах може м—÷ститис€ широкий спектр пром—÷жних форм, що вказу—‘ на анал—÷тичний под—÷л: прикладн—÷тј‘декоративно-прикладн—÷тј‘декоративн—÷. ÷ей под—÷л наочно показу—‘ м—÷ру утил—÷тарних та декоративно-виражальних €костей у твор—÷ мистецтва. …ого можна виразити числовим сп—÷вв—÷дношенн€м: прикладн—÷ тј‘ 3:1, декоративно-прикладн—÷ тј‘ 2:2, декоративн—÷ тј‘ 1:3. ѕерше число тј‘ умовний показник утил—÷тарност—÷, другий тј‘ декоративно-виражальних €костей.

ƒо прикладно—„ галуз—÷ декоративно-прикладного мистецтва в—÷дносимо ужитков—÷ твори об'—‘мно-просторово—„ форми, виготовлен—÷ з переважно твердих —÷ тривких матер—÷ал—÷в, в €ких доц—÷льн—÷сть —÷ виразн—÷сть конструкц—÷—„ по—‘днан—÷ з декором: дерево, кам—÷нь, к—÷стка —÷ р—÷г. —„х обробл€ють техн—÷кою р—÷зьбленн€, точенн€ та —÷н.

 ерам—÷ка, скло, метал в—÷дзначаютьс€ м—÷цн—÷стю, а на в—÷дм—÷ну в—÷д попередн—÷х матер—÷ал—÷в вони ще й тугоплавк—÷, пластичн—÷. ’удожн—÷ вироби з них виготовл€ють техн—÷кою литт€, формуванн€, виточуванн€.

«авершу—‘тьс€ прикладна галузь творами з—÷ шк—÷ри, лози, рогози, соломи, тканими —÷ в'€заними з волокнистих рослин (льон, конопл—÷) та вовни, модельованими предметами з—÷ шк—÷ри —÷ тканини. Ќаприк—÷нц—÷ першор€дне значенн€ матер—÷алу зам—÷ню—‘тьс€ техн—÷кою виготовленн€. «в—÷дси ц—÷лком лог—÷чно виводимо концепц—÷ю морфолог—÷—„ декоративно-прикладного мистецтва: в одному випадку вид сум—÷ща—‘тьс€ —÷з застосуванн€м матер—÷алу тј‘ ви д-м атер—÷ал, у другому в—÷дбува—‘тьс€ трансформац—÷€ у в й д-техн—÷ку. „ому ж у пон€тт€ виду декоративно-прикладного мистецтва не вдалос€ закласти —‘диного принципу? Ѕо жоден з них не —‘ до к—÷нц€ зб—÷рним дл€ —÷нших. “ак, у першому випадку вид-матер—÷ал —‘ зб—÷рним дл€ багатьох техн—÷к його обробки, у другому, навпаки, вид-техн—÷ка —‘ зб—÷рною дл€ к—÷лькох матер—÷ал—÷в посп—÷ль.

ƒекоративна галузь декоративно-прикладного мистецтва ма—‘ значну перевагу художн—÷х засад оздобленн€ над утил—÷тарними —÷ склада—‘тьс€ —÷з вид—÷в-техн—÷к. ƒл€ зручност—÷ останн—÷ групу—‘мо за дом—÷нуючими виражальними ознаками.

ѕол—÷хромна група: ткацтво, килимарство, вишивка, бат—÷к, виб—÷йка, б—÷сер, писан-карство, емал—÷, розпис (дерево, керам—÷ка, скло та —÷н.).

ћонохромна група: —÷нкрустац—÷€, випалюванн€, чернь, грав—÷юванн€.

ѕластична група: р—÷зьбленн€, тисненн€, карбуванн€, пластика малих форм.

јжурно-силуетна група: куванн€ —÷ слюсарство, прос—÷чний метал, скань, мереживо, витинанки, ажурно-силуетна пластика.

«ауважимо, що м—÷ж групами нема—‘ ч—÷тко—„ меж—÷. “ому тв—÷р-—÷нкрустац—÷€, тв—÷р-виб—÷йка можуть мати не лише монохромн—÷, а й пол—÷хромн—÷ особливост—÷, тв—÷р-р—÷зьбленн€ тј‘ монохромн—÷, пластичн—÷ й ажурн—÷, вишивка трапл€—‘тьс€ монохромна (б—÷ла по б—÷лому) й ажурна (мережка, вир—÷зуванн€, виколюванн€), а витинанки тј‘ барвист—÷ —÷ неа журн—÷. ” загальн—÷й мас—÷ таких твор—÷в з в—÷дхиленн€м не так багато —÷ вони не спростовують вище наведеного групуванн€ вид—÷в.

ћ—÷ж прикладною —÷ декоративною галуз€ми —‘ пром—÷жна тј‘ декоративно-прикладна, що по—‘дну—‘ в соб—÷ ужитков—÷ —÷ функц—÷ональн—÷ €кост—÷ об'—‘мно-просторово—„ конструкц—÷—„ та художню експрес—÷ю в—÷дпов—÷дного декору. ¬она п—÷дпор€дкову—‘тьс€ аналог—÷чним морфолог—÷чним концепц—÷€м.

“аким чином, декоративно-прикладне мистецтво з його багатством матер—÷ал—÷в, конструктивно-формотворчих —÷ декоруючих техн—÷к, помножених на функц—÷ональн—÷ типи побутових предмет—÷в, утворю—‘ надзвичайно розгалужену морфолог—÷чну систему, дл€ анал—÷зу €ко—„ необх—÷дно насамперед скористатис€ низкою розроблених естетичних категор—÷й: вид, р—÷д, жанр, тв—÷р.

¬иди декоративно-прикладного мистецтва тј‘ головна структурна одиниц€ морфолог—÷—„. ÷е тј‘ художн—‘ деревообробництво, художн€ обробка каменю, художн€ обробка к—÷стки й рогу, художн€ керам—÷ка, художн—‘ скло, художн—÷й метал, художн€ обробка шк—÷ри, художн—‘ плет—÷нн€, в'€занн€, художн—‘ ткацтво, килимарство, вишивка, розпис, бат—÷к, писанкарство, фотоф—÷льмодрук, виб—÷йка, випалюванн€, грав—÷юванн€, р—÷зьбленн€, карбуванн€, художн—‘ ковальство, скань, прос—÷чний метал, витинанки, мереживо, виготовленн€ вироб—÷в з б—÷серу, емал—÷, а також мебл—÷в, посуду, хатн—÷х прикрас, —÷грашок, од€гу, ювел—÷рних вироб—÷в тощо. ”с—÷ вони в—÷днос€тьс€ до декоративно-прикладного мистецтва, €к частина до ц—÷лого, мають в—÷дпов—÷дн—÷ сп—÷льн—÷ риси —÷ сво—‘р—÷дн—÷ ознаки.  ожен з вид—÷в ун—÷кальний за специф—÷кою матер—÷ал—÷в —÷ технолог—÷чним процесом обробки, за художньо-композиц—÷йними законом—÷рност€ми структури образ—÷в^

ќдн—÷ види широко функц—÷онують у сфер—÷ побуту —÷ загалом у* в—÷зуальн—÷й культур—÷, наприклад, художн—÷й метал, дерево, керам—÷ка, ткацтво. –∆нш—÷, так—÷, €к мереживо, бат—÷к, вироби з б—÷серу, писанки, навпаки, мають пор—÷вн€но вузьке функц—÷ональне середовище. «в—÷дси морфолог—÷чна структура у першому випадку поширена, а в другому тј‘ звужена (або ц—÷лком в—÷дсутн€). ѕоширенн€ в—÷дбува—‘тьс€ методом уведенн€ додаткових, пром—÷жних диференц—÷йних одиниць тј‘ п—÷двид, п—÷дгрупа тощо. “ак, п—÷двиди в керам—÷ц—÷ грунтуютьс€ на €к—÷сних характеристиках матер—÷ал—÷в (майол—÷ка, фа€нс, фарфор, кам'€на маса, шамот) та технолог—÷€х виготовленн€; п—÷двиди в обробц—÷ дерева тј‘ це техн—÷ки його обробки (р—÷зьб€рство, стол€рство, токарство, бондарство). –∆нколи вони становл€ть значн—÷ самост—÷йн—÷ галуз—÷ художньо—„ творчост—÷ —÷з сво—‘р—÷дними засобами декоративно—„ виразност—÷.

–—÷д тј‘ наступна сходинка класиф—÷кац—÷—„, торка—‘тьс€ найзагальн—÷ших особливостей та ознак вироб—÷в, —„хн—÷х функц—÷ональних в—÷дм—÷н. –—÷д тј‘ категор—÷€, що виникла у л—÷тературознавств—÷, але нин—÷ усп—÷шцо застосову—‘тьс€ —÷ в —÷нших видах мистецтва, набуваючи загально-естетичного значенн€. як св—÷дчить практика, один майстер, наприклад стол€р, не може з однаковим ум—÷нн€м виготовл€ти мебл—÷, транспортн—÷ засоби, музичн—÷ —÷нструменти, —÷грашки тощо. “ому в—÷дбува—‘тьс€ вузька спец—÷ал—÷зац—÷€ за родами художньо—„ творчост—÷. ќтож, у декоративно-прикладному мистецтв—÷ родов—÷ в—÷дм—÷ни найкраще виражен—÷ у видах-матер—÷алах з найб—÷льшою структурою вироб—÷в: деревообробництво, метал, керам—÷ка, скло, обробка шк—÷ри, плет—÷нн€. –одов—÷ форми мають тут узагальнений функц—÷ональний характер вироб—÷в, наприклад, мебл—÷, посуд, знар€дд€ прац—÷, культов—÷ предмети, —÷грашки, прикраси та —÷н. (обробка дерева); посуд, начинн€, збро€, культов—÷ предмети, прикраси тощо (метал); посуд, —÷грашки, прикраси —÷ под (керам—÷ка). ќднаков—÷ родов—÷ форми, що р—÷зн€тьс€ матер—÷алами, —÷нколи об'—‘днуютьс€ досл—÷дниками дл€ зручност—÷ анал—÷зу —÷ викладу теми у нов—÷ види декоративно-прикладного мистецтва функц—÷онального спр€муванн€ тј‘ посуд, —÷грашки, прикраси, мебл—÷ —÷ т. —÷н.

ѕон€тт€ жанр склалось у морфолог—÷—„ б—÷льшост—÷ вид—÷в мистецтва. ” морфолог—÷—„ декоративно-прикладного мистецтва також —‘ необх—÷дн—÷сть введенн€ аналог—÷чно—„ категор—÷—„ дл€ визначенн€ менших внутр—÷шн—÷х структурних одиниць функц—÷онально—„ форми предмет—÷в та —„хнього призначенн€. јле вираз "жанр вази, дзбанка, миски чи горн€ткаї звучить €кось вигадливо —÷ неприродно. “ому доц—÷льно означувати твори в—÷дпов—÷дною функц—÷ональною типолог—÷чною групою, а в раз—÷ необх—÷дност—÷ тј‘ —÷ п—÷дгрупою.

“иполог—÷чна група тј‘ це пор—÷вн€но стале по—‘днанн€ однотипних предмет—÷в, де тип виступа—‘ €к абстрактний узагальнений зразок предмет—÷в. Ќаповненн€ типу локальними та —÷ндив—÷дуальними особливост€ми перетворю—‘ його в конкретний тв—÷р. ѕор—÷вн€но —÷з видами декоративно-прикладного мистецтва —÷ родами твор—÷в, типолог—÷чн—÷ групи —‘ класиф—÷кац—÷йною категор—÷—‘ю третього пор€дку. якщо в образотворчих видах мистецтва жанрова структура твор—÷в грунту—‘тьс€ на тематичних принципах, то у декоративно-прикладних типолог—÷чн—÷ групи мають конструктивно-функц—÷ональну концепц—÷ю. ќтже, вони розкривають певну функц—÷ональну композиц—÷йну сп—÷льн—÷сть групи предмет—÷в (твор—÷в).  ожна така типолог—÷чна група твор—÷в декоративно-прикладного мистецтва вир—÷зн€—‘тьс€ сукупн—÷стю де€ких зовн—÷шн—÷х, формотворчих ознак, що спри€ють —„—„ розп—÷знанню. Ќаприклад, у деревообробництв—÷ р—÷д посуду ма—‘ 12 типолог—÷чних груп: миски, ложки, с—÷льнички, чаш—÷, баклаги та —÷н. “ак, до групи мисок вход€ть так—÷ типи: велик—÷ миси "€ндовиї, середн—÷ й мал—÷ миски, у €ких д—÷аметр дна не перевищу—‘ половини верхнього д—÷аметра в—÷нц€, береги похил—÷, але невисок—÷. —юди ж сл—÷д в—÷днести тар—÷лки —÷ тар—÷лочки, €к—÷ можна квал—÷ф—÷кувати €к плоск—÷ миски. √рупа ложок об'—‘дну—‘ к—÷лька тип—÷в предмет—÷в тј‘ ложки велик—÷ й мал—÷, черпаки тощо. ¬они мають однакову будову, складаютьс€ з невелико—„ м—÷сткост—÷ дл€ наповненн€ —„жею та ручки р—÷зно—„ довжини.

ƒе€к—÷ типолог—÷чн—÷ групи мають сп—÷льн—÷ м—÷жвидов—÷ —÷ м—÷жп—÷двидов—÷ засади внасл—÷док однакових функц—÷ональних особливостей. Ќаприклад, ваза —÷сну—‘ не т—÷льки в .камен—÷, дерев—÷, метал—÷, скл—÷, а й у керам—÷чних п—÷двидах тј‘ майол—÷ц—÷, фа€нс—÷, фарфор—÷, шамот—÷ та кам'€н—÷й мас—÷. Ќаступна класиф—÷кац—÷€ врахову—‘ под—÷л вироб—÷в на типолог—÷чн—÷ п—÷дгрупи (декоративна ваза загалом; ваза на п—÷длогу, ваза на поличку; вази дл€ кв—÷т—÷в —÷ т. —÷н.).

“иполог—÷чна група тј‘ форма —÷сторично м—÷нлива, —„—„ динам—÷ка залежить в—÷д соц—÷альних зм—÷н. ” сфер—÷ типолог—÷—„ форм в—÷дчутн—÷ реальн—÷ тенденц—÷—„ до об'—‘днанн€ —÷ роз'—‘днанн€ окремих типолог—÷чних груп, п—÷дгруп —÷ тип—÷в. –∆з зм—÷нами традиц—÷йного народного побуту наприк—÷нц—÷ XIXтј‘на початку XX ст. поступово занепали профес—÷йн—÷ художн—÷ ремесла, народн—÷ промисли, —÷з творчого процесу вибули дес€тки функц—÷ональних груп —÷ тип—÷в вироб—÷в: порох—÷вниц—÷, кресала, €рма, дерев'€ний посуд, дукач—÷, “—ердани тощо. ” наш час в випадки в—÷дродженн€ давн—÷х типолог—÷чних груп, виникають нов—÷: м—÷н—÷гобелени, серветки, накидки на телев—÷зор, хл—÷бниц—÷ (дерев'€на коробка дл€ збер—÷ганн€ хл—÷ба), цукерниц—÷, кашпо тощо. “аким чином, кожна —÷сторична епоха мав свою типолог—÷ю груп, —÷ навпаки, типолог—÷€ груп вироб—÷в в сво—‘р—÷дним дзеркалом епохи.

’удожн—÷й тв—÷р (вир—÷б) тј‘ становить останню, четверту сходинку морфолог—÷чно—„ структури декоративно-прикладного мистецтва. ÷е особливий соц—÷ально-культурний предмет, €кий в—÷дбива—‘ художньо-духовну концепц—÷ю та ма—‘ утил—÷тарну ц—÷нн—÷сть. якщо художн€ концепц—÷€ в—÷дсутн€ або деформована, такий тв—÷р не належить до мистецтва. ќ. Ѕ. —алтиков писав: "Ѕудь-€ка р—÷ч, —÷деально сконструйована з точки зору практичного застосуванн€, ще не —‘ художньою. “вором мистецтва вона ста—‘ тод—÷, коли набува—‘ виразност—÷ б—÷льш глибоко—„, н—÷ж просто ви€вленн€ свого функц—÷онального призначенн€. ¬иразн—÷сть —‘ необх—÷дною умовою художност—÷ї 4.

“вори декоративно-прикладного мистецтва перебувають п—÷д впливом духовно—„ наповненост—÷ часу. ÷ей фактор д—÷—‘ у пр€м—÷й залежност—÷ до величини пром—÷жку часу, що в—÷ддал€—‘ нас в—÷д моменту його створенн€. –∆ншими словами, чим б—÷льший в—÷к твору, тим його духовна наповнен—÷сть сильн—÷ше збуджу—‘ наш—÷ естетичн—÷ почутт€. ћожна навести чимало приклад—÷в, коли предмет-тв—÷р, знайдений археологами, мало чим в—÷др—÷зн€—‘тьс€ в—÷д тепер—÷шнього виробу, та стол—÷тт€ непом—÷тно переважують шальки терез—÷в на користь того предмета, котрий д—÷йшов до нас —÷з глибин в—÷к—÷в.

ћорфолог—÷€ вид—÷в мистецтва —÷ типолог—÷€ твор—÷в тј‘ це сво—‘р—÷дн—÷ основи розум—÷нн€ декоративно-прикладного мистецтва, ключ до сприйн€тт€ його засад та природи.


’”ƒќ∆Ќ–ƒ “ ј÷“¬ќ


’удожн—‘ ткацтво тј‘ це ручне або машинне виготовленн€ тканин на ткацькому верстат—÷. “кацьке виробництво об'—‘дну—‘ п—÷дготовку сировини, пр€д—÷нн€ ниток, виготовленн€ з них тканин —÷ заключну обробку: виб—÷люванн€, фарбуванн€, ворсуванн€, вибиванн€ тощо.

—ировина й обладнанн€. —ировина дл€ тканин: рослинна (льон, конопл—÷, бавовна), тваринна (вовна, кокони шовкопр€да), х—÷м—÷чна (штучн—÷, синтетичн—÷ волокна) та металев—÷ нитки тј‘ сухозл—÷тка тощо. як—÷сть сировини, пр€д—÷нн€ ниток (ручне, машинне; тонких, грубших, р—÷вних, меланжевого типу, зсуканих, скручених) познача—‘тьс€ на структур—÷ тканин. ”продовж в—÷к—÷в нагромаджен—÷ досв—÷д тонкого розум—÷нн€ матер—÷алу, знанн€ вс—÷х етап—÷в обробки волокон, ниток, вм—÷нн€ п—÷дготувати —÷ передбачити художн—÷ ефекти майбутньо—„ тканини. ¬ажливу роль в—÷д—÷гра—‘ добре волод—÷нн€ технолог—÷чними процесами.

Ќитки готували на основу —÷ п—÷тканн€. Ќитки основи шл—÷фували, а п—÷тканн€ часто зволожували, запарювали тощо. Ќаприклад, на √уцульщин—÷ вовну дв—÷ч—÷ намочували у гар€ч—÷й вод—÷ з лугом, щоб виткане з не—„ сукно п—÷д час вал€нн€ у ступах не збивалос€. „асто на основу використовували грубш—÷ нитки, а на п—÷тканн€ тј‘ тонш—÷, зсукан—÷ тощо.

Ќитки основи намотували на вал верстат—÷в, а п—÷тканн€ тј‘ в клубки, шпул—÷, боб—÷ни, пасма. –—÷зним переплетенн€м на ткацьких верстатах з двох систем ниток основи й поробку виготовл€ли тканини певно—„ щ—÷льност—÷ —÷ ширини (залежно в—÷д розм—÷р—÷в верстат—÷в). ¬ерстати дл€ ручного ткацтва бувають двох тип—÷в: з вертикальним —÷ горизонтальним розм—÷щенн€м основи.

¬ертикальний ткацький верстат (кросна) €вл€—‘ собою пр€мокутну вертикальну раму. ƒо —„—„ верхньо—„ жердки прикр—÷плювали нитки основи —÷, щоб —„х нат€гнути, внизу прив'€зували глин€н—÷ або кам'€н—÷ грузила, п—÷зн—÷ше засновували нитки на нижню раму тј‘ вал. ¬ертикальн—÷ верстати просто—„ конструкц—÷—„ в—÷дом—÷ з час—÷в неол—÷ту (за 5тј‘6 тис. до н. е.). ”складнена конструкц—÷€ тј‘ кросна тј‘ збереглас€ до наших дн—÷в.

√оризонтальн—÷ верстати в—÷дом—÷ з Xтј‘XIII ст. Ќайголовн—÷ш—÷ частини: два наво—„ (на верхн—÷й намоту—‘тьс€ основа, а на нижн—÷й тј‘ готов—÷ тканини); п—÷дн—÷жки, рем—÷зки, човник, за допомогою €ких робитьс€ переплетенн€ ниток основи —÷ п—÷тканн€; л€да з бердом, що регулюють р—÷вном—÷рне розм—÷щенн€ ниток основи —÷ прибивають нитки п—÷тканн€. Ўирина берда тј‘ 60тј‘80 см. √оризонтальн—÷ верстати мають локальн—÷ в—÷дм—÷ни щодо форми деталей, розм—÷ру, оформленн€ р—÷зьбленн€м тощо.

Ќа ”кра—„н—÷ поширен—÷ —÷ нескладн—÷ прилади, на €ких виготовл€ли р—÷зн—÷ мал—÷ за розм—÷рами вироби: ткацьк—÷ дощечки, кросенц€ —÷ вилочки дл€ плет—÷нн€ по€с—÷в, оч—÷пок; верстати дл€ плет—÷нн€ рукавиць тощо.

ћашинне ткацтво почалось наприк—÷нц—÷ XVIII ст., коли були створен—÷ механ—÷чн—÷ ткацьк—÷ верстати. «алежно в—÷д типу з—÷воутворювального механ—÷зму —„х под—÷л€ють на екiентриков—÷ (найпрост—÷ш—÷ переплетенн€ ниток), каретков—÷ (складн—÷ переплетенн€) —÷ жакардов—÷ (тканини з дуже складним малюнком). ” ткацькому виробництв—÷ безперервно в—÷дбува—‘тьс€ автоматизац—÷€ виробничих процес—÷в, застосовуютьс€ безчовников—÷ багатоз—÷вн—÷ верстати.

ѕ—÷дпри—‘мства легко—„ промисловост—÷ виробл€ють тканини, лл€н—÷, бавовн€н—÷, вовн€н—÷, шовков—÷, неткан—÷ матер—÷али, трикотажн—÷, текстильно-галантерейн—÷ та —÷нш—÷.

’удожн—÷ тканини (ручноткан—÷ або виготовлен—÷ за допомогою машини) тј‘ найпоширен—÷ший вид декоративно-прикладного мистецтва. ’арактеризуютьс€ €к—÷сним матер—÷алом, майстерн—÷стю техн—÷чного виконанн€, високим р—÷внем орнаментально-композиц—÷йного, колористичного вир—÷шенн€.

“канини под—÷л€ютьс€ на лл€н—÷, конопл€н—÷, вовн€н—÷, шовков—÷, лавсанов—÷ та —÷н.; м—÷шан—÷ (льоноконопл€н—÷, з конопл€ною або лл€ною основою, з вовн€ним п—÷тканн€м, льонолавсанов—÷) тощо.

“ехн—÷ки. ќсновн—÷ техн—÷ки ручного тканн€: просте полотн€не, саржеве (чиновате), перев—÷рне —÷ закладне.

ѕросте полотн€не переплетенн€ пол€га—‘ в тому, що на верстат—÷ з двома п—÷дн—÷жками нитки п—÷тканн€ проход€ть через з—÷в, перес—÷каючи перехресно нитки основи. ¬ажливе при цьому р—÷вном—÷рне нат€ганн€ ниток човником, розм—÷щенн€, в—÷дпов—÷дна щ—÷льн—÷сть збиванн€ л€дою тощо. ¬ид—÷л€ютьс€ розр—÷джен—÷ полотна, виткан—÷ простим переплетенн€м тј‘ серпанков—÷ полотна.

—аржева техн—÷ка узорного тканн€ (чиновать) викону—‘тьс€ за допомогою 3-24 п—÷дн—÷жок. «алежно в—÷д посл—÷довност—÷ перебиранн€ п—÷дн—÷жок —÷ в—÷дпов—÷дного п—÷дн—÷манн€ рем—÷зок дл€ утворенн€ з—÷ву, щоб пропускати нитки п—÷тканн€ (р—÷зне плет—÷нн€ двох систем ниток: основа —÷ п—÷тканн€), утворюютьс€ др—÷бнорапортн—÷ узори. ÷е ламан—÷, зигзагопод—÷бн—÷ стр—÷чки, "к—÷скиї, р€ди зубчик—÷в, ромб—÷в, ромбових ф—÷гур, з—÷рочок. „ино-ват—÷ полотна ц—÷кав—÷ за сво—‘ю структурою, вони туг—÷ш—÷, еластичн—÷ш—÷, в них орнаментальн—÷ мотиви дещо рель—‘фн—÷ше виступають над основою, вид—÷л€ютьс€ св—÷тлот—÷ньовими переливами. –—÷зновидн—÷сть чиноватих тканин створюють м—÷шан—÷ нитки: на основу конопл€н—÷; а поробок лл€н—÷; на основу невиб—÷лен—÷, п—÷тканн€-виб—÷лен—÷ чи кольоров—÷ тощо. ƒл€ узорного п—÷тканн€ використовуютьс€ кращ—÷ сорти ниток, часто зсукан—÷. ƒекоративний ефект у таких тканинах збагачу—‘тьс€ ритм—÷чн—÷стю чергуванн€ легко виступаючих кольорових ск—÷сних стр—÷чок на однобарвному тл—÷.

ѕереб—÷рка техн—÷ка тканн€ викону—‘тьс€ складним способом плет—÷нн€ ниток основи —÷ п—÷тканн€ за допомогою п—÷дн—÷жок, рем—÷зок та додатковим п—÷дн—÷манн€м ниток основи, утворенн€ з—÷ву —÷з застосуванн€м дощечок, прутик—÷в. “аке тканн€ назива—‘тьс€ "п—÷д дошкуї, "дв—÷ дошкиї, "перетикї тощо. «алежно в—÷д того, чи нитка п—÷тканн€ проходить по вс—÷й ширин—÷ тканини, чи т—÷льки на м—÷i€х утворенн€ узору, переб—÷рка техн—÷ка под—÷л€—‘тьс€ на дв—÷ основн—÷ групи: суц—÷льний переб—÷р —÷ перетик з вибором. –ƒ р—÷зн—÷ локальн—÷ вар—÷анти перебору. Ќайб—÷льш поширене по—‘днанн€ техн—÷к простого плет—÷нн€ й узорного переб—÷рного. ” них чергуютьс€ гладкотканн—÷ й узорн—÷ смуги.

«акладне (килимове) тканн€ зд—÷йсню—‘тьс€ плет—÷нн€м двох систем ниток: основи (переважно лл€них або бавовн€них природного кольору) —÷ пофарбованих у р—÷зн—÷ кольори або природного кольору вовн€них ниток п—÷тканн€. ѕри цьому нитки основи перепл—÷таютьс€ кольоровими нитками п—÷тканн€ не по вс—÷й ширин—÷ виробу, а в—÷дпов—÷дн—÷ частини задуманого узору на фон—÷ тканини. –ƒ р—÷зн—÷ способи виконанн€ килимового тканн€: "на в—÷чкаї, "на межеву ниткуї, "на пр€му ниткуї тощо.

ќкрем—÷ тканини виготовл€лись по—‘днанн€м техн—÷к простого полотн€ного, саржевого, закладного плет—÷нн€ ниток. “ехн—÷ки ворсового, петельчатого плет—÷нн€ характерн—÷ дл€ виготовленн€ килимових вироб—÷в та бойк—÷вського верхнього плечового од€гу тј‘ гунь.

«алежно в—÷д практичного застосуванн€ тканини обиралас€ й техн—÷ка —„—„ виготовленн€.

«а функц—÷ональним призначенн€м вид—÷л€ютьс€ тканини од€гового та —÷нтер'—‘рного призначенн€.

“иполог—÷€ тканих вироб—÷в од€гового призначенн€. ѕолотно тј‘ важлива типолог—÷чна група тканин переважно од€гового призначенн€. Ќародн—÷ ткал—÷ ”кра—„ни виробили численн—÷ вар—÷анти техн—÷чно-технолог—÷чних засоб—÷в дл€ отриманн€ декоративних ефект—÷в полотен, —„хн—÷й художн—÷й р—÷вень залежить в—÷д €кост—÷ сировини, —„—„ первинно—„ обробки, способ—÷в пр€д—÷нн€, зсукуванн€ тощо, в—÷д добору техн—÷к тканн€, к—÷нцевого опрацюванн€, вир—÷внюванн€, виб—÷люванн€, фарбуванн€, р€суванн€ —÷ т. —÷н.

” досл—÷дженн€х матер—÷ально-художньо—„ культури укра—„нського народу особлива увага звернена на виготовленн€ полотен, —„х поширенн€ на вс—÷й територ—÷—„ ”кра—„ни, дана оц—÷нка р—÷зних тип—÷в. —ел€нським ткал€м було в—÷домо понад 20 вид—÷в полотна 5.

«а матер—÷алом вид—÷л€ютьс€ п—÷дтипи полотен: лл€н—÷, конопл€н—÷ (з ниток домашнього пр€д—÷нн€ веретеном або пр€дкою, коловоротом); бурунчуков—÷ (з тонких лл€них ниток фабричного виготовленн€); бавовн€н—÷, "бомбаков—÷ї, "памутов—÷ї (з бавовн€них ниток фабричного виготовленн€); шовков—÷, мусл—÷нн—÷, золототкан—÷ (переважно з привозних шовкових, метал—÷чних ниток тощо).  онопл€н—÷ полотна об'—‘днан—÷ в окрем—÷ групи: плоск—÷н—÷ (ткан—÷ з м'€ких волокон плоск—÷н—÷ тј‘ "перших конопельї); мат—÷рчат—÷ (ткан—÷ з ниток, напр€дених з волокон мат—÷рки тј‘ "других конопельї, жовт—÷ших, туг—÷ших). ¬—÷д €кост—÷ волокон залежала назва полотен: пов—÷сн€не (високо€к—÷сне полотно з ниток, напр€дених з тонких волокон), згр—÷бне (з волокон нижчо—„ €кост—÷, грубших ниток); клочане (з найгрубших волокон, валу).

ѕолотна розр—÷зн€ютьс€ за к—÷льк—÷стю заснованих в пасма ниток дл€ основи. Ќаприклад, дес€ть пасем тј‘ вузьк—÷ —÷ груб—÷ полотна, так зван—÷ "тринадц€ткаї, "ш—÷стнадц€ткаї, "в—÷с—÷мнадц€ткаї тј‘ тонш—÷, високо€к—÷сн—÷, широк—÷ полотна.

ћ—÷шан—÷ полотна виготовл€ли з ниток, напр€дених з по—‘днаних в певних пропорц—÷€х волокон льону —÷ конопель, з ниток на основу лл€них, а на п—÷тканн€ тј‘ конопл€них (або на п—÷тканн€ тј‘ бамбак, металев—÷ ср—÷бн—÷, золот—÷ тощо).

«а кольором переважно вид—÷л€ютьс€ полотна б—÷л—÷ (б—÷ль) —÷ с—÷р—÷ (сиров—÷). “ехн—÷ка виконанн€ полотен: просте полотн€не —÷ багаторем—÷зне узорне (чиновате) тканн€.

—укна тј‘ типолог—÷чна група тканин од€гового призначенн€. ћатер—÷ал: волокна овечо—„ вовни. ѕр€дутьс€ нитки з вовни веретеном —÷ за допомогою н—÷жного машинного пристрою тј‘ пр€дки, коловородка. “ехн—÷ка тканн€: просте полотн€не —÷ багаторем—÷зне чиновате.

«а €к—÷стю вовни, р—÷вного або нер—÷вном—÷рного скручуванн€ вовни при пр€д—÷нн—÷ в нитки вид—÷л€ютьс€ сукна з гладкотканою поверхнею —÷ рель—‘фною, вузликоватою або ворсовою. –—÷зн—÷ техн—÷ки тканн€, способи вал€нн€ сукна у валилах, ступах, поливанн€ гар€чою водою, збиранн€ впливають на структуру, фактуру сукна.

¬ ус—÷х област€х ”кра—„ни поширен—÷ сукна б—÷л—÷, с—÷р—÷, чорн—÷, чорно-коричнев—÷ —÷ м—÷шан—÷ (зм—÷шували волокна р—÷зних в—÷дт—÷нк—÷в б—÷лого, чорного кольору). —укно найвищого гатунку, тонке, однотонне, використовувалос€ на пошитт€ св€ткового од€гу. ” г—÷рських районах  арпат, на √уцульщин—÷ шили од€г з червоного (червленого) сукна (фарбованого червцем).

–—÷зн—÷ типи сукна потр—÷бн—÷ дл€ пошитт€ нагрудного по€сного та верхнього плечового, переважно зимового од€гу: безрукавки, штани, сердаки, каптани, ж—÷ноч—÷ спенсери, гугл—÷, чуган—÷, с—÷р€ки, свити, кобен€ки, манти, жупани тощо.

ѕоштучн—÷ тканини тј‘ типолог—÷чна група тканин, витканих дл€ окремих од€гових вироб—÷в, —„х доповненн€: запаски, обгортки, плахти, дерги, нам—÷тки, хустини, п—÷лки, по€си, пасини, стр—÷чки, сумки тощо. ¬ироблена ц—÷л—÷сна система художнього р—÷шенн€ кожного з них. ¬они в—÷др—÷зн€ютьс€ за типом —÷ структурою тканин (техн—÷ка тканн€, щ—÷льн—÷сть будови, фактура). ”с—÷ ц—÷ вироби мають ч—÷тку, притаманну —„м орнаментально-композиц—÷йну будову: центральне поле, кайма, шахове, с—÷тчасте, стр—÷чкове розм—÷щенн€ мотив—÷в; зм—÷ст, форма орнаментальних мотив—÷в, колорит.

’удожньою образн—÷стю вид—÷л€ютьс€ тканини, з €ких шили торби, бесаги, тайстри, дзьобенки. ÷е засн—÷вчасто-кл—÷тчаст—÷ чорно-б—÷л—÷ —÷ багатокол—÷рн—÷ тканини, €к—÷ в р—÷зних районах  арпат —÷ «акарпатт€ мають локальн—÷ ознаки. ” них гармон—÷йно по—‘днан—÷ ф—÷зичн—÷, технолог—÷чн—÷ "астивост—÷ та орнаментально-композиц—÷йн—÷ розв'€занн€, таким чином утворю—‘тьс€ —‘дина ц—÷л—÷сн—÷сть тј‘ мистецький тв—÷р.

“иполог—÷€ вироб—÷в —÷нтер'ерного призначенн€. ‘ункц—÷ональна роль тканин —÷нтер'ер-ного призначенн€ визнача—‘ характер —„хн—÷х художн—÷х особливостей. ¬иконуючи утил—÷тарно-практичну функц—÷ю, вони виступають важливими декоративно-символ—÷чними творами в систем—÷ синтезу —÷нтер'—‘ру.

ѕокривала (локальн—÷ назви: верети, пост—÷лки, плахти) тј‘ поширений тип тканин дл€ застел€нн€ л—÷жок, вкриванн€ тощо. ћатер—÷ал: льон, конопл—÷, вовна, бавовна. ќснова переважно лл€на або конопл€на, а п—÷тканн€ тј‘ вовн€н—÷, бавовн€н—÷ нитки. “ехн—÷ка тканн€: просте полотн€не переплетенн€, багаторем—÷зне узорне тканн€ та переб—÷р-не, часто з допомогою дошки.

«а характером орнаментуванн€ вид—÷л€ютьс€ покривала поперечно-смугаст—÷ тј‘ "пасист—÷ї, картат—÷ тј‘ "в кл—÷ткуї та узорноткан—÷ тј‘ "писан—÷ї.  ол—÷р покривал тј‘ б—÷лий, б—÷ло-чорний. ѕоширен—÷ пол—÷хромн—÷ тканини. ” пасистих р€днах, веретах акцент зроблений на ширин—÷ кольорових смуг, ритм—÷ц—÷ повторень, характер—÷ обрамуванн€, заповненн€ нитками. ’удожн€ образн—÷сть картатих верет залежить в—÷д кольорових смуг, ниток в основ—÷ та в—÷дпов—÷дно—„ ширини смуг, €к—÷ прот€гуютьс€ човником перпендикул€рно основ—÷. ¬ узорних тканинах —‘ р—÷зн—÷ вар—÷анти компону-

ванн€ геометричних мотив—÷в, розеток, ромб—÷в, павучк—÷в. ¬ид—÷л€ютьс€ засн—÷вчаст—÷ покривала тј‘ з каймою при двох широких к—÷нц€х або з одного тј‘ п—÷дзори.

Ќаволоки тј‘ тип —÷нтер'—‘рних вироб—÷в, виготовлених —÷з спец—÷ально витканих тканин дл€ подушок. ¬они переважно пр€мокутно—„ форми. ћатер—÷ал: льон, конопл—÷, м—÷шан—÷ тканини. «а характером орнаментуванн€ вид—÷л€ютьс€ наволоки з перетканими кольоровими стр—÷чками по вс—÷й площин—÷ та з орнаментованими смугами (прошвами) на одному або двох вузьких боках. “ехн—÷ка тканн€: просте полотн€не, багато-рем—÷зне узорне —÷ килимове, переб—÷р. « к—÷нц€ XIX ст. набули поширенн€ наволоки, декорован—÷ орнаментальними мотивами доцентричного розташуванн€.

—катертини тј‘ тип —÷нтер'—‘рних тканин, призначених дл€ накриванн€ стол—÷в, скринь. ћатер—÷ал: льон, конопл—÷, бавовна, вовна, сухозл—÷тки тощо. “ехн—÷ка: просте полотн€не переплетенн€, багато рем—÷зне узорне, перев—÷рне ажурне, килимове тощо.

ƒавн—÷ скатертини тј‘ одноп—÷лочн—÷, часто шириною 50тј‘80 см, довжиною до 2тј‘3 м. « к—÷нц€ XIX ст. зазнали поширенн€ обруси з двох п—÷лок (часто змережан—÷), зарубле-н—÷ та з тороками.

«а характером орнаментуванн€ вид—÷л€ютьс€: 1) скатертини —÷з суц—÷льним узорним фоном "в к—÷скиї, "зубчикиї, "кругиї, "тар—÷лкиї; 2) скатертини, на вузьких кра€х €ких виткан—÷ або вишит—÷ широк—÷ смуги, а на центральн—÷й площин—÷ позм—÷нно виткан—÷ вужч—÷ —÷ ширш—÷ кольоров—÷ (переважно червон—÷) стр—÷чки. Ќаприк—÷нц—÷ XIX ст. стали модними скатертини квадратно—„ форми, на к—÷нц€х чотирьох бок—÷в €ких розм—÷щена орнаментальна кайма —÷ в'€зан—÷ торочки або пришите ручнов'€зане чи фабричного виготовленн€ мереживо.

–ушники тј‘ тип тканин —÷нтер'ерного, обр€дового призначенн€. ћатер—÷ал: льон, конопл—÷, бавовна, вовна, гарус, заполоч, сухозл—÷тки, шовк. “ехн—÷ка: просте полотн€не, переб—÷рне, багаторем—÷зне узорне килимове тканн€, мереживо. «а призначенн€м рушники под—÷л€ютьс€ на хатн—÷ (¬лк—÷лков—÷ї, "на сволокиї, "на жердкиї, на —÷кони тј‘ "божникиї, "зав'ескиї), вес—÷льн—÷ тј‘ дл€ молодих; "плечов—÷ї тј‘ дл€ обв'€зуванн€ сват—÷в; подарунков—÷ тј‘ на "подарункиї. “ому й розм—÷ри рушник—÷в коливалис€. Ќаприклад, закарпатськ—÷ рушники "на жердкиї невелик—÷ (45x65 см); а житомирськ—÷ "зав'ескиї, черн—÷г—÷вськ—÷ перев—÷рн—÷ рушники довжиною до 6 м.

¬ окрему групу об'—‘днують рушники б—÷л—÷, б—÷ло-червон—÷, кумачев—÷, пол—÷хромн—÷ з поперечними орнаментованими смугами; рушники з вертикально видовженими до центрально—„ площини антропоморфними мотивами дерева житт€, вазона; засн—÷вчаст—÷ тј‘ рушники ѕол—÷сс€, картат—÷ тј‘ з ѕод—÷лл€; кролевецьк—÷ рушники —умщини тощо.

 ожен —÷з тип—÷в тканин од€гового та —÷нтер'—‘рного призначенн€ ма—‘ численн—÷ локаль-


 »Ћ»ћј–—“¬ќ


 илимарство тј‘ виготовленн€ килим—÷в, а також килимових вироб—÷в (гобелен—÷в, дор—÷жок, килимових покритт—÷в) ручним або машинним способом. ¬ажливе значенн€ мають доб—÷р €к—÷сно—„ сировини (волокон), в—÷дпов—÷дна п—÷дготовка пр€ж—÷, пр€д—÷нн€ ниток, —„х фарбуванн€, техн—÷ка тканн€, принципи орнаментально-композиц—÷йного розв'€занн€ —÷ к—÷нцева обробка вироб—÷в: зарубленн€, в'€занн€ торок—÷в, вир—÷внюванн€, вич—÷суванн€.

“ехнолог—÷чн—÷ особливост—÷. ќсновна сировина дл€ килимових вироб—÷в: вовна, льон, конопл—÷, бавовна; штучн—÷ волокна: лавсан, штапель, найлон, —„х виготовл€ють на вертикальному або горизонтальному килимарських верстатах.

–ƒ р—÷зн—÷ техн—÷ки ручного тканн€ килимових вироб—÷в, що вплива—‘ передус—÷м на зовн—÷шн—÷й вигл€д поверхн—÷. «алежно в—÷д техн—÷ки виконанн€ вид—÷л€ютьс€ килимов—÷ вироби з гладкою поверхнею —÷ двоб—÷чним орнаментом, тобто безворсов—÷, з рель—‘фно виступаючими над основою нитками тј‘ ворсов—÷, комб—÷нован—÷ —÷ гобеленн—÷.

Ѕезворсов—÷ килими ручного виготовленн€ тчуть так званим килимовим закладним —÷ греб—÷нчастим тканн€м.  илимове закладне тканн€ поширене в ус—÷х районах ”кра—„ни —÷ ма—‘ локальн—÷ назви: "забиранн€ї (на —х—÷дному ѕод—÷лл—÷), "овиванн€ї (на «ах—÷дному ѕод—÷лл—÷, ѕокутт—÷), "рахунковеї (зв—÷дси назва "рахунков—÷ килимиї), "л—÷чильнеї (на ¬олин—÷) тощо. ¬оно зд—÷йсню—‘тьс€ переплетенн€м двох систем ниток: основи (переважно лл€них або бавовн€них природного кольору) —÷ п—÷тканн€ вовн€них ниток, пофарбованих у р—÷зн—÷ кольори або природного кольору. ѕри цьому нитки основи перепл—÷тають кольоров—÷ нитки п—÷тканн€ не за вс—÷—‘ю шириною виробу, а в—÷дпов—÷дн—÷ частини задуманого в—÷зерунку —÷ пол€. Ќитки п—÷тканн€ щ—÷льно або р—÷дко (¬лу в—÷конц€ї) перевиваютьс€ на сп—÷льн—÷й межев—÷й нитц—÷ основи, що з'—‘дну—‘ дв—÷ кольоров—÷ площини тј‘ в—÷зерунок —÷ поле. “аке килимове тканн€ називають "за межевою ниткоюї. ¬оно бува—‘ суц—÷льним, щ—÷льним —÷ розр—÷дженим, ажурним. ” ньому сполученн€ фону з орнаментом ма—‘ пр€мол—÷н—÷йн—÷ контури тј‘ "на пр€му ниткуї. ƒл€ того, щоб килим був з—÷ ск—÷сно спр€мованими зубчастими мотивами, кольорову нитку п—÷тканн€ перевивають не строго за вертикаллю, а д—÷агональне, на в—÷дстан—÷ двох-трьох ниток основи. “аке закладне тканн€ називають "на косу ниткуї. „асто нитки п—÷тканн€'не щ—÷льно перевиваютьс€ з нитками основи, а п—÷сл€ того, €к човником зроблено два-три р€ди (ходи) пол€. “од—÷ на меж—÷ сполученн€ р—÷зного кольору площин утворюютьс€ наскр—÷зн—÷ щ—÷лини тј‘ в—÷чка (тканн€ "у в—÷чкаї).

” виготовленн—÷ двоб—÷чних безворсових килим—÷в на ѕолтавщин—÷,  и—„вщин—÷, „ерн—÷г—÷вщин—÷ та у центральних —÷ п—÷вденних районах ”кра—„ни особливого поширенн€ набула техн—÷ка греб—÷нчастого тканн€ (¬лкругл€нн€ї або "в—÷льно—„ ниткиї). —початку тчуть орнаментальн—÷ мотиви, а п—÷зн—÷ше поле. Ќитки п—÷тканн€ збиваютьс€ дл€ щ—÷льност—÷ молоточком "греб—÷нкоюї. ÷—÷—‘ю техн—÷кою ткал—÷ в—÷льно заокруглюють радуман—÷ рослинн—÷ мотиви, а на тл—÷ дов—÷льно окреслюють хвил€ст—÷ л—÷н—÷—„. Ѕо ж п—÷тканн€ того чи —÷ншого кольору перепл—÷та—‘тьс€ з основою не р—÷вними горизонтальними р€дами, €к у так званих рахункових килимах, а йде в р—÷зних напр€мках, зг—÷дно з контурами в—÷зерунк—÷в, що окреслюютьс€ в—÷льними заокругленими площинами €к мазки на живописному полотн—÷. “акою техн—÷кою виткан—÷ класичн—÷ укра—„нськ—÷ "кв—÷тков—÷ї килими.  р—÷м безворсових одношарових двоб—÷чних килим—÷в на ”кра—„н—÷ здавна виготовл€ли ворсов—÷ килимов—÷ вироби. ÷е багатошарова тканина з основою полотн€ного переплетенн€ ниток —÷ ворсових, що виступають над нею. ¬икористовуютьс€ три системи ниток: основи, п—÷тканн€ та ворсово—„ нитки. ѕереплетенн€м ниток основи —÷ п—÷тканн€ утворюють каркасне полотно. ¬орсов—÷ кольоров—÷ нитки р—÷зно—„ довжини спец—÷альними вузлами щ—÷льно прив'€зують до ниток основи, прибивають нитки п—÷дканн€, окреслюючи в—÷дпов—÷дний малюнок або об'—‘мно-рель—‘фн—÷ акценти. –ƒ р—÷зн—÷ вар—÷анти в'€занн€ вузл—÷в: густих, туго збитих; розр—÷джених; зр—÷занн€ ворсу над основою, його розпушенн€ тощо.

Ќа ”кра—„н—÷ найдавн—÷ш—÷ ворсов—÷ килими в—÷дом—÷ з XVI ст.тј‘ коци з ’арк—÷вщини,  и—„вщини, „ерн—÷г—÷вщини. ” 60-х роках XX ст. виготовленн€ ворсових килим—÷в поширилос€ у ткацьких арт—÷л€х: на фабриках в ус—÷х област€х ”кра—„ни.

ƒо ворсових вироб—÷в належить ун—÷кальний вид художн—÷х тканин тј‘ л—÷жники (локальн—÷ назви: джерги, коци, нал—÷жники, прис—÷дки тощо). ÷е груб—÷ вовн€н—÷ вироби з рель—‘фною поверхнею, двосторонн—÷м ворсом довжиною 5тј‘7 см. “ехн—÷ка —„хнього виготовленн€: просте полотн€не переплетенн€. ¬иготовл€ютьс€ спец—÷альн—÷ нитки дл€ поробку тј‘ легко, нер—÷вном—÷рно скручен—÷ пучки вовни д—÷аметром до 1 см. ÷е спри€в розпушенню поробково—„ нитки, утворенню двостороннього ворсу на поверхн—÷ тканини. ўоб л—÷жник мав довгий ворс, менше скачувавс€, вовну дл€ поробку брали кращо—„ €кост—÷, з довгими твердими волокнами. Ќа основу п—÷дготовл€ли м—÷цн—÷, дещо тонш—÷ вовн€н—÷ нитки. Ќаприк—÷нц—÷ XIX тј‘ на початку XX ст. дл€ основи почали використовувати м—÷цн—÷ш—÷ конопл€н—÷, лл€н—÷ —÷ бавовн€н—÷ нитки.  арпатськ—÷ л—÷жники спец—÷ально звалюють у валил—÷. ѕ—÷д д—÷—‘ю води л—÷жники, под—÷бно до сукна, щ—÷льно збиваютьс€, а на поверхн—÷ утворю—‘тьс€ ворс. Ќа ѕолтавщин—÷, „ерн—÷г—÷вщин—÷,  и—„вщин—÷, ’ерсонщин—÷ л—÷жники дещо тонш—÷ за сво—‘ю структурою, —„х не звалюють у вод—÷, вони мають коротш—÷ ворсов—÷ нитки. “ехн—÷ка полотн€ного переплетенн€ в них туг—÷ша, щ—÷льн—÷ша пор—÷вн€но з карпатськими л—÷жниками.

ќкрему, ориг—÷нальну групу утворюють так зван—÷ петельчаст—÷ тканини. ¬ них основа тчетьс€ полотн€ним переплетенн€м. “кал—÷ робл€ть човником два ходи ниток п—÷тканн€ —÷ прибивають —„х. «а трет—÷м ходом ввод€ть додатков—÷, грубш—÷ кольоров—÷ нитки в—÷зерункового п—÷тканн€, —„х пропускають в—÷льно, не прибивають до основи. «а задуманим в—÷зерунком в певних м—÷i€х вит€гують петл—÷ до 2тј‘8 мм над р—÷внем основи —÷ прибивають до полотнища двома ходами човниково—„ основно—„ нитки п—÷тканн€. „ергуванн€ р€дк—÷в “—рунтового —÷ в—÷зерункового п—÷тканн€ утворю—‘ на гладкому, лицьовому, витканому полотн€ним переплетенн€м тл—÷ рель—‘фний петельчастий орнамент. Ќа ¬олинському ѕол—÷сс—÷ поширен—÷ петельчаст—÷ килими —÷з зображенн€м птах—÷в, вазон—÷в, кв—÷т—÷в, а на Ѕуковин—÷ типовим —‘ розетковий, ромбовий орнаменти.

Ќа ”кра—„н—÷ попул€рн—÷ килимов—÷ вироби, виткан—÷ комб—÷нованою техн—÷кою: полотн€ним переплетенн€м, закладним ворсовим тканн€м, кругл€нн€м тощо. Ќаприклад, у в—÷домому килим—÷ XVIII ст. з гербом ѕ. ѕолуботка в—÷зерунок витканий ворсом, а поле тј‘ двоб—÷чним килимовим перебором. „асто в поперечно-смугастих килимах окрем—÷ орнаментальн—÷ смуги виткан—÷ техн—÷кою закладного тканн€, "у в—÷чкаї. “ехн—÷ки виконанн€ килимових вироб—÷в тј‘ важливий критер—÷й —„хньо—„ класиф—÷кац—÷—„.

ќкрему групу утворюють гобелени (килими) тј‘ картини (шпалери), що виготовл€ютьс€ техн—÷кою виборного ручного тканн€, тобто тчутьс€ окремими д—÷л€нками. Ќа ”кра—„н—÷ давн—÷ гобелени мали назви дивани, опони, шпалери, коберц—÷, перистрома-ти, тапет—÷—„. “ерм—÷н гобелен французького походженн€ (в—÷д назви майстерн—÷ √обелен—÷в XV ст.) —÷ вже у XIX ст. вживавс€ на ”кра—„н—÷ (щодо в—÷тчизн€них вироб—÷в). √обелени виготовл€ли др—÷бним кольоровим виборним ручним тканн€м. ћатер—÷ал: тонк—÷ вовн€н—÷, шовков—÷, бавовн€н—÷, металев—÷ золот—÷ —÷ ср—÷бн—÷ нитки тощо. ” середин—÷ XX ст. ур—÷зноман—÷тнюютьс€ техн—÷ки тканн€ гобелен—÷в. ¬водитьс€ плет—÷нн€, в'€занн€ шнур—÷в, апл—÷кац—÷€, ажур —÷ т. —÷н. ѕоруч з традиц—÷йними матер—÷алами використовуютьс€ синтетичн—÷ волокна, шк—÷ра, металев—÷ плат—÷вки.

«а характером художньо-образного зм—÷сту гобелени 70тј‘80-х рок—÷в XX ст. можна под—÷лити на монументально-декоративн—÷, декоративн—÷, гобелени малих форм —÷ гобеленну м—÷н—÷атюру.

 р—÷м ручного ткацтва використову—‘тьс€ —÷ машинний спос—÷б виготовленн€ килим—÷в, килимових дор—÷жок, покривал тощо. Ќа двополотенному верстат—÷ з машиною ∆аккарда за годину виготовл€ють близько 6 м2 ворсового полотна. Ќа спец—÷альних аксм—÷нстерських верстатах ворсова поверхн€ утворю—‘тьс€ за допомогою комплекту трубок на снувальних валиках.

¬иготовленн€ килим—÷в механ—÷зованими килимоткацькими верстатами тј‘ це вже галузь художньо—„ промисловост—÷.

ѕ—÷сл€ тканн€ килимов—÷ вироби очищають, зм'€кшують каркас, надають ворсов—÷й поверхн—÷ полиску.

” р—÷зних техн—÷ках виконанн€ килимових вироб—÷в народн—÷ майстри дос€гли високо—„ майстерност—÷, вм—÷ли передбачити художн—÷ ефекти вироб—÷в.

“иполог—÷€. «а функц—÷ональним призначенн€м вид—÷л€ютьс€ килими: наст—÷нн—÷, наст—÷льн—÷, залавники, полавники, декоративн—÷ дор—÷жки, накидки на кр—÷сла тощо. «алежно в—÷д функц—÷онально—„ рол—÷ вир—÷шуютьс€ —÷ —„хн—÷й орнамент, композиц—÷€, колорит. «м—÷ст орнаментальних мотив—÷в, характер зображенн€ тј‘ важлива основа под—÷лу килим—÷в за окремими групами: з геометричним, рослинним, геометризовано-рослин-ним орнаментом; сюжетно-тематичн—÷. ƒом—÷нуюч—÷ мотиви орнаменту: ромби, розетки, кв—÷ти, кв—÷тков—÷ галузки, вазонки, дерева, птахи, качечки, людськ—÷ постат—÷ та —÷н. –озроблена ч—÷тка система —„хнього розташуванн€ на б—÷лому, чорному, коричневому, с—÷рому тл—÷. Ќайпоширен—÷ш—÷ композиц—÷—„: поперечно-смугаста, концентрична, с—÷тчаста —÷ вазонна. ¬ажливу роль в орнаментально-композиц—÷йн—÷й будов—÷ килим—÷в в—÷д—÷грають кайма, обрамуванн€, торочки тощо.

ѕол—÷функц—÷ональн—÷сть укра—„нських народних килимових вироб—÷в, л—÷жник—÷в, гобелен—÷в, техн—÷ка —„хнього виготовленн€, орнамент –∆ колорит тј‘ вза—‘мообгрунтовуюч—÷ фактори, €к—÷ створюють грунт ун—÷кального виду мистецтва, важливе художн—‘ надбанн€ укра—„нського народу.


¬»Ў»¬ ј


¬ишивка тј‘ найпоширен—÷ший вид народного декоративно-прикладного мистецтва, орнаментальне або сюжетне зображенн€ на тканинах, шк—÷р—÷, повст—÷, виконане р—÷зними ручними або машинними швами. ƒивовижне багатство художньо-емоц—÷йних р—÷шень укра—„нсько—„ народно—„ вишивки зумовлене р—÷знотипн—÷стю матер—÷ал—÷в, техн—÷к виконанн€ орнамент—÷в, композиц—÷й, колориту, €к—÷ мають численн—÷ локальн—÷ особливост—÷. ’удожн—‘ обдаруванн€ укра—„нського народу, вершини його мистецького хисту в повну силу ви€влен—÷ у вишитих творах. Ќема—‘ меж розма—„ттю —„хн—÷х художньо-виражальних засоб—÷в.

” розробц—÷ класиф—÷кац—÷—„ (д—÷ленн€ за певними сп—÷льними ознаками) —÷ типолог—÷—„ (д—÷ленн€ на групи, що в—÷дбивають сутт—‘в—÷ в—÷дм—÷нност—÷) вишивки досл—÷дники йшли за виразними основними ознаками: матер—÷ал —÷ техн—÷ка, орнамент, композиц—÷€, колорит, функц—÷онально-практичне призначенн€.

ћатер—÷али зумовлюють художн—÷й р—÷вень твору. «г—÷дно з призначенн€м вишивальн—÷ матер—÷али под—÷л€ютьс€ на два типи: 1) основа, на €к—÷й вишивають,тј‘ вовн€н—÷, лл€н—÷, полотн€н—÷, домашнього виробництва тканини, шк—÷ра, сукно та п—÷зн—÷ше тј‘ тканини фабричного виготовленн€: перкаль, коленкор, батист, китайка, кумач, бамбак, су раж, мусл—÷н, плис, шовк, шк—÷ра та —÷н.; 2) матер—÷ал, котрим вишивають: нитки ручно-пр€ден—÷ лл€н—÷, конопл€н—÷, вовн€н—÷; нитки фабричного виготовленн€ тј‘ запал, б—÷ль, кумач, вол—÷чка, гарус, зсукан—÷ вовн€н—÷ нитки "коцикї, шнури, шовк; металев—÷, золот—÷ та ср—÷бн—÷ нитки, корали, перли, коштовне кам—÷нн€, б—÷сер, металев—÷ пластинки тј‘ лел—÷тки, “—удзики, сап'€нов—÷ стр—÷чки тощо. ¬ишивальн—÷ матер—÷али поступово вдосконалювалис€. “ак, на зм—÷ну ручнопр€деним приходили нитки фабричного виготовленн€. ƒл€ окремих компонент—÷в од€гу та —÷нтер'ерних тканин використовували —÷нший матер—÷ал. ѕолотн€ний од€г переважно вишивали лл€ними, вовн€ними, ручнопр€деними нитками, бавовн€ними фабричного виготовленн€; вовн€ний тј‘ свити, кептар—÷, сердаки, гугл—÷, кр—÷м названих ниток, вишивали ще й шнурами, вовн€ними нитками фабричного виготовленн€ тј‘ вол—÷чкою; перем—÷тки тј‘ заполоччю, шовковими, ср—÷бними, золотими нитками; кожухи тј‘ вовною, сап'€новими стр—÷чками, шовком тощо. « середини XIX ст. дедал—÷ част—÷ше дл€ вишиванн€ використовували гарус, заполоч, а з початку XX ст.тј‘ нитки "ƒћ—ї, мул—÷не, б—÷сер, шовк тощо.

ѕриродн—÷, ф—÷зичн—÷, структурно-еластичн—÷ "астивост—÷, кольоров—÷ в—÷дт—÷нки, характер вза—‘мод—÷—„ цих двох вид—÷в матер—÷ал—÷в визначають художню €к—÷сть вишивки.  олективна мудр—÷сть народу пол€га—‘ у мистецькому хист—÷ згармон—÷зуванн€ р—÷зних вид—÷в матер—÷а--л—÷в, найвиразн—÷шого ви€вленн€ —„хньо—„ краси у двом—÷рн—÷й площин—÷ —÷ продуман—÷й пропорц—÷йност—÷ вишиваних в—÷зерунк—÷в —÷ проб—÷л—÷в тканини дл€ п—÷дсиленн€ емоц—÷йних акцент—÷в орнаменту, колориту.

“ворча винах—÷длив—÷сть, сила художньо—„ фантаз—÷—„ ви€влена у р—÷зноман—÷тних спо№обах використанн€ виб—÷лених —÷ невиб—÷лених ниток, рецепт—÷в фарбуванн€ лл€них, конопл€них, вовн€них вишивальних ниток природними —÷ х—÷м—÷чними барвниками.

„асто дл€ вишиванн€'одного в—÷зерунку використовували —÷ лл€н—÷ виб—÷лен—÷ нитки (¬лб—÷л—÷ї, "б—÷лкаї, "б—÷лизнаї, "б—÷ла б—÷лкаї тощо), —÷ нитки з с—÷равим, охристим в—÷дт—÷нком, —÷ бавовн€н—÷ нитки "памутьї, "заполочї, "заполї, —÷ вовн€н—÷ нитки ручного пр€д—÷нн€ й фабричного виготовленн€ тј‘ "вол—÷чкуї, "лучокї, гарус, металев—÷ золот—÷ й ср—÷бн—÷ нитки, б—÷сер тощо. ¬ишиванн€ р—÷зними за €к—÷стю й структурою шовковими, вовн€ними, металевими нитками посилювало рель—‘фн—÷сть в—÷зерунк—÷в, —„х об'—‘мно-просторове звучанн€.

«а матер—÷алом вишивки под—÷л€ютьс€ на основн—÷ типи: лл€на, вовною, шовком, золотом (ср—÷блом). «агальнопоширене в ус—÷х районах ”кра—„ни по—‘днанн€ матер—÷ал—÷в лежить в основ—÷ под—÷лу вишивок на окрем—÷ п—÷дтипи: золото-шовкова, вовн€но-памуто-ва тощо.

“ехн—÷ка. ”кра—„нська народна вишивка славитьс€ багатством техн—÷чного виконанн€. Ѕезперечно, слово вишивка походить в—÷д слова шити. Ќа думку досл—÷дник—÷в, давн€ назва вишивки тј‘ "шитиї, "шитвої, "шовї. ” народн—÷й терм—÷нолог—÷—„ вишивка ще й зараз назива—‘тьс€ "нашитт€мї, "пошитт€мї, "розшитт€мї, "прошитт€мї тощо.

Ўити, вишивати тј‘ це р—÷зними способами прот€гати, закр—÷плювати нитку, заволочену в голку, наносити ст—÷бки на тканину або шк—÷ру. ¬—÷д того, €к ц—÷ ст—÷бки прошивали тканину, €к вишивальна нитка л€гала на основу, через €к—÷ пром—÷жки (ск—÷льки ниток основи), чи були ст—÷бки пр€мими, нахиленими чи ск—÷сними, нат€гнутими чи в—÷льно постеленими на тканин—÷,тј‘ залежали в—÷дм—÷нност—÷, специф—÷ка виконанн€.

–езультати анал—÷зу збережених зразк—÷в вишивок Xтј‘XII ст. орнаментального й образотворчого гаптуванн€ (вишиванн€ золотом, ср—÷блом, шовком) да—‘ змогу вид—÷лити так—÷ техн—÷ки, €к "проколї, "шов по форм—÷ї, "шов в €линочкуї, "шов в прикр—÷пї. “ехн—÷ка гаптуванн€ "в проколї пол€га—‘ в тому, що металевою ниткою проколю—‘тьс€ основа тканини —÷ на лицьовому боц—÷ стел€тьс€ ст—÷бки. –—÷зноман—÷тн—÷сть густоти —÷ напр€мок —„хнього розташуванн€ створюють привабливу неоднор—÷дн—÷сть структур окремих елемент—÷в, мотив—÷в та форм.

“ехн—÷кою "шов по форм—÷ї (ск—÷сними ст—÷бками застелювались заокругленн€, хвил€ст—÷ обрамуванн€) та техн—÷кою "шов в €линочкуї тј‘ поверхневим нанесенн€м зустр—÷чно ск—÷сних ст—÷бк—÷в зображувалис€ галузки, вузьк—÷ стр—÷чки.

“ехн—÷ка "в прикр—÷пї пол€гала в тому, що металев—÷ нитки щ—÷льно накладали одна б—÷л€ одно—„ на тканину —÷ пришивали до основи тканини шовковими нитками. “акою ж техн—÷кою виконувалас€ вишивка перламутром, коралами, б—÷сером, шк—÷р€ними стр—÷чками, вовн€ними шнурами тощо. ” XVII ст. була поширена техн—÷ка "в прикр—÷пї по м'€к—÷й п—÷дстилц—÷, коли п—÷д металев—÷ нитки п—÷дстелювали м'€к—÷ лл€н—÷, шовков—÷, а також техн—÷ка "уприкр—÷пї по тверд—÷й п—÷дстилц—÷, коли п—÷д металев—÷ нитки п—÷дкладали

” р—÷зних техн—÷ках виконанн€ килимових вироб—÷в народн—÷ майстри дос€гли високо—„ майстерност—÷, вм—÷ли передбачити художн—÷ ефекти вироб—÷в.

“иполог—÷€. «а функц—÷ональним призначенн€м вид—÷л€ютьс€ килими: наст—÷нн—÷, наст—÷льн—÷, залавники, полавники, декоративн—÷ дор—÷жки, накидки на кр—÷сла тощо. «алежно в—÷д функц—÷онально—„ рол—÷ вир—÷шуютьс€ —÷ —„хн—÷й орнамент, композиц—÷€, колорит. «м—÷ст орнаментальних мотив—÷в, характер зображенн€ тј‘ важлива основа под—÷лу килим—÷в за окремими групами: з геометричним, рослинним, геометризовано-рослин-ним орнаментом; сюжетно-тематичн—÷. ƒом—÷нуюч—÷ мотиви орнаменту: ромби, розетки, кв—÷ти, кв—÷тков—÷ галузки, вазонки, дерева, птахи, качечки, людськ—÷ постат—÷ та —÷н. –озроблена ч—÷тка система —„хнього розташуванн€ на б—÷лому, чорному, коричневому, с—÷рому тл—÷. Ќайпоширен—÷ш—÷ композиц—÷—„: поперечно-смугаста, концентрична, с—÷тчаста —÷ вазонна. ¬ажливу роль в орнаментально-композиц—÷йн—÷й будов—÷ килим—÷в в—÷д—÷грають кайма, обрамуванн€, торочки тощо.

ѕол—÷функц—÷ональн—÷сть укра—„нських народних килимових вироб—÷в, л—÷жник—÷в, гобелен—÷в, техн—÷ка —„хнього виготовленн€, орнамент —÷ колорит тј‘ взаемообгрунтовуюч—÷ фактори, €к—÷ створюють грунт ун—÷кального виду мистецтва, важливе художн—‘ надбанн€ укра—„нського народу.


¬»Ў»¬ ј


¬ишивка тј‘ найпоширен—÷ший вид народного декоративно-прикладного мистецтва, орнаментальне або сюжетне зображенн€ на тканинах, шк—÷р—÷, повст—÷, виконане р—÷зними ручними або машинними швами. ƒивовижне багатство художньо-емоц—÷йних р—÷шень укра—„нсько—„ народно—„ вишивки зумовлене р—÷знотипн—÷стю матер—÷ал—÷в, техн—÷к виконанн€ орнамент—÷в, композиц—÷й, колориту, €к—÷ мають численн—÷ локальн—÷ особливост—÷. ’удожн—‘ обдаруванн€ укра—„нського народу, вершини його мистецького хисту в повну силу ви€влен—÷ у вишитих творах. Ќема—‘ меж розма—„ттю —„хн—÷х художньо-виражальних засоб—÷в.

” розробц—÷ класиф—÷кац—÷—„ (д—÷ленн€ за певними сп—÷льними ознаками) —÷ типолог—÷—„ (д—÷ленн€ на групи, що в—÷дбивають сутт—‘в—÷ в—÷дм—÷нност—÷) вишивки досл—÷дники йшли за виразними основними ознаками: матер—÷ал —÷ техн—÷ка, орнамент, композиц—÷€, колорит, функц—÷онально-практичне призначенн€.

[ћатер—÷али зумовлюють художн—÷й р—÷вень твору. «г—÷дно з призначенн€м вишивальн—÷ матер—÷али под—÷л€ютьс€ на два типи: 1) основа, на €к—÷й вишивають,тј‘ вовн€н—÷, лл€н—÷, полотн€н—÷, домашнього виробництва тканини, шк—÷ра, сукно та п—÷зн—÷ше тј‘ тканини фабричного виготовленн€: перкаль, коленкор, батист, китайка, кумач, бамбак, су раж, мусл—÷н, плис, шовк, шк—÷ра та —÷н.; 2) матер—÷ал, котрим вишивають: нитки ручно-пр€ден—÷ лл€н—÷, конопл€н—÷, вовн€н—÷; нитки фабричного виготовленн€ тј‘ запал, б—÷ль, кумач, вол—÷чка, гарус, зсукан—÷ вовн€н—÷ нитки "коцикї, шнури, шовк; металев—÷, золот—÷ та ср—÷бн—÷ нитки, корали, перли, коштовне кам—÷нн€, б—÷сер, металев—÷ пластинки тј‘ лел—÷тки, “—удзики, сап'€нов—÷ стр—÷чки тощо. ¬ишивальн—÷ матер—÷али поступово вдосконалювалис€. “ак, на зм—÷ну ручнопр€деним приходили нитки фабричного виготовленн€. ƒл€ окремих компонент—÷в од€гу та —÷нтер'—‘рних тканин використовували —÷нший матер—÷ал. ѕолотн€ний од€г переважно вишивали лл€ними, вовн€ними, ручнопр€деними нитками, бавовн€ними фабричного виготовленн€; вовн€ний тј‘ свити, кептар—÷, сердаки, гугл—÷, кр—÷м названих ниток, вишивали ще й шнурами, вовн€ними нитками фабричного виготовленн€ тј‘ вол—÷чкою; перем—÷тки тј‘ заполоччю, шовковими, ср—÷бними, золотими нитками; кожухи тј‘ вовною, сап'€новими стр—÷чками, шовком тощо. « середини XIX ст. дедал—÷ част—÷ше дл€ вишиванн€ використовували гарус, заполоч, а з початку XX ст.тј‘ нитки "ƒћ—ї, мул—÷не, б—÷сер, шовк тощо.

ѕриродн—÷, ф—÷зичн—÷, структурно-еластичн—÷ "астивост—÷, кольоров—÷ в—÷дт—÷нки, характер вза—‘мод—÷—„ цих двох вид—÷в матер—÷ал—÷в визначають художню €к—÷сть вишивки.  олективна мудр—÷сть народу пол€га—‘ у мистецькому хист—÷ згармон—÷зуванн€ р—÷зних вид—÷в матер—÷а-. л—÷в, найвиразн—÷шого ви€вленн€ —„хньо—„ краси у двом—÷рн—÷й площин—÷ —÷ продуман—÷й пропорц—÷йност—÷ вишиваних в—÷зерунк—÷в —÷ проб—÷л—÷в тканини дл€ п—÷дсиленн€ емоц—÷йних акцент—÷в орнаменту, колориту.

“ворча винах—÷длив—÷сть, сила художньо—„ фантаз—÷—„ ви€влена у р—÷зноман—÷тних способах використанн€ виб—÷лених —÷ невиб—÷лених ниток, рецепт—÷в фарбуванн€ лл€них, конопл€них, вовн€них вишивальних ниток природними —÷ х—÷м—÷чними барвниками.

„асто дл€ вишиванн€ *одного в—÷зерунку використовували —÷ лл€н—÷ виб—÷лен—÷ нитки (¬лб—÷л—÷ї, "б—÷лкаї, "б—÷лизнаї, "б—÷ла б—÷лкаї тощо), —÷ нитки з с—÷равим, охристим в—÷дт—÷нком, —÷ бавовн€н—÷ нитки "памутьї, "заполочї, "заполї, —÷ вовн€н—÷ нитки ручного пр€д—÷нн€ й фабричного виготовленн€ тј‘ "вол—÷чкуї, "лучокї, гарус, металев—÷ золот—÷ й ср—÷бн—÷ нитки, б—÷сер тощо. ¬ишиванн€ р—÷зними за €к—÷стю й структурою шовковими, вовн€ними, металевими нитками посилювало рель—‘фн—÷сть в—÷зерунк—÷в, —„х об'—‘мно-просторове звучанн€.

«а матер—÷алом вишивки под—÷л€ютьс€ на основн—÷ типи: лл€на, вовною, шовком, золотом (ср—÷блом). «агальнопоширене в ус—÷х районах ”кра—„ни по—‘днанн€ матер—÷ал—÷в лежить в основ—÷ под—÷лу вишивок на окрем—÷ п—÷дтипи: золото-шовкова, вовн€но-памуто-ва тощо.

“ехн—÷ка. ”кра—„нська народна вишивка славитьс€ багатством техн—÷чного виконанн€. Ѕезперечно, слово вишивка походить в—÷д слова шити. Ќа думку досл—÷дник—÷в, давн€ назва вишивки тј‘ "шитиї, "шитвої, "шовї. ” народн—÷й терм—÷нолог—÷—„ вишивка ще й зараз назива—‘тьс€ "нашитт€мї, "пошитт€мї, "розшитт€мї, "прошитт€мї тощо.

Ўити, вишивати тј‘ це р—÷зними способами прот€гати, закр—÷плювати нитку, заволочену в голку, наносити ст—÷бки на тканину або шк—÷ру. ¬—÷д того, €к ц—÷ ст—÷бки прошивали тканину, €к вишивальна нитка л€гала на основу, через €к—÷ пром—÷жки (ск—÷льки ниток основи), чи були ст—÷бки пр€мими, нахиленими чи ск—÷сними, нат€гнутими чи в—÷льно постеленими на тканин—÷,тј‘ залежали в—÷дм—÷нност—÷, специф—÷ка виконанн€.

–езультати анал—÷зу збережених зразк—÷в вишивок Xтј‘XII ст. 'орнаментального й образотворчого гаптуванн€ (вишиванн€ золотом, ср—÷блом, шовком) да—‘ змогу вид—÷лити так—÷ техн—÷ки, €к "проколї, "шов по форм—÷ї, "шов в €линочкуї, "шов в прикр—÷пї. “ехн—÷ка гаптуванн€ "в проколї пол€га—‘ в тому, що металевою ниткою проколю—‘тьс€ основа тканини —÷ на лицьовому боц—÷ стел€тьс€ ст—÷бки. –—÷зноман—÷тн—÷сть густоти —÷ напр€мок —„хнього розташуванн€ створюють привабливу неоднор—÷дн—÷сть структур окремих елемент—÷в, мотив—÷в та форм.

“ехн—÷кою "шов по форм—÷ї (ск—÷сними ст—÷бками застелювались заокругленн€, хвил€ст—÷ обрамуванн€) та техн—÷кою "шов в €линочкуї тј‘ поверхневим нанесенн€м зустр—÷чно ск—÷сних ст—÷бк—÷в зображувалис€ галузки, вузьк—÷ стр—÷чки.

“ехн—÷ка "в прикр—÷пї пол€гала в тому, що металев—÷ нитки щ—÷льно накладали одна б—÷л€ одно—„ на тканину —÷ пришивали до основи тканини шовковими нитками. “акою ж техн—÷кою виконувалас€ вишивка перламутром, коралами, б—÷сером, шк—÷р€ними стр—÷чками, вовн€ними шнурами тощо. ” XVII ст. була поширена техн—÷ка "в прикр—÷пї по м'€к—÷й п—÷дстилц—÷, коли п—÷д металев—÷ нитки п—÷дстелювали м'€к—÷ лл€н—÷, шовков—÷, а також техн—÷ка "уприкр—÷пї по тверд—÷й п—÷дстилц—÷, коли п—÷д металев—÷ нитки п—÷дкладали картон. ¬ укра—„нському сюжетному гаптуванн—÷ ц—÷ техн—÷ки можна побачити на плащаниц€х, ризах, покровах, зав—÷сах тощо. ’удожн—‘ звучанн€ п—÷дсилювалос€ введенн€м др—÷бненьких ск—÷сних ст—÷бк—÷в на п—÷дстеленн—÷ тј‘ "шов по мотузц—÷ї, пр€мих ст—÷бк—÷в часто в шаховому пор€дку тј‘ "панцерний шовї. ” сюжетних зображенн€х тј‘ обличч€, руки тј‘ вишивали шовковими нитками плоск—÷сно, густо, гладенько застел€ючи площини р—÷зними, зг—÷дно з формою, ст—÷бками тј‘ "—‘двабний шовї.

”продовж стол—÷ть дом—÷нуючими способами вишиванн€ було нанесенн€ вишивальною ниткою пр€мих, ск—÷сних, зустр—÷чно-ск—÷сних ст—÷бк—÷в. ÷—÷ три способи накладанн€ розвивалис€ по-р—÷зному в певних середовищах, у творчост—÷ вишивальниць у пом—÷щицьких, двор€нських, монастирських, м—÷ських майстерн€х та в народн—÷й творчост—÷.

–езультати анал—÷зу датованих вишивок XVIIтј‘XIX ст., виконаних ручнопр€же-ними лл€ними, вовн€ними нитками, заполоччю тощо, да—‘ змогу вид—÷лити два основних методи нанесенн€ ст—÷бк—÷в вишивально—„ нитки на основу: двосторонн—÷й —÷ односторонн—÷й.

ƒвосторонньо на тканину нанос€тьс€ ст—÷бки такими техн—÷ками: переб—÷р, штап—÷вка, "позад голкиї, двосторонн€ гладь, стебелевий шов, сосн—÷вка, штап—÷вка, р—÷зн—÷ техн—÷ки виколюванн€, вир—÷зуванн€, мереженн€, рубцюванн€, обметанн€ тощо. ¬они в—÷дом—÷ в ус—÷х област€х ”кра—„ни, але вир—÷зуванн€ набуло особливого поширенн€ на ѕолтавщин—÷, а штап—÷вка тј‘ на ¬—÷нничин—÷ —÷ т. —÷н.

Ќе менш р—÷зноман—÷тн—÷ на територ—÷—„ ”кра—„ни —÷ техн—÷ки одностороннього вишиванн€, тобто нанесенн€ вишивальних ст—÷бк—÷в з виворотного або лицевого боку тканини. ¬ишиванн€ з виворотного боку (низинка, занизуванн€) тј‘ це посл—÷довне прот€ганн€ вишивально—„ нитки в—÷д одного к—÷нц€ тканини до другого, п—÷д час €кого застел€—‘тьс€ певна к—÷льк—÷сть ниток основи поперем—÷нно один раз тј‘ з виворотного, а другий тј‘ з лицевого боку. ¬насл—÷док цього на виворотн—÷й сторон—÷ тканини утворю—‘тьс€ в—÷зерунок зворотний, тобто негативний тому, що —‘ на лицев—÷й сторон—÷. ¬—÷дома поперечна, поздовжн€, —÷з замочками, "розкв—÷тченаї низинка.

”кра—„нськ—÷ вишивальниц—÷ пост—÷йно збагачували, розробл€ли нов—÷ техн—÷ки поверхневого вишиванн€ з лицевого боку. ƒо них належать: поверхниц€, набируванн€, кафасор, двоб—÷чна штап—÷вка, верхоплут, б—÷гунець, плет—÷нка, к—÷ска, рет€зь, хрестик, "через чисницюї, ланцюжок-тамбур, "кучер€миї, парами, рушниковий, городоцький, бавничковий шов, вибиранн€ тощо.

Ќазван—÷ техн—÷ки тј‘ найтипов—÷ш—÷ у вишивальному мистецтв—÷ укра—„нського народу. ¬они не вичерпують усього багатства вишиванн€, —„х р—÷зн—÷ типи збагачують локальн—÷ п—÷дтипи, групи, в—÷дом—÷ в кожному район—÷, нав—÷ть в окремих селах}  р—÷м цього, —÷ндив—÷дуальна творч—÷сть вишивальниць, "легк—÷стьї рук вплива—‘ “—„а~€1дшнн—÷сть виконанн€ одних —÷ тих самих техн—÷к вишиванн€, €к—÷ зм—÷нювалис€ залежно в—÷д призначенн€, матер—÷ал—÷в, розм—÷р—÷в, форми, кольору вироб—÷в.

”кра—„нськ—÷й народн—÷й вишивц—÷ притаманн—÷ м—÷н—÷атюрн—÷сть, чистота виконанн€, ювел—÷рний характер. ƒуже часто вишивки вигл€дають однаково €к з лицево—„, так —÷ з виворотно—„ сторони, в—÷др—÷зн€ючись ц—÷кавими акцентами зеркально—„ симетр—÷—„. ƒосл—÷дники стверджують, що за техн—÷ками вишиванн€ на ”кра—„н—÷ розр—÷зн€ютьс€ близько 100 тип—÷в вишивок.

¬—÷д техн—÷ки вишиванн€ значною м—÷рою залежить характер трактуванн€ орнаментальних мотив—÷в, —„х композиц—÷йне, колористичне р—÷шенн€, структурно-пластичн—÷ акценти. ” розробц—÷ орнаменту вишивальниц—÷ йшли в—÷д окремих простих елемент—÷в до найскладн—÷ших мотив—÷в, комплекс—÷в.

¬ишивка тј‘ ун—÷кальне мистецтво народно—„ граф—÷ки, вона зберегла у соб—÷ багатов—÷кову культуру декоративно—„ л—÷н—÷—„. —т—÷бки-л—÷н—÷—„ тј‘ пр€м—÷ по горизонтал—÷ або вертикал—÷, д—÷агонал—÷ тј‘ основа творенн€ складних орнаментальних форм.

¬ишивка розгл€да—‘тьс€ €к один —÷з вид—÷в живописного мистецтва. јнал—÷з ср—÷бл€стих перелив—÷в вишивки б—÷лими нитками на б—÷лому тл—÷, дзв—÷нких звучань вишивки червоними —÷ б—÷лими, червоними —÷ син—÷ми, червоними —÷ чорними нитками, барвисто—„ соковитост—÷ багатокол—÷рно—„ гами да—‘ змогу стверджувати, що у ц—÷й галуз—÷ всеб—÷чно розкрилос€ колористичне обдаруванн€ народних майстринь. ¬ид—÷л€—‘тьс€ однокол—÷рна, двокол—÷рна, багатокол—÷рна вишивка тј‘ орнаментальна скарбниц€ колективного ген—÷€. ” н—÷й вт—÷лен—÷ чудеса народно—„ фантаз—÷—„ тј‘ геометризований метод зображенн€ краси земл—÷, природи, сонц€, людини.

«а зм—÷стом —÷ формою орнаментальних мотив—÷в вишивка переважно под—÷л€—‘тьс€ на геометричну, рослинну, зооморфну, орн—÷томорфну та антропоморфну. Ќайпоширен—÷ш—÷ мотиви у традиц—÷йному геометричному орнамент—÷ вишивок тј‘ пр€м—÷, ск—÷сн—÷, ламан—÷ й зубчаст—÷ л—÷н—÷—„, зигзаги, меандри, плет—÷нки, ромби, квадрати, трикутники, розетки, хрести, зубц—÷. —л—÷д п—÷дкреслити р—÷зноман—÷тн—÷сть геометричних в—÷зерунк—÷в, гармон—÷ю —÷ вза—‘мозв'€зок ус—÷х елемент—÷в, ч—÷тку ритм—÷чн—÷сть л—÷н—÷й, окреслень.

–ослинний орнамент характеризу—‘тьс€ розма—„тт€м зображень кв—÷т—÷в, лист€, кв—÷ткових галузок, дерев тощо. «ооморфн—÷ (птахи, орли, п—÷вники, зозульки) й антропоморфн—÷ (зображенн€ людини) мотиви здеб—÷льшого геометризован—÷, п—÷дпор€дкован—÷ дом—÷нуючим рослинним або геометричним мотивам. —южетна вишивка б—÷льш поширена у культових виробах.

” XIX ст. мотиви арха—„чного типу, наприклад, богин—÷-берегин—÷, зазнають активних зм—÷н, доповнюютьс€ новими елементами, збагачуютьс€ засоби —„х техн—÷чного виконанн€. ¬—÷дбуваютьс€ зм—÷ни в кольоровому р—÷шенн—÷ (перевага пол—÷хромност—÷), складн—÷ процеси переходу в—÷д ч—÷тких геометричних до геометризовано-рослинних форм (водночас тј‘ сп—÷вм—÷рн—÷сть —÷снуванн€ нав—÷ть в одних в—÷зерунках).

—еред розма—„тих вар—÷ант—÷в композиц—÷йного вир—÷шенн€ вишивок переважають стр—÷чкова, букетна, "вазоннаї композиц—÷—„. ƒещо меншого застосуванн€ набула розеткова —÷ шахова системи розм—÷щенн€ вишитих орнаментальних мотив—÷в.

¬ишивка в—÷дбива—‘ живописну, граф—÷чну й орнаментально-композиц—÷йну культуру народу. –азом з тим вона —‘ результатом €к матер—÷ально-практично—„, так —÷ духовно—„ д—÷€льност—÷ людей. ” н—÷й м—÷ститьс€ —÷нформац—÷€ про орнамент, композиц—÷ю, колорит, вона охоплю—‘ —÷ сферу знань, естетичн—÷ погл€ди, смаки, а також звича—‘во-обр€дов—÷ аспекти, етичн—÷ переконанн€ тощо.

јле найб—÷льше значенн€ мають естетична й п—÷знавальна функц—÷—„ вишивки. „ерез систему орнаменту, кольору передаютьс€ складн—÷ аспекти св—÷торозум—÷нн€ та св—÷тосприйн€тт€ навколишнього св—÷ту. ¬ишивка активно викону—‘ комун—÷кац—÷йну функц—÷ю тј‘ зорову передачу —÷нформац—÷—„ в—÷д покол—÷нн€ до покол—÷нн€, в—÷д митц€ до митц€. —л—÷д вид—÷лити також св€тково-знакову, символ—÷чну функц—÷ю вишивки, передус—÷м вишивку хоругв, знамен.

¬ишивка сво—‘р—÷дно виступа—‘ у складн—÷й систем—÷ —÷нших фактор—÷в, передус—÷м мови тј‘ €к ознака —„—„ приналежност—÷ до творц—÷в одн—÷—‘—„ етн—÷чно—„ групи людей. ” н—÷й правом—÷рно виступають не т—÷льки нац—÷онально-специф—÷чн—÷ ознаки, а й загальнолюдськ—÷. ¬ишивка входить до системи м—÷жлюдсько—„ комун—÷кац—÷—„, це мистецтво зрозум—÷ле дл€ вс—÷х. ¬ивченн€ —„—„ у системних структурах орнаментально-композиц—÷йного вир—÷шенн€, функц—÷ональних речей да—‘ змогу визначити в—÷дм—÷нн—÷ ознаки, специф—÷ку художньо—„ образност—÷ вишивок од€гового, —÷нтер'—‘рного, обр€дового призначенн€.

“иполог—÷€ вишитих вироб—÷в. ¬ишивка од€гу, давн€ сх—÷днослов'€нська традиц—÷€, набула особливого розвитку на ”кра—„н—÷ у XVIIIтј‘XIX ст. Ќа цей час сформувалис€ комплекси укра—„нського народного чолов—÷чого й ж—÷ночого од€гу. ¬ишивка од€гу об'—‘дну—‘ типи, п—÷дтипи, групи вишивок, €к—÷ р—÷зн€тьс€ зм—÷стом орнаментальних мотив—÷в, характером композиц—÷й, кольором, матер—÷алом —÷ техн—÷кою виконанн€. –∆снують численн—÷ локальн—÷ розб—÷жност—÷. ”продовж в—÷к—÷в визначилис€ переважно стал—÷ принципи розм—÷щенн€ вишивок на головних уборах, нат—÷льному, нагрудному, по€сному, верхньому од€з—÷, взутт—÷.

¬ишивка головних убор—÷в (стр—÷чок, перем—÷ток, хустин, бавниць, капелюх—÷в, шапок) характеризу—‘тьс€ ориг—÷нальною композиц—÷—‘ю. —тр—÷чки вишивали р€дами пишних кв—÷т—÷в, складних геометричних мотив—÷в або ламаною чи хвил€стою гнучкою л—÷н—÷—‘ю, у вгинах €ко—„ розташован—÷ кв—÷ти, а на виступах тј‘ листочки, пуп'€нки.

ѕерем—÷тки-обруси вишивали широкими смугами геометричних та геометризовано-рослинних мотив—÷в по кра€х та в налобн—÷й частин—÷. ћатер—÷ал: заполоч, шовк, гарус, б—÷сер тощо.

ќч—÷пки, кибалки вид—÷л€ютьс€ переважно суц—÷льно вишитими складними розетковими композиц—÷йними мотивами, розм—÷щеними по кра€х у вигл€д—÷ кайми, в кутах —÷ на вс—÷й площин—÷ у розетковому або стр—÷чковому план—÷. ћатер—÷ал: заполоч, шовк.

” чолов—÷чих капелюхах вишивали горизонтальну стр—÷чку м—÷ж крисами —÷ чолом-ком. „асто пришивали об'—‘мно-виступаюч—÷ кольоров—÷ стр—÷чки, "черв'€чкиї, китиц—÷ —÷ т. —÷н.

Ўапки-магерки вишивали гарусом, заполоччю червоного, б—÷лого кольору, —÷з вкрапленн€м син—÷х, зелених ниток. “ехн—÷ка: стебн—÷вка, ланцюжок. ћотиви: розетки, круги, зубц—÷ (р€дами в налобн—÷й та наушн—÷й частинах).

¬ишивка головних убор—÷в тј‘ важливий художн—÷й акцент в композиц—÷йн—÷й ц—÷л—÷сност—÷ народного од€гу.

¬ишивка сорочок вид—÷л€—‘тьс€ лог—÷чн—÷стю розташуванн€, особливим багатством вишивальних техн—÷к. «давна сорочц—÷ припису—‘тьс€ чар—÷вна сила, з нею пов'€зана низка пов—÷р'—„в, звича—„в, обр€д—÷в. —орочка розгл€да—‘тьс€ €к "дв—÷йникї людини, що —„—„ носить. —орочка наближала до т—÷ла, —÷ —„—„ здавна вишивали, над—÷л€ючи маг—÷чними символами тј‘ знаками, щоб була берегинею.

” ж—÷ночих сорочках вишивали ком—÷ри, пазухи, подоли, рукави, у чолов—÷чих тј‘ ком—÷ри, манжети, ман—÷жки, дуже р—÷дко полики.  р—÷й сорочок, еволюц—÷€ народного моделюванн€ впливали на принципи розм—÷щенн€ вишивки на окремих частинах сорочок. “ак, на вузьких обшивках чолов—÷чих сорочок (рубц€х при ши—„, сто€чих ком—÷рах) стр—÷чкове розташуванн€ вишивки за вс—÷—‘ю довжиною, а на в—÷дкладених ком—÷рах часто вишит—÷ т—÷льки передн—÷ кра—„ —÷ переважа—‘ центрична, розетково-галузева композиц—÷€. Ќа передн—÷й п—÷лц—÷ сорочок вишивали пазухи: 1) вертикальн—÷ суц—÷льн—÷ смуги, вишит—÷ обаб—÷ч близько розр—÷зу пазухи; 2) дв—÷ паралельн—÷ вертикальн—÷ стр—÷чки, вишит—÷ на в—÷дстан—÷ 2тј‘3 см в—÷д зарубленого розр—÷зу пазухи; 3) суц—÷льна вертикальна смуга, виконана на прав—÷й половин—÷ пазухи. Ќаприк—÷нц—÷ XIX ст. внизу розр—÷зу пазухи почали нашивати пр€мокутн—÷ клинц—÷, де вишивка розташовувалас€ у горизонтальному напр€мку, обрамовуючи вертикальн—÷ смуги, виконан—÷ уздовж розр—÷зу пазухи. ƒуже р—÷дко у ж—÷ночих сорочках на передн—÷й п—÷лц—÷ в нагрудн—÷й частин—÷ вишивали кр—÷м пазухи дв—÷ горизонтальн—÷ смуги тј‘ в—÷д розр—÷зу аж до рукав—÷в. “ак—÷ сорочки зустр—÷чаютьс€ на «ах—÷дному ѕол—÷сс—÷. ƒл€ «акарпатт€, Ѕойк—÷вщини характерна вишивка на др—÷бному р€суванн—÷ при обшивц—÷ ком—÷ра у нагрудн—÷й частин—÷ тј‘ бриж—÷. Ќа сорочках «ах—÷дного ѕод—÷лл€, Ѕуковини вишивали погрудки тј‘ дв—÷ вертикальн—÷ стр—÷чки, розм—÷щен—÷ на в—÷дстан—÷ до 7 см в—÷д розр—÷зу пазухи до низу станка. “ак—÷ стр—÷чки робили —÷ на плечах сорочки.

¬ишит—÷ рукави за характером розташуванн€ в—÷зерунк—÷в под—÷л€ютьс€ на так—÷ основн—÷ групи: 1) вишита верхн€ частина тј‘ уставки (полики) —÷ манжет; 2) вишит—÷ т—÷льки уставки; 3) вишивка розм—÷щена на вс—÷й —„х площин—÷.

¬ершин художньо—„ досконалост—÷ народн—÷ майстрин—÷ дос€гли у вишиванн—÷ уставок. ÷е дом—÷нуючий акцент не т—÷льки вишивки рукав—÷в, а й ус—÷—‘—„ сорочки. Ћог—÷чно продумане розташуванн€ пр€мокутно—„ площини уставки, висотою переважно до 15 см, шириною до 35 см на сам—÷й видн—÷й верхн—÷й частин—÷ рукав—÷в.

”ставки барвистими стр—÷чками горизонтально перес—÷кають вертикальну площину рукав—÷в нижче п—÷допл—÷ч, виразно вид—÷л€ючись в конструкц—÷—„ сорочок, легко прогл€даютьс€ в круговому аспект—÷.

¬ишивка манжет—÷в тј‘ "чохл—÷вї, "дуд—÷вї, "михалокї, "зап'€ст€ї залежить в—÷д —„хньо—„ форми. ќднор€дними стр—÷чками розм—÷щен—÷ орнаментальн—÷ мотиви на вузьких обшивках. Ќа манжетах вишивались —÷ к—÷лькар€дов—÷ смуги, часто з переходом у др—÷бн—÷ складочки рукав—÷в. «устр—÷чаютьс€ манжети, вишит—÷ т—÷льки на кра€х. ”р—÷зноман—÷тню—‘ вишивку манжет—÷в —„х обметуванн€, обкиданн€, петлюванн€. ÷—÷кава вишивка на брижах тј‘ з—÷браних горизонтальною стр—÷чкою на в—÷дстан—÷ 8тј‘10 см в—÷д обметаного краю.

Ќа подолах дод—÷льних сорочок виконували горизонтальн—÷ смуги з мережаними рубц€ми. «устр—÷чаютьс€ сорочки з бочками тј‘ в них низом при розр—÷зах —‘ вертикальн—÷ смуги, висотою до 12 см. ¬ишивка подол—÷в сорочок несе вагоме художн—‘ навантаженн€, вона обрамову—‘, композиц—÷йне завершу—‘ систему вишивки сорочки.

Ќагрудний од€г тј‘ пр€моспинний, приталений, короткий, з рукавами —÷ без рукав—÷в тј‘ мережили вертикальними смугами на полах, при нагрудному розр—÷з—÷ на проймах —÷ горизонтальними тј‘ знизу пол—÷в, спинки —÷ рукав—÷в. ¬ид—÷л€—‘тьс€ вишивка-стебн—÷вка у нагрудн—÷й частин—÷ рукав—÷в центральних областей ”кра—„ни. —во—‘р—÷дна вишивка гуцульських безрукавок тј‘ кептар—÷в, —„хн—÷ поли вишит—÷ складними стр—÷чками, а в кутах пол—÷в при бокових швах, на спинц—÷ розташован—÷ розетков—÷ або центрально-променист—÷ композиц—÷—„. „асто на спин—÷ кептар—÷в м—÷ж вир—÷зами пройми тј‘ зооморфн—÷ та антропоморфн—÷ мотиви у складному обрамуванн—÷.

¬ишивка по€сного од€гу (запасок, сп—÷дниць) вид—÷л€—‘тьс€ стр—÷чковим характером розташуванн€ мотив—÷в у нижн—÷й частин—÷. ” р—÷зних вар—÷антах ритм—÷чного повторенн€ виконан—÷ мотиви розеток, зубц—÷в, кв—÷т—÷в, г—÷лочок, деревець тощо.

 ожухи вишивали широкими горизонтальними смугами знизу на рукавах,у дол—÷шн—÷й частин—÷ та вертикально на прав—÷й п—÷лц—÷. ѕереважа—‘ вишивка концентричнихабо вазонково-галузкових композиц—÷й в кут—÷ право—„ п—÷лки тј‘ п—÷днар—÷жник—÷в. ” кожухахз в—÷др—÷зною спинкою мережили смуги на спин—÷ (над л—÷н—÷—‘ю тал—÷—„), б—÷л€ розр—÷з—÷в кишеньта на рукавах.*

¬ишивка верхнього плечового од€гу (свит, сердак—÷в, гугл—÷в тощо) характеризу—‘тьс€ складними орнаментальними композиц—÷€ми на спин—÷, при по€с—÷, полах, рукавах, в—÷длогах тощо.

 ожному видов—÷ од€гу, окремим його компонентам в—÷дпов—÷да—‘ визначена техн—÷ка виконанн€, матер—÷ал, комплекси орнаментальних мотив—÷в. ¬ишивка складн—÷ша й багатша на центральних площинах рукав—÷в сорочок, полах кабат—÷в, безрукавок, кожух—÷в, свит, у рогах хустин, кра€х перем—÷ток, внизу запасок. ¬—÷др—÷зн€—‘тьс€ вишивка ж—÷ночого, чолов—÷чого, дит€чого од€гу, а також вес—÷льного, дл€ щоденно—„ прац—÷, на св€то —÷ на смерть.

ƒотриманн€ цього принципу обов'€зкове в прац—÷ вишивальниць, €к—÷ ч—÷тко вид—÷л€ли специф—÷ку художн—÷х прийом—÷в, р—÷зних техн—÷к, залежно в—÷д —„—„ застосуванн€ на р—÷зних частинах од€гу.

¬ишивка тканин —÷нтер'—‘рно-обр€дового призначенн€ мав специф—÷чн—÷ художн—÷ засоби, —„—„ художн€ образн—÷сть зумовлена функц—÷ональною роллю декоруванн€ —÷нтер'—‘ру, емоц—÷йно-символ—÷чною роллю.

–ушники тј‘ найпоширен—÷ша типолог—÷чна група тј‘ в—÷д—÷гравали важливу роль у с—÷мейному та громадському житт—÷. ¬они були необх—÷дним атрибутом п—÷д час урочистих под—÷й, зустр—÷ч—÷ гостей, закладанн€ нових житлових та громадських буд—÷вель, в—÷дзначенн€ народженн€ дитини, сватанн€, вес—÷лл€, похоронних обр€д—÷в. ” народ—÷ збереглас€ споконв—÷чна в—÷ра у житт—‘дайну силу рушник—÷в, —„х символ—÷чне значенн€ у людському житт—÷. ƒосл—÷дники стверджують, що у далекому минулому п—÷д час поганських св€т д—÷вчата прикрашали рушниками г—÷лки дерев. «ображуван—÷ на рушниках ромби, розетки, квадрати символ—÷зували сонце, землю, рослини, —„м вклон€лись €к €вищам, котр—÷ дають житт€, обер—÷гають в—÷д р—÷зних б—÷д, страждань, злих сил. ÷ентральний кут хати тј‘ покутт€ тј‘ споконв—÷чне м—÷iе дл€ поганських убрус—÷в, а полотно в—÷д—÷гравало роль —÷конно—„ дошки, на нього наносили св€щенн—÷ поганськ—÷ зображенн€, €к—÷ передували —÷конам 6.

–ушники, вишит—÷ р—÷зними нитками (шовк, б—÷л—÷, памуть, золот—÷, ср—÷бл—÷, б—÷сер тощо), мають певн—÷ типи композиц—÷й, р—÷зн€тьс€ техн—÷чним виконанн€м, кольоровим вир—÷шенн€м. Ќа ѕолтавщин—÷,  и—„вщин—÷, „ерн—÷г—÷вщин—÷ рушники вишивали переважно так званими рушниковими швами, де по—‘днан—÷ так—÷ техн—÷ки, €к стебн—÷вка тј‘ просо, полтавська гладь, шахматка, стебелевий шов —÷ т. —÷н. « середини XIX ст. почали використовувати настил, гладь, вир—÷зуванн€, "через чисницюї; на ѕод—÷лл—÷ тј‘ пр€му гладь, "качалочкуї, низь; на ¬олин—÷ тј‘ занизуванн€; на ’арк—÷вщин—÷, —умщин—÷ тј‘ двосторонню гладь, настилуванн€; на п—÷вдн—÷ ”кра—„ни тј‘ хрестик, гладь —÷ под. ѕереважають доцентричне розташуванн€ дерев житт€, кв—÷ткових вазон—÷в та стр—÷чковий уклад мотив—÷в в поперечн—÷ смуги. –—÷дше зустр—÷чаютьс€ рушники з орнаментальною смугою при одн—÷й широк—÷й сторон—÷.

—катертини вишивали на центральн—÷й площин—÷ —÷ кайм—÷ з чотирьох бок—÷в, т—÷льки по кайм—÷; двома-трьом'а р€дами т—÷льки у вужчих кра€х.

ѕ—÷лки, плати, хустини на в—÷дм—÷ну в—÷д хустин тј‘ головних убор—÷в мають —÷нше, —÷нтер'—‘рно-побутове, обр€дове призначенн€. Ќевипадковим —‘ пр€м—÷ аналог—÷—„ вишивок за орнаментальним, техн—÷чним, композиц—÷йним, колористичним р—÷шенн€м з вишивкою тканин —÷нтер'—‘рного призначенн€, зокрема рушник—÷в, скатертин.

–—÷дше побутували б—÷л—÷ простирадла, до одного краю €ких пришит—÷ лиштви тј‘ п—÷дзори. ÷е полотнища (2 м X 40 см), вишит—÷ в орнаментальн—÷ р€ди з розеток, хвил€стих стр—÷чок або др—÷бних кв—÷ткових галузок.

¬ишивка на наволочках розташована переважно з одного боку на прошвах. Ќа дит€чих подушках центрально-кругова композиц—÷€ тј‘ переважно по центральн—÷й частин—÷ верхньо—„ площини наволочки. Ќа «акарпатт—÷ поширен—÷ два принципи вишивок: р€дове з двох стор—÷н наволочки —÷ один звеличений ромб-розетка по верхн—÷й центральн—÷й площин—÷.

¬ишивки на тканинах —÷нтер'—‘рного й обр€дового призначенн€ в—÷др—÷зн€ютьс€ продуманою конструктивн—÷стю. ¬—÷зерунки переважно в усталеному пор€дку: на центральн—÷й площин—÷, по кра€х, з бок—÷в, по к—÷нц€х з урахуванн€м —„х доброго огл€ду.

Ѕ—÷лий кол—÷р тканини, виб—÷лених ниток, а також червоно-син—÷, багатокол—÷рн—÷ в—÷зерунки збагачували живу гру св—÷тлот—÷ней у вишивках, €к—÷ €русами спадали на л—÷жках, жердц—÷, столах, ст—÷нах, посилювали —„х звучанн€ в —÷нтер'—‘р—÷ хат, культових прим—÷щень.


¬'я«јЌЌя


¬'€занн€ тј‘ вид народного декоративного мистецтва, виготовленн€ в-'€заного полотна й окремих вироб—÷в вигинанн€м безперервно—„, ц—÷л—÷сно—„ нитки у петл€х, що по-р—÷зному перепл—÷таютьс€ м—÷ж собою.

“ехнолог—÷чн—÷ особливост—÷. ћатер—÷ал: нитки ручнопр€ден—÷ лл€н—÷, конопл€н—÷, вовн€н—÷, фабричного виготовленн€ (шовков—÷, бавовн€н—÷, вовн€н—÷, металев—÷, синтетичн—÷ тощо). ¬'€занн€ зд—÷йсню—‘тьс€ гачком (дерев'€ним або металевим), спиц€ми —÷ спец—÷альними машинами тј‘ в'€зальними або трикотажними. «алежно в—÷д засоб—÷в, за допомогою €ких виготовл€ютьс€ вироби, в'€занн€ под—÷л€—‘тьс€ на два типи: ручне (гачком або спиц€ми) —÷ машинне.

Ќародн—÷ майстри розробили численн—÷ вар—÷анти техн—÷чного виконанн€ плетених вироб—÷в. –учне в'€занн€ гачком зд—÷йсню—‘тьс€ такими найпоширен—÷шими техн—÷ками, €к ланцюжок, стовпчики, зубц—÷. –учне в'€занн€ спиц€ми характеризу—‘тьс€ розма—„тт€м техн—÷чного виконанн€. ¬ид—÷л€ютьс€ так—÷ техн—÷ки, €к панч—÷шне в'€занн€, "в к—÷скуї, "в кругиї, "резинкаї —÷ т. —÷н.

ѕолотна —÷ вироби, €к—÷ виготовл€ють в'€занн€м на трикотажних машинах, називають трикотажем. “рикотажн—÷ машини бувають нап—÷вавтоматичн—÷ й автоматичн—÷; дл€ вив'€зуванн€ полотна —÷ готових вироб—÷в.  р—÷м промислових трикотажних машин випускають ручн—÷, вони широко використовуютьс€ в домашн—÷х умовах.

ќсновн—÷ техн—÷ки машинного в'€занн€: поперечно-в'€зальна —÷ поздовжньо-в'€зальна. ѕри перш—÷й одна нитка посл—÷довно вигина—‘тьс€ в петл—÷ одного р€ду, котрий з'—‘дну—‘ пол€ з попередн—÷м р€дом, утворюючи полотно. ƒруга пол€га—‘ у створенн—÷ петельного р€ду системою паралельних ниток (основи); петл—÷ одн—÷—‘—„ нитки розташовуютьс€ не в одному р€д—÷, а переход€ть —÷з р€ду в р€д.

«а кольором вид—÷л€ютьс€ сиров—÷, виб—÷лен—÷, строкатов'€зан—÷ вироби. ” трикотажному виробництв—÷ полотна часто п—÷ддають ворсуванню (нач—÷сне полотно), стрижуть (полотно типу велюр) тощо.

Ќародн—÷ майстри, художники-профес—÷онали, трикотажники пост—÷йно вдосконалюють техн—÷чн—÷ засоби створенн€ полотен, €к—÷ характеризуютьс€ ориг—÷нальним орнаментально-композиц—÷йним, колористичним р—÷шенн€м.

“иполог—÷€ в'€заних вироб—÷в. «а функц—÷ональною роллю вид—÷л€ютьс€ ручно- —÷ машиннов'€зан—÷ вироби од€гового та —÷нтер'—‘рного призначенн€. ѕерш—÷ переважно використовуютьс€ дл€ виготовленн€ од€гу. ÷е безрукавки, головн—÷ убори, панчохи, шкарпетки, рукавиц—÷ тощо. “рикотажн—÷ вироби: б—÷лизн€ний та верхн—÷й од€г, панч—÷шно-шкарпетков—÷ та рукавичн—÷ вироби, головн—÷ убори, купони дл€ суконь, блуз, курток.

√ардинно-тюлев—÷ вироби, р—÷дше скатерт—÷ вив'€зують переважно на п—÷дпри—‘мствах трикотажно—„ промисловост—÷. јсортимент ручних —÷ машинних вироб—÷в пост—÷йно зб—÷льшу—‘тьс€, оновлю—‘тьс€.

« 60-х рок—÷в XX ст. на ”кра—„н—÷ зазнало поширенн€ макраме тј‘ тематичн—÷, орнаментально-декоративн—÷ композиц—÷—„, виготовлен—÷ вручну з р—÷зноман—÷тних еластичних матер—÷ал—÷в: ниток, шпагат—÷в, шнурк—÷в.


ћ≈–≈∆»¬ќ


ћереживо тј‘ один —÷з попул€рних вид—÷в народного декоративного мистецтва; ажурн—÷, с—÷тчаст—÷, декоративн—÷ вироби з лл€них, шовкових, бавовн€них, металевих та —÷нших ниток. ћереживо виготовл€—‘тьс€ дл€ оздобленн€ од€гу, прикрашенн€ тканин —÷нтер'ерного призначенн€.

«а техн—÷кою виконанн€ мереживо под—÷л€—‘тьс€ на ручне й машинне.

–учне мереживо викону—‘тьс€ за допомогою голки —÷ гачка. ѕлет—÷нн€ мережива на коклюшках на ”кра—„н—÷ майже не поширене (за вин€тком «акарпатт€, та й то зр—÷дка). ѕопул€рне на ”кра—„н—÷ мереженн€ за допомогою голки викону—‘тьс€ на тканинах полотн€ного переплетенн€. ƒл€ мережки необх—÷дно вит€гти певну к—÷льк—÷сть горизонтальних ниток, а вертикальн—÷ з—÷брати голкою в пучки —÷ обметати нитками, окреслюючи певн—÷ орнаментальн—÷ мотиви: стовпчики, прутики, павучки, в—÷конц€ тощо.

«алежно в—÷д техн—÷ки мережки под—÷л€ютьс€ на: одинарний прутик, подв—÷йний прутик, схрещений прутик, черв'€чок, одинарний стовпчик, подв—÷йний стовпчик, гречка, в—÷вс€ночка, лучка, одинарна, подв—÷йна та багатор€дова л€х—÷вка з настилом, прутик з настилом, прутик через чисницю, через чисницю без прутика/ шабак, зат€ганка, безчисна квадратикова тощо. ÷—÷ мережки виконуютьс€ у стр—÷чках висотою до 0,2 мм —÷ в смугах до 60тј‘70 см. “акими мережаними смугами оздоблювали к—÷нц—÷ рушник—÷в на —умщин—÷, ƒн—÷пропетровщин—÷, ѕолтавщин—÷. ” кожн—÷й област—÷ поширен—÷ т—÷ чи —÷нш—÷ види мережок. Ќаприклад, шабак часто використовувавс€ дл€ декоруванн€ од€гу на „ерн—÷г—÷вщин—÷, —х—÷дному ѕод—÷лл—÷, а мережка з настилом тј‘ на —умщин—÷ й ѕолтавщин—÷. «мережуванн€, ажурне зшиванн€ окремих деталей застосову—‘тьс€ в тканинах од€гового та —÷нтер'—‘рного призначенн€. Ќайб—÷льш попул€рним на ”кра—„н—÷ —‘ змережуванн€ черв'€чком, городками, зубц€ми, плахтовим швом, прутиком та шабаком, павучками, черн—÷г—÷вське змережуванн€, под—÷льська розшивка тощо.

ћереживо гачком набуло розвитку на ”кра—„н—÷ з XIX ст. ¬ид—÷л€—‘тьс€ мереживо з геометричними —÷ рослинними мотивами.

ћашинне мереживо за способом виготовленн€ под—÷л€—‘тьс€ на три групи: плетене (на машинах з жаккардовим апаратом); в'€зане (на в'€зально-мереживних машинах) —÷ ткане (утворю—‘тьс€ за рахунок ажурних переплетень). ÷—÷кав—÷ вироби машинного мережива випуска—‘  оломийська гардинна фабрика.

“иполог—÷€ вироб—÷в. «а функц—÷ональним призначенн€м розр—÷зн€ють суц—÷льн—÷ мережан—÷ вироби (наприклад, стр—÷чки, хустки, гардини) —÷ мережан—÷ прикраси од€гового та —÷нтер'—‘рного призначенн€.

ћережан—÷ смуги тј‘ на рушниках тј‘ важливе художн—‘ €вище в укра—„нському народному мистецтв—÷ тј‘ розм—÷щен—÷ вузькими стр—÷чками або великими смугами (висота в—÷д «ќ до 150 см). Ќастилом на мережаних смугах часто вишивають орнаментальн—÷ мотиви: кв—÷ти, дерева житт€.

ћереживо на скатерт€х робл€ть по середин—÷ вздовж шв—÷в або з двох чи чотирьох бок—÷в. ћотиви: ромби, кв—÷ти, зубц—÷.

Ќа сорочках переважають невелик—÷ орнаментальн—÷ мережки при швах на уставках рукав—÷в, а широк—÷ смуги тј‘ на подолах, р—÷дше тј‘ на пазус—÷.

јжурн—÷ покривала виготовл€ли —÷з заздалег—÷дь виплетених квадрат—÷в або рель—‘фних розеток, €к—÷ пот—÷м з'—‘днували.

« одного рогу наволочок часто вшивали мережан—÷ прошви. —кладн—÷ орнаментальн—÷ в—÷зерунки вив'€зували гачком переважно з рель—‘фно-виступаючими елементами.

Ќародн—÷ майстри —÷ художники-профес—÷онали ц—÷каво використовують декоративн—÷ особливост—÷ мережива тј‘ ажурного, прогл€дово-ефектного в прикрашенн—÷ од€гових та —÷нтер'—‘рних тканин.

¬»Ѕ–∆… ј, –ќ«ѕ»—


¬иб—÷йка, розпис (вибиванка, наб—÷йка, друкованиц€, мальованка, димка, синильни-ц€) тј‘ це тканини з в—÷зерунками, нанесеними за допомогою р—÷зьблених дощок (форм, печаток, стемпл—÷в); декоруванн€ тканин, коли орнамент утворю—‘тьс€ не в процес—÷ тканн€, а наноситьс€ на готову тканину, друку—‘тьс€. ƒосл—÷дники виб—÷йки часто називають —„—„ народною граф—÷кою. ¬—÷дм—÷нн—÷сть назв об“—рунтову—‘тьс€ р—÷зними техн—÷ками вибиванн€ узор—÷в, пер—÷одами виготовленн€ та побутуванн€ в окремих рег—÷онах ”кра—„ни.

ћайстр—÷в, €к—÷ прикрашали тканини р—÷зними в—÷зерунками, в—÷дпов—÷дно —„х фарбували, у XV ст. в центральних област€х ”кра—„ни називали виб—÷йниками, а в зах—÷дних тј‘ друкар€ми (полотен), мал€рами, димкар€ми тощо.

ќсновн—÷ матер—÷али дл€ виб—÷йок тј‘ тканини (лл€н—÷, бавовн€н—÷, шовков—÷, вовн€н—÷), вибивн—÷ дошки й фарби.

¬ажливе значенн€ мають €к—÷сть п—÷дготовленого полотна, орнамент вибивних дощок, кол—÷р барвник—÷в. ѕолотна дл€ виб—÷йок добирали гладенького тканн€, поливали —„х водою, р—÷вно розгладжували. ƒуже тонк—÷ полотна —÷нколи змочували розведеним тваринним кле—‘м.

¬ибивн—÷ дошки виготовл€ли р—÷зьб€р—÷ з грушевого або липового дерева. ќрнамент на них спочатку малювали ол—÷вцем, а пот—÷м вир—÷зували ножем. «а формою дошки можна под—÷лити на три групи. ƒо першо—„ належать дошки пр€мокутно—„ форми з одним великим в—÷зерунком або к—÷лькома др—÷бн—÷шими, що р—÷вном—÷рно повторюютьс€,тј‘ рапорти. “акими дошками працювали в к—÷лька прийом—÷в: спочатку вибивали одну частину полотна, пот—÷м другу —÷ т. д. Ќаступна група тј‘ це дошки, €к—÷ сво—‘ю шириною —÷ довжиною в—÷дпов—÷дають розм—÷рам полотна. «а один прийом виготовл€ли виб—÷йки в—÷дпов—÷дного призначенн€. “рет€ група тј‘ квадратов—÷ дошки дл€ вибиванн€ орнаменту на хустинах.

ќрнамент виб—÷йок залежав в—÷д двох тип—÷в р—÷зьблених дощок. ѕерший тј‘ з вибраним тлом, другий тј‘ з вибраним орнаментом.

‘арби дл€ виб—÷йок виготовл€ли передус—÷м з природн—÷х барвник—÷в, наприклад, чорного кольору тј‘ —÷з саж—÷ хвойних дерев, червоного тј‘ з комашок червцю; синього тј‘ —÷з сум—÷ш—÷ —÷ндиго —÷ свинцевого б—÷лила, коричневого тј‘ —÷з сум—÷ш—÷ охри —÷ свинцю. ‘арби розтирали на лл€н—÷й ол—÷—„, а пот—÷м варили. ¬—÷дом—÷ р—÷зн—÷ рецепти виготовленн€ фарб, —„х вар—÷нн€. ƒобре виварена фарба не залишала на полотн—÷ жирних пл€м, давала чист—÷ орнаментальн—÷ в—÷дбитки.

ќсновн—÷ допом—÷жн—÷ знар€дд€ дл€ верхнього вибиванн€: наб—÷р орнаментальних дощок; шк—÷р€н—÷ подушки, прибит—÷ на дощечки з держаком, або квач—÷, служили дл€ нанесенн€ фарби на дошку; дерев'€ний валок дл€ притискуванн€ полотна до дошки; кам—÷нь дл€ розтиранн€ фарби; горщик—÷в дл€ вар—÷нн€ ол—÷фи й фарб —÷ т. —÷н. ¬—÷д €кост—÷ п—÷дготовлених матер—÷ал—÷в тј‘ тканин, вибивних дощок, фарб, допом—÷жних знар€дь тј‘ залежав художн—÷й ефект виб—÷йок.

«а техн—÷ками виготовленн€ вид—÷л€ютьс€ виб—÷йки верхнього вибиванн€; з надрука-ми (€сна фарба на темному тл—÷); кубового (резервного) вибиванн€.

“ехн—÷ка зверхнього вибиванн€ найб—÷льш поширена на ”кра—„н—÷. ѕолотно розстелюють —÷ закр—÷плюють на спец—÷альному стол—÷ з м'€ким п—÷дстеленн€м. ѕ—÷дготовлену фарбу нанос€ть на вир—÷зьблену дошку —÷ кладуть —„—„ на полотно. «верху дошку прибивають, щоб фарба краще в—÷дбилась на тканин—÷. ѕ—÷сл€ нанесенн€ орнаменту дошки зн—÷мали й просушували тканину. ўоб отримати дво-трикольорову виб—÷йку, використовували окрему дошку дл€ кожного кольору. —початку на полотно наносили один кол—÷р, просушували його, а пот—÷м, по черз—÷, —÷нш—÷ кольори. „асто на один кол—÷р в—÷дбивали —÷нш—÷ кольоров—÷ в—÷дт—÷нки. Ќадруком зверхнього вибиванн€ виготовл€ли тканину р—÷зного функц—÷онального призначенн€.

“ехн—÷ка кубового (резервного) вибиванн€ пол€га—‘ у тому, що орнамент наноситьс€ з вибивно—„ дошки не фарбою, а спец—÷ально п—÷дготовленим розчином вапна, воску. ѕ—÷сл€ цього тканину фарбували у великих бочках (кубах). ‘он тканин фарбувавс€, а орнамент, вкритий вапном (воском), залишавс€ нефарбованим. ѕот—÷м тканину вимочували (¬лв—÷дквашувалиї) у розчинах, зн—÷мали вапно, в—÷ск, висушували й вигладжували. “аким чином одержували виб—÷йки —÷з забарвленим тлом, на €кому виступали орнаментальн—÷ мотиви природного полотна.

“ехн—÷ки часто комб—÷нували, наприклад, резервне —÷ зверхн—‘ вибиванн€, що збагачувало орнаментальн—÷ й кольоров—÷ €кост—÷ тканин.

« усього розма—„тт€ геометричних —÷ геометризованих мотив—÷в переважають "зв—÷здиї, "сосонкиї, "грибочкиї, "дорогиї, а з рослинних тј‘ "галузкиї, "руж—÷ї, "ог—÷ркиї, "макиї тощо. ¬ироблен—÷ ч—÷тк—÷ системи розташуванн€ орнаментальних мотив—÷в у в—÷дпов—÷дних композиц—÷€х. ” фондах музе—„в найчаст—÷ше зустр—÷чаютьс€ виб—÷йки XVIII тј‘ XIX ст. —÷з стр—÷чковими, с—÷тчастими, концентричними, букетними композиц—÷€ми.

—тр—÷чков—÷ композиц—÷—„ утворен—÷ передус—÷м —÷з др—÷бних орнаментальних мотив—÷в тј‘ "кружелецьї, "сосонокї, квадратик—÷в, ромб—÷в (паралельн—÷ вертикальн—÷ р€ди). ¬ар—÷антн—÷сть таких композиц—÷й залежить в—÷д орнаментальних мотив—÷в та —„хньо—„ к—÷лькост—÷ в одному рапорт—÷, а ритм—÷чн—÷сть тј‘ в—÷д ширини стр—÷чки, розм—÷р—÷в використаних мотив—÷в, характеру —„х трактуванн€, введенн€ додаткових елемент—÷в. —тр—÷чков—÷ композиц—÷—„ збагачували введенн€м пр€мих або хвил€стих, —÷нколи зубчастих л—÷н—÷й паралельного спр€муванн€ (м—÷ж орнаментальними р€дами). ” таких композиц—÷€х розроблена система симетричного розташуванн€ паралельних смуг вертикального спр€муванн€ двох тип—÷в: окремих орнаментальних мотив—÷в —÷ суц—÷льних пр€мих або хвил€стих л—÷н—÷й.

ѕоширен—÷ виб—÷йки —÷з с—÷тчастими композиц—÷€ми, в €ких орнаментальн—÷ мотиви вписувалис€ в пр€мокутник або д—÷агональну с—÷тку. –ƒ р—÷зн—÷ вар—÷анти нахилу с—÷ток —÷ розм—÷щенн€ мотив—÷в тј‘ у межах кожного в—÷конц€, м—÷i€х перехрещенн€ л—÷н—÷й тощо.

 онцентричн—÷ композиц—÷—„ використовувалис€ переважно у виб—÷йках хустин.

«а кольоровим вир—÷шенн€м виб—÷йки под—÷л€ютьс€ на двокол—÷рн—÷ та багатокол—÷рн—÷.

“иполог—÷€ вироб—÷в. «а функц—÷ональним призначенн€м вид—÷л€ютьс€ виб—÷йки од€гового та —÷нтер'—‘рного призначенн€.

¬иб—÷йка од€гових тканин тј‘ найоб'—‘мн—÷ша типолог—÷чна група вироб—÷в. ÷е виб—÷йчан—÷ сп—÷дниц—÷ тј‘ димки, мальованки, друкавиц—÷; кабати тј‘ плечовий од€г з розм—÷щенн€м виб—÷йчасного орнаменту на полах або вс—÷й площин—÷: рукавах, спинках; чолов—÷ч—÷ штани тј‘ переважно —÷з стр—÷чковими геометричними мотивами; хустини. ¬иб—÷йка хустин пос—÷дала ч—÷льне м—÷iе. „асто на центральн—÷й площин—÷ хустини розташовували кругов—÷, складн—÷ променист—÷ композиц—÷—„, €к—÷ обрамовувалис€ каймою. ¬ кожн—÷й хустин—÷ були дв—÷ р—÷зн—÷ композиц—÷—„: 1) концентрична або с—÷тчаста на центральному пол—÷; 2) стр—÷чкова по кайм—÷. Ќа центральному пол—÷ хустин в шаховому пор€дку розм—÷щували др—÷бн—÷ кв—÷точки, €г—÷дки, "турецьк—÷ листочкиї, "ог—÷ркиї тощо, а на широк—÷й кайм—÷ тј‘ велик—÷ кв—÷ти —÷ лист€, що за формою —÷ характером виконанн€ нагадували мотиви центрального пол€.

–—÷дше дл€ орнаментуванн€ середини пол€ хустини використовували центрально-променисту композиц—÷ю. “од—÷ на рад—÷альних промен€х вибивали кв—÷тков—÷ мотиви. ќбом типам композиц—÷й притаманн—÷ легк—÷сть, гармон—÷йн—÷сть орнаментац—÷—„ центрального пол€, кайми, вдало знайден—÷ —÷ добре вр—÷вноважен—÷ пропорц—÷—„ кв—÷т—÷в.  онтур кв—÷т—÷в легко окреслений червоним кольором, листочки тј‘ зеленим, а г—÷лочки тј‘ коричневим. ћ'€ка тонац—÷€ кольор—÷в створю—‘ в—÷дпов—÷дний ритм.  ол—÷р не порушу—‘, а оживл€—‘ орнаментальн—÷ мотиви.

¬иб—÷йка —÷нтер'—‘рних тканин об'—‘дну—‘ р—÷зн—÷ вироби: скатертини, рушники, покривала. «давна виготовл€ли колтрини тј‘ лл€н—÷ або бавовн€н—÷ полотна дл€ оббиванн€ ст—÷н. ” скатертинах орнамент переважно на кайм—÷, р—÷дше посередин—÷ в р€д вибит—÷ круги, розетки. ” центральних област€х ”кра—„ни, передус—÷м на ѕолтавщин—÷, €к ун—÷кальне художн—‘ €вище вид—÷л€ютьс€ виб—÷йчан—÷ рушники.

¬—÷зерунки у суц—÷льно заповнених кра€х можуть розташовуватис€ у стр—÷чковому горизонтальному план—÷ або мотиви тј‘ вертикально спр€мовуватис€ до центру (дерева житт€). ќрнаментальн—÷ мотиви можуть також оздоблювати кайму з чотирьох бок—÷в.

 ольорове р—÷шенн€ виб—÷йок —÷нтер'—‘рних тканин передбача—‘ переважно по—‘днанн€ однокол—÷рних орнаментальних мотив—÷в (син—÷х, коричневих, червоних) з б—÷лим тлом. ќрнамент завжди лог—÷чно узгоджу—‘тьс€ —÷з тлом.

–озпис тканин, важливий вид —„хнього художнього оформленн€. ќсновне джерело його розвитку тј‘ художн—÷ традиц—÷—„ виб—÷йок. ќднак важливу роль в—÷д—÷гра—‘ —÷ндив—÷дуальна творч—÷сть художник—÷в-текстильник—÷в. ƒещо обмежен—÷ необх—÷дн—÷стю реал—÷зувати малюнок у розм—÷рах повторюваного рапорту метрово—„ тканини, вони в—÷дчули певну свободу в ручному розпис—÷, стали створювати ц—÷кав—÷ вироби часто ун—÷кального характеру. ѕоступово вдосконалюючи техн—÷чн—÷ й колористичн—÷ прийоми ручного розпису, текстильники в—÷дкривали все нов—÷ художн—÷ можливост—÷.

–—÷зн—÷ способи ручного розпису текстильних вироб—÷в (тканих —÷ нетканих матер—÷ал—÷в, трикотажу, повст—÷, текстильно-галантерейних предмет—÷в тощо) поширилис€ на територ—÷—„ ”кра—„ни на початку XX ст. ћистецтво розпису тканин розвива—‘тьс€ —÷ в наш—÷ дн—÷.

ћатер—÷ал дл€ розпису тканин под—÷л€—‘тьс€ на дв—÷ групи: основа, на €к—÷й викону—‘тьс€ розпис, —÷ матер—÷ал, котрим декору—‘тьс€ тканина: фарба, писальц€, с—÷тки, рами, пензл—÷ —÷ т. —÷н.

“ехн—÷ки ручного розпису: холодний бат—÷к, гар€чий ба т—÷к, в—÷льний розпис —÷ фотоф—÷льмодрук.

«давна в—÷дом—÷ р—÷зн—÷ способи нанесенн€ на тканину резерву, тобто такого спец—÷ального складника, €кий охорон€в —„—„ окрем—÷ частини в—÷д наступного фарбуванн€. Ќа —ход—÷ ц—÷ способи прикрашенн€ тканин отримали назву бат—÷к.

’олодний бат—÷к тј‘ ручний розпис тканин. Ќаперед заготовл€ють резервуючу сум—÷ш (параф—÷н з гумовим кле—‘м, кан—÷фоль з бензином тощо); шаблон тј‘ контур в—÷зерунка; раму, на €ку нат€гу—‘тьс€ тканина; скл€н—÷ трубочки; пензл—÷; тампони дл€ розпису —÷ под. —початку в—÷зерунок контурно наноситьс€ на кальку. ўоб контурн—÷ л—÷н—÷—„ було добре видно, —„х обвод€ть тушшю.  алька п—÷дклада—‘тьс€ п—÷д тканину, але зворотною стороною, щоб не забруднити —„—„. “од—÷ скл€ною трубочкою або пензликом з кальки резервуючою сум—÷шшю наноситьс€ контур на тканину. ”творюютьс€ геометричн—÷, замкнут—÷ форми рослинного орнаменту. –езервуюча сум—÷ш використову—‘тьс€ не т—÷льки дл€ обмеженн€ фарби, котра розт—÷ка—‘тьс€ по тканин—÷, але вона може мати —÷ самост—÷йне декоративне значенн€. –езервуюча сум—÷ш часто п—÷дфарбову—‘тьс€ у р—÷зн—÷ кольори, зв—÷дси граф—÷чн—÷ контури на тканин—÷ можуть бути р—÷знокол—÷рними. ÷—÷ засоби розширюють можливост—÷ холодного розпису.

ѕ—÷сл€ перенесенн€ контур—÷в в—÷зерунка з кальки на тканину резервуючою сум—÷шшю кальку в—÷дкладають, наведеному контуров—÷ дають змогу висохнути —÷ тод—÷ починають працювати фарбами. ѕензл€ми замальовують певн—÷ мотиви орнаменту, окрем—÷ частини р—÷вном—÷рно заливають фарбою за допомогою трубочки, ватного тампона.

√ар€чий бат—÷к тј‘ ручний розпис тканин.  алька п—÷дклада—‘тьс€ п—÷д тканину, не—„ на тканину ол—÷вцем перевод€тьс€ контури в—÷зерунка. ѕот—÷м калька в—÷дклада—‘тьс€ —÷ почина—‘тьс€ розпис гар€чою резервуючою сум—÷шшю (параф—÷н, вазел—÷н, в—÷ск). ѕ—÷сл€ цього тканину занурюють у кольорову фарбу або навод€ть —„—„ за допомогою пензл—÷в, л—÷йок, р—÷зних пристро—„в тощо. як т—÷льки кольорова фарба, нанесена на тканину, висиха—‘, зн—÷мають резервуючу сум—÷ш. –озроблен—÷ численн—÷ вар—÷анти розпису тканин, дос€гненн€ р—÷зних декоративних ефект—÷в.

¬—÷льний розпис. «д—÷йсню—‘тьс€ без попереднього нанесенн€ на тканину резервуючо—„ сум—÷ш—÷. —початку художник готу—‘ еск—÷з, пот—÷м легкими штрихами м'€ким ол—÷вцем наносить на тканину основн—÷ контури. “аким чином, розпис тканини нагаду—‘ акварельний малюнок на папер—÷.  ольорова фарба наноситьс€ р—÷зними за величиною пензл€ми, тампонами тощо. ¬—÷льний розпис, виконаний на сух—÷й або вогк—÷й тканин—÷, часто доповнюють граф—÷чними детал€ми.

‘отоф—÷льмодрук тј‘ техн—÷ка орнаментуванн€ тканин. ћалюнок на тканину наноситьс€ за допомогою матриць тј‘ дерев'€них або металевих рам —÷з туго нат€гнутим на них шовковим або капроновим ситом. Ќа сито фотоспособом нанесений малюнок. ћ—÷i€, на €ких зображений малюнок, прозор—÷. ¬—÷льне поле вкривають захисним, водонепроникним лаком. Ќа тканину, розстелену на стол—÷, накладають матриц—÷, в €к—÷ зг—÷дно —÷з задумом залита кольорова фарба.

”здовж матриц—÷ —„—„ протирають кр—÷зь прозор—÷ м—÷i€ сита на тканину. –∆снують р—÷зн—÷ способи нанесенн€ орнаменту техн—÷кою фотоф—÷льмодруку: пр€мий друк на нефарбован—÷й тканин—÷; витравний друк по фарбован—÷й тканин—÷ —÷з застосуванн€м витравл€ючо—„ речовини (ренгал—÷ту), що знебарвлю—‘ фарбу на тканин—÷, тощо. “ехн—÷ка фотоф—÷льмодруку да—‘ змогу репродукуванн€ з фотограф—÷чною точн—÷стю р—÷зних орнаментальних форм, велику свободу у використанн—÷ р—÷зних кольор—÷в, забезпечу—‘ —„х чистоту, соковит—÷сть звучанн€.

–озписн—÷ тканини, р—÷зн—÷ за орнаментом, техн—÷кою виконанн€, кольоровим р—÷шенн€м, под—÷л€ютьс€ на типолог—÷чн—÷ групи за функц—÷ональним призначенн€м. ¬ окрему групу об'—‘днують розписн—÷ тканини —÷нтер'—‘рного призначенн€: декоративн—÷ панно, порть—‘ри, скатертини, рушники —÷ под. –озписн—÷ тканини од€гового призначенн€ (хустини, краватки, вироби з ручним розписом) тј‘ це високомистецьк—÷ художн—÷ твори.


ќƒя√, ѕ–» –ј—»


ќд€г захища—‘ людину в—÷д холоду, дощу, сонц€, в—÷тру тощо.  р—÷м складових частин, що прикривають плечову, по€сну частину людського т—÷ла, од€г включа—‘ також головн—÷ убори, взутт€, рукавиц—÷, панчохи, шкарпетки та —÷н.  онкретн—÷ географ—÷чн—÷, кл—÷матичн—÷, —÷сторичн—÷, соц—÷ально-економ—÷чн—÷ обставини, сусп—÷льн—÷ в—÷дносини, етн—÷чна приналежн—÷сть, р—÷вень культури тощо визначають характер од€гу, його сп—÷льн—÷ —÷ в—÷дм—÷нн—÷ риси.

« час—÷в палеол—÷ту людина навчилас€ виготовл€ти найпрост—÷ший од€г —÷з шк—÷р зв—÷р—÷в, в епоху неол—÷ту тј‘ з лл€них, конопл€них, вовн€них доморобних тканин. ѕерв—÷сн—÷ типи од€гу: плечовий тј‘ накидка (переважно шкура); по€сний тј‘ настегнов—÷ пов'€зки. –∆з цих двох тип—÷в од€гу поступово розвинулис€ р—÷зноман—÷тн—÷ форми кро—‘ного —÷ шитого од€гу: плечовий тј‘ сорочки, плащ—÷,  аптани; по€сний тј‘ штани, по€си, запаски, обгортки.

ќд€г пост—÷йно зм—÷нювавс€, зникали де€к—÷ його частини —÷ виникали нов—÷. ¬—÷н в—÷дбивав громадське й родинне становище людини, характер —„—„ прац—÷, диференц—÷ювавс€ на чолов—÷чий, ж—÷ночий (д—÷вочий —÷ зам—÷жн—÷х ж—÷нок), дит€чий, а також буденний, св€тковий, обр€довий тощо.

Ќа територ—÷—„ ”кра—„ни вже у 1 тис. до н. е. чолов—÷ки ск—÷фо-сарматських племен носили сорочки, хутр€н—÷ й ткан—÷ шапки, каптани, чоботи, а ж—÷нки тј‘ широк—÷ сорочки, плащепод—÷бний верхн—÷й од€г.

«ростанн€ продуктивних сил, поглибленн€ под—÷лу прац—÷, класове розшаруванн€ виразно позначилис€ на од€з—÷. ѕоказником соц—÷ально—„ диференц—÷ац—÷—„ передус—÷м був матер—÷ал. ƒл€ заможних верств населенн€ од€г виготовл€ли переважно з привозних коштовних тканин: шовку, китайки, парч—÷, оксамиту тощо.

«а час—÷в  и—„всько—„ –ус—÷ кн€з—÷вське вбранн€, пошите з дорогих матер—÷ал—÷в, було довгополим, в—÷льним, прикрашалос€ вишивкою, коштовним кам—÷нн€м. Ўапки обрамл€ли дорогим хутром. ¬зутт€ тј‘ червон—÷ сап'€нов—÷ чоботи. ќд€г простого народу: нат—÷льний тј‘ сорочка —÷з лл€ного, конопл€ного домотканого полотна; верхн—÷й плащ тј‘ корзно, опанча, виткан—÷ з доморобно—„ вовн€но—„ тканини; кожухи з овчини; личаки, постоли, чоботи. ¬икористовувалис€ прикраси й —÷нш—÷ доповнююч—÷ предмети: сумки, по€си. ќсновн—÷ типи давньоруського од€гу збереглис€, упродовж в—÷к—÷в зазнаючи певних зм—÷н. ѕо—‘днанн€ р—÷зних частин од€гу —÷ доповнюючих його предмет—÷в, художньо узгоджених м—÷ж собою в —‘диному стил—÷, назива—‘тьс€ костюмом. ¬—÷н включа—‘ в себе —÷ зач—÷ску, —÷ манеру триматис€, жести, грим тощо.  остюм, в—÷дбиваючи зв'€зки з —÷сторичними стил€ми, п—÷дда—‘тьс€ короткотерм—÷новим зм—÷нам моди.

—т—÷йк—÷ традиц—÷йн—÷ основи, €к—÷ часто с€гають глибоко—„ давнини, збер—÷га—‘ народний од€г (передус—÷м сел€нський), в—÷дображаючи загальнонац—÷ональн—÷ й етн—÷чн—÷, локальн—÷ риси. ” ньому в—÷дбит—÷ сфера знань, виробничий досв—÷д, художн—÷ смаки, естетичн—÷ погл€ди, а також обр€дов—÷ аспекти, етн—÷чн—÷ переконанн€. Ќародний од€г м—÷стить —÷нформац—÷ю про людину, соц—÷альне середовище, культуру певно—„ епохи, виконуючи комун—÷кативну функц—÷ю.

¬ од€з—÷ по—‘днуютьс€ р—÷зн—÷ види мистецтва: тканини, вишивка, апл—÷кац—÷€, вир—÷зуванн€, мережанн€ —÷ т. —÷н. ¬ажливими художн—÷ми засобами од€гу —‘ фактура, кол—÷р, орнамент (матер—÷алу —÷ доповнень тј‘ сумок, по€с—÷в тощо). Ќайхарактерн—÷шими дл€ од€гу ”кра—„ни —‘ три основн—÷ форми: трапец—÷—‘видна, овальна —÷ пр€ма. ѕри створенн—÷ од€гу використовуютьс€ принципи симетр—÷—„ й асиметр—÷—„, нюансу або контрасту, рит-му, масштабн—÷сть —÷ динам—÷чн—÷сть по—‘днанн€ вс—÷х частин у ц—÷л—÷сну композиц—÷ю.

“иполог—÷€ вироб—÷в. ƒл€ вивченн€ од€гу €к €вища матер—÷ально-духовно—„ культури, ансамблевого виду декоративно-прикладного мистецтва важливе значенн€ мають принципи його науково—„ класиф—÷кац—÷—„ (д—÷ленн€ на групи за певними сп—÷льними ознаками) —÷ типолог—÷—„ (д—÷ленн€ на групи, що в—÷дбива—‘ сутт—‘в—÷ розб—÷жност—÷). ” розробц—÷ класиф—÷кац—÷—„ —÷ типолог—÷—„ од€гу досл—÷дники йшли за окремими ознаками: матер—÷ал, стать, в—÷к, кр—÷й. ќд€г под—÷л€—‘тьс€ на типолог—÷чн—÷ групи за функц—÷ональним призначенн€м: плечевий, по€сний (нат—÷льний —÷ верхн—÷й), головн—÷ убори, взутт€; буденний —÷ св€тковий; за порами року: л—÷тн—÷й, весн€но-ос—÷нн—÷й, зимовий. ќкрему групу створю—‘ обр€довий од€г.  остюм викону—‘ дек—÷лька функц—÷й, водночас —‘ р—÷ччю —÷ знаком-сим-волом.

” багатьох досл—÷дженн€х од€г класиф—÷ку—‘тьс€ за окремими компонентами: сорочки, безрукавки, штани, головн—÷ убори, по€си, свити, полотн€нки тощо. “ут важливий детальн—÷ший п—÷дх—÷д до розрозбки типолог—÷й окремих компонент—÷в од€гу. Ќаприклад, типолог—÷—„ сорочок вперше розроблен—÷ ¬. Ѕ—÷лецькою 8.

 .–∆. ћатейко грунтовно розробила типов—÷ комплекси од€гу окремих етнограф—÷чних рег—÷он—÷в: ѕол—÷сс€, —ередн—‘ ѕодн—÷пров'€, ѕ—÷вдень, ѕод—÷лл€,  арпати й ѕрикарпатт€ у. ” кожному з них од€г ма—‘ в—÷дм—÷нн—÷ риси, €к—÷ найб—÷льш €скраво ви€влен—÷ в кро—„, силует—÷, методах по—‘днанн€ окремих частин у ц—÷л—÷сний комплекс, засобах прикрашенн€ вишивкою, мережкою, апл—÷кац—÷—‘ю —÷ т. —÷н.

Ќат—÷льний од€г. Ќайдавн—÷ший тип шитого од€гу тј‘ сорочка. –∆снують загальнослов'€нськ—÷ терм—÷ни дл€ означенн€ ж—÷ночо—„ та чолов—÷чо—„ сорочок: рубаха, ко-шул€, опл—÷чч€ тощо. «а час—÷в  и—„всько—„ –ус—÷ сорочка (сорочиц€) була €к нат—÷льним, так —÷ верхн—÷м од€гом. «алежно в—÷д соц—÷ально-економ—÷чного розвитку сусп—÷льства зм—÷нювались —„—„ художн—÷ €кост—÷ (мали значенн€ матер—÷ал, кр—÷й, формотворенн€, пошитт€, декоруванн€).

ћатер—÷ал: лл€н—÷, конопл€н—÷, бавовн€н—÷, б—÷л—÷ домоткан—÷ полотна, вовн€н—÷ тканини та тканини фабричного виготовленн€, кол—÷нкор, перкаль, шовк —÷ под.

ќсновн—÷ типи сорочок: тун—÷копод—÷бн—÷; з уставками; з кокетками.

“ун—÷копод—÷бн—÷ чолов—÷ч—÷ —÷ ж—÷ноч—÷ сорочки кро—„ли з одного перегнутого на плечах полотнища. ќбидв—÷ частини (передн€ —÷ задн€ поли) були р—÷вними. ѕо центру перегнутого полотнища на плечах вир—÷зали горловину без ком—÷ра, з простою обшивкою навколо ши—„ —÷ робили розр—÷з на груд€х по середин—÷ передньо—„ поли тј‘ пазуху. ÷е станок сорочок. ƒо перегнутого полотнища, нагор—÷ станка з обох бок—÷в (по п—÷тканню) пришивали два довгих пр€мих рукави. “ун—÷копод—÷бн—÷ сорочки були з бочками —÷ без них. ” сорочках з бочками п—÷д рукавами до стану пришит—÷ вставки тј‘ бочки. ¬они розширюють сорочку. ћ—÷ж рукавами —÷ бочками п—÷д пахвами вшивали клинц—÷ (ластки). —орочки без бочк—÷в шили —÷з широкого полотна, з пр€мим розр—÷зом пазухи, сто€чим ком—÷рцем тощо.

Ќа ”кра—„н—÷ поширений тип уставкових сорочок. ”ставки (плечов—÷ вставки, пл—÷чки, полики, вуставки) тј‘ це пр€мокутн—÷ (—÷нколи трапец—÷—‘видн—÷) куски полотна, пришит—÷ м—÷ж передньою —÷ задньою полами на плечах —÷з спуском до рукав—÷в по основ—÷ або п—÷тканню стану сорочки. ¬они розширюють плечову частину сорочки —÷ дають змогу призбирувати —÷ горловину, —÷ рукав, котрий пришивають до уставки.

—орочки з кокетками виникли п—÷д впливом м—÷сько—„ моди.  окетка тј‘ неширока смужка на ширину спинки (грудей), до не—„ пришит—÷ передн€ —÷ задн€ пола сорочки.

«а довжиною суц—÷льних чи п—÷др—÷зних полотнищ пол—÷в сорочки под—÷л€ютьс€ на дв—÷ групи: дод—÷льн—÷ (суц—÷льн—÷) —÷ до п—÷дточки до стану (з двох частин: верхньо—„ плечово—„ тј‘ станка —÷ нижньо—„ по€сно—„ п—÷дточки).

Ћокальн—÷ р—÷зновиди основних тип—÷в крою ви€вл€ютьс€ —÷ в методах по—‘днанн€ плечових вставок —÷ рукав—÷в —÷з станком; величин—÷ —÷ форм—÷ уставок, ластовиць —÷ рукав—÷в; характер—÷ призбируванн€ верхньо—„ частини рукав—÷в —÷ горловини; кро—„- ком—÷ра, рукав—÷в тощо. —орочки розр—÷зн€ють за м—÷iем розм—÷щенн€ розр—÷зу (пазухи): посередин—÷ станка, з боку, —÷нод—÷ —÷ на спин—÷; за способом —„—„ заст—÷банн€: зав'€зуванн€ через петельки, на “—удзики, брошки тощо. «а формою ком—÷ра сорочки под—÷л€ютьс€ на п—÷дгрупи: —÷з вузькими обшивками, др—÷бно з—÷браною горловиною на ниткуї —÷з сто€чим ком—÷ром, з викладним великим ком—÷ром, без ком—÷ра (з круглим чотирикутним або овальним човниковим вир—÷зом) —÷ т. —÷н. «а кро—‘м рукав—÷в: з пр€мими широкими рукавами, з—÷браними при зап'€ст—÷ на нитку, з манжетами тј‘ "чохламиї, рюрешками —÷ под.

„олов—÷ч—÷ сорочки, €к —÷ ж—÷ноч—÷, под—÷л€ютьс€ за кро—‘м на два основних типи: у ставков—÷ —÷ безуставков—÷. –—÷зновидн—÷сть п—÷дтип—÷в створю—‘ кр—÷й рукав—÷в, ком—÷ра, довжина пол—÷в. „олов—÷ч—÷ безуставков—÷ тун—÷копод—÷бн—÷ сорочки з пр€мими рукавами, вставленими бочками, вузьким сто€чим ком—÷ром, а сорочки з уставками тј‘ з в—÷дкладеним ком—÷ром, з—÷браними рукавами на манжетах.

Ѕезуставков—÷ сорочки мають п—÷дгрупи: чумацьк—÷, лоцманськ—÷. ¬ них вишивка розташована вздовж пазухи, на ком—÷р—÷, по низу пр€мих, незбираних широких рукав—÷в.

” сорочках з уставками вишивка на поликах, ком—÷р—÷, манжетах. ѕ—÷дгрупу уставкових сорочок створюють так зван—÷ стр—÷лков—÷, вист—÷жков—÷. Ќа плечах накладн—÷ смуги тј‘ стр—÷лиц—÷. “ак—÷ сорочки набули поширенн€ наприк—÷нц—÷ XIX тј‘ на початку XX ст. на ѕолтавщин—÷, ƒн—÷пропетровщин—÷. « 20-х рок—÷в в арт—÷л€х, на фабриках почали виготовл€ти чолов—÷ч—÷ сорочки тј‘ "чумачкиї —÷ "гуцулкиї.

Ћокальн—÷ особливост—÷ сорочок ви€вл€ютьс€ у розм—÷щенн—÷ вишивки на рукавах, ком—÷р—÷, нагрудн—÷й частин—÷, подол—÷ тощо.

«а характером декоруванн€ сорочки под—÷л€ютьс€ на вишит—÷, мережан—÷ та/ —÷н.; за матер—÷алом мережанн€ тј‘ вишит—÷ шовком, золотими, ср—÷бними, металевими нитками, б—÷сером —÷ под., за колористичним трактуванн€м тј‘ вишит—÷ (мережан—÷) б—÷лими: б—÷лими, с—÷руватими й охристими; чорними; червоними —÷ чорними; червоними —÷ син—÷ми; р—÷знокольоровими нитками.

Ќародн—÷ майстри, художники-модель—‘ри сво—‘ю творч—÷стю внос€ть нов—÷ риси у сучасне мистецтво моделюванн€ сорочок.

ƒо по€сного од€гу належать т—÷ його частини, €к—÷ прикривають людину нижче по€са. ѕо—‘днанн€ плечового, нат—÷льного —÷ по€сного од€гу передбача—‘ гармон—÷йне сп—÷вв—÷дношенн€ форм, матер—÷алу, засоб—÷в ц—÷л—÷сного художнього вир—÷шенн€.

„олов—÷чий по€сний од€г тј‘ штани (гач—÷, гате, гаши, ногавиц—÷, холош-н—÷, порти, порт€ниц—÷, сподн—÷ та —÷н.). ћатер—÷ал: лл€н—÷, конопл€н—÷ полотна, сукно, шк—÷ра, тканини фабричного виготовленн€: син€, червона китайка, с—÷рий черкасин, ка-зимет.

ƒл€ л—÷та штани шили з тонких доморобних полотен, фабричних тканин, дл€ зими тј‘ —÷з грубих лл€них, вовн€них тканин, сукна, шк—÷ри. «а кро—‘м вид—÷л€ютьс€ два типи: з вузькими —÷ широкими штанинами. ¬ пер—÷од  и—„всько—„ –ус—÷ штани складались —÷з двох частин: нижньо—„, що обл€гала ноги до п'€т, —÷ верхньо—„, що прил€гала до тал—÷—„ за допомогою по€са (шворки). «давна на ”кра—„н—÷ були поширен—÷ широк—÷ —÷ вузьк—÷ штани.

—пос—÷б по—‘днанн€, зшитт€ двох штанин, вставленн€ клина в по€сн—÷й частин—÷, тобто формуванн€ дна, об“—рунтову—‘ вид—÷ленн€ окремих п—÷дтип—÷в: 1) з ромбовидним дном (штанини по—‘днан—÷ м—÷ж собою за допомогою вшито—„ пр€мокутно—„ вставки-клина, складено—„ за д—÷агоналлю); 2) —÷з пр€мокутним дном (штанини —÷з пр€мокутною вставкою, складеною пополовин—÷); 3) з малим трикутним дном (з—÷ вставленими ззаду невеликими трикутними клинц€ми); 4) з безклинним дном (поширен—÷ у зах—÷дних област€х ”кра—„ни). ƒо окремо—„ групи належать старовинн—÷ широк—÷ штани тј‘ шаровари, поширен—÷ у центральних област€х ”кра—„ни, —„х шили з б—÷лого —÷ виб—÷йчаного доморобного полотна, з матнею —÷ "до очкураї.  оротк—÷ штанини, пр€мокутн—÷ вставки утворюють глибоке дно.

ќформленн€ штан—÷в зверху при по€с—÷ да—‘ змогу вид—÷лити так—÷ п—÷дгрупи: штани з вузьким рубцем, в €кий прот€гували мотузку; з вузьким паском "до очкураї; —÷з вшитим по€сом, що заст—÷бавс€ на “—удзики; з пасом, котрий заст—÷бавс€ металевими пр€жками.

«а кольором найб—÷льш характерн—÷ наступн—÷ групи: штани б—÷л—÷, с—÷ро-чорн—÷, син—÷, червон—÷ (передус—÷м шаровари з Ћ—÷вобережно—„ ”кра—„ни, пошит—÷ з червоно—„ китайки, —÷ гуцульськ—÷ крашениц—÷ з доморобного сукна, пофарбованого у червоний кол—÷р).

¬иход€чи —÷з засоб—÷в декоруванн€, теж можна визначити окрем—÷ п—÷дгрупи, зокрема, штани з виб—÷йчаним орнаментом (б—÷л—÷ штани, р€сован—÷ у др—÷бн—÷ поперечн—÷ складочки типу гофре), поширен—÷ на «ах—÷дному ѕод—÷лл—÷ —÷ ѕокутт—÷; б—÷л—÷ сукн€н—÷ штани район—÷в ѕрикарпатт€ й «акарпатт€, вишит—÷ вовн€ними нитками, оздоблен—÷ кольоровими шнурками; шк—÷р€н—÷ штани. Ќа «ах—÷дному ѕод—÷лл—÷ носили штани з баран€чо—„ шк—÷ри, так зван—÷ мишани.

Ќаприк—÷нц—÷ XIXтј‘на початку XX ст. матер—÷ал, кр—÷й, традиц—÷йн—÷ способи формотворенн€, прикрашенн€ штан—÷в зазнали зм—÷н в ус—÷х рег—÷онах ”кра—„ни п—÷д впливом м—÷ського костюму, загально—‘вропейсько—„ моди. ÷е ви€вилось у зам—÷н—÷ доморобних матер—÷ал—÷в на тканини фабричного виготовленн€, нових вар—÷антах крою, пристосованих до нових умов прац—÷, побуту. ѕромислове шевське виробництво поступово вит—÷снило трудом—÷стке ручне виготовленн€ штан—÷в.

∆—÷ночий по€сний од€г тј‘ типолог—÷чна група, що об'—‘дну—‘ р—÷зн—÷ компоненти, €к—÷ збер—÷гали давн—÷ —÷сторичн—÷ пласти, розвивалис€, доповнювалис€ —÷ншими формами. Ќайдавн—÷ш—÷ типи ж—÷ночого по€сного од€гу тј‘ незшита одноплатова —÷ двоплатова запаски, незшита обгортка, плахта. ¬они мають численн—÷ локальн—÷ в—÷дм—÷нност—÷.

ƒвоплатова запаска тј‘ два зарублених, незшитих полотнища. ќдне, вужче наперед тал—÷—„, с€га—‘ в—÷д по€са нижче кол—÷н (запаска-попередниц€); друге, ширше —÷ довше тј‘ на задню частину (запаска-позадниц€). «верху до запасок прикр—÷плен—÷ торочки (очкур—÷) дл€ зав'€зуванн€ навколо тал—÷—„ так, щоби з обох бок—÷в залишалис€ отвори дл€ б—÷лих сорочок. «апаски таких форм найдавн—÷ш—÷, загальнослов'€нськ—÷, поширен—÷ на вс—÷й територ—÷—„ ”кра—„ни з численними локальними ознаками. ƒонин—÷ збереглис€ основн—÷ форми: двоплатов—÷ запаски однакових розм—÷р—÷в у  арпатах, на «акарпатт—÷, Ѕуковин—÷, ѕод—÷лл—÷, а одноплатов—÷ попередниц—÷ тј‘ на ¬олин—÷, ѕод—÷лл—÷, ѕол—÷сс—÷ та —÷н. ћатер—÷ал: вовн€н—÷, лл€н—÷, конопл€н—÷ полотна, сукно, парча, шовк, металев—÷ нитки. “ехн—÷ка ручного тканн€: просте полотн€не переплетенн€, чиновате, переб—÷рне, килимове тканн€. ўоденн—÷ й св€тков—÷ запаски р—÷зн€тьс€ матер—÷алом, техн—÷кою тканн€, кольором. “ак, на Ћ—÷вобережж—÷, ѕодн—÷пров'—„, ѕ—÷вдн—÷ ”кра—„ни на будень шили запаски з грубих полотнищ, чорн—÷ й син—÷, а на св€та тј‘ релен—÷ й червон—÷, з кращих тканин вовн€них ниток. Ќа ѕолтавщин—÷, „ерн—÷г—÷вщин—÷ св€тков—÷ попередниц—÷ прикрашали знизу широкими багатокол—÷рними тканими або вишитими орнаментальними смугами. ” зах—÷дних районах поширен—÷ запаски, ткан—÷ перебором в поперечн—÷ —÷ поздовжн—÷ кольоров—÷ стр—÷чки. Ќа волинських запасках виткан—÷ багатокол—÷рн—÷ гладкоткан—÷ пасочки, а знизу тј‘ ширш—÷ орнаментальн—÷ смуги у зубчики (драбинку), ромби (¬лкниш—÷ї). Ќа ѕод—÷лл—÷ поширен—÷ запаски з орнаментальними мотивами, розташованиьи поперечними р€дами на вс—÷й площин—÷ запасок. ¬  арпатах, на Ѕуковин—÷ дл€ запасок характерне густе розм—÷щенн€ поперечних багатокол—÷рних стр—÷чок. ” них р—÷зн—÷ в—÷дт—÷нки узгоджен—÷ так, щоб вид—÷лити кольоров—÷ акценти. «а кольором запаски под—÷л€ютьс€ на €сно-червон—÷ (€вор—÷вськ—÷), темно-коричнев—÷ (верховинськ—÷), €скраво-жовт—÷ (космацьк—÷). ÷—÷каву п—÷дгрупу створюють гуцульськ—÷ й буковинськ—÷ багатокол—÷рн—÷ запаски, переткан—÷ ьетале-виьи нитками золотистого й ср—÷бл€стого в—÷дт—÷нк—÷в. Ќа √уцульщин—÷ запаски з двох полотнищ називали поперечками, пар—÷вками. « трьох бок—÷в вони обшит—÷ плетеною к—÷скою (снурком), зверху прив'€зуютьс€ до тал—÷—„ шнурками (баюрами, байорами, окол€чками). ѕоперечкою обгортають стан —÷ п—÷дперезуютьс€ пасочком.

Ќа зм—÷ну домотканим двоплатовим запаскам прийшли одноплатов—÷, а також фартухи (плати), €к—÷ носили з п—÷зн—÷шими формами по€сного од€гу. ¬ид—÷лимо запаски одноплатов—÷ парчов—÷, шовков—÷ (центральн—÷ област—÷ ”кра—„ни); чорн—÷ оксамитов—÷, сатинов—÷ (ѕод—÷лл€, ¬олинь, Ћьв—÷вщина, Ћемк—÷вщина); б—÷л—÷ з домотканого полотна, пошит—÷ з двох п—÷лок (ѕол—÷сс€, Ѕойк—÷вщина, явор—÷вський район Ћьв—÷всько—„ област—÷). «апаски, фартухи з б—÷лих доморобних —÷ кольорових фабричних тканин по-р—÷зному декорували тканим —÷ вишитим орнаментом, мереженн€м, плетенн€м, обшитт€м, др—÷бним р€су-ванн€м, оздоблювали фабричними кольоровими тасьмами —÷ т. —÷н.

ќбгоротка тј‘ одноплатове розширене полотнище, €ким обгортали ж—÷ночий стан поверх сорочки —÷ закр—÷плювали при тал—÷—„ пасочком (крайкою, баюром, пасиною). Ћокальн—÷ назви обгортки тј‘ дерга (Ћ—÷вобережж€), горбатка, опинка (ѕрикарпатт€), катринц€ (ѕодн—÷стров'€, Ѕуковина), фота (Ѕуковина), окол€чка (√уцульщина) та —÷н. ћатер—÷ал: вовн€н—÷ доморобн—÷ тканини, сукно, фабричн—÷ тканини. “ехн—÷ка тканн€: просте полотн€не переплетенн€, чиновате в—÷зерунчасте багаторем—÷зне тканн€. «а способом нос—÷нн€ вид—÷л€ють п—÷дтипи: 1) дергою з тонкого чорного сукна обгортали стан —÷ не од€гали до не—„ запаски, п—÷дгрупа дерги тј‘ вузьке полотнище, €ке од€гали ззаду, а спереду тј‘ фартух (Ћ—÷вобережж€); 2) обгорткою з доморобно—„ вовн€но—„ тканини обгортали стан з л—÷вого боку, нижн—÷ к—÷нц—÷ (один або два) п—÷дтикали п—÷д пас; до не—„ запаски не од€гали; 3) обгорткою обгортали стан так, що к—÷нц—÷ сходились спереду посередин—÷, до не—„ також не од€гали запаски (ѕод—÷лл€); 4) обгорткою обгортали стан таким чином, щоб поли заходили л—÷воруч; спереду од€гали запаску (ѕодн—÷стров'€).

«а кольором полотнищ обгортки под—÷л€ють на дв—÷ групи: з чорним —÷ червоним тлом. «алежно в—÷д орнаментуванн€ полотнищ розр—÷зн€ють обгортки з суц—÷льноорна-ментованим полотнищем; обгортки, €к—÷ мають центральне поле неорнаментоване, а при поздовжн—÷х кра€х тј‘ кайма; засн—÷вчаст—÷ на основ—÷ орнаментован—÷ кольоров—÷ смуги, €к—÷ при од€ганн—÷ розташован—÷ горизонтально при тал—÷—„ —÷ знизу по€сного од€гу; обгортки з трьохд—÷льним полотнищем: дв—÷ крайн—÷ орнаментован—÷ по п—÷тканню кольоровими стр—÷чками, а середн€ тј‘ безузорна. ѕри од€ганн—÷ орнаментальн—÷ смуги вертикально розм—÷щен—÷ на передн—÷х полах, —„х ц—÷каву п—÷дгрупу утворюють буковинськ—÷ обгортки: на крайн—÷х попередниц€х виткан—÷, п—÷зн—÷ше вишит—÷ складн—÷ орнаментальн—÷, геометричн—÷ (стил—÷зовано рослинн—÷) багатокол—÷рн—÷ мотиви. Ѕуковинською фотою (з тонко—„ вовн€но—„ фабрично—„ тканини чорного кольору) стан обгортали так, щоб к—÷нц—÷ спереду заходили один за один. ѕоверх фоти, п—÷дперезано—„ крайкою, од€гали вовн€н—÷ хустки.

–—÷зн—÷ за типами, п—÷дтипами, групами обгортки тј‘ важливий по€сний од€г, гене-тично пов'€заний —÷з запасками —÷ €к би перех—÷дний етап до зшитого од€гу.

ѕлахта тј‘ незшитий —÷ нап—÷взшитий тип по€сного од€гу, виготовлений з картато—„, багатокол—÷рно—„ ручноткано—„ тканини. Ќезшит—÷ плахти тј‘ це одноплатов—÷ полотнища, €кими стан обгортавс€ так, щоб основне полотнище було ззаду —÷ заходило наперед тал—÷—„. —переду в—÷льц—÷ м—÷i€ закривали одноплатовою запаскою.

ѕап—÷взшиту плахту виготовл€ли з двох полотнищ довжиною до 2 м, €к—÷ зшивали на половину або на дв—÷ трет—÷ довжини. ѕот—÷м плахту перегинали вдво—‘ так, щоб зшита частина охоплювала стан ззаду, а незшит—÷ звисали на боках, утворюючи так зван—÷ крила. ѕри по€с—÷ плахту закр—÷плювали крайкою. Ќезшит—÷ к—÷нц—÷ тј‘ крила тј‘ ззаду розходилис€ —÷ з-п—÷д них було видно частину зшито—„ половини плахти. –озр—÷з спереду прикривали фартухом, запаскою.

ѕлахта тј‘ переважно св€тковий од€г. ƒл€ тканн€ добирали €к—÷сн—÷, дорог—÷ матер—÷али: вовн€н—÷ кольоров—÷ нитки, гарус, шовк, бавовну. “ехн—÷ка: човникове в—÷зерункове, засн—÷вчасте тканн€, переб—÷р "п—÷д дошкуї, вишиванн€, обм—÷танн€, в'€занн€ китиць.

«а зм—÷стом орнаментальних мотив—÷в, кольором розр—÷зн€ють плахти син€тки (син€ основа), червон€тки (нитки основи червон—÷, а переткан—÷ б—÷лими, жовтими нитками), нап—÷льна половина чорна, друга тј‘ син€. « орнаментальними мотивами в кл—÷тинах пов'€зан—÷ назви "з—÷рковаї, "хрещатаї, "коронова лускаї, "слив'€нкаї, а з розташуванн€м мотив—÷в тј‘ "стовпчастаї, "кривул€стаї. ѕлахти тј‘ також перех—÷дна форма до зшитого од€гу.

—п—÷дниц—÷ виготовл€ли з окремих полотнищ (в—÷д трьох до шести п—÷лок) доморобних —÷ фабричних тканин, зшитих, призбираних при тал—÷—„, зарублених знизу. ѕ—÷лки пришивали до обшивки —÷з зав'€зками. –озр—÷з робили спереду, п—÷зн—÷ше тј‘ збоку. —п—÷дниц—÷ поширилис€ в ус—÷х рег—÷онах ”кра—„ни наприк—÷нц—÷ XVIII ст., мали м—÷iев—÷ назви й особливост—÷ художнього конструюванн€, кольорового, орнаментального оздобленн€, по—‘днанн€ з —÷ншими компонентами од€гу, —„хн—÷ локальн—÷ назви: кабат, мальованка, фарбан, фартух, андарак, л—÷тник, димка, бурка тощо.

‘артухи з б—÷лого доморобного лл€ного, конопл€ного полотна, п—÷зн—÷ше фабрично—„ тканини при по€с—÷ були др—÷бно р€сованими, вишитими знизу на подол—÷ —÷ зверху на др—÷бних складочках (Ѕойк—÷вщина).

—п—÷дниц—÷, ткан—÷ переважно з вовн€них ниток (р—÷дше тј‘ з лл€них) в поздовжн—÷ вузьк—÷ р—÷знокольоров—÷ нитки (червон—÷, син—÷, жовт—÷, зелен—÷), були р€сованими при по€с—÷, п—÷дшитими на подол—÷, —„хн—÷ локальн—÷ назви: бурка (¬олинь), шорци (ткан—÷ з кольорових бавовн€них ниток в явор—÷вському район—÷ Ћьв—÷всько—„ област—÷).

Ћ—÷тники виготовл€ли з доморобних тканин (вовн€них, лл€них, конопл€них), в поздовжн—÷ червон—÷, жовт—÷, коричнев—÷ смуги. ¬ставлена спереду п—÷лка часто в—÷др—÷зн€лас€ кольором —÷ шириною смуг.  артат—÷ л—÷тники ткали з лл€них —÷ вовн€них ниток. «низу —„х декорували р€дами поперечних орнаментальних смуг (¬олинське ѕол—÷сс€).

јндараки тј‘ сп—÷дниц—÷ з доморобних вовн€них тканин, переважно червоного кольору, др—÷бно р€сован—÷ типу гофре, з—÷бран—÷ при обшивц—÷ з широкою р—÷знокольоровою орнаментальною смугою на подол—÷. ¬шита спепреду п—÷лка тј‘ приточка тј‘ менш р€сова-на, в—÷дм—÷нна за кольором й орнаментом в—÷д пол€ сп—÷дниц—÷.

ћальованки, друкавиц—÷, син€тики тј‘ сп—÷дниц—÷, виготовлен—÷ з доморобного лл€ного, конопл€ного полотна, декорованого виб—÷йчаним орнаментом: в поздовжн—÷ стр—÷чки, с—÷тчастого плану, дов—÷льного розташуванн€ рослинних, геометричних мотив—÷в. Ѕ—÷ла або горизонтальна орнаментальна смуги на подол—÷ п—÷дкреслювали композиц—÷йну ц—÷л—÷сн—÷сть. «а назвами орнаментальних мотив—÷в так—÷ сп—÷дниц—÷ називали: "на грибочкиї, "на галузанн€ї, "на барв—÷нокї, "з—÷ркатаї —÷ под.

¬икористанн€ фабричних тканин (ситець, сатин, кашем—÷р, плис, парча, шовк тощо), перех—÷д до кро—‘нн€, р€суванн€ зумовили зм—÷ни об'—‘много конструюванн€ по€сного од€гу.

Ќагрудний од€г об'—‘дну—‘ т—÷ його частини, €к—÷ од€гаютьс€ поверх сорочки, прикривають верхню частину статури, с€гаючи тал—÷—„ або кол—÷н, сутт—‘во впливаючи на загальну конструкц—÷ю, силует вбранн€. ¬иникненн€ й розвиток нагрудного од€гу пов'€зан—÷ з кл—÷матичними умовами, особливост€ми побуту, господарською та культурною д—÷€льн—÷стю людей. Ќа ”кра—„н—÷ поширен—÷ два основних типи нагрудного од€гу, котр—÷ мають локальн—÷ назви: без рукав—÷в тј‘ к—÷рсетки, кам—÷зельки, кептар—÷, лейбики, бунди, катанки тощо; з рукавами тј‘ кофти, сачки, кабати. «а матер—÷алом нагрудний од€г под—÷л€—‘тьс€ на полотн€ний, сукн€ний, хутровий, комб—÷нований з дек—÷лькох матер—÷ал—÷в; з фабричних тканин: сатину, плису, оксамиту —÷ т. —÷н. …ого викроювали з одного полотнища, перегнутого на плечах на р—÷вн—÷ частини по довжин—÷: перед —÷ спинку. √орловину вир—÷зували близько до ши—„, передню частину розр—÷зали посередин—÷ вертикально на дв—÷ поли.  ом—÷ра не було, але часто в—÷дгинали верхн—÷ кути п—÷лок. Ќа передн—÷х полах зр—÷дка робили кишен—÷. Ќайчаст—÷ше пришивали кишенн—÷ клапани, €к—÷ вистрочували, вишивали. –укави були по основ—÷ або у нап—÷вовальних проймах. Ќагрудний од€г без рукав—÷в —÷ з рукавами часто мав п—÷дкладку.

Ўк—÷р€н—÷, полотн€н—÷, суконн—÷ безрукавки у ж—÷нок —÷ в чолов—÷к—÷в в основному под—÷бн—÷. ¬—÷дм—÷нност—÷ створюють фабричн—÷ матер—÷али —÷ принципи декоруванн€.

” р—÷зних м—÷iевост€х цей тип од€гу ма—‘ особливост—÷ крою, форми, принцип—÷в декоруванн€, матер—÷алу та й локальн—÷ назви. „асто одн—÷—‘ю м—÷iевою назвою в окремих районах називаютьс€ р—÷зн—÷ за кро—‘м вироби.

Ѕезрукавки за кро—‘м под—÷л€ютьс€ на окрем—÷ п—÷дтипи: пр€моспинн—÷, коротк—÷, прита-лег—÷—÷, з в—÷др—÷зною тал—÷—‘ю —÷ складками тј‘ крилами, вусами, з завищеною тал—÷—‘ю —÷ складками на спин—÷ (до 15тј‘17), з зубц€ми, клинами (€зичками) знизу та —÷н.

ѕр€моспинн—÷ коротк—÷ безрукавки тј‘ це б—÷л—÷ сукн€н—÷ черн—÷г—÷вськ—÷ катанки, льв—÷вськ—÷ темно-коричнев—÷ суконн—÷ лейбики, закарпатськ—÷ хутров—÷ кам—÷зол—÷ (камазол—÷), бунди, гуцульськ—÷ кептар—÷. ѕритален—÷ безрукавки тј‘ к—÷рсетки з фабрично—„ тканини (’арк—÷вщина), кам—÷зельки з оксамиту (¬олинь), друшл€ки, лейбича з овечо—„ шк—÷ри (—кол—÷вський район Ћьв—÷всько—„ област—÷). Ѕезрукавки з в—÷др—÷зною тал—÷—‘ю тј‘ к—÷рсетки з фабрично—„ тканини (сатин, плис), на  и—„вщин—÷, —умщин—÷, „ерн—÷г—÷вщин—÷, ѕолтавщин—÷. Ѕезрукавки з завищеною тал—÷—‘ю —÷ складками тј‘ к—÷рсетки —‘двабн—÷, ситцев—÷, сатинов—÷, оббит—÷ плисом ( и—„вщина, ѕолтавщина, —умщина). Ѕезрукавки з зубц€ми й клинц€ми знизу тј‘ кам—÷зельки з оксамиту (¬олинь), сатину тј‘ червон—÷, син—÷ й чорн—÷ (Ћьв—÷вщина, “ерноп—÷льщина), к—÷рсетки-шнуровиц—÷ з фабричних тканин (¬олинь) та —÷н.

«а способом декоруванн€ в окрем—÷ групи вид—÷л€ютьс€ безрукавки, вистрочен—÷ машинним швом в орнаментальн—÷ мотиви на плисевих обшитт€х у нагрудн—÷й —÷ нижн—÷й частин—÷ передн—÷х п—÷л (—ередн—‘ ѕодн—÷пров'€, Ћ—÷вобережж€, ѕ—÷вдень ”кра—„ни); вишит—÷ багатокол—÷рними нитками на полах —÷ проймах, при по€с—÷ —÷ знизу на спин—÷ (зах—÷дн—÷ област—÷ ”кра—„ни); з суц—÷льно вишитими полами й спинкою (закарпатськ—÷ бунди); декорован—÷ апл—÷кац—÷—‘ю з—÷ шк—÷ри, викладен—÷ металом, “—удзиками, вишит—÷ кольоровими нитками, оздоблен—÷ шнурами (гуцульськ—÷ кептар—÷), обшит—÷ р€дами фабричних пр€мих —÷ зубчастих стр—÷чок (€вор—÷вськ—÷ кам—÷зельки) тощо. –озроблен—÷ р—÷зноман—÷тн—÷ засоби декоруванн€ безрукавок, —„х художньо-конструктивного вир—÷шенн€.

Ѕезрукавний нагрудний од€г генетичне передував поширенню наприк—÷нц—÷ XIXтј‘ на початку XX ст. нагрудного од€гу з рукавами. ÷е ви€вл€—‘тьс€ в характер—÷ матер—÷алу, крою, принципах конструюванн€ й декоруванн€.

Ќагрудний од€г з рукавами тј‘ куртки, кабати, юпки, кофти —÷ т. —÷н. ћатер—÷ал, кр—÷й у багатьох випадках под—÷бний до безрукавних одежин.

 уртки виготовл€ли з б—÷лого, с—÷рого доморобного сукна, коротк—÷ пр€моспинн—÷, розширен—÷ клинами (вишивали м—÷ж передньою —÷ задньою полами п—÷д проймами до низу), поширен—÷ на „ерн—÷г—÷вщин—÷,  и—„вщин—÷.

 абати переважно з лл€ного, конопл€ного полотна, коротк—÷, пр€моспинн—÷, декорован—÷ вишивкою, кольоровими тасьмами, були попул€рними у Ћьв—÷вськ—÷й, “ерноп—÷льськ—÷й област€х.

ёпки з фабричних тканин обшивали оксамитом, вист—÷бували. ƒовг—÷, нижче кол—÷н, розширен—÷, на спин—÷ п—÷др—÷зан—÷ й р€сован—÷ або призбиран—÷ у глибок—÷ складки. Ќиз рукав—÷в обшитий, декорований вист—÷гом тј‘ кривульки, гачки тощо. ѕоширен—÷ у районах —ереднього ѕодн—÷пров'€, на ѕолтавщин—÷.  офти, кругл—÷ кохточки з фабричних чорних тканин з дуже розширеними полами (типу кльош) носили переважно в ѕодн—÷пров'—„, на ѕ—÷вдн—÷ ”кра—„ни. « к—÷нц€ XIX ст. набули поширенн€ коротк—÷ —÷ нижче тал—÷—„ нап—÷в-прил€гаюч—÷ одежини типу п—÷джак—÷в з фабричних матер—÷ал—÷в: сачки, сп—÷нжаки, кабати, безрукавн—÷ жилети тощо.

Ќародним ген—÷—‘м розроблен—÷ численн—÷ вар—÷анти моделюванн€, декоруванн€ нагрудного од€гу.

¬ерхн—÷й од€г об'—‘дну—‘ р—÷зний за матер—÷алом —÷ формою од€г, €кий носили поверх нат—÷льного, нагрудного чолов—÷ки, ж—÷нки —÷ д—÷ти передус—÷м в негоду, взимку. …ого виготовл€ли з грубих лл€них, конопл€них домотканих полотен (часто сум—÷шних тј‘ основа конопл€на, а поробок вовн€ний), сукна, овчини. «а кро—‘м пр€моспинн—÷ форми передували по€в—÷ розширених, приталених, з п—÷др—÷зними тал—÷€ми. Ќайдавн—÷ший тј‘ пр€моспинний плащовидний од€г тј‘ под—÷л€—‘тьс€ на два п—÷дтипи: без рукав—÷в (накидкопод—÷бний); з рукавами (—÷нод—÷ фальшивими).

Ѕезрукавний пр€мий верхн—÷й од€г збер—÷г найарха—„чн—÷ш—÷ риси щодо крою, способ—÷в ношенн€. …ого н—÷би накидали на плеч—÷, €к давньоруську накидку корзно. Ќайдавн—÷ш—÷ збережен—÷ в  арпатах типи такого од€гу тј‘ це гугл€, манта, чуган€ (чуга).

√угл—÷ виготовл€ли з с—÷рого або б—÷лого доморобного сукна, —„х зшивали так, що за формою вони нагадують м—÷шок: один б—÷к не зашивавс€, а верхн—÷й, нап—÷взашитий р—÷жок при потреб—÷ над€гали на голову, щоб захистити —„—„ в—÷д в—÷тру, дощу, сн—÷гу (€к каптур). ѕр€м—÷ поли гугл—÷ на груд€х не заст—÷балис€, а зверху при ши—„ зав'€зувалис€ вовн€ними шнурами чи ланцюжками через пр€жки чепраги.

ћанта тј‘ тип плащовидного од€гу з доморобного с—÷рого або б—÷лого сукна. «а кро—‘м вона под—÷бна до гугл—÷, широка, довга, з каптуром. як обр€довий од€г збереглас€ на √уцульщин—÷. Ѕуковинська манта виготовлена з чорного сукна, тун—÷копод—÷бного крою, заст—÷ба—‘тьс€ гапликом.

„уган€ (чуга) тј‘ тип складного плащовидного лемк—÷вського од€гу. „уган€ тј‘ з темно-коричневого доморобного сукна, з пр€мою спинкою —÷ дуже довгим чотирикутним ком—÷ром, з довгими тороками тј‘ на спин—÷ спадала нижче по€са. “ороки часто запл—÷тали в коси, а рукави зашивали. ÷—÷ так зван—÷ сл—÷п—÷ (фальшив—÷) рукави зам—÷н€ли кишен—÷.

√ун€ тј‘ плечовий, пр€моспинний од€г з рукавами, часто носили наопашки, —„—„ виготовл€ли —÷з спец—÷ально виткано—„ вовн€но—„ грубо—„ тканини з довгим ворсом на лицевому боц—÷: п—÷сл€ кожних трьох ниток поробку впл—÷талис€ довг—÷, груб—÷, зсукан—÷ вовн€н—÷ нитки або ледь з'—‘днан—÷ пасма вовни (до 10 см). —„х випускали на лицевий б—÷к —÷ прибивали нитками поробку. «в—÷дси локальн—÷ назви гун—÷: космата, коцовата, коцованка, волосан€. ѕр€м—÷ довг—÷ рукави вшит—÷ по п—÷тканню. “ак—÷ гун—÷ й дос—÷ збереглис€ на «акарпатт—÷.

 р—÷м пр€моспинного, на ”кра—„н—÷ —÷снував верхн—÷й од€г, розширений донизу, з боковими клинами, складками, зборами на спин—÷ тощо.

–озширений верхн—÷й од€г з рукавами шили з одного або двох перегнутих в плечах полотнищ доморобного с—÷рого, чорного, темно-коричневого сукна.  лини вставл€ли м—÷ж передньою —÷ задньою полами тј‘ в—÷д пройми до низу. ѕоли не заст—÷балис€. ƒо горловини пришивали каптур (кобка, бородиц€, затулок, в—÷длога), €ким накривали голову. “акий од€г мав р—÷зн—÷ локальн—÷ вар—÷анти —÷ в—÷дпов—÷дн—÷ назви: с—÷рак (Ћ—÷вобережж€), кобен€к (¬олинь), копен€к (ѕол—÷сс€) та —÷н.

ƒавн—÷ риси пр€моспинного тун—÷копод—÷бного крою збер—÷г верхн—÷й од€г з рукавами. Ѕайбараки (сердаки, петики) поширен—÷ на Ќаддн—÷стр€нщин—÷, ѕокутт—÷, Ѕуковин—÷, √уцульщин—÷. Ќа «акарпатт—÷ сердак називали с—÷раком (реклик, уйощ). —„х виготовл€ли з чорного, темно-коричневого, червоного, р—÷дше с—÷рого, б—÷лого доморобного сукна. ѕо боках часто вшивали по два клинц—÷, п—÷д проймами тј‘ ластовиц—÷.

 аптани-полотн€нки тј‘ п—÷дгрупа верхнього од€гу, пошитого —÷з грубого лл€ного чи конопл€ного доморобного полотна пр€моспинного —÷ розширеного крою, з довгими рукавами, закладними полами. ¬они заст—÷балис€ на “—удзики або п—÷дперезувалис€ крайкою. ѕолотн€нки носили поверх кожух—÷в, на полах з розр—÷зами (на м—÷i€х кишень).

¬ ус—÷х рег—÷онах ”кра—„ни поширений п—÷дтип верхнього од€гу, приталений з п—÷др—÷зною спинкою в тал—÷—„, де збиралис€ складки, вставл€лис€ клини тј‘ такзван—÷ крила, вуси тощо. ÷е свити —÷з доморобних тканин (семр€ги, чуга—„ни, спенсери, жупани, кунтуш—÷, черкески, капоти, козачки, чумарки, бекеш—÷, ба—‘в—÷ юпки), а також з фабрично—„ тканини. Ќаприклад, ба—‘в—÷ юпки виготовл€ли з тонкого червоного, синього або зеленого сукна фабричного виробництва, —„х шили приталеними, з трьома клинами, широкими в—÷дкладеними на спину ком—÷рами. ”с€ поверхн€ юпки прикрашалась прив'€заними й опущеними на лицевий б—÷к, на в—÷дстань 3тј‘4 см кутасиками довжиною до 4 см, з кольорово—„ вовни (на зеленому тл—÷ тј‘ червон—÷, на червоному тј‘ зелен—÷). “ак—÷ юпки найчаст—÷ше зустр—÷чалис€ у районах —ереднього ѕодн—÷пров'€. ¬они р—÷зн—÷ за системою декоруванн€, конструюванн€.

¬ажлива типолог—÷чна група зимового хутрового од€гу тј‘ довгопол—÷ кожухи –∆ коротк—÷ кожушки, —„х виготовл€ли з овечих шк—÷р хутром всередину. Ўк—÷ри фарбували у червоний, б—÷лий, темно-коричневий кольори. ѕобутували чотири основних типи кожух—÷в тј‘ пр€моспинн—÷, притален—÷, з в—÷др—÷зною спинкою —÷ тулуб'€ст—÷ (дуже довг—÷ й широк—÷ в полах типу кльош, з великим в—÷дкладним ком—÷ром). « друго—„ половини XIX ст. кожухи стали покривати зверху фабричним сукном, —÷ншими тугими тканинами (ком—÷р, права пола, манжети обгортались хутром). ÷е так зван—÷ покрит—÷ кожухи, кожушанки, хутр€нки, шушуни тощо. Ќа ѕодн—÷стров'—„ покрит—÷ кожухи називали байбараками. ’удожн€ ц—÷нн—÷сть кожух—÷в тј‘ у декоруванн—÷, апл—÷кац—÷—„, вишиванн—÷, обшитт—÷ хутром, кольоровими шнурами –∆ т. –∆н.

‘ормуванн€ —÷ розвиток верхнього од€гу на ”кра—„н—÷ тј‘ важливий фактор ц—÷л—÷сно—„ системи моделюванн€.

ѕо€си (пасини) тј‘ специф—÷чна типолог—÷чна група, €ка викону—‘ утил—÷тарну функц—÷ю: прикр—÷пленн€ до тал—÷—„ по€сного —÷ верхнього од€гу, а також декоративну та символ—÷чно-обр€дову функц—÷—„. ÷е обов'€зкова приналежн—÷сть укра—„нського народного од€гу, —„х виготовл€ли з лл€них, конопл€них, вовн€них, шовкових, металевих ниток, лика, шк—÷ри тощо, —„х плели, крутили, ткали з нит€них матер—÷ал—÷в, вир—÷зували з—÷ шк—÷ри, р—÷дше в—÷дливали з металу, карбували —÷ под. «а техн—÷кою виготовленн€ —÷з ниток вид—÷л€ютьс€ два типи по€с—÷в (локальн—÷ назви: крайки, окрайки, байорки, пасики, по€сини, тканиц—÷, тканки —÷ т. —÷н.): плетен—÷ "в с—÷ткуї, "к—÷скуї —÷ ткан—÷ перебором, килимовою техн—÷кою, чиноваттю в поперечн—÷ —÷ поздовжн—÷ вузьк—÷ стр—÷чки, суц—÷льно заповнен—÷ ромбами, зубчиками та р€дами кв—÷т—÷в, складних ромбових ф—÷гур. ¬они р—÷зно—„ ширини тј‘ в—÷д 1 до 35 см —÷ довжиною до 3 м. «а кольором по€си под—÷л€ютьс€ на червон—÷, зелен—÷, малинов—÷, багатокол—÷рн—÷ —÷ р—÷дше тј‘ чорн—÷.

ќкрему групу утворюють шовков—÷, вовн€н—÷, золототкан—÷ паски мануфактурного виробництва.

„ервон—÷, син—÷, зелен—÷ паски шириною до 25 см виготовл€ли з тонких фабричних вовн€них ниток техн—÷кою простого —÷ в—÷зерункового тканн€ "у в—÷чкаї, "к—÷скаї.

—луцьк—÷ по€си ткали з шовкових, металевих ср—÷бних —÷ золотих ниток у середин—÷ XVIII ст. на мануфактурах —луцька, Ѕучача, Ѕрод—÷в, —тан—÷слава та —÷н. Ѕагатокол—÷рн—÷ з двосторонн—÷м орнаментом, вони часто под—÷лен—÷ по вертикал—÷ так, щоб на обох боках був р—÷зний кол—÷р та орнамент.

Ќит€н—÷ пасинки ус—÷х тип—÷в завершуютьс€ торочками: в—÷льно опущеними, в'€заними, з китиц€ми видовжено—„ форми —÷ кругло—„ тј‘ з бомбонами.

ѕ—÷дтипи шк—÷р€них пас—÷в: вузьк—÷ очкур—÷ тј‘ по€си з пр€жками шириною до 4тј‘5 см; вузьк—÷ пасочки (ѕодн—÷пров'€, Ћ—÷вобережж€), широк—÷ череси (до 35 см), з тисненим орнаментом, викладен—÷ капел€ми, "писаною бл€хою, металевими “—удзиками та пр€жками ( арпати).

–—÷зн—÷ за художн—÷м р—÷шенн€м по€си тј‘ важливий зас—÷б композиц—÷йного формотворенн€ складних комплекс—÷в од€гу.

√оловн—÷ убори тј‘ складна типолог—÷чна група вироб—÷в, призначена дл€ покритт€, прикрашенн€ голови. ѕри цьому важливу роль в—÷д—÷гра—‘ зач—÷ска.

ƒавн—÷, традиц—÷йн—÷ зач—÷ски ж—÷нок —÷ д—÷вчат можна об'—‘днати у три вар—÷анти: 1) под—÷л довгого волосс€ посередин—÷, вздовж голови, запл—÷танн€ двох к—÷сок б—÷л€ вух, спусканн€ вниз —÷ запл—÷танн€ з рештою волосс€ в —‘дину, третю косу, €ку закручують в кружок (в—÷нок); 2) запл—÷танн€ волосс€- у дв—÷ коси, обвиванн€ —„х в—÷нкопод—÷бно навколо голови, обтиканн€ —„х кв—÷тами; 3) запл—÷танн€ одн—÷—‘—„ коси, спущено—„ на спину.  оси плели —÷з трьох, шести —÷ двадц€ти чотирьох пасем (др—÷бушки). ¬пл—÷тали попл—÷тки (кольоров—÷ стр—÷чки, вовн€н—÷ шнурочки), нанизан—÷ на нитку черепашки, прикраси з б—÷серу, п—÷р'€, нал—÷плювали фольгу тощо.

∆—÷нки носили довге волосс€, не запл—÷таючи його, а т—÷льки збираючи на обру-чики тј‘ об—÷дки (центральн—÷ райони ”кра—„ни), ззаду у вузол (Ѕойк—÷вщина), гул—÷ (¬олинь) —÷ розпущене (ѕод—÷лл€). ¬олосс€ п—÷дстригали над чолом (¬олинь), по боках над вухами —÷ ззаду навколо голови (ѕол—÷сс€); розд—÷л€ли волосс€ посередин—÷ прод—÷лом, гладенько зач—÷сували та в—÷дкидали на плеч—÷ ( и—„вщина). Ѕули й складн—÷ш—÷ зач—÷ски (нач—÷си, чубчики, намочуванн€ волосс€ розчинами тощо).

„олов—÷ч—÷ зач—÷ски тј‘ довге волосс€, що спадало на плеч—÷ —÷ спину; п—÷дстрижене: довкола голови, спереду коротше, а ззаду довше; п—÷дстрижене "в кружокї —÷ "п—÷д мак—÷труї (на голову над—÷вали мак—÷тру —÷ навколо р—÷вно п—÷дстригали волосс€). Ѕуло й гол—÷нн€ або стриженн€ голови над чолом, скрон€ми —÷ на потилиц—÷, над чолом посередин—÷ ма-кушки залишали широке, в долоню пасмо довгого волосс€, чубок-оселедець. –∆нколи над чолом залишали кругле пасмо, €ке п—÷дростало, —÷ його закладали за вухо або запл—÷тали в косицю. Ќайтипов—÷ша зач—÷ска тј‘ п—÷дстриганн€ волосс€ у форм—÷ п—÷вкруга з довгим волосс€м на потилиц—÷. ∆—÷ноч—÷ й чолов—÷ч—÷ зач—÷ски, прибиранн€ голови орган—÷чно по—‘днувалис€ з —÷ншими частинами головних убор—÷в, ц—÷л—÷сними од€говими ансамбл€ми.

ƒо головних убор—÷в належать €к поодинок—÷ вироби (наприклад, хустини), так —÷ складн—÷ комплекси (кибалка, ч—÷пець, пов'€зка тощо). “иполог—÷зац—÷€ головних убор—÷в в—÷дбува—‘тьс€ за такими основними ознаками: стать, в—÷к, матер—÷ал, кр—÷й, конструкц—÷€, способи нос—÷нн€ —÷ декоруванн€, функц—÷ональне призначенн€, а також буденн—÷, св€тков—÷, обр€дов—÷ —÷ т. —÷н.

„олов—÷ч—÷ головн—÷ убори за матер—÷алом под—÷л€ютьс€ на сукн€н—÷, хутров—÷, повст€н—÷ й солом'€н—÷, а за формою: цил—÷ндричн—÷, кон—÷чн—÷, п—÷всферичн—÷.

 —÷з€нка тј‘ низька шапка з чорно—„ овечо—„ шкури, цил—÷ндрично—„ форми, круглим, —÷нколи суконним дном („ерн—÷г—÷вщина, ѕолтавщина,  и—„вщина).

 учма тј‘ висока, стовпчаста шапка з чорно—„ овечо—„ шкури, нап—÷всферично—„ форми, —÷з спадаючим на потилицю вершком (Ћ—÷вобережж€, ѕол—÷сс€,  арпати). Ќа Ѕуковин—÷ кучмою називали шапку кругло—„ форми, —÷з суконним верхом —÷ п—÷дшитою хутром, нижньою частиною.

ћазниц€ тј‘ висока цил—÷ндрична шапка з чорно—„ або с—÷ро—„ овечо—„ шкури, суконним верхом та розр—÷зом збоку (ѕод—÷лл€, ¬олинь).

яломка тј‘ повст€на шапка форми вит€гнутого конуса, ковпакопод—÷бна, з с—÷рого або б—÷лого сукна, часто з в—÷дгорнутими крисами (—ередн—‘ ѕодн—÷пров'€).

Ўоломок тј‘ невисока, кругла повст€на чорна шапка (ѕ—÷вдень ”кра—„ни).

ћагерка тј‘ шапка з темно-коричневого сукна з чотирикутним верхом, оздоблена червоними, син—÷ми шнурами, вишита (ѕол—÷сс€, ¬олинь).

–огат—÷вка тј‘ шапка з темного сукна нап—÷вцил—÷ндрично—„ форми, верх ширший в—÷д основи —÷ ма—‘ чотирикутн—÷ загини (ѕ—÷вдень ”кра—„ни).

ћалахай тј‘ кругла шапка з овечо—„ шкури, з невисокими навушниками („ерн—÷г—÷вщина).

 лепан€ тј‘ невисока шапка цил—÷ндрично—„ форми з червоного або синього сукна, п—÷дбита овечою шкурою, часто обл€мована лис€чим хутром. ћала клапани, €к—÷ можна п—÷днести догори, зав'€зуючи на т—÷м'—„, або опустити на вуха, шию^—÷ зав'€зати (√уцуль-щина, Ѕойк—÷вщина).

Ўлик тј‘ нап—÷вкругла сукн€на шапка, знизу обшита хутром. ѕод—÷бн—÷ шапки з червоного або блакитного сукна на ѕрикарпатт—÷ називали мармазинками.

 р—÷м шапок з численними вар—÷антами крою з к—÷нц€ XIX ст. на ѕрикарпатт—÷, ѕод—÷лл—÷, ¬олин—÷, ѕол—÷сс—÷ набули поширенн€ сукн€н—÷ повст€н—÷, фетров—÷ капелюхи з р—÷зними локальними назвами, принципами формотворенн€ —÷ декоруванн€.

 ресан€ тј‘ фетровий чорний капелюх з пласким дном, широкими боками, легко п—÷днесеними берегами з бок—÷в, оздоблений золотистим галуном, мос€жною бл€хою (басаман) або р—÷знокольоровими шнурами (байорками, черв'€чками).  ресан—÷ молодих хлопц—÷в оздоблювали п—÷р'€м глухар€, пави. «боку капелюха звисали р—÷знокольоров—÷ кругл—÷ вовн€н—÷ кутаси тј‘ дармовиси.  ресан—÷ такого типу виготовл€ли на √уцуль-щин—÷, Ѕуковин—÷.

Ќа ѕокутт—÷, ѕод—÷лл—÷, Ѕуковин—÷ висок—÷ боки капелюх—÷в прикрашали “—ерданами, корал€ми, паперовими й вол—÷чковими кв—÷тами, павиним п—÷р'€м. —оковитою барвист—÷стю, об'—‘мно-просторовими акцентами вид—÷л€ютьс€ вес—÷льн—÷ кресан—÷.

„орн—÷ фетров—÷ кресан—÷, неоздоблен—÷, мали буденне призначенн€. ¬ище загнут—÷ береги обшивали темною тасьмою.

—олом'€н—÷ брил—÷ поширен—÷ на вс—÷й територ—÷—„ ”кра—„ни, кр—÷м √уцульщини. «алежно в—÷д техн—÷ки плет—÷нн€ стр—÷чок вони под—÷л€ютьс€ на п—÷дгрупи: р—÷вн—÷, з зубц€ми й к—÷сочками. ¬иплетен—÷ солом'€н—÷ стр—÷чки зшивали, в—÷дпов—÷дно формуючи дно, боки, береги. «шит—÷ к—÷ски в полотнах капелюх—÷в виступали рель—‘фними €дами: зубц€ми, дугами, посилюючи гармон—÷йну —‘дн—÷сть природного кольору —÷ текстурних форм.

∆—÷ноч—÷ головн—÷ убори характеризуютьс€ розма—„тт€м форм, прикрас, способ—÷в нос—÷нн€. Ќайдавн—÷ша типолог—÷чна група тј‘ це пр€мокутн—÷ полотнища тј‘ плати, €кими по-р—÷зному завивали голову.

Ќам—÷тка (обрус, плат, перем—÷тка, зав—÷й, рантух, рушник) тј‘ це лл€н—÷, конопл€н—÷, бавовн€н—÷, р—÷дше бомбаков—÷, мусл—÷нн—÷ полотнища пр€мокутно—„ форми довжиною до 5 м, шириною до 50 см, к—÷нц—÷ €кого —÷ часто налобна частина декорован—÷ тканим (вишитим) орнаментом. “ехн—÷ка тканн€: переб—÷р тј‘ закладне, чиновате, заборами, вишиванн€ стебн—÷вкою, гладдю, низинкою. ќрнаментован—÷ кольоров—÷ к—÷нц—÷ нам—÷ток називаютьс€ перем—÷точними заборами. ¬они в—÷д—÷гравали важливу роль у р—÷зних формах завою. ѕри в—÷нкопод—÷бн—÷й форм—÷ убору голови довгою нам—÷ткою орнаментован—÷ частини виступали на к—÷нц€х, над чолом. —пособи завиванн€ голови р—÷зноман—÷тн—÷. Ќам—÷тки складали у глибок—÷ складки; обгортали голову, закриваючи волосс€ —÷ зав'€зували на потилиц—÷ вузлом, а в—÷льн—÷ к—÷нц—÷ спадали вниз, на плеч—÷, —÷нод—÷ с€гаючи по€са (¬олинь, ѕол—÷сс€). Ќам—÷тки зав'€зували п—÷вколом над чолом (ѕокутт€), р€сували над чолом (ѕрикарпатт€), часом один к—÷нець нам—÷тки спускавс€ на скину, а —÷нший тј‘ на груди (ѕ—÷вдень ”кра—„ни) або ж нам—÷тку зав'€зували над чолом.  р—÷м вишиванн€, декоруванн€, мережанн€ —„—„ декорували стекл€русом тј‘ скл—‘нд€чка („ерн—÷г—÷вщина), б—÷сером, металевими пластинами, нитками (Ѕуковина).

ќриг—÷нальну п—÷дгрупу створюють бавниц—÷ тј‘ головн—÷ убори явор—÷вського району Ћьв—÷всько—„ област—÷. ÷е пр€мокутний шмат домотканого полотна, одна або дв—÷ поздовжн—÷ сторони €кого густопереткан—÷ або вишит—÷ геометричним стр—÷чковим узором (ширина смуги тј‘ 10тј‘12 см). Ќеорнаментована центральна частина бавниц—÷, закладена у глибон—÷ складки п—÷д декоровану смугу —÷ зашита або зав'€зана стр—÷чками, творила сто€чий обручик тј‘ в—÷нець. «а формою бавниц€ тј‘ р—÷зновидн—÷сть давнього в—÷нкопод—÷бного круга дл€ пов'€зуванн€ обруса, оск—÷льки вона служила основою дл€ покритт€ зверху голови платами.

‘орми завою, б—÷ф тло перем—÷ток, орнаментуванн€ посилювали художньо-символ—÷чну ц—÷нн—÷сть ансамбл—÷в од€гу. —во—‘р—÷дним ритуалом, каноном було те, що нам—÷тки н—÷коли не носили €к окремий головний уб—÷р, а т—÷льки в поеданн—÷ з —÷ншими прадавн—÷ми компонентами (кибалка, оч—÷пок, стр—÷чка, плат).

 ибалка (гибалка, химл€, хомевка) тј‘ круг, виготовлений з л—÷щини, паперу, соломи, обмотаний зверху полотном, —„х накладали на голову —÷ замотували волосс€ ва-лочком.

ќч—÷пок тј‘ легке, м'€ке, пласке покритт€ голови кругло—„, човникопод—÷бно—„ —÷ с—÷длопод—÷бно—„ форми, що ст€гувалос€ ззаду стр—÷чками, щоб зав'€зати, туг—÷ше притримати з—÷бране на голов—÷ волосс€. ќч—÷пок од€гали на кибалку, прикриваючи —„—„, п—÷зн—÷ше цросто на волосс€. «а матер—÷алом виготовленн€ розр—÷зн€ють три основн—÷ п—÷дтипи оч—÷пк—÷в: з домотканих полотен, тканин фабричного виготовленн€ (шовк, парча, сатин, ситець тощо) —÷ плетених с—÷ток. ќч—÷пок шили, формуючи дно —÷ береги, часто п—÷дшиваючи п—÷дкладку. ¬ окрему групу вид—÷л€ють б—÷л—÷ полотн€н—÷ оч—÷пки, призбиран—÷ б—÷лими й червоними нитками (ѕрикарпатт€). —тановл€ть —÷нтерес оч—÷пки, верх €ких робили —÷з зелено—„ с—÷тки, а боки тј‘ з червоного сукна, до них прикр—÷плювали червон—÷ орнаментальн—÷ стр—÷чки з торочками тј‘ патриц—÷ (Ѕойк—÷вщина); б—÷л—÷ плетен—÷ ажурн—÷ оч—÷пки («баражчина, Ћьв—÷вщина); парчев—÷ шапкопод—÷бн—÷ оч—÷пки —÷з твердим дном, вухами (ѕолтавщина); клобуки тј‘ висок—÷ шапкопод—÷бн—÷ оч—÷пки ( и—„вщина); двогребенн—÷ с—÷длопод—÷бн—÷ тверд—÷ оч—÷пки (—лобожанщина) та —÷н. ” центральних област€х поширен—÷ складн—÷ш—÷ форми головного убору тј‘ шапкопод—÷бн—÷ кораблики з хутровим обшитт€м.

 ибалки, р—÷знотипов—÷ оч—÷пки тј‘ основа дл€ завою голови пр€мокутними обрусами, платами, п—÷вками.

’устки генетично пов'€зан—÷ з нам—÷тками —÷ належать до давнього типу рушникового головного убору. ’устку зав'€зували на оч—÷пок, бавницю, просто на волосс€. Ќайдавн—÷ш—÷ хустини тј‘ плати пр€мокутно—„ форми (60 X 80 см). « XVIII ст. набули поширенн€ квадратов—÷ хустини. «а матер—÷алом —„х можна под—÷лити на так—÷ п—÷дтипи: з доморобних лл€них, конопл€них, вовн€них полотен; з фабричних тканин. ѕлати мають еволюц—÷йно розвинен—÷ групи: спочатку ткан—÷, орнаментован—÷ в поперечн—÷ ( арпати) або кл—÷тчаст—÷ заснувчаст—÷ (центральн—÷ област—÷ ”кра—„ни), пот—÷м мережан—÷, б—÷лого, чорного, червоного тла, вишит—÷ в кутах —÷ по кра€х, з торочками й кутасами.

Ўал—÷нов—÷, зал—÷сов—÷, турецьк—÷, тернов—÷ хустини фабричного виготовленн€ були з торочками —÷ без них.

—пособи пов'€зуванн€ хустин: п—÷д п—÷дбор—÷дд€м (по вс—÷й територ—÷—„ ”кра—„ни); на чол—÷ (ѕодн—÷стров'€, ѕолтавщина); на т—÷м'—„ (ѕол—÷сс€); на потилиц—÷ (√уцульщина); "на дзьобикї, кругленько, "на бабкуї, "на коникиї тј‘ це формуванн€ хустин над чолом; поширений спос—÷б тј‘ два к—÷нц—÷ хустки перехрещувались п—÷д п—÷дбор—÷дд€м, обвивали шию —÷ зав'€зували ззаду. ÷—÷кав—÷ форми пов'€зуванн€ двох хустин: одна була на груд€х, проходила п—÷д п—÷дбор—÷дд€м —÷ нав'€зувалась на мак—÷вц—÷ голови, а друга закривала голову позаду ( и—„вщина, „ерн—÷г—÷вщина). —кладне зав'€зуванн€ б—÷лих, чорних вишитих хустин (молодичок), коли три к—÷нц—÷ пускались на потилицю (Ѕойк—÷вщина).

–—÷зн—÷ вар—÷анти зав'€зуванн€, завиванн€, накиданн€ хустин, декоративн—÷сть —÷ висока культура техн—÷чного виконанн€ цих головних убор—÷в робили —„х €скравими й ориг—÷нальними витворами мистецтва.

ƒ—÷воч—÷ головн—÷ убори тј‘ стр—÷чков—÷ пов'€зки, ч—÷льц€, в—÷нки, хустки. —тр—÷чков—÷ кольоров—÷ пов'€зки, декорован—÷ тканими, вишитими в—÷зерунками, металевими нашивками, б—÷сером тощо, були поширен—÷ на вс—÷й територ—÷—„ ”кра—„ни з р—÷зними локальними в—÷дм—÷нами —÷ назвами (наприклад, заст—÷жка, пол—÷тичка, змичка, гарас—÷вка та —÷н.). ќсобливо попул€рними на ”кра—„н—÷ були д—÷воч—÷ в—÷нки, над—÷лен—÷ емоц—÷йними акцентами декоративного звучанн€.

¬—÷нки випл—÷тали —÷з живих —÷ штучних кв—÷т—÷в, виготовлених —÷з вовни, тканин, паперу, фольги, металевих блиск—÷ток, воску, п—÷р'€, пофарбованого у р—÷зн—÷ кольори. “ехн—÷кою плет—÷нн€, в'€занн€, наклеюванн€, пришиванн€ формували багатошарове розм—÷щенн€ кольорових кв—÷т—÷в, галузок, дротинок з пацьорками, п—÷р'—„н тощо. Ќародними майстрин€ми розроблен—÷ р—÷зновидн—÷ прийоми виготовленн€ в—÷нк—÷в —÷з численними п—÷дгрупами, вар—÷антами прив'€зуванн€ стр—÷чок. «окрема, карабул—÷ тј‘ в—÷нки —÷з штучних кв—÷т—÷в з—÷ скл€ними намистинами й стр—÷чками (Ѕуковина).

Ћубок (кичка) тј‘ тип д—÷вочого убору, виготовлений —÷з паперового кругу, €кий обгортали стр—÷чкою —÷ ч—÷пл€ли на потиличну частину, в—÷д вуха до вуха зав—÷шували кольоров—÷ стр—÷чки, —„х закр—÷плювали так, щоб найширш—÷ були п—÷д низом, а зверху нашивали вужч—÷. —тр—÷чки спадали на спину нижче тал—÷—„ („еркащина).

 ода тј‘ обруч, обшитий тканиною, прикрашеною б—÷сером, штучними кв—÷тами, травами (Ѕуковина).

¬зутт€ тј‘ типолог—÷чна група вироб—÷в, призначена дл€ прикритт€ н—÷г. ¬зутт€ виготовл€ли з кори, лика, дерева, стеблин рослин, шк—÷ри тощо.

Ћичаки випл—÷тали з липового, в'€зового лика, берест€но—„ лози. ѕ—÷дошви випл—÷тали хрестовидним способом, обрамовували довгими петл€ми, куди прот€гували шнурок з лика, конопл€них ниток чи шк—÷ри —÷ ним ст€гували личаки. Ћичаки взували на ноги, обмотан—÷ м'€кими, сухими травами, полотнищами-онучами.

ѕостоли виготовл€ли —÷з грубо—„, але м'€ко—„ шк—÷ри свиней, кор—÷в, овець, —„х формували з одного шматка шк—÷ри, загинаючи —÷ зат€гуючи так, щоб створити передок тј‘ гостроносий або тупоносий. ѕо боках —÷ позаду п'€тки робили отвори дл€ рем—÷нц—÷в, €кими постоли кр—÷пили до ноги, густо й високо —„—„ обмотуючи. ѕри формуванн—÷ постол—÷в шк—÷ра морщилась. «в—÷дси назва тј‘ морщинц—÷. ѕ—÷дгрупи: закаблучен—÷ постоли з гострими к—÷нц€ми передк—÷в, р—÷жки €ких загнут—÷ наверх; постоли —÷з пасочком на зап'€тц—÷ —÷ з пр€жками; ходаки тј‘ неморщен—÷, чорн—÷ лемк—÷вськ—÷ керпц—÷.

„еревики тј‘ тип шк—÷р€ного постолопод—÷бного взутт€ тј‘ зазнали поширенн€ у XIX ст. ¬они складн—÷шо—„ форми, з розр—÷заними хал€вами, що закривають ступню —÷ нижню частину ноги, ст€гуютьс€ зав'€зками тј‘ шнур—÷вками. ћатер—÷ал: шк—÷ра, сап'€н, оксамит тощо. «а формою розр—÷зн€ють черевики з високими закладними хал€вами, високими п—÷дборами. „еревики прикрашали орнаментальним вир—÷зуванн€м на хал€вах, вишиванн€м, хутром —÷ под.

„оботи тј‘ давн€ типолог—÷чна група шк—÷р€ного взутт€ тј‘ поширен—÷ в ус—÷х рег—÷онах ”кра—„ни, —„х шили —÷з коров'€чо—„, свин€чо—„ шк—÷ри, кольорового сап'€ну —÷ т. —÷н. «а кро—‘м чоботи под—÷л€ютьс€ на два п—÷дтипи: з одного шмата шк—÷ри тј‘ вит€жки; —÷з двох частин (хал€в —÷ низу) пришивки. ” вит€жках переважно низьк—÷ каблуки, €к—÷ п—÷дбивали п—÷дк—÷вками. ” пришивках висок—÷, вист—÷бан—÷ задники (закаблуки), висок—÷ п—÷дбори, п—÷дбит—÷ зал—÷зними цв€хами, металевими п—÷дк—÷вками.

«а кольором вид—÷л€ють чоботи чорн—÷, чорнобрив—÷ (низ чорний, хал€ви жовт—÷), зелен—÷ (зелениц—÷), червон—÷ (червониц—÷), жовт—÷ (жовтинц—÷). —в€тков—÷ чоботи, передус—÷м сап'€нц—÷, прикрашали гаптуванн€м, вир—÷зуванн€м, вибиванн€м, капел€ми, цв€шками. ¬ар—÷антн—÷сть форм створюють висота хал€в —÷ способи —„х зшиванн€ з одного заднього боку, по боках, закладен—÷ зверху, поперечно, р€сован—÷ внизу тощо.

ƒерев'€ники, довбанки тј‘ дерев'€не взутт€ тј‘ виробл€ли з одного шматка дерева. « тупими носками, часто без п'€т, —„х виготовл€ли в тих районах ”кра—„ни, де були н—÷мецьк—÷ колон—÷—„ (ѕрикарпатт€ —÷ «акарпатт€).

—олом'€ники тј‘ постолопод—÷бне взутт€, що випл—÷тали —÷з в—÷хт—÷в соломи, од€гали взимку на чоботи (Ћьв—÷вщина).

Ћичаки, постоли, ходаки, чоботи та —÷нше взутт€ од€гали на ноги, обвит—÷ сухими травами, соломою, онучами, п—÷зн—÷ше на шкарпетки, панчохи. ќнуч—÷ тј‘ трикутнопод—÷бн—÷ шматки полотна, "сукна тј‘ часто при кра€х обшивали кольоровими стр—÷чками, об-м—÷тками, вишивали (ѕрикарпатт€). —тановл€ть —÷нтерес чорн—÷, темно-коричнев—÷ гуцульськ—÷ онуч—÷, вишит—÷, обметан—÷ р—÷знокольоровими нитками.

 апчур—÷ тј‘ вовн€н—÷ шкарпетки тј‘ шили з теплих тканин або плели з вовн€них ниток на дротах. ¬ерхн—÷ кра—„ декорован—÷ широкими р—÷знокольоровими орнаментами (смугами) у зубц—÷, драбинки, в—÷чка тощо (√уцульщина). « к—÷нц€ XIX ст. давн—÷ арха—„чн—÷ форми взутт€ ручного пошиву, плет—÷нн€ зазнають зм—÷н, поширюютьс€ вироби фабрично-заводського виготовленн€. ¬зутт€ тј‘ важливий утил—÷тарний —÷ художн—÷й компонент костюмних ансамбл—÷в, що орган—÷зову—‘ композиц—÷йну ц—÷л—÷сн—÷сть.

¬исокий художн—÷й р—÷вень ус—÷х елемент—÷в, компонент—÷в в —‘диному, гармон—÷йно узгодженому комплекс—÷ дос€га—‘тьс€ €к—÷стю матер—÷ал—÷в, численними вар—÷антами технолог—÷чного, конструктивного р—÷шенн€. ” складних комплексах од€гу важливу роль в—÷д—÷грають художн—‘ оформленн€ (вишиванн€, мереженн€, апл—÷кац—÷€, розпис, вир—÷зуванн€, обшиванн€ хутром тощо), доповненн€ (сумки, ц—÷пки, порох—÷вниц—÷ —÷ под.), прикраси (д—÷адеми, сережки, каблучки, намиста —÷ т. —÷н.).

ѕрикраси носили на чол—÷ (стр—÷чки, г—÷льц€, д—÷адеми), у вухах (сережки, п—÷дв—÷ски), на ши—„ (намиста, ланцюжки, б—÷серн—÷ стр—÷чки), на груд€х (хрестики, намиста, дукач—÷, згар-ди, “—ердани, ланцюжки), на руках (браслети, каблучки). ћатер—÷ал: золото, ср—÷бло, зал—÷зо, м—÷дь, скло, керам—÷ка, нитки, кам—÷нн€ (д—÷амант, аметист, сапф—÷р, сердол—÷к, бурштин тощо).

—ерги (ковтки) тј‘ давн—÷й тип ж—÷ночих прикрас. ¬иготовл€ли переважно з—÷ ср—÷бла, золота, —÷з вставками-кам—÷нц€ми. ќсновн—÷ форми: у вигл€д—÷ "п—÷вм—÷с€ц€ї, к—÷льц€-круга; кв—÷ткопод—÷бн—÷ " мак—÷вки ї.

Ќамисто (добре, справжн—‘, мудре, щир—÷ корал—÷) виготовл€ли нанизуванн€м виточених, вир—÷заних натуральних коралових бусинок з д—÷рочками на нитки, —„х нар—÷зали у форм—÷ маленьких, др—÷бних рурочок (с—÷чен—÷ корал—÷), овал—÷в, бочечок. ÷ентральн—÷ намистинки на низках часто заокруглювали ср—÷бним к—÷льцем, а на Ћ—÷вобережж—÷ м—÷ж ними вставл€ли ср—÷бн—÷ бочковидн—÷ намистинки тј‘ "рифиї, "квасолькиї. Ќизки в—÷д одн—÷—‘—„ тј‘ до тридц€ти трьох зв'€зували позаду. Ќайкоротш—÷ прил€гали до ши—„, а найдовш—÷ п—÷вругом с€гали нижче грудей.

Ќа ”кра—„н—÷ поширен—÷ намисто —÷з бурштину, скл€них кольорових пацьорк—÷в, кольорово—„ смальти: червон—÷ тј‘ кровавиц—÷, ср—÷бн—÷ й золотист—÷ тј‘ блискавки, б—÷л—÷, а також намисто —÷з перл—÷в тј‘ баламути. ” районах ѕодн—÷стров'€, ѕрикарпатт€ носили намиста з п—÷дв—÷сними р€дами монет. ѕрикраси з використанн€м монет (дукач—÷, дукати) за формою под—÷л€ютьс€ на три п—÷дтипи: 1) п'€ть —÷ б—÷льше монет по—‘днували м—÷ж собою у вигл€д—÷ намиста; 2) одну велику монету прикр—÷плювали до металевого браслета-банта, орнаментованого кам—÷нн€м; 3) монета по—‘днувалас€ —÷з хрестами, невеликими —÷конками.

«гарди тј‘ прикраси типу намиста тј‘ виконували з трьох —÷ б—÷льше металевих хрестик—÷в, кружечк—÷в р—÷зно—„ величини, з'—‘днаних м—÷ж собою ланцюжками, плат—÷вками, шнурками, —„х заст—÷бали на пр€жки тј‘ чепраги.

 ольоров—÷, кругл—÷ —÷ видовжен—÷ б—÷серинки нанизували на одну нитку, утворюючи намисто. “–ердани також виготовл€ли —÷з б—÷серу, але техн—÷кою плет—÷нн€, тканн€, скру-

чуванн€. «а формою вид—÷л€ють п—÷дтипи “—ердан—÷в: вузька шийна, нагрудна стр—÷чка; широкий багатокол—÷рний ком—÷р, що пада—‘ на груди, плеч—÷, заст—÷ба—‘тьс€ ззаду на ши—„ (кризи); два к—÷нц—÷ довгих стр—÷чок з'—‘днували спереду, вони звисали нижче грудей, часто до по€са (бойк—÷вськ—÷ висьорки) тощо. ” прикрасах з б—÷серу багатокол—÷рними акцентами е виткан—÷, виплетен—÷ орнаментальн—÷ мотиви: розетки, ромби, кв—÷ти, зубц—÷ —÷ под.

 ожен тип прикрас ма—‘ локальн—÷ риси в особливост€х матер—÷алу, технолог—÷—„, конструкц—÷—„, колористичному вир—÷шенн—÷, способ—÷ кр—÷пленн€ й нос—÷нн€. «г—÷дно з —÷сторичними етапами розвитку художньо—„ культури давн—÷ форми зм—÷нювались. «вичайно, коштовними прикрасами користувалис€ передус—÷м заможн—÷ верстви населенн€. ѕрикраси, виготовлен—÷ вручну з доступних матер—÷ал—÷в, ц—÷кав—÷ за формою —÷ художн—÷м задумом, були поширен—÷ в м—÷стах —÷ селах, передус—÷м в од€з—÷ сел€нок.

≈лементи прикрас, €к—÷ зн—÷мались, прикр—÷пл€ли до од€гу (нашивки, металев—÷ плат—÷вки, “—удзики, кольоров—÷ тасьми, пр€жки дл€ пасочк—÷в тощо), вони характеризуютьс€ —‘дн—÷стю функц—÷онального й художньо-обр€дового вир—÷шенн€.


’”ƒќ∆Ќя ќЅ–ќЅ ј Ў –∆–»


’удожн€ обробка шк—÷ри тј‘ вид декоративно-прикладного мистецтва, що специф—÷чними прийомами формотворенн€ й оздобленн€ утворю—‘ чимало естетично досконалих побутових речей: м—÷сткостей, взутт€, од€гу тощо. ” перв—÷сн—÷ епохи шк—÷ру розгл€дали лише п—÷д кутом —„—„ практично—„ придатност—÷. «годом зрозум—÷ли художню варт—÷сть шк—÷ри, а шл€хом експериментуванн€ ви€вили та вдосконалили техн—÷ки —„—„ обробки. “ак, у середньов—÷чч—÷ шк—÷ра стала матер—÷алом дл€ художньо—„ творчост—÷, пов'€зувалас€ з багатьма ремеслами: чинбарством (перв—÷сна обробка сировини), шевством, лимарством (виготовленн€ предмет—÷в упр€ж—÷), кушн—÷рством (пошитт€ шк—÷р€ного од€гу), пал—÷турництвом (виготовленн€ шк—÷р€них обкладинок) та —÷н.

ќсновним матер—÷алом —‘ натуральна шк—÷ра, а з XX ст.тј‘ штучна. ƒес€тки р—÷зноман—÷тних гатунк—÷в шк—÷ри вир—÷зн€ютьс€ ф—÷зико-технолог—÷чними й естетичними €кост€ми.

Ќатуральну шк—÷ру д—÷стають шл€хом механ—÷чно—„ й х—÷м—÷чно—„ обробки шк—÷р тварин. ¬она ст—÷йка й м—÷цна щодо стискуванн€, розт€гуванн€, стиранн€, гнучка й еластична, ма—‘ добре виражену фактуру, р—÷вном—÷рно фарбу—‘тьс€, податлива до зшиванн€, вишиванн€, тисненн€, —÷нкрустац—÷—„, апл—÷кац—÷—„, плет—÷нн€ тощо. Ќатуральну шк—÷ру класиф—÷кують за видами сировини, технолог—÷—‘ю дубленн€ й опор€дженн€.

—ириц€ тј‘ вичинена, але не дублена шк—÷ра виробл€—‘тьс€ з““пк“р велико—„ рогато—„ худоби (¬–’) —÷ свиней, м—÷цна й пластична, —„—„ переважно використовують дл€ лимарно-с—÷дельних вироб—÷в.

ѕергамент (в—÷д назви м. ѕергама в ћал—÷й јз—÷—„) тј‘ вичинена, але недублена тонка шк—÷ра, вироблена з—÷ шк—÷р ¬–’, буйвол—÷в та свиней з наступним суш—÷нн€м. ƒо поширенн€ паперу пергамент використовувавс€ дл€ писанн€ та виготовленн€ пал—÷турок.

Ўевро (в—÷д фр. спеугеаи тј‘ козен€) тј‘ тонка, м'€ка, щ—÷льна шк—÷ра, вичинена —÷ дублена хромовими сол€ми з—÷ шк—÷р молодих к—÷з або козен€т. ћа—‘ сво—‘р—÷дний, гарний в—÷зерунок (мерею) у вигл€д—÷ малесеньких ком—÷рочок. ќдин з найкращих матер—÷ал—÷в дл€ виготовленн€ художн—÷х вироб—÷в.

Ўеврет тј‘ зам—÷нник шевро тј‘ виробл€ють з—÷ шк—÷р овець хромовим дубленн€м. « нього виготовл€ють художн—÷ вироби, галантерею тощо.

—ап'€н (в—÷д перс, зах—÷уап (зах—÷ тј‘ м—÷цний) тј‘ тонка, м'€ка шк—÷ра найр—÷зноман—÷тн—÷ших кольор—÷в тј‘ продуку—‘тьс€ —÷з коз€чих (р—÷дше овечих, тел€чих, лошачих) шк—÷р шл€хом дубленн€ рослинними екстрактами. ¬икористову—‘тьс€ дл€ св€ткового взутт€, паск—÷в, обт€гуванн€ мебл—÷в, футл€р—÷в, пал—÷турок.

«амша тј‘ м'€ка, гнучка, бархатиста шк—÷ра, ма—‘ на лицев—÷й поверхн—÷ густий, низенький, блискучий ворс, виготовл€ють жировим дубленн€м з—÷ шк—÷р сарн, лос—÷в, диких к—÷з, овець або тел€т. ћа—‘ чудовий зовн—÷шн—÷й вигл€д.

¬елюр тј‘ тонка шк—÷ра з—÷ штучно нанесеним —÷з внутр—÷шнього боку ворсом (п—÷д замшу). « ц—÷—‘ю метою використовували др—÷бнозернист—÷ абразивн—÷ матер—÷али. ¬иготовл€ють —÷з пошкоджених (на лицев—÷й сторон—÷) шк—÷р овець, тел€т, к—÷з тощо.

ёхт тј‘ м'€ка, тонка шк—÷ра, вироблена комб—÷нованим дубленн€м з—÷ шк—÷р ¬–’, коней —÷ свиней. ќпор€джують з лицево—„ поверхн—÷, —÷нколи нанос€ть тисненн€м штучну мерею на прасувально-мерейних машинах. ¬иготовл€ють верх окремих вид—÷в взутт€, галантерейн—÷ та лимарн—÷ вироби.

ѕ—÷дкладкову шк—÷ру виробл€ють з вибракованих дублених нап—÷вфабрикат—÷в тонких шк—÷р. ¬ир—÷зн€—‘тьс€ малою щ—÷льн—÷стю структури й абсорбц—÷йними "астивост€ми.

Ўтучну шк—÷ру одержують при х—÷м—÷чн—÷й —÷ механ—÷чн—÷й переробц—÷ натурально—„ або синтетично—„ сировини. –∆нколи вона служить зам—÷нником натурально—„ шк—÷ри у детал€х художн—÷х вироб—÷в (каркаси, прокладки, вставки —÷ т. —÷н.).

“ехн—÷ка, форма —÷ конструкц—÷€ художн—÷х вироб—÷в з—÷ шк—÷ри залежить в—÷д прийом—÷в крою, шитт€, склеюваний частин та заклепуванн€ металевих деталей. Ќин—÷ художники застосовують понад дес€ть декоруючих техн—÷к, що дають широкий д—÷апазон засоб—÷в (пластичних, ажурних, тональних, колористичних тощо).

Ўитт€ тј‘ найважлив—÷ша техн—÷ка виготовленн€ художн—÷х вироб—÷в з—÷ шк—÷ри. Ўви виконуютьс€ кольоровими або однотонними з тлом нитками (накладн—÷, "шит—÷ в рубецьї —÷ под.) —÷ вузькими стр—÷чками шк—÷ри.

јпл—÷кац—÷€ тј‘ давн€, традиц—÷йна техн—÷ка прикрашуванн€ шк—÷р€них вироб—÷в, пол€га—‘ у накладуванн—÷ на поверхню предмет—÷в вир—÷заних клаптик—÷в шк—÷ри (сап'€ну), сукна, металевих плат—÷вок, барвистих вовн€них шнурк—÷в, шк—÷р€них “—удзик—÷в, торок—÷в, китиць. ќсобливою ориг—÷нальн—÷стю в—÷зерунк—÷в в—÷дзначаютьс€ гуцульськ—÷ кептар—÷, оздоблен—÷ шк—÷р€ними витинанками.

¬ишиванн€ тј‘ найпоширен—÷ша техн—÷ка оформленн€ шк—÷р€них вироб—÷в кольоровими вовн€ними або шовковими нитками (стебн—÷вка, гладь, хрестик тощо), в—÷дзнача—‘тьс€ мажорним колоритом рель—‘фно накладених орнамент—÷в.

Ќабиванн€ металу тј‘ традиц—÷йна техн—÷ка декоруванн€ —÷ скр—÷пленн€ деталей шк—÷р€них вироб—÷в заклепками (капел€ми), маленькими металевими “—удзичками (бобриками), великими, пласкими металевими кружечками (бовтиц€ми) —÷ под. –∆нод—÷ з них формували сво—‘р—÷дн—÷ стр—÷чков—÷, розетов—÷ або с—÷тчаст—÷ композиц—÷—„.

“исненн€ тј‘ характерн—÷ сучасн—÷ техн—÷ки прикрашуванн€ шк—÷р€них вироб—÷в. –озр—÷зн€ють холодне тисненн€ прес-формою (кл—÷ше), контурне (в—÷д руки) та гар€че (роз—÷гр—÷тою металевою формою). “аким чином утворюютьс€ тонован—÷ в—÷зерунки.

јжурне вир—÷зуванн€ тј‘ техн—÷ка вибиванн€ прор—÷зних геометричних елемент—÷в орнаменту металевими проб—÷йчиками у вигл€д—÷ кружечк—÷в, трикутник—÷в, "листочк—÷вї —÷ под., з наступним п—÷дкладуванн€м кольорово—„ шк—÷ри.

ѕлет—÷нн€ тј‘ фактурно-декоративне прикрашуванн€ шк—÷р€них вироб—÷в. ¬икону—‘тьс€ з вузьких кольорових пасочк—÷в ск—÷сно-хрестиковим способом.

–—÷зьбленн€ тј‘ пор—÷вн€но р—÷дковживана, сучасна техн—÷ка декоруванн€ шк—÷р€них вироб—÷в. ¬икону—‘тьс€ прийомами контурного грав—÷юванн€.

¬ипалюванн€ тј‘ сучасна техн—÷ка оздобленн€ вироб—÷в, виготовлених з грубо—„ шк—÷ри природного забарвленн€. јналог—÷чна контурному випалюванню на дерев—÷.

–∆нкрустац—÷€ тј‘ декоруванн€ шк—÷р€них вироб—÷в р—÷знокол—÷рною шк—÷рою, викону—‘тьс€ на зразок —÷нкрустац—÷—„ на дерев—÷.

–озпис тј‘ сучасна техн—÷ка оздобленн€ шк—÷р€них речей, викону—‘тьс€ вручну ол—÷йними або н—÷троемальовими фарбами.

“иполог—÷€ вироб—÷в з—÷ шк—÷ри грунту—‘тьс€ на основних галуз€х —„х застосуванн€ (див. вище).

ќбладнанн€ —÷нтер'—‘ру тј‘ р—÷д шк—÷р€них вироб—÷в дл€ декоруванн€ ст—÷н на оббивки мебл—÷в, виготовлених м—÷ськими цеховими майстрами та сучасними художниками декоративно-прикладного мистецтва.

 ордибани (в—÷д назви м.  ордова, –∆спан—÷€) тј‘ типолог—÷чна група шк—÷р€них шпалер, оздоблених тисненн€м, розписом —÷ позолотою, переважно рослинною орнаментикою.

ќббивочна шк—÷ра тј‘ тип декоративно—„ шк—÷ри дл€ оббивки диван—÷в —÷ кр—÷сел, прикрашена тисненн€м або розписом.

Ќаст—÷нн—÷ прикраси тј‘ типолог—÷чна група сучасних шк—÷р€них плакеток, декорованих тисненн€м, —÷нкрустац—÷—‘ю, випалюванн€м, розписом —÷ под.

ќд€г тј‘ р—÷д шк—÷р€них вироб—÷в, прикрашених вишивкою, апл—÷кац—÷—‘ю, ажурним вир—÷зуванн€м. ѕод—÷л€—‘тьс€ на типолог—÷чн—÷ групи: головн—÷ убори, верхн—÷й плечовий од€г —÷ взутт€. ƒоповненн€ до од€гу тј‘ р—÷д вироб—÷в з—÷ шк—÷ри, пишно декорованих тисненн€м, апл—÷кац—÷—‘ю, металом, плетенн€м тощо. —юди вход€ть так—÷ типолог—÷чн—÷ групи вироб—÷в тј‘ паски, торбинки й прикраси. ѕаски тј‘ шк—÷р€н—÷ вироби дл€ п—÷дперезуванн€ у по€с—÷ й закр—÷пленн€ по€сного од€гу. ѕаски р—÷зн€тьс€ шириною й оздобленн€м. ”  арпатах вузьк—÷ по€си називали букур—÷йками, а широк—÷ тј‘ чересами. „ереси виготовл€ли р—÷зно—„ ширини: на одну пр€жку тј‘ пасок, на дв—÷ тј‘ малий рем—÷нь, на три тј‘ великий рем—÷нь. ƒо ц—÷—‘—„ типолог—÷чно—„ групи вход€ть також рем—÷нц—÷ дл€ годинник—÷в, зап'€стн—÷ рем—÷нц—÷ —÷ т. —÷н.

“орбинка тј‘ це шк—÷р€н—÷ вироби з пасом дл€ транспортуванн€ предмет—÷в. ”  арпатахрозр—÷зн€ють чоловф—÷ торбини тј‘ таб—÷вки (у XVIII ст. квадратн—÷, у1 XIX ст. п—÷вкругл—÷),прикрашен—÷ набиваним металом. ” них носили курильне приладд€. “орбинки менших розм—÷р—÷в називали ташками. —„х зовн—÷шн—÷й б—÷к суц—÷льно вкривали бл€хою —÷зс—÷тчастим орнаментом. ¬они служили скор—÷ше прикрасою. ћаленьку торбинку, ст€гнуту у верхн—÷й частин—÷ й прикр—÷плену до паска, називали калиткою, 'оздоблюваликапел€ми й китиц€ми. —учасн—÷ чолов—÷ч—÷ й ж—÷ноч—÷ торбинки за багатством формутворюють окрем—÷ типолог—÷чн—÷ п—÷дгрупи (сумки, портфел—÷, дипломати, вал—÷зитощо).        

ѕрикраси тј‘ група сучасних вироб—÷в, функц—÷онують €к доповненн€ до ж—÷ночого св€ткового од€гу: кулони, брошки, паски, браслети, п—÷вобруч—÷ до волосс€, декоративн—÷ кв—÷ти —÷ т. —÷н.

ƒр—÷бн—÷ особист—÷ реч—÷ тј‘ невеликий р—÷д шк—÷р€них вироб—÷в галантерейного характеруг (капшуки, гаманц—÷, портмоне, футл€ри дл€ окул€р—÷в, ключ—÷в та —÷н.).

«нар€дд€ прац—÷ тј‘ р—÷д вироб—÷в, представлений —‘диною типолог—÷чною групою предмет—÷в упр€ж—÷. Ћимар—÷ колись виготовл€ли хомути, гуж—÷, черезс—÷дельники, шле—„, с—÷дла, с—÷делка, в—÷жки, посторонки, нашийники (нашильники), нагрудники, дуги, батоги —÷ под. ћайстри пишно прикрашали св€ткову упр€ж металевими к—÷льц€ми, пр€жками, "коникамиї, латунними бл€шками, вовн€ними китиц€ми, хомут розц€цьковували металевими “—удзиками тощо.

ѕал—÷турн—÷ предмети под—÷л€ють на дв—÷ типолог—÷чн—÷ групи: обкладинки й коробки. ќбкладинки перепл—÷тають шк—÷рою й оздоблюють тисненн€м, апл—÷кац—÷—‘ю, розписом (книги, альбоми, папки).  оробки р—÷зно—„ величини й форми прикрашають тисненн€м, випалюванн€м, розписом (дл€ збер—÷ганн€ документ—÷в, фотограф—÷й, др—÷бних рел—÷кв—÷й тощо).


’”ƒќ∆Ќя ќЅ–ќЅ ј ƒ≈–≈¬ј


’удожн€ обробка дерева тј‘ найдавн—÷ший вид декоративно-прикладного мистецтва, виготовленн€ ориг—÷нальних вироб—÷в з дерева р—÷зноман—÷тного функц—÷онального призначенн€. «а формотворчими техн—÷ками художн—‘ деревообробництво под—÷л€—‘тьс€ на в—÷дпов—÷дн—÷ галуз—÷: бондарство, деревообробне токарство, стол€рство та декоративне р—÷зьбленн€.

ћатер—÷али. ƒеревина з давн—÷х час—÷в була улюбленим —÷ ц—÷нним матер—÷алом. ¬она м—÷цна й пружна, ма—‘ невелику питому вагу. Ѕарвники, ол—÷фа й лаки над—÷йно захищають дерев'€н—÷ вироби в—÷д води —÷ водночас посилюють декоративне звучанн€ текстури. √либоке розум—÷нн€ й знанн€ "астивостей деревини та —÷нших матер—÷ал—÷в в ус—÷ часи залишалис€ незм—÷нною основою народного мистецтва.

«а тверд—÷стю породи дерева р—÷зн€ть на м'€к—÷ (липа, осика, в—÷льха, топол€, сосна, €лина, шовковиц€); середньо—„ твердост—÷ (береза, верба, гор—÷х, черешн€) —÷ тверд—÷ (клен, дуб, бук, в'€з, тис, акац—÷€, €в—÷р, груша, слива, €блун€ та —÷н.). “верд—÷сть деревини залежить також в—÷д —„—„ вологост—÷ та напр€мку зр—÷зу: найб—÷льшу тверд—÷сть ма—‘ торцевий зр—÷з, найменшу тј‘ рад—÷альний. Ќа декоративн—÷ €кост—÷ деревини впливають кол—÷р, фактура —÷ текстура.

 ол—÷р деревини вказу—‘ на спектральний склад св—÷тлового потоку, в—÷дбитого деревиною. ¬—÷н залежить в—÷д породи, умов росту, в—÷ку дерева. ѕороди пом—÷рного кл—÷мату ”кра—„ни мають переважно бл—÷де пофарбуванн€. ѕ—÷вденн—÷ й троп—÷чн—÷ породи деревини над—÷лен—÷ €скравим кольором тј‘ жовтим, червоним, вишцевим, коричневим тощо. –∆нтенсивн—÷сть пофарбуванн€ зроста—‘ з в—÷ком дерева.

‘актура деревини тј‘ здатн—÷сть спр€мовано в—÷дбивати св—÷тловий пот—÷к, в—÷д чого вона бував матовою або блискучою. Ќайб—÷льший полиск дають —÷деально гладк—÷ поверхн—÷, €к—÷, однак, важко д—÷стати нав—÷ть при старанн—÷й обробц—÷ сировини.

“екстура деревини тј‘ це характер малюнку волокон серцевинних промен—÷в. “екстура р—÷зних пор—÷д дерева дуже р—÷зноман—÷тна: у липи —÷ в—÷льхи тј‘ майже непом—÷тна, а в гор—÷ха —÷ сосни тј‘ ч—÷тко виражена.

ƒобираючи деревину дл€ художн—÷х вироб—÷в, рем—÷сники з найдавн—÷ших час—÷в строго враховували не т—÷льки ф—÷зичн—÷ (тверд—÷сть, розколюван—÷сть, гнучк—÷сть), декоративн—÷ (кол—÷р, текстура, фактура) €кост—÷, а й смаков—÷ "астивост—÷ (дух) деревини. ƒух ма—‘ кожна порода. јроматичними —‘ переважно еф—÷рн—÷ масла, смоли —÷ дубильн—÷ речовини тј‘ тан—÷ди. ќсобливо сильно пахне св—÷жо зрубана деревина. « часом, при висиханн—÷ —„—„ запах послаблю—‘тьс€, а при нагр—÷ванн—÷ знову посилю—‘тьс€.

ƒеревина звукопров—÷дна. “ому —„—„ використовують дл€ виготовленн€ дерев'€них духових, струнних —÷ смичкових —÷нструмент—÷в. ƒо резонансно—„ деревини належить бук —÷ €лина. Ѕук, придатний дл€ музичних —÷нструмент—÷в, повинен рости на кам'€нистих г—÷рських грунтах, на висот—÷ понад 800 м над р—÷внем мор€, в—÷ком б—÷льше 130 рок—÷в.

Ќа€вн—÷сть р—÷зноман—÷тних ф—÷зичних, декоративних, смакових та —÷нших €костей деревини да—‘ змогу под—÷лити породи на так—÷, що найб—÷льш придатн—÷ дл€ 1) бондарства (верба, сосна, €лина, липа, дуб та —÷н.); 2) токарства (осика, в—÷льха, топол€, береза, груша та —÷н.); 3) стол€рства (сосна, €лина, тис, дуб, гор—÷х, шовковиц€ та —÷н.); 4) р—÷зьбтјў€рства (липа, осика, €в—÷р, в—÷льха, клен, груша, €блун€ та —÷н.). Ќародн—÷ майстри використовували також деревину сливи, кедра, тиса, користувалис€ й привозною сировиною тј‘ кипарис, червоне дерево (махагонь), лимонне дерево, пал—÷сандр тощо. « не—„ виготовл€ли невелик—÷ коробочки, порох—÷вниц—÷, табакерки, пенали, хрестики, —÷конки —÷ под.

« друго—„ половини XIX ст. гуцульськ—÷ майстри —÷нкрустували вироби р—÷зноман—÷тними кольоровими матер—÷алами, а саме: фарбованим деревом, "варенимї у природних барвниках (виварах цибулинн€, лушпинн€ волоського гор—÷ха, насто—„ з дико—„ €блун—÷, польового хвоща та —÷н.), а також х—÷м—÷чних ан—÷л—÷нових фарбах. Ћегко доступним був баран€чий р—÷г, перламутр. Ќа €рмарках можна було купити м—÷дний —÷ латунний др—÷т, бл€ху, б—÷сер тј‘ порцел€новий (б—÷лий, син—÷й, червоний) та скл€ний, тьм€н—÷ших кольор—÷в. ”с—÷ ц—÷ матер—÷али давали змогу вир—÷шувати р—÷зноман—÷тн—÷ композиц—÷йн—÷ завданн€ кол—÷рного —÷ фактурного характеру.

“ехн—÷ки. ” художн—÷й обробц—÷ дерева одн—÷ техн—÷чн—÷ прийоми —÷ засоби виразност—÷ створюють ц—÷л—÷сну функц—÷ональну форму предмет—÷в, —÷нш—÷ мають лише декоративне спр€муванн€ —÷ "завершують художн—‘ оформленн€ вироб—÷в. ƒо формотворчих техн—÷к належать вир—÷зуванн€, видовбуванн€, виточуванн€, бондарн—÷ та стол€рн—÷ прийоми.

¬идовбуванн€ тј‘ одна з найдавн—÷ших техн—÷к тј‘ пол€га—‘ у поступовому вибиранн—÷ деревини з масиву виробу, внасл—÷док чого утворю—‘тьс€ заглибина, порожнина або отв—÷р. «а допомогою сокири, долота —÷ видовбача майстри виготовл€ють передус—÷м побутов—÷ предмети тј‘ човни-довбанки, ночви, ступи, черпаки, с—÷льнички тощо. ¬они вир—÷зн€ютьс€ значною товщиною ст—÷нок, м—÷цн—÷стю, округлою —÷ масивною формою, внутр—÷шн—÷ми заглибленн€ми овально—„ та кривол—÷н—÷йно—„ конф—÷гурац—÷й.

¬ир—÷зуванн€ (витесуванн€, вистругуванн€) тј‘ р—÷зноман—÷тн—÷ техн—÷чн—÷ прийоми, за допомогою €ких майстри вручну моделюють з дерева форму побутових предмет—÷в та декоративних вироб—÷в. Ќеобх—÷дн—÷ —÷нструменти: сокира, тесак, н—÷ж, струг, р—÷зц—÷ та —÷н. ÷ими прийомами користуютьс€ не т—÷льки тесл—÷, а й стол€р—÷, бондар—÷, робл€чи заготовки. ¬ир—÷зуванн€ —÷нколи по—‘дну—‘тьс€ з видовбуванн€м —÷ переходить в об'—‘мне р—÷зьбленн€, часом сполуча—‘тьс€ з проф—÷люванн€м.

¬иточуванн€ тј‘ техн—÷ка обробки дерева —÷ самост—÷йна галузь народного художнього промислу (токарство). ” процес—÷ обертанн€ дерев'€ну заготовку на токарному верстат—÷ обробл€ють пласкими —÷ п—÷вкруглими долотами, ф—÷гурними р—÷зц€ми, гачками тощо. ¬ —÷стор—÷—„ токарства в—÷дом—÷ так—÷ конструкц—÷—„ верстат—÷в: лучковий з почерговим рухом, ручний з поперечно-обертовим рухом, ножний обертовий, ножний обертовий з маховиком, механ—÷чний з к—÷нним приводом, вод€ним, паровим, електричним двигунами. ѕоширенн€ токарного виробництва в минулому було пов'€зане насамперед —÷з виготовленн€м дерев'€ного точеного посуду.

—учасн—÷ народн—÷ майстри й профес—÷йн—÷ художники широко використовують техн—÷ку виточуванн€ не лише дл€ виробництва р—÷зноман—÷тного посуду, а й при виготовленн—÷ ж—÷ночих прикрас, дит€чих —÷грашок тощо. ÷€ сво—‘р—÷дна техн—÷ка да—‘ змогу створювати неск—÷нченну к—÷льк—÷сть пластичних художн—÷х форм.

Ѕондарство тј‘ окремий вид деревообробного промислу —÷ техн—÷ка виготовленн€ з тесаних клепок —÷ гнутих смерекових або л—÷щинових обруч—÷в великого, м—÷сткого посуду. –ан—÷ше бондар—÷ користувалис€ простими —÷нструментами: сокирою, ручною пилою, двохручним ножем (теслом), циркулем та —÷н.  р—÷м бочок —÷ д—÷жок, здавна виготовл€ли барила, цеберки, коновки, ск—÷пц—÷, маснички та —÷н. Ѕондарство €к формотворча техн—÷ка сьогодн—÷ усп—÷шно використову—‘тьс€ при створенн—÷ невеликого ужиткового —÷ декоративного посуду.

—тол€рство тј‘ найпоширен—÷ша техн—÷ка й галузь виробництва з дерева буд—÷вельних вироб—÷в, мебл—÷в, музичних —÷нструмент—÷в та художньо—„ сувен—÷рно—„ продукц—÷—„. ќдна з важливих засад стол€рства, в—÷дзначена ще у давн—÷х цехових статутах,тј‘ виготовленн€ вироб—÷в без жодного цв€ха за допомогою стол€рних з'—‘днань на клею.

ƒл€ стол€рних роб—÷т, так само €к —÷ дл€ вир—÷зуванн€, видовбуванн€ та —÷н., необх—÷дне пристосуванн€ дл€ закр—÷пленн€ заготовки виробу або його частини тј‘ верстат.

–—÷зноман—÷тн—÷ стол€рн—÷ прийоми роботи часто по—‘днуютьс€ з —÷ншими формотворчими техн—÷ками художньо—„ обробки дерева. ’удожн€ виразн—÷сть —÷ довершен—÷сть твор—÷в значною м—÷рою посилюютьс€ лог—÷чним застосуванн€м в—÷дпов—÷дного оздобленн€: проф—÷люванн€, р—÷зьбленн€, —÷нкрустац—÷—„, моза—„ки, випалюванн€, розпису тощо.

ѕроф—÷люванн€ тј‘ декоративна техн—÷ка художньо—„ обробки дерева, в—÷дома з Xтј‘XI ст. ѕол€га—‘ у вир—÷зуванн—÷ пилкою та долотами геометричних орнамент—÷в по кра€х дощок (прикраси буд—÷вл—÷ та оздобленн€ мебл—÷в).  р—÷м плоского проф—÷люванн€ в—÷доме об'—‘мне проф—÷люванн€ балок, кронштейн—÷в, стовп—÷в, що межувало з об'—‘мним р—÷зьбленн€м. ѕроф—÷льован—÷ об'—‘мн—÷ елементи майстри виконували переважно сокирами-тесаками.

ƒо найдавн—÷ших техн—÷к художнього декоруванн€ вироб—÷в —÷з дерева належить р—÷зьбленн€. ¬оно под—÷л€—‘тьс€ на плоске, плоскорельефне, контррель—‘фне, ажурне та об'—‘мне. Ќайпоширен—÷ше тј‘ плоске р—÷зьбленн€ тј‘ бува—‘ контурним, ви—„мчастим, трьохграннови—„мчастим та —÷н. …ого робл€ть одним ножем або к—÷лькома р—÷зц€ми (долотами). Ќаприклад, контурною р—÷зьбою у XVIIIтј‘XIX ст. в  арпатах прикрашали скрин—÷ та —÷нш—÷ вироби. ¬и—„мчасте виконували п—÷вкруглим долотом. «начно складн—÷ше, трьохграннови—„мчасте р—÷зьбленн€ поширилос€ на значн—÷й територ—÷—„ ”кра—„ни у XVIIIтј‘ XIX ст. …ого виконували пр€мим, ск—÷сним, кутн—÷м та п—÷вкруглим долотами.

Ќайб—÷льшу к—÷льк—÷сть дол—÷т (близько 50) використовували гуцульськ—÷ майстри плоского р—÷зьбленн€ наприк—÷нц—÷ XIX ст. ћайже кожний мотив вони вир—÷зували —÷ншим долотом.

ѕлоскорель—‘фне р—÷зьбленн€, що ма—‘ к—÷лька висотних р—÷вн—÷в в—÷д фону, також виконували великою к—÷льк—÷стю дол—÷т та —÷нших допом—÷жних —÷нструмент—÷в.

 онтррель—‘фне р—÷зьбленн€ застосовували, виготовл€ючи р—÷зноман—÷тн—÷ дерев'€н—÷ форми дл€ кахель, печива, сиру, виб—÷йки тощо. ¬иконувалось майже аналог—÷чно, €к —÷ трьохграннови—„мчасте, однак набагато глибше, з використанн€м дол—÷т —÷з закругленими фасками дл€ вибиранн€ деревини.

јжурне р—÷зьбленн€ нагаду—‘ плоскорель—‘фне, ма—‘ наскр—÷зь прор—÷зане тло. Ќайскладн—÷ше за техн—÷кою виконанн€ (з рель—‘фним —÷ ажурним характером мотив—÷в) так зване "сн—÷царське р—÷зьбленн€ї при виготовленн—÷ —÷коностас—÷в, культивоване у XVIIтј‘XIX ст. цеховими р—÷зьб€рами,

 ругле р—÷зьбленн€ —÷нколи застосову—‘тьс€ у виготовленн—÷ й оздобленн—÷ св€ткового посуду, музичних —÷нструмент—÷в, палиць, дит€чих —÷грашок тощо. …ого техн—÷чн—÷ прийоми грунтуютьс€ на засадах народно—„ скульптури.

 р—÷м р—÷зц—÷в використовуютьс€ допом—÷жн—÷ —÷нструменти: пилочки, свердла, молотки, кл—÷щ—÷, рашпиль, напилки, а також —÷нструменти дл€ розм—÷тки та контролю (л—÷н—÷йка, кутник, малка, рейсмус, циркуль, шило тощо).

–∆нкрустац—÷€ тј‘ техн—÷ка орнаментального оздобленн€ вироб—÷в шматочками твердих матер—÷ал—÷в (дерева, металу, рогу, слоново—„ к—÷стки, перламутру, б—÷серу —÷ под.), €к—÷ вир—÷зають —÷ вкладають у поверхню. ƒекоративний ефект —÷нкрустованого в—÷зерунка грунту—‘тьс€ на контрастному з—÷ставленн—÷ тональних —÷ кол—÷рних р—÷знохарактерних матер—÷ал—÷в. –∆нтарс—÷€ (з —÷тал. —÷п—÷агв—÷о тј‘ —÷нкрустац—÷€) тј‘ вид —÷нкрустац—÷—„, моза—„ки на дерев—÷. ÷—÷—‘ю техн—÷кою виконують зображенн€ або в—÷зерунки з—÷ шматочк—÷в кольоро-

вого дерева (шпону), €к—÷ вр—÷зають вр—÷вень з поверхнею виробу або суц—÷льно вкривають його поверхню (маркетр—÷). “аким чином найчаст—÷ше оздоблюють мебл—÷, виготовл€ють декоративн—÷ панно тощо. ƒендромоза—„ка належить до ювел—÷рних техн—÷к декоруванн€. ќрнамент складають —÷з крупинок дерева ледь завб—÷льшки з макове зерн€тко.

¬ипалюванн€ здавна робл€ть на св—÷тлих породах дерева: €лин—÷, смерец—÷, сосн—÷, клен—÷. «деб—÷льшого ним оздоблюють бондарний посуд, р—÷дше мебл—÷. Ќин—÷ випалюванн€ застосовують при декоруванн—÷ дит€чих —÷грашок та елемент—÷в народно—„ дерев'€но—„ арх—÷тектури. –озр—÷зн€ють два способи випалюванн€ тј‘ розжареними металевими штампиками (¬лштансамиї), з в—÷дбитк—÷в €ких складають р—÷зноман—÷тн—÷ орнаменти, й електрописаком, що да—‘ ч—÷ткий контурний малюнок.

–озпис тј‘ зручна й ориг—÷нальна техн—÷ка орнаментуванн€ дерев'€них вироб—÷в, в—÷дома з Xтј‘XI ст. “ехн—÷чно в—÷н мало чим в—÷др—÷зн€—‘тьс€ в—÷д розпису на —÷нших матер—÷алах. ќрнамент нанос€ть пензл€ми по за“—рунтован—÷й або незагрунтован—÷й поверхн—÷ виробу темперою, гуашшю, ол—÷йними й ан—÷л—÷новими фарбами, н—÷троемал€ми. « к—÷нц€ XIX ст. розписан—÷ вироби почали покривати лаком, що обер—÷гало —„х в—÷д забрудненн€.

 р—÷м розгл€нутих традиц—÷йних прийом—÷в —÷ техн—÷к, зустр—÷чаютьс€ —„хн—÷ р—÷зновиди й по—‘днанн€, наприклад, "штампуванн€ї металевими проб—÷йчиками, аналог—÷чне карбуванню; з—÷ставленн€ плетених частин —÷з гладкими поверхн€ми; контурне р—÷зьбленн€ тонованих площин-елемент—÷в; викладанн€ орнамент—÷в соломкою тощо.

“иполог—÷€ вироб—÷в. ћорфолог—÷чна класиф—÷кац—÷€ художнього деревообробництва грунту—‘тьс€ на функц—÷ональних принципах декоративно-прикладного мистецтва. ’удожн€ обробка дерева €к найширша галузь —÷ вид декоративно-прикладного мистецтва под—÷л€—‘тьс€ на техн—÷чн—÷ п—÷двиди: р—÷зьбленн€, токарство, художн—‘ стол€рство, бондарство —÷ тесл€рство. ¬ основу класиф—÷кац—÷—„ вироб—÷в покладений в—÷дпов—÷дний тип, типолог—÷чна група —÷ найзагальн—÷ш—÷ в—÷дм—÷ни, виражен—÷ в родах: арх—÷тектурне оздобленн€; хатн—‘ обладнанн€ й мебл—÷; знар€дд€ прац—÷, предмети господарського призначенн€; посуд, начинн€; транспортн—÷ засоби —÷ предмети упр€ж—÷; культов—÷ й обр€дов—÷ предмети; музичн—÷ народн—÷ —÷нструменти; прикраси та особист—÷ реч—÷; дит€ч—÷ —÷грашки й "морокиї.

јрх—÷тектурне оздобленн€ тј‘ р—÷д художнього деревообробництва, €кий входить до монументально-декоративного мистецтва, а тому наводимо лише под—÷л його вироб—÷в на типолог—÷чн—÷ групи: проф—÷льован—÷ стовпи та арки, р—÷зьблен—÷ прогони й сволоки, декоративн—÷ лишви в—÷кон, в—÷тров—÷ дошки та —÷н.

’атн—‘ обладнанн€ й мебл—÷. ќбладнанн€ хати тј‘ це предмети, нерухомо з'—‘днан—÷ з конструкц—÷—‘ю буд—÷вл—÷, €к—÷ виконують певну житт—‘ву функц—÷ю: лава, п—÷л (широка лава дл€ спанн€), полиц—÷, мисник, жердка. ћебл—÷ тј‘ рухом—÷ предмети (л—÷жко, скрин€, ст—÷л, ст—÷льц—÷, колиска та —÷н.). —„х виготовл€ють з р—÷зних пор—÷д дерева й прикрашують р—÷зьбленн€м, проф—÷люванн€м, випалюванн€м та розписом.  ожний функц—÷ональний предмет тј‘ тип ма—‘ ст—÷йку групову специф—÷ку (через пор—÷вн€ну стал—÷сть конструктивно—„ форми, що в межах локальних традиц—÷й набува—‘ в—÷дпов—÷дних художньо-образних в—÷дм—÷н).

Ћави тј‘ типолог—÷чна група, що об'—‘дну—‘ к—÷лька тип—÷в предмет—÷в дл€ сид—÷нн€ й Ћежанн€: лави, ослони, ст—÷льц—÷ тощо. Ћава тј‘ найдавн—÷ше обладнанн€ традиц—÷йного с—÷льського житла тј‘ склада—‘тьс€ з широко—„ грубо—„ дошки, прикр—÷плено—„ до ст—÷ни. ” XVIII ст. набули поширенн€ лави на сто€ках —÷з спинками, оздоблен—÷ проф—÷люванн€м та р—÷зьбленн€м.  оротк—÷ лави на сто€ках називаютьс€ ослонами. —т—÷льц—÷ також мають вигл€д коротко—„ лави —÷з спинкою або без не—„ —÷ призначен—÷ дл€ сид—÷нн€ одн—÷—‘—„ особи.

ѕолиц—÷ тј‘ це декорована дошка або к—÷лька дощок, €к—÷ закр—÷плен—÷ горизонтально на ст—÷н—÷ чи в пр€мокутн—÷й рам—÷, використовуютьс€ дл€ виставл€нн€ —÷кон (¬лбожниц—÷ї), збер—÷ганн€ посуду, продукт—÷в тощо. ѕолиц—÷, пристосован—÷ дл€ збер—÷ганн€ керам—÷чних мисок, називаютьс€ мисниками. Ќа ѕрикарпатт—÷ довг—÷ одинарн—÷ полиц—÷ дл€ посуду в—÷дзначаютьс€ геометричним плоскор—÷зьбленн€м —÷ ажурним декором, тод—÷ €к на ѕридн—÷пров'—„ мисники з дверками в нижн—÷й частин—÷ —÷нколи розписан—÷ кв—÷тковим орнаментом на подоб—÷ м—÷iевих скринь. ”  арпатах був поширений ще один тип невеличко—„ полички з отворами дл€ ложок (¬ллижещникї), прикрашуваний плоским та ажурним р—÷зьбленн€м. ” XIX ст. конструкц—÷ю великого мисника поступово вдосконалили, доповнили дверками —÷, таким чином, в—÷н перетворивс€ у сво—‘р—÷дну шафку. ќстанн—÷м типом у ц—÷й груп—÷ е жердка дл€ зав—÷шуванн€ од€гу, верет, л—÷жник—÷в тощо. ¬она ма—‘ форму перекладини, кр—÷питьс€ наглухо до ст—÷н —÷ стел—÷ над л—÷жком. ∆ердки на √уцульщин—÷ часто прикрашен—÷ плоским геометричним р—÷зьбленн€м.

—крин—÷ тј‘ найважлив—÷ша типолог—÷чна група серед традиц—÷йних народних мебл—÷в. ¬они були в—÷ддавна першим предметом вес—÷льного приданого молодо—„, куди складали од€г, тканини, прикраси та —÷нш—÷ коштовност—÷. —тол€р—÷в, €к—÷ спец—÷ал—÷зувалис€ на виготовленн—÷ скринь, називали скрин€рами, або скринниками. ’удожн—÷й промисел скринь був поширений майже по вс—÷й ”кра—„н—÷ та про—÷снував до першо—„ трет—÷ XX ст. Ќаведемо к—÷лька тип—÷в найпоширен—÷ших скринь. Ќизька саркофагопод—÷бна скрин€ на коротких н—÷жках —÷з двосхилим в—÷ком декорована контурним геометричним орнаментом у вигл€д—÷ "ружї, "хрест—÷вї, зигзаг—÷в тощо. «устр—÷ча—‘тьс€ на .√уцульщин—÷, мабуть, з XVII ст. «вичайна скрин€ ма—‘ н—÷жки висотою 20тј‘30 см —÷ пласку ст—÷льницю, боки вкрит—÷ р—÷зьбленими в—÷зерунками, поширена на ѕрикарпатт—÷ —÷ «ах—÷дному ѕод—÷лл—÷. —крин€-ст—÷л тј‘ висок—÷, —÷нколи проф—÷льован—÷ н—÷жки, р—÷зьблен—÷ боки тј‘ розповсюджена на ѕрикарпатт—÷ й «ах—÷дному ѕод—÷лл—÷. ѕод—÷льська скрин€ тј‘ на низьких проф—÷льованих н—÷жках, в—÷ко пласке або ледь опукле тј‘ прикрашена кованим —÷ мальованим декором. ѕридн—÷провська скрин€ формою под—÷бна до звичайно—„ скрин—÷, але зам—÷сть н—÷жок ма—‘ кол—÷щата, розписана г—÷лками кв—÷т—÷в, букетами, вазонами тощо. —лобожанська- скрин€ —÷з завуженою основою, на кол—÷щатах тј‘ розписана рослинним орнаментом. ƒорожн—÷ скриньки тј‘ розм—÷ром менш—÷ в—÷д хатн—÷х тј‘ мають ручки дл€ несенн€, окован—÷ ажурним прор—÷зним, грав—÷йованим металом, —„х виготовл€ли до середини XIX ст.

—толи тј‘ типолог—÷чна група, що нал—÷чу—‘ велику к—÷льк—÷сть п—÷дгруп та окремих тип—÷в. ќднак все це значною м—÷рою стосу—‘тьс€ профес—÷йних цехових вироб—÷в, €к—÷ перебували п—÷д зах—÷дно—‘вропейським впливом. ” народному традиц—÷йному мебл€рств—÷ —÷снують три основн—÷ конструкц—÷—„ стола: на перехресних н—÷жках, двох сто€ках; чотирьох н—÷жках. ѕроф—÷люванн€м, р—÷зьбленн€м прикрашували нижню частину стола тј‘ так зване п—÷дст—÷лл€.

Ћ—÷жка, пост—÷ль поход€ть в—÷д перв—÷сного, прим—÷тивного, дощаного настилу (п—÷л, пр—÷ч, нари), —„х конструкц—÷€ така: дв—÷ спинки з н—÷жками —÷ дв—÷ дошки (поб—÷чн—÷), з'—‘днуючись на висот—÷ 60тј‘80 см, утворюють раму, €ку впоперек застел€ють дошками. ’удожн€ виразн—÷сть л—÷жка залежить в—÷д декоративного оформленн€ спинок, поб—÷чн—÷ та н—÷жок переважно техн—÷кою проф—÷люванн€, р—÷зьбленн€, випалюванн€ або токарними елементами.

 олиски тј‘ типолог—÷чна група, склада—‘тьс€ з трьох основних тип—÷в: колиска п—÷дв—÷сна (вервечана, зав—÷сна), пр€мокутно—„ форми, з п—÷вкруглим плетеним дном та проф—÷льованими —÷ р—÷зьбленими поб—÷чн€ми; колиска довбана, човникопод—÷бна, на п—÷вкружках —÷ сто€ках, з високими спинками —÷ поб—÷чн€ми, р—÷зьблена, р—÷дше розписана.

ћебл—÷ м—÷ського, а тим б—÷льше панського середовища, виготовл€лис€ у рем—÷сничих майстерн€х, в—÷дбивали тенденц—÷ю до комфорту, респектабельного побуту —„х "асник—÷в. —аме тому виникли дес€тки тип—÷в стол—÷в, кр—÷сел, л—÷жок, диван—÷в, шаф та —„х пох—÷дних модиф—÷кац—÷й, вир—÷шених у в—÷дпов—÷дному стил—÷, з художн—÷ми в—÷дм—÷нами шк—÷л, цехових майстерень тощо. ќднак попри вс—÷й —„хн—÷й пишност—÷ та репрезентативност—÷ вони неодм—÷нно м—÷ст€ть у соб—÷ рац—÷ональн—÷ форми, успадкован—÷ з традиц—÷йного, народного мебл€рства.

—учасн—÷ мебл—÷ формують житт—‘вий прост—÷р, —÷нтер'—‘ри громадських —÷ житлових споруд, —‘ водночас видом декоративно-прикладного мистецтва та галуззю художнього конструюванн€.

ѕосуд, начинн€ тј‘ одна з найб—÷льших родових структур художнього дерево-обробництва. ѕосуд пос—÷да—‘ ч—÷льне м—÷iе у с—÷льському побут—÷ етн—÷чних рег—÷он—÷в ”кра—„ни, пережив р—÷зн—÷ епохи, вт—÷лив у сво—„х формах естетичн—÷ смаки народу. ’удожн€ традиц—÷€, що передавалас€ з покол—÷нн€ у покол—÷нн€, спри€ла виробленню досить ст—÷йких —÷ водночас видозм—÷нених тип—÷в посуду, де€к—÷ з них с€гають високо—„ художньо—„ виразност—÷ та досконалост—÷. —юди насамперед сл—÷д в—÷днести посуд дл€ св€ткового столу: миски, тар—÷лки, ложки, чашки, чарки та —÷н. ћенше оздоблювали посуд дл€ приготуванн€ —„ж—÷, —„—„ транспортуванн€ та збер—÷ганн€ продукт—÷в: д—÷жа, салотовка, м—÷рка, коновка, дв—÷йн€та, с—÷льничка та —÷н.

ћиски тј‘ типолог—÷чна група, нал—÷чу—‘ так—÷ типи: миса, миска, мисочка, тар—÷лка, тац€ тощо, —„х виготовл€ли переважно на токарних верстатах, р—÷дше вир—÷зували в—÷д руки, прикрашуючи розписом, р—÷зьбленн€м та випалюванн€м. ћиска тј‘ п—÷всферична м—÷стк—÷сть з добре вираженим дном, похилими берегами та в—÷нц€ми. ” н—÷й подавали до столу переважно густу страву. ћиса тј‘ велика миска, в—÷дома з час—÷в  и—„всько—„ –ус—÷ п—÷д назвою €ндола, —‘ндова (ма—‘ ручку-виступ з одного або двох бок—÷в), у XVIIтј‘ XIX ст. з таких мис об—÷дали косар—÷. “ар—÷лки також вир—÷зували вручну або виточували на токарному верстат—÷ тј‘ кругло—„ форми на низькому п—÷ддон—÷, неглибок—÷, з дещо широким, горизонтальним бортиком. —лужили дл€ накладанн€ печива, солодощ—÷в, п—÷дношуванн€ чарок з напо€ми тощо. Ќа —х—÷дн—÷й ”кра—„н—÷, ѕридн—÷пров'—„ тар—÷лки переважно декбрували розписами, а в  арпатах оздоблювали р—÷зьбленн€м, —÷нкрустац—÷—‘ю та випалюванн€м. “ац€ (п—÷днос) тј‘ великий тар—÷ль, не завжди правильно—„ кругло—„ форми дл€ п—÷дношуванн€ страв —÷ напо—„в до столу. ќсобливою ориг—÷нальн—÷стю вид—÷л€ютьс€ ажурно р—÷зьблен—÷ лемк—÷вськ—÷ тац—÷ та хл—÷бниц—÷.

„аш—÷ тј‘ типолог—÷чна група точеного дерев'€ного посуду дл€ напо—„в. ÷ей стародавн—÷й посуд ма—‘ п—÷всферичну форму —÷ невелику н—÷жку тј‘ основу. ћаленьк—÷ чашечки називаютьс€ чарками.  убок теж посуд дл€ напо—„в, але з дещо струнк—÷шою, н—÷ж у чаш—÷, формою.  ор€к (ковш, корець) тј‘ кругла або човнопод—÷бна посудина з одн—÷—‘ю, двома ручками, служить дл€ зачерпуванн€ р—÷дини.

Ѕарильц€ тј‘ бондарний, р—÷дше точений, двохденцевий цил—÷ндричний посуд з отвором посередин—÷ бочкопод—÷бного корпусу —÷ к—÷лочком-затичкою, застосову—‘тьс€ дл€ наповненн€ м—÷цними напо€ми. "асне барильце, або бер—÷вочка бочкопод—÷бно—„ тектон—÷ки з двоматј‘трьома парами л—÷щинових обручик—÷в, прикрашена випалюванн€м, р—÷зьбленн€м та —÷нкрустац—÷—‘ю. ¬узьке, сплющене барильце назива—‘тьс€ баклою, баклагою, —„—„ форма зручна дл€ подорожн—÷х, водночас кругл—÷ денц€ —‘ основним полем дл€ оздобленн€ виробу.  р—÷м бондарного, в—÷дом—÷ точений —÷ довбаний типи баклаг. —во—‘р—÷дною, дещо неспод—÷ваною конструкц—÷—‘ю в—÷дзначаютьс€ вир—÷зан—÷ —÷ довбан—÷ з одного шматка дерева баклаги-близн€та (нагадують два з'—‘днан—÷ барильц€ з отворами у верхн—÷х денц€х). Ќа √уцульщин—÷ у XIX ст. набули поширенн€ "модерн—÷зован—÷ї дерев'€н—÷ р—÷зьблен—÷ баклаги дл€ турист—÷в п—÷д назвою "пл€шкиї (незаперечний вплив скл€них вироб—÷в).

Ћожки дл€ —„ж—÷ бувають р—÷зноман—÷тно—„ форми —÷ величини: звичайн—÷, мал—÷ (дит€ч—÷) й велик—÷ (ополоники). ћ—÷стка частина дл€ наповненн€ —„жею ма—‘ округлу, овальну, ово—„дну форму. –учка-держак (також р—÷зно—„ довжини) кр—÷питьс€ п—÷д б—÷льшим або меншим кутом, ма—‘ неоднакову пластику осьово—„ л—÷н—÷—„. Ћожки прикрашують плоским геометричним та плоскорельвфним р—÷зьбленн€м, —÷нколи розписують барвистими в—÷зерунками. ¬—÷дом—÷ так—÷ локальн—÷ типи ложок: полтавська, под—÷льська, гуцульська та —÷н. ќполоники бувають овальн—÷, м—÷лк—÷ з довгим, ледь п—÷днесеним держаком та округл—÷, глибок—÷, з дуже п—÷днесеним держаком (близько пр€мого кута). ” XIX ст. майстри-ложкар—÷ почали виготовл€ти дл€ м—÷ського населенн€ дерев'€н—÷ виделки на три-чотири зубц—÷.

——÷льнички тј‘ дерев'€н—÷ м—÷сткост—÷ дл€ збер—÷ганн€ сол—÷. ¬елик—÷ с—÷льниц—÷, довбано—„ або бондарно—„ роботи, вм—÷щують близько одного к—÷лограма сол—÷; мал—÷ тј‘ дл€ подач—÷ сол—÷ на ст—÷л та дл€ —„—„ несенн€ до об—÷ду на пол—÷, у дороз—÷ тощо. «в—÷дси р—÷зн—÷ конструкц—÷—„ та локальн—÷ художн—÷ р—÷шенн€. “ак, на „ерн—÷г—÷вщин—÷ с—÷льниц€ типово—„ форми була у вигл€д—÷ качечки, вир—÷зана, видовбана з одного шматка дерева. ћ—÷стк—÷сть на спинц—÷ пташки закривалас€ кришкою. ”  арпатах сформувалас€ сво—‘р—÷дна конструкц—÷€ у вигл€д—÷ багатокутно—„ призми з в—÷дкидним в—÷чком. Ќа «акарпатт—÷ дорожн—÷ с—÷льнички мають форму цил—÷ндричних коробочок з в—÷дношенн€м основи до висоти 1 : 3, прикрашен—÷ контурним геометричним р—÷зьбленн€м.

 оновки тј‘ типолог—÷чна група бондарних вироб—÷в з ледь завуженим верхом —÷ одним вухом дл€ ношенн€ води, поширен—÷ майже на вс—÷й територ—÷—„ ”кра—„ни.  оновки бувають р—÷зно—„ величини. ћаленьк—÷ мають накривку —÷ використовуютьс€ €к м—÷стк—÷сть дл€ молока, сметани тощо.

Ѕлизнюки тј‘ характерна група карпатських бондарних вироб—÷в, зр—÷дка зустр—÷чаютьс€ на ѕод—÷лл—÷. ÷е посуд дл€ нос—÷нн€ об—÷ду'на м—÷iе прац—÷ сел€н: у поле, л—÷с або луг. ћа—‘ сво—‘р—÷дну конструкц—÷ю тј‘ дв—÷, три, чотири коновочки з накривками, з'—‘днан—÷ посередин—÷ сп—÷льною круглою ручкою. «в—÷дси —„хн—÷ назви тј‘ дв—÷йн€ки, тр—÷йн€ки, чвурн€ки.

ƒ—÷жки тј‘ типолог—÷чна група бондарного посуду, об'—‘дну—‘ к—÷лька тип—÷в: д—÷жки велик—÷, мал—÷ (в трьох м—÷i€х набит—÷ по пар—÷ п—÷вкруглих обруч—÷в) дл€ квашенн€ овоч—÷в та збер—÷ганн€ сипких продукт—÷в; д—÷жа, дещо нижча в—÷д д—÷жки (дв—÷ пари обруч—÷в), використовувалас€ дл€ приготуванн€ т—÷ста, а тому —„—„ ошатно декорували випалюваними в—÷зерунками. Ќа √уцульщин—÷ найб—÷льше оздоблювали паск—÷вник тј‘ невеличку д—÷жу дл€ зам—÷шуванн€ т—÷ста на паску.

ѕаск—÷вц—÷, св€тильн—÷, або ба м бо раки тј‘ типолог—÷чна група св€ткового дерев'€ного посуду, в €кому носили св€тити €йц€, ковбасу, хр—÷н, сир, масло, с—÷ль та —÷н., побутувала на Ѕойк—÷вщин—÷. Ќайб—÷льш в—÷дом—÷ так—÷ типи: довбана св€тильн€ тј‘ кругла, овальна, бондарна, цил—÷ндрично—„ або кон—÷чно—„ форми, —„х прикрашували контурним та ви—„мчастим р—÷зьбленн€м.

ћ—÷ртуки, м—÷рки тј‘ цил—÷ндричн—÷ м—÷сткост—÷ (довбано-р—÷зьблен—÷ або бондарн—÷) —÷з розширенн€м до в—÷нець дл€ збер—÷ганн€ та в—÷дм—÷рюванн€ зб—÷жж€, борошна тощо. ќсновн—÷ типи: м—÷ртук великий, довбано-вир—÷зуваний з розписом характерний дл€ ѕридн—÷пров'€; м—÷рка довбана з ручкою —÷ р—÷зьблена ( и—„вщина); м—÷рка бондарна з вушком, декорована випалюванн€м (√уцульщина). Ѕондарна м—÷рка з двома рогатими ручками назива—‘тьс€ рогачем (√уцульщина).

ƒ—÷йниц—÷, або ск—÷пц—÷ тј‘ типолог—÷чна група посуду дл€ до—„нн€ молока. ¬—÷домий довбаний бойк—÷вський тип д—÷йниц—÷ з ручкою-вушком та гуцульський бондарний тип з носиком —÷ високим вушком (брнаментований випалюванн€м). ƒругий тип (без оздобленн€) поширений майже по вс—÷й ”кра—„н—÷.

—тупки, салотовки бувають довбано-вир—÷зан—÷ та точен—÷, р—÷зно—„ величини, кругл—÷ та овальн—÷, на н—÷жц—÷ або з вушком. ѕрикрашують р—÷зьбленн€м, випалюванн€м, —÷нколи розписом.

–ахви тј‘ цил—÷ндричний посуд з накривкою (висота його не б—÷льша за рад—÷ус основи), переважно точений, дл€ збер—÷ганн€ масла або сиру. ƒекорований р—÷зними техн—÷ками. ѕоширений на √уцульщин—÷.

Ќачинн€ тј‘ типолог—÷чна група художньо вир—÷шених предмет—÷в, необх—÷дних дл€ кухн—÷ (тач—÷вка, товкачик, маког—÷н, н—÷ж-кулеш—÷рник, копистка, колот—÷вка, дошки тощо).

«нар€дд€ прац—÷, предмети господарського призначенн€ становл€ть окремий р—÷д художнього деревообробництва. —„х розр—÷зн€ють за видами зан€тт€ —÷ типами предмет—÷в. “ак, дл€ ж—÷нок, €к—÷ займаютьс€ пр€д—÷нн€м —÷ ткацтвом, виготовл€ли й прикрашували р—÷зьбленн€м щ—÷тки, гребен—÷, кужел—÷, веретена, човники, рубл—÷, праники та —÷н. ќсобливо ошатно на ѕридн—÷пров'—„ декорували р—÷зьбленн€м рубл—÷, а на √уцульщин—÷ тј‘ кужел—÷. ƒл€ косар—÷в виготовл€ли р—÷зьблен—÷ к—÷сс€, кушки —÷ бабки.  ушки мали переважно цил—÷ндричну форму, —„х використовували дл€ збер—÷ганн€ бруска. –—÷зьблен—÷ та розписан—÷ вулики —÷нод—÷ зустр—÷чалис€ на „ерн—÷г—÷вщин—÷ та ѕод—÷лл—÷ (XIX ст.).

ќкрему типолог—÷чну групу становл€ть контррельефно р—÷зьблен—÷ дерев'€н—÷ форми, €к—÷ за функц—÷ональним призначенн€м под—÷л€ютьс€ на чотири типи: дл€ виробництва кахель, вип—÷канн€ печива, оздобленн€ сиру та виб—÷йчан—÷ дошки дл€ декоруванн€ тканин.

“ранспортн—÷ засоби предмети упр€ж—÷ тј‘ р—÷д художньо—„ обробки дерева, розвинений у народних художн—÷х промислах та м—÷ських художн—÷х ремеслах.

¬ози тј‘ типолог—÷чна група транспортних засоб—÷в дл€ перевезенн€ певного вантажу —÷ людей. ћожна визначити три основн—÷ типи: 1) господарський в—÷з, поширений по вс—÷й територ—÷—„ ”кра—„ни, —÷нколи з р—÷зьбленим коробом чи його частинами (задок, насад, люшн€ тощо) та декоративними металевими окутт€ми; 2) великий дерев'€ний в—÷з дл€ транспортуванн€ сол—÷ (чумацька мажа); 3) маленький в—÷з (в—÷зок), використову—‘тьс€ в межах господарства.

ƒл€ заможних покупц—÷в цехов—÷ рем—÷сники, а згодом п—÷дпри—‘мц—÷ виробл€ли р—÷зноман—÷тн—÷ розважальн—÷, дорожн—÷ та парадн—÷ в—÷зки: карети, дрожки, брички, фаетони, тарантаси та —÷н.

ѕредмети упр€ж—÷ виготовл€ли з дерева тј‘ хомути, €рма —÷ притики, прикрашаючи часом плоско-рель—‘фним —÷ нав—÷ть ажурним р—÷зьбленн€м (харк—÷вськ—÷ притики). Ќа √уцульщин—÷ €рма, с—÷дла (тарниц—÷), стремена декорували плоским р—÷зьбленн€м, р—÷дше —÷нкрустували металом.

 ультов—÷ й обр€дов—÷ предмети. “иполог—÷чна диференц—÷ац—÷€ предмет—÷в цього роду художнього деревообробництва склада—‘тьс€ з таких груп: —÷кони, хрести, патериц—÷, св—÷чники й церковн—÷ скарбнички.

–∆кони тј‘ орнаментально-знаков—÷ та ф—÷гурно-сюжетн—÷ зображенн€ на дошц—÷ техн—÷кою плоского та рель—‘фного р—÷зьбленн€. –озр—÷зн€ють функц—÷ональн—÷ типи: церковн—÷, хатн—÷ та маленьк—÷ пох—÷дн—÷ —÷конки.

’рести тј‘ стародавн—÷ дохристи€нськ—÷ та христи€нськ—÷ символи, мають велику к—÷льк—÷сть композиц—÷йних в—÷дм—÷н та окремих функц—÷ональних тип—÷в. ¬елик—÷ мемор—÷альн—÷ хрести, виконан—÷ техн—÷кою об'—‘много проф—÷люванн€ та плоского р—÷зьбленн€, ставили на цвинтар€х, на роздор—÷жж€х, на краю села тощо. «годом —„х зам—÷нювали на кам'€н—÷. «апрестольн—÷ виносн—÷ хрести виготовл€ли прийомами рель—‘фного й ажурного р—÷зьбленн€. ћенш—÷, напрестольн—÷ хрести виготовл€ли з п—÷дставками. –учн—÷ р—÷зьблен—÷ хрести тј‘ найб—÷льша типолог—÷чна п—÷дгрупа тј‘ нал—÷чу—‘ дев'€ть тип—÷в форм (прикрашен—÷ численними сюжетами, написами, геометричним орнаментом тощо). ћаленьк—÷ нашийн—÷ хрестики виготовл€ли переважно з дорогоц—÷нних прив—÷зних пор—÷д деревини, оздоблювали р—÷зьбленн€м та —÷нкрустац—÷—‘ю.

ѕатериц—÷ тј‘ декоративн—÷ жезла, палиц—÷, що символ—÷зують "аду, зокрема, духовну "аду церковно—„ —÷—‘рарх—÷—„. ѕатериц—÷ виготовл€ли прийомами точенн€, р—÷зьбленн€ та —÷нкрустац—÷—„.

—в—÷чники тј‘ використовувалис€ дл€ обладнанн€ церков, зустр—÷чалис€ й у хатах. ¬—÷дом—÷ велик—÷ точен—÷ св—÷чники на п—÷длогу (ставники), прикрашен—÷ точеними частинами, проф—÷люванн€м та р—÷зьбленн€м. ћал—÷ переносн—÷ св—÷чники тј‘ на одну св—÷чку, три св—÷чки (¬лтр—÷йц—÷ї), р—÷дше п'€ть св—÷чок. Ќа √уцульщин—÷ "тр—÷йц—÷ї пишно прикрашали рель—‘фним —÷ ажурним декором, на ѕридн—÷пров'—„ й ѕод—÷лл—÷ точен—÷ св—÷чники розписували фарбами.

—карбнички тј‘ невелик—÷ орнаментован—÷ коробки з ручкою або без не—„ —÷ отвором дл€ опусканн€ монет. ћабуть, поход€ть в—÷д рем—÷сничих цехових скарбничок.

ћузичн—÷ народн—÷ —÷нструменти под—÷л€ютьс€ на дв—÷ типолог—÷чн—÷ групи тј‘ струнн—÷ та духов—÷. —трунн—÷: скрипка, кобза, бандура, л—÷ра, цимбали та —÷н. ƒухов—÷: соп—÷лка, фло€ра, жоломига (подв—÷йна соп—÷лка), дуда, —„х також оздоблювали р—÷зьбленн€м та випалюванн€м.

ѕрикраси та особист—÷ реч—÷ тј‘ загалом невеликий, але характерний р—÷д художнього деревообробництва. ѕредмети, пов'€зан—÷ з ансамблем од€гу, св—÷дчать про соц—÷ально-майновий стан людини, —„—„ смаки та уподобанн€.

ѕрикраси з дерева зазнали найб—÷льшого поширенн€ в наш час.  олись з дерева виготовл€ли нашийн—÷ хрестики, вервечки, греб—÷нц—÷ до волосс€, “—удзики —÷ под. ” 60-х роках XX ст. почали виробл€ти майже повний наб—÷р дерев'€них ж—÷ночих прикрас (намиста, кулони, сережки, брошки, персн—÷, браслети, обручки тощо).

ѕалиц—÷ належать до типолог—÷чно—„ групи особистих предмет—÷в. ” XIX ст. виходити з дому без палиц—÷ й головного убору вважалос€ нечемн—÷стю дл€ шановано—„ людини —÷ нав—÷ть було ризиковано. “ому кожен господар за "асними уподобанн€ми замовл€в соб—÷ в майстра палицю. ”  арпатах чолов—÷ки завжди мали при соб—÷ сво—‘р—÷дну палицю-сокирку, на €ку спиралис€ при ходьб—÷ —÷ €ка служила водночас збро—‘ю при оборон—÷. ∆—÷нки ходили з так званими "чел€динськимиї палиц€ми, прикрашеними р—÷зьбленн€м, випалюванн€м або окутт€м з латунно—„ бл€хи.

 урильне приладд€ тј‘ типолог—÷чна група, в €ку вход€ть люльки, мундштуки, тю-тюн€рки, сигаретниц—÷ тощо.

Ќародн—÷ майстри й цехов—÷ рем—÷сники оздоблювали р—÷зьбленн€м та —÷нкрустац—÷—‘ю дерев'€н—÷ частини вогнепально—„ збро—„ тј‘ п—÷столей, рушниць, дубельт—÷вок та порох—÷вниць.

ƒит€ч—÷ —÷грашки й "морокиї. « дерева виготовл€ли дит€ч—÷ шумов—÷ —÷грашки: калатальц€, тр—÷скачки, свищики, розписуючи —„х. –∆грашки-модел—÷ створювали на основ—÷ зменшеного масштабу в—÷дпов—÷дних побутових речей тј‘ мебл—÷, посуд, збро€, човники, в—÷зочки, санчата, знар€дд€ прац—÷ —÷ т. —÷н., також розписуючи €скравими барвниками (ѕолтавщина —÷ Ћьв—÷вщина).

–ухом—÷ —÷грашки тј‘ це р—÷зноман—÷тн—÷ "фуркальц€ї, "коникиї, "пташкиї, "в—÷зочкиї, "метеликиї, "ковал—÷ї тощо.

¬лћорокиї тј‘ типолог—÷чна група ориг—÷нальних —÷грашок —÷ речей дл€ розвитку мисленн€, винах—÷дливост—÷ й у€ви. ¬иготовл€лис€ техн—÷кою р—÷зьбленн€ й проф—÷люванн€. ѕ—÷дгрупа "велик—÷ морокиї тј‘ гуцульськ—÷ (полонинськ—÷) вироби дл€ розваги, складен—÷ з окремих модульних елемент—÷в, наприклад, "в—÷ночокї, "хрестиї або "морока-ланцюгї, виготовлений з одного шматка дерева.

“аким чином, складна й функц—÷онально розгалужена типолог—÷€ художн—÷х вироб—÷в з дерева нал—÷чу—‘ понад 50 типолог—÷чних груп предмет—÷в —÷ близько 200 —„х тип—÷в, охоплюючи майже вс—÷ сфери людсько—„ д—÷€льност—÷.


’”ƒќ∆Ќ–ƒ ѕЋ≈“–∆ЌЌя


’удожн—‘ плет—÷нн€ тј‘ це вид декоративно-прикладного мистецтва, що означа—‘ процес виготовленн€ твор—÷в з природних рослинних матер—÷ал—÷в, —÷нколи на ребрист—÷й основ—÷. ѕлетен—÷ вироби, в—÷дом—÷ з епохи неол—÷ту, в—÷дзначаютьс€ легк—÷стю —÷ зручн—÷стю в користуванн—÷, —„х пружна, наповнена форма, насичена сво—‘р—÷дною фактурою переплетенн€, ритм—÷кою ажурних смужок, да—‘ неповторний художньо-образний ефект.

ћатер—÷али. ƒл€ плет—÷нн€ використовують гнучк—÷ легкодоступн—÷ матер—÷али, €к—÷ мають р—÷зноман—÷тн—÷ художн—÷ та технолог—÷чн—÷ "астивост—÷. Ћоза тј‘ основний матер—÷ал тј‘ тонк—÷ гнучк—÷ прути довжиною близько 2 м. ƒобро€к—÷сна лоза повинна бути без бокових паростк—÷в, мати невелику серцевину —÷ легко розколюватис€ на дв—÷-чотири смужки. ќбкорован—÷ прути п—÷ддаютьс€ виб—÷люванню та пофарбуванню у р—÷зноман—÷тн—÷ в—÷дт—÷к--ки. Ћозу —÷нколи можна зам—÷нити тонким сосновим або €линовим кор—÷нн€м, смужками з лубу або лика.

” художньому плет—÷нн—÷ широко застосовують також трав'€нист—÷ рослини, €к—÷ ростуть у вод—÷, на берегах водойм —÷ болотах (рог—÷з, ситник). ¬—÷домий широколистий —÷ вузьколистий рог—÷з (шувар, боднар), ситник тј‘ з трубчастими, р—÷дше л—÷н—÷йновидовже-ними листками. ƒл€ плет—÷нн€ вироб—÷в —÷з рогози спочатку заготовл€ють стр—÷чки, тод—÷ €к ситник здеб—÷льшого використовують у вигл€д—÷ ц—÷лих стебел. «в—÷дси й фактура речей, плетених з рогози, —÷нша, н—÷ж у плетених —÷з ситника.

—тебла соломи —÷з жита, пшениц—÷, р—÷дше €чменю були не лише зручним дл€ плет—÷нн€ матер—÷алом, а й виг—÷дно вир—÷зн€лис€, пор—÷вн€но з рогозою, золотавим кольором —÷ гл€нцевим полиском.

” наш час на «акарпатт—÷ набули поширенн€ вироби, плетен—÷ з обгорток качан—÷в кукурудзи. “ак—÷ обгортки вир—÷внюють, виб—÷люють, фарбують та розд—÷л€ють на стр—÷чки дл€ плетенн€ кошичк—÷в, торбинок тощо.

“ехн—÷ки. ’удожн€ виразн—÷сть плетених вироб—÷в значною м—÷рою залежить в—÷д т—÷—‘—„ чи —÷ншо—„ техн—÷ки виконанн€. «а зовн—÷шн—÷м вигл€дом плетено—„ площини розр—÷зн€ють суц—÷льне, в—÷зерунчасте й ажурне плет—÷нн€, а також зшиванн€.

—уц—÷льне плет—÷нн€ характеризу—‘тьс€ щ—÷льн—÷стю й простотою фактури виробу, €ку д—÷ста—‘мо шл€хом переплетенн€ навхрест вертикальних каркасних прут—÷в з горизонтальними стр—÷чками. ’рестикова техн—÷ка тј‘ одна з найдавн—÷ших —÷ нагаду—‘ звичайне тканн€. «алежно в—÷д способу перепл—÷танн€ прут—÷в, м—÷ж ребрами каркасу розр—÷зн€ють так—÷ —„—„ р—÷зновиди: плет—÷нн€ просте, шарами, р€дами, квадратами —÷ мотузкою. ќкремо необх—÷дно сказати про косу хрестикову техн—÷ку, €ка застосову—‘тьс€ лише дл€ плет—÷нн€ серветок —÷ килимк—÷в —÷з соломи. —п—÷ральна техн—÷ка суц—÷льного плет—÷нн€ да—‘ змогу просл—÷дкувати посл—÷довн—÷сть роботи майстра —÷ рух витк—÷в, що завжди почина—‘тьс€ в—÷д центру основи —÷ йде по сп—÷рал—÷ вб—÷к —÷ вгору. –озр—÷зн€ють сп—÷рально-валикову (дл€ плет—÷нн€ —÷з соломи) та сп—÷рально-каркасну (дл€ плет—÷нн€ з лози й кор—÷нн€) техн—÷ки.

¬—÷зерунчасте плет—÷нн€ в—÷дзнача—‘тьс€ вин€тковою приваблив—÷стю поверхн—÷ вироб—÷в —÷ дещо под—÷бне на чиновате тканн€. Ќайпрост—÷ший орнаментальний прийом тј‘ чергуванн€ площин тј‘ д—÷ста—‘мо внасл—÷док плет—÷нн€ через два ребра каркасу тј‘ так звана шах—÷вничка (застосову—‘тьс€ у лозоплет—÷нн—÷). ‘актурний контраст тут —÷нколи п—÷дсилю—‘тьс€ контрастом кольору, дл€ цього використовують св—÷тлу —÷ темну (фарбовану) лозу.

≈фектний вигл€д мають поверхн—÷ плетених речей, виготовлених техн—÷кою к—÷ски. “ри стр—÷чки або три пари прут—÷в перепл—÷тають м—÷ж собою таким чином, що утворю—‘тьс€ рель—‘фно переплетена площина у вигл€д—÷ коси. “ехн—÷ку застосовують у лозоплет—÷нн—÷ при виготовленн—÷ солом'€них брил—÷в тощо.

—во—‘р—÷дно—„ зубчасто—„ фактури поверхн—÷ вироб—÷в дос€гають техн—÷кою плет—÷нн€ у зубчики. ƒл€ цього водночас перепл—÷тають чотири смужки —÷з соломи або рогози. “ехн—÷ка плет—÷нн€ ланцюжком —÷з рогози справл€в враженн€ дугопод—÷лних к—÷лець —÷ викону—‘тьс€ дерев'€ним гачком.

јжурне плет—÷нн€ характеризу—‘тьс€ ориг—÷нальною структурою й фактурою поверхн—÷. ÷е в—÷дкриванн€ певних пром—÷жк—÷в, каркасу або р—÷дке, вишукане плет—÷нн€, €ким можна дос€гти велико—„ складност—÷ ажуру на зразок мережок, мережива тощо. јжурн—÷ техн—÷ки застосовують у виготовленн—÷ вироб—÷в з лози, рогози, обгорт-к—÷в кукурудз€них качан—÷в та —÷н. Ќазви залежать в—÷д характеру мотиву: "павучкиї, "в—÷конц€ї, стовпчики, ромбики, розетки тощо. јжурн—÷ ф—÷гури прекрасно тјв контрастують —÷ по—‘днуютьс€ —÷з суц—÷льним, густим плет—÷нн€м, надаючи творам особливо—„ привабливост—÷.

«шиванн€ тј‘ це техн—÷ки декоративного переплетенн€ дл€ з'—‘днанн€ бокових ст—÷нок вироб—÷в в об'—‘мну конструкц—÷ю, прилаштуванн€ дугопод—÷бних ручок та —÷нших деталей. “ехн—÷ки зубчастого —÷ дугастого зшиванн€ найчаст—÷ше застосовуютьс€ у рого-зоплет—÷нн—÷. —во—„ми рель—‘фними формами у вигл€д—÷ зубчик—÷в —÷ дуг вони посилюють декоративн—÷сть контур—÷в. “ут ми не розгл€да—‘мо просте зшиванн€ нитками луб'€нок —÷ де€ких вироб—÷в —÷з соломи, оск—÷льки факт декоративност—÷ при цьому майже в—÷дсутн—÷й.

“иполог—÷€ вироб—÷в. ѕлетен—÷ вироби умовно утворюють ш—÷сть род—÷в: мебл—÷, декоративна пластика, побутов—÷ предмети, кошикиї предмети од€гу та —÷грашки.

ћебл—÷ тј‘ р—÷д художнього плет—÷нн€, об'—‘дну—‘ типолог—÷чн—÷ групи предмет—÷в, €к—÷ майже аналог—÷чн—÷ виробам з дерева. —толи виготовл€ють об—÷дн—÷, журнальн—÷ —÷* дит€ч—÷, з р—÷зноман—÷тною формою ст—÷льниць тј‘ квадратн—÷, пр€мокутн—÷, кругл—÷, багатокутн—÷. ѕредмети дл€ сид—÷нн€ тј‘ типолог—÷чна групаї до €ко—„ вход€ть ст—÷льц—÷, кр—÷сла, дивани (подв—÷йне кр—÷сло) р—÷зно—„ конструкц—÷—„ —÷ величини.  олиски бувають к—÷лькох тип—÷в: п—÷дв—÷сн—÷ (у вигл€д—÷ великого овального кошика) —÷ на н—÷жках-кругл€-ках. —юди ж в—÷днесемо плетен—÷ дит€ч—÷ л—÷жечка —÷ кошики дл€ в—÷зочк—÷в.

ѕлетен—÷ мебл—÷ найкраще застосовуютьс€ дл€ обладнанн€ дач, нап—÷вв—÷дкритих л—÷тн—÷х прим—÷щень тј‘ “—анк—÷в, альтанок, зони в—÷дпочинку в саду тощо.

ƒекоративна пластика тј‘ р—÷д художн—÷х плетених вироб—÷в дл€ прикрашуванн€ житла, виник —÷ розвивавс€ у друг—÷й половин—÷ ’& ст. ƒо нього належать так—÷ типолог—÷чн—÷ групи —÷ типи предмет—÷в, €к декоративн—÷ реш—÷тки й перегородки; наст—÷нн—÷ плетен—÷ прикраси (ажурно плетен—÷ з лози тар—÷лки, панно, солом'€н—÷ кошички); декоративн—÷ вази-кошики, велик—÷ на п—÷длогу, а менш—÷ на полички; рами дл€ дзеркал овально—„ форми; декоративна пластика —÷з соломи та рогози у вигл€д—÷ плетених сноп—÷в-де рев (¬лд—÷дої, "д—÷духї); ф—÷гурн—÷ тематичн—÷ композиц—÷—„ тощо.

ѕобутов—÷ предмети тј‘ найб—÷льший р—÷д художн—÷х плетених вироб—÷в дл€ р—÷зноман—÷тних побутових потреб, а тому об'—‘дну—‘ чимала типолог—÷чних груп —÷ тип—÷в.

ѕолотнища тј‘ група плоских плетених вироб—÷в, що нагадують ткан—÷. —кладаютьс€ з рогожок, коберц—÷в —÷з ситника, плетених стр—÷чок дл€ оздобленн€ мебл—÷в, солом'€них серветок —÷ килимк—÷в тощо.

¬елик—÷ м—÷сткост—÷ тј‘ вироби дл€ збер—÷ганн€ продукт—÷в та —÷нших речей: солом'€ники, плетен—÷ з лози короби дл€ б—÷лизни —÷ т. —÷н. ћал—÷ тм—÷сткост—÷ тј‘ виготовлен—÷ з лози вироби дл€ серв—÷руванн€ столу: вази-фрукт—÷вниц—÷, хл—÷бниц—÷, тар—÷лки дл€ печива, розеточки, п—÷дставки дл€ пл€шок, овальн—÷ —÷ кругл—÷ солом'€н—÷ форми дл€ вип—÷канн€ хл—÷ба, с—÷вачки —÷ под. ќбплетене скло тј‘ типолог—÷чна група вироб—÷в —÷з лози (обпл—÷танн€ р—÷зноман—÷тних бутл—÷в, пл€шок, —÷ншо—„ тари). —ита й решета тј‘ традиц—÷йн—÷ предмети дл€ пров—÷юванн€ —÷ прос—÷ванн€ зерна й муки, складаютьс€ з дерев'€ного обруча (обичайки) —÷ плетеного полотнища в—÷дпов—÷дно—„ густоти. —ита, п—÷всита —÷ решета, кр—÷м плетено—„ основи, мали прикрашен—÷ обруч—÷. —мужки закр—÷плювали, утворюючи рель—‘фн—÷ геометричн—÷ мотиви орнаменту.  оробочки тј‘ плетен—÷ з соломи скриньки дл€ збер—÷ганн€ др—÷бних предмет—÷в, коробочки з лози дл€ рукод—÷лл€ тощо. ƒит€ч—÷ санчата плели з лози, застосовуючи хрестикове й ажурне плет—÷нн€.

 ошики тј‘ найдавн—÷ший р—÷д вироб—÷в, €к—÷ призначаютьс€ дл€ транспортуванн€ найр—÷зноман—÷тн—÷ших "вантаж—÷вї —÷ залежно в—÷д цього под—÷л€ютьс€ на типолог—÷чн—÷ групи: господарськ—÷ кошики, зручн—÷ дл€ перенесенн€ овоч—÷в —÷ фрукт—÷в; кошики дл€ збиранн€ л—÷сових €г—÷д —÷ гриб—÷в; кошики дл€ кв—÷т—÷в, св€ченн€ паски; кошики-вал—÷зки тощо тј‘ виготовл€ють з лози. « рогози —÷ ситника виробл€ють ж—÷ноч—÷ торбинки з двома ручками —÷з застосуванн€м ориг—÷нальних прийом—÷в ажурного —÷ густого хрестикового плет—÷нн€. —во—‘р—÷дн—÷ торбинки на довгих плетених пасочках виконують з обгорток кукурудз€них качан—÷в.

ѕредмети од€гу тј‘ р—÷д традиц—÷йних плетених вироб—÷в —÷ соломи, рогози —÷ ситнику, призначений дл€ ношенн€. ¬—÷н склада—‘тьс€ з головних убор—÷в, по€с—÷в та взутт€. √оловн—÷ убори тј‘ це широко вживан—÷ солом'€н—÷ брил—÷ (дл€ дорослих —÷ д—÷тей). ¬они р—÷зн€тьс€ не т—÷льки розм—÷рами, а й формою (сп—÷вв—÷дношенн€м крис до ковпака), орнаментальною фактурою плет—÷нн€ (¬лв зубчикиї, "в к—÷скуї). —олом'€н—÷ паси вживалис€ ще на початку XX ст., але переважно у вертепних костюмах пастушк—÷в, —„х виготовл€ли техн—÷кою ск—÷сного хрестикового плет—÷нн€. ¬зутт€ виробл€ли у вигл€д—÷ солом'€них ходак—÷в, €к—÷ зимою над€гали поверх чоб—÷т. –огоз€нки плели р—÷зними техн—÷ками, додаючи стр—÷чки фарбованого шувару (червон—÷, блакитн—÷, зелен—÷), що збагачувало орнаментальну фактуру й посилювало кольоровий ефект.

–∆грашки тј‘ р—÷д плетених вироб—÷в, дит€чих забавок. ¬—÷дом—÷ так—÷ типи: тарахкальц€, кошички —÷ л€льки. “арахкальц€ тј‘ це плетен—÷ —÷з соломи, порожнист—÷ подушинки, прикр—÷плен—÷ до паличок. Ўум створюють к—÷лька горошин або зерен пшениц—÷, вм—÷щених у середин—÷ тарахкальц€. –—÷дше виготовл€ють тарахкальц€ техн—÷кою лозоплет—÷нн€ у форм—÷ м—÷н—÷атюрно—„ булави. ќсобливу групу утворюють маленьк—÷ плетен—÷ кошички дл€ д—÷тей та —÷нш—÷ плетен—÷ реч—÷, виконан—÷ у малих розм—÷рах, що неначе —‘ макетами справжн—÷х предмет—÷в. Ћ€льки переважно виготовл€ли з соломи —÷ зображали хлопц—÷в, д—÷вчат, де€ких тварин, пташок тощо.


’”ƒќ∆Ќя  ≈–јћ–∆ ј


’удожн€ керам—÷ка (в—÷д гр. №егато8 тј‘ глина) тј‘ вироби, виготовлен—÷ з р—÷зних глин та —÷нших неорган—÷чних складник—÷в, €к—÷ дл€ м—÷цност—÷ черепка висушують —÷ випалюють при температур—÷ 900тј‘1500 ¬∞—.

√лина тј‘ легкодоступний та ун—÷кальний за сво—„ми технолог—÷чними й художн—÷ми "астивост€ми матер—÷ал тј‘ пластична в час формуванн€ —÷ досить тверда (м—÷цний черепок) п—÷сл€ випалу. ћав широку розт€жку природних барв в—÷д б—÷ло—„, кремово—„, охристо—„ до червоно—„, коричнево—„ —÷ темно-с—÷ро—„. „ар—÷вного ефекту керам—÷чним виробам надають спец—÷альн—÷ фарби, а також прозор—÷ та декоративн—÷ поливи (глазур—÷). «а технолог—÷чними показниками розр—÷зн€ють глини пластичн—÷ й малопластичн—÷, легкоплавк—÷ й тугоплавк—÷, кольоров—÷ (гончарн—÷) та б—÷л—÷ (фарфорово-фа€нсов—÷).

“ехнолог—÷чн—÷ особливост—÷. ѕрот€гом б—÷льш €к семи тис€чол—÷ть свого розвитку вдосконалювалас€ художн€ керам—÷ка. ѕерв—÷сн—÷ гончар—÷ формували вироби вручну, обл—÷плюючи кошичок, кам—÷нь, дерев'€ну форму скибками глин€но—„ маси завтовшки з палець або обкручуючи за сп—÷раллю стр—÷чку глини, поступово зл—÷плюючи —÷ вивершуючи конусопод—÷бну посудину —÷з гострим дном (так звана стр—÷чкова техн—÷ка). ѕосуд виходив товстост—÷нний, з порушенн€м округлост—÷ та силуету форми. ќднак ц€ найприм—÷тивн—÷ша —÷ найстародавн—÷ша техн—÷ка витримала конкуренц—÷ю гончарного круга —÷ була добре в—÷дома ранн—÷м слов'€нам, а де€к—÷ племена,јвстрал—÷—„ й ќкеан—÷—„ користувалис€ нею до к—÷нц€ XIX ст.

¬инах—÷д гончарного круга (IV тис. до н. е.), спочатку ручного й пов—÷льно обертового, а у середньов—÷чч—÷ швидк—÷сного, з ножним приводом,тј‘ став визначним переворотом у розвитку гончарного ремесла. “ехн—÷ка точенн€ на круз—÷ давала змогу не лише зб—÷льшити випуск продукц—÷—„, а й п—÷днести —„—„ художн—÷й р—÷вень. ѕосуд, виготовлений на круз—÷, легкий, тонкост—÷нний, з гармон—÷йно-симетричними обрисами форми, ч—÷ткими орнаментальними смугами, л—÷н—÷€ми тощо. “оченн€ на гончарному круз—÷ сьогодн—÷ застосову—‘тьс€ €к окремими народними майстрами, так —÷ на п—÷дпри—‘мствах художн—÷х промисл—÷в, у цехах з невеликим обс€гом продукц—÷—„, частою зм—÷ною асортименту та при виготовленн—÷ високохудожн—÷х твор—÷в складно—„ форми.

“ехн—÷ка формуванн€ шаблоном (на круз—÷) у давнину використовувалас€ при сер—÷йному виготовленн—÷ тар—÷лочок, мисочок, щоб дос€гти €кнайкращо—„ сп—÷врозм—÷рност—÷. ” наш час формуванн€ спец—÷альними шаблонами виконують автоматичн—÷ або нап—÷вавтоматичн—÷ верстати на фарфорових —÷ фа€нсових фабриках.

” —тародавн—÷й √рец—÷—„ (IV ст, до н. е.) вже була в—÷дома техн—÷ка литт€ вироб—÷в у формах, €к—÷ також виготовл€ли з глини —÷ випалювали. Ќеглазурован—÷ порист—÷ форми добре поглинали з—÷ шл—÷керу * воду, —÷ на —„хн—÷й внутр—÷шн—÷й поверхн—÷ утворювавс€ дещо щ—÷льн—÷ший шар маси завтовшки 10тј‘14 мм. ѕ—÷сл€ кожно—„ заливки форми треба було сушити на сонц—÷.

” XVII ст. цехов—÷ майстри, рем—÷сники у –ƒвроп—÷ знову звернулис€ до техн—÷ки литт€ керам—÷чних вироб—÷в. ¬они прагнули €комога точн—÷ше насл—÷дувати, коп—÷ювати старовинн—÷ керам—÷чн—÷ твори. « XVIII ст. форми стали виготовл€ти з г—÷псу, —„хн€ продуктивн—÷сть була вищою, н—÷ж теракотових. “ехн—÷ка литт€ набула великого значенн€ у XIXтј‘XX ст. €к репродуктивний принцип фабричного виробництва.

“ехн—÷ка в—÷дмиканн€ (л—÷пленн€) вироб—÷в —÷з маси у формах в—÷дома з час—÷в антично—„ √рец—÷—„ —÷ –иму. «астосовувалас€ при виготовленн—÷ посуду дл€ щоденного вжитку, св—÷тильник—÷в, ф—÷гурок тощо. ” середньов—÷чч—÷ техн—÷кою в—÷дмиканн€ виробл€ли кахл—÷, а сьогодн—÷ вона незам—÷нима при виготовленн—÷ вироб—÷в —÷з шамотно—„ маси.

ƒвадц€ть рок—÷в тому винайдена техн—÷ка нап—÷всухого пресуванн€ —÷з керам—÷чних мас мало—„ вологост—÷. —початку ц—÷—‘ю техн—÷кою формували лише керам—÷чн—÷ плитки, сьогодн—÷ на фабриках виготовл€ють плоский посуд тј‘ тар—÷лки, блюдц€, салатнички тощо 10.

ќтже, в—÷дом—÷ так—÷ техн—÷ки формотворенн€: в—÷льне та стр—÷чкове л—÷пленн€; точенн€ на гончарному круз—÷; формуванн€ шаблоном; литт€ з—÷ шл—÷керу; в—÷дмиканн€ (л—÷пленн€) у г—÷псових формах; пресуванн€ —÷з порошкопод—÷бно—„ маси.

’удожн€ виразн—÷сть керам—÷чних твор—÷в багато чим залежить в—÷д методу —÷ техн—÷ки ƒекоруванн€. ћожна вид—÷лити три види оздоблювальних техн—÷к: декоративн—÷ покритт€ розпис —÷ пластично-фактурн—÷ техн—÷ки.

ƒекоративн—÷ покритт€ (глазур—÷) тј‘ тонк—÷, легкоплавк—÷, сил—÷катн—÷ сполуки. ÷е нпйпрост—÷ша техн—÷ка дл€ виконанн€, бо вс—÷ живописн—÷ ефекти виникають самочинно в процес—÷ випалу, внасл—÷док х—÷м—÷чних реакц—÷й. ƒе€к—÷ декоративн—÷ поливи, зокрема люстри, кракле, в—÷дом—÷ здавна; решта винайден—÷ у XIX ст. «авд€ки визначним усп—÷хам х—÷м—÷—„ та ф—÷зики по€вилос€ розма—„тт€ склистих полив з багатою пал—÷трою художн—÷х особливостей. “ак, на вазах, оздоблених кристал—÷чною поливою, виблискують м—÷р—÷ади кристал—÷в тј‘ гостроконечних, округлих, видовжених, з—÷рчастих, р—÷зних барв та в—÷дт—÷нк—÷в. ¬ одних випадках вони упод—÷бнюютьс€ коштовному кам—÷нню на зразок авантюрину, €шми, в —÷нших тј‘ дивовижним в—÷зерункам, що н—÷би неспод—÷вано виникли на мороз€н—÷й шибц—÷.

ћатов—÷ й нап—÷вматов—÷ поливи можна квал—÷ф—÷кувати €к р—÷зновид кристал—÷чних, оск—÷льки ефект матовост—÷ виника—‘ внасл—÷док по€ви на поверхн—÷ др—÷бних кристалик—÷в або пухирц—÷в пов—÷тр€. ” матов—÷й полив—÷ ц—÷лком в—÷дсутн—÷й полиск —÷ св—÷тлокольоров—÷ рефлекси. ÷—÷ поливи використовуютьс€ дл€ покритт€ вироб—÷в —÷з тонкокам'€них мас.

 ракле утворю—‘ с—÷тку др—÷бних —÷ дещо б—÷льших тр—÷щинок, виника—‘ сво—‘р—÷дне в—÷дчутт€ заломленн€ —÷ розс—÷юванн€ сон€чного пром—÷нн€.

Ќадзвичайно чар—÷вн—÷, райдужн—÷ поливи з металевим полиском тј‘ так зван—÷ люстри. “онка, надглазурна пл—÷вка металевого смол€ного мила закр—÷плю—‘тьс€ випалом при температур—÷ 700 ¬∞—.

ƒо металевого в—÷дблиску спричин€ють глазур—÷, випален—÷ у в—÷дпов—÷дному середовищ—÷. Ќаприклад, €кщо у полив—÷ м—÷ститьс€ окис м—÷д—÷, то на поверхн—÷, виникне металевий в—÷дблиск м—÷д—÷.

“екуч—÷ поливи утворюють дуже ефектн—÷ та неспод—÷ван—÷ по—‘днанн€ кольор—÷в, неначе барвист—÷ переливи струмк—÷в, надаючи творам романтичного звучанн€.

—амосв—÷тн—÷ поливи також в—÷др—÷зн€ютьс€ особливою декоративн—÷стю, мають здатн—÷сть акумулювати —÷ випром—÷нювати св—÷тло.

 р—÷м незначно—„ к—÷лькост—÷ кольорових полив та емалей у декоруванн—÷ керам—÷чних вироб—÷в, передус—÷м порцел€ни, застосовуютьс€ розчини дорогоц—÷нних метал—÷в тј‘ золота, ср—÷бла, р—÷дше платини.

Ќайр—÷зноман—÷тн—÷ш—÷ техн—÷ки розписного декоруванн€ залежно в—÷д способу нанесенн€ на вироби под—÷л€ютьс€ на розпис в—÷д руки, механ—÷чне оздобленн€ та комб—÷новане (по—‘днан€ двох попередн—÷х).

–озпис пензлем передбача—‘ виконанн€ "в—÷дводокї (вусик, стр—÷чка), орнаментальних зображень, букет—÷в, портретн—÷ й тематичн—÷ композиц—÷—„ —÷ под. „—÷ткою граф—÷чн—÷стю л—÷н—÷й вир—÷зн€—‘тьс€ техн—÷ка ритуванн€ (продр€пуванн€) сирого черепка металевою або дерев'€ною паличкою.

ƒо в—÷льного орнаментального розпису ангобами (р—÷зновид глин€но—„ фарби) належать стародавн—÷ техн—÷ки р—÷жкуванн€ —÷ фл€ндр—÷вка. “ерм—÷н "р—÷жкуванн€ї походить в—÷д р—÷жка, наповненого ангобом. ” маленький отв—÷р в його нижн—÷й частин—÷ вкладу-вали гус€че перо або скл€ну трубочку, —÷ р—÷вна ц—÷вка ангобу л€гала на поверхню виробу. “епер р—÷жок зам—÷нений гумовою грушею. –—÷жкуванн€м можна проводити пр€м—÷ й хвил€ст—÷ л—÷н—÷—„, виконувати крапки, розетки, листочки та —÷нш—÷ орнаментальн—÷ елементи. ‘л€ндр—÷вка дещо под—÷бна до мармурових розвод—÷в, характеризу—‘тьс€ ч—÷ткими, зигзагопод—÷бними волокнистими л—÷н—÷€ми, розташованими симетрично по обвод—÷ виробу. “ехн—÷ки р—÷жкуванн€ —÷ фл€ндр—÷вка застосовуютьс€ дл€ оздобленн€ майол—÷кових твор—÷в.

ћехан—÷чн—÷ техн—÷ки декоруванн€ здеб—÷льшого поширен—÷ на фарфорово-фа€нсових фабриках, використовуютьс€ в оздобленн—÷ масово—„ продукц—÷—„, —„х принцип пол€га—‘ у нанесенн—÷ заздалег—÷дь готового малюнку на вир—÷б способом трафарету, в—÷дтиску гумово—„ печатки, переведенн€ з паперу тощо.

Ќайпоширен—÷ша техн—÷ка тј‘ декалькоман—÷€ тј‘ друкуванн€ однокол—÷рних та багатокол—÷рних зображень на прокле—‘ний пап—÷р з наступним перенесенн€м —„х на поверхню виробу, аналог—÷чна дит€чим перев—÷дним малюнкам, закр—÷плю—‘тьс€ випалюванн€м. –озр—÷зн€ють деколь за способом виготовленн€ тј‘ л—÷тографську, в—÷ддруковану на гумованому папер—÷ керам—÷чними фарбами, та шовково-трафаретну деколь, нанесену на паперову п—÷дкладку через шовкову с—÷точку (трафарет). ¬—÷зерунки, зроблен—÷ техн—÷кою декалькоман—÷—„, мають дещо сух—÷ший —÷ бл—÷д—÷ший вигл€д, бо шар фарби тонший, н—÷ж у розпис—÷ вручну.

“ехн—÷ка шовкограф—÷—„ тј‘ безпосередн—÷й передрук малюнку на вир—÷б через шовковий трафарет. ћалюнок тут виразн—÷ший, б—÷льше нагаду—‘ в—÷льний розпис в—÷д руки.

ƒо шовкограф—÷—„ под—÷бна техн—÷ка друку п. ћалюнок спочатку грав—÷рують на дошц—÷, в—÷дтискають фарбою на пап—÷р, а з паперу перенос€ть на вир—÷б. «ображенн€ нагаду—‘ граф—÷ку: однокол—÷рний темний контурний малюнок, окрем—÷ м—÷i€ можуть бути заштрихован—÷ у вигл€д—÷ с—÷тки або крапок. ƒекор бува—‘ онаментальним, але найчаст—÷ше тј‘ пейзаж, портрет тощо.

Ўтамп тј‘ однокол—÷рний в—÷дбиток на порцел€н—÷ за допомогою гумово—„ печатки. Ќим найчаст—÷ше користуютьс€ при робот—÷ темними, насиченими фарбами, золотом, люстрами. Ўтампи —÷нколи по—‘днуютьс€ з декалькоман—÷—‘ю, завершують декоруванн€.

ƒл€ суц—÷льного або часткового покритт€ вироб—÷в фарбою застосову—‘тьс€ аерограф—÷€ тј‘ пофарбуванн€ пульверизатором. јерограф—÷€ також вжива—‘тьс€ при виконанн—÷ декору трафаретами. ¬она да—‘ змогу робити тональн—÷ й—÷ кольоров—÷ розт€жки,ї д—÷ставати пром—÷жн—÷ кольори при перекритт—÷ основними тощо

ѕластично-фактурне оздобленн€ у керам—÷ц—÷ ма—‘ так—÷ техн—÷чн—÷ р—÷зновиди: лощенн€, фактура "нитокї, контррель—‘ф, ажур, рель—‘ф —÷ круглий л—÷пний декор.

ƒо найдавн—÷ших фактурних техн—÷к декоруванн€ гончарних вироб—÷в належить лощенн€ тј‘ пол—÷руванн€ черепка за допомогою дерев'€но—„ палички або кам—÷нчика. ѕереважно нанос€тьс€ вертикальн—÷ й ск—÷сн—÷ смуги. —во—‘р—÷дна фактура ниток "вовниї, "травичкиї створю—‘тьс€ нанесенн€м тонких кольорових ц—÷вочок ангобу (кр—÷зь тонку металеву або полотн€ну с—÷точку). "¬овн€наї фактура використову—‘тьс€ з метою дос€гненн€ контрасту м—÷ж гладкою —÷ "кучер€воюї поверхнею. Ќаприклад, декоративний майол—÷ковий посуд скульптурного характеру (¬лбаранц—÷ї, "коникиї, "ведмед—÷ї) —÷нколи оздоблюють ц—÷—‘ю техн—÷кою.

 онтррельефний декор у вигл€д—÷ в—÷дбитк—÷в робл€ть за допомогою штампик—÷в. ¬—÷н розрахований на св—÷тлот—÷ньовий ефект.

јжур €к техн—÷ка декоруванн€, упод—÷бнена ажурно-плетеним виробам, зустр—÷ча—‘тьс€ в порцел€новому –∆ фа€нсовому посуд—÷, часто по—‘дну—‘тьс€ з рель—‘фом та розписом.

–∆нколи дл€ оздобленн€ майол—÷ки вдаютьс€ до пластичних засоб—÷в, зокрема, зображенн€ кв—÷т—÷в, птах—÷в, тварин —÷ людей виконують в техн—÷ц—÷ рель—‘фу (плаского або високого). –ель—‘фн—÷ поливан—÷ зображенн€ створюють сво—‘р—÷дну, напружену гру св—÷тла —÷ т—÷н—÷.

 руглий л—÷пний декор найкраще по—‘дну—‘тьс€ —÷ найб—÷льш художньо виправданий, €кщо орган—÷чно по—‘дну—‘тьс€ —÷з детал€ми виробу: вушком, носиком, ручкою, накривкою —÷ т. —÷н. ¬ оздобленн—÷ керам—÷ки засобами др—÷бно—„ об'—‘мно—„ скульптури мають значенн€ масштаб, образне узагальненн€, п—÷длегл—÷сть декору функц—÷ональн—÷й форм—÷.

–озписн—÷ й пластично-фактурн—÷ техн—÷ки можуть виступати у р—÷зноман—÷тних по—‘днанн€х, збагачуючи декоративн—÷сть —÷ художню образн—÷сть керам—÷чних твор—÷в.

ќтже, в—÷дом—÷ так—÷ техн—÷ки декоруванн€: 1) декоративн—÷ поливи (кристал—÷чна, матова, кракле, люстри, в—÷дновн—÷, текуч—÷, самосв—÷тн—÷); 2) розпис в—÷д руки (пензлем, р—÷жкуванн€, фл€ндр—÷вка, ритуванн€, сграф—÷то); 3) механ—÷чне оздобленн€ (деколь, шовкограф—÷€, штамп, друк, фотокерам—÷ка, аерограф—÷€); 4) пластично-фактурне оздобленн€ (лощенн€, фактура "нитокї, контррель—‘фний штамп, рель—‘фне —÷ кругле л—÷пленн€, ажур).

«алежно в—÷д глини та —÷нших складник—÷в маси, температури випалюванн€, "астивостей черепка, керам—÷ка под—÷л€—‘тьс€ на технолог—÷чн—÷ п—÷двиди: теракота, майол—÷ка, фа€нс, порцел€на, кам'€на маса (кам'€нка) —÷ шамот.

“еракота (в—÷д —÷тал. —÷еггасо—„—÷а тј‘ випалена земл€) тј‘ вироби —÷з гончарних кольорових глин без жодних доповнень, температура випалюванн€ близько 900 ¬∞—. “еракотовий черепок пористий, шершавий, неполиваний, легко поглина—‘ воду. ¬—÷н може бути звичайного, природного кольору в—÷д св—÷тлого жовто-рожевого до червоно-коричневого —÷ темно-с—÷рого або поливаний кольоровими ангобами. “еракотовий посуд —÷ статуетки в—÷дом—÷ з найдавн—÷ших час—÷в. ѕрактично це перш—÷ випален—÷ керам—÷чн—÷ вироби. «астосовувалис€ в побут—÷ (художн—‘ ремесло), оздобленн—÷ арх—÷тектури (рель—‘фн—÷ фризи, медальйони) тощо. «авд€ки нескладн—÷й технолог—÷—„ виготовленн€ художн—÷ твори з теракоти сьогодн—÷ попул€рн—÷ у народному мистецтв—÷, серед профес—÷йних та самод—÷€льних художник—÷в.

ћайол—÷ка тј‘ вироби з кольорово—„ глини, з випаленим пористим черепком (температура випалюванн€ тј‘ 900 ¬∞—). ћайол—÷ков—÷ вироби формують переважно на круз—÷, р—÷дше в—÷дливають у формах. ¬они в—÷др—÷зн€ютьс€ масивн—÷стю корпусу та —÷нших деталей, плавн—÷стю контур—÷в силуету. ќздоблю—‘тьс€ ангобами пастельних тон—÷в з контрастом чорно—„, коричнево—„, червоно—„ —÷ кольоровими поливами з €скравим полиском. ћайол—÷ка, €к —÷ теракота, д—÷стала найб—÷льшого поширенн€ у народному мистецтв—÷. Ќею захоплювалис€ в—÷дом—÷ художники —÷ скульптори: ‘. Ћеже, ѕ. ѕ—÷кассо, ћ. ¬рубель, —. ћалют—÷н, –∆. ‘р—÷х-’ар, –∆. –ƒф—÷-мов та —÷н.

‘а€нс тј‘ поливан—÷ вироби переважно з б—÷ло—„, очищено—„ глини —÷з спеченим, суц—÷льним, др—÷бнопористим черепком (температура випалюванн€ 1200 ¬∞—). ¬иготовл€ють шаблоном з пластично—„ маси —÷ литт€м у формах. Ѕлизьк—÷ до фа€нсу вироби (тонкост—÷нна майол—÷ка) були в—÷дом—÷ на —тародавньому —ход—÷. ќднак найдосконал—÷ший фа€нс почали виготовл€ти лише наприк—÷нц—÷ XVIII ст. Ќайважлив—÷ше завданн€ —‘вропейського середньов—÷чного фа€нсу тј‘ —÷м—÷тувати порцел€ну. «в—÷дси поход€ть його основн—÷ художн—÷ "астивост—÷: надзвичайна м'€к—÷сть й узагальнен—÷сть форм (пор—÷вн€но з порцел€ною), багатство техн—÷к декоруванн€, широка пал—÷тра кольорових полив. Ќа ”кра—„н—÷ фа€нсове виробництво розпочалос€ наприк—÷нц—÷ XVIII ст.

ѕорцел€на (фарфор) тј‘ найдосконал—÷ший вид керам—÷ки, вироби виготовлен—÷ з—÷ сум—÷ш—÷ високо€к—÷сних б—÷лих глин та —÷нших складник—÷в. ¬ипалю—‘тьс€ при висок—÷й температур—÷ тј‘ 1500 ¬∞—. Ќайголовн—÷ша в—÷дм—÷на порцел€ни в—÷д фа€нсу тј‘ дзв—÷нкий б—÷лосн—÷жний черепок ма—‘ у злам—÷ б—÷лу скловидну структуру, а тому в тонких м—÷i€х просв—÷чу—‘тьс€ —÷ майже не поглинав води. ƒв—÷ч—÷ випален—÷, але не поливан—÷ порцел€нов—÷ вироби називать б—÷скв—÷том. Ѕатьк—÷вщина порцел€ни тј‘  итай. ¬инайдений близько VI ст., з XII ст. китайська порцел€на час в—÷д часу потрапл€ла до –ƒвропи —÷ набула поширенн€ "асне п—÷д назвою порцел€на (в—÷д —÷тал. рогсе—„—÷о тј‘ мушл€ молюска). ” давнину мушл—÷ використовували €к посуд дл€ питт€ р—÷дини. ¬ –ƒвроп—÷ порцел€ну винайшов 1709 р. ….-‘. Ѕетгер, а наступного року у ћейсен—÷ в—÷дкрилас€ перша —‘вропейська порцел€нова мануфактура. Ќа ”кра—„н—÷ виробництво фарфору започатковане наприк—÷нц—÷ XVIII ст. на заводах у  орц—÷, √ородц—÷, Ѕаран—÷вц—÷.

 ам'€на маса (кам'€нка) тј‘ керам—÷чн—÷ вироби, виготовлен—÷ з тугоплавно—„ маси, що утворю—‘ щ—÷льний спечений черепок (температура випалюванн€ 1300 ¬∞—), частково скловидний, але не прозорий. ”  ита—„ виробництво кам'€нок розпочалос€ у III ст., було попередником фарфору. ¬ –ƒвроп—÷ кам'€нков—÷ вироби в—÷дом—÷ з XV ст. ƒе€к—÷ види кам'€но—„ маси (кл—÷нкер, керам—÷т) не поступаютьс€ тверд—÷стю гран—÷ту, с—÷—‘н—÷ту, нав—÷ть стал—÷. ¬ироби з кам'€нки оздоблюють переважно прозорою кристал—÷чною або матовою поливою, пласким рель—‘фом чи контррель—‘фом.  ам'€нки в—÷дзначаютьс€ багатством поливано—„ поверхн—÷.

Ўамот тј‘ вироби, виготовлен—÷ з шамотно—„ маси. ƒо звичайно—„ глини додають зелений шамот р—÷зно—„ зернистост—÷ (д—÷аметр 2тј‘10 мм). ¬насл—÷док цього зменшу—‘тьс€ пластичн—÷сть глини н усадка вироб—÷в (температура випалюванн€ 900 ¬∞—). Ўамотн—÷ вироби в—÷дмикають у г—÷псових формах, декорують розписом в—÷д руки, р—÷дше поливають. Ўамотн—÷ вироби мають характерн—÷ р—÷зк—÷ злами форми, шорстку —÷ др—÷бнорель—‘фну поверхню з мереживною с—÷ткою заглиблень.  ол—÷р черепка в—÷д кремового до бл—÷до-рожевого. ¬—÷д середини XX ст. шамотн—÷ вироби (вази, декоративна пластика та —÷н.) усп—÷шно застосовуютьс€ у художньому оформленн—÷ —÷нтер'—‘р—÷в та екстер'—‘р—÷в.

“иполог—÷€ твор—÷в.  ерам—÷чн—÷ вироби утворюють с—÷м род—÷в: садово-паркова арх—÷тектурна керам—÷ка, обладнанн€ житла, посуд, культов—÷ та обр€дов—÷ предмети, —÷грашки, прикраси.  ожна з них ма—‘ свою специф—÷ку —÷ типолог—÷чну структуру.

—адово-паркова керам—÷ка тј‘ р—÷д художньо—„ керам—÷ки, твори €ко—„ виготовл€ютьс€ переважно з шамоту, кам'€но—„ маси дл€ художньо—„ орган—÷зац—÷—„ простору в парках —÷ садах. ¬—÷дом—÷ так—÷ основн—÷ типолог—÷чн—÷ групи: декоративна пластика, вази, фонтани, декоративн—÷ реш—÷тки та —÷н. ÷ей р—÷д художньо—„ керам—÷ки, €к —÷ наступний, належить не до декоративно-прикладного мистецтва, а до монументально-декоративного.

јрх—÷тектурна керам—÷ка тј‘ р—÷д художньо—„ керам—÷ки, що оздоблю—‘ екстер'—‘ри та —÷нтер'—‘ри громадських буд—÷вель. “иполог—÷чн—÷ групи: декоративн—÷ вставки, панно, розетки, медальйони, стелли, реш—÷тки, наст—÷нн—÷ фонтани, декоративне обличкуванн€ тощо.

ќбладнанн€ житла художньою керам—÷кою ->- р—÷д керам—÷чних побутових предмет—÷в, €к—÷ нерухомо з'—‘днан—÷ з конструкц—÷—‘ю ст—÷ни, стел—÷ (кахл—÷ й плитки), та пор—÷вн€но рухомих речей, —„х розм—÷щують на п—÷длоз—÷, стол—÷, полиц—÷, п—÷дв—÷конн—÷, прикр—÷плюють до стел—÷ або ст—÷ни. ¬они виконують певн—÷ художн—÷ н побутов—÷ функц—÷—„. ÷е й да—‘ змогу под—÷лити —„х на типолог—÷чн—÷ групи, п—÷дгрупи —÷ типи.

 ахл—÷ тј‘ типолог—÷чна група керам—÷чних вироб—÷в, €к—÷ служать основним конструктивно-декоруючим матер—÷алом дл€ спорудженн€ печей. «а тектон—÷чною формою розр—÷зн€ють стародавн—÷ посудинопод—÷бн—÷ та плитков—÷ кахл—÷. ѕласк—÷ чотирикутн—÷ можуть декоруватис€ рель—‘фом —÷ розписом.

—в—÷тильники тј‘ типолог—÷чна група художньо—„ керам—÷ки, вироби €ко—„ використовуютьс€ дл€ осв—÷тленн€ прим—÷щень. —клада—‘тьс€ з к—÷лькох основних тип—÷в осв—÷тлювальних предмет—÷в: стародавн—÷ чашки дл€ жиру —÷ середньов—÷чн—÷ ол—÷йн—÷ лампи, каганц—÷, св—÷чники —÷ лампадки, плафони, пишн—÷ люстри, бра, сучасне керам—÷чне обладнанн€ електроосв—÷тлювальних прилад—÷в.

¬ази тј‘ велика типолог—÷чна група керам—÷чного посуду, р—÷зного за формою —÷ призначенн€м. —еред сучасних ваз розр—÷зн€ють дв—÷ п—÷дгрупи тј‘ декоративн—÷ та дл€ кв—÷т—÷в. ƒекоративн—÷ вази, часто пишно прикрашен—÷ рель—‘фом або розписом, за призначенн€м под—÷л€ютьс€ на типи: дл€ п—÷длоги та дл€ полички. ¬ази дл€ кв—÷т—÷в бувають к—÷лькох тип—÷в, залежно в—÷д величини кв—÷т—÷в —÷ характеру букета (низьк—÷, середн—÷, висок—÷ тощо).

ѕ—÷двазонники тј‘ типолог—÷чна група, функц—÷онально спор—÷днена з попередньою. ÷е посуд р—÷зних форм, призначений дл€ вирощуванн€ к—÷мнатних кв—÷т—÷в, €к правило, з дещо розширеним верхом. ¬—÷н бува—‘ к—÷лькох п—÷дгруп, залежно в—÷д величини й характеру к—÷мнатних рослин, —„хнього розм—÷щенн€ в —÷нтер'—‘р—÷: тарелепод—÷бний, горщики, в—÷дропод—÷бний, наст—÷нн—÷ та п—÷дв—÷сн—÷ кашпо тощо.

Ќаст—÷нна декоративна керам—÷ка тј‘ типолог—÷чна група, що включа—‘ у себе керам—÷чн—÷ вироби трьох основних тип—÷в: декоративн—÷ тарел—÷, плакетки —÷ маски.

“уалетн—÷ предмети тј‘ типолог—÷чна група керам—÷чних вироб—÷в, €к—÷ служать м—÷сткост€ми дл€ збер—÷ганн€ крем—÷в, пудри, р—÷дин —÷ т. —÷н.

ѕоп—÷льничка тј‘ тип керам—÷чних вироб—÷в, котрий, незважаючи на р—÷зноман—÷тн—÷сть форм, не утворю—‘ окремо—„ типолог—÷чно—„ групи. ѕоп—÷льнички, €к —÷ туалетн—÷ предмети, виникли —÷ набули поширенн€ передус—÷м у панському середовищ—÷, а тому вир—÷зн€ютьс€ пишною декоративн—÷стю.

ѕосуд тј‘ найхарактерн—÷ший р—÷д керам—÷чних вироб—÷в, м—÷сткостей р—÷зного призначенн€ —÷ величини, виготовлений за обертовим принципом на гончарному круз—÷, шаблоном або в—÷длитий у формах. „имало тип—÷в керам—÷чного посуду мають аналоги серед, посуду з дерева, скла, металу, каменю тощо. ¬ —÷сторичному аспект—÷ посуд под—÷л€—‘тьс€ на дв—÷ област—÷ функц—÷онуванн€ тј‘ побутову та обр€дову. ќстанн€ нин—÷ майже втратила сво—‘ значенн€. ѕобутовий керам—÷чний посуд бува—‘ багато декорований (дл€ св€ткового столу, прикрашенн€ житла) —÷ менш оздоблений або ц—÷лком без прикрас (дл€ приготуванн€ —„ж—÷, збер—÷ганн€ —÷ транспортуванн€ продукт—÷в).

ћиски тј‘ типолог—÷чна група керам—÷чних вироб—÷в, €к—÷ за формою майже зб—÷гаютьс€ —÷з наведеними типами дерев'€них предмет—÷в тј‘ миски, тар—÷лки, тар—÷лочки, розетки. —юди ж вход€ть мак—÷три —÷ ц—÷дильники тј‘ сво—‘р—÷дн—÷ типи, €к—÷ не зустр—÷чаютьс€ серед дерев'€них вироб—÷в. ћак—÷тра ма—‘ форму, близьку до миски, але з високими берегами —÷ невеликим дном, використову—‘тьс€ дл€ розтиранн€ маку. ÷—÷дильник, друшл€к також за формою наближаютьс€ до миски, мають д—÷рочки дл€ проц—÷джуванн€ страви.

√орщики тј‘ найважлив—÷ша типолог—÷чна група предмет—÷в посуду великих м—÷сткостей з одним або двома вушками, використовувалис€ дл€ приготуванн€ —÷ збер—÷ганн€ —„ж—÷. ƒо групи вход€ть так—÷ типи: горщики, гладуни, дзбанки (жбани). √орщики бувають кул€ст—÷ або —÷з зм—÷щенн€м максимально—„ опуклост—÷ п—÷д в—÷нц€. √ладущик (гладун, глек) пор—÷вн€но —÷з горщиком ма—‘ значно струнк—÷шу форму, пом—÷тно окреслю—‘тьс€ тулуб —÷ шийка, дв—÷ ручки, переважно застосову—‘тьс€ дл€ збер—÷ганн€ молока. ƒзбанок ма—‘ витончен—÷шу форму, вужчу шийку —÷ горловину, пор—÷вн€но —÷з гладуном, та одне вушко, використову—‘тьс€ дл€ перенесенн€ р—÷дин. Ќа основ—÷ форм горщика —÷ дзбанка, з доповненн€м —„х носиками та накривками, розвинулис€ нов—÷ типи посуду тј‘ чайник —÷ кавник. „айник переважно ма—‘ низьку, присадкувату форму, тод—÷ €к кавник, навпаки, струнку. Ѕабник нагаду—‘ горщик —÷з розширеним догори верхом, служив дл€ вип—÷канн€ б—÷лого солодкого хл—÷ба тј‘ бабки, поширений на «ах—÷дному ѕод—÷лл—÷, на ѕрикарпатт—÷.

Ѕлизнюки тј‘ типолог—÷чна група посуду дл€ перенесенн€ —„ж—÷ в поле, два невеликих горщики, з'—‘днан—÷ к—÷льцем-ручкою. «начно р—÷дше зустр—÷чаютьс€ "тр—÷йн€таї —÷ "чвурн€таї. ¬они мають аналог—÷ю серед бондарного посуду.

–инки тј‘ невисокий посуд з пласким або ледь округлим дном на трьох, чотирьох н—÷жках, мають ручку-держак. –инки використовували дл€ смаженн€ шкварок, приправ тощо. « к—÷лькох маленьких, суц—÷льно з'—‘днаних риночок склада—‘тьс€ пам-пушниц€ тј‘ посудина дл€ вип—÷канн€ пампушк—÷в.

¬лѕерсневиднийї посуд тј‘ типолог—÷чна група дл€ збер—÷ганн€ —÷ ношенн€ м—÷цних напо—„в. ƒо не—„ вход€ть два типи: колач (куманець) —÷ плесканка (баклага).  олач ма—‘ бубликопод—÷бну, порожнисту м—÷стк—÷сть, чотири н—÷жки, €к—÷ утримують його у вертикальному стан—÷, вгор—÷ маленьку шийку та два вушка по боках дл€ прот€гуванн€ пасочка. Ќав—÷ть без оздобленн€ силует —÷ форма куманц€ виг—÷дно вир—÷зн€ютьс€ декоративн—÷стю. ѕлесканка тј‘ пласка цил—÷ндрична м—÷стк—÷сть з такими ж л—÷пними детал€ми, що й у куманц€ (н—÷жки, вушка, шийка з отвором та накривкою).

Ѕанька тј‘ тип кул€стого посуду з вузькою вит€гнутою шийкою —÷ ручкою дл€ ношенн€. ¬икористовували дл€ збер—÷ганн€ —÷ транспортуванн€ вина, ол—÷—„ тощо. «алежно в—÷д призначенн€ баньки бували р—÷зно—„ величини та м—÷сткост—÷.

Ѕарильце тј‘ тип посуду, що формою нагаду—‘ бондарний однойменний предмет дл€ збер—÷ганн€ р—÷дин. «устр—÷чаютьс€ з широкою або вузькою шийкою, з н—÷жками або без них.

‘лакон, пл€шка тј‘ типолог—÷чна група цил—÷ндричного або призматичного посуду дл€ р—÷дини, —„хн—÷ форми, мабуть, запозичен—÷ з давн—÷х гутн—÷х вироб—÷в.

√орн€та тј‘ типолог—÷чна група малих предмет—÷в дл€ питт€ р—÷дини: води, молока, квасу, чаю, кави тощо. «алежно в—÷д форми розр—÷зн€ють три типи: горн€та (цил—÷ндричн—÷), бокали (цил—÷ндрично-опукл—÷), чашки (сферичн—÷).

‘—÷гурний посуд тј‘ типолог—÷чна група декоративного посуду, м—÷стк—÷сть €кого тепер р—÷дко використову—‘тьс€. Ќайхарактерн—÷ш—÷ типи тј‘ п—÷вн—÷, барани, леви, антропоморфн—÷ ф—÷гурки —÷ под. —„х виготовл€ють техн—÷кою л—÷пленн€ на основ—÷ точених форм: горщика, дзбанка, барильц€, плесканки тощо.

 ультов—÷ та обр€дов—÷ предмети тј‘ р—÷д вироб—÷в художньо—„ керам—÷ки, пов'€заний з обладнанн€м культових споруд, застосову—‘тьс€ у рел—÷г—÷йних обр€дах. ƒо нього вход€ть так—÷ групи й типи предмет—÷в: кандел€бри, кадильниц—÷, кропильниц—÷, —÷конки, хрести, св—÷чники тощо. ” кандел€брах —÷ кадильниц€х керам—÷чн—÷ детал—÷ ц—÷каво по—‘днуютьс€ з металевими.  ерам—÷чн—÷ —÷конки виготовл€ли в—÷дтискуванн€м пло-скорель—‘фного зображенн€ або розписом на плитках в—÷д величини кахл—÷ до менших розм—÷р—÷в (у к—÷льканадц€ть квадратних сантиметр—÷в). ’рести здеб—÷льшого були напрестольн—÷ тј‘ —÷з розп'€тт€м або зображенн€м iен страстей.

—в—÷чники тј‘ типолог—÷чна група, що склада—‘тьс€ з двох тип—÷в: св—÷чник одинарний —÷ тр—÷йц€. “р—÷йц—÷ —÷нколи прикрашували л—÷пною рель—‘фною пластикою на зразок аналог—÷чних дерев'€них вироб—÷в.

ѕисанки тј‘ тип керам—÷чних твор—÷в, €к—÷ формою —÷ розписом нагадують (моделюють) розписане €йце, —„х маг—÷чне та обр€дове значенн€ до к—÷нц€ не з'€соване.

–∆грашки тј‘ р—÷д керам—÷чних вироб—÷в, €к—÷ в—÷дзначаютьс€ малим масштабом —÷ функц—÷онують €к забавки дл€ д—÷тей. ¬—÷дом—÷ так—÷ основн—÷ типолог—÷чн—÷ групи: тарахкальц€, свищики, посуд —÷ ф—÷гурки.

ѕосуд тј‘ типолог—÷чна група —÷грашок дл€ д—÷тей, насл—÷ду—‘ найпоширен—÷ш—÷ в побут—÷ предмети тј‘ мисочки, тар—÷лочки, горщики, глечики, горн€та, близн€та тощо, —„х виточують на круз—÷ й оздоблюють розписом.

—вищики тј‘ типолог—÷чна,група керам—÷чних —÷грашок, л—÷плених рукою, нал—÷чу—‘ к—÷лька сво—‘р—÷дних тип—÷в: пташки, коники, л€льки, вершники, дитина в колиi—÷, танець —÷ т. —÷н.

‘—÷гурки тј‘ типолог—÷чна група —÷грашок, €ка дублю—‘ де€к—÷ типи з попередньо—„ групи, однак ма—‘ найрозгалужен—÷шу номенклатуру тип—÷в пташок, тварин —÷ людей.

“арахкальц€ тј‘ тип —÷грашок у вигл€д—÷ порожнисто—„ кульки, в €ку вм—÷щують кам—÷нчики. ¬—÷дом—÷ керам—÷чн—÷ тарахкальц€, так зван—÷ "х—÷х—÷чкиї —÷з —таро—„ —ол—÷ на Ћьв—÷вщин—÷, орнаментован—÷ сол€рними мотивами.

ѕрикраси тј‘ р—÷д.керам—÷чних вироб—÷в, €к—÷ не набули значного поширенн€. …ого типи переважно повторюють в—÷дом—÷ типи прикрас —÷з дорогоц—÷нних метал—÷в —÷ кам—÷нн€: намисто, сережки, кл—÷пси, брошки, кулони, “—удзики тощо.

“аким чином, типолог—÷€ твор—÷в художньо—„ керам—÷ки ма—‘ с—÷м функц—÷онально-родових в—÷дм—÷н, понад 30 типолог—÷чних груп предмет—÷в —÷ понад 100 тип—÷в. Ѕ—÷льше половини з них —÷ сьогодн—÷ —‘ найнеобх—÷дн—÷шими предметами побуту та громадсько—„ сферид—÷€льност—÷.        


’”ƒќ∆Ќ–ƒ — Ћќ


’удожн—÷ вироби з—÷ скла в нашому побут—÷ стали такими звичними предметами, що —„хн—÷ мистецьк—÷ €кост—÷ ми переважно не пом—÷ча—‘мо. ≈фектна прозор—÷сть —÷ €скравий полиск дають перевагу виробам з—÷ скла над виробами з —÷нших матер—÷ал—÷в.

—кло отримують внасл—÷док сплавлюванн€ кварцу з окислами кал—÷ю, натр—÷ю —÷ свинцю. «в—÷дси розр—÷зн€ють його види: содове, поташне, свинцеве скло. —одове скло легкоплавке —÷ м'€ке. ¬оно зручне дл€ формуванн€ —÷ обробки, чисте й прозоре. ѕоташне скло тугоплавке, тверде —÷ недостатньо пластичне. …ого т€жко формувати й обробл€ти, але воно ма—‘ €скравий полиск. —винцеве скло досить м'€ке —÷ легкоплавке, однак важке —÷ вир—÷зн€—‘тьс€ сильним, ефектним полиском.

” гар€чому стан—÷ скло пластичне —÷ легко п—÷дда—‘тьс€ видуванню, пресуванню, л—÷пленню, вит€гуванню та —÷ншим способам формуванн€. ¬ процес—÷ вар—÷нн€ воно добре сприйма—‘ р—÷зноман—÷тне забарвленн€ тј‘ в—÷д насичених до легких тон—÷в. ѕ—÷д час виготовленн€ вироб—÷в можна по—‘днувати р—÷зн—÷ кольори скла, дос€гаючи цим неспод—÷ваних декоративних ефект—÷в.

—кло можна зробити непрозорим тј‘ заглушити. —туп—÷нь прозорост—÷ бува—‘ р—÷зним. Ћедь заглушене скло у доповненн—÷ з кольором да—‘ низку чар—÷вних опалових вироб—÷в. ¬они тако—„ незвичайно—„ краси, що не потребують додаткового оздобленн€. Ќе менш дивовижну декоративну виразн—÷сть ма—‘ скло, забарвлене сульф—÷дом цинку.

” холодному стан—÷ скло добре п—÷дда—‘тьс€ механ—÷чн—÷й обробц—÷: грануванню, грав—÷юванню, р—÷зьбленню, п—÷скоструминному декоруванню тощо.

ќднак незважаючи на багатов—÷кове застосуванн€ скла —÷ осво—‘нн€ його "астивостей, воно прихову—‘ у соб—÷ ще чимало техн—÷чних —÷ художн—÷х €костей.

«а технолог—÷чними особливост€ми художн—‘ скло под—÷л€—‘тьс€ на так—÷ п—÷двиди: гутне, накладне, в—÷зерункове, кришталь —÷ скло з оптичними ефектами.

√утним склом називають вироби, виготовлен—÷ з—÷ скла безпосередньо б—÷л€ скловарно—„ печ—÷ майстром-склодувом вручну, в гар€чому стан—÷, шл€хом в—÷льного видуванн€ або за допомогою форм, а також оздоблен—÷ в—÷дпов—÷дною техн—÷кою. √утне склоробництво вже к—÷лька тис€чол—÷ть —‘ найголовн—÷шою технолог—÷—‘ю виготовленн€ скла —÷ да—‘ змогу використати специф—÷чн—÷ його "астивост—÷: пластичн—÷сть, податлив—÷сть видуванню та —÷ншим прийомам формуванн€.  ожний вир—÷б, створений у гут—÷ ручною працею майстра, —÷ндив—÷дуальний —÷ неповторний. √утне скло над—÷лене кольором, прозор—÷стю, полиском –∆ чар—÷вною здатн—÷стю передавати заломленн€, гру св—÷тла, що може викликати у гл€дача найр—÷зноман—÷тн—÷ш—÷ поетичн—÷ асоц—÷ац—÷—„.

“ехн—÷ка накладуванн€ тј‘ найскладн—÷ша з ус—÷х роб—÷т: поверхню скл€ного виробу покривають одним або к—÷лькома шарами скла р—÷зних кольор—÷в. –озр—÷зн€ють повне на-кладуванн€ —÷ часткове. “аким чином скл€н—÷ вироби можна декорувати нитками, стр—÷чками, кругами, з—÷рками, крапками, чотирикутниками та —÷н.  ольоров—÷ по—‘днанн€ в—÷зерунк—÷в безмежн—÷. “ехн—÷кою часткового накладуванн€ можна домогтис€ р—÷зноман—÷тних декоративних та виражальних ефект—÷в (¬лакварельна пл€маї, "тональний перех—÷дї, розмежоване накладуванн€, накладуванн€ —÷з зубчастими кра€ми, кольоров—÷ скл€н—÷ нитки, кольорова скл€на крих—÷тка, печатки на скл—÷ тощо).

¬—÷зерункове скло виготовл€ють трьох р—÷зновид—÷в: моза—„чне, ф—÷л—÷гранне та м—÷ллеф—÷ор—÷ (¬лтис€ча кв—÷т—÷вї), шл€хом попереднього складанн€ —÷ зварюванн€ р—÷зноман—÷тних заготовок —÷з безкол—÷рного," кольорового та глушеного скла.

” поперечному перетин—÷ вироб—÷в —÷з моза—„чного скла м—÷ст€тьс€ повторенн€ орнамент—÷в тј‘ геометричних —÷ ф—÷гурних (у вигл€д—÷ кв—÷т—÷в —÷ розеток, тварин —÷ птах—÷в, букв —÷ напис—÷в тощо). “аке скло використовують дл€ декоруванн€ —÷нших скл€них вироб—÷в.

‘—÷л—÷гранне скло виготовл€—‘тьс€ шл€хом повздовжнього накладанн€ на вир—÷б витих —÷ ф—÷гурних скл€них прутик—÷в —÷ смужок. ќсобливо чар—÷вний ефект можна д—÷стати, €кщо використати дл€ смужок авантюринове скло. ќкремим видом ф—÷л—÷гранного —‘ с—÷тчасте скло, в товщин—÷ €кого м—÷ститьс€ р—÷вном—÷рна с—÷тка переважно б—÷лих глушених, р—÷дше кольорових ниток.

ќздобленн€ вироб—÷в —÷з скла м—÷ллеф—÷ор—÷ зд—÷йсню—‘тьс€ шл€хом заплавлюванн€ у зовн—÷шню поверхню в—÷дколених др—÷бних пластиночок, що утворюють барвист—÷ кв—÷точки.

—кло з оптичними ефектами д—÷стають внасл—÷док застосуванн€ прийом—÷в тихого видуванн€, вальцюванн€, при нанесенн—÷ кольорових ниток, крих—÷тки на вальцьован—÷ вироби та —÷н.

‘актурне скло типу "краклеї нагаду—‘ в—÷зерунки морозу на в—÷конному скл—÷, але —÷нколи утворю—‘тьс€ тонка с—÷точка тр—÷щинок на поверхн—÷ (нагаду—‘ глазур "краклеї в керам—÷ц—÷).

—кл€н—÷ вироби можна —÷нкрустувати вставками —÷з фарфору, ср—÷бла або м—÷д—÷. ÷—÷ прикраси бувають у вигл€д—÷ птах—÷в, тварин, кв—÷т—÷в, рель—‘фних портрет—÷в тощо.

ƒекоративн—÷ покритт€ тј‘ це розпис вироб—÷в з—÷ скла сил—÷катними фарбами, оздобленн€ —„х дорогоц—÷нними металами, розчинами солей —÷ люстрами, техн—÷кою —÷ризац—÷—„, дифузними барвниками тощо. ќдн—÷—‘ю з найдавн—÷ших техн—÷к —‘ розпис. —ил—÷катн—÷ фарби дл€ розпису скла складаютьс€ з флюсу —÷ барвника. ƒо найпрост—÷ших вид—÷в розпису на скл—÷ в—÷днос€ть р—÷зн—÷ смужки (¬лобводкиї), штрихуванн€ —÷ нескладн—÷ геометричн—÷ елементи, що суц—÷льно вкривають велик—÷ поверхн—÷.

–∆ризац—÷€ (в—÷д грецького "—÷рисї тј‘ райдуга) тј‘ так називають техн—÷ку обкурюванн€ п—÷д—÷гр—÷того скла парами солей олова, в—÷смуту, титану, внасл—÷док чого на поверхню скла ос—÷да—‘ тонка райдужна пл—÷вка. ≈фект —÷ризац—÷—„ зумовлений —÷нтерференц—÷—‘ю св—÷тла. јналог—÷чного декору можна домогтис€ нанесенн€м на скло люстрових фарб.

ƒекоруванн€ дорогоц—÷нними металами в—÷дбува—‘тьс€ шл€хом нанесенн€ на скло тонко—„ блискучо—„ пл—÷вки золота або ср—÷бла.

як —÷ в керам—÷ц—÷, —÷снують механ—÷чн—÷ техн—÷ки декоруванн€ скл€них вироб—÷в: шовко-трафаретний друк, декалькоман—÷€, високий друк тощо.

 ришталь тј‘ це поташне або свинцеве скло. ¬ироби з нього мають велику прозор—÷сть —÷ б—÷лизну. –∆нколи допустимий незначний блакитнуватий в—÷дт—÷нок. ƒл€ оздобленн€ кришталю застосовують переважно техн—÷ки холодно—„ обробки: грануванн€, р—÷зьбленн€, грав—÷юванн€ тощо. Ѕлискуч—÷ шл—÷фован—÷ гран—÷, р—÷зьблен—÷ в—÷зерунки переломлюють промен—÷ св—÷тла, розкладають його на вс—÷ кольори веселки, надають кришталевим виробам урочистост—÷.

—кло, €к —÷ коштовне кам—÷нн€, можна гранувати, р—÷зьбити, грав—÷ювати тощо.

√рануванн€ тј‘ це техн—÷ка прикрашуванн€ поверхн—÷ скл€них вироб—÷в шл—÷фованими —÷ пол—÷рованими площинами. ÷ей спос—÷б розвинувс€ на основ—÷ грануванн€ дорогоц—÷нного кам—÷нн€. Ќайчаст—÷ше техн—÷кою грануванн€ декорують товстост—÷нн—÷ вироби: вази, карафки, поп—÷льнички, а також кришталев—÷ п—÷дв—÷ски дл€ люстр, ювел—÷рн—÷ прикраси з—÷ скла тощо. ¬ироби, оздоблен—÷ техн—÷кою грануванн€, в—÷дзначаютьс€ —÷деальною €к—÷стю скла та геометричною точн—÷стю нанесених площин.

–—÷зьбленн€ тј‘ це техн—÷ка нанесенн€ на вироби з—÷ скла в—÷зерунк—÷в за допомогою абразивних круг—÷в, закр—÷плених на валу верстата. ¬насл—÷док переломленн€ —÷ в—÷дбиванн€ св—÷тла на пол—÷рованих поверхн€х вир—÷зьблених у скл—÷ глибоких л—÷н—÷й виника—‘ €скрава гра св—÷тла. «а проф—÷лем заглиблень р—÷зьба под—÷л€—‘тьс€ на клиновидну, жолобчасту —÷ ви—„мчасту.

√рав—÷юванн€ тј‘ це техн—÷ка нанесенн€ матового зображенн€ на поверхню твердого скла за допомогою абразивного порошку та маленького м—÷дного кол—÷щатка. «ображенн€ на скл—÷ можна також робити техн—÷кою пунктируванн€ тј‘ постукуванн€м гострим —÷нструментом. ѕод—÷бного ефекту можна дос€гти прийомами п—÷скоструминно—„ , обробки або протравлюванн€м (використову—‘тьс€ плавикова кислота).

“иполог—÷€ твор—÷в. «а функц—÷ональними особливост€ми художн—÷ твори з—÷ скла под—÷л€ютьс€ на декоративно-арх—÷тектурне скло, св—÷тильники, посуд, декоративно-ужитков—÷ предмети, др—÷бну пластику, прикраси.

ƒекоративно-арх—÷тектурне скло основним масивом твор—÷в належить до декоративно-монументального мистецтва —÷ под—÷л€—‘тьс€ на три типолог—÷чн—÷ групи: смальтов—÷ моза—„ки, в—÷траж—÷ й скл€н—÷ арх—÷тектурн—÷ елементи (прокатне в—÷зерунчасте скло, армоване скло, склоблоки, облицювальн—÷ плитки тощо).

—в—÷тильники також под—÷л€ютьс€ на к—÷лька типолог—÷чних груп осв—÷тлювальних предмет—÷в. ѕор—÷вн€но —÷з керам—÷чними, металевими —÷ дерев'€ними св—÷тильниками, скл€н—÷ по€вилис€ п—÷зно, зважаючи на дороговизну матер—÷алу. Ќаприк—÷нц—÷ XVI ст. у ¬енец—÷—„ почали виготовл€ти скл€н—÷ п—÷дсв—÷чники, а згодом, через стол—÷тт€ тј‘ пишн—÷ люстри —÷з г—÷рл€нд прозорого скла, утворених з розеток, кв—÷т—÷в, листочк—÷в, плод—÷в, рожк—÷в тощо. ” XIX ст. в –ƒвроп—÷ були широко розповсюджен—÷ оздоблен—÷ склом бра, торшери, жирандол—÷, а на початку XX ст.тј‘ р—÷зноман—÷тне декоративне електроосв—÷тлювальне скло.

ѕосуд тј‘ найб—÷льший —÷ найхарактерн—÷ший р—÷д художнього скла, виготовлений гут-ною техн—÷кою, пресуванн€м або литт€м у формах. «а функц—÷ональними ознаками под—÷л€—‘тьс€ на посуд дл€ столу, дл€ приготуванн€ страви, парфюмерн—÷ флакони, скл€ну тару, лабораторний —÷ аптечний посуд. Ќайвищу художню ц—÷нн—÷сть ма—‘ скл€ний посуд дл€ св€ткового столу. –озгл€немо його докладн—÷ше.

ѕор—÷вн€но —÷з посудом, виготовленим з —÷нших матер—÷ал—÷в, скл€ний вир—÷зн€—‘тьс€ вишукан—÷стю форм, багатством фактури й кольору, що виклика—‘ глибок—÷ поетичн—÷ асоц—÷ац—÷—„. —кл€ний посуд можна умовно под—÷лити на так—÷ типолог—÷чн—÷ групи: глечики, скл€нки, тарел—÷, пл€шки, чарки, посуд з носиком, кул€стий посуд, ф—÷гурний посуд та —÷н.

√лечики тј‘ типолог—÷чна група широкогорлого скл€ного посуду з ручкою —÷ литочком дл€ води, молока —÷ квасу, що сво—‘ю формою близьк—÷ до таких же керам—÷чних вироб—÷в. —юди вход€ть —÷ дзбанки (—÷нод—÷ з накривками).

‘орма скл€нки (¬лскл€ниц—÷ї) тј‘ кон—÷чна, —÷з розширенн€м до верху та маленькою дол—÷пленою основою дна тј‘ була поширена у XVIтј‘XVII ст. —учасн—÷ скл€нки також ледь кон—÷чн—÷, р—÷дше цил—÷ндричн—÷ з пр€мими або б—÷льш-менш сферичними ст—÷нками. «б—÷льшенн€ сферичност—÷ —÷ на€вн—÷сть вушка характерн—÷ дл€ кухл€ —÷ чашки.

“арел—÷ тј‘ типолог—÷чна група дисковидного посуду, €кий ма—‘ дл€ ст—÷йкост—÷ дно (маленьк—÷ н—÷жки або ж п—÷ддон).  р—÷м тарел—÷в р—÷зно—„ величини —÷ декору до групи також вход€ть миски, п—÷дставки, тац—÷, розетки тощо.

ѕл€шки тј‘ типолог—÷чна група вузькогорлого скл€ного посуду дл€ збер—÷ганн€ м—÷цних напо—„в. ƒо групи вход€ть так—÷ типи вироб—÷в: пл€шка, карафка, штоф та —÷н.  арафка тј‘ дещо ускладнена форма пл€шки, —„—„ корпус може бути цил—÷ндричний, кон—÷чний, кул€стий (з вит€гнутою шийкою).  арафка завжди ма—‘ чопик, р—÷дше ручку —÷ литочок дл€ зручност—÷ наливанн€ р—÷дини. Ўтоф (давн€ одиниц€ вим—÷ру р—÷дини, близько 1,23 л) тј‘ пласка чотиригранна посудина з короткою шийкою —÷ вузьким горлом. «авд€ки пласк—÷й гранчаст—÷й форм—÷, штофи зручно було вкладати у дорожн—÷ скриньки по к—÷лька штук (дл€ перевезенн€ м—÷цних напо—„в). –∆нколи трапл€лис€ штофи восьмигранно—„ та округло—„ форм з накладними стр—÷чками —÷ розписами. ѕлесканка (баклага) тј‘ теж вузькогорла посудина, в—÷др—÷зн€—‘тьс€ в—÷д попередн—÷х колесопод—÷бною формою корпуса з малими н—÷жками, горлом —÷ вушками. Ѕарильце тј‘ тип посуду, насл—÷дуваний з бондарства.

„аш—÷ тј‘ типолог—÷чна група п—÷всферичного скл€ного посуду дл€ напо—„в. ‘ормою —÷ призначенн€м походить в—÷д стародавн—÷х керам—÷чних, металевих —÷ дерев'€них вироб—÷в.  убок (келих) тј‘ струнка чаша (—÷нколи з накривкою —÷ вишуканим декором).

„арки тј‘ типолог—÷чна група скл€ного посуду дл€ питт€ меду, вина й гор—÷лки. Ѕувають р—÷зних розм—÷р—÷в (велика чара —÷ маленька чарочка), форм тј‘ з н—÷жками або без них. —ьогодн—÷ чарка —‘ зб—÷рним означенн€м стопки, шкалика, келиха, рюмки, бокала, фужера тощо.

” сучасному виробництв—÷ скл€ного посуду зустр—÷ча—‘тьс€ чимало предмет—÷в, €к—÷ повторюють вже в—÷дом—÷ типи вироб—÷в. Ќаприклад, чайники, кавники формою под—÷бн—÷ до керам—÷чних, цукерниц—÷ виготовл€ють за типами "кошик—÷вї, ваз, чаш тощо.

‘—÷гурний посуд тј‘ стародавн€ типолог—÷чна група скл€них м—÷сткостей дл€ збер—÷ганн€ р—÷дини. “акий предмет був кул€стою, €йцевидною або цил—÷ндричною посудиною, що в—÷дпов—÷дала загальним обрисам тулуба тварини. ƒо нього дол—÷плювали узагальнен—÷ детал—÷ тј‘ голову, к—÷нц—÷вки —÷, таким чином, посудина нагадувала ведмед€, барана, кон€, одуда, качку, п—÷вн€ тощо. Ќа ”кра—„н—÷ ф—÷гурний посуд поширивс€ у XVIIтј‘XIX ст.

ƒекоративно-ужитков—÷ предмети з—÷ скла тј‘ р—÷д вироб—÷в, €к—÷ призначен—÷ дл€ обладнанн€ житла, склада—‘тьс€ з таких типолог—÷чних груп: вази, кашпо, туалетн—÷ флакони тощо. Ќайб—÷льша типолог—÷чна група тј‘ вази тј‘ под—÷л€—‘тьс€ на дв—÷ п—÷дгрупи: декоративн—÷ та дл€ кв—÷т—÷в. “ак само, €к —÷ в керам—÷ц—÷, окремим типом виступа—‘ посудина дл€ попелу тј‘ поп—÷льничка.

ƒр—÷бна пластика тј‘ невеликий р—÷д вироб—÷в з—÷ скла (м—÷н—÷атюрна декоративна скульптура), що самою концепц—÷—‘ю насл—÷ду—‘ керам—÷чн—÷ —÷грашки. «а тематичним спр€муванн€м др—÷бна пластика бува—‘ ан—÷мал—÷стична та антропоморфна.

ѕрикраси тј‘ р—÷д вироб—÷в з декоративного скла (б—÷жутер—÷€). —юди, насамперед, в—÷дносимо р—÷зноман—÷тн—÷ скл€н—÷ намиста. —кло також служить добрим —÷м—÷тац—÷йним матер—÷алом природних м—÷нерал—÷в (авантюрин, малах—÷т, лазурит, €шма та —÷н.).

“иполог—÷€ твор—÷в художнього скла менша, пор—÷вн€но —÷з керам—÷кою —÷ художн—÷м деревообробництвом, однак перевершу—‘ к—÷льк—÷стю груп —÷ тип—÷в так—÷ види декоративно-прикладного мистецтва, €к ткацтво, килимарство, мереживо —÷ под.


’”ƒќ∆Ќ–∆… ћ≈“јЋ


’удожн—÷м металом називають декоративно-прикладн—÷ й монументально-декоративн—÷ твори, виготовлен—÷ вручну р—÷зноман—÷тними техн—÷ками з чистих метал—÷в та —„х сплав—÷в. Ѕ—÷льш—÷сть метал—÷в довол—÷ м—÷цн—÷ —÷ при нагр—÷ванн—÷ пластичн—÷, добре п—÷ддаютьс€ механ—÷чн—÷й обробц—÷. ћожна в—÷дливати масивну —÷ легку ажурну форму. –∆з бл€хи зручно карбувати рель—‘фн—÷ зображенн€, дифувати посуд та —÷н. « металу можна кувати р—÷зноман—÷тн—÷ конструктивн—÷ реч—÷ або, вит€гуючи тонк—÷ нитки (дротики), створювати ошатн—÷ в—÷зерунки, що н—÷чим не поступаютьс€ мереживам. «гадаймо ще €скравий полиск пол—÷ровано—„ поверхн—÷ та р—÷знобарвн—÷сть метал—÷в —÷ сплав—÷в. ”се це разом уз€те да—‘ металу €к матер—÷алу значн—÷ переваги —÷ забезпечу—‘ стале застосуванн€ у св—÷тов—÷й художн—÷й практиц—÷.

ћатер—÷али. ћетали, з €ких виготовл€ють художн—÷ предмети, под—÷л€ютьс€ на групи кольорових —÷ чорних.  ольоров—÷ у свою чергу складаютьс€ з благородних (золото, ср—÷бло, платина) —÷ неблагородних: м—÷дь, цинк, олово та —÷н.  ожен з метал—÷в та —„хн—÷ сплави ма—‘ сво—‘р—÷дн—÷ технолог—÷чн—÷ й декоративн—÷ в—÷дм—÷нност—÷.

ћ—÷дь тј‘ перший метал, €кий опанувала людина. ¬—÷н середньо—„ твердост—÷, пластичний —÷ в'€зкий, з характерним червонуватим в—÷дт—÷нком. ƒобре пол—÷ру—‘тьс€, шл—÷фу—‘тьс€, однак не довго збер—÷га—‘ полиск. « м—÷д—÷ та —„—„ сплав—÷в колись виготовл€ли посуд, начинн€ й чимало —÷нших побутових речей.

Ѕронза тј‘ сплав м—÷д—÷ й олова. ¬ окремих випадках може м—÷стити ще й невелику частку цинку, свинцю або ср—÷бла. “ехнолог—÷чно-декоративн—÷ €кост—÷ сплаву залежать в—÷д к—÷лькост—÷ в ньому олова. “ак звана монетна бронза (5 % олова) ма—‘ оранжевий кол—÷р. "«бро€рськийї сплав м—÷стить близько 10 % олова —÷ в—÷дзнача—‘тьс€ жовтим в—÷дт—÷нком. "ƒзвонарськаї бронза повинна мати не менше €к 20 % олова —÷ набува—‘ св—÷тло-жовтого, с€ючого в—÷дт—÷нку, а при зростанн—÷ вм—÷сту олова до третьо—„ частини —÷ б—÷льше тј‘ нагаду—‘ б—÷ле ср—÷бло.

Ћатунь тј‘ сплав м—÷д—÷ та цинку (в—÷д 3 до 50 %). “рапл€—‘тьс€ —÷ латунь з дом—÷шками зал—÷за, алюм—÷н—÷ю —÷ марганцю (не б—÷льше 10 %). ѕри—‘мна кольорова гама латун—÷ ма—‘ розт€жку в—÷д червонувато-жовто—„ до золотисто-жовто—„ барви. Ћатунь тверд—÷ша й м—÷цн—÷ша в—÷д м—÷д—÷, однак —÷з зб—÷льшенн€м вм—÷сту цинку зменшу—‘тьс€ —„—„ пластичн—÷сть. ÷ей сплав не лише добре обробл€—‘тьс€, а й легко п—÷дда—‘тьс€ гальван—÷чним покритт€м.

÷инк тј‘ метал б—÷лого кольору —÷з холоднуватим в—÷дт—÷нком. ¬—÷н мало пластичний, але добре обробл€—‘тьс€ —÷нструментами. ƒл€ художн—÷х роб—÷т застосову—‘тьс€ р—÷дко.

ќлово тј‘ найлегкоплавк—÷ший (232 ¬∞) м'€кий метал ср—÷бл€сто-с—÷рого кольору —÷з матовим полиском. ¬—÷дзнача—‘тьс€ ст—÷йк—÷стю до зовн—÷шнього середовища й кислот. « античних час—÷в —÷ в середньов—÷чч—÷ з олова виготовл€ли посуд, прикраси та —÷нш—÷ побутов—÷ предмети.

јлюм—÷н—÷й тј‘ легкий метал ср—÷бл€сто-б—÷лого кольору. ѕ—÷сл€ литт€ в—÷н крихкий. јлюм—÷н—÷—‘вий прокат набува—‘ пластичност—÷ лише внасл—÷док в—÷дпалюванн€.

—винець тј‘ м'€кий, легкоплавкий (327 ¬∞) —÷ пластичний метал синювато-с—÷рого забарвленн€. ” художн—÷й обробц—÷ метал—÷в використову—‘тьс€ нечасто, окисли свинцю отруйн—÷.

Ќ—÷кель тј‘ ср—÷бл€сто-б—÷лий метал з ледве* пом—÷тним коричневим в—÷дт—÷нком. ¬—÷н дуже ковкий —÷ т€гучий. ” чистому вигл€д—÷ майже не вжива—‘тьс€, зате в—÷домо понад 3000 його сплав—÷в. ¬ ювел—÷рн—÷й справ—÷ широко застосовуютьс€ мельх—÷ор (81 % м—÷д—÷ –∆ 19 % н—÷келю) та нейз—÷льбер (65 % м—÷д—÷, 13тј‘45 % цинку —÷ 5тј‘35 % н—÷келю).

« давн—÷х давен першими матер—÷алами художньо—„ обробки метал—÷в вважалис€ золото й ср—÷бло. «в—÷дси походить —÷ назва творчо—„ д—÷€льност—÷ стародавн—÷х ювел—÷р—÷в, €к—÷ виготовл€ли посуд —÷ прикраси тј‘ золотарство.

«олото тј‘ найдорогоц—÷нн—÷ший метал, в—÷др—÷зн€—‘тьс€ дзв—÷нким жовтим кольором, €скравим полиском, доброю пластичн—÷стю —÷ пружн—÷стю. ¬оно не втрача—‘ прекрасних €костей у природному середовищ—÷, ст—÷йке до кислот. “емпература плавленн€ 1064 ¬∞. ќск—÷льки золото надто м'€ке дл€ виготовленн€ ужиткових речей, його доповнюють м—÷ддю —÷ ср—÷блом. ÷—÷ компоненти, звичайно, впливать на "астивост—÷ й кол—÷р сплаву. “ак, з додаванн€м б—÷льшо—„ к—÷лькост—÷ м—÷д—÷ —÷ меншо—„ ср—÷бла отриму—‘мо червоне золото, —÷ навпаки тј‘ жовте золото. Ѕ—÷ле золото виходить при доповненн—÷ сплаву невеликими частками н—÷келю —÷ палад—÷ю, а зелене тј‘ внасл—÷док присипанн€ кадм—÷—‘м.

—р—÷бло тј‘ дорогоц—÷нний, найсв—÷тл—÷ший метал з —÷нтенсивним полиском. «а тверд—÷стю, пластичн—÷стю —÷ пружн—÷стю перевершу—‘ золото. Ќа пов—÷тр—÷ не втрача—‘ сво—„х "астивостей, однак темн—÷—‘ в—÷д випар—÷в с—÷рки або с—÷рководню. Ќайкраще розчин€—‘тьс€ в азотн—÷й кислот—÷. ѕлавитьс€ при температур—÷ 960 ¬∞. ” декоративно-прикладному мистецтв—÷ застосову—‘тьс€ у вигл€д—÷ сплав—÷в з м—÷ддю дл€ дос€гненн€ необх—÷дно—„ м—÷цност—÷ й пластичност—÷.

„орн—÷ метали тј‘ це зал—÷зо та його р—÷зновиди: сталь —÷ чавун. «ал—÷зо використовують не в чистому вигл€д—÷, а в сплавах з вуглецем та —÷ншими складниками (с—÷ркою, фосфором, н—÷келем, хромом, марганцем тощо). «ал—÷зом також називають сталь з м—÷н—÷мальною м—÷стк—÷стю вуглецю (до 0,1 %), що в—÷дзнача—‘тьс€ м'€к—÷стю й пластичн—÷стю, легко ку—‘тьс€, однак не п—÷дда—‘тьс€ загартуванню. —таль, €ка м—÷стить в—÷д 0,1 до 0,3 % вуглецю, назива—‘тьс€ виробничою (дл€ др—÷бних ковальсько-слюсарних роб—÷т) —÷ в—÷дпов—÷да—‘ вс—÷м вимогам художнього ковальства. Ќержав—÷юча сталь (хромон—÷келева) тј‘ ефектний листовий матер—÷ал, ст—÷йкий до короз—÷—„, але важко обробл€—‘тьс€. „авун тј‘ це твердий —÷ крихкий метал, багатий на вуглець (в—÷д 1,8 до 2 %), при розлом—÷ ма—‘ с—÷рий кол—÷р. „авун зовс—÷м не ку—‘тьс€, проте усп—÷шно застосову—‘тьс€ дл€ ливарного виробництва начинн€, п—÷чок, реш—÷ток та —÷нших художн—÷х предмет—÷в. ” 20-х роках XIX ст. в –ƒвроп—÷ були модн—÷ прикраси з тонкого чавуну (браслети, п—÷дв—÷ски, персн—÷ тощо).

“ехн—÷ки. ќск—÷льки у декоративно-прикладному мистецв—÷ застосову—‘тьс€ велика к—÷льк—÷сть метал—÷в, €к—÷ мають багат—÷ технолог—÷чн—÷ й декоративн—÷ "астивост—÷, —÷снують р—÷зноман—÷тн—÷ техн—÷ки й прийоми —„х ручно—„ художньо—„ обробки. Ќайб—÷льшого поширенн€ набули литт€, куванн€, карбуванн€, грав—÷юванн€, чернь, емал—÷, скань, зернь та —÷н.

Ћитт€ тј‘ одна з найдавн—÷ших техн—÷к металообробки, передбача—‘ заповненн€ розплавленим металом в—÷дпов—÷дно п—÷дготовлено—„ вогнетривко—„ форми (кам—÷нь, глина, п—÷сок тощо). «начно складн—÷ше литт€ пустот—÷лих предмет—÷в, бо потребу—‘ особливо—„, багаточастинно—„ форми —÷з вставним стрижнем. ¬ окремих випадках застосовують спос—÷б "розхлюпуванн€ї металу по ст—÷нках форми. ” сучасному масовому виробництв—÷ впроваджено литт€ п—÷д тиском —÷ центроб—÷жне литт€ цил—÷ндрично—„ форми. Ћитт€ ма—‘ сво—„ недол—÷ки. ѕоверхню виливаного виробу —÷нколи необх—÷дно додатково обробл€ти вручну, що пов'€зано —÷з певними механ—÷чними труднощами, крихк—÷стю матер—÷алу —÷ т. —÷н. ” художньому литт—÷ найчаст—÷ше використовують м—÷дь, бронзу, латунь, цинк, р—÷дше свинець та алюм—÷н—÷—‘в—÷ сплави. ¬ ювел—÷рних роботах, кр—÷м золота й ср—÷бла, практикують литт€ з мельх—÷ору, нейз—÷льберу —÷ др—÷бного чавуну.

 уванн€ тј‘ стародавн€ техн—÷ка виготовленн€ вироб—÷в з металу, зокрема художн—÷х, шл€хом нагр—÷ванн€ —÷ розм'€кшувнн€ заготовки, а тод—÷ —„й нада—‘тьс€ в—÷дпов—÷дна форма й фактура. ќсновн—÷ прийоми куванн€ в—÷дом—÷ з давн—÷х час—÷в —÷ д—÷йшли майже без зм—÷н до наших дн—÷в: осадка (укороченн€ —÷ потовщенн€ металевого бруска), вит€жка, рубка, розрубуванн€, пробиванн€ отвор—÷в, згинанн€, закручуванн€, звиванн€, вигладжуванн€, нас—÷канн€ в—÷зерунк—÷в та —÷н. ѕри виготовленн—÷ складних вироб—÷в застосовуютьс€ в—÷дпов—÷дн—÷ ковальськ—÷ штампи й форми. ” художньому ковальств—÷ часто виника—‘ необх—÷дн—÷сть з'—‘днати окрем—÷ кован—÷ детал—÷ виробу в —‘дине ц—÷ле. ƒл€ цього застосовуютьс€ так—÷ технолог—÷чн—÷ прийоми: склепуванн€, з'—‘днанн€ хомутами й обоймами, з'—‘днанн€ на гвинтах, зварюванн€ у горн—÷ тощо.

 арбуванн€ тј‘ нанесенн€ рель—‘фу на листову заготовку металу (м—÷дь, латунь, м'€ка сталь, 'алюм—÷н—÷—‘в—÷ сплави, н—÷келев—÷ сплави та —÷н.). ÷€ техн—÷ка широко вжива—‘тьс€ тј‘ в—÷д ювел—÷рних м—÷н—÷атюр до великих монументальних твор—÷в тј‘ дл€ декоруванн€ —÷нтер'—‘р—÷в та екстер'—‘р—÷в громадських споруд. «а технолог—÷чними особливост€ми розр—÷зн€ють в—÷с—÷м р—÷зновид—÷в карбуванн€: контурне вгнуте; контурне опукле; контурне дл€ емал—÷; ажурне (прор—÷зний метал); рель—‘фне; декоративно-фактурне; кругле карбуванн€ посуду (дифуванн€) —÷ карбуван€ виливаних вироб—÷в. ƒл€ виготовленн€ к—÷лькох предмет—÷в з однаковими карбованими прикрасами застосовують шаблони.

√рав—÷юванн€ тј‘ нанесенн€ на поверхню металу орнамент—÷в або ф—÷гурних зображень р—÷зц€ми-штихел€ми. –озр—÷зн€ють пласке грав—÷юванн€ —÷ рель—‘фне. ѕласке певною м—÷рою нагаду—‘ контурне карбуванн€. √рав—÷йован—÷ твори найкраще сприймаютьс€ зблизька. ÷ю техн—÷ку переважно застосовують в ювел—÷рн—÷й справ—÷ дл€ оздобленн€ посуду та де€ких тип—÷в прикрас —÷з золота й ср—÷бла.

„ернь тј‘ ювел—÷рна техн—÷ка оздобленн€ вироб—÷в —÷з ср—÷бла способом нанесенн€ на грав—÷йовану поверхню порошкопод—÷бного сплаву (с—÷рнист—÷ сполуки ср—÷бла, м—÷д—÷, свинцю тјвтощо) з наступним випалюванн€м при малих температурах. –озплавлений чорний сплав р—÷вном—÷рно залива—‘ заглибини —÷ посилю—‘ виразн—÷сть декору, оживл€ючи таким чином дещо одноман—÷тну поверхню ср—÷бла. „ернь —÷нколи по—‘дну—‘тьс€ —÷з золоченими елементами, що нада—‘ творам сво—‘р—÷дно—„ кол—÷рно—„ гармон—÷—„.

≈маль (ф—÷н—÷фть) тј‘ ювел—÷рна техн—÷ка декоруванн€ твор—÷в з металу. “онкий шар сил—÷катного сплаву, забарвлений в—÷дпов—÷дними окислами метал—÷в, нанос€ть у порошкопод—÷бному або пастопод—÷бному стан—÷ на поверхню вироб—÷в —÷ сплавл€ють у муфельн—÷й печ—÷. ѕри температур—÷ 700тј‘800 сплав м—÷цно з'—‘дну—‘тьс€ з металом. ¬ одних випадках емаль вкрива—‘ площину суц—÷льно, в —÷нших тј‘ акценту—‘ композиц—÷ю невеликими крапельками. “ак чи —÷накше сво—„м полиском —÷ переливами кольор—÷в вона п—÷дсилю—‘ декоративний ефект, —÷нколи захища—‘ поверхню в—÷д короз—÷—„. «а технолог—÷—‘ю виготовленн€ емал—÷ класиф—÷куютьс€ на три групи: ви—„мчаст—÷, перегородчаст—÷ —÷ суц—÷льн—÷. ¬и—„мчаст—÷ виконуютьс€ по грав—÷йован—÷й, виливан—÷й або карбован—÷й заготовц—÷ (штамповц—÷). ѕерегородчаст—÷ емал—÷ под—÷л€ютьс€ на листов—÷, дрот€н—÷, по скан—÷ та ажурн—÷. —уц—÷льн—÷ емал—÷ виконуютьс€ з металевими накладками, просв—÷чуван—÷ й рель—‘фн—÷, розписн—÷ та живописн—÷.

—кань (в—÷д давньослов'€нського скручувати, звивати) тј‘ ориг—÷нальний вид ювел—÷рно—„ техн—÷ки, в основ—÷ €ко—„ лежить ажурна с—÷тка, набрана —÷з дротинок сп—÷ралепод—÷бно—„ форми, з'—‘днаних пайкою. —кань бува—‘ ажурною або накладною. ќстанн€ —÷нколи по—‘дну—‘тьс€ —÷з зерню (гранулюванн€м) тј‘ напаюють крих—÷тн—÷ зерн€тка —÷з м—÷д—÷, ср—÷бла або золота. ÷€ техн—÷ка назива—‘тьс€ ф—÷л—÷грань (в—÷д лат. Ўит тј‘ дротина; ¬ггапит тј‘ зерн€тко). ” техн—÷ц—÷ скан—÷ виготовл€ють високохудожн—÷й посуд —÷ прикраси.

 ольчужне плет—÷нн€ тј‘ давн€ техн—÷ка з'—‘днанн€ к—÷лець з тонкого дроту (золото, ср—÷бло, м—÷дь тощо) у сво—‘р—÷дн—÷ ланцюжки, плетиво. «араз ц€ техн—÷ка застосову—‘тьс€ дл€ виготовленн€ ланцюжк—÷в, браслет—÷в та —÷нших прикрас р—÷зними прийомами: зм—÷йка, стр—÷чка, €к—÷р тощо.

ƒо згаданих техн—÷к художньо—„ обробки металу можна додати ще накладанн€, —÷нкрустац—÷ю або нас—÷чку ювел—÷рних вироб—÷в, травленн€ пласких рель—‘ф—÷в та сучасн—÷ техн—÷ки масового тиражуванн€: накатка орнаменту валиками, штампуванн€ пресом, електрол—÷тична гальванопластика тощо.

“аким чином, художн€ обробка метал—÷в €к вид декоративно-прикладного мистецтва под—÷л€—‘тьс€ на технолог—÷чн—÷ п—÷двиди. «ауважимо, що в наукових досл—÷дженн€х —„х можуть називати видами, наприклад: художн—‘ литт€, художн—‘ ковальство —÷ слюсарство, карбуванн€, грав—÷юванн€ —÷ чернь, художн—÷ емал—÷, скань —÷ зернь тощо.

“иполог—÷€ твор—÷в. ”с—÷ вироби художнього металу складають в—÷с—÷м найб—÷льших род—÷в: арх—÷тектурн—÷ елементи, обладнанн€ прим—÷щенн€, знар€дд€ прац—÷, збро€ —÷ в—÷йськове спор€дженн€, посуд —÷ начинн€, культов—÷ та обр€дов—÷ предмети, особист—÷ реч—÷ —÷ прикраси, др—÷бна пластика.  ожен р—÷д под—÷л€—‘тьс€ на в—÷дпов—÷дн—÷ типолог—÷чн—÷ групи, —÷нод—÷ п—÷дгрупи —÷ типи.

якщо художн—÷ вироби з дерева, керам—÷ки, а також ткан—÷ в минулому були характерною приналежн—÷стю передус—÷м с—÷льського, традиц—÷йного народного середовища, то скл€н—÷ й металев—÷ предмети, дорог—÷ та здеб—÷льшого недоступн—÷ сел€нам, репрезентували м—÷ський побут купц—÷в, рем—÷сник—÷в, др—÷бних —÷ вищих чиновник—÷в, заможних верств сусп—÷льства. Ѕ—÷льш—÷сть металевих предмет—÷в виготовл€ли м—÷ськ—÷ цехов—÷ рем—÷сники, €к—÷ у сво—„й д—÷€льност—÷ ор—÷—‘нтувалис€ переважно на зах—÷дно—‘вропейськ—÷ традиц—÷—„.

јрх—÷тектурн—÷ елементи тј‘ р—÷д художн—÷х вироб—÷в з чорних метал—÷в, €к—÷ безпосередньо пов'€зан—÷ з буд—÷вл€ми —÷ надають —„м привабливого вигл€ду. ¬иготовл€ють —„х ковал—÷, слюсар—÷, р—÷дше ливарники. јрх—÷тектурн—÷ елементи утворюють п'€ть основних типолог—÷чних груп твор—÷в. ћайже вс—÷ вони в—÷днос€тьс€ до розд—÷лу монументально-декоративного мистецтва. –еш—÷тки тј‘ велика типолог—÷чна група вироб—÷в. –озр—÷зн€ють в—÷конн—÷ реш—÷тки, “—ратчаст—÷ двер—÷ —÷ ворота, реш—÷тки криниць —÷ фонтан—÷в, грати надгробк—÷в, поручн—÷ сход—÷в —÷ балкон—÷в, реш—÷тки кам—÷н—÷в, св—÷тильник—÷в тощо.  ронштейни тј‘ типолог—÷чна група кованих декоративних вироб—÷в, €к—÷ служать дл€ п—÷дтримуванн€ дашк—÷в, “—анк—÷в, л—÷хтар—÷в —÷ т. —÷н. «а функц—÷ональними особливост€ми кронштейни под—÷л€ютьс€ на опорн—÷ та кронштейни вив—÷сок, л—÷хтар—÷в. ¬одост—÷чн—÷ труби (ринви) тј‘ типолог—÷чна група давнього металевого устаткуванн€ дл€ в—÷дведенн€ дощово—„ води з дах—÷в тј‘ риштаки, труби —÷з водоли€ми у вигл€д—÷ зооморфних масок або фантастично-казкових зв—÷р—÷в. “епер —„х оздоблюють ажурним орнаментом, ф—÷гурками пташок тощо. Ќавершш€ споруд тј‘ типолог—÷чна група декоративно-кованих елемент—÷в арх—÷тектури дл€ ув—÷нчанн€ покр—÷вл—÷ будинк—÷в, башт, церков, капличок, брам. ѕод—÷л€ютьс€ на п—÷дгрупи: шпил—÷, хрести —÷ флюгери. —коб'€н—÷ вироби тј‘ типолог—÷чна група художн—÷х вироб—÷в з металу дл€ обладнанн€ в—÷кон, дверей тощо. ¬она склада—‘тьс€ з п—÷дгруп тј‘ оббивка дверей, декорован—÷ зав—÷си, ручки, дверн—÷ молотки, накладки —÷ замки (вставн—÷, нав—÷сн—÷, вис€ч—÷), ключ—÷.

ќбладнанн€ прим—÷щенн€. ќсновними предметами житлових —÷ громадських —÷нтер'—‘р—÷в на ”кра—„н—÷ були мебл—÷. ¬ п—÷зньому середньов—÷чч—÷ дл€ наданн€ м—÷цност—÷, довгов—÷чност—÷ та декоративного ефекту —„х оббивали грав—÷йованими металевими смужками, ажурними металевими накладками. ћеблев—÷ окутт€ тј‘ сво—‘р—÷дна типолог—÷чна група художнього металу. ƒо не—„ вход€ть так—÷ типи: окутт€ скринь, зокрема дорожн—÷х, а також коробочок, шаф, меблев—÷ замки, ключ—÷ —÷ т. —÷н.

ћеталев—÷ св—÷тильники по€вилис€ значно п—÷зн—÷ше, н—÷ж керам—÷чн—÷ —÷ дерев'€н—÷, але згодом майже вит—÷снили —„х. —початку металев—÷ св—÷тильники повторювали устален—÷ типи вироб—÷в (каганц—÷, лампи, л—÷хтар—÷, св—÷чники, рефлектори), в окремих випадках були вишукано—„ форми. ” народному побут—÷ був поширений св—÷тець тј‘ декоративний кований пристр—÷й дл€ утримуванн€ сосново—„ ск—÷пки. –∆з запровадженн€м електроосв—÷тленн€ певну частину осв—÷тлювально—„ арматури почали виготовл€ти з метал—÷в, надаючи —„й фактурного та орнаментального декору.

«нар€дд€ прац—÷ тј‘ р—÷д художн—÷х предмет—÷в з металу, €к—÷ служать обладнанн€м певно—„ галуз—÷ ремесла або прац—÷ в побут—÷. „ерез це вони под—÷лен—÷ на дв—÷ типолог—÷чн—÷ групи: рем—÷снич—÷ —÷нструменти та побутове знар€дд€. –ем—÷снич—÷ —÷нструменти охоплюють значний масив вироб—÷в з металу, однак лише поодинок—÷ з них над—÷лен—÷ художн—÷ми €кост€ми. ѕобутове знар€дд€ пор—÷вн€но з попередньою групою менше к—÷льк—÷сно, зате воно част—÷ше оздоблене грав—÷юванн€м, карбуван€м тощо. ƒо групи побутових знар€дь в—÷дносимо так—÷ типи вироб—÷в: нож—÷, ножиц—÷, лускор—÷хи, форми дл€ печива —÷ под. ¬ишуканою ориг—÷нальн—÷стю в—÷дзначаютьс€ вироби з металу гуцульських народних майстр—÷в XIX тј‘ початку XX ст.

ѕосуд —÷ начинн€ тј‘ художн—÷ вироби з олова, м—÷д—÷, бронзи та ср—÷бла дл€ приготуванн€ —„ж—÷ та серв—÷руванн€ столу. ћеталевий посуд, пишно оздоблений грав—÷юванн€м, карбуванн€м, черню та емал€ми, використовувавс€ переважно великими землевласниками, двор€нами, козацькою старшиною, вищим духовенством, м—÷ськими ур€довц€ми, заможними купц€ми та —÷н. —р—÷бний посуд був предметом гордощ—÷в —÷ в—÷дзнакою багатства. Ѕ—÷льш—÷сть тип—÷в металевого посуду насл—÷дують керам—÷чн—÷ та дерев'€н—÷ вироби, наприклад, горщики з одним —÷ двома вушками, з литком, чашкопод—÷бн—÷ горщики з великою ручкою у верхн—÷й частин—÷ (€к керам—÷чн—÷ ринки), дзбанки з широким, плескатим —÷ кулевидним тулубом, збанки конусопод—÷бн—÷ (€к керам—÷чн—÷ кавники —÷ чайники), чаш—÷ з накривками, карбован—÷ тарел—÷ тј‘ пласк—÷ —÷ глибок—÷, —÷нколи на п—÷ддонах, наст—÷нн—÷ с—÷льнички у вигл€д—÷ коробок (формою —÷ декором нагадують дерев'€н—÷), фл€ги, горн€та, ступки, ложки тощо. Ћише так—÷ типи предмет—÷в, €к м—÷дн—÷ тази, чани, казанки, бронзов—÷ рукомийники, сковор—÷дки, джезви, п—÷дставки дл€ скл€нок, —‘ характерним набутком художньо—„ обробки металу. Ќин—÷ виробництво металевого посуду перейшло у розр€д промислового тиражуванн€. ¬ручну виготовл€ють невелику к—÷льк—÷сть ювел—÷рного посуду: вази, кубки, чашки, джезви, п—÷дставки дл€ скл€нок тощо.

 ультов—÷ та обр€дов—÷ предмети з найдавн—÷ших час—÷в виготовл€ли з дорогоц—÷нних метал—÷в, п—÷зн—÷ше з олова, м—÷д—÷ (з позолотою). Ѕагат—÷ оклади, вкрит—÷ тисненими й емальованими орнаментами, виробл€ли дл€ —÷кон, книг тощо. ’рести в—÷дом—÷ к—÷лькох тип—÷в: ср—÷бн—÷ ручн—÷ з грав—÷юванн€м, напрестольн—÷, нагрудн—÷, хрести-еколп—÷они з порожнинами дл€ рел—÷кв—÷й, тако—„ ж конструкц—÷—„ панаг—÷—„ (м—÷н—÷атюрн—÷ —÷конки дл€ ношенн€ на груд€х). —в—÷чники виготовл€ли велик—÷ церковн—÷, менш—÷ тј‘ в—÷втарн—÷ (на три св—÷чки й одну). Ћ—÷тург—÷йний посуд —÷ начинн€ становл€ть найб—÷льшу типолог—÷чну групу культових предмет—÷в. ƒо не—„ вход€ть м—÷стк—÷ купел—÷, оздоблен—÷ рель—‘фом, котли —÷ чаш—÷ дл€ осв€ченн€ води, кропильниц—÷, потир—÷ (келихи) дл€ вина, ср—÷бн—÷ ложечки, дароносиц—÷ у вигл€д—÷ моделей церкви, багато€русно—„ веж—÷ тощо. —р—÷бн—÷ кадильниц—÷ складалис€ —÷з двох чашок, повернутих одна до одно—„, нижн€ мала п—÷дставку, до €ко—„ кр—÷пилис€ ланцюжки. —т—÷нки кадильниц—÷ декорували ажурними про'с—÷чними в—÷зерунками. ƒо окремо—„ типолог—÷чно—„ групи сл—÷д вид—÷лити церковн—÷ дзвони тј‘ твори художнього ливарництва (декоративно-монументальне мистецтво).

«бро€ —÷ бойовий обладунок. ” середн—÷ в—÷ки збро€ —÷ захисний обладунок во—„на були важливою галуззю художньо—„ обробки метал—÷в.  овал—÷-збро€р—÷ мали вузьку спец—÷ал—÷зац—÷ю: мечники, лучники, шоломники, щитники, кольчужники, латники, ба-л—÷сники (виготовл€ли пристро—„ дл€ механ—÷чно—„ стр—÷льби) та —÷н.

Ќайдавн—÷ша типолог—÷чна група тј‘ ударна збро€ (вражаюча д—÷€ внасл—÷док удару або р—÷зкого поштовху). —в—÷й початок вона бере в—÷д дрючка, ломаки. ƒо групи вход€ть булава, п—÷рнач (головка склада—‘тьс€ з п—÷рчастих металевих лист—÷в), бойовий молот, ц—÷п, обушок, €к—÷ часто прикрашали рель—‘фними в—÷зерунками. ўе дв—÷ типолог—÷чн—÷ групи холодно—„ збро—„ тј‘ колюча (кинджал, вузький меч, шпага —÷ под.) —÷ рубаюча (меч, палаш, шабл€, бойов—÷ сокири: алебарда, бердиш тј‘ стародавн€ сокирка з видовжено-п—÷вкруглим лезом). ÷ю зброю часто декорували грав—÷юванн€м, —÷нкрустац—÷—‘ю та карбуванн€м. —тр—÷лецька механ—÷чна збро€ тј‘ сталев—÷ луки, арбалети —÷ горитви (м—÷стк—÷сть дл€ збер—÷ганн€ стр—÷л) з накладними, пишно орнаментованими бл€шками тощо. ” XIV ст. виникла стр—÷лецька вогнепальна збро€, €ка прот€гом к—÷лькох стол—÷ть розвинулась у ст—÷йк—÷ типи тј‘ рушниц—÷ та п—÷столети з багатодекорованими частинами.

«ахисний обладунок древньоруського во—„на —÷ середньов—÷чного лицар€ виготовл€ли з листового металу —÷ прикрашали традиц—÷йними техн—÷ками. …детьс€ передус—÷м про шолом, дерев'€ний щит, обт€гнутий шк—÷рою —÷ прикрашений накладними бл€шками, кольчугу (плетиво —÷з к—÷лець дроту), плат—÷вковий або лускопод—÷бний панцир—÷. Ѕойове спор€дженн€ кон€ також нал—÷чувало чимало металевих частин тј‘ вудила, декоративн—÷ бл€хи —÷ под.

ќсобист—÷ реч—÷ —÷ прикраси, виготовлен—÷ з кольорових метал—÷в, часто становл€ть неповторний ансамбль ж—÷ночого —÷ чолов—÷чого костюма. ѕрикладом тако—„ гармон—÷йност—÷ може служити гуцульський народний од€г XIXтј‘початку XX ст. √уцульськ—÷ майстри виготовл€ли курильне приладд€ (люльки, протички, кресала), €ке в—÷дзначалос€ особливою декоративн—÷стю. ¬они оздоблювали металом шк—÷р€н—÷ вироби тј‘ та-б—÷вки, по€си та —÷н. ƒо прикрас гуцульського чолов—÷чого од€гу сл—÷д в—÷днести ажурн—÷ бл€хи дл€ капелюха, чепраги (пр€жки, заст—÷бки), —÷гольники та наключники, €к—÷ носили на по€с—÷. √уцулки у св€та од€гали металев—÷ згарди (намиста), набран—÷ з кружечк—÷в, хрестик—÷в, ч—÷льц€ —÷ персн—÷. —во—‘р—÷дн—÷ типи прикрас побутували на ѕридн—÷пров'—„ на Ћ—÷вобережж—÷: "дукач—÷ї (нашийн—÷ прикраси з—÷ ср—÷бла з доповненн€м декоративного кам—÷нн€ —÷ скла), браслети, персн—÷, сережки тощо. ќкрему типолог—÷чну групу художнього металу становл€ть так зван—÷ в—÷дзнаки "ади: палиц—÷, булави, бунчуки, корони, келефи, сокири тощо.

ƒр—÷бна пластика тј‘ р—÷д художнього металу, пластична м—÷н—÷атюра, до €ко—„ вход€ть монети, модел—÷, елементи оправи книги, дит€ч—÷ —÷грашки (олов'€н—÷ солдатики, —÷грашковий посуд, начинн€ —÷ под.).


’”ƒќ∆Ќя ќЅ–ќЅ ј  јћ≈Ќё


’удожн—÷ вироби з каменю (зб—÷рна назва б—÷льшост—÷ м—÷нерал—÷в —÷ г—÷рських пор—÷д) тепер р—÷дко зустр—÷чаютьс€ у побут—÷ (€кщо не рахувати ювел—÷рн—÷ прикраси з дорогоц—÷нним —÷ менш дорогоц—÷нним кам—÷нн€м). ј ще сто й б—÷льше рок—÷в тому —÷з м'€ких —÷ середньо—„ твердост—÷ пор—÷д каменю виготовл€ли розк—÷шн—÷ декоративн—÷ вази дл€ оздобленн€ арх—÷тектури та дес€тки др—÷бних ужиткових предмет—÷в тј‘ туалетн—÷ флакони, коробочки, чашечки —÷ вазочки, табакерки й поп—÷льнички, рамочки дл€ м—÷н—÷атюр —÷ фотограф—÷й, др—÷бна пластика тощо. —ьогодн—÷ —„х майже повн—÷стю вит—÷снили зручна художн€ керам—÷ка, ефектн—÷ вироби —÷з скла, стриман—÷ й коректн—÷ предмети з металу.

 ам—÷нь €к матер—÷ал дл€ художн—÷х вироб—÷в можна, звичайно, зам—÷нити керам—÷кою —÷ склом, однак спод—÷ватис€, що ц€ зам—÷на безпрограшна, марна —÷люз—÷€.  ам—÷нь над—÷лений такими художн—÷ми €кост€ми текстури —÷ кольору, що наймайстерн—÷ша —÷м—÷тац—÷€ не в сил—÷ в—÷дтворити його природно—„ чар—÷вност—÷.

ћатер—÷али. « найдавн—÷ших епох кам—÷нь був легкодоступним —÷ улюбленим матер—÷алом. ¬—÷н м—÷цний, ст—÷йкий до природних фактор—÷в, пор—÷вн€но легко п—÷дда—‘тьс€ обробц—÷ (сколюванню, обтесуванню, р—÷занню, р—÷зьбленню, грав—÷юванню тощо). ƒо художн—÷х €костей каменю в—÷дносимо кол—÷р, текстуру, фактуру, полиск, прозор—÷сть.

 ол—÷р г—÷рських пор—÷д —÷ м—÷нерал—÷в може бути в—÷д б—÷лосн—÷жного до насиченого чорного —÷ в широкому хроматичному спектр—÷ з численними в—÷дт—÷нками, нюансами, —÷ризац—÷ею. √радац—÷€ наст—÷льки багатобарвна, що —÷нколи важко переда—‘тьс€ словами, а тому —÷нтенсивн—÷сть —÷ характер забарвленн€, переливи й в—÷зерунки текстури кристал—÷в —÷ наплив—÷в можна пор—÷вн€ти х—÷ба що з колористикою кв—÷т—÷в.

√—÷рськ—÷ породи та м—÷нерали под—÷л€ютьс€ на звичайне виробне кам—÷нн€ (гран—÷т, габро, базальт, туф, вапн€к, п—÷сковик, шифер, алебастр, мармур, малах—÷т та —÷н.) —÷ коштовне (алмаз, корунд, берил, руб—÷н, аметист, олександрит, топаз, турмал—÷н тощо).

√ран—÷ти тј‘ кристал—÷чна або щ—÷льна г—÷рська порода. —труктуру й фактуру мають кристал—÷чно-зернисту, р—÷вном—÷рно-зернисту —÷ порф—÷ропод—÷бну.  ольори гран—÷т—÷в б—÷лий, рожевий, червонуватий —÷ с—÷рий. ¬они належать до матер—÷ал—÷в середньо—„ твердост—÷ й використовуютьс€ дл€ оздобленн€ арх—÷тектури, виготовленн€ монументальних твор—÷в скульптури —÷ декоративно—„ пластики.

√абро тј‘ магматична г—÷рська порода з повнокристал—÷чною крупнозер-нистою структурою.  ол—÷р темний до чорного. –—÷зновидн—÷сть, утворену з великих кристал—÷в лабрадору, називають лабрадоритом. ¬—÷дзнача—‘тьс€ чорним кольором з —÷ризац—÷ею синього й зеленого. «астосову—‘тьс€ дл€ облицюванн€ споруд, виготовленн€ мемор—÷ально—„ пластики, —÷нод—÷ побутових речей.

“уф тј‘ осадова г—÷рська порода св—÷тлого забарвленн€. ”творю—‘тьс€ внасл—÷док ущ—÷льненн€ пухкого осаду вулкан—÷чного попелу, —÷нколи ма—‘ ледь пористу будову. ѕоклади рожевого туфу в—÷дом—÷ на «акарпатт—÷. «авд€ки добрим художн—÷м —÷ технолог—÷чним €кост€м туф придатний дл€ виготовленн€ декоративно-ужиткових вироб—÷в: ваз, св—÷чник—÷в, п—÷дставок, рамок тощо.

¬апн€ки тј‘ осадов—÷ породи б—÷лого кольору з жовтуватим в—÷дт—÷нком. ћ'€к—÷, податлив—÷ дл€ обробки. ƒр—÷бнозернист—÷, так зван—÷ оол—÷тов—÷ вапн€ки придатн—÷ дл€ виготовленн€ твор—÷в монументально—„ —÷ мемор—÷ально—„ пластики, елемент—÷в арх—÷тектурного оздобленн€, р—÷дше побутових речей.

Ўифер тј‘ р—÷зновид сланцю, склада—‘тьс€ з нашарованих пластинок, €к—÷ розколюютьс€ на тонк—÷ частинки-плиточки. « давн—÷х давен на ”кра—„н—÷ використовують поклади рожевого шиферу дл€ виготовленн€ рель—‘фних плиток, др—÷бно—„ пластики, побутових предмет—÷в, прикрашених р—÷зьбленим орнаментом.

јлебастр тј‘ сульфатний м—÷нерал осадочного походженн€, р—÷зновид г—÷псу. —труктура щ—÷льна, др—÷бнозерниста. «абарвленн€ св—÷тле: б—÷лий, жовтий, рожевий, с—÷рий, голубий, —÷нколи з темними прожилками. ћ'€кий матер—÷ал, легко п—÷дда—‘тьс€ ручн—÷й та механ—÷чн—÷й обробц—÷ (точенню на токарному верстат—÷). ¬иготовл€ють переважно декоративн—÷ вази, др—÷бну пластику.

јлмаз (араб.тј‘ незламний) тј‘ ун—÷кальний за тверд—÷стю м—÷нерал, ч—÷тко—„ кристал—÷чно—„ будови, з €скравим, специф—÷чним полиском. ѕереважно безбарвний, прозорий, однак трапл€—‘тьс€ жовтого, зеленого, голубого, синього, с—÷рого —÷ нав—÷ть чорного кольор—÷в. ¬ ювел—÷рн—÷й справ—÷ в—÷дпов—÷дно оброблений чистий алмаз називають д—÷амантом. «а красою в—÷дбиванн€ св—÷тла в—÷н не ма—‘ соб—÷ р—÷вних, вважа—‘тьс€ першим серед коштовного кам—÷нн€.

 орунд (санскр. курув—÷нд тј‘ руб—÷н) тј‘ твердий кристал—÷чний м—÷нерал класу оксид—÷вта г—÷дрооксид—÷в, переважно синюватого або жовто-с—÷рого кольор—÷в. ѕрозор—÷ р—÷зновидикорунду забарвлен—÷ у чист—÷, дзв—÷нк—÷ кольори. ƒорогоц—÷нн—÷ кам—÷нн€: руб—÷н тј‘ червонийабо рожевий, сапф—÷р тј‘ син—÷й, топаз тј‘ жовтий, аметист тј‘ ф—÷олетовий, —÷зумруд (смарагд) тј‘ зелений, —„хн—÷ кристали мають шестигранну, п—÷рам—÷дальну, стовпчасту або бочкопод—÷бну форму —÷ скл€ний полиск.

ќпал тј‘ м—÷нерал середньо—„ твердост—÷ класу оксид—÷в —÷ г—÷дрооксид—÷в. —труктура не кристал—÷чна. «находитьс€ у вигл€д—÷ нат—÷чних форм. ќпал бува—‘ б—÷лого, воскового, жовтого, голубуватого, червонуватого, чорного кольор—÷в або ц—÷лком безбарвний. ќпал з достатньою прозор—÷стю —÷ чистотою кольору —‘ коштовним —÷ €к—÷сним матер—÷алом в ювел—÷рн—÷й практиц—÷.

“опаз тј‘ (санскр. топаз тј‘ вогонь) тј‘ кристал—÷чний м—÷нерал велико—„ твердост—÷ класу сил—÷кат—÷в. ћа—‘ р—÷зне забарвленн€: к—÷лька в—÷дт—÷нк—÷в жовтого, зелений, голубий, ф—÷олетовий, рожевий, р—÷дше червоний та безбарвний. « давн—÷х час—÷в топаз високо ц—÷нили за красу, приписували йому ц—÷лющ—÷ "астивост—÷ —÷ використовували дл€ виготовленн€ ювел—÷рних вироб—÷в.

Ѕерил тј‘ коштовний кристал—÷чний м—÷нерал середньо—„ або велико—„ твердост—÷ класу сил—÷кат—÷в. ѕолиск скл€ний, кристали нагадують призми у по—‘днанн—÷ з п—÷рам—÷дами —÷ п—÷нако—„дами (дв—÷ р—÷вн—÷ —÷ паралельн—÷ гран—÷). ¬исоко€к—÷сний берил залежно в—÷д забарвленн€ ма—‘ так—÷ в—÷дт—÷нки: в—÷д жовто-зеленого до голубувато-зеленого тј‘ "асне берил; в—÷д €скраво-зеленого до трав'€нисто-зеленого тј‘ —÷зумруд; в—÷д синювато-голубого до синього тј‘ аквамарин; золотисте-рожевий тј‘ вороб'—‘в—÷т.

ћи назвали лише т—÷ м—÷нерали —÷ г—÷рськ—÷ породи виробного й коштовного кам—÷нн€, €к—÷ мають родовища на ”кра—„н—÷ (кр—÷м алмазу й корунду) —÷ можуть застосовуватис€ при виконанн—÷ твор—÷в декоративно-прикладного мистецтва.

“ехн—÷ки обробки. ’удожн€ обробка каменю сво—„ми техн—÷ками й прийомами виготовленн€ вироб—÷в багато в чому под—÷бна до художнього деревообробництва. —п—÷льними —‘ техн—÷ки видобуванн€, в—÷дколюванн€ (вир—÷зуванн€), р—÷зьбленн€, виточуванн€, шл—÷фуванн€ тощо.

¬—÷дколюванн€ (вис—÷канн€) тј‘ найдавн—÷ша техн—÷ка обробки каменю, пол€га—‘ у в—÷дламуванн—÷ шматк—÷в в—÷д заготовки шл€хом удар€нн€ гострим —÷нструментом (молотком, закольником, шпунтом, скарпелем —÷ под.) з метою наданн€ —„й необх—÷дно—„ форми. –∆нколи застосову—‘тьс€ при первинн—÷й, чорнов—÷й обробц—÷ заготовки дл€ наступного р—÷зьбленн€ або точенн€ вироб—÷в.

¬идовбуванн€ тј‘ техн—÷ка вибиранн€ внутр—÷шн—÷х об'—‘м—÷в, м—÷сткостей, необх—÷дна при ручному виготовленн—÷ кам'€ного посуду. ѕо—‘дну—‘тьс€ з в—÷дколюванн€м та —÷н.

–—÷зьбленн€ тј‘ одна з найдавн—÷ших техн—÷к художньо—„ обробки каменю, дерева, к—÷стки, пол€га—‘ у р—÷занн—÷ гострими —÷нструментами площини або об'—‘му виробу. ѕод—÷л€—‘тьс€ на так—÷ р—÷зновиди: кругле, рель—‘фне, пласке (контурне та ви—„мчасте).  ожен з р—÷зновид—÷в р—÷зьбленн€ ма—‘ сво—„ художн—÷ особливост—÷ та галуз—÷ застосуванн€. ¬ одних випадках за допомогою круглого —÷ рель—‘фного р—÷зьбленн€ в—÷дбува—‘тьс€ моделюванн€ художньо—„ просторово—„ форми вироб—÷в, в —÷нших на вир—÷б нанос€ть в—÷дпов—÷дний декор. ќтже, р—÷зьбленн€ —‘ найтрудом—÷стк—÷шою —÷ водночас найефективн—÷шою техн—÷кою художньо—„ обробки каменю.

¬иточуванн€ тј‘ техн—÷ка токарно—„ обробки каменю на токарних верстатах. «д—÷йсню—‘тьс€ у три прийоми: груба обдирка, остаточне виточуванн€ форми —÷ вибиранн€ внутр—÷шн—÷х порожнин. «астосову—‘тьс€ переважно дл€ виготовленн€ кам'€ного посуду, ваз, св—÷чник—÷в тощо.

‘резеруванн€ тј‘ техн—÷ка дл€ виготовленн€ пласких вироб—÷в, поверхн€ €ких обмежу—‘тьс€ к—÷лькома р—÷вними площинами. «д—÷йсню—‘тьс€ за допомогою плоскофрезерних або плоскошл—÷фувальних верстат—÷в.

Ўл—÷фуванн€, пол—÷руванн€ тј‘ техн—÷ки фактурно—„ обробки кам'€них вироб—÷в з метою позбавленн€ поверхн—÷ шорсткост—÷ —÷ др—÷бних нер—÷вностей. ѕол—÷руванн€ поверхн—÷ нада—‘ виробам дзеркального полиску. “ехн—÷ки фактурно—„ обробки виконують на шл—÷фувальному круз—÷ —÷з б€зево—„ тканини.

ќбробку коштовного кам—÷нн€, так само €к —÷ виготовленн€ з нього ювел—÷рних прикрас, сьогодн—÷ виконують на ювел—÷рно-гранувальних п—÷дпри—‘мствах.

ќгранюванн€ тј‘ техн—÷ка нанесенн€ граней на ювел—÷рний кам—÷нь з метою наданн€ йому в—÷дпов—÷дно—„ художньо—„ форми, ви€вленн€ його природних €костей: оптичних, колористичних тощо. ¬икону—‘тьс€ з такою посл—÷довн—÷стю операц—÷й: обколюванн€, грубе шл—÷фуванн€ й пол—÷руванн€. Ќайдавн—÷ша —÷ найпрост—÷ша форма огранюванн€ тј‘ каба-шон (фр. са№ас№оп) тј‘ опуклий коштовний кам—÷нь, в—÷дпол—÷рований з одного чи двох бок—÷в, але без граней. ¬—÷дом—÷ так—÷ р—÷зновиди кабашона: простий (сегмент кул—÷ або ово—„ду), подв—÷йний (сочевицепод—÷бно—„ форми), високий, порожнистий або опукло-вв—÷гнутий. ƒл€ прозорого кам—÷нн€ застосовують огранюванн€ "тро€ндаї, а дл€ нап—÷впрозорого тј‘ таблицепод—÷бне. Ќайскладн—÷ш—÷ форми огранюванн€ виконують при виготовленн—÷ д—÷амант—÷в.

“аким чином, у художн—÷й обробц—÷ каменю розр—÷зн€ють три основн—÷ типолог—÷чн—÷ п—÷двиди: р—÷зьбленн€, точенн€ (з фрезеруванн€м) —÷ ювел—÷рне огранюванн€.

“иполог—÷€ вироб—÷в. ’удожн—÷ вироби з каменю утворюють ш—÷сть род—÷в: арх—÷тектурне оздобленн€, садово-паркова пластика, мемор—÷альна пластика, обладнанн€ —÷нтер'—‘ру, др—÷бна пластика та ювел—÷рн—÷ прикраси. “ри перш—÷ належать до декоративно-монументального мистецтва, на ”кра—„н—÷ набули значного розвитку у XVIтј‘XIX ст.

ќбладнанн€ —÷нтер'—‘ру тј‘ р—÷д художн—÷х вироб—÷в з каменю, що об'—‘дну—‘ типолог—÷чн—÷ групи й типи декоративних та побутових предмет—÷в, —„х загалом небагато, бо кам—÷нь у побут—÷ зазнав серйозно—„ конкуренц—÷—„ —÷з керам—÷кою, склом, деревом.

ƒекоративн—÷ вази тј‘ найпоширен—÷ша типолог—÷чна група точених з каменю предмет—÷в р—÷зноман—÷тних розм—÷р—÷в —÷ форм. ’удожн€ виразн—÷сть залежить в—÷д декоративних €костей матер—÷алу, його фактури, кольору —÷ текстури. ¬ази з каменю прикрашують р—÷зьбленн€м та грав—÷юванн€м.

—в—÷тильники тј‘ типолог—÷чна група вироб—÷в, що служать дл€ осв—÷тленн€ прим—÷щенн€, склада—‘тьс€ з таких тип—÷в: стародавн—÷ масл€н—÷ лампи, каганц—÷, точен—÷ св—÷чники (аналог—÷чн—÷ керам—÷чним —÷ дерев'€ним), а також елементи арматури (п—÷дставки, плафони) дл€ наст—÷льних електроламп —÷ т. —÷н.

–амочки тј‘ типолог—÷чна група декоративних вироб—÷в дл€ обрамуванн€ дзеркалець, фотограф—÷й, живописних м—÷н—÷атюр. ¬иготовл€ють овально—„, р—÷дше кругло—„ —÷ пр€мокутно—„ форми, прикрашаючи пласким або рель—‘фним р—÷зьбленн€м.

ѕлакетки тј‘ типолог—÷чна група пласких художн—÷х вироб—÷в з каменю дл€ оздобленн€ ст—÷н прим—÷щенн€. ¬иконують техн—÷кою рель—‘фного р—÷зьбленн€, доповнюють металевими зажимами й к—÷льц€ми.

“уалетн—÷ коробочки тј‘ типолог—÷чна група вироб—÷в, у €ких збер—÷гають пудру, крем тощо, бувають цил—÷ндрично—„, призматично—„ —÷ паралелеп—÷педно—„ форми, декорован—÷ пласким р—÷зьбленн€м.

ƒо обладнанн€ —÷нтер'—‘ру належать також письмове приладд€, предмети дл€ кур—÷нн€ —÷ т. —÷н.

ƒр—÷бна пластика тј‘ р—÷д художн—÷х вироб—÷в з каменю (декоративна скульптура малих форм), викону—‘тьс€ техн—÷кою круглого р—÷зьбленн€. «а тематикою переважають ан—÷мал—÷стичн—÷ ф—÷гурки.

ёвел—÷рн—÷ прикраси тј‘ важливий р—÷д декоративних вироб—÷в з дорогоц—÷нного —÷ нап—÷вдорогоц—÷нного кам—÷нн€, €к—÷ доповнюють ансамбль ж—÷ночого костюма. ќсновн—÷ типолог—÷чн—÷ групи тј‘ це намиста —÷ д—÷адеми, виготовлен—÷ з в—÷дпов—÷дно обробленого —÷ нанизаного на нитки коштовного кам—÷нн€. Ѕрошки, медальйони, кулони, каблучки, сережки, браслети виготовл€ють, комб—÷нуючи метал —÷ кам—÷нн€.


’”ƒќ∆Ќя ќЅ–ќЅ ј  –∆—“ » “ј –ќ√”


’удожн€ обробка к—÷стки та рогу тј‘ один —÷з найдавн—÷ших вид—÷в декоративно-прикладного мистецтва. ѕрот€гом тис€чол—÷ть художн—÷ вироби з цих матер—÷ал—÷в були незам—÷ним—÷ у р—÷зноман—÷тних галуз€х людсько—„ д—÷€льност—÷. ” середин—÷ XX ст. пластмасов—÷ побутов—÷ реч—÷ вит—÷снили предмети з к—÷стки й рогу, а тому сьогодн—÷ вони зустр—÷чаютьс€ нечасто, переважно у вигл€д—÷ декоративно—„ сувен—÷рно—„ пластики.

“ехнолог—÷чн—÷ особливост—÷. ’удожн€ виразн—÷сть та декоративне багатство твор—÷в, виготовлених —÷з к—÷стки й рогу, значною м—÷рою залежить в—÷д природних "астивостей матер—÷алу —÷ технолог—÷чних прийом—÷в виконанн€.

ћатер—÷али. ƒл€ художньо—„ обробки к—÷стки й рогу використовували бивн—÷ мамонта —÷ моржа, роги й к—÷стки олен€, трубчаст—÷ к—÷стки (ц—÷вки) —÷ роги ¬–’ та —÷н. Ѕивн—÷ мамонта в—÷дзначаютьс€ сво—‘р—÷дною зигзагопод—÷бною текстурою, жовтуватим в—÷дт—÷нком. Ѕивн—÷ моржа мають —÷ншу текстуру —÷ ледь зеленкувате забарвленн€. ÷—÷вка б—÷лого кольору, —÷нколи —„—„ фарбують у жовт—÷, зелен—÷ й коричнев—÷ тони.  —÷стку використовують дл€ виготовленн€ твор—÷в др—÷бно—„ пластики з ажурним, рель—‘фним або круглим р—÷зьбленн€м.

ѕриродн—÷ художн—÷ €кост—÷ рогу наст—÷льки багат—÷ й р—÷зноман—÷тн—÷, що вони вже сам—÷ у ц—÷лост—÷ оздоблювали —÷нтер'—‘р (роги олен€) або без зм—÷ни природно—„ форми, але п—÷сл€ незначно—„ обробки служили колись ритуальним посудом дл€ питт€, духовим музичним —÷нструментом тощо (роги ¬–’). –—÷г чудово п—÷дда—‘тьс€ механ—÷чн—÷й обробц—÷, п—÷сл€ нагр—÷ванн€ набува—‘ пластичност—÷ й оптимально прийма—‘ необх—÷дну форму шл€хом тисненн€. ¬—÷н добре р—÷жетьс€ й пол—÷ру—‘тьс€ до полиску, ма—‘ природне забарвленн€ в—÷д св—÷тло-с—÷рого до охристо-с—÷рого, а при бажанн—÷ легко фарбу—‘тьс€ у чорн—÷ та коричнев—÷ в—÷дт—÷нки. ¬ироби, виготовлен—÷ з рогу, —÷нколи по—‘днуютьс€ з к—÷сткою, металом, деревом —÷ под.

–∆нструменти —÷ техн—÷ки. ” художн—÷й обробц—÷ к—÷стки й рогу використовують —÷нструменти, под—÷бн—÷ €к дл€ деревообробництва: нож—÷вки —÷з середн—÷ми —÷ малими зубц€ми, нож—÷, стамески, штихел—÷, р—÷зц—÷* свердла —÷ т. —÷н. “ехн—÷ки також не внос€ть майже н—÷чого нового. “—÷ ж прийоми грав—÷юванн€ї €к—÷ зустр—÷ча—‘мо у дерево- —÷ металообробц—÷, т—÷ ж техн—÷ки плаского, рель—‘фного, круглого й ажурного р—÷зьбленн€, характерн—÷ дл€ деревообробництва. “исненн€ под—÷бне, €к у метал—÷, а випалюванн€ тонкими писаками (нагаду—‘ грав—÷юванн€) хоч —÷ вир—÷зн€—‘тьс€ ювел—÷рн—÷стю виконанн€, однак не набуло ск—÷льки-небудь значного поширенн€. –∆нкрустац—÷€ к—÷сткою —÷ рогом на дерев—÷ —÷нколи потребу—‘ значно—„ обробки цих матер—÷ал—÷в (вир—÷зуванн€ ажурних орнамент—÷в або елемент—÷в), все ж здеб—÷льшого вважа—‘тьс€ техн—÷кою оздобленн€ дерева.

“иполог—÷€ вироб—÷в. ’удожн—÷ твори з к—÷стки та рогу обмежен—÷ —„х природними розм—÷рами —÷ тому не можуть бути таких великих розм—÷р—÷в, €к з дерева, керам—÷ки чи металу. “ака умовн—÷сть матер—÷алу обмежу—‘, звужу—‘ типолог—÷ю вироб—÷в. –озр—÷зн€ють два роди тј‘ ужитков—÷ предмети —÷ декоративну пластику малих форм.

”житков—÷ предмети охоплюють ус—÷ типолог—÷чн—÷ групи вироб—÷в з к—÷стки та рогу, €к—÷ мають практичне значенн€: порох—÷вниц—÷, греб—÷нц—÷, чарки, с—÷льнички, “—удзики тощо.

ѕорох—÷вниц—÷ тј‘ типолог—÷чна група м—÷сткостей, виготовлених з рогу —÷ призначених дл€ —÷ндив—÷дуального ношенн€ пороху. ¬иникли у XVI ст., коли набула поширенн€ вогнепальна збро€: п—÷стол—÷ та рушниц—÷ зар€джали з дула порохом —÷ кул€ми. «а характером тектон—÷ки форми —÷снують три типи рогових порох—÷вниць: виделкопод—÷бн—÷, пр€м—÷ тј‘ з рогу олен€ —÷ порох—÷вниц—÷ з рогу бика, —„х оздоблювали грав—÷йованим орнаментом —÷ металевими накладними плат—÷вками з тисненн€м тощо.

„арки тј‘ типолог—÷чна група посуду дл€ питт€ м—÷цних напо—„в, виготовленого переважно з рогу —÷ прикрашеного грав—÷йованими в—÷зерунками. ¬—÷дом—÷ так—÷ типи: р—÷г дл€ питт€ великий —÷ малий (з ¬–’), декорований металом, та цил—÷ндрична чарка з рогу олен€, оздоблена грав—÷юванн€м.

——÷льнички тј‘ типолог—÷чна група посуду дл€ збер—÷ганн€ сол—÷, виробленого з рогу та к—÷стки. –озр—÷зн€ють м—÷стк—÷ с—÷льнички дл€ кухн—÷, менш—÷ тј‘ дл€ серв—÷руванн€ столу —÷ найменш—÷ тј‘ дорожн—÷, вони щ—÷льно зачин€ютьс€. Ќайб—÷льш поширен—÷ та ошатно декорован—÷ два останн—÷х типи.

√реб—÷нчики тј‘ стародавн€ група вироб—÷в з рогу дл€ розч—÷суванн€ —÷ пришпилюванн€ волосс€. –∆снують типи: греб—÷нц—÷ одноб—÷чн—÷ без ручки, з декоративною ручкою, греб—÷нц—÷ двоб—÷чн—÷, греб—÷нц—÷ дл€ зашпилюванн€ волосс€ —÷ под. —„х оздоблюють рель—‘фним й ажурним р—÷зьбленн€м.

« к—÷стки та рогу виробл€ли також окрем—÷ типи побутових речей, прикрашених р—÷зьбленн€м —÷ грав—÷юванн€м: табакерки, печатки, шахов—÷ ф—÷гурки, “—удзики, колодочки дл€ нож—÷в, накладн—÷ декоративн—÷ плат—÷вки дл€ ручок —÷ т. —÷н.

ƒекоративна пластика малих форм тј‘ р—÷д вироб—÷в з к—÷стки та рогу, €к—÷ мають декоративне значенн€. —юди в—÷днос€ть типолог—÷чну групу ан—÷мал—÷стичних та ф—÷гурних скульптурок, кв—÷т—÷в; наст—÷нн—÷ рель—‘фн—÷ прикраси (плакетки), р—÷зьблен—÷ з к—÷стки —÷ прикр—÷плен—÷ на дерев'€н—÷й основ—÷. “иполог—÷чна група ювел—÷рних прикрас з к—÷стки та рогу невелика: нагрудн—÷ хрестики, намиста, браслети тощо.


¬»“»ЌјЌ »


¬итинанки тј‘ орнаментальн—÷ й ф—÷гурн—÷ прикраси житла, ажурно вит€т—÷ ножиц€ми, вир—÷зан—÷ ножем з б—÷лого або кольорового паперу. ¬—÷д назви техн—÷ки виготовленн€ (витинати) походить —÷ терм—÷н. Ќескладн—÷ дл€ опануванн€ прийоми витинанн€ й недорогий матер—÷ал дали чудов—÷ зразки прор—÷зного паперового декору, в €кому вт—÷лен—÷ в—÷чн—÷ символи природи, колективний досв—÷д п—÷знанн€ св—÷ту, багатство фантаз—÷—„.

ћатер—÷али. ” минулому стол—÷тт—÷ на ”кра—„н—÷ з'€вилис€ перш—÷ паперов—÷ фабрики, обладнан—÷ машинами. ¬они виготовл€ли пап—÷р добро—„ €кост—÷ —÷ багатьох гатунк—÷в: канцел€рський, конвертини, друкарський, аф—÷шний, брошурний, обгортковий р—÷зного кольору —÷ под.  ожний сорт вир—÷зн€вс€ масою, товщиною, м—÷цн—÷стю, ступенем проклейки, волог—÷стю, кольором, б—÷лизною, гладк—÷стю тощо. Ўирока пал—÷тра техн—÷чних характеристик паперу впливала на спос—÷б виготовленн€, рапорт, композиц—÷ю —÷ засоби вираженн€ витинанок.

Ќайпоширен—÷шим матер—÷алом дл€ витинанн€ був тонкий однотонний гл€нцевий пап—÷р, що мав блискучу поверхню, €скрав—÷ насичен—÷ кольори, добре складавс€ —÷ легко п—÷ддававс€ витинанню та вир—÷зуванню. –∆нколи дл€ витинанн€ використовували друкарський —÷ канцел€рський пап—÷р, гладкий, щ—÷льний, з м'€кими тонами. ¬елик—÷ прикраси (площею до 1 м2) вир—÷зали з б—÷лого малювального, друкарського, тонкого цигаркового, пергаментного, з де€ких вид—÷в обгорткового паперу тощо. ¬ окремих випадках використовували фольгу та пап—÷р з особливою фактурою (креповий, тиснутий, велюровий —÷ т. —÷н.). ƒл€ наклеюванн€ витинанок на ст—÷ну майстри застосовували звичайне молоко, тому —„х легко можна було зн€ти при наступн—÷й поб—÷лц—÷. ѕаперов—÷ в—÷зерунки прилаштовували на пап—÷р або картон за допомогою клею.

–∆нструменти. ” художньому витинанн—÷ використовують так—÷ —÷нструменти: ножиц—÷, н—÷ж та р—÷зноман—÷тн—÷ штампики. Ќародн—÷ майстри надають перевагу пр€мим великим ножиц€м (18тј‘24 см) з гострими к—÷нц€ми. “акий виб—÷р невипадковий, враховуючи безпосередню залежн—÷сть м—÷ж розм—÷рами ножиць —÷ зручн—÷стю витинати. ¬елик—÷ ножиц—÷ з б—÷льшим плечем розвороту потребують значно менше зусиль, н—÷ж маленьк—÷.

ѕор€д з ножиц€ми, особливо дл€ вир—÷зуванн€ великих паперових витинанок с—÷тчатого рапорту, користуютьс€ ножем (нагаду—‘ звичайний шевський н—÷ж), к—÷нець €кого заточують п—÷д гострим кутом.

Ўтемпельки, що —„х —÷нод—÷ застосовують у робот—÷, нагадують порожнист—÷ металев—÷ проб—÷йники. « одного боку вони мають гол—÷вку, по €к—÷й б'ють молоточком, з другого тј‘ р—÷жучий край у форм—÷ кружальц€, листочка, ромба тощо.

“ехн—÷ки. ѕри виготовленн—÷ майже вс—÷х вид—÷в паперових прикрас ч—÷льне м—÷iе належить ножиц€м. “ехн—÷ка витинанн€ ножиц€ми дав майстрам широкий д—÷апазон виражальних можливостей, при цьому дос€гаютьс€ плавн—÷сть л—÷н—÷й, виразн—÷сть силует—÷в, велика ажурн—÷сть.  —÷нчиками ножиць витинають по кра€х, а широким розворотом бок—÷в робл€ть велик—÷ надр—÷зи, в—÷дпов—÷дно провертаючи —÷ прокручуючи в руках складений аркуш паперу.

“ехн—÷ка вир—÷зуванн€ ножем с€гав давн—÷х час—÷в, коли —‘диним —÷нструментом дл€ виготовленн€ шк—÷р€них орнаментальних оздоб був н—÷ж. ” ц—÷й царин—÷ в—÷н сьогодн—÷ усп—÷шно конкуру—‘ з ножиц€ми, €кими витинають лише ажурн—÷ в—÷зерунки з паперу. јле зростанн€ розм—÷р—÷в витинанок, зб—÷льшенн€ рапортних повтор—÷в призводить до пог—÷ршенн€ —„х €кост—÷, до ускладненн€ техн—÷ки витинанн€ ножиц€ми. –∆нод—÷ —„—„ зам—÷ню—‘ техн—÷ка вир—÷зуванн€ ножем. “онкий пап—÷р величиною нав—÷ть до 1 м2 складали в к—÷льканадц€ть раз—÷в, —÷ врахувавши м—÷i€ з'—‘днань, вир—÷зували за контурами гострим ножем зображенн€ або тло.

¬ибиванн€ ажурних прор—÷з—÷в у форм—÷ кружалець, клинц—÷в, листочк—÷в тощо зд—÷йсню—‘тьс€ р—÷зноман—÷тними штемпельками. ÷€ техн—÷ка н—÷коли не формувала самост—÷йний декор, а завжди по—‘днувалас€ з розписом та витинанн€м.

ƒо названих техн—÷к сл—÷д додати найпрост—÷шу —÷, мабуть, найдавн—÷шу тј‘ в—÷дщипуванн€. ¬она не потребу—‘ жодних пристосувань, —÷нструмент—÷в —÷ тому доступна вс—÷м. ¬—÷д аркуша паперу, складеного вдв—÷ч—÷, в—÷дривають, в—÷дщипують пальц€ми маленьк—÷ шматочки паперу, формуючи в такий спос—÷б певне зображенн€. ѕап—÷р використовують не м—÷цний, а такий, що нагаду—‘ промокальний.

“аким чином, у художньому витинанн—÷ розр—÷зн€ють так—÷ техн—÷чн—÷ п—÷двиди: вити-нанки, виготовлен—÷ ножиц€ми, вир—÷зан—÷ ножем, штемпельков—÷, в—÷дщипуван—÷ та комб—÷нован—÷ з розписом, апл—÷кац—÷—‘ю тощо.

“иполог—÷€ витинанок. «а технолог—÷чними —÷ художн—÷ми особливост€ми витинанки под—÷л€ютьс€ на ажурн—÷ (зображенн€ м—÷ститьс€ у прор—÷зах) —÷ силуети (зображенн€ виступа—‘ силуетом); одинарн—÷ (виготовлен—÷ з одного аркуша) та складн—÷ (апл—÷кац—÷йн—÷; з к—÷лькох аркуш—÷в паперу, а тому завжди пол—÷хромн—÷). ќстанн—÷, залежно в—÷д прийом—÷в виготовленн€, бувають накладними (накладають одна на одну "г—÷ркоюї) та складеними (великомасштабн—÷ твори, орнаменти —÷ зображенн€ €ких утворен—÷ з окремих елемент—÷в, складених пор€д один з одним, гармон—÷йно по—‘днаних м—÷ж собою в —‘дине ц—÷ле).

¬итинанки €к вид декоративно-прикладного мистецтва —÷ водночас твори цього виду за функц—÷ональними особливост€ми под—÷л€ютьс€ на роди й типолог—÷чн—÷ групи.

¬ид—÷ленн€ з груп тип—÷в грунту—‘тьс€ на принципових в—÷дм—÷нах орнаментально—„ декоративно-тематично—„ композиц—÷—„ та на —„—„ концептуальних мотивах.

Ќаст—÷нн—÷ прикраси тј‘ найб—÷льший р—÷д витинанок, €к—÷ разом з наст—÷нними, розписами, паперовими кв—÷тами та —÷ншими декоративними компонентами формували традиц—÷йну систему декору народного житла наприк—÷нц—÷ XIXтј‘на початку XX ст. ¬итинанки дл€ оздобленн€ ст—÷н бувають таких груп: ф—÷гурки, розети, дерева, стр—÷чки —÷ витинанки-шпалери.

‘—÷гурки тј‘ група силуетних твор—÷в, вит€тих за контуром, бувають к—÷лькох композиц—÷йних тип—÷в тј‘ пташки, вершники, л€льки тощо.

–озети тј‘ найхарактерн—÷ша типолог—÷чна група ажурних витинанок, склада—‘тьс€ —÷з розет, з—÷рок, ромбик—÷в-квадрат—÷в (ус—÷ одинарн—÷) та накладних "сонечокї. ќстанн—÷й тип утворювавс€ —÷з чотирьох-восьми р—÷знокол—÷рних кружалець щораз меншого д—÷аметра, нал—÷плених один на одного. "—онечкаї не т—÷льки формою, а й пелюстковою будовою нагадують саморобн—÷ кв—÷ти. ”с—÷ типи витинанок розетово—„ групи можуть мати р—÷зний пор€док центрально—„ осьово—„ симетр—÷—„: четвертий, восьмий або й ш—÷стнадц€тий.

ƒерева тј‘ типолог—÷чна група витинанок, що символ—÷зу—‘ природу й охоплю—‘ к—÷лька композиц—÷йних тип—÷в наст—÷нних прикрас дзеркально—„ симетр—÷—„: дерево, дерево —÷з пташками, г—÷лка, букет, вазон —÷ под. ƒо типолог—÷чно—„ групи стр—÷чок належать одинарн—÷ лиштви (ѕод—÷лл€, ѕодн—÷пров'€), апл—÷кац—÷йн—÷ стр—÷чки "низ—÷н—‘ї (ѕокутт€), одинарн—÷ рушники —÷ рамочки (Ћемк—÷вщина) з одноб—÷чною —÷ двоб—÷чною композиц—÷—‘ю орнаменту. ѕод—÷льськ—÷ витинанки-шпалери (типолог—÷чна група) складаютьс€ —÷з таких тип—÷в композиц—÷йно—„ структури: центрична, р€дова, с—÷тчаста, в—÷льне заповненн€.

‘—÷ранки тј‘ р—÷д паперових прикрас, виникли на початку XX ст., мабуть, €к ускладнений вар—÷ант одинарних стр—÷чкових витинанок. ¬елик—÷ розм—÷ри ф—÷ранок давали широке поле дл€ орнаментуванн€. ѕри виготовленн—÷ ф—÷ранок майстри використовували комб—÷нован—÷ техн—÷ки. ¬ит€т—÷ й вир—÷зан—÷ орнаменти найчаст—÷ше подавали с—÷тчастим рапортом, тобто елементи в—÷зерунк—÷в вписували в пр€мокутну або д—÷агональну с—÷тку. –∆нколи застосовували косий рапорт: ос—÷ симетр—÷—„ д—÷лили на парн—÷ —÷ непарн—÷, в—÷зерунки витинали на них почергово, —÷з ритм—÷чним зм—÷щенн€м. ‘—÷ранки под—÷л€ють на типолог—÷чн—÷ групи —÷ типи: стр—÷чков—÷ (одноб—÷чн—÷, двоб—÷чн—÷); велик—÷ пр€мокутн—÷ (с—÷тчаст—÷, штапел—÷вки —÷ комб—÷нован—÷); порть—‘ри з апл—÷кац—÷йними та мальованими в—÷зерунками тощо. —юди ж в—÷дносимо й серветки тј‘ типолог—÷чну групу одинарних витинанок, що виникла у середин—÷ XX ст. у м—÷ському середовищ—÷. «а формою розр—÷зн€ють розетов—÷, квадратн—÷, трикутн—÷ та —÷нш—÷ серветки.

–∆грашки тј‘ р—÷д витинанок з €скраво вираженими декоративними —÷ тематичними засадами, були сво—‘р—÷дними —÷люстрац—÷€ми дл€ д—÷тей при розпов—÷д€х казок, опов—÷дань та —÷н. “иполог—÷€ не з'€сована.

¬иставочн—÷ витинанки тј‘ р—÷д ажурних тематичних твор—÷в, пристосованих дл€ експонуванн€ на виставках, а також виготовлених дл€ оздобленн€ пол—÷граф—÷чно—„ продукц—÷—„ тј‘ цим самим вони переход€ть в—÷д декоративно-прикладного до образотворчого мистецтва (витинальна граф—÷ка). ’арактерними зразками виставочних витинанок —‘ ф—÷гурн—÷ та орнаментальн—÷ заставки, витинанки-плакати, ексл—÷бриси, в—÷тальн—÷ лист—÷вки тощо.

“аким чином, техн—÷ка витинанн€ в—÷дкривав широк—÷ можливост—÷ дл€ демонстрац—÷—„р—÷зноман—÷тних типолог—÷чних структур та —„х проникненн€ до сфери граф—÷ки, дизайну.


ѕ»—јЌ ј–—“¬ќ


ѕисанкарство тј‘ розписуванн€ €—‘ць тј‘ вид декоративно-прикладного мистецтва, поширений у слов'€н та —÷нших народ—÷в. –озпис писанок мав стародавн—÷ €зичницьк—÷ кор—÷нн€, характеризу—‘тьс€ вишуканими —÷ символ—÷чними орнаментальними мотивами тј‘ геометричними, рослинними, антропоморфними, €к—÷ ч—÷тко й злагоджено п—÷дпор€дковуютьс€ сферичн—÷й форм—÷ €йц€. “ому писанку справедливо називають твором-м—÷н—÷атюрою, —÷нод—÷ це ун—÷кальний шедевр народного мистецтва.

ќсобливост—÷ технолог—÷—„. ” писанкарств—÷ орнаментують переважно кур€ч—÷ €йц€ з б—÷лою шкаралупою, р—÷дше тј‘ качач—÷ й гус€ч—÷.

ћатер—÷али, необх—÷дн—÷ дл€ розпису тј‘ бджолиний в—÷ск, ледь розр—÷джений параф—÷ном, р—÷зноман—÷тн—÷ барвники натурального походженн€ —÷ х—÷м—÷чн—÷ (ан—÷л—÷нов—÷) фарби. ѕриродн—÷ барвники добували шл€хом в—÷дварюванн€ —÷ настоюванн€ кори й кор—÷нн€ дерев та кущ—÷в, цибулинн€, вис—÷вок жита, стебел —÷ цв—÷ту трав, комах тощо.

ƒл€ знежирюванн€ —÷ протравлюванн€ поверхн—÷ €йц€ користуютьс€ оцтом, а в минулому тј‘ галуном (алюмокал—÷—‘вим), зв—÷дси давн€ назва писанок на ѕод—÷лл—÷ тј‘ галунки.

–∆нструменти дл€ нанесенн€ воску —÷ фарби нескладн—÷. ÷е писачки з цв€шками —÷ шпильками, писачки з конусопод—÷бними трубочками, шила дл€ продр€пуванн€, пензлики тощо.

“ехн—÷ки писанкарства загалом под—÷бн—÷ до техн—÷к розпису предмет—÷в —÷нших вид—÷в мистецтва (бат—÷ку, керам—÷ки, дерева та —÷н.). ¬они бувають звичайними —÷ восковими (резервними).

Ќайпрост—÷ший прийом декоруванн€ тј‘ фарбуванн€ €йц€ в один кол—÷р (червоний, коричневий, "син—÷й —÷ под.). ƒекоративна виразн—÷сть крашанок —÷ галунок завд€чу—‘ досконал—÷й природн—÷й форм—÷ €йц€, €ка доповню—‘тьс€ й актив—÷зу—‘тьс€ кольором. “ак—÷ крашанки набувають посилено—„ декоративно—„ виразност—÷ при по—‘днанн—÷ —„х групами (три, п'€ть —÷ б—÷льше).

“ехн—÷ка др€панн€ пол€га—‘ у нанесенн—÷ витонченого в—÷зерунку гостроконечним писаком на поверхню €йц€, пофарбовану в один кол—÷р. ƒр€панки, скр€банки, р—÷зьб€нки тј‘ називають €йц€, прикрашен—÷ таким чином на —х—÷дному ѕол—÷сс—÷, Ћем-к—÷вщин—÷ —÷ Ѕойк—÷вщин—÷. —„х декор вир—÷зн€—‘тьс€ тонким мереживом в—÷зерунк—÷в, неначе ювел—÷рно—„ скан—÷.

ћальовки виконують техн—÷кою малюванн€ пензликом ол—÷йними фарбами на св—÷тлому тл—÷ шкаралупи.

¬осков—÷ техн—÷ки декоруванн€ пол€гають у поетапному нанесенн—÷ воску на поверхню €йц€ з наступним пофарбуванн€м у в—÷дпов—÷дн—÷ кольори. «а методом нанесенн€ воску розр—÷зн€ють техн—÷ки тј‘ крапанн€, розпису шпилькою —÷ розпису трубочкою.

 рапанн€ тј‘ техн—÷ка накрапуванн€ на шкаралупу €йц€ маленьких крапок, середн—÷х ц€ток —÷ великих кружалець-пл€м воску з почерговим занурюванн€м —„х у фарби, обов'€зково в—÷д св—÷тло—„ до темно—„.  рапанки мають сво—‘р—÷дний мерехтливий ефект р—÷знобарвних ц€ток —÷ пл€м на чорному, коричневому або синьому тл—÷. ¬—÷зерунки крапанок бувають впор€дкован—÷ —÷ невпор€дкован—÷.

Ќа Ѕойк—÷вщин—÷ —÷ Ћемк—÷вщин—÷ побуту—‘ техн—÷ка розпису шпилькою. «авд€ки кругл—÷й головц—÷ шпильки отриму—‘мо штрих з потовщенн€м на одному к—÷нц—÷ —÷ з загостренн€м на протилежному. « таких, можна сказати, одноман—÷тних штрих—÷в майстри виписують приваблив—÷ розети-сонечка, пишн—÷ г—÷лки, кв—÷ти та —÷нш—÷ мотиви. ѕисанки з характерним шпильчастим в—÷зерунком здеб—÷льшого бувають двохкол—÷рними.

“ехн—÷ка воскового розпису трубочкою тј‘ найдосконал—÷ша. ¬она дав змогу проводити р—÷вном—÷рн—÷ л—÷н—÷—„ р—÷зно—„ товщини —÷ найскладн—÷ших задум—÷в орнаменти та зображенн€. ѕисанки, виконан—÷ ц—÷—‘ю техн—÷кою, переважно багатокол—÷рн—÷ —÷ в—÷дзначаютьс€ витонченим ювел—÷рним декором. Ќародн—÷ майстри, що опанували ун—÷кальну техн—÷ку багатокол—÷рного воскового розпису писанок, —÷ сьогодн—÷ працюють у селах  осмач, «а-магор—÷в на √уцульщин—÷.

“иполог—÷€ писанок. ѕисанки можна класиф—÷кувати за техн—÷ками розпису: крашанки, др€панки, шпильчаст—÷ та —÷н. —„х можна розр—÷зн€ти за типами композиц—÷йного под—÷лу сферично—„ форми €йц€ на в—÷дпов—÷дн—÷ "мерид—÷аниї —÷ "паралел—÷ї. ќднак вид—÷лити писанки за функц—÷ональними в—÷дм—÷нами нема—‘ змоги, бо функц—÷ональних р—÷зновид—÷в просто не —÷сну—‘. ѕисанки тј‘ це маг—÷чний, символ—÷чний предмет тј‘ знак весни —÷ пробудженн€ житт€ з ус—÷ма його цикл—÷чними атрибутами: народженн€, зростанн€, цв—÷т—÷нн€, плодоношенн€ —÷ в—÷дмиранн€.

” писанках водночас сум—÷щу—‘тьс€ —÷ вид декоративно-прикладного мистецтва, —÷ р—÷д, —÷ типолог—÷чна група, котру можна скласти —÷з трьох тип—÷в: писанки велик—÷ (на качачих, гус€чих €йц€х), середн—÷ (на кур€чих) —÷ маленьк—÷ (на кур€чих, голуб'€чих, ворон€чих тощо).

¬—÷дсутн—÷сть типолог—÷чного розгалуженн€ призводить до того, що писанкарство —÷нколи розгл€дають не €к окремий вид мистецтва, а в контекст—÷ з —÷ншими розписами: на тканин—÷, дерев—÷, папер—÷, скл—÷ тощо.


1.        «емпер √. ѕрактическа€ эстетика. ћ., 1970. —. 111.

2.        Ќекрасов ј. …. –усское народное искусство. ћ., 1924.

3.         аган ћ. —. ќ прикладном искусстве. ћ., 1961. —. 27тј‘30.

4.        —алтыков ј. Ѕ. —амое близкое искусство. ћ., 1968. —. 62.

5.        Ћебедева Ќ. ». ѕр€дение й ткачество // ¬осточно-слав€нский сборник. ћ., 1956. —. 521; олос —ерг—÷й. ”кра—„нська тканина // „ервоний шл€х (’арк—÷в). 1928. є 5тј‘6. —. 223; —идорович —. …. ’удожн€ тканина зах—÷дних областей ”–—–.  ., 1979. —. 58.

6.        –ыбаков Ѕ. ј. язычество древних слав€н. ћ., 1981. —. 76.

7.        Ѕогатырев ѕ. √. ¬опросы теории народного искусства. ћ., 1971; Ќекрасова ћ. ј. Ќародноеискусство как часть культури. ћ., 1983.

8.        Ѕ—÷лецька ¬. ”кра—„нськ—÷ сорочки, —„х типи, еволюц—÷€ й орнаментац—÷€: ћатер—÷али до етнолог—÷—„ й антрополог—÷—„. Ћьв—÷в, 1927. “. 21тј‘22. —. 43тј‘105.

9.        ћатейко  . –∆. ”кра—„нський народний од€г.  ., 1977.

10.        јкунова Ћ. ‘тјё  рапивин ¬. ј. “ехнологи€ производства и декорирование художествен-нь—÷х керамических изделий. ћ., 1984. —. 79.

11.        ¬изир ¬. ј., ћартынов ћ. ј.  ерамические краски.  ., 1964. —. 192.

–∆—“ќ––∆я ” –ј–«Ќ—№ ќ√ќ ƒ≈ ќ–ј“»¬Ќќ√ќ ћ»—“≈÷“¬ј

’”ƒќ∆Ќ “ јЌ»Ќ», ¬'я«јЌЌя –∆ ћ≈–≈∆»¬ќ


ћистецтво ткацтва ма—‘ багатов—÷кову —÷стор—÷ю розвитку. јрхеолог—÷чн—÷ матер—÷али св—÷дчать про —÷снуванн€ ткацького виробництва на сх—÷днослов'€нських земл€х в пер—÷од ранн—÷х неол—÷тичних культур. …ого розвиток проходив у загальному рус—÷ прогресу матер—÷ально—„ —÷ духовно—„ культури людства, соц—÷ально-економ—÷чно—„ еволюц—÷—„ людського житт€. ѕотреби людини в тканинах, од€з—÷, господарська необх—÷дн—÷сть зумовлювали масове поширенн€ ткацтва. ¬оно безпосередньо пов'€зане —÷з землеробством, на€вн—÷стю тако—„ сировини, €к льон, конопл—÷, —÷з скотарством, зокрема в—÷вчарством. ”кра—„на багата на пр€дильну сировину. ћожна припустити, що вовн€н—÷ тканини передували по€в—÷ лл€них —÷ конопл€них. ¬—÷домо, що льон на сх—÷днослов'€нських земл€х почали вирощувати дещо п—÷зн—÷ше конопл—÷ тј‘ у III тис. до н. е. “кацька справа набула особливого поширенн€ в пер—÷од “рип—÷льсько—„ культури. « середини III тис. до н. е. збереглис€ пам'€тки ткацького виробництва: глин€н—÷ пр€слиц€, веретена та р—÷зноман—÷тн—÷ за розм—÷рами й формою глин€н—÷ важки дл€ ткацьких верстат—÷в. ѕр€ли з льону, вовни —÷ конопель ручним веретеном, на €ке дл€ посиленн€ обертанн€ насаджували глин€н—÷ або кам'€н—÷ кружальц€ тј‘ пр€слиц€.

«аслуговують на увагу 76 глин€них пр€слиць дл€ веретен, знайден—÷ на ∆итомирщин—÷. ¬они орнаментован—÷ сол€рними знаками, мотивами дерева житт€, часто по—‘днаними —÷з зображенн€ми людини, птах—÷в, зм—÷й, тварин. ќрнаментуванн€ пр€слиць тј‘ св—÷дченн€ значимост—÷ ткацько—„ справи. «береглис€ ц—÷кав—÷ в—÷домост—÷ про доб—÷р робочих м—÷iь дл€ виготовленн€ тканин у часи м—÷дного в—÷ку. “ак, у с.¬а∆ванець б—÷л€  ам'€нц€-ѕод—÷льського археологи знайшли д—÷л€нку, де сто€в ткацький верстат, огороджену кам—÷нн€м. ÷е так звана кам'€на огорожа дл€ ткацького верстата. Ќа основ—÷ знар€дь прац—÷ дл€ пр€д—÷нн€ —÷ тканн€ досл—÷дники д—÷йшли висновку: перв—÷сний верстат €вл€в собою пр€мокутну вертикальну похилу раму, —„—„ боков—÷ ставиц—÷ закопували в землю або закр—÷плювали в колод—÷. ƒо верхньо—„ поперечно—„ жердини прив'€зували нитки основи, що звисали додолу. ƒл€ —„х нат€ганн€ —÷ зручност—÷ перепл—÷танн€ внизу прив'€зували кам'€н—÷ або глин€н—÷ важки (грузила). Ќитки основи групувались¬атј‘ парн—÷ —÷ непарн—÷. ѕарн—÷ прив'€зувались жмутами до одного р€ду важк—÷в, а непарн—÷¬атј‘ до другого. ÷е полегшувало перепл—÷танн€ основи нитками поробку, давало змогу створювати певн—÷ узори.

јрхеолог—÷чн—÷ матер—÷али засв—÷дчують, що в пер—÷од “рип—÷лл€ були в—÷дом—÷ так—÷ текстильн—÷ техн—÷ки:

  • в'€занн€;
  • плет—÷нн€;
  • тканн€.

¬'€занн€ й плет—÷нн€ використовувалось при виготовленн—÷ с—÷ток дл€ рибальства, €тер—÷в, верш, сак—÷в, невод—÷в тощо. ¬—÷дбитки тканин на денц€х керам—÷чних посудин (с.¬а—т—÷на на ¬—÷нничин—÷ та —÷н.) стверджують, що люди волод—÷ли такими техн—÷ками, €к полотн€не —÷ репсове тканн€, —„м в—÷дом—÷ були натуральн—÷ барвники й фарби —÷з каол—÷ну, зал—÷зисто—„ охри тощо. Ќа ж—÷ночих статуетках —‘ зображенн€ окремих частин кольорового од€гу.

« розвитком в—÷вчарства поступово зб—÷льшувалас€ к—÷льк—÷сть та пол—÷пшувалас€ €к—÷сть тканин з вовни. “ак, в похованн€х катакомбних племен (на ћел—÷топ—÷ль-щин—÷) знайден—÷ залишки тканини, виготовлено—„ техн—÷кою полотн€ного переплетенн€ в позм—÷нн—÷ смуги: червон—÷ й чорн—÷. ” курган—÷ поблизу с. —тарогороженого збереглас€ тканина з р€дами темно-брунатних —÷ св—÷тлих смуг. ÷е св—÷дчить про виготовленн€ у II тис. до н. е. кольорових тканин, про смугасту систему —„хнього декоруванн€.

ѕр€д—÷нн€ —÷ ткацтво зазнало п—÷днесенн€ в пер—÷од поширенн€ та розкв—÷ту ск—÷фсько—„ культури (VIIтј‘III ст. до н. е.), визначного €вища в —÷стор—÷—„ стародавн—÷х народ—÷в. « матер—÷ал—÷в курган—÷в „ортомлик,  уль-ќба та —÷н. в—÷домо, що ск—÷фи займалис€ ткацьким ремеслом. ” багатих ж—÷нок веретена були грецького типу з к—÷ст€ним набором, у б—÷дних тј‘ дерев'€н—÷ з глин€ним або свинцевим пр€слом-важком.

« VIIтј‘VI ст. до н. е. тканини з льону, конопель —÷ вовни виготовл€лис€ простим полотн€ним, репсовим —÷ саржевим переплетенн€м, —„х фарбували у син—÷й, червоний, жовтий, бузковий та —÷нш—÷ кольори. Ѕарвники використовувалис€ м—÷iев—÷, переважно рослинного походженн€.

¬ процес—÷ —÷сторичного розвитку зм—÷нювались культури, в—÷дпов—÷дно удосконалювались ткацьк—÷ знар€дд€, технолог—÷€ виготовленн€ тканин. Ќа вс—÷й територ—÷—„ ”кра—„ни археологами знайден—÷ ц—÷кав—÷ реч—÷ ткацько—„ справи праслов'€нських племен. Ќайпоширен—÷ш—÷ з них тј‘ пр€слиц€, грузила, веретена. —еред знах—÷док ткацького знар€дд€ Xтј‘XIII ст. вид—÷л€ютьс€ матер—÷али —÷з с. –айки ∆итомирсько—„ обл.: клубки вовн€но—„ пр€ж—÷, лл€н—÷ нитки, с—÷м'€ конопель, залишки грубих конопл€них м—÷шк—÷в, фрагменти тканин дл€ од€гу, веретено, мотовило дл€ змотуванн€ ниток, к—÷ст€на квадратна табличка з отворами в кутах (дл€ дощаних кросен дл€ тканн€ тасьми, по€с—÷в тощо). Ќайголовн—÷ше, що тут збереглис€ детал—÷ ткацького верстата горизонтального типу. –айковецька знах—÷дка засв—÷дчила —÷снуванн€ горизонтального верстата на земл€х ∆итомирщини в XIтј‘XIII ст.

«береглос€ багато археолог—÷чних пам'€ток пр€дильно-ткацького виробництва час—÷в  и—„всько—„ –ус—÷. „асто зустр—÷чаютьс€ пр€слиц€ з написами ж—÷ночих —÷мен, —÷н—÷ц—÷ал—÷в, позначок у вигл€д—÷ кружечк—÷в, хрестик—÷в, рисочок тощо. ѕр€д—÷нн€м займались ж—÷нки. ÷е вважалос€ почесною справою. «а родового ладу дл€ пр€д—÷нн€ в поселенн—÷ вид—÷л€лась спец—÷альна буд—÷вл€. Ћюди працювали колективно, дотримуючись певних св—÷тогл€дних м—÷ркувань, в—÷дбиваючи у ткацьких виробах сво—„ у€вленн€ про житт€, красу, в—÷руванн€.

ѕокровителькою пр€д—÷нн€ й ткацтва була богин€ ћокош, €ку кн€зь ¬олодимир —в€тославович залучив до пантеону поганських бог—÷в, —„—„ зображено на знайденому фрагмент—÷ ткацького верстата. ћокош—÷ вклон€лись, в—÷рили в —„—„ допомогу в коп—÷тк—÷й прац—÷ по виготовленню тканин. „имало та—‘мниць прихову—‘ —÷стор—÷€ "полотн€ного фольклоруї. « обробкою сировини, пр€д—÷нн€м —÷ тканн€м пов'€зан—÷ численн—÷ пов—÷р'€ та обр€ди, €к—÷ д—÷йшли до нашого часу. «вичай колективно—„ прац—÷ над р—÷зними процесами виготовленн€ тканин мав глибок—÷ традиц—÷—„ (зв—÷дси тј‘ вечорниц—÷, досв—÷тки, толоки тощо). ѕри н—÷чному, тьм€ному осв—÷тленн—÷ у домашн—÷х умовах виконувались п—÷дготовч—÷ роботи до тканн€: пр€д—÷нн€, зсукуванн€ ниток та —÷н. “кацтво жило у форм—÷ домашнього виробництва. « розвитком продуктивних сил та поглибленн€м класового розшаруванн€ воно зазнало зм—÷н. ѕочало вид—÷л€тис€ ткацьке ремесло. —початку тканини виготовл€ли дл€ "асних потреб, згодом тј‘ на замовленн€ —÷ продаж. –ем—÷сники селилис€ ближче до торговельних центр—÷в, монастир—÷в, феодальних ф—÷льварк—÷в. «'€вились рем—÷сники-ткач—÷: с—÷льськ—÷, д—÷дичн—÷ —÷ м—÷ськ—÷. ¬иникненн€ ткацтва €к м—÷ського ремесла мало важливе значенн€ дл€ п—÷днесенн€ р—÷вн€ ткацького виробництва. ѕотреби феодального господарства в простих тканинах задовольн€лис€ виробами с—÷льських ткач—÷в. ” вигл€д—÷ повинностей феодалам давали полотно, скатертини, рушники тощо. Ћл€н—÷ —÷ конопл€н—÷ тканини були продуктом с—÷льського —÷ м—÷ського, а також д—÷дичного виробництва, а м—÷ськ—÷ рем—÷сники-ткач—÷ виготовл€ли лише вовн€н—÷ тканини тј‘ сукно. « X ст. е згадки про високо€к—÷сне сукно, з €кого шили опанч—÷ —÷ свити. « лл€ного й конопл€ного пр€дива виготовл€ли полотно (старослов'€нська назва тј‘ платьно) —÷ шили переважно нат—÷льний од€г. —укна —÷ полотна ткали простою техн—÷кою, перехресно перепл—÷таючи дв—÷ системи ниток: поробок —÷ основа. ¬ажлива при цьому густота розм—÷щенн€ ниток. –озр—÷джене тканн€ давало змогу отримати легку, прозору тканину тј‘ серпанкову.

” верх—÷в'€х ƒн—÷пра знайден—÷ фрагменти кривицьких вовн€них тканин. —кладною техн—÷кою узорного тканн€ ч—÷тко окреслен—÷ р€ди ромб—÷в з хрестами у центральн—÷й площин—÷. ѕод—÷бн—÷ ромбов—÷ узори в—÷в тканинах, знайдених на земл€х в'€тич—÷в та в  рилос—÷ б—÷л€ √алича. ” письмових джерелах XIII ст. е згадки про так—÷ техн—÷ки виготовленн€ тканин, €к "браньї, "чиноватьї, "бранинаї. ¬же в процес—÷ тканн€ майстри створювали р—÷зн—÷ мотиви: ромби, круги, "€линкиї, розташовуючи —„х у р€довому або круговому план—÷.

 р—÷м узорного тканн€, фарбуванн€ пр€дива й само—„ тканини, давньоруськ—÷ майстри дос€гли високо—„ досконалост—÷ у справ—÷ оздобленн€ тканин виб—÷йкою. ÷—÷нними пам'€тками виб—÷йчаних тканин в два фрагменти, датован—÷ XIтј‘XII ст., знайден—÷ в курганах „ерн—÷г—÷вщини (племена ствер€н). ¬они виткан—÷ з вовн€них ниток простою техн—÷кою полотн€ного переплетенн€. Ќа б—÷лому тл—÷ чорною ол—÷йною фарбою нанесен—÷ геометричн—÷ мотиви: круги, хрести, зубц—÷, рисочки тощо. “ут же знайден—÷ дерев'€н—÷ форми —÷з вир—÷зьбленим орнаментом (вибивали узори на тканинах). Ѕули й кам'€н—÷ штампи-печатки у вигл€д—÷ кружка (д—÷аметром 3,2 см) з держаком. Ќа нижн—÷й сторон—÷ кружка р—÷зьблений геометричний орнамент: по центру ромбовидна реш—÷тка з вписаними чотирма хрестами; обаб—÷ч двор€дова кайма-коло з р€дами кружечк—÷в. “акими штампами-печатками, у задуманому ритм—÷ повторень вибивавс€ на тканин—÷ геометричний орнамент.  ам'€ний штамп-печатку знайдено у –айковецькому городищ—÷ на ∆итомирщин—÷. ” с—÷вер€нському курган—÷ XI ст. збереглис€ фрагменти виб—÷йчаних тканин з—÷ складним рослинно-геометричним орнаментом. Ќа них розм—÷щен—÷ круги, в центр—÷ €ких зображен—÷ дерева житт€.  руги обвит—÷ хвил€стими стр—÷чками —÷з завитками.

ѕотреба в тканинах задовольн€лась не т—÷льки м—÷iевим виробництвом у м—÷стах —÷ селах древньо—„ –ус—÷. ‘еодальна верх—÷вка користувалас€ й прив—÷зними тканинами, —„хн—÷ зразки знайден—÷ у розкопках. –—÷знокольоров—÷ в—÷зерунчаст—÷ тканини завозились на –усь €к дари, викупи, во—‘нна здобич. ¬ин€ткову роль в—÷д—÷гравала торг—÷вл€. «акуповувались коштовн—÷ шовков—÷ й золототкан—÷ тканини. ѕопул€рними були узорний оксамит, парча, паволока тощо. Ќа давньоруських фресках XI ст. в —оф—÷—„  и—„вськ—÷й родина кн€з€ ярослава ћудрого зображена в од€з—÷ з прив—÷зних коштовних тканин. «береглис€ фрагменти шовкових тканин у тайниках ƒес€тинно—„ церкви в  и—‘в—÷. ÷—÷нн—÷ в—÷домост—÷ про шовков—÷ тканини з—÷брала ћ. ќ. Ќовицька на основ—÷ матер—÷ал—÷в, знайдених археологами в курганах, гробниц€х —÷ скарбах XIтј‘XIII ст. «разки дорогоц—÷нних прив—÷зних тканин цього пер—÷оду збереглис€ в ѕридн—÷провських, √алицьке-¬олинських, ¬олодимиро-—уздальських та Ќовгородських земл€х. ÷е переважно кольорова парча, оксамити, тафта, камка —÷ т. —÷н.

« прийн€тт€м христи€нства поширилис€ в—÷зант—÷йськ—÷ тканини тј‘ дл€ церкви, од€гу духовенства, ритуальних церемон—÷й. “орг—÷вл€ з кра—„нами ѕ—÷вдн€, —ходу —÷ «аходу була пост—÷йним джерелом придбанн€ дорогоц—÷нних тканин з пишним, багатокол—÷рним орнаментом, створеним р—÷зними способами (розпис, вишивка, апл—÷кац—÷€, мережка, плет—÷нн€). ѕом—÷тн—÷ процеси вза—‘мовплив—÷в у загальн—÷й культур—÷ ткацтва. ¬ орнаментальн—÷й мов—÷ тканин м—÷iевого виробництва пор€д з христи€нськими довго залишались €зичницьк—÷ зображенн€. Ќа загальноруськ—÷й основ—÷ формувалась культура текстильного виробництва, локальн—÷ художн—÷ риси. –озвиток укра—„нського народного ткацтва проходив на щ—÷льн—÷й основ—÷ мистецько—„ культури трьох сус—÷дн—÷х народ—÷в тј‘ рос—÷йського, укра—„нського та б—÷лоруського, а також в процес—÷ вза—‘мовплив—÷в та вза—‘мозв'€зк—÷в з —÷ншими сус—÷дн—÷ми народами. ѕрактична необх—÷дн—÷сть у тканинах зумовила масове виготовленн€ р—÷зновидних тканин у домашн—÷х умовах. Ќа грунт—÷ домашнього ткацтва розвинулис€ окрем—÷ рем—÷сники-спец—÷ал—÷сти: сукнар—÷, полотн€р—÷, коцар—÷ тощо. « п—÷днесенн€м продуктивност—÷ прац—÷, розвитком виробничих сил, —÷з зам—÷ною натурально—„ ренти пр€дивом, нитками, тканинами на грошову зменшувалась залежн—÷сть ткач—÷в в—÷д феодал—÷в. ƒедал—÷ в—÷льн—÷шим ставало ткацьке м—÷ське ремесло, почали вид—÷л€тис€ окрем—÷ осередки.

«начними рем—÷сницькими ткацькими центрами на ”кра—„н—÷ в XIIIтј‘XVI ст. були  и—„в, Ћьв—÷в, Ћуцьк, „ерн—÷г—÷в,  ам'€нець-ѕод—÷льський,  ременець, ’олм,  овель та —÷н. ¬же у XIV ст. м—÷ськ—÷ ткач—÷ наст—÷льки зм—÷цн—÷ли економ—÷чно, дос€гли профес—÷йно—„ майстерност—÷, що стали об'—‘днуватис€ в окрем—÷ орган—÷зац—÷—„ тј‘ цехи. Ќайстар—÷ший ткацький цех заснований у —амбор—÷ (1376 р.). ” XV ст. були ткацьк—÷ цехи у Ћьвов—÷,  омарно (XV ст.), а в перш—÷й третин—÷ XVI ст.тј‘ у √ородку,  и—‘в—÷, —„хн€ д—÷€льн—÷сть регламентувалас€ статутами. «окрема, статут льв—÷вських ткач—÷в бравс€ за основу дл€ статут—÷в цех—÷в  ам'€нц€-ѕод—÷льського, ѕеремишл€ тощо.

” статутах ткацьких цех—÷в вин€ткова увага (кр—÷м орган—÷зац—÷—„ прац—÷, правових стосунк—÷в, повинностей "молодших супроти старшихї) зверталас€ на виробничо-фахов—÷ питанн€: що —÷ €к майстер повинен вм—÷ти ткати, €к—÷ знар€дд€ прац—÷ опанувати, €к —÷ де купувати сировину, де продавати вироби —÷ под. ¬изначались висок—÷ вимоги щодо техн—÷чних навичок. —во—‘р—÷дним —÷спитом вступу до цеху були визначен—÷ практичн—÷ роботи. «а статутом льв—÷вських ткач—÷в 1535 р. майстер повинен був виткати складною техн—÷кою в—÷зерункового переплетенн€ "у рож—÷ї —÷ вол—÷чков—÷ смуги скатертину з б—÷ло—„ вовни довжиною 5 л—÷кт—÷в, а також два рушники. ¬—÷домо, що льв—÷вськ—÷ майстри на високому профес—÷йному р—÷вн—÷ виготовл€ли скатертини, рушники, перем—÷тки, сорочки, шовков—÷ стр—÷чки, позументн—÷ вироби, в'€зали панчохи, рукавиц—÷, шкарпетки, паси —÷ под. «г—÷дно —÷з спец—÷ал—÷зац—÷—‘ю майстри-текстильники об'—‘днувалис€ у р—÷зн—÷ цехи. “ак, виб—÷йники тканин належали до цеху р—÷зьб€р—÷в, бо там виготовл€лись р—÷зьблен—÷ дошки дл€ вибиванн€ в—÷зерунку на тканину, або ж до мал€р—÷в, де йшлос€ про фарбуванн€ тла дл€ орнаменту, золототкач—÷ належали до цеху золотар—÷в, —„юзументники тј‘ токар—÷в тощо. “аке групуванн€ р—÷зних категор—÷й рем—÷сник—÷в призводило до суперечностей €к м—÷ж ними, так —÷ м—÷ж окремими цехами.

 р—÷м цехового, в укра—„нських м—÷стах —÷снувало позацехове ткацьке ремесло. «начну частину ткач—÷в-рем—÷сник—÷в не приймали до цех—÷в у з'€зку —÷з браком кошт—÷в чи тому, що вони не були громад€нами даного м—÷ста, або ж через нац—÷онально-рел—÷г—÷йну дискрим—÷нац—÷ю.

« поглибленн€м сусп—÷льного под—÷лу прац—÷, зб—÷льшенн€м к—÷лькост—÷ рем—÷сник—÷в-ткач—÷в та —„хн—÷х профес—÷й загострюютьс€ соц—÷альн—÷ суперечност—÷ м—÷ж купецьке-лихварською верх—÷вкою —÷ цеховими майстрами, з одного боку, п—÷дмайстрами, учн€ми й —÷ншою б—÷днотою тј‘ з другого. ÷ехов—÷ протир—÷чч€, замкнен—÷сть цех—÷в гальмували розвиток виробництва тканин, а попит на них зростав.

Ќов—÷ —÷сторичн—÷ умови господарюванн€, пожвавленн€ торг—÷вл—÷, поглибленн€ сусп—÷льного под—÷лу прац—÷ зумовили по€ву у XVII ст. таких форм текстильного виробництва, €к мануфактури. ¬они виникали там, де були ткач—÷, що добре опанували традиц—÷йн—÷ навички виготовленн€ тканин, а також були земл—÷, багат—÷ на ткацьку сировину. Ќа мануфактурах кожен роб—÷тник виконував лише один процес прац—÷ тј‘ тканн€, зсукуванн€ ниток, пр€д—÷нн€, фарбуванн€ пр€ж—÷ тощо. ћануфактурне виробництво тј‘ це вищий орган—÷зац—÷йний —÷ €к—÷сн—÷ший етап ткацько—„ справи.

ќсобливого розкв—÷ту на ”кра—„н—÷ зазнали полотн€н—÷ —÷ сукн€н—÷ мануфактури у м. Ќе-мир—÷в (¬—÷нницька область), с.  орець (–—÷вненська область), м. ћинк—÷в (’мельницька область) та —÷н. ” XVIIтј‘XVIII ст. виробництвом золотих —÷ шовкових тканин славились м—÷ста  и—„в, Ѕроди, Ќемир—÷в,  ам'€нець-ѕод—÷льський, Ѕучач тощо. ƒл€ забезпеченн€ виробництва необх—÷дною сировиною на ѕодол—÷ у  и—‘в—÷, в  ам'€нц—÷-ѕод—÷льському, Ѕродах,  утнор—÷ були плантац—÷—„ тутових дерев, а в окремих м—÷ських майстерн€х "т€гнулиї золот—÷ —÷ ср—÷бн—÷ нитки. Ќаприк—÷нц—÷ XVIIIтј‘перш—÷й половин—÷ XIX ст. в м. Ѕату-рин—÷, Ќ—÷жин—÷, с. ћашев—÷, м.  рол—÷вц—÷ та —÷н. працювали сукн€н—÷, бавовн€н—÷ й килимов—÷ фабрики. ќсередками виробництва набивних тканин стали  и—„в,  ролевц—÷, ѕере€слав, ћиргород, ѕолтава, „ерн—÷г—÷в та —÷н. « часом ц—÷ п—÷дпри—‘мства занепадали, —„м на рм—÷ну прийшло механ—÷зоване виробництво дешевих тканин.

ћануфактури стали перех—÷дним етапом в—÷д цех—÷в, др—÷бного рем—÷сничого виробництва до машинно—„ кап—÷тал—÷стично—„ промисловост—÷. “аким чином, впродовж в—÷к—÷в поруч з домашн—÷м виробництвом тканин йшов посл—÷довний процес —„х виготовленн€ в цехових орган—÷зац—÷€х (починаючи з XIV ст.), в мануфактурах (з XVIIтј‘до середини XIX ст.) та фабричних п—÷дпри—‘мствах (XIXтј‘XX ст.).

ѕроцес активного зб—÷льшенн€ випуску тканин фабричного виготовленн€ в—÷в до зниженн€ —„х художньо—„ €кост—÷. Ќа загальн—÷й справ—÷ орган—÷зованого характеру виготовленн€ тканин в—÷дбивались в—÷€нн€ перех—÷дних-мод, смаки "асник—÷в —÷ замовник—÷в тощо.

ќднак —÷ в цих умовах продовжувало розвиватись домашн—‘ ткацтво. —тол—÷тт€ми воно збер—÷гало ст—÷йк—÷ традиц—÷йн—÷ форми, народну мудр—÷сть, вм—÷нн€ простими засобами створювати високохудожн—÷ твори. „ас в—÷дкидав усе випадкове, непрактичне. —пециф—÷ка ж ручного тканн€ дала можлив—÷сть збер—÷гати —÷ розвивати художн—÷ традиц—÷—„, вироблен—÷ в окремих етнограф—÷чних районах ”кра—„ни.

√овор€чи про художн—÷ €кост—÷ тканин, сл—÷д наголосити на значенн—÷ матер—÷ал—÷в —÷ особливост€х техн—÷к плет—÷нн€, тканн€.

’удожн—‘ багатство, р—÷зновидн—÷сть народних тканин зумовлен—÷ численними факторами: матер—÷алом, функц—÷ональним призначенн€м, техн—÷ками виконанн€, системою орнаментально-композиц—÷йного вир—÷шенн€, колоритом тощо. «а функц—÷ональним призначенн€м тканини под—÷л€лис€ на дв—÷ основн—÷ групи: од€гового та —÷нтер'—‘рного призначенн€.

¬—÷домо безл—÷ч вар—÷ант—÷в використанн€ р—÷зних засоб—÷в, €к—÷ впливають на €к—÷сть полотна —÷ сукна, на —„х структуру, еластичн—÷ "астивост—÷. ѕолотна лл€н—÷ тј‘ м'€к—÷, мають легк—÷ охрист—÷ в—÷дт—÷нки, конопл€н—÷ тј‘ туг—÷ш—÷, зеленкуватих в—÷дт—÷нк—÷в. ¬ окремих районах практикувалось зм—÷шуванн€ в певних пропорц—÷€х льону —÷ конопель в одн—÷й куж—÷вц—÷ дл€ пр€д—÷нн€ ниток.  онопл€н—÷ нитки використовувались на основу, а лл€н—÷ на поробок —÷ навпаки. „асто майстрин—÷ в к—÷нц—÷ XIX ст. дл€ тканн€ використовували нитки фабричного виготовленн€: "памот—÷ї, "бурунчукї, "б—÷л—÷ї, "бомбакї, "заполочї, метал—÷чн—÷ нитки тощо.

ѕ—÷дготовка сировини, виготовленн€ ниток передбачали тонке розум—÷нн€ матер—÷алу, знанн€ вс—÷х етап—÷в обробки волокон, вм—÷нн€ у€вити декоративн—÷ ефекти майбутньо—„ тканини.

„ерез стол—÷тт€ пронесли народн—÷ майстри секрети простих техн—÷к плет—÷нн€ —÷ тканн€, €к—÷ в—÷чн—÷ в сво—„й неповторност—÷. —нувались, старанно готувались дв—÷ системи ниток: на основу —÷ на п—÷тканн€, "поробокї.

Ќайпоширен—÷ша техн—÷ка простого полотн€ного переплетенн€. ¬—÷домо понад 20 вид—÷в простих полотн€них тканин. ќсобливо вид—÷л€ютьс€ тонк—÷ р—÷зновиткан—÷ пол—÷ськ—÷ лл€н—÷ "серпанков—÷ї, под—÷льськ—÷ "бурунчуков—÷ї, "буковинськ—÷ мусл—÷нн—÷ї та —÷нш—÷ полотна.

—кладн—÷ша техн—÷ка саржевого "чиноватогої, тобто рем—÷зо-човникового переплетенн€. «алежно в—÷д орнаментальних мотив—÷в чиноват—÷ тканини под—÷л€ютьс€ на так—÷ групи: тканини з р€дами орнаментальних мотив—÷в ромб—÷в тј‘ "на в—÷чкаї, "на кружкиї, "на шашкиї тощо; тканини з р€дами ск—÷сних л—÷н—÷й тј‘ "на пасочкиї, "на барткиї, "на партиц—÷ї; тканини з р€дами зустр—÷чно ск—÷сних л—÷н—÷й тј‘ "на косї, "на косицюї, "на сосонкиї та —÷нш—÷.

¬ чиноватих тканинах орнаментальн—÷ мотиви (ромби, пр€мокутники, ск—÷сн—÷ л—÷н—÷—„ тощо) рель—‘фн—÷ше виступають над основою, впливають на утворенн€ туг—÷шо—„ тканини. ƒекоративн—÷ ефекти в таких тканинах створюютьс€ в процес—÷ складного переплетенн€ ниток основи —÷ п—÷тканн€ та посилюютьс€ за рахунок св—÷тло-т—÷ньових перелив—÷в. ÷—÷каву р—÷зновидн—÷сть чиноватих тканин становл€ть так—÷, в основу або п—÷тканн€ €ких введен—÷ кольоров—÷ вовн€н—÷ або бавовн€н—÷ нитки. ƒекоративний ефект у них збагачу—‘тьс€ ритм—÷кою кольорових ск—÷сних стр—÷чок або ж окремих орнаментальних мотив—÷в на однотонному фон—÷.

 р—÷м названих техн—÷к п—÷тканн€ поширен—÷ так—÷, €к перев—÷рне (перетик, тканн€ п—÷д одну або дв—÷ дошки, "забиранн€ї, "виборомї, "на драбинкуї тощо), килимове, закладне, петельчасте та —÷нш—÷.

¬—÷д техн—÷ки тканн€ значною м—÷рою залежить характер орнаменту, композиц—÷€ тканин, —„х структурно-пластичн—÷ акценти. ¬икористовуючи одн—÷ й т—÷ ж засоби, ур—÷зноман—÷тнюючи трактуванн€ одних —÷ тих же мотив—÷в, в основному ромб—÷в, розет, народн—÷ майстри створили безл—÷ч вар—÷ант—÷в —„х художнього вир—÷шенн€ з в—÷дм—÷нними рисами в кожному локальному осередку. “иповим дл€ вс—÷х район—÷в ”кра—„ни е по—‘днанн€ в одному вироб—÷ ручного перебору чиноватого тканн€.

ќсобливу увагу привертають вар—÷анти поперечно-смугаетих тканин, €к—÷ виготовл€лись в ус—÷х районах ”кра—„ни, —ила емоц—÷йно-художнього звучанн€ цих тканин залежить в—÷д знайдено—„ ширини кольорових смуг, обрамленн€ ординарними або попарними вузенькими стр—÷чками, —„х ритм—÷ки, посл—÷довно—„, почергово—„ зм—÷ни. “ак, урочисто звучать в—÷дом—÷ часто к—÷лькаметров—÷ рушники „ерн—÷г—÷вщини, ∆итомирщини, –—÷вненщини, ¬олин—÷, в €ких позм—÷нне чергуютьс€ гладкоткан—÷ червон—÷ смуги, вид—÷лен—÷ на б—÷лому й червоному фон—÷. –—÷зновидн—÷сть ц—÷—‘—„ групи рушник—÷в створюють вужч—÷, так зван—÷ "завескиї з ∆итомирщини,  и—„вщини, в €ких дом—÷ну—‘ червоний кол—÷р —÷ лише вузьк—÷ б—÷л—÷ стр—÷чки в одну-дв—÷ нитки розд—÷л€ють, €к кажуть ткал—÷, "звесе" л€ютьї червоний кол—÷р в рушниках.

—еред поперечно-смугастих тканин —÷нтер'—‘рного призначенн€ вид—÷л€ютьс€ верети, р€дна, плахти, л—÷жники, джерги, покр—÷вц—÷, €к—÷ мають виразн—÷ локальн—÷ художн—÷ особливост—÷ в ус—÷х районах ”кра—„ни.

ќкрему групу становл€ть в—÷дом—÷ народн—÷ "картат—÷ї тканини. —во—‘р—÷дн—÷сть —„х художнього вир—÷шенн€ залежить в—÷д ширини кольорових смуг ниток, заснованих в основ—÷, —÷ в—÷дпов—÷дно—„ ширини смуг, €к—÷ прот€гались човником перпендикул€рно основ—÷.

ƒуже часто в картатих та поперечно-смугастих тканинах ткач—÷ засновують в основу при кра€х попарн—÷ або ж одинарн—÷ ширш—÷ кольоров—÷ смуги з метою сво—‘р—÷дного утворенн€ "каймиї. “ак—÷ тканини називають "засн—÷вчат—÷ї. ÷е переважно верети з –∆вано-‘ранк—÷вщини, скатертини з „еркащини, рушники з ¬олин—÷.

–∆з ус—÷х техн—÷к узорного тканн€ найб—÷льш поширеним було переб—÷рне ручне тканн€. Ўирок—÷ —÷ вузьк—÷ орнаментальн—÷ смуги в "ромбиї, "розетиї, "павучкиї, "драбинкиї прикрашають рушники, скатертини, наволочки та —÷нш—÷ вироби. ”зор завжди гармон—÷йно по—‘дну—‘тьс€ з фоном тканини. –озроблена ч—÷тка система розм—÷щенн€ орнаментальних смуг. ÷е вони робл€ть основн—÷ акценти на обох кра€х скатертин, рушник—÷в, п—÷вок, то з одного краю (наприклад, в коротких закарпатських рушниках, €к—÷ зав—÷шуютьс€ над жердкою так, щоб широка орнаментальна смуга вид—÷л€лась в —÷нтер'—‘р—÷ хати), то в центр—÷ наволочок тј‘ прошвах, то ритм—÷чно заповнюють всю площину тканин, чергуючись з гладкотканими кольоровими смугами. ќсобливо ц—÷кав—÷ рушники з ∆итомирщини, в €ких позм—÷нно часто на вс—÷й площин—÷ рушник—÷в чергуютьс€ у в—÷дпов—÷дному ритм—÷ орнаментальн—÷ смуги, виткан—÷ перебором, —÷ смуги, виткан—÷ килимовою техн—÷кою, з мотивами "на козакаї, "на з—÷ркиї, "на мак—÷вкиї тощо. ¬ скатерт€х з ¬—÷нницько—„ област—÷ часто килимовою техн—÷кою виткан—÷ смуги з мотивами "дерева житт€ї, "клинц—÷вї, "€г—÷докї. –ушники з пол—÷ських район—÷в –—÷вненщини, ¬олин—÷, ∆итомирщини, „ерн—÷г—÷вщини мають складн—÷ узори з "клинц—÷вї, "ружї, "дубових листк—÷вї, "на калинуї, "барв—÷нков—÷ї.

ќрнамент в тканинах переважно геометричний. ќсновн—÷ мотиви тј‘ ромби, пр€мокутники, зубц—÷, розети.  р—÷м геометричних форм поширене зображенн€ птах—÷в, "дерева житт€ї, "бер—÷зкиї, людських постатей тощо. —южетне орнаментальне тканн€ особливого розвитку зазнало в п—÷вн—÷чних районах „ерн—÷г—÷всько—„ област—÷, в  ролевецько-му район—÷ —умсько—„ област—÷ та —÷нших районах. Ѕагата орнаментальна мова укра—„нських народних тканин —÷нтер'—‘рного призначенн€, висока культура —„х техн—÷чного виконанн€.

—к—÷льки фантаз—÷—„, сво—‘р—÷дно—„ винах—÷дливост—÷ вт—÷лено народними майстрами у виготовленн€ поштучних тканин дл€ вироб—÷в од€гового призначенн€, головних убор—÷в тј‘ стр—÷чок, бавниць, нам—÷токї хустин; по€сного од€гу тј‘ запасок, обгорток, фот, дерг, плахт, андарак—÷в, л—÷тник—÷в, по€с—÷в; верхнього плечового од€гу тј‘ с—÷р€к—÷в, свит, сердак—÷в тощо.

ћайстерн—÷стю тонкого тканн€, складною орнаментальною мовою вид—÷л€ютьс€ нам—÷тки ѕод—÷лл€, ¬олин—÷, Ѕуковини, √уцульщини та —÷нших район—÷в. ” серпанкових нам—÷тках ¬олин—÷ орнаментальн—÷ смуги розм—÷щен—÷ на обох кра€х. ” них величаво виступають виткан—÷ червоними, чорними нитками розетки, ромби, €к—÷ називають "сонечкаї, "чорнобривц—÷ї тощо. ¬ тонких, часто бамакових, мусл—÷нових, лл€них нам—÷тках ѕод—÷лл€, Ѕуковини орнаментальн—÷ мотиви розм—÷щен—÷ на обох кра€х —÷ в налобн—÷й частин—÷. ¬ них н—÷жно вид—÷л€ютьс€ виткан—÷ б—÷лими б—÷льш об'—‘мними нитками, н—÷ж основа, мотиви "дерева житт€ї, геометризован—÷ галузки та —÷н. Ѕагатокол—÷рне орнаментальне вир—÷шенн€ кра—„в нам—÷ток √уцульщини, так званих "перемдточних забор—÷вї. ќсоблив—÷ акценти в них створюють розетки, ромби, €к—÷ розм—÷щен—÷ на центральних стр—÷чках, обрамлених зубчиками, "п—÷вружамиї, "пекур—÷вкамиї.

«апаски, дерги, обгортки, фоти, катр—÷нц—÷ тј‘ це незшитий по€сний од€г ж—÷нок, кожен з €ких ма—‘ специф—÷ку техн—÷чного, орнаментального та колористичного вир—÷шенн€. ¬ажливо, що в них р—÷зний темп ритм—÷чного чергуванн€ кольорових смуг: в запасках тј‘ горизонтальне, в обгортках тј‘ вертикальне, часто з засн—÷вчатими каймами внизу —÷ вздовж передньо—„ поли.

¬ розма—„тт—÷ художньо-техн—÷чних засоб—÷в виготовленн€ запасок вид—÷л€ютьс€ локальними особливост€ми запаски ѕолтавщини з акцентами на орнамент, €кий розм—÷щений на вс—÷й тканин—÷; запаски ѕод—÷лл€ з широкими орнаментальними смугами внизу полотнищ, витканих килимовою техн—÷кою; запаски ¬олин—÷ тј‘ з гармон—÷йним ритмом багатокол—÷рних поперечних смуг; запаски √уцульщини тј‘ з червоно-золотистими акцентами, обшит—÷ шнурками-к—÷сками з введенн€м метал—÷чних ниток тощо.

—еред од€гових смугасте тканих кольорових тканин вид—÷л€ютьс€ ж—÷ноч—÷ сп—÷дниц—÷ з ¬олин—÷ тј‘ бунди, з явор—÷вщини тј‘ шорци.

÷—÷кав—÷ художн—÷м задумом класичн—÷ ж—÷ноч—÷ сп—÷дниц—÷ (л—÷тники, андараки), €к—÷ ткали на –—÷вненському —÷ ¬олинському ѕол—÷сс—÷. « незвичайною майстерн—÷стю вир—÷шу—‘тьс€ низ сп—÷дниць, де вид—÷л€—‘тьс€ широка орнаментальна червоно-вишнева смуга, обрамлена червоними —÷ б—÷лими нитками, вище €ко—„ через певний —÷нтервал —÷де повторенн€ вужчих орнаментальних смуг, витканих виб—÷леними —÷ невиб—÷леними лл€ними нитками.

Ќа барвист—÷й нив—÷ розма—„тт€ народних тканин образно вид—÷л€ютьс€ плахти. ÷еузорист—÷ тканини дл€ виготовленн€ по€сного ж—÷ночого од€гу. ¬они виткан—÷ др—÷бнимкл—÷тчастим орнаментом з р—÷знобарвними геометричними мотивами, €к—÷ заповнюютьокрем—÷ пол€ кл—÷ток. ” р—÷зних м—÷iевост€х ѕолтавщини (¬елик—÷ —орочинц—÷, –еше-тил—÷вка), —умщини (ќхтирка,  ролевець), „ерн—÷г—÷вщини (ƒ—÷гт€р—÷),  и—„вщини та—÷нших плахти мають сво—„ особливост—÷ в орнамент—÷ та колорит—÷ —÷ в—÷др—÷зн€ютьс€ багатством орнаментального вир—÷шенн€.

Ќев—÷д'—‘мною складовою частиною од€гу €к чолов—÷чого, так —÷ ж—÷ночого були по€си, крайки, попружки, байори, пасини тощо. “ехн—÷ка виготовленн€ по€с—÷в р—÷зновидна: —„х ткали, плели, вив'€зували. ¬—÷дпов—÷дно до призначенн€ по€с—÷в орнамент розташовувавс€ у вертикальному або горизонтальному план—÷. ¬ид—÷л€ютьс€ однокол—÷рн—÷ —÷ багатокол—÷рн—÷ по€си, виткан—÷ перебором в "павучкиї, "драбинкиї, рем—÷зним узорним тканн€м у "в—÷чкаї, "на косицюї; килимовим тканн€м "на клинц—÷ї, "книш—÷ї тощо, —„х декоративне звучанн€ посилюють "торочкиї, "китиц—÷ї, "кутасикиї, "бомбончикиї, €к—÷ в р—÷зних област€х ”кра—„ни оформл€лись по-р—÷зному.

—учасне художн—‘ ткацтво тј‘ складне художн—‘ €вище. ¬оно розвива—‘тьс€ в трьох основних напр€мах: профес—÷йне, традиц—÷йне —÷ самод—÷€льне. ƒл€ кожного з цих напр€м—÷в характерн—÷ сво—„ специф—÷чн—÷ методи —÷ в—÷дпов—÷дн—÷ меж—÷ —„х вза—‘мод—÷—„.

” виробництв—÷ узорних тканин вир—÷шальна роль належить майстрам, художникам, €к—÷ працюють у систем—÷ народних художн—÷х промисл—÷в.

Ќин—÷ новаторськ—÷ тенденц—÷—„ характерн—÷ дл€ художнього ткацтва прославлених центр—÷в ”кра—„ни тј‘ Ѕогуслава,  ролевц€, ƒ—÷гт€р—÷в, –ешетил—÷вки,  оломи—„,  осова, √лин€н, ’отина, √анича та —÷н.  ожному центров—÷ притаманн—÷ св—÷й характер вироб—÷в, асортимент, особливост—÷, сп—÷вв—÷дношенн€ —÷ндив—÷дуального й колективного у творчому процес—÷, художн—÷ принципи, граф—÷чно-живописна манера зображенн€ певних образ—÷в. ” т—÷сн—÷й творч—÷й сп—÷впрац—÷ художники —÷ виконавц—÷ збер—÷гають —÷ розвивають в—÷ками вироблене вм—÷нн€ прикрашати житт€, розум—÷ти справжню красу —÷ гармон—÷ю. ¬они образно й переконливо засв—÷дчують високу культуру ручного ткацтва свого осередку. ” 60-х роках вагомий внесок у розвиток узорного ткацтва зробили —. Ќечи-поренко (плахтове тканн€), √. Ћеончук (пол—÷ське узорне тканн€), √. ¬ерес (перев—÷рне тканн€  и—„вщини), √. ¬асилащук, ќ. √орбова, ё. Ѕович (перев—÷рне тканн€  ос—÷в-щини),  . јнтоник, ¬. ƒерцен—÷ на «акарпатт—÷ та —÷н.

“ворчост—÷ сучасних майстр—÷в притаманне чуйне ставленн€ до м—÷iевих традиц—÷й, котр—÷ в наш—÷ дн—÷ набувають все б—÷льшого розвитку. «'€вл€ютьс€ нов—÷ тканини, €к—÷ по—‘днують давн—÷ традиц—÷—„ з сучасн—÷стю. “ак, багатющ—÷ художн—÷ традиц—÷—„ одного з центр—÷в ткацтва на ”кра—„н—÷ тј‘ Ѕогуслава збер—÷гають давн—÷ художн—÷ ознаки народних тканин Ѕогуславщини —÷нтер'—‘рного призначенн€, тканих переб—÷рно-човниковою техн—÷кою. ќрнамент богуславських тканин мав геометричний характер. Ќайпоширен—÷ш—÷ мотиви: пр€мокутники, ромби, зубц—÷, квадрати тощо.  омпозиц—÷—„ переважно стр—÷чков—÷.  олорит тј‘ червоний, чорний (червоний, оранжевий, с—÷рий). —тр—÷чков—÷ композиц—÷—„ мають р—÷зний темп орнаментального ритму. ÷е залежить в—÷д ширини стр—÷чки (наприклад, у рушниках 2тј‘15 см), мотив—÷в —÷ характеру —„х трактуванн€, введенн€ додаткових елемент—÷в, насиченост—÷ кольор—÷в. «алежно в—÷д призначенн€ вироб—÷в, —„х розм—÷р—÷в орнамент набував то л—÷ричного, то монументального звучанн€. “ак, по-р—÷зному окреслен—÷ пров—÷дн—÷ мотиви ромба, розм—÷щеного у стр—÷чкових смугах горизонтального або вертикального напр€мку, величн—÷ше звучать на кра€х рушник—÷в —÷ л—÷ричн—÷ше тј‘ у декоративних дор—÷жках. ѕоширений принцип декоруванн€ тканин, коли вс€ площина заповнена орнаментальними мотивами.

¬ ус—÷х богуславських тканинах орнамент зб—÷льшений або здр—÷бн—÷ло-масштабний, динам—÷чний або статичний, пожвавлений грою св—÷тлот—÷н—÷, складний або простий. «агалом у тканинах Ѕогуславсько—„ фабрики художн—÷х вироб—÷в "ѕеремогаї-ви€вл€—‘тьс€ емоц—÷йно-насичена, дивовижна сила декоративного мистецтва, дос€гнута —÷ндив—÷дуальною творч—÷стю художник—÷в, майстр—÷в, €к—÷ працюють в —‘диному традиц—÷йно-художньому стил—÷. “ворча група у склад—÷ –∆. Ќечипоренка, Ќ, —копець, —. √арлицько—„, Ќ. Ўинкаренко сво—„ми творами засв—÷дчила невичерпн—÷ можливост—÷ у створенн—÷ нових вар—÷ант—÷в стр—÷чкових композиц—÷й на основ—÷ традиц—÷йного геометричного орнаменту. ” визначенн—÷ нових напр€м—÷в розвитку богуславських орнаментальних тканин вир—÷шальне значенн€ мали пост—÷йне удосконаленн€ та розробка рац—÷онально—„ технолог—÷—„ ручного тканн€. –∆. √. Ќечипоренко вм—÷в -налагодити ткацький верстат таким чином, щоб той в—÷льно переходив в—÷д тканн€ простим полотн€ним переплетенн€м до тканн€ репсом —÷ перебором. ”р—÷зноман—÷тненн€ техн—÷к тканн€ привело до збагаченн€ фактури тканин, —„х емоц—÷йно-образно—„ орнаментально—„ структури. ѕрикладом може бути створена –∆.√. Ќечипоренком скатертина "–анн€ веснаї (1980 р.). Ќа б—÷лому тл—÷ полотн€ного переплетенн€ позм—÷нне чергуютьс€ орнаментальн—÷ смуги, виткан—÷ перебором. ¬ражав сво—‘р—÷дна н—÷жн—÷сть кольорово—„ гами.

–∆ндив—÷дуальний художн—÷й почерк, "асний п—÷дх—÷д до побудови орнаментально—„ структури тканин ма—‘ головний художник Ѕогуславсько—„ фабрики художн—÷х вироб—÷в Ќ.ѕ. —копець. «а «ќ рок—÷в пл—÷дно—„ прац—÷ вона зробила вагомий внесок у справу визначенн€ новаторських напр€м—÷в розвитку орнаментального ткацтва. ¬она тонко в—÷дчува—‘ специф—÷ку р—÷зних за структурою ниток. «алежно в—÷д уз€того за основу мотиву тј‘ ромба, розетки тј‘ художниц€ детально опрацьову—‘ додатков—÷ мотиви тј‘ с—÷точки, драбинки, стовпчики, тонко продуму—‘ сп—÷вв—÷дношенн€ орнаменту з тлом, що да—‘ змогу створювати вироби св€тков—÷, урочисто п—÷днесен—÷. ќсобливо ц—÷каво Ќ.ѕ. —копець компону—‘ орнамент рушник—÷в, скатертин, €кий вид—÷л€—‘тьс€ вишукан—÷стю —÷ багатством св—÷тлот—÷ньових розробок червоного кольору. ’удожниц€ в—÷ртуозно працю—‘, отримуючи декоративн—÷ ефекти при використанн—÷ двох, трьох кольор—÷в ниток.

Ѕогуславська фабрика художн—÷х вироб—÷в "ѕеремогаї славитьс€ такими майстрами, €к “.  ушн—÷р—÷вська, ћ. √олик, Ћ. —тульська, Ћ. ќсипенко. Ќа фабриц—÷ переважають майстрин—÷ з робочим стажем в—÷д 10 до 30 рок—÷в. Ѕ—÷льш—÷сть з них тј‘ м—÷iев—÷ жительки, €к—÷ з дитинства добре опанували навички орнаментального тканн€.

Ќа ƒ—÷гт€р—÷вськ—÷й. фабриц—÷ художн—÷х вироб—÷в („ерн—÷г—÷вська область) виготовл€ють килими, скатертини, покривала, порть—‘ри, накидки на кр—÷сла, дивани, купони на ж—÷ноч—÷ сукн—÷, сп—÷дниц—÷ тощо. –—÷зноман—÷тн—÷ за жанром тканини —÷нтер'ерного та од€-гового призначенн€ св—÷дчать про досконале вм—÷нн€ д—÷гт€р—÷вських майстр—÷в працювати у р—÷зних техн—÷ках тканн€: полотн€ного, саржевого, перев—÷рного, плахтового, килимового. “кал—÷ усп—÷шно розвивають багат—÷ традиц—÷—„ класичних плахтових тканин. «алежно в—÷д зм—÷сту пров—÷дних мотив—÷в, розм—÷щених в квадратних площинах, плахти називають: "рачкиї, "сливкиї, "з—÷рочкиї, "гвоздикиї, "гречкиї тощо.

–—÷зновидн—÷сть плахт визнача—‘тьс€ дом—÷нуючим кольором тла: червоним, золотистим, син—÷м. ƒл€ створенн€ художнього ефекту використовуютьс€ найр—÷зноман—÷тн—÷ш—÷ засоби: дл€ тканн€ орнаментальних мотив—÷в вводитьс€ об'—‘мна нитка, €скрав—÷шими нитками обрамовуютьс€ квадрати, ускладню—‘тьс€ трактуванн€ мотив—÷в. ” плахт—÷ по—‘днуютьс€ р—÷зн—÷ техн—÷ки переплетенн€. ÷е створю—‘ основу плахтового тканн€, неповторного у жодному —÷ншому вид—÷ укра—„нських народних тканин. “ворчо працюють пров—÷дний майстер Ќ. Ѕережна, заслужений майстер народно—„ творчост—÷ ”кра—„ни √. ƒенисенко, ткал—÷ ќ.  оваленко, Ќ. √рецька,  . ‘едоренко та —÷н. Ќа основ—÷ художн—÷х традиц—÷й тканн€ плахтово—„ од€гово—„ тканини вони створюють нов—÷, сучасн—÷ художн—÷ вироби.

ѕлахтова тканина тј‘ це зразок високо—„ культури тканн€. ¬она хвилю—‘ нас сво—„ми мотивами, виразною, соковито-барвистою мовою колориту, пластики.

¬ажливе значенн€ дл€ дальшого розвитку художнього ткацтва ма—‘ творч—÷сть кро-левецьких майстр—÷в. ќсобливо прославивс€  ролевець класичними узорнотканими рушниками. ” них ви€вились талант народних майстр—÷в, —„х висока техн—÷чна майстерн—÷сть, багатство фантаз—÷—„. ƒом—÷нуючий червоний кол—÷р звучить урочисто, св€тково. Ќевипадково народн—÷ кролевецьк—÷ рушники називають "краснимиї, тобто такими, що несуть у житт€ справжню красу, —„м притаманна неповторна система декоруванн€. Ќа б—÷л—÷й, р—÷дше червон—÷й основ—÷ тчутьс€ позм—÷нне перев—÷рн—÷ орнаментальн—÷ —÷ гладко-ткан—÷ смуги. ћотиви в—÷зерунк—÷в тј‘ найр—÷зноман—÷тн—÷ш—÷. ÷е розетки, ромби, геометричне зображенн€ "дерева житт€ї, вазони, "п—÷вникиї, "качечкиї, "птахиї тощо.  омпозиц—÷—„ тј‘ стр—÷чков—÷, колорит тј‘ червоно-б—÷лий. “ворчий усп—÷х кролевецьких майстр—÷в пол€га—‘ у тому, що вони в—÷дродили, дали нове житт€ традиц—÷€м класично—„ техн—÷ки ручного перев—÷рного —÷ човникового тканн€, колись поширеного на „ерн—÷г—÷вщин—÷ —÷ —умщин—÷.  ролевецьк—÷ художники ќ. √авруп–∆, Ћ. «акурська, –∆. ƒудар, майстри ћ. ƒоценко, Ќ. ѕаталах, я.  оноваленко, ¬. —р—÷бранець, ћ. ∆ил€к, √. ћакаренко та —÷нш—÷ створюють р—÷зн—÷ види тканин —÷нтер'ерного призначенн€. Ќин—÷ виготовл€ють понад 60 артикул—÷в вироб—÷в тј‘ р—÷зноман—÷тн—÷ рушники, скатертини, покривала, килимки, накидки, наволочки, штори, ф—÷ранки на в—÷кна, фартухи тощо. ѕосилилась тенденц—÷€ до комплексного розв'€занн€ окремих художн—÷х завдань. Ќаприклад, майстри Ќ. ѕрокопенко, √. Ўабельник —‘ авторами комплекту так званого "квартирного —÷нтер'—‘раї, що склада—‘тьс€ з килима, покривала, порть—‘р —÷ ф—÷ранок на в—÷кна, накидок.

” кожного художника, майстра —‘ улюблена манера вир—÷шенн€ орнаментальних тканин. “ак, у творах –∆. ƒудар на б—÷лому тл—÷ велично виступають восьмипелюстков—÷ розетки, ступ—÷нчаст—÷ ромби. Ћ. «акурська розробл€—‘ чудов—÷ композиц—÷—„ тематичних рушник—÷в. ƒл€ праць ќ. √авруш характерн—÷ р—÷зноман—÷тн—÷ вар—÷анти традиц—÷йних мотив—÷в, збагаченн€ фактури тканини. –∆ндив—÷дуальна творч—÷сть художник—÷в, пров—÷дних майстр—÷в надзвичайно важлива дл€ визначенн€ перспективи дальшого розвитку кроле-вецького художнього ткацтва.

ќсобливо ц—÷кавий вид кролевецьких вироб—÷в тј‘ рушники. «алежно в—÷д призначенн€, розм—÷р—÷в рушник—÷в орнаментальн—÷ мотиви —÷ з—÷ставленн€ червоних та б—÷лих акцент—÷в набувають то л—÷рично-декоративного, то монументально-величного звучанн€. ѕрикладом можуть бути рушники вес—÷льн—÷, юв—÷лейн—÷. ¬ин€ткове м—÷iе у декоративному мистецтв—÷ пос—÷дають сюжетно-тематичн—÷ рушники, панно, присв€чен—÷ юв—÷лейним датам, знаменним под—÷€м. ” них центром композиц—÷—„ —‘ мемор—÷ально-св€тков—÷ дати, юв—÷лейн—÷ написи, символ—÷чн—÷ зображенн€ тощо. «адуман—÷й тем—÷ художники п—÷дпор€дковують традиц—÷йн—÷ геометричн—÷, зооморфн—÷ та —÷нш—÷ мотиви.

Ќа основ—÷ нагромадженого досв—÷ду зараз тривають —÷нтенсивн—÷ пошуки ур—÷зноман—÷тненн€ художнього вир—÷шенн€ таких вид—÷в, €к скатертини, покривала, наст—÷нн—÷ килимки, наволочки —÷ под. Ѕагато -ц—÷кавих вироб—÷в виготовл€ють народн—÷ майстри в ѕере€слав—÷-’мельницькому: плахти, декоративн—÷ дор—÷жки, скатертини, крайки, краватки (фабрика художн—÷х вироб—÷в —÷м. Ѕ. ’мельницького). ¬еликою попул€рн—÷стю користуютьс€ також твори народних митц—÷в з ф—÷л—÷алу виробничо-художнього об'—‘днанн€ —÷м. “. √. Ўевченка у с. ќбухович—÷' –∆ванк—÷вського району  и—„всько—„ област—÷.

” справ—÷ розвитку художнього ткацтва чимало -зробили п—÷дпри—‘мства, п—÷дпор€дкован—÷ ћ—÷н—÷стерству м—÷iево—„ промисловост—÷ ”кра—„ни.

¬ажлива роль у п—÷днесенн—÷ художнього ткацтва республ—÷ки належить ткачам, €к—÷ працюють у систем—÷ художньо-виробничих майстерень ’удожнього фонду ”кра—„ни. ќсобливих усп—÷х—÷в домоглис€ майстри —÷ художники ткацького цеху Ћьв—÷вського художньо-виробничого комб—÷нату ’удожнього фонду ”кра—„ни.

”сп—÷шно розвивають славн—÷ традиц—÷—„ художнього ткацтва колективи ткач—÷в Ћуцька, „ерн—÷вц—÷в, –∆вано-‘ранк—÷вська, ”жгорода,  осова,  оломи—„, –—÷вного та —÷н.

Ќин—÷шн—‘ покол—÷нн€ майстр—÷в художнього ткацтва стало новатором у справ—÷ п—÷дходу до матер—÷алу, в—÷дродженн€ —÷ вдосконаленн€ р—÷зних вид—÷в техн—÷чного виконанн€, творчого використанн€ локальних принцип—÷в трактуванн€ орнаментальних форм, побудови композиц—÷й, кольорових з—÷ставлень. ¬они пост—÷йно ур—÷зноман—÷тнюють методи пластичного-збагаченн€ фактури тканини, надаючи чар—÷вност—÷, м'€кост—÷ сп—÷вв—÷дношенню фактури тла тканини —÷ тканих орнаментальних мотив—÷в, збагачуючи композиц—÷йно-орнаментальну культуру тканих вироб—÷в. —учасн—÷ тканини тј‘ це не т—÷льки краса полиску ниток в пр€мокутн—÷й площин—÷, а й висока культура орнаменту, колориту. ÷е мистецтво ун—÷кальне, неповторне, древн—‘ —÷ водночас в—÷чно молоде.

Ќародн—÷ художн—÷ тканини, що виготовл€лис€ —÷ виготовл€ютьс€ на ”кра—„н—÷, орнаментован—÷ не т—÷льки в процес—÷ тканн€, плет—÷нн€, а й такими техн—÷ками, €к виб—÷йка, ручний розпис, мережанн€, вишиванн€, апл—÷кац—÷€ тощо.

ћистецтво виб—÷йки особливого розвитку зазнало на ѕолтавщин—÷, „ерн—÷г—÷вщин—÷,  и—„вщин—÷, ѕод—÷лл—÷, в прикарпатських районах наприк—÷нц—÷ XVIIIтј‘у XIX ст. ƒл€ кожного —÷з цих рег—÷он—÷в характерн—÷ в—÷дм—÷нн—÷ риси. –ослинний орнамент центричного —÷ стр—÷чкового розташуванн€ притаманний виб—÷йц—÷ центральних областей ”кра—„ни. ” виб—÷йках Ѕойк—÷вщини переважа—‘ рослинний орнамент, а в таких в—÷домих центрах мистецтва виб—÷йки, €к явор—÷в*  ам'€нка-Ѕузька Ћьв—÷всько—„ област—÷ особливо поширивс€ стр—÷чковий уклад др—÷бних геометричних мотив—÷в. –∆з цих виб—÷йок шили передус—÷м од€г: сп—÷дниц—÷, штани, кабати. ” виб—÷йках з—÷ стил—÷зованим рослинним орнаментом розроблен—÷ дуже складн—÷ композиц—÷—„, де —‘ багато в—÷льного, незафарбованого тла, що спри€в вид—÷ленню спок—÷йних, м'€ких л—÷н—÷й у рослинних мотивах.

ќриг—÷нальну р—÷зновидн—÷сть виб—÷йок зустр—÷ча—‘мо на хустинах. Ќа кожн—÷й хустин—÷ часто розм—÷щен—÷ дв—÷ р—÷зн—÷ за характером композиц—÷—„: концентрична або с—÷тчаста на центральному пол—÷ —÷ стр—÷чкова по кайм—÷. Ќайчаст—÷ше на центральному пол—÷ в шаховому пор€дку вибивали др—÷бн—÷ кв—÷точки, €г—÷дки, так зван—÷ турецьк—÷ листочки тощо, на широк—÷й кайм—÷ тј‘ велик—÷ кв—÷ти —÷ лист€, що за формою —÷ манерою виконанн—÷ нагадували мотиви центрального пол€.

–—÷дше дл€ орнаментуванн€ середини пол€ використовували центрально-променисту композиц—÷ю. Ќа промен€х (рад—÷альне виходили з центру) розм—÷щували кв—÷тков—÷ мотиви. ќбом видам композиц—÷—„ притаманна легк—÷сть, гармон—÷йн—÷сть орнаментац—÷—„ центрального пол€ —÷ кайми, вдало знайден—÷ —÷ добре вр—÷вноважен—÷ пропорц—÷—„ кв—÷т—÷в.  онтур кв—÷т—÷в окреслений м'€ко —÷ декоративно, червоним кольором, листочки тј‘ зеленим, а г—÷лочки тј‘ коричневим. ћ'€ка тонац—÷€ кольор—÷в створю—‘ легкий рити.  ол—÷р завжди нанесений з урахуванн€м орнаментальних мотив—÷в, не порушу—‘ —„х, а оживл€—‘.

 ольорове р—÷шенн€ виб—÷йок на сп—÷дниц—÷, кабати, штани тощо грунту—‘тьс€ переважно на по—‘днанн—÷ однокол—÷рних орнаментальних мотив—÷в тј‘ чорних, син—÷х, р—÷дшекоричневих тј‘ з б—÷лим тлом полотна.

«а орнаментац—÷—‘ю виб—÷йки вс—÷х рег—÷он—÷в ”кра—„ни то прост—÷ї лакон—÷чн—÷, однокол—÷рн—÷, то досить ускладнен—÷, збагачен—÷ додатковими елементами з введенн€м трьох —÷ п'€ти-кол—÷рно—„ гами. ¬они в—÷дзначаютьс€ добрим узгодженн€м орнаментики з тлом полотна.

’удожн—÷ засади мистецтва народно—„ виб—÷йки творчо розвивають художники-профес—÷онали, створюючи ориг—÷нальн—÷ тканини. ” пово—‘нний пер—÷од ц—÷каву роботу по вивченню —÷ попул€ризац—÷—„ виб—÷йки €к важливого виду народного декоративного мистецтва зд—÷йснили прац—÷вники каб—÷нету народно—„ творчост—÷ ”кра—„нського ф—÷л—÷алу јкадем—÷—„ арх—÷тектури —–—– п—÷д кер—÷вництвом професора ј.‘. —ереди.

” справ—÷ в—÷дродженн€ мистецтва виб—÷йки велику роль в—÷д—÷грала кафедра художнього текстилю Ћьв—÷вського —÷нституту прикладного та декоративного мистецтва. “ут з 1986 р. запроваджено дв—÷ спец—÷ал—÷зац—÷—„: ткацтво —÷ виб—÷йку. ¬икладач—÷, студенти кафедри, випускники —÷нституту творчо сп—÷впрацюють з художниками текстильно-галантерейного об'—‘днанн€ "ён—÷стьї у Ћьвов—÷.

Ќад в—÷дродженн€м давн—÷х техн—÷к зверхн—÷сного вибиванн€ на ”кра—„н—÷ у. 80-х роках ц—÷каво працювали художники ки—„вських художньо-виробничих майстерень ’удожнього фонду ”кра—„ни. ѕ—÷д кер—÷вництвом ¬. ѕарох—÷на розроблен—÷ ориг—÷нальн—÷ композиц—÷—„ виб—÷йчаних тканин, з €ких художники-модель—‘ри виготовл€ли ансамбл—÷ л—÷тнього ж—÷ночого вбранн€. ќриг—÷нальн—÷ модел—÷ розробили ƒ. јндр—÷€шко, ј. ѕавленко-ярема, ƒ. Ћунь та —÷н. ¬ окремих компонентах тј‘ блузах, сукн€х, сп—÷дниц€х та в ц—÷л—÷сних ансамбл€х акцент зроблений на орнаментально-композиц—÷йне вид—÷ленн€ вибивних смуг, окремих мотив—÷в, кольорових пл€м.

’удожн—÷ традиц—÷—„ мистецтва виб—÷йки знаход€ть ц—÷кав—÷ аспекти розвитку на промислових п—÷дпри—‘мствах. “ак, на “ерноп—÷льському бавовн€ному комб—÷нат—÷ механ—÷чним способом за допомогою барабана на тканини нанос€ть складн—÷ орнаментальн—÷ композиц—÷—„ (художники —. Ѕожкорна, –∆.  озловський). Ќа комб—÷нат—÷ виготовл€ють вибивн—÷, гладкофарбован—÷ виб—÷йкою тканини: сатин, ситець, б€зь. ¬они усп—÷шно експонуютьс€ на в—÷тчизн€них —÷ м—÷жнародних виставках.

” трикотажному об'—‘днанн—÷ " и€нкаї на трикотажн—÷ полотна нанос€ть в—÷зерунки механ—÷чним способом. ќриг—÷нальн—÷ композиц—÷—„ орнаменту розробл€—‘ художник Ћ.ћ. ћомот.

Ѕез пр€д—÷нн€ —÷ тканн€ випуска—‘ тканини –—÷вненська фабрика нетканих матер—÷ал—÷в. Ќастелен—÷ тонк—÷ шари волокон з'—‘днують, скр—÷плюють у тканину в'€зально-прошивним, ниткопрошивним або кле—‘вим способом. “ворча група художник—÷в (головний художник ј. ≈лсукова) розробл€—‘ складн—÷, соковито-барвист—÷ орнаменти. ¬иб—÷йкою декорують дит€ч—÷ од—÷€ла, байку дл€ дит€чого од€гу, полотна дл€ дит€чого спортивного од€гу, взутт€ тощо. ¬ин€ткову увагу прид—÷л€ють декоруванню рушник—÷в, скатертин, календар—÷в —÷ под. ѕост—÷йно розширю—‘тьс€ асортимент вироб—÷в.

« 60-х рок—÷в пожвавилас€ робота художник—÷в-профес—÷онал—÷в над оформленн€м тканин такими техн—÷ками, €к холодний —÷ гар€чий бат—÷к, в—÷льний розпис та фотоф—÷льмо-друк. “ак, на  и—„вськ—÷й хустков—÷й фабриц—÷ (художниц€ ћ. √рибанова),  и—„вському шовковому комб—÷нат—÷ (“. ћороз), „еркаському шовковому комб—÷нат—÷ (“. Ѕогол—÷ка, “. —уржиков), „ерн—÷вецьк—÷й фабриц—÷ текстильно-художн—÷х вироб—÷в (“. ѕроданчук), ƒубн—÷вськ—÷й фабриц—÷ художньо—„ галантере—„ (Ќ. ‘ок—÷на) виготовл€ють багатокол—÷рн—÷ розписн—÷ тканини, поштучн—÷ вироби: хустини, скатертини, рушники, ф—÷ранки на в—÷кна, декоративн—÷ панно тощо.

Ќов—÷ напр€ми у мистецтво розпису внос€ть творч—÷ розробки викладач—÷в —÷ студент—÷в кафедри художнього текстилю Ћьв—÷вського —÷нституту прикладного та декоративного мистецтва. Ўд кер—÷вництвом ћ. “окар створен—÷ ц—÷кав—÷ орнаментальн—÷ композиц—÷—„ дл€ розпису тканин —÷нтер'ерного та од€гового призначенн€.

 и—„вськ—÷ художники Ћ. ƒовженко, Ќ. ѕ—÷куш, Ќ. Ћапчик усп—÷шно працюють у техн—÷ках холодний бат—÷к та в—÷льний розпис. ¬они тј‘ автори ориг—÷нальних декоративних панно, тканин дл€ од€гу тощо.

–озписн—÷ тканини укра—„нських художник—÷в користуютьс€ заслуженою попул€рн—÷стю —÷ визнанн€м. ÷е той вид декоративно-прикладного мистецтва, в €кому в повну силу звучать живописн—÷ принципи декоруванн€ тканин р—÷зноман—÷тного призначенн€.

—еред художн—÷х тканин вид—÷л€—‘тьс€ ориг—÷нальне €вище тј‘ полотна, в'€зан—÷ р—÷зними ручними —÷ машинними техн—÷ками. ¬'€занн€ гачком, спиц€ми, вилками тј‘ давн—÷й вид мистецтва. ¬'€зан—÷ полотна дл€ од€гу, скатертини, покривала характеризуютьс€ ориг—÷нальною фактурою, структурною будовою.

¬'€занн€ рукавиць, панч—÷х, шкарпеток поширилос€ наприк—÷нц—÷ XIXтј‘на початку XX ст. Ќародн—÷ в'€зальниц—÷ прид—÷л€ли вин€ткову увагу виготовленню хустин, шалик—÷в, светр—÷в тощо. ƒл€ навчанн€ молод—÷ в окремих м—÷стах, зокрема у Ћьвов—÷ у 20-х роках були створен—÷ школи-майстерн—÷. «окрема, вид—÷л€—‘тьс€ активна творч—÷сть —. √рицай у Ћьвов—÷. ”продовж 30-х рок—÷в вона навчала в'€занню учн—÷в у школах “ерноп—÷льщини. ” 1939 р. вийшла у св—÷т —„—„ прац€ "“рикотажний п—÷дручникї, а 1960 р.тј‘ п—÷дручник "¬'€занн€ї. ” них художниц€ подав технолог—÷ю виготовленн€ в'€заних вироб—÷в, пропону—‘ терм—÷нолог—÷ю техн—÷к в'€занн€. ¬'€зан—÷ модел—÷ од€гу, подан—÷ у п—÷дручниках тј‘ роботи творч—÷, ц—÷кав—÷ за принципами формотворенн€ й орнаментуванн€. ¬ража—‘ тонке, гармон—÷йне з—÷ставленн€ кольор—÷в, в—÷дчутт€ ритму у побудов—÷ в—÷зерунк—÷в. «лагоджен—÷стю орнаментально-колористично—„ гами характеризуютьс€ роботи, позначен—÷ впливом художн—÷х традиц—÷й моделюванн€ од€гу таких район—÷в, €к «ал—÷щики, Ѕу-чач, —окаль,  осмач тощо.

¬ин€тково пл—÷дно —. √рицай працювала у 70тј‘80-х роках. ¬она тј‘ художник —÷ педагог, учасник майже вс—÷х обласних, часто республ—÷канських та м—÷жнародних виставок.

ѕров—÷дн—÷ в'€зальниц—÷ Ћьвова працюють у кооператив—÷ "ƒжерелої. ћетодичн—÷ консультац—÷—„ зд—÷йснювала в—÷дома в'€зальниц€ –∆. ќбух.

ќриг—÷нальн—÷ в'€зан—÷ роботи народного майстра з –—÷вного 3. –оманово—„, зокрема ансамбл—÷ "¬олинськ—÷ зор—÷ї, "Ѕ—÷ле озерої та —÷н.  олективи в'€зальниць Ћуцька, ”жгорода, “ернопол€ творчо працюють над виготовленн€м в'€заних вироб—÷в тј‘ високо€к—÷сних, ц—÷каво орнаментованих.

“радиц—÷йне в'€занн€ тј‘ джерело творчо—„ прац—÷ художник—÷в-трикотажник—÷в. ¬исокомистецьк—÷ трикотажн—÷ полотна, купони, поштучн—÷ вироби виготовл€ють на трикотажному об'—‘днанн—÷ " и€нкаї,  и—„вському виробничому трикотажному об'—‘днанн—÷ —÷м. –. Ћюксембург, ƒонецьк—÷й, Ћуганськ—÷й, ќдеськ—÷й, ћикола—„вськ—÷й трикотажних фабриках, ’арк—÷вськ—÷й, ∆итомирськ—÷й, „ерн—÷вецьк—÷й, Ћьв—÷вськ—÷й, „ервоноградськ—÷й (Ћьв—÷всько—„ област—÷) панч—÷шних фабриках.

Ќауков—÷ проблеми розвитку трикотажу на ”кра—„н—÷ розробл€ють ”кра—„нський науково-досл—÷дний —÷нститут по переробц—÷ штучних —÷ синтетичних волокон у  и—‘в—÷,  и—„вський технолог—÷чний —÷нститут легко—„ промисловост—÷.

Ќов—÷ напр€ми у розвитку трикотажного мистецтва визначав творч—÷сть викладач—÷в та студент—÷в кафедри художнього моделюванн€ Ћьв—÷вського —÷нституту прикладного та декоративного мистецтва. “рикотаж тј‘ перспективний вид декоративно-прикладного мистецтва. ” ньому ви€влен—÷ ориг—÷нальн—÷ художн—÷ особливост—÷ тканин, виготовлених в'€занн€м. ’удожн—÷ засади народного ткацтва, в'€занн€, виб—÷йки, мережанн€ творчо розвивають художники, створюючи тканини, що в—÷дпов—÷дають новим вимогам сьогоденн€.

 илими тј‘ художн—÷ тканини ручного —÷ машинного виготовленн€, призначен—÷ дл€ утеплюванн€, прикрашенн€ житлових, громадських споруд, виконанн€ обр€дових, естетичних функц—÷й. ¬ них знайшли в—÷дображенн€ найкращ—÷ здобутки народних майстр—÷в у галуз—÷ декоративного ткацтва.  илими ”кра—„ни тј‘ ун—÷кальн—÷ твори, художн—‘ надбанн€ народу, в €ких ви€влен—÷ висока культура техн—÷чного виконанн€, орнаментальне, композиц—÷йне, колористичне багатство. ”продовж в—÷к—÷в формувалось —÷ вдосконалювалось килимове мистецтво. …ого кор—÷нн€ с€гав глибоко—„ давнини 3. јрхеолог—÷чн—÷ матер—÷али стверджують, що на територ—÷—„ сучасно—„ ”кра—„ни в побут—÷ вживалис€ узорн—÷ тканини, килими. Ќими зав—÷шували ст—÷ни, покривали скрин—÷, столи, дол—÷вку, платили данину, використовували у св€ткових, урочистих, вес—÷льних —÷ похоронних обр€дах. Ќайдавн—÷ш—÷ письмов—÷ в—÷домост—÷ про килими X ст. зберегли подорожн—÷ записки —÷ноземних мандр—÷вник—÷в, л—÷тописи, давньоруськ—÷ билини, —÷сторичн—÷ п—÷сн—÷, кол€дки тощо. “ак, у Ћаврент—÷ввському л—÷топис—÷ в—÷дзначено, що вбитого ќлега "вмнесома й положима на ковреї (977 р.), на килим клали —÷ кн€з—÷в ¬олодимира (1015 р.), ¬асилька (1097 р.), јндр—÷€ Ѕоголюбського (1175 р.)

” записках арабського мандр—÷вника –∆бн-‘адлана (перша половина X ст.) також йдетьс€ про те, що килимами м—÷iевого виготовленн€ застел€ли лави дл€ померлих. —имвол—÷чно звучить записане у л—÷топис—÷ зверненн€ ¬олодимира ћономаха на з'—„зд—÷ кн€з—÷в 1100 р.: "ƒа —‘си пршел й седити с братьею сво—‘ю на едином ковреї 5.  илимам надавали вин€ткового, значенн€ в проведенн—÷ св€ткових ритуал—÷в. ѕро це св—÷дчать —÷ фольклорн—÷ матер—÷али, зокрема "застел€йте столи та все килимами...ї

–—÷зноман—÷тне застосуванн€ килим—÷в, зростанн€ попиту спри€ло поширенню —„х виготовленн€, ур—÷зноман—÷тненню декоруванн€. ƒосл—÷дники вважають, що килими час—÷в  и—„всько—„ –ус—÷ м—÷iевого виробництва, —„х виготовл€ли килимовою техн—÷кою в кольоров—÷ контрастн—÷ смуги, розм—÷щували орнаментальн—÷ геометричн—÷ мотиви. « XV ст. в в—÷домост—÷ про привозн—÷ килими з—÷ сх—÷дних кра—„н. Ќаприклад, у Ћьвов—÷ 1474 р. сх—÷дн—÷ килими продавалис€ по золотому за л—÷коть 6. ” документах XV ст. (описах панського майна, скаргах, судових актах) дуже часто зустр—÷чаютьс€ записи про м—÷iеве виготовленн€ килим—÷в та про майстр—÷в-килимар—÷в. “ак, у документах волинсько—„ пом—÷щиц—÷ ћар—÷—„ √олштансько—„ згадуютьс€ кв—÷тков—÷ килими на чорному, жовтому —÷ б—÷лому тл—÷, в й в—÷домост—÷ про нев—÷льника-ткача. Ѕ—÷льше письмових документальних матер—÷ал—÷в д—÷йшло до нас —÷з XVII ст.7 ¬ окремих панських ма—‘тках було по дек—÷лька дес€тк—÷в, а то й сотн—÷ килим—÷в (приклад тј‘ описи за 1618 р. коберц—÷в я. ќстрозького в м. ƒубно). ¬елику зб—÷рку килим—÷в,мало Ћьв—÷вське братство та —÷н.  илими виготовл€ли у спец—÷ал—÷зованих майстерн€х, мануфактурах. ” середин—÷ XVII ст. —.  онецьлоль-ський заснував у м. Ѕроди фабрику дл€ виготовленн€ килим—÷в, шовкових тканин, макат—÷в. ” Ћьвов—÷ дорог—÷ килими з металевими, золотими —÷ ср—÷бними нитками виробл€в ћ.  орф—÷нський. Ѕула килимарська фабрика у Ћагодов—÷, —охачев—÷ тощо.

” XVII ст. килимарство поширилос€ на вс—÷х земл€х ”кра—„ни, швидко розвивалос€, удосконалювалос€ у техн—÷чному, художньому в—÷дношенн—÷. ¬оно стало предметом торг—÷вл—÷ на експорт. Ѕагато килим—÷в виробл€ли на —лобожанщин—÷. ” документах заф—÷ксован—÷ р—÷зн—÷ назви килимових вироб—÷в: килим, ковер, коберец, коц. ” старовинних актах, описах церковного майна згадуютьс€ килими —÷з "р—÷зними кв—÷тамиї, "пташкамиї, у р—÷знокольоров—÷ смуги, з вузенькою каймою —÷ под.

ƒосл—÷дники вважають, що укра—„нськ—÷ коци тј‘ це стрижен—÷ килими з довгим одноб—÷чним ворсом. Ќазви "коверї —÷ "коберецьї вживались €к до ворсових, так —÷ безвор-сових тканин. 6 п—÷дстави вважати, що тканинам з назвою "коверї в XVтј‘XVII ст. був притаманний кв—÷тчастий, рослинний орнамент, а "килимамї тј‘ смугастий, геометричний.

 илими ткали переважно з ниток овечо—„ вовни. „асто на основу йшли конопл€н—÷ або лл€н—÷ нитки, туго спр€ден—÷, зсучен—÷, а на п—÷тканн€ тј‘ вовн€н—÷. Ќитки фарбували натуральними барвниками (з м—÷iевих рослин або м—÷нерал—÷в).  упували лише —÷ндиго тј‘ привозну синю фарбу. ¬—÷дом—÷ р—÷зн—÷ рецепти добуванн€ барвник—÷в: коричневий кол—÷р р—÷зних в—÷дт—÷нк—÷в тј‘ з розчин—÷в молодо—„ в—÷льхи; чорний тј‘ з в—÷двару в—÷льхово—„ кори, в €кий додавали зал—÷зного купоросу; жовтий тј‘ з в—÷двару лушпинн€ цибул—÷, гречано—„ полови, гор—÷ха; зелений тј‘ з €г—÷д крушини, споришу; червоний тј‘ з материнки, лист€ дико—„ €блун—÷, червенц—÷в тј‘"маленьких комах, що жили в кор—÷нн—÷ диких рослин тощо.  ожен фарбувальник мав "асн—÷ та—‘мниц—÷ отриманн€ тих чи —÷нших в—÷дт—÷нк—÷в основних кольор—÷в. Ѕарви пофарбованих ниток закр—÷плювали розчинами галуну або квасу. –ослинн—÷ барвники давали надзвичайно живописн—÷ кольоров—÷ акценти.

” церковних описах йдетьс€ про р—÷знокольоров—÷ смугаст—÷, "проткан—÷ кв—÷тамиї килими, "на червоному тл—÷ р—÷знокольоров—÷ смугиї, "смуги, впоперек хрести велик—÷ р—÷зних кольор—÷вї, ворсовий килим "пристриганий кв—÷тамиї, "на жовтому тл—÷ кв—÷ти ки—„всько—„ роботиї. ѕро характер художньо—„ орнаментально-колористично—„ мови килим—÷в XVII ст. св—÷дчить збережений —÷ датований ворсовий килим 1648 р., виготовлений на килимарськ—÷й фабриц—÷ в Ћагодов—÷. Ќа центральн—÷й площин—÷ зображений кошик з фруктами —÷ кв—÷тами; по чотирьох кутах тј‘ кв—÷тков—÷ галузки, спр€мован—÷ до центру кошика; на широк—÷й кайм—÷ виткана хвил€ста г—÷лка, у вгинах €ко—„ кв—÷ти, листочки; переважають брунатн—÷, золотнсто-жовт—÷ тони. ¬ характер—÷ орнаменту пом—÷тн—÷ бароков—÷ впливи, однак дом—÷нують народн—÷ принципи кв—÷ткового орнаменту.

 илими з кв—÷тковим орнаментом набули особливого поширенн€ на —умщин—÷, ѕолтавщин—÷,  и—„вщин—÷, ’ерсонщин—÷, ¬олин—÷ —÷ ѕод—÷ллƒ. ѕочаток розповсюдженн€ кв—÷ткового орнаменту в килимах ”кра—„ни припадав на середину —÷ другу половину XVI ст. ¬—÷н перейшов —÷ на —÷нш—÷ види укра—„нського народного мистецтва: гаптуванн€, мал€рство, м—÷н—÷атюри тощо. Ѕарвистий килимовий кв—÷тковий орнамент викристал—÷зовувавс€ в ч—÷тк—÷ композиц—÷йн—÷ системи у середин—÷ XVII ст. —÷ с€гнув вершин художньо—„ досконалост—÷ у XVIII ст. «авд€ки греб—÷нков—÷й техн—÷ц—÷ на вертикальних —÷ горизонтальних верстатах можна ткати кожен мотив, елемент окремо, в—÷дходити в—÷д симетричност—÷, дов—÷льно передавати форми —÷ р—÷знокол—÷рне зображенн€, посилити загальний вигл€д фантастичного цв—÷т—÷нн€ на переливних тонах чорного, золотистого, блакитного, с—÷рого тла.

ћасово поширилис€ килими з геометричним орнаментом. ќднак, чим дал—÷ в—÷дцентральних у зах—÷дн—÷ райони ”кра—„ни, тим в—÷дчутн—÷ше рослинн—÷ мотиви набувають геометризованих форм, форму—‘тьс€ група килим—÷в з рослинно-геометризованиморнаментом.        —÷

XVIII ст.тј‘ пер—÷од повсюдного виробництва орнаментальних килим—÷в на ”кра—„н—÷, ¬ажливими центрами килимарсько—„ справи були ’арк—÷в,  и—„в, „ерн—÷г—÷в, Ћьв—÷в та —÷н. ¬ин€тково—„ уваги заслуговують численн—÷ панськ—÷ килимарськ—÷ майстерн—÷ —÷ фабрики, де використовували кр—÷пак—÷в („арторийських у  орц—÷, ѕотоцьких на “ульчинщи-н—÷, в ма—‘тках ѕолуботка на „ерн—÷г—÷вщин—÷, у √орохов—÷ на ¬олин—÷, в янушпол—÷ на ѕод—÷лл—÷ тощо). ” др—÷бних м—÷ських, с—÷льських, монастирських килимових майстерн€х працювали рем—÷сники, монахи.  илими потрапили й до сел€нського середовища, ур—÷зноман—÷тнилос€ —„хн—‘ побутове призначенн€ (зав—÷шували ст—÷ни, вкривали столи, скрин—÷, л—÷жка, п—÷длоги, сани —÷ под.), вони стали необх—÷дною частиною в—÷на. ” мистецтв—÷ килимарства визначилис€ дв—÷ тенденц—÷—„: народна, що розвивала художн—÷ традиц—÷—„ минулого, —÷ з ц—÷кавими в—÷дголосками п—÷знього барокко, рококо та класицизму. ÷е пом—÷тно в художньому р—÷шенн—÷ килим—÷в, призначених дл€ панських палац—÷в, тканих на замовленн€ козацьких старшин або на експорт. ” них ч—÷льне м—÷iе належить зображенн€м герб—÷в замовник—÷в, картуш—÷в, кошик—÷в з натурал—÷стичне трактованими кв—÷тами, овочами, плодами, важких г—÷рл€нд, оплетених стр—÷чками, р—÷зними завитками тощо. ѕод—÷бн—÷ килими виробл€ли в майстерн—÷ с. ћихайл—÷вка на —умщин—÷, у двор—÷ полковника ѕолуботка, де жили "послужник  уницький з ж—÷нкою майстри-нею-килимарницею та д—÷вчат коверних п'€тьї. “ут виготовлений знайдений у 20-х роках XX ст. датований килим з гербом ѕолуботка6. ÷€ важлива пам'€тка да—‘ п—÷дстави анал—÷зувати художн—÷ особливост—÷ килим—÷в того часу: матер—÷ал, техн—÷ка, орнамент, колорит.  илим вовн€ний; комб—÷новане тканн€, греб—÷нкова й ворсова техн—÷ка. Ќа с—÷рому тл—÷ зображений рель—‘фно виступаючий герб, головний акцент в орнаментальному килим—÷. ¬—÷н обрамований легкими галузками, попарними розетковими кв—÷тками. ” чотирьох кутах розм—÷щен—÷ складн—÷ кв—÷тков—÷ галузки, спр€мован—÷ до центру. ” верхн—÷й —÷ нижн—÷й частинах килима виткан—÷ доцентрично фантастичн—÷ птахи з розпущеними крилами. ƒр—÷бн—÷ орнаментальн—÷ площини, в—÷льне поле надають килимов—÷ легкост—÷, символ—÷чно—„ образност—÷.

« датованих килим—÷в XVIII ст. ц—÷кав—÷ килими 1734 р. гетьмана ƒанила јпостола; 1760 р. з Ћ—÷вобережно—„, 1787 р.тј‘ з ѕравобережно—„ ”кра—„ни; 1782 р.тј‘ з ћогильного на ¬олин—÷ та —÷н.

ƒл€ характеристики килим—÷в XVIII ст. велике значенн€ мають датован—÷ килими початку XIX ст., бо вени зберегли принципи орнаментац—÷—„ попереднього часу. ÷е, зокрема, килими 1801 р. з с. –ос—÷шки на „еркащин—÷; 1803 —÷ 1806 рр.тј‘ з ѕолтавщини; 1806 р.тј‘ з ¬олин—÷; 1804 р.тј‘ з ∆итомирщини; 1819 р.тј‘ з „ерн—÷г—÷вщини тощо. як датован—÷ килими, так —÷ т—÷, що за сво—„ми ознаками належать до XVIII ст., дають змогу визначити художн—÷ €кост—÷ килимового мистецтва.

ѕереважають килими з рослинним орнаментом, передус—÷м на Ћ—÷вобережн—÷й та ÷ентральн—÷й ”кра—„н—÷. “алант народних майстр—÷в спричинивс€ до створенн€ надзвичайного багатства рослинних килим—÷в з численними локальними р—÷зновидами. Ќевипадково у документальних матер—÷алах цього пер—÷оду часто зустр—÷чаютьс€ назви тј‘ кв—÷тков—÷ килими. Ѕагатство кв—÷ткового орнаменту пол€га—‘ у р—÷зних вар—÷антах зображенн€ кв—÷т—÷в, —„х розм—÷щенн€, доповненн€ —÷ншими елементами: листочками, пуп'€нками, кружальц€ми,,¬лпташкамиї, сво—‘р—÷дно упод—÷бнених до кв—÷т—÷в тощо. ¬ид—÷л€ютьс€ килими, в €ких велик—÷ кв—÷ти виткан—÷ —÷з заокругленими р—÷знокольоровими пелюсточками (у р€довому план—÷). „асто багатопелюстков—÷, невп—÷знанно стил—÷зован—÷ кв—÷ти виткан—÷ в поперечному роар—÷з—÷ з ц—÷кавим кольоровим (позм—÷нно червоним, рожевим, охристим) зображенн€м пелюсточок, пуп'€нк—÷в, сердець —÷ под. «береглис€ так—÷ килими з √а-д€цького, «—÷ньк—÷вського, Ћубенського пов—÷т—÷в. ќкруглен—÷ б—÷льш реал—÷стично виткан—÷ кв—÷ти в килимах ѕир€тинського, ћиргородського пов—÷т—÷в на ѕолтавщин—÷.

‘орми килимових кв—÷т—÷в наст—÷льки узагальнен—÷, що в них майже не прогл€да—‘тьс€ под—÷бн—÷сть до тро€нд, тюльпан—÷в, гвоздик, мак—÷в тощо.  ожна кв—÷точка тчетьс€ окремо, не повторюютьс€ досл—÷вно —„хн—÷ форми. ƒов—÷льне, заокруглене, м'€ке обрамуванн€ надав зображенню кв—÷т—÷в акцент—÷в живост—÷, динам—÷чност—÷. ÷—÷кав—÷ вар—÷анти подач—÷ кв—÷т—÷в у галузках, букетах, деревц€х. –∆нколи кв—÷тков—÷ г—÷лки бувають надто укрупнен—÷, з химерними вигинами, а кв—÷ти великих форм. ” таких килимах кайма часто широка, —÷з зображенн€м по вертикал—÷ в р€д кв—÷ткових деревець. ј з ћиргорода збер—÷гс€ килим з—÷ стил—÷зованим зображенн€м дерева, обаб—÷ч €кого виткан—÷ птахи, лев —÷ €гн€та. «ображенн€ птах—÷в м—÷ж деревами, кв—÷тами часто зустр—÷ча—‘тьс€ в килимах XVIII ст. ќриг—÷нальними кв—÷тковими композиц—÷€ми вир—÷зн€ютьс€ полтавськ—÷ килими. Ќа соковитому св—÷тло-зеленому тл—÷ виткан—÷ по п'€ть кв—÷ткових галузок, €к—÷ н—÷би зростають в—÷д земл—÷ тј‘ нижньо—„ кайми, гнучко, дов—÷льно п—÷дн—÷маютьс€ догори, в —„хн—÷х вгинах —÷ вигинах барвисто цв—÷туть кв—÷точки тј‘ червон—÷, б—÷л—÷, блакитн—÷, рожев—÷, жовт—÷, також пуп'€нки, листочки (охоплюють всю площину безкаймового килима). –∆нколи центральн—÷ стеблини ледь пом—÷тно перериваютьс€ зображенн€ми др—÷бн—÷ших г—÷лок, кв—÷т—÷в. √реб—÷нкова техн—÷ка тканн€ спри€—‘ мерехтлив—÷й передач—÷ зеленого тла, на €кому бу€ють кв—÷туч—÷ галузки-деревц€. “канн€ кв—÷т—÷в поширене —÷ на чорному, с—÷рому, блакитному фон—÷.

“иповим €вищем у килимах ”кра—„ни XVIII ст. в зображенн€ кв—÷ткових деревець, що виростають з основи тј‘ круга, ромба або посаджен—÷ у вазони. „асто вазони конусо- або тюльпанопод—÷бно—„, пр€мокутно—„ форм. “ак—÷ орнаментальн—÷ зм—÷ни б—÷льш ви€влен—÷ в ки—„вських, в—÷нницьких, передус—÷м под—÷льських килимах. “ак, у датованому черкаському килим—÷ 1801 р. на центральному пол—÷ в горизонтальному план—÷ виткан—÷ три деревц€ з великими кв—÷тами, що виростають —÷з вазон—÷в пр€мокутно—„ форми.  илим мав широку кайму з хвил€стою стр—÷чкою, у вгинах €ко—„ багатопелюстков—÷ кв—÷ти. ¬они композиц—÷йно п—÷дтримують монументальне звучанн€ кв—÷т—÷в-деревець центрально—„ площини. ќтже, у XVIII ст. була розроблена ч—÷тка система орнаментац—÷—„ горизонтальних килим—÷в, €к—÷ набули особливого поширенн€ на ѕод—÷лл—÷.

 р—÷м горизонтальних, ткали й вужч—÷ килими, часто без кайми, де строго за вертикаллю розм—÷щен—÷ один над одним три дерева житт€ з кв—÷тами. ¬ основ—÷ деревець тј‘ круг, ромб або зубчастопод—÷бна ф—÷гура, що нагаду—‘ кор—÷нн€, €ке вростав у землю. –ƒ р—÷зн—÷ вар—÷анти тканн€ деревець на килимах. “ло килим—÷в з кв—÷тковим орнаментом переважно €сно-с—÷ре, жовте, €сно-зелене, блакитне (Ћ—÷вобережна ”кра—„на) або чорне, темно-коричневе (ѕравобережна ”кра—„на).  ольоровий фон п—÷дсилю—‘ живописну тональн—÷сть рослинних, кв—÷ткових килим—÷в.

” килимах ”кра—„ни XVIII ст. поширеним був геометричний орнамент. –ахункова техн—÷ка спри€—‘ передач—÷ строго—„ симетричност—÷, ч—÷тко—„ л—÷н—÷йно—„ геометризац—÷—„ орнаментальних структур. Ќайчисленн—÷шу групу утворюють килими з композиц—÷€ми, де поодинок—÷ орнаментальн—÷ мотиви (зубц—÷, клинц—÷, ромби —÷ под.) розташовуютьс€ за схемою пр€мо—„ або косо—„ с—÷тки.  омпозиц—÷—„ смугастого типу виступають у р—÷зних вар—÷антах залежно в—÷д ширини смуг, —„х обрамуванн€, розм—÷щенн€ на пол—÷ килима —÷, головне, заповненн€ мотивами. –∆нод—÷ один мотив, наприклад клинець, заповню—‘ одну смугу, —÷нший, хрестик чи ромб,тј‘ другу. ƒеколи в одн—÷й смуз—÷ позм—÷нно або доцентрично розташовано к—÷лька геометричних мотив—÷в. ¬они чергуютьс€ у смугах не з'—‘днаними р€дами або ж т—÷сно перетинаючись один з одним.

√еометричн—÷ орнаментальн—÷ смуги можуть чергуватис€ одна над одною на де€к—÷й в—÷дстан—÷, залишаючи в—÷льн—÷, неорнаментован—÷ стр—÷чки, кольорове поле вр—÷вноважу—‘ всю композиц—÷ю.

ќкрему групу утворюють килими, поле €ких под—÷лене поперечними гладкотка-ними смугами на р€д пр€мокутних або квадратних площин, що заповнюютьс€ великими поодинокими мотивами —÷ мають в—÷дм—÷нне кольорове тло. ¬исокомистецьким твором з геометричним орнаментом —‘ волинський килим XVIII ст. з поперечно орнаментальними смугами на центральн—÷й площин—÷ —÷ широкою каймою, заповненою р€дом з'—‘днаних м—÷ж собою зубчастих ромб—÷в. ќрнаментальн—÷ смуги центрального пол€ доцентричного розм—÷щенн€ —÷ р—÷зн—÷ за шириною. ѕо центральн—÷й смуз—÷ виткан—÷ в р€д три нез'—‘днаних зубчастих ромби, —„—„ обрамовують смуги з р€дом плет—÷нки, в—÷чка €ко—„ заповнен—÷ пр€мокутними мотивами. ƒал—÷ до бок—÷в —÷дуть позм—÷нно по ш—÷сть смуг з р€дами ромб—÷в, есовидних мотив—÷в, зубц—÷в, тюльпанопод—÷бних елемент—÷в. ’арактерно, що орнаментальн—÷ смуги розд—÷лен—÷ вузькими гладкотканими стр—÷чками. „исленн—÷ вар—÷анти комб—÷нац—÷й гладкотканих —÷ орнаментальних смуг "астив—÷ килимам з геометричним орнаментом вс—÷х рег—÷он—÷в ”кра—„ни.

¬елику групу утворюють килими, геометричн—÷ мотиви в €ких розташован—÷ за схемою пр€мо—„ або косо—„ кл—÷тки, в —„—„ пол€х або на м—÷i€х перетину л—÷н—÷й. ” таких килимах —÷нколи все лоле доповнене однаковими мотивами або ж позм—÷нно повторюютьс€ два-три р—÷зн—÷ мотиви на центральн—÷й площин—÷, а —÷нш—÷ тј‘ на кайм—÷. «бережен—÷ пам'€тки засв—÷дчують багатство геометричного орнаменту в килимах —÷з смугастими, с—÷тчастими, центричними композиц—÷€ми, —„х колористичну гармон—÷йн—÷сть.

” пом—÷щицьких майстерн€х, мануфактурах XVIII ст. виготовл€ли гобеленн—÷ вироби. «береглис€ два гобелени, виготовлен—÷ в мануфактур—÷ на ¬олин—÷. Ѕагатокол—÷рними тонкими вовн€ними, шовковими нитками зображено сюжетн—÷ iени, герби ќл—÷зар—÷в —÷ „етвертинських. «а характером стил—÷зац—÷—„, принципами зображенн€ герб—÷в пом—÷тн—÷ паралел—÷ з килимами XVII ст., тканих в пом—÷щицьких майстерн€х, зокрема килимом з гербом ѕолуботка. —южети передан—÷ на високому профес—÷йному р—÷вн—÷. «бережен—÷ килимов—÷, гобеленн—÷ вироби XVIII ст. належать до ун—÷кальних пам'€ток мистецтва укра—„нського народу.

” XIX ст. виготовленн€ килим—÷в набуло масового поширенн€, —„х ткали м—÷ськ—÷ й с—÷льськ—÷ рем—÷сники у домашн—÷х умовах, орган—÷зованих майстерн€х, на фабриках. —лавилис€ традиц—÷йн—÷ центри килимарства Ћ—÷вобережж€, Ќаддн—÷пр€нщини, —х—÷дного —÷ «ах—÷дного ѕод—÷лл€, ¬олин—÷. ¬се б—÷льше килим—÷в стали виготовл€ти на ѕрикарпатт—÷, Ѕуковин—÷, «акарпатт—÷, п—÷вдн—÷ ”кра—„ни. “ак, у середин—÷ XIX ст. в ’арков—÷ щороку ткали до 25 тис. килим—÷в та —÷нших узорних тканин 9.  илимов—÷ фабрики працювали у селах ћар—÷—„нське Ѕогодух—÷вського пов—÷ту, ћикит—÷вка ќхтирського пов—÷ту, ћогриц€, ёнак—÷вка, ’от—÷нь —умського пов—÷ту та —÷н.

 ористувалис€ попитом ворсов—÷ стрижен—÷ коци {геометричн—÷, геометризовано-рослинн—÷ —÷ тематичн—÷) з  и—„вщини, ѕолтавщини, ’арк—÷вщини. ” 10-х роках XIX ст. в ’арков—÷ щор—÷чно виробл€ли на внутр—÷шн—÷й ринок —÷ на експорт близько 26 тис. коц—÷в. ÷—÷каво, що у зах—÷дних област€х ”кра—„ни ворсових вузликових коц—÷в не ткали (лише у 60-х роках в √лин€нах —÷  осов—÷ виготовл€ли ворсов—÷ тематичн—÷ килими). јле в народ—÷ коцами називали вовн€ну однотонну або картату тканину на зразок л—÷жник—÷в. ¬ин€тково—„ уваги заслуговують бойк—÷вськ—÷ засн—÷вчаст—÷ коци типу —‘вропейських плед—÷в. ¬ них в основ—÷ —÷ поробку б—÷л—÷ чорн—÷ смуги обрамован—÷ вузенькими стр—÷чками.

 р—÷м коц—÷в, народн—÷ майстри ткали безворсов—÷ килимов—÷ вироби. ѕа початку XIX ст. зб—÷льшилас€ к—÷льк—÷сть майстерень —÷ фабрик, передус—÷м на Ћ—÷вобережн—÷й ”кра—„н—÷ (ѕолтавщина).  илими ткали, зокрема, у с—÷льських майстерн€х у √ринському  ременецького пов—÷ту, ƒрабовому,  елеберд—÷ «олотон—÷ського пов—÷ту, –ешетил—÷—„вц—÷, Ќово-с—÷лках ѕолтавського пов—÷ту, —лоб—÷дц—÷ –оменського пов—÷ту та —÷н. Ќа багатьох сукн€них фабриках створювали килимов—÷ цехи, наприклад, на мануфактур—÷ кн€з€ ёсулова в ѕрилуцькому пов—÷т—÷, у м. Ўпол—÷ на „еркащин—÷, у селах —аврань —÷ Ѕайбуз—÷вка на ѕод—÷лл—÷. Ќа п—÷вдн—÷ ”кра—„ни килимарство було поширене в  атеринославськ—÷й, ’ерсонськ—÷й губерн—÷€х, там, де жили молдавани, болгари, греки. ¬ид—÷л€ютьс€ окрем—÷ осередки в ямп—÷льському —÷ Ѕалтовському пов—÷тах, а на “ерноп—÷льщин—÷ тј‘ «бараж, «оложц—÷, ¬—÷кно —÷ “овсте. ” с. √лин€ни на Ћьв—÷вщин—÷ 1894 р. почало виготовл€ти килими орган—÷зоване ткацьке товариство, а в м. јтаки на Ѕуковин—÷ в—÷дкрилас€ килимарська школа. Ќа основ—÷ давн—÷х осередк—÷в 1905 р. створено килимарськ—÷ майстерн—÷ у закарпатських селах √анич—÷ “€ч—÷вського пов—÷ту —÷ јданово –∆ршавського пов—÷ту. ” 1913 р. на виставц—÷ у Ћьвов—÷-експонувались килими, ткан—÷ в майстерн€х  осова, √лин€н, „ортко-ва, “ернопол€, «баража, ∆идачева та —÷н.

«б—÷льшенн€ к—÷лькост—÷ виготовленн€ килим—÷в в орган—÷зованих майстерн€х, фабриках, переважно низьк—÷ художн—÷ смаки замовник—÷в та —÷нш—÷ фактори призводили до зниженн€ мистецько—„ €кост—÷ килим—÷в. ƒо того ж зам—÷сть м—÷цних лл€них, конопл€них ниток на основу килим—÷в стали використовувати м'€кш—÷, крихк—÷ш—÷ бавовн€н—÷ нитки. « друго—„ половини XIX ст. природн—÷ барвники почали зам—÷нювати ан—÷л—÷новими фарбами. Ќа ѕод—÷лл—÷, у зах—÷дних област€х поширилис€ горизонтальн—÷ ткацьк—÷ верстати. –—÷дше виготовл€ли трудом—÷стк—÷ш—÷, ворсов—÷ килими.

Ќаприк—÷нц—÷ XIXтј‘на початку XX ст. на вс—÷й територ—÷—„ ”кра—„ни зд—÷йснювалис€ певн—÷ заходи щодо збереженн€ традиц—÷йного килимарського мистецтва —÷ його дальшого розвитку. ¬ажливу роль в—÷д—÷гравали музе—„, любител—÷-меценати. “ак, ѕолтавське земство спри€ло збуту килимово—„ продукц—÷—„, збирало високохудожн—÷ зразки полтавських килим—÷в, орган—÷зовувало навчальн—÷ майстерн—÷.  и—„вське земство прид—÷л€ло увагу килимарству “аращанського —÷ Ћиповецького пов—÷т—÷в. Ќа “ерноп—÷льщин—÷ 1886 р. у с. ¬—÷кно ¬. ‘едорович орган—÷зував килимарську школу —÷ майстерню. “ут проводились ц—÷кав—÷ спроби в—÷дродити традиц—÷—„ геометрично-рослинного орнаменту, колориту. “кацька килимарська школа орган—÷зована 1894 р. у с. √лин€ни на Ћьв—÷вщин—÷, €ку в 20-х роках реорган—÷зували в килимарську фабрику. ’удожниц€ ќ. ѕрибильська поспри€ла орган—÷зац—÷—„ —÷ навчанню майстр—÷в-килимар—÷в у с. —копц—÷ на  и—„вщин—÷. ” 1905 р. ¬. ’оменко орган—÷зував у с. ќлш—÷вц—÷ ¬асильк—÷вського пов—÷ту навчальну майстерню, де мистецтво килимарства опановували впродовж двох рок—÷в. ÷—÷ та —÷нш—÷ орган—÷зац—÷йн—÷ заходи спр€мован—÷ на розвиток художн—÷х традиц—÷й, дос€гнень килимарського мистецтва ”кра—„ни XVIII ст. «бережен—÷ пам'€тки XIXтј‘початку XX ст. дають змогу глибше усв—÷домити художн—÷ особливост—÷ цього важливого виду народно—„ культури.

” розма—„тт—÷ художньо-техн—÷чних засоб—÷в укра—„нських килим—÷в дом—÷нуючу роль в—÷д—÷грав багатство орнаментац—÷—„. «а зм—÷стом орнаментальних мотив—÷в вид—÷л€ютьс€ килими рослинн—÷ —÷ геометричн—÷. ’арактерно, що поширен—÷ майже на вс—÷й територ—÷—„ ”кра—„ни, кр—÷м зах—÷дних район—÷в, кожна —÷з цих груп килим—÷в переважала за к—÷льк—÷стю виготовленн€ в окремих осередках, була б—÷льш типовим художн—÷м €вищем. “ак, народн—÷ майстри —лобожанщини й ѕравобережж€ ткали рослинн—÷ геометричн—÷ килими. јле перевагу надавали рослинному орнаменту. ¬продовж в—÷к—÷в викристал—÷зувалась високохудожн€ система орнаментуванн€ килим—÷в улюбленими рослинно-кв—÷тковими мотивами. –ослинн—÷ килими були попул€рн—÷ на п—÷вдн—÷ ”кра—„ни —÷ в районах —х—÷дного, менше «ах—÷дного ѕод—÷лл€. √еометризовано-рослинний орнамент притаманний килимам ¬олин—÷. „—÷тко окреслений геометричний орнамент дом—÷ну—‘ в килимах «ах—÷дного ѕод—÷лл€, √аличини, й «акарпатт€.  ожен —÷з килимарських осередк—÷в мав локальн—÷, специф—÷чн—÷ риси, €к—÷ сформувались у давн—÷ часи, дещо зм—÷нились у XIXтј‘на початку XX ст.

” рослинних килимах Ћ—÷вобережж€ характерним стало зменшенн€ центрального пол€ килима за величиною —÷, навпаки, зб—÷льшенн€ за шириною (—÷нколи до 40 см кайми). –ослинн—÷ мотиви центрального пол€ розташован—÷ у ч—÷тк—÷шому, симетричному р€довому або шахматному план—÷. “ло килима ткали одним —÷з кольор—÷в: с—÷рим, темнокоричневим, золотисто-жовтим, св—÷тло-блакитним, чорним, темно-коричневим тощо. Ќа ньому н—÷жними переливами вид—÷л€лис€ кв—÷ти, кв—÷тков—÷ галузки, деревц€, лист€, качечки, пуп'€нки —÷ т. —÷н., виткан—÷ у р—÷знокольоров—÷й гам—÷ тонального —÷ контрастного по—‘днанн€. Ѕарвист—÷ в—÷дт—÷нки кольорових ниток гармон—÷йно узгоджен—÷, створюють враженн€ мерехтливост—÷. Ўирока кайма, обрамовуючи буйне цв—÷т—÷нн€ центральних площин, вносить ч—÷тк—÷сть, певну орган—÷зац—÷йн—÷сть. ” рослинн—÷й орнаментац—÷—„ переважають хвил€ста г—÷рл€нда з кв—÷тами, р€ди нез'вднаних кв—÷т—÷в, р—÷дше геометризо-ваних елемент—÷в, мотив—÷в. «а кольором тла кайма часто св—÷тл—÷ша в—÷д центрального пол€, а —„—„ мотиви виткан—÷ такими кольоровими нитками, €к—÷ використан—÷ дл€ мотив—÷в, що заповнюють весь фон.  омпозиц—÷€ розрахована на те, щоб звеселити кольоров—÷ акценти килима, посилити враженн€ барвистого кв—÷тково-рослинного цв—÷т—÷нн€, фантастичност—÷, краси рукотворного мистецтва.

 илими —÷з «олотон—÷ського,  ременчуцького пов—÷т—÷в характеризуютьс€ стил—÷зовано-геометричним зображенн€м кв—÷т—÷в, рослин. Ќа „ерн—÷г—÷вщин—÷ в—÷дчутне прагненн€ народних майстр—÷в правдив—÷ше, реал—÷стичн—÷ше передати рослинн—÷ мотиви. ” килимах правобережно—„  и—„вщини переважав манера здр—÷бн—÷л—÷шого зображенн€ кв—÷ткових галузок, загостренн€ контур—÷в кв—÷т—÷в, листочк—÷в, пуп'€нк—÷в. ќднак вони часто збираютьс€ у велик—÷ кв—÷тков—÷ галузки-деревц€, дещо густ—÷ше розгалужен—÷ —÷ вит€гнен—÷ по горизонтальна центральному пол—÷ килима часто розм—÷щено т—÷льки дв—÷ таких кв—÷ткових галузки.  айма в таких килимах широка: одно-, дво-, а то й трир€дова з р—÷зними мотивами.

ƒом—÷нуючий кол—÷р основного пол€ тј‘ чорно-коричневий. ѕод—÷бно до ки—„вських виготовл€ли килими з рослинно-стил—÷зованим орнаментом у районах ѕ—÷вденно-—х—÷дно—„ ¬олин—÷. ÷—÷кав—÷ зразки з мотивами "на дубовий листї, "калинаї збереглис€ з ∆итомирського пов—÷ту. ” них сильними декоративними акцентами звучить поле: вишневе, б—÷ле, чорне, а кайма тј‘ три- або п'€тир€дова. ÷—÷ килими зберегли арха—„чн—÷ пласти орнаментально—„ мови. ¬ —„хн—÷х геометризованих формах передан—÷ —÷ зображенн€ дерева житт€, —÷ антропоморфн—÷ мотиви. ” ѕ—÷вн—÷чно-—х—÷дн—÷й ¬олин—÷ в—÷дбувалис€ ц—÷кав—÷ процеси стил—÷зац—÷—„ мотив—÷в, перех—÷д до виготовленн€ килим—÷в з геометричним орнаментом. ” цьому головну роль в—÷д—÷гравали в—÷дом—÷ волинськ—÷ восьмикутн—÷ розетки-з—÷рки, в €к*их кожна пелюсточка виткана —÷ншим кольором —÷ мав зубчасте обрамуванн€, а також мотиви тј‘ ромби, "на козакаї, "на кругиї —÷ под. ¬идал€ютьс€ волинськ—÷ килими з б—÷лим або вишневим тлом, на €кому в р€довому план—÷ виткан—÷ кв—÷ти-розетки (червоними, зеленими, ф—÷олетовими, рожевими нитками). ¬олинськ—÷ рослинно-геомет-ризован—÷ килими тј‘ ориг—÷нальне художн—‘ €вище, €ке розкривав ц—÷кав—÷ питанн€ геомет-ризац—÷—„ рослинних мотив—÷в, аспекти монументальност—÷ звучанн€ окремих геометризованих орнаментальних комплекс—÷в.

¬ажливим осередком укра—„нського килимарства XIXтј‘початку XX ст. було ѕод—÷лл€. “ут розвивалис€ давн—÷ художн—÷ традиц—÷—„ килим—÷в €к з рослинним, так —÷ з геометричним орнаментом. ѕереважали рослинн—÷ килими. √ен—÷альн—÷сть килимарниць ѕод—÷лл€ ви€вилась у незвичайному хист—÷ компонувати р—÷зновидн—÷ мотиви у ч—÷тк—÷ орнаментальн—÷ композиц—÷—„. ’арактерно, що саме на ѕод—÷лл—÷ в килимах багатогранне зображен—÷ композиц—÷—„ смугастого типу. –ƒ р—÷зн—÷ вар—÷анти внутр—÷шньо—„ орнаментально—„ будови смуг та —„хнього розташуванн€ на пол—÷. —тановл€ть —÷нтереси килими, в €ких соковит—÷, барвист—÷ червон—÷, жовт—÷, коричнев—÷ та —÷нш—÷ гладкоткан—÷ п'€тир€дов—÷ смуги посл—÷довно чергуютьс€ з орнаментальними, де виткан—÷ р€ди ромб—÷в, хрест—÷в, розеток, клинц—÷в тощо. ÷е кольорово дзв—÷нк—÷ килими, в них н—÷би перекладеш найр—÷зноман—÷тн—÷ш—÷ в—÷дт—÷нки попул€рних червоного, б—÷лого, вишневого, жовтого, чорного кольор—÷в. “ак—÷ килими переважно безкаймов—÷.

“ипова група смугастих композиц—÷й тј‘ це килими, в €ких чергуютьс€ смуги з витканими в горизонтальному план—÷ мотивами дерева житт€ —÷ смуги з р€дами ромб—÷в. ÷—÷кав—÷ вар—÷анти смугастих композиц—÷й з каймою. Ќа центральних площинах таких килим—÷в вужч—÷ орнаментальн—÷ смуги розд—÷л€ють велик—÷ на три або чотири площини, де розм—÷щен—÷ розетки тј‘ кв—÷ти, ромби. Ќа кайм—÷ часто виткан—÷ ориг—÷нальн—÷ с—÷чен—÷ листочки. ” цих килимах переважають жовто-блакитн—÷, охрист—÷ кольоров—÷ акценти. ¬ершин художньо—„ досконалост—÷ дос€гли под—÷льськ—÷ горизонтальн—÷ килими з деревом житт€ —÷ р€дами вазон—÷в.  ласичн—÷ килими такого типу виготовл€лис€ в ќльгоп—÷льському, Ѕалтському,  рижоп—÷льському пов—÷тах, у м. ямпол—÷, Ѕершад—÷ та —÷н. ÷е велик—÷ за розм—÷рами килими (6тј‘8 м). Ќа центральн—÷й площин—÷ переважно чорного кольору виткан—÷ в р€д п'€ть чи с—÷м вазон—÷в (часто пр€мокутно—„ форми). « них виростають галузки кв—÷ткового характеру або одностовбурн—÷ деревц€.  в—÷ти розм—÷щен—÷ €к на верх—÷вках галузок, дерев, так —÷ при вазонах м—÷ж галузками. „асто м—÷ж вазонами в асиметричному план—÷ розкидан—÷ колоски, кв—÷ти, дати тощо. “ак—÷ килими мають широку кайму з ламаною або хвил€стою л—÷н—÷—‘ю, у вгинах €ко—„ розм—÷щен—÷ окрем—÷ елементи композиц—÷—„ горизонтального пол€ або ж виткан—÷ в р€д птахи, люди, нав—÷ть ц—÷л—÷ жанров—÷ iени. ќрнаментальн—÷ кв—÷тков—÷ мотиви под—÷льських килим—÷в сповнен—÷ глибокого символ—÷чного зм—÷сту. „асто галузки трансформован—÷ у деревц€, що виростають —÷з земл—÷, цв—÷туть на земл—÷ —÷ зростають у п—÷днебесс€. Ќа чорному пол—÷ контрастн—÷ше вид—÷л€—‘тьс€ трьохд—÷льна система зображенн€ вазон—÷в у насичених червоних, б—÷лих, ф—÷олетових, син—÷х кольорах. ¬еличаво звучить типовий горизонтальний под—÷льський килим, датований 1872 р. Ќа чорному пол—÷ виткан—÷ п'€ть вазон—÷в. « них виростають по п'€тьтј‘в—÷с—÷м галузок з фантастичними кв—÷тами, пшеничними колосками. ” кожному вазон—÷ —÷нш—÷ кв—÷ти: в одних тюльпанопод—÷бн—÷, у других тј‘ —÷з заокругленими пелюстками, у трет—÷х тј‘ з ланцетопод—÷бними. –ƒ розб—÷жност—÷ у зображенн—÷ колоск—÷в. ¬они св—÷тло-жовт—÷ —÷ розташован—÷ так, щоб п—÷дпор€дкуватись до основного тј‘ передач—÷ цв—÷т—÷нн€ кв—÷т—÷в р—÷зними в—÷дт—÷нками червоного, синього, б—÷лого, ф—÷олетового та —÷нших кольор—÷в. Ќа кайм—÷ тј‘ р€д великих, густо розташованих червоних п'€типелюсткових кв—÷т—÷в з зеленими листочками.  айма тј‘ сильний акорд барвисто—„, соковито—„ гами килима тј‘ надав йому загального вигл€ду килима-кв—÷тки.

” районах «ах—÷дного ѕод—÷лл€ образно вид—÷л€ютьс€ рослинн—÷ килими («бараж-чина). ” них кв—÷туч—÷ дерева, вазони з кв—÷тами, струнк—÷ галузки у горщиках, розм—÷щен—÷ по три в р€д по горизонтал—÷ —÷ вертикал—÷. ѕоле тј‘ суц—÷льне, однотонне (червоний, малиновий, вишневий кольори).  айма переважно в—÷дд—÷лена в—÷д центру вузькою стр—÷чкою —÷ на н—÷й —‘ пр€ма, хвил€ста або ламана кв—÷ткова галузка. “ипове розташуванн€ рослинних мотив—÷в за вертикальною схемою. ” таких килимах композиц—÷€ зор—÷—‘нтована за поздовжньою в—÷ссю. ¬ р€д по вертикал—÷ одне над одним виткан—÷ кв—÷тков—÷ деревц€ у глечиках. ќбаб—÷ч —„х симетрично розм—÷щен—÷ видовжен—÷ хвил€ст—÷ галузки з густими листочками, кв—÷точками. «устр—÷чаютьс€ р—÷зн—÷ вар—÷анти розташуванн€ кв—÷ткових галузок р€дами по вертикал—÷. –—÷зновидн—÷сть кв—÷ткових килим—÷в створюють р—÷зн—÷ вар—÷анти доцентричних композиц—÷й. ” них кв—÷тков—÷ галузки, часто стил—÷зован—÷ грона винограду, розм—÷щен—÷ р€дами —÷ сво—„ми верх—÷вками спр€мован—÷ з верхньо—„ —÷ нижньо—„ сторони килима до центру. Ќаприк—÷нц—÷ XIXтј‘на початку XX ст. поширилис€ килими з одним або двома кв—÷тковими в—÷ночками на центральн—÷й площин—÷. ’арактерними дл€ «баражчини —‘ килими з великими р—÷знокольоровими тро€ндами. “ло килим—÷в з доцентричним кв—÷тково-рослинним орнаментом бував синього, вишневого, чорного кольор—÷в, —„хн—‘ функц—÷ональне призначенн€ тј‘ застеленн€ стол—÷в, диван—÷в тощо. ¬исоким профес—÷йним р—÷внем в—÷дзначаютьс€ килими, в €ких гармон—÷йно по—‘днан—÷ рослинн—÷ —÷ геометричн—÷ мотиви, р—÷зн—÷ вар—÷анти шахового —÷ р€дового розташуванн€ таких мотив—÷в, €к "€блукаї, "дубов—÷ листочкиї, "в—÷конц€ї —÷ т. —÷н. Ќародн—÷ майстри ѕод—÷лл€ розробили високохудожн—÷ композиц—÷—„ килим—÷в з геометричним, геометризова-но-рослинним орнаментом.

ќриг—÷нальн—÷ осередки килимового мистецтва тј‘ под—÷льськ—÷ центри “оки, “овсте, ¬—÷кно та —÷н. ¬еликою попул€рн—÷стю користувалис€ килими, виткан—÷ у майстерн—÷ ‘едоровича у ¬—÷кн—÷. “ут розробл€ли р—÷зн—÷ вар—÷анти композиц—÷й з вазонами, деревц€ми, заокругленими плодами, под—÷бними до €блук, ромбами з гачками —÷ т. —÷н. ƒещо зм—÷нювали поле: кр—÷м чорногої вишневого, виготовл€ли килими з с—÷руватим, коричневим, син—÷м, б—÷л€вим та —÷ншим тлом.

„исленн—÷ збережен—÷ зразки килим—÷в з ус—÷х район—÷в ѕод—÷лл€ дають змогу усв—÷домити дос€гненн€ народних майстр—÷в у розвитку килимового мистецтва, просл—÷дкувати еволюц—÷ю орнаментальних схем, з'€сувати питанн€ вза—‘мозв'€зк—÷в —÷ вза—‘мовплив—÷в з килимовим мистецтвом сус—÷дн—÷х район—÷в, зокрема Ѕуковини, ћолдав—÷—„.

„—÷тк—÷стю орнаментально-композиц—÷йно—„ побудови характеризуютьс€ килими Ѕуковини. ¬они в—÷дм—÷нн—÷ в—÷д килим—÷в —÷нших район—÷в. “ут поширене було виготовленн€ невеликих за розм—÷рами наст—÷нних килим—÷в, оббиванц—÷в, так званих скорц—÷в. ” них переважно суц—÷льне чорне поле, на €кому виткан—÷ багатокол—÷рн—÷ зелен—÷, рожев—÷, б—÷л—÷ вазони, г—÷льц€, дерева житт€, —„м п—÷дпор€дкован—÷ менш—÷ геометричн—÷ мотиви, качечки —÷ т. —÷н.  омпозиц—÷йна будова буковинських килимових вироб—÷в з рослинним орнаментом близька до под—÷льських, але за кольором вона контрастн—÷ша, нав—÷ть перенасичена.

Ќа Ѕуковин—÷ були попул€рними килими з геометричним орнаментом. ѕр€мокутн—÷, ромбов—÷ мотиви, клинц—÷, зубц—÷, круги тощо у сон€чн—÷й, барвист—÷й гам—÷ розташован—÷ у ч—÷тких композиц—÷йних схемах. ÷—÷кав—÷ килими —÷з смугастим типом композиц—÷—„. ќкрему групу утворюють наст—÷нн—÷ килими-коверц—÷, поле €ких под—÷лене вузькими стр—÷чками на пр€мокутн—÷ або квадратн—÷ д—÷л€нки, котр—÷ р—÷зн€тьс€ —÷ полем —÷ мотивами.  оверц—÷ видовжено—„ форми ткали в  ельменецькому район—÷. ¬ них ритм—÷чно чергуютьс€ велик—÷ (на всю ширину килима) мотиви —÷ др—÷бн—÷, розм—÷щен—÷ р€дами. Ќайулюблен—÷ш—÷ мотиви орнаменту: зубчаст—÷ ромби —÷ восьмикутн—÷ розетки, —„х площини й обрамуванн€ густо заповнен—÷ зубчастими багатокол—÷рними стр—÷чками.

¬исоким художньо-техн—÷чним р—÷внем виконанн€ вид—÷л€ютьс€ буковинськ—÷ килими, в €ких орнамент розм—÷щений за схемою косо—„ с—÷тки. ” в—÷конц€х с—÷тки тј‘ хрести, ромби або розети (зв—÷дси —÷ назви килим—÷в "хрещатийї, "з—÷ркатийї, "на в—÷чкаї). ” таких килимах гармон—÷йно по—‘днан—÷ чорн—÷, червон—÷, оранжев—÷, б—÷л—÷, жовт—÷ кольори.

„исленну групу утворюють килими, в €ких орнаментальн—÷ смуги побудован—÷ за схемою закритого р€ду. ¬ них вс€ площина д—÷литьс€ на непарну к—÷льк—÷сть смуг (тритј‘п'€ть —÷ б—÷льше). —ередн€ частина килима тј‘ найширша смуга тј‘ р—÷знитьс€ в—÷д б—÷чних, обрамовуючих крупн—÷шим орнаментом —÷ кольором. ¬ —„—„ центр—÷ витканий один мотив (ромб чи розетка) або два, по—‘днан—÷ м—÷ж собою. « двох бок—÷в основного мотиву розм—÷щуютьс€ у зустр—÷чному або протилежному план—÷ менш—÷ —÷ часто зубц—÷ його завершують. “ака смуга тј‘ основний акцент, обаб—÷ч €кого по горизонтал—÷ будуютьс€ вужч—÷ орнаментальн—÷ смуги, йому п—÷дпор€дкован—÷, розд—÷лен—÷ гладкотканими стр—÷чками.  ольорова гама барвиста, соковита, сон€чна. “ака система побудови орнаменту —÷ кольорового вир—÷шенн€ характерна дл€ геометричних килим—÷в з –∆вано-‘ранк—÷всько—„ област—÷, окремих район—÷в  арпат —÷ «акарпатт€.  илими з багатокол—÷рними смугами такого типу в—÷дом—÷ п—÷д назвами "гуцулї, "кучер—÷ї, "граничнийї, "скрилкаї —÷ т. —÷н. ѕод—÷бн—÷ килими з дом—÷нуючими мотивами (¬лкучер€миї, ромбами, зубц€ми, клинц€ми) побутували наприк—÷нц—÷ XIXтј‘на початку XX ст. на територ—÷—„ Ћьв—÷всько—„, “ерноп—÷льсько—„, «акарпатсько—„ областей. ќриг—÷нальне локальне €вище тј‘ геометричний орнамент у килимах, що ткались у с. √лин€ни на Ћьв—÷вщин—÷. “ут сформувались два основних типи композиц—÷й смугастих пол—÷хромних килим—÷в. ¬ одних орнаментальн—÷ смуги з р€дами ромб—÷в —÷з сх—÷дчастими —÷ зубчастими контурами, розташован—÷ по горизонтал—÷; в —÷нших тј‘ ламан—÷ смуги вит€гнен—÷ на вс—÷й площин—÷ килима по вертикал—÷. ¬они густо розм—÷щен—÷ —÷ переливаютьс€ в—÷дт—÷нками теплих тон—÷в золотисто-кремових, оранжевих, €сно-брунатних, —„м п—÷дпор€дкован—÷ жовт—÷, зелен—÷, б—÷л—÷ нитки. ¬се продумано так, щоб в—÷д св—÷тлого центру, €к в—÷д сонц€, райдужно переливались промен—÷, розходились до кра—„в. “акий тип килима отримав назву "сонцеї. ” межах названих компози-ц—÷йних схем побудови геометричних килим—÷в —÷снують численн—÷ вар—÷анти доповнень, в—÷дхилень.

«акарпатськ—÷ килими засв—÷дчують давн—÷ традиц—÷—„ килимарства, зокрема, у таких осередках, €к √анич—÷, јрданове, ¬елике ѕоле –∆ршавського району *¬∞. ” геометричних килимах ромбовидн—÷ ф—÷гури, трикутники, гачки тощо часто вит€гнен—÷, загострен—÷, розташован—÷ у систем—÷ смугастого р€дового повторенн€. ÷—÷кав—÷ композиц—÷—„ закарпатських килим—÷в, де геометричн—÷ мотиви скомпонован—÷ з рослинними, передус—÷м кв—÷тковими. Ќа чорному пол—÷ контрастно виступають рожевий, €сно-вишневий, €скраво-зелений кольори.

ќкрему групу утворюють поширен—÷ в карпатському рег—÷он—÷ килими з орнаментальними смугами, розм—÷щеними €к вертикально, так —÷ горизонтально. ќрнаментальн—÷ мотиви часто групуютьс€ у зубчаст—÷ або хвил€ст—÷ смуги. ѕри симетричному зустр—÷чному розташуванн—÷ вони формують ромбов—÷ розводи, складн—÷ геометричн—÷ ф—÷гури. ќрнамент таких композиц—÷й поширений у л—÷жниках, джергах, покр—÷вц€х ". –—÷зними вар—÷антами орнаментуванн€ характеризуютьс€ л—÷жники √уцульщини, джерги «акарпатт€, покр—÷вц—÷ Ѕойк—÷вщини. ¬они в кольоровому р—÷шенн—÷ зазнали посл—÷довно—„ еволюц—÷—„ в—÷д чорно-б—÷лих, с—÷руватих, коричневих в—÷дт—÷нк—÷в до пол—÷хром—÷—„ з €скравими червоними, зеленими, рожевими акцентами. Ѕойк—÷вськ—÷ покр—÷вц—÷ вид—÷л€ютьс€ чорно-б—÷лими поперечними смугами, а гуцульськ—÷ тј‘ €скравими червоними, б—÷лими, зеленими ромбами, зубц€ми.

ѕрис—÷дки, невеличк—÷ л—÷жников—÷ килимки, €кими накривали коней п—÷д с—÷дла-тарниц—÷, гуцули ткали в поперечн—÷ чорно-б—÷л—÷ смуги, под—÷бно до бойк—÷вських покр—÷вц—÷в. –—÷зниц€ пол€га—‘ в тому, що гуцульськ—÷ л—÷жники мають довгий двосторонн—÷й ворс, а бойк—÷вськ—÷ тј‘ безворсов—÷, густо ткан—÷ з грубо напр€дених вовн€них ниток.

“канн€ килимових —÷ л—÷жникових вироб—÷в  арпатського рег—÷ону рахунковою техн—÷кою на горизонтальних верстатах познача—‘тьс€ на симетричност—÷ орнаментально-композиц—÷йно—„ будови килим—÷в (ч—÷тк—÷сть, геометричн—÷сть л—÷н—÷й), а тканн€ греб—÷нковою техн—÷кою да—‘ змогу заокруглювати контури мотив—÷в, дов—÷льно —„х розм—÷щувати по всьому пол—÷ килима. ” перших переважають геометричн—÷ засади творенн€ художньо—„ образност—÷, у других тј‘ живописно-мальовнич—÷. ÷е важлив—÷ фактори килимарського мистецтва.

Ќародн—÷ майстри розробили численн—÷ вар—÷анти виготовленн€ килим—÷в тј‘ високохудожн—÷х твор—÷в, в €ких в—÷дбилас€ висока культура техн—÷чного, орнаментально-композиц—÷йного, колористичного вир—÷шенн€.  илими ”кра—„ни XIXтј‘початку XX ст.тј‘ €скрава стор—÷нка народно—„ культури.

Ѕагатющ—÷ художн—÷ традиц—÷—„ килимового мистецтва попередн—÷х стол—÷ть тј‘ це житт—‘дайне джерело його дальшого розвитку. ¬иготовленн€ килим—÷в все б—÷льше зосереджувалось у с—÷льських осередках. ѕоширенн€ тканин в—÷тчизн€ного —÷ заруб—÷жного промислового виробництва зменшило к—÷льк—÷сть килим—÷в ручного тканн€. ѕерша св—÷това в—÷йна призвела до занепаду промисл—÷в, зокрема килимарських. Ќе вистачало сировини, барвник—÷в, обладнанн€.

” 20-х роках виробництво килим—÷в поступово в—÷дновилос€ у традиц—÷йних центрах на ѕолтавщин—÷,  и—„вщин—÷, ѕод—÷лл—÷. —початку були створен—÷ художн—÷ майстерн—÷, художньо-—÷нструкторськ—÷ школи, д« готувалис€ кадри дл€ килимових промисл—÷в, виготовл€лись килими на основ—÷ давн—÷х традиц—÷йних зразк—÷в та розробл€лис€ нов—÷ орнаментальн—÷ килимов—÷ композиц—÷—„.  илимов—÷ арт—÷л—÷ й майстерн—÷ розпочали роботу в –ешетил—÷вц—÷, Ќових —анжарах, ¬еликих Ѕудинц€х, ќп—÷шн—÷ на ѕолтавщин—÷, ƒ—÷гт€-р€х на „ерн—÷г—÷вщин—÷, у  лемб—÷вц—÷ на ѕод—÷лл—÷. ¬ кооперативно-промислових арт—÷л€х у цей пер—÷од працювали в—÷дом—÷ народн—÷ майстри, художники-профес—÷онали,'—÷нструктори, технологи. ќсновною формою виробництва було надомництво. ¬ окремих селах, де майстрин—÷ ткали килими на замовленн€ арт—÷лей, —÷снували роздавальн—÷ пункти, €к—÷ забезпечували ткаль матер—÷алами, приймали в—÷д них готов—÷ вироби, надавали консультац—÷—„ тощо. ¬исока мистецька €к—÷сть, добротн—÷сть техн—÷чного виконанн€, €к—÷сть сировини спричинились до попул€рност—÷ тод—÷шн—÷х килим—÷в не т—÷льки в наш—÷й кра—„н—÷, а й поза —„—„ межами. «начну к—÷льк—÷сть килимових вироб—÷в експортували до јмерики, Ќ—÷меччини, „ехословаччини та —÷н. ÷—÷ килими, переважно рослинного орнаменту, створен—÷ на основ—÷ глибокого осмисленн€ композиц—÷йних принцип—÷в, орнаментальних форм —÷ колористичних особливостей, характерних дл€ окремих осередк—÷в ѕолтавщини,  и—„вщини, ѕод—÷лл€.

” 30-х роках килимарство €к вид народного мистецтва пос—÷ло одне з ч—÷льних м—÷iь. ” 1936 р. в—÷дбулис€ виставки укра—„нських килим—÷в у  и—‘в—÷, ћоскв—÷, Ћен—÷нград—÷. Ќайб—÷льшим усп—÷хом користувались килими з ц—÷кавими, неповторними композиц—÷€ми ѕ. "асенко з  и—‘ва; –∆1.  ис—÷ль, ќ. Ѕалун з ƒ—÷гт€р—÷в, ћ. ўур, ѕ. –∆ванець —÷з с. —копц—÷, “.  ононенко з с. ƒиканьки та —÷н.12 Ќайхарактерн—÷ша ознака кв—÷ткових килим—÷в 30-х рок—÷в тј‘ композиц—÷йна будова (центральне поле тј‘ с—÷ре, жовтаве, чорне, коричневе —÷ широка кайма —÷ншого кольору). ќкрему групу утворюють килими, в €ких кайма —÷ центральне поле мають сп—÷льне тло, а розд—÷л€ютьс€ вузькою стр—÷чкою або в—÷льним, не орнаментованим тлом. ÷ентральне поле заповнене пр€мими горизонтальними —÷ вертикальними р€дами або в с—÷тчастому чи шаховому план—÷ стил—÷зованими рослинними мотивами, "птахамиї, "качечкамиї. ѕереважно за цими схемами килимарниц—÷, художниц—÷ розробл€ли безл—÷ч вар—÷ант—÷в 'рослинних композиц—÷й.

” 40тј‘50-х роках в—÷дновилось виготовленн€ килим—÷в у р€д—÷ арт—÷лей зах—÷дних областей ”кра—„ни, зокрема, в  осов—÷ (–∆вано-‘ранк—÷вська область), √лин€нах (Ћьв—÷вська область), √анич—÷ («акарпатська область), јтаки („ерн—÷вецька область).  р—÷м цього, орган—÷зовано р€д нових килимарських осередк—÷в у „ерн—÷вц€х, —адгор—÷,  —÷цман—÷ „ерн—÷вецько—„ област—÷, в с. –∆ршава на «акарпатт—÷, а також в  утах,  оломи—„, «аболотов—÷, яблунов—÷ –∆вано-‘ранк—÷всько—„ област—÷. «б—÷льшенню к—÷лькост—÷ килимових вироб—÷в спри€ло €к розширенн€ мереж—÷ п—÷дпри—‘мств, так —÷ проведенн€ —„хнього техн—÷чного переобладнанн€, зокрема зам—÷ни ручно—„ трудом—÷стко—„ прац—÷ механ—÷зованою.

” 1961 р. в Ѕ—÷л—÷й ÷еркв—÷ споруджено фабрику, де килимову пр€жу фарбували в р—÷зн—÷ кольори, в—÷дт—÷нки. јле зам—÷на рослинних, природних барвник—÷в х—÷м—÷чними негативно позначилас€ на €кост—÷ килим—÷в.

ѕоступово зм—÷цнювалас€ матер—÷ально-техн—÷чна база п—÷дпри—‘мств, удосконалювалас€ —„хн€ структура.  илимарськ—÷ арт—÷л—÷ були реорган—÷зован—÷ у фабрики —÷ велик—÷ художньо-промислов—÷ об'—‘днанн€. ќсновн—÷ з них тј‘ це –ешетил—÷вська фабрика художн—÷х вироб—÷в —÷м.  . ÷етк—÷н (ѕолтавська область), ƒ—÷гт€р—÷вська фабрика художн—÷х вироб—÷в —÷м. 8 Ѕерезн€ („ерн—÷г—÷вська область),  оо—÷вське виробничо-художн—‘ об'—‘днанн€ "√уцульщинаї,  ос—÷вський художньо-виробничий комб—÷нат ’удожнього фонду ”кра—„ни,  оломийська фабрика художн—÷х вироб—÷в (–∆вано-‘ранк—÷вська область); √лин€нська фабрика художн—÷х вироб—÷в "ѕеремогаї (Ћьв—÷вська область), ’отинська фабрика художн—÷х вироб—÷в —„м. Ќ.  .  рупсько—„ („ерн—÷вецька область) та —÷н. ќсновне виробництво килим—÷в зосереджене у давн—÷х центрах народного килимового мистецтва вс—÷х областей республ—÷ки.

ѕров—÷дний центр художнього килимарства ”кра—„ни тј‘ –ешетил—÷вська фабрика художн—÷х вироб—÷в —÷м.  . ÷етк—÷н. “ут виготовл€ють орнаментальн—÷ кв—÷тков—÷ —÷ сюжетно-тематичн—÷ килими, шпалери, що здобули всенародне визнанн€ —÷ славу. ” розробку новаторських напр€м—÷в розвитку художн—÷х традиц—÷й полтавських килим—÷в вагомий внесок зробили заслужен—÷ майстри народно—„ творчост—÷ ”кра—„ни Ќ. Ѕабенко, художники √. ћиндричан, ќ. ћашкевич, ѕ.  оротич, майстри ќ. ¬асиленко, Ћ. ÷иганська,  . Ћюта, √. Ѕондарець, ћ. ћихайло та —÷н. ѕров—÷дн—÷ ткал—÷ фабрики виконують шпалери за еск—÷зами художник—÷в  и—‘ва, ћоскви, Ћен—÷нграда тощо.

Ќа ќп—÷шн€нськ—÷й фабриц—÷ художн—÷х вироб—÷в над традиц—÷йними композиц—÷€ми ц—÷каво працював художник √. √ринь.

¬ид—÷л€ютьс€ кв—÷тков—÷ килими ще одного важливого осередку ƒ—÷гт€р—÷всько—„ фабрики художн—÷х вироб—÷в —÷м. 8 Ѕерезн€. ѕор—÷вн€но з решетил—÷вськими у д—÷гт€р—÷в-ських килимах кв—÷тков—÷ мотиви зображен—÷ узагальнен—÷ше, контрастн—÷ше вид—÷л€ютьс€ на чорному, темно-синьому, бордовому або вишневому пол—÷. –озроблено багато вар—÷ант—÷в композиц—÷й з р—÷зним розташуванн€м кв—÷ткових галузок на центральному пол—÷ —÷ кайм—÷ (в р€д, дов—÷льно або в шаховому план—÷).  в—÷тков—÷ килими –ешетил—÷вського —÷ ƒ—÷гт€р—÷вського осередк—÷в тј‘ важливе €вище укра—„нського народного декоративного мистецтва.

√еометрична орнаментац—÷€ характерна дл€ килим—÷в, що виготовл€ють у Ћьв—÷вськ—÷й, –∆вано-‘ранк—÷вськ—÷й област€х. ѕри численних композиц—÷йних р—÷зновидах вид—÷л€ютьс€ дв—÷ найтипов—÷ш—÷ схеми геометричних мотив—÷в: у ритм—÷чно зм—÷нних смугах, розд—÷лених гладкотканими вузькими стр—÷чками, —÷ на суц—÷льному тл—÷ тј‘ у р€довому або с—÷тчастому план—÷. ќсобливо поширилис€ килими "гуцулї, "сонцеї, €к—÷ ткали у 50тј‘60-х роках в  осов—÷ —÷ √лин€нах 13. ƒл€ перших характерна основна риса тј‘ под—÷л пол€ на тритј‘п'€тьтј‘с—÷м поперечних смуг, геометричн—÷ мотиви, кол—÷р €ких повторю—‘тьс€ у задуманому ритм—÷.

¬ килимах "сонцеї використана вертикальна система зустр—÷чних —÷ з'—‘днаних м—÷ж собою зубчастих ромбовидних ф—÷гур з тональним переходом в—÷д св—÷тлих золотавих до темн—÷ших в—÷дт—÷нк—÷в при вертикальних кра€х.

” 70тј‘80-х роках високохудожн—÷ зразки килим—÷в з поперечно-смугастим розташуванн€м ромб—÷в, розеток розробив художник ¬.  арась и.

¬агомий внесок у розвиток нових геометричних в—÷зерунк—÷в гуцульських килим—÷в у насиченому жовтаво-гар€чому звучанн—÷ —÷ з р—÷зними вар—÷антами контрасту (чорно-б—÷л—÷ акценти) зробили —. ѕовщук, –∆. Ѕович, ћ. √анущак, –∆. √ушко, ћ. Ѕалагурак, ћ. ƒзюбей та —÷н.

“ворча група виробничо-художнього об'—‘днанн€ "√уцульщинаї п—÷д кер—÷вництвом художниц—÷ ќ. ¬асилович (ћ. ƒзюбей, √. √улей, ћ. Ѕо—‘чко, Ћ. ‘ерман-Ѕерезовська, ћ. Ѕалагурак) нагороджена орденом за нов—÷ творч—÷ розробки орнаментальних композиц—÷й.

”н—÷кальн—÷ килими за кольором —÷ орнаментац—÷—‘ю виготовл€ють пров—÷дн—÷ майстри  ос—÷вського художньо-виробничого комб—÷нату ’удфонду ”кра—„ни …. ƒжурангок, ќ. „ерв—÷нко, ≈. ћайданюк, X. √авриш, ѕ. ѕавлюк, ѕ. Ѕондаренко. Ќайб—÷льшою попул€рн—÷стю користуютьс€ килими "„орнобривц—÷ї. ¬ них дом—÷нуюч—÷ мотиви (ромби, трикутники) розм—÷щен—÷ позм—÷нне у ширших —÷ вужчих поперечних смугах. ќсобливо—„ привабливост—÷ —„м надають переливи теплих барв тј‘ оранжевих, жовтих, теракотових, коричневих, б—÷лих —÷ с—÷рих.

¬исокохудожн—÷ композиц—÷—„ килим—÷в розробили художники  оломийсько—„ фабрики художн—÷х вироб—÷в –∆. √улик та ќ. Ћор—÷на. ¬они зосередили сво—„ пошуки на компонуванн—÷ мотив—÷в на сп—÷льному пол—÷ килима —÷ трид—÷льному розм—÷щенн—÷ основних орнаментальних площин з р—÷зним тлом. Ќа цьому п—÷дпри—‘мств—÷ нитки фарбують у задуман—÷ за композиц—÷—‘ю, вдало п—÷д—÷бран—÷ тепл—÷ коричнев—÷, охристо-золотав—÷, зелен—÷, теракотов—÷, с—÷р—÷ та б—÷л—÷ тони. ¬они гармон—÷йно узгоджен—÷, образно вид—÷л€ють основн—÷ —÷ доповнююч—÷ орнаментальн—÷ мотиви.

ќриг—÷нальн—÷ килими, дор—÷жки з геометричним —÷ стил—÷зовано-рослинним орнаментом виготовл€ють на “€ч—÷вськ—÷й, –ах—÷вськ—÷й фабриках художн—÷х вироб—÷в, а також у с. Ќовоселиц€ “€ч—÷вського району. —во—‘р—÷дну килимарську школу «акарпатт€ створив сво—‘ю активною творчою д—÷€льн—÷стю заслужений майстер народно—„ творчост—÷ √. ¬—÷зичканич —÷з с. √анич—÷ (килимки, дор—÷жки, накидки тощо). ” 1967 р. йому присво—‘не почесне званн€ заслуженого майстра народно—„ творчост—÷ ”кра—„ни.

’арактерно, що у 70тј‘80-х роках килимарство у домашн—÷х умовах (дл€ "асних потреб —÷ на замовленн€) бурхливо розвивалос€ на територ—÷—„ ”кра—„нських  арпат. ќсобливо попул€рним —÷ перспективним стало виробництво л—÷жник—÷в. Ќайпоширен—÷ш—÷ в—÷зерунки: "в—÷чкат—÷ї, "крив—÷ї, "дубового лист€ї, "п—÷дк—÷вков—÷ї, "шахов—÷ї, "кн—÷гиньков—÷ї та —÷н. ÷—÷ народн—÷ назви залежать в—÷д дом—÷нуючих мотив—÷в тј‘ в—÷чок, зубц—÷в, "кривульї тощо. “чуть л—÷жники чорно-б—÷л—÷ —÷ €скрав—÷, багатокол—÷рн—÷. ¬ останн—‘ дес€тир—÷чч€ визначилас€ тенденц—÷€ збереженн€ великого в—÷льного пол€, на €кому р—÷дко, в р€довому —÷ шаховому план—÷ розташован—÷ мотиви, обрамован—÷ каймою. «разково показова творч—÷сть в—÷домого художника ћ. Ѕ—÷ласа у виробленн—÷ нових напр€м—÷в розвитку л—÷жникарства. ¬—÷н перший зум—÷в над—÷лити м'€к—÷, пухнаст—÷ вироби живописно-образними художн—÷ми акцентами. …ого композиц—÷—„ "¬атраї, "÷аринкаї стали зразком дл€ пошук—÷в народним ткал€м, що працюють —÷ вдома, —÷ в систем—÷ п—÷дпри—‘мства народних художн—÷х промисл—÷в.

ќриг—÷нальн—÷ композиц—÷—„ л—÷жник—÷в монументального характеру розробили художники Ћ. ∆оголь (м.  и—„в), ќ. —атурська, Ќ. ƒзюбей, –∆. „умак (м. Ћьв—÷в), майстри √. ¬—÷нтон€к (м.  оломи€), √. ¬—÷зичканич (с. √анич—÷ “€ч—÷вського району).

Ћ—÷жникарство  арпатського рег—÷ону ма—‘ сво—„ локальн—÷ в—÷дм—÷нност—÷. ¬ин€тково—„ уваги заслуговують гуцульськ—÷ л—÷жники, —„х тчуть на  ос—÷вському художньо-виробничому комб—÷нат—÷ (пров—÷дн—÷ творч—÷ майстри ѕ. Ўкр—÷бл€к-’—÷м'€к, ј.  опанюк), у радгосп—÷ "Ѕрустур—÷вськийї (√. “ипоф—÷йчук, √. Ѕаборак), на ѕутил—÷вськ—÷й м—÷жколгоспн—÷й фабриц—÷ по переробц—÷ вовни (ѕ. “ом'€к, √. «ахарюк, √. ƒовбуш, Ћ. —кидак, √. “имош) та —÷н. “чуть л—÷жники в окремих селах, прис—÷лках.

¬изначались пров—÷дн—÷ осередки тј‘ школи л—÷жникарства, зокрема, села явор—÷в (¬. Ўкр—÷бл€к, √. Ўкр—÷бл€к, Ѕ. Ўкр—÷бл€к, ¬.  алинич, Ќ.  орпанюк, ¬.  орпанюк, ѕ. Ѕучук), ¬ерхн—÷й ясен—÷в (ћ. Ўкр—÷бл€к, √. Ўкр—÷бл€к. ¬. „орнобур€к),  осмач (ћ. ——÷реджук,  . Ќикорак, я. —люсарчук), Ћазенщина (ћ. ¬—÷нтон€к, ћ. “ем—÷цька) та —÷н.

¬—÷зерунчаст—÷ джерги виготовл€ють на «акарпатському художньо-виробничому комб—÷нат—÷ ’удфонду ”кра—„ни, надомниц—÷ працюють у селах  васи, Ѕогдан—÷вка, яс—÷н€ –ах—÷вського району. «азнало поширенн€ тканн€ л—÷жник—÷в у селах √анич—÷, ƒ—÷брова, Ќересниц€, Ќовоселиц€, ƒубове “€ч—÷вського району; Ѕуковець, –—÷чка, Ћ—÷сковець, ¬уч-кове ћ—÷жг—÷рського району; √ор—÷нчове, Ќижн—÷й Ѕистрий ’устського району; ¬еликий –аковець –∆ршавського району та —÷н. Ќа «акарпатт—÷ переважно тчуть багатокол—÷рн—÷, поперечно-смугаст—÷ —÷ в—÷зерунчаст—÷ л—÷жники. „асто стил—÷зован—÷ кв—÷тков—÷ галузки розташован—÷ р€дами, обрамован—÷ вузькими —÷ ширшими стр—÷чками. “ак—÷ мотиви, €к зубц—÷-¬лкривул—÷ї, клинц—÷- "скосикиї, розетки у закарпатських л—÷жниках образно вид—÷л€ютьс€ ф—÷олетовими, вишневими, рожевими, охристими, червоними нитками на б—÷лому або св—÷тло-с—÷рому тл—÷.

ѕоперечно-смугаст—÷ л—÷жники тј‘ покр—÷вц—÷, нал—÷жники, джерги виготовл€ють передус—÷м у “урк—÷вському, —кол—÷вському районах Ћьв—÷всько—„ област—÷, –ожн€т—÷вському —÷ ƒолинському районах –∆вано-‘ранк—÷всько—„ област—÷. Ќародн—÷ ткал—÷ шукають р—÷зн—÷ темпи повторень чорно-б—÷лих, с—÷рих смуг, —„хнього обрамуванн€, розд—÷ленн€ рожевими, червоними пасочками. Ќа основ—÷ вивченн€ орнаменту гуцульських л—÷жник—÷в ткал—÷ в селах Ћибохора, “ухл€, ќр€ва (—кол—÷вського району), ѕерег—÷нське, Ћец—÷вка, ясень (–ожн€-т—÷вського району) розпочали виготовл€ти —÷ в—÷зерунчаст—÷ л—÷жники. –∆дуть пошуки розробленн€ нових композиц—÷й на грунт—÷ художн—÷х традиц—÷й поперечно-смугастих л—÷жник—÷в Ѕойк—÷вщини.

Ћ—÷жникарство  арпатського рег—÷ону тј‘ перспективний вид мистецтва, €кий отримав визнанн€ в наш—÷й кра—„н—÷ —÷ за кордоном.

—л—÷д звернути увагу також на складний, пол—÷функц—÷ональний вид ткацького мистецтва тј‘ виготовленн€ шпалер, гобелен—÷в. ”кра—„нський гобелен розвивавс€ на основ—÷ нац—÷ональних художн—÷х традиц—÷й, у русл—÷ загально—‘вропейських мистецьких тенденц—÷й. ÷е засв—÷дчують збережен—÷ пам'€тки XVIIтј‘XVIII ст., зокрема, в—÷дом—÷ гобелени, виткан—÷ у √орохов—÷ на ¬олин—÷ —÷ в мануфактурах Ћ—÷вобережно—„ ”кра—„ни. ” них знайшли в—÷дбиток художн—÷ риси традиц—÷йного народного килимарства: кольорова гама, кв—÷тково-рослинн—÷ мотиви, сюжетна тематика тощо.

ƒжерела в—÷тчизн€ного гобеленового мистецтва с€гають 20-х рок—÷в —÷ пов'€зан—÷ з —÷менем художника —.  олоса. ѕ—÷д його кер—÷вництвом на текстильному в—÷дд—÷л—÷  и—„вського художнього —÷нституту розроблен—÷ зразки експериментальних гобелен—÷в. ÷—÷кав—÷ композиц—÷—„ п—÷дготували також художники ћ. ƒерегус, ¬.  ас—÷€н, ћ. Ѕойчук, ј. ѕетрицький, –∆. ѕадалка, ƒ. Ўавик—÷н, ћ. –окицький та —÷н.  ращ—÷ народн—÷ килимарниц—÷ виготовл€ли гобелени за еск—÷зами художник—÷в ѕ. "асенко, Ќ. ¬овк, я. ƒем-ченко, ћ. ўур. “ворча вза—‘мод—÷€ художник—÷в-профес—÷онал—÷в —÷ досв—÷дчених народних килимарниць позначилась на характер—÷ сюжетних тематичних зображень, —„хн—÷й структурно-пластичнш виразност—÷, вза—‘мод—÷—„ —÷з традиц—÷йним килимовим мистецтвом, лубком, станковим живописом. ќднак у гобеленовому мистецтв—÷ 30-х рок—÷в все б—÷льше зауважу—‘тьс€ тенденц—÷€ до механ—÷чного застосуванн€ художн—÷х засоб—÷в станкового живопису, зокрема гобелени створювали за мотивами плакат—÷в, станкових полотен. ÷—÷ процеси негативно позначались на гобеленах 40тј‘50-х рок—÷в.

” 60-х роках радикально зм—÷нилас€ структурна, пластично-образна мова цього виду мистецтва. ѕоширилось виготовленн€ гобелен—÷в, близьких до народних орнаментальних тканин, з дуже ц—÷кавим кольоровим пластичним вир—÷шенн€м. ÷ьому спри€ло ур—÷зноман—÷тненн€ техн—÷к виконанн€: введенн€ ажурного плет—÷нн€, апл—÷кац—÷—„, вишивки, в'€занн€ шнурк—÷в тощо. „асто в одному вироб—÷ використовувавс€ —÷ льон, –∆ конопл—÷, —÷ шк—÷ра, —÷ металев—÷ нитки, —÷ синтетичн—÷ волокна. ѕоступово склалис€ два основних види гобелен—÷в: декоративний —÷ монументально-декоративний. ” кожного з них сво—„ параметри, специф—÷ка художньо—„ виразност—÷.

” 70тј‘80-х роках сталос€ сво—‘р—÷дне в—÷дкритт€ тј‘ гобелен малих форм 15.

” мистецтв—÷ монументально-декоративного гобелена пл—÷дно працюють художники –∆- —÷ ћ. Ћитовченки, —.  ириченко, Ќ.  лейн, Ћ. ∆оголь, —. ƒжус, 3. ћедвецька, –ƒ. ‘ращенко, …. ƒжуранюк та —÷н. ўе в 1960 р. –∆ван —÷ ћар—÷€ Ћитовченки виготовили ориг—÷нальний гобелен "“. √. Ўевченкої 16. ÷€ перша робота стала €кби початком творчого злету молодих художник—÷в. Ќад новими композиц—÷€ми ц—÷каво працювали випускники Ћьв—÷вського —÷нституту прикладного та декоративного мистецтва Ћ. ѕушкаш, Ќ. ѕавук та —÷н., черн—÷вецьк—÷ художники ќ. ——÷дак, 3. ƒавиденко, ¬. Ќ—÷кул—÷на, херсонськ—÷ художники ќ. ѕрокопенко, Ѕ. Ўнейдер, ћ. Ўнейдер-—енюк та —÷н.

Ќеповторною творчою —÷ндив—÷дуальн—÷стю позначен—÷ декоративн—÷ гобелени 70-х рок—÷в художник—÷в –∆. —÷ ћ. Ћитовченк—÷в, Ќ. ѕавук, ќ.  рип'€кевич, ¬. ‘едько, ќ. ѕрокопенко, √. √ерц та —÷н. ” декоративних гобеленах широко використову—‘тьс€ фольклорна тематика.

” Ћьвов—÷ у 1985 р. була орган—÷зована виставка м—÷н—÷-гобелена, на €к—÷й 56 художник—÷в експонували 134 роботи. ¬она засв—÷дчила перспективн—÷сть —÷ актуальн—÷сть розвитку гобелен—÷в малих форм —÷ гобеленово—„ м—÷н—÷атюри.

√обелени все част—÷ше зустр—÷чаютьс€ у громадських, житлових —÷нтер'—‘рах, г—÷дно виконують художньо-естетичну функц—÷ю образного оформленн€ навколишнього середовища, синтезу мистецтва в —÷нтер'—‘р—÷, збер—÷гаючи при сучасних структурно-пластичних тенденц—÷€х нац—÷ональну сво—‘р—÷дн—÷сть.

1.        јрхеологи€ ”краинской ——–: ¬ 3 т.  тјё 1986. “. 1. —. 140.

2.        √аргула –∆.¬. Ќародн—÷ тканини: Ќариси з —÷стор—÷—„ укра—„нського декоративно-прикладногомистецтва. Ћьв—÷в, 1969. —. 65.

3.        «апаско я. ”кра—„нське народне килимарство.  ., 1973. —. 5.

4.        Ћетопись по Ћаврентьевскому списку. —ѕб., 1872. —. 73, 127, 128, 261, 350.

5.        “ам же. —. 264.

6.        ўербак—÷вський ƒ. ”кра—„нський килим.  ., 1927. —. 5.

7.        “аранущенко —.ј.  илими // –∆стор—÷€ укра—„нського мистецтва: ” 6 т.  ., 1968. “. 3. —. 365.

8.        “ам же. —. 366тј‘357.

9.        «апаско я.ѕ.  илимарство // Ќариси з —÷стор—÷—„ укра—„нського декоративно-прикладногомистецтва. Ћьв—÷в, 1969. —. 66.

10.        ∆ук ј. . ”кра—„нський рад€нський'килим.  ., 1973. —. 128.

" Ќикорак ќ.–∆. —учасн—÷ художн—÷ тканини укра—„нц—÷в  арпат.  ., 1988. —. 191тј‘195.

12.        ∆ук ј. . ”кра—„нський рад€нський килим. —. «ќтј‘«–∆.

13.        —идорович —. …. ’удожн€ тканина зах—÷дних областей ”–—–.  ., 1979. —. 143.

14.        Ќикорак ќ. /.  илими//Ќародн—÷ художн—÷ промисли ”–—–: ƒов—÷дник.  ., 1986. —. 38.

15.         усько √.ƒ. —тановление й развитие украинского советского гобелена. ћ., 1987. —. 16.

16.        ∆ук ј. . ”кра—„нський рад€нський килим. —. 150.

–ќ«ƒ–∆Ћ ƒ–”√»…


√јѕ“”¬јЌЌя –∆ ¬»Ў»¬ ј


¬ишивка тј‘ один —÷з давн—÷х, найб—÷льш масових —÷ розвинених вид—÷в народного декоративного мистецтва. ѕроблема походженн€, еволюц—÷—„ вишивки на територ—÷—„ сучасних укра—„нських земель складна й багатогранна. ¬ишивальн—÷ матер—÷али не тривк—÷, не можуть збер—÷гатис€ тривалий час. Ќев—÷домо, хцр й коли був першов—÷дкривачем художньо—„ творчост—÷ з допомогою голки —÷ нитки.

Ћюдина палеол—÷ту вперше зрозум—÷ла можлив—÷сть творчост—÷ шл€хом в—÷дтворенн€ художньо—„ картини д—÷йсност—÷. „ерез льодовики —÷ тис€чол—÷тт€ д—÷йшли до нас шедеври епохи палеол—÷ту, €к—÷ дос—÷ не втратили естетично—„ сили —÷ художньо—„ виразност—÷. « тих в—÷ддалених час—÷в збереглис€ пам'€тки, котр—÷ в певн—÷й —÷сторичн—÷й посл—÷довност—÷ засв—÷дчують високий художн—÷й р—÷вень ан—÷мал—÷стичних твор—÷в (об'—‘мних, барель—‘фних, граф—÷чних), антропоморфних зображень, знак—÷в, —÷деограм, складних геометричних композиц—÷й. —лавнозв—÷сн—÷ пам'€тки, археолог—÷—„ час—÷в палеол—÷ту на ”кра—„н—÷, зокрема ћ—÷зина на „ерн—÷г—÷вщин—÷ та його аналог—÷в, розкривають складну абстрактно-знакову систему в—÷дбитт€ д—÷йсност—÷, початки зародженн€ геометричного орнаменту. ¬—÷н активно розвивавс€ у р—÷зних видах декоративного мистецтва —÷ дос€г вершин художньо—„ довершеност—÷ саме у вишивц—÷.  руги, зубц—÷, ромби, зигзаги, €линки тј‘ елементи меандра, ц—÷ строг—÷ мотиви, €к—÷ ми сприйма—‘мо €к абстрактно-геометричн—÷, декоративн—÷, у св—÷й час виступали сюжетними зображенн€ми людей, земл—÷, води, птах—÷в тощо. ¬они мали символ—÷ко-маг—÷чне значенн€, але сучасники не т—÷льки виконували —„х, а й розум—÷ли, читали. ѕрот€гом тис€чол—÷ть виробл€лись елементарн—÷ навички абстрагуванн€, удосконалювались сюжетно-знаков—÷ композиц—÷—„.

” ранн—÷х землеробських культурах ромб—÷чним в—÷зерунком тј‘ символом родючост—÷ вкривали глин€н—÷ ж—÷ноч—÷ ф—÷гури богинь, посудини-жертовники. «вичайний ромб —÷з крапкою посередин—÷ тј‘ —÷деограма зас—÷€ного пол€; ромб з паростками або завитками на зовн—÷шн—÷х кутах тј‘ символ родючост—÷. «окрема, трип—÷льськ—÷ художники вм—÷ло по—‘днували реальне —÷ м—÷фолог—÷чне. «бер—÷галис€ арха—„чн—÷ пласти, виникли нов—÷, в—÷дбиваюч—÷ св—÷тогл€дн—÷ у€вленн€ трип—÷льц—÷в про житт€ на земл—÷, природу, ¬сесв—÷т.

„ерез тис€чол—÷тт€ т€гнутьс€ зв'€зки орнаментальних схем, €к—÷ пост—÷йно видозм—÷нювались, збагачувались, залежно в—÷д конкретних соц—÷ально-—÷сторичних умов. ƒосл—÷дники неодноразово п—÷дкреслювали, що саме орнамент укра—„нсько—„ вишивки найповн—÷ше прон—÷с кр—÷зь в—÷ки тотожн—÷сть з орнаментом попередн—÷х епох, передус—÷м з античним геометричним.

¬ажлив—÷ в—÷домост—÷ про вишивку, принципи —„—„ розм—÷щенн€ донесли до нас пам'€тки металу. “ак, детально в—÷дтворен—÷ вишит—÷ с—÷тчаст—÷ розводи, ромби, кола, хрести в од€з—÷ ск—÷ф—÷в на славнозв—÷сн—÷й ваз—÷ з  уль-ќбського кургану. ¬ с. ћартин—÷вка на „еркащин—÷ б—÷л€ р. –ось знайден—÷ ц—÷кав—÷ художн—÷ вироби з металу VI ст. н. е. —еред них чотири ф—÷гурки, що зображують чолов—÷к—÷в, мабуть, у ритуальному танц—÷ тј‘ —÷з зосередженими обличч€ми, руками, спертими на з—÷гнут—÷ ноги. ¬они од€гнеш у сорочки, €к—÷ мають на груд€х широку вишивку тј‘ в—÷д ком—÷ра до по€са, под—÷бн—÷ до нижнього од€гу сх—÷дних слов'€н. ”мовний в—÷зерунок вишивки тј‘ ск—÷сна с—÷тка тј‘ виконаний р—÷зцем. ѕод—÷бне прикрашанн€ од€гу вишивкою характерне дл€ всього населенн€ ѕодн—÷пров'€ прот€гом багатьох наступних покол—÷нь. —орочка з вишитою до по€са ман—÷шкою —‘ на бронзов—÷й статуетц—÷ з околиць ’орола на ѕолтавщин—÷ (VIтј‘VII ст. н. е.). ¬ишит—÷ сорочки такого типу —÷снували в пер—÷од  и—„всько—„ –ус—÷, про що св—÷дчать ф—÷гурки чолов—÷к—÷в —÷з так званого “верського скарбу. ѕро особливост—÷ вишивки на територ—÷—„ сучасних п—÷вденноукра—„нських земель св—÷дчать численн—÷ "кам'€н—÷ бабиї: ч—÷тко позначен—÷ вишивки на уставках, подолах, манжетах '. ¬—÷домост—÷ про побутуванн€ вишивки д—÷йшли до нас в описах —÷ноземц—÷в-мандр—÷вник—÷в, наприклад, араба –∆бн-‘адлана, котрий, зокрема, писав про слов'€нський похоронний звичай: лавку, спец—÷ально виготовлену дл€ церемон—÷—„ похорону, вкривали вишитими килимами.

” Xтј‘XI ст. дл€ оздобленн€ тканин од€гового та обр€дово-—÷нтер'ерного призначенн€ широко використовувалась вишивка. « поховань цього пер—÷оду в—÷дом—÷ фрагменти шовкових тканин з вишивкою золотими нитками: ч—÷льц€ (налобн—÷ пов'€зки), стр—÷чки, ком—÷рц—÷, нарукавники, паски, кайми, плащ—÷.

¬ епоху  и—„всько—„ –ус—÷ вишивка золотими —÷ ср—÷бними нитками зазнала розкв—÷ту —÷ поширилас€ в побут—÷ феодально—„ знат—÷, —„—„ оц—÷нювали €к надзвичайну коштовн—÷сть. ѕрикрашали не т—÷льки св€тковий, ритуальний, кн€жий, а й цив—÷льний од€г, тканини дл€ храм—÷в. “ак, у л—÷тописах (1146 р.) в згадка про тканини "индигьбї —÷ "платн—÷ служебнь—„е й все шито золотом*ї 2 (йдетьс€ про ѕутивль). ” 1288 р. л—÷тописець писав про дорогоц—÷нн—÷ прикраси дл€ храм—÷в у ¬олодимир—÷ тј‘ "зав—‘сь—÷ золотом шить—÷ї, а в Ћюбовл—÷ "платць—÷ оксамь—÷тньг шить—÷ золотом й жемчугомї 3.

«береглис€ важлив—÷ —÷сторичн—÷ в—÷домост—÷ про м—÷iе виготовленн€ давн—÷х вишивок, людей, котр—÷ нею займалис€. “ак, в XI ст. сестра ¬олодимира ћономаха √анна ¬севолод—÷вна прийн€ла постриг у ки—„вському јндр—÷—„вському монастир—÷ й орган—÷зувала школу, де молод—÷ д—÷вчата вчилис€ вишивати золотом —÷ ср—÷блом.  и—„в був центром вишивального мистецтва. “ут —÷снували майстерн—÷ при монастирських школах. ƒружина –юрика –остиславовича √анна вишивала тканини дл€ себе, сво—‘—„ родини, а також ¬идубецького монастир€ (1200 р.). ¬ишивка була важливим зан€тт€м ж—÷нок —÷ в родинах великих кн€з—÷в.

√аптуванн€ тј‘ вишивка золотом —÷ ср—÷блом тј‘ потребувала неаби€ко—„ майстерност—÷ техн—÷чного виконанн€ складних композиц—÷йних зображень, позначених давн—÷м поганським зм—÷стом (антропоморфн—÷ мотиви), м—÷стила —÷ нов—÷ш—÷, зооморфн—÷, геометричн—÷ мотиви. ¬ишивки переважно виконувались на цупких шовкових тканинах техн—÷кою "в проколї —÷ "в прикр—÷пї. ƒос—÷ в—÷дома —‘дина пам'€тка, датована 900тј‘1100 рр., —÷з с. ∆ишава на “ерноп—÷льщин—÷. “ехн—÷кою "в прикр—÷пї виконаний складний ромбовий розв—÷д, з розетками на кра€х ромб—÷в у круглих обрамуванн€х.

‘рагменти вишитих тканин з розкопок ƒес€тинно—„ церкви у с. √ородниц€ над ƒн—÷стром, с. Ѕ—÷лгород на  и—„вщин—÷ та —÷нш—÷ розширюють у€вленн€ про орнамент вишивок Xтј‘XII ст. «бережен—÷сть лише фрагмент—÷в тканин, втрати вишивальних ниток не дають змоги реконструювати в—÷зерунки. ќднак за отворами, €к—÷ залишилис€ на тканинах в—÷д ниток, ви€вл€—‘тьс€ характер орнаменту.

«бережен—÷ фрагменти вишивок вперше класиф—÷кувала ћ. ќ. Ќовицька (19тј‘ з  и—‘ва, 23тј‘ з  и—„всько—„ област—÷, зокрема, з Ўаргорода тј‘ в—÷с—÷м, с. Ќабутово тј‘ ш—÷сть, Ѕ—÷лгоро-да тј‘ п'€ть, с. –омашки,  н€жо—„ гори, „ерн—÷гова —÷ „ерн—÷г—÷всько—„ област—÷, с. –айки ∆итомирсько—„ област—÷, —тарого √алича —÷ «венигорода Ћьв—÷всько—„ област—÷ тј‘ по дв—÷, з ’ерсонеса тј‘ одну). ћ. ќ. Ќовицька вид—÷лила три типи орнаментально-композиц—÷йних стр—÷чкових схем.

ѕам'€тки вишивок Xтј‘XIII ст. засв—÷дчують високий р—÷вень орнаментальних композиц—÷й вишивок з антропоморфними, зооморфними —÷ рослинними геометризованими мотивами.

”же в цей пер—÷од два напр€ми вишиванн€ тј‘ орнаментальний —÷ сюжетний тј‘ перебували в орган—÷чн—÷й —‘дност—÷, надаючи тканинам сюжетно-художньо—„ виразност—÷. ¬ажливими знах—÷дками ср—÷бно-золотого гаптуванн€ з ф—÷гурними зображенн€ми XII ст. —‘ фрагменти вп—÷трахил—÷, знайден—÷ 1936 р. у —оф—÷йському собор—÷. ¬—÷с—÷м постатей тј‘ ж—÷ноча ќранта, п'€ть чолов—÷чих (дво—‘ св€тих —÷ три св€тител—÷), двох ангел—÷в тј‘ вишит—÷ золотою, ср—÷бною сухозл—÷ткою та св—÷тлим шовком "в проколї, "в прикр—÷пї —÷ "в настилї. ћ—÷ж ф—÷гурками на вп—÷трахил—÷ тј‘ рослинний орнамент: галузки, завитки, листочки —÷ под. ѕро по—‘днанн€ сюжетних й орнаментальних зображень €к типове €вище вишивального мистецтва св—÷дчать пам'€тки —÷ п—÷зн—÷шого часу. “ак, с—÷тчастий ромбовий орнамент червоними нитками зображений на б—÷л—÷й скатертин—÷, €кою застелений ст—÷л у фреi—÷ "“айна вечер€ї з с. √ор€ни Ћьв—÷всько—„ област—÷. „—÷тке, лог—÷чно продумане розташуванн€ кв—÷ткових галузок на —÷конах "Ѕогородиц€ з дитиноюї з Ћуцька (XV ст.), "—пас нерукотворнийї з с. “ерло (XV ст.), "ѕреображенн€ї з с. яблун—÷в (XVI ст.), "Ќерукотворний образї з с. Ћибохори Ћьв—÷всько—„ област—÷ (XVI ст.). –€дове —÷ шахове розм—÷щенн€ кв—÷ткових червоних —÷ чорних галузок передано в од€з—÷ ’риста в —÷конах "Ѕо город иц€-ќдиг—÷тр—÷€ї з  расова (XV ст.) та "ѕоклон—÷нн€ волхв—÷вї з Ѕусовиськ Ћьв—÷всько—„ област—÷ (XVI ст.) та —÷н. ¬ —÷кон—÷ "Ѕогородиц€-ќдиг—÷тр—÷€ї з  расова на од€з—÷ пом—÷тн—÷ рослинн—÷ та геометричн—÷ мотиви. Ќа б—÷лому тл—÷ виразно окреслена уставкова вишивка на сорочц—÷ дитини. ¬она вид—÷л€—‘тьс€ суц—÷льно-килимовим заповненн€м смуги червоно-жовтавим кольором, обрамована стр—÷чковим орнаментом, вишивкою з верхнього —÷ нижнього бок—÷в. —тр—÷чка, вишита чорними нитками на шийному вир—÷з—÷, композиц—÷йне об'—‘дну—‘ орнаментальн—÷ мотиви в р€довому —÷ шаховому повторенн—÷ на вс—÷й площин—÷ сорочки. ѕро побутуванн€ смугасто-р€дово—„ системи мотив—÷в на тканинах св—÷дчить зображенн€ вишивки на —÷кон—÷ "–—÷здво ћар—÷—„ї з Ќово—„ ¬ес—÷ (к—÷нець XVтј‘ початок XVI ст., тепер ѕольща). Ќа вс—÷й площин—÷ покривала ритм—÷чно повторюютьс€ широк—÷ орнаментальн—÷ смуги. –€ди круг—÷в нагадують вишивки XII ст. ћ—÷ж орнаментальними смугами на певн—÷й в—÷дстан—÷ один в—÷д одного —÷м—÷тують вишивку ромби —÷з чотирьох кружалець —÷ променистих розеток. ” ц—÷й же —÷кон—÷ представлено —÷ стр—÷чкове розм—÷щенн€ орнаменту в од€з—÷ тј‘ на ком—÷р—÷, уставц—÷, рукавах.

–озвиток сюжетного вишивального мистецтва засв—÷дчують твори XIтј‘XVI ст. —еред них особливо ц—÷нн—÷ так званий золоч—÷вський фелон (XIIIтј‘ початку XIV ст.), плащаниц€ —÷з с. ∆иравка Ћьв—÷всько—„ област—÷ (XV ст.). ” золоч—÷вському фелон—÷ вишивка переда—‘ не т—÷льки багатство орнаментальних мотив—÷в, а й —÷ндив—÷дуальн—÷сть обличч€. ќб'емно-рель—‘фними акцентами за допомогою р—÷зного напр€мку ст—÷бк—÷в вид—÷л€ютьс€ ромби з ц€точками, зубц—÷, хрести, пр€м—÷, ламан—÷, зигзагопод—÷бн—÷ стр—÷чки тощо.  ожна з одинадц€ти постатей р—÷знитьс€ обличч€м, орнаментом од€гу, н—÷мбом. ” твор—÷ в—÷ртуозно по—‘днан—÷ ст—÷бки шовковими —÷ металевими нитками, золот—÷ —÷ ср—÷бн—÷ кольори з—÷ставлен—÷ з жовтавими, блакитними, смарагдово-зеленими, синьо-чорними. “ехн—÷ка виконанн€: "в прикр—÷пї, €линочка, настил та —÷н. ѕлащаниц€ —÷з с. ∆иравка вишита крученими —÷ некрученими шовковими нитками —÷ пр€деним золотом. ƒр—÷бн—÷ шовков—÷ ст—÷бки, розм—÷щен—÷ щ—÷льно, образно вид—÷л€ють обличч€, детал—÷ од€гу. Ќ—÷мби, вишит—÷ золотом, п—÷дсилен—÷ рель—‘фними акцентами на ср—÷бл€сто-вохристому тл—÷.

Ќа домотканому полотн—÷ вишита плащаниц€ XVI ст., що збер—÷га—‘тьс€ в  ам'€-нець-ѕод—÷льському —÷сторичному музе—„-запов—÷днику. ÷€ пам'€тка засв—÷дчу—‘ орнаментальне багатство геометризованих —÷ геометризовано-рослинних мотив—÷в у сюжетних вишивках. ” цьому план—÷ ц—÷кав—÷ буковинськ—÷ гапти. ƒатован—÷ сюжетн—÷ вишивки XVII от., що збер—÷гаютьс€ у Ќац—÷ональному музе—„ (м. Ћьв—÷в), дають змогу просл—÷дкувати поступов—÷ зм—÷ни орнаментально-композиц—÷йно—„ будови, техн—÷чних засоб—÷в виконанн€, побачити, €к на зм—÷ну геометричним, геометризованим формам орнаменту дедал—÷ активн—÷ше приходить рослинний орнамент. ќсобливо ц—÷кав—÷ бордюри, де у вгинах хвил€стих л—÷н—÷й зображен—÷ шестипелюстков—÷ розетки, кв—÷ти, тюльпановидн—÷ мотиви, пуп'€нки, с—÷чен—÷ листочки (кайма в плащаниц—÷ 1655 р., фелон з с. Ќизканич—÷ на ¬олин—÷ та —÷н.).

ѕоступово збагачуютьс€ техн—÷ки виконанн€ вишивок золотом, ср—÷блом та шовком. ” XVII ст. з'€вл€—‘тьс€ панцерний шов, р—÷зн—÷ методи закр—÷пленн€ металевих ниток, €к—÷ утворюють ромби, зигзаги, кривул—÷ тощо. Ќа основ—÷ пам'€ток вишивокї датованих 1640, 1642, 1643, 1653, 1672, 1673, 1674, 1687, 1690 рр., ћ. ќ, Ќовицька вперше зробила детальну класиф—÷кац—÷ю 19 вид—÷в орнаментальних закр—÷плень золотих —÷ ср—÷бних ниток. ѕод—÷бн—÷ техн—÷ки поширен—÷ в пам'€тках —÷з зах—÷дних областей ”кра—„ни.

Ќе —÷зольовано, а в —‘диному русл—÷ творчого процесу розвивалас€ вишивка у таких центрах гаптуванн€, €к  и—„в, „ерн—÷г—÷в, Ћьв—÷в, Ћуцьк,  орець, „ерн—÷вц—÷, Ѕроди, ƒубно, ќстрог та —÷н. ƒороге шитво золотом, ср—÷блом, шовком поширилос€ в побут—÷ пан—÷вних верств населенн€. ¬ишивкою прикрашали од€г, скатертини, рушники, наволочки, к—÷нську збрую (с—÷дла, чепраки) та —÷н. ” монастирських, гетьманських майстерн€х талановит—÷ вишивальниц—÷ виготовл€ли дорог—÷ вироби на замовленн€. як окремий вид художньо—„ творчост—÷ поступово вид—÷л€лос€ гаптарське ремесло. ѕро ки—„вських рем—÷сник—÷в XVII ст. поет  лимент—÷й писав:

–∆ гафтарство тј‘ честное ремесло на св—÷те, … —÷м бо дал Ѕог речи мудр—÷в —÷м—÷т—÷, … хоч они й цеху у себе не мають, ј поважние штуки до церков зробл€ють.

як-то: по€си, покровц—÷ й воздушки, … до сагайдачч€ оздоби придавають. … инь—„е честнне д—÷ла виробл€ють 4.

ћ—÷ськ—÷ гаптар—÷ об'—‘днувались у цехи. ” XVII ст. славилис€ техн—÷чн—÷стю виконанн€, гармон—÷йн—÷стю кольорових з—÷ставлень вироби льв—÷вського гаптарського цеху. ј цех золотар—÷в утворивс€ у Ћьвов—÷ 1530 р.

¬ишивки XVIIтј‘XVIII ст. виконан—÷ переважно на домотканих полотнах: лл€них, конопл€них, вовн€них, а також тканинах в—÷тчизн€ного та заруб—÷жного мануфактурного виготовленн€, шк—÷р—÷ м—÷iево—„ виправки, з €ких шили р—÷зн—÷ компоненти од€гу, вироби —÷нтер'—‘рного побутового та обр€дового призначенн€.

–учнопр€ден—÷ лл€н—÷, конопл€н—÷, вовн€н—÷ нитки природного кольору, в—÷дб—÷лен—÷ або пофарбован—÷ природними барвниками,тј‘ основний, масово поширений, доступний матер—÷ал дл€ вишиванн€. ¬они забезпечували гармон—÷йне сп—÷вв—÷дношенн€ фактури ручно-тканого, мануфактурного виготовленн€ —÷ фактури вишитих орнаментальних в—÷зерунк—÷в. « середини XVII ст. дл€ вишивок використовували —÷ прив—÷зн—÷ бавовн€н—÷, вовн€н—÷, шовков—÷, металев—÷ нитки тощо. ѕожвавленн€ торговельних в—÷дносин спри€ло тому, що фабричн—÷ червон—÷, чорн—÷ —÷ син—÷ нитки масово поширилис€ в укра—„нськ—÷й народн—÷й вишивц—÷, —„х —÷мпортували з кра—„н Ѕлизького —ходу. „ерез ”кра—„ну прол€гали торговельн—÷ шл€хи, €кими ввозили нитки фабричного виготовленн€: бавовн€н—÷, вовн€н—÷, шовков—÷, металев—÷. як —÷ в —÷нших сх—÷днослов'€нських народ—÷в, бавовн€н—÷ нитки на ”кра—„н—÷ називали заполоччю, а вовн€н—÷ тј‘ лучком, гарусом.

–—÷зн—÷ верстви феодально—„ верх—÷вки, козацька старшина, церква були замовниками дорогих вишивок золотими, ср—÷бними, шовковими нитками тј‘ скатертин, зав—÷с, шат дл€ —÷кон, фелон—÷в, плащаниць, антим—÷с—÷в, риз, —÷нших коштовних вироб—÷в. ¬ишивка од€гу заможних сел€н, купц—÷в, м—÷щан XVII ст. характеризу—‘тьс€ досконалим по—‘днанн€м золотих, ср—÷бних ниток —÷з шовковими, бавовн€ними, часто ручнопр€дени-ми лл€ними нитками. як головн—÷ мотиви тј‘ смуги тј‘ виступали кв—÷ти, дерева, стр—÷чки; —÷нш—÷ мотиви тј‘ розетков—÷. ћеталев—÷ нитки п—÷дсилювали звучанн€ червоних, чорних, син—÷х та —÷нших кольор—÷в.

—уц—÷льне гаптуванн€ золотими, ср—÷бними та м—÷дними нитками було попул€рним видом народно—„ творчост—÷. “ривк—÷сть металевих ниток забезпечувала збереженн€ вироб—÷в. –езультати анал—÷зу численних пам'€ток золотого та ср—÷бного гаптуванн€ св—÷дчать, що —„х виконавц—÷ зберегли принципи народно—„ традиц—÷йно—„ вишивки. “онкий смак, художн—‘ баченн€, досконале волод—÷нн€ складними техн—÷ками визначили самобутн—÷й характер, високий р—÷вень галтувального мистецтва. ” сво—„х композиц—÷€х вишивальниц—÷ вм—÷ло застосовували р—÷зновидн—÷ елементи геометричного, рослинного, зооморфного орнаменту, часто збер—÷гаючи арха—„чн—÷ форми: геральдичн—÷ зооморфн—÷ композиц—÷—„, антропоморфн—÷ зображенн€, розетки, дерево житт€ —÷ под. ќсобливого розвитку зазнав дуже стил—÷зований рослинний орнамент, ч—÷льне м—÷iе пос—÷дала кв—÷ткова галузка.

¬ажливими пам'€тками галтувального мистецтва ”кра—„ни XVII ст. в денц€ головних ж—÷ночих убор—÷в тј‘ кибалок. ¬они вишит—÷ золотими або ср—÷бними нитками на кольоровому оксамит—÷, част—÷ше вишневого, зеленого кольор—÷в. ’арактерно, що густою вишивкою заповнена вс€ площина денц€.  ругла або овалопод—÷бна форма кибалок зумовлювала вар—÷антн—÷сть концентричних орнаментальних композиц—÷й. ÷ентральний мотив визначав характер орнаментального р—÷шенн€ вишивок. ¬ ус—÷х типах композиц—÷й орнаментальних мотив—÷в небагато, вони укрупнен—÷, сво—„м окресленн€м —÷ розташуванн€м п—÷дпор€дкован—÷ пров—÷дному мотиву. –—÷зна висота п—÷дстелень, довжина —÷ нахил металевих ст—÷бк—÷в, ритм—÷чна сум—÷рн—÷сть узгоджених м—÷ж собою мотив—÷в, елемент—÷в тј‘ усе творить завершену композиц—÷йну ц—÷л—÷сн—÷сть кибалок. —р—÷бл€ст—÷, золотист—÷ переливи рель—‘фно—„ вишивки посилюють враженн€ св€тковост—÷.

 омпозиц—÷йн—÷ схеми вишивок завжди п—÷дпор€дковувались призначенню та форм—÷ предмета. ћ—÷iе, роль вишивки у житт—÷, обр€дово-ритуальн—÷й сфер—÷ осв€чен—÷ в—÷ковими традиц—÷€ми, в—÷дгом—÷н €ких д—÷йшов до наших дн—÷в.

”н—÷кальн—÷ пам'€тки XVIIтј‘XVIII ст.тј‘ рушникиї вишит—÷ ручнопр€деними червоними нитками, —÷нколи з вкрапленн€м син—÷х, на домотканому полотн—÷. “ехн—÷ки тј‘ двосторонн—‘ шитт€, переб—÷р, стебелевий шов, пр€ма гладь.  рупномасштабн—÷, сильно геометризован—÷ рослинн—÷ мотиви на обох к—÷нц€х рушника спр€мовувалис€ до середини центрально—„ площини.

«алежно в—÷д головних мотив—÷в, €к—÷ н—÷би виростають в—÷д к—÷нц—÷в рушника —÷ пишними формами зростають до центру, вид—÷л€ютьс€ в окрем—÷ групи рушники: з геометризо-ваними антропоморфними мотивами; з мотивом дерева житт€; з с—÷р—÷нами (птахи з давн—÷х легенд), орлами —÷ под. ќбрази диво-птах—÷в, в—÷л-русалок збереглис€ у вишивках рушник—÷в п—÷вн—÷чних район—÷в „ерн—÷г—÷вщини, —умщини. ¬ характер—÷ —„х трактуванн€ в—÷дчутн—÷ аналог—÷—„ з под—÷бними сюжетами, поширеними у рос—÷йськ—÷й народн—÷й вишивц—÷. ÷—÷ мотиви нерозривно пов'€зан—÷ з деревом житт€. « часом в—÷дбулис€ значн—÷ зм—÷ни в —„хньому зображенн—÷. ќрн—÷томорфний орнамент набував нап—÷врослинного характеру. ‘антастичн—÷ птахи видозм—÷нювалис€, губились у народн—÷й пам'€т—÷.

” XVIII ст. з'€вились орн—÷томорфн—÷ композиц—÷—„, в €ких можна було розп—÷знати реальн—÷ форми окремих птах—÷в, у них виразн—÷ше окресленн€ гол—÷вок, дзьобик—÷в, передус—÷м вид—÷лен—÷ пишн—÷ хвости тј‘ сильний декоративний акцент. ” рушниках XVIII ст. у складн—÷ рослинн—÷ композиц—÷—„ дуже часто включен—÷ попарно або в круговому розм—÷щенн—÷ п—÷вники, курочки, качечки.

—кладн—÷ процеси переходу в—÷д геометризованих форм найр—÷зноман—÷тн—÷шого сюжетного образотворчого орнаменту до рослинного просл—÷дковуютьс€ у вишивках початку XVIII ст. Ќа зм—÷ну ламаним стр—÷чкам приход€ть хвил€ст—÷, у вгинах €ких розм—÷щуютьс€ чотирипелюстков—÷ кв—÷ти, листочки тощо. ќсобливо ц—÷кав—÷ смуги у вертикальному план—÷, де позм—÷нно вишит—÷ червоними —÷ син—÷ми нитками один над одним вазонн—÷ мотиви з кв—÷тами. “акий принцип вертикально—„ подач—÷ вазонних мотив—÷в, антропоморфних ф—÷гур, упод—÷бнених до дерев житт€, зустр—÷ча—‘тьс€ в ус—÷х районах ”кра—„ни. ѕоширен—÷ трир€дов—÷ композиц—÷—„ з мотивами дерева житт€, котр—÷ нагадують людськ—÷ постат—÷.

ќсобливого розвитку зазнав рослинний орнамент у вишивках великих скатертин, запон, простирадл. —кладн—÷ рослинн—÷ орнаментальн—÷ форми лог—÷чно розм—÷щен—÷ на бордюрах, що обрамовують пр€мокутну —÷ центральну частину. ” м—÷ському купецькому середовищ—÷ були поширеними скатертини з вид—÷ленн€м концентрично—„ композиц—÷—„, бордюр тј‘ пр€мокутна або кругова орнаментальна смуга. –∆снують р—÷зн—÷ вар—÷анти центральних мотив—÷в, навколо €ких (часто в круговому план—÷) вишит—÷ кв—÷тков—÷ галузки, пташки, €г—÷дки, з—÷рки-кв—÷ти тощо. ÷—÷кавими пам'€тками вишивок XVIII ст. е скатертини, що датуютьс€ 1715тј‘1722 рр., простирадло “–ала“—ана 1760 р. („ерн—÷г—÷вський —÷сторичний музей).

Ќа цих скатертинах кожна кв—÷точка, стеблина, листок, пуп'€нок —÷ галузка вишит—÷ р—÷зними швами. “ак, скатертина 1710 р., на €к—÷й вишит—÷ складн—÷ росдинн—÷ галузки, розетки-з—÷рки, вражав багатством вар—÷ант—÷в р—÷зного напр€мку —÷ щ—÷льност—÷ ст—÷бк—÷в червоною заполоччю, —„х вид—÷ленн€м на б—÷лому тл—÷, грою св—÷тла й т—÷н—÷ на поверхн—÷ орнаментальних мотив—÷в —÷ тканин. јнал—÷з принцип—÷в суц—÷льного двостороннього заповненн€ кв—÷ткових пелюсток, лист€ р—÷зними др—÷бними ст—÷бками, зубц€ми, ромбиками, квадратами дав змогу пор—÷внювати скатертини з в—÷домими рушниками  и—„вщини —÷ ѕолтавщини XVIII ст.

јналог—÷чним за характером техн—÷чного, орнаментально-композиц—÷йного р—÷шенн€ пам'€тками вишивального мистецтва XVIII ст. в хустини. ѕр€мокутна або квадратна форми визначають схему мотив—÷в у чотирьох кутах, на кайм—÷, в шаховому план—÷ на всьому пол—÷. Ќайчаст—÷ше в кутах розташован—÷ кв—÷ти у розр—÷з—÷, кв—÷тков—÷ галузки, орли, на кайм—÷ тј‘ пелюстков—÷ кв—÷ти, на центральн—÷й площин—÷ тј‘ одинарн—÷, парован—÷ ромби тј‘ шашечки. ¬ишивка тј‘ переважно червоною заполоччю або червоною з вкрапленн€м синього, техн—÷ка тј‘ двосторонн€ пр€ма гладь, стебн—÷вка, хрестик. “ак—÷ хустини поширен—÷ на ѕол—÷сс—÷, ¬олин—÷.

ѕоступово в техн—÷ц—÷ нанесенн€ пр€мих, ск—÷сних, зустр—÷чне ск—÷сних ст—÷бк—÷в золотими —÷ ср—÷бними нитками в—÷дбувавс€ процес см—÷лив—÷шого в—÷дхиленн€ в—÷д граф—÷чност—÷, до в—÷льн—÷шого, дещо живописного трактуванн€. ” XVIII ст. рослинний орнамент набув вин€тково—„ попул€рност—÷ у речах побутового призначенн€. «ображенн€ кв—÷т—÷в, лист€, хвил€стих галузок потребувало гнучкост—÷ стебелевого "малюванн€ї. —т—÷бки наносили то видовжен—÷, то вужч—÷ в одн—÷й стр—÷чц—÷, моделюючи —„х укладанн€ зг—÷дно з формою мотив—÷в. “ак, у класичних мотивах с—÷чених листочк—÷в, масово пошщювдгх. у вишивц—÷ XVII ст., с—÷—÷бки стелили навск—÷с, гнучко окреслюючи зубчаст—÷ виступи, вгини, заокругленн€.

÷€ жив—÷сть, легк—÷сть ст—÷бк—÷в дл€ в—÷дтворенн€ таких орнаментальних мотив—÷в, €к розеток-кв—÷т—÷в, плод—÷в граната, с—÷чених листочк—÷в, €скраво ви€влен—÷ у в—÷домих гаптах-виши-ванках на лиштвах, полотнищах (переважно шириною 20тј‘«ќ см), що обл€мовували кра—„ скатертин, простирадл, од€г (часто культового призначенн€ тј‘ опл—÷чч€ риз тощо).

¬ишит—÷ золотом, ср—÷бними нитками лиштви тј‘ ориг—÷нальне художн—‘ €вище в укра—„нському мистецтв—÷ XVIIтј‘XVIII ст. √ен—÷альн—÷сть вишивальниць ви€вилась у незвичайному хист—÷ домагатись живописного звучанн€ геометризовано-рослинного орнаменту фризового розм—÷щенн€, вишитого металевими нитками.

” гаптах XVIII ст. круги розети набувають вигл€ду кв—÷т—÷в з ланцетовидними пелюсточками: дерево житт€ з густо розгалуженими г—÷лками, кв—÷точками, пуп'€нками, заокругленими листочками. ÷—÷ пам'€тки засв—÷дчують тенденц—÷ю монументального трактуванн€ рослинного орнаменту. ¬—÷н зазнав особливого розвитку у вишивц—÷ шовковими нитками. “онкими м'€кими багатокол—÷рними шовковими нитками з ефектами полиску тонального переливу вишивали широк—÷ лиштви дл€ козацько—„ старшини, купц—÷в. ¬ишиванн€ шовком було поширене —÷ в с—÷льському середовищ—÷, що засв—÷дчують музейн—÷ колекц—÷—„.

¬ин€тково—„ уваги заслуговують зб—÷рки з таких пров—÷дних центр—÷в вишиванн€ шовком, €к  и—„в, „ерн—÷г—÷в, ’арк—÷в, ѕир€тин, ѕолтава, Ћьв—÷в, «олотоноша. ¬—÷дом—÷ вишивки XVII ст. з окремих с—÷л, зокрема, ћ—÷тьки,  рутьки «олотон—÷ського пов—÷ту. ¬иход€чи з характеру орнаментально-композиц—÷йного р—÷шенн€, можна вид—÷лити дв—÷ основн—÷ групи вишивок шовком. ƒо першо—„ з них належать вишивки, виконан—÷ одним кольором тј‘ вишневим, зеленим, чорним (переважно XVIIтј‘ початок XVIII ст.). ћотиви кв—÷т—÷в, гранат—÷в, с—÷чених листк—÷в тощо зображен—÷ у поздовжньому або поперечному розр—÷з—÷ великими площинами, легко заокруглен—÷, всередин—÷ е вишивки золотою або ср—÷бною нитками техн—÷ками стебн—÷вка, двоб—÷чна гладь. Ћ—÷н—÷—„, кольори (контрастного, об'вмно-просторового звучанн€) рель—‘фно вид—÷л€ютьс€ на домотканому полотн—÷. ƒругу групу утворюють €скрав—÷, багатокол—÷рн—÷ шовков—÷ вишивки. ¬ них нема—‘ вкраплень металевих, золотих або ср—÷бних ниток. ¬они захоплюють продуман—÷стю, лаг—÷дн—÷стю кольорових з—÷ставлень. ” пишних рослинних галузках, розм—÷щених у фризов—÷й або шахов—÷й систем—÷, в багато фантастичних р—÷знокольорових кв—÷т—÷в, в кожн—÷й кв—÷тц—÷ тј‘ в—÷дм—÷нн—÷ за тональною гамою пелюстки. „асто в одних листочках по—‘днано до чотирьох р—÷зних в—÷дт—÷нк—÷в зеленого кольору, з вкрапленн€м чорних, жовтих, б—÷лих, рожевих ниток.

” XVIIтј‘XVIII ст. ц—÷ дв—÷ групи вишивок шовком —÷снували водночас. « друго—„ половини XVIII ст. пом—÷тна тенденц—÷€ до здр—÷бн—÷лого зображенн€ рослинних мотив—÷в, р—÷зка контрастн—÷сть зм—÷ню—‘тьс€ стриман—÷шою кольоровою гамою.

’оч вишивка шовком була найб—÷льш поширена серед заможних верств укра—„нського населенн€, однак на —„—„ художн—‘ р—÷шенн€ впливала народна у€ва про красу рослинного св—÷ту. ¬ характер—÷ зображень гнучких рослинних мотив—÷в на дорогоц—÷нних шовкових виробах —‘ пр€м—÷ аналог—÷—„ з вишивками заполоччю на рушниках, полотн€них скатертинах.

ѕам'€тки XVIтј‘XVIII ст.тј‘ твори високого художнього р—÷вн€ тј‘ засв—÷дчили дальший етап розвитку давньоруських традиц—÷й вишивального мистецтва, нов—÷ €вища, н—÷ж у XIX ст. зазнали бурхливого розвитку. «агалом XIX ст.тј‘ важливий пер—÷од в —÷стор—÷—„ укра—„нсько—„ народно—„ вишивки. « цього часу збереглос€ б—÷льше датованих пам'€ток.

–езультати анал—÷зу вишивок од€гового, —÷нтер'—‘рного, обр€дового призначенн€ св—÷дчать про те, що у XIX ст. вид—÷лилис€ окрем—÷ центри, осередки вишивального мистецтва з виразними локальними особливост€ми: —ередн—‘ ѕодн—÷пров'€, —лобожанщина,

ѕол—÷сс€, ѕод—÷лл€,  арпати (з ѕрикарпатт€м —÷ «акарпатт€м)чѕ—÷вдень ”кра—„ни та —÷н. ” кожному з них тј‘ "асн—÷ традиц—÷—„, сво€ система —÷ творч—÷ методи.  р—÷м цього, у межах етнограф—÷чних зон сформувалис€ локальн—÷ осередки, так—÷, наприклад, €к  и—„вщина, ѕолтавщина, ¬олинь, √уцульщина, Ѕойк—÷вщина, ѕокутт€, Ѕуковина. „асто село в—÷д села (зокрема, на ѕод—÷лл—÷  лемб—÷вка в—÷д √ородк—÷вки, Ѕалан—÷вка в—÷д ќбод—÷вки, «ал—÷-щики в—÷д Ѕорщева), одна вишивальниц€ в—÷д —÷ншо—„ р—÷знилис€ характером творчост—÷.

ѕор—÷вн€но з —÷ншими етнограф—÷чними зонами ”кра—„ни вишивка ѕол—÷сс€ наочно зберегла арха—„чн—÷ корен—÷ ритуально-побутового призначенн€ —÷ характеру орнаментально-композиц—÷йного вир—÷шенн€ (передус—÷м на обр€дових предметах: рушниках, обрусах, вес—÷льному од€з—÷ —÷ под.). ¬она багата мотивами, сво—‘р—÷дними знаками, €к—÷ у далекому минулому вважалис€ св€щенними зображенн€ми 5. «бережен—÷ датован—÷ орнаментальн—÷ —÷ сюжетн—÷ вишивки ѕол—÷сс€ св—÷дчать про високий художн—÷й р—÷вень майстринь, розкривають складн—÷сть еволюц—÷—„ вишивального мистецтва впродовж одного стол—÷тт€. ѕов—÷льн—÷й зм—÷н—÷ тут п—÷ддавалис€ традиц—÷йн—÷ техн—÷ки вишиванн€, принципи орнаментально-колористичного вир—÷шенн€. ” XIX ст. широко поширилис€ техн—÷ки "завол—÷куванн€ї, "п—÷двол—÷канн€ї, п—÷дб—÷р 6.

«а техн—÷кою виконанн€ пол—÷ське занизуванн€ мав пр€м—÷ аналог—÷—„ з гуцульською низзю, а " засти люванн€ї тј‘ з под—÷льською "поверхницеюї. ÷—÷ техн—÷ки вишиванн€ на ѕол—÷сс—÷ не т—÷льки дом—÷нували, а й часто були —‘диними техн—÷ками вишиванн€ аж до к—÷нц€ XIX ст. Ќими вишивали складн—÷ орнаментальн—÷ композиц—÷—„ у визначених частинах од€гу, тканин —÷нтер'ерного призначенн€. ƒл€ обрамовуванн€ головних орнаментальних смуг використовували пр€му гладь, мережку, "стовпчикиї або "гречкуї. Ќа ѕол—÷сс—÷ вироблен—÷ ст—÷йк—÷ принципи комб—÷нуванн€ р—÷зних техн—÷к вишиванн€ в одному в—÷зерунку.

ƒл€ р—÷зних компонент—÷в од€гу були устален—÷ в—÷дпов—÷дн—÷ техн—÷ки. “ак, "завол—÷куванн€мї, "занизуванн€мї, "застелюванн€мї вишивали уставки, манжети, ком—÷ри, пазухи ж—÷ночих, чолов—÷чих сорочок, нам—÷тки, хустини; гладдю, "козликомї, стебле-вим швом тј‘ кожухи, свити; тамбуром тј‘ рушники. ќрнамент включав у себе прост—÷ мотиви —÷ складн—÷ ф—÷гурн—÷ зображенн€. ƒо перших належать смуги —÷з р€д—÷в пр€мих рисок, пр€мокутник—÷в, зубчастих ламаних —÷ хвилепод—÷бних л—÷н—÷й тј‘ "дорогиї, "б—÷гунц—÷ї, "хвилькиї. ѕлощини м—÷ж ними по-р—÷зному заповнен—÷ пр€мими, косими ст—÷бками. ” б—÷льш складному геометричному орнамент—÷ одним —÷з пров—÷дних елемент—÷в —‘ ромб. ’арактер його зображенн€ в—÷дпов—÷дав зображенню таких мотив—÷в, €к квадрат, круг, розетка, хрестопод—÷бна ф—÷гура. Ќа початку XX ст. була поширена —÷ довго збер—÷галас€ давн€ композиц—÷€ вишивки тј‘ горизонтальна смуга, под—÷лена на пр€мокутн—÷ площини, окреслен—÷ почергово червоними —÷ чорними нитками, а п—÷зн—÷ше тј‘ чорними —÷ син—÷ми, де розм—÷щен—÷ ромби, розетки. ÷ей в—÷зерунок характерний дл€ вишивок «ах—÷дного ѕол—÷сс€. ” ньому образно виступа—‘ квадрат у складн—÷й побудов—÷, часто з введеним до нього ромбом з розеткою по центру.

–озетка тј‘ найб—÷льш поширений —÷ головний мотив арха—„чних композиц—÷й у вишивках ѕол—÷сс€ (чотири, ш—÷сть або в—÷с—÷м загострених або заокруглених пелюсток). „асто пелюстки одн—÷—‘—„ розетки вишивали почергово червоними —÷ чорними нитками. –озетки по—‘днували —÷з зображенн€м ромб—÷в, круг—÷в, квадрат—÷в, хрест—÷в тощо. ћотив хреста поданий у вишивц—÷ у вигл€д—÷ пр€мого р—÷внобедреного, —÷нод—÷ з ромб—÷чними к—÷нц€ми або ж косого хреста в р—÷зних вар—÷антах. ¬—÷н часто вписаний в ромби, пр€мокутники —÷ в—÷дпов—÷дно з —„хн—÷м ритмом мав червоний, чорний або червоний —÷ син—÷й кольори.

ќдин з найулюблен—÷ших зооморфних мотив—÷в пол—÷сько—„ вишивки тј‘ птахи, —„х зображували дуже узагальнено, —÷з живописними акцентами. „асто птахи утворюють самост—÷йний в—÷зерунок тј‘ р€д, де ритм—÷чно розташован—÷ один за другим. ” таких композиц—÷€х п—÷дкреслена сво—‘р—÷дна динам—÷чн—÷сть рух—÷в. „асто зустр—÷ча—‘тьс€ зображенн€ птах—÷в з деревом житт€ у центр—÷, з г—÷лками €г—÷д, кв—÷т—÷в. ” багатьох складних композиц—÷€х можна побачити таких птах—÷в, €к лебед—÷, орли, пави, качки, голуби тощо. ќбраз пугача поширений у вишивц—÷ черн—÷г—÷вського ѕол—÷сс€. ƒуже р—÷дко зустр—÷ча—‘тьс€ зображенн€ грифон—÷в, олен—÷в, коней —÷ под. Ќа рушниках —÷ скатертинах черн—÷г—÷вського ѕол—÷сс€ часто вишит—÷ двоб—÷чним швом, хрестиком двоголов—÷ геральдичн—÷ орли. ” вишивках зустр—÷чаютьс€ арха—„чн—÷, сильно геометризован—÷ антропоморфн—÷ мотиви ромб—÷чного трактуванн€, —„х називають "на козакаї.

” середин—÷ XIX ст. бурхливо в—÷дбувавс€ складний процес перетворенн€ геометричних мотив—÷в у рослинн—÷ форми. –ослинн—÷ мотиви пос—÷ли ч—÷льне м—÷iе у складних орнаментальних комплексах. ѕоширилис€ так—÷ в—÷зерунки, €к "сосонкиї, "хвойкиї, "бер—÷зкиї, вазонки, лист€ дуба, цв—÷т калини —÷ под. —кладн—÷ композиц—÷—„ —÷з рослинних мотив—÷в живописного характеру стали дом—÷нуючими наприк—÷нц—÷ XIXтј‘ на початку XX ст. на п—÷вноч—÷  и—„вщини, на —умщин—÷, п—÷вдн—÷ „ерн—÷г—÷вщини, ¬олин—÷.

–—÷зновидн—÷сть, високий художн—÷й р—÷вень орнаментального мистецтва пол—÷сько—„ вишивки глибше розкрива—‘тьс€ при анал—÷з—÷ —„—„ локальних тип—÷в. ¬ид—÷л€ютьс€ вишивки зах—÷дних район—÷в ¬олин—÷, п—÷вноч—÷ –—÷вненсько—„, ∆итомирсько—„ —÷  и—„всько—„ областей, „ен—÷г—÷вщини —÷ —умщини. ” кожному з цих рег—÷он—÷в спостер—÷гаютьс€ локальн—÷ групи, п—÷дгрупи орнамент—÷в. «окрема, становить —÷нтерес вишивка в п—÷вн—÷чно-зах—÷дн—÷й частин—÷ ¬олин—÷ (околиц—÷ Ўацька, Ћюбомл€). “ехн—÷ка "занизуванн€ї крайнього п—÷вн—÷чно-зах—÷дного ареалу з др—÷бними мотивами переважно синьо-червоного колориту нагаду—‘ синьо-червоний колорит вишивки г—÷рських район—÷в Ѕойк—÷вщини —÷ чорно-червоний тј‘ сх—÷дного ѕод—÷лл€. « друго—„ половини XIX ст. одна композиц—÷€ все част—÷ше виконувалас€ дек—÷лькома техн—÷ками. “ак, вишивки с—÷л ћаркостав, ћикулич—÷, —в—÷танок ¬олодимир-¬олинського району, √орода  ам—÷нь- аширського району, с.  укли ћане-вицького району виконан—÷ "завол—÷куванн€мї, мережкою з настилом, стебн—÷вкою, хрестиком, мережан—÷ "шабакомї. ” них гармон—÷йно по—‘днан—÷ так—÷ орнаментальн—÷ мотиви, €к "зв—÷здаї, "кругиї, "рож—÷ї, "хвойкиї —÷ т. —÷н. ” селах ¬олодимир-¬олинського,  —÷верецького район—÷в отримав розвиток геометризований рослинний орнамент, виконаний настилом, хрестиком. ¬ишивка п—÷вн—÷чних район—÷в ¬олин—÷ под—÷бна до вишивки, поширено—„ на п—÷вноч—÷ –—÷вненщини, ∆итомирщини. ќднак на ∆итомирщин—÷ композиц—÷€ в—÷зерунк—÷в б—÷льш монументального звучанн€, збагачена р—÷зними вар—÷антами трактуванн€ мотив—÷в тј‘ "зв—÷здї, "рожї. “ак—÷ широк—÷ вишит—÷ смуги розм—÷щуютьс€ на традиц—÷йно визначених частинах од€гу, рушниках, скатертинах 8. ” Ћюбеш—÷вському,  ам—÷нь- аширському районах вишит—÷ смуги часто по—‘днан—÷ в певн—÷й почерговост—÷ з орнаментальними тканими смугами.

 ласичн—÷ зразки пол—÷сько-волинсько—„ вишивки з—÷брала ќлена ѕч—÷лка 9. ¬она класиф—÷кувала орнаментальн—÷ вишит—÷ мотиви за зм—÷стом, вид—÷ливши окрем—÷ локальн—÷ розб—÷жност—÷. ”  овельському, —арненському, ƒубровицькому районах були поширен—÷ давн—÷ принципи орнаментально-композиц—÷йного р—÷шенн€ вишивок, переважала техн—÷ка "занизуванн€ї червоними нитками. —тр—÷чков—÷ червон—÷ розетков—÷ або ромбов—÷ смуги часто перес—÷кались одн—÷—‘ю або двома чорними чи син—÷ми нитками.

¬ишивка у таких районах –—÷вненщини, €к ¬олодимирецький (передус—÷м с. ÷епне-вич—÷), —арненський (села ¬ербуха, «носич—÷, “инне), характеризу—‘тьс€ переважно такими техн—÷ками: занизуванн€, завол—÷куванн€, настилуванн€, "козликї, "верхоплутї. ¬—÷дм—÷нна в—÷д названих район—÷в хрестикова, стебелева вишивка Ѕерестецького, √о-рох—÷вського район—÷в ¬олинсько—„ та ƒубн—÷вськогќ, ћлин—÷вського, –—÷вненсько—„ областей.

ѕров—÷дн—÷ мотиви: "хмеликї, "калинаї, "ог—÷ркиї, "дубове лист€ї, "копитаї, "полуничникї, "гречкаї, "кучер—÷ї, "рожаї та —÷н. (геометризовано-рослинне зображенн€).

” центральних районах ѕол—÷сс€ (∆итомирщина,  и—„вщина) поширен—÷ найб—÷льш типов—÷, давн—÷ принципи орнаментально-композиц—÷йного вир—÷шенн€ вишивок, серед €ких переважала техн—÷ка занизуванн€. „ервоними нитками вишивали основн—÷ в—÷зерунки, а чорн—÷ вводили з метою розпод—÷лу за центром або дл€ поб—÷чного обрамуванн€. ¬еличн—÷стю в—÷—‘ в—÷д под—÷бних вишивок з ќвруцького та „орнобильського район—÷в.

ƒал—÷ на п—÷вдень в—÷д пограничч€ з Ѕ—÷лорус—÷—‘ю, де переважала вишивка червоними нитками занизуванн€м, була поширена техн—÷ка б—÷ло—„ глад—÷ з вир—÷зуванн€м та так—÷ мотиви, €к "б—÷гунц—÷ї, "хвилькиї, "шашечкиї, хрести-зерна, "ключикиї, "волов—÷ очкаї, "хм—÷льї —÷ т. —÷н.

¬ишивка б—÷лими нитками гладдю, вир—÷зуванн€м, набируванн€м, використанн€ р—÷зних вид—÷в мережок (одинарний, дв—÷йрий стовпчик, "шел€жокї, "гречечкаї тощо) отримали масове поширенн€ на „ерн—÷г—÷вщин—÷, —умщин—÷. “онк—÷стю виконанн€ вид—÷л€ютьс€ б—÷л—÷ вишивки ж—÷ночих сорочок, рушник—÷в з широкими смугами мережок, на €ких настилом окреслен—÷ крупн—÷ геометричн—÷ —÷ рослинн—÷ мотиви.

ќриг—÷нальна вишивка б—÷лими нитками п—÷вденних район—÷в  и—„вського, „ерн—÷г—÷вського, —умського ѕол—÷сс€. Ќа в—÷дм—÷ну в—÷д —÷нших областей ”кра—„ни вона виконувалас€ переважно виб—÷леними, однотонними нитками, густо розм—÷щеними ст—÷бками. ÷е посилю—‘ —„—„ рель—‘фне звучанн€, вид—÷л€—‘ на б—÷лому тл—÷ тканини.

ѕам'€тки вишивального мистецтва XIX ст.тј‘ рушники, скатертини „ерн—÷г—÷вщини. ¬они велик—÷ за розм—÷рами, пошит—÷ з домотканого лл€ного або конопл€ного полотна, декорован—÷ переважно такими мотивами, €к дерева, птахи-с—÷р—÷ни, розетки, ромби, птахопод—÷бн—÷ мотиви, гнучк—÷ галузки, вишитими часто двоб—÷чним швом червоною заполоччю.

” сюжетному арха—„чному орнамент—÷ ч—÷льне м—÷iе пос—÷дав схематичне зображенн€ антропоморфних ф—÷гур з деревами.

ѕоступова геометризац—÷€ мотив—÷в призвела до зм—÷н орнаменту вишивок —÷нтер'—‘рного призначенн€. јктивн—÷ш—÷ зм—÷ни у б—÷к розвитку рослинного орнаменту зауважуютьс€ у вишивках б—÷льш п—÷вденних район—÷в. ” них вт—÷лилис€ пишн—÷ в—÷зерунки улюблених бер—÷зок, вазонних мотив—÷в тощо. ” вишивках центральних район—÷в „ерн—÷г—÷вщини дом—÷нують складн—÷ композиц—÷—„ з деревами, фантастичними птахами, гетьманськими знаками —÷ т. —÷н. ѕродуман—÷ методи по—‘днанн€ в одних в—÷зерунках таких техн—÷к, €к двоб—÷чний, стебелевий шов, хрестик, рет€зь, настил* гладь.

ќриг—÷нальне художн—‘ вир—÷шенн€ вишивок на рушниках √ородн€нського осередку з "барв—÷нкамиї, "соколкамиї, "дубовим листомї тощо. ¬ них рослинн—÷ мотиви розм—÷щуютьс€ горизонтальними смугами на к—÷нц€х довгих полотнищ.

—во—‘р—÷дн—÷ вишивки рушник—÷в в околиц€х ћакошина, ћени („ерн—÷г—÷вська область). ѕоперечн—÷ смуги з р€д—÷в ромб—÷в, зубц—÷в у в—÷дпов—÷дному ритм—÷ повторенн€ з р€дами мотив—÷в геометризованих листк—÷в, дубових галузок, кв—÷ток калини заповнюють усю площину рушник—÷в довжиною до 6 м, вишитих ручнопр€деними вовн€ними коричневими нитками. ”люблен—÷ в—÷зерунки вишивок п—÷вн—÷чних —÷ центральних район—÷в „ерн—÷г—÷вщини друго—„ половини XIX ст.: "на морозї, "р€б—÷ноюї, "под сливиї —÷ под. Ќа п—÷вдн—÷ „ерн—÷г—÷вщини були поширен—÷ вишивки, в складних геометричних формах €ких передан—÷ кв—÷тков—÷ мотиви: р—÷зан—÷ жоржини, п—÷вон—÷—„, дзв—÷ночки, волошки тощо.

” друг—÷й половин—÷ XIX ст. на „ерн—÷г—÷вщин—÷ найб—÷льшого поширенн€ набули так—÷ техн—÷ки, €к гладь тј‘ "под застежї, набируванн€, рет€з—÷, "через чисницюї, хрестик тощо. ¬ин€тково—„ уваги заслуговують методи змережуванн€ тј‘ "шел€жкомї, мережанн€ на стовпчики, зубцюван€, обметанн€ тощо.

ѕроцеси геометризац—÷—„ мотив—÷в, розробки рослинного орнаменту посилилис€ наприк—÷нц—÷ XIX тј‘ на початку XX ст. ” класичних вишивках ж—÷ночих сорочок б—÷лими нитками все густ—÷ше розм—÷щен—÷ ст—÷бки чорних —÷ червоних ниток, а в рослинному орнамент—÷ рушник—÷в, скатертин початку XX ст. чорн—÷ нитки введеш €к дом—÷нуючий акцент пом—÷ж червоних ниток —÷ проб—÷л—÷в тканини. ’арактерною особлив—÷стю чорно-б—÷лих, червоно-чорних вишивок „ерн—÷г—÷вщини в те, що вони мають др—÷бн—÷, окреслен—÷ проб—÷ли б—÷лого тла, зернисту фактуру. ¬веденн€ р—÷зних вид—÷в мережок лог—÷чно узгоджу—‘ складну ритм—÷ку рель—‘фно-прозорих акцент—÷в.

” XIX ст. вишивка активно розвивалас€ у центральних районах ”кра—„ни, зокрема на  и—„вщин—÷. ƒл€ не—„ характерне по—‘днанн€ особливостей вишивок п—÷вн—÷чних —÷ п—÷вденних район—÷в ”кра—„ни, разом з тим —„й "астив—÷ неповторн—÷ художн—÷ €кост—÷. “ут широко побутувала вишивка б—÷лими, синьо-червоними, чорно-червоними нитками тканин од€-гового та —÷нтер'ерного призначенн€. Ќа в—÷дм—÷ну в—÷д —÷нтер'—‘рних вишивок п—÷вноч—÷ „ерн—÷г—÷вщини геометричний та рослинний орнаменти  и—„вщини позначен—÷ б—÷льш живописними рисами, реал—÷стичним трактуванн€м композиц—÷й. “ак, у складних вишивках дерева житт€, пишних кв—÷ткових галузок пров—÷дн—÷ —÷ додатков—÷ мотиви, елементи дещо рель—‘фн—÷ше виступають на тл—÷ тканини, зб—÷льшен—÷ у розм—÷рах. ¬они виконан—÷ р—÷зноман—÷тним по—‘днанн€м л—÷чених —÷ в—÷льних в—÷д структури тканини ст—÷бк—÷в.  онтури в—÷зерунк—÷в окреслен—÷ стр—÷чкою стебн—÷вки або ланцюжка, а в середин—÷ контура тј‘ др—÷бн—÷ геометричн—÷ ф—÷гури, вишит—÷ л—÷ченими ст—÷бками: коса —÷ пр€ма гладь, кача-лочки, "в—÷всюрї, хрестик, "кривулькиї тощо. ’арактерна незчисленна вар—÷антн—÷сть заповненн€ орнаментальних мотив—÷в. ѕо—‘днанн€ —„х в одному в—÷зерунку зумовило багату фактуру вишивки: то згущен—÷ тони червоного кольору, то велик—÷ проб—÷ли б—÷лого тла. ” червоний кол—÷р часто введений чорний або син—÷й, що ур—÷зноман—÷тню—‘ гаму вишивок, посилю—‘ —„—„ декоративну виразн—÷сть. ” вишивках —÷нтер'ерного побутово-обр€дового призначенн€ пом—÷тна нова, на в—÷дм—÷ну в—÷д XVIII ст., дещо полегшена, староки—„вська гладь 10.

∆ивописна об'—‘мно-рель—‘фна вишивка ки—„вських рушник—÷в виконана двоб—÷чною гладдю. яскраво-червон—÷ мотиви дерева житт€, кв—÷тков—÷ вазони розм—÷щен—÷ при к—÷нц€х рушник—÷в, вит€гнут—÷ до центрально—„ площини. —кладн—÷ рослинн—÷ композиц—÷—„ завершуютьс€ розетками, кв—÷тами, обаб—÷ч €ких птахи з €г—÷дковими галузками, на бордюрах ламан—÷, хвил€ст—÷ стр—÷чки, "кривулькиї тощо. ¬елик—÷ площини кв—÷т—÷в, листочк—÷в, стовбури вишит—÷ двоб—÷чною гладдю, галузки, окрем—÷ елементи тј‘ стебн—÷в-кою, ланцюжком тощо. Ќаприк—÷нц—÷ XIX тј‘ на початку XX ст. пом—÷тна тенденц—÷€ до вишиванн€ рушник—÷в грубшим, пишн—÷шим рослинним орнаментом, в €кому майже р—÷вном—÷рно використан—÷ нитки червоного —÷ чорного кольор—÷в.

—пециф—÷чними локальними рисами позначен—÷ рушники ѕере€славщини, де орнаментальн—÷ горизонтальн—÷ смуги розм—÷щен—÷ при кра€х (в €русному план—÷). ” сх—÷дному ѕодн—÷пров'—„ смуги на к—÷нц€х рушник—÷в мережев—÷ орнаментальним настилом. „асто м—÷ж смугами тј‘ р€ди кв—÷т—÷в, вишит—÷ хрестиком червоними —÷ чорними нитками.  рупними вазонними мотивами вид—÷л€ютьс€ рушники  ан—÷вщини, „игиринщини, так зван—÷ чернеч—÷ рушники.

¬ершин художньо—„ майстерност—÷ дос€гли вишивальниц—÷  и—„вщини в ун—÷кальних прозорих техн—÷ках вишиван€ кругло—„ —÷ квадрато—„ довбанки, квадратного виколюванн€, вир—÷зуванн€ чисто—„ мережки. ƒовбанн€м, коленн€м, вир—÷зуванн€м у повному ритм—÷ робили д—÷рочки, €к—÷ обкидали двосторонньо нитками так, щоб утворити обрамуванн€ у вигл€д—÷ кола, квадрата або розеткопод—÷бно—„ форми. Ќародн—÷ майстрин—÷ розробили безл—÷ч метод—÷в по—‘днанн€ прозорих шв—÷в з непрозорим, об'—‘мне виступаючими на тл—÷ тканини, що збагачувало фактуру.

Ќайб—÷льшого поширенн€ зазнали так—÷ мережки, €к просте —÷ подв—÷йне пруткуванн€, мережка з зат€гуванн€м, "гречкаї, "подв—÷йна гречкаї, "т€ганкаї, "фарботиї.

Ќа  и—„вщин—÷ особливо попул€рними були техн—÷ки поверхневого вишиванн€ тј‘ зат€гуванн€, набируванн€, лиштва, низь, хрестик, штап—÷вка, рет€зь тощо. ¬ишивка  и—„вщини багата локальними р—÷зновидами. ¬ ус—÷х районах побутувала вишивка б—÷лими нитками на б—÷лому тл—÷. « п—÷вноч—÷ на п—÷вдень зауважу—‘тьс€ тенденц—÷€ активн—÷ших процес—÷в щодо внесенн€ червоних, син—÷х, чорних ниток у б—÷ле тло, а також фарбуванн€ б—÷лих ниток у р—÷зн—÷ в—÷дт—÷нки (вохрист—÷, с—÷р—÷, коричнев—÷). Ќаприк—÷нц—÷ XIXтј‘ на початку XX ст. поширилас€ вишивка хрестиком червоною —÷ чорною заполоччю. ¬ишивку, виконану р—÷зними техн—÷ками (хрестиком, верхоплутом тощо), називали мережкою, а виконану виколюванн€м, вир—÷зуванн€м —÷ лиштвою тј‘ вир—÷зуванн€м. Ѕезмежна народна фантаз—÷€ щодо вар—÷антност—÷ художньо-техн—÷чних засоб—÷в вишиванн€. ƒосл—÷дники неодноразово звертали увагу на багатство в—÷зерунк—÷в мережок  и—„вщини ", передус—÷м таких, €к книш—÷, ц—÷лий хрещатий, половина хрещатого, кривон—÷г, простий криво-н—÷г, ц—÷лий кривон—÷г, половина кривоногу, цимбали, половина цимбал—÷в, цимбалики, метелики, човники з вир—÷зуванн€м, човники з крильц€ми, хмелик рожевий, а також: коло шнурочка, на г—÷лл€чках, головатий, €г—÷дками, чорнобривц€ми, лапками, петрушкою, молоточками (хрести, ламан—÷ хрести, павучки, чорнобривц—÷, ц—÷л—÷ ог—÷рки, половина ог—÷рк—÷в, повна рожа, косиц—÷, реберц€, павич—÷, раки, ц—÷л—÷ собаки, паг—÷нц—÷, дубов—÷ листки, реп'€шки, паслин тощо). ÷—÷ та —÷нш—÷ мотиви мають незчисленн—÷ вар—÷анти зображень в ус—÷х районах  и—„вщини. ¬ид—÷л€ютьс€ так—÷ центри вишивального мистецтва, €к ѕере€слав,  ан—÷в, „игирин, «олотоноша та —÷н.

“иповим у вишивц—÷ ѕодн—÷пров'€ в по—‘днанн€ р—÷зних техн—÷к поверхневого шитва з виколюванн€м, вир—÷зуванн€м, мережанн€м. « середини XIX ст. тут стало попул€рним вишиванн€ стил—÷зованих рослинних мотив—÷в б—÷лими нитками, обрамованих р—÷зними в—÷дт—÷нками червоного кольору. –∆нколи окрем—÷ в—÷зерунки в середин—÷ "зацв—÷чен—÷ї, тобто з вкрапленн€м син—÷х ниток.

¬ишивка б—÷лими нитками з р—÷зним по—‘днанн€м глад—÷, мережок, хрестика була поширена у районах —умщини, ’арк—÷вщини. ћережан—÷ смуги тут значно б—÷льш—÷ за розм—÷рами, з крупн—÷шими орнаментальними мотивами, виконаними техн—÷кою настилуванн€.  ласичн—÷ вишивки настилом на мережц—÷ збер—÷гаютьс€ у музе€х —умщини. ¬ окрему групу вид—÷л€ютьс€ прославлен—÷ вишивки —умщини "через чисницюї.

” XIX ст. вершин художньо—„ майстерност—÷ дос€гла вишивка ѕолтавщини. ”продовж стол—÷тт€ р—÷зн—÷ стил—÷стичн—÷ типи орнаментального мистецтва зазнавали певних зм—÷н, але збер—÷гали при цьому перв—÷сну природу 12. ¬ од€з—÷, передус—÷м ж—÷ночих —÷ чолов—÷чих сорочках, вишивальниц—÷ розробили безл—÷ч вар—÷ант—÷в геометризовано—„ вишивки б—÷лими нитками дом—÷нуючою техн—÷кою (гладь, лиштва). √устими др—÷бненькими ст—÷б-камн б—÷лих ручнопр€дених ниток застелен—÷ у р—÷зному спр€муванн—÷ пр€м—÷, ламан—÷ л—÷н—÷—„, зубц—÷, кружельц€, ромбики, галузки, пелюсточки тощо. ¬они рель—‘фно вид—÷л€—‘тьс€ на тканин—÷, —„х образне звучанн€ посилене введенн€м у вишит—÷ орнаментальн—÷ смуги —÷нших техн—÷к: стеблевого шову, верхоплута, зернового виводу, довбанки, виколюванн€, вир—÷зуванн€ та —÷н. „ар—÷вност—÷ полтавсько—„ б—÷ло—„ вишивки дос€гають —÷ гармон—÷йним по—‘днанн€м в одному в—÷зерунку до 10тј‘15 р—÷зних техн—÷к виконанн€, п—÷дпор€дкованих пров—÷дним орнаментальним мотивам. –озроблена ч—÷тка система розташуванн€ орнаментальних мотив—÷в на поликах, рукавах, подолах, р—÷зноман—÷тного —„х обрамуванн€. «алежно в—÷д зм—÷сту мотив—÷в, способ—÷в —„х окресленн€ ст—÷бками, лиштва отримала назви: клинцева, хмелем, барв—÷нкова, бер—÷зка, ор—÷шина, пор—÷чкова, дубове лист€, ламане дерево, виноград, реш—÷тка тощо. ћасового поширенн€ набули так—÷ мотиви, €к "ламане деревої, г—÷лка, осьмир—÷шки, греб—÷нц—÷, овесик, ключ—÷, "глагол—÷ї тощо. Ќезчисленн—÷ вар—÷анти —„х трактуванн€. ¬они над—÷лен—÷ рисами величного, монументального звучанн€, коли розм—÷щен—÷ вертикальними р€дами в—÷д манжет—÷в до полик рукав—÷в. ¬—÷льн—÷ площини незашитого тла посилюють —„х вид—÷ленн€, об'—‘мне окресленн€. ÷—÷ ж мотиви подивл€ють дел—÷катн—÷стю, ювел—÷рною чистотою, тонк—÷стю найдр—÷бн—÷-шого ст—÷бка у вузьких стр—÷чках на поликах, манжетах, ком—÷р—÷.

Ѕагатющ—÷ художн—÷ засоби вишивального мистецтва ѕолтавщини. —еред них тј‘ використанн€ дл€ вишивок кр—÷м б—÷лих також ниток з безл—÷ччю в—÷дт—÷нк—÷в с—÷рого, вохристого, блакитного кольор—÷в, фарбованих природними барвниками: дубовою, в—÷льховою корою, €годами бузини, шовковиц—÷ тощо. ¬иход€чи з характеру тонального звучанн€, можна вид—÷лити основн—÷ групи полтавсько—„ б—÷ло—„ вишивки. ƒо найб—÷льш поширених належать вишивки, виконан—÷ т—÷льки б—÷лими нитками переважно такими техн—÷ками, €к лиштва, виколюванн€, вир—÷зуванн€. Ќаступну групу становл€ть вишивки сорочок, в €ких при дом—÷нуючому б—÷лому кольор—÷ мотиви, настили на мережц—÷ вишит—÷ вохристо-коричневими нитками. ѕродумане з—÷ставленн€ цих ниток з б—÷лими нада—‘ орнаменту золотистого в—÷дт—÷нку. ќкрема група вишивок на сорочках тј‘ це вишивки з введенн€м у б—÷ле тло с—÷рих, з р—÷зними в—÷дт—÷нками, ниток, зр—÷дка чорних. « середини XIX ст. поширеним стало вкрапленн€ до б—÷лих вишивок св—÷тло-голубуватих ниток, а з к—÷нц€ XIX ст. все част—÷ше у складних в—÷зерунках обрамуванн€ окремих мотив—÷в зернов—÷ виводи вишивались червоними нитками. ѕоширеним був —÷ так званий "полуботк—÷вський вз—÷рї (у геометричному орнамент—÷ переважали блакитн—÷, б—÷л—÷ та коричнев—÷ нитки).

 омпозиц—÷€ зумовлена м—÷iем —÷ призначенн€м вишивок. ¬она складн—÷ша —÷ багатша на видному, центральному пол—÷ тј‘ широких рукавах, подолах ж—÷ночих сорочок, а в чолов—÷чих сорочках тј‘ на ман—÷шках, ком—÷р—÷, унизу широких рукав—÷в. Ќа керсетках, юпках переважно стебелевим швом вишивали орнаментальн—÷ вертикальн—÷ стр—÷чки на верхн—÷й пол—÷ —÷ горизонтальн—÷ тј‘ знизу передн—÷х п—÷лок. ¬—÷зерунки тј‘ геометричн—÷ розводи або рослинн—÷ гнучк—÷ галузки.

Ќа ѕолтавщин—÷ вишивали кольоровим гарусом, вовн€ними нитками кожухи —÷ кожушини: нижн—÷ частини —„х рукав—÷в, кути п—÷л, особливо верхньо—„, шви в тал—÷—„ на боках —÷ спинц—÷. Ќайпоширен—÷шими були рослинн—÷ мотиви: галузки, кв—÷ти, лист€, "сосонкиї, "зор—÷ї, "€блукаї —÷ под., вишит—÷ червоними, зеленими, син—÷ми нитками (дом—÷нував червоний кол—÷р). Ћокальними р—÷зновидами од€гових вишивок вид—÷л€ютьс€ –ешетил—÷вський, ѕрилуцький,  обел€цький, «—÷ньк—÷вський пов—÷ти.

Ќаприк—÷нц—÷ XIX ст. у вишивц—÷ од€гу поширивс€ рослинний орнамент: хрестиком червоними —÷ чорними нитками на ж—÷ночих —÷ чолов—÷чих сорочках —÷ традиц—÷йною кольоровою гладдю на керсетках, кожухах, юпках. ќд€гова вишивка ѕолтавщини тј‘ це значне художн—‘ €вище, в €кому в повну силу ви€влене творче обдаруванн€ укра—„нських майстр—÷в.

”продовж в—÷к—÷в народна вишивка ѕод—÷лл€ зазнавала вплив—÷в мистецтва сус—÷дн—÷х —÷ нав—÷ть дальше в—÷длеглих народ—÷в. јле при цьому вона н—÷коли не втрачала грунту, традиц—÷й, що виводилис€ з древньорусько—„ культури. ѕод—÷льська вишивка XIX ст. характеризу—‘тьс€ вин€тковою тонк—÷стю, чистотою виконанн€ р—÷зних техн—÷к поверхневого шитва (так звана "поверхниц€ї). ¬ид—÷л€ютьс€ вишивки б—÷лими нитками на б—÷лому тл—÷, чорна низинка та вишивка чорними нитками килимового типу. ѕри загальних сп—÷льних орнаментально-колористичних ознаках розр—÷зн€ють вишивки сх—÷дних, центральних —÷ зах—÷дних район—÷в ѕод—÷лл€. ” свою чергу в них —‘ осередки з певними розб—÷жност€ми. ¬ишивки б—÷лими нитками, рукопр€дними з льону, конопель, виб—÷леними на сонц—÷ або пофарбованими у в—÷дварах кори в—÷льхи у легк—÷ в—÷дт—÷нки с—÷рого, вохристого кольору, були особливо попул€рними —÷ масово поширеними в ус—÷х районах —х—÷дного ѕод—÷лл€. √оловна увага зосереджувалас€ на вишиванн—÷ широких смуг на пазухах, манжетах, у нагрудн—÷й частин—÷ —÷ низу широких рукав—÷в чолов—÷чих сорочок, ком—÷рах-зби-ранках, верхн—÷х частинах рукав—÷в ж—÷ночих сорочок, ч—÷пц—÷в, хустин, рушник—÷в та —÷н. “иповим у вишивц—÷ б—÷лими нитками в по—‘днанн€ в одному в—÷зерунку р—÷зних техн—÷к виконанн€: стебн—÷вки, обметанн€ (обкиданн€), глад—÷, мережок, вир—÷зуванн€ —÷ вит€гуванн€м з обкиданн€м ниток основи тј‘ "цирокї, "миканокї тощо. ¬они часто з—÷ставл€лис€ так, щоб вид—÷лити мережан—÷ мотиви. ¬ ажурних б—÷лих вишивках XVIII ст. д—÷рочки виколювали веретеном, у XIX ст. —„х вир—÷зували ножиц€ми. √усте обкиданн€ тугими, —÷нколи воскованими нитками разом з —÷ншими техн—÷ками вишиванн€ в одному в—÷зерунку глад—÷ посилюють ажурно-рельефн—÷, св—÷тло-т—÷ньов—÷ ефекти. ѕро художню ц—÷нн—÷сть вишивки б—÷лими нитками чолов—÷чих сорочок, —„—„ гармон—÷йне з—÷ставленн€ з верхн—÷м плечовим од€гом, насамперед свитами, прикрашеними крученими шнурками, св—÷дчить, зокрема, картина ¬. “роп—÷н—÷на "ѕортрет укра—„нц€ї. ” ж—÷ночих сорочках на поликах вишивали р€ди ромб—÷в з виступами. «верху —„х обрамовувала вужча смуга тј‘ так звана "поверхниц€ї, а знизу тј‘ п—÷допл—÷чч€. ¬се б—÷льше поширювалос€ вишиванн€ в—÷зерунк—÷в нижче полик—÷в на широк—÷й площин—÷ рукав—÷в ромбами в один р€д, з'—‘днаний виступаючими кутами або ж окресленими дек—÷лькома пасочками р—÷зних ст—÷б-к—÷в у пр€мокутних площинах. « середини XIX ст. почали вишивати всю площину рукав—÷в. ќрнаментальн—÷ мотиви тј‘ ромби з виступами (¬лрачкиї) —÷ без виступ—÷в (¬лкниш—÷ї), круги-зерна, зигзаги-¬лхвилькиї та —÷н. вишит—÷ горизонтальними смугами, а нижче в—÷д полик—÷в у шаховому або вертикальному план—÷ розм—÷щен—÷ мотиви аж до манжет—÷в. ¬ид—÷л€ютьс€ сорочки, на рукавах €ких в—÷д манжета до полик—÷в мережаний мотив "дерева житт€ї з розгалуженими г—÷лками або три орнаментальн—÷ стр—÷чки. ¬ертикальне розташуванн€ геометризованих мотив—÷в у стр—÷чковому або шаховому план—÷ на рукавах нижче полик—÷в характерне дл€ п—÷вденно-сх—÷дних район—÷в ѕод—÷лл€. —лавилис€ вишивкою села яланц—÷,  лемб—÷вка, √ородк—÷вка, —т—÷нна, Ѕалан—÷вка, янгород,  у-ковка та —÷н. ¬исоко—„ художньо—„ майстерност—÷ дос€гли майстрин—÷ у вишивках, в €ких творили складний орнамент з геометричних ф—÷гур, виконаних б—÷лими —÷ св—÷тло-вохристими нитками (фарбували у луз—÷ —÷з спалено—„ соломи гречки). ¬—÷зерунки таких вишивок переливались золотистими в—÷дт—÷нками. “акий кол—÷р у народ—÷ називали пшеничним. Ѕ—÷ло-вохриста вишивка з вир—÷зуванн€м багата орнаментальними мотивами, ц—÷кава щодо принцип—÷в —„х ритм—÷чно—„ узгодженост—÷ тј‘ позм—÷нного ритму прор—÷заних —÷ рельефно-виступаючих площин. ” н—÷й здавалос€ би, простими засобами дос€гаютьс€ сильн—÷, емоц—÷йн—÷ художн—÷ ефекти.

ќсобливо розвинута була вишивка низзю, або низинкою, р—÷зновидна щодо принцип—÷в техн—÷чного виконанн€ та орнаментально-колористичного вир—÷шенн€. ¬—÷дом—÷ —„—„ назви: кругла низь, др—÷бненька, "сл—÷паї, "цв—÷ткованаї, низь "з лиц€ шитаї, "лиса низьї тощо.

’арактерна особлив—÷сть под—÷льсько—„ вишивки низинкою тј‘ це техн—÷ка —„—„ виконанн€ (дуже др—÷бненькими ст—÷бками —÷ переважно чорними нитками). якщо смуга в—÷зерунку зроблена чорними нитками, а обв—÷д зр—÷дка окреслений червоними, таку низинку називали "покв—÷тчаноюї. ” середин—÷ XIX б$. була поширена класична вишивка низзю тј‘ смуги висотою до 5тј‘6 см, де ритм—÷чно чергувалис€ пр€мокутн—÷ площини, вишит—÷ червоними —÷ чорними нитками. ¬ центрах тонко окреслен—÷ складн—÷ геометричн—÷ ф—÷гури: ромби з виступами, гачками, меандров—÷ завитки тощо. “аке стр—÷чкове розташуванн€ геометричних мотив—÷в у червоних —÷ чорних пр€мокутних площинах нагаду—‘ вишивку на уставках сорочок ѕол—÷сс€, Ѕойк—÷вщини.

Ќизинкова вишивка багата орнаментальними мотивами, —„х народн—÷ назви св—÷дчать про те, що у геометричному орнамент—÷ зображен—÷ конкретн—÷ рослини, тварини, предмети побуту. Ѕезмежна фантаз—÷€ народних майстринь щодо передач—÷ реального св—÷ту в ч—÷тких геометричних формах. “ак, ламана л—÷н—÷€ з виступами —÷ рисками означа—‘ хм—÷ль, а без виступ—÷в тј‘ вужа. Ќайтонш—÷ л—÷н—÷—„ геометричних штрих—÷в в—÷др—÷зн€ють один в—÷зерунок в—÷д другого. Ќайб—÷льш попул€рн—÷ мотиви: сосонки, вазонки, в—÷всик, чорнобривц—÷, реп'€хи, купчаки, хмелик, петрушка, горицв—÷т, "фасулькиї, рута, шипшина, рожа (проста, повна, стовпчаста, з—÷ркаста, купчаста), €блука, полуниц€, виноград, сливи тощо; вуж, в'юнок, раки, коропова луска, зозульки, сови, ласт—÷вки, качечки, павучки, коники, вовч—÷ зуби, волове око, барани, баран€ч—÷ роги —÷ т. —÷н.; в—÷тр€ки, гребенц—÷, лемеш—÷, ланцюг, копиток, багас тощо. Ќезчисленн—÷ вар—÷анти умовного в—÷дтворенн€ реального св—÷ту ч—÷ткими ст—÷бками складних геометричних форм. ƒосл—÷дники невипадково пор—÷внюють таку вишивку з дереворитами, п—÷дкреслюючи —„—„ без дом—÷шок чистий стиль.

Ќазван—÷ орнаментальн—÷ мотиви, принципи —„х стр—÷чкового —÷ шахового розм—÷щенн€ у XIX ст. повторювались у XX ст. ¬они поступово видозм—÷нювались у б—÷к укрупненн€ орнаментальних форм, розцв—÷ченн€ чорного кольору вишивок жовтими, червоними нитками. “енденц—÷€ до пол—÷хром—÷—„, п—÷дкреслено—„ звучност—÷ кольору, €скравост—÷, характерна дл€ всього народного мистецтва початку XX ст., под—÷льську вишивку захоплю—‘ лише частково. ¬она активн—÷ше проходить у вишивц—÷ центральних —÷ п—÷вн—÷чно-зах—÷дних район—÷в ѕод—÷лл€. ѕоступово з п—÷вдн€ на п—÷вн—÷ч зб—÷льшу—‘тьс€ к—÷льк—÷сть в—÷зерунк—÷в на поликах ж—÷ночих сорочок (верхн—÷ смуги орнаменту вишит—÷ чорною низинкою, а нижн—÷ п—÷дполичч€ тј‘ "поверхницеюї, "кафасоромї с—÷рими нитками). Ќа густих складочках ком—÷р—÷в, рукав—÷в вишивали червоними —÷ син—÷ми нитками смуги з р€д—÷в "кривульокї, ромб—÷в. ÷е так зван—÷ "збиранкиї.ї ” творчост—÷ вишивальниць —х—÷дного ѕод—÷лл€ середини XIX ст. були попул€рними так—÷ техн—÷ки, €к одноб—÷чна, двоб—÷чна пр€ма, коса штап—÷вка, "поверхниц€ї, "кафасорї.  ожна техн—÷ка ма—‘ визначен—÷ завданн€: штап—÷вка тј‘ переважно дл€ зображенн€ складних геометричних форм на верхн—÷х частинах полик—÷в, низь тј‘ ценральних смуг на поликах, а "кафасорї тј‘ смуг нижче полик—÷в. –—÷зновидн—÷сть вишивок на поликах ж—÷ночих сорочок визнача—‘тьс€ —„хн—÷м кольором: чорним, св—÷тло-с—÷рим, жовто-оранжевим. ƒл€ створенн€ художнього ефекту використан—÷ найр—÷зноман—÷тн—÷ш—÷ засоби: введенн€ дл€ вишиванн€ окремих мотив—÷в об'—‘мно—„ нитки, часто ручнопр€дено—„ вовни, р—÷зне —„х обрамуванн€, ускладненн€ темпу орнаментального ритму. ѕопул€рним було введенн€ у вишивку металевих (ср—÷бних —÷ золотих) ниток, що п—÷дкреслювало урочист—÷сть.

Ќовим наприк—÷нц—÷ XIX ст. було вишиванн€ гладдю широких смуг на поликах ж—÷ночих сорочок, чолов—÷чих ман—÷шках —÷ манжетах з дом—÷нуючими геометризова-ними рослинними мотивами п'€типелюсткових кв—÷ток-розеток. ѕелюстки вишит—÷ двоб—÷чною червоною гладдю —÷ обкидан—÷ чорною стебн—÷вкою. ¬веденн€ стебн—÷вки дл€ обрамуванн€ геометричних —÷ рослинних мотив—÷в характерне дл€ вишивки под—÷льських район—÷в, що межують з  и—„вщиною. ѕопул€рною ста—‘ вишивка хрестиком червоними нитками. ƒл€ вид—÷ленн€ середини кв—÷т—÷в, под—÷лу листочк—÷в, €г—÷док, пуп'€нк—÷в ввод€тьс€ чорн—÷ нитки, —„х виконують стебн—÷вкою або др—÷бним хрестиком, п—÷вхрести-ком. ѕод—÷бне трактуванн€ рослинних мотив—÷в поширене у сх—÷дних районах, що межують з –—÷вненською областю (—таро- ост€нтин—÷в, Ўепет—÷вка, ¬ишневець, Ўумськ, Ћан—÷вц—÷,  рем'€нець) та —÷н. Ќаприк—÷нц—÷ XIX ст. зазнала поширенн€ вишивка гладдю, хрестиком в по—‘днанн—÷ —÷з стебн—÷вкою (в районах «бор—÷в, «бараж, “еребовл€, Ѕережани та —÷н.). —ильними декоративними акцентами звучать проб—÷ли б—÷лого тла тканини. ƒр—÷бненьк—÷ ст—÷бки введеш дл€ обрамуванн€ пров—÷дних мотив—÷в, переважно розеток- "зв—÷здї, н—÷жно стел€тьс€ одинарними "попарними р€дами в пр€мих, зубчастих, зигзагопод—÷бних смугах. ѕозм—÷нне використанн€ червоного —÷ чорного кольор—÷в узгоджу—‘ темп орнаментального руху.

ћонументальн—÷стю звучанн€ вид—÷л€—‘тьс€ вишивка «ах—÷дного ѕод—÷лл€, особливо район—÷в ѕодн—÷стров'€, з такими осередками, €к Ѕорщ—÷в, «ал—÷щики, Ѕучач (“ерноп—÷льська область). “ут поширене вишиванн€ густих, тугих в—÷зерунк—÷в (без проб—÷л—÷в тканини) р—÷зними поверхневими ст—÷бками. “ак—÷ вишивки мають вигл€д тканин ворсових або др—÷бного двоб—÷чного тканн€ 24. ƒиву—‘ фантаз—÷€ майстринь у вишивц—÷ рукав—÷в ж—÷ночих сорочок. –∆ це при ч—÷тко вироблен—÷й трид—÷льн—÷й систем—÷ розм—÷щенн€ вишивки на рукавах: 1 тј‘ уставки; 2 тј‘ "морщиниї тј‘ смуги висотою до 20 см, розм—÷щен—÷ п—÷д уставками; 3 тј‘ решта площини рукава до манжет—÷в. ¬ишивки уставки, "морщиниї —÷ рукава р—÷зн€тьс€ м—÷ж собою розм—÷рами, орнаментом —÷ техн—÷кою виконанн€. Ќайбагатша —÷ найскладн—÷ша вишивка на уставц—÷. ѕа н—÷й поверхневими ст—÷бками (настил, стебн—÷вка) чорними нитками густо вишит—÷ в—÷д трьох до семи орнаментальних смуг, що с€гають аж до ком—÷ра. —муги заповнен—÷ в р€довому план—÷ др—÷бними мотивами, найчаст—÷ше розетками, зигзагами, —÷нколи окресленими темно-вишневою, темно-ф—÷олетовою стебн—÷вкою. ќрнаментальн—÷ смуги розд—÷лен—÷ вузькими горизонтальними стр—÷чками, вишитими часто чорними —÷ металевими, золотими чи ср—÷бними нитками. ”ставки обрамован—÷ з нижньо—„ —÷ бокових частин, вид—÷лен—÷ €к важлива композиц—÷йна частина вишивки рукав—÷в. ѕижче уставки вишита "морщинаї тј‘ низинкою, "напрот€ганкиї, п—÷вхрестиком, р—÷дше хрестиком, —„—„ кол—÷р, орнамент в—÷дм—÷нний в—÷д уставки. ¬ околиц€х Ѕорщова переважають велик—÷ темно-червон—÷ ромби з виступами, у «ал—÷щиках тј‘ зелен—÷, оранжево-жовт—÷ ромбов—÷ розводи, у с.  олодр—÷бка тј‘ темно-ф—÷олетов—÷ геометричн—÷ ф—÷гури. ” "морщинахї деколи виступають проб—÷ли тканини. Ќа в—÷дм—÷ну в—÷д вищерозташованих смуг "морщиниї й уставки, орнамент на рукав—÷ виконаний груб—÷лими нитками кучер€вим "стегомї або об'—‘мною гладдю.  ол—÷р вишивки рукав—÷в аналог—÷чний уставц—÷. Ќезважаючи на в—÷дм—÷нн—÷сть, ус—÷ три частини вишивок рукав—÷в лог—÷чно доповнюють одна одну й утворюють —‘дину композиц—÷йну ц—÷л—÷сн—÷сть. ¬исокою художньою майстерн—÷стю вид—÷л€ютьс€ наддн—÷стр€нськ—÷ вишивки, в €ких р—÷зними напр€мками ст—÷бк—÷в ниток одного кольору створюють ледь пом—÷тн—÷ орнаментальн—÷ форми. ƒл€ дос€гненн€ виразно—„ пластики в—÷зерунк—÷в майстрин—÷ використовували найр—÷зноман—÷тн—÷ш—÷ засоби. ¬ околиц€х Ѕучача поширен—÷ геометричн—÷ в—÷зерунки з ч—÷тко окресленими мотивами, розташованими в р€дках. ” них багато в—÷льного фону, на €кому вид—÷л€ютьс€ крупн—÷ш—÷ ромби, розетки, зубц—÷. ƒом—÷нуючий кол—÷р тј‘ чорний, темно-вишневий. ƒел—÷катно введен—÷ ф—÷олетов—÷, рожев—÷ ст—÷бки посилюють золотисто-червон—÷ акценти. ќриг—÷нальна вишивка так звана "крученаї. ѕоверхневими ст—÷бками вишиваютьс€ кола тј‘ "“—удзикиї, розм—÷щен—÷ у розетках або в р€д у вигинах хвил€стих стр—÷чок. –озетки обкидан—÷ —÷ це нада—‘ моза—„чност—÷ ц—÷лому фону вишивки. —оковита пол—÷хром—÷€ входить у под—÷льську вишивку лише на початку XX ст.

„—÷льне м—÷iе у розитку багатокол—÷рно—„ народно—„ вишивки ”кра—„ни XIXтј‘ початку XX ст. пос—÷да—‘ вишивка Ѕуковини. «бережен—÷ пам'€тки св—÷дчать про те, що часто в одних в—÷зерунках вишивок €к од€гового, так —÷ —÷нтер'—‘рного призначенн€ використано до 20 р—÷зних кольор—÷в. ¬они так з—÷ставлен—÷ —÷ вза—‘моп—÷дпор€дкован—÷, що створюють гармон—÷йн—÷ переливи барв складних геометричних зображень. ” вишивц—÷ Ѕуковини збереглис€ арха—„чн—÷ риси антропо-, зоо- та орн—÷томорфного орнамент—÷в. ѕопул€рн—÷ зображенн€ людських постатей ототожнюютьс€ —÷з деревом житт€ або складними в—÷зерунками вазон—÷в.

” складних геометричних формах ч—÷тко прогл€да—‘тьс€ ромбова система окресленн€ людсько—„ постат—÷. ¬она неначе вироста—‘ з основи трикутника. „асто обаб—÷ч антропоморфних ф—÷гур розм—÷щен—÷ мотиви дерева житт€. ÷ей улюблений мотив у буковинськ—÷й вишивц—÷ ма—‘ безл—÷ч вар—÷ант—÷в геометризованого зображенн€: то стовбур дерева тј‘ одинарна або попарна пр€ма стр—÷чка, то ламана чи хвил€ста галузка, обаб—÷ч €ких в позм—÷нному чергуванн—÷ або в €русн—÷й систем—÷ розм—÷щен—÷ галузки, кв—÷ти, листочки, —„х вишивають у багатокол—÷рн—÷й або двокол—÷рн—÷й гам—÷ переважно червоними, чорними, оранжевими кольорами. Ќа в—÷дм—÷ну в—÷д сус—÷дн—÷х район—÷в, у буковинськ—÷й вишивц—÷ збереглис€ —÷ зазнали розвитку давн—÷ традиц—÷—„ передач—÷ орн—÷томорфного орнаменту. як основний його мотив часто зустр—÷чаютьс€ арха—„чн—÷ багатоног—÷ птахи з п—÷днесеними —÷ розпущеними крилами, складн—÷ форми птахопод—÷бних мотив—÷в. ќриг—÷нальне трактуванн€ геометризованих форм, таких, €к "зозулькиї, "качечкиї, "голубчикиї, розм—÷щених у ск—÷сних вертикальних або горизонтальних смугах. ¬они часто вишит—÷ багатокол—÷рним б—÷сером, металевими лел—÷тками. ’рестикова техн—÷ка, по—‘днана з легкою стебн—÷вкою, образно посилю—‘ враженн€ динам—÷чност—÷ пташиного руху.

√раф—÷чною точн—÷стю, чистотою техн—÷чного виконанн€ характеризу—‘тьс€ геометричний орнамент. ќсновн—÷ його мотиви: "в—÷конц€ї, "мед—÷вникиї, "ширинкаї, "кучер—÷ї, "гадючкиї тощо. –ослинний орнамент представлений переважно пишними кв—÷тами-¬лружамиї.

Ќазван—÷ орнаментальн—÷ мотиви поширен—÷ у вишивц—÷ вс—÷х район—÷в Ѕуковини. ќднак вони в—÷др—÷зн€ютьс€ щодо принцип—÷в композиц—÷йно-техн—÷чного вир—÷шенн€. ” п—÷вденних, подн—÷стровських районах ( ельменц—÷, «аставна,  —÷цмань) в композиц—÷€х в—÷дчутн—÷ аналог—÷—„ з под—÷льською придн—÷стр€нською вишивкою. як —÷ в н—÷й, на рукавах ж—÷ночих сорочок розм—÷щен—÷ трид—÷льно: "плечикої, "морщиниї, а решта заповнена ск—÷сними чи вертикальними смугами. ”ставки темно-вишнев—÷, "морщиниї переважно зелен—÷, а мотиви дерева житт€ на вс—÷й площин—÷ рукав—÷в тј‘ жовт—÷. ”рочист—÷сть багатокол—÷рно—„ вишивки, виконано—„ р—÷зними техн—÷ками вовн€ними нитками, заполоччю, шовком, посилю—‘тьс€ введенн€м металевих ниток тј‘ золотих, ср—÷бних та ср—÷бл€стих лел—÷ток.

—во—‘р—÷дний осередок вишивки т—÷льки б—÷лими нитками, б—÷лими —÷ св—÷тло-жовтими тј‘ околиц—÷ Ќовоселиц—÷. ѕо—‘днанн€ в одному в—÷зерунку р—÷зних техн—÷к вишиванн€ тј‘ стебн—÷вки, глад—÷, мережки тј‘ спри€—‘ рель—‘фно-ажурному вид—÷ленню таких орнаментальних мотив—÷в, €к "г—÷льцеї, "хм—÷льї, "пшеничкаї та —÷н. ∆овт—÷ нитки продумано введен—÷ дл€ заповненн€ або обрамуванн€ мотив—÷в —÷, €к сво—‘р—÷дн—÷ сон€чн—÷ промен—÷, звесел€ють б—÷лу буковинську вишивку. –—÷дше зустр—÷чаютьс€ вишивки, виконан—÷ б—÷лими нитками верхоплутом з елементами кольорового б—÷серу, переважно з ромбовими розетковими мотивами. ” колорит—÷ вишивок «аставн—÷вського району переважають €скрав—÷ оранжево-червон—÷ акценти.

ƒавню загальнослов'€нську традиц—÷ю ма—‘ вишивка од€гу на ”кра—„н—÷. Ќа не—„ вплинули —÷ вза—‘мозв'€зки з мистецтвом сус—÷дн—÷х народ—÷в. ƒавньоруськ—÷ принципи вишиванн€ од€гу збереглис€ передус—÷м серед укра—„нського населенн€  арпат. ѕри сп—÷льних ознаках вид—÷л€—‘тьс€ локальними р—÷зновидами вишивка гуцул—÷в, бойк—÷в, лемк—÷в.

яскрава особлив—÷сть гуцульсько—„ вишивки тј‘ геометричний багатокол—÷рний орнамент (прост—÷ елементи, мотиви, ф—÷гурн—÷ компоненти). ¬ основ—÷ складних геометричних ф—÷гур тј‘ ромб, п—÷вромб, по-р—÷зному по—‘днаний у горизонтальному або вертикальному напр€мках. Ѕагато р—÷зновид—÷в окресленн€ контур—÷в ромб—÷в. ќсновн—÷ з них: ромби з пр€мими виступаючими боками тј‘ "кн—‘гиньков—÷ї, з виступаючими сторонами назовн—÷, загнут—÷ п—÷д пр€мим кутом тј‘ "трубиї, "пекур—÷вкиї, з р€дами виступаючих зубчик—÷в тј‘ "р—÷жкиї, перехресними боками, виступаючими сторонами в середину, до центру. ѕоширен—÷ ромби з ус—÷ченими боками. Ќа початку XX ст. тут зустр—÷чалис€ вишивки з арха—„чними типами орнаменту, антропо- та зооморфними мотивами. Ќаприклад, на спинках кептар—÷в, у всю —„хню висоту, вишивали одну людську постать. ƒек—÷лька аналог—÷чних малих ф—÷гурок розташован—÷ в р€д на спинц—÷ при тал—÷—„. –∆нколи так—÷ мотиви —‘ при бокових швах сердак—÷в, на рукавах кожух—÷в. ” район—÷ с. –озтоки на спинках кептар—÷в, рукавах кожух—÷в поширений мотив дерева житт€. ¬ид—÷л€ютьс€ динам—÷чн—÷стю зображенн€ багатоногах птах—÷в з п—÷днесеними —÷ розпушеними крилами, що р€дами розм—÷стилис€ на вс—÷й площин—÷ рукав—÷в кожух—÷в нижче уставок (села ¬ербовець, —тарий  ос—÷в). јнтропо- та зооморфн—÷ мотиви у геометричн—÷й трактовц—÷ част—÷ше зустр—÷чаютьс€ у вишивц—÷ Ѕуковинсько—„ √уцульщини.

’арактерно, що у цьому рег—÷он—÷ ”кра—„ни упродовж в—÷к—÷в —÷шов складний процес розвитку художньо-стильових особливостей вишиванн€ низзю. ўодо техн—÷чних прийом—÷в —„—„ виконанн€ на √уцульщин—÷ можна провести пр€м—÷ аналог—÷—„ з под—÷льською низинковою вишивкою. «а орнаментальним пол—÷хромним вир—÷шенн€м гуцульське низинкове вишиванн€ становить сво—‘р—÷дне локальне художн—‘ €вище. Ќиззю вишит—÷ складн—÷ орнаментальн—÷ композиц—÷—„ на визначених частинах од€гу. –—÷дше самост—÷йно застосовувалис€ —÷нш—÷ техн—÷ки вишиванн€: стебн—÷вка, обм—÷тка, к—÷ска, шов перед голки тј‘ "ключкиї, хрестик, двоб—÷чна стебн—÷вка, плетений шнурок, мережка "циркаї, гладь коса, точна, поверхневий кучер€вий шов, верхоплут, б—÷гунець, зерновий вив—÷д, виколюванн€, мережка "шабакї, змережуванн€ "черв'€чкомї, рет€зь, завол—÷куванн€. Ќазван—÷ техн—÷ки в—÷дом—÷ в ус—÷х районах √уцульщини. –ƒ розб—÷жност—÷ щодо переваги т—÷—‘—„ чи —÷ншо—„ техн—÷ки в окремих осередках. “ак, у вишивц—÷ Ѕуковинсько—„ √уцульщини част—÷ше зустр—÷чаютьс€ кучер€вий шов, стебн—÷вка, а у вишивц—÷ «акарпатсько—„ √уцульщини тј‘ вир—÷зуванн€, насталюванн€, завол—÷куванн€ тощо. —кр—÷зь на √уцульщин—÷ по—‘днували техн—÷ки вишиванн€ одних в—÷зерунк—÷в. –—÷зним компонентам од€гу в—÷дпов—÷дали певн—÷ техн—÷ки виконанн€. “ак, низзю вишивали уставки ж—÷ночих сорочок; гладдю, стебн—÷вкою тј‘ перем—÷тки, хустини; к—÷скою, шнурком тј‘ сердаки, кожухи; кучер€вим швом, виколюванн€м тј‘ уставки та смуги на вс—÷й площин—÷ ж—÷ночих сорочок.

’арактерна риса гуцульсько—„ вишивки XIX ст.тј‘ пол—÷хромн—÷сть, соковита, багата, сповнена дивовижно—„ сили декоративного звучанн€, в—÷д насичених темних до —÷нтенсивних оранжево-золотистих в—÷дт—÷нк—÷в. ¬веден—÷ також жовтий, син—÷й, чорний кольори.  ожен кольоровий ст—÷бок; елемент, мотив так п—÷дпор€дкований загальн—÷й композиц—÷—„ вишивки, щоб не губивс€ —„—„ малюнок —÷ не приглушувавс€ колористичний акцент. ” селах, €к—÷ межують з ѕод—÷лл€м, ѕокутт€м, Ѕойк—÷вщиною, зустр—÷чаютьс€ однокол—÷рн—÷ вишивки: чорн—÷, червон—÷, б—÷л—÷. ¬ишивка центрально—„ √уцульщини тј‘ пол—÷хромна, з певними акцентами в окремих центрах. “ак, у вишивц—÷ с—÷л явор—÷в, –—÷чки, Ѕрусту-р—÷в дом—÷нують блакитний —÷ зелений кольори. —иньо-ф—÷олетова гама характерна дл€ буковинсько—„ вишивки, а синьо-зелена тј‘ дл€ «акарпатсько—„ √уцульщини.

Ѕагатство, високий художн—÷й р—÷вень орнаментального мистецтва гуцульсько—„ вишивки зумовлен—÷ —„—„ численними типами. —лавитьс€ вишивка ¬ерховини,  ривор—÷вн—÷, –ахова,  осова, Ѕрустурова,  осмача, яворова,  расноп—÷лл€, яс—÷н€, ¬орохти, яремче та —„хн—÷х околиць.

¬ишивц—÷ уставок ж—÷ночих сорочок на √уцульщин—÷ надавалас€ вин€ткова увага. –озроблена ч—÷тка художн€ система перетворенн€ маленько—„ частини рукава у мистецький тв—÷р високого р—÷вн€. ”ставки сорочок тј‘ сво—‘р—÷дний символ краси гуцульсько—„ народно—„ вишивки. √—÷дн—÷ подиву вар—÷анти —„х композиц—÷йного, колористичного, техн—÷чного трактуванн€. Ћог—÷чно продумане розташуванн€ пр€мокутно—„ площини уставки, переважно висотою до 15 см, шириною до 35 см на сам—÷й видн—÷й верхн—÷й частин—÷ рукава.

¬ окремих селах  ос—÷вщини поширений тип сорочок, де суц—÷льно вишита вс€ площина передпл—÷чч€ уставки, центральна частина рукав—÷в —÷ манжети-дуди. ÷е так зван—÷ сорочки-¬лрукав—÷ц—÷ї. ¬ар—÷антн—÷сть цих сорочок в основному творитьс€ системою композиц—÷йного розм—÷щенн€ мотив—÷в: пр€мих, вертикальних, ск—÷сних смуг або "кружк—÷вї, "кочелї в пр€м—÷й, ск—÷сн—÷й с—÷тц—÷ на вс—÷й площин—÷ рукав—÷в. ћонументальн—÷сть звучанн€ "рукав—÷вц€мї надають рель—‘фно виступаюч—÷ укрупнен—÷ мотиви на б—÷лому тл—÷ тканини.

—орочки, в €ких вишивка розм—÷щена на дудах —÷ ком—÷р—÷, переважно призначалис€ дл€ щоденного вбранн€. «а характером композиц—÷йного вир—÷шенн€ вишивок дуд—÷в вид—÷л€ютьс€ чотири основн—÷ групи сорочок. ƒо першо—„ належать сорочки, в €ких дуди вишит—÷ вузенькими горизонтальними смугами, обкиданими по кра€х петель-чатим швом тј‘ "обметаний брацарї. ” них багато б—÷лого пол€. ƒо друго—„ групи в—÷днос€ть дуди, де край обметаний петельчатим швом, а центральна смуга вишита хрестиком або низинкою, а вище не—„ —÷дуть р€ди стебн—÷вки тј‘ штап—÷вки, "прошитеї, збиранн€ тј‘ р€муванн€ в "складкиї, "морщеногої. ” таких дудах м—÷ж вишитими смугами ефектно виступають проб—÷ли полотна. —во—‘р—÷дн—÷стю третьо—„ групи дуд—÷в —‘ те, що вс€ площина густо зашита низинкою або хрестиком, кра—„ густо обкидан—÷. —орочки з такими манжетами за щ—÷льн—÷стю вишивки нагадують структуру обгорток, запасок —÷ твор€ть ц—÷л—÷сний компонент в —‘диному ансамбл—÷ од€гу. ” сорочках четверто—„ групи манжети вишит—÷ стебн—÷вкою, плет—÷нкою, к—÷скою, штап—÷вкою. ¬ них кра—„ обметан—÷. ÷ентральна частина вишита р€дами ламаних зубчастих л—÷н—÷й, ск—÷сних хрестик—÷в. Ќа б—÷лому тл—÷ граф—÷чно вид—÷л€ютьс€ окресленн€ орнаментальних мотив—÷в. «г—÷дно з пров—÷дними мотивами ц—÷ вишивки називають "р—÷жкат—÷ї, "шут—÷ї, "головчаст—÷ї. ÷ентральна смуга на дудах часто вишита ромбовим розводом тј‘ плет—÷нкою. ¬она нагаду—‘ техн—÷ки под—÷льсько—„ штап—÷вки, ки—„вського зернового виводу. «а характером композиц—÷йних р—÷шень геометричних мотив—÷в, багатокол—÷рн—÷стю —÷ соковит—÷стю вишивка  ос—÷вщини не ма—‘ соб—÷ р—÷вних в —÷нших районах √уцульщини.

—во—‘р—÷дн—÷ вишивки села явор—÷в та його прис—÷лк—÷в. Ќа початку XX ст. тут вишивали вовн€ними нитками низинкою, хрестиком, позаголковим швом. ’арактерну особлив—÷сть €вор—÷вських уставок твор€ть проб—÷ли полотна. ”  оломийському музе—„ народного мистецтва √уцульщини збер—÷га—‘тьс€ близько 20 зразк—÷в €вор—÷вських вишивок дл€ уставок, виконаних у 90-х роках минулого стол—÷тт€ вовн€ними нитками низинкою та хрестиком. ќрнамент геометричний; основн—÷ мотиви: ромб, квадрат, пр€мокутник, трикутник, —„х р—÷зноман—÷тне зображенн€ лежить в основ—÷ в—÷зерунк—÷в: "р—÷жкат—÷ї, "головкат—÷ї, "скриньков—÷ї, "в очкаї, "в –∆нтернаї, "бит—÷ї, "безконечн—÷ї, "у п—÷дк—÷вкиї, "кучер—÷ї, "порошников—÷ї, "в зв—÷здиї, "сливов—÷ї, "черешнев—÷ї, "намальован—÷ї, "шут—÷ї та —÷н. ÷е типов—÷, масово поширен—÷ в—÷зерунки.  ожна майстрин€, досконало опанувавши традиц—÷йн—÷ прийоми композиц—÷йно-колористичного вир—÷шенн€, вносила —÷ндив—÷дуальну манеру в характер виконанн€ вишивок. «начним внеском у розвиток художн—÷х традиц—÷й €вор—÷всько—„ вишивки к—÷нц€ XIXтј‘ початку XX ст. —‘ творч—÷сть в—÷домо—„ вишивальниц—÷  . ё.  орпанюк.

як сво—‘р—÷дне локальне €вище гуцульського мистецтва в—÷дома вишивка с.  осмач з прис—÷лками. “ут, €к —÷ в —÷нших районах √уцульщини, вишивкою декорували пере-м—÷тки, сорочки, сердаки, червон—÷ гач—÷ та обгортки дл€ н—÷г тј‘ онуч—÷ тощо. —еред розма—„тт€ вишивок вид—÷л€ютьс€ вишивки ж—÷ночих та чолов—÷чих сорочок. ƒом—÷нують вишивки уставок на рукавах ж—÷ночих сорочок, —„м п—÷дпор€дкован—÷ вузеньк—÷ стр—÷чки, розм—÷щен—÷ на швах —÷ дудах.

 осмацьк—÷ уставки тј‘ суц—÷льно, густо зашит—÷ площини полотна, переважно довжиною до 25 см, а висотою в—÷д 7 до 15 см. “ехн—÷ки вишиванн€ тј‘ др—÷бний хрестик, поверхневий шов. «а к—÷льк—÷стю орнаментальних горизонтальних смуг космацьк—÷ уставки под—÷л€ютьс€ на однор€дов—÷, п—÷вторар€дов—÷ —÷ трир€дов—÷. ќсновн—÷ мотиви об“—рунтовували назви вишивок: "скриньков—÷ї, "кн—‘гиньков—÷ї, "лумеров—÷ї, "безконечникї, "ключко-в—÷ї, "скосиниї, "качуров—÷ї, "павуков—÷ї, "смер—÷чкиї, "на дубовий листї, "черешнев—÷ї, "сливов—÷ї, "р—÷цькаї, "микуличинськаї та —÷н. ” цих невеликих за розм—÷ром вишив ках космацьк—÷ майстрин—÷ ви€вили високу художню культуру. «а техн—÷кою виконанн€, орнаментально-композиц—÷йною будовою, силою звучанн€ неповторного колориту космацьк—÷ уставки не мають соб—÷ р—÷вних.

—кладний геометричний зм—÷ст космацьких вишивок. ѕереважно ромби й пр€мокутники, розм—÷щен—÷ в р€ди один над одним, по—‘днуютьс€ з —÷ншими елементами: хрестиками, з—÷рками, розетками, €к—÷ дуже подр—÷бнен—÷, мал—÷ за розм—÷ром, з опрацьованими детал€ми. ÷е, €к —÷ кол—÷р, вид—÷л€—‘ у гуцульськ—÷й вишивц—÷ космацьку. ќсновна принада тј‘ барвиста, соковита, багатокол—÷рна гама. Ќа початку XX ст. майстрин—÷ використовували в одному в—÷зерунку, кр—÷м червоних, чорних, зелених та —÷нших кольор—÷в, по чотири в—÷дт—÷нки жовтих —÷ оранжевих ниток. ƒва останн—÷ кольори дом—÷нують —÷ надають вишивц—÷ золотистого, сон€чного в—÷дблиску, св€тковост—÷.

¬ишивка √уцульщини на початку XX ст. характеризу—‘тьс€ посиленим живописним звучанн€м при збереженн—÷ геометричного орнаменту н.

¬ишивка Ѕойк—÷вщини тј‘ сво—‘р—÷дне локальне художн—‘ €вище в укра—„нському вишивальному мистецтв—÷. ќсновне призначенн€ тј‘ декоруванн€ од€гу тј‘ впливало на —„—„ художн—÷ особливост—÷.

” середин—÷ XIX ст. вишивки виконували гладкими пр€мими ст—÷бками, под—÷бними до перебору ниток основи при тканн—÷ 1&. «астосуванн€ чорних вовн€них ниток давало змогу утворювати стр—÷чков—÷ гладк—÷ рель—‘фн—÷ смуги. ” цьому план—÷ майстрин—÷ розробили безл—÷ч вар—÷ант—÷в перебиранн€ основи полотна за пр€мою ниткою поробку однаковими за довжиною ст—÷бками. ”творювалис€ одно- або двол—÷н—÷йн—÷ стр—÷чки, розташован—÷ поперечними смугами на р—÷зн—÷й в—÷дстан—÷ одна в—÷д одно—„ на уставках, ком—÷рах, манжетах сорочок, подол—÷ сп—÷дниць >6. ƒл€ вишиванн€ використовували фарбован—÷ у в—÷дварах в—÷льхово—„ або дубово—„ кори м—÷цно пр€ден—÷ лл€н—÷ чи конопл€н—÷ нитки. Ќими перебирали др—÷бн—÷ рубчики тканини —÷ ст€гали один до одного. ћ—÷ж рубчиками мерехтливо вид—÷л€лис€ кольоров—÷ р—÷вн—÷ ст—÷бки перев—÷рно—„ вишивально—„ нитки. Ћл€на або кольорова нитка у стебелевих швах часто виконувала подв—÷йну функц—÷ю тј‘ р€су-ванн€ —÷ декоруванн€ тканини. «в—÷дси походить назва: "перебиранн€ї, "ламу-ванн€ї.

“иповим €вищем в од€з—÷ —‘ орнаментуванн€ складочок стебелевими, густо розм—÷щеними ск—÷сними ст—÷бками. ѕоверхневе нанесенн€ орнаментальних мотив—÷в €к на з—÷брану в складочки основу, так —÷ на гладку тканину назива—‘тьс€ "нат€ганн€мї, "обметанн€мї. Ќайб—÷льшо—„ попул€рност—÷ набули так—÷ техн—÷ки вишиванн€: стебн—÷вка (¬лперебиранн€ї, "—‘дностеблиц€ї, "ламуванн€ї), "поверхниц€ї (¬лнат€ганн€ї, "обме-танн€ї), вир—÷зуванн€ (¬лр—÷зьованн€ї, "точенийї); низинка (¬лна одну ниткуї), гладь (¬лгладинкаї, "снованн€ї), хрестик (¬лзерн€т—‘ї).

ƒо давн—÷х техн—÷к вишиванн€ належать вир—÷зуванн€ —÷ виколюванн€. Ќайчаст—÷ше ц—÷ техн—÷ки використовували в орнаментуванн—÷ подол—÷в сп—÷дниць (фартух—÷в, "р—÷зьова-ник—÷вї), по—‘днували —÷з стебн—÷вкою. як стебелев—÷ шви, так —÷ обкиданн€ вир—÷заних, виколених д—÷рочок виконували переважно вовн€ними чорними нитками (—х—÷дна Ѕойк—÷вщина) або лл€ними, фарбованими сажею чи к—÷пт€вою в—÷д каганц€ («ах—÷дна Ѕойк—÷вщина). Ќа “урк—÷вщин—÷ цю техн—÷ку називали точенн€м. —„—„ сво—‘р—÷дн—÷сть пол€гала у тому, що мережку орнаментували обкиданими ст—÷бками. Ќазван—÷ техн—÷ки передували по€в—÷ у середин—÷ XIX ст. хрестика (¬лзерн€т—‘ї), глад—÷ (¬лгладинкаї, "снуванн€ї), низинки —÷ вибиванн€ 17.  ожен ст—÷бок цих техн—÷к мав св—÷й декоративний сенс —÷ певне призначенн€. ¬—÷д товщини ниток —÷ розм—÷р—÷в пр€мих ст—÷бк—÷в, характеру —„х виконанн€ залежав ефект рель—‘фного або мерехтливого звучанн€ вишивки.

ѕоверхнев—÷ шви тј‘ "гладинкаї, "снуванн€ї, "нашитт€ї тј‘ вид—÷л€ютьс€ граф—÷чн—÷с-тю л—÷н—÷й, ч—÷тк—÷стю окреслених площин. “ак—÷ в—÷зерунки, €к "заснурокї, "—‘дностеблиц€ї, л€гали на полотн—÷ рель—‘фними стр—÷чками. ’рестик надавав зернистост—÷ орнаментам. Ќе випадково його називали "зерн€т—‘мї. јжурн—÷сть тканини пов'€зана з вир—÷зуванн€м, виколюванн€м. Ѕойк—÷вськ—÷й вишивц—÷ "астива складна система по—‘днанн€ ст—÷бк—÷в р—÷зних техн—÷к дл€ декоруванн€ окремих частин од€гу, передус—÷м рукав—÷в та погрудник—÷в, уставок у ж—÷ночих —÷ чолов—÷чих сорочках. ћатер—÷ал —÷ техн—÷ка виконанн€ вза—‘мозумовлювали художню виразн—÷сть вишивок.

«бережен—÷ зразки вишивок XIX ст. дають змогу анал—÷зувати ст—÷йк—÷ орнаментальн—÷ комплекси, характерн—÷ дл€ т—÷—‘—„ чи —÷ншо—„ техн—÷ки вишиванн€ —÷ матер—÷алу.

” вишивц—÷ бойк—÷в масового поширенн€ набув геометричний орнамент. Ќайб—÷льш в—÷домий орнамент утворювавс€ —÷з простих л—÷н—÷йних мотив—÷в, пр€мих —÷ ск—÷сних, ламаних —÷ зубчастих.

Ќаприк—÷нц—÷ XIX ст. строг—÷ геометричн—÷ форми зазнали пом'€кшеного окресленн€, в—÷льн—÷шого трактуванн€. –ослинно-кв—÷тковий орнамент все част—÷ше почина—‘ використовуватис€ у бойк—÷вськ—÷й вишивц—÷: в—÷д простих хвил€стих "б—÷гунц—÷вї до складних галузок. ¬ид—÷л€ютьс€ два- —÷ трилисник, але не €к самост—÷йн—÷ мотиви, а переважно в по—‘днанн€х з пров—÷дними мотивами.

ќсобливою фантаз—÷—‘ю творчого вир—÷шенн€ позначен—÷ кв—÷ти, подан—÷ переважно у розгорнутому план—÷ тј‘ чотири-, шести- й восьмипелюстков—÷. —„х серцевини тј‘ ц€точки, кола, ромби, хрестики. ѕелюсточки, розд—÷лен—÷ —÷ не розд—÷лен—÷, мають заокруглене серцепод—÷бне, зубчасте окресленн€. –—÷зноман—÷тна форма кв—÷т—÷в: то вони вит€гнут—÷ по вертикал—÷- (горизонтал—÷), то подан—÷ у проф—÷ль. ¬ ус—÷х зображенн€х кв—÷ти тј‘ основн—÷ мотиви тј‘ орган—÷зовують —÷нш—÷, додатков—÷ мотиви у певну систему.

—еред складних рослинних форм поширен—÷ вазонн—÷ мотиви (¬лдеревц€ї). ¬—÷д р—÷зних вар—÷ант—÷в з —÷нших район—÷в ”кра—„ни вони р—÷зн€тьс€ тим, що виростають з основи тј‘ пр€мокутника, —„х будова строго симетрична за вертикальними —÷ горизонтальними л—÷н—÷€ми.  —÷нцев—÷ галузки завершуютьс€ кв—÷тами €к в розгорнутому, так —÷ в проф—÷льному план—÷.  в—÷ти (¬лруж—÷ї, "€блукаї, "макиї) утворюють стр—÷чков—÷ композиц—÷—„, зокрема складн—÷ тј‘ з хвил€стих однор€дних —÷ вза—‘моперес—÷чених л—÷н—÷й. ” вигинах —÷ виступах хвил€стих л—÷н—÷й розташован—÷ кв—÷ти, пуп'€нки, €г—÷дки тощо. „асто зустр—÷чаютьс€ комб—÷нован—÷ композиц—÷—„ (в—÷д хвил€стих л—÷н—÷й "в—÷дростаютьї галузки).

ќсоблив—÷сть вишивок пол€га—‘ в орнаментуванн—÷ манжет—÷в (дуд—÷в) ж—÷ночих —÷ чолов—÷чих сорочок. «низу вони обметан—÷ складними смугами або "в зубчикї. ¬ище основний в—÷зерунок тј‘ "нашитт€ на в—÷чкаї тј‘ обрамований знизу —÷ зверху "кривулькамиї, "—‘дностеблицеюї —÷ т. —÷н. Ќад манжетом рукав др—÷б нез—÷браний —÷ вишитий стебн—÷вкою (¬лна розп'€нкуї). –—÷зн—÷ способи вишиванн€ названих мотив—÷в спри€ли виробленню сво—‘р—÷дно—„ пластики, створенню ц—÷кавого декоративного ефекту. ¬ишивки р—÷зн€тьс€ м—÷ж собою розм—÷рами, орнаментом, техн—÷кою виконанн€ —÷ кольором, але разом з тим доповнюють одна одну й утворюють композиц—÷йну ц—÷л—÷сн—÷сть.

” вишивках лемк—÷вських чолов—÷чих —÷ ж—÷ночих сорочок XIX ст. дом—÷ну—‘ червоно-син€ гама. ÷—÷кав—÷ р—÷зновиди призбируванн€ у др—÷бн—÷ складочки сорочок при ком—÷рах, манжетах —÷ в коротких рукавах ж—÷ночих сорочок тј‘ "опл—÷ч€тахї. Ќа др—÷бних складках стебн—÷вкою, ланцюжком вишит—÷ стр—÷чки з р€д—÷в зубчик—÷в, "кривульї, хвил€стих галузок, ланцюжком. « середини XIX ст. набув поширенн€ розетковий рослинний орнамент. Ќа зм—÷ну червоно-син—÷м, червоно-чорним ниткам прийшли багатокол—÷рн—÷: жовт—÷, оранжев—÷, блакитн—÷. ќсобливою силою декоративного звучанн€ вид—÷л€—‘тьс€ соковита, барвиста вишивка на кожухах, безрукавках. ¬ишит—÷ р—÷знокольоровими нитками рослинн—÷ мотиви (стебн—÷вкою, гладдю, ланцюжком) в по—‘днанн—÷ з р—÷зною структурою тканин звучать живописними акцентами на полах, спинках лейбичат —÷ друшл€к—÷в.

яскрава вишивка на чолов—÷чих штанах —÷ куртках з б—÷лого сукна. Ќаприк—÷нц—÷ XIX ст. штани —÷з б—÷лого сукна обшивали б—÷ло-чорними вовн€ними нитками при швах, використовували кайму (м—÷ж двома кусками сукна). ѕоступово поширювалос€ нашитт€ б—÷ло—„ —÷ чорно—„ кручено—„ нитки вздовж шв—÷в.

–ег—÷ональн—÷ розб—÷жност—÷ не впливають на загальн—÷ риси вишивки карпатського рег—÷ону. ¬они зумовлен—÷ головним призначенн€м вишивки тј‘ декоруванн€ од€гу, в основному под—÷бним за матер—÷алом, кро—‘м, специф—÷кою ношенн€. —п—÷льн—÷ орнаментально-композиц—÷йн—÷ ознаки простежуютьс€ у вишивц—÷ вс—÷х компонент—÷в плечового, по€сного, верхнього од€гу  арпат.

” XIX ст. вишивка набула масового поширенн€ на вс—÷й ”кра—„н—÷, стала одним —÷з основних вид—÷в народного декоративного мистецтва. ¬ишивали в кожному сел—÷, а в м—÷стах тј‘ у двор€нському, купецькому, м—÷щанському середовищ—÷, монастир€х, майстерн€х тощо. —тали в—÷домими велик—÷ вишивальн—÷ майстерн—÷ у селах  ачан—÷вка на „ерн—÷г—÷вщин—÷, √ригор—÷вна на  и—„вщин—÷,  лемб—÷вка, яланець на ѕод—÷лл—÷ та —÷н. ” цих майстерн€х виготовл€ли од€г, гаманц—÷, скатертини, рушники, наволочки, чохли на мебл—÷ дл€ "асних потреб —÷ на продаж. ’оча на творч—÷сть вишивальниць впливали смаки замовник—÷в, €к—÷ часто давали дл€ коп—÷юванн€ товари, привезен—÷ з кра—„н «ах—÷дно—„ –ƒвропи —÷ —ходу, однак перевагу мали класичн—÷ зразки, створен—÷ у сфер—÷ домашнього виробництва €к у селах, так —÷ в м—÷стах.

ѕоступово актив—÷зувалис€ складн—÷ процеси перетворенн€ вишиванн€ у ремесло, промисел. «окрема, у XIX ст. поширивс€ м—÷ський промисел б—÷серно—„ —÷ тамбурно—„ вишивки (ѕир€тин, ќхтирка, „ерн—÷вц—÷, ¬ижниц€,  ос—÷в та —÷н.). ћайстерн—÷ дедал—÷ част—÷ше виконували вишивки на продаж, передус—÷м дл€ м—÷ських покупц—÷в. ¬ишивка €к ремесло, розрахована на пор—÷вн€но вузьке коло споживач—÷в, сво—„ми корен€ми входила у глибок—÷ м—÷iев—÷ традиц—÷—„, на —„—„ €к—÷сть впливала творча —÷н—÷ц—÷атива виконавц—÷в.

ѕа розвитку м—÷ських —÷ с—÷льських промисл—÷в позначались впливи кап—÷тал—÷стичних в—÷дносин. “орговц—÷ за безц—÷нь скуповували трудом—÷стк—÷ у виготовленн—÷ художн—÷ вишивки. ƒешев—÷, в—÷зерунчаст—÷ тканини фабричного виробництва почали вит—÷сн€ти ручн—÷ роботи.

” друг—÷й половин—÷ XIX тј‘ на початку XX ст. станом вишивальних народних промисл—÷в зац—÷кавились —÷сторики, етнографи, художники. ѕочалос€ вивченн€ —÷ колекц—÷онуванн€ народно—„ вишивки, приймалис€ заходи дл€ п—÷дтримки промисл—÷в, орган—÷зовувалис€ земськ—÷ школи —÷нструктор—÷в вишивки, в—÷дпов—÷дн—÷ курси, а також склади вишивальних вироб—÷в. ” цей пер—÷од заснован—÷ навчально-кустарн—÷ майстерн—÷ в ћиргород—÷, у селах ќп—÷шн€ й –ешетил—÷вка на ѕолтавщин—÷, «ос—÷в на ¬—÷нничин—÷, ƒ—÷гт€р—÷ на „ерн—÷г—÷вщин—÷, —копц—÷ на  и—„вщин—÷, в  осов—÷, Ћьвов—÷,  оломи—„, ’уст—÷ та —÷н.

 и—„вське, ѕолтавське, „ерн—÷г—÷вське —÷ ѕод—÷льське земства видавали альбоми вишивок XVIIIтј‘XIX ст. јле спроби щодо в—÷дродженн€ народного мистецтв, €к—÷ зд—÷йснювали земства, а на √аличин—÷ так звана "—тала ком—÷с—÷€ з промислових справї, не дали пом—÷тних насл—÷дк—÷в.

” 20-х роках XX ст. у центрах традиц—÷йних ремесел, часто на грунт—÷ колишн—÷х земських майстерень були створен—÷ художньо-промислов—÷ арт—÷л—÷, що об'—‘днували тис€ч—÷ вишивальниць. «а короткий час здобули всенародного визнанн€ вишивки арт—÷лей на ѕолтавщин—÷,  и—„вщин—÷, ¬—÷нниччин—÷, €к—÷ в—÷дзначалис€ високим художн—÷м р—÷внем.

”кра—„нськ—÷ майстрин—÷ брали участь у всесв—÷тн—÷х виставках народного мистецтва, —„хн—÷ твори експортували.

” пово—‘нний пер—÷од в—÷дбувавс€ процес об'—‘днанн€ др—÷бних кооператив—÷в, а 1960 р. промислов—÷ арт—÷л—÷ реорган—÷зована у державн—÷ п—÷дпри—‘мства. « 60-х рок—÷в на ”кра—„н—÷ активно поширю—‘тьс€ машинна вишивка. ”сп—÷шно використовуютьс€ так—÷ техн—÷ки, €к вишивка гладдю з прикр—÷пленн€м, обвитт€ с—÷тки, р—÷зн—÷ види стебн—÷вки, настил —÷ мережка. ¬ишивальн—÷ техн—÷ки пост—÷йно удосконалюютьс€.

” 70-х роках р—÷зн—÷ за асортиментом вишит—÷ вироби виготовл€ли у систем—÷ п—÷дпри—‘мств м—÷н—÷стерств м—÷iево—„ промисловост—÷ ”крхудожпрому, легко—„ промисловост—÷, побутового обслуговуванн€ населенн€, с—÷льського господарства, ’удожнього фонду ”кра—„ни та —÷н. ’удожники, народн—÷ майстри у сво—„й творч—÷й практиц—÷ розвивають нагромаджений досв—÷д, намагаютьс€ п—÷днести художн—÷й р—÷вень вироб—÷в, декорованих вишивкою. «агальн—÷й тенденц—÷—„ тј‘ пол—÷пшенню €кост—÷ художн—÷х вироб—÷в, актив—÷зац—÷—„ творчих процес—÷в тј‘ спри€ло покращенн€ п—÷дготовки кадр—÷в художник—÷в-профе-с—÷онал—÷в —÷ майстр—÷в-виконавц—÷в. ” справ—÷ п—÷дготовки спец—÷ал—÷ст—÷в з вищою осв—÷тою важливу роботу провод€ть Ћьв—÷вський —÷нститут прикладного та декоративного мистецтва, Ћьв—÷вське училище прикладного мистецтва —÷м. –∆. “руша,  ос—÷вський техн—÷кум народних художн—÷х промисл—÷в —÷м. ¬.  ас—÷€на, ¬ижницьке та ”жгородське училища прикладного мистецтва,  ролевецьке, –ешетил—÷вське та √риц—÷вське техн—÷чн—÷ училища. ѕрофес—÷йна ор—÷—‘нтац—÷€ учн—÷в сьогодн—÷ зд—÷йсню—‘тьс€ у загальноосв—÷тн—÷х школах республ—÷ки. ћайже в кожн—÷й з них —‘ гуртки вишиванн€. ѕонад 25 рок—÷в працювали з учн€ми в—÷дом—÷ вишивальниц—÷ ќ. ¬озниц€, √. Ћипка, —.  ульчицька у Ћьвов—÷. ѕ—÷д кер—÷вництвом творчих майстр—÷в практичн—÷ зан€тт€ з вишивки провод€тьс€ безпосередньо на виробництвах.

—учасна вишивка, що виготовл€—‘тьс€ у систем—÷ п—÷дпри—‘мств народних художн—÷х промисл—÷в,тј‘ складне художн—‘ €вище.

ѕ—÷дпри—‘мства народних художн—÷х промисл—÷в неоднор—÷дн—÷ за структурою, типами виробництва. ÷е об'—‘днанн€, фабрики, цехи, комб—÷нати, лаборатор—÷—„, вони мають в—÷дм—÷нн—÷ завданн€, п—÷дпор€дкован—÷ р—÷зним в—÷домствам, м—÷н—÷стерствам. Ќа 19 спец—÷ал—÷зованих п—÷дпри—‘мствах, п—÷дпор€дкованих ”крхудожпрому ћ—÷н—÷стерства м—÷iево—„ промисловост—÷ ”кра—„ни, виготовл€ютьс€ вишит—÷ ж—÷ноч—÷ блузи, чолов—÷ч—÷ сорочки, дит€чий од€г, рушники, скатертини, наволочки. ¬ироби цих п—÷дпри—‘мств здобули народному мистецтву заслужене визнанн€ €к на ”кра—„н—÷, так —÷ далеко за —„—„ межами.

„исленн—÷ колективи художник—÷в, вишивальниць  и—„вщини працюють у ¬иробничо-художньому об'—‘днанн—÷ —÷м. “.√. Ўевченка та його ф—÷л—÷алах в –∆ванков—÷, ¬асильков—÷,  агарлику, на Ћ—÷тк—÷вськ—÷й фабриц—÷ художн—÷х вироб—÷в —÷м. “.√. Ўевченка, вишивальниц—÷ ѕолтавщини тј‘ на виробничо-художньому об'—‘днанн—÷ "ѕолтавчанкаї з ф—÷л—÷алами в ќп—÷шн—÷, ¬еликих —орочинц€х, Ћубнах, Ќових —анжарах,  ременчуц—÷ та на –еше-тил—÷вськ—÷й фабриц—÷ —÷м.  . ÷етк—÷н. ѕров—÷дн—÷ вишивальниц—÷ працюють на „ерн—÷г—÷вськ—÷й, Ќ—÷жинськ—÷й, ѕрилуцьк—÷й фабриках, у виробничо-художньому об'—‘днанн—÷ "¬—÷нничанкаї з ф—÷л—÷алами у селах  лемб—÷вка та √ородк—÷вка, ќдеськ—÷й фабриц—÷ —÷м. ∆. Ћ€-бурб, ”манськ—÷й фабриц—÷. “ворчо працюють колективи вишивальниць у харк—÷вському виробничо-художньому об'—‘днанн—÷ "”кра—„наї, на Ћьв—÷вськ—÷й фабриц—÷ —÷м. Ћес—÷ ”кра—„нки, „ерн—÷вецьк—÷й фабриц—÷ —÷м. ё. ‘едьковича, –∆вано-‘ранк—÷вськ—÷й фабриц—÷ —÷м. –. Ћюксембург.

 ожному з цих п—÷дпри—‘мств притаманн—÷ св—÷й характер вироб—÷в, "асн—÷ художн—÷ принципи, граф—÷чно-живописне зображенн€ традиц—÷йних образ—÷в сонц€, земл—÷ тощо. ¬елика увага зверта—‘тьс€ на розвиток особливостей вишивки р—÷зно—„ м—÷iевост—÷, передус—÷м техн—÷к ручного вишиванн€.

Ќа жаль, ф—÷нансово-матер—÷альн—÷ труднощ—÷ переведенн€ п—÷дпри—‘мств народних художн—÷х промисл—÷в на засади машинно—„ промисловост—÷, де —÷гнору—‘тьс€ ручна творча прац€, згубно вплинули на €к—÷сть вишивки. Ќаприк—÷нц—÷ 70-х рок—÷в зменшивс€ випуск вишитих вироб—÷в, закривалис€ окрем—÷ цехи тощо.

«агальне визнанн€ здобула творч—÷сть укра—„нських художник—÷в —÷ майстр—÷в ¬. «ахар-ченко, Ќ. √речан—÷всько—„ ( и—„в), ќ. ¬еликодно—„ (ѕолтава), √. √рин€ (ќп—÷шн€), ќ. ¬а-силенко (–ешетил—÷вка), Ћ. Ѕогинич (¬елик—÷ —орочинц—÷), ј.  орзун (’арк—÷в), ћ.  оржук, ѕ.  оржук, ѕ. √оробець, √. Ћ€льки (¬—÷нниччина), ¬. Ќадв—÷рно—„, ќ. √ушул, ћ. ‘едор-чак-“качово—„, Ћ. ‘ролово—„ (Ћьв—÷в), ƒ. ѕеткевич, ћ. ѕопадинець (–∆вано-‘ранк—÷вщина) та —÷н.

” кожному обласному центр—÷ республ—÷ки працюють художньо-виробнич—÷ майстерн—÷ ’удожнього фонду ”кра—„ни. “алановит—÷ майстри з €скравою —÷ндив—÷дуальн—÷стю, профес—÷йним знанн€м справи й усв—÷домленн€м вимог сьогоденн€ творчо рбзвивають художн—÷ принципи мистецтва вишиванн€. “алановит—÷сть сучасних автор—÷в художн—÷х вишивок тј‘ це по—‘днанн€ ст—÷йких художн—÷х традиц—÷й —÷ нових в—÷дкритт—÷в. ” таких аспектах оц—÷ню—‘тьс€ творч—÷сть колективу вишивальниць з Ћуцька тј‘ 3. ћагеровсько—„, Ќ. Ќ—÷кола—‘во—„, Ќ. √орлицько—„; –—÷вного тј‘ –ƒ. –ƒмель€ново—„, 3. –оманово—„, ћ. Ўевчук, Ћ. ¬анчик; Ћьвова тј‘ ќ. —атурсько—„, –∆. ќльшансько—„, ќ. ¬озниц—÷,  .  ост—÷в, —.  оцюмбас, ћ. —тасюк, 3.  раковецько—„, –∆. Ѕоднар;  оломи—„ тј‘ √. —абадаш, √. ¬—÷нтон€к; “ернопол€ тј‘ √. Ѕаран, —.  улини, —. ѕапи; „ерн—÷ц—÷в тј‘ ¬. Ћеки, Ќ. ћедведецько—„, ќ.  урик; ”жгорода тј‘ ћ. Ўерег—÷й, –∆. ƒерцен—÷, –∆.  уцик та —÷н.

—ьогодн—÷ вишивка розгл€да—‘тьс€ €к важлива художн€ ц—÷нн—÷сть, що викону—‘ численн—÷ функц—÷—„ тј‘ естетичну, п—÷знавальну, комун—÷кац—÷йну. ÷е показовий вид мистецтва, €кий збер—÷г, дон—÷с до нас —÷ стверджу—‘ дальший розвиток орнаментально—„, граф—÷чно—„, живописно—„ культури народу.

1.        ћарченко √. ћистецька ц—÷нн—÷сть "кам'€них бабї // Ќародна творч—÷сть та етнограф—÷€.1969. є 4. —. 76тј‘81.

2.        Ќовицка€ ћ.ј. «олота€ вишивка  иевской –уси //тј‘ ”—÷са. 1972. “. 33. —. 42.

3.        “ам же. —. 43.

4.        –укописний в—÷дд—÷л –∆нституту мистецтвознавства, фольклору та етнограф—÷—„ —÷м. ћ. –ильськогојЌ ”–—–, ф. 48тј‘5/49.

5.        ¬асиленко ¬.ћ. –усска€ народна€ резьба й роспись по дереву XVIIIтј‘XX вв. ћ., 1960. —. 80;Ѕоровский я.≈. ћифологический мир древних киевл€н.  ., 1982. —. 83.

6.        Ѕ—÷лецька ё. ”кра—„нськ—÷ сорочки, —„х типи, еволюц—÷€ —÷ орнаментац—÷€ // ћатер—÷али доетнограф—÷—„ та антрополог—÷—„. 1929. “. 21тј‘22. „. 1. —. 81.

7.         улик ќ. ”кра—„нське народне художн—‘ вишиванн€.  ., 1968. —. 61.

8.         равчук Ћ.“. ¬ишивка // Ќариси з —÷стор—÷—„ декоративно-прикладного мистецтва.Ћьв—÷в, 1969. —. 59.

9.         осачева ќ.ѕ. ”кра—„нський народний орнамент.  ., 1876. —. 10, 13.

10.         ара-¬асиль—‘ва “. ¬. —п—÷льн—÷сть орнаменту укра—„нсько—„ —÷ рос—÷йсько—„ вишивки // ”кра—„нськемистецтво у м—÷жнародних зв'€зках.  ., 1983. —. 110.

11.        „убинський ѕ.√. ћалоросом юго-западного кра€ // “р. зтнографическо-статистической зкспедиции в западно-русский край. —ѕб., 1877. “. 7. —. 427.

12.        ¬асиленко ¬.ћ. ѕередмова //  ара-¬асиль—‘ва “. ¬. ѕолтавська народна вишивка.  .,1983. —. 5.

13.        √ургула –∆.¬. Ќародне мистецтво зах—÷дних областей ”кра—„ни.  ., 1966. —. 28.

14.        «ахарчук-„угай –.¬. ”кра—„нська народна вишивка: зах—÷дн—÷ област—÷ ”–—–.  ., 1988. —. 136тј‘140.

15.        Ѕ—÷лецька ¬. ”кра—„нськ—÷ сорочки, —„х типи, еволюц—÷€ —÷ орнаментац—÷€//ћатер—÷али доетнограф—÷—„ та антрополог—÷—„. 1929. “. 21тј‘22. „. 1. —. 81.

16.         равчук Ћ. “. ¬ишивка // Ќариси —÷стор—÷—„ укра—„нського декоративно-прикладного мистецтва. Ћьв—÷в, 1969. —. 62.

17.        ƒобр€нська –∆. ќтјё —имоненко –∆. ‘, “ипи та колорит зах—÷дноукра—„нсько—„ вишивки//Ќародна творч—÷сть та етнограф—÷€. 1959. є 2. —. 80.

18.        ћаркевич. ”кра—„нськ—÷ народн—÷ хрестиков—÷ вишивки —х—÷дно—„ —ловаччини. ѕр€ш—÷в,1964. —. 12;

19.         ульчицька ќ. Ќародний од€г зах—÷дних областей ”–—–.  ., 1959. “абл. 64, 65;

20.        √анцка€ ќ.ј. Ќародное искусство ѕольши. ћ., 1970. —. 84;

21.        ћатейко  .–∆. ”кра—„нський народнийод€г.  ., 1977. —. 65;

22.        ћаковский —.  . Ќародное искусство подкарпатской –уси. ѕрага, 1925.—. 6тј‘8.

–ќ«ƒ–∆Ћ “–≈“–∆…


Ќј–ќƒЌ»… ќƒя√


Ќародний од€г тј‘ одна —÷з важливих галузей матер—÷ально-духовно—„, художньо—„ культури народу. ¬—÷н виник в процес—÷ трудово—„ д—÷€льност—÷ людини —÷ нерозривно пов'€заний з —„—„ житт€м —÷ побутом.

–∆стор—÷€ народного од€гу прихову—‘ багато та—‘мниць. Ќе збереглос€ давн—÷х пам'€ток цього виду мистецтва. ¬иготовлений людиною од€г —÷з тканин, шк—÷ри тощо швидко зношувавс€. ѕро давн—÷й од€г на територ—÷—„ сучасно—„ ”кра—„ни можна судити на основ—÷ даних археолог—÷—„ та ранн—÷х писемно-—÷сторичних джерел.

ѕров—÷дна галузь п—÷зньопалеол—÷тичного пер—÷оду тј‘ мисливство на таких тварин, €к мамонт, носор—÷г, лось, зубр, олень —÷ т. —÷н. ” т—÷ далек—÷ часи незшит—÷ шк—÷ри зв—÷р—÷в зам—÷нювали людин—÷ од€г. Ќа територ—÷—„ ”кра—„ни знайден—÷ археологами скр—÷бла, к—÷ст€н—÷ шила —÷ голки. ќтже, поступово колишн—÷ мешканц—÷ ”кра—„ни вчилис€ обробл€ти шк—÷ри, зшивати —„х, надаючи певних форм, виготовл€ти прикраси. ќсобливо важливими —‘ пам'€тки п—÷зньопалеол—÷тичного поселенн€ з ћезина на ƒесн—÷: браслет з п'€ти орнаментованих плат—÷вок (меандров—÷ мотиви), вир—÷заних з бивн€ мамонта, в—÷с—÷м к—÷ст€них проколок —÷ к—÷ст€на голка, необх—÷дн—÷ дл€ пошитт€ од€гу з—÷ шк—÷ри. «береглис€ морськ—÷ раковини, з €ких робили намисто '. «розум—÷ло, що за цими в—÷домост€ми не можна говорити про художн—÷й р—÷вень тод—÷шнього вбранн€, а т—÷льки стверджувати його —÷снуванн€. ” р—÷зн—÷ —÷сторичн—÷ пер—÷оди од€г п—÷ддававс€ “—рунтовним зм—÷нам, зумовленим природно-ландшафтними, економ—÷чними та —÷ншими обставинами. ѕри цьому важливе значенн€ мали форми виробничого господарюванн€.

” друг—÷й половин—÷ VI тис. до н. е. у житт—÷ перв—÷сного населенн€ на територ—÷—„ сучасно—„ ”кра—„ни в—÷дбулис€ велик—÷ зм—÷ни: пор€д з рибальством —÷ збиральництвом стало по€вл€тис€ скотарство, землеробство. –∆сторики називають цей перех—÷д "неол—÷тичною революц—÷—‘юї, вона тривала прот€гом тис€чол—÷ть.

јнал—÷зуючи матер—÷али могильник—÷в неол—÷тичного часу, можна д—÷йти висновк—÷в, що люди дн—÷продонецько—„ культури пишно прикрашували довгий од€г плат—÷вками з блискучо—„ емал—÷ —÷кл—÷в вепра та —÷н. ѕлат—÷вки р—÷зн—÷ за формою, орнаментован—÷ р—÷зьбленими л—÷н—÷€ми, заглибниками тощо. –€ди таких плат—÷вок нашивали на верхню частину од€гу, поли —÷ головн—÷ убори. Ќими —÷ пронизками, виготовленими —÷з черепашок, декорували також паси. Ћюди прикрашували себе численними разками намиста, виготовленого —÷з пол—÷ровано—„ к—÷стки, черепашок, каменю, зокрема сердол—÷ку 2. ѕерламутров—÷ пронизки, б—÷л—÷ блискуч—÷ плат—÷вки, зуби тварин, нашит—÷ на шк—÷р€ний од€г, надавали йому пишност—÷, ориг—÷нальност—÷. Ќаприк—÷нц—÷ неол—÷ту з'€вилис€ перш—÷ металев—÷ прикраси тј‘ з м—÷д—÷. ¬ епоху м—÷д—÷ були в—÷дом—÷ “—удзики, пр€жки, ф—÷були —÷ под. ” ћан—÷льському могильнику на ѕодн—÷пров'—„ знайдено золоту п—÷дв—÷ску, €ка е поки що найдавн—÷шою прикрасою з—÷ шл€хетного металу, ви€вленою на територ—÷—„ ”кра—„ни.

Ќов—÷ способи добуванн€ продукт—÷в харчуванн€ шл€хом вирощуванн€ культурних рослин —÷ розведенн€ св—÷йських тварин (передус—÷м овець, к—÷з) дали змогу використовувати вовну приручених тварин, волокна рослин, перейти до певних спроб плет—÷нн€, тканн€. ¬иробнича д—÷€льн—÷сть людини, зокрема виготовленн€ од€гу, зазнала особливого розвитку в пер—÷од “рип—÷льсько—„ культури (IVтј‘III тис. до н. е.). ” цей час на територ—÷—„ ”кра—„ни за даними археолог—÷чних розкопок заф—÷ксовано близько 1000 поселень. “рип—÷льц—÷ вм—÷ли виготовл€ти тканини дл€ од€гу. ѕро це св—÷дчать част—÷ знах—÷дки глин€них пр€слиць дл€ веретен —÷ глин€них важк—÷в дл€ прим—÷тивного ткацького верстата, в—÷дбитки тканин на днищах посуду, в—÷дпов—÷дних знар€дь дл€ плет—÷нн€ рибальських с—÷ток.. –ƒ п—÷дстави твердити, що трип—÷льц—÷ вирощували льон 4. Ќа трип—÷льських глин€них ф—÷гурках можна огл€нути окрем—÷ детал—÷ тј‘ пасочок, фартух 5. „—÷льне м—÷iе пос—÷дало виробництво прикрас дл€ од€гу (намиста, п—÷дв—÷ски, чотирьохкутн—÷, часто ромбопод—÷бн—÷ плат—÷вки, котр—÷ нашивали на од€г). ќсновним матер—÷алом був кам—÷нь, к—÷стка, зуби тварин, емал—÷ —÷кл—÷в. –—÷дше .використовували метали тј‘ м—÷дь, золото.

ѕерш—÷ речов—÷ пам'€тки тј‘ фрагменти хутр€ного од€гу племен катакомбно—„ культури II тис. до н. е.тј‘ знайден—÷ поблизу с. „еревк—÷вське ƒонецько—„ област—÷6. –ештки збереженого од€гу зшит—÷ двома тонкими покрученими нитками. ’утро тонке, добре виправлене. ” катакомбних похованн€х б—÷л€ с. ¬оронц—÷вка ’арк—÷всько—„ област—÷ ви€влен—÷ —÷ залишки взутт€ з—÷ шк—÷ри, сл—÷ди головного убору тощо.  лаптики полотн€них тканин, пофарбованих чорною —÷ червоною фарбами у смугов—÷й систем—÷, знайдено у ћел—÷топольському район—÷. ÷е св—÷дчить про давн—‘ —÷снуванн€ кольорово—„ од€гово—„ тканини. ћатер—÷альна культура цього пер—÷оду вплинула на розвиток культури п—÷зн—÷ших епох.

 —÷нець VIIтј‘III ст. до н. е.тј‘ це пер—÷од пануванн€ ск—÷фсько—„ культури, визначного €вища в —÷стор—÷—„ стародавн—÷х народ—÷в –ƒвропи. Ѕезц—÷нн—÷ твори ск—÷фського мистецтва знайден—÷ у численних похованн€х на територ—÷—„ ”кра—„ни". «окрема, збереглис€ фрагменти шк—÷р€ного костюма, повст—÷, вовн€них тканин, художньо оформлен—÷ вишивкою, апл—÷кац—÷—‘ю тощо. ќд€г виготовл€ли ж—÷нки. ” могилах ск—÷ф'€нок ви€влен—÷ шила, голки, проколки, веретена. ” заможних ск—÷ф'€нок веретена були грецького типу, з к—÷ст€ним набором, у б—÷дних тј‘ дерев'€н—÷, з глин€ним або свинцевим важком.

Ќа основ—÷ археолог—÷чних матер—÷ал—÷в можна говорити про окрем—÷ компоненти —÷ ц—÷л—÷ ансамбл—÷ чолов—÷чого —÷ ж—÷ночого буденного —÷ св€ткового од€гу. „олов—÷ки носили коротк—÷ шк—÷р€н—÷ каптани, хутром всередину, перет€гнут—÷ в по€с—÷. Ўтани були двох тип—÷в: вузьк—÷, шк—÷р€н—÷, щ—÷льно обл€гаюч—÷ постать, —÷ широк—÷, типу шаровар—÷в, з м'€ко—„ вовн€но—„ тканини. Ўтани заправл€ли у шк—÷р€н—÷ чоботи, перев'€зан—÷ рем—÷нцем б—÷л€ к—÷сточки —÷ п—÷д п—÷дошвою. √оловний уб—÷р тј‘ гостроверх—÷ башлики-клобуки з твердо—„ повст—÷ або шк—÷ри. ¬они закривали вуха й потилицю. ” ж—÷нок було довге вбранн€, з—÷бране при ши—„, знизу рукав—÷в, п—÷дперезане в тал—÷—„. ѕоверх нього тј‘ в—÷льн—÷ша одежина, под—÷бна до халата з довгими рукавами. √оловн—÷ убори тј‘ р—÷зновидн—÷ за формою шапки, накидки тј‘ полотнища, що звисали на спину.

¬иразно виступають розб—÷жност—÷ в од€з—÷ ск—÷ф—÷в-кочовик—÷в, орач—÷в, во—„н—÷в, а також цар—÷в, знат—÷ та —„хн—÷х прислужник—÷в. Ќа численних металевих пам'€тках зображен—÷ ск—÷фи в процес—÷ прац—÷ тј‘ од€гнен—÷ в широк—÷ штани, заправлен—÷ в невисок—÷ чоботи, коротк—÷ куртки або кожухи. «ан€ттю в—÷дпов—÷да—‘ форма од€гу тј‘ зручна, легка. “ак, во—„ни мали складн—÷ комплекси од€гу, т—÷сно обгортаюч—÷ постать, але зручн—÷ дл€ —„зди на кон€х. ¬ид—÷л€ютьс€ два вар—÷анти комплекс—÷в: 1) куртки, коротк—÷ штани, чоботи; 2) куртки до по€са, каптани до кол—÷н, штани, чоботи, гостроверх—÷ шапки.  аптани на груд€х, рукавах, вздовж розр—÷з—÷в передн—÷х пол—÷в, начолова —÷ навушна частини шапок оздоблен—÷ р€дами металевих плат—÷вок.  аптани часто п—÷дбит—÷ хутром.

”н—÷кальн—÷ знах—÷дки з кургану “овста ћогила (б—÷л€ Ќ—÷копол€), датован—÷ IV ст. до н. етјё дали змогу реконструювати од€г ск—÷фського цар€, цариц—÷, —„хньо—„ дитини, а також прислужник—÷в —÷ раб—÷в 8.  остюм цар€: гостроверха шапка, каптан, пасок, штани, чоботи, пишно декорован—÷ золотими орнаментованими плат—÷вками. ќсновна увага звернена на розм—÷щенн€ у р€довому план—÷ плат—÷вок у начолов—÷й частин—÷ шапки, б—÷л€ ши—„ (” форм—÷ круглого ком—÷ра), на полах, рукавах та штанах.  остюм цариц—÷: сорочко-под—÷бний, довгий до п'€т од€г, приталений каптан, довгий —÷ з широкими рукавами, високий в—÷нкопод—÷бний головний уб—÷р з—÷ звисаючою на спину аж до п'€т накидкою. ”с—÷ частини костюма р€сно оздоблен—÷ золотими плат—÷вками. ƒитина мала на голов—÷ стр—÷чкопод—÷бну круглу пов'€зку, вишитий каптан з пасочком. —кромн—÷ший од€г прислужник—÷в. ” чолов—÷ка тј‘ гостроверха шапка —÷ каптан з по€сом н—÷чим не прикрашен—÷, а на штанах вздовж шв—÷в аж до низу с—÷тчаста смуга. Ќа служниц—÷ довга до п'€т приталена одежина, висока шапка —÷з довгою накидкою на спину. ƒекор: два разки намиста. Ќа основ—÷ курганних матер—÷ал—÷в можна твердити: ск—÷фи оздоблювали од€г вишивкою, апл—÷кац—÷—‘ю тощо.

” II ст. до н. е. в п—÷вденн—÷ райони сучасно—„ ”кра—„ни прийшли сармати, в—÷дт—÷снивши зв—÷дти ск—÷ф—÷в. —армати були активними учасниками великого переселенн€ народ—÷в на рубеж—÷ антично—„ —÷ давньослов'€нсько—„ епох. ”продовж шести стол—÷ть вони пос—÷дали пан—÷вне становище у степах тепер—÷шньо—„ ”крани, внесли зм—÷ни в культуру населенн€ усього ѕ—÷вн—÷чного ѕричорномор'€. —армати п—÷дтримували зв'€зки з  ита—‘м, –∆нд—÷—‘ю, –∆раном та –ƒгиптом. «  итаю привозили шовков—÷ тканини, з –∆нд—÷—„ тј‘ корали дл€ намиста, черепашки "каур—÷ї, б—÷рюзу, з  авказу тј‘ кришталеве та —÷нше намисто тощо. ќднак надзвичайно важливими були багатов—÷ков—÷ зв'€зки сармат—÷в —÷з землеробським населенн€м укра—„нського л—÷состепу. ’удожн—÷ образи богин—÷ з к—÷ньми, тамгопод—÷бн—÷ знаки та —÷н., що ув—÷йшли до скарбниц—÷ укра—„нського, б—÷лоруського та рос—÷йського мистецтва, мають прототипи у сарматськ—÷й культур—÷. ¬бранн€ сармат—÷в под—÷бне до ск—÷фського. ” чолов—÷к—÷в-сармат—÷в найпоширен—÷шими були плащ—÷, скр—÷плен—÷ ф—÷булою на правому плеч—÷, гостроверх—÷ башлики. ∆—÷нки носили довгий од€г, п—÷дперезаний пасочком, обшитий на ком—÷р—÷, рукавах —÷ подол—÷ б—÷сером, скр—÷плений на груд€х —÷ плечах ф—÷булами, а також довг—÷ шаровари. ¬зутт€ з гострими носками оздоблювали б—÷сером. Ўироко використовувалис€ прикраси: намиста, сережки, п—÷дв—÷ски, браслети, персн—÷ тощо. ” заможних ж—÷нок рукави —÷ под—÷л довгого од€гу обшивали золотими плат—÷вками, у б—÷дн—÷ших тј‘ др—÷бними намистинами, б—÷сером тощо.

” –∆ тис. н. е. завершилос€ розселенн€ слов'€н. Ќа основ—÷ розвитку феодальних в—÷дносин у слов'€нських племен у VIIтј‘IX ст. в—÷дбувавс€ процес утворенн€ держави. Ќа VIтј‘VIII ст. у сх—÷дних слов'€н припада—‘ формуванн€ союз—÷в племен тј‘ державних утворень, в—÷домих в —÷сторичн—÷й л—÷тератур—÷ п—÷д назвою "л—÷тописних племенї, або "плем—÷нних кн€з—÷вствї. Ќа —„хньому грунт—÷ у IX ст. виникла давньоруська держава тј‘  и—„вська –усь. ƒо утворенн€ держави праслов'€нськ—÷ —÷ слов'€нськ—÷ племена пройшли тривалий шл€х економ—÷чного, культурного розвитку. …детьс€ —÷ про здобутки племен зарубинецько—„, черн€х—÷всько—„ культури тощо. ћистецтво праслов'€нських племен стало м—÷цною основою п—÷днесенн€ культури  и—„всько—„ –ус—÷. Ѕагатов—÷ков—÷ традиц—÷—„ слов'€нського мистецтва в—÷д—÷грали важливу роль у поглибленн—÷ вза—‘мозв'€зк—÷в з в—÷зант—÷йською та —÷ншими культурами.

¬бранн€ €к сформований вид мистецтва розвивалос€ у загальному русл—÷ культури давньорусько—„ народност—÷. ” скарбах —÷ похованн€х збереглис€ численн—÷ металев—÷ прикраси дл€ чолов—÷чого —÷ ж—÷ночого од€гу: шийн—÷ гривни, сережки, п—÷дв—÷ски до намиста, браслети —÷ т. —÷н. «а формами та орнаментац—÷—‘ю тј‘ це символ—÷чн—÷ зображенн€ охоронного характеру. ѕро од€г слов'€нина VI ст. можна, зокрема, говорити на основ—÷ скарбу, знайденого б—÷л€ р. –ось у с. ћартин—÷вка  и—„всько—„ област—÷. ¬ин€тково—„ уваги заслуговують ср—÷бн—÷ плат—÷вки, грав—÷йован—÷, позолочен—÷. Ќа них зображен—÷ чолов—÷ки з голеними п—÷дбор—÷дд€ми, вусами —÷ довгим волосс€м; €к бачимо, зач—÷i—÷ прид—÷лена певна увага. ¬ишукана, строго л—÷н—÷йна, в—÷дпов—÷дно прилегла до постат—÷ форма сорочки тј‘ з круглим вир—÷зом при ши—„, довгими рукавами, ст€гнена при тал—÷—„ пасочком. ” нагрудн—÷й частин—÷ сорочки тј‘ широка, до пройми —÷ по€са, вишивка. ——÷тчастий в—÷зерунок вишивки виконаний р—÷зцем —÷ вкритий позолотою, €к —÷ низ рукав—÷в.

Ўтани вузьк—÷, довг—÷. Ќа ногах черевикопод—÷бне взутт€. ¬бранн€ характерне дл€ всього населенн€ ѕодн—÷пров'€ впродовж багатьох стол—÷ть. ѕод—÷бний од€г зображений на р—÷зних пам'€тках. ќкрем—÷ елементи од€гу прогл€даютьс€ на кам'€них бабах. Ќа-п—÷всферичн—÷ головн—÷ убори, розширений донизу ж—÷ночий од€г вир—÷зьблен—÷ на так званому збруцькому —÷дол—÷. ћайже в кожному давньоруському похованн—÷ зустр—÷чаютьс€ реч—÷, котр—÷ засв—÷дчують виготовленн€ од€гу. Ќайпрост—÷ший тј‘ нат—÷льний од€г виготовл€вс€ у кожному господарств—÷, а верхн—÷й тј‘ каптани з сукна й овечо—„ шкури, а також —÷з шовку й оксамиту шили кравц—÷. ¬же —÷снували майстри шк—÷р€но—„ справи, €к—÷ у писемних джерелах згадуютьс€ €к кожум'€ки та усмошевц—÷.

ƒавньоруськ—÷ сел€ни, рем—÷сники виготовл€ли вбранн€ з конопл€них, лл€них, вовн€них тканин домашнього виготовленн€, шк—÷ри. ќд€г багатих кн€з—÷в, двор€н, дружинник—÷в шили з €скравих шовкових, золотих —÷ ср—÷бних тканин, парч—÷, оксамиту, тафти, камки, привезених з ¬—÷зант—÷—„ та  риму. “ак—÷ дорог—÷ тканини називали поволоками. ќд€г знат—÷ був багатокол—÷рним (переважали червоний, син—÷й, зелений, малиновий кольори), а од€г трудових людей тј‘ с—÷рим, коричневим. ¬бранн€ кн€з—÷в, бо€р, двор€н прикрашували вишивкою, нашитим позументом, обл€мовували хутром собол€, куниц—÷, бобра, видри, оздоблювали дорогоц—÷нними прикрасами. ” сел€нському од€з—÷ використан—÷ хутра зайц€, лисиц—÷, овеча шк—÷ра. ƒуже мало доповнюючих прикрас. ¬—÷н був коротшим, зручн—÷шим дл€ прац—÷. ƒовжина од€гу тј‘ одна —÷з соц—÷альних в—÷дм—÷нностей.

ѕисьмов—÷ св—÷дченн€ —÷ноземних мандр—÷вник—÷в, л—÷тописн—÷ джерела, пам'€тки образотворчого мистецтва (м—÷н—÷атюри, фрески, моза—„ка) мають величезне значенн€ дл€ характеристики од€гу давньоруського населенн€ 9. ќсновний компонент чолов—÷чого од€гу тј‘ полотн€на сорочка тун—÷копод—÷бного крою з розр—÷зом посередин—÷ грудей, €ку носили навипуск —÷ п—÷дпер—÷зували нешироким пасом. Ўтани дещо ширшого крою, призбиран—÷ в по€с—÷, знизу заправлен—÷ у взутт€. „оботи мали лише заможн—÷ верстви населенн€. ƒл€ знат—÷ —„х шили з дорого—„ кольорово—„ шк—÷ри, сап'€ну, парч—÷, вишивали золотими нитками, дорогоц—÷нним кам—÷нн€м. —ел€ни, б—÷дн€ки взувалис€ у личаки (лапт—÷, порошн—÷), черевики —÷з доморобно—„ шк—÷ри, край €ко—„ ст€гували ликом, мотузкою або рем—÷нцем.

¬ерхн—÷м од€гом були коротк—÷ каптани, довш—÷ свити з рукавами, кожухи. —ел€нськ—÷ свити пошит—÷ з доморобно—„ тканини, а в знат—÷ тј‘ з шовку, оксамиту, парч—÷, кольорового сукна. « особливо дорогих, прив—÷зних тканин виготовл€ли плащ—÷ тј‘ корзна з золотими обл€м—÷вками —÷ заст—÷бками на правому боц—÷. „олов—÷ки носили р—÷зноман—÷тн—÷ за формою —÷ матер—÷алом шапки. Ќайпоширен—÷шими були нап—÷всферично—„ або конусовидно—„ форми низьк—÷ —÷ висок—÷ шк—÷р€н—÷ шапки з хутровою обл€м—÷вкою, колпаки-мурмолки з дорого—„ тканини та плетен—÷ капелюхи. «ач—÷ска чолов—÷к—÷в тј‘ довге нестрижене волосс€.

” ж—÷ночому вбранн—÷ головн—÷ компоненти: сорочкопод—÷бна п—÷дперезана одежина, каптани, кожухи. Ѕагат—÷ ж—÷нки носили дв—÷ сорочки тј‘ нижню —÷ верхню, часто довгу, нижче п'€т, п—÷дперезану в тал—÷—„. Ќезшитим полотнищем тканини обгортали стан —÷ зверху при тал—÷—„ п—÷дпер—÷зувалис€.

ƒ—÷вчата мали розпущене волосс€ або заплетене в коси, поверх €кого накладали в—÷нок. ” ж—÷нок тј‘ волосс€ заплетене в коси. Ќа голову од€гали оч—÷пок, поверх нього тј‘ накидку-обрус, плат, хустку, що закр—÷плювалась в п—÷дбор—÷дд—÷ —÷ довгими к—÷нц€ми звисала на спину. ¬ажлив—÷ в—÷домост—÷ про давньоруський од€г з його соц—÷альними р—÷зновидами м—÷ст€тьс€ у м—÷н—÷атюрах –адз—÷в—÷лл—÷вського л—÷топису з XIII ст.

¬бранн€ ус—÷х тип—÷в е насл—÷дком €к розвитку праслов'€нських традиц—÷й, так —÷ вза—‘мовплив—÷в з культурою —÷нших народ—÷в, передус—÷м ¬—÷зант—÷—„. ƒовго збер—÷галис€ традиц—÷йн—÷ пр€моспинн—÷ форми, система декоруванн€. ѕоступово зб—÷льшувалас€ к—÷льк—÷сть частин, з'€вл€лис€ розст—÷бн—÷ форми з розр—÷зами зверху —÷ знизу. “ак, уже на браслет—÷ —÷з розкопок у  и—‘в—÷ в садиб—÷ ћихайл—÷вського монастир€ зображена ж—÷нка, в од€з—÷ €ко—„ прогл€да—‘тьс€ його запаскопод—÷бна по€сна частина. ќсобливо ц—÷каве вбранн€ д—÷вчини, зображено—„ в м—÷н—÷атюр—÷ "–∆зборника —в€тославаї (1073 р.). √олова вкрита полотнищем, типу плата з—÷ звисаючими к—÷нц€ми на плеч—÷, спину. «верху нього на центр—÷ голови тј‘ круглий твердий в—÷нець типу корони. —укн€ з великим круглим ком—÷рцем, при п—÷др—÷зн—÷й кокетц—÷ призбирана у глибок—÷ складки. ” композиц—÷йн—÷й структур—÷ вбранн€ лог—÷чно узгоджен—÷ м'€к—÷ л—÷н—÷—„ силуету, злегка вит€гнен—÷ по вертикал—÷. –итм—÷ка легко заокруглених л—÷н—÷й посилю—‘ враженн€ динам—÷чност—÷ об'—‘мно-просторового звучанн€. ” м—÷н—÷атюр—÷ детально зображено од€г кн€з—÷всько—„ с—÷м'—„. ÷ей пам'€тник збагачу—‘ наш—÷ знанн€ про форми тод—÷шнього вбранн€, його складов—÷ частини.

¬ пер—÷од феодально—„ роздробленост—÷ XIIтј‘XIV ст. од€г в основному характеризувавс€ тими ж ознаками, притаманними йому в попередн—÷ часи: довгополий, пр€мол—÷н—÷йний силует тощо.  ласова диференц—÷ац—÷€ визначалас€ €к—÷стю тканини, к—÷льк—÷стю складових компонент—÷в, ц—÷нн—÷стю оздобленн€. ўодо принцип—÷в творенн€, то праобразами вбранн€ були пр€мокутнопод—÷бн—÷ —÷ трапец—÷—‘под—÷бн—÷ форми (найб—÷льш давн€ —÷з них тј‘ перша).

” XIVтј‘XVII ст. проходили важлив—÷ процеси розвитку од€гу сх—÷днослов'€нських народ—÷в, зокрема укра—„нського. ” XIV ст. б—÷льша частина земель укра—„нсько—„ народност—÷ була захоплена литовськими, польськими та угорськими феодалами, зазнавала спустошливих напад—÷в татар. јле народ зум—÷в виробити, зберегти —÷ розвинути "асну культуру, —„—„ важливу галузь тј‘ од€г. ѕри под—÷бних ознаках дл€ од€гу рос—÷йського, б—÷лоруського та —÷нших народ—÷в щодо матер—÷алу, крою, формотворенн€, системи орнаментуванн€ —÷ прикрас вид—÷л€ютьс€ риси, €к—÷ створюють художню образн—÷сть од€гу, притаманну саме укра—„нському народов—÷".

”кра—„нськ—÷ ткач—÷, кравц—÷, шевц—÷, вишивальниц—÷, ювел—÷ри та кушн—÷р—÷ ви€вили €к в простому од€з—÷ дл€ сел€н —÷ м—÷щан, так —÷ в пишних панських од€гових ансамбл€х сво—‘ вм—÷нн€ за допомогою простих засоб—÷в, дорогоц—÷нних —÷ звичайних матер—÷ал—÷в створювати твори високого художнього р—÷вн€.

—ел€нське вбранн€ виготовл€ли з домотканого полотна —÷ сукна, овечо—„ шк—÷ри.  омплект чолов—÷чого од€гу складавс€ з полотн€но—„ сорочки —÷ штан—÷в. —орочку носили поверх штан—÷в —÷ п—÷дпер—÷зували ременем. ¬ерхн—÷й од€г тј‘ с—÷р€ки типу свити, переважно коричнев—÷ кожухи. ¬зутт€ тј‘ постоли, личаки. ∆—÷ноче сел€нське вбранн€: сорочка, по€сне (плахта, дерга, запаски), головн—÷ убори тј‘ обруси, нам—÷тки з твердим обручем; свити з доморобно—„ тканини, кожухи; взутт€ тј‘ личаки тощо.

” XVI ст. в районах ѕрикарпатт€ до складу ж—÷ночого сел€нського од€гу входили доморобна сорочка, сп—÷дниц€ з фартухом, безрукавка (кам—÷зелька), оч—÷пок —÷ шк—÷р€н—÷ постоли (ходаки). ¬ерхн—÷м од€гом служили свита пр€моспинного крою з клинами по боках, з довгими вузькими рукавами, кожухи.

¬бранн€ феодал—÷в, двор€н XVIтј‘XVII ст., хоч —÷ передбачало окрем—÷ елементи народного од€гу, значно в—÷др—÷зн€лос€ в—÷д нього. ќсновн—÷ компоненти: сорочки, широк—÷ штани, жупани (полотн€н—÷, сукн€н—÷), кунтуш—÷ з прор—÷зами на рукавах, шуби з лис€чим хутром, шапки з дорогого хутра тощо. «аможн—÷ ж—÷нки носили сорочки, сп—÷дниц—÷, плахти, коротк—÷ безрукавки, жупани, кунтуш—÷, шапочки, нам—÷тки. ¬зутт€м дл€ чолов—÷к—÷в —÷ ж—÷нок були сап'€нов—÷ чоботи. ѕод—÷бним до двор€нського був од€г багатих м—÷щан. ѕередус—÷м йдетьс€ про верхн—‘ зимове вбранн€: шуби, покрит—÷ дорогим тонким кольоровим сукном —÷ так зван—÷ свити-бекеш—÷ —÷з складочками, кольоровими петлиц€ми —÷ т. —÷н.

÷—÷каве художн—‘ €вище в —÷стор—÷—„ укра—„нського народу тј‘ од€г запор—÷зького козацтва. ” друг—÷й половин—÷ XVI ст. сел€ни —÷ м—÷ська б—÷днота т—÷кали на ѕодн—÷пров'€ з ¬олин—÷, ѕол—÷сс€, √аличини та —÷нших м—÷iевостей. “радиц—÷йн—÷ основи народного вбранн€ р—÷зних район—÷в ”кра—„ни позначилис€ на художн—÷й образност—÷ од€гу козацтва. ” ньому знайшла в—÷дображенн€ —÷ соц—÷альна нер—÷вн—÷сть.

Ѕуденний од€г р€дових козак—÷в та й козацько—„ голоти (наймит—÷в, б—÷дн€к—÷в) був под—÷бним до звичайного сел€нського. « доморобного полотна шили сорочки дл€ ж—÷нок —÷ чолов—÷к—÷в.

¬ од€говий комплект ж—÷нок входила, кр—÷м сорочки, сп—÷дниц€ (са€на), нагрудник (шнуровка), каптан, шуба, головний уб—÷р, прикраси, взутт€. ќбов'€зковий верхн—÷й плечовий од€г козак—÷в тј‘ каптани тј‘ шили з тонкого доморобного сукна приталено, з в—÷др—÷зною спинкою —÷ р€сними зборками, —„х п—÷дпер—÷зували широким по€сом, п—÷д €кий з л—÷во—„ сторони закладали п—÷стол—÷, люльки. ѕоверх каптана од€гали жупани. ¬они мали довг—÷ вузьк—÷ рукави з розр—÷зами. Ѕули в козак—÷в —÷ черкески. Ўтани дл€ чолов—÷к—÷в шили широк—÷ (так зван—÷ шаровари), призбиран—÷ з тал—÷—„, при к—÷стках. –€дов—÷ козаки зимою носили довг—÷ кожухи з великим смушковим ком—÷ром, сукн€н—÷ шапки —÷з хутровою обл€м—÷вкою, шк—÷р€н—÷ чоботи.

¬ од€говий ансамбль козацько—„ старшини входили т—÷ ж сам—÷ комплекси, що —÷ в р€дових козак—÷в, але вони виготовлен—÷ з дорогих тканин, з б—÷льшою к—÷льк—÷стю доповнюючих прикрас, окремих елемент—÷в. “ак, каптани дл€ козацько—„ старшини шили —÷з шовку, оксамиту, алтабасу, —‘двабу, —÷зорбафу тощо (р—÷зн—÷ в—÷дт—÷нки червоного, зеленого, жовтого кольор—÷в).  ра—„ обшивали кольоровими шнурками, позументами. ¬ажливим декоративним акцентом були гаплики —÷ “—удзики (ср—÷бн—÷, золот—÷, м—÷дн—÷ та —÷н.), €к—÷ пришивали в р€д на передн—÷х полах аж до по€са. «имою багат—÷ козаки носили шуби —÷з лиса, рис—÷, вовка, покрит—÷ коштовними тканинами тј‘ сукном, оксамитом, тафтою —÷ под., оздоблен—÷ нашивними шовковими —÷ ср—÷бними шнурками, кольоровим хутром тощо; червон—÷ та жовт—÷ сап'€нов—÷ чоботи; шапки з дорогого сукна та хутра.

∆—÷ноцтво старшин мало сорочки —÷з тонкого полотна, фабричних шовкових тканин, вишит—÷ золотом, ср—÷блом, шовком. —п—÷дниц—÷ пошит—÷ —÷з чотирьох, а то й б—÷льше п—÷лок дорогих тканин тј‘ парч—÷, люстрини, штофу —÷ т. —÷н., обшит—÷ позументом, мережан—÷, п—÷дшит—÷ з вивор—÷тно—„ сторони полотном, сукном або к—÷нд€ком. Ќайважлив—÷шим компонентом плечового вбранн€ ж—÷ноцтва козацько—„ старшини був кунтуш, €кий шивс€ —÷з дорогих вид—÷в кольорового сукна, —‘двабу, парч—÷.  унтуш—÷ притален—÷, з—÷ зб—÷рками, прикрашен—÷ шнурками, вишивкою. ¬—÷дом—÷ ц—÷кав—÷ форми головних ж—÷ночих убор—÷в: оч—÷пки, шапочки з напусками, кораблики. ѕа ноги взували червон—÷ сап'€нов—÷ чоботи на високих п—÷дборах.

¬ажливу роль у художн—÷й образност—÷ складних од€гових компонент—÷в козацького вбранн€ в—÷д—÷гравали прикраси: намиста з перл—÷в, бурштину; шийн—÷ прикраси типу дукат—÷в з р€дами золотих —÷ ср—÷бних монет, золот—÷ хрести з дорогоц—÷нним кам—÷нн€м тощо.

ћетоди формотворенн€, системи декоруванн€ козацького од€гу певним чином впливали на од€г багатших верств населенн€ м—÷ст —÷ с—÷л ѕодн—÷пров'€. јле ст—÷йк—÷шими —÷ сильн—÷шими були художн—÷ впливи сел€нського вбранн€, €ке велично несло традиц—÷йн—÷, ун—÷версальн—÷ функц—÷—„, народний досв—÷д —‘днанн€ краси й доц—÷льност—÷, зручност—÷.

Ќа специф—÷ц—÷ формотворенн€ укра—„нського народного од€гу позначилис€ кл—÷матично-географ—÷чн—÷, соц—÷ально-економ—÷чн—÷ обставини, складност—÷ пол—÷тичного —÷ культурного розвитку. ѕоступово викристал—÷зовувалис€ композиц—÷йно-структурн—÷ законом—÷рност—÷ вбранн€, образна система декору, щедра, соковита кольорова гама.

« поглибленн€м класового розшаруванн€ укра—„нського сусп—÷льства посилилис€ розб—÷жност—÷ в од€з—÷ б—÷дних —÷ багатих. ÷е ви€вилось у композиц—÷йно-художн—÷х засобах творенн€ окремих компонент—÷в, принципах —„х по—‘днанн€, €кост—÷ використаних матер—÷ал—÷в, характер—÷ —÷ к—÷лькост—÷ прикрас тощо. “ак, за характером композиц—÷йно—„ структури од€г м—÷щанства дещо наближавс€ до сел€нського вбранн€. ќднак пом—÷тна р—÷зниц€ в од€з—÷ купц—÷в, рем—÷сник—÷в тощо (в—÷дм—÷нност—÷ крою, кол—÷р —÷ €к—÷сть тканин). ћ—÷щани част—÷ше використовували дл€ од€гу мануфактурн—÷, привозн—÷ (син—÷, зелен—÷, червон—÷) тканини, б—÷лий перкаль, кольоровий плюш —÷ т. —÷н. –—÷зновидн—÷шими були форми головних убор—÷в, передус—÷м шапкопод—÷бних у ж—÷нок. ¬ од€з—÷ м—÷щан б—÷льше за к—÷льк—÷стю —÷ ц—÷нн—÷стю використано прив—÷зних прикрас. ’арактер зан€тт€, специф—÷ка м—÷ського побуту впливали на образн—÷сть, соц—÷альну р—÷зновидн—÷сть м—÷ського вбранн€, динам—÷чн—÷шого щодо зовн—÷шн—÷х вплив—÷в.

”кра—„нська знать, хоч —÷ збер—÷гала де€к—÷ традиц—÷йн—÷ елементи од€гу, принципи його компонуванн€, але швидко п—÷дхоплювала впливи зах—÷дно—‘вропейсько—„ моди, €ка часто зм—÷нювалась.

—т—÷йк—÷шим щодо збереженн€ —÷ розвитку давн—÷х, арха—„чних пласт—÷в мистецтва народного моделюванн€ ви€вивс€ сел€нський од€г. ѕа основ—÷ збережених пам'€ток XVIIIтј‘ XIX ст. можна стверджувати, що в—÷н мав ч—÷тко вироблен—÷ композиц—÷йно-колористичн—÷ законом—÷рност—÷ —÷ структуру, принципи формотворенн€. ÷ей ансамблевий вид мистецтва в—÷дбивав образне мисленн€ народу, висок—÷ критер—÷—„ його морал—÷ —÷ працелюбн—÷сть. ” народному костюм—÷ збережений в—÷ковий досв—÷д ручного виготовленн€ тканин, шк—÷ри, прикрас, викроюванн€ р—÷зних вид—÷в вбранн€, —„х художнього оздобленн€ вишивкою, виб—÷йкою, апл—÷кац—÷—‘ю, мережанн€м, виколюванн€м тощо; способ—÷в нос—÷нн€ та виконанн€ функц—÷й обр€дового, ритуального плану (наприклад, вес—÷льного —÷ т. —÷н.). —творюючи справжн—÷ шедеври мистецтва, народн—÷ майстри надзвичайно тонко в—÷дчували л—÷н—÷—„, силует, форми, пропорц—÷—„, ритм, кол—÷р —÷ гармон—÷ю окремих частин. ” народному од€з—÷ ви€влен—÷ висока культура техн—÷чного виконанн€, знанн€ багатьох художн—÷х засоб—÷в. ”продовж в—÷к—÷в виробл€лис€ традиц—÷—„ народного моделюванн€.

«агальн—÷, сп—÷льн—÷ художн—÷ ознаки притаманн—÷ найпоширен—÷шим типам комплект—÷в укра—„нського од€гу. ¬они ви€вл€ютьс€ в под—÷бност—÷ виготовлених ручним способом матер—÷ал—÷в, принципах кро—‘нн€ —÷ по—‘днанн€ окремих частин в —‘дине ц—÷ле, в колорит—÷, характер—÷ прикрас, вс—÷—‘—„ композиц—÷—„ од€гу, виготовленого в—÷дпов—÷дно до стат—÷, в—÷ку, соц—÷ального положенн€, функц—÷онального призначенн€ тощо.

ќсновн—÷ компоненти укра—„нського чолов—÷чого —÷ ж—÷ночого од€гу у XIXтј‘XX ст.: сорочки. ” ж—÷нок .переважно з уставками, чолов—÷к—÷в тј‘ тун—÷копод—÷бна або з плечовими вставками. ѕо€сний од€г ж—÷нок: запаски, обгортки, дерги, плахти, сп—÷дниц—÷; чолов—÷к—÷в тј‘ штани. «азнав масового поширенн€ нагрудний компонент ж—÷ночого —÷ чолов—÷чого од€гу тј‘ безрукавка.

ќсновний вид ж—÷ночого —÷ чолов—÷чого верхнього од€гу: свити, жупани, кунтуш—÷, чемерки, сердаки, чугл—÷. –—÷зновидн—÷сть верхнього типу свит тј‘ юпки, шушуни.

«имовий плечовий од€г тј‘ кожухи. ¬ непогоду поверх кожух—÷в, свит од€гали плащовидн—÷ полотн€нки (—÷з доморобного полотна), кобен€ки, бурки, кир—÷—„ (—÷з доморобного сукна).

∆—÷ноч—÷ головн—÷ убори тј‘ оч—÷пки, кибалки, нам—÷тки, хустки; чолов—÷ч—÷ тј‘ шапки, капелюхи. ¬зутт€ чолов—÷к—÷в —÷ ж—÷нок тј‘ постоли, черевики, чоботи.

Ќазван—÷ компоненти од€гу часто мають р—÷зн—÷ назви в окремих м—÷iевост€х ”кра—„ни та в—÷дм—÷нн—÷ принципи по—‘днанн€ в ц—÷л—÷сн—÷ комплекси. Ћокальн—÷ р—÷зновиди виразно простежуютьс€ у центральних, п—÷вн—÷чних —÷ зах—÷дних област€х ”кра—„ни.  онкретн—÷ природно-географ—÷чн—÷, соц—÷ально-економ—÷чн—÷ фактори зумовили €к сп—÷льн—÷, так —÷ в—÷дм—÷нн—÷ художн—÷ особливост—÷ укра—„нського од€гу. Ќав—÷ть незначн—÷ в—÷дхиленн€ щодо довжини, традиц—÷йно—„ системи декоруванн€ позначаютьс€ на композиц—÷йно-структурному вигл€д—÷ од€гу. ƒосл—÷дники окремо вид—÷л€ють комплекти народного од€гу —ереднього ѕодн—÷пров'€, ѕ—÷вдн€ ”кра—„ни, ѕод—÷лл€, ¬олин—÷, ѕол—÷сс€,  арпат —÷ ѕрикарпатт€ 12. Ѕтнолокальн—÷ комплекти названих рег—÷он—÷в мають численн—÷ м—÷iев—÷ р—÷зновиди.

¬ —÷стор—÷—„ укра—„нського народного од€гу вин€ткове м—÷iе пос—÷дав од€г —ереднього ѕодн—÷пров'€. ÷е етнограф—÷чна зона ”кра—„ни, до €ко—„ за сучасним адм—÷н—÷стративним под—÷лом вход€ть  и—„вська, „еркаська, ѕолтавська, частково „ерн—÷г—÷вська,  —÷ровоградська област—÷. —ередн—‘ ѕодн—÷пров'€ тј‘ територ—÷€, що була центром давньорусько—„ народност—÷ тј‘ основи розвитку трьох братн—÷х народ—÷в тј‘ рос—÷йського, укра—„нського та б—÷лоруського, процес—÷в формуванн€ укра—„нсько—„ нац—÷—„. —аме цей район славитьс€ багатством побутуючих комплекс—÷в од€гу, €к—÷ виникали почергово в ход—÷ зм—÷н —÷сторичних епох, збер—÷гаючи давн—÷, спадков—÷ традиц—÷—„ —÷ зазнаючи новаторських вплив—÷в. “ут сформувавс€ тип од€гу, котрий досл—÷дники називають укра—„нським нац—÷ональним 13. ћетоди утворенн€ його форми, традиц—÷йн—÷сть декоративного оформленн€ —÷ принципи по—‘днанн€ окремих частин в комплекти передавались —÷з покол—÷нн€ в покол—÷нн€ €к нац—÷ональна соц—÷ально-естетична норма. —т—÷йкими залишались основн—÷ засоби творенн€ од€гу. јле при цьому на величезн—÷й територ—÷—„ ѕодн—÷пров'€ виступають незначн—÷ в—÷дм—÷нност—÷ в од€з—÷ щодо матер—÷алу, крою, конструкц—÷—„, вишиванн€, апл—÷кац—÷—„, способ—÷в нос—÷нн€ тощо. ÷е просл—÷дковуетьс€ в характер—÷ од€гу п—÷вн—÷чних, центральних —÷ п—÷вденних район—÷в. ¬иразно вид—÷л€ютьс€ етнолокальн—÷ комплекси дн—÷провського Ћ—÷вобережж€ —÷ ѕравобережж€. ѕри сп—÷льних ознаках вони мають чимало локальних вар—÷ант—÷в.

 ласичн—÷ комплекти од€гу ус—÷х район—÷в ѕодн—÷пров'€ м—÷ст€ть традиц—÷йн—÷ складов—÷ частини: сорочка, нагрудний, по€сний, верхн—÷й од€г, головн—÷ убори, прикраси, взутт€ та доповненн€. ÷—÷каво простежуютьс€ численн—÷ вар—÷анти локальних художн—÷х р—÷шень.

ќсновною частиною ж—÷ночого —÷ чолов—÷чого плечового нат—÷льного вбранн€ була сорочка з полотна, витканого техн—÷кою простого переплетенн€ з добре опрацьованих волокон льону й конопель. « середини XIX ст. все част—÷ше сорочки стали шити з тонких б—÷лих тканин мануфактурного, фабричного виготовленн€. Ѕ—÷ла сорочка тј‘ це непорушна традиц—÷€, символ краси —÷ чистоти, естетичного смаку —÷ св€тковост—÷. ¬—÷дх—÷д в—÷д ц—÷—‘—„ традиц—÷—„ сприймавс€ €к певне в—÷дхиленн€ в—÷д норми. Ќевипадково в стар—÷й народн—÷й п—÷сн—÷ запиту—‘тьс€: "„ом на тоб—÷, наймиточку, сорочка не б—÷ла?ї

«а способом кро—‘нн€ вид—÷л€ютьс€ два типи сорочок тј‘ з уставками, пришитими по основ—÷ або поробку, —÷ з суц—÷льнокро—‘ними рукавами. Ќазван—÷ два типи сорочок вир—÷шувались по-р—÷зному. “ак, в п—÷вн—÷чних районах „ерн—÷г—÷вщини —÷  и—„вщини уставки або суц—÷льновикро—‘ний рукав пришивавс€ до стану сорочки по поробку. Ќа територ—÷—„ ѕолтавщини, Ћ—÷вобережж—÷ рукави —÷ уставки переважно пришивалис€ на основу. Ќа „еркащин—÷, центральн—÷й  и—„вщин—÷, п—÷вдн—÷ „ерн—÷г—÷вщини були поширен—÷ обидва типи крою сорочок. —орочки з кокеткою тј‘ ж—÷ноч—÷ й чолов—÷ч—÷ тј‘ по€вились наприк—÷нц—÷

XIX ст. ” цих типах крою важливе конструктивне вир—÷шенн€ стану сорочок. Ќа ”кра—„н—÷ побутували сорочки ц—÷льнокро—‘н—÷, так зван—÷ тј‘ дод—÷льн—÷ —÷ з в—÷др—÷зним станом тј‘ "до п—÷дточкиї. ” сорочках "до п—÷дточкиї стан шили з тонкого доморобного полотна або фабрично—„ тканини, а "п—÷дточкаї тј‘ з грубшого полотна. ” цьому район—÷ ”кра—„ни на початку XX ст. ще побутував незшитий вид по€сного од€гу у вигл€д—÷ одного або й б—÷льше полотнищ доморобно—„ тканини. ” будень носили запаски, дерги; на-св€та тј‘ орнаментован—÷ багатокол—÷рн—÷ плахти. ¬одночас побутували —÷ пошит—÷ р€сн—÷ сп—÷дниц—÷ тј‘ юбки, л—÷тн€ки, димки.

” л—÷тньому комплекс—÷ ж—÷нок —÷ чолов—÷к—÷в була коротка пр€моспинна безрукавка —÷з домотканого сукна тј‘ катанка, а у весн€но-ос—÷нньому тј‘ коротк—÷ свитопод—÷бн—÷ одежини, куцини, куртки.

ѕродуману високохудожню композиц—÷йну форму, об'—‘мно-просторову структуру мають комплекси од€гу центрально—„  и—„вщини. ¬они характеризуютьс€ вин€тковою силою емоц—÷йного декоративного звучанн€. ” цьому важливу роль в—÷д—÷грають б—÷лий кол—÷р, зокрема свит, кожух—÷в; б—÷ла вишивка на б—÷лому тл—÷ сорочок; по€ва верхн—÷х плащовидних одежин —÷з тонкого €скравого (зеленого, малинового) сукна тј‘ ба—‘вих юпок; пошитт€ з кольорових фабричних тканин сп—÷дниць тј‘ ват€нок, л—÷тник—÷в; вишиванн€, апл—÷кац—÷€ в нижньому кут—÷ право—„ поли к—÷рсеток, кожух—÷в, юпок; р—÷знокольоров—÷ барвист—÷ стр—÷чки тј‘ д—÷воч—÷ головн—÷ убори; темно-вишневе намисто тј‘ "кам—÷нне намистої, б—÷ле перламутрове намисто тј‘ "баламутиї, б—÷серн—÷ прикраси —÷ дукач—÷ у форм—÷ медальйон—÷в тощо.

¬ од€з—÷ п—÷вденних район—÷в  и—„вщини, кр—÷м традиц—÷йних компонент—÷в, набули поширенн€ аналог—÷чн—÷ до свит одежини з доморобного сукна тј‘ черкески, бекеш—÷ з в—÷др—÷зними спинками, бочками; кобен€ки тј‘ ц—÷льнокро—‘н—÷, розширен—÷ знизу, з каптуром- "кобкоюї. ”с—÷ вони п—÷д перезувались тканими пасочками з дом—÷нуванн€м червоного —÷ зеленого кольор—÷в.

«а типовими формами, стильовими колористичними ознаками од€г ѕ—÷вдн€ ”кра—„ни ма—‘ багато сп—÷льного з од€гом центрально—„ л—÷состепово—„ зони. ÷е по€сню—‘тьс€ заселенн€м його територ—÷—„ жител€ми з п—÷вн—÷чних район—÷в. Ќаприклад, у XVIII ст. переселенц—÷ до тепер—÷шньо—„ ’ерсонсько—„ област—÷ —÷ село назвали так, €к воно називалось на ѕолтавщин—÷ тј‘ Ћепетиха, —÷ зберегли художн—÷ традиц—÷—„ полтавського народного од€гу.

Ќайб—÷льш характерною в—÷дм—÷нною ознакою п—÷вденних район—÷в ”кра—„ни —‘ поширенн€ чолов—÷чо—„ сорочки-чумачки, тун—÷копод—÷бно—„, з широкими без манжет рукавами. ∆—÷нки носили коротк—÷, нагрудн—÷, кругл—÷ кофточки, —„х шили ц—÷льнокр—÷йно з розширеними до низу спинками, довгими рукавами, обшивали оксамитом. ” загальн—÷й систем—÷ декоруванн€ переважали два кольори тј‘ червоний —÷ чорний.

ќд€г ѕолтавщини, €к —÷ —÷нших район—÷в ”кра—„ни, ма—‘ дуже багато локальних р—÷зновидностей. ” цьому важливу роль в—÷д—÷грають ж—÷ноч—÷ сорочки тј‘ уставков—÷, дод—÷льн—÷, з широкими рукавами, пришитими до уставки др—÷бненько з—÷браними складочками (у дек—÷лька р€д—÷в) тј‘ "пухликамиї. √орловини сорочок —÷ рукави з обшивками.

—в—÷тово—„ слави зазнали вишивки полтавських сорочок. ¬ершин художнього злету дос€гла вишивка гладдю тј‘ лиштва, вир—÷зуванн€, виколюванн€, поверхниц€, прутик, ланцюжок тощо. ƒо окремих груп в—÷днос€тьс€ сорочки, вишит—÷: б—÷лими нитками, виколюванн€м; б—÷лими нитками, вир—÷зуванн€м; б—÷лими нитками з вкрапленн€м охро-вих в—÷дт—÷нк—÷в; б—÷лими —÷ блакитними нитками; т—÷льки охристими, с—÷равими лл€ними нитками; червоними —÷ чорними нитками (найчисленн—÷ша група). Ќазван—÷ основн—÷ групи сорочок були важливими акцентами в старих комплексах полтавського од€гу. ¬—÷дпов—÷дно до них виготовл€ли по€сний од€г. ’арактерно, що на ѕолтавщин—÷ переважав незшитий по€сний од€г. ” будень носили двоплатов—÷ запаски, одноплатову дергу; на св€та тј‘ кольоров—÷ картат—÷ плахти: парчов—÷ барвист—÷ запаски, п—÷дперезан—÷ червоним пасочком або крайкою.

Ќа сорочку од€гали к—÷рсетки. —„х шили —÷з ситцю, вовн€но—„ тканини, шовку. «заду при тал—÷—„ нашивали р€ди “—удзик—÷в —÷ робили глибок—÷ складочки тј‘ "до трьох (семи —÷ дев'€ти) вус—÷вї. ¬они були ц—÷каво звужен—÷ при тал—÷—„, розширен—÷ знизу, надавали легких силуетних л—÷н—÷й усьому комплексов—÷. ѕоверх к—÷рсетки найчаст—÷ше од€гали б—÷лу сукн€ну свиту тј‘ юпку з трьома або п'€тьма клинами, довгу (до кол—÷н), —„—„ вишивали чорними шнурами. ” XIX ст. так зван—÷ ба—‘в—÷ юпки (зелен—÷, малинов—÷) шили з фабрично—„ тканини, оздоблюючи всю зовн—÷шню частину р€дами звисаючих ковтунц—÷в тј‘ пучк—÷в кольорово—„ вовни. Ќа —„х зм—÷ну прийшли "крамн—÷ї юпки, халати-шушуни тощо.

∆—÷нки поверх сорочки —÷ к—÷рсеток носили коралове намисто, ср—÷бн—÷ ланцюжки з п—÷дв—÷сками, дукач—÷, хрестики.

« головних убор—÷в вид—÷л€ютьс€ оч—÷пки з двома кибалками —÷ кругл—÷ оч—÷пки з одн—÷—‘ю кибалкою. ¬они складн—÷ш—÷ за будовою, вищ—÷, н—÷ж в —÷нших районах. ѕоверх них пов'€зували нам—÷тки, а п—÷зн—÷ше хустини, у зах—÷дних районах з вузлами на мак—÷вц—÷, а в п—÷вн—÷чних тј‘ з вузлами в п—÷дбор—÷дд—÷. Ќа св€та д—÷вчата над—÷вали в—÷нки —÷з кв—÷т—÷в тј‘ "чубат—÷ї, "надбр—÷вникиї, "теремкиї. ¬ коси впл—÷тали р—÷знокольоров—÷ стр—÷чки тј‘ бинди, €к—÷ звисали аж до п'€т, легко розв—÷вались навколо д—÷вочого стану.

—оковиту барвист—÷сть складових частин вбранн€ композиц—÷йне завершують кольоров—÷ чоботи: "чорнобривц—÷ї, червон—÷ "сап'€нц—÷ї. Ѕули поширен—÷ —÷ легк—÷ чоботи зеленого —÷ жовтого кольор—÷в, на п—÷дборах тощо.

” чолов—÷чому од€з—÷ основну в—÷дм—÷нн—÷сть в—÷д —÷нших район—÷в утворюють тун—÷копод—÷бн—÷ сорочки з пр€мим розр—÷зом на груд€х тј‘ пазухою. ќбаб—÷ч б—÷лими нитками з вкрапленн€м охрових —÷ блакитних вишит—÷ широк—÷ смуги геометричних мотив—÷в. ’арактерно, що тут шили з б—÷лого, виб—÷йчаного полотна —÷ фабрично—„ тканини широк—÷ штани типу шаровар—÷в, легк—÷ дл€ рух—÷в, верхово—„ —„зди. ¬ерхн—÷й плечовий од€г чолов—÷к—÷в тј‘ жупан, свита, а взимку кожух з в—÷дкладним ком—÷ром. Ћокальна особлив—÷сть головних убор—÷в тј‘ висок—÷ с—÷р—÷ овеч—÷ шапки, "—÷тку тј‘ солом'€н—÷ капелюхи.

“радиц—÷йн—÷ полтавськ—÷ комплекси од€гу тј‘ важливе €вище укра—„нсько—„ культури. ¬они ув—÷йшли до —÷стор—÷—„ €к завершен—÷ високохудожн—÷ твори п—÷днесеного, урочисто-живописного звучанн€, що образно символ—÷зують кв—÷тучу землю степово—„ ”кра—„ни.

јрха—„чн—÷ пласти мистецтва давньослов'€нського од€гу в—÷дчутн—÷ше збереглис€ на ѕол—÷сс—÷ (п—÷вн—÷чн—÷ райони сучасно—„ ¬олинсько—„, –—÷вненсько—„, ∆итомирсько—„,  и—„всько—„, „ерн—÷г—÷всько—„ —÷ —умсько—„ областей). ÷е ви€вл€—‘тьс€ передус—÷м у б—÷лому фон—÷ основних компонент—÷в од€гу, €кий контрастно посилю—‘ введен—÷ червон—÷ акценти. Ѕ—÷л—÷ чолов—÷ч—÷ —÷ ж—÷ноч—÷ сорочки з червоною вишивкою на ком—÷рах, пазус—÷, рукавах; б—÷л—÷ широк—÷ з двох п—÷лок запаски, знизу орнаментован—÷ червоними смугами; з перевагою б—÷лого кольору сп—÷дниц—÷-л—÷тники, андараки часто з двома-трьома р€дами червоних смуг, розм—÷щених знизу, б—÷л—÷ нам—÷тки з червоними орнаментальними стр—÷чками при кра€х —÷ в начолов—÷й частин—÷; свити й кожухи, вишит—÷ з дом—÷нуючими акцентами червоних ниток, п—÷дперезан—÷ червоними пасочками —÷ т. —÷н., створюють незвичайно багат—÷ ансамбл—÷ тј‘ символи чистоти й величност—÷ людського житт€.

 омплекси пол—÷ського од€гу багат—÷ локальними р—÷зновидами. “ак, на Ћ—÷вобережж—÷ ѕол—÷сс€, на „ерн—÷г—÷вщин—÷ в—÷дм—÷нна риса ж—÷ночого од€гу тј‘ дв—÷ незшит—÷ запаски (часто задн€ тј‘ чорного кольору, а передн€ тј‘ синього, з доморобного сукна); однокол—÷рн—÷ або строкат—÷ плахти; хрещат—÷, кл—÷тчаст—÷, син€тки та —÷н. ∆—÷ноч—÷ й чолов—÷ч—÷ сорочки тј‘ уставков—÷, з викладним ком—÷ром, вишит—÷ червоними нитками з вкрапленн€м син—÷х або чорних ниток. √оловн—÷ убори ж—÷нок: оч—÷пки, нам—÷тки, вишит—÷ хустки. ќч—÷пки складалис€ з двох частин: причельника —÷ вершка. ќч—÷пки зав'€зували хустинами тј‘ тканими, вишитими, а поверх них зав'€зували нам—÷тки тј‘ серпанки з опущеними на спину к—÷нц€ми. ƒ—÷вчата носили на голов—÷ стр—÷чки, на €к—÷ нашивали намистини, формуючи кв—÷точки, з—÷рки тощо.

„олов—÷ки мали неширок—÷ полотн€н—÷ —÷ сукн€н—÷ штани, шк—÷р€н—÷ паси (попруги), до €ких з правого боку прикр—÷плювали шк—÷р€ний гаманець (калиту) з губкою, кременем, кресалом —÷ рем—÷нною п—÷хвою дл€ ножа. ¬ерхн—÷й плечовий од€г тј‘ свити (серм€ги) з "двома вусамиї по боках, вишивкою по тал—÷—„, обшивкою кольоровими вовн€ними шнурками на сто€чих ком—÷рах, каптурах, вилогах рукав—÷в, кишенькових клапанах, на прав—÷й пол—÷.  ожухи шили "до стануї —÷ тулубчаст—÷. ¬зутт€ тј‘ ликов—÷, лозов—÷, липов—÷, вербов—÷ постоли, чоботи.

¬ районах Ћ—÷вобережного ѕол—÷сс€, передус—÷м ¬олинського, характерними ознаками вид—÷л€ютьс€ ж—÷ноч—÷ сорочки, часто декорован—÷ —÷ вишит—÷ тканими орнаментальними червоними смугами. ѕо€сний од€г був зшитий з двох —÷ б—÷льше п—÷лок: сп—÷дниц—÷-л—÷тники, андараки, фартухи. ћасового поширенн€ набули б—÷л—÷ свити та куртки з доморобного сукна, пошит—÷ на чотири фалди або "з вусамиї по боках, були куртки з в—÷др—÷зною спинкою й р€сн—÷шими, н—÷ж у свитах, оборами по боках. ÷ей од€г прикрашували кольоровими шнурками.

¬олинський од€г р—÷зноман—÷тн—÷ший, багатший на прикраси —÷ доповненн€ пор—÷вн€но з пол—÷ським. …ого основн—÷ компоненти: сорочки, сп—÷дниц—÷-димки, бурки, семраги, че-мерки, бекеш—÷ тощо. —аме у цьому район—÷ ж—÷нки "—÷тку носили доморобн—÷ сп—÷дниц—÷-димки, др—÷бнор€сован—÷ при широкому по€с—÷, з вузькими кольоровими пасочками. ¬они надавали ж—÷ночим ансамбл€м живописного звучанн€. ¬ин€тково—„ уваги заслуговують волинськ—÷ вовн€н—÷ сп—÷дниц—÷-бурки, переважно вишнево-червоного кольору, переткан—÷ жовтими, зеленими, син—÷ми нитками, знизу п—÷дшит—÷ оксамитом. ƒо бурок обов'€зково од€гали вовн€н—÷ запаски з поперечними пасочками —÷ червоними смугами при —„х нижн—÷х кра€х.

ƒобротн—÷ за матер—÷алом, рель—‘фно вишит—÷ кольоровими вовн€ними нитками тј‘ вол—÷чкою тј‘ свити: семраги —÷ чемерки. ¬ишивка у стр—÷чковому план—÷ розташована на полах, рукавах, при по€с—÷. ќсобливе емоц—÷йне навантаженн€ несе червоний кол—÷р в ус—÷х комплексах од€гу ¬олин—÷. ÷е сво—‘р—÷дний образний символ сонц€,- житт€. ¬—÷н райдужно мерехтить жовтими, оранжевими, зеленими, б—÷лими нитками вишивки —÷ тканн€.

ƒещо в—÷дм—÷нна —÷ загальна форма волинського од€гу, пор—÷вн€но, наприклад, з сус—÷дн—÷м ѕод—÷лл€м, що займав територ—÷ю м—÷ж Ѕугом —÷ ƒн—÷стром (сучасна ¬—÷нницька, ’мельницька, частина “ерноп—÷льсько—„ област—÷, п—÷вн—÷ч ќдесько—„ област—÷). “ут мають значенн€ силуетн—÷ л—÷н—÷—„. ” под—÷льському од€з—÷ вони пр€м—÷ш—÷, п—÷дкреслюють вертикальн—÷сть, пластичну струнк—÷сть. ј волинський од€г ма—‘ дещо —÷ншу об'—‘мно-просторову структуру. √оловн—÷ елементи комплекс—÷в пов'€зан—÷ м—÷ж собою заокругле-н—÷шими л—÷н—÷€ми. ” цьому важливу роль в—÷д—÷грають р€сован—÷ сп—÷дниц—÷, притален—÷, з—÷ зб—÷рками свити тощо, —„х сп—÷вв—÷дношенн€ утворю—‘ приземлено-ст—÷йку структуру —÷з заокругленими, широкими формами. ќтже, волинський од€г нескладно в—÷др—÷знити в—÷д под—÷льського.

ѕод—÷лл€ тј‘ це складний в етн—÷чному план—÷ —÷ за —÷сторичним розвитком рег—÷он.  р—÷м укра—„нц—÷в, тут здавна проживали рос—÷€ни, пол€ки, греки, болгари, молдавани, —‘вре—„ та —÷н.

¬ажлив—÷ —÷сторичн—÷ под—÷—„, зокрема, боротьба проти турецьких, польсько-литовських загарбник—÷в, позначилис€ на культур—÷ подол€н, в тому числ—÷ —÷ на од€з—÷. …ого формуванн€ —÷ розвиток проходив на грунт—÷ слов'€нсько—„, давньорусько—„ культури, у вза—‘мозв'€зках з культурою —÷нших народ—÷в.  онкретн—÷ —÷сторично-соц—÷альн—÷, природн—÷, економ—÷чн—÷ фактори зумовили €к загальносп—÷льн—÷ риси од€гу, аналог—÷чн—÷ —÷ншим районам ”кра—„ни, так —÷ сво—‘р—÷дн—÷ м—÷iев—÷ особливост—÷, передус—÷м в районах «ах—÷дного, —х—÷дного ѕод—÷лл€ —÷ в ѕодн—÷стров'—„. ќсновн—÷ комплекси ж—÷ночого од€гу: сорочки, обгортки, запаски, сп—÷дниц—÷, по€си, гуньки, свити, кожухи, нам—÷тки (у пол€к—÷в тј‘ рантухи), хустини. „олов—÷ки носили сорочки, вузьк—÷ штани, свити (манти), кожухи, постоли (самоходи) —÷ чоботи. —вити дл€ чолов—÷к—÷в —÷ ж—÷нок шили з чорного доморобного сукна, притален—÷ —÷ розширен—÷ знизу. Ќа ¬—÷нниччин—÷, ’мельниччин—÷ —„х називали чуга€ми (чуга—„нами), чемерками та —÷н. Ќазван—÷ основн—÷ компоненти од€гу неоднаков—÷ у р—÷зно-видних комплексах под—÷льського од€гу. …ого силуетне, кольорове, структурно-композиц—÷йне р—÷шенн€ мав виразн—÷ розб—÷жност—÷ в окремих районах. “ак, уставков—÷ дод—÷льн—÷ сорочки у районах ѕобужж€ ¬—÷нницько—„ област—÷ вишит—÷ низинкою з перевагою чорного кольору на уставках, вузьких обшивках горловини, рукав—÷в, знизу подол—÷в. ” сорочках ¬—÷нницького ѕодн—÷стров'€ найтипов—÷шим в розм—÷щенн€ вишивок по вс—÷й площин—÷ ру-кав—÷в (стебн—÷вка, поверхниц€, кафасор, виколюванн€ тощо). “ут поширена €к двокол—÷рна, так —÷ б—÷ла, чорна —÷ багатокол—÷рна вишивка. ”н—÷кальне €вище укра—„нського народного мистецтва тј‘ под—÷льськ—÷ сорочки, вишит—÷ т—÷льки б—÷лими нитками низинкою, гладдю, виколюванн€м, мережанн€м (райони  лемб—÷вки, √ородк—÷вки, Ѕалан—÷вки та —÷н.).

Ќа “ерноп—÷льщин—÷ побутували коротк—÷ сорочки (до стану). ” районах ѕодн—÷стров'€, особливо Ѕорщ—÷вському, «ал—÷щицькому, сформувалась ун—÷кальна система декоруванн€ сорочок багатокол—÷рною вишивкою килимового характеру. –ель—‘фно вид—÷л€—‘тьс€ вишивка на двох або трьох смугах, кр—÷м пазушних, що вертикально розм—÷щен—÷ по довжин—÷ вс—÷—‘—„ передньо—„ —÷ задньо—„ п—÷лки сорочок —÷ на рукавах (передпл—÷чч€, уставки), рукав—÷ —÷ обшивц—÷.  ольори: чорний, червоний, жовтий, золот—÷ —÷ ср—÷бн—÷ нитки. ¬ид—÷л€ютьс€ сорочки з перевагою жовто-оранжевого, чорно-ср—÷бл€стого, чорно-вишневого —÷ чорно-червоного кольору, так зван—÷ чорнобрив—÷. ” чолов—÷чих сорочках шви при рукавах, на плечах оздоблен—÷ вишитими стр—÷чками.

’арактер вишивки, —„—„ розташуванн€ на окремих частинах од€гу сутт—‘во впливають на загальний вигл€д ц—÷л—÷сних комплекс—÷в.

” класичних формах под—÷льського од€гу важливу роль в—÷д—÷грають його по€сн—÷ частини, зокрема, чолов—÷ч—÷ звужен—÷ довг—÷ штани, що шили з полотна, тонкого сукна, виб—÷йчано—„ тканини. Ќа п—÷вдн—÷ ѕод—÷лл€ полотн€н—÷ штани часто поперечно р€сован—÷ у др—÷бненьк—÷ виступаюч—÷ складки (типу пл—÷се), п—÷дперезан—÷ кольоровим пасочком. ” ж—÷ночих комплексах ун—÷кальн—÷ форми по€сного незшитого вбранн€: обгортки, горбатки, фоти, каптр—÷нц—÷ тощо. ÷е пр€мокутн—÷ полотнища з чорно—„ тонко—„ доморобно—„, п—÷зн—÷ше фабрично—„ тканини. Ќими туго обгортали ф—÷гуру в—÷д по€са донизу, нижче кол—÷н. Ќа них виткан—÷ позм—÷нно, у р—÷зному ритм—÷ повторенн€ вузьк—÷ стр—÷чки з двох-трьох б—÷лих, зелених, жовтих ниток. √усто розм—÷щен—÷ стр—÷чки часто утворюють кайму тј‘ смугу при низу, по€с—÷ —÷ вздовж передньо—„ поли обгортки. ” трьохд—÷льних фотах ус€ площина полотнища под—÷лена на три однаков—÷ частини. ƒв—÷ крайн—÷ густо орнаментован—÷ р€дами геометричних, стил—÷зовано-рослинних мотив—÷в, а центральна тј‘ суц—÷льно чорна. —трого прил€гаюч—÷ до ф—÷гури обгортки у нап—÷вприлегл—÷, розширен—÷, р—÷зн—÷ за кро—‘м свити, запаски, фартухи надають формам од€гу ц—÷кавих акцент—÷в об'—‘мно-просторового звучанн€.

Ќа ¬—÷нниччин—÷ побутували плахти —÷ запаски. “ут знайшла вт—÷ленн€ велична краса простих, пр€мих форм, гармон—÷йн—÷сть масштабних сп—÷вв—÷дношень, зручн—÷сть дл€ практичного користуванн€.

–озр—÷зн€ють свитопод—÷бн—÷ верхн—÷ одежини: опанч—÷, чуга—„, чемерки, манти, катанки, гуньки тощо. ¬они чорного, коричневого кольору, розширен—÷ донизу. Ќаприклад, манти тун—÷копод—÷бн—÷, виготовлен—÷ з доморобного сукна з невеликим сто€чим ком—÷ром. „олов—÷ки й ж—÷нки носили манти, а також кожухи тј‘ переважно б—÷л—÷, "розкльошен—÷ї донизу, без п—÷др—÷занн€ в тал—÷—„ —÷ вишит—÷ р—÷знокольоровими нитками.

« головних ж—÷ночих убор—÷в, кр—÷м нам—÷ток, хустин у д—÷вчат поширен—÷ були в—÷нки —÷з штучних кв—÷т—÷в, оздоблен—÷ скл€ним намистом —÷ кольоровими стр—÷чками. “ак—÷ в—÷нки називали карабул€ми. Ќагрудн—÷ прикраси тј‘ намиста, “—ердани, ланцюжки, низки монет тј‘ солби або згарди. ѕарубки носили кресан—÷ тј‘ солом'€н—÷ капелюхи, прикрашен—÷ “—ерданами, плетеними шнурками, фабричними стр—÷чками, качуровим —÷ павиним п—÷р'€м тощо.

ќд€г ѕод—÷лл€ характеризу—‘тьс€, по-перше, специф—÷кою доморобних матер—÷ал—÷в (сукна, полотна, в—÷зерунчастих од€гових тканин) б—÷льш рель—‘фного килимового характеру, пор—÷вн€но з —÷ншими районами ”кра—„ни; по-друге, пр€мол—÷н—÷йн—÷стю крою (за пр€мими л—÷н—÷€ми по—‘днан—÷ м—÷ж собою не т—÷льки частини, а й детал—÷ окремих компонент—÷в, ц—÷л—÷ комплекси; масове поширенн€ незшитого по€сного од€гу); по-трет—‘, перевагою чорного, коричневого кольор—÷в в об'—‘мно-просторов—÷й структур—÷ од€гу. ѕеревага чорного кольору тј‘ важливий фактор посиленн€ символ—÷чного звучанн€ б—÷лих, червоних, золотистих акцент—÷в в од€з—÷, сп—÷взвучних з родючою землею —÷ барвистою природою ѕод—÷лл€.

–—÷зновидний за матер—÷алом, кро—‘м —÷ прикрасами од€г Ѕуковини (сучасна „ерн—÷вецька область). …ого виготовл€ли —÷з доморобного лл€ного, конопл€ного полотна, вовн€но—„ тканини, овечо—„ шкури. ќкрем—÷ елементи традиц—÷йного од€гу шк—÷р€н—÷ тј‘ чолов—÷ч—÷ паси-череси, постоли, чоботи. ‘абричн—÷ тканини ув—÷йшли в побут на початку XX ст.

¬ окрем—÷ групи вид—÷л€ютьс€ так—÷ локальн—÷ комплекси, €к од€г Ѕуковинського ѕод—÷лл€, ѕрикарпатт€, ¬ерхнього ѕрипрутт€, Ќижнього ѕрипрутт€ та Ѕуковинсько—„ √уцульщини н.

’оча в окремих прикордонних районах Ѕуковини в—÷дчутн—÷ вза—‘мовпливи народно—„ культури молдаван, румун, однак ст—÷йк—÷ше збережен—÷ сп—÷льн—÷ риси з од€гом —÷нших рег—÷он—÷в ”кра—„ни, передус—÷м ѕод—÷лл€. ∆—÷ночий буковинський од€г тј‘ довга тун—÷копод—÷бного крою сорочка; одноплатов—÷ обгортки, фоти; кептар—÷, сердаки, кожухи. √оловн—÷ убори д—÷вчат тј‘ в—÷нки, зокрема ка рабу л—÷, стр—÷чки, кодини; у ж—÷нок тј‘ рушники, нам—÷тки, перем—÷тки, "фусткиї. ќд€г чолов—÷к—÷в: тун—÷копод—÷бна сорочка без складочок б—÷л€ горловини; штани тј‘ порт€ниц—÷, гач—÷, сердаки —÷ кожухи. √оловн—÷ убори: солом'€н—÷ капелюхи —÷ шапки-клепан—÷. ¬зутт€ тј‘ постоли, чоботи.

—утт—‘ва в—÷дм—÷на буковинського од€гу тј‘ вишивка др—÷бними кораликами, б—÷сером, лел—÷тками; б—÷лим —÷ жовтим шовком, золотою —÷ ср—÷бною нитками тощо. ¬ажливу групу утворюють ц—÷кав—÷ тун—÷копод—÷бн—÷ безрукавки тј‘ цурканки, пошит—÷ з овечо—„ шкури, розширен—÷ донизу, —„х край часто обшитий тхор€чим хутром, апл—÷кований шк—÷рою орнаментальними мотивами тј‘ зубц—÷, круги, розетки —÷ под. «розум—÷ло, що од€г г—÷рських район—÷в Ѕуковини ма—‘ пр€м—÷ аналог—÷—„ з од€гом  арпатського рег—÷ону.

 л—÷матично-географ—÷чн—÷, соц—÷ально-—÷сторичн—÷ умови спри€ли формуванню специф—÷чних особливостей од€гу район—÷в ѕ—÷вн—÷чного ѕрикарпатт€ (частково Ћьв—÷вська, частково “ерноп—÷льська област—÷), г—÷рських район—÷в  арпат (–∆вано-‘ранк—÷вська, частково Ћьв—÷вська област—÷) та «акарпатт€. “ак, на Ћьв—÷вщин—÷ сформувались ун—÷кальн—÷ комплекси од€гу, €к—÷ отримали визнанн€ €к важлив—÷ €вища культури укра—„нського народу: од€г явор—÷вщини, —окальщини, √ородка, а в –∆вано-‘ранк—÷вськ—÷й област—÷ тј‘ од€г ѕокутт€, √ороденк—÷вщини та —÷н. Ќайважлив—÷ше в них тј‘ це способи декоруванн€ вишивкою: у √ородку тј‘ червоно-б—÷лою; яворов—÷ тј‘ багатокол—÷рна гладь; —окал—÷ тј‘ чорна хрестикова вишивка на сорочках з в—÷дкладними ком—÷рами типу матроських тощо. ¬ явор—÷вському район—÷ тулупи —÷ капоти носили зелен—÷, у  уликов—÷ тј‘ син—÷, Ѕолехов—÷ тј‘ темно-коричнев—÷; у ћикола—‘в—÷ тј‘ опанч—÷ —÷ жупани €сно-блакитного кольору; Ѕолехов—÷ тј‘ б—÷л—÷ з р€сними складками спенсери.

Ќа ѕокутт—÷ поширене декоруванн€ од€гу в—÷зерунчастим тканн€м —÷ багатокол—÷рною вишивкою. ќсобливо ц—÷кав—÷ перем—÷точн—÷ забори (орнаментальн—÷ смуги на к—÷нц€х пере-м—÷ток). ” √ороденк—÷вському район—÷ вид—÷л€—‘тьс€ килимовим звучанн€м вишивка сорочок.

Ќайвиразн—÷ше виступають в—÷дм—÷нн—÷ риси в од€з—÷ таких етн—÷чних груп укра—„нського народу, €к гуцули, бойки, лемки.

∆ивописними акцентами, вишуканим пропорц—÷йним сп—÷вв—÷дношенн€м окремих частин характеризу—‘тьс€ народний од€г гуцул—÷в, що засел€ють г—÷рськ—÷ райони –∆вано-‘ранк—÷всько—„ —÷ „ерн—÷вецько—„ областей, –ах—÷вський район «акарпатсько—„ област—÷.

∆—÷нки-гуцулки носили дод—÷льн—÷ уставков—÷ сорочки, дв—÷ запаски, обгортки, по€си, нам—÷тки, хустини, кептар—÷, сердаки, постоли, в'€зан—÷ шкарпетки-капчур—÷. ¬зимку од€гали сердаки з чорного або коричневого доморобного сукна з €скравою, кольоровою або чорною вишивкою, китиц€ми, на св€та тј‘ б—÷л—÷ сукн€н—÷ свити-гугл—÷. ќд€г чолов—÷к—÷в тј‘ коротк—÷, до кол—÷н, тун—÷копод—÷бн—÷ сорочки; широк—÷ штани з грубого б—÷лого полотна (поркениц—÷), червоного сукна (крашениц—÷), чорного або б—÷лого сукна (гач—÷); пр€моспинний плечовий од€г тј‘ з рукавами (сердак) чи безрукавний (кептар). « головних убор—÷в найб—÷льш поширен—÷ чорн—÷ повст€н—÷ капелюхи тј‘ кресан—÷, зимов—÷ шапки тј‘ клесан—÷.

¬ ансамбл€х гуцульського од€гу важлив—÷ численн—÷ доповненн€: шк—÷р€н—÷ сумки тј‘ ташки, тоб—÷лки, таб—÷вки; ткан—÷ вовн€н—÷ торбини тј‘ тайстри, дзьобенки; у чолов—÷к—÷в тј‘ р—÷зьблен—÷ з —÷нтарс—÷—‘ю, —÷нкрустац—÷—‘ю топ—÷рц—÷, келефи, порох—÷вниц—÷; у ж—÷нок тј‘ палиц—÷ з мос€жними завершенн€ми тощо. ѕри ц—÷й н—÷би стал—÷й композиц—÷йн—÷й будов—÷ кожен район, нав—÷ть окрем—÷ села та —„хн—÷ прис—÷лки, мають в—÷дм—÷нност—÷ в од€з—÷. як високомистецьк—÷ твори ув—÷йшли в —÷стор—÷ю ч—÷тко розроблен—÷ комплекси од€гу у таких осередках, €к  осмач, явор—÷в, ¬ерховина, Ўешори, –ах—÷в та —÷н. ќкрему групу утворюють так зван—÷ червон—÷ ансамбл—÷ од€гу (окрем—÷ компоненти тј‘ сердак, штани тј‘ пошит—÷ з червоного сукна).

Ѕарвиста кольорова соковит—÷сть, арха—„чн—÷сть форм, р—÷зноман—÷тна вишивка, апл—÷кац—÷€, плет—÷нн€, складн—÷сть прикрас —÷ доповнень вид—÷л€ють гуцульський од€г серед —÷нших костюмних комплекс—÷в ”кра—„ни.

ѕеревагою чорно-б—÷лих акцент—÷в характеризу—‘тьс€ од€г Ѕойк—÷вщини (г—÷рськ—÷ райони Ћьв—÷всько—„, –∆вано-‘ранк—÷всько—„ —÷ «акарпатсько—„ областей). ∆—÷нки носили б—÷л—÷ доморобн—÷ сорочки, др—÷бно р€сован—÷ при ши—„, манжетах-михалках. “ипове вишиванн€ на др—÷бних брижах сорочок. ѕоверх них од€гали безрукавки з чорного або коричневого сукна тј‘ лейбики. ѕо€сний ж—÷ночий од€г: б—÷л—÷ сп—÷дниц—÷; вишит—÷ внизу фартухи; точени-ки, фарбани —÷ полотн€н—÷ запаски. ¬ажливе художн—‘ €вище тј‘ бойк—÷вськ—÷ виб—÷йчан—÷ сп—÷дниц—÷ тј‘ друкавиц—÷. ¬они зберегли важливу —÷нформац—÷ю про культуру виб—÷йчаного мистецтва бойк—÷в, пласти орнаментально—„ культури. ѕо€сний од€г чолов—÷к—÷в: л—÷тн—÷ полотн€н—÷ вузьк—÷ штани тј‘ порт€ниц—÷, портки, порти, гат—÷; зимов—÷ тј‘ сукн€н—÷ холошн—÷, волос€нки. ¬ерхн—÷й од€г взимку тј‘ кожухи. ¬зутт€ тј‘ шк—÷р€н—÷ постоли.

—утт—‘ва ознака бойк—÷вського ж—÷ночого од€гу тј‘ прикраси з р—÷знокольорового б—÷серу (сил€нки). ¬ажливою частиною комплекс—÷в од€гу —‘ складн—÷ головн—÷ убори: оч—÷пки-кибалки —÷з стр—÷чками, €к—÷ опускались на спину; партиц—÷, пантлики; велик—÷ з торочками хустини. ÷—÷кава форма ж—÷ночого головного убору тј‘ молодиц—÷, круглень,ко пов'€зан—÷ хустками —÷з к—÷нц€ми, зшитими так, щоб три к—÷нц—÷ з кутасиками спадали на спину. √оловн—÷ убори в—÷д—÷грають важливу роль у створенн—÷ композиц—÷йно—„ ц—÷л—÷сност—÷ од€гових комплекс—÷в, котр—÷ мають вар—÷антн—÷ типи у сх—÷дних, зах—÷дних —÷ центральних районах Ѕойк—÷вщини.

’удожн—÷ми особливост€ми вид—÷л€—‘тьс€ од€г лемк—÷в, етн—÷чно—„ групи укра—„нц—÷в, €к—÷ здавна жили по обох схилах —х—÷дних Ѕескид—÷в (в  арпатах м—÷ж р—÷чками —аном —÷ ѕопрадом та на зах—÷д в—÷д ”жу). …детьс€ про принципи дещо об'—‘мн—÷шого, овальн—÷-шого формуванн€ од€гу —÷ кольорове р—÷шенн€.

∆—÷ночий комплекс: коротка безуставкова сорочка тј‘ чахлик, спл—÷ча (до не—„ пришивали полотн€ний подолак тј‘ сп—÷дник); др—÷бнор€сован—÷ сп—÷дниц—÷ тј‘ фартухи. ѕоверх них од€гали др—÷бнор€сован—÷ запаски, знизу обшит—÷ р€дами р—÷знокольорових стр—÷чок тј‘ фарб—÷ток. ѕлечовий од€г тј‘ приталена безрукавка (лейбик, лейбича) чорного або синього кольор—÷в. ¬ерхн—÷й од€г тј‘ кожухи (кожушаниц—÷). ∆—÷ноч—÷ головн—÷ убори: кибал-ка (х—÷мка, химка, хомл€), на €ку накладали оч—÷пок (чеплик), велик—÷ хустки. ѕоширен—÷ б—÷серн—÷ прикраси тј‘ "драбинкиї.

„олов—÷чий комплекс: безуставкова сорочка, лл€н—÷ штани (ногавки), кам—÷зелька голубого кольору (друшл€к), лейбик з двома фалдами блискучих “—удзик—÷в, сукн€н—÷ куртки (гуньки, сердаки). ¬зутт€ тј‘ шк—÷р€н—÷ ходаки —÷ чоботи. „олов—÷ч—÷ головн—÷ убори: чорн—÷ фетров—÷ капелюхи, кругл—÷ шапки з овечо—„ шкури, зверху обшит—÷ син—÷м сукном. “—÷льки в од€з—÷ лемк—÷в побутувала ц—÷кава верхн€ одежина з доморобного темно-с—÷рого сукна тј‘ чуга, чуган€ тј‘ довга, пр€моспинна, з нашитими рукавами. ” не—„ великий в—÷дкладний ком—÷р з довгими, звисаючими нижче кол—÷на на спин—÷, вовн€ними стр—÷чками (китиц—÷, св—÷чки).  р—÷м чуг—÷в були поширен—÷ гун—÷ з коричневого сукна, з великими клинами по боках тј‘ крилами, фалдами.

Ќа округлен—÷сть композиц—÷йних форм лемк—÷вського од€гу, легк—÷сть його силуетних л—÷н—÷й вплинули др—÷бне р€суванн€ сорочок при ком—÷р—÷, на широких рукавах нижче л—÷кт€; од€ганн€ по дек—÷лька сп—÷дниць, р€сованих, з—÷браних у складочки.

” кольоровому в—÷дношенн—÷ образно переважа—‘ темно-син—÷й кол—÷р сп—÷дниць, запасок; блакитний тј‘ у кам—÷зельках; червоно-б—÷лий тј‘ у вишивках —÷ прикрасах з б—÷серу. ѕри ледь пом—÷тних впливах словацько—„, чесько—„, польсько—„, угорсько—„ культур од€г лемк—÷в в—÷дбива—‘ ц—÷каву, самобутню матер—÷ально-духовну культуру, —„—„ давньослов'€нськ—÷, арха—„чн—÷ корен—÷.

Ћ—÷ричн—÷стю л—÷н—÷й, емоц—÷йною живописн—÷стю на фой—÷ в—÷чнозелених г—÷р —÷ долин харак-теризу—‘тсь€ од€г «акарпатт€. …ого р—÷зновиди визначають передус—÷м сорочки. “ут були поширен—÷ сорочки: 1) довган€ тј‘ з ц—÷льнокро—‘ними рукавами, манжетами (зап'€сника-ми), пришитими по основ—÷, з пазухою на л—÷вому боковому шв—÷ станка; 2) опл—÷чч€ тј‘ коротка (до п—÷дточки), з ц—÷льнокро—‘ними рукавами, б—÷л€ ши—„ мала "моршенкуї тј‘ др—÷бн—÷ складочки,тј‘ поверх €ких в р€довому план—÷ розташована вишивка хрестиком —÷ гладдю; 3) заспульниц€ тј‘ дод—÷льна, з пазухою збоку, з рукавами, пришитими по основ—÷, найважлив—÷шу роль в—÷д—÷гравали широк—÷ вишит—÷ смуги на м—÷i€х уставок рукав—÷в, вишивка виконана др—÷бною низинкою ф—÷олетового кольору з вкрапленн€м зелених, син—÷х, жовтих ниток; 4) "волоськаї сорочка тј‘ з чотирикутним вир—÷зом горловини, при кра€х широк—÷ вишит—÷ смуги, рукави широк—÷, знизу призбиран—÷ оборкою, суц—÷льно вишит—÷; 5) лепт€нка тј‘ коротка, тун—÷копод—÷бна, з широкими вишитими рукавами, часто знизу не призбираними, а зарубленими вузеньким рубцем. ƒо сорочок од€гали доморобн—÷ сп—÷дниц—÷ з тонких вовн€них ниток, вишит—÷ при кра€х, обшит—÷ зубчастими тасьмами —÷ фартухи-плати. Ѕ—÷льш поширен—÷ сп—÷дниц—÷ з синього —÷ €скравого рожевого, блакитного ситцю. ∆ивописн—÷ акценти до сорочок —÷ кольорових сп—÷дниць, фартух—÷в-плат—÷в тј‘ ц—‘ кожушан—÷ безрукавки-бунди, суц—÷льно вишит—÷ червоними вовн€ними нитками (рослинний орнамент) так, що, зда—‘тьс€, нема—‘ м—÷i€ дл€ проколу голки.  р—÷м бунд з доморобного с—÷рого сукна виготовл€ли коротк—÷ куртки-уйош—÷ та тун—÷копод—÷бно—„ форми б—÷л—÷ сукн€н—÷ гун—÷ з довгим ворсом на лицьовому боц—÷. ” друг—÷й половин—÷ XIX ст. масового поширенн€ набули коротк—÷, з с—÷рого або б—÷лого доморобного сукна куртки (с—÷р€к, сердак, уйош, реклик, петик).

’арактерн—÷ —÷ чолов—÷ч—÷ сорочки тун—÷копод—÷бного крою, з довгими широкими рукавами, —„х вишивали б—÷лими нитками, на швах —÷нколи з жовтими стр—÷чками. Ўтани б—÷л—÷, широк—÷, полотн€н—÷; вузьк—÷ сукн€н—÷ (ногавиц—÷) або холошн—÷. —орочки п—÷дперезували шк—÷р€ними широкими пасками тј‘ чересами з трьома пр€жками та тисненим геометричним орнаментом.

 ожен район «акарпатт€ й окрем—÷ села мають в—÷дм—÷нност—÷ в од€з—÷. “а скр—÷зь б—÷лий кол—÷р контрастно п—÷дсилю—‘ €скрав—÷ ф—÷олетов—÷, син—÷, рожев—÷, жовт—÷, червон—÷ —÷ чорн—÷ акценти €к вишивки, так —÷ фабрично—„ тканини, стр—÷чок тощо.

Ќевичерпна творча фантаз—÷€ народних майстр—÷в ви€вилась у тому, що вони розробили у межах локальних традиц—÷й численн—÷ вар—÷анти художньо-образного вир—÷шенн€. „асто одна, на перший погл€д, невеличка деталь в—÷д—÷гра—‘ важливу роль у локальних р—÷зновидах традиц—÷йного од€гу.

Ќародний од€г тј‘ це складна ц—÷л—÷сна система вза—‘мозв'€зк—÷в —÷ вза—‘мовплив—÷в форми, матер—÷ал—÷в —÷ прикрас. ƒл€ од€гу ”кра—„ни XX ст. найб—÷льш характерн—÷ три основн—÷ форми: трапец—÷—‘видна, овальна —÷ пр€мокутна. –ƒ р—÷зн—÷ вар—÷анти —„х викроюванн€ в окремих районах, селах ”кра—„ни. як зазначалос€ вище, под—÷льський од€г вид—÷л€—‘тьс€ пластичною струнк—÷стю, вертикальн—÷стю звучанн€ силуетних л—÷н—÷й, а волинський тј‘ б—÷льш приземлений, —÷з заокругленими, широкими формами. –ƒ р—÷зниц€ —÷ в нос—÷нн—÷ од€гу.

Ћокальн—÷ художн—÷ особливост—÷ визначають також матер—÷али (переважно лл€н—÷, конопл€н—÷, вовн€н—÷ тканини ручного —÷ фабричного виготовленн€), методи крою, пошитт€, прийоми об'—‘днанн€ окремих компонент—÷в у комплекси, принципи формотворенн€ й оздобленн€ р—÷зними доповненн€ми: корал€ми, апл—÷кац—÷—‘ю —÷ т. —÷н.

Ќародний од€г синтетичне акумулював у соб—÷ р—÷зн—÷ види народного декоративного мистецтва: тканини, вишивку, виб—÷йку, вироби —÷з шк—÷ри, ювел—÷рн—÷ прикраси тощо. ’удожн—÷ принципи, методи формотворенн€ вироблен—÷ внасл—÷док колективного досв—÷ду певного рег—÷ону.

ќд€г тј‘ це результат €к практично—„, так —÷ духовно—„ д—÷€льност—÷ народу. ¬—÷н охоплю—‘ сферу знань, художн—÷ смаки, естетичн—÷ погл€ди, обр€дов—÷ аспекти, етн—÷чн—÷ особливост—÷. Ќародний од€г матер—÷ально виражений —÷ збер—÷га—‘ —÷нформац—÷ю про формотворенн€, орнамент, колорит, €к—÷ е в пам'€т—÷ народу. Ѕагат—÷ художн—÷ традиц—÷—„ тј‘ пост—÷йне джерело творчих пошук—÷в —÷ в—÷дкритт—÷в сучасних народних майстр—÷в, художник—÷в-профес—÷она-л—÷в, конструктор—÷в. ¬они по-р—÷зному п—÷дход€ть до багатющих традиц—÷й укра—„нського од€гу. ќдн—÷ беруть за основу кр—÷й, друг—÷ тј‘ засоби декоративного оформленн€, трет—÷ тј‘ колорит. –азом з тим важливу роль в—÷д—÷гра—‘ —÷ндив—÷дуальне баченн€ художнього образу народного од€гу.

¬елике значенн€ у розвитку теор—÷—„ —÷ практики мистецтва, художн—÷х традиц—÷й народного моделюванн€ ма—‘ робота  и—„вського художнього —÷нституту, Ћьв—÷вського —÷нституту прикладного та декоративного мистецтва, ’арк—÷вського художньо-промислового —÷нституту,  и—„вського ф—÷л—÷алу ¬сесоюзного науково-досл—÷дного —÷нституту художнього конструюванн€,  и—„вських художньо-виробничих майстерень художнього проектуванн€, ’удожнього фонду ”кра—„ни, ф—÷л—÷алу ¬сесоюзного науково-досл—÷дного —÷нституту художнього конструюванн€ у ’арков—÷, р€ду середн—÷х спец—÷альних навчальних заклад—÷в.

Ќа особливу увагу заслугову—‘ науково-досл—÷дна —÷ творча прац€ кафедри моделюванн€ костюма, створено—„ 1959 р. при Ћьв—÷вському —÷нститут—÷ прикладного та декоративного мистецтва. “ут готуютьс€ спец—÷ал—÷сти з моделюванн€ костюма у галуз—÷ декоративно-прикладного мистецтва, промислового проектуванн€ костюма з трьох спец—÷альностей (швейн—÷ вироби, вироби з трикотажу, взутт€ —÷ головн—÷ убори). √рупа викладач—÷в, художник—÷в —÷нституту працю—‘ у напр€м—÷ переосмисленн€ традиц—÷йно—„ форми при створенн—÷ —‘диного ансамблю, стил—÷стично—„ —‘дност—÷ вс—÷х його компонент—÷в. ќриг—÷нальн—÷ нов—÷ комплекси од€гу за народними мотивами створили художники-модель—‘ри ќ.  оровицький, —. «аблоцька, ¬. Ўелест, 3. Ўульга, 3. “канко, “.  ечедж—÷, ћ. Ѕезпальк—÷в, Ќ. яворська, ќ. Ќешенко та —÷н.

” справ—÷ розвитку художн—÷х традиц—÷й народного од€гу важливу роль в—÷д—÷грають  и—„вський, ’арк—÷вський, Ћьв—÷вський будинки моделей, —„хн—÷ колективи вивчають локальн—÷ р—÷зновидност—÷ народного од€гу —÷ мовою кольору, форми, орнаменту розкривають та—‘мниц—÷ краси народного од€гу.

¬ажливим етапом дальшого розвитку художн—÷х традиц—÷й народного од€гу —‘ творча сп—÷впрац€ художник—÷в-модель—‘р—÷в, конструктор—÷в, технолог—÷в —÷ майстр—÷в-виконавц—÷в, що працюють на п—÷дпри—‘мствах системи народних художн—÷х промисл—÷в тј‘ фабриках, об'—‘днанн€х, цехах, д—÷льниц€х р—÷зного п—÷дпор€дкуванн€. ќстанн—÷м часом актив—÷зувалас€ робота по моделюванню од€гу за народними мотивами. ’удожники-модель—‘ри, пров—÷дн—÷ майстри працюють у двох напр€мах: створенн€ ун—÷кальних твор—÷в виставочного характеру; розробка зразк—÷в дл€ малосер—÷йного —÷ масового виробництва з урахуванн€м перспективного напр€му моди —÷ кращих дос€гнень мистецтва моделюванн€.

яскравою стор—÷нкою в —÷стор—÷—„ мистецтва моделюванн€ —‘ творча д—÷€льн—÷сть художник—÷в —÷ народних майстр—÷в виробничо-художнього об'—‘днанн€ —÷м. “. √. Ўевченка (м.  и—„в), "¬—÷нничанкаї, "ѕолтавчанкаї (чолов—÷ч—÷ —÷ дит€ч—÷ сорочки-чумачки, гуцулки, ж—÷ноч—÷ блузки та сукн—÷ тощо), фабрики художн—÷х вироб—÷в —÷м. Ћес—÷ ”кра—„нки (м. Ћьв—÷в), фабрики художн—÷х вироб—÷в —÷м. –. Ћюксембург (м. –∆вано-‘ранк—÷вськ).

’удожн—÷ традиц—÷—„ укра—„нськогб народного од€гу знайшли ориг—÷нальне продовженн€ у творчост—÷ групи художник—÷в, що розробл€ють театральн—÷ костюми дл€ профес—÷йних —÷ самод—÷€льних колектив—÷в, театральних вистав тощо.

“радиц—÷—„ народного од€гу —‘ основою д—÷€льност—÷ пров—÷дних народних майстр—÷в ”кра—„ни, зокрема, √. ¬ерес ( и—„в), ќ. ¬озниц—÷, —. √рицай, ћ.  алин€к (Ћьв—÷в), √. ¬—÷нто-н€к ( оломи€), √. √ригоренко („ерн—÷г—÷в), 3. –оманово—„ (–—÷вне) та —÷н.

”продовж в—÷к—÷в шл—÷фувалис€ законом—÷рност—÷ формотворенн€, колориту, прикрашенн€ укра—„нського народного од€гу. —творюючи справжн—÷ шедеври мистецтва, укра—„нськ—÷ майстри напрочуд тонко волод—÷ли вишукан—÷стю л—÷н—÷—„ в об'—‘мно-просторов—÷й структур—÷, гармон—÷йн—÷стю форм, пропорц—÷й, ритму.


1        –∆стор—÷€ ”кра—„нсько—„ –—–: ” 8 т.  ., 1977. “. 1. —. 35тј‘39; јрхеологи€ ”краинской ——–:¬ 3 т.  ., 1985. “. 1. —. 54, 59.

2        –∆стор—÷€ ”кра—„нсько—„ –—–. “. 1. —. 67.

3        јрхеологи€ ”краинской ——–. “. 1. —. 166.

4        –∆стор—÷€ ”кра—„нсько—„ –—–. “. 1. —. 72.

5        ѕасек “. “рип—÷льська культура.  ., 1941. —. 57.

6        –∆стор—÷€ ”кра—„нсько—„ –—–. “. 1. —. 102.

7        “ам же. —. 144.

8        “ам же.

9        ћатейко  . –∆. ”кра—„нський народний од€г.  ., 1977. —. 14тј‘18.

–ќ«ƒ–∆Ћ „≈“¬≈–“»…


’”ƒќ∆Ќ–ƒ ƒ≈–≈¬ќќЅ–ќЅЌ»÷“¬ќ “ј ѕЋ≈“–∆ЌЌя « ѕ–»–ќƒЌ»’ ћј“≈––∆јЋ–∆¬


’удожн—‘ деревообробництво. ѕерв—÷сн—÷ вироби з дерева, мабуть, по€вилис€ вже в епоху мезол—÷ту внасл—÷док застосуванн€ крем—÷нного долота, тесла й сокири. «нар€дд€ —÷ посуд з дерева, €ке значно податлив—÷ше обробц—÷, н—÷ж к—÷стка чи кам—÷нь, ще ширше розповсюдилис€ у побут—÷ неол—÷тичних племен —х—÷дно—„ –ƒвропи, оск—÷льки вдосконалювалис€ —÷нструменти. ќднак дл€ досл—÷дник—÷в залиша—‘тьс€ нез'€сованим ранн—÷й етап розвитку деревообробного виробництва через малу к—÷льк—÷сть дерев'€них археолог—÷чних знах—÷док. —лабка тривк—÷сть деревини —÷ руйн—÷вна сила часу спричинили до ц—÷лковито—„ втрати б—÷льшост—÷ дерев'€них вироб—÷в найдавн—÷ших епох.

“вори перв—÷сного мистецтва з ћезинсько—„,  ирил—÷всько—„ та —÷нших сто€нок, виготовлен—÷ з мамонтових бивн—÷в, декорован—÷ грав—÷йованим орнаментом, дозвол€ють припустити застосуванн€ у т—÷ часи аналог—÷чно—„ техн—÷ки контурного р—÷зьбленн€ до вироб—÷в з дерева.

” житт—÷ людини час—÷в неол—÷ту важливе значенн€ мав винах—÷д засоб—÷в пересуванн€: човна —÷ саней, —„х виготовл€ли —÷з товстого стовбура дерева, випалюючи в—÷дпов—÷дн—÷ заглибини та видал€ючи гор—÷лий шар кам'€ним теслом. —л—÷ди тако—„ обробки дуже добре простежуютьс€ на внутр—÷шн—÷х ст—÷нах човна, знайденого п—÷д багатометровою товщею в—÷дклад—÷в р. ќскол на ’арк—÷вщин—÷. –ештки саней —÷ лиж ви€влено при розкопках неол—÷тичних поселень на ”рал—÷ —÷ в —кандинав—÷—„. ¬они можуть служити аналог—÷—‘ю деревообробного виробництва людей, €к—÷ жили на в—÷ддалених територ—÷€х, у р—÷зних природних умовах, але перебували на однаков—÷й стад—÷—„ —÷сторичного розвитку. „имало матер—÷ал—÷в дл€ г—÷потетичних м—÷ркувань щодо виготовленн€ й оздобленн€ вироб—÷в з дерева дають розкопки поселень епохи м—÷д—÷тј‘бронзи.

ѕерв—÷сне ремесло —÷ мистецтво, т—÷сно перепл—÷таючись з м—÷фолог—÷—‘ю —÷ рел—÷г—÷—‘ю, утворювали перв—÷сний синкретичний комплекс. Ћише в класовому рабовласницькому сусп—÷льств—÷ ремесла —÷ художн€ творч—÷сть стали самост—÷йними видами профес—÷йно—„ трудово—„ д—÷€льност—÷. ” цей час зростали техн—÷чн—÷ можливост—÷ виробництва, розвивалас€ функц—÷ональн—÷сть форми, збагачувавс€ декор тощо.

Ћ—÷тературн—÷ джерела та археолог—÷чн—÷ матер—÷али, знайден—÷ на територ—÷—„ ”кра—„ни при розкопках ск—÷фських поселень —÷ поховань, засв—÷дчують майстерне волод—÷нн€ ск—÷фськими рем—÷сниками-деревообробниками техн—÷ками видовбуванн€-витесу-ванн€, стол€рними з'—‘днанн€ми, плоскорель—‘фним та об'—‘мним р—÷зьбленн€м, —÷нкрустац—÷—‘ю тощо. ѕри кочовому способ—÷ веденн€ господарства ск—÷фи надавали перевагу виробам —÷з дерева тј‘ практично зручн—÷шим —÷ значно дешевшим в—÷д металевих.

–ештки дерев'€ного посуду (ковш—÷, тар—÷лки, чаш—÷, черпаки) знайден—÷ при розкопках кургану —олоха поблизу м. ¬елика «наменка «апор—÷зько—„ област—÷, кургану Ѕаби в околиц€х м. јпостолове, ѕершо—„ «авадсько—„ ћогили —÷ ’олмино—„ ћогили б—÷л€ м. ќрджон—÷-к—÷дзе на ƒн—÷пропетровщин—÷ та —÷н.

ћасового характеру набуло у —к—÷ф—÷—„ виробництво збро—„ —÷ транспортних засоб—÷в. «бро€р—÷ виготовл€ли з дерева списи, луки, стр—÷ли, п—÷хви дл€ меч—÷в, щити, горити —÷ под—÷бн—÷ предмети в—÷йськового обладунку, оздоблюючи —„х золотими —÷ бронзовими бл€шками з орнаментальними та м—÷ф—÷чними зображенн€ми. Ќе менш важливе значенн€ дл€ кочового житт€ ск—÷ф—÷в мали виготовлен—÷ з дерева засоби пересуванн€: сани, вози, човни, с—÷дла, €рма, €к—÷ також прикрашували.

—к—÷фська знать користувалас€ дерев'€ними мебл€ми: ст—÷л, ст—÷льц—÷, лави та ложе (IVтј‘III ст. до н. е.). ‘орми, мабуть, запозичен—÷ в аристократ—÷—„ з близькосх—÷дних м—÷ст-держав.  онструкц—÷ю та художн—÷ особливост—÷ цих мебл—÷в можна просл—÷дкувати €к за окремими знайденими предметами, так —÷ за рель—‘фними зображенн€ми на золотих бл€шках. —во—‘р—÷дною формою та декором в—÷дзначаютьс€ дерев'€н—÷ погребальн—÷ лож—÷ —÷ саркофаги, що зустр—÷чаютьс€ при археолог—÷чних розкопках багатих поселень.

—арматськ—÷ племена насел€ли п—÷вдень нашо—„ кра—„ни в II ст. до н. е.тј‘IV ст. н. е. —÷ також користувалис€ дерев'€ними виробами: предмети в—÷йськового обладунку, посуд —÷ т. п. ƒе€к—÷ з них пофарбован—÷ у червоний кол—÷р, оздоблен—÷ пол—÷хромним розписом, р—÷зьбленн€м, вставками —÷з р—÷знокол—÷рних кам—÷нц—÷в —÷ скла.

ѕ—÷сл€ землеробства —÷ скотарства важливою галуззю виробничо—„ д—÷€льност—÷ стародавн—÷х слов'€н у VIтј‘IX ст. були ремесла, передус—÷м обробка дерева, каменю —÷ металу, гончарство, ткацтво. Ўирокий наб—÷р тесл€рських, стол€рних —÷ р—÷зьб€рських —÷нструмент—÷в (сокири, струги, тесла, пили, сверла, долота, р—÷зц—÷ тощо) св—÷дчить про диференц—÷ац—÷ю вже на той час деревообробного ремесла —÷ по€ву майстр—÷в-профес—÷онал—÷в. ¬они виготовл€ли й оздоблювали реч—÷ хатнього вжитку, знар€дд€ прац—÷, зброю, засоби пересуванн€ та сакральн—÷ предмети, пов'€зан—÷ —÷з поганським культом.

—ус—÷дство давн—÷х слов'€н з—÷ ск—÷фо-сарматськими племенами на початку –∆ тис., очевидно, спри€ло засво—‘нню слов'€нами техн—÷чних прийом—÷в обробки дерева тј‘ виготовленн€ за допомогою клинк—÷в дощок та —„х фальцюванн€, впровадженн€ у художн—‘ оздобленн€ дерев'€них вироб—÷в плоского й об'—‘много р—÷зьбленн€ та розпис—÷в у пол—÷хромному стил—÷. ƒе€к—÷ орнаментальн—÷ мотиви —÷ декоративн—÷ зображенн€ (св€щенне дерево з олен€ми, велика богин€ з к—÷ньми та птахами, обожнюван—÷ вершники —÷ под.) також проникли у давньослов'€нське мистецтво —÷з сарматсько—„ культури —÷ д—÷йшли нав—÷ть до наших час—÷в.

«а функц—÷онально-художн—÷м вир—÷шенн€м ус—÷ вироби умовно можна под—÷лити на три групи. ƒо першо—„, найб—÷льшо—„, належать ужитков—÷ предмети побуту широких мас народу з майже в—÷дсутн—÷м декором, —„хн—÷ художн—÷ переваги практично зведен—÷ до утил—÷тарне вмотивовано—„ форми. ѕобутов—÷ вироби та обладунок, що належить до друго—„ групи, мали вишукану форму, оздоблювалис€ р—÷зьбленн€м, розписом та —÷нкрустац—÷—‘ю, засв—÷дчуючи цим пан—÷вне становище —„х "асник—÷в у сусп—÷льств—÷. “рет€ група вироб—÷в тј‘ це старанно виконан—÷ —÷ прикрашен—÷ культов—÷ предмети, обереги, €к—÷ використовувалис€ дл€ рел—÷г—÷йних ритуал—÷в. “ак—÷ функц—÷онально художн—÷ в—÷дм—÷ни вироб—÷в виникли в часи формуванн€ класового устрою —÷ збер—÷галис€ прот€гом наступних стол—÷ть феодально—„ —÷ кап—÷тал—÷стично—„ формац—÷й.

ѕисемн—÷ джерела XIтј‘XIII ст. засв—÷дчують довол—÷ вузьку спец—÷ал—÷зац—÷ю деревообробних промисл—÷в: "древодельнициї, "плотнициї, "кораблетвор€щиеї, "мостникиї, "огородникиї, "порочникиї, "лучникиї тощо. "ƒреводельнициї —÷ "плотнициї споруджували перш—÷ христи€нськ—÷ церкви, житлов—÷ —÷ господарськ—÷ буд—÷вл—÷, —÷нколи прикрашуючи —„х р—÷зьбленн€м та розписом. "ћостникиї прокладали мости —÷ брукован—÷ вулиц—÷, "огородникиї тј‘ кр—÷посн—÷ ст—÷ни, веж—÷ та —÷нш—÷ укр—÷пленн€. "ѕорочникиї виготовл€ли ст—÷нобитн—÷ —÷ метальн—÷ пристро—„, "лучникиї тј‘ луки та —÷нш—÷ дерев'€н—÷ предмети в—÷йськового обладунку. ћайстри "кораблетвор€щиеї й "древодельциї виготовл€ли р—÷зн—÷ засоби пересуванн€ по вод—÷ —÷ суш—÷, доконче необх—÷дн—÷ дл€ торг—÷вл—÷, в—÷йськових поход—÷в та рибальського промислу. ” л—÷топис—÷ часто згадуютьс€ плавальн—÷ судна тј‘ "корабльї, "челньї, "лодь€ї, "стругьї —÷ под. ¬они вир—÷зн€лис€ розм—÷рами, формою, спор€дженн€м, декором. —уднобуд—÷вники засвоювали не т—÷льки ранньослов'€нськ—÷, а й вар€зьк—÷, античн—÷ традиц—÷—„. ” Xтј‘XII ст. найб—÷льш—÷ корабл—÷ були великими човнами (довжиною близько 20 м), не мали палуби, лише настил з дощок, €кий при потреб—÷ зн—÷мали. —удна йшли на веслах —÷ п—÷д в—÷трилами (в центр—÷ ставили щоглу). ” XIII ст. на великих суднах по€вилис€ палуба, пост—÷йна щогла —÷ спец—÷альне кермо. „овни, €к —÷ —÷нш—÷ дерев'€н—÷ вироби, оздоблювали р—÷зьбою, пласкою —÷ рель—‘фною, з геометричними, рослинними —÷ тваринними в—÷зерунками, —÷нод—÷ на нос—÷ —÷ корм—÷ човна вм—÷щували зображенн€ реально—„ або фантастично—„ —÷стоти, виконане об'—‘мним р—÷зьбленн€м.

Ћ—÷тописн—÷ в—÷домост—÷ —÷ археолог—÷чн—÷ знах—÷дки засв—÷дчують широке застосуванн€ у ƒревн—÷й –ус—÷ воз—÷в —÷ саней. ¬ози були двокол—÷сними й чотирикол—÷сними та нагадували сучасн—÷. ќднак ц€ под—÷бн—÷сть лише зовн—÷шн€.  онструкц—÷€ воза не мала тепер—÷шньо—„ досконалост—÷. ќснова складалас€ з двох довгих жердин, з'—‘днаних поперечними перекладинами, дишла кр—÷пилис€ нерухомо, що затруднювало повороти.  олесо, знайдене при розкопках у  и—‘в—÷, складалос€ з дерев'€ного обода —÷ 13 дубових спиць.

—ани залежно в—÷д застосуванн€ були трьох тип—÷в, про що св—÷дчать —„х знайден—÷ в  и—‘в—÷ рештки. ¬еликими саньми перевозили вантаж—÷, менш—÷ мали короби, служили дл€ р—÷зноман—÷тних подорожей, —„х часто прикрашували р—÷зьбленн€м —÷ розписом, а формою вони нагадували залубн—÷ —÷ гренджоли, поширен—÷ наприк—÷нц—÷ XIXтј‘на початку XX ст. “рет—÷й тип тј‘ легк—÷ санки дл€ швидко—„ —„зди —÷, мабуть, дл€ полюванн€, нагадували сучасн—÷ нарти. ѕолози саней тј‘ дубов—÷, гнут—÷.

ѕредмети внутр—÷шнього обладнанн€ хат також виготовл€ли з дерева й оздоблювали р—÷зьбленн€м. Ѕ—÷дн€цьк—÷, нап—÷вземл€нков—÷ житла обставл€ли прист—÷нними лавами, —„х доповнювали ст—÷л —÷ ст—÷льц—÷, р—÷дше л—÷жка. ћебл—÷ феодально—„ знат—÷ р—÷зноман—÷тн—÷ —÷ вишукано декорован—÷ пласким геометричним р—÷зьбленн€м та —÷нкрустац—÷—‘ю. ” письмових джерелах цього часу згадуютьс€ де€к—÷ види мебл—÷в: "ст—÷лї, "столецї, "стуль€ї, "скамь€ї, "кроватьї, "постельї "ложеї та —÷н. Ћ—÷жка мали неоднакове призначенн€, форму, а в—÷дтак —÷ р—÷зн—÷ назви: ложе, кровать, пост—÷ль, одр. ” скрин€х (коробиц€х) збер—÷гали од€г та коштовност—÷. ѕро зовн—÷шн—÷й вигл€д кн€з—÷вського престолу дов—÷ду—‘мось з—÷ ср—÷бн€к—÷в ¬олодимира —в€тославовича. …ого красу, пишн—÷сть в—÷дзначив арабський мандр—÷вник –∆бн-‘адлан: "ѕрестоль же его великь й украшень драгоценнь—„ми кам-н€миї 2. «агалом предмети хатнього обладнанн€ кн€з—÷всько-бо€рсько—„ знат—÷ вир—÷зн€лис€ багатим оздобленн€м —÷, за справедливим зауваженн€м досл—÷дник—÷в, —„хн—÷ художн—÷ особливост—÷ характеризуютьс€ де€ким впливом в—÷зант—÷йського та романського стил—÷в.

” побут—÷ р—÷зних верств населенн€ ƒревньо—„ –ус—÷ набув широкого вжитку р—÷зноман—÷тний дерев'€ний посуд. ¬еликооб'—‘мн—÷ посудини тј‘ бочки (¬лбочькаї, "бчелкаї) —÷ д—÷жки (¬лкадкиї) служили дл€ збер—÷ганн€ зерна —÷ р—÷дини, —„х виробл€ли майстри "древодельциї —÷з клепок, ст€гуючи вир—÷б дерев'€ними обручами. ” той же спос—÷б виготовл€ли посуд середн—÷х розм—÷р—÷в тј‘ цеберко (¬лушатї) —÷ в—÷дро дл€ води. Ќочви (¬лкоритаї видовбували з одн—÷—‘—„ товсто—„ колоди. —толовий дерев'€ний посуд под—÷л€вс€ на посуд дл€ питт€ тј‘ ковш—÷, братини, корц—÷, чаш—÷ та дл€ гар€чо—„ страви тј‘ ставц—÷, миски й тар—÷лки.

Ѕ—÷льш—÷сть дерев'€ного посуду виготовл€ли —÷з клепок, видовбуванн€м —÷ лише частина виточувалас€ на токарному верстат—÷ з лучковим приводом. Ќа посуд—÷ добре пом—÷тн—÷ густ—÷ концентричн—÷ кола, €к—÷ утворилис€ внасл—÷док обробки. «алишки дерев'€ного точеного посуду, прикрашеного пласким р—÷зьбленн€м та пол—÷хромним розписом, знайден—÷ при розкопках у схованц—÷ ƒес€тинно—„ церкви в  и—‘в—÷, у "будинку токар€ї на ѕодол—÷, на ∆итньому ринку —÷  расн—÷й площ—÷ ( и—„в). ”ламки дерев'€них точених мисок з л—÷н—÷йно р—÷зьбленими в—÷зерунками ви€влен—÷ на –айковецькому городищ—÷,  олод€ж-ному, √ородц—÷ ∆итомирсько—„ област—÷.

«-пом—÷ж —÷ншого столового начинн€ з дерева виготовл€ли ложки —÷ черпаки. ƒерев'€ними ложками користувались ус—÷ тј‘ сел€ни, м—÷щани, феодали —÷ нав—÷ть кн€з—÷. ” л—÷топис—÷ розпов—÷да—‘тьс€ про випадок на урочистому бенкет—÷ у великого кн€з€ ки—„вського ¬олодимира. ƒружинники докор€ли кн€зев—÷, що мус€ть —„сти дерев'€ними ложками: "«ле —‘сть нашим головам. ƒав в—÷н нам —„сти дерев'€ними ложками, а не ср—÷бними!ї 3

Ќа основ—÷ археолог—÷чних матер—÷ал—÷в встановлено побутуванн€ в  и—„вськ—÷й –ус—÷ дерев'€них ложок двох тип—÷в тј‘ з короткими держаками, округлим "—„дакомї та довгих, €к—÷ мали ручку з "—„даломї овально—„ форми. ÷—÷ основн—÷ типи —÷снували прот€гом стол—÷ть —÷ д—÷йшли до нашого часу.

V Ўирока утил—÷тарн—÷сть б—÷льшост—÷ дерев'€них вироб—÷в не виключала —÷ художньо—„ довершеност—÷ форми, сво—‘р—÷дного декору. ћайстри-деревообробники, тесл—÷, стол€р—÷ водночас були —÷ досв—÷дченими р—÷зьб€рами, конструкторами, опанували прийоми пол—÷хромного розпису тощо. Ќевипадково рад€нський досл—÷дник ћ. ћакаренко в—÷дносить р—÷зьбленн€ на дерев—÷ до найважлив—÷ших техн—÷к створенн€ художн—÷х вироб—÷в у слов'€н домонгольського пер—÷оду 4. ¬ажливо —÷ те, що засво—‘н—÷ навички роботи у дерев—÷ майстри переносили на —÷нш—÷ матер—÷али (к—÷стку, кам—÷нь, метал).

” часи  и—„всько—„ –ус—÷ —÷снувало п'€ть вид—÷в р—÷зьбленн€ на дерев—÷. Ќайуживан—÷шим було пласке р—÷зьбленн€ дл€ декоруванн€ господарських —÷ побутових предмет—÷в. ¬—÷зерунок (переважно геометричний) вр—÷зували на поверхн—÷ предмета л—÷н—÷€ми, площинами, виграваючи контрастами св—÷тла й т—÷н—÷.

ѕоширеним було також рель—‘фне р—÷зьбленн€. ¬оно давало опукле зображенн€. ÷—÷—‘ю техн—÷кою прикрашували здеб—÷льшого вироби значних масштаб—÷в тј‘ елементи арх—÷тектури, засоби транспорту тощо. ” композиц—÷—„ рель—‘фного р—÷зьбленн€ найчаст—÷ше впл—÷талис€ рослинн—÷ —÷ тваринн—÷ мотиви.

 онтррель—‘фне (ви—„мчасте) р—÷зьбленн€ древньоруськ—÷ майстри застосовували дл€ виготовленн€ дерев'€них матриць, €кими з глини в—÷дтискували керам—÷чн—÷ рель—‘фн—÷ плитки. ƒосить ч—÷тк—÷ у€вленн€ про техн—÷чн—÷ й художн—÷ особливост—÷ цього р—÷зьбленн€ дають декоративн—÷ плитки, знайден—÷ археологами на територ—÷—„ стародавнього √алича. Ќа них у круглому медальйон—÷ вм—÷щен—÷ рель—‘фн—÷ зображенн€ во—„н—÷в, коней, орл—÷в, пав, грифон—÷в, гармон—÷йно по—‘днаних —÷з рослинними мотивами. ƒобре розв'€зан—÷ складн—÷ техн—÷чн—÷ та композиц—÷йн—÷ завданн€ при виготовленн—÷ дерев'€них форм-матриць не залишають жодних сумн—÷в—÷в щодо високо—„ майстерност—÷ —÷ таланту автор—÷в.  —÷лькома вправними вр—÷зами долота р—÷зьб€р—÷ п—÷дкреслили силу грифона, грац—÷озну поставу пави, впевнен—÷сть гордовитого орла.

јжурне р—÷зьбленн€ з прор—÷заним наскр—÷зь тлом також було в—÷доме в давн—÷й –ус—÷, але пор—÷вн€но з —÷ншими техн—÷ками вживалос€ р—÷дше. „астина лиштви, знайдена археологами в  и—‘в—÷, мотивами ажурного р—÷зьбленн€ упод—÷бню—‘тьс€ до мережива.

ќстанн—÷й р—÷зновид р—÷зьбленн€ тј‘ кругле, або об'—‘мне, було широко попул€рне на –ус—÷. —тародавн—÷ р—÷зьб€р—÷, кр—÷м скульптури, виготовл€ли —÷ декорували об'—‘мним р—÷зьбленн€м р—÷зноман—÷тн—÷ господарсько-побутов—÷ предмети, засоби транспорту та дит€ч—÷ —÷грашки (¬лконикї, "качалкаї). “аким чином, у побут—÷ р—÷зних верств населенн€  и—„всько—„ –ус—÷ знайшли широке застосуванн€ найр—÷зноман—÷тн—÷ш—÷ дерев'€н—÷ вироби, часто оздоблен—÷ р—÷зьбленн€м, розписом та —÷нкрустац—÷—‘ю. ¬се це св—÷дчило про великий розвиток —÷ багатопроф—÷льну диференц—÷ац—÷ю стародавнього деревообробництва сх—÷дних слов'€н.

«а соц—÷альною ознакою древньоруськ—÷ деревообробн—÷ ремесла под—÷л€ють на в—÷льн—÷ с—÷льськ—÷ —÷ м—÷ськ—÷, вотчинн—÷ —÷ монастирськ—÷.

ћонголо-татарська навала на  и—„вську –усь у 1237тј‘1240 рр. на де€кий час загальмувала розвиток продуктивних сил, завдала страшних втрат стародавн—÷й культур—÷ —÷ художн—÷м ремеслам. 'ѕерестали —÷снувати рем—÷снич—÷ галуз—÷, пов'€зан—÷ з—÷ складним виробництвом. ћенших збитк—÷в зазнали деревообробн—÷ ремесла, €к—÷ зосереджувались переважно в поселенн€х л—÷сово—„ —÷ л—÷состепово—„ м—÷iевостей.

” часи монголо-татарсько—„ навали центр —÷нтенсивного виробництва предмет—÷в народного мистецтва на де€кий час перем—÷стивс€ до √алицько-¬олинського кн€з—÷вства. "–∆ юнаки, —÷ майстри вс€к—÷ ут—÷кали [сюди] од татар тј‘ с—÷дельники —÷ лучники, —÷ са-гайдачники, —÷ ковал—÷ зал—÷за, —÷ м—÷д—÷, —÷ ср—÷бла. –∆ настало пожвавленн€, —÷ наповнили .вони дворами навколо города поле —÷ селаї.

” XIVтј‘XVI ст. деревообробництво розвивалос€ на ”кра—„н—÷ повсюдно -тј‘ —÷ в м—÷стах, —÷ в селах, покликане забезпечити простих людей —÷ феодальну знать необх—÷дними виробами з дерева. ƒл€ "асних потреб сел€ни виготовл€ли де€к—÷ предмети хатнього обладнанн€, господарського реманенту —÷ под. —кладн—÷ш—÷ вироби або детал—÷ вони замовл€ли у м—÷iевих майстр—÷в за в—÷дпов—÷дну плату.

——÷льськ—÷ деревообробн—÷ промисли, €к —÷ —÷нш—÷ ремесла, все б—÷льше —÷ б—÷льше в—÷докремлювалис€ в—÷д р—÷льництва, перетворюючись у галуз—÷ господарства. ’арактерною особлив—÷стю була спец—÷ал—÷зац—÷€ у виготовленн—÷ м—÷сткого бондарного посуду (тара), др—÷бного бондарного посуду, столового посуду, ложок тощо (родини, а то й ц—÷л—÷ села). ќднак сел€ни не поривали зовс—÷м —÷з землеробством, дл€ багатьох зан€тт€ ремеслом залишалос€ допом—÷жною галуззю в ос—÷нньо-зимовий пер—÷од.

——÷льськ—÷ тесл€р—÷, бондар—÷, стол€р—÷ виготовл€ли —÷ вивозили на пров—÷нц—÷йн—÷ ринки (€рмарки) необх—÷дн—÷ знар€дд€ прац—÷, засоби транспорту, мебл—÷, хатн—‘ начинн€, часто оздоблене р—÷зьбленн€м та розписом. Ќародн—÷ майстри XIVтј‘XV ст. успадкували —÷ розвинули традиц—÷—„ деревообробних ремесел стародавньо—„ –ус—÷. –∆снували —÷ збагачувалис€ основн—÷ типолог—÷чн—÷ групи вироб—÷в, р—÷зновид—÷в р—÷зьбленн€, де€к—÷ орнаментальн—÷ мотиви тощо.

’удожн—÷ вироби з дерева здеб—÷льшого адресувалис€ невелик—÷й .груп—÷ багатих замовник—÷в тј‘ шл€хтичам, м—÷ським патриц—÷€м, духовенству —÷ купц€м. ‘ункц—÷ональн—÷ й художн—÷ особливост—÷ цих вироб—÷в мусили в—÷дпов—÷дати естетичним вимогам пануючих клас—÷в. ќчевидно, обслуговуючи споживач—÷в р—÷зного соц—÷ального р—÷вн€, конкуренц—÷€ м—÷ж с—÷льським —÷ м—÷ським ремеслом у XIIIтј‘XIV ст. в—÷дбувалась у прихован—÷й форм—÷. «годом, у XVтј‘XVI ст. конкурентна боротьба за ринок збуту зросла, насамперед у середин—÷ профес—÷йних м—÷ських об'—‘днань (тесл€р—÷в, бондар—÷в, стол€р—÷в). ѕерш—÷ писан—÷ статути засв—÷дчували юридичне право —÷снуванн€ цех—÷в, розвиток —÷ перех—÷д м—÷ського цехового ремесла до наступного етапу. ”  и—‘в—÷ тесл€рський цех в—÷домий з к—÷нц€ XV ст., у „ерн—÷гов—÷, Ћебедин—÷, ѕолтав—÷ тј‘ в XVIтј‘XVII ст. “есл€рський —÷ бондарський цехи у Ћьвов—÷ згадуютьс€ в м—÷ських книгах к—÷нц€ XIVтј‘початку XV ст., стол€рний тј‘ середини XVI ст. «начними центрами деревообробних ремесел у XVI ст. були ¬олодимир, Ћуцьк,  ременець,  ам'€нець-ѕод—÷льський, ’олм, Ѕуськ та —÷н.

Ќезважаючи на соц—÷альну нер—÷вн—÷сть, а часом —÷ нац—÷ональн—÷ утиски, майстри, €к—÷ вступали до цеху, користувалис€ певними прив—÷ле€ми. ѕриписи цехового статуту ставили вс—÷х член—÷в цеху в однаков—÷ умови. ¬изначалис€ максимальна к—÷льк—÷сть закуплено—„ деревини та —÷нших матер—÷ал—÷в, в—÷дпов—÷дн—÷ строки на виготовленн€ вироб—÷в, —„хн€ варт—÷сть, ринки збуту тощо. ÷ех суворо сл—÷дкував за €к—÷стю вироб—÷в, зростанн€м техн—÷чно—„ —÷ художньо—„ майстерност—÷ його член—÷в.

’оч утиск—÷в зазнавали насамперед укра—„нськ—÷ майстри, художн—‘ деревооброб-ництво на ”кра—„н—÷ у XVтј‘XVI ст. набуло широкого розвитку: збагачувалос€ формами й орнаментальними мотивами зах—÷дно—‘вропейського декоративного мистецтва, зароджувалос€ пишне р—÷зьбленн€ культових предмет—÷в (наприклад, царськ—÷ ворота з церкви с. ƒомажир неподал—÷к Ћьвова, XV ст.).

–∆з вироб—÷в цехових майстр—÷в  и—‘ва, Ћьвова,  ам'€нц€-ѕод—÷льського до нашого часу д—÷йшли р—÷зьблен—÷ —÷кони, к—÷оти, ручн—÷ хрести, мебл—÷ з панських палац—÷в, церковн—÷ лави.

ƒо р—÷дк—÷сних пам'€ток р—÷зьбленн€ XV ст. належать ручн—÷ двораменн—÷ хрести, оздоблен—÷ орнаменальними мотивами, написами —÷ м—÷н—÷атюрами: "–озп'€тт€ї, "«н€тт€ з хрестаї, "ѕричаст€ї, "”миванн€ н—÷гї —÷ под.

« XVI'ст. поход€ть —÷кони, частини €ких (тло, н—÷мби й обрамуванн€) орнаментован—÷ р—÷зьбленн€м, а п—÷зн—÷ше тисненн€м дерев'€ною матрицею по левкасу. “ака попередн€ пластична обробка живописних —÷кон не т—÷льки розмежовувала, членувала площини зображенн€, а й приглушувала одноман—÷тний полиск дзеркально золочено—„ поверхн—÷. ¬ орнаментиц—÷ переважали хвил€ст—÷, пр€м—÷, ск—÷сн—÷ та перехресн—÷ л—÷н—÷—„-жолобочки. –∆кони, декорован—÷ рослинними мотивами, мають аналог—÷—„ серед давн—÷х книжкових м—÷н—÷атюр та гравюр.

” виготовленн—÷ арх—÷тектурних деталей широко застосовували р—÷зьбленн€ —÷ проф—÷люванн€. ”н—÷кальними пам'€тками XVI ст. —‘ льв—÷вськ—÷ сволоки (балки). ÷ентр композиц—÷—„, майже на всю ширину площини тј‘ "вихроваї розетка. ќбаб—÷ч —÷ вздовж розм—÷щувалис€ менш—÷, шестипелюстков—÷ розетки. Ѕоки сволока мали складне проф—÷люванн€, що доповнювало —÷ виг—÷дно п—÷дкреслювало р—÷зьблен—÷ мотиви.

ƒе€ке у€вленн€ про техн—÷чн—÷ й художн—÷ особливост—÷ р—÷зьбленн€ народними та цеховими майстрами дають кахл—÷ XVтј‘XVI ст. з багатьох м—÷ст ”кра—„ни, в—÷дтиснут—÷ у дерев'€них формах. «устр—÷чаютьс€ орнаментальн—÷ мотиви триграннови—„мчастого р—÷зьбленн€, рослинн—÷ мотиви —÷ сюжетн—÷ зображенн€, виконан—÷ контррель—‘фно.

Ќезважаючи на пол—÷тичну розчленован—÷сть укра—„нських земель у XVIIтј‘XVIII ст., поступово зростало економ—÷чне та культурне п—÷днесенн€, поглиблювалас€ нац—÷ональна самосв—÷дом—÷сть.

“ворча прац€ народних майстр—÷в-деревообробник—÷в застосовувалась у багатьох галуз€х. “есл€р—÷-буд—÷вельники водночас волод—÷ли р—÷зними техн—÷ками р—÷зьбленн€ й проф—÷люванн€. “ому де€к—÷ арх—÷тектурн—÷ частини дерев'€них споруд цього часу тј‘ п—÷ддашш€ —÷ опасанн€, “—анки —÷ галере—„ тј‘ п—÷дтримувалис€ проф—÷льованими стовпчиками, консол€ми та кронштейнами.

—товпчики були переважно чотиригранн—÷, р—÷дше кругл—÷ або багатогранн—÷, —„х також декорували вир—÷зуванн€м-проф—÷люванн€м у вигл€д—÷ "ковбик—÷вї, "диньокї, "наплив—÷вї, що в контраст—÷ з перехватами потовчених м—÷iь створювало напружен—÷, динам—÷чн—÷ форми. —товпчики об'—‘днувалис€ з прогонами проф—÷льованими або р—÷зьбленими п—÷дковами, конструктивно посилюючи —„х ц—÷нн—÷сть —÷ збагачуючи декоративно. ќсобливо ошатний вигл€д мали п—÷ддашш€ на «акарпатт—÷, стовпчики €ких з'—‘днували м—÷ж собою п—÷вкруглими в—÷дкосами, —÷нколи додатково оздоблен—÷ р—÷зьбленн€м та проф—÷люванн€м.

ћайстри надавали вин€тково—„ уваги пласкому р—÷зьбленню одв—÷рк—÷в —÷ сволок—÷в, що вже тод—÷ правили за найважлив—÷ш—÷ декоративн—÷ елементи споруд. “ак, дл€ сх—÷дних областей ”кра—„ни типовою формою церковних одв—÷рк—÷в були шестикутники, а дл€ зах—÷дних тј‘ чотирикутники. ¬они мали переважно усталену композиц—÷ю: на верхн—÷й горизонтал—÷ вир—÷заний хрест в оточенн—÷ шести-, восьмипелюсткових розеток та —÷нших орнаментальних мотив—÷в.  омпозиц—÷ю —÷нколи довершувала в'€зь напис—÷в, що —÷нформували про час спорудженн€ буд—÷вл—÷ та —„—„ фундатор—÷в.

” р—÷зьблених одв—÷рках, скобах та сволоках на зовн—÷шн—÷х карнизах дерев'€но—„ арх—÷тектури XVIIтј‘XVIII ст. ѕодн—÷пров'€ та —лобожанщини ч—÷льне м—÷iе належало соковитим, пластичним мотивам (—÷он—÷ки, намистинки, "сухарикиї тощо), запозиченим з класично—„ спадщини. ”  арпатах р—÷зьбленн€ на одв—÷рках було пласким —÷ складалос€ з кола, заповненого тонким, др—÷бним в—÷зерунком, та стр—÷чки у вигл€д—÷ вито—„ "в—÷рьовкиї.

–—÷зьблен—÷ сволоки загалом виготовл€ли за одн—÷—‘ю схемою. Ќа ѕодн—÷пров'—„ центр сволока оздоблювали пласким р—÷зьбленн€м з мотивами к—÷л, розеток або смуг, боков—÷ частини проф—÷лювали, р—÷зьбили "крученимї орнаментом —÷ доповнювали написанн€ (хто —÷ коли побудував хату). Ћьв—÷вськ—÷ сволоки в—÷дзначаютьс€ великою р—÷зноман—÷тн—÷стю розет. ¬исоким р—÷зьбленн€м геометричного характеру оздоблювали центральн—÷ сволоки на √уцульщин—÷. ” середн—÷й частин—÷ сволок—÷в переважно знаходивс€ чотирьох-, шести- або восьмиконечний хрест. ƒл€ б—÷льшо—„ виразност—÷ його мережили орнаментом тј‘ "—÷льчетим письмомї. ќбаб—÷ч хреста розм—÷щували розетов—÷ мотиви (¬лруж—÷ї), "ши-ринкиї —÷ "головкатеї. Ќа ѕод—÷лл—÷ сволоки здеб—÷льшого мали багатоконечн—÷ хрести з датою побудови хати.

—тол€р—÷ ѕридн—÷пров'€, ѕод—÷лл€ —÷ ѕрикарпатт€ виготовл€ли й оздоблювали контурним —÷ триграннови—„мчастим р—÷зьбленн€м дерев'€н—÷ предмети господарського вжитку: вози, сани, €рма, тарниц—÷, притики. ÷—÷ та —÷нш—÷ вироби з дерева продавали на с—÷льських —÷ м—÷ських €рмарках.

Ќайдавн—÷ш—÷ пам'€тки с—÷льського транспорту, оздоблен—÷ р—÷зьбленн€м, д—÷йшли до нашого часу, зокрема чумацьк—÷ вози XVIII ст. поход€ть з Ѕерезова ¬еликого та ѕече-н—÷жина (–∆вано-‘ранк—÷всько—„ област—÷), збер—÷гаютьс€ у  и—„вському та Ћьв—÷вському —÷сторичних музе€х —÷  оломийському музе—„ народного мистецтва. ѕод—÷бн—÷сть конструкц—÷—„ та декору цих воз—÷в схил€ють до думки, що вони виготовлен—÷ в одному деревообробному осередку. ѕишно декорован—÷ геометричними, рослинними та арх—÷тектурними мотивами передн€ —÷ задн€ крижаниц—÷.

Ќаприк—÷нц—÷ XVIII ст. у с.  оровинц—÷ на —умщин—÷ майстер –€бко виготовл€в масивн—÷ €рма. —ередню частину €рма в—÷н оздоблював восьми- —÷ чотиригранними розетками, а б—÷чн—÷ тј‘ п—÷вкруглими й овальними в—÷зерунками.

ѕроф—÷льован—÷ лави, р—÷зьблен—÷ скрин—÷, столи, р—÷зноман—÷тн—÷ ст—÷льц—÷, полиц—÷ та божниц—÷ тј‘ основне хатн—‘ обладнанн€ сел€н —÷ м—÷сько—„ б—÷дноти, здеб—÷льшого виготовл€ли на замовленн€.

” декоруванн—÷ хатн—÷х мебл—÷в великого значенн€ надавали проф—÷льованому вир—÷зуванню, €ке найчаст—÷ше застосовували на мисниках, полиц€х —÷ лавах. Ѕожниц—÷ (дерев'€н—÷ полички дл€ —÷кон) прикрашали пласким або триграннови—„мчастим р—÷зьбленн€м.

Ќа √уцульщин—÷ скрин—÷ виготовл€ли з букового дерева, розмальовували коричневою фарбою —÷ лише тод—÷ прикрашали контурним р—÷зьбленн€м у вигл€д—÷ пр€мих —÷ ск—÷сних 'Ћ—÷н—÷й, квадрат—÷в, пр€мокутник—÷в, круг—÷в. ¬они мали двосхилу кришку, невисок—÷ н—÷жки, наприклад, скрин€ початку XVIII ст. з ¬ерховини, оздоблена геометричними мотивами пр€мих —÷ ск—÷сних л—÷н—÷й, хрест—÷в —÷ розеток з "вертунамиї тощо. √либок—÷ пор—÷зи триграннови—„мчастого характеру спор—÷днюють —„—„ з под—÷бним полтавським р—÷зьбленн€м.

—крин—÷ ѕодн—÷пров'€ —÷ —лобожанщини мали —÷ншу арх—÷тектон—÷ку: пласку кришку, коротк—÷ н—÷жки або кол—÷щата, —„х переважно розписували багатобарвними кв—÷тковими мотивами.

” народному побут—÷ XVIIтј‘XVIII ст. пор€д з керам—÷чним посудом часто застосовувавс€ дерев'€ний (миски, тар—÷лки, €ндови, салатниц—÷, ступки, с—÷льниц—÷, бочечки тощо), €к—÷ виготовл€ли на продаж бондар—÷ ѕодн—÷пров'€, —лобожанщини, ѕод—÷лл€- та —÷н. ќсобливо ц—÷кавими були велик—÷ миски дл€ косар—÷в тј‘ €ндоли та ковганки дл€ зам—÷су т—÷ста. ¬они завжди мали круглу форму, а на зовн—÷шн—÷й сторон—÷ прикр—÷плен—÷ два або й чотири вушка дл€ перенесенн€ —÷ зав—÷шуванн€ на ст—÷ну, —„х орнаментували —÷з зовн—÷шнього боку, —÷ декор добре "читавс€ї, коли вони були зав—÷шен—÷ догори дном або сто€ли на полиц—÷; —÷з середини велик—÷ миски найчаст—÷ше розписували фарбами. ƒотепер таких вироб—÷в збереглос€ небагато. ” –—÷вненському кра—‘знавчому музе—„ —‘ велика дерев'€на миска-корець XVII ст., ручку €ко—„ оздоблено ск—÷сними л—÷н—÷€ми плаского р—÷зьбленн€; у „ерн—÷г—÷вському —÷сторичному муве—„ миска-корець XVIII ст., ручку €ко—„ прикрашено великою розеткою, виконаною ви—„мчастим р—÷зьбленн€м. “ак само оздоблено й дерев'€н—÷ посудини на кашу та с—÷ль, зокрема ковганку з ’арк—÷вського —÷сторичного музею. ƒек—÷лька великих розписних мисок XVIII ст. збер—÷га—‘тьс€ у музе—„ Ћьв—÷вського в—÷дд—÷ленн€ –∆нституту мистецтвознавства, фольклору та етнограф—÷—„ —÷м. ћ. “. –ильського јѕ ”кра—„ни.

” кожн—÷й хат—÷ користувалис€ с—÷льничками р—÷зноман—÷тно—„ форми (куба, паралелеп—÷педа або у вигл€д—÷ качок, гусей тощо, трактованих узагальнено).

ћайже по вс—÷й територ—÷—„ Ћ—÷вобережно—„ ”кра—„ни вживали кор€ки дл€ питт€, €к—÷ найчаст—÷ше мали овальне п—÷йло —÷ ручку у вигл€д—÷ плавно—„ птиц—÷.

” XVIIтј‘XVIII ст. пласким р—÷зьбленн€м народн—÷ майстри прикрашували де€к—÷ види знар€дь прац—÷ та в—÷йськового об ладунку тј‘ самопали, рушниц—÷, п—÷стол—÷ —÷ т. —÷н. ƒерев'€н—÷ порох—÷вниц—÷-натруски у форм—÷ баклаг, рог—÷в —÷ сердець декорували геометричними в—÷зерунками, —÷нкрустували м—÷дними цв€шками, п—÷дк—÷вками та сп—÷ралевидними дротиками. Ќа замовленн€ кахл€р—÷в, виб—÷йник—÷в тканин, пекар—÷в цехов—÷ й позацехов—÷ р—÷зьб€р—÷ виготовл€ли спец—÷альн—÷ форми дл€ в—÷дтискуванн€ кахл—÷в, тканин та пр€ник—÷в.

” XVIIтј‘XVIII ст. особливого поширенн€ набуло ажурне р—÷зьбленн€ церковних —÷коностас—÷в та —÷нших предмет—÷в культового обладнанн€.  —÷оти, анало—„, п—÷дсв—÷чники, патериц—÷, ручн—÷ хрести, пан—÷кадила, скриньки —÷ под. переважно виготовл€ли стол€рсько-р—÷зьб€рськ—÷ майстерн—÷ при монастир€х у  и—‘в—÷, „ерн—÷гов—÷,  рехов—÷, ∆овкв—÷ та —÷н.

” де€ких церквах ”кра—„ни XVIIтј‘XVIII ст. зустр—÷чалис€ рель—‘фно р—÷зьблен—÷ дерев'€н—÷ —÷кони: "Ѕлагов—÷щенн€ї, "ѕоложенн€ в гр—÷бї, "—в. “р—÷йц€ї, "—в. ћиколайї тощо.  р—÷м суц—÷льно р—÷зьблених дерев'€них —÷кон були й комб—÷нован—÷: лики мальован—÷, а тло оздоблене р—÷зьбленн€м (наприклад, —÷кони виготовлен—÷ ки—„вськими р—÷зьб€рами 1698 р. дл€ „олнського чолов—÷чого монастир€ “рубачевського району колишньо—„ ќрловсько—„ губерн—÷—„). .

Ќадзвичайно майстерно, з тонким моделюванн€м ф—÷гур, предмет—÷в —÷ орнаменту виготовл€ли у XVIIтј‘XVIII ст. ручн—÷ р—÷зьблен—÷ хрести, —„х часто п—÷дносили €к коштовн—÷ дарунки високопоставленим особам. “ак, 1640 р. ѕетро ћогила над—÷слав рос—÷йському царев—÷ ћихайлу ‘едоровичу лист —÷ два р—÷зьблених хрести. ” жовтн—÷ 1648 р. Ѕогдану ’мельницькому п—÷д Ћьвовом був вручений лист —÷ дерев'€ний хрестик в—÷д монастирсько—„ брат—÷—„  рех—÷вського монастир€. –∆гумен  и—„во-ѕечерсько—„ лаври …осип “ризна 1654 р. над—÷слав у подарунок царев—÷ ќлекс—÷ю ћихайловичу дерев'€ний р—÷зьблений хрест.

–учн—÷ та напрестольн—÷ хрести на земл€х ”кра—„ни виготовл€ли найчаст—÷ше з м—÷iевих пор—÷д дерева: груш—÷, клена, липи та прив—÷зного кипарису, —„х прикрашували пласким р—÷зьбленн€м геометричних мотив—÷в —÷ ф—÷гурних зображень (у XVII ст.тј‘ з ледь окресленими формами —÷ складками од€гу). ” друг—÷й половин—÷ XVII ст. моделюванн€ ф—÷гур та предмет—÷в на ручних хрестах округлюване, а у XVIII ст.тј‘ значно рель—‘фн—÷ше, реал—÷стичн—÷ше трактуванн€. Ќайкращими зразками хрест—÷в з граф—÷чно-площинним р—÷зьбленн€м в витвори якова Ћукавецького 1669 р., хрести 1680тј‘ 1686 рр. р—÷зьб€ра  узьми та прац—÷ майстра з —÷н—÷ц—÷алами ¬.  ., датован—÷ 1700тј‘1714 рр. ƒо групи пам'€ток з рель—‘фним зображенн€м належать ручн—÷ хрести ¬асил€ ѕоповича 1639 р., 1675 р. з ќстрова б—÷л€ √алича, 1687 р. з —удово—„ ¬ишн—÷ та "р—÷зьб€ра –∆осифаї 1697 —÷ 1698 рр.

«ображен—÷ на хрестах ф—÷гурки —÷ символ—÷чн—÷ предмети часто обрамовували геометричними в—÷зерунками у вигл€д—÷ пр€мих, ск—÷сних —÷ хвил€стих л—÷н—÷й, по—‘днували з буд—÷вл€ми та кра—‘видами спрощеного трактуванн€. Ќародн—÷ майстри надавали велико—„ уваги написам, вир—÷заним з такою вигадлив—÷стю, що вони нагадували орнаментальн—÷ мотиви, гармон—÷йно доповнювали загальну композиц—÷ю твору.

” XVII ст. пласким, рель—‘фним або круглим р—÷зьбленн€м оздоблювали дерев'€н—÷ св—÷чники, зокрема з ѕ'€тницько—„ церкви у Ћьвов—÷, ћикола—„всько—„ церкви у —окал—÷ на Ћьв—÷вщин—÷ та з с. “ерн—÷вка на  и—„вщин—÷. ѕишним рель—‘фним р—÷зьбленн€м рослинних в—÷зерунк—÷в в—÷дзнача—‘тьс€ св—÷чник з “ерн—÷вки, €кий ма—‘ п—÷дставку з трьох н—÷жок —÷ два перехвати на стрижн—÷. ѕоширен—÷ були й велик—÷ точен—÷ св—÷чники-став-ники з багатьма перехватами —÷ рель—‘фними листками, розмальован—÷ в один або б—÷льше кольор—÷в. Ќаприклад, св—÷чники з с. Ћук'€н—÷вка на  и—„вщин—÷, оздоблен—÷ точенн€м —÷ малюванн€м, ставник з с. јртюх—÷вка на —умщин—÷, розмальований зеленою фарбою р—÷зних в—÷дт—÷нк—÷в.

ѕрофес—÷йне цехове р—÷зьбленн€ пост—÷йно засвоювало нов—÷ стильов—÷ в—÷€нн€ –енесансу, барокко, не цураючись при цьому —÷ глибоких народних традиц—÷й старослов'€нського деревообробництва. „асом цехов—÷ стол€р—÷-р—÷зьб€р—÷ працювали разом з народними май-страми-кр—÷паками, передус—÷м при опор€джуванн—÷ магнатсько-пом—÷щицьких замк—÷в та палац—÷в. «а таких обставин вза—‘мовпливи м—÷ж профес—÷йним —÷ народним деревооброб-ництвом неминуч—÷.

” м—÷ських деревообробних цехах у XVII ст. стали з'€вл€тис€ нов—÷ €вища, зокрема вузька спец—÷ал—÷зац—÷€ ремесла привела до комб—÷нованих цех—÷в (—÷з дек—÷лькох сум—÷жних —÷ нав—÷ть несум—÷жних профес—÷й). Ќаприклад, 1677 р. бондарський цех звернувс€ до ки—„вського маг—÷страту з проханн€м виключити з ковальського цеху стельмах—÷в; з рибальського тј‘ трач—÷в, байдачник—÷в, тесл€р—÷в та м—÷рошник—÷в; з мал€рського тј‘ сн—÷цар—÷в та при—‘днати вс—÷х згаданих рем—÷сник—÷в до бондарського цеху, щоб до нього належали "вс€кого топорного дела мастераї.

ѕ—÷сл€ найб—÷льшого розвитку цехових орган—÷зац—÷й у XVI ст. наступа—‘ пер—÷од —„хнього занепаду. «роста—‘ чисельн—÷сть позацехових майстр—÷в (партач—÷в). Ќатом—÷сть окрем—÷ цехов—÷ майстри втрачають зв'€зок —÷з засобами виробництва, з ринками, потрапл€ючи в неволю до купц—÷в-скупник—÷в. Ќазр—÷л—÷ протир—÷чч€ цехового ладу роз'—„дали його суть, розривали статутн—÷ обмеженн€, прокладаючи шл€х кап—÷тал—÷стичним формам господарюванн€.

” XVII ст. на ”кра—„н—÷ виникли перш—÷ мануфактури по виробництву металу, пороху, паперу, €к—÷ застосовували найпрост—÷ш—÷ машини —÷ механ—÷зми. Ќов—÷ €вища частково торкалис€ —÷ деревообробництва, зокрема виготовленн€ точеного дерев'€ного посуду при монастирських —÷ феодальних пом—÷ст€х в  и—‘в—÷, „ерн—÷гов—÷, Ћуцьку, Ѕродах. ”досконаленн€ токарного верстата (шк—÷в, маховик, застосуванн€ к—÷нного —÷ вод€ного приводу) спри€ло п—÷днесенню продуктивност—÷ прац—÷, однак призвело до одноман—÷тност—÷ форм точеного посуду, св—÷чник—÷в тощо.

Ќа багатьох полотн€них мануфактурах р—÷зьб€р—÷ працювали над виготовленн€м вибивних дощок. Ќеаби€кою майстерн—÷стю славилис€ р—÷зьб€р—÷ Ќемир—÷всько—„ мануфактури на ѕод—÷лл—÷ (XVIII ст.), вибивн—÷ дошки €ких, €к —÷ тканини, знаходили збут по вс—÷й ”кра—„н—÷.

ѕрот€гом XVIIIтј‘першо—„ половини XIX ст. на ”кра—„н—÷ тривав процес розкладу феодально-кр—÷посницько—„ системи, розвивалис€ кап—÷тал—÷стичн—÷ в—÷дносини. ¬одночас зм—÷цнювалас€ структура м—÷ських рем—÷сничих корпорац—÷й, однак вже наприк—÷нц—÷ XIX ст. цеховий устр—÷й був повн—÷стю скасований. ——÷льське деревообробництво перестало бути виробництвом дл€ забезпеченн€ феодального господарства —÷ почало набувати форм товарного виробництва. “ак, п—÷д впливом ринку м—÷ськ—÷ бондар—÷, стол€р—÷, р—÷зьб€р—÷ поступово об'—‘днувалис€ —÷з с—÷льськими майстрами, утв9рюючи осередки народних художн—÷х промисл—÷в. ¬иникали школи, народжувалис€ нов—÷ напр€ми творчост—÷, формувалис€ —÷ зм—÷цнювалис€ традиц—÷—„.

ѕров—÷дними рег—÷онами художн—÷х деревообробних промисл—÷в у XIX ст. були ѕодн—÷пров'€, ѕол—÷сс€, ѕод—÷лл€,  арпати. ” багатьох м—÷iевост€х оздоблювали проф—÷люванн€м та пласким р—÷зьбленн€м дерев'€н—÷ детал—÷ арх—÷тектури, виготовл€ли транспортн—÷ засоби та знар€дд€ прац—÷, прикрашен—÷ р—÷зьбленн€м, випалюванн€м, р—÷дше розписом, масово виготовл€ли на €рмарки предмети хатнього вжитку, зокрема начинн€.

ѕодн—÷пров'€ —÷ —лобожанщина. “ут народна арх—÷тектура мала сво—‘р—÷дн—÷ декоративн—÷ форми: дахи з виносами спиралис€ на кронштейни, так зван—÷ коники. ѕ—÷ддашш€ опер—÷зували дошки-лиштви (проф—÷льован—÷, вир—÷зан—÷ в—÷зерунки з нескладними геометричними мотивами). Ѕагат—÷ форми мали в—÷конн—÷ лиштви. Ќа ѕолтавщин—÷ —„х деколи доповнювали накладними силуетними зображенн€ми птах—÷в.

¬ишуканим триграннови—„мчастим р—÷зьбленн€м прикрашали засоби транспорту у «олотон—÷ському, «—÷ньк—÷вському пов—÷тах тод—÷шньо—„ ѕолтавсько—„ губерн—÷—„. ѕрекрасними зразками —‘ сани-глабц—÷ —÷з с. ¬ерем—÷—„вка (сучасна „еркаська область) та чумацька мажа (в—÷з) —÷з с.  уземино згаданих пов—÷т—÷в (XIX ст.), €к—÷ збер—÷гаютьс€ в ѕолтавському кра—‘знавчому музе—„. ѕередники, задники, глиц—÷, копаниц—÷, люшн—÷ тощо оздоблювали р—÷зьбленн€м геометричного характеру (пр€м—÷, ск—÷сн—÷ жолобки, зубц—÷ та розети). ¬—÷домим майстром, що р—÷зьбив вози —÷ сани наприк—÷нц—÷ XIX ст., був  ость  ичко з с. ¬ерем—÷—„вка.

Ќа —лобожанщин—÷ оздобленн€м воз—÷в, саней та —÷нших побутових предмет—÷в славилис€ р—÷зьб€р—÷ с. ƒергач—÷ (тепер—÷шн€ ’арк—÷вська область).

ƒр—÷бн—÷ мотиви часто р—÷зьбили на €рмах дл€ вол—÷в, хомутах —÷ с—÷длах дл€ коней. Ќа ѕодн—÷пров'—„ декор цих вироб—÷в складавс€ з пр€мих —÷ ск—÷сних л—÷н—÷й, зубц—÷в, а —÷нколи й розеток. ћережан—÷ €рма виробл€ли у с. Ћипове √лобинського району, Ѕ—÷лики тј‘  оби-л€цького району на ѕолтавщин—÷, ѕекар—÷ ( ан—÷вського району „еркасько—„ обл.).

—толи, лави, ст—÷льц—÷ вир—÷зн€лис€ проф—÷льованими н—÷жками —÷ загалом були декорован—÷ р—÷зьбленн€м, а скрин—÷ тј‘ розписом.  олись у с. ’мел—÷вка (тепер —умська область) виготовленн€м р—÷зьблених мебл—÷в славилис€ брати “ахта—‘ви, а в с. «асулл€ (також —умська область) –∆ван —÷ —ид—÷р  аша,  —÷р€к —÷ “имоф—÷й Ќижники. ¬с—÷ вони належали до стол€рного цеху в –омнах, що наприк—÷нц—÷ XIX ст. нал—÷чував 53 деревообробники р—÷зного фаху.

” 60-х роках на ѕодн—÷пров'—„ з'€вл€ютьс€ приватн—÷ др—÷бн—÷ майстерн—÷ в ѕолтав—÷, «—÷ньков—÷,  обел€ках,  ременчуз—÷, ѕере€слав—÷ та —÷н. ” цих майстерн€х р—÷зьб€р—÷ часто втрачали самобутн—÷й почерк —÷ перетворювалис€ на звичайних виконавц—÷в. ќкрем—÷ все-таки збер—÷гали традиц—÷—„ виготовленн€ народних дерев'€них вироб—÷в. ƒо таких майстр—÷в в—÷дноситьс€ династ—÷€ ёхименк—÷в (–∆ван, ‘едот, ѕрок—÷п тј‘ батько, син, онук), €ка працювала з середини XIX до першо—„ третини XX ст. ¬они виготовл€ли —÷коностаси, мебл—÷, побутов—÷ предмети, вм—÷ло по—‘днуючи мотиви народного орнаменту з —„х формами.

¬ажливим стимулом —÷ заохоченн€м молод—÷ до художньо—„ обробки дерева було орган—÷зоване в ѕолтав—÷ 1878 р. губернське рем—÷сниче училище з в—÷дд—÷лом стол€рно-токарного ремесла й р—÷зьбленн€ на дерев—÷.

” ѕолтав—÷ 1911 р. земство в—÷дкрило стол€рно-р—÷зьб€рську майстерню. ƒо не—„ вступило чимало народних майстр—÷в. ¬она забезпечувала —„х матер—÷алами, займалас€ збутом, але за головну мету вважала в—÷дродженн€ народно—„ творчост—÷. ќднак земська майстерн€ не змогла в—÷дсто€ти натиск буржуазного ринку, €кий пропагував стил—÷заторство та модерн—÷стськ—÷ї форми вироб—÷в, в—÷двол—÷каючи народних майстр—÷в в—÷д давн—÷х традиц—÷й.

” цей час розпочинають творчу працю ¬асиль √арбуз з ћалих Ѕудищ —÷ як—÷в ’алабудний з с. ∆уки на ѕолтавщин—÷ тј‘ найвизначн—÷ш—÷ майстри р—÷зьбленн€ 20тј‘30-х рок—÷в.

ѕол—÷сс€. ” де€ких селах зах—÷дного ѕол—÷сс€ ( овельський, –атн—÷вський, ћане-вицький райони ¬олинсько—„ област—÷) покр—÷вл€ часто зак—÷нчувалас€ "шпил€миї, —„х вир—÷зували у вигл€д—÷ сонц€, п—÷вника, а найчаст—÷ше коника. ”с—÷ ц—÷ мотиви мають дуже давне кор—÷нн€, €ке с€га—‘, мабуть, поганських час—÷в, коли цим ф—÷гурним зображенн€м надавали маг—÷чного значенн€ тј‘ силу в—÷дверненн€ всього злого в—÷д житла. Ќа сх—÷дному ѕол—÷сс—÷ у XIX ст. —÷снувала традиц—÷€ оздоблювати наличники в—÷кон —÷ в—÷конниц—÷ вишуканими в—÷зерунками.  ожен пов—÷т, село вир—÷зн€лис€ сво—‘р—÷дними прийомами та мотивами арх—÷тектурного декору.

—еред дерев'€них побутових предмет—÷в, що часто оздоблювали р—÷зьбленн€м на ѕол—÷сс—÷, були черпаки, миски, с—÷льнички, ложки, валки дл€ качанн€ б—÷лизни, так зван—÷ рубл—÷ (рублики). ¬ерхню частину цих рубл—÷в покривали геометричним орнаментом, центральний мотив тј‘ шести-восьмипелюстков—÷ або "вихров—÷ї розетки та антропоморфн—÷ зображенн€. ¬—÷домими осередками, що виготовл€ли художн—÷ предмети з дерева, були „ерн—÷г—÷в, Ќовгород-——÷верський, ќстрог, с. ¬ишеньки  оропського району та —÷н.

ѕод—÷лл€. ѕрикрашуванн€ народно—„ арх—÷тектури на ѕод—÷лл—÷ пов'€зане з особливим типом “—анку, поширеним у середин—÷ XIX ст. ¬—÷н мав невеликий фронтон з в—÷дпов—÷дно проф—÷льованих дощок, двосхилий дашок, €кий спиравс€ на проф—÷льован—÷ стовпи, зв'€зан—÷ невисокою огорожею з прор—÷зним наскр—÷зь геометричним орнаментом.

¬ишуканою формою —÷ багатим р—÷зьбленн€м вир—÷зн€лис€ серед —÷нших сани, виготовлен—÷ у м. Ћ—÷тин та с. ѕоташн€ на ѕод—÷лл—÷ у друг—÷й половин—÷ XIX ст.

Ќайб—÷льшим центром художнього деревообробництва був  ам'€нець-ѕод—÷льський. “ут працювали стол€рний, р—÷зьб€рський, токарний цехи. ¬иготовл€ли —÷коностаси, культов—÷ та побутов—÷ предмети: ложки, с—÷льнички, товкач—÷, веретена, кудел—÷, виточен—÷ на токарному верстат—÷ з декоративними потовщенн€ми та випаленими смужками. ÷—÷ зразки м—÷iевого виробництва, передан—÷ у вересн—÷ 1862 р. ѕод—÷льською палатою державного майна музею –ос—÷йського географ—÷чного товариства, збер—÷гаютьс€ сьогодн—÷ у ƒержавному музе—„ антрополог—÷—„ та етнограф—÷—„ јЌ –ос—÷—„.

” 1905 р. художник ¬.  . –озвадовський заснував у  ам'€нц—÷-ѕод—÷льському художньо-промислову школу з —÷нтернатом дл€ с—÷льських д—÷тей. Ќезабаром був в—÷дкритий окремий в—÷дд—÷л художньо—„ обробки дерева, ор—÷—‘нтований на досв—÷д прикарпатських шк—÷л ( оломи—„, —тан—÷слава). ¬ ньому навчали р—÷зьбленн€ та —÷нкрустац—÷—„.

Ќа зах—÷дному ѕод—÷лл—÷ працював ген—÷альний руський р—÷зьб€р (так високо оц—÷нила льв—÷вська газета "ƒ—÷лої 1882 р. майстра ручних хрест—÷в, пр—÷звище нев—÷доме, —÷з с. «олотий ѕот—÷к). …ого твори, майже ювел—÷рно—„ тонкост—÷ р—÷зьбленн€, збер—÷гаютьс€ у музе€х Ћьвова та –∆вано-‘ранк—÷вська.

” с. “рибух—÷вц—÷ (тепер с. ƒружба Ѕучацького району) наприк—÷нц—÷ XIXтј‘у перш—÷й третин—÷ XX ст. р—÷зьб€р “анас—÷й ѕадлевський виготовл€в —÷коностаси, а також письмове приладд€, нож—÷ дл€ паперу та —÷нш—÷ побутов—÷ предмети.

¬—÷домий майстер дерев'€но—„ скульптури малих форм —÷ мемор—÷ально—„ пластики з каменю ¬асиль Ѕ—÷дула (1868тј‘1925) з с. Ћапшин Ѕережанського району досконало волод—÷в пласким р—÷зьбленн€м, про це св—÷дчать декорован—÷ ц—÷—‘ю техн—÷кою скрин—÷, рамки дл€ образ—÷в тощо.

” с. “овстому 1882 р. була орган—÷зована  райова навчальна майстерн€ кол—÷сництва, а 1892 р. —„—„ перенесено до √римайлова. ” 1900 р. ш—÷сть майстр—÷в —÷ 20 учн—÷в виготовл€ли тут р—÷зн—÷ транспортн—÷ засоби: фаетони, вози, сани, прикрашен—÷ проф—÷люванн€м, накладними декоративними елементами з дерева —÷ металу, р—÷дше тј‘ р—÷зьбленн€м та випалюванн€м.

 арпати —÷ ѕрикарпатт€. ” г—÷рськ—÷й м—÷iевост—÷  арпат, вкрит—÷й л—÷сами, буд—÷вл—÷ —÷ мебл—÷, посуд —÷ начинн€, знар€дд€ прац—÷ та —÷нш—÷ предмети домашнього вжитку виготовл€ли з дерева тесл€рською, стол€рною —÷ бондарською техн—÷ками, оздоблюючи проф—÷люванн€м, р—÷зьбленн€м або випалюванн€м.

Ќа початку XIX ст. на √уцульщин—÷ ажурним —÷ круглим р—÷зьбленн€м декорували —÷коностаси, св—÷чники, жолобкуватим контурним тј‘ —÷кони, скрин—÷, сволоки, токарний та бондарний посуд. ” гуцульських селах тод—÷ працювали дес€тки талановитих майстр—÷в художньо—„ обробки дерева. ќднак лише у друг—÷й половин—÷ XIX ст. з початком творчост—÷ династ—÷—„ Ўкр—÷бл€к—÷в (ёр—÷й, ¬асиль, ћикола —÷ ‘ед—÷р тј‘ батько з синами), що проживали у с. явор—÷в  ос—÷вського району, у традиц—÷йному художньому деревообробництв—÷ сталис€ важлив—÷ зм—÷ни, —„хн—÷ вироби вишуканих форм оздоблен—÷ ч—÷тким декором, виконаним тонко й акуратно техн—÷ками р—÷зьбленн€, —÷нкрустац—÷—„ металом або рогом, р—÷дше тј‘ випалюванн€.

ё.–∆. Ўкр—÷бл€к (1822тј‘1885) по праву вважа—‘тьс€ засновником сучасно—„ школи гуцульського художнього деревообробництва. ѕочатков—÷ навики у виготовленн—÷ вироб—÷в з дерева в—÷н ще юнаком набув у батька-бондар€. «годом самост—÷йно опанував токарство, р—÷зьбленн€ —÷ випалюванн€. √ладку поверхню геометричних мотив—÷в орнаменту на тар—÷лках, баклагах, коробках, пл€шках в—÷н по—‘днував з "—÷льчатим письмомї (густа мережа заглиблених штрих—÷в), домагаючись фактурного контрасту, —÷ тим самим значно посилював декоративну виразн—÷сть. ё. Ўкр—÷бл€к часто застосовував композиц—÷йн—÷ прийоми под—÷лу декоровано—„ площини на менш—÷ пол€, де ч—÷тко розташував орнаментальн—÷ мотиви. …ого твори експонувалис€ на господарсько-промислових виставках у ¬—÷дн—÷ (1872 р.), Ћьвов—÷ (1877 р.), “р—÷—‘ст—÷ (1878 р.), —тан—÷слав—÷ (1879 р.),  оломи—„ (1880 р.) —÷ були в—÷дзначен—÷ грошовими прем—÷€ми та медал€ми.

—тарший син ё.–∆. Ўкр—÷бл€ка тј‘ ¬асиль (1856тј‘1928) багато в чому насл—÷дував батька, проте вр—÷зи окремих елемент—÷в робив б—÷льш поглибленими. ћолодший син ћикола (1858тј‘1920) запровадив "с—÷чене р—÷зьбленн€ї. Ќар—÷зки його ще глибш—÷, а тло, хоч —÷ вибране, знаходитьс€ вище орнаменту. ћ.ё. Ўкр—÷бл€к част—÷ше користувавс€ —÷нкрустац—÷—‘ю р—÷знокольоровим деревом, б—÷сером.

Ќародн—÷ гуцульськ—÷ р—÷зьб€р—÷ ћарко ћегединюк (1842тј‘1912) з с. –—÷чки та ¬асиль ƒевдюк (1873тј‘1951) з с.  ос—÷в на –∆вано-‘ранк—÷вщин—÷ розробили колористичне декоруванн€ вироб—÷в. ћегединюк оздоблював вироби т—÷льки р—÷знокольоровим б—÷сером тј‘ "кораликамиї, а ƒевдюк запровадив оздобленн€ вин€тково —÷нкрустац—÷—‘ю р—÷знокольоровим деревом, б—÷сером, металом —÷ перламутром та на завершенн€ тј‘ пол—÷руванн€м.

” традиц—÷€х плаского р—÷зьбленн€ працювали народн—÷ майстри ѕетро √ондурак у яворов—÷, ¬асиль якоб'юк у  ривор—÷вн—÷, –∆ван —еменюк та –∆ван Ћугов'€к у ѕече-н—÷жин—÷, ‘ед—÷р ƒручк—÷в у Ѕрусторов—÷, ћикола ћедв—÷дчук у –—÷чц—÷ та —÷н. 1884 р. у —тан—÷слав—÷ орган—÷зована  райова профес—÷йна школа стол€рства —÷ токарства, а 1890 р. у  оломи—„ тј‘ профес—÷йна школа дерев'€ного промислу. ¬ цих закладах молодь навчали виготовл€ти мебл—÷, стил—÷зован—÷ п—÷д народн—÷, а також др—÷бн—÷ вироби, оздоблен—÷ р—÷зьбленн€м та —÷нкрустац—÷—‘ю, ор—÷—‘нтован—÷ на м—÷ське населенн€.

Ўирокому розвитку художньо—„ обробки дерева скри€ла стол€рно-р—÷зьб€рська школа у ¬ижниц—÷ на Ѕуковин—÷. ”продовж 1905тј‘1915 рр. вона п—÷дготувала близько сотн—÷ р—÷зьб€р—÷в. «годом чимало з них почали працювати самост—÷йно.

” перш—÷й чверт—÷ XX ст. пласким р—÷зьбленн€м та —÷нкрустац—÷—‘ю на дерев—÷ займалис€ менше. ћолод—÷ р—÷зьб€р—÷ прагнули догодити уподобанн€м турист—÷в —÷ замовник—÷в, виготовл€ли вироби ускладнених форм, перевантажуючи —„х декором.

Ќа Ѕойк—÷вщин—÷ у селах —кол—÷вського, “урк—÷вського, ¬оловецького —÷ ћ—÷жг—÷рського район—÷в перед фасадною ст—÷ною хати прибудовували п—÷ддашок з масивними одв—÷рками, €к—÷ звужували —÷ заокруглювали догори та прикрашували р—÷зьбленн€м у вигл€д—÷ орнаментальних смуг, розташованих переважно у нижн—÷й частин—÷. “ут також проф—÷лювали стовпи, що надавало спорудам чар—÷вно—„ легкост—÷ та привабливост—÷.

ћебл—÷, посуд, начинн€ та др—÷бн—÷ господарськ—÷ реч—÷ бойк—÷вськ—÷ майстри оздоблювали грав—÷йованим р—÷зьбленн€м, ощадливо будуючи ч—÷тк—÷ та лакон—÷чн—÷ геометричн—÷ орнаменти з невелико—„ к—÷лькост—÷ елемент—÷в та мотив—÷в (клинц—÷, "кривул—÷ї, ромби, очка, розети тощо).

Ћьв—÷вщина ма—‘ давн—÷ традиц—÷—„ художньо—„ обробки дерева, що розвивалась у таких центрах:  ам'€нка-Ѕузька, Ћьв—÷в, —амб—÷р, явор—÷в та —÷н. 1884 р. у  ам'€нц—÷-Ѕузьк—÷й була в—÷дкрита кол—÷снича —÷ бондарська школа, де навчали виготовл€ти вози й в—÷зочки, фаетони, тарантаси —÷ под.; бондарн—÷ збанки, барилка, маснички, в—÷дра, ск—÷пц—÷ та —÷н.

” Ћьвов—÷ на зм—÷ну м—÷ським цехам прийшли р—÷зноман—÷тн—÷ приватн—÷ майстерн—÷. «окрема у 70-х роках XIX ст. стол€рна майстерн€ –∆.  рука виготовл€ла р—÷зьблен—÷ мебл—÷, “. —окульського тј‘ р—÷зьблен—÷ рами, ¬. ƒзюбинського тј‘ токарн—÷ вироби, ћ. ћихальсько-го тј‘ транспортн—÷ засоби, …. янк—÷вського тј‘ бондарний посуд. ” 1891 р. тут була орган—÷зована ¬ища промислова школа з в—÷дд—÷лами художнього промислу тј‘ стол€рства, токарства, р—÷зьбленн€ орнаментального, ф—÷гуративного та —÷н.

” —амбор—÷ у 70-х роках була в—÷дкрита приватна р—÷зьб€рська майстерн€ ћ. Ћашке-вича. ” н—÷й навчали виготовл€ти рамки, ложки, нож—÷ дл€ паперу, брошки, скриньки та —÷н. ¬одночас у —амбор—÷ працювала бондарна майстерн€ ¬. ¬олос€на.

¬—÷домим деревообробним осередком був явор—÷в. ѕромовистий факт: на Ћьв—÷вську виставку 1877 р. явор—÷вська гм—÷на над—÷слала —÷грашки, начинн€ дл€ кухн—÷ та господарськ—÷ реч—÷ тј‘ всього 173 предмети. Ѕ—÷льша частина виставлених речей оздоблен—÷ проф—÷люванн€м, р—÷зьбленн€м —÷ розписом.

Ќа Ћемк—÷вщин—÷ наприк—÷нц—÷ XIXтј‘на початку XX ст. широко розвинулис€ кругле рель—‘фне та ажурне р—÷зьбленн€ на дерев—÷ у селах ¬—÷лька —÷ Ѕалут€нка. Ћемк—÷вськ—÷ р—÷зьб€р—÷, кр—÷м мало—„ скульптури, виготовл€ли посуд, поп—÷льнички, рамочки, палиц—÷, —÷грашки, прикрашуючи —„х рель—‘фними орнаментами у вигл€д—÷ лист€ калини, каштана, клена, сон€шника —÷ под. Ќа художню творч—÷сть лемк—÷вських майстр—÷в того часу впливав зах—÷дно—‘вропейський модерн, котрий насаджувала в цьому район—÷ деревообробна шмола у –има нов—÷.

Ќа початку XX ст. —÷ в наступн—÷ дес€тир—÷чч€ художн€ обробка дерева на ”кра—„н—÷ залишалас€ на високому р—÷вн—÷, передус—÷м у рег—÷онах, багатих на л—÷с, де збереглис€ давн—÷ традиц—÷—„ деревообробних ремесел. —тол€рсько-р—÷зьб€рськ—÷ майстерн—÷ працювали в ѕолтав—÷, ¬еликих Ѕудах, ѕере€слав—÷-’мельницькому та —÷н. —початку вони випускали асортимент, розроблений ще до ∆овтнево—„ революц—÷—„ (пол—÷рован—÷ р—÷зьблен—÷ скриньки, рамки дл€ дзеркалець —÷ фотограф—÷й, кор€чки —÷ пл€шки, портсигари —÷ люльки, письмове приладд€ тощо). ќднак уже 1923 р. майстерн—÷ художнього деревообробництва припинили виготовленн€ окремих предмет—÷в др—÷бно—„ галантере—„, €к—÷ не мали попиту, —÷ приступили до виробництва художн—÷х (оздоблених р—÷зьбленн€м) мебл—÷в та скульптури малих форм.

 ругла скульптура ¬. √арбуза —÷ я. ’алабудного в—÷дзначалас€ великою фантаз—÷—‘ю. ÷е здеб—÷льшого екзотичн—÷ та химерн—÷ тварини, виконан—÷ з в—÷дчутним впливом модерн—÷зму. ” 30-х роках я. ’алабудний працював у полтавськ—÷й арт—÷л—÷ " ультура —÷ побутї, де, кр—÷м скульптури, виготовл€в декоративн—÷ тарел—÷, полички, оздоблен—÷ стил—÷зованим р—÷зьбленим орнаментом.

” середин—÷ 20-х рок—÷в пор€д з традиц—÷йними мотивами р—÷зьбленого орнаменту по€вилис€ з—÷рки^а згодом —÷нш—÷ елементи емблематики, що надавало творам тенденц—÷йност—÷ й надумано—„ штучност—÷.

” цей пер—÷од у багатьох осередках працювали талановит—÷ майстри-одноос—÷бники, €к—÷ виготовл€ли ложки, дерев'€ний посуд (переважно довбаний —÷ бондарний), скрин—÷, чани та —÷нш—÷ побутов—÷ реч—÷, необх—÷дн—÷ у господарств—÷. јсортимент —„х вироб—÷в в—÷др—÷зн€вс€ в—÷д асортименту майстерень ”кра—„нкустарсп—÷лки, бо призначавс€ дл€ села. ќсобливим попитом користувалис€ скрин—÷. Ќа ѕолтавщин—÷ —„х розписували кв—÷тковим орнаментом, р—÷дше р—÷зьбили, а на ѕод—÷лл—÷ тј‘ оковували металевими ажурними бл€хами.

¬насл—÷док колектив—÷зац—÷—„ —÷ в—÷дчуженн€ коней в—÷д особисто—„ "асност—÷ сел€н в—÷дбува—‘тьс€ в—÷дчутний занепад виготовленн€ транспортних засоб—÷в у традиц—÷йних осередках: Ћохвиц—÷, √айсин—÷, ѕоташн—÷ та —÷н. ¬ оздобленн—÷ саней все част—÷ше р—÷зьбленн€ зам—÷нюють накладними проф—÷льованими елементами.

” цей пер—÷од повн—÷стю припин€—‘тьс€ виготовленн€ культових р—÷зьблених предмет—÷в, закриваютьс€ вс—÷ —÷коностасн—÷ майстерн—÷.

” 30-т—÷ роки все б—÷льшо—„ ваги набувають деревообробн—÷ художньо-промислов—÷ арт—÷л—÷. Ќа меблевих фабриках ѕолтави,  и—‘ва, ∆итомира та —÷нших м—÷ст створювали р—÷зьб€рськ—÷ цехи, €к—÷ займалис€ декоруванн€м продукц—÷—„. ” цей час зароджу—‘тьс€ петрик—÷вський п—÷длаковий розпис дерев'€них вироб—÷в, виконаний ѕ. √лущенко —÷ √. ѕавленко (тар—÷лочки, вази, коробочки тощо).

” пово—‘нн—÷ роки в—÷дновили д—÷€льн—÷сть деревообробн—÷ арт—÷л—÷ в  осов—÷, Ћьвов—÷, ”жгород—÷, „ерн—÷вц€х, тод—÷ €к в—÷доме п—÷дпри—‘мство художнього р—÷зьбленн€ в ѕолтав—÷ перестало —÷снувати. Ќе д—÷стали належно—„ п—÷дтримки й окрем—÷ полтавськ—÷ р—÷зьб€р—÷ старшого покол—÷нн€, внасл—÷док чого полтавськ—÷ осередки художнього деревообробництва поступово згасали. ќбласн—÷ будинки народно—„ творчост—÷, €к—÷ вз€ли на себе —÷н—÷ц—÷ативу оп—÷ки народним мистецтвом, фактично пропонували станковий та плакатний п—÷дх—÷д до р—÷шенн€ твор—÷в, бо саме так—÷ мали усп—÷х на виставках. “ак самод—÷€льна творч—÷сть п—÷дм—÷нювала народне мистецтво, а традиц—÷йн—÷ орнаментальн—÷ твори в—÷дносили до нижчого гатунку.

60-т—÷ роки стали важливим етапом в—÷дродженн€ народного мистецтва, зокрема традиц—÷йно—„ художньо—„ обробки дерева. ÷е виразно простежу—‘тьс€ у зах—÷дних област€х ”кра—„ни, де художн—‘ деревообробництво належить до пров—÷дних галузей.

” 60тј‘70-х роках художн—÷ вироби з дерева на √уцульщин—÷ зазнають пом—÷тних зм—÷н: оновлю—‘тьс€ форма, декор ста—‘ стриман—÷шим. –—÷зьблений та —÷нкрустований орнамент вже не заповню—‘ форми, залишаютьс€ в—÷льн—÷ в—÷д декору площини, що ви€вл€ють природну красу деревини, полегшують сприйн€тт€ твору. ћайстри старшого покол—÷нн€ ё.–∆. —÷ —.–∆.  орпанюки, –∆.¬. Ѕалагурак, ¬.—. Ѕ—÷лак, ¬.¬. √уз, –∆.ё. √рималюк,

¬.–∆.  абин, ћ. √. —÷щук, ƒ.‘. Ўкр—÷бл€к та —÷нш—÷ в—÷дроджують —÷ вдосконалюють забут—÷ прийоми —÷ техн—÷ки орнаментуванн€.

Ќа початку 60-х рок—÷в до виготовленн€ широкого асортименту бондарного посуду повернувс€ –∆. ё. √рималкж (с. –—÷чка  ос—÷вського району). –∆з смерекових, соснових —÷ €линових клепок в—÷н складав коновки, рогач—÷, д—÷йнички, маслоб—÷йки, с—÷льнички, п—÷двазонники тощо, прикрашуючи —„х геометричним та рослинним орнаментом техн—÷кою випалюван€. ћ. √.  —÷щук випалюванн€м оздоблював декоративн—÷ тарел—÷, топ—÷рц—÷, ковш—÷, кухонне начинн€ та —÷нш—÷ вироби. «годом до ц—÷—‘—„ ж техн—÷ки орнаментуванн€ звернулис€ ќ.…. √рицей (м. ƒолина), ѕ.–∆. «изатчук, ƒ.¬. √удим'€к (с.  ос-мач  ос—÷вського району), випускники  ос—÷вського училища прикладного мистецтва ќ.–∆. –∆ващенко, –∆.ћ. —авченко, ќ.—. ’ованець та —÷н. ќрнамент художнього випалюванн€ знаходить усп—÷шне застосуванн€ в оздобленн—÷ мебл—÷в, виготовленн—÷ панно, оформленн—÷ дерев'€них буд—÷вель.

”  осов—÷ в 60-х роках старанн€м художник—÷в-майстр—÷в –∆.ћ. —мол€нц€, –∆. ћ. —авченка, ќ.—. ’ованц€ та —÷н. в—÷дроджений й розвинутий ще один напр€м художнього дере-вообробництва тј‘ точена др—÷бна пластика, декорована розписом та випалюванн€м. ¬—÷д поодиноких гротескних ф—÷гурок композиц—÷—„ розгортаютьс€ у складн—÷ тематичн—÷ iенки з побутовим антуражем, елементами пейзажу: €линки, копички с—÷на, кринички тощо. ћ—÷н—÷атюрн—÷, сповнен—÷ гумору й веселого настрою твори завоювали попул€рн—÷сть серед турист—÷в —÷ любител—÷в народного мистецтва. Ќевдовз—÷ под—÷бн—÷ сувен—÷ри (з певними локальними в—÷дм—÷нами) почали виготовл€ти майстри традиц—÷йних осередк—÷в художньо—„ обробки дерева ѕрикарпатт€, «акарпатт€, Ѕуковини, ѕод—÷лл€ та ѕридн—÷пров'€.

ќ.—. ’ованець започаткував рель—‘фну пластику у вигл€д—÷ наст—÷нних плакеток, зображенн€ €ких змонтоване з окремих точених —÷ р—÷зьблених деталей, п—÷дсилених випалюванн€м та текстурою дерева.

Ќаприк—÷нц—÷ 60-х тј‘ на початку 70-х рок—÷в у народному мистецтв—÷, зокрема художн—÷й обробц—÷ дерева, сталис€ важлив—÷ зм—÷ни, пов'€зан—÷ насамперед —÷з зростанн€м попиту на твори, з ор—÷—‘нтац—÷—‘ю останн—÷х на м—÷iев—÷ традиц—÷—„ та з розширенн€м мереж—÷ п—÷дпри—‘мств народних промисл—÷в. ” цей пер—÷од в –∆вано-‘ранк—÷вськ—÷й област—÷ виникло близько дес€ти великих цех—÷в —÷ д—÷льниць художньо—„ обробки дерева при л—÷сокомб—÷натах —÷ колгоспах. Ќайзначн—÷ш—÷ серед них тј‘ при Ѕрошн—÷вському л—÷сокомб—÷нат—÷, ¬игодському л—÷сокомб—÷нат—÷ та радгосп—÷ "Ѕрустур—÷вськомуї. “ут виготовл€ли широкий асортимент сувен—÷р—÷в: декоративн—÷ тар—÷лки, скриньки, баклаги, цукерниц—÷, точен—÷ —÷грашки, соп—÷лки, альбоми та —÷н.

’удожн—‘ деревообробництво 60тј‘70-х рок—÷в у „ерн—÷вецьк—÷й област—÷ при вс—÷й сп—÷льност—÷ тенденц—÷й, характерних дл€  арпатського рег—÷ону, ма—‘ сво—„ в—÷дм—÷ни. ÷е насамперед под—÷льськ—÷ й молдавськ—÷ впливи, що спри€ють розвитку трьохгранно-ви—„м-частого р—÷зьбленн€. ¬ орнамент—÷ пом—÷тне т€ж—÷нн€ до розеткових, кружальних —÷ пелюсткових мотив—÷в.

ћайстри старшого покол—÷нн€ ћ. √айдук, “. √ерцюк, ¬.  абин, ћ.  лючан, —. –усу та —÷н. виготовл€ли скриньки, тар—÷лки, рахви у традиц—÷йн—÷й манер—÷, оздоблюючи —„х пласким р—÷зьбленн€м та —÷нкрустац—÷—‘ю. Ќаприк—÷нц—÷ 60-х рок—÷в в област—÷ орган—÷зован—÷ цехи при ¬ижницькому —÷ „ерн—÷вецькому деревообробних комб—÷натах по виготовленню точених сувен—÷р—÷в-л€льок, р—÷зьблених скриньок.

Ќа Ћьв—÷вщин—÷ в художн—÷й обробц—÷ дерева усп—÷шно розвивалис€ традиц—÷—„ р—÷зних шк—÷л —÷ рег—÷он—÷в. “ут особливо попул€рн—÷ об'—‘мно-р—÷зьблен—÷ ан—÷мал—÷стичн—÷ скульптурки. ѕобутов—÷ реч—÷ тј‘ коробочки, хл—÷бниц—÷, цукерниц—÷, ложки, вази, скриньки, декоративн—÷ тарел—÷ й маленьк—÷ сувен—÷рн—÷ тар—÷лочки тј‘ виконують найр—÷зноман—÷тн—÷шими формотворними й оздоблювальними техн—÷ками. Ўирокий техн—÷чний д—÷апазон майстерност—÷ показують р—÷зьб€р—÷ Ћьв—÷вського художньо-виробничого комб—÷нату ’удожнього фонду ”кра—„ни. –ƒ тут майстри, €к—÷ виготовл€ють твори, декорован—÷ так званою €вор—÷вською р—÷зьбою по тонованому тлу та €вор—÷вським розписом.

” Ћьв—÷вськ—÷й област—÷ найб—÷льшу питому вагу в художн—÷й обробц—÷ дерева мають орган—÷зован—÷ художн—÷ промисли. Ќа початку 80-х рок—÷в вже 26 цех—÷в —÷ д—÷льниць випускали художню продукц—÷ю з дерева, тод—÷ €к в –∆вано-‘ранк—÷вськ—÷й област—÷ тј‘ 16, „ерн—÷вецьк—÷й —÷ –—÷вненськ—÷й тј‘ по дес€ть, ¬олинськ—÷й тј‘ в—÷с—÷м, “ерноп—÷льськ—÷й тј‘ ш—÷сть.

” ¬олинськ—÷й област—÷ художн—÷ вироби з дерева виготовл€ють у  ам—÷нь- аширсько-му,  —÷верц€х,  овел—÷, –атному, ÷уман—÷, Ўацьку та —÷н. —увен—÷рний цех  —÷верц—÷вського л—÷сгоспзагу очолю—‘ талановитий майстер, учасник багатьох виставок –∆. –∆. јриванкж. …ого декоративн—÷ тарел—÷, хл—÷бниц—÷, скриньки, ступки оздоблен—÷ традиц—÷йними пол—÷ськими мотивами плаского р—÷зьбленн€, рель—‘фних накладок.

–озписний декор на виробах з дерева застосовують у  ам—÷нь- аширському тј‘ художник ¬. ј. —алтикова, майстри Ћ. ¬. —овальська, ¬. ¬. Ўвай; у –атному тј‘ майстер –∆. ¬. ћажула та —÷н.

ƒо пров—÷дних осередк—÷в художньо—„ обробки дерева –—÷вненсько—„ област—÷ належать м—÷ста Ѕерезне,  левань, ќстрог, –окитне, —арни. –—÷зьблен—÷ побутов—÷ вироби виготовл€ють в ќстрозькому —÷  леванському л—÷сгоспзагах, а точен—÷ сувен—÷ри, розписан—÷ рослинним орнаментом,тј‘ у Ѕерезн—÷вському та –окитн—÷вському. —еред багатьох майстр—÷в художнього деревообробництва краю найб—÷льш в—÷дом—÷ ѕ.X.  укса, ¬.—. ѕозник, ¬.√. ћисанець тј‘ учасники обласних та республ—÷канських виставок.

Ќа ѕод—÷лл—÷, у ¬—÷нницьк—÷й, ’мельницьк—÷й —÷ “ерноп—÷льськ—÷й област€х працюють сувен—÷рн—÷ цехи, переважно при л—÷сгоспзагах. ¬они виготовл€ють др—÷бну пластику, декоративно-ужитков—÷ вироби, хатн—÷ прикраси тощо. ћайстри деревообробного цеху Ћети-ч—÷вського л—÷сгоспзагу ’мельницько—„ област—÷ спец—÷ал—÷зуютьс€ на письмовому приладд—÷ з обпаленою текстурою, кашпо, дит€чих —÷грашках —÷ т. —÷н. –—÷зьб€р—÷ сувен—÷рного цеху Ѕучацького л—÷сгоспзагу “ерноп—÷льсько—„ област—÷ виготовл€ють дит€ч—÷ л—÷жечка, декоративн—÷ тарел—÷, хл—÷бниц—÷, рамки, пал—÷турки до альбом—÷в, декорован—÷ геометричним контурним р—÷зьбленн€м з тонованими площинами орнаменту.

 ращ—÷ дерев'€н—÷ художн—÷ твори з центральних областей ”кра—„ни (ѕолтавська,  —÷ровоградська, „еркаська) мають традиц—÷йну утил—÷тарну форму, декорован—÷ ви—„мчастою р—÷зьбою та розписом. Ўирокий асортимент точених з липи побутових речей, розписаних кв—÷тковими в—÷зерунками, випуска—‘ цех художньо—„ обробки дерева ћиргородського л—÷сгоспзагу ѕолтавсько—„ област—÷. ” сувен—÷рному цеху  ременчуцького л—÷сгоспзагу дерев'€н—÷ вироби оздоблюють р—÷зьбленим ви—„мчастим орнаментом. ћайстри ¬.  . Ќа-гниб—÷да, ћ. √. «ацеркл€ний, ћ. ¬. ѕереверз—÷на доклали творчих зусиль до в—÷дродженн€ традиц—÷йно—„ полтавсько—„ р—÷зьби.

” ƒн—÷пропетровськ—÷й, ’ерсонськ—÷й, ћикола—„вськ—÷й та —÷нших област€х виготовленн€ вироб—÷в з дерева ма—‘ випадковий, нерегул€рний характер.

” 80-х роках ринок пом—÷тно перенаситивс€ продукц—÷—‘ю художнього деревообробництва, мало придатною до вжитку —÷ недостатньо—„ художньо—„ €кост—÷. ѕрипинилос€ розширенн€ мереж—÷ цех—÷в —÷ д—÷льниць, закрилис€ чимало нерентабельних майстерень при колгоспах та —÷нших п—÷дпри—‘мствах, не пов'€заних —÷з деревообробництвом.

–азом з тим у зв'€зку з в—÷дкритт€м храм—÷в в—÷дновлю—‘тьс€ виготовленн€ з дерева традиц—÷йних культових предмет—÷в.

ѕочинаючи —÷з 70-х рок—÷в до художнього деревообробництва все активн—÷ше залучалис€ художники-профес—÷онали. —„х перш—÷ зац—÷кавленн€ деревом €к матер—÷алом у

60-х роках мали здеб—÷льшого спроби оновити народн—÷ традиц—÷—„, розширити асортимент, збагатити декор вироб—÷в тощо. ” наступн—÷ дес€тир—÷чч€ форму—‘тьс€ основний напр€м профес—÷йно—„ художньо—„ обробки дерева, згодом названий декоративною пластикою. Ћьв—÷вськ—÷ художники ¬. –∆ванишин, —. ћайданенко, ё. ћиронович, –∆. —теф'юк, –ƒ. “рубега та —÷н., терноп—÷льчани ћ. —÷ √. «айц—÷, черн—÷вчани ¬. Ѕожко, ¬.  атерин€к, –. —трат—÷йчук та —÷н. пост—÷йно експериментують, ор—÷—‘нтуючись не т—÷льки на багату спадщину укра—„нського народного мистецтва, а й на прогресивн—÷ св—÷тов—÷ надбанн€.  ожен з них знайшов "асний п—÷дх—÷д до застосуванн€ техн—÷чних —÷ композиц—÷йних законом—÷рностей у творах декоративно—„ дерев'€но—„ пластики. “ак, ¬. –∆ванишин працю—‘ у техн—÷ц—÷ пласкорель—‘фного р—÷зьбленн€, створю—‘ декоративн—÷ рель—‘фи переважно в жанр—÷ пейзажу, вони мають певн—÷ живописно-граф—÷чн—÷ ознаки.

ћетафоричн—÷ композиц—÷—„ ё. ћироновича вир—÷шен—÷ засобами кругло—„ скульптури. ‘—÷гури й оточенн€ автор форму—‘ на подоб—÷ окремих м—÷занiен.

“вори одного з л—÷дер—÷в льв—÷всько—„ декоративно—„ пластики –∆. —теф'юка захоплюють неординарн—÷стю композиц—÷йних р—÷шень, широтою техн—÷чних прийом—÷в та виражальних засоб—÷в.

“аким чином, сутт—‘вими рисами профес—÷йно—„ декоративно—„ пластики в дерев—÷ —‘ тенденц—÷€ до зображальних сюжетних твор—÷в та переважно скульптурних прийом—÷в —„х трактуванн€. ÷—÷кав—÷ й безсюжетн—÷, чисто пластичн—÷ композиц—÷—„ —. ћайданенка, –∆. —теф'юка, –ƒ. “рубеги та —÷н.

’удожн—‘ плет—÷нн€ з лози, рогози —÷ соломи. ѕлет—÷нн€ з природних матер—÷ал—÷в, €к припускають чимало досл—÷дник—÷в, належить до перв—÷сних виробництв —÷, мабуть, випереджу—‘ ткацтво та виготовленн€ керам—÷чного посуду. јле €кщо археолог—÷€ поки що не да—‘ матер—÷алу, щоб п—÷дтвердити перш—÷сть плет—÷нн€, то етнограф—÷€ де€ких народ—÷в јвстрал—÷—„, ѕ—÷вденно-—х—÷дно—„ јз—÷—„, јфрики й јмерики засв—÷дчу—‘ на€вн—÷сть плет—÷нн€ при в—÷дсутност—÷ ткацтва. Ћог—÷чн—÷ м—÷ркуванн€ над ц—÷—‘ю г—÷потезою привод€ть до висновку, що навиванн€ та плет—÷нн€ прост—÷ш—÷, бо не потребують попередньо—„ обробки сировини й особливого устаткуванн€, а тому могли виникнути найшвидше.

Ќайдавн—÷ш—÷ археолог—÷чн—÷ пам'€тки плет—÷нн€ тј‘ залишки мат—÷в, м—÷шк—÷в, кошик—÷в, тар—÷лок дл€ хл—÷ба, накривок дл€ кошик—÷в —÷ глин€ного посуду тј‘ знайден—÷ в –ƒгипт—÷, ћесопотам—÷—„, на Ѕалканах, у ¬еликобритан—÷—„, Ўвейцар—÷—„ та —÷н. —÷ датуютьс€ Vтј‘IV тис. до н. е. ¬ неол—÷т—÷ пра'ктично виникли вс—÷ основн—÷ техн—÷ки плет—÷нн€: сп—÷ральна, полотн€на (пр€ме хрестовидне переплетенн€), каркасна, стр—÷чкова тощо. «деб—÷льшого дл€ плет—÷нн€ використовували м'€к—÷ матер—÷али: солома, шувар, пап—÷рус, очерет та —÷н.

як вже зазначалось, —÷снують п—÷дстави вважати, що керам—÷чний посуд у де€ких кра—„нах виготовл€ли спочатку на плетен—÷й основ—÷, тобто кошиков—÷ м—÷сткост—÷ дл€ водонепро-никненн€ обл—÷плювали глиною. ѕ—÷д час випалу плетений каркас згор€в, а черепок набував необх—÷дно—„ м—÷цност—÷. ” виробництв—÷ посуду по—‘днанн€ плет—÷нн€ з обл—÷плюванн€м глиною було в—÷доме в неол—÷тичних поселенн€х додинастичного –ƒгипту тј‘ тјв ћер—÷ме —÷ ‘аюм—÷. ” такому великому посуд—÷ жител—÷ збер—÷гали зерно.

” наступн—÷ епохи бронзи й зал—÷за плет—÷нн€ не набуло принципово нових техн—÷чних дос€гнень. ћайже вс—÷ техн—÷ки були вже в—÷дом—÷, й на долю наступних покол—÷нь залишалос€ —„х в—÷дшл—÷фовувати, дбаючи про р—÷зноман—÷тн—÷сть —÷ досконал—÷сть конструкц—÷—„ вироб—÷в. ¬ античних кра—„нах дл€ плет—÷нн€ част—÷ше використовували прути дерев —÷ кущ—÷в, —„х кор—÷нн€ та —÷нш—÷ матер—÷али. “ому тут особливо поширилас€ каркасна техн—÷ка плет—÷нн€, а кошики р—÷зноман—÷тного призначенн€ —÷ форми стали основним типолог—÷чним напр€мом плетеного виробництва. Ѕагато з плетених речей завд€ки майстерн—÷й техн—÷ц—÷ виконанн€, досконалост—÷ форми й вигадливост—÷ мережива переплетень с€гали висот знаменито—„ антично—„ керам—÷ки. ¬одночас де€к—÷ предмети з лози античних м—÷ст ѕ—÷вн—÷чного ѕричорномор'€ за археолог—÷чними даними близьк—÷ формою —÷ техн—÷кою виготовленн€ до вироб—÷в укра—„нського лозоплет—÷нн€ XVIIIтј‘початку XX ст.6, що засв—÷дчу—‘ традиц—÷йн—÷сть ремесла —÷ в—÷кову спадко—‘мн—÷сть культур.

ѕлет—÷нн€ продовжувало розвиватись у колишн—÷х римських колон—÷€х. ѕлетен—÷ вироби в—÷дносили до предмет—÷в першо—„ необх—÷дност—÷ —÷ виготовл€ли спец—÷альн—÷ майстри-кошикар—÷, плет—÷льники мат—÷в, рибальського спор€дженн€ та —÷н. « вербово—„ лозини плели кошики —÷ дит€ч—÷ колиски, кл—÷тки дл€ пташок —÷ вулики.

ѕлетен—÷ вироби багатьох народ—÷в позначен—÷ нац—÷ональною сво—‘р—÷дн—÷стю використанн€ м—÷iевих матер—÷ал—÷в, улюблених техн—÷к плет—÷нн€, виготовленн€ в—÷дпов—÷дних тип—÷в речей. ќднак через слабку тривк—÷сть природних матер—÷ал—÷в плетен—÷ предмети з цих в—÷ддалених час—÷в до нас не д—÷йшли. –∆снують лише р—÷зн—÷ опосередкован—÷ св—÷дченн€ —„х широкого застосуванн€.

ѕро попул€рн—÷сть плет—÷нн€ у ранньому середньов—÷чч—÷ говорить такий промовистий факт, €к поширенн€ "плет—÷нчастогої орнаменту (утворю—‘тьс€ —÷з р—÷зноман—÷тних сплетених стр—÷чок на зразок плетенн€ кошика —÷з вибагливими викрутасами сп—÷ралей, в—÷с—÷мок, косичок тощо). ¬—÷н поширений у мистецтв—÷ Ѕлизького —ходу, а також мистецтв—÷ —‘вропейського раннього середньов—÷чч€,  и—„всько—„ –ус—÷ (книжкова м—÷н—÷атюра, ювел—÷рна справа, р—÷зьбленн€).

ћода на плетен—÷ вироби збереглась упродовж всього середньов—÷чч€. јле €кщо в Xтј‘XII ст. дерев'€ним —÷ плетеним посудом користувалис€ б—÷дн—÷ й багат—÷, внасл—÷док нестач—÷ металу —÷ слабкого розвитку керам—÷ки, то в п—÷зн—‘ середньов—÷чч€ —÷ нов—÷ часи по€вивс€ ср—÷бний посуд дл€ заможних, €кий неначе —÷м—÷ту—‘ плетений техн—÷кою скан—÷. јжурн—÷ порцел€нов—÷ кошички дл€ фрукт—÷в виготовл€ла мануфактура ћейсена (Ќ—÷меччина) на початку XVIII ст. —÷ через к—÷лька дес€тир—÷ч —„х виробництво розповсюдилос€ майже на вс—÷ —‘вропейськ—÷ порцел€нов—÷ п—÷дпри—‘мства, зокрема у  орц—÷, √ородниц—÷ на ”кра—„н—÷. “ак, ориг—÷нальн—÷ середньов—÷чн—÷ плетен—÷ вироби дали —÷дею розвитку ажурного металевого й керам—÷чного посуду, декоративних ажурних перед—÷лок, кованих з металу, р—÷зьблених з дерева тощо.

« XVтј‘XVI ст. на ”кра—„н—÷ випл—÷тали з соломи ширококрис—÷ капелюхи тј‘ брил—÷, типовий л—÷тн—÷й головний уб—÷р укра—„нських сел€н, —„хн€ форма залежала в—÷д сп—÷вв—÷дношенн€ крис —÷ висоти цил—÷ндра, а декоративна фактура поверхн—÷ тј‘ в—÷д техн—÷ки плетенн€ (здеб—÷льшого зубчаста та к—÷скопод—÷бна).

Ќайдавн—÷ш—÷ пам'€тки укра—„нського плет—÷нн€ поход€ть з к—÷нц€ XVIIIтј‘XIX ст. —÷ збер—÷гаютьс€ у музе€х  и—‘ва, Ћьвова, –омн—÷в та —÷н. Ќ—÷ формою, н—÷ техн—÷кою плет—÷нн€ ц—÷ вироби майже не вир—÷зн€ютьс€ в—÷д б—÷льш давн—÷х предмет—÷в. ¬ажливим джерелом п—÷знанн€ плетених речей початку XIX ст., зокрема особливостей —„х функц—÷онуванн€ на «ах—÷дному ѕод—÷лл—÷ та в  арпатах, —‘ акварел—÷ льв—÷вського художника ё. √логов-ського 7. ћалюючи людей у народному од€з—÷ та побутов—÷ ецени, в—÷н водночас зображав €к доповненн€ плетен—÷ кошики, брил—÷, кл—÷тки, решета, €кими користувалис€ сел€ни, а —÷нод—÷ й м—÷щани.  ошики тј‘ плетен—÷ з лози, цил—÷ндрично—„ —÷ вит€гнуто—„ до овально—„ форми в—÷нц€, густоплетен—÷ й ажурн—÷, з накривкою —÷ в—÷дкрит—÷ тј‘ один —÷з важливих засоб—÷в транспортуванн€ продукт—÷в збиральництва. « кошиками ходили до л—÷су по €годи —÷ гриби, носили продавати найр—÷зноман—÷тн—÷ш—÷ продукти харчуванн€. ∆—÷нки особливо полюбл€ли рогоз€н—÷ кошики з двома ручками у вигл€д—÷ торбинки 25тј‘«ќ см висотою —÷ «ќтј‘50 см довжиною, —„х носили в руках або закинувши на руку, п—÷д пахвою —÷ на плечах, зв'€завши ручки пасочком або настромивши на палицю.

Ћозоплет—÷нн€ —÷ рогозоплет—÷нн€ розповсюдилос€ головним чином у м—÷iевост€х, прилеглих до озер —÷ р—÷чок, а вироби з соломи традиц—÷йно побутували у районах вирощуванн€ жита й пшениц—÷. ”  арпатах —÷ на ѕол—÷сс—÷ сировиною дл€ плет—÷нн€ були кор—÷нн€ сосни, г—÷лки л—÷щини, луб тощо. Ќайб—÷льш—÷ центри плет—÷нн€ зосереджен—÷ у тод—÷шн—÷х  и—„вськ—÷й, „ерн—÷г—÷вськ—÷й, ѕолтавськ—÷й, ѕод—÷льськ—÷й —÷ ¬олинськ—÷й губерн—÷€х та на √аличин—÷.

–озвитку промислу плет—÷нн€ з природних матер—÷ал—÷в спри€ли заснован—÷ у 80-х роках XIX ст. школи —÷ навчальн—÷ майстерн—÷. ќдна з перших таких шк—÷л виникла у 1879 р. у с. Ќижн—÷в (тепер село в “лумацькому район—÷ –∆вано-‘ранк—÷всько—„ област—÷). Ќезабаром кошикарськ—÷ школи в—÷дкрили в м. —торожинець (1891 р.) на Ѕуковин—÷, с. ƒжур—÷в (1892 р.), с. —триганц—÷ (1897 р.) тј‘ тепер –∆вано-‘ранк—÷вська область; м. явор—÷в (1895 р.), с. ∆уравна (1898 р.), с. —окирченц—÷ (1900 р.) тј‘ нин—÷ Ћьв—÷вська область. « 1905 р. вищ—÷ кошикарськ—÷ курси працювали у Ћьвов—÷, де чотири майстри навчали близько «ќ учн—÷в. ѕод—÷бн—÷ школи й майстерн—÷ наприк—÷нц—÷ XIX ст. д—÷€ли у  и—‘в—÷, ѕолтав—÷, „еркасах та —÷н.

¬ажливе значенн€ дл€ розвитку художнього промислу плет—÷нн€ мали й ринки збуту готово—„ продукц—÷—„. “ак, у цей пер—÷од поблизу  и—‘ва "в 22 селах ќстерського пов—÷ту плет—÷нн€м займалис€ 4519 кустар—÷в, у тому числ—÷ майже все доросле населенн€ с—÷л ћик—÷льсько—„ —÷ ¬оскресенсько—„ —лоб—÷дки, “ровщини, ¬игур—÷вщини, ќсокорк—÷в, €к—÷ в наш час вход€ть у м—÷ську смугу  и—‘ваї 8. Ќе менш потужн—÷ осередки плет—÷нн€ розм—÷стилис€ неподал—÷к Ћьвова, а саме: явор—÷в, ¬—÷льшаниц€, Ќаконечне, ѕ—÷дмонастир та —÷н. «окрема, в яворов—÷ 1896 р. з лози —÷ лика виготовл€ли кошики та —÷нш—÷ предмети 215 родин, а рогоз€н—÷ мати тј‘ 52 с—÷м'—„. ” Ќаконечному з лози виробл€ли на продаж м—÷сткост—÷ дл€ воз—÷в —÷ саней та коп—÷йки; з лубу тј‘ полотна дл€ реш—÷т —÷ господарськ—÷ кошики; з соломи тј‘ тару дл€ зб—÷жж€, капелюхи, мати тощо. ” ¬—÷льшаниц—÷ переважно плели стр—÷чки з соломи й рогози, €к—÷ йшли дл€ виготовленн€ брил—÷в, кошик—÷в та декоруванн€ мебл—÷в 9. ћайстри з с. ѕ—÷дмонастир випл—÷тали р—÷зноман—÷тн—÷ кошики з лози, що мали насамперед попит у м—÷ського населенн€ (дл€ кв—÷т—÷в, папер—÷в, б—÷лизни, рукод—÷лл€ тощо).

ѕевну роль у попул€ризац—÷—„ плетених вироб—÷в в—÷д—÷гравали господарськ—÷ виставки-4рмарки в ѕолтав—÷ (з 1837 р.), ’арков—÷ (з 1849 р.),  и—‘в—÷ (з 1852 р.) та —÷н., а на зах—÷дних земл€х ”кра—„ни тј‘ господарсько-етнограф—÷чн—÷ виставки у Ћьвов—÷ (з 1877 р.),  оломи—„ (з 1880 р.), “ернопол—÷ (з 1887 р.) тощо. « каталогу Ћьв—÷всько—„  райово—„ с—÷льськогосподарсько—„ —÷ промислово—„ виставки 1877 р. дов—÷ду—‘мос€, що на н—÷й експонувалис€ плетен—÷ з лика решета майстр—÷в —. √ул€ка (с. ћайдан Ќадв—÷рн€нського пов—÷ту), ћ. ћручковського (м. Ѕучач) —÷ рогоз€н—÷ мати ј. јтаманюка (с. ћедвед—÷вц—÷ того ж пов—÷ту). ћебл—÷, гнут—÷ з л—÷щини —÷ плетен—÷ з лози (столик, кр—÷сло-диван, чотири кр—÷сла, дит€ч—÷ кр—÷селка), кошичок дл€ кв—÷т—÷в виготовив на виставку ¬. јнтонюк з с. ћишин  оломийського пов—÷ту.  ошики –∆.  рука —÷з «олочена та майстр—÷в з с. ѕ—÷дмонастир були зор—÷—‘нтован—÷ на смаки м—÷ських покупц—÷в —÷ за—„жджих турист—÷в. Ќа так—÷й же виставц—÷ у Ћьвов—÷ 1894 р. експонувалис€ плетен—÷ кошики —. ——÷лькевича (м.  алуш), р—÷зноман—÷тн—÷ плетен—÷ вироби з лози —÷ бамбука льв—÷всько—„ майстерн—÷ та лозоплетен—÷ в—÷зочки майстерн—÷ ќ.  оневича (м. Ћьв—÷в).

“аким чином, у художньому промисл—÷ плет—÷нн€ к—÷нц€ XIX ст. спостер—÷га—‘тьс€ дв—÷ тенденц—÷—„. ѕерша тј‘ виготовленн€ с—÷льськими майстрами традиц—÷йних вироб—÷в, переважно кошик—÷в та рибальського спор€дженн€, друга тј‘ виробництво м—÷ськими майстерн€ми модних плетених предмет—÷в за м—÷iевими зразками. Ќа декотрих позначивс€ вплив стилю модерн. ƒуже розширивс€ асортимент плетених вироб—÷в: мебл—÷, дорожн—÷ реч—÷, кошики, знар€дд€ прац—÷, дит€ч—÷ —÷грашки тощо. ѕопри в—÷дчутну конкуренц—÷ю фабрично—„ продукц—÷—„ плетенн€ вироб—÷в з природних матер—÷ал—÷в не втратило свого значенн€ н—÷ в побут—÷, н—÷ у народн—÷й художн—÷й культур—÷.

Ќа початку XX ст на ”кра—„н—÷ було понад дес€ть приватних кустарних майстерень, де виготовл€ли плетеш вироби, та к—÷лька фабрик. Ќайб—÷льш—÷ тј‘ в м—÷стах  орсун—÷-Ўевченковому —÷ ÷юрупинську тј‘ спец—÷ал—÷зувалис€ на випуску плетених мебл—÷в.

” 20-х роках заснован—÷ арт—÷л—÷ художнього плет—÷нн€ в колишньому с. √усинц—÷ на  и—„вщин—÷, с. Ѕ—÷лецк—÷вц—÷ на ѕолтавщин—÷, с. Ѕоромл—÷ на —умщин—÷, м. „ерн—÷г—÷в та —÷н. Ќародн—÷ майстри —÷ в арт—÷льних п—÷дпри—‘мствах продовжували випл—÷тати звичн—÷ дл€ себе предмети в—÷дшл—÷фованих, усталених форм та конструкц—÷й.

” 50-х роках в—÷дновилас€ робота майже вс—÷х дово—‘нних арт—÷лей плет—÷нн€ вироб—÷в, у давн—÷х центрах цього промислу засновувалис€ нов—÷ п—÷дпри—‘мства.

« метою зб—÷льшенн€ випуску плетено—„ продукц—÷—„, насамперед мебл—÷в, з 60-х рок—÷в цехи лозоплет—÷нн€ почали обладнувати технолог—÷чними пристро€ми —÷ машинами дл€ г—÷дротерм—÷чно—„ —÷ механ—÷чно—„ обробки лози (цил—÷ндри дл€ пропарюванн€ лози, верстати дл€ обдиранн€ кори, розколюванн€ —÷ струганн€ прут—÷в, дл€ плетенн€ рогозових смужок, шнурк—÷в —÷ нав—÷ть механ—÷чного плетенн€ лозових полотнищ).

Ќин—÷ на ”кра—„н—÷ нал—÷чу—‘тьс€ понад 30 п—÷дпри—‘мств художнього плет—÷нн€ у р—÷зному в—÷домчому п—÷дпор€дкуванн—÷ та чимало осередк—÷в, €к—÷ функц—÷онують за принципом домашнього промислу, безпосередньо пов'€зан—÷ з ринком, користуютьс€ зростанн€м попиту на ориг—÷нальн—÷ вироби. Ќайб—÷льш—÷ фабрики —÷ цехи лозоплет—÷нн€ —‘ у „ерн—÷гов—÷,  орсун—÷-Ўевченковому, Ѕоромл—÷ (—умська область), ’уст—÷, “€чев—÷, –∆з—÷ («акарпатська область).

ѕлет—÷нн€ з рогози, обгорток качан—÷в з кукурудзи —÷ соломи розвива—‘тьс€ переважно —÷ндив—÷дуальною працею майстр—÷в поза п—÷дпри—‘мствами народних художн—÷х промисл—÷в. «начними центрами рогозоплет—÷нн€ нин—÷ —‘ села ¬—÷льшаниц€, Ўкло Ћьв—÷всько—„ област—÷, Ѕутин, ѕол€на, ’отовиц€, ѕишк—÷вц—÷ “ерноп—÷льсько—„ област—÷, √ородище, √ир€ва –∆ск—÷вка ѕолтавсько—„ област—÷, –∆зма—„л,  —÷л—÷€ ќдесько—„ област—÷.

« соломи переважно випл—÷тають капелюхи, серветки, р—÷дше тј‘ ун—÷кальн—÷ скриньки (¬.ѕ. ћикода, „еркаська область; –.—. ћиндюк, –∆вано-‘ранк—÷вська область), твори декоративно—„ пластики (ѕ.—. Ѕезверхий, „ерн—÷вецька область; ћ.–∆. √альчук, “ерноп—÷льська область). ∆—÷ноч—÷ й молод—÷жн—÷ торбинки з обгорток кукурудз€них качан—÷в виготовл€ють переважно на «акарпатт—÷ народн—÷ майстри с—÷л Ѕоронена та ¬ишкове.

“аким чином, у 80-х роках плет—÷нн€ з природних матер—÷ал—÷в набуло чи не найб—÷льшо—„ попул€рност—÷ —÷ €к вид художнього промислу вв—÷йшло до пров—÷дно—„ групи ремесел, поступаючись питомою вагою лише вишивц—÷, ткацтву, килимарству, художньому дере-вообробництву та керам—÷ц—÷.

1        Ћ—÷топис руський.  ., 1989. —. 13, 16, 17, 21, 24, 25, 39 та —÷н.

2        √аркава ј.…. —казание мусульманских писателей о слав€нах й русских. —ѕб., 1870.—. 101.

3        Ћ—÷топис руський.  ., 1989. —. 71.

4        ћакаренко ћ. —кульптура й р—÷зьб€рство  и—„всько—„ –ус—÷ перед монгольських час—÷в // и—„вський зб—÷рник теор—÷—„ й археолог—÷—„ побуту й мистецтва.  ., 1930, 36. 1. —. 28тј‘29.

5        Ћ—÷топис руський. —. 418.

,6 —ел—÷вачов ћ.–. ”кра—„нське народне мистецтво лозоплет—÷нн€ // Ќародна творч—÷сть та етнограф—÷€. 1987. є 3. —. 4.

7        ”кра—„нський народний од€г XVIIтј‘початку XIX ст. в акварел€х ё. √логовського / ”пор.  рвавич ƒ.ѕ., —тельмащук √.√.  ., 1988.

8        —ел—÷вачов ћ.–. ”кра—„нське народне мистецтво лозоплет—÷нн€ // Ќародна творч—÷сть таетнограф—÷€. 1987. є 3. —. 42.

9        „угай –.¬. ’удожн—‘ плет—÷нн€ з лози, рогози та соломи // Ќародне декоративне мистецтво явор—÷вщини.  ., 1979. —. 128.

–ќ«ƒ–∆Ћ ѕ'я“»…


’”ƒќ∆Ќя  ≈–јћ–∆ ј, — Ћќ –∆ ћ≈“јЋ


’удожн€ керам—÷ка. ќсво—‘нн€ людиною глини тј‘ першого пластичного —÷ пор—÷вн€но твердого матер—÷алу дл€ виготовленн€ м—÷сткостей (посуду) та маг—÷чно-ритуальних ф—÷гурок тј‘ припадав на епоху палеол—÷ту. √ончарне виробництво перв—÷сних культур виходило переважно з практичних потреб. –∆ лише згодом, внасл—÷док удосконаленн€ технолог—÷—„, черепок став тоншим, ур—÷зноман—÷тню—‘тьс€ форма, зверта—‘тьс€ увага на зовн—÷шн—‘ оздобленн€.

¬же в епоху неол—÷ту гончарн—÷ вироби, передус—÷м ритуального призначенн€, набувають художньо—„ виразност—÷, а зан€тт€ гончарством дедал—÷ набирав творчого характеру. ÷ей процес проходив на в—÷ддалених територ—÷€х —÷ континентах незалежно один в—÷д одного (япон—÷€, ћесопотам—÷€, ≈гейський св—÷т та —÷н.). Ќайвищий розкв—÷т гончарство дос€гло у —тародавн—÷й √рец—÷—„ (VIIтј‘IV ст. до н. е.): всесв—÷тньов—÷домий —„—„ чорно-ф—÷гурний —÷ червоноф—÷гурний вазопис.

Ќа територ—÷—„ ”кра—„ни найдавн—÷ш—÷ археолог—÷чн—÷ матер—÷али (епоха неол—÷ту) засв—÷дчують поширенн€ випаленого керам—÷чного посуду двох стильових в—÷дм—÷н. ѕерший ма—‘ прост—÷ одноман—÷тн—÷ форми горщик—÷в —÷ мисок, розписаних пр€мол—÷н—÷йно-геометричними мотивами у вигл€д—÷ горизонтально-л—÷н—÷йних, €линково-д—÷агональних та —÷нших мотив—÷в, вкритих наколками або в—÷дтисками греб—÷нц€ тј‘ поширений на п—÷вноч—÷ та л—÷вобережж—÷ ”кра—„ни. ƒругий в—÷дзнача—‘тьс€ р—÷зноман—÷тн—÷стю тип—÷в —÷ форм посуду, декорованого червоною, б—÷лою або чорною фарбами, переважно сп—÷ральними —÷ меандровими мотивами орнаменту тј‘ поширений на правобережж—÷ ”кра—„ни, ѕодунав'—„ та Ѕалканах.

ћайстри ранньослов'€нсько—„ керам—÷ки (середина –∆ тис.) користувалис€ ручним гончарним кругом, що давало —„м змогу виготовити тонкост—÷нн—÷ вироби ур—÷зноман—÷тнених форм, р€сно оздоблен—÷ рель—‘фом —÷ штампиковими в—÷зерунками у вигл€д—÷ кружалець, ромб—÷в, трикутник—÷в, дужок тощо.

¬исоким художн—÷м р—÷внем форми —÷ засобами орнаментуванн€ в—÷дзначалис€ вироби черн€х—÷всько—„ темно-с—÷ро—„ керам—÷ки кухонного, столового —÷ тарного призначенн€. ƒо окремо—„ групи сл—÷д вид—÷лити ритуальний посуд, котрий виготовл€ли з особливою ретельн—÷стю та оздоблювали загадковими мотивами-символами. Ќа думку в—÷тчизн€ного вченого Ѕ. ќ. –ибакова, та—‘мнич—÷ знаки на чар—÷ з Ћепес—÷вки —÷ глечику з –омаш—÷вки —‘ не просто прикраси, а найдавн—÷ший сх—÷днослов'€нський календар, що м—÷стить основн—÷ м—÷с€ц—÷ хл—÷боробського циклу.

Ѕурхливий розвиток кружально—„ керам—÷ки у IIIтј‘VI ст. зм—÷ню—‘тьс€ —„—„ занепадом у VIIтј‘IX ст. ћайже зникають традиц—÷—„ високохудожньо—„ черн€х—÷всько—„ керам—÷ки, зб—÷дню—‘тьс€ асортимент, спрощу—‘тьс€ форма вироб—÷в. « незрозум—÷лих причин майстри перестають користуватис€ гончарним кругом, задов—÷льн€ючись кухонним посудом, виготовленим стр—÷чково-л—÷пною техн—÷кою. ƒехто з—÷ вчених пов'€зу—‘ занепад гончарства з виникненн€м деревообробного токарства —÷ вит—÷сненн€м гончарних вироб—÷в зручним дерев'€ним столовим посудом.

ƒекор на горщиках у цей час розм—÷щу—‘тьс€ знизу доверху таким чином: до пл—÷чок його вкривають л—÷н—÷йн—÷ стр—÷чки, а пл—÷чка —÷ шийку оздоблюють складн—÷ш—÷ та виразн—÷ш—÷ мотиви: сол€рн—÷ знаки (хрест у кол—÷), хвил€ст—÷ "зм—÷йкиї тощо.

« утворенн€м ƒавньорусько—„ держави у X ст. поступово зб—÷льшу—‘тьс€ керам—÷ка, виготовлена на круз—÷, особливо в м—÷стах. Ќа виробах по€вл€—‘тьс€ спочатку непрозора, а згодом прозора полива. јсортимент посуду розширю—‘тьс€ —÷ склада—‘тьс€ з п'€ти основних типолог—÷чних груп: корчаги дл€ збер—÷ганн€ зерна, миски, горщики, кухл—÷ —÷ глечики. ƒо останньо—„ також вход€ть вузькогорл—÷ глечики, так зван—÷ амфорки ки—„вського типу, €к—÷ —÷нколи мають маленьк—÷ вушка з д—÷рочками дл€ просилюванн€ шнурка або шк—÷р€ного паска.

Ќайважлив—÷шою типолог—÷чною групою посуду були горщики дл€ приготуванн€ —„ж—÷. ¬они мали к—÷лька тип—÷в, котр—÷ р—÷знилис€ розм—÷рами, сп—÷вв—÷дношенн€ми пл—÷чок до висоти, характером проф—÷люванн€ в—÷нець та особливост€ми р€тованого декору (в основному зосереджу—‘тьс€ на пл—÷чках у вигл€д—÷ л—÷н—÷й та нескладних в—÷дбитк—÷в).

« друго—„ половини X ст. керам—÷чний посуд —÷ глин€н—÷ плитки покривають кольоровою прозорою поливою. ” наступних стол—÷тт€х виробництво поливано—„ керам—÷ки зб—÷льшу—‘тьс€. ¬иника—‘ пол—÷хромний розпис глухими поливами (емал€ми) мисок, чаш тощо. Ќаприклад, чашу, розписану кольоровими емал€ми, знайдено п—÷д час розкопок 1931 р. на давньоруському поселенн—÷ XI ст. на берез—÷ “амансько—„ затоки. ” центр—÷ чаш—÷ м—÷ститьс€ св—÷тлий круглий медальйон —÷з зображенн€м двох птах—÷в обаб—÷ч дерева житт€. ѕрийоми розпису нагадують так звану перегородчасту емаль, де зам—÷сть металевих перед—÷лок наведен—÷ чорн—÷ контури, а чист—÷ пол€ заповнен—÷ синьою, жовтою, зеленою, б—÷лою —÷ чорною емал€ми. ѕод—÷бн—÷ зразки твор—÷в знайден—÷ в  и—‘в—÷ —÷ √ньоздов—÷.

” XII ст. форми посуду набувають присадкувато—„ —÷ опуклобоко—„ тектон—÷ки.

Ќазван—÷ нов—÷ тенденц—÷—„ у розвитку керам—÷ки  и—„всько—„ –ус—÷ характерн—÷ насамперед дл€ м—÷ських центр—÷в гончарства, тод—÷ €к с—÷льськ—÷ пров—÷нц—÷йн—÷ осередки збер—÷гали давн—÷ традиц—÷—„ у формуванн—÷ вироб—÷в та —„х оздобленн€.

” зв'€зку з буд—÷вництвом кам'€них споруд розпочалос€ виробництво арх—÷тектурно-декоративно—„ керам—÷ки: облицювальн—÷ плитки, "голосникиї, р—÷знопроф—÷льна пл—÷нфа тощо. ѕоливаними плитками у Xтј‘XII ст. облицьовували не т—÷льки п—÷длогу, а й подекуди ст—÷ни.  р—÷м однокол—÷рних плиток зустр—÷чаютьс€ й орнаментован—÷ геометричними та —÷ншими мотивами, —÷м—÷тац—÷—‘ю мармуру тощо. —юди ж сл—÷д в—÷днести велик—÷ теракотов—÷ кружела з геометричним орнаментом дл€ оздобленн€ ст—÷н.

ўоденний —÷ св€тковий посуд  и—„всько—„ –ус—÷ XIIтј‘XIII ст. в—÷дзначавс€ багатством —÷ р—÷зноман—÷тн—÷стю форм, виготовлений на ножному круз—÷ та оздоблений переважно геометричним орнаментом.

”кра—„нська керам—÷ка п—÷сл€монгольського часу виготовл€лас€ на швидкообертовому ножному круз—÷, випалювалась у двох'€русному горн—÷, тобто це продукт значно вищого рем—÷сничого виробництва. ”досконаленн€ технолог—÷—„ дало змогу створювати тонкост—÷нний посуд нових форм. ќсновн—÷ типолог—÷чн—÷ групи вироб—÷в цього пер—÷оду тј‘ горщики, дзбанки, миски, кухлики та —÷н.тј‘ мають все т—÷ ж найменуванн€ вироб—÷в, що були в  и—„вськ—÷й –ус—÷. ќднак тип—÷в в окремих групах значно б—÷льше. ƒл€ прикладу в—÷зьмемо групу мисок. ƒо не—„ належали, кр—÷м "асне мисок, полумиски, "крилат—÷ мискиї, мисочки, р—÷дше велик—÷ миси.

” XIV ст. переважно виготовл€ли с—÷р—÷ вироби, дешев—÷ й зручн—÷ дл€ приготуванн€ страв, —„х оздоблювали лощенн€м (гладженн€м) —÷ дерев'€ними штампиками-к—÷лочками у вигл€д—÷ кружалець з пром—÷нчиками, з—÷рочками, зубчиками, листочками тощо. «агальна композиц—÷йна схема декоруванн€ посуду н—÷чим не вир—÷зн€лас€ в—÷д композиц—÷—„ попередньо—„ епохи: стр—÷чковий орнамент певно—„ ширини розташований у верхн—÷й частин—÷ виробу.

” XVтј‘XVI ст. —÷з застосуванн€м свинцево—„ поливи зеленого й жовтого кольор—÷в усе част—÷ше з'€вл€—‘тьс€ посуд з р—÷знокол—÷рним черепком та пол—÷хромним рослинним розписом. —початку поливою розписували —÷ лише згодом нею поливали частину або повн—÷стю весь вир—÷б. “ак, типолог—÷чн—÷ групи горщик—÷в, дзбанк—÷в глазурували переважно всередин—÷ (ззовн—÷ розписували); миски, кахл—÷ та —÷н.тј‘ з лицевого боку.

‘орми дзбанк—÷в XVI ст. вже в—÷дзначалис€ ч—÷тким членуванн€м на н—÷жку, тулуб, шийку, в—÷нц€, що надавало виробам виразного силуету. Ќаприклад, дзбанок з Ѕуковини XVI ст. (збер—÷га—‘тьс€ у „ерн—÷вецькому кра—‘знавчому музе—„), мабуть, виготовлений м—÷iевим м—÷ським гончарем.

” XVI ст. на укра—„нських гончарних виробах, кр—÷м вже в—÷домих техн—÷к декоруванн€, з'€вл€ютьс€ нов—÷: р—÷жкуванн€ та фл€ндруванн€. «разком по—‘днанн€ цих техн—÷к —‘ фрагмент миски з Ѕ—÷ло—„ ÷еркви (к—÷нець XVIтј‘початок XVII ст.): береги миски оздоблен—÷ великими зубц€ми зелено—„ та червоно—„ барв, виконаними р—÷жкува€н€м, а на дн—÷ тј‘ фл€ндрован—÷ розводи пл€м б—÷лого, зеленого, червоного, с—÷рого кольор—÷в.

–∆з податкових ре—‘стр—÷в к—÷нц€ XIVтј‘XV ст. в—÷дом—÷ пр—÷звища й —÷мена м—÷ських гончар—÷в, €к—÷ виготовл€ли посуд, кахл—÷ та —÷н. ” XVтј‘XVI ст. на ”кра—„н—÷ славилис€ чимало керам—÷чних центр—÷в:  ам'€нець-ѕод—÷льський, Ѕар, Ѕ—÷ла ÷ерква,  и—„в, ћиргород, „игирин, √алич, ѕотелич, —н€тин,  оломи€, “еребовл€, ’отин та —÷н.

ѕерв—÷сн—÷ кахл—÷ на ”кра—„н—÷ по€вились у друг—÷й половин—÷ XIV ст. ¬они були спочатку цил—÷ндрично—„, трубчасто—„ форми, тонкост—÷нн—÷, з пласким дном, виточен—÷ на круз—÷ —÷ без жодних прикрас. «овн—÷шн—÷ отвори дл€ кращо—„ зв'€зки мали вигл€д квадрата або чотирикутно—„ з—÷рки. «годом ц—÷ отвори з художньою метою закривають плитками, оздобленими ажурними прор—÷зами (наприклад, теракотова кахл€ XV ст. з ќстрозького музею та рештки кахель з р—÷зних м—÷iь ѕравобережж€).

« друго—„ половини XV ст. поширюютьс€ плитковидн—÷ кахл—÷ з дол—÷пленою рум-пою тј‘ прототипи сучасних, —„х в—÷дтискали з пластично—„ глини у дерев'€них або г—÷псових формах (найхарактерн—÷ший зразок тј‘ кахл—÷ XV ст. з  ам'€нець-ѕод—÷льського музею; одн—÷ кахл—÷ з ц—÷—‘—„ колекц—÷—„ оздоблен—÷ контррель—‘фними геометричними мотивами, —÷нш—÷ горель—‘фними зображенн€ми ф—÷гур тощо).

«ростанн€ попиту на кахл—÷ у XVI ст. спри€—‘ розширенню —„х виробництва. якщо спочатку кахл—÷ були ознакою панського —÷нтер'—‘ру, то у к—÷нц—÷ XVI ст. кахлев—÷ печ—÷ все част—÷ше зустр—÷чаютьс€ у м—÷щанському —÷ нав—÷ть сел€нському житлах. јле кахл—÷ р—÷зн€тьс€ виготовленн€м —÷ декором. ƒл€ багатих виробл€ли поливан—÷ й пишноде-корован—÷, а дл€ покупц—÷в середнього достатку тј‘ прост—÷ш—÷, неполиван—÷.

” XVIIтј‘XVIII ст. виробництво керам—÷ки на ”кра—„н—÷ набуло вищого р—÷вн€ розвитку. ”досконалилис€ техн—÷чн—÷ прийоми та художн—÷ засоби виразност—÷. ƒосить поширилис€ розпис, фл€ндруванн€, зелена —÷ коричнева полива.  р—÷м цього, вироби розписували ангобами та емал€ми, що дало змогу перейти до багатокол—÷рного декору. ѕан—÷вне м—÷iе пос—÷ли рослинн—÷ кв—÷тков—÷ орнаменти, вигадлив—÷ картуш—÷ та традиц—÷йн—÷ геральдичн—÷ знаки-мотиви; були попул€рними ф—÷гурн—÷ композиц—÷—„, передус—÷м на мисках —÷ кахл€х. ” цей пер—÷од у давн—÷х керам—÷чних осередках ”кра—„ни ( и—„в, ¬асильк—÷в, ”мань,

„ерн—÷г—÷в, Ѕатурии, √лух—÷в, ћиргород, ѕолтава, ’арк—÷в, Ѕар, Ѕубн—÷вка,  ам'€нець-ѕод—÷льський, —мотрич,  оломи€, —н€тин, Ћьв—÷в, ’уст, ”жгород та —÷н.) створен—÷ гончарськ—÷ цехи.

 и—„в разом з околиц€ми у той час становив один з найб—÷льших центр—÷в керам—÷чного виробництва, €кий забезпечував заможних людей високо€к—÷сним —÷ дорогим посудом. “ут виготовл€ли з б—÷лих глин глечики, дзбанки, вази, миски, ринки, барилка, кухл—÷ та —÷н., покриваючи —„х звучною зеленою поливою або розмальовуючи по жовтому тл—÷ черепка барвист—÷ рослини й кв—÷ти. « поповненн€м у XVIII ст. ки—„вського гончарного цеху к—÷лькома при—„жджими —÷ноземц€ми вироби ки—„вських майстр—÷в набувають ще б—÷льшо—„ пишност—÷, у композиц—÷—„ розпис—÷в увод€ть постат—÷ людей.

Ќа в—÷дм—÷ну в—÷д ки—„вського, пров—÷нц—÷йн—÷ гончарн—÷ осередки ¬асилькова, ƒибинц—÷в, Ѕ—÷ло—„ ÷еркви, ”ман—÷ та —÷н. задовольн€ли посудом б—÷дних рем—÷сник—÷в та сел€н. ј тому —„х вироби були значно прост—÷шими й дешевими, розписан—÷ кольоровими ангобами.

” √ончарн—÷й —лобод—÷ тј‘ сво—‘р—÷дному осередку на п—÷вдн—÷ ѕравобережж€ тј‘ виготовл€ли необх—÷дн—÷ запор—÷зьким козакам предмети: глечики дл€ води, ол—÷йн—÷ лампи й каганц—÷, люльки —÷з зображенн€м ж—÷ночих гол—÷вок, тварин тощо.

ѕрот€гом XVIII ст. на пол—÷хромний розпис перейшли гончарн—÷ цехи в „ерн—÷гов—÷, Ќовгород—÷-——÷верському, Ќ—÷жин—÷, Ѕатурин—÷, √лухов—÷, –∆чн—÷, ѕере€слав—÷ та —÷н. “ак, посуд новгород-с—÷верських майстерень вишуканими округлими формами —÷ поливаним розписом нагаду—‘ фа€нс. ћаленьк—÷ букетики кв—÷т—÷в р—÷вном—÷рними пл€мами розм—÷щувалис€ по сферичних площинах посуду, надаючи йому урочисто—„ привабливост—÷.

” цей час пом—÷ж численних полтавських осередк—÷в гончарства, таких, €к √линськ, «—÷ньк—÷в, ћиргород, –омни, найвизначн—÷шим осередком була ќп—÷шн€. >“ут 1786 р. близько 200 рем—÷сник—÷в виготовл€ли р—÷зноман—÷тний св€тковий посуд дл€ напо—„в: дзбанки, баклаги, барильц€, куманц—÷ та декоративний посуд скульптурного характеру тј‘ баранц—÷, леви, коники, п—÷вн—÷ тощо, оздоблен—÷ кв—÷тковим орнаментом. ћотиви орнаменту, мабуть, запозичен—÷ з м—÷iевих килим—÷в, гапт—÷в —÷ пристосован—÷ до багатокол—÷рного керам—÷чного розпису. ” √линську, завд€ки творчост—÷ родини —улим—÷в, пров—÷дною техн—÷кою розпису стала фл€ндр—÷вка, —÷нод—÷ у по—‘днанн—÷ з кв—÷тковими мотивами.

—лобожанська цехова керам—÷ка у головному центр—÷ виробництва ’арков—÷ у XVII ст. вир—÷зн€лас€ тиснутими геометричними в—÷зерунками, под—÷бно р—÷зьбленим на дерев—÷, —÷ синьою кобальтовою поливою. ” наступному стол—÷тт—÷ поширивс€ пол—÷хромний розпис мисок, дзбанк—÷в та —÷н., однак син—÷й кол—÷р —÷ надал—÷ залишавс€ дом—÷нуючим.

ѕодн—÷провськ—÷ гончарн—÷ осередки тј‘ ƒибинц—÷,  ан—÷в, –ев—÷вка (затоплена  ременчуцьким водосховищем), —унки, ÷в—÷тна та —÷н.тј‘ славилис€ не лише добротним мальованим ужитковим посудом, а й ф—÷гурним дл€ напо—„в (у вигл€д—÷ тварин —÷ птах—÷в). ” с. —унки у XVII ст. виготовл€ли ориг—÷нальн—÷ миски, оздоблен—÷ зображенн€ми людських постатей, листк—÷в —÷з завитками. ÷—÷ композиц—÷—„ були аналог—÷чними щодо м—÷iевих мальованих кахл—÷в.

Ќа ѕод—÷лл—÷ гончарний посуд виробл€ли у Ѕар—÷, Ѕубн—÷вц—÷, √айсин—÷,  ам'€нц—÷-ѕод—÷льському, Ћетичев—÷, —мотрич—÷ та —÷н. Ѕубн—÷вська керам—÷ка, опр—÷ч ч—÷тких рослинних в—÷зерунк—÷в, мала л—÷плен—÷ ф—÷гурки тварин —÷ пташок на покришках дзбанк—÷в, ринок тощо.

ѕров—÷дними осередками гончарства на «ах—÷дн—÷й ”кра—„н—÷ були Ћьв—÷в, ѕотелич, явор—÷в,  оломи€, ѕ—÷стинь, ”жгород, ћукачеве та —÷н. ” найменшому серед них тј‘ яворов—÷ 1765 р. 25 гончар—÷в виготовл€ли господарський —÷ св€тковий посуд, оздоблений розписом. ”  оломи—„ гончарний цех створений 1661 р.  р—÷м посуду тут виробл€ли св—÷чники —÷ кахл—÷, прикрашен—÷ фл€ндр—÷вкою —÷ р—÷жкуванн€м. Ќаприк—÷нц—÷ XVIII ст. п—÷стинськ—÷ гончар—÷ надавали перевагу теракотовому —÷ с—÷рому посуду, любили також виготовл€ти каганц—÷ —÷ св—÷чники, переважно декорован—÷ "мармуруванн€мї.

” XVIIтј‘XVIII ст. укра—„нськ—÷ гончар—÷ вс—÷х великих осередк—÷в виготовл€ли також кахл—÷ дл€ печей, а подекуди —÷ вставки дл€ буд—÷вель у форм—÷ рель—‘фних —÷ розписних кружал, пр€мокутних плиток з орнаментом, що утворювали на ст—÷нах декорован—÷ фризи тощо.

якщо у XVII ст. кахл—÷ були переважно рель—‘фними, —÷з зеленою або коричневою поливою, то в наступному стол—÷тт—÷ м—÷ськ—÷ цехов—÷ майстри поступово перейшли до виробництва мальованих. «устр—÷чаютьс€ кахл—÷, розписан—÷ на б—÷лому тл—÷ синьою поливою або й двома-трьома кольорами. «ображували вибаглив—÷ рослинн—÷ орнаменти, сюжетн—÷ iени з постат€ми людей, тварин, птах—÷в —÷ кра—‘видами.

” XVII ст. кахл—÷ виготовл€ли гончарн—÷ майстри  и—‘ва, „ерн—÷гова,  ам'€нц€-ѕод—÷льського та —÷н. «начно ширшого розповсюдженн€ кахл€рський промисел набув у XVIII ст. Ќа „ерн—÷г—÷вщин—÷, наприклад, виникли кахл€рськ—÷ .мануфактури у Ѕатурин—÷, √лухов—÷, Ќовгород-——÷верському —÷ “улиголов—÷. ”р—÷зноман—÷тню—‘тьс€ тематика розпис—÷в —÷ рель—‘фних зображень.  р—÷м алегоричних сюжет—÷в усе част—÷ше зустр—÷чаютьс€ побутов—÷, зокрема козацьк—÷.

Ќаприк—÷нц—÷ XVIII ст. на ”кра—„н—÷ зародилос€ фа€нсове —÷ порцел€нове виробництво, виникли перш—÷ мануфактури —÷ фабрики. ¬  орц—÷ 1784 р. засновано одну з перших фа€нсових фабрик, €ка через ш—÷сть рок—÷в почала випускати порцел€нов—÷ вироби. “аким чином, 1790 р. —‘ роком початку в—÷дл—÷ку —÷стор—÷—„ порцел€нового виробництва на ”кра—„н—÷. “ут виготовл€ли здеб—÷льшого побутовий —÷ декоративний порцел€новий посуд (чайн—÷ —÷ кавов—÷ серв—÷зи, окрем—÷ предмети тощо).

” 1798 р. побудовано фа€нсову фабрику в  и—‘в—÷, де започаткований випуск фа€нсу на зразок англ—÷йського. ƒо фабрики були приписан—÷ сел€ни з гончарних осередк—÷в с—÷л ¬алки —÷ Ќов—÷ ѕетр—÷вц—÷.

‘а€нсову фабрику наприк—÷нц—÷ XVIII ст. засновано також у м. ѕотелич (тепер с. Ћьв—÷всько—„ област—÷). “од—÷ це був один з найдавн—÷ших гончарних центр—÷в √аличини, в—÷домий з XV ст. ¬же 1670 р. у ньому нал—÷чувалось 50 гончар—÷в.

”твердженн€ кап—÷тал—÷стичних в—÷дносин —÷ скасуванн€ кр—÷пацтва на ”кра—„н—÷ спри€ли бурхливому розвитку народних художн—÷х промисл—÷в, зокрема с—÷льського гончарства. ћ—÷ське цехове ремесло переживало кризовий стан, що призв—÷в його до занепаду. ” 1873 р. цехов—÷ —÷нституц—÷—„ були скасован—÷. ——÷льськ—÷ гончар—÷ д—÷стали право в—÷льного виходу на ринок на р—÷вних умовах з м—÷ськими. 60тј‘80-т—÷ роки XIX ст. позначен—÷ розвитком керам—÷ки на ”кра—„н—÷: б—÷льш €к у 500 населених пунктах. ќднак вже з к—÷нц€ стол—÷тт€ кустарний промисел зазнав конкурентного тиску з боку фабричного керам—÷чного виробництва —÷ металоробно—„ промисловост—÷, €к—÷ масово виготовл€ли досить дешевий посуд.

–азом з тим демократична —÷нтел—÷генц—÷€ чимало зробила дл€ п—÷днесенн€ престижу народно—„ керам—÷ки. «асновуютьс€ навчальн—÷ заклади гончарства в  оломи—„ (1876 р.), “овст—÷м (1886 р., тепер “ерноп—÷льська область), ћиргород—÷ (1896 р.), √линську (1908 р., тепер —умська область), ќп—÷шн—÷ (1912 р.) та —÷н. “овариства спри€нн€ народному мистецтву "аштовували виставки, п—÷клувалис€ про збут твор—÷в. ”с—÷ щ заходи почасти пригальмовували занепад гончарного народного промислу, але не зупинили його.

(” XIX ст. кожний район гончарного промислу мав "асн—÷ художн—÷ особливост—÷ вироб—÷в, €к—÷ залежали в—÷д природних €костей матер—÷ал—÷в, технолог—÷чного р—÷вн€ виробництва, локальних традиц—÷й тощо. ћайже кожен осередок представлений пров—÷дними майстрами з €скравою творчою —÷ндив—÷дуальн—÷стю.;

Ќа ѕодн—÷пров'—„ у с. ƒибинц—÷ (тепер село у Ѕогуславському район—÷  и—„всько—„ област—÷) працювали в—÷дом—÷ гончар—÷:  . ћасюк, ћ. —÷  . ѕащенко, —. –одак, –ƒ. ѕро-ценко та —÷н. —„хн—÷ миски, тар—÷лки, глечики, тикви та —÷нш—÷ вироби в—÷дзначалис€ характерним рослинним розписом з доповненн€м крапок, рисок —÷ "греб—÷нц—÷вї, а також р—÷зноман—÷тних зооморфних мотив—÷в. –озпис виконували техн—÷кою р—÷жкуванн€ по б—÷лому, червоному, р—÷дше рожевому тл—÷.

—во—‘р—÷дною декоративн—÷стю характеризувалис€ вироби оп—÷шн€нських гончар—÷в. “ак, ‘ед—÷р „ерв—÷нка, кр—÷м грав—÷юванн€ по вологому черепку, нал—÷плював рель—‘фн—÷ орнаментальн—÷ детал—÷; ¬асиль ѕоросний у плетиво мальованого рослинного орнаменту вводив казкових зв—÷р—÷в —÷ птах—÷в, а художник-керам—÷ст ёр—÷й Ћеб—÷щак (1873тј‘ 1927) розробл€в декор на основ—÷ мотив—÷в, запозичених —÷з шовкових гапт—÷в.

—еред под—÷льських гончар—÷в особливо—„ шани заслуговують јндр—÷й √ончар (1828тј‘ 1933) з с. Ѕубн—÷вка, €кий перший запровадив у сво—‘му сел—÷ виробництво червоного мальованого досуду техн—÷кою р—÷жкуванн€; ѕетро Ћукашенко —÷ ѕавло —амолович з Ѕару тј‘ за оздобленн€ мисок тематичними ф—÷гурними композиц—÷€ми; ѕетро Ѕ—÷лоок, ћикола Ќебесний —÷ –оман „ервон€к з—÷ —мотрича тј‘ за ориг—÷нальний розпис на основ—÷ фл€ндр—÷вки; як—÷в Ѕацуца (1854тј‘1932) з с. јдам—÷вка, €кий сво—„м неполиваним посудом кул€стопод—÷бних форм, розписаним силуетними ф—÷гурками та —÷н., прославивс€ на всерос—÷йських —÷ м—÷жнародних виставках.

” XIX ст. на √уцульщин—÷ пров—÷дними осередками гончарства стали  ос—÷в —÷ Ў-стинь. —лаву кос—÷вськ—÷й керам—÷ц—÷ принесла самобутн€ творч—÷сть ќлекси Ѕахметюка (1820тј‘1882). ¬—÷н народивс€ у б—÷дн—÷й родин—÷ гончар€. …ого батько, ѕетро Ѕахметюк, виготовл€в неполиваний посуд. ёнаком ќлекса навчавс€ —÷ працював у в—÷домого майстра-кахл€р€ –∆вана Ѕаранюка на передм—÷ст—÷  осова тј‘ ћоскал—÷вц—÷. —амост—÷йна творч—÷сть ќ. Ѕахметюка в успадкован—÷й в—÷д батька майстерн—÷ (виготовл€в традиц—÷йний св€тковий посуд —÷ кахл—÷) в—÷дзнача—‘тьс€ ориг—÷нальним тематичним розписом техн—÷кою р€туванн€ поб—÷леного черепка з наступною домальовкою коричневим ангобом (р—÷жкуванн€) та запусканн€м €скравих пл€м зеленим —÷ жовтим п—÷дполи-ваними барвниками п—÷сл€ першого випалу. Ќа його мисках, дзбанках, кахл€х зустр—÷ча—‘мо зображенн€ р—÷льник—÷в —÷ пастух—÷в, солдат—÷в —÷ пан—÷в, музикант—÷в —÷ шинкар—÷в, мельник—÷в, ткач—÷в —÷ гончар—÷в. ÷—÷ постат—÷ здеб—÷льшого позначен—÷ виразним соц—÷альним трактуванн€м, гострим й дотепним гумором, що так нагаду—‘ народн—÷ усм—÷шки. ¬ орнаментиц—÷ ќ. Ѕахметюк часто вдававс€ до пишних багатопелюсткових кв—÷ток в оточенн—÷ зигзагопод—÷бного ореолу, тюльпан—÷в на подоб—÷ пальметок, трикутного лист€, грон винограду, пташок на г—÷лках, коней, к—÷з, олен—÷в. —м—÷ливо розбудован—÷ кв—÷тков—÷ мотиви згодом д—÷стали назву "бахм—÷нщиниї.

«агалом дол€ ќ. Ѕахметюка склалас€ щасливо. …ого вироби набули широко—„ попул€рност—÷, швидко розходилис€ далеко в—÷д √уцульського краю. ”часника багатьох виставок, його ще за житт€ визнали "ген—÷альним майстром гончарстваї, кос—÷вча-ни дв—÷ч—÷ обирали його бургом—÷стром тј‘ €скраве вт—÷ленн€ усп—÷ху дл€ молодих гончар—÷в.

“аким чином, у середин—÷ XIX ст. виникла —÷ розвинулас€ школа кос—÷всько—„ керам—÷ки завд€ки прац—÷ ќ. Ѕахметюка, родини Ѕаранюк—÷в тј‘ ѕетра (1816тј‘1880), ћихайла (1834тј‘1902), …осипа (1863тј‘1942), а також √ната  ощука (1860тј‘}899), ћихайла Ѕ—÷лецького (1870тј‘1942) та —÷н.

¬одночас зародилас€ п—÷стинська школа гончарства (село неподал—÷к в—÷д  осова), пов'€зана з в—÷домими родинами гончар—÷в: ¬олощук—÷в, «ондюк—÷в,  ошак—÷в, ћихалеви-ч—÷в, “имчук—÷в та —÷н. ¬они здеб—÷льшого виготовл€ли мальован—÷ миски, тарел—÷ —÷ дзбанки.  р—÷м цього, ѕетро “имчук (1878тј‘1924) виробл€в ориг—÷нальн—÷ ф—÷гурки к—÷з, баран—÷в, олен—÷в —÷з горщиками на спин—÷ дл€ к—÷мнатних кв—÷т—÷в. “а чи не найб—÷льше усп—÷ху —÷ слави випало ѕетру  ошаку (1864тј‘1940). ¬—÷н захопивс€ гончарством, коли йому виповнилос€ 25 рок—÷в; 1894 р. зак—÷нчив трир—÷чну гончарську школу в  оломи—„ —÷ в—÷дкрив "асну майстерню в ѕ—÷стин—÷. ѕ.  ошак виготовл€в декоративний посуд (тар—÷лки, миски, колач—÷, плесканки, дзбанки, вази, кахл—÷ тощо), €кий користувавс€ попитом у покупц—÷в —÷ неодноразово в—÷дзначавс€ на виставках у Ћьвов—÷ (1894 р.),  осов—÷ (1904 р.) —÷  оломи—„ (1912 р.). —учасники ѕ.  ошака вважали його посл—÷довником сюжетних розпис—÷в ќ. Ѕахметюка, хоч насправд—÷ у розписах вироб—÷в в—÷н надавав переваги рослинним орнаментам, по—‘днуючи —„х —÷з зображенн€ми птах—÷в, олен—÷в, к—÷з, —÷ був у ц—÷й царин—÷ неперевершеним майстром.

ѕосуд р—÷зноман—÷тного призначенн€ —÷ форми виготовл€ли у давн—÷х керам—÷чних центрах Ћьв—÷вщини тј‘ √авареччин—÷, √линську, Ћагодов—÷, —асов—÷, —окал—÷, Ўпиколосах, яворов—÷ та —÷н. ћайстри ‘. √усарський з Ћагодова, я. ƒомарецький з —асова, ƒ. ћуц з Ўпиколос—÷в виготовл€ли с—÷рий посуд, —÷нколи оздоблюючи його л—÷пним декором та гладженн€м. ¬изначний майстер мальованих гончарних вироб—÷в у цьому рег—÷он—÷ ¬асиль Ўостопалець (1816тј‘1879) —÷з —окал€ прикрашував сво—„ твори ритованими —÷ мальованими розетами, "сон€шникамиї, г—÷лками пишних кв—÷т—÷в, "пташкамиї тощо. …ого талант ви€вивс€ у виготовленн—÷ ф—÷гурного посуду дл€ напо—„в, що нагаду—‘ людськ—÷ постат—÷. Ќа цих дзбанках з дол—÷пленими головами панич—÷в, шинкар—÷в, монах—÷в м—÷ст€тьс€ також р—÷зноман—÷тн—÷ написи приказок, побажань —÷ сентенц—÷й, сповнених народного гумору. Ќа одному знаходимо запис у зворушлив—÷й форм—÷ технолог—÷чного процесу виробництва гончарного посуду: "«важ, що € витерп—÷в, €к т—÷льки народивс€. ћене вкинуто у вогненну п—÷ч, але це мен—÷ не шкодить. ƒали мен—÷ спраглому пити топлене олово —÷ вдруге вкинули у вогонь. ƒали мен—÷ жовту й зелену фарби, в—÷д чого ледве мен—÷ оч—÷ не повилазили. ѕеретерп—÷вши все це, живу тепер щасливо —÷ де найб—÷льше розважаютьс€, там ви мене побачитеї.

Ќа «акарпатт—÷ у друг—÷й половин—÷ XIX ст. поширивс€ п—÷дполиваний розпис. ’уст-ськ—÷ гончар—÷ јндр—÷й Ћех (1837тј‘1909) —÷ його син …осип Ћех (1872тј‘1946) розписували пензликом (характерний кв—÷тковий орнамент, нанесений широкими мазками по рожевому черепку глечик—÷в, дзбанк—÷в, горщик—÷в), под—÷бно €к це робили при в—÷льному малюванн—÷ фа€нсового посуду. ¬ осередках √уд—÷, ƒрагов—÷ та ћирч—÷ виробл€ли с—÷рий посуд з лискучими в—÷зерунками. ќднак у ƒрагов—÷ найб—÷льшою попул€рн—÷стю користувавс€ неполиваний посуд, оздоблений б—÷лою —÷ коричневою ангобами геометричним орнаментом (техн—÷ка р—÷жкуваннн€).

” с. "ахове (тепер с. ¬—÷льх—÷вка –∆ршавського району) побутувала специф—÷чна техн—÷ка декоруванн€ –∆ур—÷зомї тј‘ щось середн—‘ м—÷ж р€туванн€м та р—÷зьбленн€м на дерев—÷. √острим предметом вр—÷залис€ у затужав—÷лий черепок, лишаючи широк—÷ площини —÷ жолобки, €к—÷ надавали виробам сво—‘р—÷дно—„ орнаментально—„ пластики.

 р—÷м посуду в цей пер—÷од на ”кра—„н—÷ значного поширенн€ набуло кахл€рство. « середини XIX ст. кахлев—÷ печ—÷ все част—÷ше можна зустр—÷ти у хатах м—÷щан —÷ сел€н середнього достатку. ¬иробництво кахл—÷в стало масовим. ћайже вс—÷ знаменит—÷ гончар—÷ XIX ст. були водночас —÷ прекрасними кахл€рами. ” декотрих визначних осередках гончарства виникли др—÷бн—÷ кахл€рськ—÷ п—÷дпри—‘мства: у √лухов—÷, Ќ—÷жин—÷,  онотоп—÷ („ерн—÷г—÷всько—„ област—÷),  ролевц—÷, Ўатрищах (—умсько—„ област—÷), √линську, яворов—÷ (Ћьв—÷всько—„ област—÷) та —÷н.

” XIX ст. кахл—÷ розписували орнаментальними, переважно рослинно-кв—÷тковими та декоративними (зображенн€ птах—÷в, тварин, людей, буд—÷вель, тощо) малюнками. ќрнаментальн—÷стю в—÷дзначаютьс€ кахл—÷ з  анева, Ќ—÷жина —÷  онотопа (характерний "ф—÷алковийї мотив); композиц—÷€ми з кв—÷т—÷в, птах—÷в —÷ тварин тј‘ кахл—÷ з —окал€ (¬. Ўостопальц€), ѕ—÷стин—÷ (ѕ.  ошака), сюжетними розписами з розма—„тт€м побутових iен (музиканти, на полюванн—÷, у млин—÷, прал€, прогул€нка в карет—÷, в корчм—÷, залиц€нн€, вершники, б—÷йка тощо), в—÷йськово—„ атрибутики тј‘ кахл—÷ з с. —унки („еркасько—„ област—÷), –∆чн—÷ („ерн—÷г—÷всько—„ област—÷),  оломи—„ (мабуть, майстра ¬. —ловицького),  осова (ќ. Ѕахметюка) та —÷н.

“аким чином, у друг—÷й половин—÷ XIX ст., незважаючи на зростаючу конкуренц—÷ю з боку промислового виробництва посуду та —÷нших предмет—÷в, гончарство на ”кра—„н—÷ дос€гло чи не найб—÷льшого розповсюдженн€, технолог—÷чно—„ досконалост—÷ й високого художнього р—÷вн€ твор—÷в.

¬иготовленн€м художнього фа€нсу на ”кра—„н—÷ у XIX ст. найб—÷льше славилас€ вже згадувана нами  иево-ћежиг—÷рська фа€нсова фабрика (1798тј‘1874). —ел€ни-кр—÷паки —÷ найман—÷ роб—÷тники виробл€ли чайн—÷, кавов—÷, столов—÷ серв—÷зи та окрем—÷ келихи, вази, тац—÷ й тар—÷лки, оздоблюючи —„х надполиваним друком з р—÷зьблеаих дощок або грав—÷йованих металевих валик—÷в. √раф—÷чний декор розфарбовували. ћалюнки тематично охоплювали пейзаж—÷, м—÷ськ—÷ види, побутов—÷ й батальн—÷ iени, декоративн—÷ зображенн€ рослин, тварин, амур—÷в або в—÷йськово—„ атрибутики. ƒошки тј‘ печатки —÷ валики виготовл€ли м—÷iев—÷ р—÷зьб€р—÷ й запрошен—÷ профес—÷йн—÷ художники-гравери. «устр—÷чаютьс€ вироби з рель—‘фним оздобленн€м (меандр, пальмета, акант, лист€ винограду, ромашки тощо), вкрит—÷ кольоровими поливами. ‘орми ваз дл€ фрукт—÷в, десертних тар—÷лок —÷ поп—÷льничок —÷нколи утворен—÷ з к—÷лькох по—‘днаних листк—÷в винограду, смородини або хмелю. ” виготовленн—÷ ваз дл€ кв—÷т—÷в, масничок —÷ св—÷чник—÷в переважно ор—÷—‘нтувалис€ на стародавн—÷ античн—÷ вироби —÷ лише б—÷лий посуд тј‘ столов—÷ серв—÷зи й р—÷зн—÷ тар—÷лки тј‘ оздоблювали част—÷ше орнаментами ручного розпису, генетично пов'€заного з народним мистецтвом.  и—‘во-межиг—÷рський фа€нс тривалий час був зразком дл€ —÷нших фабрик середини —÷ друго—„ половини XIX ст., зокрема на волинському —÷ черн—÷г—÷вському ѕол—÷сс—÷ тј‘ у Ѕаришах, √ородниц—÷,  ам'€ному Ѕрод—÷, ∆итомир—÷, Ѕ—÷лотин—÷, √орошках, ”ш—÷вц—÷ та —÷н. ÷е вже були типов—÷ кап—÷тал—÷стичн—÷ п—÷дпри—‘мства з в—÷льнонайманими роб—÷тниками —÷ спец—÷ал—÷стами, —„х продукц—÷€ тј‘ здеб—÷льшого побутового призначенн€, оздоблена друкуванн€м —÷ ручним розписом тј‘ ор—÷—‘нтувалас€ на покупц—÷в середнього —÷ нижче середнього достатку.

ѕ—÷сл€ в—÷дкритт€ великого родовища б—÷лих глин на околиц—÷ м. „ас—÷в яр (тепер ƒонецька область) 1887 р. в—÷домий рос—÷йський фабрикант —. ћ.  узн—‘цов побудував у Ѕудах поблизу ’аркова фа€нсову фабрику, €ка згодом стала найб—÷льшим на ”кра—„н—÷ виробником столового посуду. —початку ор—÷—‘нтувалис€ на сх—÷дн—÷ зразки посуду з суц—÷льним арабесковим декором. «годом м—÷iев—÷ майстри розробили —÷ "асн—÷ форми так званих трактирних полумиск—÷в, горщик—÷в, глечик—÷в, котр—÷ походили в—÷д укра—„нських гончарних тип—÷в посуду. Ќав—÷ть оздобами (традиц—÷йн—÷ г—÷лки, букети, в—÷ночки кв—÷т—÷в), нанесеними пензлем пружними широкими мазками у к—÷лька кольор—÷в, ц—÷ вироби нагадували давн—÷й розписний дерев'€ний посуд —÷ були дуже попул€рн—÷ серед сел€н.

” перш—÷й половин—÷ XIX ст. на зах—÷дних земл€х ”кра—„ни д—÷€ли фа€нсов—÷ заводи в ѕотелич—÷, √линську —÷ Ћюбич—÷ (тепер територ—÷€ ѕольсько—„ –еспубл—÷ки), а з друго—„ половини стол—÷тт€ до них при—‘дналис€ ще три нап—÷вкустарн—÷ виробництва у —асов—÷, —елиськах (нин—÷ Ћьв—÷вська область) —÷ «ал—÷i€х (“ерноп—÷льська область). √енезис вироб—÷в цих п—÷дпри—‘мств передус—÷м вказу—‘ на народн—÷ джерела (форма —÷ декор). “ак, ажурне прор—÷зуванн€ по кра€х тар—÷лок, ваз дл€ кв—÷т—÷в, фрукт—÷вниць —÷м—÷ту—‘ плет—÷нн€ з лози, а мотиви розпису —÷нколи нагадують народне малюванн€ у гончарств—÷, художньому деревообробництв—÷ тощо.

–∆нтенсивний розвиток фа€нсового виробництва у XIX ет. став важливим фактором та експериментальною базою дл€ п—÷днесенн€ укра—„нсько—„ фарфорово—„ промисловост—÷, €ка швидко засво—„ла технолог—÷чний та естетичний досв—÷д в—÷дпов—÷дних п—÷дпри—‘мств «ах—÷дно—„ –ƒвропи —÷ –ос—÷—„. ¬иробництво порцел€ни на ”кра—„н—÷ розпочалось —÷з заснуванн€ мануфактури в  орц—÷ (1790тј‘1831). ƒл€ порцел€нових вироб—÷в  орц€ характерн—÷ риси раннього класицизму (вишукан—÷, ч—÷тк—÷, спок—÷йно змодельован—÷ форми, ощадливий декор на дом—÷нуюч—÷й б—÷лосн—÷жн—÷й поверхн—÷), згодом вони зм—÷нюютьс€: набувають схильност—÷ до пишноти (перенасичен—÷сть декору, кольору —÷ позолоти), однак не втрачають романтично—„ чар—÷вност—÷.

—тановленн€ порцел€нового виробництва у Ѕаран—÷вц—÷ (1804тј‘ по даний час) припадав на пер—÷од п—÷знього класицизму. “ут —÷з захопленн€м "цитували * прост—÷ й виразн—÷ античн—÷ форми посуду, все част—÷ше в—÷дмовл€лис€ в—÷д б—÷лого черепка (блакитна —÷ жовта поливи). ” гонитв—÷ за пишн—÷стю баран—÷вськ—÷ майстри перевантажували вироби пластичним й орнаментальним декором, в—÷дступаючи в—÷д класицистичних засад. ” друг—÷й половин—÷ XIX ст. порцел€на Ѕаран—÷вки здеб—÷льшого повторювала в—÷дом—÷ зразки

XVIII тј‘ початку XIX ст., творчий потенц—÷ал фабрики пригас.

ѕорцел€нове п—÷дпри—‘мство у √ородниц—÷ (1807 тј‘ по даний час, тепер ∆итомирська область), мабуть, формувалос€ п—÷д впливом  орецько—„ фабрики, залишаючись —„—„ ф—÷л—÷алом до 1814 р. ¬ироби першо—„ половини XIX ст. виконан—÷ у традиц—÷€х п—÷знього класицизму, а друго—„ половини стол—÷тт€ тј‘ набувають рис еклектизму, спрощенн€, втрачаючи художню варт—÷сть.

«начний внесок у розвиток укра—„нсько—„ фарфорово—„ промисловост—÷ зробив кр—÷посний завод пана ћ—÷клашевського у с. ¬олокитин (нин—÷ —умська область), хоч функц—÷онував в—÷н дещо б—÷льше двох дес€тир—÷ч тј‘ з 1838 по 1861 рр. “ут, кр—÷м р—÷зноман—÷тного посуду —÷ декоративно—„ скульптури малих форм, виготовл€ли численн—÷ предмети оздобленн€ —÷нтер'—‘ру: рами дл€ дзеркал, люстри, св—÷чники, лампади, корпуси дл€ годинник—÷в, плитки дл€ кам—÷н—÷в тощо. «авод водночас ор—÷—‘нтувавс€ на масових покупц—÷в —÷ на замовник—÷в ун—÷кальних, дорогих речей ручно—„ роботи, виконаних у репрезентац—÷йн—÷й манер—÷.

Ќа ¬олин—÷ працювали й невелик—÷ порцел€нов—÷ п—÷дпри—‘мства тј‘ у –оманов—÷ (середина XIX ст., тепер м. ƒзержинський), ƒовбиш—÷ (1865тј‘1910), Ѕариш—÷ (1870тј‘ початок XX ст.), вс—÷ у тепер—÷шн—÷й ∆итомирськ—÷й област—÷.

Ќа початку XX ст. укра—„нську порцел€ну захоплюють модерн—÷стичн—÷ тенденц—÷—„, котр—÷, однак, не вр€тували фарфорово-фа€нсову промислов—÷сть в—÷д кризового стану: б—÷льш—÷сть керам—÷чних п—÷дпри—‘мств були л—÷кв—÷дован—÷.

” 20тј‘30-х роках народна керам—÷ка јдам—÷вки, Ѕара, ƒибинц—÷в, ќп—÷шн—÷, Ўатрищ та —÷нших найв—÷дом—÷ших осередк—÷в майже н—÷чим не в—÷др—÷зн€лас€ в—÷д попереднього пер—÷оду. Ќародн—÷ майстри виготовл€ли традиц—÷йний утил—÷тарний посуд, оздоблений кв—÷тковими та зооморфними мотивами (техн—÷ки ритуванн€, р—÷жкуванн€, фл€ндру-ванн€ тощо). ќкрем—÷ гончар—÷, зокрема т—÷, що набули досв—÷ду в земських кустарних майстерн€х, вдавалис€ до модерн—÷стських засоб—÷в: надм—÷рно—„ декоративност—÷ форми й декору. —аме так—÷ екстравагантн—÷ вироби-сувен—÷ри, —÷нколи позбавлен—÷ вс€ко—„ практичност—÷, б—÷льше користувалис€ попитом серед м—÷ського населенн€ й експортувалис€ за кордон.

¬насл—÷док —÷деолог—÷зац—÷—„ народного мистецтва на початку 20-х рок—÷в з'€вилис€ керам—÷чн—÷ вироби, оздоблен—÷ елементами рад€нсько—„ символ—÷ки (п'€тикутна з—÷рка, серп —÷ молот тощо) та узагальненими зображенн€ми вершник—÷в у будьон—÷вках, —÷ндустр—÷ально—„ арх—÷тектури, шрифтових гасел. ÷ей плакатно-аг—÷тац—÷йний декор виник спочатку в порцел€н—÷ й проник в —÷нш—÷ галуз—÷ художньо—„ промисловост—÷. ¬ укра—„нську керам—÷ку його, мабуть, впроваджували ћежиг—÷рський керам—÷чний техн—÷кум, ”манська керам—÷чна школа та ќп—÷шн€нськ—÷ зразково-навчальн—÷ майстерн—÷. Ўтучно внесен—÷ новац—÷—„ того часу мали показово-аг—÷тац—÷йну мету —÷ стосувалис€ переважно твор—÷в виставочного характеру.

¬ пер—÷од непу гончарство стало кустарним промислом майстр—÷в-одноос—÷бник—÷в. ѕостачанн€ матер—÷алами —÷ збут зд—÷йснювали скупники, котр—÷ волод—÷ли значним кап—÷талом. «акупкою гончарних вироб—÷в на експорт в—÷дав ”кркустарторг.

јрт—÷л—÷ почали виникати лише наприк—÷нц—÷ 20-х рок—÷в. ѕерша з них тј‘ "„ервоний керам—÷кї, заснована в ќп—÷шн—÷ (1929 р.), об'—‘днала 200 майстр—÷в. «агалом це була невелика частина виробник—÷в потужного керам—÷чного осередку, що нал—÷чував тод—÷ близько 3000 гончар—÷в. „ерез чотири роки в ќп—÷шн—÷ став до ладу керам—÷чний завод, де випускали побутовий та декоративний посуд, скульптурки, —÷грашки тощо.

” 20-х роках на ”кра—„н—÷ в—÷дновили виробництво фарфоров—÷ заводи у Ѕаран—÷вц—÷, ƒовбиш—÷,  оростен—÷ та фа€нсов—÷ у Ѕуд—÷ й  ам'€ному Ѕрод—÷ (∆итомирська область). “ривалий час вони ще випускали старий, дореволюц—÷йний асортимент серв—÷з—÷в й окремих предмет—÷в. "Ќоваторствої прийшло в художн—‘ оформленн€ посуду з Ћен—÷нградського фарфорового заводу у вигл€д—÷ тематичного аг—÷тдекору (елементи рад€нсько—„ символ—÷ки, портрети революц—÷йних д—÷€ч—÷в, символи —÷ндустр—÷ал—÷зац—÷—„, аг—÷тац—÷йн—÷ гасла тощо).

Ќов—÷ форми посуду, точн—÷ше, дещо в—÷дм—÷нн—÷ в—÷д усталених, виникли наприк—÷нц—÷ 30-х рок—÷в. ÷е форми, позбавлен—÷ складних приставних деталей або наближен—÷ до гончарних вироб—÷в.  р—÷м цього, майстри —÷нколи намагалис€ застосувати у розпис—÷ орнаменти, запозичен—÷ з народного мистецтва.

ѕримусова колектив—÷зац—÷€ завдала значно—„ шкоди гончарному промислу. ¬ багатьох в—÷домих с—÷льських осередках спроби заснувати гончарн—÷ арт—÷л—÷ зазнали невдач—÷. –—÷зко скоротилас€ к—÷льк—÷сть кустар—÷в-гончар—÷в, бо вс—÷ працездатн—÷ сел€ни повинн—÷ були працювати в колгоспах. ƒещо в кращих умовах залишалис€ окрем—÷ майстри, твори €ких експонувалис€ на виставц—÷ народного мистецтва (1936 р.), або т—÷, котр—÷ жили в м—÷стах (брати яким та як—÷в √ерасименки з Ѕубн—÷вки, –∆ван √ончар з  рищенець,  арпо Ѕ—÷лоокий з—÷ —мотрича, –∆ван —имон —÷з ’омутинець та —÷н.).

ѕевного пожвавленн€ гончарство набуло в пово—‘нн—÷ дес€тир—÷ччч€. Ќестача на ринку вжиткового посуду спри€ла швидкому в—÷дновленню виробництва керам—÷ки в ќп—÷шн—÷, ¬асильков—÷, ¬алках (’арк—÷вська область). ¬одночас виникли гончарн—÷ арт—÷л—÷ у давн—÷х осередках (ƒибинц—÷, Ѕар, Ѕун—÷вка, јдам—÷вка, —мотрич,  ос—÷в,  ути, ”жгород). ѕереважно др—÷бн—÷, нап—÷вкустарн—÷ п—÷дпри—‘мства задовольн€ли сво—„ми виробами навколишн—÷ села, —„хн—÷ миски, дзбанки, горн€тка та —÷нш—÷ реч—÷ збер—÷гали м—÷iев—÷ художн—÷ традиц—÷—„ форми —÷ декору, а також ви€вл€ли загальний рег—÷ональний характер гончарства —ереднього ѕодн—÷пров'€, Ћ—÷вобережж€, ѕод—÷лл€, ѕрикарпатт€ —÷ «акарпатт€. ” цей пер—÷од працювали визнан—÷, пров—÷дн—÷ майстри тј‘ √аврило ѕошивайло (ќп—÷шн€), брати √ерасименки (Ѕубн—÷вка), ќлександра ѕир—÷жок (јдам—÷вка), √ригор—÷й —÷ ѕавлина ÷в—÷лики ( ос—÷в), ћихайло ¬олощук ( ути), ћикола —÷ ћихайло Ћемки (’уст) та —÷н.

” пово—‘нний час розширивс€ асортимент порцел€нових —÷ фа€нсових вироб—÷в, водночас актив—÷зувалис€ пошуки нових форм посуду в напр€м—÷ простих, лакон—÷чних обрис—÷в й ужиткових конструкц—÷й. ƒо ручного розт—÷суванн€ порцел€ни залучалис€ талановит—÷ народн—÷ майстри, вих—÷дц—÷ з ѕетрик—÷вки: ¬. ѕавленко, √. ѕавленко-„ерни-ченко, ћ. “имченко та —÷н.

”кра—„нська майол—÷ка 60тј‘80-х рок—÷в розвивалась у трьох основних напр€мах: 1) —÷ндив—÷дуальна творч—÷сть народних майстр—÷в, €к—÷ виготовл€ють ун—÷кальн—÷ традиц—÷йн—÷ вироби ручним способом; 2) сер—÷йне —÷ масове виробництво продукц—÷—„ нап—÷вмехан—÷зо-ваними цехами —÷ заводами; 3) творч—÷сть художник—÷в-профес—÷онал—÷в.

Ќародн—÷ майстри старшого покол—÷нн€ працювали самост—÷йно, тобто не були залучен—÷ до новостворених —÷ вже д—÷ючих гончарних п—÷дпри—‘мств, здеб—÷льшого ор—÷—‘нтувалис€ на м—÷iевий ринок —÷ виготовл€ли недорогий, але зручний та художньо досконалий посуд. Ќа —„хн—÷ плеч—÷ л€гали вс—÷ труднощ—÷ гончарюванн€ в—÷д загот—÷вл—÷ глини до збуту вироб—÷в на €рмарках. ќднак саме ц—÷ майстри з д—÷да-прад—÷да були першими охоронц€ми народних традиц—÷й укра—„нсько—„ майол—÷ки. „имало майстр—÷в виготовл€ли с—÷ру дим-лену керам—÷ку, майже вс€ краса €ко—„ зосереджувалас€ в —„—„ форм—÷, а нескладний лискучий в—÷зерунок п—÷дкреслював виразн—÷сть та шл€хетн—÷сть.

” 60-х роках ще д—÷€ли численн—÷ осередки с—÷ро—„ керам—÷ки: √ородище ѕолтавсько—„ област—÷, Ўатрище —умсько—„, ѕлахт€нка  и—„всько—„, ѕастирське „еркасько—„, «ал—÷i—÷ “ерноп—÷льсько—„, Ўпиколоси —÷ √авареччина Ћьв—÷всько—„,  оболчин „ерн—÷вецько—„ областей. ” цих осередках не створювали керам—÷чних цех—÷в (вважалос€, що с—÷ра —÷ теракотова майол—÷ка не конкурентноспроможна з мальованою), —÷ до певно—„ м—÷ри тут найдовше "законсервувалис€ї традиц—÷йн—÷ локальн—÷ форми. ќднак з плином часу центри с—÷ро—„ керам—÷ки, так само, €к —÷ теракотово—„, а в декотрих м—÷iевост€х нав—÷ть розписно—„, повол—÷ згасали. Ќаприк—÷нц—÷ 80-х рок—÷в —„х залишилос€ менше половини, та й то працювали в них переважно один-два досв—÷дчен—÷ майстри: –∆ван Ѕ—÷б—÷к з ќлешн—÷ „ерн—÷г—÷всько—„ област—÷, як—÷в ѕадалка з с. ¬—÷та ѕоштова  и—„всько—„ област—÷, –∆ван —ухий з „еркас, √ригор—÷й √натченко з с. ’омутц—÷ ∆итомирсько—„, ‘еодос—÷й  иричук —÷ —тепан –оманюк з с. «ал—÷i—÷ “ерноп—÷льсько—„, ¬асиль Ѕакусевич з с. √авареччина Ћьв—÷всько—„, –∆ван ћазур —÷ ¬асиль √ончар з с.  оболчина „ерн—÷вецько—„ областей та —÷н.

ƒругий значний напр€м творчост—÷ майстр—÷в сучасно—„ укра—„нсько—„ майол—÷ки пов'€заний з керам—÷чними п—÷дпри—‘мствами, заснованими у 60тј‘70-х роках. ѕроцес розбудови керам—÷чних цех—÷в тј‘ результат посиленн€ —÷нтересу до народного мистецтва насамперед м—÷ського населенн€ —÷ зб—÷льшенн€ попиту на традиц—÷йн—÷ майол—÷ков—÷ вироби (реакц—÷€ на урбан—÷зац—÷ю та ностальг—÷€ за селом —÷ природою). “а попул€рн—÷стю користувалис€ не теракотов—÷ глечики чи мак—÷три, зручн—÷ у побут—÷, а пишно декорований –∆ посуд, —÷нколи скульптурн—÷ м—÷сткост—÷ дл€ р—÷дин у вигл€д—÷ р—÷зноман—÷тних тварин, котр—÷ н—÷коли н—÷чим не наповнювались, а служили прикрасою житла.

Ќайб—÷льш—÷ центри декоративного посуду тј‘ ќп—÷шн€, ¬асильк—÷в,  ос—÷в та ”жгород. якщо в 60-х роках на ќп—÷шн€нському завод—÷ виготовл€ли традиц—÷йний розписний посуд, —÷грашки та скульптурний посуд, оздоблений л—÷пними фактурними елементами, то в наступн—÷ дес€тир—÷чч€ ефектна виставочна пластика пану—‘ в асортимент—÷. Ѕаран—÷в, лев—÷в, бик—÷в, коней, к—÷з в—÷ртуозно виготовл€ють заслужен—÷ майстри народно—„ творчост—÷ –∆. ј. Ѕ—÷лик, ¬. ќ. ќмельченко, ¬.ј. Ѕ—÷л€к, √. ѕ.  ир€чок та —÷н.

” 1990 р. чисельн—÷сть оп—÷шн€нських майстр—÷в, €к—÷ можуть творчо працювати на гончарному круз—÷, зменшилас€ пор—÷вн€но з 1970 р. б—÷льше н—÷ж на половину, —÷ залишилос€ —„х 17 чол. јле це зовс—÷м не в—÷дбилос€ на валовому виробництв—÷ майол—÷ки. Ќово-збудований —÷ в—÷дпов—÷дно механ—÷зований завод (1984 р.) нав—÷ть зб—÷льшив масовий випуск спрощених вироб—÷в (п—÷двазонники, горщики-стовбунц—÷, миски) за рахунок автоматичного тиражуванн€ —„х на шп—÷ндельних верстатах у г—÷псових формах. “ак прославлений на весь св—÷т гончарний осередок поступово деграду—‘ до посереднього художньо-промислового виробництва.

 ос—÷в тј‘ найвизначн—÷ший центр гончарства на ѕрикарпатт—÷. “ут д—÷ють керам—÷чн—÷ цехи виробничо-художнього об'—‘днанн€ "√уцульщинаї та  ос—÷вського художньо-виробничого комб—÷нату ’удожнього фонду ”кра—„ни. ѕродукц—÷€ цих п—÷дпри—‘мств, хоч —÷ ма—‘ сп—÷льн—÷ художн—÷ засади (тектон—÷ка форми, мотиви —÷ колорит декору, техн—÷чн—÷ прийоми та —÷н.), вир—÷зн€—‘тьс€ асортиментом —÷ ступенем засво—‘нн€ локальних традиц—÷й. Ќародн—÷ майстри, художники-керам—÷сти худфонд—÷вського цеху виготовл€ють вручну авторськ—÷ сер—÷—„ вироб—÷в на виставки —÷ 'дл€ збуту в обласних та столичних салонах. ¬они надають переваги декоративному посуду дещо поб—÷льшеного масштабу (вази —÷ дзбанки, миски —÷ тарел—÷, плесканки —÷ колач—÷), а ще св—÷чникам, плакеткам, др—÷бн—÷й пластиц—÷, оздобленим переважно кв—÷тковими мотивами грав—÷юванн€м, розписом коричневим ангобом —÷ зеленими, жовтими п—÷дполиваними барвниками на б—÷лому тл—÷.

¬ироби керам—÷чного цеху "√уцульщинаї б—÷льше т€ж—÷ють до традиц—÷йних побутових форм. ¬иробництво ведетьс€ масовими тиражами, що начебто мав забезпечувати дешевизну —÷ доступн—÷сть споживачам.

ќбличч€ сучасно—„ кос—÷всько—„ керам—÷ки твор€ть пров—÷дн—÷ народн—÷ майстри —÷ художни-ки-профес—÷онали: Ќад—÷€ ¬ерб—÷вська, ќрис€  озак, –озал—÷€ –∆люк, √анна Ѕ—÷л€нська, ћикола —корецький, ћихайло  икоть, ћар—÷€ ѕол€ниц€, јнастас—÷€ –иптик, подружж€ Ўвец—÷в та —÷н.

ѕобутовий посуд, розписаний техн—÷кою р—÷жкуванн€ та фл€ндр—÷вки, масово випускають на ¬асильк—÷вському майол—÷ковому завод—÷ за зразками художник—÷в ¬. ћ.  оваленка, ¬. —. —÷ Ќ. ё. ѕротор'—‘вих, а також на ћаньк—÷вському майол—÷ковому завод—÷ („еркаська область).

Ќаприк—÷нц—÷ 80-х рок—÷в на ”кра—„н—÷ працювали понад «ќ керам—÷чних завод—÷в, цех—÷в —÷ д—÷льниць, €к—÷ виготовл€ли вироби, виход€чи з локальних традиц—÷й народного гончарства, однак пост—÷йне нарощуванн€ планових показник—÷в зводить до повтору лише де€ких зовн—÷шн—÷х ознак. –∆ тод—÷ в—÷д справжньо—„ рукотворност—÷ виробу залиша—‘тьс€ холодна рем—÷снича п—÷дробка.

” 60-х роках в укра—„нськ—÷й майол—÷ц—÷ зародивс€ трет—÷й напр€м тј‘ творч—÷сть профес—÷йних художник—÷в-керам—÷ет—÷в. «ауважимо, що художники €к орган—÷затори —÷ кер—÷вники керам—÷чного виробництва, технологи й автори зразк—÷в працювали й ран—÷ше, зокрема у дово—‘нн—÷ дес€тир—÷чч€, наприклад, ќлександра √р€дунова, ѕавло –∆ванченко, Ћюдмила  и€ниц€, «—÷на—„да ќхр—÷мович, Ќ—÷на ‘едорова та —÷н. јле лише в 60-х роках молод—÷ льв—÷вськ—÷ керам—÷сти “арас ƒраган, јндр—÷й Ѕокотей, ћар—÷€ та јнатол—÷й  урочки, “арас Ћевк—÷в та —÷нш—÷ см—÷ливо вивели майол—÷ку з традиц—÷йно—„ кол—÷—„, водночас послаблюючи —„—„ утил—÷тарну специф—÷ку. ¬они наполегливо експериментують з теракотою, шамотом, кам'€ною масою, звертаючись до багато—„ спадщини св—÷тово—„ культури. «в—÷дси в—÷льна розкут—÷сть точено—„ —÷ л—÷плено—„ форм, метафоричн—÷сть й асоц—÷ативн—÷сть пластики, багата фактура природного черепка по—‘дну—‘тьс€ з насиченим колоритом полив. ƒл€ посиленн€ декоративност—÷ твор—÷в художники вишукують прихован—÷ пластичн—÷ й живописн—÷ можливост—÷ керам—÷чно—„ пал—÷три. ” 70-х роках на м—÷жнародних виставках усп—÷шно виставл€лис€ твори Ћ. Ћевк—÷ва, ќ. Ѕезпалк—÷ва, –∆. “уманово—„, я. ћотики, Ќ. ‘едчук та —÷н. ” цей час вже можна говорити про формуванн€ ч—÷тких засад льв—÷всько—„ школи керам—÷ки, котра набула ц—÷л—÷сних, нових €костей: образного вт—÷ленн€ ф—÷лософсько-естетичних —÷деал—÷в, висловлених через св—÷тобаченн€ художника.

Ќин—÷ ц—÷кав—÷ колективи керам—÷ст—÷в працюють у  и—‘в—÷ тј‘ Ћ. Ѕог—÷нський, Ќ. –∆супова, Ћ.  расюк, ќ. ћиловзоров та —÷н., ——÷мферопол—÷ тј‘ Ћ. јбраменко, ќ. Ѕород—÷н, ќ. Ћьвович, ќдес—÷ тј‘ ќ. ƒмитр—÷—„ва, Ќ. «еблова, а також у ¬—÷нниц—÷, “ернопол—÷, ƒн—÷пропетровську тощо.

ѕорцел€новий посуд 60-х рок—÷в характеризу—‘тьс€ ор—÷—‘нтац—÷—‘ю на основн—÷ геометричн—÷ об'—‘ми: цил—÷ндр, конус —÷ кул€. ’удожники см—÷ливо конструювали активн—÷ силуети, ощадливо застосовували приставн—÷ детал—÷, натурал—÷стичний кв—÷тковий декор зам—÷нювали узагальненими геометричними або рослинними в—÷зерунками, пл€мами тощо. ” 1965 р. стали до ладу нов—÷ фарфоров—÷ заводи у Ѕорислав—÷, ѕолтав—÷, —умах, “ернопол—÷, ƒружков—÷ та —инельников—÷. ” розробц—÷ асортименту художники цих п—÷дпри—‘мств спиралис€ на досв—÷д старих укра—„нських завод—÷в.

” 70-х роках художн—÷й р—÷вень розвитку укра—„нсько—„ порцел€ни —÷ фа€нсу забезпечували художники –∆. ¬—÷цько, ¬. –ƒрмоленко, ё. Ћобанов, ѕ. “арасенко, ¬. —ень, ¬. ўербина, –. ¬акулов, √.  оломбицька, Ѕ. ѕ€н—÷да та —÷н.

’удожн—‘ скло. ƒжерела виникненн€ склоробництва с€гають чотирьохтис€чол—÷тньо—„ давност—÷. јрхеологи знаход€ть скл€н—÷ вироби, наприклад, намиста, амулети, на територ—÷—„ стародавнього –ƒгипту, ћесопотам—÷—„ та ‘—÷н—÷к—÷—„ 2. ѕерв—÷сне скло у гар€чому стан—÷ й за допомогою простих —÷нструмент—÷в п—÷ддавалос€ л—÷пц—÷, розкачуванню на плат—÷вки, штампуванню кам'€ними штампами тощо. ¬оно спочатку не було прозорим. ѕерш—÷ пустот—÷л—÷ масивн—÷ скл€н—÷ вироби, переважно бальзамар—÷—„, сформован—÷ на п—÷щаному сердечнику, д—÷йшли до нас —÷з XVтј‘XVI ст. до н. е. —юди сл—÷д в—÷днести й ун—÷кальну чашу “утмоса III, виготовлену з опалового скла й оздоблену барвистими нитками (близько 1450 р. до н. е., збер—÷га—‘тьс€ у ћюнхен—÷).

Ќаприк—÷нц—÷ минуло—„ ери в ——÷дон—÷ (——÷р—÷€) винайдена склодувна трубка —÷ розроблена технолог—÷€ видуванн€ тонкост—÷нного прозорого скла у формах.

јнтичне склоробництво –∆тј‘II ст. н. е. пов'€зане —÷з виробництвом флакон—÷в, чашок та —÷ншого посуду (техн—÷кою видуванн€ у формах) з нал—÷пними нитками —÷ заплавленими декоративними елементами. Ќайб—÷льш—÷ склоплавильн—÷ центри м—÷стилис€ у ——÷р—÷—„, ѕалестин—÷, –∆тал—÷—„ —÷ в римських колон—÷€х тј‘ Ѕритан—÷—„, –∆спан—÷—„, ‘ландр—÷—„ та Ќ—÷меччин—÷. ¬иникли нов—÷ форми побутового скла, де€к—÷ пишно оздоблен—÷ на зразок м—÷ллеф—÷ор—÷, а також грав—÷юванн€м, розписом, золоченн€м тощо. “ак, у √алл—÷—„ з—÷ скла виготовл€ли близько 150 предмет—÷в р—÷зноман—÷тного призначенн€ —÷ розм—÷р—÷в. ƒе€к—÷ вироби ще насл—÷дували кам—÷нь, керам—÷ку, —÷нш—÷ тј‘ бронзу, ср—÷бло, зате значна частина вже набула законом—÷рно—„ тектон—÷чно—„ форми, "астиво—„ лише цьому матер—÷алов—÷, що дав право стверджувати про значн—÷ дос€гненн€ у розвитку античного художнього скла.

” ранньому середньов—÷чч—÷ скл€не виробництво продовжувало д—÷€ти в колишн—÷х римських колон—÷€х. ќднак скло тут виготовл€ли переважно низько—„ технолог—÷чно—„ €кост—÷, зеленого кольору, обмежено—„ к—÷лькост—÷ форм (аптекарськ—÷ флакони —÷ скл€нки з "хоботкамиї та "в горошокї). ¬решт—÷-решт у IX ст. склоробство повн—÷стю занепадав.

Ќаступн—÷ пер—÷оди розвитку —‘вропейського художнього скла пов'€зан—÷ —÷з впровадженн€м венец—÷ансько—„ технолог—÷—„ тј‘ так зване венец—÷анське скло, н—÷мецько—„ —÷ богемсько—„ технолог—÷й тј‘ поташне скло, а також кал—÷йно-вапн€кового скла та —÷н.

¬енец—÷анське тонкост—÷нне скло XIVтј‘XVI ст. забарвлювалос€ в—÷д св—÷тлих молочних в—÷дт—÷нк—÷в до опалових —÷ темних, фарбованих кобальтом, м—÷ддю, золотом, паленою к—÷сткою тощо. ¬оно в—÷др—÷зн€лос€ вин€тковою фактурою поверхн—÷: льодопод—÷бна, с—÷тчаста, перевита нитками, апл—÷кована елементами рослинних мотив—÷в —÷ т. —÷н. Ќайтипо-в—÷ш—÷ вироби тј‘ п—÷всферичн—÷ чаш—÷ на невеличких н—÷жках, в—÷дерка, посуд дл€ вина (конусопод—÷бний, з пр€мим носиком —÷ з розширеними боковими ст—÷нками —÷ ручкою —÷ вигнутим носиком), бокали.

’удожн—‘ скло Ќ—÷меччини —÷ Ѕогем—÷—„ (територ—÷€ „ех—÷—„ без ћорав—÷—„) у XIVтј‘XV ст. спочатку було зеленого кольору внасл—÷док забрудненн€ п—÷ску окисом зал—÷за та —÷ншими х—÷м—÷кал—÷€ми. « нього виготовл€ли цил—÷ндричн—÷ скл€нки, обвит—÷ нитками мензурки, струнк—÷, на маленьких н—÷жках бокали, а також фл€ги, дзбанки та —÷н. ¬иникав новий тип посуду дл€ питт€ вина тј‘ рюмер. « середини XVI ст. зб—÷льшилос€ виробництво посуду дл€ пива тј‘ скл€нки, бокали, горн€та. як зас—÷б декоруванн€ значного поширенн€ набув емалевий розпис на геральдичну, пейзажну —÷ б—÷бл—÷йну тематики. …ого розкв—÷т припада—‘ на XVIII ст., коли х—÷м—÷чним способом навчилис€ д—÷ставати чисте, безкол—÷рне скло. ¬одночас почали виготовл€ти дзбанки —÷ фл€ги дл€ напо—„в чотири- та шестигранно—„ форм. ” друг—÷й половин—÷ XVIII ст. дрезденський художник —амуель ћон запровадив ефектний прозорий розпис скл€них вироб—÷в: так званими транс парант-ними поливами.

” 70-х роках XVII ст. на склоробних фабриках Ѕогем—÷—„ винайшли кришталеве скло. Ќадзвичайно чисте, прозоре, з —÷нтенсивним полиском, воно нагадувало дорогоц—÷нний г—÷рський кришталь. …ого в—÷дкритт€ тј‘ важлива передумова розвитку склор—÷зно—„ техн—÷ки у по—‘днанн—÷ з шл—÷фуванн€м. Ќ—÷жки вироб—÷в п—÷ддавали грануванню, тод—÷ €к поверхню бокала, чаш—÷ оздоблювали вишуканим мережаним в—÷зерунком та ф—÷гуративними зображенн€ми, пейзажами —÷ написами.

” середин—÷ XVIII ст. склороби √олланд—÷—„ при декоруванн—÷ кришталевих вироб—÷в алмазним грав—÷юванн€м винайшли новий прийом тј‘ пунктируванн€ (‘. √р—÷нвуд), тобто орнамент —÷ малюнок наносили не л—÷н—÷€ми, а точками р—÷зно—„ густоти. ÷е створювало —÷люз—÷ю, що зображенн€ неначе м—÷ститьс€ у товщ—÷ скла.

—клоробництво на укра—„нських земл€х започатковане у IIIтј‘IV ст. —÷, мабуть, не без впливу сх—÷дних та зах—÷дно—‘вропейських традиц—÷й у ц—÷й галуз—÷. …ого представл€ють передус—÷м вироби з—÷ скловарно—„ майстерн—÷ в  омаров—÷ на ¬олин—÷. ќднак пр€мих доказ—÷в про безперервн—÷сть розвитку скл€рства до X ст. нема—‘, хоч поодинок—÷ знах—÷дки (можливо, —÷мпортован—÷) стверджують застосуванн€ скл€них речей у побут—÷ слов'€н.

–анн—÷й пер—÷од скл€рства  и—„всько—„ –ус—÷ припада—‘ на X ст. ” цей час основною продукц—÷—‘ю були прикраси: браслети, намисто та персн—÷, —„х виготовл€ли засобами л—÷пленн€, вит€гуванн€, розкачуванн€ з пластичного свинцево-сил—÷катного скла, €ке повол—÷ тужав—÷ло. “ехнолог—÷чне опануванн€ матер—÷алу йшло в—÷д найпрост—÷шо—„ скл€но—„ пасти до провареного в горщиках нап—÷впрозорого, забарвленого, а згодом прозорого скла.

ƒругий пер—÷од скл€рства (XIтј‘XII ст.) тј‘ це запровадженн€ техн—÷ки видуванн€ вироб—÷в —÷з свинцево-кал—÷йного скла. —клоробне ремесло —÷нтенсивно розвивалось у м—÷стах —÷ м—÷стечках, спец—÷ал—÷зувалос€ на виготовленн—÷ моза—„чно—„ смальти, в—÷конного скла, посуду та ж—÷ночих прикрас. ўораз б—÷льшого значенн€ набувала основна естетична €к—÷сть скла тј‘ чистота й прозор—÷сть.

ƒавньоруськ—÷ майстри виготовл€ли скл€н—÷ браслети к—÷лькох тип—÷в: к—÷льцепод—÷бн—÷, сп—÷ральн—÷ та пласк—÷, обручепод—÷бн—÷. Ѕраслети-к—÷льц€ тј‘ найпрост—÷ш—÷, —„х вит€гували й виточували з однокол—÷рного скла, у перетин—÷ вони мають круг або п—÷вкруг. ќриг—÷нальн—÷ш—÷, сп—÷ральн—÷ браслети скручували з одного або к—÷лькох р—÷знобарвних прутик—÷в скла. ќбручепод—÷бн—÷ браслети —÷нод—÷ орнаментували поливаним розписом.

—кл€не намисто також ур—÷зноман—÷тню—‘тьс€ формою та забарвленн€м. Ќайчаст—÷ше подибу—‘мо намистинки у вигл€д—÷ кульок, трубочок, р—÷дше тј‘ мигдалевидн—÷ та ф—÷гурн—÷ з р—÷знокол—÷рними емалевими крапельками.

ƒавньоруський скл€ний посуд тј‘ це невелик—÷ струнк—÷ м—÷сткост—÷, кул€ст—÷ пл€шки, цил—÷ндричн—÷ скл€нки, оздоблен—÷ нал—÷пними барвистими жгутами, нитками скла або ц—÷лком позбавлен—÷ прикрас. “од—÷ д—÷€ло к—÷лька скловарних майстерень, найб—÷льша тј‘ кн€з—÷всько-монастирська тј‘ знайдена на територ—÷—„  и—‘во-ѕечерсько—„ лаври.

“рет—÷й пер—÷од (XIII ст.) в—÷домий зародженн€м мануфактурного виробництва посуду —÷з безсвинцевого скла, наприклад, тонкост—÷нн—÷ тюльпанопод—÷бн—÷ келишки —÷з ¬ишгорода, а також видовжен—÷ посудини у вигл€д—÷ стопок.

ѕереживши татаро-монгольську навалу, склоробництво занепало —÷ лише в наступну епоху, повол—÷ в—÷дновлюючись, стало важливим п—÷д“—рунт€м розвитку укра—„нського гутництва.

¬ —÷стор—÷—„ в—÷тчизн€ного скл€рства час, котрий припада—‘ на другу половину XIIIтј‘XV ст., е найменш досл—÷дженим через малу к—÷льк—÷сть речового матер—÷алу. –азом з тим —÷снують твердженн€ про пог—÷ршенн€ технолог—÷—„ виробництва пор—÷вн€но —÷з давньоруським, внасл—÷док чого вироби прост—÷ш—÷ —÷ товстост—÷нн—÷, а —„хн—÷ форми нагадують аналог—÷чн—÷ предмети з дерева, глини та металу.

” XVIтј‘XVII ст. виробництво скла на ”кра—„н—÷ вдосконалилос€, зокрема, зб—÷льшилас€ м—÷стк—÷сть посуду, топк—÷шими стали його ст—÷нки, ур—÷зноман—÷тню—‘тьс€ форма й оздобленн€. “ак, м—÷сткост—÷ дл€ р—÷дин (пл€шки, сло—„ки —÷ т. —÷н.) походили в—÷д перв—÷сне видуто—„ кул€сто—„ або цил—÷ндрично—„ порожнини з б—÷льш-менш вит€гнутою —÷ дол—÷пленою у гар€чому стан—÷ шийкою. ƒал—÷ з кул€сто—„ форми при сплющенн—÷ з двох бок—÷в д—÷ставали ще один тип посуду тј‘ плесканку. ÷ил—÷ндрична пл€шка, внасл—÷док сплющенн€ з чотирьох бок—÷в, перетворилас€ у чотиригранну форму штофа -*-найпоширен—÷ший тип скл€ного посуду, зручний дл€ транспортуванн€. ћабуть, п—÷д впливом барокко штоф набув ускладнено—„ восьмигранно—„ форми.

’удожн—÷ особливост—÷ укра—„нського скла XVIтј‘XVII ст., безперечно, залежали в—÷д загально—‘вропейських тенденц—÷й розвитку ц—÷—‘—„ галуз—÷. Ќа зм—÷ну венец—÷анським склоробам законодавц€ми моди стали майстри Ѕогем—÷—„ та Ќ—÷меччини. ѕроте вироби укра—„нських осередк—÷в в—÷др—÷зн€ютьс€ в—÷д зах—÷дно—‘вропейських вироб—÷в стриманим образним вир—÷шенн€м та п—÷дкресленою утил—÷тарн—÷стю переважно геометричних форм (кул€стих, цил—÷ндричних, дзвоно- та конусопод—÷бних, чотиригранних). ¬—÷дформован—÷ б—÷л€ печ—÷ м—÷сткост—÷ оздоблювали л—÷пленн€м, що —‘ одн—÷—‘ю з характерних ознак давнього укра—„нського скла. –озр—÷зн€ють л—÷плен—÷ конструктивн—÷ детал—÷ (п—÷дденц€, н—÷жки, ручки), €к—÷ мали й певн—÷ декоруюч—÷ "астивост—÷ та чисто пластичн—÷ прикраси у вигл€д—÷ стр—÷чок, джгут—÷в, лозин, розет тощо. ¬они збагачували одноман—÷тну геометричну форму прийомами ритм—÷чно—„ орган—÷зац—÷—„ л—÷плених елемент—÷в, —„хньо—„ фактури, полиску й заломлюванн€ св—÷тла.

 олористичну гаму укра—„нського скла створювали €к осв—÷тлен—÷, так —÷ в—÷дпов—÷дно забарвлен—÷ маси, зокрема, так зван—÷ кольори б—÷ло—„ —÷ зелено—„ води, золотисто-жовтий —÷ жовто-зелений, р—÷зноман—÷тн—÷ ф—÷олетов—÷ й коричнев—÷ в—÷дт—÷нки аж до чорного.

Ќа зах—÷дноукра—„нських земл€х задокументована д—÷€льн—÷сть гут (1550тј‘1570 рр.) в околиц€х —тарого √алича, Ѕелза —÷ ѕотелича, а на поч. XVII ст.тј‘ у с. ѕ—÷дг—÷рц—÷ на Ћьв—÷вщин—÷. « середини XVII ст. —÷снувало близько 20 гут на територ—÷—„  и—„вщини, ѕолтавщини, „ерн—÷г—÷вщини та три гути на «акарпатт—÷. ѕоширенн€ гутництва залежало в—÷д соц—÷ально-економ—÷чних умов, а також пов'€зувалос€ з на€вн—÷стю дешевого палива (л—÷су) та сил—÷катних компонент—÷в: кварцового п—÷ску, вапна, крейди тощо.

ѕ—÷д впливом знаменитого чеського кришталю у друг—÷й половин—÷ XVIII ст. започаткували виробництво нап—÷вкришталю —÷ кришталю на ”кра—„н—÷. ќднак тут воно не зазнало н—÷ технолог—÷чно—„ досконалост—÷, н—÷ широти асортименту, н—÷ обс€г—÷в випуску продукц—÷—„, "астивих славетним склоробним мануфактурам «ах—÷дно—„ –ƒвропи. Ќа ”кра—„н—÷ кришталев—÷ реч—÷ виготовл€ли в—÷д випадку до випадку в м—÷ру необх—÷дност—÷ —÷ надходженн€ замовлень. «розум—÷ло, що застосуванн€ техн—÷к пол—÷руванн€, грав—÷юванн€ —÷ грануванн€ на —‘диному  и—„вському завод—÷ кришталю було обмеженим —÷ не таким майстерним.

якщо кришталь майже не приживс€ на укра—„нському грунт—÷, то гутне скло у XVIII ст. стало самобутн—÷м нац—÷ональним €вищем завд€ки засво—‘нню певних локальних традиц—÷й народного мистецтва. ” найб—÷льшому кра—„ гутництва тј‘ на „ерн—÷г—÷вщин—÷ працювали понад 120 скловарних майстерень. —початку це були невелик—÷ мануфактури з к—÷льканадц€тьма особами —÷ лише в наступному стол—÷тт—÷ пом—÷тна тенденц—÷€ до —„х укрупненн€.

« XVIII ст. розширивс€ асортимент гутних вироб—÷в тј‘ повс€кденний та св€тковий посуд дл€ збер—÷ганн€ напо—„в. ” декоруванн—÷ вироб—÷в —÷з р—÷зними площинами переважав розпис поливами та ол—÷йними фарбами. …ого виконували пензлем в—÷льними мазками у традиц—÷йн—÷й пал—÷тр—÷ барв: б—÷ла, жовта, червона, блакитна.  р—÷м г—÷лок кв—÷т—÷в —÷ букет—÷в —÷нод—÷ трапл€лис€ зображенн€ козак—÷в, птах—÷в та тварин, портрети знатних ос—÷б. Ќе втратили привабливост—÷ й пластичн—÷ прикраси, передус—÷м в оздобленн—÷ пле-сканок, горн€т.

”кра—„нськ—÷ майстри гутництва внесли до св—÷тово—„ спадщини художньо—„ культури ун—÷кальну типолог—÷чну групу скл€них вироб—÷в тј‘ ф—÷гурний посуд дл€ збер—÷ганн€ р—÷дини (XVIIIтј‘XIX ст.). —кл€н—÷ м—÷сткост—÷ зовн—÷шн—÷ми обрисами нагадували ведмед—÷в, баран—÷в, коней, качок тощо. ѕластичн—÷ образи тварин мали узагальнений —÷ гротескний характер. …ого джерела, мабуть, с€гають ранньослов'€нських культ—÷в тварин —÷ птах—÷в, котр—÷ забезпечували люд€м добробут, захищали житло в—÷д нещаст€. Ќайпоширен—÷шим типом ф—÷гурного посуду була пл€шка-ведмедик традиц—÷йно—„ форми: порожнистий масивний тулуб, а двома лапами охоплю—‘ голову. ÷е нада—‘ його постат—÷ кумедного вигл€ду. ѕл€шка-ведмедик не т—÷льки св€тковий посуд, а й атрибут вес—÷льного столу, що пов'€зувалос€ з маг—÷чними пов—÷р'€ми приносити молодим щаст€ —÷ добробут.

—тародавн—÷й укра—„нський, ф—÷гурний посуд не ма—‘ аналог—÷й. ” венец—÷анському —÷ н—÷мецькому скл—÷ ф—÷гурки тварин створен—÷ переважно на декоративних засадах, що —÷нод—÷ зводило —„х утил—÷тарн—÷сть майже нан—÷вець. ¬ укра—„нських пл€шках-ф—÷гурках насамперед ма—‘ значенн€ ужиткова роль.

” перш—÷й половин—÷ XIX ст. склоробн—÷ художн—÷ промисли на ”кра—„н—÷ поступово занепали. ѕрипинили д—÷€льн—÷сть др—÷бн—÷ осередки скл€рства. ¬они не могли конкурувати з нап—÷вмехан—÷зованими п—÷дпри—‘мствами. ¬елик—÷ гути змушен—÷ переходити на виробництво простого, одноман—÷тного посуду. ѕол—÷хромн—÷ розписи зам—÷нюютьс€ монохромними, —„х виконували в основному б—÷лою фарбою. ” друг—÷й половин—÷ стол—÷тт€ скл€на промислов—÷сть остаточно вит—÷снила ручне склоробництво.

” перш—÷й половин—÷ XX ст. скл€ний посуд та —÷нш—÷ предмети виготовл€ли на ”кра—„н—÷ на спец—÷ал—÷зованих заводах (найб—÷льш—÷ тј‘ в  и—‘в—÷, –оманов—÷ на ∆итомирщин—÷, у  ост€нтинов—÷, Ћисичанську й јртем—÷вську в ƒонбас—÷, у Ћьвов—÷ та —÷н.). ’удожн€ €к—÷сть продукц—÷—„ була загалом низькою, асортимент одноман—÷тним —÷ застар—÷лим. ¬ин€ток становили л—÷чен—÷ виставочн—÷ реч—÷ або предмети, виготовлен—÷ на замовленн€.

¬—÷дродженн€ художнього скла, зокрема, нац—÷ональних традиц—÷й гутництва, почалос€ лише в пово—‘нний пер—÷од. Ќа склозаводах в—÷дкривалис€ творч—÷ лаборатор—÷—„, формувалис€ групи талановитих майстр—÷в —÷ профес—÷йних художник—÷в-скл€р—÷в, €к—÷ експериментують —÷з технолог—÷—‘ю скла, в—÷дновлюють забут—÷ прийоми, розробл€ють нов—÷ зразки вироб—÷в тощо.

Ќаприк—÷нц—÷ 40-хтј‘у 60-х роках головним центром склоробництва став Ћьв—÷в. “ут працюють видатн—÷ майстри гутництва ѕетро —еменко, ћечислав ѕавловський —÷ …осип √ул€нський. ¬они вперше вз€лис€ за осво—‘нн€ форм давнього укра—„нського гутно-го посуду, започаткувавши у сучасному склоробництв—÷ "фольклорнийї напр€м. « 1953 р. пост—÷йне виробництво гутного скла розпочалос€ у склоцеху льв—÷всько—„ арт—÷л—÷ "–—÷знопромї, а через дес€ть рок—÷в цех гутного скла засновано при Ћьв—÷вськ—÷й керам—÷ко-скульптурн—÷й фабриц—÷ ’удожнього фонду ”кра—„ни. ¬—÷н став пров—÷дним осередком гутництва, в—÷домим не т—÷льки на ”кра—„н—÷, а й далеко за —„—„ межами. якщо спочатку скловидувальники цеху виготовл€ли вази, дзбанки, миски, то вже з середини 60-х рок—÷в розроблен—÷ нов—÷ типолог—÷чн—÷ групи —÷ типи вироб—÷в (св—÷чники, тарел—÷, велик—÷ кухл—÷, ф—÷гурний посуд, др—÷бна декоративна пластика тощо).

ѕор€д з гутним склом, основою €кого в рукотворна прац€ майстр—÷в над невеликими сер—÷€ми вироб—÷в, розвива—‘тьс€ заводське склоробництво з великосер—÷йним —÷ масовим виробництвом кришталевого, сульф—÷дного та тонового скла. ÷ей р—÷зновид виробництва представл€ють  и—„вський завод художнього скли та льв—÷вська ф—÷рма "–айдугаї (виникла 1962 р. внасл—÷док об'—‘днанн€ к—÷лькох склоробних п—÷дпри—‘мств Ћьв—÷всько—„ област—÷).

ќриг—÷нальн—÷стю вироби  и—„вського заводу художнього скла завд€чують творч—÷й прац—÷ в—÷домих майстр—÷в-художник—÷в Ћ—÷д—÷—„ ћит€—‘во—„, –∆вана «арицького, ¬олодимира «атинайка та —÷н.

Ќа "–айдуз—÷ї у 60-х роках освоюють випуск п—÷втонового скла. Ќад його художньою виразн—÷стю працювала –ƒвген—÷€ ћер—÷, а згодом —÷нш—÷ художники. ” 1961 р. тут вперше у в—÷тчизн€ному склоробщщтв—÷ за —÷н—÷ц—÷ативою —÷ зразками ¬—÷тал—÷€ √—÷нзбурга розпочавс€ випуск м—÷н—÷атюрно—„ пластики —÷з кольорового склодроту. ” 70-х роках "–айдугаї майже повн—÷стю перейшла на виробництво кришталю. …ого асортимент розробл€ють заслужений художник ”кра—„ни –оман Ўах, ќлександр Ћасовський та —÷н.

“вори гутного цеху Ћьв—÷всько—„ керам—÷ко-скульптурно—„ фабрики 70тј‘80-х рок—÷в характеризуютьс€ декоративн—÷стю, новизною- та експресивн—÷стю форм, активн—÷стю кольорового й орнаментальних вир—÷шень, образною виразн—÷стю тј‘ л—÷ричного, романтичного, фантаз—÷йного, гротескного звучанн€. ¬—÷ртуозне волод—÷нн€ матер—÷алом, вм—÷нн€ розкрити його декоративн—÷ ефекти "астив—÷ творчост—÷ пров—÷дних майстр—÷в гутного цеху Ѕогдана ¬алька, ќлекс—÷€ √ери, ѕетра ƒумича, ярослава ћац—÷—‘вського та —÷н. —ьогодн—÷ пор€д з народними майстрами-скловидувальниками працюють профес—÷йн—÷ художники ≈дуард √ол€к, ¬асиль ƒрачук, ‘ранс „ерн€к та —÷н.

Ќин—÷ на ”кра—„н—÷ художн—‘ скло виготовл€ють близько 20 п—÷дпри—‘мств. Ќай-в—÷дом—÷ш—÷, кр—÷м уже згаданих тј‘ це јртем—÷вський, Ѕережанський,  ерченський, ѕо-пасн€нський, –оман—÷вський склозаводи. —учасне укра—„нське художн—‘ скло вир—÷зн€—‘тьс€ розма—„тт€м композиц—÷йно-образних вир—÷шень, що грунтуютьс€ на широкому д—÷апазон—÷ техн—÷к —÷ технолог—÷—„ виробництва.

’удожн€ обробка металу. “ехнолог—÷чне й художн—‘ осво—‘нн€ метал—÷в ознаменувало великий поступ у розвитку людсько—„ цив—÷л—÷зац—÷—„. Ќедаремно —÷сторичн—÷ епохи називають тј‘ епоха м—÷д—÷, бронзи, зал—÷за. ќднак хронолог—÷чне й територ—÷альне поширенн€ цих метал—÷в було нер—÷вном—÷рним, залежало в—÷д природних умов —÷ ступен€ розвитку народ—÷в. “ак, €кщо перв—÷сне населенн€ сучасно—„ територ—÷—„ ”кра—„ни у II тис. до н. е. лише починало опановувати виготовленн€ найпрост—÷ших вироб—÷в з м—÷д—÷ й бронзи (наприклад, м—÷дн—÷ прикраси-плат—÷вки верболисто—„ —÷ м—÷с€цепод—÷бно—„ форм, бронзова сокирка-кельт з л—÷н—÷йними нас—÷чками), в той час €к майстри близькосх—÷дно—„, —‘гипетсько—„ —÷ кр—÷то-м—÷кенсько—„ цив—÷л—÷зац—÷—„ вже досконало волод—÷ли багатьма техн—÷ками виготовленн€ р—÷зних художн—÷х вироб—÷в —÷з бронзи та золота.

” –∆ тис. до н. е. простори нин—÷шньо—„ ”кра—„ни (степ —÷ л—÷состеп) засел€ли ск—÷фськ—÷ та сарматськ—÷ племена. ” художн—÷й обробц—÷ металу ск—÷фськ—÷ майстри дос€гли велико—„ вправност—÷. ¬—÷дома сво—‘р—÷дна трактовка ан—÷мал—÷стично—„ пластики (декоративн—÷ плат—÷вки, прикраси, навершш€) тј‘ так званий зв—÷риний стиль.  ласичним зразком цього стилю —‘ золота плат—÷вка, що рель—‘фно зображу—‘ олен€ та хижих зв—÷р—÷в, знайдена в курган—÷  уль-ќба поблизу  ерч—÷ (IV ст. до н. е.).

—армати дл€ оздобленн€ збро—„ та побутових речей виготовл€ли р—÷зноман—÷тн—÷ прикраси з м—÷д—÷, ,бронзи й золота, часто вдаючись до пол—÷хромно—„ —÷нкрустац—÷—„ кольоровим склом та коштовним кам—÷нн€м. Ѕраслети, сережки та п—÷дв—÷ски з дорогоц—÷нних метал—÷в вони збагачували вставками з гранату, руб—÷ну —÷ сердол—÷ку.

Ѕлискучою мистецькою варт—÷стю над—÷лен—÷ золот—÷ та ср—÷бн—÷ вироби, виготовлен—÷ в грецьких причорноморських колон—÷€х, мабуть, на замовленн€ багатих ск—÷ф—÷в. —юди, насамперед, сл—÷д в—÷днести всесв—÷тньов—÷дом—÷ чертомлицьку та кульоб—÷вську вази, оздоблен—÷ карбованими сюжетними iенами, золотий греб—÷нець з могили —о-лоха, золоту лектораль з  ам'€но—„ ћогили неподал—÷к Ќ—÷копол€ —÷ т. —÷н. “аким чином, твори металопластики, що поход€ть з сучасно—„ територ—÷—„ ”кра—„ни, виготовлен—÷ на злам—÷ епох, засв—÷дчують про зменшенн€ в—÷дставанн€ ск—÷фських, сарматських та —÷нших металообробник—÷в в опануванн—÷ техн—÷чних —÷ художн—÷х засоб—÷в виразност—÷ пор—÷вн€но —÷з майстрами-спадкоемц€ми давн—÷х цив—÷л—÷зац—÷й.

ќднак р—÷зниц€ у художн—÷х р—÷вн€х металообробки ще збер—÷галас€ майже до к—÷нц€ –∆ тис. ÷е легко ви€вити, пор—÷внюючи - художню обробку металу стародавн—÷х слов'€н з ювел—÷рним мистецтвом, наприклад, меров—÷нгського —÷ карол—÷нгського пер—÷од—÷в, не кажучи вже про ун—÷кальн—÷ вироби майстр—÷в ¬—÷зант—÷—„.

’удожн—‘ металообробництво дос€гло високого розвитку в епоху  и—„всько—„ –ус—÷. Ќ—÷мецький учений, монах-ювел—÷р “еоф—÷л ѕресв—÷тер (XI ст.), розгл€даючи ремесла –ƒвропи —÷ —ходу, писав у сво—‘му трактат—÷ про давньоруське ювел—÷рництво: "якщо ти уважно вивчиш (трактат.тј‘ јвт.), то д—÷зна—‘шс€ тод—÷, що саме... в старанност—÷ емалей або р—÷зноман—÷тност—÷ черн—÷ в—÷дкрила –ус—÷€ї 3.

«а соц—÷альним станом металообробники  и—„всько—„ –ус—÷ були профес—÷йними м—÷ськими рем—÷сниками або кн€жими людьми, що жили при двор—÷. ¬ивченн€ ювел—÷рно—„ справи потребувало не лише багато часу дл€ опануванн€, а й в—÷дпов—÷дного обладнанн€ та матер—÷ал—÷в. ” т—÷ часи, коли кожний шматочок металу був на рахунку, металообробники, а тим б—÷льше ювел—÷ри, входили до рем—÷сничо—„ ел—÷ти. ѕор€д з м—÷iевими майстрами працювали й —÷ноземц—÷. ќр—÷—‘нтуючись на ун—÷кальн—÷ металев—÷ вироби —ходу, давньоруськ—÷ майстри разом з техн—÷чними прийомами виконанн€ засвоювали форми, композиц—÷йн—÷ схеми й окрем—÷ елементи декору, що ц—÷лком природно дл€ середньов—÷чч€.

ƒо найвизначн—÷ших твор—÷в мало—„ пластики IXтј‘X ст. належать ср—÷бн—÷ окутт€ двох тур€чих рог—÷в (ритуальний посуд дл€ питт€) тј‘ мабуть, п—÷зньо€зичницька епоха, —„х знайшли в похованн€х кн€з€ —÷ жерц€ (курган "„орна ћогилаї, „ерн—÷г—÷в). ќкутт€ меншого рога тј‘ це ср—÷бна плат—÷вка, "на €к—÷й карбуванн€м, грав—÷юванн€м —÷ черню зображено орнаментальне плетиво з чотирьох л—÷лей. ћотив л—÷ле—„, широко в—÷домий на територ—÷—„ –ус—÷, ймов—÷рно, сх—÷дного походженн€. ќкутт€ другого рога м—÷стить карбований сюжетний декор: фантастичн—÷ крилат—÷ чудовиська —÷ люди.

“ехн—÷ками ви—„мчасто—„ —÷ переб—÷рчасто—„ емалей давньоруськ—÷ ювел—÷ри виготовл€ли сережки, колтки, хрести й образки. яскравим зразком ювел—÷рного мистецтва XIтј‘XII ст. с золот—÷, розк—÷шн—÷ колтки з  и—‘ва, на €ких символ—÷чне зображенн€ дерева житт€, голуб—÷в, фантастичних птах—÷в, д—÷воч—÷ обличч€ богин—÷ або кн€жни.

Ўирок—÷ браслети з—÷ ср—÷бних плат—÷вок виконан—÷ грав—÷юванн€м —÷ черню, на них зображен—÷ ц—÷кав—÷ маг—÷чн—÷ iени тј‘ гусл€р, танок д—÷вчини з во—„ном, орнаментальн—÷ мотиви.

”н—÷кальним твором XII ст. —‘ ср—÷бна з позолотою чаша („ерн—÷г—÷в), виготовлена дифуванн€м, оздоблена карбуванн€м, грав—÷юванн€м —÷ черню, —„—„ багате орнаментуванн€ м—÷стить у медальйонах батальн—÷ та побутов—÷ iени, оточен—÷ рослинними в—÷зерунками. ј плетиво восьмикутних з—÷рок заповнене ф—÷гурками фантастичних зв—÷р—÷в.

ƒавньоруськ—÷ майстри використовували техн—÷ки литва з бронзи у кам'€них, глин€них формах або за восковою моделлю. ÷ими способами виготовл€ли велик—÷ предмети (дзвони, св—÷тильники-хороси, посудини-водол—÷—„), менш—÷ реч—÷ (наприклад, ф—÷гурн—÷ позолочен—÷ булави), чимало др—÷бних вироб—÷в, €к-от: зм—÷йовики, хрестики, образки, енколп—÷они (складн—÷ пустот—÷л—÷ хрестики), “—удзики, персн—÷ тощо.

”кра—„нське художн—‘ металообробництво XIVтј‘XV ст. розвивало й збагачувало традиц—÷—„ ƒавньо—„ –ус—÷. ѕрацювали ковал—÷, ливарники, бл€хар—÷, ювел—÷ри та —÷н. јле з цього пер—÷оду збереглос€ дуже мало пам'€ток. Ќасамперед згадаймо найдавн—÷ший тв—÷р монументального ливарництва тј‘ дзв—÷н 1341 р. з—÷ льв—÷вського собору св. ёра. ¬—÷н ма—‘ просту, невибагливу форму, гармон—÷йн—÷ пропорц—÷—„, пружн—÷ контури силуету. …ого дещо вит€гнутий корпус опер—÷зу—‘ стр—÷чка граф—÷чного напису тј‘ —‘дина прикраса, котра водночас засв—÷дчу—‘: дзв—÷н виготовив як—÷в —кора.

” XV ст. виникають м—÷ськ—÷ цехи р—÷зних металообробних ремесел, поширюютьс€ нов—÷ типи металевих вироб—÷в (гармати, годинники, дверн—÷ замки —÷ т. —÷н.).

«важаючи на част—÷ феодальн—÷ в—÷йни, чи не найважлив—÷ше м—÷iе серед металевих вироб—÷в пос—÷дала збро€, —„—„ виготовл€ли у „ерн—÷гов—÷,  и—‘в—÷, Ћьвов—÷, Ћуцьку, ¬олодими-р—÷-¬олинському, ќстроз—÷ та —÷нших м—÷стах. ÷ех мечник—÷в —÷снував у Ћьвов—÷ вже в XV ст. —÷ користувавс€ прив—÷ле€ми. Ќайчаст—÷ше тут виготовл€ли шабл—÷, палашики, €к—÷ називали льв—÷вськими. ¬они повол—÷ в XVтј‘XVI ст. вит—÷снили важк—÷ старовинн—÷ меч—÷. ћечники виробл€ли зброю бойову —÷ парадну. «разком останньо—„ може служити церемон—÷альний меч льв—÷вських в—÷йт—÷в роботи –∆вана ¬енгрина, клинок €кого ма—‘ травлений ренесансний в—÷зерунок, герб Ћьвова —÷ дату 1577. –—÷дше виготовл€ли булави, чекани —÷ будзигани, котр—÷ з бойово—„ збро—„ поступово трансформувалис€ в ознаку "ади та вищо—„ в—÷йськово—„ —÷—‘рарх—÷—„, набуваючи декоративност—÷ й пишноти. « виникненн€м виробництва вогнепально—„ збро—„ (рушниць —÷ п—÷стол—÷в) вдосконалювалис€ прийоми оздобленн€ металевих —÷ дерев'€них частин.

«алежно в—÷д типолог—÷чних груп металевих предмет—÷в розр—÷зн€ли слюсар—÷в, шпорник—÷в, стременник—÷в —÷ замочник—÷в. ¬они часто сп—÷впрацювали з ковал€ми, виготовл€ли детал—÷ арх—÷тектурного обладнанн€, кован—÷ скрин—÷, скриньки тощо.

” металообробництв—÷ XVIIтј‘XVIII ст. набуло поширенн€ виробництво великомасштабних декоративно-монументальних твор—÷в, часто пов'€заних з арх—÷тектурою (оборонною, культовою та св—÷тською). ÷е лит—÷ дзвони, гармати, ювел—÷рно—„ роботи царськ—÷ врата, окутт€ престол—÷в, шати —÷кон —÷ велик—÷ оправи —‘вангел—÷й, ливарно—„ —÷ ковальсько-слюсарсько—„ роботи баштов—÷ годинники тощо.

Ќевелик—÷ й середн—÷х розм—÷р—÷в металев—÷ предмети, що нер—÷дко були справжн—÷ми творами декоративно-прикладного мистецтва, виготовл€ли ювел—÷ри-золотар—÷, ливарники, ковал—÷, бл€хар—÷, конв—÷сари (виробники олов'€ного посуду, назва походить в—÷д кварти-конви), годинникар—÷ та —÷н.

Ќайвизначн—÷шим осередком ювел—÷рства у XVIтј‘XVII ст. був Ћьв—÷в (перш—÷ в—÷домост—÷ про тутешн—÷х ювел—÷р—÷в поход€ть з XIV ст., а окремий цех заснований 1595 р.). “ут поруч м—÷iевих ювел—÷р—÷в працювали й при—„ждж—÷ тј‘ н—÷мецьк—÷, угорськ—÷, —÷тал—÷йськ—÷ майстри, тому художн—÷ особливост—÷ —„хн—÷х вироб—÷в мали загально—‘вропейський характер (декоративн—÷ елементи стил—÷в готики, ренесансу та барокко). Ћьв—÷вськ—÷ золотар—÷ виготовл€ли вс—÷ можлив—÷ коштовн—÷ реч—÷, починаючи в—÷д посуду —÷ к—÷нчаючи др—÷бними прикрасами (персн—÷, брошки, “—удзики). —еред шл€хтич—÷в —÷ заможних м—÷щан особливим попитом користувавс€ так званий льв—÷вський пас. ÷е широкий шк—÷р€ний пасок, суц—÷льно вкритий ср—÷бними або золоченими плат—÷вками пр€мокутно—„ форми, з п—÷вкруг-лими вир—÷зами обаб—÷ч, куди вкладали бл€шки-кружальц€. ѕлат—÷вки оздоблювали ретельно грав—÷йованими в—÷зерунками на подоб—÷ ренесансних розеток та пишних кв—÷ткових мотив—÷в. Ќа заст—÷бках часто подибу—‘мо ф—÷гурн—÷ iени з м—÷фолог—÷чними постат-т€ми, зображенн€ми лицар—÷в —÷ корол—÷в.

—р—÷бний посуд, столовий серв—÷з дл€ молдавського господар€ (кн€з€) роботи льв—÷вських майстр—÷в 1582 р. нал—÷чував в—÷с—÷м тип—÷в предмет—÷в. —еред них вин€тковою пишнотою оздобленн€ вир—÷зн€лис€ ложки. Ќа держаках часто грав—÷ювали постат—÷ людей (мабуть, апостол—÷в), герби "асник—÷в, написи сентенц—÷й або дев—÷зи.

якщо св—÷тськ—÷ ювел—÷рн—÷ вироби стильовими ознаками нагадували зах—÷дно—‘вропейськ—÷, то церковн—÷ тј‘ консервативно збер—÷гали давньоруськ—÷ традиц—÷—„. ‘орми були скромн—÷шими, а декор тј‘ пом—÷рн—÷шим. Ћише з середини XVII ст. церковн—÷ л—÷тург—÷чн—÷ предмети (хрести, чаш—÷, кадильниц—÷ тощо) позначен—÷ певним впливом барокко. Ќа зм—÷ну грав—÷юванню прийшла техн—÷ка карбуванн€, —÷ тому декор став рель—‘фним. «разком вишуканих ренесансних форм —÷ характерного дл€ барокко карбованого оздобленн€ в ср—÷бний напрестольний хрест з ”спенсько—„ церкви у Ћьвов—÷, виконаний јндр—÷—‘м  а-с—÷€новичем 1638 р. на замовленн€ —тавроп—÷г—÷йського братства. “в—÷р пустот—÷лий, конструктивно склада—‘тьс€ з восьмипелюстково—„ п—÷дставки, €ка переходить у проф—÷льовану н—÷жку з пуклею, —÷ "асне чотириконечного хреста (к—÷нц—÷ завершен—÷ трилопатка-ми). Ќа лицевому боц—÷ хреста вм—÷щено лите розп'€тт€, а в лопаткових розширенн€х викарбован—÷ —‘вангел—÷сти. ѕлощини зворотнього боку членован—÷ на пр€мокутники з карбованими iенами страстей ’ристових, €к—÷ —÷конограф—÷чно под—÷бн—÷ до тогочасних льв—÷вських гравюр.

” XVIIтј‘XVIII ст. пров—÷дним центром золотарства був  и—„в. “ут працювали в—÷дом—÷ майстри ювел—÷рно—„ монументально—„ пластики, речей церковного й св—÷тського ужитку тј‘ –∆ван –авич, –∆—‘рем—÷€ Ѕ—÷лецький, ћихайло ёревич, ‘ед—÷р Ћевицький та —÷н. Ќайвизначн—÷шим майстром золотарсько—„ справи вважа—‘тьс€ –∆. ј. –авич (1677тј‘ 1762). ¬иготовл€ючи коштовний посуд, св—÷чники, шати —÷кон —÷ оправи книжок, в—÷н ум—÷ло по—‘днував округл—÷, гармон—÷йн—÷ форми —÷з характерними прикрасами.

Ќа к—÷нець XVIIтј‘першу половину XVIII ст. припада—‘ найвищий розкв—÷т укра—„нського художнього металообробництва. ќкрем—÷ цехи золотар—÷в, кр—÷м уже згаданих, виникали в ќстроз—÷ (1648 р.),  ам'€нц—÷-ѕод—÷льському (1712 р.), ѕрилуках (1749 р.), „ерн—÷гов—÷ (1786 р.), Ќ—÷жин—÷ (1786 р.) та —÷н.

Ћиварн—÷ майстерн—÷ д—÷€ли в  и—‘в—÷, —тародуб—÷, Ќовгород—÷-——÷верському, √лухов—÷, Ћьвов—÷, —амбор—÷, Ѕродах —÷ виробл€ли також декоративно-ужитков—÷ предмети: посуд, каламар—÷, св—÷чники тощо. ÷ей вид художнього литва в—÷др—÷зн€вс€ в—÷д монументального техн—÷чними прийомами виготовленн€ —÷ специф—÷кою декоруванн€. “ак, каламар—÷ (м—÷сткост—÷ дл€ чорнила) невисоко—„, плескато—„ форми, з вушком дл€ шнурочка оздоблен—÷ пласко-рель—‘фними ф—÷гурками лева й однорога. ’удожн€ форма св—÷чника завжди вт—÷лювалась в ум—÷лому проф—÷люванн—÷ п—÷дставки, стрижн€ —÷ чашечки. —в—÷чники на к—÷лька св—÷чок, так зван—÷ кандел€бри, значно складн—÷шо—„ форми й декору. –∆нколи вони силуетом нагадують г—÷лл€сте дерево, уособлюючи прадавн—÷й символ тј‘ дерево житт€.

Ћиварництво з олова тј‘ ще одна технолог—÷чна галузь художньо—„ обробки метал—÷в тј‘ —÷снувала на ”кра—„н—÷ у XVIтј‘XVIII ст. ќск—÷льки олово не шкодить здоров'ю людини, його охоче використовували дл€ виготовленн€ побутового —÷ л—÷тург—÷йного посуду. Ћьв—÷вськ—÷ конв—÷сари дуже ретельно працювали над парними шлюбними, а також церемон—÷альними кубками й кухл€ми дл€ сп—÷льних цехових св€ткувань. √ладк—÷ поверхн—÷ оздобоювали глибоким грав—÷юванн€м зображень св€тих, герб—÷в, емблем, рослинного орнаменту тощо.

ƒо художнього металообробництва належить також виробництво годинник—÷в тј‘ годинникарство. ѕерший годинникарський цех на ”кра—„н—÷ засновано у Ћьвов—÷ 1637 року. Ћьв—÷вськ—÷ майстри вишукано оздоблювали не т—÷льки детал—÷ механ—÷зму, а й футл€ри-коробки р—÷зно—„ величини (залежно в—÷д тип—÷в тј‘ наст—÷нн—÷, наст—÷льн—÷, кише'нь-ков—÷). якщо оправи найменших, кишенькових, оздобоювали грав—÷юванн€м, позолотою, емал€ми, то велик—÷, наст—÷нн—÷ тј‘ карбуванн€м, прор—÷зним ажурним металом тощо. Ќайвизначн—÷шими майстрами годинникарства у Ћьвов—÷ були родини —околов-ських —÷  ам—÷нських.

Ќаприк—÷нц—÷ XVIII тј‘ на початку XIX ст. порцел€новий, фа€нсовий —÷ скл€ний

посуд поступово вит—÷снив з ринку олов'€ний, м—÷дний —÷ бронзовий. ”житков—÷ металев—÷ реч—÷ масово виготовл€ли з дешевих сплав—÷в. ѕоширилос€ ливарництво —÷з чавуну. Ќа зм—÷ну ретельн—÷й ручн—÷й прац—÷ прийшли шаблони —÷ штампи, посп—÷х —÷ недбальство. ѕом—÷тно спростивс€ декор. ” перш—÷й третин—÷ XIX ст. в—÷н набув класицистичних ознак: вводилис€ античн—÷ мотиви, меандри, пальмети, лаврове лист€ тощо. ¬се це неминуче призвело до занепаду художнього металообробництва. ” друг—÷й половин—÷ XIX ст. розпалас€ середньов—÷чна цехова орган—÷зац—÷€, —÷ др—÷бним, обособленим рем—÷сничим майстерн€м все важче було конкурувати з кап—÷тал—÷стичними п—÷дпри—‘мствами.

ѕрот€гом к—÷лькох стол—÷ть у зат—÷нку м—÷ського цехового металообробництва —÷снував непрофес—÷йний р—÷д ц—÷—‘—„ д—÷€льност—÷ тј‘ народне метал—÷рство. …ого впливи на цехове ремесло XVIIтј‘XVIII ст. —÷нколи досить виразно пом—÷тн—÷ то в карбуванн—÷, то у др—÷бному ливарництв—÷, то в ювел—÷рств—÷. Ќаприклад, на карбованих —÷ грав—÷йованих вотумах (м—÷дн—÷ поср—÷блен—÷ або ср—÷бн—÷ плат—÷вки, жертвуван—÷ церкв—÷, костьолу з проханн€м пор€тунку в—÷д нещаст€) зображували "об'—‘ктиї, котр—÷ потребували √осподнього заступництва, з характерною народною трактовкою та орнаментикою.

Ќародн—÷ майстри художньо—„ обробки метал—÷в, €ких рем—÷сники зневажливо називали "партачамиї, працювали у найдоступн—÷ших галуз€х: ковальств—÷, бл€харств—÷, др—÷бному ливарництв—÷ та ювел—÷рств—÷. Ѕ—÷льш—÷сть з них залишалис€ сел€нами, тобто займалис€ ремеслом у в—÷льний в—÷д оброб—÷тку земл—÷ час.

–∆з занепадом у XIX ст. цехового ремесла на ч—÷льне м—÷iе висува—‘тьс€ народне метал—÷рство. Ќайб—÷льш в—÷дом—÷ його рег—÷они тј‘ ѕодн—÷пров'€, —лобожанщина, √уцуль-щина.

’удожн—÷ вироби народного ковальства не були чисельними й переважно стосувалис€ обладнанн€ буд—÷вель (хрести, дверн—÷ кл€мри, кл€мки, ручки тощо), окутт€ воз—÷в, саней, скринь —÷ под. ”житкова ковальська продукц—÷€: сокири, коси, серпи, сапи, п—÷дкови переважно виготовл€ли без прикрас. ќкутт€ скринь, навпаки, були "лицемї посагу молодо—„. “аке окутт€ мало традиц—÷йний наб—÷р конструктивних (нар—÷жники, скр—÷плювальн—÷ штаби, зав—÷си) та декоративних накладних елемент—÷в (сп—÷рал—÷, кв—÷ти, птахи).

Ќародне ювел—÷рство побутувало на ѕодн—÷пров'—„ та —лобожанщин—÷, зважаючи на багатов—÷кову традиц—÷ю ношенн€ у св€тковому од€з—÷ д—÷вчат —÷ ж—÷нок велико—„ к—÷лькост—÷ прикрас, насамперед, хрестик—÷в, намист, сережок —÷ дукач—÷в. ——÷льськ—÷ —÷ м—÷ськ—÷ народн—÷ ювел—÷ри виготовл€ли свою продукц—÷ю з дорогоц—÷нних метал—÷в невисоко—„ проби, а коштовне кам—÷нн€ зам—÷нювали р—÷знобарвними скельц€ми, —„м були добре в—÷дом—÷ ливарництво у глин€них формах, —÷м—÷тац—÷€ зерн—÷, грав—÷юванн€ нескладних в—÷зерунк—÷в, штампуванн€, золоченн€ амальгамою тощо.

Ќайпоширен—÷шим виробом був хрест. ћайже вс—÷ чолов—÷ки, ж—÷нки —÷ д—÷ти носили, зокрема, гладеньк—÷ нат—÷льн—÷ хрестики, оздоблен—÷ грав—÷юванн€м. ¬елик—÷ лит—÷ хрести виконували з м—÷д—÷, б—÷лого сплаву або ср—÷бла наподоб—÷ складного ажурного плетива, прикрашували ске*льц€ми та грав—÷юванн€м. Ўтампован—÷ хрести, найчаст—÷ше —÷з рель—‘фним зображенн€м будь-€кого св€того, виробл€ли на  и—„вщин—÷.

—ережки найчаст—÷ше виготовл€ли без п—÷дв—÷сок (так зван—÷ кульчики) тј‘ овальне к—÷льце з розширеним передом, до €кого приплавлювали р—÷зноман—÷тн—÷ розетки. ѕод—÷бну тектон—÷ку мали й сережки з п—÷дв—÷сками, але до розеток прив—÷шували невелик—÷ рухом—÷ хрестики, листочки, дзвоники, сердечка, намистини з коралу —÷ скла.

Ќайпишн—÷шою ж—÷ночою оздобою на ѕодн—÷пров'—„ та Ћ—÷вобережж—÷ у XIXтј‘на початку XX ст. були дукач—÷ (дукат тј‘ —÷тал—÷йська золота монета). ¬они складалис€ з "асне дукача (ср—÷бна монета або кругла плат—÷вка з виграв—÷йованим рель—‘фним зображенн€м) та декоративно—„ частини, що нагаду—‘ бант, ажурну плет—÷нку чи розетку. ќстанн—÷ могли використовувати окремо, €к шийн—÷ прикраси, однак найчаст—÷ше вони служили дл€ п—÷дв—÷шуванн€ дукач—÷в. “рапл€лис€ на ”кра—„н—÷ й дукач—÷-—÷конки тј‘ м—÷н—÷атюрн—÷ образки з рель—‘фним зображенн€м Ѕлагов—÷щенн€, ѕокрови, ¬ознес—÷нн€ Ѕогородиц—÷ —÷ т. —÷н.

ƒр—÷бне художн—‘ ливарництво з латун—÷ у селах √уцульщини вир—÷зн€лос€ сво—‘р—÷дним декорац—÷йним стилем, джерела €кого, мабуть, с€гають поганських час—÷в. ќднак достов—÷рно датован—÷ реч—÷ поход€ть лише з першо—„ чверт—÷ XIX ст. √уцульськ—÷ народн—÷ майстри литт€ у глин€них формах виробл€ли численн—÷ ужитков—÷ предмети, ж—÷ноч—÷ прикраси, хрестики й —÷конки, доповненн€ до од€гу, курильне приладд€, к—÷нську збрую тощо. ”с—÷ ц—÷ вироби старанно декорован—÷ карбуванн€м —÷ грав—÷юванн€м, твор€ть невелику, але ч—÷тку орнаментальну низку геометричних мотив—÷в, що виступають у р—÷зноман—÷тних композиц—÷йних сполученн€х.

Ќайб—÷льшою попул€рн—÷стю у гуцул—÷в користувалис€ латунн—÷ рук—÷в'€ (держаки) палиць у вигл€д—÷ р—÷зно—„ форми сокирок, ф—÷гурних зак—÷нчень. “ак—÷ палиц—÷ в—÷дзначалис€ ориг—÷нальн—÷стю форми й декору, могли служити збро—‘ю у скрутну хвилину. –озр—÷зн€ють старов—÷цьк—÷ топ—÷рц—÷ тј‘ видовжено—„ пр€мокутно—„ форми, з ледь розширеним лезом —÷ нов—÷ (к—÷нець XIX ст.), де лезо виступа—‘ контрастн—÷ше щодо обушка. ‘—÷гурн—÷ держаки виготовлен—÷ з парою к—÷нських гол—÷вок, мають арха—„чн—÷ ознаки. —тародавн—÷ елементи збер—÷гаютьс€ також у дископод—÷бних ф—÷булах (чепрагах), шийних прикрасах (згардах), каблучках тощо. —тановить —÷нтерес техн—÷ка плет—÷нн€ з дроту ланцюжк—÷в (рет€з—÷в) майстрами –∆.  —÷щуком з с. –—÷чки та ќ. –∆ван—÷йчуком з с.  расно—„л—÷в.

—лаву гуцульського художнього металу творили нев—÷дом—÷ й в—÷дом—÷ майстри, а то й ц—÷л—÷ родини, наприклад, ƒутчаки з с. Ѕрустур—÷в, ћедв—÷дчуки з с. –—÷чки, ‘едюки з с. ƒихтинц€.

Ќайвищий розкв—÷т гуцульського метал—÷рства (мос€жництва) припав на к—÷нець XIXтј‘ початок XX ст. ” той час в—÷дбувалис€ етнограф—÷чн—÷ виставки у Ћьвов—÷,  оломи—„, “ернопол—÷, де можна було побачити й ориг—÷нальн—÷ вироби з металу. ” романтичний г—÷рський край ринув пот—÷к письменник—÷в, художник—÷в —÷ багатих турист—÷в.  ожен хот—÷в щось купити на згадку. Ќайб—÷льшою попул€рн—÷стю користувалис€ топ—÷рц—÷, палиц—÷, нож—÷, люльки, п—÷стол—÷ тощо. ўоб задов—÷льнити попит, художньою обробкою металу стали займатис€ дес€тки майстр—÷в у селах Ѕрустур—÷в, –—÷чка, —окол—÷вка, —н—÷дав-ка, явор—÷в та —÷н.

” роки першо—„ св—÷тово—„ в—÷йни гуцульське метал—÷рство занепало. ћайстри-мос€ж-ники не могли конкурувати з дешевою промисловою продукц—÷—‘ю, котра стр—÷мко заповнила м—÷iевий ринок.

—права не покращилас€ —÷ при залученн—÷ досв—÷дчених майстр—÷в до арт—÷л—÷ "√уцул ьщинаї (1939 р.). „астина давньо—„ традиц—÷йно—„ продукц—÷—„ вийшла з ужитку (кресала, —÷кольники, чепраги та —÷н.), виробл€ти холодну зброю (нож—÷ й топ—÷рц—÷) заборонила "ада. Ќатом—÷сть виготовленн€ у 50тј‘60-х роках персн—÷в, браслет—÷в, спортивних кубк—÷в не мало усп—÷ху.

Ќин—÷ художньою обробкою металу здеб—÷льшого займаютьс€ випускники ¬ижницько-го училища прикладного мистецтва —÷  ос—÷вського техн—÷куму художн—÷х промисл—÷в. ќднак питома вага його м—÷зерна пор—÷вн€но —÷з керам—÷кою, деревообробництвом чи ткацтвом.


1.        ћатейко  . /. Ќародна керам—÷ка Ћьв—÷вщини // ћатер—÷али з етнограф—÷—„ та мистецтвознавства.  ., 1961. —. 42.

2.        ÷ит. за: –∆стор—÷€ укра—„нського мистецтва.  ., 1966. “. 1. —. 411.

–ќ«ƒ–∆Ћ Ўќ—“»…


ѕ»—јЌ ј–—“¬ќ. ¬»“»ЌјЌ » “ј –∆√–јЎ »


ѕисанкарство. „исте, гладкофарбоване або оздоблене в—÷зерунками €йце набуло символ—÷чного та рел—÷г—÷йно-обр€дового значенн€ ще задовго до христи€нства. ” багатьох стародавн—÷х народ—÷в збереглис€ перекази, в €ких €йце виступа—‘ джерелом житт€, св—÷тла —÷ тепла, нав—÷ть зародком усього ¬сесв—÷ту.

” стародавньому –ƒгипт—÷ €йце було символом бога  нефа. …ого зображували у людськ—÷й подоб—÷ з головою €струба. ¬—÷н тримав у дзьоб—÷ €йце, з котрого виникав вогонь. яйце було також атрибутом —÷ншого бога —‘гипт€н тј‘ ѕта. “ут воно символ—÷зувало сонце, €ке ѕта котить небосхилом.

” стародавн—÷й —÷нд—÷йськ—÷й легенд—÷ "золоте €йцеї плавало у водах тј‘ ототожнювалос€ —÷з сонцем у простор—÷.

¬ античн—÷й √рец—÷—„ —÷ –им—÷ вважали, що ¬сесв—÷т виник з €йц€ казкового птаха ‘ен—÷кса. ¬—÷н поклав його у св€тилище √ел—÷оса (сонц€). ћабуть, тому €йце дл€ римл€н мало маг—÷чну силу —÷ тому вони використовували фарбован—÷ €йц€ у р—÷зноман—÷тних обр€дах —÷ забавах.

” ф—÷нськ—÷й " алевал—÷ї йдетьс€ про те, що ¬сесв—÷т виник з €йц€ казкового птаха ‘ен—÷кса. ¬—÷н поклав його у св€тилище √ел—÷оса (сонц€). ћабуть, тому €йце дл€ римл€н мало маг—÷чну силу —÷ тому вони використовували фарбован—÷ €йц€ у р—÷зноман—÷тних обр€дах —÷ забавах.

” ф—÷нськ—÷й " алевал—÷ї йдетьс€ про те, що ¬сесв—÷т виник —÷з шести золотих —÷ одного зал—÷зного €—‘ць. ”павши в океан, вони розбилис€ тј‘ з нижн—÷х частин утворилас€ земл€, з верхн—÷х тј‘ небесне склеп—÷нн€, з жовтка тј‘ сонце, з б—÷лка тј‘ м—÷с€ць —÷ зор—÷.

” слов'€нських народ—÷в також —÷снують м—÷фолог—÷чн—÷ твердженн€ про виникненн€ св—÷ту, зокрема царства —÷ палацу —÷з €йц€. ¬ укра—„нськ—÷й казц—÷ птахи за допомогу в боротьб—÷ з—÷ зв—÷рами дарують людин—÷ чар—÷вне €йце, в €кому ц—÷ле царство. ” б—÷лоруських казках герой кидав по черз—÷ об землю три €йц€ (м—÷дне, ср—÷бне, золоте) —÷ д—÷ста—‘ так—÷ ж три палаци. ” рос—÷йських казках смерть  още€ Ѕезсмертного також не випадково прихована в €йц—÷.  азки про походженн€ св—÷ту з €йц€ записан—÷ у пол€к—÷в, чех—÷в —÷ хорват—÷в.

–∆снують численн—÷ вар—÷анти легенд, €к—÷ по€снюють побутуванн€ писанок у час—÷ великодн—÷х св€т, пов'€зують виникненн€ традиц—÷й писанкарства з —‘вангельськими под—÷€ми (страст€ми ’риста) тощо.

јрхеолог—÷чн—÷ матер—÷али засв—÷дчують поширенн€ керам—÷чних писанок в епоху  и—„всько—„ –ус—÷. ћабуть, вони правили за сво—‘р—÷дну ритуальну "модельї справжн—÷х писанок.

«важаючи на слабу тривк—÷сть шкаралупи €йц€, середньов—÷чн—÷ писанки до наших дн—÷в не д—÷йшли. ќднак масове розписуванн€ €—‘ць —÷снувало прот€гом стол—÷ть. ” XIX ст. пи-санкарство з р—÷зними техн—÷чними —÷ рег—÷ональними художн—÷ми в—÷дм—÷нами зустр—÷чалос€ майже по вс—÷й територ—÷—„ ”кра—„ни, на що вказують давн—÷ колекц—÷—„ писанок у музе€х  и—‘ва, Ћубен, Ћьвова,  ракова, ¬аршави, Ѕрно та —÷н., а також колекц—÷€ ћ. ‘. —умцова '.

Ќайдавн—÷ш—÷ датован—÷ писанки у колекц—÷—„ музею Ћьв—÷вського в—÷дд—÷ленн€ –∆нституту мистецтвознавства, фольклору та етнограф—÷—„ јЌ ”кра—„ни поход€ть —÷з с—÷л ќстр—÷в (1882 р., Ћьв—÷вщина), —лоб—÷дка (1891 р., ѕод—÷лл€) та —÷н.

—во—‘р—÷дн—÷ локальн—÷ в—÷дм—÷ни писанок збер—÷гаютьс€ —÷ на початку XX ст. –озр—÷зн€ють писанки ѕодн—÷пров'€, —лобожанщини, 'ѕол—÷сс€, ѕод—÷лл€, ѕокутт€, Ѕойк—÷вщини, Ћем-к—÷вщини, √уцульщини тощо. Ќа —лобожанщин—÷ й ѕокутт—÷ зустр—÷чаютьс€ крапанки, Ѕойк—÷вщин—÷ —÷ Ћемк—÷вщин—÷ тј‘ так зван—÷ шпильков—÷ —÷ крапанки. Ќайб—÷льша детал—÷зац—÷€ мотив—÷в характерна дл€ гуцульських писанок.  р—÷м цього, у кожному сел—÷ подибу—‘мо сво—‘р—÷дний колорит —÷ улюблен—÷ мотиви розпис—÷в.

” 20тј‘30-х роках XX ст. видатними майстрами писанкарства були на Ћьв—÷вщин—÷ тј‘ –∆. Ѕ—÷л€нська, ј. Ѕоровець, Ќ. ћихайл—÷вська, на √уцульщин—÷ ¬. Ѕойчук, ќ. ћеге-динюк, ћ. ƒубчак, ј. Ўкр—÷бл€к,  . Ќикифор€к, на Ѕуковин—÷ тј‘ ћ. ¬арега, на «ах—÷дному ѕод—÷лл—÷ тј‘ ј. Ћугофет та —÷н.

ѕисанки виготовл€ли навесн—÷ перед ѕасхою с—÷льськ—÷ д—÷вчата —÷ ж—÷нки, монастирськ—÷ ченц—÷ й —÷конопиi—÷, м—÷ськ—÷ панночки, пекар—÷. “ому й техн—÷ки декоруванн€ р—÷знилис€. Ќа сел—÷'фарбували в один кол—÷р, —÷нколи продр€пували в—÷зерунки, орнаментували воском —÷ фарбували у к—÷лька кольор—÷в, тод—÷ €к у м—÷ст—÷ вдавалис€ до р—÷зних штучних способ—÷в тј‘ наклеювали шматки кольорового паперу, фольги, тканини, нитки тощо. ѕисанки переважно виготовл€ли дл€ себе —÷ лише зр—÷дка тј‘ дл€ продажу на €рмарку.

” 20тј‘30-х роках, у час розгорнуто—„ войовничо-ате—„стично—„ пропаганди по селах, писанки були причислен—÷ до шк—÷дливих культових атрибут—÷в, а т—÷, хто —„х писав, заслуговували зневаги та висм—÷юванн€, а п—÷зн—÷ше могли й проститис€ —÷з житт€м. “ому виготовленн€ писанок у центральних та сх—÷дних област€х ”кра—„ни припинилос€. ѕисанкар-ство занепало —÷ в зах—÷дних област€х, за вин€тком в—÷ддалених карпатських с—÷л.

ѕисанки на ”кра—„н—÷ в—÷дзначаютьс€ пол—÷функц—÷ональн—÷стю: обр€дова, —÷грова, декоративна тощо. ќбр€дова функц—÷€ писанок пов'€зана —÷з першими дн€ми ѕасхи. «—÷ св€чених писанок починали великодн—÷й об—÷д, —„х дарували на знак поваги, любов—÷, з побажанн€ми добра. ѕисанки були неначе сво—‘р—÷дний обер—÷г у хат—÷, а тому —„х намагалис€ зберегти до наступно—„ весни.

« писанками чинили маг—÷чн—÷ д—÷—„. ƒл€ забезпеченн€ урожаю писанки на весн€ного ёр—÷€ котили по зелен—÷й пшениц—÷ —÷ закопували у землю. ” великодн—÷й ранок молод—÷ вмивалис€ водою, куди перед тим клали крашанки та ср—÷бн—÷ монети, що мали надавати сили й краси. ѕисанки були оберегом житла в—÷д грому й вогню, а людей —÷ тварин вони охорон€ли в—÷д лихого ока. —в€чен—÷ писанки використовували €к л—÷ки в—÷д де€ких захворювань.

ѕисанки служили об'—‘ктом забави дл€ д—÷тей та молод—÷. « ними проводили —÷гри: "навбиткиї (з двох граючих вигра—‘ той, у кого €йце п—÷сл€ удар€нн€ одне об одне залиша—‘тьс€ ц—÷лим), "навкаткиї (необх—÷дно з в—÷дстан—÷ "учити у писанку, кот€чи сво—‘ю по земл—÷) та —÷н.

ѕисанка, в—÷дпов—÷дно прикрашена в—÷зерунками та кольорами, водночас була €скравою оздобою кошика з харчами, €кий несли до церкви св€тити. ѕ—÷сл€ цього писанки виставл€ли на видному м—÷i—÷ на стол—÷. « випорожнених писанок, додаючи з кольорового . паперу хв—÷ст, крила та головку з т—÷ста, виготовл€ли так зван—÷ "голубиї, —„х, а також писанки, нанизан—÷ на шнурочок (здеб—÷льшого по три), п—÷дв—÷шували поблизу —÷кон, декоруючи таким чином житло.

” 60-х роках у зв'€зку з посиленн€м —÷нтересу до народного мистецтва в—÷дновилос€ й писанкарство. ”  осов—÷,  оломи—„ та ¬ижниц—÷ навесн—÷, перед великодн—÷ми св€тами, народн—÷ майстри продавали писанки на €рмарках по «ќтј‘40 кеш. за штуку. “ак стих—÷йно виник писанкарський промисел. ѕроте в—÷н не с€гав дал—÷ ѕрикарпатт€.

” зах—÷дних област€х ”кра—„ни писанкарство в—÷дроджувалос€ дуже пов—÷льно. Ќа б—÷льшост—÷ територ—÷—„ воно майже повн—÷стю забуте —÷ втрачене.

” 70-х роках писанки €к твори народного мистецтва вже експонувалис€ на виставках, —„х дарували у вигл€д—÷ сувен—÷р—÷в. ѕо€вилис€ приватн—÷ колекц—÷—„ писанок. ” художн—÷й обробц—÷ дерева в—÷дновилос€ виготовленн€ писанок —÷з дерева, в—÷доме у XVIIIтј‘ XIX ст.

Ќа початку 80-х рок—÷в до писанкарства звертаютьс€ профес—÷йн—÷ художники  .–∆.  ракадим ( оломи€), ќ.–∆. Ќикорак, ќ.ќ. ѕриведа (Ћьв—÷в) та —÷н. ” сво—„х писанках вони розвивають —÷ збагачують народн—÷ традиц—÷—„ писанкарства.

—ьогодн—÷ писанкарство збереглос€ —÷ розвива—‘тьс€ завд€ки майстрам старшого покол—÷нн€ у багатьох давн—÷х осередках цього виду мистецтва –∆вано-‘ранк—÷всько—„ област—÷ тј‘  осмач, Ѕрустур—÷в, –—÷чка, –ожн—÷в, Ќижн—÷й Ѕерез—÷в, —н—÷давка, явор—÷в,  ривор—÷вн€, «ама-гор—÷в, √олови, ¬идин—÷в, „орний ѕот—÷к; „ерн—÷вецько—„ тј‘ ¬женка, ѕутала, ѕоркулина, –озтоки, ƒовгоп—÷лл€; Ћьв—÷всько—„ тј‘ ¬ерхн€чка, ѕ—÷дгородц—÷, —лавське, —коле, —уход—÷л, “ерн—÷вка, ÷енева; “ерноп—÷льсько—„ област—÷ тј‘ Ѕучач, ѕ—÷дзамочок та —÷н. ” наш час писанки в—÷льно продаютьс€ на €рмарках —÷ в художн—÷х салонах, задов—÷льн€ючи попит м—÷iевого населенн€ —÷ турист—÷в. ќриг—÷нальний орнамент писанок не т—÷льки чару—‘ нас красою, а й творчо переосмислю—‘тьс€, знаходить застосуванн€ у де€ких видах сучасного укра—„нського декоративного мистецтва.

¬итинанки. јрхеолог—÷чн—÷ досл—÷дженн€ засв—÷дчують ажурн—÷ в—÷зерунки з—÷ шк—÷ри, хутра, повст—÷ в кочових народ—÷в V ст. до н. е. —еред знайдених у розкопках ѕазирикських курган—÷в речей (јлтай) тј‘ великий повст€ний килим, виконаний техн—÷кою вир—÷зуванн€ й апл—÷кац—÷—„, а також р—÷зноман—÷тн—÷ предмети к—÷нського спор€дженн€, оздоблен—÷ ажурними —÷ силуетними шк—÷р€ними прикрасами.

јжурн—÷ в—÷зерунки з—÷ шк—÷ри —÷ тканини €к прикраси од€гу побутували в минулому на вс—÷й територ—÷—„ ”кра—„ни. ¬они набули масового поширенн€ у гуцул—÷в —÷ лемк—÷в. Ќа плечах —÷ передн—÷х полах гуцульських кожух—÷в та кептар—÷в з сап'€нових витинанок укладали в—÷зерунки р—÷зних форм. Ћакон—÷чно вит€тими апл—÷кац—÷€ми —÷з сап'€ну —÷ тканини прикрашали св€тковий од€г у центральних та сх—÷дних област€х ”кра—„ни.

ѕор—÷вн€льний анал—÷з шк—÷р€них —÷ паперових витинанок дав змогу ви€вити аналог—÷—„ у техн—÷ц—÷ виконанн€ —÷ в орнаментальному лад—÷ традиц—÷йних мотив—÷в. ћабуть, шк—÷р€н—÷ витинанки були сво—‘р—÷дними попередниками паперових ажурних прикрас €к з техн—÷чного боку, так —÷ в художньо-образному план—÷.

ѕерш—÷ паперов—÷ прикраси, €к—÷ можна вважати сво—‘р—÷дними аналогами традиц—÷йних витинанок на ”кра—„н—÷, виникли у  ита—„ у зв'€зку з винаходом —÷ розповсюдженн€м там паперу. ѕисьмов—÷ джерела “анського —÷ —унського пер—÷од—÷в (VIIтј‘XII ст.) розпов—÷дають про цей вид народно—„ творчост—÷ —÷ його майстр—÷в. Ќапередодн—÷ св€та весни ж—÷нки наклеювали на в—÷кна сво—„х будинк—÷в граф—÷чно ч—÷тк—÷ паперов—÷ "чуанхуанї (в—÷конн—÷ в—÷зерунки), €к—÷ виготовл€ли заздалег—÷дь, узимку. ÷е були переважно однокол—÷рн—÷ зображенн€ божеств, дух—÷в, геро—„в народних легенд, дракон—÷в, фен—÷кс—÷в, кв—÷т—÷в, винограду, метелик—÷в, риб —÷ под. —„х витинали ножиц€ми —÷ маленькими ножиками. «авд€ки високим художн—÷м €кост€м, вражаюч—÷й ф—÷л—÷гранност—÷ та простот—÷ виготовленн€ "чуанхуанї стали в—÷дом—÷ сус—÷дн—÷м народам.  р—÷м чисто декоративних функц—÷й так—÷ прикраси служили майстрам трафаретами дл€ нанесенн€ в—÷дбитк—÷в на дерев'€н—÷ вироби —÷ тканини.

” XIII ст. паперов—÷ прикраси з'€вилис€ в ѕерс—÷—„, а в XV ст. через “уреччину потрапили до –ƒвропи, спочатку у ¬енец—÷ю, а дал—÷ в ”горщину. Ќаприк—÷нц—÷ XVI ст. в Ќ—÷меччин—÷ —„х використовували дл€ оздобленн€ обкладинок книг. ” XVIIIтј‘ XIX ст. вони поширилис€ у ‘ранц—÷—„, ѕортугал—÷—„, ƒан—÷—„, √олланд—÷—„, Ўвец—÷—„, Ўвейцар—÷—„, ѕольщ—÷, —ловаччин—÷, Ћитв—÷, –ос—÷—„, Ѕ—÷лорус—÷—„ та —÷н.

” кра—„нах «ах—÷дно—„ –ƒвропи ц—÷ прикраси були здеб—÷льшого сюжетно розпов—÷дними, сво—‘ю художньо-образною системою упод—÷бнювалис€ до граф—÷ки; складн—÷, багатоф—÷гурн—÷, дзеркально-симетричн—÷ композиц—÷—„ завжди вм—÷щувалис€ в одному аркуш—÷ паперу.

јжурн—÷ паперов—÷ прикраси слов'€нських народ—÷в мали декоративне спр€муванн€ —÷ спиралис€ на широкий д—÷апазон техн—÷чних прийом—÷в виготовленн€, р—÷зноман—÷шу рапрртну будову та традиц—÷йн—÷ народн—÷ мотиви орнаменту.

1 —во—‘р—÷дним прототипом укра—„нських витинанок можна вважати невеличк—÷ шматочки б—÷лого паперу з ажурно вит€тими кра€ми, що служили п—÷дкладкою —÷ оздобою дл€ канцел€рських печаток середини XVI ст.

¬осков—÷ й сургучев—÷ печатки, що нав—÷шувалис€ до грамот на шнурках, мали шк—÷р€н—÷ або металев—÷ п—÷дкладки з декоративними пол€ми, так зван—÷ кустод—÷—„, €к—÷ оздоблювали й обер—÷гали печатки в—÷д механ—÷чного пошкодженн€. ћабуть, в—÷д шк—÷р€них п—÷шли й паперов—÷ кустод—÷—„ (прикр—÷плювалис€ безпосередньо на площин—÷ аркуша п—÷д текстом документа). ќск—÷льки кра—„ паперових кустод—÷—„в на к—÷лька сантиметр—÷в виходили за меж—÷ печаток, у творю чи пол€, —„м надавали ножиц€ми р—÷зно—„ форми: ромба, квадрата, розетки, з—÷рки, кв—÷тки, картуша тощо. ƒл€ витинанн€ пап—÷р складали вдво—‘, вчетверо, увосьмеро. ¬итинали ажурно лише поле, центр залишавс€ недоторканим тј‘ дл€ в—÷дбитку печатки. –озм—÷ри цих паперових пол—÷в залежали в—÷д величини печатки (у межах в—÷д 4 до 14 см).

¬ит€т—÷ паперов—÷ кустод—÷—„ в—÷дпов—÷дали не т—÷льки печаткам, а й аркушам акт—÷в, оздоблюючи —„х.

«разки таких кустод—÷—„в XVIтј‘XIX ст. збереглис€ на актах у ÷ентральному —÷сторичному арх—÷в—÷ ”кра—„ни, зб—÷рках документ—÷в  и—„всько—„ археолог—÷чно—„ ком—÷с—÷—„, у в—÷дд—÷лах рукопис—÷в ÷ентрально—„ науково—„ б—÷бл—÷отеки јЌ ”кра—„ни, у Ћьв—÷вському державному —÷сторичному арх—÷в—÷.

јвторами кустод—÷—„в були писар—÷ сотенних, полкових —÷ √енерально—„ канцел€р—÷—„ «апор—÷зького в—÷йська, м—÷ських маг—÷страт—÷в тощо> –∆нколи в к—÷нц—÷ документ—÷в трапл€ютьс€ пр—÷звища писар—÷в: јндр—÷й ¬асильович, ‘ед—÷р ѕотей, ћихайло √арабурда, –∆вашко √орностай та —÷н.

” середин—÷ XIX ст. по укра—„нських сел€х з'€вилис€ народн—÷ паперов—÷ прикраси, €кими сел€ни оздоблювали хати. «аконом—÷рно поста—‘ питанн€ тј‘ чи —÷снували €к—÷сь вза—‘мозв'€зки м—÷ж ними —÷ канцел€рськими кустод—÷€ми минулого стол—÷тт€? ћабуть, ц—÷ св—÷ти не були в—÷дгороджен—÷ глухою ст—÷ною. ѕисар—÷ походили з м—÷щан —÷ заможних сел€н, можливо тому де€к—÷ елементи народного орнаменту (¬лклинц—÷ї, "кружальц€ї, "хрестикиї, "косиц—÷ї) зустр—÷чаютьс€ на вит€тих паперових ку сто д—÷€х. ¬одночас сел€ни

бачили так—÷ печатки на документах —÷ це, очевидно, нат€кало —„м на зручний спос—÷б використати пап—÷р €к декор житла. јле певна под—÷бн—÷сть цих канцел€рських народних прикрас грунту—‘тьс€ не на механ—÷чному перенесенн—÷ мотив—÷в та орнамент—÷в, а на художньо-образн—÷й основ—÷, що сформувалас€ незалежно. –—÷зниц€ —÷снувала м—÷ж —„хн—÷м призначенн€м тј‘ народн—÷ оздоблювали ст—÷ни с—÷льсько—„ хати, були пол—÷хромними —÷ значних розм—÷р—÷в, а однокол—÷рн—÷ тј‘ канцел€рськ—÷ кустод—÷—„, сп—÷врозм—÷рно по—‘днувалис€ з печатками та документами.

ўе одна р—÷зновидн—÷сть паперових прикрас тј‘ так зван—÷ силуети тј‘ виникла в середин—÷ XVIII ст. у ‘ранц—÷—„ —÷ зв—÷дти швидко поширилас€ по вс—÷й –ƒвроп—÷. —илуетами називали сво—‘р—÷дн—÷ портретн—÷ зображенн€ —÷ ф—÷гурн—÷ композиц—÷—„, намальован—÷ тушшю, вир—÷зан—÷ з паперу або грав—÷йован—÷ на дерев—÷. Ќайчаст—÷ше силуети вир—÷зали за контуром маленькими ножиц€ми з тонкого чорного гл€нцевого паперу. ÷им займались нав—÷ть в—÷дом—÷ художники —÷ скульптори тј‘ јльбрехт ƒюрер, ѕ—÷тер-ѕауль –убенс, Ѕертель “орвальдсен та —÷н.

” –ос—÷—„ мистецтво чорного силуету набуло попул€рност—÷ у друг—÷й половин—÷ XVIII ст. —илуетн—÷ портрети тј‘ прост—÷ дл€ виконанн€ —÷ пор—÷вн€но недорог—÷ тј‘ можна було побачити в пишних палацах —÷ в будинках пом—÷щик—÷в середнього достатку, вони прикрашали ст—÷ни житлових к—÷мнат, альбоми пан€нок, —„х дарували —÷ дбайливо збер—÷гали.

” перш—÷й половин—÷ XIX ст. неперевершеним майстром силует—÷в був художник ‘.ѕ. “олстой. …ого твори, що збер—÷гаютьс€ в ≈рм—÷таж—÷ та –ос—÷йському музе—„, за тематикою можна под—÷лити на дв—÷ групи: 1) побутов—÷ iени; 2) —÷сторичн—÷ та батальн—÷ еп—÷зоди в—÷йни 1812 р.  омпозиц—÷—„ ‘.ѕ. “олстого характеризуютьс€ ч—÷ткою л—÷н—÷—‘ю, вишуканим контуром, лакон—÷змом, творчою фантаз—÷—‘ю.

ћистецтво силует—÷в було поширене й на ”кра—„н—÷. « л—÷тературних джерел в—÷домо, що виготовленн€м силуетних витинанок захоплювались ћ. √оголь, √. Ќарбут, –∆. –—‘п—÷н. “ак—÷ силуети тј‘ ориг—÷нальне €вище мистецтва XIX ст. —„хн€ художньо-образна система грунтувалас€ на граф—÷чних засадах: ч—÷тк—÷сть —÷ €сн—÷сть контур—÷в, виразн—÷сть л—÷н—÷й; витриман—÷ закони перспективи та пропорц—÷йн—÷ в—÷дношенн€. “алановит—÷ художники вм—÷ли передавати —÷ прост—÷р, —÷ розвиток д—÷—„.

ћистецтво силуету т—÷льки на перший погл€д може здатис€ прим—÷тивним —÷ одноман—÷тним. Ќасправд—÷ воно прихову—‘ велик—÷ можливост—÷, у ц—÷й простот—÷'тј‘ чар—÷вн—÷сть.

—илуети нагадували —÷ так зван—÷ т—÷ньов—÷ ф—÷гурки, —„х витинали за контуром, не вдаючись до сюжетних, складних композиц—÷й. ѕоодинок—÷ ф—÷гурки людей, тварин —÷ птах—÷в узагальнювалис€ до символ—÷в, узгоджувалис€ з орнаментами.

Ќародн—÷ паперов—÷ прикраси послужили прототипом витинанок —÷ не були н—÷ насл—÷дуванн€м, н—÷ пр€мим продовженн€м канцел€рських паперових "кустод—÷—„вї —÷ "силует—÷вї художник—÷в. ћотиви в—÷зерунк—÷в у народному витинанн—÷ з паперу склалис€ п—÷д впливом народних вид—÷в художньо—„ творчост—÷, насамперед шк—÷р€них прор—÷зних орнамент—÷в, розпису, вишивки, ткацтва, ажурного металу тощо.

¬иникненн€ —÷ розповсюдженн€ народних витинанок пов'€зан—÷ переважно з по€вою на сел—÷ паперу та з переходом в—÷д курно—„ хати до "чисто—„ї. ¬нутр—÷шн—‘ прим—÷щенн€ хат стало св—÷тл—÷шим —÷ чист—÷шим, з'€вилас€ св—÷тлиц€. «ростали естетичн—÷ потреби, —÷ хати почали мазати, б—÷лити, а згодом тј‘ оздоблювати мальованим та паперовим декором.

Ќе менш важлива причина поширенн€ витинанок на сел—÷ тј‘ вдосконаленн€ виробництва паперу, €ке до XIX ст. залишалос€ важким —÷ трудом—÷стким процесом. ” середин—÷ минулого стол—÷тт€ поновилась технолог—÷€ виготовленн€ паперу, зб—÷льшивс€ випуск продукц—÷—„. Ѕ—÷льш—÷сть пап—÷рень, €к—÷ д—÷€ли в цей час на укра—„нських земл€х, випускали пап—÷р високо—„ €кост—÷, р—÷зних гатунк—÷в, зокрема кольоровий, а головне тј‘ значно дешевший, н—÷ж ран—÷ше.

ѕочатков—÷ в—÷домост—÷ про паперовий декор в укра—„нських с—÷льських хатах д—÷йшли з першо—„ половини XIX ст. √.  в—÷тка-ќснов'€ненко в пов—÷ст—÷ "ўира любовї описав хатн—÷ прикраси на ’арк—÷вщин—÷: "”с—÷ позакв—÷тчуван—÷ були вс€кими кв—÷тами: коли ул—÷тку тј‘ то справжн—÷ми, на зиму тј‘ то робленими з шпалер—÷в; а перед образами вис—÷ли на шовковинках голуби, зроблен—÷ теж з шпалер—÷вї. ўе одна згадка про "голуб—÷вї —‘ в пов—÷ст—÷ "ќт тоб—÷ —÷ скарбї: "ћати заставила д—÷вчат-дочок (...) голуб—÷в, що наробили за п—÷ст з шпалер—÷в, поприч—÷пл€ти до стел—÷ї 2. « наведеного складно докладно у€вити характер паперових прикрас. « —÷нших джерел в—÷домо, що хв—÷ст —÷ крила "голуб—÷вї виготовл€ли з р—÷знокольорового паперу, складеного гармошкою; гол—÷вки —÷ грудки могли бути вир—÷зан—÷ з дерева, вил—÷плен—÷ з т—÷ста, зроблен—÷ з випорожнено—„ писанки.

“ерм—÷н "витинанкаї вперше з'€вивс€ в л—÷тератур—÷ 1913 р. јле в—÷дсутн—÷сть терм—÷на аж н—÷€к не може заперечити —÷снуванн€ давн—÷х витинанок, побутували —÷нш—÷ назви.  ожний р—÷зновид ажурних паперових прикрас у р—÷зних рег—÷онах —÷ нав—÷ть осередках називали по-сво—‘му: стриганц—÷, з—÷рочки, кв—÷ти, хрестики, козаки тощо. Ќа ѕодн—÷пров'—„ та —лобожанщин—÷ найуживан—÷ша назва тј‘ кв—÷ти. Ќа користь останнього св—÷дчать польов—÷ досл—÷дженн€ —÷ записи в —÷нвентарних книгах ƒержавного музею етнограф—÷—„ (—.-ѕетербург). ћожливо, "кв—÷ти з шпалерї тј‘ "асне витинанки або —„хн—÷ прототипи. ѕоширенн€ хатн—÷х паперових прикрас в середин—÷ XIX ст. у ѕолтавськ—÷й губерн—÷—„ засв—÷дчують в—÷домост—÷ јрх—÷ву √еограф—÷чного товариства (—.-ѕетербург), над—÷слан—÷ у св—÷й час його кореспондентами.

Ќа основ—÷ арх—÷вних матер—÷ал—÷в можна в—÷дтворити еволюц—÷ю хатн—÷х прикрас, що сформувались у завершену декоративну систему. ѕершими хатн—÷ми оздобами були зв'€зан—÷ навхрест пучки з—÷лл€, €к—÷ розв—÷шували на ст—÷нах. якщо у св—÷тлиц—÷ були —÷кони, то —„х у л—÷тн—÷й час кв—÷тчали пахучими травами й польовими кв—÷тами, €к—÷ засихали —÷ залишалис€ до наступно—„ весни. Ќезабаром пор€д з —÷конами з'€вилис€ лубочн—÷ картинки —÷ паперов—÷ прикраси.

Ќародн—÷ паперов—÷ прикраси успадкували техн—÷ку виготовленн€ шк—÷р€них ажурних в—÷зерунк—÷в, орнаменти €ких створювали за допомогою гострого —÷нструмента (ножа або ножиць) на основ—÷ дзеркально—„ симетр—÷—„. «алежно в—÷д товщини матер—÷алу заготовку складали вдво—‘, р—÷дше вчетверо. Ќа сп—÷льн—÷сть —÷ спадко—‘мн—÷сть техн—÷чних засоб—÷в вказують багато спор—÷днених орнаментальних мотив—÷в.

” виникненн—÷ й розвитку паперових витинанок певну роль в—÷д—÷грали наст—÷нн—÷ розписи. Ќа ѕод—÷лл—÷ паперовий декор сп—÷в—÷снував з мальованим, —÷нколи доповнюючи його. „асом паперов—÷ прикраси повн—÷стю вит—÷сн€ли розписи, переймаючи на себе основну функц—÷ю декоруванн€ —÷нтер'—‘ру. ¬ папер—÷ вт—÷лювалис€ мотиви орнаменту, способи розташуванн€ прикрас на площин—÷, "астив—÷ ст—÷нним розписам. ƒосл—÷дники в—÷дзначали, що сел€ни надавали перевагу витинанкам перед розписами, оск—÷льки виготовл€ти —„х легше —÷ швидше, можна м—÷н€ти окрем—÷ елементи композиц—÷—„, прост—÷ше зам—÷нити при наступн—÷й поб—÷лц—÷ хати. ¬итинанки виготовл€ли навесн—÷, перед св€тами, коли сел€ни за звича—‘м б—÷лили й оздоблювали житло. ѕодекуди й перед новим роком стар—÷ витинанки зн—÷мали, а —„х м—÷iе займали нов—÷. “ому ажурн—÷ прикраси "жилиї переважно один р—÷к. –∆ лише в р—÷дк—÷сних випадках вони могли упродовж к—÷лькох рок—÷в займати сво—„ м—÷i€. “рапл€лос€ й таке, що в—÷дбувши р—÷к у велик—÷й св—÷тлиц—÷, витинанки мандрували до хатини.

Ќайдавн—÷ш—÷ укра—„нськ—÷ витинанки, що д—÷йшли до нашого часу, поход€ть з ѕрикарпатт€ —÷ «ах—÷дного ѕод—÷лл€. ¬ажливу роль в —„х збереженн—÷ в—÷д—÷грали господарсько-етнограф—÷чн—÷ виставки, дуже попул€рн—÷ наприк—÷нц—÷ XIXтј‘на початку XX ст. Ќа таких виставках експонувалис€ р—÷зноман—÷тн—÷ твори народних майстр—÷в з р—÷зьбарства, гончарства, ткацтва, вишиванн€ тощо. «окрема, льв—÷вська газета "ƒ—÷лої писала про експонати виставки в “ернопол—÷ (1887 р.): "÷—÷кавий —÷, наск—÷льки зна—‘мо, дос—÷ н—÷ким не зам—÷чений причинок до народно—„ орнаментики подав —офрон Ћевицький, з—÷бравши на одинадц€ти великих картонах оздоби, €к—÷ сел€ни —триганець —÷ ƒовгого в пов—÷т—÷ “овмачському вир—÷зають з р—÷знобарвного паперу —÷ нал—÷плюють на ст—÷нахї. —. Ћевицький намагавс€ упор€дкувати свою зб—÷рку. ¬ к—÷нц—÷ автор статт—÷ в—÷дм—÷тив багатство мотив—÷в "се—„ нашо—„ початково—„ форми тапет—÷вї —÷ вказав на необх—÷дн—÷сть збирати й досл—÷джувати —„х 4.

” Ћьвов—÷ 1894 р. в—÷дбулас€  райова виставка, де були представлен—÷ наст—÷нн—÷ прикраси з кольорового паперу, накле—‘н—÷ на листи картону.  олекц—÷€ належала льв—÷вському вчителю й етнографу ¬. Ўухевичу. ѕ—÷сл€ в—÷дкритт€ у Ћьвов—÷ 1905 р. Ќац—÷онального музею зб—÷рка передана у його "асн—÷сть, де збер—÷га—‘тьс€ й донин—÷.

ѕаперов—÷ прикраси широко експонувалис€ на виставц—÷ в —трию 1909 р. ” каталоз—÷ виставки цей факт не в—÷дм—÷чений, але у фондах Ќац—÷онального музею у Ћьвов—÷ —‘ 20 картонних таблиць з накле—‘ними витинанн€ми, проштампованих тј‘ "¬иставка —трий 1909ї, пор€д з штампами тј‘ п—÷дпис "ќ. Ќижанк—÷вськийї. ћабуть, композитор ќстап Ќижанк—÷вський з—÷брав цю колекц—÷ю витинанок у селах √олобут—÷в, ƒул—÷би, «авад—÷в, Ќежух—÷в (—трийський пов—÷т).

ѕерша по€ва народних витинанок на етнограф—÷чних виставках у “ернопол—÷ (1887 р.), Ћьвов—÷ (1894 р.) та  раков—÷ (1902 р.) викликала жвавий в—÷дгук у пер—÷одичн—÷й прес—÷. ¬исоку мистецьку оц—÷нку виду народного мистецтва дав –∆. ‘ранко у статт—÷-огл€д—÷  райово—„ виставки у Ћьвов—÷. ¬—÷н п—÷дкреслив майстерн—÷сть цих витвор—÷в, зац—÷кавивс€ техн—÷кою виготовленн€ та географ—÷—‘ю поширенн€, закликав укра—„нських етнограф—÷в —÷ мистецтвознавц—÷в звернути увагу на цей вид народних промисл—÷в —÷ опубл—÷кувати альбом кращих зразк—÷в 5.

јле тогочасне сусп—÷льство, переважна б—÷льш—÷сть представник—÷в €кого посл—÷довно дотримувалас€ концепц—÷й класично—„ естетики, пропов—÷дувала вищ—÷сть профес—÷йного мистецтва. ” прес—÷ з'€вилис€ статт—÷, автори €ких категорично заперечували художню ц—÷нн—÷сть витинанок, €к —÷ загалом усього того, що "вийшло з хлопсько—„ рукиї 6. јле народ був далекий в—÷д газетно—„ полем—÷ки, що точилас€ не один р—÷к. ¬—÷н не знав про не—„. —поконв—÷чна любов до краси викликала потребу творчост—÷, —÷ люди р—÷зьбили, вишивали, витинали...

 —÷нець XIXтј‘початок XX ст. позначен—÷ великим п—÷днесенн€м промислу укра—„нських витинанок. ¬ажко було знайти с—÷льське житло ѕод—÷лл€, ѕодн—÷пров'€, —лобожанщини без наст—÷нних розпис—÷в або паперових прикрас. ѕоширенн€ витинанок майже в ус—÷х етнограф—÷чних рег—÷онах ”кра—„ни засв—÷дчують численн—÷ колекц—÷—„ в музе€х республ—÷ки, а також —анкт-ѕетербурга,  ракова. ¬итинанками зац—÷кавилис€ етнографи, мистецтвознавц—÷ та художники. ” –ос—÷—„ —„х збирав художник ћ. ’арламов, у ѕольщ—÷ тј‘ Ћ. —тройновський —÷ Ѕ. ћалевський, на ”кра—„н—÷ тј‘ ё. ƒин—÷ковський, —. Ћевицький, ќ. Ќижанк—÷вський, ¬. Ўухевич та —÷н. ¬елике наукове значенн€ ма—‘ колекц—÷€ льв—÷вського вчител€ й етнографа Ѕ. «аклинського. “вори, з—÷бран—÷ ним на ѕрикарпатт—÷ у 1904тј‘1905 рр., п—÷дписн—÷, визначена й м—÷iев—÷сть, з €ких вони походили. якщо витинанки к—÷нц€ XIX ст. були переважно анон—÷мними, то у ц—÷й зб—÷рц—÷ ми вперше зустр—÷ча—‘мос€ з —÷менами майстр—÷в: ƒ. ѕрипхай, —. —емк—÷в —÷з с. ѕас—÷чне, ‘. –∆ван—÷в з с. ”грин—÷в, ј. ћаланин з с. Ќиж—÷в (тепер –∆вано-‘ранк—÷вська область) та —÷н.

Ќа початку, 10-х рок—÷в "витинанки до окраси хатї введен—÷ до пост—÷йно—„ експозиц—÷—„ Ќац—÷онального музею у Ћьвов—÷. ћузейн—÷ зб—÷рки формувалис€ переважно шл€хом пожертв колекц—÷онер—÷в та окремих громад€н.

ƒавн—÷х витинанок з ѕод—÷лл€ —÷ ѕодн—÷пров'€ до нашого часу д—÷йшло небагато. ÷е переважно твори, з—÷бран—÷  . Ўироцьким, —. ”дзелею та —÷н. ” 1909 р. за завданн€м етнограф—÷чного в—÷дд—÷лу –ос—÷йського музею в ѕетербурз—÷  . Ўироцький з—÷брав по селах ѕод—÷льсько—„ губерн—÷—„ р—÷зноман—÷тн—÷ паперов—÷ прикраси тј‘ "павукиї —÷ "голубиї.  —÷лька твор—÷в ц—÷—‘—„ колекц—÷—„ в—÷н вперше описав —÷ опубл—÷кував у сво—„й монограф—÷—„. ¬одночас у «ах—÷дному ѕод—÷лл—÷ велику колекц—÷ю ажурних паперових прикрас з—÷брав —. ”дзел€ (тепер збер—÷га—‘тьс€ в  рак—÷вському музе—„ етнограф—÷—„).

ѕро витинаний, €к—÷ на ѕодн—÷пров'—„ по—‘днувалис€ з розписом, розпов—÷дала вити-нальниц€ –∆. √лущенко. ” с. ѕетрик—÷вка 1913 р. ј. ≈венбах зн€ла кальку з силуетних витинанок, €к—÷ прикрашали комин. ” м. Ќ—÷кополь та с. ¬од€не («апор—÷зька область) 1909 р. м—÷iевий вчитель ѕ. –€бков з—÷брав витинанки-кв—÷ти дл€ етнограф—÷чного в—÷дд—÷лу –ос—÷йського музею в ѕетербурз—÷.  олекц—÷€ втрачена п—÷д час ¬елико—„ ¬—÷тчизн€но—„ в—÷йни, але сам факт засв—÷дчу—‘ поширенн€ витинанок на п—÷вдн—÷ ”кра—„ни.

јжурн—÷ паперов—÷ в—÷зерунки в—÷дом—÷ в побут—÷ сел€н —лобожанщини —÷ п—÷вдн€ „ерн—÷г—÷вського ѕол—÷сс€. ” пов—÷ст—÷ "–а—÷а тог&апаї ћ.  оцюбинський описав характерний звичай прикрашати к—÷мнати перед св€тами: "√аф—÷йка мусила нар—÷зати з паперу нових козак—÷в та кв—÷ток —÷ обл—÷пити ними ст—÷ни од божниц—÷ до дверей.  рила голубк—÷в, що гойдалис€ перед образами на нитц—÷, зам—÷нен—÷ були новими, ще б—÷льш €скравимиї 7. “ак—÷ ж ц—÷кав—÷ етнограф—÷чн—÷ св—÷дченн€ щодо —лобожанщини м—÷стить книга "∆изнь й творчество кресть€н ’арьковской губернииї (’арк—÷в, 1898. “. 1).

” музе—„ народно—„ арх—÷тектури —÷ побуту в м. —€нок (ѕольща) сел€нська хата к—÷нц€ XIX ст. оздоблена витинанками-реконструкц—÷€ми, зробленими по пам'€т—÷ витинальниц€ми похилого в—÷ку. Ќа початку XX ст. по околиц€х —€ноку художн—÷ оздоби житла, зокрема витинанки, колекц—÷онував поштовий службовець ќ. ƒобр€нський. Ќевелика колекц—÷€ з укра—„нських с—÷л поблизу ƒукл—÷ (ѕольща) з—÷брана професором Ўафраном перед першою св—÷товою в—÷йною, сьогодн—÷ вона збер—÷га—‘тьс€ в  рак—÷вському музе—„ етнограф—÷—„.

“аким чином, огл€д колекц—÷й витинанок к—÷нц€ XIXтј‘початку XX ст. св—÷дчить, що хатн—÷ ажурн—÷ прикраси з паперу охоплювали значну етнограф—÷чну територ—÷ю ”кра—„ни. ¬итинанки не д—÷стали розповсюдженн€ лише в тих рег—÷онах, де у середин—÷ —÷ прот€гом друго—„ половини минулого стол—÷тт€ збер—÷галис€ курн—÷ й нап—÷вкурн—÷ хати. Ќайб—÷льшо—„ попул€рност—÷ у с—÷льському —÷нтер'—‘р—÷ витинанки набули на ѕод—÷лл—÷ (¬—÷нницька, п—÷вн—÷чна частина ќдесько—„, п—÷вденна частина ’мельницько—„ —÷ “ерноп—÷льсько—„ областей), на ѕодн—÷пров'—„ ( и—„вська, „еркаська,  —÷ровоградська, ƒн—÷пропетровська, «апор—÷зька област—÷), —лобожанщин—÷ (’арк—÷вська —÷ п—÷вн—÷ч ¬орошиловградсько—„ област—÷), ѕрикарпатт—÷ (–∆вано-‘ранк—÷вська —÷ п—÷вденна частина Ћьв—÷всько—„ областей), п—÷вдень „ерн—÷г—÷вського ѕол—÷сс€, а також на Ѕуковин—÷.

як уже зазначалос€, на ориг—÷нальн—÷сть в—÷зерунк—÷в укра—„нських витинанок звернув увагу –∆. ‘ранко. Ќа його думку, це мистецтво походило з—÷ —х—÷дно—„ ”кра—„ни: "¬ажко нам погодитис€ з твердженн€м ¬. Ўухевича, що цей звичай недавн—÷й. Ќадзвичайна ориг—÷нальн—÷сть узор—÷в —÷ в—÷дпрацьована техн—÷ка тих витинань суперечать цьому. «да—‘тьс€, що цей звичай в √аличин—÷ не перший, а занесений —÷з —х—÷дно—„ ”кра—„ни. ¬ одн—÷й пов—÷ст—÷  в—÷тки-ќснов'€ненка йде мова про под—÷бне витинанн€ орнамент—÷в —÷ кле—‘нн€ голубк—÷в з кольорового паперу та прикрашуванн€ ними с—÷льсько—„ хати у великодню суботу.  в—÷тка-ќснов'€ненко писав про це близько 1835 року, зображаючи житт€ людей в околиц—÷ ’арковаї 8. ѕрипущенн€ –∆. ‘ранка про поширенн€ витинанок —÷з середн—÷х областей ”кра—„ни небезп—÷дставне. —ам факт розпов—÷д—÷ √.  в—÷ткою-ќснов'€ненком, €к сел€ни "закв—÷тчувалиї сво—„ хати паперовими прикрасами, стверджу—‘, що на той час це €вище було типовим —÷ вс—÷м зрозум—÷лим. –∆. ‘ранко м—÷г —÷ сам спостер—÷гати подн—÷провськ—÷ витинанки п—÷д час подорож—÷ в середин—÷ 80-х рок—÷в на —х—÷дну ”кра—„ну, м—÷г мати €к—÷сь в—÷домост—÷ про них в—÷д ћ.  оцюбинського, Ѕ. √р—÷нченка та —÷нших досл—÷дник—÷в, з €кими зустр—÷чавс€ —÷ пост—÷йно листувавс€.

≈кспонуванн€ витинанок на виставках, колекц—÷онуванн€ —„х та дискус—÷—„ в прес—÷ привертали до цього способу декоруванн€ житла дедал—÷ б—÷льшу увагу —÷нтел—÷генц—÷—„. ¬же наприк—÷нц—÷ минулого стол—÷тт€ художники-педагоги, оц—÷нивши висок—÷ декоративн—÷ €кост—÷, доступн—÷сть матер—÷алу —÷ легк—÷сть витинанн€, почали запроваджувати його вивченн€ в школах €к зас—÷б художнього вихованн€ д—÷тей. ћистецтво витинанок першими ввели у навчальну програму професор ј. –оллер, директор художньо-промислово—„ школи при ћузе—„ промисловост—÷ —÷ мистецтва у ¬—÷дн—÷ та професор ‘. „ижик, засновник курсу народного мистецтва в –∆мператорськ—÷й художньо-промислов—÷й школ—÷ в ѕетербурз—÷ (1903 р.). Ќезабаром художн—‘ витинанн€ з паперу проклало соб—÷ дорогу у загальноосв—÷тн—÷ школи —х—÷дно—„ √аличини. ”  ременецькому музе—„ збер—÷га—‘тьс€ колекц—÷€ витинанок з м—÷iево—„ г—÷мназ—÷—„, за €кою можна простежити методи навчанн€ й локальн—÷ особливост—÷ орнаменту.

” 20-х роках нашого стол—÷тт€ ажурн—÷ в—÷зерунки виготовл€ли не т—÷льки в початкових —÷ середн—÷х школах, а й у р—÷зноман—÷тних творчих гуртках дл€ д—÷вчат —÷ ж—÷нок. ѕ—÷д впливом м—÷сько—„ культури виник особливий вид витинанок тј‘ сво—‘р—÷дне насл—÷дуванн€ техн—÷к виготовленн€ декоративних тканин з мереживом, вишивкою тощо. Ќа ѕодн—÷пров'—„ це була паперова ажурна лиштва, €ку розм—÷щували на поличках, над невеличкими в—÷конц€ми хат. Ќа ѕод—÷лл—÷ та ѕрикарпатт—÷ аналог—÷чн—÷ паперов—÷ прикраси називали ф—÷ранковими або ф—÷ранками. «годом виникав пох—÷дна модиф—÷кац—÷€ тј‘ вит€т—÷ паперов—÷ рушники, рамочки, серветки тощо.

“аким чином, на початку XX ст. укра—„нськ—÷ народн—÷ витинанки завершили етап свого розвитку у т—÷сному зв'€зку з —÷ншими видами народного мистецтва, сусп—÷льними та художн—÷ми €вищами.

” 20тј‘30-х роках основним рег—÷оном побутуванн€ витинанн€ стало ѕод—÷лл€. ÷е засв—÷дчу—‘ багатий матер—÷ал у музейних —÷ приватних зб—÷рках. ” 1924 р. под—÷льськ—÷ хатн—÷ прикраси збирали —÷ досл—÷джували ќ.  олпаковська, ћ. ‘р—÷де, науков—÷ прац—÷вники етнограф—÷чного в—÷дд—÷лу –ос—÷йського музею у Ћен—÷нград—÷.

«начну ц—÷нн—÷сть ма—‘ колекц—÷€ паперових прикрас, з—÷брана 1926тј‘1928 рр. учн€ми  ам'€нець-ѕод—÷льсько—„ художньо-промислово—„ профшколи разом —÷з зав—÷дуючим ¬. √а-генмейстером у навколишн—÷х селах. ” 1930 р. ¬. √агенмейстер опубл—÷кував альбом, куди ув—÷йшли витинанки —÷з р€ду с—÷л  ам'€нець-ѕод—÷льського району 9.

ƒосл—÷дники народного мистецтва –ƒ. Ѕерченко,  .  ржем—÷нський, ћ. ўепоть—‘в, Ћ. Ћевитська та —÷нш—÷ вивчали декор сел€нських хат у р—÷зних рег—÷онах ”кра—„ни. ” тих випадках, коли розписи орган—÷чно сп—÷в—÷снували з паперовим декором, автори досл—÷джень не могли обминути витинанок —÷ паперових кв—÷т—÷в, внасл—÷док чого засв—÷дчен—÷ вза—‘мовпливи розпис—÷в —÷ витинанок, —„х сп—÷льна роль у систем—÷ хатнього декору.

” 20тј‘30-х роках на ѕодн—÷пров'—„ —÷ ѕод—÷лл—÷ у розписах —÷ витинанках застосовувалас€ характерна композиц—÷€ декоруванн€ ст—÷н "п—÷д шпалериї. ¬насл—÷док м—÷ських вплив—÷в на сел—÷ поширилис€ ф—÷ранков—÷ —÷ шпалерн—÷ паперов—÷ прикраси. ѕроте народн—÷ майстри не йшли за м—÷ськими зразками, а лише насл—÷дували р€дковий спос—÷б розташуванн€ елемент—÷в.

ѕаперових ажурних в—÷зерунк—÷в ѕодн—÷пров'€, на жаль, збереглос€ з того часу небагато, лише т—÷, що потрапили в музей. ѕ—÷д час першо—„ декади укра—„нсько—„ культури у ћоскв—÷ 1936 р. була орган—÷зована виставка народного мистецтва. ѕор€д —÷з розписами експонувалис€ зразки петрик—÷всько—„ паперово—„ лиштви, оздоблено—„ мальованим —÷ вит€тим декором.

«ах—÷дн—÷ земл—÷ ”кра—„ни у 20тј‘30-х роках XX ст. перебували п—÷д "адою ѕольщ—÷. ” цей т€жкий пер—÷од на ѕрикарпатт—÷ у багатьох селах ще виготовл€ли паперов—÷ прикраси, хоча й меншою м—÷рою.

“аким чином, у 20тј‘30-х роках мистецтво витинанок було попул€рним на ѕод—÷лл—÷, ѕодн—÷пров'—„, ѕрикарпатт—÷, проте воно вже перестало бути масовим захопленн€м, котре наприк—÷нц—÷ XIXтј‘на початку XX ст. творчою хвилею пройшло по б—÷лоруських, литовських, польських, словацьких —÷ укра—„нських селах.

Ќовий етап еволюц—÷—„ наст—÷нних паперових прикрас припадав на 50тј‘60-т—÷ роки. ѕ—÷днесенн€ матер—÷ального й культурного р—÷вн€ житт€ сел€н законом—÷рно вплинуло на естетичн—÷ критер—÷—„ формуванн€ житла. Ќа зм—÷ну традиц—÷йним народним мебл€м (лави, скрин—÷ —÷ под.) прийшли фабричн—÷. ћальований —÷ паперовий декор поступивс€ м—÷iем декоративним тканинам, вишивкам, картинам, естампам тощо. ѕроте н—÷ наст—÷нне малюванн€, н—÷ паперов—÷ витинанки не зникли €к вид народно—„ творчост—÷. ѕерше м—÷цно утвердилос€ на папер—÷ у форм—÷ так званих мальовок —÷ в такий спос—÷б знайшло соб—÷ шл€х у побут —÷ на виставки. ¬итинанки також мали й мають в—÷дданих прихильник—÷в. ÷е насамперед талановит—÷ витинальники, колекц—÷онери й численн—÷ шанувальники, котр—÷ спри€ють в—÷дродженню —÷ розвитков—÷ цього виду мистецтва.

” 50тј‘60-х роках у русл—÷ локальних традиц—÷й продовжували усп—÷шно витинати досв—÷дчен—÷ майстри ѕ. √реблюк, –ƒ. √ринюк, –ƒ.  апустинська на ѕрикарпатт—÷; ё. ћ—÷-з—÷к, –∆. Ќамака, √. —крипка, ¬. яск—÷лка на ѕод—÷лл—÷; Ќ. Ѕ—÷лок—÷нь, ѕ. √лущенко, –∆. ѕилипенко на ѕодн—÷пров'—„ та —÷н. ќдн—÷ з них виготовл€ли витинанки дл€ оздобленн€ "асно—„ або сус—÷дських хат, д—÷т€м дл€ розваги, —÷нш—÷ робили перш—÷ кроки у виставочн—÷й д—÷€льност—÷. —. Ѕатюк, ѕ. √лущенко, ћ. ѕавлова почали виставл€ти сво—„ твори на обласних та республ—÷канських виставках. Ѕагатьма нагородами в—÷дзначен—÷ твори ћ. ѕавлово—„. ” 1967 р. —„—„ витинанки удосто—‘н—÷ друго—„ прем—÷—„ республ—÷канського конкурсу на кращ—÷ поштов—÷ лист—÷вки, невдовз—÷ вони репродукован—÷.

ѕопул€ризац—÷€ витинанок ћ. ѕавлово—„ спри€ла поверненню до творчост—÷ багатьох майстр—÷в витинанн€. ќдин з перших ќ. —алюк (с. —а—„нка ћогил—÷в-ѕод—÷льського району ¬—÷нницько—„ област—÷) почав в—÷дроджувати давн—÷ под—÷льськ—÷ витинанки. ” 70-х роках не було жодно—„ республ—÷кансько—„ виставки народного мистецтва, на €к—÷й би не експонувалис€ витинанки з ¬—÷нницько—„, ƒн—÷пропетровсько—„, “ерноп—÷льсько—„ та —÷нших областей. Ѕагато ориг—÷нальних твор—÷в з виставок закупили музе—„.

¬итинанки мають широк—÷ прикладн—÷ можливост—÷. –озроблено багато ц—÷кавих спроб застосувати ориг—÷нальну орнаментику у р—÷зних видах декоративного мистецтва. Ќародний майстер ћ. ѕавлова використала витинанки дл€ оздобленн€ пол—÷граф—÷чно—„ продукц—÷—„, художниц€ Ћ. Ѕезпальча тј‘ в орган—÷зац—÷—„ iен—÷чного простору театрально—„ виставки. як зас—÷б художньо-педагог—÷чного процесу мистецтво витинанок запроваджене до навчально—„ програми дит€чих художн—÷х шк—÷л, училищ —÷ вуз—÷в декоративного мистецтва.

ѕрофесор ќ. ѕетриченко з ’аркова усп—÷шно застосував ажурн—÷ витинанки у художн—÷й обробц—÷ металу, декоруванн—÷ керам—÷чних плиток тощо. « його —÷н—÷ц—÷ативи 1976 р. у ’арков—÷ в—÷дбулас€ всесоюзна виставка "’удожн—÷ витинанн€ з паперу та —„х прикладн—÷ можливост—÷ї. ƒо участ—÷ у виставц—÷, кр—÷м укра—„нських витинальни-к—÷в, запрошен—÷ майстри —÷з республ—÷к.

–етроспективна виставка "”кра—„нськ—÷ витинанкиї 1981 р. у Ћьвов—÷ вперше дала змогу широко огл€нути, проанал—÷зувати й оц—÷нити твори цього виду народного мистецтва. ” залах ћузею етнограф—÷—„ та художнього промислу јЌ ”кра—„ни експонувалис€ понад 800 кращих твор—÷в з к—÷лькох музейних —÷ приватних зб—÷рок. ≈кспозиц—÷€ розпочиналас€ давн—÷ми витинанками к—÷нц€ XIX ст. —÷ зак—÷нчувалас€ творами сучасних народних майстр—÷в, самод—÷€льних та профес—÷йних художник—÷в з ус—÷—‘—„ ”кра—„ни.

Ќа початку 80-х рок—÷в почали працювати над витинанками й усп—÷шно беруть участь у виставках ƒ. ћимрик —÷з с. ¬еликий √овил—÷в “ерноп—÷льсько—„ област—÷, —. ѕриймак з с. ѕетрик—÷вка ƒн—÷пропетровсько—„ област—÷, Ћ. ѕроцик з—÷ Ћьвова, ћ. –е-мнецька з “ернопол€, Ћ. Ћузг—÷на —÷з «апор—÷жж€, √. ’м—÷ль з  и—‘ва та —÷н. √рупа самобутн—÷х майстр—÷в витинанн€ працю—‘ у селах ∆ивач—÷в,  ол—÷нц—÷,  орол—÷вка, Ќадорожна, ќзер€ни, ќлеш—÷в, ѕ—÷двербц—÷ (“лумацький район –∆вано-‘ранк—÷всько—„ област—÷), —„хн—÷ твори, виконан—÷ у традиц—÷йному русл—÷ давн—÷х прикарпатських витинанок, демонструвалис€ на виставц—÷.

ƒо техн—÷ки витинанн€ —÷ мотив—÷в в—÷зерунк—÷в звертаютьс€ художники. –ƒ чимало ц—÷кавих спроб використанн€ орнамент—÷в витинанок дл€ оздобленн€ житлових —÷ громадських —÷нтер'—‘р—÷в. ѕаперов—÷ витинанки житт—‘здатн—÷ —÷ в умовах сучасного м—÷ста, застосовуютьс€ €к новор—÷чн—÷ прикраси в—÷трин —÷ в—÷кон. «усилл€ми народних майстр—÷в ћ.ѕ. ѕавлово—„, Ћ.ћ. ѕроцик, ќ.¬. —алюка, художник—÷в Ћ.ќ. ћазур —÷ Ћ.ѕ. —тебловсько—„ створений новий жанр витинанки-сувен—÷ра у форм—÷ лист—÷вок, буклет—÷в, ексл—÷брис—÷в, наст—÷нних прикрас —÷ под.

”кра—„нськ—÷ народн—÷ витинанки тј‘ €скравий, сво—‘р—÷дний вид народно—„ декоративно—„ творчост—÷, що ма—‘ глибок—÷ й багат—÷ традиц—÷—„, —„м притаманн—÷ силуетне узагальнене зображенн€, ч—÷ткий в—÷зерунок, дзеркальна симетр—÷€, лакон—÷зм форми, обмежен—÷сть деталей, спок—÷йний, рухомий ритм, в—÷дсутн—÷сть натурал—÷зму, лог—÷чна в—÷дпов—÷дн—÷сть м—÷ж формою, матер—÷алом —÷ техн—÷кою виготовленн€.

–∆грашки. ’удожн€ самобутн—÷сть укра—„нсько—„ народно—„ —÷грашки закладена —„—„ багатов—÷ковою —÷стор—÷—‘ю, традиц—÷йн—÷стю, в—÷дчутним в—÷дгом—÷ном €зичницько—„ давнини.

Ќа територ—÷—„ ”кра—„ни найдавн—÷ш—÷ прототипи —÷грашки ви€влен—÷ на п—÷зньопалеол—÷тич-н—÷й сто€нц—÷ в с. ћезин  орейського району „ерн—÷г—÷всько—„ област—÷. ÷е узагальнен—÷ ж—÷ноч—÷ постат—÷ (за —÷ншою верс—÷—‘ю тј‘ ф—÷гурки пташок), а також маленьк—÷ ан—÷мал—÷стичн—÷ ф—÷гурки вовка або собаки, виготовлен—÷ близько 25 тис. рок—÷в тому з мамонтового бивн€. ѕерш—÷ були оздоблен—÷ р€тованим геометричним орнаментом (складн—÷ меандров—÷ завитки, ск—÷сн—÷, зигзагопод—÷бн—÷ л—÷н—÷—„ тощо). ”с—÷ ц—÷ зооморфн—÷ ф—÷гурки, мабуть, мали обр€дове, тотем—÷чне значенн€, а тому —„х загалом можна в—÷днести до культово—„ пластики малих форм —÷ лише опосередковано пов'€зувати з —÷грашкою, точн—÷ше з —„—„ прадавн—÷ми витоками.

¬ епоху неол—÷ту (IVтј‘III тис. до н. е.) у трип—÷льц—÷в зародилас€ керам—÷чна др—÷бна пластика ж—÷ночих статуеток у сид€ч—÷й поз—÷, витончених сто€чих ж—÷ночих постатей, а також р—÷зноман—÷тних ф—÷гурок тварин (бики, корови, в—÷вц—÷, барани, кон—÷ та —÷н.), пов'€заних з —÷де—‘ю плодючост—÷. «'€вл€ютьс€ л—÷пн—÷ порожнист—÷ ф—÷гурки пташок (могильник с. ¬исоцьке Ѕрод—÷вського району Ћьв—÷всько—„ област—÷), що згодом трансформувалис€ на зооморфн—÷ —÷грашки-свищики.

ќсобливий —÷нтерес становл€ть керам—÷чн—÷ €йцепод—÷бн—÷ тарахкальц€, модел—÷ житла трип—÷льц—÷в —÷з детал€ми —÷нтер'—‘ру, розписом, оск—÷льки серед —÷грашок наступних епох принцип "моделюванн€ї тј‘ виготовленн€ м—÷н—÷атюрного посуду, в—÷йськового обладунку, знар€дь прац—÷ —÷ под.тј‘ один —÷з важливих напр€м—÷в творчост—÷.

ѕро —÷грашки стародавн—÷х слов'€н важко щось стверджувати через в—÷дсутн—÷сть необх—÷дних в—÷домостей. Ќайдавн—÷ш—÷ дит€ч—÷ —÷грашки  и—„всько—„ –ус—÷ тј‘ вир—÷зан—÷ з дерева коники, пташки (качечки),тј‘ ви€влен—÷ при розкопках у  и—‘в—÷ —÷ датован—÷ приблизно Xтј‘початком XII ст.  р—÷м зображальних —÷грашок побутували —÷ незображальн—÷, так зван—÷ техн—÷чн—÷ —÷грашки тј‘ меч—÷, луки, кульки, дзи“—и, тр—÷скачки —÷ под.

 ерам—÷чна др—÷бна пластика переважно зображала св€щенних тварин, птах—÷в, фантастичних —÷стот, ж—÷ноч—÷ постат—÷ ћатер—÷-земл—÷, вершник—÷в, п—÷вф—÷гурки во—„н—÷в тощо, —„х в—÷ков—÷чн—÷ форми, "концептуальн—÷ мотивиї, мандр—÷вн—÷ сюжети слов'€нського —÷ не слов'€нського походженн€ св—÷дчать про зв'€зок з €зичницьким культом, народною м—÷фолог—÷—‘ю. ѕ—÷сл€ прийн€тт€ христи€нства в  и—„вськ—÷й –ус—÷ реакц—÷€ проти поганства була в—÷дчутною. Ўвидко роз—÷брали поганськ—÷ капища, але пов—÷льно "виживалис€ї поганськ—÷ звича—„ —÷з пам'€т—÷ народу. Ћюди ще довго носили прикраси-обереги —÷з прадавн—÷ми символами, а в житлах приховували сакральн—÷ ф—÷гурки, €ким надавали значенн€ оберег—÷в. ќчевидно, —÷з плином часу маг—÷чна функц—÷€ —÷грашки послабилас€, забулас€ —÷ трансформувалас€ в —÷грову та декоративну. ќдними —÷грашками забавл€лис€ д—÷ти, —÷нш—÷ сто€ли на полиц—÷ або п—÷дв—÷шувалис€ до сволока, €к улюблена прикраса житла.

¬—÷д укра—„нських —÷грашок XIVтј‘XVIII ст. майже н—÷чого не збереглос€. ƒо нас д—÷йшли переважно керам—÷чн—÷ —÷ дерев'€н—÷ зразки, датован—÷ XIX ст. Ќайпоширен—÷ш—÷ стереотипи, ви€влен—÷ в музейних колекц—÷€х (л€лька, к—÷нь, вершник, птах —÷ под.), дають змогу стверджувати ст—÷йк—÷сть —÷ безпосередн—÷сть традиц—÷—„ др—÷бно—„ пластики, починаючи з епохи  и—„всько—„ –ус—÷. Ќа нашу думку, виготовленн€ забавок не припин€лос€ н—÷ в XIV, н—÷ в XVI ст. –∆нша справа, що —„х масове виробництво на продаж, мабуть, розпочалос€ лише у друг—÷й половин—÷ XVIII ст. внасл—÷док розвитку на ”кра—„н—÷ €рмарково—„ торг—÷вл—÷.

Ќа середину XIX ст. припадав найвищий розкв—÷т кустарного —÷грашкового промислу. —аме в цей пер—÷од на ”кра—„н—÷ —÷сторично сформувалис€ три найб—÷льш—÷ рег—÷они виготовленн€ забавок: ѕодн—÷пров'€, ѕод—÷лл€ —÷ ѕрикарпатт€, а в —„хн—÷х межах визначилис€ пров—÷дн—÷ осередки. ѕрот€гом тривалого часу тут виробилис€ —÷ закр—÷пилис€ локальн—÷ стильов—÷ особливост—÷, характерн—÷ лише дл€ —÷грашок в—÷дпов—÷дного центру.

Ќародна керам—÷чна, дерев'€на —÷ плетена —÷грашка переважно була поб—÷чним промислом щодо основного виробництва тј‘ гончарства, художнього деревообробництва чи плет—÷нн€ вироб—÷в, а тому "чистихї —÷грашкоробних осередк—÷в дуже мало. ” селах ѕридн—÷пров'€, де виготовл€ли з дерева на продаж р—÷зноман—÷тн—÷ побутов—÷ реч—÷, оздоблен—÷ р—÷зьбленн€м, водночас виготовл€ли —÷ —„хн—÷ маленьк—÷ модел—÷, що в—÷др—÷зн€лис€ в—÷д справжн—÷х х—÷ба що зменшеним масштабом. ” с. ћок—÷евка тепер—÷шньо—„ ѕолтавсько—„ област—÷ у XIX ст. виточували —÷ вит—÷сували —÷грашков—÷ тач—÷вки, товкачики, рубл—÷, оздоблен—÷ р—÷зьбленн€м (ћузей антрополог—÷—„ та етнограф—÷—„ јЌ –ос—÷—„).

—еред —÷грашок ѕодн—÷пров'€ к—÷нц€ XIX ст. трапл€ютьс€ ориг—÷нальн—÷ дерев'€н—÷ кухлики дл€ зачерпуванн€ р—÷дини; загальним обрисом вони нагадують качечку (с. ћорквина  —÷ровоградсько—„ област—÷). ƒерев'€н—÷ л€льки узагальнено—„ форми, видовжено—„, струнко—„ статури характерн—÷ дл€ с. Ѕоровиц€ „еркасько—„ област—÷ (к—÷нець XIX ст.).

ќкрему групу утворюють дотепн—÷ механ—÷чн—÷ забавки з в—÷дпов—÷дно рухомими елементами тј‘ вир—÷зан—÷ ф—÷гурки попарно з'—‘днаних планками ведмед—÷в, ковал—÷в, трач—÷в, тесл€р—÷в, що працюють внасл—÷док руху планок.

Ќа ѕолтавщин—÷ дерев'€н—÷ л€льки у вигл€д—÷ во—„на прилаштовували на хату або господарську буд—÷влю. «ам—÷сть рук до плечей кр—÷пили палички —÷з загостреною плат—÷вкою. ¬она швидко оберталас€ в—÷д в—÷тру, створюючи враженн€, що во—„н вертить шаблею. ƒо цього ж типу —÷грашок можна в—÷днести дзи“—и —÷ в—÷тр€ки. “ак, дерев'€ний в—÷тр€к —÷з с. «гур—÷вка  и—„всько—„ област—÷ (1894 р.) конструктивно нагаду—‘ в—÷тр€ний млин. « цього ж осередку поход€ть ц—÷кав—÷ головоломки дл€ д—÷тей тј‘ так зван—÷ велика —÷ мала мороки. ѕерша в—÷др—÷зн€—‘тьс€ б—÷льшою к—÷льк—÷стю частинок: два довгих —÷ 12 коротких к—÷лочк—÷в утворюють на основн—÷й в—÷с—÷ три хрестопод—÷бн—÷ конструкц—÷—„. ћала морока склада—‘тьс€ —÷з чотирьох одинакових модул—÷в, зв'€заних у хрестик. “ак—÷ мороки потребують км—÷тливост—÷. Ѕез знанн€ секрету —„х не можна ан—÷ скласти, ан—÷ роз—÷брати. ѕод—÷бн—÷ головоломки (мороки), нав—÷ть досить складн—÷ модульн—÷ конструкц—÷—„ тј‘ хрести, в—÷ночки тощо тј‘ зустр—÷чаютьс€ на √уцульщин—÷.

Ќа ѕрикарпатт—÷ в—÷домими осередками виготовленн€ дерев'€них —÷грашок стол€рно—„ конструкц—÷—„ були села –∆л—÷нц—÷, ѕрут—÷в, “рост€нець, –—÷чка –∆вано-‘ранк—÷всько—„ област—÷, ћервич—÷, ¬—÷льшаниц€, Ќаконечне та передм—÷ст€ м. явор—÷в Ћьв—÷всько—„ област—÷. ” яворов—÷ кустарне виробництво дерев'€них забавок започатковане у XVIII ст. —÷ найб—÷льшого п—÷днесенн€ дос€гло у середин—÷ минулого стол—÷тт€. явор—÷вськ—÷ стол€р—÷ виготовл€ли р—÷зноман—÷тн—÷ в—÷зочки з драбинками або з проф—÷льованими —÷ розмальованими поб—÷ч-н€ми, з одним або двома силуетно вир—÷заними кониками на його передн—÷й частин—÷ основи.  ористувалис€ попул€рн—÷стю —÷грашков—÷ мебл—÷ (столи, скрин—÷, ст—÷льц—÷, лави-л—÷жка тј‘ бамбетл—÷), —÷грашков—÷ музичн—÷ —÷нструменти: скрипки, соп—÷лки, пищики, тарахкальц€, тр—÷скачки —÷ под. ’удожн€ досконал—÷сть —÷грашок залежала в—÷д тектон—÷ки форми, виразност—÷ силуету, плавност—÷ проф—÷льованих контур—÷в, звучност—÷ мальованого декору —÷ т. —÷н. “окар—÷ переважно виточували —÷грашковий посуд: мисочки, тар—÷лочки, горн€тка, маснички, розписан—÷ рослинними в—÷зерунками тј‘ верб—÷вками, розетками, китиц€ми тощо. явор—÷вськ—÷ р—÷зьб€р—÷ виготовл€ли на продаж ан—÷мал—÷стичн—÷ ф—÷гурки, переважно коник—÷в.

Ќаприк—÷нц—÷ XIX ст. кустарне виробництво —÷грашок не витримало конкуренц—÷—„ —÷з фабричною дешевою продукц—÷—‘ю —÷ поступово занепало. « метою збереженн€ традиц—÷йного промислу —÷грашок √алицький кра—‘вий в—÷дд—÷л 1886 р. в—÷дкрив у яворов—÷ так звану забавкарську школу. ¬читель ѕавло ѕридаткевич прагнув €кось осучаснити давн—÷ форми —÷грашок, навчити майстр—÷в досконал—÷шо—„ технолог—÷чно—„ обробки деревини. ќднак вони не сприймали нововведених зразк—÷в, ст—÷йко дотримуючись традиц—÷йних пласких форм —÷ конструкц—÷й. « приводу цього директор школи писав, що "домашн—÷ €вор—÷вськ—÷ промисловц—÷ виконують сво—„ твори з вправн—÷стю автомата, нав—÷ть без св—÷тла, завжди на одну моду, так €к це робили —„х батьки —÷ д—÷диї 10. Ўкола про—÷снувала трохи б—÷льше дес€ти рок—÷в. ѕ—÷сл€ —„—„ закритт€ €вор—÷вськ—÷ майстри продовжували виготовл€ти забавки, хоч попит на них —÷ дал—÷ скорочувавс€.

” 20тј‘30-х роках XX ст. п—÷д впливом фабричних —÷грашок у яворов—÷ кр—÷м традиц—÷йних забавок починають виготовл€ти автомоб—÷л—÷ й л—÷таки. ” розпис—÷ рослинн—÷ барвники повн—÷стю зам—÷нен—÷ €скравими ан—÷л—÷новими фарбами. ћайстри додатково ввод€ть жовтий кол—÷р тј‘ у вигл€д—÷ пр€мих —÷ хвил€стих смуг, що оживлю—‘ тло, нада—‘ ц—÷льност—÷ орнаментальн—÷й композиц—÷—„.

√лин€н—÷ забавки виготовл€ли майже в ус—÷х гончарних осередках переважно ж—÷нки —÷ д—÷ти гончар—÷в. ¬они вил—÷плювали —„х насамперед дл€ себе та сус—÷д—÷в, а з окремих центр—÷в (ќп—÷шн€, Ѕубн—÷вка, јдам—÷вка, ¬ишн—÷вець, —тара ——÷ль та —÷н.) —÷грашки вивозили —÷ на €рмарки. ќсновн—÷ традиц—÷йн—÷ стереотипи тј‘ л€лька, коник, вершник, пташка —÷ под.тј‘ в—÷дом—÷ у  и—„вськ—÷й –ус—÷ €к м—÷фолог—÷чн—÷ зображенн€. ” XIX ст. вони втратили м—÷фолог—÷чну основу, набуваючи побутових рис, зокрема в од€з—÷, зач—÷сках та —÷н. ” кожному —÷грашковоробному осередку склалис€ сво—„ традиц—÷—„ у л—÷пленн—÷ форми —÷ розпис—÷ улюблених образ—÷в. “ак, дл€ ж—÷ночих ф—÷гурок з с. ќп—÷шн€ ѕолтавсько—„ област—÷ характерн—÷ низьк—÷, дебел—÷ постат—÷ з п—÷внем п—÷д пахвою. √ончар ќстап Ќоч—÷вник, кр—÷м традиц—÷йних присадкуватих постатей, л—÷пив витончен—÷ ф—÷гурки д—÷вчат з кошиками (1902 р.), вершник—÷в на кон€х в—÷н зображував "на тр—÷йц—÷ї, застосовуючи в—÷домий прийом: до одного кон€ прилаштовував три голови.

”с—÷ ан—÷мал—÷стичн—÷ пустот—÷л—÷ забавки були водночас —÷ свищиками. –езонатором служив цил—÷ндричний корпус дл€ тварин —÷ €йцепод—÷бний тј‘ дл€ пташок. –озр—÷зн€ли тварину або пташку переважно за формою голови: коник, бичок, баранець, к—÷зонька, п—÷вник, зозул€ —÷ т. —÷н.

Ќа ѕод—÷лл—÷ керам—÷чн—÷ —÷грашки виготовл€ли б—÷льш €к у дес€ти осередках (Ѕар —÷ Ѕубн—÷вка ¬—÷нницько—„ област—÷, јдам—÷вка, —мотрич —÷ ћ—÷ньк—÷вц—÷ ’мельницько—„,  алагар—÷вка “ерноп—÷льсько—„, √ологори Ћьв—÷всько—„ областей та —÷н.). як —÷ на ѕолтавщин—÷, тут користувалис€ попитом л€льки, коники —÷ вершники. ѕод—÷льськ—÷ л€льки мають п—÷д пахвою пташку або тримають у руках дитину. ќчевидно, в таких прим—÷тивних пластичних зображенн€х майстри-гончар—÷ п—÷дсв—÷доме виражали в—÷чн—÷ нерозривн—÷ зв'€зки сел€нина —÷з землею-годувальницею. —тереотип ж—÷нки —÷з птахами поширений у багатьох видах народного мистецтва слов'€н та —÷нших народ—÷в —÷ мав надзвичайно глибок—÷ м—÷фолог—÷чн—÷ корен—÷.  р—÷м цього, л€лька з найдавн—÷ших час—÷в тј‘ один —÷з засоб—÷в шлюбно—„ маг—÷—„, вона супроводжувала д—÷вчину в подружн—‘ житт€, спри€ла народженню д—÷тей. ” XIX ст. зображенн€ ж—÷нки з птахом почало втрачати узагальнену м—÷фолог—÷чну —÷ маг—÷чну основу, набуваючи звичайних побутових рис. —аме тому в п—÷зн—÷х вар—÷антах под—÷льських л€льок все част—÷ше повторю—‘тьс€ ж—÷ноча постать з немовл€м тј‘ не €к символ материнства, а €к конкретизований, локальний тип ж—÷нки у характерному м—÷iевому од€з—÷, —÷ лише в де€ких осередках ще трапл€лис€ л€льки з птахами €к в—÷дголоски давньо—„ символ—÷ки. Ќаприклад, на початку XX ст. ж—÷ноч—÷ ф—÷гурки з птахами п—÷д пахвою виготовл€ли у с. ћ—÷ньк—÷вц—÷ ’мельницько—„ област—÷. Ћ€льки завжди л—÷пили у св€тковому од€з—÷, сукн€, розширена до низу,тј‘ ст—÷йка основа ф—÷гурки —÷ м—÷iе дл€ розпису; на ши—„ намисто, на голов—÷ модна зач—÷ска; оч—÷ —÷ рот позначен—÷ умовно, з посп—÷хом, крапками —÷ рисками.

“радиц—÷йн—÷ под—÷льськ—÷ —÷грашки-вершники тј‘ були завжди чолов—÷чо—„ стат—÷. «ображували на кон—÷ сел€н, козак—÷в, в—÷йськових тощо. ѕопри вс—÷ загальн—÷ риси стереотипу, вершник мав чимало локальних в—÷дм—÷н. “ак, у с. ћазур—÷вка коник—÷в робили витонченими, на високих, дугопод—÷бних ногах, з гордовито п—÷днесеною головою на довг—÷й ши—„.

ƒосить ц—÷кав—÷ й р—÷дк—÷сн—÷ за фантаз—÷йн—÷стю образу керам—÷чн—÷ свищики виготовл€в як—÷в Ѕацуца наприк—÷нц—÷ XIXтј‘ початку XX ст. (с. јдам—÷вка). ¬ основ—÷ —„х композиц—÷—„ людська постать (можливо, ж—÷ноча) —÷з пташкою п—÷д пахвою. Ћюдина сидить верхи на антропозооморфн—÷й —÷стот—÷ тј‘ кентавр—÷. “аке фантастично-химерне по—‘днанн€ не мав пр€мих аналог—÷й в укра—„нському народному мистецтв—÷, вин€ток становл€ть рос—÷йськ—÷ полкани (нап—÷влюди, нап—÷втварини).

Ѕагатий —÷ самобутн—÷й св—÷т под—÷льських забавок у вигл€д—÷ тварин —÷ птах—÷в. ѕередус—÷м це свищики. √ончар—÷ найчаст—÷ше л—÷пили —„х кониками, баранц€ми, к—÷зочками, п—÷вниками, курочками, —÷ндиками тощо. ќсобливою пластичною виразн—÷стю в—÷дзначаютьс€ коники й олен—÷ з м. Ѕар, баранц—÷ та —÷ндики з с. —мотрич (початок XX ст.).

ћайже в ус—÷х гончарських осередках виготовл€ли й —÷грашковий посуд тј‘ зменшену коп—÷ю справжнього. “ак, майстри з с. јдам—÷вка виробл€ли м—÷н—÷атюрн—÷ збаночки, чаш—÷ на низьких —÷ високих н—÷жках, мисочки й мак—÷терки, пл€шечки —÷ дв—÷йн€та, розписуючи св—÷тло-вохристий черепок темно-коричневим ангобом здеб—÷льшого рослинними мотивами за композиц—÷йним принципом в—÷льного заповненн€ форми. ѕом—÷ж г—÷лок кв—÷т—÷в —÷нколи вносили силуетн—÷ зображенн€ тварин, пташок, людей —÷ под. “аким чином, дит€чий посуд з јдам—÷вки загальною формою та орнаментальною системою прикрас дуже нагаду—‘ м—÷iев—÷ керам—÷чн—÷ вироби.

” XIXтј‘ на початку XX ст. на ¬олин—÷ д—÷€ли два найб—÷льших осередки виготовленн€ керам—÷чних —÷грашок (с. ¬ишн—÷вець та с. ¬еликий  унинець, тепер «баразького району “ерноп—÷льсько—„ област—÷). ¬ишн—÷вецьк—÷ забавки пор—÷вн€но —÷з под—÷льськими надзвичайно витончен—÷, струнк—÷ та барвист—÷.  оло образ—÷в тут ц—÷лком традиц—÷йне, €к —÷ в —÷нших рег—÷онах: л€льки з птахами, вершники, а ще узагальнених форм пташки —÷ св—÷йськ—÷ тварини. ќднак кожен стереотип багатий локальними вар—÷антами. ¬ишн—÷вецьк—÷ л€льки мають ч—÷тку пропорц—÷йну форму, м'€кий силует, по-д—÷вочому струнку, гордовиту поставу. яскравий колорит суц—÷льно фарбованого од€гу граф—÷чно окреслений чорними й охристими смужками, оздоблений зигзагами, хрестиками тощо. ” такому ж стильовому ключ—÷ виготовл€ли вершник—÷в та —÷нш—÷ ф—÷гурн—÷ свищики.

Ќа Ћьв—÷вщин—÷ керам—÷чн—÷ —÷грашки виробл€ли у м. ћикола—‘в—÷, с. —алаш, с. —тара ——÷ль, м. —трий, —амб—÷р та —÷н. ƒавн—÷ традиц—÷—„ мають дуже ц—÷кав—÷, пластичн—÷ свищики —÷ тарахкальц€ з—÷ —таро—„ —ол—÷ тј‘ переважно теракотов—÷ —÷ розписан—÷ б—÷лими вертикальними, похилими або горизонтальними смугами. Ќаприк—÷нц—÷ XIX ст. у згаданому осередку кр—÷м загальнопоширених стереотип—÷в (вершник, л€лька, пташка) виникли р—÷дк—÷сн—÷ в укра—„нському народному мистецтв—÷ сюжети тј‘ "танокї, "колисочкаї. "“анокї тј‘ двоф—÷гурна композиц—÷€ тј‘ ж—÷нка й чолов—÷к, уз€вшись за руки, танцюють. ƒо ж—÷ночо—„ ф—÷гурки ззаду прилаштований мундштук дл€ свистка. —кульптурне зображенн€ "колисочки на кружалахї, а в н—÷й дитини, становить сюжетну й пластичну основу свищика- " колисочки ї.

ќкрему групу забавок становл€ть керам—÷чн—÷ тарахкальц€, так зван—÷ хихички. —„х виготовл€ли у вигл€д—÷ порожнисто—„ кульки завб—÷льшки з гус€че €йце. ѕод—÷бн—÷ тарахкальц€, €к уже згадувалось, €йцевидно—„ форми, в—÷дом—÷ трип—÷льськ—÷й культур—÷. —таро-с—÷льськ—÷ хихички при стандартн—÷й форм—÷ мають р—÷зноман—÷тн—÷ оздоби, утворен—÷ —÷з стародавн—÷х мотив—÷в: "сонцеї, "п—÷вм—÷с€цьї, "сп—÷ральї —÷ т. —÷н.

Ѕлизько до керам—÷чних —÷грашок в др—÷бна пластика —÷з сиру, що побутувала на √у-цульщин—÷ з давн—÷х час—÷в. ќднак, зважаючи на недовгов—÷чн—÷сть матер—÷алу, достов—÷рн—÷ в—÷домост—÷ про характер вироб—÷в поход€ть з XIX ст. « в—÷дпов—÷дно оброблено—„ сирно—„ маси майстри л—÷пили коник—÷в, олен—÷в, к—÷з, пташок, вит€гуючи —÷з одного шматка окрем—÷ частини тј‘ тулуб, ноги, голову, хв—÷ст та —÷н. ћатер—÷ал утруднював деталю-ванн€, потребував узагальненн€, тому ф—÷гурки тварин майже однаков—÷, вир—÷зн€ютьс€ лише головою або —„—„ окремими частинами тј‘ вухами, рогами тощо. –ƒдиним —÷нструментом при формуванн—÷ ф—÷гурок були пальц—÷. ћабуть, тому ст—÷льки пружност—÷, м'€кост—÷ й теплоти в—÷дчува—‘тьс€ у малесеньких забавках —÷з сиру. √ада—‘мо, що вироби —÷з сиру, враховуючи —„х майже однаковий наб—÷р сюжет—÷в —÷з керам—÷чною —÷грашкою, мали колись сп—÷льну оберегову функц—÷ю. «годом, на початку XX ст. переважали естетичн—÷ засади. —ела Ѕрустур—÷в, –—÷чка, —н—÷давка —÷ Ўеп—÷т тепер—÷шньо—„ –∆вано-‘ранк—÷всько—„ област—÷ тј‘ осередки виготовленн€ традиц—÷йно—„ сирно—„ пластики.

Ќа ”кра—„н—÷ —÷грашки виготовл€ли не т—÷льки з твердих —÷ пластичних матер—÷ал—÷в, а й з лози, рогози, соломи техн—÷кою плет—÷нн€..¬ осередках Ѕ—÷брка, явор—÷в Ћьв—÷всько—„ област—÷, с—÷л ƒжур—÷в, ћишин, ѕрут—÷вка –∆вано-‘ранк—÷всько—„, ѕишк—÷вц—÷, ’отовиц—÷ “ерноп—÷льсько—„ та —÷нших водночас з кошиками дл€ дорослих виробл€ли й маленьк—÷ дит€ч—÷. ¬ ќстер—÷ та околиц€х наприк—÷нц—÷ XIX ст. випл—÷тали в—÷зочки.

„удернацьк—÷ солом'€н—÷ л€льки з ледь пом—÷тною перев'€ззю голови, тал—÷—„ —÷ довгими руками на ”кра—„н—÷, €к —÷ в —÷нших слов'€нських народ—÷в, були дл€ д—÷тей простого люду найдоступн—÷шою —÷грашкою, а давн—÷ше, мабуть, використовувались у маг—÷чних, ритуальних обр€дах. « соломи випл—÷тали також тарахкальц€ у вигл€д—÷ порожнисто—„ подушечки, настромлено—„ на паличку.

ƒл€ виготовленн€ саморобних —÷грашок застосовувалис€ на€вн—÷ матер—÷али тј‘ тканина, кольоровий пап—÷р, картон. « них робили л€льки, зокрема, па€ци, витинали дл€ забави силуетн—÷ зображенн€ тварин, птах—÷в тощо.

” 20-х роках народн—÷ керам—÷чн—÷ —÷ дерев'€н—÷ —÷грашки переважно залишалис€ традиц—÷йними. ” п—÷зн—÷ших творах окремих майстр—÷в в—÷дчутн—÷ новаторськ—÷ спроби зам—÷нити —÷грову функц—÷ю забавки —÷деолог—÷чною. “ак виникла скульптура малих форм, насичена в—÷дпов—÷дним —÷дейно-тематичним зм—÷стом (наприклад, др—÷бна пластика –∆вана √он-чара з с.  рищинц—÷ тј‘ будьон—÷вц—÷, арешт буржу—„в —÷ под.). ” 20тј‘30-х роках традиц—÷йн—÷ керам—÷чн—÷ —÷грашки виготовл€ли майже в ус—÷х гончарних осередках, але найб—÷льшого визнанн€ д—÷стали ќп—÷шн€, Ќ—÷жин, –∆чн€, ¬орон—÷ж, јдам—÷вка, Ѕубн—÷вка та —÷н.

 р—÷м керам—÷чних забавок у багатьох центрах деревообробництва виробл€ли —÷грашков—÷ мебл—÷, свищики, мороки, рухлив—÷ ф—÷гурки. Ќа ”кра—„н—÷ д—÷€ли також дв—÷ майстерн—÷ л€льок з пап'—‘-маше (гол—÷вки) та м'€ких матер—÷ал—÷в у  и—‘в—÷ й ѕолтав—÷. ѕолтавськ—÷ л€льки тј‘ це романтизован—÷ типи червоноарм—÷йц€, комун—÷стки та сатиричн—÷ постат—÷ куркул€ й попа, а ки—„вськ—÷ (майстерн€ де€кий час працювала п—÷д кер—÷вництвом художника ћ.Ћ. Ѕойчука —÷ його дружини —.ќ. Ќел—÷п—÷нсько—„-Ѕойчук) тј‘ мали узагальнен—÷ неконкретизован—÷ образи д—÷вчинки (ж—÷нки)-укра—„нки, характерн—÷ дл€ традиц—÷йних народних л€льок.

” 50тј‘60-х роках к—÷льк—÷сть —÷грашкарських центр—÷в зменшилас€.  ерам—÷чн—÷ забавки виготовл€ли оп—÷шн€нський завод "’удожн—÷й керам—÷кї, керам—÷чн—÷ майстерн—÷  и—„вського зонального науково-досл—÷дного —÷нституту експериментального проектуванн€, а також гончар—÷ с—÷л јдам—÷вка, Ѕубн—÷вка, ¬еликий  унинець, м.  ос—÷в та —÷н. Ќайб—÷льшим центром керам—÷чних —÷грашок залишалась ќп—÷шн€. “ут у 50тј‘60-х роках працювали в—÷дом—÷ майстри Ќаст€ Ѕ—÷лик-ѕошивайло, “рохим ƒемченко, √ригор—÷й  ир€чок, ћотр€ Ќазарчук, ќлександра —елюченко та —÷н. –∆грашки “. ƒемченка здеб—÷льшого були ан—÷мал—÷стичного характеру, тод—÷ €к —÷грашки ћ. Ќазарчук —÷ ќ. —елюченко —÷нколи утворювали багатоф—÷гурн—÷ тематичн—÷ композиц—÷—„.

“радиц—÷—„ оп—÷шн€нських —÷грашок розвивала й талановита одеська майстрин€ ќльга Ўи€н. –одом з ќп—÷шн—÷ вона ще в юнацтв—÷ захопилас€ виготовленн€м теракотових свищик—÷в у вигл€д—÷ кумедних тварин, що —÷нколи приймають людськ—÷ постави. ќсобливо вдалими в зв—÷р—÷-музиканти, €к—÷ складають к—÷лька тематичних композиц—÷й: "“р—÷ої, " вартетї, "ќркестрї, "ƒжазї тощо. –∆грашки ќ. Ўи€н над—÷лен—÷ особливою теплотою —÷ природн—÷стю фактури, оск—÷льки майстрин€ не прихову—‘ шорстку поверхню випалено—„ глини ан—÷ барвниками, ан—÷ лискучими поливами.

” ки—„вськ—÷й експериментальн—÷й керам—÷чн—÷й майстерн—÷ у 50тј‘60-х роках працював заслужений майстер народно—„ творчост—÷ ќмел€н «ал—÷зн€к, в—÷домий сво—„ми —÷грашковими кониками, лос€ми, олен€ми, баранц€ми, пташками. « ц—÷—‘ю майстернею пов'€зана також творч—÷сть ‘едора ќлекс—÷—‘нка, —тепана  ацемона —÷ якова ѕадалки. —„хн—÷ —÷грашки при вс—÷й сво—‘р—÷дност—÷ творчого п—÷дходу схил€лис€ до сюжетно—„ розпов—÷дност—÷, декоративно—„ вибагливост—÷ силует—÷в —÷ орнаментальних деталей, ор—÷—‘нтувалис€ на сувен—÷рне призначенн€. “радиц—÷йн—÷ зооморфн—÷ свищики виготовл€ли у цей пер—÷од в с. ¬ишн—÷вець  ост€нтин ‘едчук —÷ √ригор—÷й ƒзюма, а —÷грашковий посуд тј‘ ус. √он-чар—÷вка “ерноп—÷льсько—„ област—÷.

” прикарпатських осередках гончарства забавки не д—÷стали ск—÷льки-небудь значного поширенн€. ƒо виготовленн€ —÷грашкових предмет—÷в лише зр—÷дка зверталис€ майстри старшого покол—÷нн€ …осип “абохорнюк з ѕ—÷стин—÷, подружж€ ÷в—÷лик—÷в, –ощиб'юк—÷в з  осова, ћихайло ¬олощук з  ут—÷в та —÷н. «годом традиц—÷йн—÷ зозульки-свистунц—÷, др—÷бний посуд почали виробл€ти ёр—÷й —÷ –озал—÷€ –∆ люки. Ќовий напр€м тематично—„ пластики, в—÷дм—÷нний в—÷д народних —÷грашок, започаткували тут майстри ћихайло  икоть, ¬асиль —трипко, художники-керам—÷сти ¬асиль јронець, √ригор—÷й  олос, ¬асиль ќзерний та —÷н.

” 70тј‘80-х роках поступово згасали гончарн—÷ осередки —÷ припин€лос€ виробництво народних —÷грашок. “а все ж важливими центрами й сьогодн—÷ —‘ ќп—÷шн€, Ѕубн—÷вка —÷  ос—÷в.

 устарне виробництво дерев'€них —÷грашок було менш розвиненим пор—÷вн€но —÷з керам—÷чним, хоч —÷ протривало подекуди до середини XX ст.

ƒавн—÷ традиц—÷—„ виготовленн€ дерев'€них —÷грашок успадкували м. явор—÷в та околиц—÷. “ут у перш—÷ пово—‘нн—÷ роки дит€ч—÷ —÷грашки виготовл€ла арт—÷ль —÷м. “.√. Ўевченка тј‘ коники, в—÷зочки, пташки, метелики, л€льки, свищики, €скраво розписан—÷ рослинним орнаментом. ќриг—÷нальн—÷ стол€рн—÷ —÷грашки узагальнено—„ силуетно—„ форми, динам—÷чно—„ конструкц—÷—„ майстр—÷в ¬асил€ ѕрийми, —тепана “индика —÷ —тепана ‘—÷рчука експонувалис€ на виставках, а згодом закуплен—÷ музе€ми.

”  осов—÷ в 60-х роках силами художник—÷в-майстр—÷в –∆. ћ. —мол€нц€, –∆.ћ. —авченка, ќ.—. ’ованц€ та —÷нших в—÷дроджений ще один напр€м дерев'€но—„ —÷грашки тј‘ точена др—÷бна пластика, декорована розписом та випалюванн€м. ¬—÷д поодиноких гротескних ф—÷гурок композиц—÷—„ розгортаютьс€ у складн—÷ тематичн—÷ iенки з побутовим антуражем, елементами пейзажу: €линки, копички с—÷на, кринички тощо. ћ—÷н—÷атюрн—÷, сповнен—÷ гумору й веселого настрою твори завоювали попул€рн—÷сть серед турист—÷в —÷ любител—÷в народного мистецтва. Ќезабаром под—÷бн—÷ —÷грашки-сувен—÷ри почали виготовл€ти (з певними локальними в—÷дм—÷нами) майстри традиц—÷йних осередк—÷в художньо—„ обробки дерева ѕрикарпатт€, «акарпатт€, Ѕуковини, ѕод—÷лл€ та ѕридн—÷пров'€.

“радиц—÷йн—÷ €вор—÷вськ—÷ —÷грашки в цей пер—÷од також набули сувен—÷рно-виставочного характеру. —еред —÷грашок ¬. ћ. ѕрийми розр—÷зн€—‘мо силуетн—÷ ф—÷гурки коник—÷в, вершник—÷в на в—÷зочках, мебл—÷-забавки, —÷грашков—÷ музичн—÷ —÷нструменти, тарахкальц€, розписан—÷ €скравими барвами. –∆грашки —. √орох, —. “индик мають динам—÷чну конструкц—÷ю тј‘ це рухлив—÷ пташки, метелики тощо. “очен—÷ забавки у вигл€д—÷ ф—÷гурок людей, пташок виготовл€ли ћ. ‘еренц, ¬. “индик та —÷н.

Ќаприк—÷нц—÷ 70-х рок—÷в виробництво —÷грашок запроваджене у деревообробному цеху Ћетич—÷вського л—÷сгоспзагу ’мельницько—„ област—÷.

—ьогодн—÷ майже повн—÷стю зникла традиц—÷€ виготовленн€ плетених —÷грашок з лози, рогози —÷ соломи. ¬ин€ток становл€ть плетен—÷ дит€ч—÷ кошички окремих майстр—÷в, а також ориг—÷нальна творч—÷сть –∆. –ем—÷нецького (“ерноп—÷ль). ѕрацюючи над в—÷дродженн€м плетено—„ декоративно—„ пластики, в—÷н створив низку ф—÷гуративних тематичних композиц—÷й.

”н—÷кальн—÷ —÷грашки —÷з сиру тј‘ коники, вершники, олен—÷, п—÷вники, зозульки —÷ под.тј‘ створюють народн—÷ майстри ћ. ћат—÷йчук з с. Ѕрустур—÷в та ѕ. ѕ—÷тел€к з с. –—÷чка  ос—÷вського району, —„хн—÷ пластичн—÷ композиц—÷—„ св—÷дчать про сво—‘р—÷дне народне св—÷тобаченн€, що викристал—÷зувалос€ у ч—÷тку, довершену художню систему.

ѕрот€гом багатьох стол—÷ть укра—„нська народна —÷грашка збагачувала духовний св—÷т людини, вчила д—÷тей розум—÷ти добро —÷ прекрасне, тому в—÷чна —„—„ ц—÷нн—÷сть дл€ художньо—„ культури.


1.        —умцов Ќ.‘. ѕисанки.  ., 1981. —. 4тј‘5.

2.         в—÷тка-ќснов'€ненко √.‘. “вори: ” 6 т.  ., 1956. “. 2. —. 237.

3.        √агенмейсгер ¬.ћ. Ќаст—÷нн—÷ паперов—÷ прикраси  ам'€неччини.  ам'€нець-ѕод—÷льський,1930. —. «ќ.

4.        ƒ—÷ло. 1887. є 67. —. 2.

5.         оцюбинський ћ. “вори: ” 3 т.  ., 1955. “. 2. —. «ќ.

6.        √агенмейстер ¬.ћ. Ќаст—÷нн—÷ паперов—÷ прикраси  ам'€неччини.

7.        „угай –.¬. Ќародне декоративне мистецтво явор—÷вщини.  ., 1979. —. 102.

–ќ«ƒ–∆Ћ ƒ–”√»…


—»—“≈ћј  ќћѕќ«»÷–∆…Ќ»’ «ј ќЌќћ–∆–Ќќ—“≈…


√оловн—÷ закони. ѕрот€гом багатьох стол—÷ть цехов—÷ рем—÷сники, народн—÷ майстри —÷нту—„тивно в—÷дчували —÷снуванн€ ст—÷йких законом—÷рностей побудови форми —÷ декору. ¬они нагромаджували досв—÷д —÷ з покол—÷нн€ в покол—÷нн€ передавали секрети творчост—÷, що виражалис€ у вишукан—÷й, традиц—÷йн—÷й форм—÷ вироб—÷в, сталих композиц—÷йних схемах орнамент—÷в тощо.

—истема композиц—÷йних законом—÷рностей мав ч—÷тку —÷—‘рарх—÷чну сп—÷вп—÷длегл—÷сть: загально-художн—÷ композиц—÷йн—÷ закони, €к—÷ в—÷дбивають об'—‘ктивн—÷ законом—÷рност—÷ реально—„ д—÷йсност—÷, композиц—÷йн—÷ закони, що д—÷ють локально в окремих видах мистецтва; композиц—÷йн—÷ прийоми факультативного характеру. «авершують систему засоби виразност—÷ —÷ семантичн—÷ засоби. —истема грунту—‘тьс€ на об'—‘ктивних законах, сп—÷взвучних в—÷дпов—÷дним законам природи —÷ сусп—÷льства. ¬они д—÷ють у багатьох видах мистецтва, тому називаютьс€ головними, а саме: 'закони традиц—÷—„, ц—÷л—÷сност—÷ —÷ тектон—÷ки.

«акон традиц—÷—„.  омпозиц—÷€ твор—÷в мистецтва, зокрема декоративно-прикладного, т—÷сно пов'€зана —÷з художньою спадщиною, генетичним кодом художньо—„ традиц—÷—„. ’арактер цього зв'€зку —÷сторично визначивс€ у р—÷зновидах структури художньо—„ системи: канон—÷чно—„, традиц—÷йно—„ та новаторсько—„. ’удожн€ традиц—÷€ регулю—‘ складний процес в—÷дбору, осво—‘нн€, трансл€ц—÷—„ —÷ розвитку (повторенн€) —÷сторичного соц—÷окультурного досв—÷ду. ѕерв—÷сне мистецтво, декоративне мистецтво стародавнього св—÷ту, середньов—÷чч€ за сво—„м характером канон—÷чн—÷, обмежен—÷ нормою. ¬ умовах виживанн€, коли загроза художн—÷м структурам стала ц—÷лком реальною,- традиц—÷ю п—÷дсилював —÷ п—÷дтримував канон. «в—÷дси виплива—‘ ч—÷тка функц—÷ональна залежн—÷сть: "традиц—÷€ збер—÷га—‘ —÷ в—÷дновлю—‘ соц—÷окультурн—÷ структури, канон збер—÷га—‘ —÷ в—÷дтворю—‘ традиц—÷юї '. ќднак канон тј‘ це широке коло, комплекс св—÷тогл€дно-естетичних —÷ художн—÷х концепц—÷й, що по—‘днують у соб—÷: а) св—÷тогл€дно-естетичн—÷ норми; б) наб—÷р усталених об'—‘мно-просторових форм; в) —÷конограф—÷ю образ—÷в —÷ орнаментальних мотив—÷в; г) композиц—÷йн—÷ стереотипи —÷ структури; д) художньо-технолог—÷чн—÷ рецепти —÷ прийоми виконанн€.

 анон—÷чна культура про—÷снувала чотири-п'€ть тис€чол—÷ть тј‘ в—÷д заснуванн€ сх—÷дних рабовласницьких держав до середньов—÷чно—„ —‘вропи. Ќа територ—÷—„ укра—„ни найв—÷дом—÷ш—÷ канон—÷чн—÷ культури: трип—÷льська, ск—÷фська, антична, ранньослов'€нська, древньоруська та —÷н.

Ќародна творч—÷сть, котра, мабуть, виникла у ранньому середньов—÷чч—÷, грунту—‘тьс€ на художн—÷й традиц—÷—„, €ка на в—÷дм—÷ну в—÷д канону "м—÷нлива, динам—÷чна й розгорнута в час—÷ї 2, переда—‘тьс€ також у простор—÷. “ривалий процес колективно—„ творчост—÷ спри€в формуванню —÷ закр—÷пленню найц—÷нн—÷ших художн—÷х надбань. « покол—÷нн€ в покол—÷нн€, повторюючи в—÷дпов—÷дн—÷ художн—÷ модел—÷, народн—÷ майстри вдосконалювали —„хню форму (конструкц—÷ю), збагачували декор. ” народному мистецтв—÷ закон традиц—÷—„ д—÷в €к головна руш—÷йна сила 3.

¬насл—÷док розпаду м—÷ського цехового ремесла у xviiiтј‘xix ст. ѕрофес—÷йн—÷ майстри-художники переор—÷—‘нтувалис€ з традиц—÷йно—„ на новаторську художню структуруї долаючи стереотипи композиц—÷йних р—÷шень. « цього часу новизна у творах профес—÷йного мистецтва стала найважлив—÷шою €к—÷стю композиц—÷—„. ќднак новаторський пошук, запереченн€ традиц—÷йно—„ форми, —÷конограф—÷—„, декору не можна зд—÷йснити без традиц—÷й та профес—÷йно—„ майстерност—÷, без прийн€тт€ або в—÷дхиленн€ певних композиц—÷йних схем тощо. „асто, на перший погл€д, новаторський тв—÷р згодом "ви€вл€в орган—÷чний внутр—÷шн—÷й зв'€зок з певною художньою традиц—÷—‘ю... «агальними законами розвитку мистецтваї 4. “аким чином, у декоративно-прикладному мистецтв—÷ закон традиц—÷—„ тј‘ це —‘дн—÷сть —÷ боротьба нормативно-типолог—÷чних та вар—÷ативно-новаторських спр€мувань у структур—÷ твору.

«акон традиц—÷—„ д—÷в не лише в пор—÷вн€нн—÷ окремих етн—÷чних культур, художн—÷х шк—÷л, груп твор—÷в тощо, а й у структур—÷ одн—÷—‘—„ композиц—÷—„. “ак, пор—÷внюючи форму —÷ декор керам—÷ки, неважко збагнути, що форма в—÷дзнача—‘тьс€ пор—÷вн€ною —÷нвар—÷антн—÷стю та стал—÷стю, а в окремих випадках тј‘ канон—÷чн—÷стю щодо пол—÷вар—÷антност—÷ та новизни декору. ћайстри древньогрецько—„ керам—÷ки, успадкувавши де€к—÷ форми з егейсько—„ культури, згодом довели —„хню к—÷льк—÷сть до 300 традиц—÷йних р—÷зновид—÷в, однак до канону ув—÷йшли заледве 20 найуживан—÷ших моделей. ƒ—÷апазон форм функц—÷онально закритий, обмежений висотою —÷ шириною, тод—÷ €к д—÷апазон традиц—÷йного декору практично в—÷дкритий.

«акон традиц—÷—„ забезпечу—‘ пр€мий вих—÷д на етн—÷чну та св—÷тову художню пам'€ть. јрх—÷ви, б—÷бл—÷отеки, музе—„ та —÷нш—÷ спец—÷ал—÷зован—÷ сховища збер—÷гають велетенськ—÷ масиви художньо—„ —÷нформац—÷—„ "до запитанн€ї, про вс€к випадок. Ћише незначна —„х частина "ива—‘тьс€ у сучасний художн—÷й процес на р—÷вн—÷ етн—÷чних вза—‘мовплив—÷в, ще менше —„х засвою—‘тьс€ з глибин —÷стор—÷—„.

«нанн€ закону традиц—÷—„ допомага—‘ давати в—÷рн—÷ судженн€ про ступ—÷нь художньо—„ вартост—÷ нових твор—÷в декоративно-прикладного мистецтва, да—‘ змогу зд—÷йснювати пор—÷вн€льний анал—÷з художн—÷х €вищ за —„хн—÷м внеском до скарбниц—÷ св—÷тово—„ культури.

«акон ц—÷л—÷сност—÷. –—÷зноман—÷тн—÷ про€ви ц—÷л—÷сност—÷ зустр—÷чаютьс€ в природ—÷, сусп—÷льств—÷, мистецтв—÷. ћ. Ќекрасова стверджу—‘, що "ц—÷л—÷сн—÷сть тј‘ не т—÷льки творч—÷сть, а й людина, середовище, що —„—„ оточу—‘ї 5. ћатер—÷ал—÷стична д—÷алектика розгл€да—‘ ц—÷л—÷сн—÷сть €к "певну завершен—÷сть, внутр—÷шню —‘дн—÷сть об'—‘ктаї, а також його €к—÷сну сво—‘р—÷дн—÷сть, зумовлену "специф—÷чними законом—÷рност€ми функц—÷онуванн€ та розвиткуї 6. «агалом ц—÷л—÷сн—÷сть розкрива—‘тьс€ у д—÷алектичн—÷й —‘дност—÷ частин —÷ ц—÷лого. ќднак ц—÷л—÷сн—÷сть дерева, живого орган—÷зму, нав—÷ть природи виступа—‘ в —÷нш—÷й смислов—÷й площин—÷, н—÷ж "духовно-предметнаї ц—÷л—÷сн—÷сть твор—÷в мистецтва.

¬же у словнику брокгауза й бфрона вир—÷зн€—‘тьс€ головна ознака, характерна дл€ композиц—÷—„: ознака ц—÷лого, котра в композиц—÷—„ виразно ви€вл€—‘ задуманий художником зм—÷ст (у творах декоративно-прикладного мистецтва тј‘ —‘дн—÷сть утил—÷тарного —÷ декоративного)7. ќсоблив—÷сть закону ц—÷л—÷сност—÷ в мистецтв—÷ випливав —÷з сут—÷ композиц—÷—„, —„—„ родово—„, головно—„ ознаки. “ому його д—÷€ перероста—‘ у найважлив—÷шу д—÷ю дл€ композиц—÷—„ на р—÷вн—÷ загально-художнього закону. ÷—÷л—÷сн—÷сть тј‘ "астив—÷сть —÷ €к—÷сний показник художнього твору, що синтезу—‘ елементи, частини в —‘дине непод—÷льне ц—÷ле. ќтже, основн—÷ риси ц—÷л—÷сност—÷ тј‘ непод—÷льн—÷сть, п—÷длегл—÷сть —÷ групуванн€ елемент—÷в, частин композиц—÷йно—„ структури твору. ¬они ви€вл€ють сво—„ "астивост—÷ на р—÷зних р—÷вн€х. ÷—÷л—÷сн—÷сть надструктур: а) середовище, житло, —÷нтер'—‘р; б) побутовий посуд, начинн€; в) костюм та —÷н. ÷—÷л—÷сн—÷сть структур: а) —‘дн—÷сть утил—÷тарного —÷ декоративного; б) форми —÷ декору. ÷—÷л—÷сн—÷сть п—÷дструктур: а) елементи —÷ частини форми; б) елементи —÷ мотиви орнаменту; в) колорит, тональн—÷сть тощо.

ƒл€ дос€гненн€ композиц—÷йно—„ ц—÷л—÷сност—÷ —÷нколи вдаютьс€ до групуванн€ елемент—÷в, тобто об'—‘днанн€ окремих деталей форми, мотив—÷в орнаменту у б—÷льш—÷ частини форми або рапортн—÷ одиниц—÷ в—÷зерунку. Ћюдина водночас може сприймати обмежену к—÷льк—÷сть елемент—÷в (не б—÷льше семи). якщо —„хн€ к—÷льк—÷сть переходить цю межу, у св—÷домост—÷ митт—‘во, —÷ переважно безконтрольно, проходить об'—‘днанн€ —„х у групи. « цього принципу, пов'€заного —÷з нашим сприйн€тт€м, виплива—‘ прийом групуванн€.

Ќарод в—÷ддавна ви€вив багато смаку, вм—÷нн€ —÷ винах—÷дливост—÷ у створенн—÷ ц—÷л—÷сно—„ художньо—„ системи —÷нтер'—‘ру житла, костюма, що в кожному рег—÷он—÷ укра—„ни мали локальн—÷ в—÷дм—÷ни. “ак, традиц—÷йний —÷нтер'—‘р под—÷льсько—„ хати в—÷дзнача—‘тьс€ лог—÷чним вза—‘морозташуванн€м мебл—÷в —÷ хатнього начинн€, килим—÷в, верет, вишитих рушник—÷в. ѕ—÷ч —÷ поб—÷лен—÷ ст—÷ни оздоблювали мальованим —÷ паперовим декором. ” гуцульськ—÷й хат—÷ дерев'€н—÷ ст—÷ни "мит—÷ї, не б—÷лен—÷, мебл—÷, посуд та —÷нш—÷ предмети прикрашен—÷ р—÷зьбленн€м —÷ випалюванн€м, й—÷ч з комином виблиску—‘ кахл€ми, л—÷жко вкрите веретою або л—÷жником, на ст—÷н—÷ тј‘ —÷кони на скл—÷, поруч п—÷дв—÷шен—÷ качани кукурудзи, засушене з—÷лл€, писанки тощо. ” всьому ансамбл—÷ в—÷дчува—‘тьс€ гармон—÷йна злагоджен—÷сть.

якщо ц—÷л—÷сност—÷ композиц—÷—„ твору профес—÷йний художник дос€гав завд€ки стрижнев—÷й конструктивн—÷й —÷де—„, то у творах народного мистецтва непод—÷льн—÷сть закладена у ст—÷йк—÷й першооснов—÷ народного мистецтва тј‘ традиц—÷—„.

«адума—‘мо найпрост—÷шу конструктивну —÷дею вазитј‘ видовжений цил—÷ндр (сп—÷вв—÷дношенн€ 4:1), при основ—÷ ледь випуклий, у верхн—÷й частин—÷, навпаки, ув—÷гнутий. Ћегка, ц—÷льна форма побудована на м'€ких нюансах контуру. –∆з зб—÷льшенн€м компонент—÷в (н—÷жка, вухо, декор тощо) виника—‘ проблема сп—÷вп—÷длеглост—÷ (п—÷дпор€дкуванн€) головн—÷й форм—÷. ѕроте сп—÷вп—÷длегл—÷сть грунту—‘тьс€ не лише на сп—÷вв—÷дношенн—÷ величин, а й на художн—÷й €кост—÷ та м—÷i—÷ у структур—÷. —пробу—‘мо прикрасити "запроектовануї вазу орнаментом. “ут теж не об—÷йтись без конструктивно—„ —÷де—„. —початку оберемо композиц—÷йну структуру (медальйон, розетка, стр—÷чка, в—÷льне заповненн€ площини тощо). «упинимось на горизонтальн—÷й стр—÷чц—÷ (орнамент будь-€кий), але й цього не досить. яко—„ вона буде ширини? «рештою, стр—÷чку сл—÷д пов'€зати з формою вази, тобто знайти найзручн—÷ше м—÷iе, де орнамент найкраще ви€вл€тиме форму вази, п—÷дкреслюючи —„—„ художн—÷ переваги. ” даному випадку це може бути найширша частина форми.

јналог—÷чно закон ц—÷л—÷сност—÷ д—÷—‘ —÷ в п—÷дструктурах, зокрема в орнамент—÷, оск—÷льки орнамент створю—‘тьс€ однаковими композиц—÷йними прийомами —÷ виражальними засобами, що й конструкц—÷—„ об'—‘мно-просторово—„ форми. ¬—÷д останн—÷х орнамент в—÷др—÷зн€—‘тьс€ двовим—÷рн—÷стю та площинним характером.

“аким чином, закон ц—÷л—÷сност—÷ допомага—‘ розкрити сп—÷вп—÷длегл—÷сть компонент—÷в структури твору, —‘дн—÷сть образу через складну систему зв'€зк—÷в: форма твору в ансамбл—÷ —÷ середовищ—÷. ‘орма частини у загальн—÷й форм—÷ предмета —÷ форма елемент—÷в у частин—÷ форми. ѕри цьому головну роль в—÷д—÷гра—‘ ступ—÷нь впор€дкованост—÷ структури,

ўо сприйма—‘тьс€ в—÷зуально. –∆—‘рарх—÷чну сп—÷вп—÷длегл—÷сть у композиц—÷—„ декоративно-прикладного мистецтва обирав художник тј‘ характер функц—÷онально-конструктивно—„ форми, художньо-тектон—÷чного декору, кольорового розв'€занн€ —÷ т. –∆н.

«акон тектон—÷ки. ’удожн—‘ осмисленн€ функц—÷онально—„ —÷ матер—÷ально-конструктивно—„ структури —‘ засобом створенн€ естетично виразно—„ форми твору. «акон д—÷—‘ у народн—÷й —÷ профес—÷йн—÷й творчост—÷, однак з т—÷—‘ю р—÷зницею, що в народн—÷й в—÷н закладений у традиц—÷ю, тод—÷ €к художники користуютьс€ ним св—÷домо, виб—÷рково застосовуючи той чи —÷нший матер—÷ал, техн—÷ку, конструкц—÷ю тощо.

“ектон—÷ка тј‘ гармон—÷йна вза—‘мозалежн—÷сть формотворенн€ тј‘ виража—‘тьс€ загальною формулою: функц—÷€-матер—÷ал-структура-конструкц—÷€--форма.

Ѕудь-€ка профес—÷йна формотворч—÷сть розпочина—‘тьс€ —÷з з'€суванн€ меж функц—÷онуванн€ художнього предмета. „—÷тка у€ва про умови й характер застосуванн€ твору да—‘ змогу визначити матер—÷ал, тип художньо—„ структури та - конструктивне розв'€занн€ форми. Ќа конструкц—÷ю форми, —„—„ тектон—÷ку значною м—÷рою впливають природн—÷, техн—÷чн—÷ й технолог—÷чн—÷ "астивост—÷ матер—÷ал—÷в. “ак, широкий д—÷апазон р—÷зноман—÷тних "астивостей ма—‘ деревина, —„—„ можна обробл€ти вручну —÷ на верстатах тј‘ рубати, колоти, р—÷зати пилою —÷ р—÷зц€ми, стругати, точити, шл—÷фувати, свердлити, склеювати —÷ пресувати, розпарювати —÷ гнути тощо. «в—÷дси так—÷ можливост—÷ у виготовленн—÷ з дерева досконало—„ тектон—÷чно—„ форми техн—÷кою видовбуванн€, вир—÷зуванн€, бондарства, токарства, стол€рства. ƒл€ художн—÷х роб—÷т чимале значенн€ ма—‘ також природне м'€ке зафарбуванн€ деревини, сво—‘р—÷дна в—÷зерунчаста текстура. ѕ—÷сл€ з'€суванн€ вза—‘мозв'€зку функц—÷—„ —÷ матер—÷алу розробл€—‘тьс€ наступне коло зв'€зк—÷в, що ведуть до визначенн€ структури та орган—÷зац—÷—„ художньо—„ конструктивно—„ форми. ƒал—÷ уточнюютьс€ пропорц—÷—„ —÷ ритм—÷чний лад —„—„ елемент—÷в, вид—÷л€ютьс€, акценти, композиц—÷йний центр тощо. “аким чином, в—÷дпрацьовану форму можна квал—÷ф—÷кувати €к художньо досконалу тј‘ тектон—÷чну. ¬она ма—‘ гармон—÷йне сп—÷вв—÷дношенн€ вс—÷х компонент—÷в та вих—÷дних умов функц—÷—„, матер—÷алу, техн—÷ки виготовленн€, конструкц—÷—„ тощо.

—еред твор—÷в декоративно-прикладного мистецтва можна вид—÷лити три основн—÷ об'—‘мно-просторов—÷ тектон—÷чн—÷ структури: монол—÷тну, каркасну, оболонкову. ѕерша утворена переважно з одного матер—÷алу, наприклад, дерев'€ний посуд (видовбуваний, вир—÷зуваний), керам—÷ка, кам—÷нь —÷ т. –∆н.  аркасна структура бува—‘ суц—÷льно—„ —÷ складено—„ конструкц—÷—„ (з р—÷зноман—÷тних матер—÷ал—÷в), наприклад, мебл—÷, бондарн—÷, а також плетен—÷ вироби з лози тощо. ¬ оболонков—÷й структур—÷ використовуютьс€ тонк—÷ еластичн—÷ —÷ цупк—÷ матер—÷али, тканини, шк—÷ра, котр—÷ у в—÷дпов—÷дн—÷й форм—÷ нагадують оболонку, наприклад, од€г, взутт€, плетен—÷ ужитков—÷ вироби з рогози —÷ соломи та —÷н.

” композиц—÷—„ декоративних твор—÷в площинного характеру в тектон—÷ц—÷ орнамент—÷в розр—÷зн€ють м—÷кро- —÷ макроструктури, а також закриту —÷ в—÷дкриту структури.

ћ—÷кроструктура тј‘ —÷накше тектон—÷чна структура складного орнаментального мотиву (рапорту) тј‘ ви€вл€—‘ характер вза—‘мозв'€зк—÷в м—÷ж простими орнаментальними мотивами та елементами орнаменту. ћакроструктура тј‘ це тектон—÷чна структура рапортно—„ с—÷тки дл€ побудови орнаменту стр—÷чкового, с—÷тчастого, розетового та —÷н. « точки зору геометрично—„ побудови, така структура —‘ "одно—÷нтервальним, простим, переривистим або безперервним рухомї, що застосову—‘тьс€ в сталих композиц—÷йних схемах орнаменту. “аким чином, у складних орнаментальних композиц—÷€х з багатоелементними мотивами —÷ великими рапортами структура розм—÷щу—‘тьс€ у структур—÷. јле €кщо рапорт склада—‘тьс€ з одного або двох простих мотив—÷в (елемент—÷в), макроструктура —÷ м—÷кроструктура повн—÷стю сум—÷щаютьс€ в одну, сп—÷льну тектон—÷чну структуру. Ќаприклад, геометричний орнамент дл€ виб—÷йки, що склада—‘тьс€ з двох простих мотив—÷в, ма—‘ лише м—÷кроструктуру.

¬—÷дкрита тектон—÷чна структура орнаменту характеризу—‘тьс€ в—÷льним ритм—÷чним розвитком мотив—÷в (повторенн€ рапорту) на площин—÷ у чотирьох напр€мках до неск—÷нченност—÷ (наприклад, с—÷тчаста композиц—÷йна схема орнаменту). —тр—÷чковий орнамент тј‘ це динам—÷чний розвиток, повторенн€ рапорту в двох напр€мках. «акрита тектон—÷чна структура орнаменту позбавлена розвитку, в—÷дпов—÷дно обмежена (ро-зетовий, дзеркально-однов—÷сний орнаменти та —÷н.). «акон тектон—÷ки спри€в доц—÷льному вибору структури —÷ конструкц—÷—„ твору.

 омпозиц—÷йн—÷ закони. ” композиц—÷—„ твор—÷в декоративно-прикладного мистецтва кр—÷м головних закон—÷в д—÷ють закони масштабу, пропорц—÷йност—÷ та контрасту. ѕор—÷вн€но —÷з головними вони мають вужче застосуванн€ у систем—÷ мистецтв, однак у декоративно-прикладн—÷й композиц—÷—„ без них не об—÷йтис€.

«акон масштабу. —еред твор—÷в декоративно-прикладного мистецтва трапл€ютьс€ так—÷, що мають однакову форму, але р—÷зну величину (внасл—÷док певних функц—÷ональних вимог), наприклад, наб—÷р фарфорових чайник—÷в, тар—÷лок, майол—÷кових збанк—÷в, мисок, дерев'€них ложок тощо. «розум—÷ло, величина цих предмет—÷в мусить мати €к—÷сь розумн—÷ меж—÷ тј‘ в—÷д дуже м—÷н—÷атюрних, через оптимальн—÷ до великих розм—÷р—÷в. Ћюдин—÷ найзручн—÷ш—÷ в користуванн—÷ предмети, оптимально—„ величини (звичайного масштабу). «в—÷дси, людина в композиц—÷—„ твор—÷в декоративно-прикладного мистецтва —‘ сво—‘р—÷дним масштабним еталоном, м—÷рою вс—÷х речей. «акон масштабу розкривав лог—÷чно —÷ художньо мотивован—÷ метричн—÷ сп—÷вв—÷дношенн€ м—÷ж людиною —÷ твором, м—÷ж оточуюючим середовищем —÷ твором, м—÷ж його елементами та загальними габаритами форми.

–—÷зноман—÷тне використанн€ масштаб—÷в переважно зводитьс€ до трьох основних випадк—÷в. ѕерший тј‘ застосуванн€ звичайного антропометричного масштабу, враховуючи також те, хто тим предметом ма—‘ користуватис€ тј‘ чолов—÷к чи ж—÷нка. –∆нколи масштаб набува—‘ ч—÷тких "особист—÷снихї ознак (наприклад, реч—÷ од€гового призначенн€, ювел—÷рн—÷ прикраси тощо). ƒругий випадок передбачав вт—÷ленн€ у композиц—÷—„ зменшеного масштабу (предмети дл€ д—÷тей, дит€ч—÷ —÷грашки, сувен—÷рн—÷ вироби —÷ т. –∆н.). “рет—÷й випадок зводитьс€ до св—÷домого зб—÷льшенн€ масштабу тј‘ г—÷пербол—÷зац—÷—„, що спри€—‘ ви€ву в—÷дчутт—÷в урочистост—÷, п—÷днесеност—÷, декоративност—÷. ” цьому масштаб—÷ виготовл€ли переважно твори, пов'€зан—÷ —÷з оформленн€м —÷нтер'—‘ру, ритуальн—÷ й культов—÷ предмети (наприклад, давн—÷ кам'€н—÷ вази —÷ сучасн—÷ з шамоту, металева пластика осв—÷тлювальних прилад—÷в —÷ штахет, ритуальн—÷ чаш—÷ з дорогоц—÷нного металу xvтј‘xvi ст., церковн—÷ й р—÷зьблен—÷ дерев'€н—÷ св—÷чники на п—÷длогу —÷ под.).

“вори надм—÷рно великого масштабу без жодного лог—÷чно-художнього мотивуванн€ квал—÷ф—÷куютьс€ €к так—÷, що позбавлен—÷ масштабу тј‘ амасштабн—÷. ¬еликий посуд г—÷-пертрофованого масштабу виробл€ли цехов—÷ рем—÷сники XVIIтј‘XIX ст. ѕ—÷д час складанн€ —÷спиту на званн€ майстра.

¬—÷дпов—÷дного масштабного ефекту можна дос€гти не лише зм—÷нюючи величину форми, а й пластичними й граф—÷чними засобами декору. ¬ир—÷шальну роль при цьому в—÷д—÷гра—‘ ступ—÷нь розчленованост—÷ об'—‘мно-просторово—„ форми пластичними детал€ми або орнаментом. “аке розчленуванн€ форми да—‘ в—÷дпов—÷дний оптичний ефект, що вплива—‘ на сприйн€тт€ твору в б—÷льш—÷й або менш—÷й масштабност—÷. Ќаприклад, —÷з двох ваз однакових розм—÷р—÷в —÷ форми б—÷льш масштабною здаватиметьс€ та, котра менше розчленована. ” станкових —÷ монументально-декоративних видах мистецтва цей прийом називають монументал—÷зац—÷—‘ю.

“аким чином, закон масштабност—÷ демонстру—‘ широк—÷ можливост—÷ емоц—÷йного впливу, п—÷дкреслю—‘ виразн—÷сть величини декоративно-прикладно—„ форми щодо людини й навколишнього середовища.

¬и€вленн€ масштабност—÷ в композиц—÷—„ забезпечують закони пропорц—÷йност—÷ та контрасту, засоби ритм—÷чно—„ орган—÷зац—÷—„ форми.

«акон пропорц—÷йност—÷ передбачав —÷нту—„тивну або св—÷дому орган—÷зац—÷ю прийом—÷в плоск—÷сного та об'—‘мно-просторового формотворенн€ на основ—÷ кратних —÷ простих сп—÷врозм—÷рних величин.

” композиц—÷—„ декоративно-прикладного мистецтва пропорц—÷йна сп—÷врозм—÷рн—÷сть форми не знайшла тако—„ досконало—„ й детально—„ розробки, €к у теоретичних прац€х майстр—÷в арх—÷тектури. ќднак, анал—÷зуючи форму древньоегипетського кам'€ного посуду, можна ви€вити кратн—÷ й прост—÷ сп—÷вв—÷дношенн€ м—÷ж основними величинами.  ратн—÷ в—÷дношенн€ дають ц—÷ле число повторенн€ квадрата в пр€мокутнику, або куба в паралелеп—÷пед—÷ тј‘ 1: 1, 1 : 2, 1 : 3, 1 : 4 —÷ т. ƒ.

ѕрост—÷ в—÷дношенн€ мають в соб—÷ модуль, що вм—÷ща—‘тьс€ ц—÷ле число раз за двома або трьома координатами (2:3; 3:4, 2:5; 3:5; 4:5; 5 : 6). ќтже, простими в—÷дношенн€ми ми дос€га—‘мо ч—÷тко—„ сп—÷врозм—÷рност—÷ площинних —÷ просторо вих форм, що грунту—‘тьс€ на —„хньому гармон—÷йному зв'€зку. «разок широкого застосуванн€ закону пропорц—÷йност—÷ у по—‘днанн—÷ елемент—÷в форми добре ви€влений в античному посуд—÷.

—кладн—÷ —÷ррац—÷ональн—÷ в—÷дношенн€ (наприклад, золотий перетин тј‘ 1,62...: 1) р—÷дко зустр—÷чаютьс€ у композиц—÷—„ декоративно-прикладного мистецтва —÷ сумн—÷вно, щоб вони вносились —÷з св—÷домим розрахунком майстра.

“аким чином, закон пропорц—÷йност—÷ тј‘ гармон—÷йне по—‘днанн€ пропорц—÷й частин, елемент—÷в у —‘дине ц—÷ле. ¬—÷н да—‘ змогу уточнити форму, знайдену на основ—÷ головних композиц—÷йних закон—÷в, п—÷дпор€дковуючись пров—÷дн—÷й конструктивно-художн—÷й —÷де—„.

«акон контрасту грунту—‘тьс€ на ф—÷лософському закон—÷ —‘дност—÷ —÷ боротьби протилежностей, тому неможливо вичерпно окреслити всю широч—÷нь його функц—÷онуванн€, роль —÷ значенн€. јле у мистецтв—÷ художник в—÷льний у вибор—÷ тотожностей, нюансу чи контрасту.

“отожн—÷сть ви€вл€—‘ найпрост—÷шу композиц—÷йну залежн—÷сть повторенн€ р—÷зних величин (1 : 1) тј‘ метричних, ритм—÷чних, пластичних, тональних, кольорових —÷ т. –∆н. “отожн—÷ повторенн€ застосовують при виготовленн—÷ набор—÷в (ансамблю) однотипних речей: чашок, тар—÷лочок у порцел€новому серв—÷з—÷, точених з дерева м—÷сткостей дл€ сипких продукт—÷в тощо. Ќа тотожних повторенн€х грунту—‘тьс€ рапортна с—÷тка в орнаментах.

 омпозиц—÷йн—÷ в—÷дношенн€, що наближаютьс€ до повторенн€ р—÷зних елемент—÷в, величин, "астивостей площинно-просторово—„ форми, називаютьс€ нюансами (буквально тј‘ в—÷дт—÷нок, ледь пом—÷тна р—÷зниц€). ” нюансних композиц—÷йних в—÷дношенн€х под—÷бн—÷сть при повторюваност—÷ виступа—‘ сильн—÷ше, н—÷ж р—÷зниц€, а тому вони, €к —÷ тотожн—÷, —‘ засобом вираженн€ ц—÷л—÷сност—÷ й спокою у творах. Ќаприклад, розгл€даючи форму глечика, котрий ма—‘ сферичний тулуб —÷ цил—÷ндричну шийку, можна зауважити: перех—÷д м—÷ж цими частинами форми зд—÷йснено м'€ко, ледь пом—÷тно (нюансн—÷ в—÷дношенн€). ” таких же в—÷дношенн€х перебува—‘ —÷ пластика ручки глечика пор—÷вн€но —÷з сферичною формою. ќтже, нюанс тј‘ це в—÷дношенн€ близьких за "астивост€ми композиц—÷йних ознак предмета.

«б—÷льшуючи нер—÷вн—÷сть у сп—÷вв—÷дношенн—÷ величин, характер—÷ "астивостей предмета, ми водночас зменшу—‘мо —„х под—÷бн—÷сть, —÷ переваги набува—‘ розб—÷жн—÷сть. јктивно виражен—÷ в—÷дм—÷ни, нер—÷вност—÷ та —„хн—÷ протиставленн€ у структур—÷ твору створюють контраст композиц—÷—„. ¬ об'—‘мно-просторов—÷й форм—÷ композиц—÷йн—÷ контрасти в—÷дбит—÷ переважно сп—÷вв—÷дношенн€ми протилежних пар, а саме: а) метричний контраст форми (розм—÷р—÷в): низькатј‘висока, вузькатј‘широка; б) пластичний контраст форми:

≈лементтј‘частина, вигнутатј‘опукла, статичнатј‘динам—÷чна, симетричнатј‘асиметрична; в) контраст матер—÷алу (текстура, фактура, тон, кол—÷р): виразна текстура тј‘ ледь пом—÷тна, гладкатј‘шорстка, св—÷тлатј‘темна, теплатј‘холодна тощо; г) контраст конструктивно—„ —÷де—„ (функц—÷—„) форми.

ќрнаментальна композиц—÷€ мав св—÷й спектр контраст—÷в: а) контраст конструктивно—„ —÷де—„ (дом—÷нанти) мотиву, рапорту; б) метричний контраст мотиву, рапорту: в—÷дкритийтј‘закритий, трьохкомпонентний; в) пластичний контраст мотиву, рапорту: динам—÷катј‘статика, ритм—÷катј‘аритм—÷чн—÷сть, центртј‘ацентричн—÷сть, симетр—÷€тј‘асиметр—÷€; г) контраст матер—÷алу (фактура, тон, кол—÷р): гладкатј‘шорстка, св—÷тлатј‘темна, монохромнатј‘пол—÷хромна; д) контраст засоб—÷в виразност—÷: л—÷н—÷€тј‘пл€ма, площинн—÷сть тј‘рель—‘фн—÷сть, силуеттј‘ажурн—÷сть.

 онтраст у композиц—÷—„ мав широке, ун—÷версальне значенн€. ¬—÷н охоплю—‘ вс—÷ пари контраст—÷в тј‘ композиц—÷йних прийом—÷в —÷ засоб—÷в виразност—÷, —÷нколи торка—‘тьс€ й конструктивно—„ —÷де—„ твору. ќднак це не означав, що вс—÷ контрасти мус€ть бути використан—÷ в одн—÷й композиц—÷—„. ’удожник завжди сто—„ть перед проблемою вибору в—÷дпов—÷дного характеру контраст—÷в, що розкривають художн—÷й образ твору, посилюють його виразн—÷сть. ” композиц—÷—„ найчаст—÷ше застосовуютьс€ пор€д тотожн—÷, нюансн—÷ й контрастн—÷ в—÷дношенн€. Ќаприклад, тотожн—÷ в—÷дношенн€ форми посуду спостер—÷гаютьс€ у традиц—÷йних гуцульських дерев'€них виробах (так зван—÷ дв—÷йн€та, тр—÷йн€та, чвурн€та; ручка у вигл€д—÷ к—÷льц€ з'—‘дну—‘ ц—÷ посудини —÷ водночас контрасту—‘ формою й масштабом; обруч—÷ в м'€кому нюансному з—÷ставленн—÷ обпер—÷зують клепки, п—÷дкреслюючи цил—÷ндричну форму).

“аким чином, за законом контрасту вза—‘мод—÷€ в—÷дпов—÷дних пар (елемент—÷в) посилю—‘ —÷ загострю—‘ —„хню контрастн—÷сть, а вза—‘мод—÷€ тотожн—÷х —÷ нюансних елемент—÷в послаблю—‘ виразн—÷сть сприйн€тт€.

 омпозиц—÷йн—÷ прийоми на в—÷дм—÷ну в—÷д закон—÷в належать до нест—÷йких факультативних категор—÷й, в—÷д—÷грають важливу роль у розробц—÷ конструктивних —÷дей тектон—÷чно—„ структури та в посиленн—÷ пластично—„ й емоц—÷йно—„ виразност—÷ композиц—÷—„.

ѕрийоми композиц—÷—„ розвивались —÷ збагачувались у практичн—÷й д—÷€льност—÷ багатьох покол—÷нь народних майстр—÷в, цехових рем—÷сник—÷в та профес—÷йних митц—÷в. ” р—÷зних народ—÷в —÷ в р—÷зн—÷ епохи виникали сво—„ композиц—÷йн—÷ прийоми, що в—÷дпов—÷дали завданн€м декоративно-прикладного мистецтва свого часу. ќдн—÷ прийоми композиц—÷—„, про—÷снувавши певний час, в—÷дходили у забутт€ разом з —÷дейними концепц—÷€ми, котр—÷ —„х генерували, на зм—÷ну приходили нов—÷. –∆ншим судилос€ тривале функц—÷онуванн€ прот€гом багатьох тис€чол—÷ть завд€ки гнучким вар—÷ативним "астивост€м.

ƒо головних композиц—÷йних прийом—÷в в—÷дносимо ритм, метричн—÷сть, симетр—÷ю, асиметр—÷ю, статику —÷ динам—÷ку.

–итм тј‘ "астив—÷сть, характерна дл€ багатьох €вищ природи, житт€ людини (ритми обм—÷ну речовин, серцебитт€, диханн€ —÷ т. –∆н.). –итм—÷чн—÷сть, повторюван—÷сть окремих рух—÷в, цикл—÷в характерн—÷ дл€ процес—÷в прац—÷, а тому вт—÷люютьс€ у матер—÷альн—÷й форм—÷ —„—„ продукт—÷в. як в—÷дображенн€ законом—÷рностей реального св—÷ту, ритм ув—÷йшов до вс—÷х вид—÷в мистецтва, став одним з необх—÷дних засоб—÷в орган—÷зац—÷—„ художньо—„ форми. ” музиц—÷, танц—÷ в—÷н ви€вл€—‘тьс€ €к законом—÷рне чергуванн€ звук—÷в або рух—÷в. ¬ арх—÷тектур—÷, образотворчому —÷ декоративному мистецтв—÷ в—÷дчутт€ ритму створю—‘тьс€ чергуванн€м матер—÷альних елемент—÷в у простор—÷. „ас у такому ритм—÷ зам—÷нено просторовою прот€жн—÷стю, часова посл—÷довн—÷сть тј‘ просторовою.

–итм €к композиц—÷йний прийом декоративно-прикладного мистецтва тј‘ це повторенн€ елемент—÷в об'—‘мно-просторово—„ —÷ площинно-орнаментально—„ форми та —÷нтервал—÷в м—÷ж ними, об'—‘днаних под—÷бними ознаками (тотожними нюансами —÷ контрастними

—п—÷вв—÷дношенн€ми "астивостей тощо). ¬—÷н бував простий —÷ складний. ѕростий ритм тј‘ р—÷вном—÷рне повторенн€ однакових елемент—÷в та —÷нтервал—÷в в об'—‘мно-просторов—÷й та орнаментальн—÷й структур—÷ тј‘ назива—‘тьс€ метричним. ќдин —÷з приклад—÷в метричного пор€дку тј‘ р—÷вном—÷рне розташуванн€ "дармовис—÷вї на гуцульських виробах з дерева.

ѕрийом ритм—÷чност—÷ може грунтуватис€ не т—÷льки на величин—÷ й посл—÷довност—÷ елемент—÷в, йому можуть п—÷дпор€дковуватис€ пластичн—÷сть, фактура, тон, кол—÷р тощо. —кладний ритм грунту—‘тьс€ на по—‘днанн—÷ (накладанн—÷) простих.  —÷льк—÷сть комб—÷нац—÷й при цьому безмежна, але прот€жн—÷сть ритм—÷чних структур ма—‘ к—÷льк—÷сн—÷ меж—÷. –итм—÷чна зм—÷на ви€вл€—‘тьс€ €к м—÷н—÷мум у трьох елемент—÷в (наприклад, трьохком-понентн—÷сть в орнамент—÷). ќднаков—÷ елементи починають складатис€ у метричний р€д, коли —„х три —÷ б—÷льше, в противному раз—÷ вони сприймаютьс€ €к самост—÷йн—÷ одиниц—÷. ¬—÷дчутт€ самост—÷йност—÷ елемент—÷в, що становл€ть р€д тектон—÷чно—„ структури, переборю—‘тьс€ остаточно при переход—÷ —„х к—÷лькост—÷ через межу, встановлену правилом м—÷ллера (7 ¬±2). «б—÷льшенн€ р€ду п—÷двищу—‘ його виражальну силу, однак надм—÷рна довжина втомлю—‘. ћонотонн—÷сть зроста—‘ швидко, коли ритм—÷чний пор€док простий, акценти ритму активн—÷.

ћетричний —÷ ритм—÷чний композиц—÷йн—÷ прийоми побудови форми поширюютьс€ також на геометричн—÷ т—÷ла —÷ под—÷бн—÷ тектон—÷чн—÷ структури, в побудов—÷ €ких нема—‘ ознак р€ду. “ак, поверхн—÷ сферичну —÷ цил—÷ндричну можна розгл€дати (кожну зокрема) €к п—÷дпор€дкован—÷ метричному пор€дков—÷. ¬с—÷ —„хн—÷ д—÷л€нки тотожн—÷ одна одн—÷й на вс—÷й прот€жност—÷, перебувають в однакових умовах —÷ мають одну —÷ ту ж кривизну.  оло, квадрат —÷ вс—÷ правильн—÷ багатокутники належать до €скраво виражених метричних форм, а крив—÷ конусного перер—÷зу (ел—÷пс, ово—„д, парабола, г—÷пербола) —÷ сп—÷рал—÷ тј‘ до ритм—÷чних ф—÷гур.  онус —÷ п—÷рам—÷да метричн—÷ по горизонтал—÷ й ритм—÷чн—÷ по вертикал—÷. ‘орма об'—‘мно-просторових предмет—÷в та орнаментальних мотив—÷в под—÷бна до в—÷дпов—÷дних геометричних т—÷л —÷ кривол—÷н—÷йних ф—÷гур.

якщо дл€ метричних композиц—÷йних структур характерна спок—÷йна монотонн—÷сть, вр—÷вноважен—÷сть, то ритм—÷чн—÷ в—÷дзначаютьс€ р—÷зною частотою тј‘ спов—÷льненою —÷ зростаючою. ¬ажливе значенн€ дл€ ритму ма—‘ напр€м. –итм—÷чна орган—÷зац—÷€ композиц—÷йних елемент—÷в (наприклад, вза—‘морозм—÷щенн€ орнаментальних мотив—÷в на площин—÷) може зд—÷йснюватис€ в одному, двох або чотирьох напр€мках (с—÷тчаста композиц—÷йна схема орнаменту).

ќб'—‘мна —÷ плоск—÷сна тектон—÷чна структура твор—÷в декоративно-прикладного мистецтва грунту—‘тьс€ на €вних —÷ прихованих ритмах, €к—÷ сильно впливають на емоц—÷—„ людини в процес—÷ художнього сприйн€тт€. –итм в—÷дбива—‘ —÷ монотонний спок—÷й, —÷ легке хвилюванн€, —÷ стр—÷мку бурхливу р—÷шуч—÷сть.

—иметр—÷€ €к композиц—÷йний прийом тј‘ це ч—÷ткий пор€док у розташуванн—÷, по—‘днанн—÷ елемент—÷в, частин в—÷дпов—÷дно—„ тектон—÷чно—„ структури твор—÷в декоративно-прикладного мистецтва. ѕринцип симетр—÷—„ зустр—÷ча—‘тьс€ у природ—÷ (наприклад, кристали, листочки, кв—÷ти, метелики, птахи, т—÷ло людини тощо). —иметр—÷€ вносить у мистецьк—÷ твори пор€док, зак—÷нчен—÷сть, ц—÷л—÷сн—÷сть, асоц—÷ю—‘тьс€ з вольовою орган—÷зац—÷—‘ю форми —÷ декору.

¬—÷дом—÷ три типи симетр—÷—„. ѕерший тј‘ найпоширен—÷ший тј‘ так звана дзеркальна симетр—÷€. ‘—÷гури або зображенн€, розм—÷щен—÷ в одн—÷й площин—÷, д—÷л€тьс€ л—÷н—÷—‘ю на однаков—÷ частини аналог—÷чно в—÷дображенню у дзеркал—÷. ÷им типом симетр—÷—„ над—÷лен—÷ б—÷льш—÷сть об'—‘кт—÷в рослинного —÷ тваринного св—÷ту, а також людина. ¬ орнаментах —÷ декоративних зображенн€х застосовуютьс€ р—÷зновиди дзеркально—„ симетр—÷—„: дв—÷ стр—÷чков—÷ структури, три с—÷тчаст—÷, п'€ть розетових. ƒругий тип симетр—÷—„ тј‘ трансл€ц—÷€ або перенесенн€ тј‘ в—÷др—÷зн€—‘тьс€ простотою. —иметричн—÷ ф—÷гури, котр—÷ сум—÷щаютьс€ на пло-

ўин—÷ одна з одною, можуть переноситис€ вздовж одн—÷—‘—„ або двох осей, утворюючи в першому випадку с—÷м стр—÷чкових орнаментальних структур, с—÷мнадц€ть с—÷тчастих —÷ чимало розетових. “рет—÷й тип симетр—÷—„ застосову—‘тьс€ дл€ об'—‘мних т—÷л обертанн€. —иметрична ф—÷гура перем—÷щу—‘тьс€ р—÷вном—÷рно щодо ос—÷, перпендикул€рно—„ до центру основи, крутитьс€ навколо не—„, залишаючись все ж у межах криво—„. —иметр—÷ю такого типу називать цикл—÷чно-обертовою. ¬—÷д к—÷лькост—÷ цикл—÷в сум—÷щенн€ ф—÷гури само—„ з собою (прот€гом повного оберту) залежить р—÷зновид цикл—÷чно-обертово—„ симетр—÷—„: 3-го пор€дку, 4-го пор€дку, 5-го пор€дку —÷ т. ƒ. ѕриклади ц—÷—‘—„ симетр—÷—„ можна знайти в природному середовищ—÷ (кв—÷ти "—÷рису, тро€нди, шишки, морськ—÷ з—÷рки) та найб—÷льше —„х серед продукованих людиною предмет—÷в (посуд та —÷нш—÷ вироби, виготовлен—÷ техн—÷кою бондарства, токарства —÷ гончарства).

ћатематично точна симетр—÷€ р—÷дко зустр—÷ча—‘тьс€ —÷ в природ—÷, —÷ в творах мистецтва. якщо в—÷дхиленн€ в—÷д —÷деально—„ симетр—÷—„ невелик—÷, така композиц—÷йна структура назива—‘тьс€ дисиметр—÷—‘ю. ѕорушенн€ симетр—÷—„ може застосовуватись з метою посиленн€ виразност—÷ форми та —„—„ гостр—÷шого емоц—÷йного впливу на людину.

¬ орнаментальних дзеркально-симетричних композиц—÷€х —‘ ч—÷тко виражений центр (кр—÷м стр—÷чково—„ —÷ с—÷тчасто—„ в—÷дкрито—„ структур).

јсиметр—÷€ тј‘ це в—÷дсутн—÷ть жодно—„ симетр—÷—„. јсиметр—÷€ в—÷дбива—‘ невпор€дкован—÷сть, незавершен—÷сть. «а сво—‘ю суттю вона —÷ндив—÷дуальна, тод—÷ €к симетр—÷€ грунту—‘тьс€ на певн—÷й типолог—÷чн—÷й сп—÷льност—÷, —„й п—÷дпор€дковуютьс€ твори, над—÷лен—÷ симетр—÷—‘ю даного типу. Ќаприклад, розетов—÷ композиц—÷—„ з центральною променевою симетр—÷—‘ю (дерев'€н—÷ р—÷зьблен—÷ тарел—÷, розетов—÷ витинанки, мереживо тощо). ѕобудову асиметрично—„ форми можна зрозум—÷ти лише сприйн€вши структуру ц—÷лком, а симетричну композиц—÷ю можна тј‘ —÷ за фрагментом рапорту. ƒосить побачити лише чверть килима —÷з дзеркальною двохв—÷сьною симетр—÷—‘ю, щоб у€вити його загальний вигл€д.

” композиц—÷—„ декоративно-прикладного мистецтва симетр—÷€ й асиметр—÷€ —‘ важливими прийомами орган—÷зац—÷—„ ц—÷л—÷сно—„ форми. ƒинам—÷ка та —„—„ протилежн—÷сть статика (вр—÷вноважен—÷сть) д—÷ють на емоц—÷—„, визначаючи характер сприйн€тт€ декоративно-прикладно—„ форми предмета.  онтраст в—÷дношень утворю—‘ динам—÷ку (¬лзоровий рухї у напр€мку переважаючо—„ величини). ÷е однаковою м—÷рою стосу—‘тьс€ —÷ об'—‘мних, —÷ площинно-орнаментальних форм. —лабка динам—÷ка пов'€зана —÷з нюансними в—÷дношенн€ми елемент—÷в. “отожн—÷ в—÷дношенн€ величин форми за трьома координатами характеризують статичну структуру.  омпозиц—÷йний прийом динам—÷ки —÷ статики грунту—‘тьс€ не т—÷льки на вим—÷рних величинах форми, а й на сп—÷вв—÷дношенн€х —÷нших "астивостей (ажурност—÷, тону, кольору, фактури тощо).

«асоби виразност—÷. Ќародн—÷ майстри та профес—÷йн—÷ художники виб—÷рково застосовують у сво—„х творах р—÷зноман—÷тн—÷ засоби емоц—÷йно-художньо—„ виразност—÷, а саме: фактуру, текстуру, кол—÷р, граф—÷чн—÷сть, пластичн—÷сть й ажурн—÷сть. “ри перших ц—÷лком залежать в—÷д природних "астивостей матер—÷алу та його технолог—÷чно—„ обробки. “ак, фактура, текстура —÷ кол—÷р дерева, з €кого зроблений предмет, можуть викликати неоднаков—÷ чутт—‘в—÷ емоц—÷—„ при користуванн—÷ цим предметом. ÷е будуть в—÷дчутт€ легкост—÷ або вагомост—÷, досконало—„ вишуканост—÷, довершеност—÷ або лакон—÷чно—„ простоти, звично—„ буденност—÷ тощо.

‘актура тј‘ спос—÷б подач—÷, формуванн€ поверхн—÷ твору. «агалом —„—„ под—÷л€ють на природну —÷ технолог—÷чну. ƒо природно—„ належить фактура поверхн—÷, котра не зазнала обробки, наприклад, природна фактура кори дерева, рогу олен€, каменю та —÷н. “ехнолог—÷чну фактуру д—÷стають в процес—÷ в—÷дпов—÷дно—„ обробки матер—÷ал—÷в (р—÷занн€, тесанн€, куванн€, карбуванн€, шл—÷фуванн€) або виготовленн€ самих твор—÷в (плет—÷нн€, тканн€, вишиванн€ тощо).

як—÷сна широта спектра фактури залежить в—÷д к—÷лькост—÷ й величини виступаючих елемент—÷в щодо обс€гу поверхн—÷. ѕерша межа фактури в—÷дпов—÷дав так—÷й будов—÷ поверхн—÷ форми, коли елементи фактури за сво—‘ю величиною легко сприймаютьс€ зором €к ц—÷лком самост—÷йн—÷ елементи. ќднак з наступним зб—÷льшенн€м фактурн—÷ елементи можуть перейти у членуванн€ форми. ƒруга межа тј‘ така поверхн€ форми, €ка при наближенн—÷ "рель—‘фуї гладко—„ фактури до нул€ фактично да—‘ пол—÷ровану дзеркальну поверхню. “ому розр—÷зн€ють рель—‘фну, др—÷бнорель—‘фну, шорстку —÷ гладку фактури. ѕершу мають твори з гостро вираженою пластикою поверхн—÷, зокрема, плетен—÷ вироби з лози, рогози, соломи —÷ т. –∆н. ƒр—÷бнорель—‘фна фактура характеризу—‘тьс€ слабо вираженою пластикою поверхн—÷ (ткан—÷, в'€зан—÷, вишиван—÷ твори —÷ под.). Ўорстку фактуру мають здеб—÷льшого нешл—÷фован—÷ вироби з дерева, металу, каменю. √ладку фактуру д—÷стають поверхн—÷ твердих матер—÷ал—÷в п—÷сл€ шл—÷фуванн€, пол—÷руванн€, лакового покритт€ (пол—÷рован—÷ поверхн—÷ де€ких вироб—÷в з дерева, каменю —÷ металу). ѕоверхн€ з гладкою фактурою залежно в—÷д чистоти обробки бува—‘ матовою, нап—÷вматовою —÷ дзеркальною.

” твор—÷ декоративно-прикладного мистецтва може застосовуватис€ одна, дв—÷ фактури —÷ б—÷льше, —„х по—‘днують переважно за законом контрасту: рель—‘фну —÷ шорстку, др—÷бно-рель—‘фну —÷ гладку, шорстку —÷ гладку (дзеркальну). “ак, у художньому деревооброб-ництв—÷ гуцул—÷в зустр—÷ча—‘тьс€ контрастне з—÷ставленн€ р—÷зьблених гладких площинних мотив—÷в орнаменту з вибраним "цьоканимї тлом (др—÷бнорель—‘фна фактура). Ќа шорстк—÷й поверхн—÷ под—÷льсько—„ димлено—„ керам—÷ки добре читаютьс€ лискуч—÷ в—÷зерунки, нанесен—÷ техн—÷кою "гладженн€ї (контраст фактур).

“екстура (з лат. –∆ех—÷ига тј‘ будова, зв'€зок; тканина) тј‘ природний в—÷зерунок на поверхн—÷ розр—÷зу деревини, де€ких м—÷нерал—÷в, рогу тощо, утворений р—÷зноман—÷тними шарами матер—÷алу. ¬она бува—‘ простою —÷ складною, нав—÷ть примхливою, малюнок тј‘ др—÷бним або великим, слабо або ч—÷тко вираженим. якщо на деревин—÷ й роз—÷ в—÷н буду—‘тьс€ з в—÷дпов—÷дною тональною розт€жкою у межах одного, двох сус—÷дн—÷х кольор—÷в, то текстура м—÷нерал—÷в зустр—÷ча—‘тьс€ у багатокол—÷рному —÷ широкому тональному по—‘днанн—÷.  омпозиц—÷йно вмотивована —÷ добре ви€влена текстура на площин—÷ або об'—‘м—÷ нада—‘ твору особливо—„ декоративност—÷ й ориг—÷нальност—÷, передус—÷м позбавл€—‘ необх—÷дност—÷ у додаткових орнаментальних оздобах.

 ол—÷р (забарвленн€) у творах декоративно-прикладного мистецтва (зважаючи на —„хн—÷ широк—÷ функц—÷ональн—÷ можливост—÷ тј‘ прикладн—÷тј‘декоративно-прикладн—÷тј‘декоративн—÷) ма—‘ неоднакову м—÷ру застосуванн€. якщо в прикладних творах його роль другор€дна, зводитьс€ переважно до в—÷дпов—÷дного забарвленн€ матер—÷алу (природний кол—÷р дерева, каменю, металу —÷ т. –∆н.), то в декоративних творах, передус—÷м в орнаментальних тканинах, килимах, вишивках, р—÷зноман—÷тн—÷ кол—÷рн—÷ по—‘днанн€ в—÷д—÷грають важливу роль у композиц—÷—„. «нанн€ об'—‘ктивних законом—÷рностей кол—÷рно—„ гармон—÷—„, традиц—÷й символ—÷ки та суб'—‘ктивних особливостей сприйн€тт€ допоможе оптимально розв'€зувати композиц—÷йн—÷ завданн€. –озр—÷зн€ють кольори ахроматичн—÷ (безбарвн—÷) —÷ хроматичн—÷ (мають в—÷дпов—÷дне забарвленн€). ƒо першо—„ групи належать б—÷лий, чорний —÷ с—÷рий кольори, причому останн—÷й ма—‘ д—÷апазон розт€жки в—÷д св—÷тло-до темно-с—÷рого. якщо чорний поглина—‘ майже вс—÷ промен—÷ (електромагн—÷тн—÷ хвил—÷), то б—÷лий, навпаки,тј‘ вс—÷ в—÷дбива—‘. —аме тому б—÷л—÷ предмети, осв—÷тлен—÷ червоним джерелом св—÷тла, набуватимуть червоного забарвленн€, а осв—÷тлен—÷ блакитним тј‘ блакитного, тод—÷ €к чорн—÷ предмети майже непом—÷тно зм—÷нюють сво—‘ забарвленн€. «датн—÷сть поверхн—÷ предмета в—÷дбивати або поглинати частину падаючих на нього промен—÷в вт—÷лю—‘тьс€ у пон€тт—÷ св—÷тлост—÷. —в—÷тл—÷сть тј‘ це тональна в—÷дм—÷на даного кольору пор—÷вн€но з б—÷лим або чорним.

Ѕ—÷лий (б), середньос—÷рий (с) —÷ чорний (ч) кольори утворюють найменший трьохто-новий ахроматичний р€д: бтј‘стј‘ч. …ого можна зб—÷льшувати до п'€ти-, семи-, дев'€ти -тонового, ввод€чи м—÷ж б—÷лим —÷ середньос—÷рим р—÷знов—÷ддален—÷ тональн—÷ ступен—÷ тј‘ св—÷тло-с—÷рий (св. —1, св. —2, св.с3), а м—÷ж середньос—÷рим —÷ чорним тј‘ темно-с—÷рий (тм. —1, тм.с2, тм.с3). “аким чином будуютьс€ багатотонов—÷ ахроматичн—÷ р€ди: бтј‘св, стј‘стј‘тм. —тј‘ч; бтј‘св. —1тј‘св. —2тј‘стј‘тм.с2тј‘ч; бтј‘св. —1тј‘св.с2тј‘св.с3тј‘ стј‘тм.с1тј‘тм.с2тј‘тм.с3тј‘ч. ¬ останньому ахроматичному р€д—÷, що склада—‘тьс€ —÷з дев'€т—÷—„ ступен—÷в, середньос—÷рий ч—÷тко д—÷лить ус—÷ кольори на св—÷тлу —÷ темну тональну групи. ” цьому р€д—÷ можна вид—÷лити три св—÷тлотональн—÷ рег—÷стри: св—÷тло-с—÷рий, середньос—÷рий —÷ темно-с—÷рий. «розум—÷ло, що в композиц—÷—„ декоративно-прикладного мистецтва нема—‘ потреби в одночасному застосуванн—÷ вс—÷х кольор—÷в дев'€титонного ахроматичного р€ду. “ут пересл—÷ду—‘тьс€ мета нюансно—„ побудови тональностей, наприклад, св—÷тло-с—÷рого рег—÷стру бтј‘св.с1тј‘св. —2 з контрастним введенн€м чорного. јналог—÷чно м—÷н—÷мальний трьохтонний ахроматичний р€д да—‘ змогу робити активн—÷ контрастн—÷ по—‘днанн€ б—÷лого, середньос—÷рого й чорного.

——÷рий кол—÷р можна розгл€дати €к поступове ослабленн€ св—÷тлост—÷ б—÷лого, причому його поступове затемненн€ веде до чорного. —ередн€ ступ—÷нь ахроматичного р€ду —‘ най-спок—÷йн—÷шою, виража—‘ емоц—÷йну р—÷вновагу.

ѕравило гармон—÷—„ ахроматичних тон—÷в уперше розробив в—÷льгельм оствальд. «а цим правилом необх—÷дно по—‘днувати три с—÷рих тони з однаковими св—÷тловими —÷нтервалами, гармон—÷€ €ких створю—‘ в—÷дчутт€ спокою, р—÷вноваги, нав—÷ть певно—„ одноман—÷тност—÷. –∆з зм—÷ною естетичних принцип—÷в оц—÷нки художн—÷х €вищ стало можливим по—‘днанн€ у композиц—÷—„ тон—÷в р—÷зних ступен—÷в св—÷тлост—÷, €к—÷ в минулому вважалис€ дисгармон—÷—‘ю.

¬—÷домо, що —÷з закону пропорц—÷йност—÷ виплива—‘ трьохкомпонентн—÷сть, точн—÷ше, три контрасти м—÷ж з—÷ставленими тонами. ¬они забезпечують ч—÷тке сприйн€тт€ вза—‘мозв'€зку у в—÷дпов—÷дн—÷й художн—÷й структур—÷.

ƒл€ ахроматичних трьохтонових композиц—÷й (орнаментальна декоративно-зображальна тощо) характерна пропорц—÷€ (за в. Ќ.  озловим):

¬еликий контраст (б—÷лийтј‘чорний) так в—÷дноситьс€ до малого контрасту (б—÷лийтј‘ с—÷рий), €к великий контраст (б—÷лийтј‘чорний) до меншого (с—÷рийтј‘чорний). ќтже, три р—÷знов—÷ддален—÷ тони потрапл€ють у пропорц—÷йну залежн—÷сть. –—÷вн—÷сть контраст—÷в порушитьс€, €кщо середньос—÷рий перем—÷стити в б—÷к б—÷лого (св—÷тло-с—÷рий) або в б—÷к чорного (темно-с—÷рий).

≈моц—÷йна виразн—÷сть трьохтонових ахроматичних композиц—÷й повного св—÷тл—÷сного д—÷апазону вир—÷зн€—‘тьс€ великою контрастн—÷стю —÷ напружен—÷стю. ѕричому м—÷ра експресивност—÷ й динам—÷ки св—÷тл—÷сних контраст—÷в зроста—‘ внасл—÷док зм—÷щенн€ середньос—÷рого.

«вуженн€ тональних в—÷дношень композиц—÷—„ в межах одного рег—÷ону (св—÷тло-с—÷рого, середньос—÷рого чи темно-с—÷рого) приводить до статичного, спок—÷йного, вр—÷вноваженого звучанн€, нав—÷ть де€ко—„ маловиразност—÷. ѕроте емоц—÷йно-психолог—÷чне сприйн€тт€ ахроматичних композиц—÷й неоднакове: св—÷тло-с—÷р—÷ дають в—÷дчутт€ легкост—÷, пов—÷тр€ност—÷, л—÷ричност—÷, а темно-с—÷р—÷ тј‘ важк—÷ в—÷дчутт€ суворост—÷, суму й драматизму.

—во—‘р—÷дним засобом виразност—÷ —‘ також пропорц—÷йн—÷сть в—÷дношень площ кожного тону. якщо три тони займають в—÷зуально р—÷зн—÷ пощ—÷, а форма, орнамент, зображенн€ пор—÷вн€но статичн—÷, то р—÷вн—÷сть площ ще б—÷льше п—÷дсилю—‘ в—÷дчутт€ спокою. –∆нш—÷ випадки в—÷дношенн€ площ можуть випливати —÷з закону сп—÷вп—÷длеглост—÷ й виразност—÷ зорового сприйн€тт€. Ќаприклад, сп—÷вв—÷дношенн€: б тј‘ 5 частин, стј‘3 частини —÷ чтј‘2 частини площ—÷ св—÷дчить про сп—÷врозм—÷рн—÷сть —÷з поступовим зменшенн€м. «агалом —÷сну—‘ три вар—÷анти ахроматичних композиц—÷й при нер—÷вном—÷рному сп—÷вв—÷дношенн—÷ площ: композиц—÷€ на б—÷лому, композиц—÷€ на с—÷рому —÷ композиц—÷€ на чорному тл—÷.  ожен з цих вар—÷ант—÷в ма—‘ безл—÷ч вар—÷ативних в—÷дм—÷н.

’роматичн—÷ кольори, €к уже згадувалос€, представлен—÷ природною шкалою спектру сон€чного св—÷тла. ƒо них в—÷дносимо —÷ пурпурн—÷ кольори, €ких нема—‘ у спектр—÷, але —„х можна легко отримати внасл—÷док зм—÷шуванн€ червоного —÷ ф—÷олетового кольор—÷в. ’роматичн—÷ кольори р—÷зн€тьс€ м—÷ж собою характером забарвленн€, насиченн€м —÷ св—÷тл—÷стю. Ќасичен—÷сть тј‘ це ступ—÷нь —÷нтенсивност—÷ "чистогої кольору без дом—÷шок ахроматичних кольор—÷в. Ќаприклад, насичен—÷сть спектральних кольор—÷в жовтого, зеленого, блакитного менша пор—÷вн€но —÷з червоним, син—÷м, ф—÷олетовим. ѕро св—÷тл—÷сть вже йшлос€ при розгл€д—÷ ахроматичного д—÷апазону кольор—÷в. ўодо хроматичних, ступ—÷нь в—÷дпов—÷дно—„ св—÷тлост—÷ д—÷ста—‘мо шл€хом розб—÷люванн€ чи затемненн€ "чистогої кольору б—÷лим або чорним. ќтже, забарвленн€, св—÷тл—÷сть —÷ насичен—÷сть —‘ основними ф—÷зико-естетичними "астивост€ми кольор—÷в.

–∆нш—÷ "астивост—÷ (¬ленергетичн—÷стьї, активн—÷сть, "масаї тощо) грунтуютьс€ на асоц—÷ативност—÷, емоц—÷йно-психолог—÷чному сприйн€тт—÷. —ин—÷, блакитн—÷ кольори ми пов'€зу—‘мо —÷з забарвленн€м води й льоду, в—÷дчутт€м холоду, а червон—÷ й оранжев—÷ сприйма—‘мо €к кольори вогню —÷ в—÷дносимо —„х до теплих. ” хроматичному круз—÷ до теплих належать кольори з найб—÷льшою довжиною хвиль (червон—÷, оранжев—÷, жовт—÷), а холодн—÷ (ф—÷олетов—÷, син—÷, блакитн—÷, зелен—÷) мають найменшу довжину хвиль. ќднак такий "температурнийї под—÷л —‘ умовним, оск—÷льки пурпурна барва сприйма—‘тьс€ холодн—÷шою за червону, але тепл—÷шою пор—÷вн€но —÷з ф—÷олетовою. –∆з в—÷дпов—÷дною теплотою кольор—÷в вза—‘мопов'€зана в—÷зуальна активн—÷сть. “ак, червоний або оранжевий нав—÷ть на незначн—÷й площ—÷ вид—÷л€ютьс€ сильн—÷ше, н—÷ж син—÷й на б—÷льш—÷й площин—÷. «в—÷дси тепл—÷ кольори сприймаютьс€ €к активн—÷, а холодн—÷ тј‘ €к пасивн—÷. јртур шопенгауер, щоб ур—÷вноважити "енергетичн—÷стьї кольор—÷в у кол—÷, зм—÷стив його центр до активно—„ групи —÷ вив—÷в таку пропорц—÷ю: 3 частини жовтого + 9 частин ф—÷олетового = 6 частин червоного + 6 частин зеленого = 4 частини оранжевого + 8 частин синього = 8 частин синього = 1 частина б—÷лого.

 ол—÷р вплива—‘ на наше сприйн€тт€ предмет—÷в —÷ навколишнього простору. Ќаприклад, площини —÷ форми, що мають оранжеве —÷ червоне забарвленн€, здаютьс€ нам ближчими, н—÷ж р—÷внов—÷ддален—÷ предмети блакитного кольору. ѕ—÷д впливом забарвленн€ зм—÷ню—‘тьс€ емоц—÷йне сприйн€тт€ маси предмет—÷в. —в—÷тл—÷ холодн—÷ кольори робл€ть предмети в—÷зуально прозор—÷шими, пов—÷тр€н—÷шими, легшими, н—÷ж темн—÷, —÷нтенсивно насичен—÷: темно-с—÷р—÷, чорний, коричневий —÷ т. –∆н. «абарвленн€ предмет—÷в та —„х оточенн€ може впливати —÷ на психолог—÷чний стан людей: в одних випадках пригн—÷чу—‘, драту—‘, актив—÷зу—‘, в —÷нших тј‘ розслаблю—‘ —÷ заспокою—‘. ќднак не завжди д—÷€ кольору ма—‘ ф—÷зичн—÷ або ф—÷з—÷олог—÷чн—÷ основи. «наченн€ кольору т—÷сно пов'€зане —÷з культурною традиц—÷—‘ю, що сформувалас€ та —÷сну—‘ прот€гом багатьох стол—÷ть у р—÷зних народ—÷в. —учасна кольорова символ—÷ка грунту—‘тьс€ на асоц—÷ативност—÷ кодових принцип—÷в —÷ м—÷стить в—÷дпов—÷дн—÷ символи з геральдики, теолог—÷—„, психолого-емоц—÷йн—÷ пон€тт€, поетичн—÷ метафори тощо (див. “абл. 1).

ќтже, кол—÷р-знак, кол—÷р-метафора характеризують певн—÷ пон€тт€ €к п—÷знавального,

“ак —÷ емоц—÷йно-виражального пор€дку, —‘ важливим композиц—÷йним засобом у декоративно-прикладному та —÷нших видах мистецтва.

 ол—÷р предмета чи к—÷лькох предмет—÷в ми переважно сприйма—‘мо не в—÷докремлено, а в по—‘днанн—÷ з —÷ншими, насамперед сус—÷дн—÷ми барвами. “ому, щоб ви€вити законом—÷рност—÷ гармон—÷—„ кольор—÷в, потр—÷бно передус—÷м збагнути, €к багатобарвний св—÷т природи утворю—‘ ц—÷л—÷сну кол—÷рну систему. Ќад ц—÷—‘ю та—‘мницею працювало чимало в—÷домих вчених. “ак, 1672 р. –∆саак ньютон уклав "мелод—÷йний р€дї —÷з семи кольор—÷в-нот. …оганн-¬ольфганг √ете вид—÷лив у, шестикол—÷рному круз—÷ три типи парних вза—‘мов—÷дношень (гармон—÷йний, характерний —÷ нехарактерний). ќтто –унге створив трьох-м—÷рну модель, додавши до хроматичного круга чорно-б—÷лу координату, внасл—÷док чого виникла кул€ —÷з розб—÷леною —÷ затемненою половиною. Ќайдосконал—÷шу нормативну теор—÷ю гармон—÷—„ кольор—÷в виклав в—÷льгельм оствальд. ¬—÷н зам—÷нив п—÷вкул—÷ –унге двохконусним т—÷лом, в основу €кого заклав круг з 24 кольор—÷в, а у вертикальну в—÷сь тј‘ ахроматичний р€дгон—÷в. ” вертикальн—÷й площин—÷ одного кольору д—÷ста—‘мо трикутник, в €кому кол—÷р —÷з наближенн€м до вертикал—÷ губив насиченн€, точн—÷ше, верх висв—÷тлювавс€, а низ затемнювавс€. —истема гармон—÷—„ кольор—÷в ќствальда “—рунту—‘тьс€ на трьох правилах: 1) гармон—÷€ ахроматичних тон—÷в, про не—„ вже йшлос€; 2) гармон—÷€ однокол—÷рних тон—÷в, "чистийї кол—÷р зм—÷щу—‘тьс€ в р—÷зних пропорц—÷€х з б—÷лим або чорним; 3) гармон—÷€ хроматичних р—÷внозначних. «ведена система кольорово—„ символ—÷ки.

¬изначенн€ у кольоровому круз—÷ гармон—÷йних р—÷внозначних пар (наприклад, черво-на-зелена, жовта-син€ —÷ т. –∆н.), а також р—÷внозначних тро—„стих сполучень методом "розщепленн€ї одного колору на два р—÷знов—÷ддалених в—÷д основного, що разом утворюють у круз—÷ р—÷внобедрений трикутник (наприклад, жовтийтј‘вишневийтј‘ зелено-голубий). ќтже, гармон—÷€ хроматичних кольор—÷в грунту—‘тьс€ переважно на контрастних або спор—÷днених по—‘днанн€х.  онтрастними у кольоровому круз—÷ —‘ два кольори, розташован—÷ на д—÷аметр—÷ (т—÷ ж р—÷внозначн—÷ пари). —пор—÷днен—÷ тј‘ це вс—÷ пром—÷жн—÷ кольори, включаючи —÷ один з головних, що —„х утворю—‘.  ольоровий круг д—÷литьс€ на чотири сектори спор—÷днених кольор—÷в: жовто-червон—÷, жовто-зелен—÷, синьо-червон—÷ —÷ синьо-зелен—÷. якщо контрастн—÷ по—‘днанн€ завжди п—÷дсилюють хроматичне звучанн€, то спор—÷днен—÷ його послаблюють.

—учасна теор—÷€ кольорознавства пропону—‘ к—÷лька р—÷зновид—÷в гармон—÷йного по—‘днанн€ кольор—÷в: тональн—÷ гармон—÷йн—÷ по—‘днанн€; гармон—÷йн—÷ по—‘днанн€ спор—÷днених кольор—÷в; контрастн—÷ гармон—÷йн—÷ по—‘днанн€; гармон—÷йн—÷ по—‘днана€ спор—÷днено-контрастних кольор—÷в.

“ональн—÷ гармон—÷йн—÷ по—‘днанн€ (гармон—÷€ т—÷ньових р€д—÷в) нагадують ахроматичну гармон—÷ю тон—÷в, €ку ми вже розгл€дали. ¬ основ—÷ гармон—÷—„ тональних по—‘днань один €кий-небудь кол—÷р (зелений, жовто-зелений тощо), —÷нш—÷ ступен—÷ утворюють з нього методами розб—÷люванн€ або затемненн€. ¬иражально-емоц—÷йн—÷ засоби даних по—‘днань, €к —÷ в ахроматичн—÷й гармон—÷—„, залежать в—÷д св—÷тлого рег—÷стру, величини —÷нтервалу контрасту, сп—÷вв—÷дношенн€ площ —÷ т. –∆н.

√армон—÷йн—÷ по—‘днанн€ спор—÷днених кольор—÷в утворюють стримане звучанн€ орнаменту або зображенн€, особливо €кщо вони не мають р—÷зних тональних контраст—÷в. —пор—÷днен—÷ по—‘днанн€ кольор—÷в грунтуютьс€ на сп—÷льност—÷ головних барв та —„х нюансно-му з—÷ставленн—÷. ” кол—÷рному круз—÷ спор—÷днен—÷ ступен—÷ можна з'—‘днати хордами. ¬важа—‘тьс€, що гармон—÷йн—÷ по—‘днанн€ спор—÷днених кольор—÷в середньо—„ насиченост—÷ менш вдал—÷, н—÷ж висв—÷тлен—÷ або затемнен—÷. « ними найкраще пов'€зу—‘тьс€ активний св—÷тло-тоновий контраст.

ѕо—‘днанн€ контрастних кольор—÷в в—÷дзнача—‘тьс€ найб—÷льшою напружен—÷стю, активн—÷стю —÷ динам—÷змом. Ўукати ц—÷ кольоров—÷ сполученн€ неважко. ¬—÷дпов—÷дно до заданого кольору визначають по кольоровому круз—÷ д—÷аметрально протилежний йому кол—÷р. ¬—÷н буде доповнюючий —÷ водночас контрастний до попереднього.  онстрастн—÷ пари рекомендують брати однаково—„ св—÷тлосили. “рет—÷й кол—÷р можна визначити —÷з тонального р€ду, вз€вши за основний один з двох на€вних. ƒобре сп—÷взвучн—÷ в контрастн—÷й гармон—÷—„ ахроматичн—÷ б—÷лий —÷ чорний кольори. јдольф хельцер розробив —÷ систематизував в—÷с—÷м тип—÷в кольорових контраст—÷в, пов'€зуючи —„х з музичним контрапунктом: 1) контраст м—÷ж кольорами; 2) контраст св—÷тлого —÷ темного; 3) контраст теплого —÷ холодного; 4) контраст м—÷ж доповнюючими кольорами; 5) контраст —÷нтенсивност—÷ кольор—÷в; 6) контраст пастозност—÷ —÷ прозорост—÷ кольор—÷в; 7) контраст хроматично-ахроматичний; 8) груповий контраст (м—÷ж акордами кольор—÷в), —„хн€ гармон—÷€ зумовлю—‘тьс€ або спор—÷днен—÷стю, або контрастн—÷стю барв. „етвертий випадок об'—‘дну—‘ вс—÷ попередн—÷, тобто м—÷стить спор—÷днено-контрастн—÷ "акордиї кольор—÷в, а тому за обс€гом вар—÷ант—÷в найб—÷льший. «розум—÷ло, що й виражальн—÷сть цих кол—÷рних по—‘днань переважно в—÷дзнача—‘тьс€ особливою звучн—÷стю —÷ п—÷днесеною емоц—÷йн—÷стю. ¬—÷дчутт€ емоц—÷йно—„ виразност—÷ зм—÷ню—‘тьс€ також залежно в—÷д св—÷тлотонового насиченн€.

” художн—÷й практиц—÷ в—÷дом—÷ так—÷ ключов—÷ види спор—÷днено-контрастних по—‘днань кольор—÷в:

1. ƒва спор—÷днено-контрастних кольори, трет—÷й (головний) об'—‘дну—‘ два перш—÷. ” кольоровому круз—÷ утворю—‘тьс€ р—÷внобедрений трикутник, при вершин—÷ головний кол—÷р.

2.        ƒва контрастних кольори, трет—÷й спор—÷днено-контрастний до двох перших.

” кольоровому круз—÷ утворю—‘тьс€ пр€мокутний трикутник, г—÷потенуза €кого зв'€зу—‘ два контрастних кольори, а катет тј‘ спор—÷днбно-контрастний.

  1. ƒва контрастних —÷ два контрастно-спор—÷днених кольори утворюють у кольоровому круз—÷ пр'€мокутник або квадрат. ” другому випадку д—÷ста—‘мо найактивн—÷ше по—‘днанн€ кольор—÷в.
  2. ƒва спор—÷днено-контрастних доповнюютьс€ кольорами з двох тональних р€д—÷в.
  3. ƒва спор—÷днено-контрастних доповнюютьс€ кольорами, утвореними в тональному р€д—÷ на основ—÷ одного —÷з по—‘днаних.
  4. ќдин "чистийї, —÷нш—÷ —÷з тональних спор—÷днено-контрастних р€д—÷в.
  5. ¬с—÷ спор—÷днено-контрастн—÷ кольори запозичен—÷ —÷з тональних р€д—÷в, затемнен—÷ або висв—÷тлен—÷.

Ќезважаючи на широко представлену в л—÷тератур—÷ нормативн—÷сть кольорових по—‘днань, практично не —÷сну—‘ —÷ншо—„ можливост—÷ естетично —÷ художньо оц—÷нити —„хн—÷ переваги в—÷зуально, тому наведеними вище способами визначенн€ кольорово—„ гармон—÷—„ сл—÷д користуватис€ в—÷льно, з творчим п—÷дходом.

“аким чином, кол—÷р у композиц—÷—„ декоративно-прикладного мистецтва може виконувати комун—÷кац—÷йну (под—÷л, акцентуванн€, об'—‘днанн€ та —÷нша орган—÷зац—÷€ в—÷зуально—„ —÷нформац—÷—„), п—÷знавальну (кольоров—÷ символи —÷ знаки, кодуванн€) —÷ найважлив—÷шу, виражальну функц—÷—„. ќстанн€ активно вплива—‘ на художню образн—÷сть твор—÷в, викликаючи в—÷дпов—÷дн—÷ емоц—÷—„ та естетичн—÷ почутт€. ѕол—÷хромн—÷сть найб—÷льш характерна дл€ ткацтва, килимарства, вишиванн€, розпису.

√раф—÷чн—÷сть тј‘ позитивна €к—÷сть композиц—÷—„ твор—÷в декоративно-прикладного мистецтва (переважно декоративних зображень, орнамент—÷в тощо) €к таких, що сво—„ми елементами —÷ трактуванн€м нагадують граф—÷ку або мають з нею сп—÷льн—÷ засоби виразност—÷: л—÷н—÷—„, точки, пл€ми, силуети —÷ т. –∆н. –озгл€немо кожен з них окремо.

Ћ—÷н—÷€ —‘ основним виразником граф—÷чност—÷. ¬она може бути нанесена пензлем (розпис на папер—÷, дерев—÷, порцел€н—÷), "писачкомї, р—÷жком (розпис майол—÷ки), р—÷зцем (р—÷зьбленн€ дерева, к—÷стки, каменю), штихелем (грав—÷юванн€ на метал—÷), ст—÷бками вишивки тощо. «а сво—„м характером л—÷н—÷—„ можуть бути суц—÷льними-—÷ з розривами, пр€м—÷, ламан—÷, хвил€ст—÷, сп—÷ралепод—÷бн—÷ —÷ т. –∆н. «в—÷дси пр€мизна —÷ кривизна, р—÷зк—÷сть —÷ плавн—÷сть, кутаст—÷сть —÷ ламан—÷сть, хвил€ст—÷сть тј‘ —‘ в—÷дпов—÷дними означенн€ми €к—÷сно—„ композиц—÷йно—„ виразност—÷ предмет—÷в, зображень знак—÷в, мотив—÷в орнаменту, переданих за допомогою л—÷н—÷й. ” композиц—÷—„ л—÷н—÷—„ виражають не т—÷льки узагальнен—÷ в—÷дчутт€ €кост—÷ предмет—÷в, а й в—÷дчутт€ руху: емоц—÷йний вплив, стан спокою або напруженост—÷, статичну р—÷вновагу або динам—÷ку, плавн—÷сть, текуч—÷сть, спр€мован—÷сть тощо.  онтурна л—÷н—÷€ може ф—÷ксувати умовну форму предмета, знака, орнаменту. ќ.Ѕ. —талтиков у св—÷й час слушно п—÷дкреслив, що "образна природа л—÷н—÷й породжу—‘тьс€ щоденною людською практикою, пост—÷йним спостереженн€м над "астивост€ми предмет—÷в —÷ рух—÷в, €к—÷ зустр—÷чаютьс€ в житт—÷, та узагальненн€м цих спостереженьї 9.

“очка, група точок також мають "граф—÷чне походженн€ї. ¬они можуть розм—÷щуватис€ на площин—÷ у вигл€д—÷ л—÷н—÷—„, або закривати площину частинами, створюючи при цьому враженн€ м'€кост—÷, легкост—÷, прозорост—÷; у геометричному орнамент—÷ служать доповненн€ми у вигл€д—÷ "центр—÷вї, кружалець, "цв€шк—÷вї, "засипкиї та —÷н. “очки заглибленн€ у карбованому —÷ р—÷зьбленому орнаментах створюють фактурне тло, що контрасту—‘ —÷з пол—÷рованими поверхн€ми. ѕри зб—÷льшенн—÷ точка перероста—‘ у кружальце.

Ќа в—÷дм—÷ну в—÷д л—÷н—÷—„ —÷ точки пл€ма е площинним елементом. Ѕува—‘ тональною —÷ хроматичною, а за характером форми тј‘ дов—÷льно—„ конф—÷гурац—÷—„ або конкретно визначено—„, над—÷лено—„ асоц—÷ативн—÷стю. “ональн—÷ пл€ми утворюють нанесенн€м на площину точок, штрихових л—÷н—÷й тј‘ одноб—÷чних —÷ двоб—÷чних (с—÷тка) та суц—÷льним заливанн€м фарбою. ¬ орнаментальних композиц—÷€х граф—÷чн—÷сть виража—‘тьс€ вишуканим по—‘днанн€м л—÷н—÷й, точок —÷ пл€м. –∆нколи дов—÷льна пл€ма набував впор€дкованого силуету.

—илует тј‘ це узагальнене, площинне, однотонне зображенн€ людини, тварин, рослини або предмету, що нагаду—‘ —„хню т—÷нь. ” декоративно-прикладному мистецтв—÷ силуетом €к граф—÷чним виражальним засобом користуютьс€ в —÷нкрустац—÷—„ художн—÷х вироб—÷в з дерева, при створенн—÷ витинанок, виготовленн—÷ з металу флюгер—÷в, окутт€ дверей тощо. —илует лакон—÷чний, €к лакон—÷чна т—÷нь, в—÷дкинута предметом, але в цьому лакон—÷зм—÷ —‘ сво—‘р—÷дна приваблив—÷сть —÷ зачаруванн€. —илуетний п—÷дх—÷д у розв'€занн—÷ композиц—÷—„ потребу—‘ вин€тково—„ майстерност—÷ у добор—÷ головного —÷ пожертви другор€дними, др—÷бними детал€ми. ¬иражальна скуп—÷сть силуету спонука—‘ майстра до винах—÷дливост—÷ й пошук—÷в ч—÷тких, легкозрозум—÷лих форм, передус—÷м проф—÷льних. Ќе т—÷льки узагальнен—÷сть —÷ нат€к характерн—÷ дл€ силуету, не менш важливими —‘ в—÷дпов—÷дна р—÷вновага площин, особливост—÷ конф—÷гурац—÷—„ абрису, що в—÷дбива—‘тьс€ в по—‘днанн—÷ р—÷зких, колючих, плавних —÷ м'€ких контур—÷в. —илуетну виразн—÷сть композиц—÷—„ часто зустр—÷ча—‘мо в тематичних творах, зокрема в трактуванн—÷ елемент—÷в емблем, символ—÷в, алегор—÷й тощо.

ѕластичн—÷сть тј‘ специф—÷чна позитивна €к—÷сть художньо—„ виразност—÷ твор—÷в декоративно-прикладного мистецтва, особливий ви€в краси через спос—÷б трактуванн€ форми, €ка характеризу—‘тьс€ м'€к—÷стю, плавн—÷стю, сп—÷врозм—÷рн—÷стю л—÷н—÷й, силуету, площини, вишукан—÷стю руху —÷ т. –∆н. «а аналог—÷—‘ю скульптури, пластичн—÷сть у декоративно-прикладному мистецтв—÷ под—÷л€—‘тьс€ на рель—‘фну —÷ об'—‘мно-просторову. ” де€ких техн—÷ках р—÷зьбленн€, тисненн—÷, карбуванн—÷, зерн—÷ пластичн—÷сть виступа—‘ €к конструктивна основа. ¬ —÷нших видах декоративного мистецтва пластика ма—‘ факультативний характер —÷ лише п—÷дсилю—‘ виразн—÷сть твору. ќкремий р—÷зновид становить пластика малих форм, що фактично виходить —÷з засад скульптури, застосову—‘ р—÷зн—÷ матер—÷али, наприклад, дерев'€н—÷ й керам—÷чн—÷ —÷грашки, сирн—÷ забавки —÷ под. ѕластичн—÷сть —÷нколи може по—‘днуватис€ —÷з граф—÷чн—÷стю або ажурн—÷стю, при цьому дос€га—‘тьс€ синтетична виразн—÷сть форми —÷ декору.

јжурн—÷сть тј‘ специф—÷чна позитивна €к—÷сть твор—÷в декоративно-прикладного мистецтва, в €ких площинн—÷ або об'—‘мн—÷ форми мають наскр—÷зн—÷ отвори, —„х р—÷зноман—÷тне по—‘днанн€ може утворювати сво—‘р—÷дну декоративн—÷сть. јжурн—÷сть €к композиц—÷йний зас—÷б виразност—÷ характеризу—‘тьс€ контрастом площини (с—÷тки) —÷ просв—÷т—÷в, створю—‘ ефектне враженн€ романтичност—÷, чар—÷вност—÷, п—÷днесеност—÷. ќсновною композиц—÷йною прикметою художност—÷ таких вид—÷в декоративних твор—÷в, €к витинаний, мереживо, скань, пос—÷чний метал, ажурне р—÷зьбленн€ в дерев—÷ —÷ к—÷стц—÷, —‘ ажурн—÷сть. ƒекоративн—÷ елементи ажурност—÷ можна —÷нколи зустр—÷ти у вишивц—÷ (мережка), плетених виробах з рогози, лози та —÷нших природних матер—÷ал—÷в, у де€ких видах порцел€нового посуду, що упод—÷бню—‘тьс€ плет—÷нню. –озр—÷зн€ють три випадки ажурност—÷: 1) св—÷тло кр—÷зь отвори утворю—‘ тло дл€ в—÷зерунку; 2) просв—÷ти отвор—÷в —‘ мотивами декору —÷ 3) отвори закрит—÷ п—÷дкладкою —÷ не пропускають св—÷тла (так звана "сл—÷па ажурн—÷стьї).

—емантичн—÷ засоби.  р—÷м функц—÷онально-ужитково—„ —÷нформац—÷—„, пов'€зано—„ —÷з безпосередн—÷м використанн€м твор—÷в декоративно-прикладного мистецтва, у них збер—÷гаютьс€ в—÷домост—÷ нац—÷онально—„, соц—÷ально—„, маг—÷чно—„, образно—„ ор—÷—‘нтац—÷—„. ќсновн—÷ нос—÷—„ широкого спектру —÷нформац—÷—„ тј‘ композиц—÷йн—÷ елементи форми твору (знак, символ,

ћетафора, алегор—÷€, емблема) та оздобленн€. ”с—÷ ц—÷ елементи в семантичними засобами, мають переважно зображальну структуру, а законом—÷рност—÷ —„х по—‘днанн€ нагадують синтаксис. ћетафора, знак —÷ символ тј‘ т—÷сно пов'€зан—÷ м—÷ж собою функц—÷ональним зм—÷стом.

ћетафора (в—÷д гр. “е—÷арпога тј‘ перенос) тј‘ художн—÷й зас—÷б л—÷тературного походженн€, грунту—‘тьс€ на под—÷бност—÷ €вищ, предмет—÷в д—÷йсност—÷. ћетафора вжива—‘тьс€ дл€ п—÷дсиленн€ смислу художнього образу твор—÷в декоративно-прикладного мистецтва за допомогою под—÷бного предмету, зображального мотиву тощо. “ак, в—÷днайден—÷ необх—÷дн—÷ образн—÷ риси в природ—÷ або в художн—÷й спадщин—÷ перенос€тьс€ до структури твору. «годом метафора, що м—÷цно входить у традиц—÷ю творчост—÷, ста—‘ художн—÷м символом.

—имвол у вигл€д—÷ намальованого елемента, знака або предмета об'—‘мно-просторово—„ форми, виступа—‘ зам—÷сть певних конкретних чи абстрактних пон€ть, використову—‘тьс€ дл€ збереженн€ та передач—÷ —÷нформац—÷—„, естетичних ц—÷нностей. ¬—÷н не в—÷дбива—‘ д—÷йсних €вищ, предмет—÷в, а познача—‘ —„х умовно без жодного нат€ку на достов—÷рн—÷сть чи под—÷бн—÷сть до д—÷йсного. "символ може м—÷стити у соб—÷ у згорнутому вигл€д—÷ багатоман—÷тн—÷сть ц—÷нн—÷сних значень, —÷нформац—÷йних та експресивних смисл—÷в, €к—÷ в процес—÷ сприйн€тт€ символу

Ћюдиною розгортаютьс€ в —„—„ св—÷домост—÷ в естетичн—÷ у€вленн€ —÷ насолодиї.

’удожн—÷й символ використовувавс€ у ранн—÷х формах культури (антична, середньов—÷чна). ” р—÷зн—÷ епохи символи зм—÷нювали сво—‘ значенн€. Ќаприклад, вуж у стародавн—÷ часи мав охоронне значен€, а в христи€нськ—÷й м—÷фолог—÷—„ та мистецтв—÷ став символом гр—÷ха, зла —÷ обману.

2. Ќайважлив—÷ш—÷ метафори —÷ символи у давньоруському декоративно-прикладному мистецтв—÷

’удожн—÷й символ в—÷др—÷зн€—‘тьс€ в—÷д —÷нших семантичних засоб—÷в, зокрема в—÷д художнього знака. якщо перший над—÷лений багатозначн—÷стю (пол—÷семантичн—÷стю), то другий ма—‘ переважно одне, основне значенн€. Ќаприклад, художньо вир—÷шен—÷ монограми, клейма, печатки, вказ—÷вн—÷ знаки завжди несуть однозначну —÷нформац—÷ю. ” знака розр—÷зн€ють "невласнийї (функц—÷ональний) —÷ "власнийї зм—÷ст, тобто його ф—÷зичн—÷ "астивост—÷ (розм—÷р, конф—÷гурац—÷€, кол—÷р, розр—÷знюван—÷сть). “в—÷р декоративно-прикладного мистецтва може —÷снувати €к знак завд€ки непод—÷льност—÷ "власногої —÷ "невласногої зм—÷сту. ¬живанн€ знака або к—÷лькох знак—÷в нада—‘ виразност—÷ творам та узагальнено—„ структури художн—÷м образам.

”же в ранн—÷х формах художньо—„ культури та в древн—÷х цив—÷л—÷зац—÷€х знаки-обереги —÷ знаки-печатки (родов—÷ символи) набули культового, маг—÷чного —÷ символ—÷чного значенн€.

–—÷зновидом символу е атрибут (в—÷д. Ћат аш—÷ьи—÷из тј‘ приписаний, над—÷лений) тј‘ конкретний предмет, т—÷сно пов'€заний —÷з житт€м —÷ д—÷€льн—÷стю особи, а тому дода—‘тьс€ до —„—„ —÷конограф—÷—„ €к розп—÷знавальний знак. јтрибут переважно зобража—‘тьс€ —÷з постаттю, а окремо в—÷д не—„ набував значенн€ символу. –озр—÷зн€ють атрибути загальн—÷ (наприклад, пальма тј‘ атрибут св€тих мученик—÷в) та —÷ндив—÷дуальн—÷. Ќаведемо найважлив—÷ш—÷ атрибути з твор—÷в античного мистецтва ":


Ќј…¬ј∆Ћ»¬–∆Ў–∆ ј“–»Ѕ”“» « ’–»—“»яЌ—№ ќ–« –∆ ќЌќ√–ј‘–∆–«


як бачимо, внасл—÷док перебудови св—÷тогл€ду —÷ зам—÷ни антично—„ м—÷фолог—÷—„ христи€нською зазнають зм—÷ни й атрибути. ” зр—÷лому середньов—÷чч—÷ вони все част—÷ше набували значенн€ символ—÷в, надаючи творам декоративно-прикладного мистецтва та—‘мничо—„ загадковост—÷.

јлегор—÷€ тј‘ один —÷з семантичних засоб—÷в, символ €кого пол€га—‘ в тому, що в конкретних художн—÷х образах виступають умовн—÷ зображенн€ абстрактних пон€ть (персон—÷ф—÷кац—÷€). “ак, алегор—÷€ мудрост—÷, добра, миру, природи, весни, л—÷та може бути показана умовно за допомогою символ—÷в персон—÷ф—÷кац—÷—„, атрибут—÷в, емблем, по—‘днаних у в—÷дпов—÷дну структуру твору. јлегор—÷€ м—÷фолог—÷чного походженн€ найб—÷льшого поширенн€ набула у середньов—÷чних творах декоративно-прикладного мистецтва, зокрема гобеленах, мебл€рств—÷, керам—÷чних розписах та —÷н. "при значн—÷й зовн—÷шн—÷й конкретност—÷ алегор—÷€ дуже р—÷дко характеризу—‘тьс€ психолог—÷чною глибиною, —÷ндив—÷дуальн—÷стю характеру, вона переважно —‘ холодною, "бездушноюї, тому що в—÷дбива—‘ св—÷й зм—÷ст, головним чином, завд€ки супроводжуючим —„—„ аксесуарамї 13.

≈мблема тј‘ семантичний зас—÷б композиц—÷—„, що часом заступа—‘ символ. ќснова емблеми тј‘ вираженн€ ц—÷лого за його характерною, але разом з тим простою частиною, елементом чи атрибутом. ¬она зобража—‘ предмети, знаки або постат—÷ символ—÷чного характеру. ¬ античн—÷й моза—„ц—÷ на п—÷длоз—÷ емблемою називали поле —÷з ф—÷гуративними зображенн€ми. ” наш час розр—÷зн€ють емблеми м—÷жнародн—÷, державн—÷, в—÷йськов—÷, спортивн—÷, виробнич—÷ —÷ под. Ќаприклад, б—÷лий голуб тј‘ м—÷жнародна емблема миру. ≈мблеми €к декоративн—÷ та —÷нформац—÷йн—÷ елементи —÷нколи ввод€ть у твори декоративно-прикладного мистецтва з метою наданн€ —„м в—÷дпов—÷дного —÷дейно-смислового в—÷дт—÷нку.

“аким чином, група семантичних засоб—÷в композиц—÷—„ твор—÷в декоративно-прикладного мистецтва прихову—‘ у соб—÷ вс—÷ етапи —÷сторичного розвитку людства: —÷ знаки перв—÷сних культур, —÷ середньов—÷чн—÷ символи рел—÷г—÷йно-канон—÷чного тлумаченн€, —÷ метафори народно-поетичного осмисленн€, —÷ сучасн—÷ символи, алегор—÷—„ та емблеми декоративного спр€муванн€ тощо. ¬—÷зуальною основою вс—÷х семантичних засоб—÷в була й залиша—‘тьс€ —÷накомовн—÷сть —÷ загадков—÷сть, грайлив—÷сть —÷ химерн—÷сть, упод—÷бненн€ й алегор—÷€, сплетен—÷ в —‘дину художню —÷ стильову структуру.

ѕрот€гом к—÷лькох тис€чол—÷ть художн€ практика у галуз—÷ декоративно-прикладного мистецтва виробила низку принцип—÷в композиц—÷—„, дотриманн€ €ких допоможе дос€гти певно—„ естетично—„ впор€дкованост—÷. ÷—÷ принципи грунтуютьс€ на практичному досв—÷д—÷ та —÷мперичних спостереженн€х.


1        Ѕеренштейн Ѕ.ћ. “радици€ й канон: два парадокса /  ритерии й суждени€ в искусствознании. ћ., 1986. —. 192.

2         аменский ј.ƒ. ќ смысле художественной традиции //  ритерии й суждени€ в искусствознании. —. 219.

3        Ќекрасова ћ.ј. Ќародне—‘ искусство как часть культури. —. 64.

—траницы: Ќазад 1 ¬перед