ДСЦяльнСЦсть першого професСЦйного театру Полтави

курсовая работа: Культура и искусство

Документы: [1]   Word-113671.doc Страницы: Назад 1 Вперед

Полтавський державний педагогСЦчний  СЦнститут  СЦм. В.Г.Короленка











ДРЖЯЛЬНРЖСТЬ  ПЕРШОГО

ПРОФЕСРЖЙНОГО  ТЕАТРУ  ПОЛТАВИ




ПСЦдготувала:                                студентка 4 - го курсу

                                                      фСЦлологСЦчного факультету

                                                      групи  РЖ4 - 18

Кирга  ГАННА  Андовна

                                          


                                             

                                             




П О Л Т А В А

2006

П Л А Н


I. Вступ

II.РЖсторСЦографСЦя

РЖРЖРЖ.Основна  частина

1.ОсновнСЦ риси становлення  професСЦйного театру в ПолтавСЦ

1.1 Умови для розвитку театрального мистецтва на          ПотавщинСЦ;   

1.2  РЖ.П.Котляревський як директор першого професСЦйного театру Полтави;

2. ДСЦяльнСЦсть театральних закладСЦв Полтави ХIХ-початку ХХ столСЦття

2.1 Князь РЖ.Долгорукий - перший критик мСЦського театру ;                                                                

2.2 "Наталка-Полтавка"- ластСЦвка полтавського театру;

3. Участь акторСЦв полтавського театру  в суспСЦлно-полСЦтичному життСЦ  мСЦста;

4. СторСЦнки життя провСЦдних акторСЦв театру Котляревського

4.1 Викуп з неволСЦ актора-крСЦпака ЩепкСЦна за допомогою полтавського театру;

4.2 Катерина   Нальотова  -примадонна драматичного мистецтва ;

IV. Заключення

V.  БСЦблСЦографСЦя

VРЖ. Словник

VIРЖ. Додаток

1. В С Т У П


Полтава - старовинне украСЧнське театральне мСЦсто. В СЦсторСЦСЧ театральноСЧ культури воно найбСЦльш вСЦдоме за часСЦв славноСЧ дСЦяльностСЦ РЖвана Котляревського та Михайла ЩепкСЦна. Вибачливий полтавський глядач, чудове примСЦщення не могли не приваблювати чисельнСЦ театральнСЦ колективи. Ось чому на гастролях у нашому мСЦстСЦ можна було зустрСЦти не тСЦльки рСЦзнСЦ пересувнСЦ трупи, а й визначнСЦ театральнСЦ колективи Харкова, КиСФва, Москви.

ОстаннСЦ гастролСЦ Санкт-Петербурзського театру "Рок-опера"викликали повнСЦ аншлаги СЦ навСЦть на прохання глядачСЦв оперу було повторено кСЦлька разСЦв. Це показуСФ, що СЦнтерес до театру вСЦдроджуСФться  у наш складний СЦ важкий час. Нашим акторам, як дСЦзналася з СЦсторСЦСЧ, постСЦйно щось забороняли. У ХРЖХ столСЦттСЦ русифСЦкацСЦя, яка набирае обертСЦв, стаСФ основною перешкодою в пСЦдвищеннСЦ нацСЦональноСЧ самосвСЦдомостСЦ украСЧнського народу. ПорСЦвняно з такими престижними СЦ розвиненими  мовами, як французська, нСЦмецька та дедалСЦ  бСЦльше росСЦйська, розмовна мова неосвСЦчених  украСЧнських селян здавалось грубою, обмеженою.*     УкраСЧнськи   дворяни   вживали   СЧСЧ,   як,   правило,  для обговорювання зСЦ своСЧми селянами простих СЦ приземлених Серед освСЦчених людей того часу панувала думка: оскСЦльки селяни не могли казати чогось важливого, а якби й казали, то грубою мовою, чи ж СФ сенс пСЦдносити селянську говСЦрку до рСЦвня лСЦтературноСЧ мови? На додаток часто стверджувалось, що   украСЧнська   мова  -   це  лише дСЦалект.

Наприклад, СЦсторик Падалка Л.В. у своСЧй книзСЦ 1902р. видання "Что сказало население Полтавской губернии о своем старом быте"в роздСЦлСЦ "Мова"написав: "Ломанность языка и замена старинных песен песнями городскими, солдатскими и фабричными представляет общее явление во всех частях губернии... Как  по причине изменений в языке и песнях, корреспонденты   указывают   на   сношение   жителей   села   с  городом    и    городскими    учреждениями,   на    отбывание    воинской

* Cубтельний Орест. УкраСЧна. РЖсторСЦя. - КиСЧв. - 1993 - с.289.

повинности, на отхожие, дальние заработки и, наконец, на "ияние школы, коренным образом затрагивающее устои стараго народнаго быта".*

Вплинули на розвиток мови СЦ також всього украСЧнського мистецтва СЦ ВалуСФвський циркуляр (20.06.1868р.) та Емський указ (18.05.1876.).  ПодалСЦ, при розглядСЦ розвитку театру в ПолтавСЦ, я вкажу на змСЦни у ставленнСЦ полтавцСЦв до мистецтва пСЦсля цих заборон украСЧнського слова. Але Котляревський взяв та й довСЦв, що мова наша -  це спСЦвуча красуня, яку треба було лише очистити вСЦд бруду, звСЦльнити вСЦд невСЦрних поглядСЦв дворянства. РЖ ось зтАЩявилися леглндарнСЦ  "ЕнеСЧда", "Наталка - Полтавка", якСЦ вже бСЦльше ста семидесяти птАЩяти рокСЦв не сходять з конСЦв найвСЦдомСЦших театрСЦв не лише УкраСЧни, але всього свСЦту. КрСЦм того, кСЦнець ХVРЖРЖРЖ - початок ХРЖХ столСЦть знаменуються  зовнСЦшнСЦм впливом на украСЧнську громадскСЦсть СЦдей декабристського руху. "Нема сумнСЦву, - зазначаСФ Франко,- що й на УкраСЧну заходила течСЦя тих самих думок СЦ що пСЦд СЧх впливом  зародилася думка про нове письменство в народнСЦй мовСЦ СЦ про конечнСЦсть розвою пСЦвденно-руськоСЧ народностСЦ при помочСЦ освСЦти".* Декабрист НовСЦков (про нього буде докладнСЦша розповСЦдь у РЖРЖРЖ роздСЦлСЦ) , що працював у ПолтавСЦ, вСЦдСЦграв певну роль у формуваннСЦ свСЦтогляду Котляревського, батька сучасноСЧ украСЧнськоСЧ драматургСЦСЧ. Проблема, яку намагатимусь розвтАЩязати, полягаСФ в тому, що спробую у хронологСЦчнСЦй послСЦдовностСЦ висвСЦтлити подСЦСЧ життя театру того часу, а також простежити еволюцСЦю вСЦдносин мСЦж гладачами СЦ театром. Хочу дослСЦдити розвиток театру в ПолтавСЦ з самого початку його СЦснування, з ХIХ столСЦття СЦ дСЦяльнСЦсть перших акторСЦв, драматургСЦв нашого мСЦста. Буду прагнути порСЦвняти той театр з сучасним, тих драматургСЦв з драматургами нашого часу, тих режисерСЦв  з нашими.

ДаннСЦ питання СЦ окреслили план моСФСЧ роботи.

Для бСЦльшоСЧ наочностСЦ робота маСФ додаток, що складаСФться з фотокарток, ксерокопСЦй документСЦв, графСЦкСЦв розвитку театральноСЧ творчостСЦ в ПолтавСЦ протягом ХIХ столСЦття.

РЖРЖ.  РЖ С Т О Р РЖ О Г Р А Ф РЖ Я


АналСЦз використаних джерел хочу почати зСЦ слСЦв: "Театр у всСЦ часи був для культурних народСЦв великою цСЦннСЦстю, яка мала незвичайне моральне, культурне СЦ громадське значення, як школа, що безпосередньо давала масам все те, що придбали життя, наука СЦ знання".*Так можна схарактеризувати саме полтавський театр на початку ХIХ столСЦття, перший профессСЦйний театр на УкраСЧнСЦ. Хоча, якщо поглиблено   вивчати це питання, що я зробила у першСЦй главСЦ роботи, на терСЦторСЦСЧ ПолтавськоСЧ губернСЦСЧ того часу було два  театри, СЦ обидва з повною впевненнСЦстю можна назвати професСЦйними. ТСЦльки  одна велика рСЦзница, як прСЦрва, висСЦла мСЦж ними: перший театр катериньского вельможСЦ Д.П. Трощинського частенько вСЦдвСЦдували так званСЦ "вершки суспСЦльства"- генерал-губернатори, князСЦ, помСЦщики. На це вказують однаково СЦ дореволюцСЦйнСЦ автори, до яких належать РЖ.Ф.Павловський з монографСЦСФю - дослСЦдженням 1905 року видання, В.РД.Бучневич СЦз "Записками о Полтаве и её памятниках" 1902 року, придбанСЦ СЦ опрацьованСЦ  мною в Державному АрхСЦвСЦ ПолтавськоСЧ областСЦ;  СЦ вже сучаснСЦ, радянськСЦ СЦ украСЧнськи писменники, як Микола Лазорський,що написав  бСЦльш художню, нСЦж документальну книгу про розвиток мистецтва на УкраСЧнСЦ, зокрема в ПолтавСЦ, видану в МельборнСЦ в 1973 роцСЦ, СЦ ряд авторСЦв статей обласних та мСЦських газет ("Зоря Полтавщини", "Комсомолець Полтавщини"тощо) . Серед  них  хочу визначити  РЖванова з дописом "ТрСЦчСЦ ювСЦлейний" вСЦд 6 липня 1969 року;  Самсоненка, дослСЦдившого розвиток театральноСЧ творчостСЦ в ПолтавСЦ протягом ХIХ столСЦття. Обидва друкувалися в "ЗорСЦ Полтавщини".Другим же театральним закладом був створений  в 1810 роцСЦ пСЦд впливом Лобанова - Ростовського та РепнСЦна перший професСЦйний театр УкраСЧни, директорами якого в 1818р. були призначенСЦ О.РЖмберх та РЖ.Котляревський. БСЦднСЦ СЦ простСЦ селяни ходили туди, люди, чия мова була "грубою,   обмеженою".   Але   ж    як  пСЦдвищувався    моральний    стан

* Чарнецький С. РЖсторСЦя украСЧнськоСЧ культури. Театр. - КиСЧв-1993

глядачСЦ, коли  вони   чули   п`СФси,   написанСЦ   саме   цСЦСФю мовою,   знайомою   СЧм    з народження. ПолтавцСЦ сприймали вистави театру Котляревського на "бСЦс". Про це свСЦдчать СЦ науково-популярнСЦ, СЦ перСЦодичнСЦ видання, використанСЦ мною при написаннСЦ роботи. Серед них можу зазначити "Отечественные записки" - журнал за 1839 рСЦк, де вперше рецензували "Наталку - Полтавку", особистСЦ записки актора трупи Штейна  М. С. ЩепкСЦна, опублСЦкованСЦ в 1914 роцСЦ СЦ являючи собою велику цСЦннСЦсть для вченого-науковця О. Т. Бузинного, що в 1927 роцСЦ почав дослСЦджувати розвиток "Полтавськой губернии " тощо.

Майже всСЦ нечисельнСЦ автори роздСЦляються на двСЦ групи: тСЦ,що пишуть про перший професСЦйний театр Полтави, що виник на початку ХIХ столСЦття пСЦд керСЦвництвом Котляревського та РепнСЦна, СЦ тСЦ, що повСЦдомляють про минуле ПросвСЦтницького будинка СЦм. М. В. Гоголя, що дСЦяв на межСЦ столСЦть. А перСЦод мСЦж СЦснуванням цих двох театрСЦв являСФ собою бСЦлу пляму в СЦсторСЦСЧ, яку я намагалась заповнити протягом всСЦСФСЧ роботи. Чи вдалося це, чи нСЦ - судити не менСЦ, але ось дуже допомогли архСЦвнСЦ джерела: афСЦши, програмки,  що  представленСЦ  в додатку як показник розвитку драматичного мистецтва в ПолтавСЦ, та також спСЦлкування з науковими працСЦвниками музею СЦм. РЖ. П. Котляревського, краСФзнавчого, а також Державного АрхСЦву. Адже для мене фундаментом для написання працСЦ були не тСЦльки  теоретичнСЦ, але й практичнСЦ знання цього питання.

Опрацьовуючи матерСЦали, я декСЦлька разСЦв натрапляла СЦ на суперечностСЦ мСЦж авторами. Наведу наприклад деякСЦ з них.

Одну з найбСЦльш цСЦкавих сторСЦнок роботи являСФ собою особистий щоденник росСЦйского мандрСЦвника РЖ. Долгорукого пСЦд назвою: "СлавнСЦ бубни за горами, або МандрСЦвка моя кудись 1810 року".  Адже цей чоловСЦк не те щоб несхвально, але з огидою писав про театр в ПолтавСЦ! В мене не було можливостСЦ працювати з цим щоденником   (вСЦн знаходиться у ХаркСЦвському Державному архСЦвСЦ), але перечитуючи статтю Р.Я.Пилипчука в журналСЦ "УкраСЧнський театр" (випуск 1986 року), вперше зустрСЦлась з такою прямою критикою. Наприклад: "Що за актриси! ЯкСЦ  костюмчики! ЯкСЦ руки! Ляльки на нитцСЦ так не набриднуть, як цСЦ живСЦ машини!".* ЦСЦкаво, чому театр справив на Долгорукого таке негативне враження, коли всСЦ СЦншСЦ автори пишуть про iенСЦчну гру акторСЦв з величезним захопленням. У 1839 роцСЦ, наприклад, рецензент журналу "Отетественные записки" написав про "Наталку - Полтавку", що вона: "...шла, идет и будет идти, пока останется в Украине хоть один звук родного наречия".** Або: "ОчевидцСЦ стверджують, яке велике враження справила на всСЦх та вистава (тобто "Наталка -  Полтавка" - прим.  автора) . Слухали  пСЦснСЦ,    затаСЧвши   подих,   чутливи   панночки   навСЦть    плакали, побиваючись долею безталанноСЧ Наталки та бурхливо радСЦли з такого щасливого й веселого кСЦнця".*** Отже, з`ясувати причину рСЦзноманСЦтностСЦ вражень я прагнула у другСЦй главСЦ.

Дата -  ще одне велике розходження  мСЦж авторами. Це - як два ланцюжки, починають якСЦ ще дореволюцСЦйнСЦ дослСЦдники, закСЦнчують - вже сучаснСЦ. Група на чолСЦ з Павловським СЦ його послСЦдовниками - РЖвановим, Самсоненко, Сторохою - вважають датою заснування театру в ПолтавСЦ - 1810 рСЦк. До цСЦСФСЧ групи належать ще Бузинний СЦ Бучневич,  автори - дослСЦдники  20-х рокСЦв нашого  столСЦття. Про свСЦдчить СЦ щоденник мандрСЦвника Долгорукого. Полярну думку, а саме що театр був заснований в 1808 роцСЦ, мають Петро Ротач, полтавський письменник, високообдарована СЦ досвСЦчена людина, Казимиров - в книзСЦ "УкраСЧнський аматорський театр", СЦ як це не суперечно, автор статтСЦ про "критика" Долгорукого, кандидат мистецтвознавства Р.Я.Пилипчук. РЖ ось я опинилась на розпуттСЦ: яку дату обрати за вСЦрну?

Допомогли менСЦ однаково як в Державному Полтавському архСЦвСЦ, так СЦ в лСЦтературно- меморСЦальному музеСЧ  РЖ.П. Котляревського. Там знайшлися незаперечнСЦ  факти  про  будСЦвництво  театру  в  1810  роцСЦ.  РЗх  я  наведу  у


* Пилипчук Р. У дощепкСЦнський перСЦод. УкраСЧнський театр. -1986-№ 6 - 27 - c.29.

**"Отечественные записки"- 1839 - № 3 - c.154.

***  Лазорський М. СвСЦтлотСЦнСЦ. - Мельборн.- 1973   - c.301 - 308.

першСЦй главСЦ.

ВзагалСЦ, якщо схарактеризувати всСЦ джерела, якСЦ я використовувала, всСЦ книги, перСЦодичнСЦ та науково- популярнСЦ видання, хочу зазначити, що фундамент для написання роботи менСЦ дали не тСЦ автори, якСЦ присвятили театру цСЦлСЦ статтСЦ в газетах СЦ журналах, а дореволюцСЦйнСЦ дослСЦдники, що кСЦлькома словами пишуть потСЦм додала до них враження, спогади,результатидСЦяльностСЦ. Саме це про розвиток драматичного мистецтва в ПолтавСЦ.Взявши конкретнСЦ СЦ голСЦ факти Павловського, Бучневича, Бузинного  СЦ  ЩепкСЦна,  я   вже вважаю особистою рисою свого дослСЦдження. До того ж  допомогли менСЦ СЦ розмови з науковими керСЦвниками музеСЧв, архСЦву, театру.  Хоча нСЦхто з них поглиблене не вивчав розвиток театральноСЧ творчостСЦ в нашому мСЦстСЦ, всСЦ змогли дати менСЦ хоч якСЦсь факти, вказуючи на дСЦяльнСЦсть театральних закладСЦв  Полтави.

У моСФму особистому архСЦвСЦ СФ розмови з науковими керСЦвниками музеСЧв СЦ театрСЦв, акторами, директором музичного училища. РЖ всСЦ вони однаково вказують на те, що зараз починаеться новий етап в розвитку театру на УкраСЧнСЦ, у ПолтавСЦ зокрема. МолодСЦ полтавцСЦ, нещодавнСЦ випускники шкСЦл СЦ училищ, приймають естафету театрального мистецтва у досвСЦчених вже акторСЦв Полтави, грають, СЦ грають з захопленням, з "фанатизмом, що СФ необхСЦдною рисою справжнього актора".*

В роботСЦ буде ще багато уривкСЦв з цСЦкавих розмов, щоденникСЦв, газет, журналСЦв СЦ книжок. Але зараз я хочу закСЦнчити СЦсторСЦографСЦю словами БезгСЦна, вСЦдомого украСЧнського критика: "Мистецтво формуСФ в людинСЦ здСЦбнСЦсть до художнього бачення, образного мислення, судження про художню досконалСЦсть твору".** РЖ це самСЦсСЦнька правда про театр, його вплив на полтавцСЦв зараз, у 90-тСЦ. Тож сподСЦватимемось, що слова БезгСЦна ще довго характеризуватимуть так саме полтавський театр, як зСЦрка сяючий на фонСЦ повноСЧ темряви складних часСЦв. Хай так СФ. Хай так буде.

* Особистий архСЦв автора. Розмова з Кучером В.П., директором полтавського музичного училища СЦм.М.Лисенка.

**БезгСЦн РЖ.Д.Театральне мистецтво СЦ радянська дСЦйснСЦсть.- К.- 1978 -c.24.

РЖРЖРЖ. О С Н О В Н А         Ч А С Т И Н А


Глава 1. ОсновнСЦ риси становлення професСЦйного театру в ПолтавСЦ. 1.1. Умови для розвитку театрального мистецтва на ПолтавщинСЦ.                   

Вертеп в УкраСЧнСЦ ще з сивоСЧ давнини був улюбленою розвагою всього   поспСЦльства. Його любило не тСЦльки панство, знало цю мСЦстерСЦйну "кумедСЦю" СЦ ремСЦсництво, СЦ селянство, СЦ купецтво. ВертепнСЦ мСЦстерСЦСЧ часто-густо показували наповповСЦ на базарах, ярмарках та навСЦть СЦ в тихих селах на РСЦздвяних святах.* Бо взагалСЦ театральне, пСЦсенне мистецтво ХVIII - першоСЧ половини ХIХ столСЦть в значнСЦй мСЦрСЦ було представлено талановитими селянами крСЦпаками, з яких найбагатСЦшСЦ помСЦщики утворювали своСЧ домашнСЦ театральнСЦ трупи СЦ оркестри.** Один такий вертеп зберСЦгся й до наших днСЦв у панства ГалаганСЦв на ПрилуччинСЦ.* З часу репертуар того театру дотеппнСЦ штукарСЦ вСЦдсвСЦжували вже й свСЦтськими жартами, де завжди веселив своСЧми хитрощами циган та простий собСЦ селянин. Вже ж СЦ такСЦ вистави давали якСЦйсь духовний поживок людям, все ж СЦ тодСЦ глядач мСЦг зробити моральний вислСЦд з разючого контрасту м`якоСЧ вдачСЦ украСЧнського селянина супроти терпких та зухвалих витСЦвок нечесного  цигана.*

А  першСЦ театральнСЦ вистави на ПолтавщинСЦ зародилися ще в 60-тСЦ роки ХVIII столСЦття. Так у 1770 роцСЦ у КременчуцСЦ мСЦiевСЦ любителСЦ театрального мистецтва поставили п`СФсу "Кофейный дом" Черткова.*** Але це був епСЦзодичний випадок. Аматорство на ПолтавщинСЦ починало народжуватись у ХIХ столСЦттСЦ.Пани любили розважатись, а театр був створений як самСЦсСЦнько для цього. НайбСЦльш змСЦстовнСЦ даннСЦ про крСЦпоснСЦ театри СЦ оркестри на ПолтавщинСЦ СФ лише за перСЦод першоСЧ половини ХIХ столСЦття. Як свСЦдчить довСЦдник з СЦсторСЦСЧ украСЧнського мистецтва, популярними на УкраСЧнСЦ були тодСЦ комСЦчнСЦ опери. В окремих СЦз нихвиконувались украСЧнськСЦ пСЦснСЦ. Так,  у

* Лазорський М. СвСЦтлотСЦнСЦ.- Мельборн.- 1973- c.301.

**Жук В.Н.ЯкСЦ були крСЦпоснСЦ театри СЦ оркестри на ПолтавщинСЦ //  Наш рСЦдний край. - Вип.4.- Полтава. -1990 - c.35.

***РЖвановА. ТрСЦчСЦ ювСЦлейний. // Зоря Полтавщини.-1969-6липня.

1810 роцСЦ  "Вестник Европы " (№ 1, с.71)  повСЦдомляв, що "у  МосквСЦ була поставлена популярна в той час опера "Старинные святки" СЦ що автор музики  вдало скористувався голосами деяких пСЦсень малоросСЦйських. Ця руда ще недавно винайдена СЦ обСЦцяСФ театральним композиторам дуже багату здобич, якщо тСЦльки вони звернуть на неСЧ увагу. А не можна не побажати того : у МалоросСЦСЧ пСЦснСЦ... кращСЦ за французськСЦ водевСЦлСЦ."

Може виникнути питання - який звтАЩязок СЦз Полтавщиною? А самий прямий. На початку того перСЦоду кращим театром на УкраСЧнСЦ був театр у селСЦ КибинцСЦ Миргородського повСЦту, органСЦзований катеринським вельможею Д.П.Трощинським, великим землевласником. Вельможа цей прибув з Москви, СЦ, звичайно, великий вплив на нього мали малоросСЦйськСЦ вистави у столицСЦ. На iенСЦ цього театру ставились украСЧнськСЦ п`СФси В. О. Гоголя, батька вСЦдомого письменника М.В. Гоголя.*  В селСЦ Яреськах, де був маСФток Трощинського, було також збудоване примСЦщення для його "театру", фото якого збереглося.**

ВзагалСЦ, багатСЦ помСЦщики за прикладом гетьмана "аштовували бучнСЦ вистави та запрошували всю округу подивитись "лицедСЦйство" виправних акторСЦв, затягнутих сюди просто з села. Ставили не лише РосСЦна чи там МольСФра, а навСЦть  Корнеля та Буальо.*** Та все те диво було лише для панства, яке розважалось грою парубкСЦв та дСЦвчат, вСЦдСЦрваних вСЦд жнив. Про такСЦ розваги для народу нСЦхто СЦ не думав.***

Блискучим прикладом театру такого типу СФ вже згаданСЦ ранСЦше аматорськСЦ вистави Трощинського. РозквСЦт цього театру був досягнений в 1812 роцСЦ, коли на чолСЦ його стали В. П. Гоголь-Яновський  СЦ  В. В. КапнСЦст, вСЦдомий драматург. Треба зазначити, що театр обтАЩСФднував талановитСЦ аристократичнСЦ  сСЦм`СЧ  Муравьових - АпостолСЦв, ЛорерСЦв, ХСЦлкових, СкалонСЦв, КапнСЦстСЦв, ГоголСЦв  та  СЦнших, якСЦ були передовими людьми свого


* Ротач  А.О. РЖ. П. Котляревський СЦ полтавський театр. НауковСЦ записки. -Полтава. - 1958 - 63 с.

** Особистий архСЦв автора. Розмова СЦз Сторохою РД. В.

*** Лазорський М. СвСЦтлотСЦнСЦ. - Мельборн. -  1973 - 301 с.

часу.*  СправдСЦ цСЦкаво? З`ясуСФться те що навСЦть декабристи брали участь у

культурному життСЦ нашого невеликого мСЦстечка. Працюючи з документами Державного архСЦву Полтавськой областСЦ знайшла спогади Муравьова - Апостола, де з`ясовуСФться декСЦлька вагомих фактСЦв. РЖх я наведу трохи пСЦзнСЦше. Одже саме такий вищезгаданий склад театру даСФ пСЦдставу деяким дослСЦдникам вСЦдносити його до аматорського, а не крСЦпацького. Але СЦснують свСЦдчення, що в спектаклях були зайнятСЦ СЦ крСЦпаки.**

За спогадами М. РЖ. Гоголь-ЯновськоСЧ, у Трощинських, куди з`СЧзджалися гостСЦ з обох столиць, виконувалися твори Моцарта СЦ Бетховена, оркестр грав СЦ пСЦд час обСЦду, а ввечерСЦ пСЦвчСЦ виконували украСЧнськСЦ мелодСЦСЧ. Багато учасникСЦв театру мали неабиякСЦ акторськСЦ здСЦбностСЦ, спектаклСЦ йшли без суфлера, а комедСЦСЧ СЦнодСЦ створювалися експромтом.*** Все це дало пСЦдставу сучасникам називати КибинцСЦ "УкраСЧнськими АфСЦнами "(!) .СпецСЦально для Кибинського театру В.П.Гоголь - Яновський написав двСЦ комедСЦСЧ: "Собака та вСЦвця " (зберСЦгся лише короткий виклад СЦСЧ змСЦсту)  СЦ "Роман та Параска" чи "Простак, або ХитрощСЦ ЖСЦнки, перехитренСЦ москалем".**** РД вказСЦвки на те що образ Романа автор писав з одного з акторСЦв - крСЦпакСЦв, який    СЦ     виконував    цю   роль   у виставах.** У Кибинцях ставились також п`СФси А. РЖ. ФонвСЦзСЦна "Бригадир", В.В.КапнСЦста "Филимон та БавкСЦда" СЦ "Ябеда",    Я. В. КняжнСЦна "Хвастун" та СЦншСЦ.**** ПроСЦснував театр Трощинського до кСЦнця 20 - х  рокСЦв ХIХ столСЦття, СЦ припинив свою дСЦяльнСЦсть у зв`язку  зСЦ смертю В.О. Гоголя - Яновського    (1825 р.) , а потСЦм СЦ  "асника театру (1829 р.) .

Одже, як з`ясувалось, саме цСЦ "УкраСЧнськСЦ АфСЦни" були  першим кроком у розвитку  театрального  мистецтва  на  ПолтавщинСЦ.  РЖ  саме  цей   театр,   як   я   гадаю,  пСЦдштовхнув  до  працСЦ  ще  тСЦльки  зароджуючуюся професСЦйнСЦсть. А зароджувалась вона ось як...

* РЖванов А. ТрСЦчСЦ ювСЦлейний. // Зоря Полтавщини. - 1969 - 6 липня.

**  Жук В. Н. ЯкСЦ були крСЦпоснСЦ театри СЦ оркестри на ПолтавщинСЦ ? //  Наш рСЦдний край. - Вип. 4.- Полтава.- 1990 -с. 35 с.

*** Залесский А. Из быта крепостного времени. //  Киевская старина.- 1888 год.-Июль -с. 78 - 79

****  Из прошедшей жизни малороссийского дворянства.// Киевская старина.- 1888 год.- Октябрь-с. 149 - 161

Вистави в крСЦпацьких  та напСЦвкрСЦпацьских театрах "аштовувались на

честь високопоставлених осСЦб: князСЦв, помСЦщикСЦв, полСЦтичних та культурних дСЦячСЦв. ВСЦдома урочиста вистава на честь малоросСЦйського генерал- губернатора князя КуракСЦна, органСЦзована "асником села Буди на ПолтавщинСЦ.* Так, це той самий славнозвСЦсний КуракСЦн, чесноти якого оспСЦвав РЖ. Котляревський у вСЦдомСЦй  "ПСЦснСЦ на новий 1805 год пану нашому СЦ батьку князю ОлексСЦю Борисовичу КуракСЦну". Але чи заслуговував на присвяченСЦ йому пСЦснСЦ СЦ вистави цей пан? Адже, як розповСЦдаСФ Ростислав Пилипчук, КуракСЦн, одержавши посаду генерал - губернатора новоутвореного губернаторства МалоросСЦСЧ,  до складу якоСЧ входили  Полтавська СЦ ЧернСЦгСЦвська губернСЦСЧ, вагався - яке саме мСЦсто обрати для своСФСЧ резиденцСЦСЧ.** Спочатку орСЦСФнтувався на ЧернигСЦв. У зв`язку з цим за його порученням цивСЦльний губернатор РЖ.Френсдорф у груднСЦ 1802 року вСЦв переговори з багатим помСЦщиком, "асником крСЦпацького театру в селСЦ СпиридоновСЦй БудСЦ про переведення його оперно-балетноСЧ трупи до Чернигова. Але О  КуракСЦн змСЦнив рСЦшення, СЦ мСЦiем свого постСЦйного осСЦдку обрав Полтаву, СЦ тому на листСЦ РЖ. Френсдорфа вСЦд 13 грудня 1802 року поклав резолюцСЦю: "Поновити вСЦдношення, що театру не потрСЦбно".*** Ось СЦ вся турбота. За перСЦод перебування О. КуракСЦна на посадСЦ генерал - губернатора не тСЦльки в ЧерниговСЦ, а й у ПолтавСЦ спецСЦального, або навСЦть тимчасового театрального примСЦщення збудовано не було. ЗовсСЦм СЦнше ставлення до театру було у наступного генерал - губернатора Полтави Я. Лобанова - Ростовського. Хоча вистави, що вСЦдбувались в його домСЦ на початку минулого столСЦття, мали й розважальний характер, душею домашнСЦх прем`СФр був там РЖван Петрович Котляревський, що само по собСЦ вже   говорить   про   гарний    смак   та   зацСЦкавленнСЦсть   губернатора.   За   спогадами   примадонни   цього  театру

* Казимиров О.  УкраСЧнський аматорський театр. - К.- 1965 -с.32

**  Пилипчук Р. У дощепкСЦнськСЦй перСЦод. З СЦсторСЦСЧ театру в ХарковСЦ СЦ ПолтавСЦ // УкраСЧнський театр. - 1986 р. - № 6 -с. 28    

*** ПавловськСЦй РЖ.Ф. Из переписки малороссийского генерал-губернатора князя А. Б. КуракСЦна. - Труд полтавской ученой комиссии.-Випуск ХIII.- Полтава - 1915 р. - 21 с. - ДАПО.

Катерини НальотовоСЧ  (яка, мСЦж СЦншим, перша  виконувала  роль  Наталки -

Полтавки в п`СФсСЦ письменника та драматурга) , у виставах брала участь мСЦiева СЦнтелегенцСЦя з рСЦзночинцСЦв СЦ, насамперед, сам Котляревський.* ВСЦн талановито виконував комедСЦйнСЦ  ролСЦ  у  п`СФсах КняжнСЦна "Сбытенщик", "Без обеда домой еду".**

Аматорський театр користувався великим успСЦхом. ЛСЦберально настроСФний губернатор вСЦдкрив широкий доступ на вистави, що вСЦдбувались у спецСЦально збудованому будинку.***

Ось з цього будинку СЦ починаеться СЦсторСЦя професСЦоналСЦзму в Полтавському театральному мистецтвСЦ. Я.РЖ. Лобанов - Ростовський був одним з перших передових культурних дСЦячСЦв - новаторСЦв, якого театр на ПолтавщинСЦ турбував по-справжньому. В його листуваннСЦ з мСЦнСЦстром СЦноземних справ на будСЦвництво примСЦщення для театру потрСЦбна була сума в 5 тис. карбованцСЦв. (Державний архСЦв Санкт - Петербурга) .**** З цього ж архСЦву, а також у авторСЦв Бучневича (1902 р.) , Бузинного (1927р.) , РЖванова (1969 р.) , Самсоненка (1972 р.) , Сторохи (1995 р.)   дСЦзнаСФмося про будСЦвництво театру в 1810 роцСЦ. "По тогдашнему времени постройка его обошлась городу в 20 тысяч руб.ассигнациями. Это был большой каменный трехъ этажный дом, крытый дранью, довольно удобный и поместительный".***** А знаходився вСЦн бСЦля нСЦмецькоСЧ колонСЦСЧ, яка розташовувалась в тСЦ часи на вулицСЦ БалакСЦна, 2.******  Але це примСЦщення не займали  лише  актори, бо то було б дуже розкСЦшно для невСЦдомих ще тодСЦ людей. "В нем были приспособлены помещения собственно для театра и почтальонов, так как вблизи театра находилось здание почтоваго   ведомства, построенное   с   ним   одновременно  (где теперь  старое  здание  женскаго епархиального  училища)   и  в  1861  году 

*Врангель Н. Н. История одного года // Старые годы. - 1913.-Санкт-Петербург.- Госархив бибдиотеки им.Салтыкова-Щедрина.

** Казимиров О. УкраСЧнський аматорський театр. - К. - 1965 - с.32.

***  Ротач А.О.   РЖ.П.Котляревський СЦ полтавський театр.НауковСЦ записки. - Полтава.- 1958- c.63.

**** Особистий архСЦв автора. Розмова СЦз Сторохою РД. В.

***** ДАПО.- Бучневич В.РД.  Записки о Полтаве и её памятниках.- Полтава. - 1902 - c.292.

****** Бузинний О.Т. До СЦсторСЦСЧ театра в ПолтавСЦ.Викуп з неволСЦ М.C.ЩепкСЦна ( за архСЦвними матерСЦалами) .- Записки Полтавського СЦнституту народноСЧ освСЦти.- Т. IV. - Полтава.- 1927 - c.43-56.


проданное  духовному ведомству".*  Як  на  мою  думку,  цей  будинок мав велике значення для починаючих акторСЦв СЦ режисерСЦв. ВСЦн був нСЦби пСЦдтримкою у складнСЦ часи зародження мистецтва гри в УкраСЧнСЦ. Тут зтАЩявилися такСЦ зСЦрки - твори украСЧнськоСЧ драматургСЦСЧ, як "Наталка - Полтавка", "Москаль - ЧарСЦвник", працювали найосвСЦченСЦшСЦ СЦ талановитСЦшСЦ люди ХIХ столСЦття: Котляревський, ЩепкСЦн, ПряженкСЦвська... Так, будСЦвництво примСЦщення - це був перший вСЦрний крок у розвитку мистецтва, потСЦм так сподобавшогося полтавцям. Але перед тим, як повнСЦстю перейти до розгляду дСЦяльностСЦ професСЦйного театру Котляревського, хочу розповСЦсти трохи про СЦншСЦ аматорськи гуртки помСЦщикСЦв. Як свСЦдчить В.Н.Жук, у репертуарСЦ крСЦпацких театрСЦв були не тСЦльки постановки п`СФс та комедСЦй, але СЦ вертепнСЦ вистави, або "рСЦздвянСЦ драми", що являли собою лялькову виставу легенди про народження Христа (вертеп - печера поблизу мСЦста ВСЦфлСЦСФма, у якСЦй за релСЦгСЦйною легендою народився Христос) .** Вважаю, що саме цей вертеп став фундаментом для розвитку нашого чудового, вСЦдомого не тСЦльки в УкраСЧнСЦ, але й далеко за СЦСЧ межами лялькового театру. Отже, знов СЦ знов переконуСФмось в тому, що колись  казав Грушевський : "КорСЦння нацСЦСЧ знаходиться в СЦСЧ СЦсторичному минулому". Ця фраза - як початок   початкСЦв,    вона  точнСЦсСЦнько характеризуСФ роль театру скрСЦзь роки. Але  - повернемось  до СЦсторСЦСЧ. ЗвСЦдси вертепом почали називати спецСЦально зроблену двоповерхову скриньку для показу ляльок. Так, у маСФтку ГалаганСЦв у селСЦ СокиринцСЦ Прилуцького повСЦту киСЧвськими бурсаками була здСЦйснена вертепна постановка, в якСЦй брав участь крСЦпацький хор Галагана.* Текст галаганСЦвського, або сокиринського вертепу, що датуСФться 1770р., був перетворений у розвагу для обмеженого кола людей СЦ мСЦстив велику за обсягом  релСЦгСЦйну  частину,  внаслСЦдок чого втрачалося соцСЦальне значення

твору.

*  ДАПО.- Бучневич В.РД.  Записки о Полтаве и её памятниках.-Полтава.- 1902 - c.292.

** Жук В. Н. ЯкСЦ були крСЦпоснСЦ театри СЦ оркестри на ПолтавщинСЦ// Наш рСЦдний край. - Вип. 4. - Полтава. - 1990. 

***  Из прошедшей жизни малороссийского дворянства // Киевская старина. - 1888. - октябрь.- 149 - c.161.


У  багатих  помСЦщицьких   маСФтках   були   поширенСЦ   крСЦпацьцСЦ   хори,

оркестри, або "капелСЦСЧ", як  СЧх тодСЦ називали. Серед вСЦдомих - хори й оркестри РЖвана та Петра ГалаганСЦв у селСЦ ДСЦгтярях СЦ в селСЦ Сокиринцях, оркестр мСЦдних та ударних СЦнструментСЦв з 25 музикантСЦв помСЦщика Булюбаша  села Гриньки Кременчуцького повСЦту, оркестр роговоСЧ музики з 40 чоловСЦк решетилСЦвського помСЦщика В.С.Попова.* За свСЦдченням РЖ.Ф. Павловського, кожну недСЦлю селяни навколишнСЦх сСЦл, одягненСЦ по-святковому, мали змову гуляти в чудовому парку, що оточував палац Попова.** Тут до СЧх послуг були гайдалки, шлюпки. На головному каналСЦ стояла скляна будка, де грав оркестр роговоСЧ музики. Дозволялися танцСЦ та спСЦви. Але, узагальнюючи досвСЦд самодСЦяльних гурткСЦв, аматорськСЦ постановки помСЦщикСЦв, СЧх крСЦпацьких акторСЦв, все це можна уявити як сходинку, на самому верху якоСЧ - перший професСЦйний театр на чолСЦ з великим украСЧнцем  - Котляревським. Про нього розповСЦмо далСЦ.


1.2.  РЖ. П. Котляревський  -  директор першого професСЦйного театру в ПолтавСЦ.


З вищезгаданого дСЦзнаСФмося, що в 1810 роцСЦ в ПолтавСЦ споруджено перший в мСЦстСЦ театр. Директорами його стали  РЖ.П.Котляревський  та  А.О. РЖмберх. Щодо останього, документи цього чоловСЦка являють собою велику цСЦннСЦсть для дослСЦдника. 

Генерал-губернатор  Лобанов - Ростовський практично весь вСЦльний час присвячував театру. Спочатку з аматорськими виставами пана був зв`язаний оркестр з 23 чоловСЦк, найнятий у помСЦщика Раковича (Прилуцкий повСЦт) .*** Багато з музикантСЦв були одруженСЦ, але сСЦм`СЦ СЧх залишалися жити в селСЦ. Коли ж помер СЧх володар, його спадкоСФмцСЦ залишили сСЦм`СЦ музикантСЦв без утримання. Але вже наступний губернатор мСЦста - князь  РСФпнСЦн,  продовжуючи   добру  справу,  почату   Лобановим - Ростовським,


* Залесский А.Из быта крепостного времени // Киевская старина.-1888.- июнь- c.78-79.

** Павловский И.Ф. Полтава (1802-1856) .Исторический очерк ее,как губернскаго города... - Полтава. - 1910.

*** РЖванов А. ТрСЦчСЦ ювСЦлейний  // Зоря Полтавщини. - 1969 - 6 липня.


вжив заходСЦв до покращення СЧх становища.*

Цей "вСЦльний театр" несподСЦвано народився в ПолтавСЦ, СЦ як стверджуСФ Лазорський, першим його засновником був "... нехто СЦнший, як наш люб`язний  РЖван Петрович Котляревський".** Тут СЦ розпочалась його творча дСЦяльнСЦсть. Якщо ранСЦше Котляревський тСЦльки розважав, виконуючи волю хазяСЧна, то тут йому вже належить СЦнСЦцСЦатива по створенню професСЦйного театрального мистецтва. ВСЦн, як СЦ його наступники (КвСЦтка, Писаревський, Кухаренко та СЦн.) , певною мСЦрою використав досвСЦд росСЦйськоСЧ комСЦчноСЧ опери, створивши реалСЦстичнСЦ п'СФси, якСЦ змальовували багатограннСЦ характери, накреслив характернСЦ для того часу соцСЦальнСЦ конфлСЦкти. Саме тому його птАЩСФси увСЦйшли до скарбницСЦ класики украСЧнськоСЧ драматургСЦСЧ, особливо це стосуСФться "Наталки-Полтавки".***

Але навСЦть така дСЦюча та життСФрадСЦсна, енергСЦйна та працездатна особа, як РЖван Петрович, ничого не зробила б без допомоги матерСЦальной.     РЖСЧ,  зСЦ  свого боку, завжди  надавав  найголовнСЦший театрал, банкСЦр, громадський  СЦ  полСЦтичний  дСЦяч  Полтави - князь РСФпнСЦн.

У 1818 роцСЦ (а до цого театр лише СЦснував, а не працював, тому й вСЦдомостей зовсСЦм немаСФ)  на запрошення РСФпнСЦна до Полтави з Харкова приСЧхала трупа Штейна.**** РЖ на мою думку, ця подСЦя дуже вплинула на подальшСЦй розвиток мистецтва на ПолтавщинСЦ.

ВзагалСЦ, рСЦвень вистав полтавського театру був вищий, нСЦж у Штейна. Причина, за словами Абрама Семеновича ЩепкСЦна - брата актора, хоч одна,але дуже вагома: життям театру керував Котляревський.***** Саме тут Михайла ЩепкСЦна було викуплено з неволСЦ. ОкрСЦм того, розраховуючи на талант актора, РЖван Петрович спецСЦально для нього написав "Москаля - ЧарСЦвника" та  роль  виборного  в  "НаталцСЦ - ПолтавцСЦ".


* Павловский И.Ф.  Полтавцы: иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. - Полтава. - 1914.

** Лазорський М.  СвСЦтлот СЦнСЦ. - Мельборн. - 1973 - c.302.

*** Театр РЖ.П.Котляревського. - КиСЧв. - 1969.    

**** ДАПО- Бучневич В.РД. Записки о Полтаве и её памятниках. - Полтава. -1902.

*****  ЩепкСЦн М.С.  Життя СЦ творчСЦсть. - М. - 1984. - Т.I.

                        

"З прибуттям трупи до мСЦста Полтави, - розповСЦдаСФ у своСЧх спогадах А.С.ЩепкСЦн,- як скоро почались вистави, мСЦсто помСЦтно оживилося, почалися розмови про артистСЦв та про спектаклСЦ, СЦ майже скрСЦзь стали говорити про театр."*

Щодо самСЦх акторСЦв, СЦх було небагато. "Полтавская труппа в то время  была незначительна: она состояла из 15 человек. Вчислеактеров, кроме Щепкина, здесь были Барсов (полтавский Тамбурини) , и Угаров, отлично игравший роли стараго векаподъячих; у Щепкина  не  было своего амплуа - ему приходилось играть все без разбору".**

Трупа тодСЦ роздСЦлилась: тСЦ  з артистСЦв,  якСЦ повиннСЦ були брати участь у драматичних виставах СЦ балетах, залишились в ХарковСЦ, а  п`ятнадцятеро  кращих  переСЧхали  до  нашого  мСЦста.

ВСЦд князя РСФпнСЦна дана була повна свобода артистам в управлСЦннСЦ, як вони самСЦ визнають зручнСЦшим. ВидСЦлено три особи, якСЦ повиннСЦ були складати щось на зразок дирекцСЦСЧ, а саме: режисер П.Барсов СЦ його два помСЦчники - ЩепкСЦн СЦ Городенський. Але керували всСЦм, звичайно, Котляревський з РЖмберхом.

В основСЦ репертуарноСЧ лСЦнСЦСЧ Полтавського театру пСЦдкреслювалась чСЦтка соцСЦальна спрямованСЦсть - сатиричнСЦ птАЩСФси, в яких гостро засуджСЦвалось крСЦпосне право, тупСЦсть самодурСЦв панСЦв ("Недоросль") , викриття злочинних дСЦй царських чиновникСЦв ("Ябеда") , гостре висмСЦювання панСЦв-голоманСЦв ("Урок дочкам") , сатиричне зображення порокСЦв дворян ("Хвастун", "Чудаки") . Ця репертуарна лСЦнСЦя Полтавського театру свСЦдчить, що керСЦвники його прагнули зробити театр дСЦйовим засобом художнього виховання глядача. ***

Ще з початку, по прибуттСЦ трупи, РЖван Петрович дбайливо поставився до  потреби  акторСЦв,  допомСЦг  СЧм  "аштуватись  на  квартири.****


* ДурСЦлСЦн С.,  ЩепкСЦн М. та Котляревський РЖ.  РосСЦйсько- украСЧнське гурне СФднання. - К. - 1953 - c.80.

**  ДАПО - Бучневич В. РД. Записки о Полтаве и её памятниках. - Полтава. - 1902.

*** Театр РЖ.П.Котляревського. - КиСЧв. - 1969.

**** Ротач А.О.  РЖ.П.Котляревський СЦ полтавський театр. НауковСЦ записки. - Полтава. - 1958. - № 3 - c.63.


Та й далСЦ письменник акуратно вСЦдвСЦдував репетицСЦСЧ, "... як тСЦльки потрСЦбно було переробити або змСЦнити яке небуть нове мСЦiе в п`СФсСЦ, вСЦн зараз же придумував новСЦ розмови або вирази, якСЦ цСЦлково замСЦняли тСЦ незручнСЦ мСЦiя, особливо у вСЦршах, вСЦн дуже добре володСЦв версифСЦкацСЦСФю."*  Як бачимо, директор театру допомогав акторам не тСЦльки як адмСЦнСЦстратор, але СЦ як письменник, стилист, та й людиною вСЦн був незвичайною. З першого знайомства Котляревський приваблював серця, з усСЦма тримав себе як рСЦвний з рСЦвним, був душею кожноСЧ компанСЦСЧ. ВмСЦв серйозно розповСЦсти про розумнСЦ речСЦ, дотепно пожартувати, доречно навести цитату з якогось твору...

В той час на полтавськСЦй iенСЦ визнавались кращими артистами Павлов СЦ комСЦк РЖван Федорович Угаров. Вони були по своСФму самовпевненому характеру майже неможливСЦ, тому незабаром залишили iену. Доказом цього самолюбства може служити такий приклад: коли Павлов хотСЦв дебютувати на московськСЦй iенСЦ в ролСЦ Мейнау з комедСЦСЧ "Ненависть к людям и раскаяние" СЦ пСЦд час проб використовував звичайну розмовну мову, якою вСЦн досконало володСЦв, то директор зауважив йому, що така вимова на iенСЦ неможлива, що тут конче потрСЦбна декламацСЦя.* Павлов сказав: "Ваше сСЦятельство, щоб судити про мистецтво, для цього мало генеральского чина".* ЗрозумСЦло, що пСЦсля таких слСЦв його не допустили до дебюту. Можна сказати, це був черговий спалах нацСЦональноСЧ самосвСЦдомостСЦ в акторському сереловищСЦ. РЖ його пСЦдтримував  як  мСЦг Котляревський. Вже саме те, що його найвСЦдомСЦщСЦ твори написанСЦ украСЧнською, СЦ це все - в часи СЦСЧ прямого СЦгнорування, свСЦдчить про хоробрСЦсть та любов драматурга до батькСЦвщини.

Були й не менш талановитСЦ, нСЦж Барсов СЦ Угаров: ЩепкСЦн, Нальотов, МедведСФв, Климов та СЦншСЦ. А з актрис перше мСЦiе посСЦдала, безперечно, Тетяна ГнатСЦвна ПряженкСЦвська, за якою негайно став "упадати РЖван Петрович Котляревський".**


* ДурСЦлСЦн С., ЩепкСЦн М. та Котляревський РЖ.  РосСЦйсько-украСЧнське гурне СФднання. - К. - 1953  -с. 80 

**  Щепкин А.С.  З краткого очерка жизни М.С.Щепкина и артистической его деятельности на iеническом поприще. - К. - 1969 р.-№ 31 - с.78


Не все в театрСЦ  було  гладенько.  Були  часи,  коли  заклад  знаходився

на межСЦ розпаду...

ВзагалСЦ, ближче до 20-х рокСЦв ХIХ столСЦття,соцСЦальне СЦ матерСЦальне становище акторСЦв було тяжким.МатерСЦальну скруту переживала часто СЦ знайома нам трупа Штейна. Котляревський, що  був посередником мСЦж театром СЦ князем, як тСЦльки мСЦг спрСЦяв у полСЦпшенСЦ побутових умов акторСЦв.    Про   це   свСЦдчить   лист   до    нього     РСФпнСЦна     вСЦд    26  травня 1820 року, де вСЦн зазначуСФ: "Попечение, которое вы имели о здешнем театре, приобрело ему одобрение публики и необходимо для его благоустройства, почему я прошу вас покорнейше продолжать оное и на будущее время."*

Незважаючи на популярнСЦсть полтавського театру, невеличке мСЦсто не могло довго давати трупСЦ достатнього заробСЦтку. В 1818 роцСЦ головний директор Котляревський доповСЦв РСФпнСЦну: "Сборы по театру здесь так малы, что жалование за сентябрь еще не  всем актерам видано. А один вечер в театр пришли только четыре зрителя, взносу сделали 14 рублей и я принужденным нашелся отказать в спектакле."**

ДалСЦ в цьому листСЦ Котляревський висловлюСФ побоювання, що з приходом осСЦньоСЧ негоди справи можуть вкрай погСЦршати. "Что же будет с нашим театром, когда сделается ненастье ?"***

Певно СЦнтуСЦцСЦя нСЦколи його не пСЦдводила. ВСЦн вже тодСЦ хвилювався за своСФ "дСЦтище", СЦ не даремно... ДокладнСЦше про це - пСЦзнСЦше.

Отже, проводячи межу пСЦд першою главою, можна назвати Котляревського "батьком" на тСЦльки сучасноСЧ украСЧнськоСЧ  лСЦтератури, але й сучасноСЧ украСЧнськоСЧ драматургСЦСЧ. Адже вже бСЦльше ста рокСЦв з конСЦв найвСЦдомСЦших театрСЦв РДвропи не сходять "Наталка - Полтавка" СЦ "Москаль - ЧарСЦвник". РЖ це не просто тому, що вони  першими були написанСЦ украСЧнською, а тому "що це твори високого лСЦтературного гатунку".**** РЖ такими   вони   залишаться   назавжди.  У  всСЦ  часи  подальшого  СЦснування

народу  украСЧнського. Бо, як не можна собСЦ уявити життя без сонця, так СЦ нас,  украСЧнцСЦв,  без  рСЦдних  спСЦвучих  творСЦв.


*  АрхСЦв музею СЦм.РЖ.Котляревського. - спр.1. - № 571-р.

** Киевская старина. - Книга 9. - К. - 1904  - с.22

***  Павлавский И.Ф. Заботы князя  Н.Г.Репнина о Полтавском театре и о выкупе артиста Щепкина. Оттиск из журнала "Киевская старина".- К. - 1905 г.

**** Субтельний Орест. УкраСЧна. РЖсторСЦя. - К. - 1993 -с. 291  

Глава 2. ДСЦяльнСЦсть театральних закладСЦв Полтави ХРЖХ - початку ХХ

столСЦття.


2.1. Князь РЖ.Долгорукий - перший критик театру мСЦста.


ВзагалСЦ, в ХVIII столСЦттСЦ по всСЦй УкраСЧнСЦ була поширена шкСЦльна драма.Вона давала матерСЦал ляльковому театру (вертепу) . Це своСФрСЦдне мистецтво украСЧнського народу мало вплив СЦ на росСЦйську драматургСЦю кСЦнця ХVIII столСЦття.*

Ще не вСЦджив шкСЦльний театр, а вже зароджуеться театр крСЦпосний СЦ професСЦйний. ЗмСЦнюеться ставлення до театральних вистав. Все ширше коло глядачСЦв вони привертають до себе. РосСЦйськСЦ помСЦщики починають органСЦзовувати в своСЧх маСФтках приватнСЦ театри, акторами в яких були крСЦпаки. Говорили крСЦпоснСЦ актори по-рСЦзному: однСЦ - по-росСЦйськСЦ, СЦншСЦ - по-украСЧнськСЦ та по-польськСЦ. До речСЦ, потСЦм це дуже вСЦдчувалось в театрСЦ Котляревського: до написання "Наталки - Полтавки" та "Москаля - ЧарСЦвника" актори навСЦть одну птАЩСФсу грали рСЦзними мовами. К.В.Нальотова, як свСЦдчать СЧСЧ щоденники, опрацьованСЦ мною в фондах Санкт-ПетербурзьськоСЧ бСЦблСЦотеки СЦм. ЩедрСЦна, чудово володСЦла польською, СЦ своСЧ ролСЦ читала саме нею. ЩепкСЦн, так званий "росСЦянин-малорос", грав СЦ росСЦйскою СЦ украСЦнською. Хоч якийсь порядок внСЦс своСЧми творами  Котляревський, але це було аж в 1819 роцСЦ. В далекому 1819. А до цього - ховайся ! Недаремно дуже суворо розкритикував наших акторСЦв росСЦйский мандрСЦвник. Про це - докладнСЦша розповСЦдь.

РЖ. Павловський, складаючи СЦсторичний опис нашого мСЦста в 1910 роцСЦ, зазначив, що "про состояние полтавскаго театра в 1808 - 1816 годах, когда генерал-губернатором был  Я. РЖ. Лобанов - Ростовский, ведомостей нет".**

* Ротач А. О.  РЖ. П. Котляревський СЦ полтавський театр. НауковСЦ записки. - Полтава. - 1968 - с.63   

** Павловський РЖ.Ф. Полтава. РЖсторичний очерк. - Полтава. -1910р.

***  Пилипчук Р.Я. У дощепкСЦнський перСЦод. З СЦсторСЦСЧ театру в ХарковСЦ СЦ ПолтавСЦ.//УкраСЧнський театр. - К. - 1986р. - №6. - с.27

РЖсторик не знав того, що записав про театр росСЦйский   мандрСЦвник  РЖ. Долгорукий у своСФму подорожньому нарисСЦ "СлавнСЦ бубни моСЧ за горами, або мандрСЦвка моя кудись 1810 року".***  Живучи  в ПолтавСЦ, я не мала анСЦ прав, анСЦ можливостей звернутися в Обласний Державний архСЦв Харкова, де зберСЦгаються цСЦ замСЦтки, але спогади Долгорукого мСЦстила стаття Р. Я. Пилипчука в журналСЦ "УкраСЦнський театр" за 1986 рСЦк. То ж, спогади звСЦдти. РЖ починаються вони досить цСЦкаво: "25 червня. РД й театр у ПолтавСЦ : як без нього ? Будовою вСЦн неважний, та й не хвалять акторСЦв. Вони при менСЦ були у вСЦд`СЧздСЦ в КременчуцСЦ, на ярмарку, отже, я жодноСЧ вистави у ПолтавСЦ не бачив".* Через кСЦлька днСЦв, 30 червня Долгорукий, прибувши до Кременчука, занотуСФ своСФ вкрай негативне враження вСЦд побачених вистав: "Полтавська трупа була ще тут СЦ кожного дня забавляла публСЦку у великому сараСЧ (...) . СьогоднСЦ, для конаючого ярмарку, давали "МСЦщанина у дворянствСЦ", - чудову СЦ всСЦм вСЦдому фарсу. Жаль! Двох акторСЦв немаСФ, якСЦ б одним нарСЦччям говорили: хто по-росСЦйськСЦ, хто по-черкаському, СЦнший по-малоросСЦйському ("по-черкаському" СЦ "по-малоросСЦйському"- це одне СЦ теж саме - зробив помСЦтку видавець нарису О.Бодянський) , СЦнший по-польському - змСЦшання мов! НСЦякоСЧ взаСФмностСЦ взагалСЦ: один говорить, другий, вСЦдвернгувшись, шепче про себе свою роль, щоб не забути того, що слСЦд.  ЯкСЦ костюмчики! ЯкСЦ рухи! Ляльки на нитцСЦ так не набриднуть, як цСЦ живСЦ машини! Спершу я сердився, нудьгував, обурювався, нарештСЦ почав реготати СЦ вмер, було, вСЦд смСЦху...  Кажуть, що, десь актори, подСЦбнСЦ  до цих, беруть з глядачСЦв   з глядачСЦв грошСЦ не за вхСЦд, а за вихСЦд: не зле СЧм перейняти цей спосСЦб контрибуцСЦСЧ, вони б, певно, одержали великий прибуток, тому що в сарай до них набилась силенна сила народу. Духота була жахлива, повСЦтря наймСЦцнСЦше: можна було б я гадаю, в пСЦтьмСЦ запалити свСЦчку: така була пара вСЦд любителСЦв театру. ОсвСЦтлення, до того ж, найсмердючСЦше: щохвилинна копоть. КрСЦсла без дна, стСЦльцСЦ без спинок. УявСЦть, що б кожен з нас заплатив за те тСЦльки, щоб випустити на чисте повСЦтря! Шкода, що вони розрахунку свого не знайшли, хоч брали за вхСЦд таку саме платню, яку в МосквСЦ дають, щоб просльозитися, дивлячись на незрСЦвнянного Померанцева. "От нечуванСЦ злочинцСЦ!", як казав один давнСЦй мСЦй командир. Я не дочекався кСЦнця тСЦСФСЧ потСЦхи; нареготався, скСЦльки було сили в селезинцСЦ, СЦ кинувся тСЦкати з партеру. Вийшовши звСЦдти, як я зрадСЦв сонцю, що заходило! ВтАЩязень так не радий свободСЦ!"* Ось СЦ все. ЗакСЦнчилось занотування. Не дочитуючи статтСЦ Пилипчука до кСЦнця, де СФ розвтАЩязка, я замислилась, що то мСЦг бути за театр? ЯкСЦ були тСЦ актори, що зазнали такоСЧ нещСЦвноСЧ, може СЦ надто утрированоСЧ критики? НСЦ, це не мСЦг бути театр Котляревського, який тодСЦ не те щоб не гасролював по мСЦстах Полтавщини, а навСЦть не зСЦграв жодноСЧ вистави. РЖ, вже достоту, це не були "УкраСЧнськСЦ АфСЦни" Трощинського, де тодСЦ збирались Муравйови-Апостоли, Скалони, ХСЦлкови, Лорери...Розгадка знаходиться у тСЦй же статтСЦ. Ростислав Пилипчук розповСЦдаСФ: "ЗнайденСЦ нами документи проливають свСЦтло на початковий перСЦод СЦснування професСЦйного, публСЦчного, так званого вСЦльного театру в ПолтавСЦ. "ВСЦльного"- на вСЦдмСЦну вСЦд поширених в тСЦ часи крСЦпацьких труп. ЗтАЩясувалася цСЦкава СЦсторСЦя. У звтАЩязку з тим, що восени 1812 року до Харкова приСЧхала на гастролСЦ полтавська трупа СЦ вирСЦшила тут залишитися пСЦсля закСЦнчення Покровського ярмарку (6-12 жовтня) , цивСЦльний губернатор РЖ.БахтСЦн 16 листопада 1812 року звелСЦв полСЦцмейстеровСЦ вСЦдСЦбрати в акторСЦв паспорти СЦ разом з поСЦменним списком на них подати йому. Наступного дня полСЦцмейстр подав йому "письмовСЦ види" СЦ разом з ними перелСЦк  усСЦх девтАЩятьох акторСЦв полтавськоСЧ трупи. В архСЦвнСЦй справСЦ залишився "РеСФстр", завдяки якому ми й дСЦзнаСФмося тепер про СЧСЧ особовий склад. "асником трупи був Йосип Калиновський. Актриси - його дружина Ганна Калиновська, МеланСЦя Трусколяська, Ольга Струпова, Олександра Павлова. Актори- Петро МедведСФв, Дмитро Поляков, КорнСЦй Манкутевич, Дмитро МинСФСФв.


* ПилипчукР.Я.У дощепкСЦнський перСЦод. З СЦсторСЦСЧ театру в ХарковСЦ та ПолтавСЦ.//УкраСЧнський театр. - К. - 1986р. - №6. - 27с.

Губернатор тСЦльки 4 сСЦчня 1813 року розпорядився повернути паспорти: ПавловСЦй та МедведСФву СЦ вСЦдпускну МинСФСФву. Щодо Полякова, то виданий Воронезьким губернським правлСЦнням паспорт йому було вручено з тим, щоб протягом двох мСЦсяцСЦв  вСЦн "аштувався на якусь службу. Так само отримав паспорт МанкутСФвич, але з тим, що пСЦсля закСЦнчення термСЦну, зазначенного в паспортСЦ, вСЦн повернеться на попереднСФ мСЦiе проживання

до Полтави. Що ж до подружжя Калиновських, ТрусколяськоСЧ та СтруповоСЧ, БахтСЦн затримав спСЦльний СЧх квСЦток на вСЦльний проСЧзд до Харкова, виданий 19 вересня 1812 року, аж до одерження з Полтави вСЦдомостей про те, чи мають вони право далСЦ проживати  ХарковСЦ. У вСЦдповСЦдь на лист БахтСЦна вСЦд 4 сСЦчня 1813 року полтавськСЦй цивСЦльний губернатор ТутолмСЦн 7 лютого 1813 року повСЦдомив, що "власник трупи Йосип Калиновський з дружиною СЦ товаришами його прибув до Полтави з Одеси в минулому ще 1808 роцСЦ    з   паспортом     херсонського    пана вСЦйськового   губернатора ЕммануСЧла Осиповича дюка де РСЦшельСФ СЦ з того часу перебував у ПолтавСЦ, розтАЩСЧзджаючи до сумСЦжних губернСЦй з одержаним в тутешньому губернському правлСЦннСЦ за дозволом пана малоросСЦйського генерал-губернатора письмовим видом, замСЦсть якого видано йому вСЦд виконуючого    обов`язки губернатора полтавського пана вСЦце-губернатора новий квСЦток на пСЦдставСЦ попереднСЦх паспортСЦв, що пСЦдтверджують його безсумнСЦвну поведСЦнку".

Але ця вСЦдповСЦдь не задовольнила БахтСЦна, СЦ 8 березня 1813 року вСЦн звертаеться до херсонського, таврСЦйського СЦ катеринославського генерал-губернатора Е. де РСЦшельСФ з питанням: "З якого приводу Калиновський одержав паспорт на в`СЧзд до Полтави СЦ чи маСФ вСЦн право проживати з трупою своСФю далСЦ в ХарковСЦ, а чи повинен бути повернутий до Одеси" Е.де РСЦшельСФ 29 березня 1813 року вСЦдповСЦв, що "... актор Калиновський ранСЦше перебував при Одеському театрСЦ, потСЦм, коли забажав поСЧхати до Полтави, йому дано звСЦдси на вСЦльний проСЧзд туди паспорт. Тут до нього нСЦякоСЧ потреби немаСФ, а тому вСЦльно йому жити зп його бажанням СЦ в ХарковСЦ".

На цСЦй пСЦдставСЦ 3 травня 1813 року БахтСЦн видав ордер харкСЦвському полСЦцмейстеру на вСЦльне проживання в ХарковСЦ Йосипу Калиновському, який 10 червня 1813 року дав розписку про те, що вСЦн одержав вСЦдСЦбраний пСЦвроку тому квСЦток, виданий йому разом з дружиною Ганною СЦ актрисами МеланСЦСФю Трусколяською СЦ Ольгою Струповою полтавським вСЦце-губернатором для вСЦльного проСЧзду до Харкова, Катеринослава СЦ рСЦзних мСЦiь ПолтавськоСЧ губернСЦСЧ. Поки тягнулася справа, полтавськСЦ актори мабуть здобували разовСЦ дозволи на вистави, бо в згаданСЦй вже попереду справСЦ Державного архСЦву ХаркСЦвськой областСЦ СФ документи, якСЦ свСЦдчать, що 28 листопада СЦ 1, 26, 27 СЦ 29 грудня 1812 року в ХарковСЦ вСЦдбулись якСЦсь вистави, афСЦши яких були поданСЦ харкСЦвським полСЦцмейстером РЖ.БахтСЦну для наступного пересилання СЧх до МСЦнСЦстерства ПолСЦцСЦСЧ.* Ось така СЦсторСЦя... Характеризуючи цСЦ занотування Долгорукого хочу зазначити, що вже дуже суворий був "критик", порСЦвнюючи театр Калиновських з "... незрСЦвнянним Померанцевим" Москви. Так, недолСЦки були. РЖ розмовляли актори рСЦзними мовами, СЦ так званих "суфлерСЦв" ще не було, але ж...Тогочасному театру можна багато пробачити, вСЦн тСЦльки - но народився, тСЦльки почав розвиватися, СЦ ще мав багато слабких мСЦiь. Зараз повернемося до Лобанова - Ростовського СЦ його театру. Як вже   згадувалось вище, примСЦщення було збудоване у 1810 роцСЦ, СЦ розсташовувалося воно бСЦля немецькоСЧ колонСЦСЧ (зараз вулиця БалакСЦна,2). Невипадково одна з вулиць, а також два провулки поруч СЦз школою № 7, СЦ зараз називаються Театральними.** Я ще раз хочу визначити проблему дати. В СЦсторСЦографСЦСЧ я вказала документи, якСЦ свСЦдчать про будСЦвництво театру в 1810 роцСЦ. КрСЦм цього, з свого особистого архСЦва, де мСЦститься розмова з науковим працСЦвником лСЦтературно-меморСЦального музею СЦм.Котляревського, хочу зазначити, що навСЦть в державному архСЦвСЦ Санкт-Петербургу СФ факти про будСЦвництво театру в 1810 роцСЦ. Це СЦ щоденник Катерини НальотовоСЧ, де вона розповСЦдаСФ про своСФ творче життя на полтавському конСЦ, СЦ листування Лобанова - Ростовського з мСЦнСЦстром СЦноземних справ ( див. глава I  п. 1.1) .

* ДАХО, ор.3, опис 18, справа 179.

** Самсоненко С. ЛСЦтопис театру //  Зоря Полтавщини. - 1972-  12 травня.


Ще декСЦлька фактСЦв, якСЦ свСЦдчать, що Лобанов - Ростовський був по-справжньому зацСЦкавлений в розвитку театрального мистецтва. В полтавському   театрСЦ   з   метою   заохочення   приСЧзджаючих   та  мСЦiевих артистичних труп плата за користування театром з акторСЦв не бралася до 1847 року (по свСЦдоцтву Павловського) .* За театр вСЦдповСЦдала мСЦське самоуправлСЦння, яке СЦ здавало його в аренду рСЦзним особам. Котляревського було призначено директором Полтавського театру в 1818 роцСЦ.Вже тодСЦ в нього зародилися СЦдеСЧ написати щось для народу. В 1818 роцСЦ на запрошення вже нового генерал-губернатора князя М.Г.РСФпнСЦна до Полтави приСЧхала з Харкова трупа РЖ.Ф.Штейна, в якСЦй грав вСЦдомий артист Михайло Семенович ЩепкСЦн. Трупа складалась з 15-ти чоловСЦк. ПриСЧзд акторСЦв був великою культурною подСЦСФю в життСЦ полтавцСЦв. ЦСЦкавим фактом вважаю вСЦдгук все того ж причепливого театрала-мандрСЦвника Долгорукого, який вСЦдвСЦдуючи ХаркСЦв в 1810 роцСЦ у своСФму подорожньому нарисСЦ записав: "Був би сьогоднСЦ театр, але не вСЦдбувся, бо трупа якось розстроСЧлась: Полтава зманюСФ до себе акторСЦв СЦ актрис..."** Може це й не була трупа Штейна, але вже такий критичний вСЦдгук примушуСФ замислитись. Невже ж актори з Харкова, там, де Г.Ф.КвСЦтка-Основ`яненко завСЦдував театром, СЧхали в ще тодСЦ невСЦдому Полтаву? Не може цого бути. Але навСЦть якщо Долгорукий правий, СЦ Полтава  по-справжньому "зманила" до себе 2-3 акторСЦв, то нСЦякого успСЦху СЧй це не принесло, в тому 1810 роцСЦ. СправжнСЦй успСЦх ще чекав на наше невеличке мСЦсто з написанням великоСЧ та незрСЦвняноСЧ "Наталки-полтавки". Про це - подальша розповСЦдь. 

2.2. "Наталка - Полтавка" - перша ластСЦвка Полтавського театру СЦ показник творчоздатностСЦ акторСЦв трупи Штейна.

175 рокСЦв минуло вСЦдтодСЦ, як на iенСЦ театру з`явилась "Наталка - Полтавка" - нев`януча квСЦтка нашоСЧ новоСЧ драматургСЦСЧ, перша украСЧнська п`СФса з народного життя.* РЗСЧ вистава була вСЦстуном "украСЧнськоСЧ весни" рСЦдного слова в РСЦднСЦй ЗемлСЦ.**

*  Особистий архСЦв автора.Розмова СЦз Сторохою РД.В.

** Пилипчук Р.Я. У дощепкСЦнський перСЦод. З СЦсторСЦСЧ театру в ХарковСЦ та ПолтавСЦ //  УкраСЧнський театр. - 1986 р.- № 6.- 29 c.


З часу появи на театральних пСЦдмостках у 1819 роцСЦ ця перлина украСЧнськоСЧ драматургСЦСЧ не сходить з конСЦв театрСЦв, СЧСЧ гаряче сприймають глядачи за межами нашоСЧ держави.

Не можна не погодитись СЦз РЖ.К. Карпенко-Карим, що "чаруюча душу краса "Наталки-Полтавки" полягаСФ в надзвичайнСЦй простотСЦ, в правдСЦ СЦ, найголовнСЦше, в любовСЦ автора до свого народу, в любовСЦ, котра з серця Котляревського перейшла в його твСЦр".

Перший украСЧнський драматург в своСЧх птАЩСФсах органСЦчно вводить в дСЦю лСЦричнСЦ СЦ побутовСЦ пСЦснСЦ, танцСЦ. В композицСЦСЧ "Наталки-Полтавки" значну роль вСЦдСЦграСФ пСЦсня. В нСЦй драматург розкриваСФ внутрСЦшнСЦй свСЦт його персонажСЦв. За свСЦдченням Срезневського, РЖван Петрович поставив за мету "дати привабливе змалювання малоросСЦйськоСЧ жСЦнки, СЦяка СФ центральною фСЦгурою в цих творах".**

... То було вСЦкомовного 1819 року. Саме в тСЦ часи в УкраСЧнСЦ правив генерал-губернатор князь М. Г. РСФпнСЦн-Волклнський, людина гуманна та до того ще й протектор освСЦтньоСЧ справи в нашому краю.*** Цей магнат, до речСЦ, був одружений з онукою гетьмана Кирила Розумовського. ВСЦн взяв пСЦд свою  опСЦку  тСЦ  молодСЦ  культурнСЦ  сили, якСЦ щойно розбрунились для пишного цвСЦту.  РЖ саме вСЦн настановив славного творця "ЕнеСЧди" директором нового вСЦльного театру Полтави Котляревський розпочав важку роботу: запросив до Полтави драматичну трупу Штейна, закликал на вигСЦднСЦ гастролСЦ вже вСЦдомого тодСЦ артиста ЩепкСЦна та за одним заходом написав п`СФсу украСЧнською мовою "Москаль-ЧарСЦвник", а вже через пСЦв-року полтавчани побачили на iенСЦ СЦ свою невмерущу "Наталку".

*  Стороха РД. Перша Наталка у ПолтавСЦ.- Полтава.- 1995 -с. 139

** Срезневський В. И.П.Котляревский. Из русского биографического словаря.

***  Лазорський М. СвСЦтлотСЦнСЦ.- Мельборн. - 1973 -с. 303


У присмерку осСЦнньоСЧ днини того року на КолонСЦйский вулицСЦ мСЦста, недалеко вСЦд палацу магната Абази, юрбились групи молодСЦ, хто йшов пСЦшки, хто СЧхав берлиною - всСЦ до старого бСЦлого будинку, освСЦтленого великими лСЦхтарями. У вестибюлСЦ було трохи гамСЦрно, чути було притишений дСЦвочий смСЦх та "учнСЦ дотепи паничСЦв.* ВсСЦ прийшли до театру. ВсСЦ чекали дзвоника, щоб нарештСЦ вступити до зали. Ставили новину, що звалася "Наталка - Полтавка" СЦ писана, як  промовляла  афСЦша (див.додаток) , самим  директором  театру,  паном  Котляревським.

Доля усмСЦхнулась РЖвану Петровичу СЦ як авторовСЦ, СЦ як директоровСЦ полтавського театру - вже пСЦд час перших вистав п`СФси склався чудовий акторский ансамбль. Основний склад виконавцСЦв становили актори харкСЦвськоСЧ трупи.

У ролях виступали добре вСЦдомСЦ тодСЦ в УкраСЧнСЦ артисти: П.Барсов (Петро) , якого називали "полтавським ТамбурСЦнСЦ" за чудовий голос, РЖ.Угаров (возний Тетерваковський) , особливо вдатний до характерних образСЦв "старого вСЦку пСЦддячих", Т.Пряженковська (Терпелиха), яка користувалась гарячою прихильнСЦстю глядячСЦв за майстернСЦсть iенСЦчного перевтСЦлення. Яскравою зСЦркою спалахнув на полтавськСЦй iенСЦ талант видатного актора М. С. ЩепкСЦна, для якого "асне СЦ була написана роль виборного Макогоненка. Роль головноСЧ героСЧнСЦ виконувала чудова спСЦвачка СЦ танцюристка Катерина Нальотова. Весь час вона була в театрСЦ Котляревського на головних ролях, СЦ як артистку СЧСЧ знали далеко за межами Полтави. ЩепкСЦн шанобливо до неСЧ ставився СЦ згадував, що "вона мала прекрасний голос СЦ була знаменитою артисткою".* Довгий час театрали та просто зацСЦкавленСЦ СЦсторСЦею мистецтва на ПолтавщинСЦ нСЦчого не знали про цей великий талант, про актрису Нальотову.Але знайшовши деякСЦ факти за допомогою музею Котляревського, я присвятила культурному, театральному СЦ, на жаль, трагСЦчному життю актриси своСФ подальше дослСЦдження.

Отже, перша справжня украСЧнська п`СФса...

ОчевидцСЦ передають, яке велике враження справила на всСЦх та вистава. Слухали пСЦснСЦ, затаСЧвши подих, деяки навСЦть плакали. Адже всСЦ глядачСЦ вперше бачили iену, вперше бачили й артистСЦв, багато було тСЦСФСЧ думки, що  то все "насправдСЦ" СЦ гнСЦвались, коли СЧм перечили.** Це не тСЦльки в ПолтавСЦ, але "СЦ в багатьох мСЦстах ВеликоросСЦСЧ, СЦ в обох столицях", як зазначаСФ бСЦограф Котляревського О.В.Терещенко.***

                           

*  Стороха РД. Перша Наталка у ПолтавСЦ.- Полтава.-1995 -с.139

**  Лазорський М.СвСЦтлотСЦнСЦ.- Мельборн.- 1973 -с. 303

*** Терещенко О.В. И.П.Котляревский. //Основа. - 1861 -Полтава-с.167


Безперечно, це був великий успСЦх. РЖ для Котляревського, СЦ для театру, СЦ для трупи Штейна. До Полтави почали тягнутися люди.Але й трупа не стояла на мСЦiСЦ. Полтавський театр усСЦм складом виСЧхав на гастролСЦ в ХаркСЦв. Там велику допомогу трупСЦ надав писменник ГригорСЦй Федорович КвСЦтка, який ще з 1812 року брав активну участь в организацСЦСЧ театру Харкова. "Попечение ваше о театре Полтавском во время бытности его в Харькове были для него полезны, ибо сборы превзошли ожидания."* В другому листСЦ до КвСЦтки РСФпнСЦн звертаеться з проханням прийняти полтавську трупу пСЦд безпосереднСФ його розпорядження.

Якщо зобразити дСЦяльнСЦсть театру Котляревського на графСЦку, то 1819 рСЦк був би найвищою крапкою, його розквСЦтом. Саме в цьому роцСЦ Котляревський повСЦдомив всСЦСФй МалоросСЦСЧ, вигукнув на всю УкраСЧну про красу мови нашоСЧ, та до того ж висмСЦяв старСЦ порядки, виборних, та освСЦтив свСЦй рСЦдний полтавський театр. КрСЦм того саме тодСЦ "вСЦн виробив у собСЦ цСЦлком спроможнСЦсть до оригСЦнальноСЧ творчостСЦ, що находить матерСЦал в народному життСЦ СЦ поезСЦСЧ".**

СпостерСЦгаСФмо за дСЦяльнСЦстю театра Котляревського далСЦ, адже мСЦцний, як здавалося, театральний свСЦт почав руйнуватися . . . 

Нажаль, успСЦшна дСЦяльнСЦсть театру продовжувалась недовго. Ще в першСЦй главСЦ я приводила листування Котляревського з РСФпнСЦним, де вже тодСЦ директор закладу, вСЦдомий письменник та драматург, передбачав занепад його "дитища". Як розповСЦдаСФ Бучневич: "Сначала дела полтавской труппы шли недурно, но потом оказалось, что все-таки в таком городе, как Полтава трудно существовать театру: доходов не хватало, и все нужные расходы, хотя актеры получали незначительное содержание, но на содержание всей труппы с балетом требовались десятки тысяч."*** Це було в 1818 роцСЦ. Але ж 1819 рСЦк дещо пСЦдвищив надСЦю Котляревського на дальнСЦше СЦснування театру. На вистави "Москаля-ЧарСЦвника" та "Наталки- Полтавки" довгий час збиралися товпи людей.


*  Павловский И. Заботы кн.Н.Г.Репнина о полтавском театре и о выкупе артиста Щепкина. - 1905  - К.

** Дашкевич М. Отзыв о сочинении Петрова "Очерки истории украинской литературы Х1Х столетия". -"Отчет о двадцать девятом присуждении наград графа Уварова". - Спб. -  1888 - с.83

***  ДАПО-Бучневич В.Е. Записки о Полтаве и её паматниках. - Полтава. - 1902 г.


Та, незважаючи на весь цей успСЦх, популярнСЦсть серед гладачСЦв, днСЦ СЦснування театру були завбаченСЦ. Цьому спияли тяжкСЦ матерСЦальнСЦ умови артистСЦв, якСЦ одержували досить мСЦзерну зарплату.*   

Катастрофа полтавського театру розпочалась в кСЦнцСЦ 1821 року.

ПСЦд час репетицСЦй Пряженковська пСЦдСЦйшла до режисера Барсова СЦ сказала, що при такСЦй платнСЦ вона грати не буде. РЗСЧ пСЦдтримали всСЦ артисти. ОстаннСЦм спектаклем був бенефСЦс ЩепкСЦна...

Коли вистави припинилися, почали поширюватися чутки в мСЦстСЦ, що нСЦби це все наслСЦдок СЦнтриг ЩепкСЦна.** Не можна сказати напевне, вСЦд кого саме пСЦшли цСЦ чутки, але що вони тяжко вплинули на актора та його родину - це правда. ЩепкСЦн не мСЦг не попередити цСЦСФСЧ катастрофи, нСЦ запобСЦгти СЧй : вСЦн не менше СЦнших артистСЦв потерпСЦв вСЦд неСЧ. Отже, що можна сказати в цьому випадку, то це те, що вСЦн вже тодСЦ почав придумувати засоби, як вийти з цього важкого становища, СЦ написав листа в Тулу до колишнього утримувача театру РЖ. Ф. Штейна, з пропозицСЦСФю прийняти його в трупу Тульського театру, нга що негайно одержав позитивну вСЦдповСЦдь.** Штейн запропонував йому 5 тисяч крб. в рСЦк СЦ бенефСЦс.

ПСЦсля сказаного вище про артистСЦв директор театру РЖ. Котляревський не бажав нСЦкого навСЦть бачити з них: до того вСЦн був ображений СЦ невдоволений всСЦм, що сталося мСЦж акторами. Треба гадати, що РЖван Петрович був чи не СФдиною особою. яка бажала постСЦйного СЦснування театру в ПолтавСЦ, - СЦ коли побачив, що бажання його нездСЦйсненСЦ, вСЦн мимоволСЦ обрушив свСЦй гнСЦв на артистСЦв СЦ, в першу чергу, на головного винуватця ЩепкСЦна, по СЦнтригам якого, як вважав вСЦн, СЦ стався розпад трупи...

Було оголошено про припинення спектаклСЦв. В 1821 роцСЦ трупа розвалилась, актори розтАЩСЧхались. Здавалось - кСЦнець театрального мистецтва на ПолтавщинСЦ


*  Ротач А.О. Котляревський СЦ полтавський театр. НауковСЦ записки.- Полтава. - 1958 -c. 63

** ЩепкСЦн А. С. З краткаго очерка жизни М. С. ЩепкСЦна и артистической его деятельности на iеническом поприще. - К. -78 с.

...

Як вже говорилось ранСЦше, на папСЦрСЦ хозяювала театром мСЦська Рада, хоч головним в цьому мистецтвСЦ вважався князь РСФпнСЦн. Це саме вСЦд нього йшли фСЦнансовСЦ та керСЦвнСЦ команди. ВСЦн запрошував, розмСЦщав, турбувався. Разом з Котляревським, звичайно. Але коли трупа розпалась, та не стало жодного актора, РСФпнСЦн забув про колись вСЦдомий на всю МалоросСЦю театр.

"Вновь сформированная труппа Штейна, после того,ежегодно из Харькова наезжала в Полтаву, и последний её приезд был в год кончины князя Репнина в 1845 году. Штейн умер в 1930-х годах, и его заменил Л.Ю.Молотковский."* Збереглися афСЦши виступСЦв трупи Штейна та МолоткСЦвського в ПолтавСЦ за 1832 рСЦк. Пропоную подивитись СЧх в додатку.

Погане хозяювання мСЦськоСЧ Ради та рСЦлкСЦ випадковСЦ ремонти привели до того, що в 1847 роцСЦ той самий триповерховий будинок, критий дранкою, перший професСЦйний театр УкраСЧни, став непридатний СЦ потребував термСЦнового капСЦтального ремонту. На все це потрСЦбна була сума в 3000 крб.** Де було взятися тим грошам? РСФпнСЦн помер, СЦ Котляревського вже не було... Але ось в 1848 роцСЦ, при обстежуваннСЦ стану старого театру все та ж мСЦська Рада поставила питання за будСЦвлю нового.***

В 1852 роцСЦ будСЦвля вже остаточно була продана з торгСЦв  пСЦдполковникуЛебедСФву, який розмСЦстив там пекарню та  СЧдальню   для проходячих мимо вСЦйскових частин.**

Ось так СЦ закСЦнчив своСФ життя наш полтавський театр. Але не дивлячись на його такий сумний кСЦнець, мистейтво, колись народжене Лобановим-Ростовським, Котляревським та РСФпнСЦним, продовжувало СЦснувати, як СЦснуСФ СЦ заразтАж


*  ДАПО - Бучневич В. РД. Записки о Полтаве и её памятниках. - Полтава. - 1802 р.

** Павловский И. Ф. Заботы кн. Н. Г. Репнина о полтавском театре и о выкупе артиста Щепкина. Оттиск из журнала"Киевская старина". - Киев. - 1905 г.

*** Особистий архСЦв автора. Розмова СЦз Сторохою РД. В.        

Глава 3. Участь акторСЦв полтавського театру в суспСЦльно - полСЦтичному життСЦ мСЦста.


Ще ранСЦше в роботСЦ зустрСЦчались згадки про звтАЩязок нашого мСЦста з декабристами. Вивчаючи це питання поглиблинСЦше, я натрапила на копСЦю архСЦвного документу, що зберСЦгаСФться в МосквСЦ, а саме то були "СвСЦдчення вСЦдставного  пСЦдполковника  М. РЖ. Муравйова - Апостола про дСЦяльнСЦсть декабристСЦв у ПолтавСЦ.тАЭ КопСЦю, знайдену мною в Державному АрхСЦвСЦ Полтави, пропоную до розгляду.

"Взошел я в тайное общество в 1817 году в Петербурге, намерение оного не имело ничего противозаконного до 1819 года. С тех же пор было оное ввести представительное правление, чего достигнуть полагали возмущением вооруженной силы. В сие время я был назначен адъютантом  к князю Репнину  и отправился к оному в Полтаву. Директор концелярии князя Репнина Новиков был принят также в общество в Москве, а в Полтаве составил он ложу, которая служила рассадником тайного общества. Он в оную принимал дворянство малороссийское, из числа коих способнейших помещал в общество, называемое "Союз БлагоденствиятАЭ. Значущие члены оного были Лукашевич, помещик переяславского уезда, живущий в Боришполе, он имел об обществе сведения и может насчет Малороссии дать все желаемые подробности. Еще членами ложи были Тарновский, бывший губернским судьею, Алексеев, Семен Михайлович Кочубей и многие другие, коих имена не упомню. Общество сие имело сношение с Северною директориею и, полагаю, с Тургеневым.тАЭ*

Сам декабрист вСЦдмСЦчаСФ, що НовСЦков органСЦзував ложу, в якСЦй потСЦм  був РЖ. П. Котляревський.  Як на мою думку,  цей факт СФ найважнСЦшим  показником звтАЩязку театру з полСЦтичним життям краСЧни.

*  ДАПО - фр. - 8811, оп. 1, спр. 4.


Певно, в ХРЖХ столСЦттСЦ СЦснувало ще таке правило: якщо хочеш бути повноправною свСЦтською людиною, бери участь у благодСЦйностСЦ. Звичайно, це дуже смСЦливе припущення з мого боку, але можна пригадати панСЦв, багатих   СЦ   задоволених   життям,   якСЦ   "аштовували   благодСЦйнСЦ   обСЦди,

наносили вСЦзити в дСЦтячСЦ будинки СЦ таке СЦнше. ВсСЦ цСЦ СЧх шляхетнСЦ вчинки реСФстрували газети, журнали того часу. РЖ ось я знайшла документ, в якому значилися  "РЖмена особ, заменивших визиты в Новый год, января 1 дня 1852 року, пожертвованием в пользу Александринскаго детскаго приюта в ПолтаветАЭ.* Серед 36  призвСЦщ було СЦ СЦмтАЩя СЦнженера - полковника Петровского, який в цьому ж 1852 роцСЦ запропонував своСЧ послуги в будСЦвництвСЦ полтавського театру. А сам Петровський був директором ХаркСЦвськоСЧ трупи, про яку я розповСЦдала ранСЦше.  Були там СЦ пСЦдполковник ЛебедСФв з дружиною. Так, так, це той самий, що купив минуле примСЦщення театру Котляревського. Був СЦ генерал - майор Врангель, який пСЦзнСЦше опублСЦковав щоденники першоСЧ Наталки - РДкатерини НальотовоСЧ.

БлагодСЦйнСЦсть благодСЦйнСЦстю, а бунтСЦвниками полтавцСЦ залишались завжди.  Певний цьому доказ - архСЦвна справа №35:


*  Неофициальная часть Полтавских Губернских ведомостей.- Полтава. - 1852 г. - № 1


"З донесення полтавського полСЦцмейстера прокурору окружного суду про манСЦфестацСЦю в театрСЦ з приводу вСЦдлучення Л. М. Толстого вСЦд церкви.

                                                               Не пСЦзнСЦше 8 лютого 1902 року

                                                                                          Секретно


Его високородию г-ну прокурору Полтавcкого окружного суда.

5 февраля в здании для просветительных целей труппою русских драматических артистов под управлением Перевского представлена была  пьеса  писателя  графа  Л. Н. Толстого тАЭВласть тьмытАЭ и перед началом второго акта, когда занавесь была поднята, на верхнем ярусе (галерее), а также и в среднем ярусе публика начала аплодировать сильно и кричать "БравотАЭ, и в этот момент из верхнего яруса именно галереи, были брошены в зрительный зал разноцветные небольшие листочки бумаги с гектографированной надписью "Да здравствует отлученный от церкви Л.Н. Толстой,  борец  за  свободу!тАЭ  и  портретом  Толстого,  а  другие  на полулистах белой бумаги, тоже гектографированные, антиправительственного содержания. Кто именно бросил не известно, так как во время бросания их было особенно темно в зрительном зале, так что трудно было и вблизи распознать знакомого человека, и такая темнота продолжалась более 5-ти минут, освещение было только на iене, и то тускло. Произведенным по сему делу дознанием обнаружено, что в то время в театре находились лица, состоявшие под надзором полиции... всего сорок душ, большая часть которых находилась именно на верхнем ярусе (галерее), откуда и были брошены листки, как надо полагать, означенными поднадзорными лицами. Произведенное по сему делу дознание передано Начальнику Полтавского губернского жандармского управления. Об этом имею честь уведомить ваше высокородие и присовокупить, что 6-го сего февраля, утром, на улицах  г.Полтавы найдены  были расклеенными на заборах и столбах  совершенно такие же листки и такого же содержания, какие были разбросаны в театре 5-го февраля.

Дознание в сем последнем случае с целью выяснения виновных производится, и по окончании таковое будет препровождено тому же начальнику жандармского управления. Означенные листки прилагаются.тАЭ*

Як бачите, суспСЦльнСЦ подСЦСЧ РосСЦСЧ - УкраСЧни завжди перегукувались. РЖ це помСЦтно навСЦть в невеликих мСЦстечках нашоСЧ краСЧни. Театр в данному випадку - як ланцюжок, що зв`язуСФ двСЦ краСЧни. Отже, знову СЦ знову переконуСФмось, що роль театру дуже важлива. Адже вСЦн не тСЦльки збагачував духовну палСЦтру глядачСЦв того часу, але й вСЦдтворював важливСЦ подСЦСЧ.

Глава 4. БСЦографСЦчна сторСЦнка життя деяких вСЦдомих акторСЦв

Полтавського театру Котляревського.


4.1. Викуп актора - крСЦпака ЩепкСЦна з неволСЦ за допомогою

полтавського театру.


ЩепкСЦн перенСЦс на росСЦйську iену справжню                    

малоросСЦйську народнСЦсть,з усСЦм СЦСЧ гумором СЦ

комСЦзмом. До нього ми бачили у театрСЦ лише

грубСЦ фарси, карикатуру на спСЦвучу,поетичну

МалоросСЦю,МалоросСЦю,яка дала нам Гоголя!

ЩепкСЦн тому мСЦг це робити,що його дитин -

ство СЦ молодСЦсть минули на УкраСЧнСЦ,зрСЦднили-

ся з СЦСЧ звичаями СЦ мовою.

                                            О. Аксаков *

Думки Аксакова пСЦдтримуеться зараз багато людей. ЩепкСЦн належить до того ряду особистостей, якСЦ першСЦ донесли украСЧнську мову в життя, зробили СЦСЧ на рСЦвнСЦ з СЦншими мовами, а може даже й вище. В тому ряду з Михайлом Семеновичем ЩепкСЦним можна побачити незрСЦвняного РЖвана Петровича Котляревського з його "ЕнеСЧдоютАЭ СЦ "Наталкою-ПолтавкоютАЭ, Тараса ГригоровСЦча Шевченко з невмерущим  "КобзаремтАЭ, ГригорСЦя КвСЦтку-Основ`яненка, директора ХаркСЦвського театру, автора комедСЦСЧ "Сватання  на ГончарСЦвцСЦтАЭ... У двох з цих чоловСЦкСЦв-мовоноiСЦв доля починаеться однаково: талановитСЦ крСЦпаки, зустрСЦчаючись з великими майстрами культури, вражають СЧх своСЧм талантом. Це - Т.Шевченко СЦ М.ЩепкСЦн. Я хочу розповСЦсти про останнього. Звичайно, я не буду розмальовувати,користуючись епСЦтетами, все життя актора, я доторкнусь лише до тоСЧ сторСЦнки його постСЦйного щоденника, яку вСЦн сам назвав "В ПолтаветАЭ.** 

* Аксаков О. КритичнСЦ статтСЦ. - КиСЧв. - 1968 -с. 22

** ЩепкинМ.С.(1788-1863г.)Запискиего, письма,рассказы,материалы для биографии и родословная.-С.Петербург.-1914 г.

Отже, як  вам  вже  вСЦдомо з I СЦ II глави, трупа  Штейна була запрошена    РепнСЦним    в    1818   роцСЦ,  за   рСЦк   до  " Наталки - ПолтавкитАЭ. Актори приСЧхали з великого гучного Харкова СЦ маленька затишна Полтава СЧм сподобалась з першого погляду. РЖ не дивно з такими добрими хозяювами, як Котляревський, РЖмберг СЦ РепнСЦн, наше мСЦсто не могло не приваблювати харкСЦвчан. КрСЦм того глядач полтавський був ще "дикаремтАЭ у театральнСЦй сферСЦ, було багато чого показувати. Загалом актори прийнялись за дСЦло з ентузСЦазмом. КрСЦм того, рСЦвень вистав полтавського театру був вищий, нСЦж у Штейна: адже життям театру заправляв РЖван Петрович.* Саме тут безпосередньо з участю РепнСЦна ЩепкСЦн був звСЦльнений вСЦд крСЦпосноСЧ залежностСЦ; лише завдяки впливу РепнСЦна вСЦн минув загрозу бутиикупленим спадкоСФмцем Волькенштейн, хозяСЧном того крСЦпосного театру, де розгорнулась трагедСЦя "сороки-воровкитАЭ, С.М.Каменським, час  вСЦд час  купувавшим  кращих  крСЦпосних  акторСЦв.* Талант ЩепкСЦна бачили не тСЦльки працСЦвники театру СЦ князь Н.Г.Репнвн, всСЦм глядачам сподобався цей маленький чоловСЦк, так виразно передаючий образ вого героя. А як же почалась iенСЦчна кар`СФра ЩепкСЦна? Про це вСЦдомо дуже багато, але я все ж таки розповСЦм, на мСЦй погляд, декСЦлька дуже цСЦкавих фактСЦв про великого артиста. Певно, вже в провСЦнцСЦальну пору сприйняття комСЦчного у ЩепкСЦна еволюцСЦонувало СЦ ускладнювалося. Коли "СЦтку 1810 року на КорСЦнной ярмарцСЦ трупу Барсових бачив наш причепливий мандрСЦвник РЖ.М.Долгорукий, йому не сподобалося СЦ там теж. Цьому столичному театралу актору кинулось ввСЦчСЦ те, що все в виставСЦ було балаганним, скоморошеським. Але це не той спогад критичного глядача, який я помСЦстила до II глави. Там СЦ трупа СЦнша (керСЦвник-Калиновський), СЦ мСЦсто дСЦСЧ - Кременчук. А тут - ХаркСЦв, трупа Барсових, основним жанром якоСЧ була шкСЦльна драма.* Треба вСЦдмСЦтити,що саме у колСЦ харкСЦвських акторСЦв ЩепкСЦн отримав своСФ перше артистичне виховання; СЦ тут вСЦн виступав вперше.


* Михаил Семенович Щепкин.Жизнь и творчество.- М.-1984 г.-1 том -с. 435


В своСЧх записках Михайло Семенович багато сторСЦнок присвятив цСЦм   фактам,   але   рСЦч   про   СЦнше.   Отже,   за   враженням   Долгорукого, дослСЦдники мають гадку, що тим самим комСЦком-бутафором, про якого пише наш мандрСЦвник, був молодий ЩепкСЦн, СЦ що вСЦн поступаючись публицСЦ,яка "здесь,как и везде, любит скоморошество, дурачился що всей мочитАЭ, коли в ролСЦ сажотруса в оперСЦ "Князь-сажотрустАЭ весь в сажСЦ вилСЦзав з камину й витирав  обСЦмича княжеським мереживом. За спогадами очевидцСЦв, ЩепкСЦн в тСЦ роки в комСЦчних ролях любил СЦмСЦтувати знайомих, вдаватися до утворення портретних карикатур СЦ таке СЦнше.* Як менСЦ здаСФться , ЩепкСЦн народився актором. ВСЦн настСЦльки полюбляв грати, що не минав щодноСЧ можливостСЦ отримати хоч мСЦзерну, але роль. Але мСЦзерних ролей в його життСЦ було дуже небагато. Як згадуСФ брат артиста, Абрам Семенович ЩепкСЦн: "Во все продолжение существования Полтавского театра г.Щепкин участвовал во всех без исключения представлениях; положительно ни один спектакль не проходил без его участия. Лучшими ролями считались почти все, в которых он участвовал, потому что он каждую роль одушевлял и оживлял игрой своей- и притом всегда был верентАЭ.** РЖ так вважав не тСЦльки А.С.ЩепкСЦн. Котляревський спецСЦально для МихСЦйла Семеновича написав роль виборного в "НаталцСЦтАЭ СЦ головну роль в "МоскалСЦтАЭ. Але, як не дивно, найбСЦльш глядачам ЩепкСЦн подобався не в цСЦх генСЦальних творСЦннях драматурга, а в п`СФсСЦ  "Жидовская корчматАЭ, де у головнСЦй ролСЦ СФврея вСЦн копиював тогочасного полтавського мСЦського голову О. Зеленського, який був СФвреСФм. Це не дуже подобалось останьому, СЦ вСЦн заручився платити кожний рСЦк трупСЦ по двСЦ тисячСЦ, тСЦльки щоб п`СФсу зняли з репертуара, на що актори погодились. Коли РепнСЦн узнав про це, вСЦн наказав артистам ще частСЦше грати цю п`СФсу, а Зеленський, щоб не гнСЦвити "верхитАЭ, повинен був ходити на прем`СФри.***

* Михаил Семенович Щепкин. Жизнь и творчество.-М.-1984 г. - 2 том -с. 31

** ГрСЦц Т.С. Михайло Семенович ЩепкСЦн.- М.- 1966- с.43

*** Павловский И. Заботы кн.Н.Г.Репнина о Полтавском театре и о выкупе артиста Щепкина. Оттиск из журнала "Киевская старинатАЭ.-К.--1905 г.


ЩепкСЦн одержував 1500 крб. у рСЦк. ПСЦсля нього найкращими акторами в театрСЦ   були   Барсов,  Угаров   та   також   примадонни   Пряженковська  й Медведева.* Князь РепнСЦн, визнаючи за ЩепкСЦним iенСЦчний талант, звернувся до його "асницСЦ - помСЦщицСЦ КурськоСЧ губернСЦСЧ Ганни АбрамСЦвни Волькенштейн з проханням про викуп артиста-крСЦпака.

"Человек ваш, Михаил Щепкин, находящийся на условии при Полтавском театре, отправляется к вашему сиятельству в последствии приказания вашего. Я, пользуясь случаем, считаю долгом свидетельствовать Вам о хороших свойствах его и что он, отличаясь всегда чрезвычайным талантом в представлении назначеных ему ролей, доставляет тем приятнейшее удовольствие Полтавской публике, почему я и убеждаюсь покорнейше просить Вас позволить ему, Щепкину, возвратиться к своей обязанности.** У вСЦдповСЦдь на це прохання графСЦня Волькенштейн писала: "Хотя сей человек по своим назначениям в землемерной науке мне крайне нужен, но, желая вашему сиятельству, как мною почитаемой особе, услужить, увольняя его к Вам с покорнейшей просьбой, что когда он, Щепкин, мне необходим будет, то чтобы тогда отпустил его ко мне.тАЭ **

Князь РепнСЦн пСЦсля того листування вирСЦшив викупити ЩепкСЦна.Це стало вСЦдомо братовСЦ графинСЦ.Переговоривши з нею, вСЦн написав актору, що  "графиня желает дать вольную вашей фамилии на 8 тисячтАЭ.**


* Самсоненко С. ЛСЦтопис театру. // Зоря Полтавщини.-1972 р.- 12 травня.

** Бузинний О.Т. До СЦсторСЦСЧ театра в ПолтавСЦ. Викуп з неволСЦ М.С.ЩепкСЦна (за архСЦвними матерСЦалами).Записки Полтавського СЦнституту народноСЧ освСЦти, т.4 за 1926-1927 академСЦчний рСЦк. - Полтава.--1927- с. 43-56


Це були дуже великСЦ грошСЦ для ЩепкСЦна, починаючого крСЦпосного актора, та й для РСФпнСЦна теж. ВСЦн звертаеться до Волькенштейн з таким листом: тАЭНыне же видя из письма братца вашего Петра Абрамовича к нему, Щепкину, что ваше сиятельство соизволите оказать ему и семейству его милость, предоставляя ему право воспользоваться свободою через взнос 8000 рублей, я вновь обращаюсь к вашему сиятельству и прежде всего хочу уверить вас что свойства и поведение Щепкина суть лучшими его достоинствами; благодаря его к  милостям вашим обратила прежде всего на   него   мое   внимание,   но,   действительно,   талант   его   заслуживает

одобрения предоставления ему всех способов образовать и усовершенствовать оный, к чему совершенно преграждается возможность, если он не будет свободным. Убеждаясь истиною онаго, я совершенно полагаясь на благороднейший образ мыслей ваших и то великодушие,  которое вы доказываете, являя доселе неограниченные ваши Щепкину милости; прошу ваше сиятельство довершить початое вами благодеяние ему и услугу, смею сказать, обществу, предоставить ему и его семейству свободу и снизойти на умеренный о нем взнос за право, ему с семейством предоставленное.тАЭ* РЖншими словами, РепнСЦн прохав помСЦщицю знизити викуп до 4 - 5 тисяч, але вона не погодилась.** Щож, князь, не позбувшися надСЦСЧ, почав благодСЦйну акцСЦю. Щоб зСЦбрати 8 тисяч, 23-го липня 1818 року Полтавським театром було поставлено спектакль " В награду таланта актера Щепкина,для основания его участитАЭ. КрСЦм того, грошСЦ збирали по пСЦдписному листу. РЖстинний пСЦдписний лист з 1818 року хранився у А.О.РЖмберха (спСЦвпрацСЦвника Котляревського, другого директора полтавського театру) . ВСЦн вважав його вже загубленим, але в 1862 чи в 1863 роцСЦ несподСЦванно знайшов його в своСЧх папСЦрах СЦ, знявши з нього копСЦю, зробив на нСЦй зауваження СЦ роз`яснення об особах, приймавших участь у пСЦдпиiСЦ, а орСЦгСЦнал мав намСЦр неодмСЦнно вСЦддати самому Михайлу ЩепкСЦну, з яким постСЦйно був у самих дружнСЦх стосунках, але актор помер ранСЦше зустрСЦчСЦ з РЖмберхом СЦ орСЦгСЦнал був переданий його спадкоСФмцям.*** ( Зараз цей лист зберСЦгаеться в Московському РЖсторичному музеСЧ)Залишаеться додати, що РЖмберх мешкав у ПетербурзСЦ, де СЦ закСЦнчив своСЧ днСЦ в 1864 роцСЦ. ВсСЦ документи стосовно минулого полтавського театру знаходились в його оселСЦ. Хочу привести копСЦю документа про викуп ЩепкСЦна, в якому можна побачити СЦстинну рСЦзноманСЦтнСЦсть чинСЦв, призвСЦщ СЦ кСЦлькостСЦ грошей.

* Павловский И.Ф. Заботы кн.Н.Г.Репнина о полтавском театре и о выкупе артиста Щепкина. Оттиск из журналатАЭКиевская старинатАЭ.-К.--1905 г.

** Момонт А. В награду таланта актера Щепкина для основания его участи.// Комсомолець Полтавщини.- 1990  - 11 грудня.

*** М.С.Щепкин.Записки его, письма, рассказы,материалы для биографии и родословная. - С.Петербург- 1914 г.


"  Креслы:

1. Кн.Репнин, начальник тамошнего края..........................................200

2. Егор Ильич Божанов...........................................................................50

3. Князь Сегрей Григорьевич Волконский..........................................500

    Матвей Почека.....................................................................................50

    Григорий Тарновский........................................................................250

    Франс Реммерс......................................................................................50

    Георгий Забела......................................................................................50

    Андрей Петровский..............................................................................50

    Неизвестный..........................................................................................25

4.Граф Потемкин.....................................................................................700

   Машкевич..............................................................................................100

   Галаган...................................................................................................100

   Д. Алексеев.............................................................................................100

   Прасковья Почекина............................................................................100

   Полковник Альбрехт............................................................................100

5.Неразборчиво написанная фамилия....................................................50

   Вильгельм Реммерс.................................................................................25

6.Алексей Будлянский, полковник.........................................................100

   Кочубей...................................................................................................100

   Дано..........................................................................................................50

7.Карпов Федот, купец из Харькова.......................................................30

   Александр Полетика..............................................................................50

   Катерина Забелина.................................................................................25           

   Николай Александрович.......................................................................50

  Елисей Троцына......................................................................................50

  Андрей Брежинский................................................................................50

  Cвечко.......................................................................................................50

  Оболонский .............................................................................................25

  От графа Алексея Кирилловича Разумовского ................................300

8. Снова неразобранная Имберхом фамилия .......................................25

    Маркевич................................................................................................25

    Генерал-майор Десентлоран................................................................25

    Неизвестный ..........................................................................................25

    NN ..........................................................................................................30

9. Купец Федот Шелихов ........................................................................40

    Филиппов ..............................................................................................25

    Бесходарный .........................................................................................25

10. Нежинский грек Клеца.......................................................................25

      Дмитрий Шемов .................................................................................20

      Чарныш..............................................................................................100

      Война....................................................................................................50

      Война....................................................................................................25

11. Алексей петрович Фролов - Багреев, бригадир............................100

12. Александр Алексеевич Фролов-Багреев, тайный советник..........50

      И.П. ......................................................................................................50

      Велецкий...............................................................................................50

      Миклашевская ....................................................................................10

13. От неизвестного(было подписано в оригинале, однако у Имберха обозначено, что это Кочубей).................................................................250

      NN..........................................................................................................25

14. Гражданский губернатор Павел Тутолмин......................................50

      Михаил Лесевицкий.............................................................................25 Таптыков - по переводе получить от полицмейстера Киценкова...1992

15. От инспектора немецкой колонии Высоцкого...................................25

      От неизвестной ....................................................................................50

      От неизвестных....................................................................................100

      Макурин.................................................................................................25

      Якубович................................................................................................10

      От генерал-майора Гельфрейха............................................................25

16. От Павла Николаевича Ушакова,начальника пехотной дивизии...25

17. Александр Васильевич Косанов,предводитель Екатеринославской

      губернии.................................................................................................25

     Неизвестный ........................................................................................100

     Левченков...............................................................................................50

     Ильяшенко .............................................................................................25

     Сахновский .............................................................................................25

     Василий Галецкий..................................................................................25

     В.Тарновская .........................................................................................25

18. Павел Иванович Кованько....................................................................50

19. Полковник Турский ..............................................................................25

20. Градский голова Авраам Зеленский..................................................100

      А.Кандура...............................................................................................10

      Бродский..........................................................................................100 .*


По цьому листу було зСЦбрано 7 217  крб. Сам ЩепкСЦн написав:

" Возвратясь в Полтаву, подписка продолжалась. С.М.Кочубей подписал 500 рублей, полковник Таптыков играл в карты на мое счастье и половину выигрыша подписал - 1 100 руб. Вся  эта  подписка поручена была кому то из канцелярии, и как это было не слишком аккуратно делано,то к тому времени, как он известил о возможности окончить дело, то собранных денег оказалось налицо 5 500 рублей, остальные недостающие деньги князь положил свои.

. * Михаил Семенович Щепкин. Жизнь и творчество.-М.-1984 г.-2 том

.

. И Новиков призвал меня к себе на дом и говорит, что князь поручил ему меня спросить, что нет ли у меня в Курске такого знакомаго человека, которому князь мог дать доверенность и переслать деньги для рассчета с опекуном, а равно и составить формальный акт. Я говорю, что в Курске есть человек, который меня всегда ласкал и давно знает, это директор гимназии И.С.Кологрив - он же был и директором театра, - и я уверен, что он, по доброте своей, не откажется похлопотать для моего счастья.тАЭ *

Кологрив, старинний приятель ЩепкСЦна, звичайно не вСЦдказав, СЦ грошСЦ були переданСЦ  Волькенштейн. ДалСЦ я   з`ясувала цСЦкаву СЦсторСЦю, маючи перед  собою  двСЦ  рСЦзнСЦ  книги:  Павловського  тАЭЗаботы  кн. Н.Г.Репнина  о полтавском театре и о выкупе артиста ЩепкинатАЭ, яку я придбала в обласнСЦй бСЦблСЦотецСЦ 1905 року видання, СЦ "ЗапискитАЭ самого ЩепкСЦна , його згадки про життя, отриману мною в архСЦвах краСФзнавчого музею, 1914 року видання. Розпочну зСЦ спогадСЦв артиста, де вСЦн розповСЦдаСФ: тАЭ В исходе 1818 года, кажется в декабре, Котляревский известил меня, что все кончено и купчая крепость прислана князю.

Эта весть меня так озадачила, что я нескоро собрался с духом спросить, какая крепость, - ведь меня князь откупал, а не покупал. Наконец решился спросить и в ответ услышал вот что:

- Это , говорит , сделано по необходимости.  Опекун спрашивал разрешения для продажи,  следовательно,  и   акт   должен состояться  в такой же форме, а  к  тому  же  князь  своих  прибавил 3 тысячи рублей, которые ты обязан, разумеется, заслужить.

- Что же , - говорю я, - отца с семейством мне надо перевезти в Полтаву, то попросите князя, чтобы он написал к опекуну,чтобы он хотя ссудил поводами для перевозки моего семейства, а то в настоящем моем положении я не имею средств, а жить на два семейства тяжело,ибо по совершении купчей отец мой, вероятно, лишится тех пособий, которые получал от имения, как и вообще все дворовые люди.

- Об этом я, говорит, скажу князю.

- Да попросите, пожалуйста, чтобы до весны не лишали его, потому что тотчас нельзя ему отправиться. У него было хозяйство, скот, лошади, пчелы,- все это надо продать, хоть за беiенок.

- Хорошо, это все князь напишет.

И вот я, вместо свободы, опять крепостной, с тою только разницею, что прежде отец получал от управляющего делами, по назначению бывших господ, хлеб, крупу, дрова, сено и жил в своем доме, а теперь все это будет на моих руках: отец, мать, брат, четыре сестры, племянница, потом я с женой и тремя детьми, что составит несчастное число тринадцать. Какой из этого будет выход, один бог разгадает. Подумаю, что при  двух тысячах жалованья, которые я получаю, с тринадцатью душами семейства, я никогда не выплачу князю три тысячи, которые я (очевидна помилка ЩепкСЦна. Йдеться про князя Н.Г.РепнСЦна - прим.автора) заплатил. Хотя в Полтаве жизнь и не дорога, но все этих денег не достанет на содержание семейства: одна квартира с дровами около 500 рублей, потом работница, потом на тринадцать человек чайку, сахарцу, потом пища, обувь, одежа. Ну,думаю,жена у меня мастерица шить, сестры будут помогать, бог даст, как-нибудь проживем, а в будущем,что бог даст.тАЭ  Як   бачимо, залишилась у ЩепкСЦна тодСЦ лише одна надСЦя - на бога. Князь використал вигСЦдну можливСЦсть викупити актора, але так, щоб останнСЦй ще якось залежал вСЦд нього. Ось що повСЦдомлаСФ РЖван Петрович Котляревський у листСЦ РСФпнСЦну в його маСФток в ЯготСЦнСЦ:

                "Сиятельнейший князь, милостивый Государь!

Письмо вашего сиятельства, которым было угодно меня удостоить, и условия господина Анненкова о выкупе Щепкина, я сему последнему показывал; он принял таковое вашего сиятельства благодарение со слезами признательности и вечной благодарности.тАЭ*

Це вже цСЦкаво. Як менСЦ здалося, у Михайля Семеновича не те, щоб слСЦз, але й вСЦчноСЧ вдячностСЦ князю не було. Залишаеться гадати, чи ЩепкСЦн щось змовчав про свою розмову з директором Полтавського театру, чи Котляревський не так зрозумСЦв реакцСЦю актора. . .

Так чи СЦнакше, Михайло Семенович не написав про своСФ подальше життя в ПолтавСЦ анСЦ жодноСЧ сторСЦнки у щоденнику, СЦ чи вСЦддав вСЦн РепнСЦну тСЦ 3 тисячи крб., чи нСЦ - не вСЦдомо. На мою думку - все ж вСЦддав, тому що коли в 1821 роцСЦ одержав вСЦд князя вСЦдпустку, тобто дозвСЦл на вСЦд`СЧзд з мСЦста, залишив в 1822 роцСЦ Полтаву СЦ прибув знову до Штейна, який на той час заснував трупу в ТулСЦ.**

У ЩепкСЦна було багато перСЦодСЦв в життСЦ: початок його акторськоСЧ кар`СФри дав Курський театр, потСЦм - ХаркСЦв, трупа Барсова, Калиновського, Штейна, ПолтавськСЦ   кони  з Нальотовою та Котляревським СЦ, вже пСЦзнСЦше,

Московський Малий театр, де вСЦн СЦ закСЦнчив свою творчу дСЦяльнСЦсть.  Але  вся   молодСЦсть,  весь  розквСЦт Михайла Семеновича як актора, на мою думку, пройшли в ПолтавСЦ. ПершСЦ ролСЦ, викуп з крСЦпацтва - все перед очима полтавцСЦв. МСЦсту ЩепкСЦн був зобов`язаний багато чим, тому на протязСЦ життя вСЦн пСЦдтримував зв`язки з полтавськими друзями- РЖмберхом, Петровським.

РосСЦйськСЦ енциклопедСЦсти вважають, що актор по-творчому розкрився в МосквСЦ. Може це завдяки украСЧнським пСЦсням, вСЦршам та взагалСЦ всСЦСФСЧ МалоросСЦСЧ ? Вважаю - так. Цей артист надовго залишиться прикладом для молодих починаючих акторСЦв нашоСЧ БатькСЦвщини.


* Михаил Семенович Щепкин.Записки его,письма,рассказы,материалы

для биографии и родословная. - С.Петербург.-1914 г.

** Момонт А. В награду таланта актера Щепкина для основания его участи . // Комсомолець Полтавщини. - 1990 р.- 11 грудня.


4.2. Катерина Нальотова - примадонна драматичного мистецтва 20-х

рокСЦв ХIХ cтолСЦття.


Ще перед першою свСЦтовою вСЦйною росСЦйський СЦсторик - мистецтвознавець барон Микола Миколайович Врангель, вСЦдомий,головним чином, як автор каталога РосСЦйського музею, робСЦт про О.ВенецСЦанова, О.Кипренського, з СЦсторСЦСЧ росСЦйського дворянства, знайшов щоденник К.В.НальотовоСЧ в архСЦвСЦ генерала Д.РСФзвого у МарСЦСФнгофСЦ, неподалСЦк вСЦд Петербурга СЦ опублСЦкував його пСЦд назвою  "История одного доматАЭ в журналСЦ "Старые годытАЭ за 1913 р., подаючи також фото бюро, де збереглись записки та два портрети СЧх авторки.

Перебуваючи в Санкт-ПетербурзСЦ, я мала щасливу нагоду попрацювати з щоденниками актриси. Записи, що велись французською та немецькою мовами, починаються в недСЦлю третього квСЦтня 1810 року у БухарестСЦ, продовжуються у МиколаСФвСЦ, але значною мСЦрою належать до 1813 року, коли Нальотова жила в ПолтавСЦ в домСЦ рСЦдноСЧ сестри генеральшСЦ НадСЦСЧ ВасилСЦвни РСФзвоСЧ. ЦСЦкаво вСЦдмСЦтити, що дуже погано володСЦла Катерина ВасилСЦвна росСЦйською мовою. Однак, саме вона поперше виконувала роль Наталки в п`СФсСЦ Котляревського   "Наталка-ПолтавкатАЭ. Про це - докладнСЦша розповСЦдь на пСЦдставСЦ щоденникСЦв актриси, та також книги, написаноСЧ науковим керСЦвником лСЦтературно-меморСЦального музею СЦменСЦ РЖ.П.Котляревського - РДвгенСЦСФю Сторохою.

На час приСЧзду до Полтави КатеринСЦ НальотовоСЧ було 26 рокСЦв, СЦ вона була просватана за ковалерСЦйського офСЦцера - графа БервСЦца. ДСЦвчина жила як звичайна молода панночка - разом з сестрою бувала на прийомах у вищих колах полтавського панства.

Чудово граючи на гСЦтарСЦ, спСЦваючи, грацСЦозно танцюючи та з успСЦхом виступаючи в аматорських виставах,вона ще й думки не допускала стати професСЦйною актрисою. На захоплений вСЦдгук генерал-губернатора Я.РЖ.Лобанова - Ростовського з приводу СЧСЧ акторських здСЦбностей  Катерина ображено вСЦдповСЦдаСФ: "Доброго ж Ви менСЦ комплСЦмента робите, рСЦвняючи до актриситАЭ.*


" Полтава, 24 января 1813 года.


Можливо, доля цСЦСФСЧ чарСЦвноСЧ панночки склалася би зовсСЦм по-СЦншому, як би наречений не вСЦдмовився вСЦд шлюбу з "безприданницеютАЭ. Вона тяжко зносить крах сподСЦвань на особисте щастя. Про те саме цСЦ обставини спонукали СЧСЧ ближче увСЦйти в артистичне товариство, розвивати здСЦбностСЦ, охочСЦше братися за ролСЦ в аматорських виставах. Та ще й родинне оточення наважувало Катерину ВасилСЦвну до цього. ССЦм`я РСФзвих була в дружнСЦх стосунках з багатьма висококультурними дСЦячами, що прислужилися вСЦтчизняному мистецтву. Ось виклад одного дня з життя актриси:

Вчера была репетиция неудачного "ПримирителятАЭ. Сестра говорит, что наш директор был вне себя от радости, как я играла, и сказал госпоже Нарышкиной, что никто так хорошо не играет, как я. Третьего дня опять была репетиция  " Урок дочкамтАЭ и " Немецкие провинциалытАЭ. Мы пробыли весь вечер у Старого князя (це мабуть - Я.Лобанов - Ростовський - прим.автора), мне принесли гитару и я должна была петь. На завтра молодой князь (син Лобанова-Ростовського - прим.автора) пригласил нас к обеду. Таптыкову говорили его офицеры:тАЭ куда ни придешь, только и слышишь, что о Налетовой говорят, как бесподобно играла и пела на Театре.тАЭ **


* Стороха РД. Перша Наталка у ПолтавСЦ. - Полтава.- 1995 - с.140

** Врангель Н. История одного дома. // Старые годы. - С.Петербург.-- 1913 г.


НайцСЦкавСЦшСЦ сторСЦнки щоденника тСЦ, з яких можна довСЦдатись про рСЦвень таланту спСЦвачки СЦ актриси, про СЧСЧ стосунки з РЖ.П.Котляревським. Cеред гарячих шанувальникСЦв НальотовоСЧ родина генерал-губернатора,генерала БСЦлухи, родини КочубеСЧв, Меншикових, НаришкСЦних, якСЦ з настанням щедрого лСЦтнього тепла приСЧздили до своСЧх малоросСЦйських резиденцСЦй. Ось знову сторСЦнки щоденника актриси:

" 28 -го.

Вчера мы были у Губернатора; все играли в бостон, а я пела. Перед ужином мы танцевали только две кадрили; первую я танцевала с Губернатором, а 2-ю с одним красивым молодым казаком из ополчения. Кажется его зовут Позняков. Сегодня мы приглашены в дом графини Ламберт.

17 -го февраля.

Вчера мы играли "Честное словотАЭ - и очень хорошо. Все были вне себя от восхищения. Молодой князь говорил мне после каждого действия: "Как вы славно играете сегодня, вы на репетициях так играли, что казалось, нельзя лучше, а сегодня так просто удивления достойно!" Когда я танцевала Русскую, то я делалась глухой ко всему, но никто кроме молодого князя этого не заметил. Котляревский сказал: "Что, племянница, если графу вздумается тебя заставить по-русски поплясать, попляши-ка, я хочу посмотреть !тАЭ Я ответила :тАЭДа с кем же?тАЭ

"Да я найду тебе мальчикатАЭсказал Котляревский и закричал: "Афонька, Афонька, поди-ка сюда!" Прибежал маленький мальчик ямщичек. Молодой князь сам стоял на хорах и говорил музыкантам когда начинать, и когда я оборачивалась, то каждый раз меня оглушали любезностями и аплодисментами. Чего они только со мной не выделывали, я не могу и описать: все громко кричали:  " Возможно ли лучше сыграть!тАЭ *

Як бачимо, актриса вона - таки була здСЦбна СЦ з розмаСЧтим обдаруванням.  Вроджена  музикальнСЦсть,  виразнСЦсть  голосу,  грацСЦознСЦсть


* Врангель Н. История одного дома. // Старые годы.- С.Петербург.- 1913 г.


СЦ, що дуже важливо, сСЦмпатСЦя до культури украСЧнцСЦв (у щоденнику вона згадуСФ про "невимовну приСФмнСЦстьтАЭ вСЦд баченого народного танцю) - це все те, що високо оцСЦнив у нСЦй РЖ.П.Котляревський, запросивши до виконання ролСЦ Наталки у своСЧй п`СФсСЦ.

НасамкСЦнець постаСФ найскладнСЦше питання - про мову. НаскСЦльки добре володСЦла Катерина Нальотова украСЧнською? Нажаль, абсолютно точноСЧ вСЦдповСЦдСЦ нСЦхто не дасть. Треба думати, що проживаючи в ПолтавСЦ не один рСЦк, ця артистка, як СЦ взагалСЦ всСЦ музично обдарованСЦ люди, досить добре вивчила мову, бо записуСФ по-украСЧнськи у щоденнику розмови генерала БСЦлухи - Кохановського. РЖ, до речСЦ, цСЦлком вСЦрно. РЖнакше, мабуть, не свСЦдчив би кореспондент журналу    "Отечественые запискитАЭ: ". . .тут Наталка, чутлива, розумна СЦ гарненька, спСЦвала народнСЦ пСЦснСЦ СЦ опера йшла, йде СЦ йтиме, доки залишиться в УкраСЧнСЦ хоч один звук рСЦдного нарСЦчча на зло тим панам, якСЦ приСЧздять в УкраСЧну вчено-сентиментальними мандрСЦвниками СЦ за гостинний прийом лають малоросСЦйский театр, пилюку, клСЦмат, товариство СЦ твори Основ`яненка.тАЭ *

Отже, успСЦх "Наталки-ПолтавкитАЭ був повним СЦ незаперечним. Стара, як свСЦт, СЦсторСЦя любовСЦ простоСЧ украСЧнськоСЧ дСЦвчини, СЧСЧ смуток, сльози, сумнСЦви, жаль до матерСЦ, весь розклад дСЦйових осСЦб навколо Наталки при високому ступенСЦ авторськоСЧ художньоСЧ типСЦзацСЦСЧ та узагальнення образСЦв дали унСЦкальний зразок вСЦчно юноСЧ п`СФси.**


* Отечественные записки.- Полтава.- 1839 г.- № 3 - с.154

** Стороха РД. Перша Наталка у ПолтавСЦ.-Полтава.- 1995 - с.140


РЖV.  З А К Л Ю Ч Е Н Н Я

ПСЦсля проведеною мною роботи хочу зазначити, що звертання уваги до театральноСЧ творчостСЦ починаСФ завойовувати значне мСЦiе в наш час. В ходСЦ дослСЦдження бачила справжню зацСЦкавленнСЦсть, навСЦть фанатизм деяких людей. РЗх  шанування нашоСЧ культури, великСЦ духовнСЦ сили, спрямованСЦ на боротьбу з брудом СЦ грубСЦстю наших складних часСЦв дСЦйсно надихають на плСЦдну працю.

В своСЧй роботСЦ спочатку розповСЦдаю про першСЦ кроки  розвитку театрального мистецтва Полтави. ДалСЦ висвСЦтлюю тСЦ фактори, якСЦ мали вплив на це мистецтво, сприяли його розквСЦту чи, навпаки, перешкоджали йому. НайголовнСЦшСЦ з цих факторСЦв такСЦ: ставлення до кожного експерименту; матерСЦальна пСЦдтримка акторСЦв СЦ режисерСЦв, зовнСЦшнСФ оточення; вплив сусСЦднСЦх культур СЦ мистецькСЦ здСЦбностСЦ народу. Але не всСЦ цСЦ чинники з однаковою силою впливають по всСЦй територСЦСЧ УкраСЧни. НайбСЦльше вСЦдмСЦнностей зустрСЦчаСФться в прикордонних районах, де вплив сусСЦднСЦх районСЦв СФ найбСЦльший. ЦентральнСЦ ж райони УкраСЧни (тобто СЦ Полтавська область) хоч на самому початку СЦ мали деякСЦ риси СЦнших традицСЦй у вСЦдповСЦднСЦй сферСЦ, але найповнСЦше зберегли нацСЦональнСЦ прикмети, що спостерСЦгаймо й зараз.

Також вважаю, що для того, щоб пСЦзнати СЦ осмислити складну проблему становлення украСЧнського народу, його традицСЦйно-побутовСЦ культури, треба вивчати все, що ним накопичене столСЦттями з поколСЦння в поколСЦння. Тому СЦ обрала для дослСЦдження ще не вивчену широко галузь. Намагалась суто об'СФктивно пСЦдходити до думок авторСЦв, з якими я не згодна, серйозно обмСЦрковуючи, в чому причина наших разнобСЦжностей.

РЖ пСЦсля проведеноСЧ мною роботи я зрозумСЦла, що слСЦд вивчати культурну спадщину свого народу, що першСЦ украСЧнськСЦ п'СФси теж були неодмСЦнною часткою розвитку мистецтва краСЧни. Про це свСЦдчить вже те, що навСЦть пСЦд чуженецьким пануванням люди зберегли старе мистецтво, як символ, пронесений через всСЦ вСЦковСЦчнСЦ страждання СЦ утиски, яких довелося зазнати. 

В майбутньому хочу доповнити СЧСЧ додатком, спСЦвбесСЦдами, розмовами, новими враженнями СЦ думками; а взагалСЦ спробую зробити роботу бСЦльш насиченою СЦ наочною.

ДослСЦджуючи розвиток театральноСЧ творчостСЦ в ПолтавСЦ, я отримала велике задоволення вСЦд своСФСЧ працСЦ. СподСЦваюсь, що робота вСЦдкриСФ для СЧСЧ читачСЦв багато нового щодо СЦсторСЦСФ театру в ПолтавСЦ, цСЦкавий свСЦт мистецтва гри, зСЦгрСЦСФ СЦх душСЦ, зробить СЧх хочь трохи добрСЦшими СЦ кращими. 






















С П И С О К      Л РЖ Т Е Р А Т У Р И


РЖ. АРХРЖВНРЖ  ДЖЕРЕЛА:


    1. ДАПО, - ф.8811, - оп.14, - спр.4

    2. ДАПО, - ф.83, - оп.1, - спр.35, - арк.2-3

    3. ДАПО, - ф.8811, - оп.1, - спр.58

    4. ДАПО, - ф.8811, - оп.1, - спр.59

    5. ДАПО, - ф.8811, - оп.1, - спр.60, - арк.1

    6. ДАПО, - ф.1286, - оп.1, - спр.154, - арк. (копСЦя)

    7. ДАПО, - ор.3, - оп.18, - спр.179

    8. ДАПО, - Бучневич В. РД. Записки о Полтаве и ея памятниках. - Полтава. -      1902р. - 292 с.

    9. ДАПО, - Лист малоросСЦйського генерал - губернатора М. Г. РСФпнСЦна про      викуп з крСЦпацтва великого росСЦйського актора М.С. ЩепкСЦна. - Труд Полтавской Ученой Комисии. - Вип.1 - Полтава. 1905р. - 89с.

   10. ДАПО, - Памятная книжка Полтавской губернии на 1916 год. - РЖзданСЦСФ    Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета  под редакцией Н.А.Снесскаго. - Полтава. - 1916р.

   11. ДАПО, - ПолтавскСЦя ГубернскСЦя Ведомости. - №23. - 1852р. - 249с.

   12. АрхСЦв лСЦтературно - меморСЦального музею РЖ. П. Котляревського. - Спр.1. -      №571р.


РЖНШРЖ  ВИКОРИСТАНРЖ  ДЖЕРЕЛА:


1. Аксаков О. - КритичнСЦ статтСЦ. - КиСЧв. - 1968р. - 22с.

2. АматорськСЦ вистави. - УкраСЧнський Драматичний Театр. - Т.1. - КиСЧв. - 1967р.    177с.

3. БезгСЦн РЖ. Д. Театральне мистецтво СЦ радянська дСЦйснСЦсть. - КиСЧв. - 1978р. 24с.

4. БелСЦнський В. Думки про мистецтво. - КиСЧв. - 1976р.

5. Бузинний О. Т. До СЦсторСЦСЧ театру в ПолтавСЦ. Викуп з неволСЦ М. С. ЩепкСЦна (за архСЦвними матерСЦалами). - Записки Полтавського РЖнституту народноСЧ освСЦти.- Т. РЖV. - Полтава. - 1927р. - 43 - 56с.

6. Возняк М. Початки украСЧнськоСЧ комедСЦСЧ. - ЛьвСЦв. - 1920р. - 221с.

7. Врангель Н. Н. История одного дома //Старые годы. - 1913год. - Гос.архив библиотеки им. Саттыкова - Щедрина.

8. Галенко М. Лохвицький театр //Зоря Полтавщини. - 1996р. - 27 березня.

9. ГрСЦц Т. С. Михайло Семенович ЩепкСЦн. - мМ. - 1966р. - 43с.

10. Дашкевич М. - Отзыв о сочинении Петрова "Очерки истории украинской литературы Х!Х столетия.тАЭ - "Отчет о двадцать девятом присуждении наград графа Уварова ." - Спб. - 1888р. - 83с.

11. ДурСЦлСЦн С., ЩепкСЦн М., Котляревський РЖ. РосСЦйсько - украСЧнське гурне СФднання. - КиСЧв. - 1953р. - 80с.

12. РЖванов А. ТрСЦчСЦ ювСЦлейний //Зоря Полтавщини. - 1969р. - 6 липня.

13. Жерус В. Минуле театру на селСЦ //Cельський театр. - 1927р. - №8.

14. Жук В. Н. ЯкСЦ були крСЦпоснСЦ театри СЦ оркестри на ПолтавщинСЦ //Наш рСЦдний край. - Вип.4. - Полтава. - 1990р. - 35с.

15. Залесский А. Из быта крепостного времени //Киевская старина. - 1888год. - Июль - 78 - 79с.

16. Казимиров О. УкраСЧнський аматорський театр. - КиСЧв. - 1965р. - 32с.

17. Киевская старина. - Книга 9. - КиСЧв. - 1904р. - 22с.

18. Из прошедшей жизни малороссийского дворянства //Киевская старина.- 1888год. - Октябрь. - 149 - 161с.

19. Кирилюк РДвген. ЖивСЦ традицСЦСЧ. РЖван Котляревський та украСЧнська лСЦтература. - КиСЧв. - 1969р. 

20. Коваль М.В., Кульчицьких С.В., Курносов Ю.О. РЖсторСЦя УкраСЧни. - КиСЧв. - 1992р. - 288с.

21. Лазаревський о. Очерки и заметки по истории Малоросии. - Кн.РЖУ. - 60 - 61с.

22. Лазорський М. СвСЦтлотСЦнСЦ. - Мельборн. - 1973р. - 301 - 308с.

23. Момонт А. В награду таланта актера Щепкина для основания его участи //Комсомолець Полтавщини. - 1990р. - 11 грудня.

24. Наливайко РЖ. Кропивницький на сСЦльськСЦй iенСЦ // Комсомолець Полтавщини. - 1991р. - 17 серпня.

25. Наливайко РЖ. Народний театр в ДиканцСЦ - погляд в СЦсторСЦю //Комсомолець Полтавщини. - 1990р. - 26 березня.

26. Неофициальная часть Полтавских Губернских Ведомостей. - Полтава. - 1852р. - №1.

27. Неофициальная часть Полтавских Губернских Ведомостей. - Полтава. - 1898р. - 5 сСЦчня. - №1.

28. Отечественные записки.- Полтава.- 1839 г.- N 3.- 154 c.

29. Павловский И.Ф. Заботы кн.Н.Г.Репнина  о Полтавском театре и о выкупе артиста Щепкина. Оттиск из журнала "Киевская старинатАЭ. - Киев. -  1905р.

30. Павловский И. Ф. Полтава (1802 - 1856). Исторический очерк ее, как губернскаго города. - Полтава. - 1910р.

31. Павловский И.Ф. Полтавцы: иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. - Полтава. - 1914р.

32. Павловский И.Ф, Из переписки малороссийского генерал - губернатора князя А. Б. Куракина. - Труд полтавской ученой комиссии. - Выпуск Х!!!. - Полтава. - 1915р. - 21с. - ДАПО.

33. Падалка Л. В. Что сказало население Полтавской губернии о своем старом быте. - Полтава. - 1905р. - 44с.

34. Пилипчук Р. У дощепкСЦнський перСЦод //УкраСЧнський театр. - 1986р. - №6. - 27 - 29 с.

35. Ротач А.О. РЖ.П.Котляревський СЦ Полтавський театр. НауковСЦ записки. - Полтава. - 1958р. - 63с.

36. Ротач П. БСЦля гнСЦзда соловейка. НатхненнСЦ театрали. Призабута сторСЦнка театрального життя Полтави. - Полтава. - 1993р. - 89с.

37. Русская старина. - 1875р. - №5. - 140с.

38. Самсоненко С. ЛСЦтопис театру //Зоря Полтавщини. - 1972р. - 12травня.

39. ССФкарева К. Рукописи РЖ.П.Котляревського //Радянське лСЦтературознавство. НауковСЦ записки. - КиСЧв. - 1950р. - 71с.

40. Срезневський В. И.П.Котляревский. Из русского биографического словаря.

41. СтанСЦславський К.С. МоСФ життя в мистецтвСЦ. - Москва. - 1972р. - 446с.

42. Стороха РД. Перша Наталка у ПолтавСЦ. - Полтава. - 1995р. - 139с.

43. Субтельний Орест. УкраСЧна. РЖсторСЦя. - КиСЧв. - 1993р. - 289с.

44. Театр РЖ.П.Котляревського. - КиСЧв. - 1969р.

45. Терещенко О.В. И.П.Котляревский // Основа. - 1861р. - Полтава. - 168с.

46. Франко РЖ. Нарис СЦсторСЦСЧ украСЧнськоСЧ лСЦтератури ( до 1890р.) - ЛьвСЦв. - 1910р. - 84р.

47. Чарнецький С. РЖсторСЦя украСЧнськоСЧ культури. Театр. - КиСЧв. - 1993р.

48. ЩепкСЦн А.С. Из краткого очерка жизни М.С.Щепкина и артистической его деятельности на iеническом поприще. - КиСЧв. - 1969р. - №3. - 78р.

49. Щепкин М.С. (1788 - 1863г.). Записки его, письма, расскази, материали для биографии и родословная. - С. - Петербург. - 1917р.

С Л О В Н И К


Вертеп - старовинний пересувний ляльковий театр, де ставили релСЦгСЦйнСЦ   СЦ   свСЦтськСЦ   п'СФси.

Аматор (лат. amator, вСЦд amo - полюбляю, маю нахил) - самодСЦяльний актор,  музикант,  художник,  тощо.

Генерал - губернатор - вища службова особа в царськСЦй РосСЦСЧ, що     очолювала   генерал - губернаторство.

Генерал - губернаторство - адмСЦнСЦстративно - терСЦторСЦальна однина в царськСЦй РосСЦСЧ (1775 - 1917 рр.), яка охоплювала територСЦю однСЦСФСЧ або кСЦлькох   губернСЦй.

Примадонна (СЦтал. prima donna, букв. - перша дама) - спСЦвачка в оперСЦ чи  опереттСЦ,  що  виконуСФ  першСЦ  партСЦСЧ.


















Страницы: Назад 1 Вперед