–∆сторичн—÷ аспекти —÷ стил—÷стичн—÷ особливост—÷ розвитку арх—÷тектури Ћьвова

дипломна€ работа:  ультура и искусство

ƒокументы: [1]   Word-195936.doc —траницы: Ќазад 1 ¬перед

«м—÷ст


–озд—÷л 1. ќсобливост—÷ соц—÷ально-економ—÷чного —÷ духовного розвитку Ћьвова у XVI стол—÷тт—÷

1.1 —оц—÷ально-економ—÷чний розвиток Ћьвова —÷ √аличини у склад—÷ ѕольсько—„ держави —÷ –еч—÷ ѕосполито—„

1.2 «ах—÷дно—‘вропейськ—÷ впливи у розвитку духовного середовища м—÷ста

–озд—÷л 2. јрх—÷тектура м—÷ста €к про€в ренесансного духу часу

2.1 —тил—÷стичн—÷ особливост—÷ культово—„ арх—÷тектури Ћьвова

2.2 ≈волюц—÷€ розвитку житлово—„ арх—÷тектури м—÷ста

–озд—÷л 3 «ах—÷дно—‘вропейськ—÷ впливи в арх—÷тектур—÷ Ћьвова: практичний зр—÷з

3.1 ћайстри «ах—÷дно—„ –ƒвропи - зодч—÷ м—÷ста

3.2 ѕор—÷вн€льний анал—÷з пам'€ток арх—÷тектури Ћьвова

—писок використано—„ л—÷тератури


–озд—÷л 1. ќсобливост—÷ соц—÷ально-економ—÷чного —÷ духовного розвитку Ћьвова у XVI стол—÷тт—÷


1.1 —оц—÷ально-економ—÷чний розвиток Ћьвова —÷ √аличини у склад—÷ ѕольсько—„ держави —÷ –еч—÷ ѕосполито—„


¬—÷домо, що культура ¬—÷дродженн€ охопила не т—÷льки –∆тал—÷ю, в €к—÷й небувалого розкв—÷ту набуло мистецтво, а й всю «ах—÷дну —÷ ÷ентральну –ƒвропу. ƒосл—÷дженн€ останнього часу довод€ть, що це положенн€ в т—÷й чи —÷нш—÷й м—÷р—÷ характеризу—‘ —÷ культуру сх—÷дних слов'€н. Ќа мистецтв—÷ рос—÷йського, укра—„нського —÷ б—÷лоруського народ—÷в знайомство з мистецтвом –∆тал—÷—„ в—÷дбилось з р—÷зною глибиною, неодночасно, в—÷д—÷граючи б—÷льшу або меншу роль у загальному процес—÷ становленн€ нац—÷ональних рис.

” культурному житт—÷ ”кра—„ни XVI тј‘ першо—„ половини XVII ст. знайшли св—÷й досить ч—÷ткий ви€в ренесансн—÷ тенденц—÷—„. як —÷ в —÷нших кра—„нах православно-слов'€нського кола, процес поширенн€ ренесансу на ”кра—„н—÷ був тривалим та ув—÷йшов складовою частиною в культуру барокко*

–енесансне мистецтво - —‘вропейське €вище. ”кра—„на —‘ складовою частиною –ƒвропи. “—÷ особливост—÷, €к—÷ були притаманн—÷ —‘вропейському мистецтву в ц—÷лому, так чи —÷накше про€вилис€ —÷ на грунт—÷ укра—„нського мистецтва.

ѕров—÷сниками ренесансу були ƒанте (на злам—÷ XIII-XIV стол—÷ть), ѕетрарка —÷ Ѕокаччо (XIV стол—÷тт€ ), але датують ренесанс п—÷зн—÷ше: ранн—÷й (1420- 1500 роки), золотий (1500-1540) та п—÷зн—÷й (меж—÷ точно не встановлюють ).

Ќайхарактерн—÷шою —÷деолог—÷чною ознакою епохи ¬—÷дродженн€* вважа—‘тьс€ гуман—÷зм*. —л—÷дом за одним —÷з ранн—÷х —÷деолог—÷в гуман—÷зму —алютат—÷ в центр—÷ уваги —÷тал—÷йських письменник—÷в XIV стол—÷тт€ опин€—‘тьс€ пон€тт€ humanitas, вживане ще ÷—÷цероном. ÷е пон€тт€ розум—÷—‘тьс€ €к учен—÷сть —÷ €к схильн—÷сть до шл€хетних мистецтв, а твкож €к доброзичлив—÷сть щодо —÷нших людей.

ћистецтво —÷ л—÷тература –енесансу залишаютьс€ безпосередньо повтјў€заними з христи€нською —÷деолог—÷—‘ю —÷ христи€нським матер—÷альним культом. јле в—÷дбува—‘тьс€ радикальна зм—÷на позиц—÷—„ щодо л—÷тург—÷йного часу —÷ способ—÷в —‘днанн€ смертного —÷ндив—÷да з транiендентним, над—÷ндив—÷дуальним, безконечним св—÷том.

” традиц—÷йн—÷й христи€нськ—÷й художньо-теолог—÷чн—÷й систем—÷ св—÷т людини протисто—„ть небесному св—÷тов—÷, €к його духовн—÷й (необразн—÷й сутност—÷), обо—„м протисто—„ть св—÷т бутт€ Ѕога, €к св—÷т надрац—÷ональний —÷ надобразний. ÷—÷ канони зруйнувалис€ ренесансною культурою, €ка переосмислила ставленн€ до нетварного —÷ надтварного св—÷ту, виход€чи з нового розум—÷нн€ б—÷бл—÷йно—„ тези про людину, €к образ божий. ѕоверненн€ до античного антропоморф—÷зму в баченн—÷ бог—÷в мало набагато ширший, н—÷ж "асне "—÷тал—÷йський" сенс поверненн€ до забуто—„ римсько-антично—„ спадщини. Ѕог-отець зтјў€вл€—‘тьс€ на полотнах христи€нських майстр—÷в у вигл€д—÷ могутнього старц€, а ћадонна вража—‘ сво—‘ю ж—÷ночою красою. –∆кона перетворю—‘тьс€ на живопис —÷ вм—÷щу—‘тьс€ не т—÷льки в храм—÷, а й у палац—÷. Ѕожественна —÷стор—÷€ св—÷ту ста—‘ людською —÷стор—÷—‘ю, розкрива—‘ те, що рел—÷г—÷€ побожно називала Ѕожим задумом.

∆ести, постави, композиц—÷—„ ф—÷гур в ренесансному мистецтв—÷ умисн—÷, п—÷днесен—÷ —÷ театральн—÷, що змушу—‘ вбачати в образах людського св—÷ту особливий зм—÷ст. ” цьому особливому зм—÷ст—÷ —÷ м—÷ститьс€ вс€ сакральн—÷сть св—÷ту. ћистецтво не створю—‘, не нат€ка—‘ символ—÷чними засобами на св—÷т неземних обтјў—‘кт—÷в, остр—÷в л—÷тург—÷йного часу - воно прагне показати те особливе св—÷тле, €ке робить творне бутт€ частиною Ѕожественного ц—÷лого.

Ќаприк—÷нц—÷ XV - на початку XVI стол—÷ть у «ах—÷дн—÷й –ƒвроп—÷ почина—‘тьс€ перех—÷д в—÷д станово-представницьких монарх—÷й до абсолютних. ѕод—÷бно до того, €к феодальна роздроблен—÷сть —‘ головною соц—÷ально-пол—÷тичною ознакою IX - XIII cтол—÷ть. «вичайно, утвердженн€ абсолютних монарх—÷й на —‘вропейському простор—÷ в—÷дбувалос€ поступово —÷ в р—÷зних формах, проте абсолютизм, €к соц—÷ально-пол—÷тичне €вище наклав св—÷й в—÷дбиток на все сусп—÷льне житт€ епохи, —„—„ економ—÷чний —÷ культурний розвиток.

«ах—÷дно—‘вропейський абсолютизм постав на грунт—÷ в—÷дродженн€ римсько—„ державно—„ —÷де—„, €ка ставила монарха понад закон —÷ робила його джерелом самих закон—÷в. ÷€ пол—÷тична концепц—÷€ утвердилас€ насамперед на п—÷вноч—÷ –∆тал—÷—„. ¬перше у середньов—÷чному зах—÷дно—‘вропейському св—÷т—÷ верховна "ада базувалас€ не на феодальному землеволод—÷нн—÷, а на виборних принципах вол—÷ усього населенн€. ” XIVтј‘XV стол—÷тт€х —÷тал—÷йськ—÷ м—÷ськ—÷ республ—÷ки одна за одною перетворюютьс€ на монарх—÷—„ - в результат—÷ захопленн€ верховно—„ "ади заповз€тливими представниками м—÷iевих впливових фам—÷л—÷й. ÷е було сво—‘р—÷дним повторенн€м —÷стор—÷—„ давньогрецьких тиран—÷й, що поставали з республ—÷канського ладу. ¬ —÷тал—÷йському принципат—÷ середньов—÷чний св—÷т мав справу з абсолютним государем, "ада €кого була непод—÷льною —÷ необмеженою. –∆тал—÷йський рг—÷пс—÷ре (кн€зь) XIV-XV ст.тј‘ це не феодальний сеньйор —÷ государ-пом—÷чник, а нос—÷й необмежено—„ державно—„ "ади, що належала ран—÷ше "населенню м—÷стаї, а в—÷дтепер перейшла до нього.  н€зь ста—‘ м—÷н—÷атюрним прототипом "бсолютних монарх—÷в XVI тј‘ XVIII ст.

–имськ—÷ державно-правов—÷ —÷де—„ поширились —÷ поза межами –∆тал—÷—„. як приклад можна навести спроби дератор—÷в √огенш-фен—÷в перетворити функц—÷ю "—в€щенно—„ –имсько—„ —÷мпер—÷—„ германсько—„ нац—÷—„ї на реальну д—÷йсн—÷сть. ¬они вважали себе справжн—÷ми спадко—‘мц€ми римських —÷мператор—÷в, знаход€чи теоретичне обгрунтуванн€ у вченн—÷ протегованих ними юрист—÷в з болонсько—„ школи (¬ллег—÷ст—÷вї). ѕроте —÷мператорський абсолютизм √огенш-фен—÷в не мав п—÷д собою м—÷цного пол—÷тичного грунту. ўоправда, ‘р—÷др—÷хов—÷ II (1212тј‘1250) вдалос€ зд—÷йснити на €кийсь час запов—÷тну мр—÷ю династ—÷—„ в межах —ицил—÷йського корол—÷вства. ” видан—÷й ним конституц—÷—„ (1231) зроблено спробу утвердити державу тј‘ сво—‘р—÷дний прототип абсолютних монарх—÷й нового часу: з чиновною бюрократ—÷—‘ю —÷ адм—÷н—÷стративною централ—÷зац—÷—‘ю, системою пост—÷йних податк—÷в, ревною ур€довою оп—÷кою над народним господарством, печатками митно—„ системи, розкошами —÷ марнотратством двору, з ф—÷нансовими труднощами —÷ —„х неминучим насл—÷дком тј‘ ф—÷скальн—÷стю. ѕроте конституц—÷€ ‘р—÷др—÷ха не пережила свого творц€ —÷ дуже швидко беззсл—÷дно зникла у надзвичайно кривавих —÷ тривалих дл€ —ицил—÷йського корол—÷вства катакл—÷змах.

ќтже, жива практика абсолютизму почина—‘ св—÷й поступ з –∆тал—÷—„, €ка була найб—÷льшим вогнищем культурних вплив—÷в дл€ вс—÷—‘—„ «ах—÷дно—„ –ƒвропи. ÷—÷ впливи не обмежувалис€ лише сферою науки, л—÷тератури та мистецтва; вони охоплювали також право —÷ пол—÷тику. ”творенн€ нац—÷ональних держав у «ах—÷дн—÷й –ƒвроп—÷ супроводжувалось утвердженн€м абсолютистських тенденц—÷й. –азом з тим, у багатьох —‘вропейських кра—„нах залишилис€ станово-представницьк—÷ —÷нститути, €к—÷ суперничали з корол—÷вською "адою. ÷е суперництво в де€ких з них привело до утворенн€ обмежених монарх—÷й. “акими були, зокрема, ѕольське корол—÷вство —÷ ¬елике кн€з—÷вство Ћитовське. Ќа початку XVI ст. п—÷д "аду династ—÷—„ ягелон—÷в потрапл€ють величезн—÷ простори —х—÷дно—„ —÷ ÷ентрально—„ –ƒвропи тј‘ ѕольща, Ћитва, ѕрусс—÷€, ”кра—„на, Ѕ—÷лорус—÷€ та де€к—÷ —÷нш—÷ земл—÷. –—÷зн—÷ за р—÷внем соц—÷ально-пол—÷тичного та економ—÷чного розвитку, ц—÷ кра—„ни здеб—÷льшого збер—÷гали св—÷й традиц—÷йний внутр—÷шн—÷й устр—÷й —÷ нав—÷ть державну незалежн—÷сть, об'—‘днуючись лише сп—÷льним династом. Ѕагатьма аспектами розвитку монарх—÷€ ягелон—÷в нагадувала монарх—÷ю  арла V, €кий у б—÷льшост—÷ сво—„х численних волод—÷нь був лише ном—÷нальним сюзереном, а не фактичним правителем. ¬елик—÷ кн€з—÷ литовськ—÷, залишаючись спадковими володар€ми на сво—„й батьк—÷вщин—÷, були водночас виборними корол€ми польськими, до того ж —÷стотно обмеженими у сво—„х прерогативах загальношл€хетським сеймом. «аздр—÷сне погл€даючи на зм—÷цненн€ "корол—÷вського ма—‘статуї у багатьох кра—„нах –ƒвропи, ягелони прагнули до посиленн€ сво—‘—„ "ади у Ћитв—÷. —оюзник—÷в у ц—÷й справ—÷ велик—÷ кн€з—÷ литовськ—÷ (зокрема, ¬—÷товт та —иг—÷змунд  ейстутович), €к —÷ зах—÷дно—‘вропейськ—÷ монархи, шукали м—÷ж середн—÷ми та др—÷бними феодалами. ѕроте —„хн—÷м спробам та спробам —„хн—÷х наступник—÷в довести централ—÷зац—÷ю держави до завершенн€ —÷ в—÷дт—÷снити на другий план велику феодальну аристократ—÷ю не судилос€ зд—÷йснитис€. ¬елике кн€з—÷вство Ћитовське залишилос€ державним утворенн€м з близьким до федеративного устро—‘м; у багатьох земл€х, в тому числ—÷ укра—„нських, збереглис€ форми автоном—÷—„ або м—÷iевого самовр€ƒ”; ванн€, хоча це самовр€дуванн€ не було всестановим –∆ стосувалос€ передус—÷м шл€хти —÷ магнатер—÷—„.

” XV-XVI стол—÷тт€х швидко зб—÷льшу—‘тьс€ к—÷льк—÷сть великих земельних волод—÷нь на укра—„нських земл€х ¬еликого кн€з—÷вства Ћитовського. якщо наприк—÷нц—÷ XVI стол—÷тт€ були в—÷дом—÷ лише к—÷лька дес€тк—÷в магнатських родин, то в перш—÷й половин—÷ XVI стол—÷тт€ —„х нал—÷чувалос€ вже понад сто. ѕро масштаби земельних волод—÷нь магнат—÷в св—÷дчить, зокрема, к—÷льк—÷сть в—÷йськових, що —„х магнати мусили виставл€ти на вимогу великого кн€з€.

Ќаприк—÷нц—÷ XVтј‘на початку XVI стол—÷тт€х в укра—„нських м—÷стах ¬еликого кн€з—÷вства Ћитовського поширю—‘тьс€ магдебурзьке право. …ого запровадженн€ супроводжувалос€ в—÷дм—÷ною звича—„в, що д—÷€ли ран—÷ше, а також литовського та давньоруського права, в—÷дм—÷ною "ади —÷ суду над м—÷щанами державц—÷в, нам—÷сник—÷в, во—‘вод, введенн€м самовр€дуванн€ ( ради), €ке обиралос€ м—÷щанами. ћ—÷сто Ћьв—÷в магдебурзьке право отримало в II половин—÷ XIV стол—÷тт€[38].

¬ ц—÷лому м—÷ське самовр€дуванн€ на ”кра—„н—÷ мало обмежений характер не позбавило м—÷ста вповн—÷ в—÷д феодально—„ залежност—÷. ‘еодальна залежн—÷сть м—÷щанства посилювалас€ нац—÷онально-рел—÷г—÷йними утисками. ¬ багатьох м—÷стах укра—„нське м—÷щанство було усунуте в—÷д м—÷ського самовр€дуванн€, воно п—÷ддалос€ дискрим—÷нац—÷—„ п—÷д час прийому до цех—÷в, де переважали н—÷мц—÷ й пол€ки. «авд€ки п—÷дтримц—÷ великокн€жо—„ та корол—÷всько—„ адм—÷н—÷страц—÷—„ ч—÷льн—÷ позиц—÷—„ в цехах займали н—÷мецьк—÷ й польськ—÷ купц—÷ та рем—÷сники, €к—÷ в—÷дт—÷сн€ли укра—„нських православних м—÷щан.

–азом з тим, не можна заперечувати того факту, що магдебург—÷€ спри€ла економ—÷чному розвитков—÷ м—÷ст в ”кра—„н—÷, формуванню в них елемент—÷в буржуазного сусп—÷льства. ћ—÷ське право наближало укра—„нськ—÷ м—÷ста до м—÷ст «ах—÷дно—„ –ƒвропи, де з розвитком м—÷ського житт€, парламент—÷в, м—÷ських суд—÷в закладавс€ фундамент громадського сусп—÷льства. Ѕ—÷льш —÷нтенсивно це в—÷дбувалось у зах—÷дних рег—÷онах ”кра—„ни.

—л—÷д також мати на уваз—÷ давн—÷ традиц—÷йн—÷ звтјў€зки ”кра—„ни з —‘вропейським св—÷том. ¬—÷д  и—‘ва проходив ц—÷л€х суходолом через ¬олодимир-¬олинський,  рак—÷в, ѕрагу до Ѕавар—÷—„, –ейнсько—„ земл—÷, јнгл—÷—„, ‘ранц—÷—„ та –∆спан—÷—„. „ерез ѕрип'€ть, Ѕуг та Ќ—÷ман лежав шл€х до Ѕалт—÷йського мор€ —÷ —аксон—÷—„. “атаро-монгольське пануванн€ призвело до зниженн€ торговельного руху цими шл€хами, але не припинило його. ¬же у XV ст. ц—÷ зв'€зки значною м—÷рою були в—÷дновлен—÷. Ўвидко зростало значенн€ √данська, €кий в—÷д—÷гравав роль посередника у торг—÷вл—÷ ”кра—„ни з кра—„нами «ах—÷дно—„ –ƒвропи. ¬ажливого значенн€ набуло вивезенн€ деревини та продукт—÷в —„—„ переробки, що використовувались дл€ виготовленн€ збро—„, у корабельн—÷й справ—÷, а поташ тј‘ у виробництв—÷ тканин, скла, мила. ÷—÷ товари через √данськ потрапл€ли до ‘ландр—÷—„, јнгл—÷—„, ‘ранц—÷—„.

Ѕлокада турками „орного мор€ надала нового —÷мпульсу —‘вропейськ—÷й континентальн—÷й торг—÷вл—÷ з—÷ —ходом, у €к—÷й ”кра—„на пос—÷дала важливе м—÷iе. ¬же в середин—÷ XV ст. через Ќ—÷меччину, ”горщину, ѕольщу було прокладено торговельний шл€х з ѕ—÷вн—÷чно—„ –∆тал—÷—„ на —х—÷д, €кий мав компенсувати втрати в—÷д занепаду чорноморсько-кримського напр€мку. Ќовими центрами —÷тал—÷йсько—„ торг—÷вл—÷ стали  рак—÷в —÷ Ћьв—÷в, де зосередилас€ д—÷€льн—÷сть численних представник—÷в купецьких родин √ену—„, ‘лоренц—÷—„, ¬енец—÷—„, багатьох торговельних —÷ банк—÷вських п—÷дпри—‘мств. „имало прос€кнутих ƒухом ¬—÷дродженн€ осв—÷чених, енерг—÷йних людей налагоджувало т—÷сн—÷ стосунки з м—÷iевою ел—÷тою, активно —÷нтегрувалось у м—÷iеве житт€ —÷ переносило на новий грунт тенденц—÷—„ розвитку св—÷тсько—„ науки —÷ культури, —‘вропейсько—„ заповз€тливост—÷. ѕрикладом може бути ѕилип  ал—÷маха (1437 тј‘ 1496), €кий почав свою д—÷€льн—÷сть €к представник п—÷дпри—‘мницько—„ родини “едальд—÷ а з часом став радником польських корол—÷в  азимира ягелончика —÷ яна ќльбрахта, вихователем корол—÷вських д—÷тей, активним пров—÷дником династичних —÷нтерес—÷в ягелон—÷в. як —÷сторик, пол—÷тик —÷ письменник в—÷н ѕо—‘днував у сво—„й творчост—÷ матер—÷ал—÷стичн—÷ ф—÷лософськ—÷ погл€ди з антифеодальними сусп—÷льними настановам. ” XVI стол—÷тт—÷ гуман—÷стичн—÷ —÷де—„ й культура ¬—÷дродженн€ проникли у —х—÷дну –ƒвропу, зокрема й на ”кра—„ну. ÷ьому спри€ли зародженн€ буржуазних в—÷дносин —÷ встановленн€ звтјў€зк—÷в укра—„нських земель з кра—„нами «ах—÷дно—„ –ƒвропи. –енесанс на ”кра—„н—÷ мав сво—‘р—÷дний хварактер —÷ хронолог—÷чно не зб—÷гавс€ з —‘вропейським ¬—÷дродженн€м. …ого часове визначенн€ охоплю—‘ XVI - першу половину XVII стол—÷тт€. ÷е був час могутн—÷х антифеодальних —÷ нац—÷онально-визвольних рух—÷в на ”кра—„н—÷. ћайже стол—÷тт€ - в—÷д Ћюбл—÷нсько—„ ун—÷—„ 1569 до початку визвольно—„ в—÷йни укра—„нського народу 1648-54 рок—÷в - було заповнене класовими битвами, зовн—÷шн—÷ми —÷ внутр—÷шн—÷ми в—÷йнами. Ѕоротьба воскресила —÷дею нац—÷онально—„ свободи, €ка пройн€ла пол—÷тичне —÷ духовне житт€. «а в—÷дносно короткий —÷сторичний пер—÷од укра—„нське мистецтво пройшло шл€х в—÷д засво—‘нн€ окремих елемент—÷в ¬—÷дродженн€ до загального захопленн€ ренесансним св—÷тогл€дом. √уман—÷стичному рухов—÷ на ”кра—„н—÷ спри€ли розвиток осв—÷ти, п—÷днесенн€ нац—÷онально—„ св—÷домост—÷ —÷ патр—÷отизму. ѕров—÷дниками художн—÷х —÷дей стали братства. ∆одне з попередн—÷х стол—÷ть в —÷стор—÷—„ ”кра—„ни не зберегло тако—„ к—÷лькост—÷ —÷мен видатних д—÷€ч—÷в, причепних до р—÷зних сфер —÷нтелектуально—„ д—÷€льност—÷ й обтјў—‘днаних сп—÷льними ц—÷л€ми та естетичними —÷деалами. —еред них - –∆ван ¬ишенський, –∆. ‘едоров, –ƒ. Ќаливайко, ѕ.  онашевич-—агайдачний, —. «изан—÷й —÷ —÷нш—÷. ћистецтво цього пер—÷оду п—÷дготувало —÷деолог—÷чн—÷ основи визвольно—„ епопе—„ 1648-54 рок—÷в.

Ќове мистецтво на ”кра—„н—÷ народжувалос€ не скр—÷зь, осередками ренесансно—„ культури були окрем—÷ м—÷ста, де зд—÷йснювавс€ синтез р—÷знор—÷дних художн—÷х €вищ. « ремесла мистецтво почало перетворюватись на активне знар€дд€ п—÷знанн€, науку. «м—÷нювалас€ сама художн€ концепц—÷€ - в—÷д символ—÷чно-декоративного стилю зображенн€ до його житт—‘вого наповненн€. «верненн€ на новому етап—÷ до антично—„ культури, €ка проникла через ¬—÷зант—÷ю ще за час—÷в  и—„всько—„ –ус—÷, стимулювало вивченн€ природи, спри€ло новому розум—÷нню краси. јрх—÷тектурн—÷ трактати виховували розум—÷нн€ ц—÷л—÷сност—÷ художнього образу, пропорц—÷й ритму —÷ гармон—÷йност—÷ сп—÷вв—÷дношень. ¬одночас з арх—÷тектурою зростала роль скульптурного декору. ¬ живопису пом—÷тний —÷нтерес до анатом—÷—„ людини, —„—„ обтјў—‘мно-пропорц—÷йного зображенн€. ¬ин€ткове значенн€ мало застосуванн€ у мистецтв—÷ закон—÷в перспективи, що вплинуло на зм—÷ну баченн€ св—÷ту. –енесанс в укра—„нському мистецтв—÷ був часом встановленн€ —÷ розвитку реал—÷стичного портрету. ƒл€ арх—÷тектури та образотворчого мистецтва ”кра—„ни того часу характерне поступове зв—÷льненн€ в—÷д рел—÷г—÷йних канон—÷в, проникненн€ в твори св—÷тських засад, житт—‘востверджуючих тенденц—÷й.

ƒ€куючи Ћюбл—÷нськ—÷й 1569 року польським феодалам вдалось захватити кр—÷м ран—÷ше окупованих земель також ¬олинь —÷ ѕридн—÷провтјў€. Ќац—÷ональн—÷ —÷ соц—÷альн—÷ протир—÷чч€ ще б—÷льше загострились, —÷ весь к—÷нець XVI перша половина XVII стол—÷тт€ заповнен—÷ безперервними козацько-христи€нськими повстанн€ми. ѕольща тод—÷ була першокласною во—‘нною державою. ¬извольна в—÷йна укра—„нського народу дос€гла кульм—÷нац—÷—„ у в—÷йн—÷ п—÷д проводом Ѕогдана ’мельницького —÷ зак—÷нчилась зтјў—‘днанн€м ”кра—„ни з –ос—÷—‘ю. ќсь на такому складному —÷сторичному грунт—÷ под—÷й продовжувало розвиватись укра—„нське мистецтво в XVI початку XVII стол—÷тт€х.


1.2 «ах—÷дно—‘вропейськ—÷ впливи у розвитку духовного середовища м—÷ста


ѕрот€гм XIV - першо—„ половини XVI стол—÷тт€ розвиток мистецтва вц—÷лому визначавс€ дальшим використанн€м загальних норм художньо—„ культури давньо—„ –ус—÷. ѕроте укра—„нське мистецтво тих час—÷в не можна розгл€дати €к просте продовженн€ давньоруських традиц—÷й. ¬ ньому в—÷дбувались значн—÷ зрушенн€, що зумовлювались €к внутр—÷шн—÷м розвитком, так —÷ звтјў€зками, ознайомленн€м з мистецтвом —÷нших народ—÷в.

√уман—÷стичн—÷ погл€ди, що в—÷дбивали прогресивн—÷ риси соц—÷ально- економ—÷чного розвитку р—÷зних кра—„н, повол—÷ охоплювали вс—÷ простори –ƒвропи —÷ знайшли св—÷й в—÷дгук та посл—÷довник—÷в на укра—„нських земл€х. “орг—÷вельн—÷ звтјў€зки укра—„нських м—÷ст з багатьма кра—„нами, потреби вдосконаленн€ рем—÷сничого виробництва та в—÷йськово—„ справи спри€ли нагромадженню в—÷домостей з р—÷зних галузей знань. Ѕагато укра—„нц—÷в ви—„здили на навчанн€ до р—÷зних м—÷ст ѕольщ—÷, „ех—÷—„, –∆тал—÷—„, Ќ—÷меччини та ‘ранц—÷—„. ¬ рамках рел—÷г—÷йного св—÷тогл€ду у Ћьвов—÷, а зокрема —÷ в ус—÷й ”кра—„н—÷, набували поширенн€ р—÷зн—÷ —‘ретичн—÷ вченн€, €к—÷ ставили за мету зв—÷льнити сусп—÷льство в—÷д обмежень оф—÷ц—÷йних церковних догмат—÷в, виступали проти збагаченн€ церковних "адик —÷ перегукувались з —÷де€ми реформац—÷—„. ћ—÷сто-купець —÷ м—÷сто-во—„н водночас в—÷д—÷гравало значну роль у розвитку середньов—÷чно—„ культури. ” XV-XVIII стол—÷тт€х тут —÷снувало к—÷лька шк—÷л при церковних братствах, костьолах, монастир€х; серед них - братська школа, з €кою повтјў€зано багато —÷мен видатних д—÷€ч—÷в укра—„нсько—„ культури XVI-XVII стол—÷ть. «аснований у 1661 роц—÷ Ћьв—÷вський ун—÷верситет був одним з найстар—÷ших у ÷ентральн—÷й –ƒвроп—÷ —÷ першим на укра—„нських земл€х вищим учбовим закладом. Ћ—÷тописи —÷ книгописанн€, перш—÷ на ”кра—„н—÷ друкован—÷ виданн€ " јпостолтјЁ та " ЅуквартјЁ (1574 р—÷к), повтјў€зан—÷ з —÷менем рос—÷йського першодрукар€ –∆вана ‘едорова, гостр—÷ полем—÷чн—÷ прац—÷, спр€мован—÷ проти католицько—„ реакц—÷—„, кра—‘знавч—÷ та —÷сторичн—÷ нариси, поетичн—÷ твори, памтјў€тки музично—„ культури —÷ юридично—„ науки, що створювалас€ представниками р—÷зних нац—÷ональностей словтјў€нською, латинською, в—÷рменською мовами, -- ось поб—÷жний перел—÷к розма—„то—„ культурно—„ спадщини Ћьвова епохи феодал—÷зму. ¬се це правило за багатий поживний грунт дл€ розкв—÷ту образотворчого мистецтва та арх—÷тектури Ћьвова [34].

’оча в умовах Ћьв—÷в, що був в колон—÷альному становищ—÷, вс—÷ ц—÷ €вища не д—÷стали належного й посл—÷довного розвитку, все ж вони визначили т—÷ серйозн—÷ зм—÷ни, що нам—÷тились у сусп—÷льно-пол—÷тичному й культурно-мистецькому житт—÷. “ворч—÷сть тогочасних майстр—÷в дедал—÷ глибше сповню—‘тьс€ гуман—÷стичним розум—÷нн€м прекрасного, що зумовлю—‘ багато сп—÷льних рис укра—„нського мистецтва —÷ мистецтва —‘вропейського передв—÷дродженн€. ¬ арх—÷тектур—÷ пор€д з прийомами давньоруського буд—÷вництва, €к—÷ розвиваютьс€ —÷ переосмислюютьс€ в—÷дпов—÷дно до нових умов —÷ потреб, ширше використовуютьс€ прийоми народного буд—÷вництва. ’удожн—÷й образ споруд ста—‘ менш суворим.

∆ивопис повол—÷ в—÷дходить в—÷д умовних зображень, в ньому стаюь пом—÷тними риси живого спостереженн€ природи, в—÷дтворенн€ реальних почутт—÷в, в—÷дбитт€ психолог—÷чних переживань. ¬ монументальних розписах XV стол—÷тт€, наприклад, традиц—÷йн—÷ прийоми по—‘днуютьс€ вже з певними новаторськими пошуками. ’удожники намагаютьс€ зробити зрозум—÷лими народн—÷ рел—÷г—÷йн—÷ сюжети, наситити —„х конкретн—÷стю й житт—‘в—÷стю характеристик.

«тјў€вл€—‘тьс€ певна система в склад—÷ та розм—÷щенн—÷ сюжет—÷в —÷кон, що зам—÷нюють наст—÷нн—÷ розписи споруд —÷ утворюють —÷коностостј‘новий систематичний вид монументального мистецтва, де по—‘днувались арх—÷тектура, образотворче й декоративне мистецтво. ÷им створювавс€ емоц—÷йно-виразний художн—÷й акцент в оздобленн—÷ споруди.

ћитц—÷ XIV-XVI стол—÷ть майстерно використовують кольоров—÷ з—÷ставленн€, св—÷тлот—÷ньове моделюванн€, граф—÷чну ч—÷тк—÷сть л—÷н—÷й та —÷нш—÷ засоби художньо—„ виразност—÷, але загальний характер мистецько—„ мови ще залиша—‘тьс€ в межах стил—÷стичних особливостей давньоруського мистецтва з його певною системою умовностей.

” XVI стол—÷тт—÷, особливо в друг—÷й його половин—÷, в звтјў€зку з —÷стотними зрушенн€ми у сусп—÷льно-пол—÷тичному житт—÷ кра—„ни, процес культурно-мистецького розвитку Ћьвова значно прискоривс€, в ньому нам—÷тивс€ новий етап. “радиц—÷йна стильова система, що грунту—‘тьс€ на дальшому розвитков—÷ та творчому переосмисленн—÷ дос€гнень давньоруського мистецтва, вичерпувала сво—„ можливост—÷. Ќа зм—÷ну —„й поступово приходила нова система, основними засадами €ко—„ були гуман—÷стичний зм—÷ст та реал—÷стичн—÷сть форми.

Ќа ”кра—„н—÷ в друг—÷й половин—÷ XVI —÷ особливо в перш—÷й половин—÷ XVII стол—÷тт€ у звтјў€зку з дальшим зростанн€м товарно-грошових в—÷дносин й обм—÷ну м—÷ж окремими земл€ми також почали зароджуватись буржуазн—÷ нац—÷ональн—÷ звтјў€зки, що було визначальним фактором у процес—÷ поступового перетворенн€ укра—„нсько—„ народност—÷ у нац—÷ю.

 риза феодал—÷зму в –ƒвроп—÷ —÷ початок нового часу супроводжувалис€ зростанн€м опозищиного католицизмов—÷ руху. ¬же у XIV —÷ XV ст. католицька церква в—÷дчула р—÷шучу св—÷тську опозиц—÷ю, що набула пол—÷тичного, нац—÷ональ ного —÷ соц—÷ального характеру. “иск католицько—„ систе ми викликав протид—÷ю з боку гуман—÷стичного руху, €кий спиравс€ на св—÷тську ф—÷лософ—÷ю, науку —÷ л—÷тературу, в—÷дстоював людськ—÷ —÷деали щаст€ —÷ свободи, права громад€н, стан—÷в, нац—÷ональну державн—÷сть. Ќарешт—÷, всередин—÷ само—„ церкви час в—÷д часу виникали опози ц—÷йн—÷ рухи, спр€мован—÷ на реформац—÷ю церковно—„ орга н—÷зац—÷—„, церковного життг€ в ц—÷лому.

÷—÷ процеси поглибились в ход—÷ становленн€ нац—÷ональних держав та абсолютних монарх—÷й, що покликало буд—÷вництво нац—÷ональних церков, посилило рух за п—÷дпор€дкуванн€ —„х держав—÷ —÷ за обмеженн€ папсько—„ "ади. ÷ентрал—÷зован—÷й феодальн—÷й римо-католицьк—÷й ÷еркв—÷ опозиц—÷йн—÷ сили прагнуть протиставити децентрал—÷зовану демократичн—÷шу церкву. –ƒвропейськ—÷ св—÷тськ—÷ володар—÷ бажають зв—÷льнитис€ з-п—÷д папсько—„ ¬∞п—÷ки, л—÷кв—÷дувати церкву €к найб—÷льшого земельного "асника, секул€ризувати церковне майно, в—÷дм—÷нити церковну дес€тину тощо.

“од—÷ €к св—÷тське сусп—÷льство дедал—÷ розвивалос€ католицька церква була не в сил—÷ реформуватис€ —÷ зупинити св—÷й занепад. ћ—÷ж теократичними устремл—÷нн€ми папства —÷ феодал—÷зац—÷—‘ю церкви —÷снував пр€мий зв'€зок. ƒуховенство не хот—÷ло в—÷дмовл€тис€ в—÷д феодально—„ "асност—÷ на землю, папство не погоджувалось в—÷ддати право призначенн€ на церковн—÷ посади в руки нац—÷онально—„ св—÷тсько—„ "ади. ÷ерковне землеволод—÷нн€ вело до —÷нтеграц—÷—„ прелат—÷в —÷ монастир—÷в в систему феодально—„ —÷—‘рарх—÷—„, ставило —„х в один р€д з—÷ св—÷тськими володар€ми, змушувало перейматис€ ц—÷лком "земнимиї —÷нтересами. ѕапи у боротьб—÷ з самодержц€ми вдавалис€ до тих самих засоб—÷в, що й —„хн—÷ супротивники. ¬насл—÷док цього сама церква набувала мирських рис, €к—÷ суперечили —„—„ теократичн—÷й —÷де—„ —÷ аскетичним —÷деалам, прос€кнутим крайн—÷м сп—÷ритуал—÷змом. ” сусп—÷льств—÷ поступово розгортавс€ рух, що ставив соб—÷ за мету повернути церкв—÷ —„—„ суто духовне призначенн€. –∆ св—÷тське "астолюбство пап, —÷ користолюбство духовенства, —÷ церковне землеволод—÷нн€ викликали гостре незадоволенн€ не лише державц—÷в —÷ св—÷тських стан—÷в, але й ревнител—÷в рел—÷г—÷йних —÷деал—÷в церкви. “ому морально-рел—÷г—÷йний протест доповнювавс€ запереченн€м пол—÷тичного —÷ економ—÷чного п—÷д“—рунт€ могутност—÷ церкви тј‘—„—„ землеволод—÷нн€ —÷ дес€тин. ќтже, реформац—÷йний рух виник €к протест проти церкви в —÷м'€ самих рел—÷г—÷йних засад; в—÷н був по—‘днаний не з прагненн€м секул€ризац—÷—„ думки —÷ житт€, а з намаганн€м —„—„ перетворенн€ в дус—÷ нових рел—÷г—÷йних —÷дей.

ѕочатки могутнього реформац—÷йного руху, що у XVI ст. розливс€ бурхливим морем по вс—÷й –ƒвроп—÷, сл—÷д шукати в численних середньов—÷чних —‘рес€х, сектах, братствах, у багатьох м—÷стичних —÷ богословських вченн€х, м—÷ж нос—÷€ми €ких можна бачити попередник—÷в протестант—÷в —÷ сектант—÷в реформац—÷йно—„ епохи. „и не найпершою була секта вальденс—÷в, що виникла на п—÷вдн—÷ ‘ранц—÷—„ одночасно з —÷ншою сектою тј‘ альб—÷гойц—÷в. “од—÷ €к вальденси стали першими протестантами на заход—÷ –ƒвропи, альб—÷гойц—÷ були останн—÷м в—÷дгалуженн€м так звано—„ "ман—÷хейсько—„ —‘рес—÷ї, що виникла ” сх—÷дних частинах —÷мпер—÷—„. ¬ажливу роль в утвердженн—÷ цього у€вленн€ про ”кра—„ну в—÷д—÷гравав також ренесансно-гуман—÷стичний п—÷дх—÷д у св—÷тосприйн€тт—÷ народ—÷в, пов'€заний з п—÷днесенн€м нац—÷ональних пр—÷оритет—÷в у сусп—÷льному житт—÷, в—÷дходом у минуле ун—÷версал—÷стських —÷, часом, ефемерно-фантастичних у€влень феодального св—÷ту про народи та —„хн—÷й розвиток. ” новому п—÷дход—÷ головну роль в—÷д—÷гравали вже не т—÷ чи —÷нш—÷ швидкоплинн—÷ пол—÷тичн—÷ ситуац—÷—„ й адм—÷н—÷стративн—÷ кордони, а орган—÷чне, "астиве дл€ ново—„ епохи усв—÷домленн€ * природ ногої под—÷лу кра—„н —÷ розселенн€ народ—÷в.

Ќова укра—„нська, литовська —÷ польська шл€хта одержувала право безперешкодно набувати ма—‘тки —÷ волод—÷ти ними в Ћитв—÷, шл€хта литовська —÷ укра—„нсько-б—÷лоруська тј‘ у ѕольщ—÷.  ороль м—÷г роздавати ма—‘тки, €к в межах ѕольщ—÷, так —÷ в земл€х укра—„нських, б—÷лоруських —÷ литовських. ѕроте, оск—÷льки в ѕольщ—÷ не залишилос€ в—÷льних земель, король реал—÷зовував це сво—‘ право лише на ”кра—„н—÷, де пост—÷йно виникали поселенн€ в—÷льних сел€н, €к—÷ освоювали ще донедавна безлюдн—÷ незайман—÷ земл—÷. ќск—÷льки так зван—÷ "артикули √енр—÷ха IIIї 1573 р. встановили по вс—÷й –еч—÷ ѕосполит—÷й повну "аду шл€хти над сел€нським населенн€м, ставало зрозум—÷лим, що несло укра—„нському сел€нству роздаванн€ королем заселених колон—÷зованих земель шл€хт—÷ та магнатам. —ел€ни неминуче перетворювалис€ на кр—÷пак—÷в. ¬же в перш—÷й половин—÷ XVI ст. –озвиток ф—÷льварково—„ системи, посилене вивезенн€ хл—÷ба на ринок, зменшенн€ сел€нсько—„ р—÷лл—÷ —÷ зб—÷льшенн€ панщини зумовлювали —÷стотн—÷ соц—÷альн—÷ зрушенн€. Ћюбл—÷нська ун—÷€ посилила намаганн€ укра—„нсько—„, литовсько—„, а тепер —÷ польсько—„ шл€хти максимально використати сво—„ прив—÷ле—„ —÷ прикр—÷пити сел€нина до земл—÷.

« посиленн€м кр—÷посництва п—÷сл€ 1569 р. почаст—÷шали втеч—÷ сел€н, €к—÷ наприк—÷нц—÷ XVI тј‘ на початку XVII ст. набули масового характеру. —ел€ни заселювали п—÷вдень ѕод—÷лл€ —÷  и—„вщини на правому берез—÷ ƒн—÷пра, ——÷верщину —÷ «ах—÷дну ѕолтавщину тј‘на л—÷вому. ѕроте дуже швидко ц—÷ заново сколон—÷зован—÷ земл—÷ ставали предметом заз—÷хань з боку магнат—÷в, шл€хти та орендар—÷в. ¬же 1569 р. тј‘у р—÷к само—„ ун—÷—„ тј‘ур€довц€м було наказано обрев—÷зувати так зван—÷ "пустин—÷ї у во—‘водствах ѕод—÷льському, Ѕрацлавському —÷ ¬олинському з метою наступного роздаванн€ земель у дов—÷чне або ленне користуванн€, —„—„ —÷н—÷ц—÷атором став польський король —тефан Ѕатор—÷й, але найб—÷льш —÷нтенсивно процес роздаванн€ земель проходив за його наступника тј‘—иг—÷з-мунда III (1587 тј‘1632). —еймове р—÷шенн€ 1590 р. "про роздачу пусток, що лежать за Ѕ—÷лою ÷ерквоюї надало королю право роздавати степов—÷ земл—÷ по обох берегах ƒн—÷пра, аж до московського кордону.

Ћюбл—÷нська ун—÷€ дала новий —÷мпульс полон—÷зац—÷—„ укра—„нсько—„ феодально—„ верстви. ѕроте цей процес не був однозначним н—÷ в простор—÷, н—÷ в час—÷, н—÷ в масштабах охопленн€ €ко—„сь соц—÷ально—„ категор—÷—„. ¬ зах—÷дних рег—÷онах ”кра—„ни, що ув—÷йшли до складу корони ще у XV ст., сп—÷льн—÷сть станових —÷нтерес—÷в —÷ прагненн€ зр—÷вн€тись —÷з польським панством не лише формально-юридично (це було забезпечено законом), але й фактично в умовах в—÷дсутност—÷ будь-€ких нац—÷онально-державних перспектив дуже швидко призводили до денац—÷онал—÷зац—÷—„ колись в—÷домих —÷ заможних укра—„нських род—÷в. ¬же на XVI ст. —„х не залишилос€ в √аличин—÷. ÷ей процес охопив значною м—÷рою й середню шл€хту. ќднак др—÷бна шл€хта ще довго трималас€ сво—‘—„ нац—÷ональност—÷, православ'€, що мало неаби€ке значенн€, оск—÷льки —„—„ сусп—÷льне становище давало реальн—÷ можливост—÷ стати речником укра—„нських нац—÷ональних —÷нтерес—÷в. ƒосить згадати представник—÷в галицьких шл€хетських род—÷в Ѕалабан—÷в,  опистинських, ∆елибор-ських, ѕлетенецьких,  альнофойських, –адиловських та —÷нших, —„хню визначну роль в культурному, осв—÷тньому —÷ церковному житт—÷ не лише √аличини, а й ус—÷—‘—„ ”кра—„ни.

ўе —÷нтенсивн—÷ше процес денац—÷онал—÷зац—÷—„ в—÷дбувавс€ у п—÷вн—÷чно-зах—÷дних укра—„нських земл€х тј‘ Ѕелзьк—÷й, ’олмськ—÷й —÷ ѕ—÷дл€ськ—÷й. ѕ—÷дл€шш€, хоча до 1569 р. входило до складу Ћитовсько—„ держави, проте майже повн—÷стю пройн€лос€ польською культурою.

–озбагат—÷ле м—÷щанство форму—‘ м—÷ську аристократ—÷ю на зах—÷дно—‘вропейський зразок, €ка утворю—‘ патриц—÷ат, т—÷сно пов'€заний не лише з—÷ шл€хетськими, а й —÷з найвпли-вов—÷шими магнатськими родинами. ’оча в патриц—÷ат—÷ зах—÷дноукра—„нських земель переважали —÷ноземц—÷ тј‘ н—÷мц—÷ та пол€ки, не бракувало в його склад—÷ й багатих укра—„нських родин, €к—÷ м—÷цно трималис€ православ'€ —÷ зум—÷ли пос—÷сти впливове становище у тод—÷шньому сусп—÷льств—÷. яскравим представником тако—„ верстви був льв—÷вський патриц—÷й  ост€нтин  орн€кт. —початку в—÷н розбагат—÷в на торг—÷вл—÷ мальваз—÷—‘ю, згодом здобув право орендувати мита, в—÷в торг—÷влю бавовною та —÷ншими товарами, мав сво—„х представник—÷в у Ќ—÷меччин—÷. ÷ей "укра—„нський ‘уггерї отримав шл€хетство —÷ вступив у родинн—÷ зв'€зки з могутн—÷ми магнатськими фам—÷л—÷€ми. …ого син був одружений з донькою одного з магнат—÷в ќссол—÷нських, доньки тј‘з √ербуртами, “арновськими, ¬ишневецькими. ≈коном—÷чна потуга дала можлив—÷сть  орн€ктам в—÷д—÷гравати значну роль в нац—÷онально-культурному —÷ пол—÷тичному житт—÷ укра—„нсько—„ громади у Ћьвов—÷. “од—÷ €к в ”кра—„н—÷ ширилис€ польськ—÷ культурн—÷ впливи, зростала к—÷льк—÷сть костьол—÷в, кл€штор—÷в, —÷нших католицьких споруд,  орн€кти вдаютьс€ до розма—„то—„ меценатсько—„ д—÷€льност—÷, —÷нтенсивного церковного —÷ св—÷тського буд—÷вництва, утверджуючи високий р—÷вень нац—÷онально—„ культури.

–озд—÷л 2. јрх—÷тектура м—÷ста €к про€в ренесансного духу часу


√еопол—÷тично, економ—÷чно, культурно й соц—÷ально ”кра—„на XVI-XVII стол—÷тт€ в—÷д ѕутивл€ до «апор—÷зького Ќизу вражаюче р—÷зноман—÷тна. ¬ кра—„н—÷ мають обб—÷г грош—÷ вс—÷х вид—÷в - дукати, тал€ри, леви, шостахи, орл€нки, шаги, чехи, осьмаки, тишви —÷ так дал—÷[20]. ”кра—„нськ—÷ поети пишуть в—÷рш—÷ латинською, польською книжнословтјў€нською, розмовною укра—„нською мовами. «бер—÷гаючи, зг—÷дно з литовсько-руським правом, станов—÷ р—÷зниц—÷ нав—÷ть у вартост—÷ людського житт€, знаючи юридично питанн€ суверен—÷тнту —÷ свободи людсько—„ особистост—÷, ”кра—„на в—÷добража—‘ вс—÷ культурно-пол—÷тичн—÷ проблеми в калейдоскоп—÷чному р—÷знома—„тт—÷ св—÷тогл€д—÷в —÷ смак—÷в, €к кн€з—÷вських, шл€хетських, м—÷щанських, козацьких, так —÷ св€щенницьких —÷ сел€нських. ”кра—„нц—÷ спов—÷дують в—÷ру православну, ун—÷атську, кальв—÷н—÷стську, римокатолицьку, а в м—÷стах живуть, кр—÷м русин—÷в, греки, пол€ки, в—÷рмени, —‘вре—„, татари[37].

ƒосить пройтис€ вулиц€ми сьогодн—÷шнього старого Ћьвова, щоб зрозум—÷ти строкат—÷сть тод—÷шнього культурного житт€. ¬ м—÷ст—÷ виконаний у готичних традиц—÷€х католицький собор - катедра, довкола нього на колишньому католицькому кладовищ—÷, €ке давно зникло, -- дек—÷лька збережених часом витвор—÷в тод—÷шнього зах—÷дно—‘вропейського мистецтва - каплиць з прекрасною скульптурою. Ќа в—÷рменськ—÷й вулиц—÷ ансамбль церковних споруд у стил—÷ в—÷д класично—„ в—÷рменсько—„ церкви до католицько—„ храмово—„ арх—÷тектури, споруджений переважно —÷тал—÷йц€ми. Ќа –уськ—÷й вулиц—÷ на початку XIV стол—÷тт€ буду—‘тьс€ ( вчетверте п—÷сл€ пожеж ) православна ”спенська церква —÷з баштою  орн€кта. ƒивл€чись на цю церкву можна у€вити себе в –∆тал—÷—„ час—÷в ¬—÷дродженн€( див. —÷л. 7). ј були ще камтјў€ниц—÷ —÷тал—÷йських купц—÷в, татарський квартал на п—÷вн—÷ч в—÷д в—÷рменського, два —‘врейських гетто.

Ћьв—÷в запамтјў€тову—‘тьс€ високими пагорбами, що обступають його центр, оск—÷льки лежить в—÷н на меж—÷ ѕол—÷сько—„ височини, €ка входить до головного —‘вропейського водорозд—÷лу м—÷ж басейнами „орного —÷ Ѕалт—÷йського мор—÷в. Ќайвища точка м—÷ста - «амкова гора - зд—÷йма—‘тьс€ б—÷льш €к на 100 метр—÷в над долиною р—÷чки ѕолтви ( притоки «ах—÷дного Ѕугу ), в—÷дведено—„ тут в п—÷дземний колектор[ 39 ].

«азначимо, що знах—÷дки камтјў€них знар€дь св—÷дчать про по€ву людини на територ—÷—„ Ћьвова 12 тис€ч рок—÷в тому. ¬ II- I стол—÷тт€х до нашо—„ ери у верх—÷втјў€х «ах—÷дного Ѕугу —÷ ¬ерхнього ƒн—÷стра в—÷дбувалос€ формуванн€ протословтјў€нських —÷ ранньословтјў€нських племен, що завершилос€ утворенн€м сх—÷днословтјў€нського етносу. ÷ей процес засв—÷дчують поселенн€ ранньословтјў€нсько—„ черн€х—÷всько—„ культури III - IV стол—÷тт€ до нашо—„ ери —÷ археолог—÷чн—÷ памтјў€тки сх—÷днословтјў€нського племен—÷ бужан та волин€н пер—÷оду  и—„всько—„ –ус—÷.

«аснуванн€ Ћьвова —÷ перша згадка про нього в √алицько-¬олинському л—÷топис—÷ ( 1256 р—÷к ) припада—‘ на траг—÷чний час п—÷сл€ монголо-татарського нашест€, коли видатний державний д—÷€ч ƒревньо—„ –ус—÷ ƒанило √алицький "... гради заждай противу безбожи€ татаров...тјЁ[39], зм—÷цював кордони кн€з—÷вства. ћ—÷сто, назване кн€зем на честь свого сина Ћева, було важливою фортецею на шл€ху в—÷д зруйнованого ордами Ѕати€ стародавнього √алича до новозасноввно—„ столиц—÷ ’олм. –∆ ста рок—÷в не знадобилось дл€ того, щоб воно перетворилось на головне м—÷сто галицько-волинських земель. Ќе випадково у "—писку м—÷ст далеких —÷ близькихтјЁ укладеному у друг—÷й половин—÷ IV стол—÷тт€ його називають " Ћьв—÷в великий " [39]. Ўвидкому розвитков—÷ м—÷ста спри€ло виг—÷дне розплануванн€ на перехрест—÷ торг—÷вельних дор—÷г, що прол€гли в—÷д чорноморських порт—÷в до Ѕалтики, з  и—‘ва - у кра—„ни ÷ентрально—„ та «ах—÷дно—„ –ƒвропи.

ќслаблене феодальною роздроблен—÷стю —÷ боротьбою з чузоземними загарбниками √алицько-¬олинське кн€з—÷вство в середин—÷ IV стол—÷тт€ було п—÷дкорене сус—÷дн—÷ми феодальними державами. ƒо1772 року м—÷сто перебувало у склад—÷ ѕольщ—÷, спочатку €к м—÷сто в—÷дносно автономного " –уського корол—÷вства ", а з початку 1434 року --- €к столиц€ –уського во—‘водства, €ким правили корол—÷вськ—÷ нам—÷сники старости[39]. ∆итт€ м—÷ста з 1356 по1789 роки визначалос€ нормами магдебурзького права, €к—÷ д—÷стали широкого розповсюдженн€ в середньов—÷чн—÷й –ƒвроп—÷. «г—÷дно з ними вир—÷шенн€ господарських питань —÷ судочинство зд—÷йснювалос€ м—÷ською радою - маг—÷стратом, що обиравс€ з-пом—÷ж багатих город€н. ” в—÷ддан—÷ маг—÷страту перебував контроль за торг—÷влею та рем—÷сничим виробництвом, орган—÷зованим за цеховим принципом. ќбмеженн—÷сть м—÷iевого самовр€дуванн€ знайшла ви€в, зокрема, в поширенн—÷ прив—÷ле—„в на город€н католик—÷в —÷ утиску кор—÷нного населенн€, в—÷рменських та —‘врейських общин, €к—÷ проживали в м—÷ст—÷. "астива середньов—÷чному сусп—÷льству форпоративн—÷сть спричинила розселенн€ мешканц—÷в за майновою нац—÷ональною та профес—÷йною ознаками, позначилас€ певним чином на самому характер—÷ м—÷сько—„ забудови.

Ќезважаючи на част—÷ ап—÷дем—÷—„ та пожеж—÷, що були справжн—÷м лихом середньов—÷чч€, Ћьв—÷в невпинно зростав —÷ забудовувавс€. Ќа початку XV стол—÷тт€ нал—÷чувалос€ близько 10 тис€ч жител—÷в, а в перш—÷й половин—÷ XVII стол—÷тт€ в—÷н ста—‘ найб—÷льшим м—÷стом ”кра—„ни з населенн€м 25-30 тис€ч чолов—÷к. ќсновою економ—÷чного розвитку були торг—÷вл€ —÷ ремесло. Ќа льв—÷вському ринку можна було побачити шовк, килими —÷ пр€нощ—÷ з кра—„н —ходу, хутра з –ос—÷—„, вина й худобу з ”горщини та ¬алах—÷—„, товари з —÷нших зах—÷дно—‘вропейських кра—„н. ƒалеко були в—÷дом—÷ вироби м—÷iевих рем—÷сник—÷в, у XVII стол—÷тт—÷ обтјў—‘днаних у 30 цехах, до €ких належали майстри та учн—÷ 133 спец—÷альностей.  р—÷м того, що Ћьв—÷в був адм—÷н—÷стративним —÷ торг—÷вельним центром, в—÷н лишавс€ —÷ м—÷стом-фортецею, €ке не раз в—÷дбивало облоги ворожих в—÷йськ —÷ найчаст—÷ше навали турк—÷в, що пост—÷йно спустошували укра—„нськ—÷ земл—÷. ¬ XV-XVIII стол—÷тт€х його жител—÷ 14 раз—÷в змушен—÷ були платити велик—÷ в—÷дкупи.

ѕ—÷сл€ утворенн€ –еч—÷ ѕосполито—„ ( 1569 р—÷к) посилилис€ соц—÷альн—÷ протир—÷чч€ м—÷ж м—÷ським населенн€м —÷ шл€хтою, боротьба, розпалюван€ рел—÷г—÷йно—„ нетерпимост—÷ до некатолик—÷в спричинии р€д народних виступ—÷в.  онтрреформац—÷€ примусово навтјў€зана Ѕрестська церковна ун—÷€ (1596) значно посилили соц—÷альне й нац—÷ональне гнобленн€ укра—„нського населенн€, тому передова його частина надавала активно—„ п—÷дтримки в—÷йськам Ѕогдана ’мельницького.

ќслаблена народно-визвольною в—÷йною укра—„нського народу шл€хетська ѕольща ста—‘ ареною боротьби дл€ ворожих арм—÷й та магнатських угрупувань.  оли в 1672 роц—÷ до Ћьвова п—÷д—÷йшли турки, що перед цим заволод—÷ли —÷ пограбували його шведськ—÷ —÷нтервенти, €ких пот—÷м вигнали лише за допомогою –ос—÷—„. ўоб налагодити сп—÷льн—÷ д—÷—„ проти в—÷йськ  арла XII, у 1707 роц—÷ до Ћьвова при—„здив цар ѕетро

¬ —÷стор—÷—„ ”кра—„ни XVI тј‘ перша половина XVII ст. були одним —÷з напружених —÷ насичених протир—÷чч€ми пер—÷од—÷в —„—„ розвитку. —оц—÷альн—÷ рухи, антифеодальна боротьба, утвердженн€ сво—‘—„ народност—÷, згуртуванн€ дл€ в—÷дс—÷ч—÷ польсько-католицько—„ агрес—÷—„ —÷ поневоленн€ знайшли св—÷й ви€в —÷ в культур—÷. ”тверджуютьс€ гуман—÷стичн—÷ погл€ди, €к—÷ в—÷дзначались сво—‘р—÷дн—÷стю про€в—÷в, пов'€заних з культурно-осв—÷тньою д—÷€льн—÷стю православних церковних братств. ¬ажливим кроком в цьому напр€мку було буд—÷вництво на кошти укра—„нського патриц—÷€ славнозв—÷сно—„ веж—÷  орн€кта, €ка разом з ”спенською церквою —÷ каплицею “рьох св€тител—÷в склали ансамбль, що засв—÷дчив засво—‘нн€ дос€гнень ренесансного стилю на укра—„нських земл€х. Ќова вежа, споруджена —÷тал—÷йськими майстрами, н—÷би протисто—„ть веж—÷ кафедрального костьолу; вона постала саме в час активного наступу католицизму й спроб полон—÷зац—÷—„ —÷ стала символом волелюбного духу укра—„нського населенн€. —в—÷дченн€м сприйн€тт€ ренесансно-гуман—÷стичних —÷дей укра—„нським сусп—÷льством а також демонстрац—÷—„ укра—„нським патриц—÷атом сво—„х майнових достатк—÷в й сусп—÷льно—„ ваги був так званий будинок  орн€кта на площ—÷ –инок у Ћьвов—÷. ÷€ буд—÷вл€ сво—‘ю арх—÷тектурою перегукувалас€ з ренесансними спорудами корол—÷всько—„ резиденц—÷—„ ¬авел€, замком «амойських у «амост—÷ та —÷ншими будовами магнатер—÷—„, €к—÷ демонстрували вих—÷д сусп—÷льства за меж—÷ середньов—÷чч€, нове ставленн€ до д—÷йсност—÷. ¬исокий мистецький та комфортно-функц—÷ональний р—÷вень цього будинку укра—„нського патриц—÷€ робив його найб—÷льш —÷мпозантною спорудою м—÷ста. ” друг—÷й половин—÷ XVII ст. в—÷н став "асн—÷стю польського корол€ яна —об—‘ського.

„имало заможних м—÷щанських род—÷в було —÷ в —÷нших м—÷стах ”кра—„ни, в тому числ—÷ —÷ в  и—‘в—÷. јристократич: ний патриц—÷ат столиц—÷ —тароки—„всько—„ держави репрезентували ћелешкович—÷, ћефодович—÷, Ѕалики, Ѕулиги, ’одики. Ѕагато хто з них мав значн—÷ земельн—÷ волод—÷нн€. “ак, ¬. ’одика волод—÷в селами  ринич—÷ та ёр'—„-вич—÷ п—÷д  и—‘вом.

«ростанн€ економ—÷чно—„ рол—÷ укра—„нського м—÷щанства давало йому реальн—÷ можливост—÷ протид—÷€ти полон—÷зац—÷—„ укра—„нського населенн€ —÷ намаганн€м польсько—„ "ади посилити позиц—÷—„ польських та н—÷мецьких м—÷щан, —÷ перетворити м—÷ста ”кра—„ни на опорн—÷ пункти свого пануванн€. ѕ—÷сл€ Ћюбл—÷нсько—„ ун—÷—„ посилилас€ м—÷грац—÷€ польського м—÷щанства у м—÷ста ¬олин—÷, Ѕрацлавщини —÷  и—„вщини. ѕольський ур€д, €кий залишив укра—„нськ—÷й шл€хт—÷ право оф—÷ц—÷йно сп—÷лкуватис€ мовою "руськоюї (укра—„нською), наголосив, що у м—÷щанських справах буде користуватис€ виключно польською мовою.

¬ умовах кризового стану укра—„нсько—„ шл€хти на арену сусп—÷льно-пол—÷тичного житт€ активно виходить укра—„нське м—÷щанство. ¬оно протисто—„ть наступу католицизму —÷ в—÷дстою—‘ нац—÷ональну —÷дентичн—÷сть укра—„нського народу.

—еред братчик—÷в бачимо —÷ представник—÷в духовенства, зокрема найвищо—„ його —÷—‘рарх—÷—„: ки—„вського митрополита ћихайла –огозу, дерманського арх—÷мандрита √енад—÷€, пресв—÷тера —оф—÷йського собору ‘илипа јтанасевича, ки—„вського арх—÷ди€кона √аковича.

«алученн€ до д—÷€льност—÷ братств широких верств укра—„нського сусп—÷льства перетворю—‘ —„х на загальнонац—÷ональну —÷нституц—÷ю, що бере активну участь у сусп—÷льно-пол—÷тичному —÷ культурно-нац—÷ональному житт—÷ ”кра—„ни наприк—÷нц—÷ XVI тј‘ на початку XVII ст. ќдним з найважлив—÷ших завдань, €к—÷ вир—÷шували братства, була боротьба за оновленн€ церковно-рел—÷г—÷йного житт€ на ”кра—„н—÷, п—÷днесенн€ культурно-осв—÷тнього р—÷вн€ православного духовенства, в—÷дродженн€ його сусп—÷льного призначенн€. ”кра—„нська церква п—÷сл€ втрати ”кра—„ною решток державност—÷ наприк—÷нц—÷ XV ст. переживала т€жку кризу. ¬она опинилас€ без могутньо—„ п—÷дтримки держави, €кою користувалас€ в—÷д початк—÷в свого становленн€, —÷ була вже не в сил—÷ в—÷д—÷гравати сус—÷г—÷льно-культурну роль, "астиву —„й у староруський пер—÷од.

ћ—÷рою поширенн€ польських вплив—÷в —÷ переходу шл€хетсько-магнатсько—„ верх—÷вки до католицтва православна церква в ”кра—„н—÷ також зазнавала дедал—÷ в—÷дчутн—÷ших втрат, позбавл€лас€ значно—„ матер—÷ально—„ —÷ морально—„ п—÷дтримки найб—÷льш впливово—„ —÷ заможно—„ верстви. ¬елико—„ шкоди укра—„нськ—÷й церкв—÷ завдавало право патронату корол€, €ке давало йому змогу впливати на призначенн€ найвищих церковних —÷—‘рарх—÷в. Ќа ц—÷ посади часто призначалис€ особи, пройн€т—÷ мирськими —÷нтересами, далекими в—÷д високого призначенн€ духовного пастир€. ¬ результат—÷ православн—÷ церковн—÷ —÷—‘рархи мало чим в—÷др—÷зн€лис€ в—÷д св—÷тських феодал—÷в, не прид—÷л€ли належно—„ уваги п—÷днесенню духовного, культурного —÷ орган—÷зац—÷йного р—÷вн€ церковного житт€. ¬ище духовенство та —‘пископат ви€вилис€ нездатними боронити —÷нтереси православних в—÷руючих перед наступом католицизму з огл€ду на св—÷й невисокий загальний культурний р—÷вень —÷ невм—÷нн€ створити в—÷дпов—÷дну часов—÷ систему осв—÷ти. Ќижч—÷ духовн—÷ чини також дуже часто були малоосв—÷ченими, вели нев—÷дпов—÷дний санов—÷ спос—÷б житт€ —÷, отже, не могли зд—÷йснювати належний вплив на свою паству. ”кра—„нська православна церква, таким чином, опинилась у такому самому стан—÷, €к —÷ католицька церква зах—÷дно—‘вропейських кра—„н напередодн—÷ –еформац—÷—„ (переживала так звану "порчуї).

¬ цих умовах братства стали сво—‘р—÷дною формою реформац—÷йного руху, одним з напр€мк—÷в д—÷€льност—÷ €кого було оновленн€ православно—„ церкви. Ѕратства надали –еформац—÷—„ в ”кра—„н—÷ демократичного характеру, поставивши в центр уваги низку соц—÷альних аспект—÷в. ”с€ —„хн€ осв—÷тньо-культурна д—÷€льн—÷сть була спр€мована на л—÷кв—÷дац—÷ю монопол—÷—„ прив—÷лейованих верств на осв—÷ту, коментуванн€ богословських твор—÷в, на загальне п—÷днесенн€ духовного житт€ сусп—÷льства.

” статут—÷ Ћьв—÷всько—„ братсько—„ школи було записано, що "богать—÷е над убогими в школе нечим вь—÷шшим не мают бь—÷ти, только самою наукою, плотию же равно вси...ї, "учити дидаскал и любити мает дети все заров-но, €к сь—÷нов богать—÷х, так и сирот убогих, и которь—÷е ход€т по улицам живности прос€чи...ї

Ћьв—÷вськ—÷й та —÷ншим братським школам було "астиве прагненн€ вт—÷лити в житт€ гуман—÷стичну —÷дею св—÷тсько—„ осв—÷ти.  орол—÷вська грамота 1592 р., виклопотана л—÷дерами укра—„нських —÷ б—÷лоруських магнат—÷в  . ќстрозьким та ‘. —куминою-“ишкевичем, дала змогу розширити програму навчанн€ у братських школах в—÷дпов—÷дно до вимог часу, зокрема запровадити у шк—÷льному навчанн—÷ латинську мову.

—аме братства активно виступали за переклад —÷ виданн€ Ѕ—÷бл—÷—„ р—÷дною моюю, що було важливим аспектом реформац—÷йного руху в кра—„нах –ƒвропи. ѕ—÷днесенн€ престижу —÷ г—÷дност—÷ р—÷дно—„ мови, боротьба за —„—„ належне м—÷iе в сусп—÷льному житт—÷ спри€ли нац—÷ональному самоутвердженню —÷ стали визначальними рисами нац—÷онально-визвольно—„ боротьби укра—„нського народу.

¬плив –еформац—÷—„ на братський рух ви€вивс€ у намаганн€х братчик—÷в подолати зловживанн€ —÷—‘рарх—÷—„, а також у вимогах самост—÷йного вир—÷шенн€ мир€нами справ церковних громад. –∆де€ соборного правл—÷нн€ здобула соб—÷ приб—÷чник—÷в у широких верствах м—÷щан, козак—÷в, нижчого духовенства —÷ стала, таким чином, ви€вом реформаторських тенденц—÷й до б—÷льш широкого залученн€ св—÷тських ос—÷б до вир—÷шенн€ церковних питань. Ѕратства прагнули зберегти чистоту христи€нсько—„ в—÷ри й морал—÷ м—÷ж ус—÷ма в—÷руючими, незалежно.

ƒл€ посиленн€ "ади в м—÷ст—÷ —÷ на сел—÷ польська шл€хта використовувала католицьку церкву. ‘еодальна верх—÷вка виход€чи —÷з сво—„х класових —÷нтерес—÷в, зраджувала св—÷й народ, покатоличувалась —÷ спольщувалась. ¬ище православне дух—÷вництво перейшло у ворожий таб—÷р —÷ проголосило в 1569 роц—÷ у Ѕрест—÷ ун—÷ю православно—„ церкви з католицькою. Ќародн—÷ маси стали на шл€х р—÷шучо—„ боротьби з ун—÷—‘ю.

” боротьб—÷ проти католицько—„ церкви досить важливе значенн€ мали церковн—÷ православн—÷ братства. ¬они в—÷дкривали школи, засновували друкарн—÷, проводили буд—÷вництво, п—÷дтримували укра—„нських д—÷€ч—÷в культури —÷ мистецтва. 1542-1544 рок—÷в виникли два братства у Ћьвов—÷ на  рак—÷вському передм—÷ст—÷, а в к—÷нц—÷ 1585 року укра—„нськ—÷ м—÷щани центрально—„ частини Ћьвова розробили статут сво—‘—„ орган—÷зац—÷—„ - ”спенського братства. ’оч братство д—÷€ло при ”спенськ—÷й церкв—÷, за складом член—÷в воно було св—÷тським. ѕрот€гом тривалого часу воно очолювало рух за обмеженн€ рол—÷ духовенства в громадському —÷ культурному житт—÷ м—÷ста [14].

ƒ—÷€льн—÷сть братств спри€ла орган—÷зованост—÷ боротьби м—÷ського населенн€ протии нац—÷онально-рел—÷г—÷йного гн—÷ту, до ст—÷йкост—÷ у захист—÷ громад€нських прав.

« середини XVI стол—÷тт€ пожвавивс€ осв—÷тн—÷й рух у Ћьвов—÷. ”кра—„нське населенн€ додало чималих зусиль дл€ орган—÷зац—÷—„ "асно—„ школи вищого типу. Ѕлизько 1585 року м—÷щани центрально—„ частини м—÷ста, кер—÷вники ”спенського братства створили школу на –уськ—÷й вулиц—÷ [10]. ¬—÷дкритт€ тако—„ школи в—÷д—÷грало важливу роль у боротьб—÷ проти —÷деолог—÷чного наступу католицько—„ контрреформац—÷—„.

Ќасл—÷дки зусиль братств на нив—÷ просв—÷тительства були величезними. ¬они високо п—÷днесли св—÷дом—÷сть народу.  атолицизм, провод€чи ун—÷ю, водночасно в—÷в боротьбу проти реформац—÷йних теч—÷й, що поширювались серед шл€хти й вищо—„ магнатер—÷—„, €к—÷, таким чином, прагнули ослабити економ—÷чно й пол—÷тично католицьку церкву та добивались ще б—÷льшо—„ незалежност—÷ в—÷д корол—÷всько—„ "ади. ќднак шл€хта, боючись за сво—„ дос€гнут—÷ величезними зусилл€ми пол—÷тичн—÷ та економ—÷чн—÷ позиц—÷—„, вс—÷л€ко перешкоджала поширенню реформац—÷йних —÷дей серед сел€нства та м—÷щанства. «годом страх перед поширенн€м цих —÷дей серед труд€щих мас зажене —„—„ знову в лоно католицько—„ церкви. «вичайно, вузьке використанн€ шл€хтою дл€ сво—„х ц—÷лей гуман—÷стичного —÷ реформац—÷йного руху визначило його повну безперспективн—÷сть. јле ж жива думка проникала в ѕольщу з гуман—÷стичних центр—÷в, де навчалась польська, укра—„нська, б—÷лоруська молодь, з протестанських ун—÷верситет—÷в ¬—÷ртенберга, —трасбурга, Ѕазел€, ¬юрцбурга, √ольберта та —÷нших м—÷ст. [20.19]. ” час в—÷дносного в—÷льнодумства —÷ толерантного ставленн€ до чужих в—÷рувань гуман—÷зм зачепив досить широк—÷ кола сусп—÷льства.

Ѕ—÷льш радикальними —÷ демократично посл—÷довними в сво—„х погл€дах були " польськ—÷ братитјЁ (—„х ще називали ар—÷анами, ун—÷тар—÷анами, соц—÷анами), куди входили антитрип—÷тар—÷—„, ем—÷гранти з ѕ—÷вденно—„ –ƒвропи. ¬ц—÷лому це були сили, спр€мован—÷ проти феодального ладу, €к—÷ висували см—÷лив—÷ сусп—÷льно-пол—÷тичн—÷ вимоги: знищенн€ кр—÷пацтва, л—÷кв—÷дац—÷€ експлуатац—÷—„ людини людиною, майнова р—÷вн—÷сть, рел—÷г—÷йна терпим—÷сть. јр—÷ани швидко поширювались в ѕольщ—÷. –«х общини були в «ах—÷дн—÷й ”кра—„н—÷ та Ѕ—÷лорус—÷—„. ¬они залишились в—÷рними сво—„м переконанн€м —÷ в час жорсткого пересл—÷дуванн€ контрреформац—÷—‘ю. ÷—÷лком очевидний вплив реформац—÷йно-гуман—÷стичних —÷дей на дозр—÷ванн€ сусп—÷льно-пол—÷тичних погл€д—÷в братчик—÷в, передус—÷м льв—÷вських, €к—÷ прагнули позбавитись втручанн€ духовенства в громадськ—÷ справи —÷ вели тривалу боротьбу з льв—÷вським —‘пископом √едеоном Ѕоголюбом. ¬—÷н був прихильником р—÷шучих, нав—÷ть бунтарських д—÷й. …ого ненависть до латинства —÷ ун—÷—„ не мала меж[].

ќдним —÷з таких важливих фактор—÷в стала церковна ун—÷€. ¬она до краю загострила не лише рел—÷г—÷йн—÷, а й пол—÷тично-соц—÷альн—÷ та нац—÷ональн—÷ питанн€ —÷ спи€ла по€в—÷ в укра—„нськ—÷й культур—÷ виключно—„ за духовною зр—÷л—÷стю, глибиною зм—÷сту та пол—÷тичною спр€мован—÷стю полем—÷чно—„ л—÷тератури, що вв—÷брала в себе всю складн—÷сть р—÷зноман—÷тних питань тогочасного житт€ —÷ стала високим здобутком гуман—÷стичного руху в загально—‘вропейському масштаб—÷. –ƒзу—„ти, воскрешаючи призабуту —÷дею ун—÷—„, розпочали справжню в—÷йну проти православно—„ церкви —÷ одночасно проти реформац—÷—„. ƒл€ ц—÷—‘—„ в—÷йни, що велас€ найганебн—÷шими засобами, войовничий орден з—÷брав у ѕольщ—÷ реакц—÷йн—÷ шл€хетсько-католицьк—÷ сили - контрреформац—÷ю.

÷ерковна ун—÷€ в—÷дбулас€ 1596 року в Ѕрест—÷. –«—„ п—÷дготовку й формальне зд—÷йсненн€ полегшила зрада вищого православного духовенства ”кра—„ни та Ѕ—÷лорус—÷—„ задл€ матер—÷альних —÷ пол—÷тичних прив—÷ле—„в: пор—÷вн€тись в правах з католицькими " кн€з€ми церкви ", бути незалежними в—÷д сх—÷дних патр—÷арх—÷в, позбутис€ втручанн€ братств у справи церковного управл—÷нн€, жити розк—÷шним —÷ розпусним житт€м, €к шл€хта. ќднак король —÷ ур€д ѕольщ—÷ приймали —÷х —÷ такими, бо усв—÷домлювали, що без церковно—„ —‘дност—÷ —‘дн—÷сть –еч—÷ ѕосполито—„ довго —÷снувати не може.

” Ћьв—÷вському ( ”спенському ) братств—÷ нам—÷тивс€ спад активност—÷, бо кер—÷вництво перейшло до рук найбагатших купц—÷в переважно грецького походженн€, хоча культурно-просв—÷тительську д—÷€льн—÷сть проводили не кер—÷вники, а службовц—÷ - вчител—÷, друкар—÷, мал€р—÷, але вже скромн—÷ше. ¬се ж, €кою б короткочасною не здавалась активна д—÷€льн—÷сть братств, сл—÷д,залишений ними в культур—÷ найвагом—÷ший. ¬ мистецтво вони принесли демократичний, збагачений прогресивними ренесансними впливами спос—÷б мисленн€, допитливу ц—÷кав—÷сть до реально—„ природи й людини. « братствами повтјў€зан—÷ висок—÷ дос€гненн€ в образотворчому мистецтв—÷, в арх—÷тектур—÷, скульптур—÷ та живопису.


2.1 —тил—÷стичн—÷ особливост—÷ культово—„ арх—÷тектури Ћьвова


–∆стотн—÷ зм—÷ни в—÷дбуваютьс€ —÷ в буд—÷вництв—÷ храм—÷в. ѕри спорудженн—÷ великих церков у Ћьвов—÷ були використан—÷ традиц—÷йн—÷ схеми трид—÷льних невеликих параф—÷€льних храм—÷в, але вир—÷шених у формах —÷тал—÷йського ¬—÷дродженн€. ” невеликих храмах зтјЁ€вл€ютьс€ нап—÷всферичн—÷ куполи, ренесансн—÷ детал—÷. ¬ арх—÷тектур—÷ костьол—÷в традиц—÷йн—÷ готичн—÷ форми поступово зм—÷нюютьс€ ренесансними, з'€вл€ютьс€ ордерн—÷ базил—÷ки.

јрх—÷тектура синагог з —„х нерозчленованим простором головного залу —÷ к—÷лькома прибудовами також вир—÷шу—‘тьс€ з використанн€м ордера.

Ўедевром ренесансно—„ арх—÷тектури в кра—„нах —х—÷дно—„ –ƒвропи був ансамбль споруд Ћьв—÷вського братства, €кий складавс€ з ”спенсько—„ церкви, високо—„ дзв—÷ниц—÷ —÷ прилегло—„ до них каплиц—÷ “рьох св€тител—÷в, збудований в к—÷нц—÷ XVIтј‘ 30-х роках XVII ст. кращими льв—÷вськими буд—÷вничими: ѕавлом –имл€нином, ѕетром Ѕарбоною, ¬ойтехом  апиносом. ¬ арх—÷тектур—÷ його церков та дзв—÷ниц—÷ м—÷iев—÷ давньоруськ—÷ принципи об'—‘мно-просторово—„ орган—÷зац—÷—„ були трактован—÷в дус—÷ творчост—÷ та теоретичних настанов ј. ѕаллад—÷о. Ќезважаючи на специф—÷ку вимог —÷ д—÷ю традиц—÷йних тип—÷в, культов—÷ споруди р—÷зних в—÷роспов—÷дань мали багато сп—÷льних стил—÷стичних рис, €к—÷ ви€вл€лись головним чином у характер—÷ використанн€ класичних арх—÷тектурних форм. ¬ утвердженн—÷ ренесансних рис в арх—÷тектур—÷ ”кра—„ни пом—÷тну роль в—÷д—÷грали —÷тал—÷йськ—÷ майстри. ¬они прибували до Ћьвова та —÷нших м—÷ст починаючи з середини XVI ст. —÷ часто залишались тут на все житт€. ÷е тј‘ в основному вих—÷дц—÷ з п—÷вноч—÷ –∆тал—÷—„ —÷ Ўвейцар—÷—„, з поселень б—÷л€ озер  омо та Ћугано тј‘ зв—÷дки походила —„х назва  омашк—÷в та Ћуганчик—÷в. ƒо них належали майстри з багато численного с—÷мейства  вадро, ѕетро –∆тальчик, ѕетро Ѕарбона та багато —÷нших. Ѕули буд—÷внич—÷ з ¬енец—÷—„ тј‘ Ѕернардо ћорандо, –има тј‘ ѕавло –имл€нин та —÷нших м—÷ст. ѕрацюючи головним чином у Ћьвов—÷, вони виступали також €к п—÷дпри—‘мц—÷ у розробц—÷ буд—÷вельних матер—÷ал—÷в, проведенн—÷ буд—÷вельних роб—÷т. Ѕ—÷льш—÷сть з них вв—÷йшли в створений 1592 р. цех буд—÷вничих у Ћьвов—÷.

ѕор€д з —÷тал—÷йськими в друг—÷й половин—÷ XVI ст. на ”кра—„н—÷ працювали майстри з ѕольщ—÷, „ех—÷—„, —ловаччини, Ќ—÷меччини та Ќ—÷дерланд—÷в, де –енесанс пройшов уже першу фазу розвитку —÷ набув м—÷iевого забарвленн€. ѕроте головну роль у складному процес—÷ буд—÷вництва в—÷д—÷гравали м—÷iев—÷ майстри р—÷зних буд—÷вельних профес—÷й, прац€ €ких врешт—÷-решт забезпечувала матер—÷ал—÷зац—÷ю арх—÷тектурних задум—÷в.

” цейчас на зм—÷ну середньов—÷чним методам модульного пропорц—÷юванн€ арх—÷тектурно—„ форми, €к—÷ зберегли сво—‘ значенн€ в народному буд—÷вництв—÷ до к—÷нц€ XVIII ст., приходить новий метод проек туванн€ за допомогою креслень. Ќове розум—÷нн€ принцип—÷в побудови арх—÷тектурно—„ форми було пов'€зане з виготовленн€м проект—÷в —÷ моделей. Ўироко використовувались також арх—÷тектурн—÷ трактати, складанню €ких всл—÷д за –∆тал—÷—‘ю прид—÷л€лось багато уваги в —÷нших кра—„нах –ƒвропи.

Ќа ”кра—„ну –енесанс прийшов не за волею корол—÷всько—„ "ади або аристократ—÷—„, €к це було в ”горщин—÷ або ѕольщ—÷, а €к результат головним чином соц—÷ального замовленн€ третього стану - м—÷щанства. —аме в житлових буд—÷вл€х мешканц—÷в м—÷ст насамперед зустр—÷чаютьс€ риси цього стилю. «'€вились вони —÷ в буд—÷вництв—÷ оборонних укр—÷плень, а пот—÷м —÷ в культувому. ѕочаток останньому було покладено Ћьв—÷вським православним братством.

ƒл€ укра—„нсько—„ ренесансно—„ школи характерн—÷ сувор—÷сть —÷ стриман—÷сть, —÷нтимн—÷сть трактовки споруд, €к—÷ у б—÷льшост—÷ випадк—÷в збер—÷гали ст—÷нову тектон—÷ку.  онтрастом до чистих площин ст—÷н були р—÷зьблен—÷ детал—÷, спочатку б—÷льш скромн—÷, а з к—÷нц€ XVI ст.тј‘ збагачен—÷ орнаментальним декором з перевагою рослинних елемент—÷в, а також б—÷льш схематичних мотив—÷в п—÷вн—÷чного тјёокутт—‘воготјЁ орнаменту. –€д монументальних споруд зр—÷лого ¬—÷дродженн€ будувавс€ з великих блок—÷в каменю, в арх—÷тектур—÷ житла д—÷стають розповсюдженн€ рустована кладка або облучкуванн€ ст—÷н. ” типолог—÷чному в—÷дношенн—÷ арх—÷тектура р—÷зних споруд була близькою до вимог широких прошарк—÷в горожан, в н—÷й в—÷дчувавс€ зв'€зок з народним житлом та дерев'€ними культовими храмами.

¬ежею  орн€кта розпочалас€ по-справжньому нова стор—÷нка ренесансно—„ арх—÷тектури у Ћьвов—÷. –«–« стильова ц—÷льн—÷сть спиралас€ на продуману програму, перед €кою "пасувалаї споруджена 1559 р. —÷тал—÷йцем ѕатрусом ћуратором –ог—÷усом ”спенська церква. ¬ останн—÷—÷—÷ нам—÷тились ц—÷кав—÷ риси. –∆до стали визначальними дл€ подальшо—„ льв—÷всько—„ ренесансно—„ арх—÷тектури та були розвинут—÷ ѕетром Ѕарбопою —÷ ѕавлом –имл€нином. ÷е тј‘ орган—÷чне по—‘днанн€ нац—÷ональних традиц—÷й з новими, принце сеними ззовн—÷ мистецькими €вищами. ƒл€ —÷тал—÷йц—÷в поступово в—÷дкривалась активна —÷ багата культурна атмосфера, притаманна середовищу льв—÷всько—„ укра—„нсько—„ громади. ќрган—÷зован—÷ в братства, укра—„нц—÷ активно включалис€ в боротьбу з м—÷ською адм—÷н—÷страц—÷—‘ю, €ка пост—÷йно ур—÷зувала —„х права, —÷ з контрреформац—÷—‘ю.

ѕо€ва веж—÷  орн€кта, зам—÷на згор—÷ло—„ ”спенсько—„ церкви новою, кращою, показник становленн€ художньо—÷дейних позиц—÷й —тавроп—÷г—÷йського братства тј‘ одного з найактивн—÷ших на ”кра—„н—÷. ÷е тј‘ показник гартуванн€ його сусп—÷льно-пол—÷тичних позиц—÷й, засво—‘нн€ громад€нських та гуман—÷стичних —÷деал—÷в.

јрх—÷тектура ”спенсько—„ церкви у трактуванн—÷ ѕетрусом ћуратором –сг—÷усом (—„—„ зображенн€ добре збереглос€ на печатц—÷ —тавроп—÷г—÷йського братства) в—÷дзначалас€ стильовим компром—÷сом. ’рам завершувавс€ трьома бан€ми, його могутн—÷ ст—÷ни п—÷дпирали контрфорси тј‘ суто середньов—÷чний зас—÷б оборонно—„ споруди, по—‘днаний з традиц—÷йною трьохд—÷льн—÷стю —÷нтер'—‘ру —÷ збагачений новими ренесансними компонентами тј‘ порталом —÷ фризом. ѕеревага старих форм —÷ несм—÷лива композиц—÷€ нових в ”спенськ—÷й церкв—÷ дисонували пор€д з вежею  орн€кта, не в—÷дпов—÷дали новим естетичним смакам. ќчевидно, це й було причиною збайдуж—÷нн€ братчик—÷в до ру—„н храму, €кий ще можна було поновити п—÷сл€ пожеж—÷ 1571 р. —порудженн€ веж—÷ зд—÷йснювалос€ на кошти члена братства ослов'€неного грека  ост€нтина  орн€кта. ¬ажливим у ц—÷й веж—÷ було по—‘днанн€ функц—÷ональност—÷:вона була дозорним пунктом —÷ оборонним форпостом тј‘ з новим зм—÷стом: доказом православних Ћьвова, насамперед укра—„нсько—„ громади, сво—‘—„ сили, значимост—÷ культурних традиц—÷й. ÷е добре видно при пор—÷вн€нн—÷ веж—÷ з готичною одноман—÷тною вежею кафедрального костьолу, або —÷з дзв—÷ницею ¬—÷рменсько—„ церкви (1571, арх—÷тектор ѕетро  расовськи—÷—÷), в €к—÷й готика теж пропалю над ренесансними елементами.

¬ихований на арх—÷тектурних традиц—÷€х ѕаду—„ й ¬енец—÷—„, ѕетро Ѕарбона використав елементи м—÷ського собору й церкви св. ƒжустипи в ѕаду—„ - прекрасн—÷ сво—„ми членуванн€м —÷ мотивами сл—÷пих арок. —поруд—÷ "астив—÷ також форми п—÷вн—÷чно—‘вропейсько—„ готики та в—÷зант—÷йськ—÷ традиц—÷—„. ” членуванн—÷ веж—÷ ним допущена готична аритм—÷чн—÷сть: висота кожного з трьох €рус—÷в р—÷зна. ѕершому €русов—÷, що перв—÷сно служив про—„здом (арочний прор—÷з видно на зображенн—÷ печатки—тавроп—÷г—÷йського братства), надано занадто суворого вигл€ду, тому вежа сприймалас€ €к надбрамна башта. ” другому й третьому €русах запрограмована ч—÷тка арх—÷тектон—÷ка контрастних, але тонко узгоджених форм тј‘ п—÷л€стр—÷в —÷ глухих арок. “ут панують непереборне прагненн€ руху вгору, гармон—÷€. ” XVII ст. вежа не раз перебудовувалас€. 1695 р. був добудований четвертий €рус —÷ п—÷рам—÷дально шатрове завершенн€ зам—÷нено цибул€стим верхом з латерною.

¬ежа  орн€кта тј‘ тв—÷р велико—„ складност—÷, нос—÷й образу певного —÷дейного зм—÷сту. ¬ н—÷й по—‘днан—÷ ренесансн—÷ арх—÷тектурн—÷ форми з традиц—÷€ми укра—„нського зодчества, насамперед —÷з дерев'€ними вежами-дзв—÷ниц€ми укра—„нських храм—÷в. ¬—÷д цього вежа  орн€кта не стала чимось —÷нородним, а орган—÷чно ув—÷йшла в укра—„нську арх—÷тектуру, доповнивши низку видатних твор—÷в укра—„нського ренесансного мистецтва.

¬ин€ткова краса й зм—÷стовна наповнен—÷сть веж—÷ були сприйн€т—÷ сучасниками, €к вт—÷ленн€ ст—÷йкост—÷ —÷ в—÷льнолюбства народу. ¬она стала, €к писав один з —÷сторик—÷в Ћьвова, горд—÷стю —÷ окрасою всього м—÷ста, його символом. —учасники прочитували в ц—÷й споруд—÷ глибокий естетичний сенс тј‘ св—÷дченн€ вагомост—÷ образотворчо—„ культури кор—÷нного укра—„нського населенн€. ¬ежа мовби стала виразником незламно—„ вол—÷ народу до духовного й пол—÷тичного в—÷дродженн€. ¬она репрезентувала духовне багатство —÷ моральну силу —тавроп—÷г—÷йського братства, €ке, створюючи пам'€тку такого високого мистецького р—÷вн€, неначе визначало культурну й пол—÷тичну програму на багато рок—÷в уперед.

2.2 ≈волюц—÷€ розвитку житлово—„ арх—÷тектури м—÷ста


¬ажливе м—÷iе в укра—„нському зодчеств—÷ того часу пос—÷дала житлова арх—÷тектура Ћьвова. ¬ н—÷й вони д—÷стають найб—÷льш ч—÷ткий —÷ повний ви€в €к в мистецтв—÷, т—÷сно пов'€заному з практикою житт€, з побутом, з соц—÷альними умовами —÷ житт—‘вими потребами людини. ƒл€ розвитку арх—÷тектури велике значенн€ мали р—÷ст м—÷ст та монументальне буд—÷вництво, що обумовило створенн€ великих ансамбл—÷в, €кими були центри м—÷ст, замки та укр—÷плен—÷ монастир—÷.

ќсобливост€ми орган—÷зац—÷—„ арх—÷тектурних ансамбл—÷в в епоху ¬—÷дродженн€ були регул€рн—÷сть, акцентац—÷€ на певних точках сприйн€тт€, а також намаганн€ зменшити традиц—÷йн—÷ в—÷дм—÷нност—÷ м—÷ж арх—÷тектурою культових та св—÷тських споруд. ¬ажливе м—÷iе у д—÷€льност—÷ теоретик—÷в арх—÷тектури ¬—÷дродженн€ займала розробка проект—÷в "—÷деальнихї м—÷ст, €к—÷, проте, не д—÷стали широкого практичного застосуванн€.

” 40тј‘50-х роках XVI ст. —÷ в перш—÷й половин—÷ XVII ст. у м—÷стобуд—÷вництв—÷ ”кра—„ни в—÷дбуваютьс€ —÷стотн—÷ зм—÷ни €к у планувальних схемах —÷ концепц—÷€х, так —÷ в характер—÷ забудови. —тар—÷ м—÷ста √аличини (Ћьв—÷в), що мали регул€рне готичне плануванн€ —÷ забудову XIVтј‘ XV ст., в основному зберегли свою планувальну структуру, але п—÷д впливом нового стилю вони набули нового силуету: част—÷ вертикал—÷, гостроверх—÷ дахи зм—÷нили спок—÷йн—÷ горизонтал—÷, €к—÷ контрастували з куполами та баштами храм—÷в —÷ ратуш.

ѕо€си оборонних споруд д—÷стають б—÷льшу просторову глибину та зм—÷цнюють спорудженн€м баст—÷он—÷в.

÷лком ренесансний характер ма—‘ арх—÷тектура Ќово—„ башти, або  ругло—„, збудовано—„ наприк—÷нц—÷ XVI ст. в старому замку в ќстроз—÷. ” процес—÷ модерн—÷зац—÷—„ середньов—÷чних укр—÷плень, розм—÷щених на мисах, формуютьс€ характерн—÷, особливо дл€ ѕод—÷лл€, прийоми постановки башт, €к—÷ фланкують виступаюч—÷ п—÷д кутом ст—÷ни (язловець, Ѕучач, ћежиб—÷ж). ÷ей сво—‘р—÷дний прийом було використано —÷ при буд—÷вництв—÷ нових замк—÷в (“еребовл€, Ѕережани, —идор—÷в).

” замку в Ѕережанах, наприклад, сувору м—÷ць високих ст—÷н та башт оживлюють ренесансн—÷ детал—÷, зокрема портал втјЁ—„зду.  р—÷м того, до частини ст—÷н та башт оживлюють ренесансн—÷ детал—÷, зокрема портал втјЁ—„зду.  р—÷м того, до частини ст—÷н примикали три€русн—÷ галере—„ з аркадами- прийом, поширений в багатьох кра—„нах ÷ентрально—„ –ƒвропи. ¬они, наприклад, у  рак—÷вському замку, "аштовувались дл€ сполученн€ низки прим—÷щень, €к—÷ примикали до ст—÷н замку. –азом з тим так—÷ галере—„ створювали затишок, надавали св—÷тського вигл€ду внутр—÷шн—÷й забудов—÷, що нагадувала дворики м—÷ських палац—÷в.

Ќов—÷ камтјЁ€н—÷ замки отримують на початку XVII стол—÷тт€ регул€рн—÷ форми у вигл€д—÷ квадрата ( Ќестер—÷в, «олот—÷в ѕот—÷к), пр€мокутника («в€гель, —в—÷рж), трикутника (“оки, «—÷ньк—÷в, ќлексенц—÷). ¬ перш—÷й половин—÷ XVII стол—÷тт€ стар—÷ замки зм—÷нюютьс€ баст—÷онними з розк—÷шними палацами («олоч—÷в, „ернелиц€, ѕ—÷дг—÷рц—÷, Ѕроди). –егул€рн—÷сть, зр—÷вноважен—÷сть —÷ симетр—÷€ постановки обтјЁ—‘м—÷в стають визначальними в забудов—÷ монастирських комплекс—÷в (ћежирич—÷ ќстрозьк—÷, ѕоча—„вська лавра, ѕ—÷дкам—÷нь).

«амки регул€рно—„, правильно—„ у план—÷ форми - €вище, характерне дл€ «ах—÷дно—„ ”кра—„ни XVI - початку XVII стол—÷ть. ¬оно повтјЁ€зане з буд—÷вництвом деревтјЁ€них укр—÷плень-садиб, а також подв—÷ртјЁ—„в народного житла (закрит—÷ подв—÷ртјЁ€ тјёграждитјЁ ще до недавнього часу будувалис€ в  арпатах). «амок у Ќестеров—÷ у кришталево чист—÷й форм—÷ —‘ зразком такого ансамблю. ¬—÷н ма—‘ висок—÷ ст—÷ни, веж—÷ на кутах та втјЁ—„зну вежу. ѕалац —÷ господарч—÷ будови примикають до ст—÷н. –енесансн—÷ детал—÷ надають ансамюлю св—÷тського характеру. “ут працювали льв—÷вськ—÷ буд—÷внич—÷. ¬т—÷м в арх—÷тектур—÷ фортець, незважаючи на схож—÷сть плану з баст—÷онними укр—÷пленн€ми, перевага нада—‘тьс€ ст—÷нам та баштам, тобто елементам середньов—÷чних укр—÷плень. –азом з тим вони отримують ордерн—÷ в сво—„й основ—÷ членуванн€ вгору, часто —„х атт—÷ки полегшен—÷ "аштуванн€м аркатур —÷ ф—÷гурних завершень. ƒетал—÷ обрамленн€ отвор—÷в, кронштейни мають класичн—÷ проф—÷л—÷. «агальний —„х вигл€д в—÷дзнача—‘тьс€ мальовнич—÷стю форм.

” XVI стол—÷тт—÷ на середньов—÷чн—÷й основ—÷ зак—÷нчу—‘тьс€ формуванн€ нового типу м—÷ських житлових будинк—÷в - камтјЁ€ниць. ¬середин—÷ —÷ ззовн—÷ вони в—÷дзначались прив—÷тн—÷стю —÷ затишн—÷стю. ¬ п—÷двалах —÷ на перших поверхах розм—÷щувались склади —÷ контори, на другому —÷ верхн—÷х - житло. –∆нтертјЁ—‘ри прикрашались р—÷зьбленн€м по каменю —÷ дереву, килимами вибагливими мебл€ми та —÷ншими предметами, €к—÷ завозилис€ —÷з «аходу та —ходу.

Ѕ—÷льш—÷сть камтјЁ€ниць у середньов—÷чному центр—÷ Ћьвова, €к—÷ мають тепер ренесансний або бароковий вигл€д, виникли на готичн—÷й основ—÷, на на п—÷двалах, €к—÷ збереглись п—÷сл€ пожеж—÷ 1527 року, —÷ тому насл—÷дують —„х двокамерний под—÷л („орна камтјў€ниц€ та —÷нш—÷).

ѕ—÷д впливом ренесансного мистецтва –ƒвропи в н—÷й вир—÷шувалис€ художн—÷ проблеми такого ж високого р—÷вн€, €к в сакральн—÷й арх—÷тектур—÷, насамперед в д—÷л€нц—÷ декоративного оздобленн€ фасад—÷в. ћ—÷ж ними в—÷дбува—‘тьс€ обм—÷н прикрасами, що тим б—÷льше було реальним завд€ки сп—÷льним арх—÷текторам-буд—÷вничим. ÷ьому спри€ло також загальне прагненн€ парадност—÷ й св€тково—„ урочистост—÷ ћ—÷сто зберегло центральну частину - середм—÷ст€, €ке повн—÷стю сформувалос€ прот€гом друго—„ половини XVI - початку XVII стол—÷тт€; це був ренесансний Ћьв—÷в. …ого по€в—÷ спри€ла нагода - стих—÷йне лихо 1527 року: "«а сво—‘ —÷снуванн€ Ћьв—÷в н—÷чого страшн—÷шого не перен—÷с, €к пожежу, под—÷бну до “ро€нсько—„ або –ƒрусалимсько—„ в—÷йни, в—÷д брами до брами, був ц—÷лком перетворений в поп—÷л тјж ѕ—÷сл€ пожеж—÷ вир—÷шено будувати м—÷сто з каменю —÷ цегли. ƒл€ ц—÷—‘—„ ц—÷л—÷ —÷з ——÷лез—÷—„ запрошено мул€р—÷в-буд—÷вничих "[20]. «деб—÷льшого це були комаски, пор€д з €кими працювали, н—÷метськ—÷, н—÷дерландськ—÷ та м—÷iев—÷ майстри. –—÷вень —„х майстерност—÷ в основному був невисокий —÷ не виходив за меж—÷ рем—÷сництва. –«м був "астивий пот€г до декоративност—÷, в ц—÷й д—÷л€нц—÷ враховувалис€ спадков—÷ навики —÷ нов—÷ мотиви, почерпнут—÷ з трактат—÷в —÷тал—÷йських теоретик—÷в та н—÷дерландських маиь—‘рист—÷в. јле м—÷ська арх—÷тектура середм—÷ст€ (на передм—÷ст€х не збереглись житлов—÷ споруди ) хоч —÷ формувалась впродовж короткого пер—÷оду, не в—÷дзнача—‘тьс€ стильовою чистотою. ÷е була арх—÷тектура з поверхово прищепленими формами ренесансу, мань—‘ризму з елементами готики, —÷ все ж, незважаючи на таку строкат—÷сть, вона була обтјў—‘днана сп—÷льною атмосферою —÷ "астивим —„й художн—÷м св—÷торозум—÷нн€м. –енесанс не м—÷н€в н—÷ тип—÷в споруд, н—÷ —„х конструкц—÷—„, використовуючи в—÷дсто€н—÷ часом функц—÷ональн—÷ вимоги —÷ буд—÷вельну техн—÷ку. √отична буд—÷вельна система залишалас€ чинною. ќчевидно, давн€ ( до пожеж—÷) арх—÷тектура була наст—÷льки пристосована до льв—÷вських умов, що з нею не розлучалис€ —÷ в нов—÷тн—÷й час, продовжуючи використовувати стар—÷ схеми —÷нтертјў—‘рних вир—÷шень. “ак дл€ нових будинк—÷в, що зводилис€ на м—÷ст—÷ обгор—÷лих споруд, стали в нагод—÷ поверхи або уц—÷л—÷л—÷ фрагменти, готичн—÷ за сво—‘ю структурою, €к на площ—÷ –инок - будинки є 2, 4, 6, 7, 16, 24, 25, 26, 28 та на вулиц€х –уськ—÷й та —ербськ—÷й. «бережен—÷ готичн—÷ портали ( площа –инок -- є 17, 26, 38 ) уживалис€ пор€д з ренесансними. Ќав—÷ть площа –инок, залишаючись в попередн—÷х масштабних розм—÷рах, не зазнала нових конструктивих уточнень. –«—„ готичн—÷ риси в—÷дпов—÷дали ренесансним вимогам - симетр—÷€, регул€рн—÷сть, комун—÷кативн—÷сть. Ќедаремно площа –инок середньов—÷чного Ћьвова вид—÷л€лас€ серед под—÷бних площ м—÷ст ѕольщ—÷ модерною на той час досконал—÷стю, величиною й громадським призначенн€м (з ратушею в центр—÷). « друго—„ половини XVI стол—÷тт€ в м—÷ст—÷ будувались переважно камтјў€н—÷ будови. Ѕагато старих будинк—÷в перебудовувались в формах ¬—÷дродженн€. —уд€чи за м—÷iезнаходженн€м залишк—÷в —÷ фрагмент—÷в готично—„ забудови, в—÷дкритих п—÷д час ремонту будов в XX стол—÷тт—÷, можна рахувати, що при забудов—÷ п—÷сл€ пожару була збережена план—÷ровочна структура м—÷ста XIV-XV стол—÷ть. ¬сього в межах м—÷ста було близько 300 житлових будов, б—÷льша частина €ких з тими чи —÷ншими переробками дойшла до наших дн—÷в. –иночна площа була забудована багатими домами, а п—÷др€дн—÷ будови, розм—÷щен—÷ в кварталах, хоч —÷ збер—÷гають з ними типолог—÷чну загальн—÷сть, вигл€дають значно скромн—÷ше.

Ќа плануванн€ житлового будинку впливали форма —÷ розм—÷ри д—÷л€нок. ÷е звичайно пр€мокутник з сторонами 10-12 метр—÷в по вулиц—÷ й 20-30 метр—÷в в глибину кварталу. Ѕудови, розм—÷щен—÷ на п—÷др€дних д—÷л€нках, мали дек—÷лька вар—÷ант—÷в першого поверху. Ќайб—÷льш розповсюдженим був вар—÷ант, при €кому на вулицю виходило два прим—÷щенн€: одне з них - с—÷ни, а —÷нше в залежност—÷ в—÷д профес—÷—„ "асника, служило дл€ конторських чи торгових ц—÷лей. ѕо довжин—÷ звичайно членувалось на три частини. «а прим—÷щенн€ми, €к—÷ виходили на вулицю знаходилась сходинкова кл—÷тка —÷ невелика темна к—÷мната, а дал—÷ розм—÷щувалась великв житлова к—÷мната —÷ коридор, пов'€зан—÷ з двором.

Ќайб—÷льш типовим дл€ плануванн€ другого —÷ наступних поверх—÷в була забудова в сторону вулиц—÷ двох жилих прим—÷щень: св—÷тлиц—÷ з двома в—÷кнами —÷ "хатинкитјЁ з одним в—÷кном. «—÷ сторони двору була велика житлова к—÷мната —÷ коридор з виходом на в—÷дкриту галерею.

ƒахи, звичайно двоскатн—÷, а —÷нколи —÷ б—÷льш складной форми, були схован—÷ за в—÷дкритим аттиком —÷ мали ст—÷к води до середини вуличного фасаду. ѕрим—÷щенн€ першого —÷ третього поверху, а —÷нколи —÷ житлових, виход€чих в дв—÷р к—÷мнат першого поверху, робились плоскими. ћ—÷цн—÷ стельов—÷ балки прикрашались р—÷зьбою, написами —÷ розписом.

¬ обробц—÷ —÷нтертјў—‘р—÷в св—÷тлиць, багатьох льв—÷вських камтјў€ниць прим—÷н€лась р—÷зьба по каменю. ƒл€ покращенн€ осв—÷тленн€ к—÷мнат, (—„х довжина дос€га—‘ 9-10 метр—÷в) в—÷конним пройомам надавалась форма амбразури. ” Ћьвов—÷ збереглось дек—÷лькка будинк—÷в, €к—÷ будувались на замовленн€ багатих горожан. –«х фасади, розчленован—÷ м—÷жповерховими карнизами —÷ по€сками, прикрашен—÷ розвинутими в—÷конними наличниками, мають багатий портал —÷ аттикове завершенн€. “ак—÷ будинки можна зустр—÷ти на площ—÷ –инок.

–озд—÷л 3 «ах—÷дно—‘вропейськ—÷ впливи в арх—÷тектур—÷ Ћьвова: практичний зр—÷з


3.1 ћайстри «ах—÷дно—„ –ƒвропи - зодч—÷ м—÷ста


ѕо€ву ренесансних рис в укра—„нськ—÷й арх—÷тектур—÷ в—÷днос€ть до середини XVI стол—÷тт€. ¬изначна роль в становленн—÷ —÷ подальшому розвитку ренесансного зодчества в укра—„нському мистецтв—÷ належить груп—÷ льв—÷вських пам€тјЎток: ”спенськ—÷й церкв—÷, каплиц—÷ “рьох св€тител—÷в, веж—÷  орн€кта. —творенн€ цього так званого ансамблю –усько—„ вулиц—÷ (розм—÷щен—÷ на –уськ—÷й вулиц—÷ у Ћьвов—÷ ) спричинило до зм—÷ни стильового характеру ц—÷лого художнього пер—÷оду, стало переломним етапом у розвитку арх—÷тектури. ” забудов—÷ ѕетрусом –∆талюсом ”спенсько—„ церкви у 1555-1559 роках спл—÷талис€ народн—÷ основи зодчества Ћомбард—÷—„ та укра—„нсько—„ дерев€тјўно—„ арх—÷тектури, твор€чи достатньо ц—÷льний, хоч арха—„зований сплав (див. —÷л.7,8).

–—÷шучим кроком спорудженн€ ново—„ веж—÷ (к—÷мвалиц—÷) розпочате 1572 року на кошти члена братства грека  онст€нтина  орн€кта. ѕопередн€ вежа, €ку зводили прот€гом 1564-1570 рок—÷в, звалилас€, очевидно через нест—÷йкий фундамент. Ќова назва на честь свого покровител€ названа вежею  орн€кта, призначалас€ п—÷д дзв—÷нницю, дозорний пункт дл€ охорони в—÷д пожеж—÷ фортечний пост п—÷д час облог. –«—„ буд—÷вничими були ѕетро Ѕарбона, —÷, очевидно,ѕаоло ƒом—÷н—÷ч—÷, прозваний у Ћьвов—÷ ѕавлом –имл€нином. √оловний задум належить ѕетров—÷ Ѕарбон—÷, €кий у даному випадку допускав €к спогад про далеку батьк—÷вщину визначальним характер оборонност—÷, облагороджений новими ренесансними елементами. Ѕезсумн—÷вно, стар—÷ веж—÷ ѕаду—„, зокрема м—÷ського собору та церкви св.ƒжустини, под—÷бн—÷ членуванн€м —÷ мотивом глухо—„ п—÷вциркульно—„ арки, послужили праобразами веж—÷  орн€кта. јле, на в—÷дм—÷ну в—÷д —÷тал—÷йських, в н—÷й повн—÷стю в—÷дсутн€ сакральн—÷сть. ѕерекриваючи утил—÷тарн—÷сть призначенн€, тут вт—÷лений новий зм—÷ст, нев—÷дом—÷ дл€ под—÷бних споруд на той час на ”кра—„н—÷: вежа ставала виразом пробуджено—„ самосв—÷домост—÷ укра—„нсько—„ громади м—÷ста. ѕор—÷вн€но з готичною, понуро одноман—÷тною вежею кафедрального костьолу, вежа –усько—„ вулиц—÷ несла глибше естетичне навантаженн€. ¬исота кожного з €рус—÷в р—÷зна.  р—÷м того, в першому €рус—÷, стримано суворих та важких форм, збережена тема, притаманна також попередн—÷й доб—÷. ¬и€вл€—‘тьс€, що нижн—÷й €рус веж—÷ на початку —„—„ функц—÷онуванн€ був арочним про—„здом, —÷ вс€ вона сприймалас€ €к надбрамна башта.

ƒл€ ѕетра Ѕарбони трактуванн€ про—„зду було орган—÷чним, бо в його р—÷дн—÷й ѕаду—„ по-романськи суворий мотив арки пронизу—‘ всю стару арх—÷тектуру м—÷ста. “ак само —÷ в т—÷сних забудовах Ћьвова нижн—÷й €рус веж—÷ колоритно входив у загально стриману атмосферу, повн—÷стю в н—÷й ховаючись.

Ќакреслена у веж—÷ ренесансна програма була продовжена у каплиц—÷ “рьох св€тител—÷в. –«—„ зодчим найчаст—÷ше називають ѕетра  расовського, але за зовн—÷шн—÷ми даними, ним був льв—÷вський буд—÷вничий јндр—÷й ѕ—÷дл—÷сний, хоча найв—÷рог—÷дн—÷ше, враховуючи синтез у споруд—÷ здобутк—÷в —÷тал—÷йського ренесансу з традиц—÷йним укра—„нським зодчеством, буд—÷вничими каплиц—÷ були дво—‘ - —÷тал—÷—‘ць —÷ укра—„нець[32].

ƒл€ укра—„нц€ складною була не ст—÷льки конструктивна, ск—÷льки стильова сторона по—‘днати однозальний куб з трьома верхами. ¬ –∆тал—÷—„ приклад—÷в такого розвтјў€занн€ в—÷н зустр—÷ти не м—÷г, х—÷ба що у ¬енец—÷—„ ( церква —ан- —альваторе ), де тривалий час побутували в—÷зант—÷йськ—÷ рем—÷н—÷iенс—÷—„*.

«а художн—÷м вир—÷шенн€м —÷ ренесансним характером каплиц€ “рьох св€тител—÷в —‘ глибоко програмним твором, €кий можна вважати в—÷дпов—÷дним за значенн€м “амптјў—‘тто Ѕраманте в –им—÷.  аплиц€ невеликих розм—÷р—÷в, але величава —÷ витончена споруда, вона по—‘дну—‘ в соб—÷ ренесансне розум—÷нн€ мас —÷ диiипл—÷ну ритму наст—÷льки зразково, €к н—÷ в жодн—÷й на ”кра—„н—÷ споруд—÷ того часу, а нав—÷ть —÷ п—÷зн—÷ше ( див. —÷л.8 ).

” звтјў€зку з тим, що з двох бок—÷в каплиц€ щ—÷льно примика—‘ до веж—÷  орн€кта —÷ ”спенсько—„ церкви, —„—„ б—÷чна ст—÷на використана €к фасад з порталом. ¬она —÷деально розчленована подво—‘ними п—÷л€страми тосканського ордеру*, узгоджуючись з триглавим завершенн€м, —÷ одночасно склада—‘ щ—÷льну масу. ” збагаченн—÷ —÷ розвитку арх—÷тектури Ћьвова великий внесок зробили видатн—÷ арх—÷тектори - ѕетро Ѕарбона та ѕавло –имл€нин. ¬—÷дблиск шл€хетсько—„ краси ”спенсько—„ церкви в—÷дбивс€ т—÷—‘ю чи —÷ншою м—÷рою на р€д—÷ памтјў€ток, €к—÷ споруджувалис€ за проектами ѕавла –имл€нина, але жодна з них не зр—÷вн€лас€ з нею н—÷ глибиною зм—÷сту, н—÷ чистотою стилю, н—÷ вт—÷ленн€м естетично-сусп—÷льного —÷деалу. ѕ—÷д впливом ансамблю –усько—„ вулиц—÷ ѕавлом –имл€нином у буд—÷вництв—÷ монастир€ —÷ костьолу Ѕенедиктом (1596 р—÷к), розм—÷щених за м—÷ськими мурами, вир—÷шувалас€, не забуваючи про оборонн—÷сть, основна проблема -- ансамблев—÷сть, пор€д з нею менш попул€рною в епоху ¬—÷дродженн€ проблемою - розплануванн€ площ—÷. ѕавло –имл€нин в бенедиктинському монастир—÷ вт—÷лив сво—‘ розум—÷нн€ (без участ—÷ ѕетра барбони) ансамблевост—÷, —„—„ еп—÷чно-панорамного розгортанн€ жорстко замкненому простор—÷, створивши дещо абстрагуючий, але сповнений хвилюючо—„ естетично—„ д—÷—„ образ. ќск—÷льки в ансамбл—÷ з—÷ткнулис€ в норочистому загостренн—÷ противоборствуюч—÷ сили, €к—÷ не знайшли вир—÷шенн€ в силу сво—‘—„ духовно-стильово—„ в—÷ддаленост—÷ (в костьол—÷ зображений в—÷дгом—÷н готики), в—÷н не став високим ренесансним дос€гненн€м. …ого стильовий розлад сп—÷взвучний атмосфер—÷ контрреформац—÷—„ —÷ в соб—÷ таму—‘ присутн—÷сть аморфного мань—‘ризму.

ƒл€ повноти образу ѕавла –имл€нина необх—÷дно звернутис€ до його твор—÷нн€ - Ѕернардинського костьолу. јрх—÷тектор розпочав буд—÷вництво в 1600 роц—÷ - одночасно зд—÷ймалис€ оборонн—÷ укр—÷пленн€. —поруда костьолу за складним —÷ узгодженим кап—÷тулом* проектом мала стати найгармон—÷йн—÷шою й найкращою у Ћьвов—÷, визначаючись класичною чистотою ренесансного стилю. ¬ проект—÷ ѕавло –имл€нин €кнаповн—÷ше розкрив свою прихильн—÷сть до римсько—„ дор—÷ки, до форм мужн—÷х —÷ простих. «нову, €к —÷ в ”спенськ—÷й церкв—÷, площини збагачувалис€ тосканськими п—÷л€страми та дор—÷йським фризом.  остьол був запропонований трьохнефною базил—÷кою.

Ћьв—÷вський бернардинський кап—÷тул, т—÷сно повтјў€заний з бернардинц€ми в «амост—÷, €ким протегував ян «амойський, натхненник контрреформац—÷—„ у ѕольщ—÷, бажав бачити у себе под—÷бну до замост—÷всько—„ св€тиню, —÷ не т—÷льки зовн—÷ под—÷бною а й по духу в—÷дпов—÷дною тогочасн—÷й католицьк—÷й агресивност—÷. —права в тому, що на перелом—÷ XVI-XVIIстол—÷ть зм—÷нилис€ мистецьк—÷ ор—÷—‘нтири з сво—„ми центрами.  рак—÷в перестав в—÷д—÷гравати передове значенн€ —÷ втратив вплив на —÷нш—÷ теритот—÷—„, ¬аршава €к молода столиц€ ще не зм—÷цн—÷ла й не визначила свого художнього кредо.

” такий складний за стильовим р—÷зноман—„тт€м чаас Ћьв—÷в нав—÷ть став окремим центром, з—÷ сво—„м мистецьким обличч€м.¬ ньому уживалис€ —÷ готика, —÷ ренесанс, —÷ мань—‘ризм, €к—÷ без ворожнеч—÷ вза—‘мно перепл—÷талис€, знаход€чи в—÷дпов—÷дний грунт дл€ тривалого —÷снуванн€. ¬елике значенн€ дл€ католицьких клерикальних к—÷л мала д—÷€льн—÷сть —‘зу—„тських арх—÷тектор—÷в, що спиралис€ на точно визначений ор—÷—‘нтир, тим самим уникаючи стил—÷стичного розбрату.

Ћьв—÷вськ—÷ бернардини в рус—÷ контрреформац—÷йного аж—÷отажу не мали жодних п—÷дстав дл€ прийн€тт€ запропонованого ѕавлом –имл€нином стильового мон—÷зму.

–имська дор—÷ка з —„—„ €сною лог—÷кою та мужньою простотою, €ка так величаво в—÷дбилас€ в ”спенськ—÷й церкв—÷, наскр—÷зь проймала споруду костьолу, про що св—÷дчить п—÷вденна ст—÷на, не зачеплена чужим втручанн€м. “ут ч—÷тко проступав почерк крупного зодчого. јле кап—÷тул прагнув до експресивно-загострено—„ емоц—÷йност—÷, декоративно—„ пишност—÷, в—÷дпов—÷дн—÷й тогочасн—÷й атмосфер—÷. –∆ ѕавло –имл€нин зазнав творчо—„ невдач—÷.

¬же в 1609 роц—÷ назр—÷ла незгода м—÷ж арх—÷тектором —÷ замовниками, €ким фасад видавс€ низьким, не в—÷дпов—÷дним тому, чого чекали. ’оча арх—÷тектор намагавс€ виправити цей недол—÷к оформленн€м сх—÷дно—„ частини, все ж активне втручанн€ в його задуми призвело до розкв—÷ту, —÷ в 1613 роц—÷ буд—÷вництво продовжував јмброз—÷й ѕрихильний.

ќриг—÷нальн—÷стю, близькою за сво—„м стильовим виразом бернардинському храмов—÷, в—÷дзнача—‘тьс€ каплиц€ Ѕо—„м—÷в, у €к—÷й найорган—÷чн—÷ше ви€вилис€ духовн—÷ прагненн€ м—÷щанства. ¬ н—÷й в—÷дчува—‘тьс€ в—÷дгом—÷н вавельських каплиць. јле не —„—„ конструктивно проста арх—÷тектон—÷ка, пристосована до льв—÷вських масштаб—÷в, може викликати зац—÷кавленн€, а декоративно-скульптурне оздобленн€, €ке сво—„ми надм—÷рност€ми та демократичним забарвленн€м нав—÷ть сучасник—÷в не залишало спок—÷йним.

Ѕуд—÷вничий каплиц—÷ нев—÷домий, але час —„—„ зведенн€ (1609-1615) —÷ звтјў€зок з н—÷дерландським мань—‘ризмом п—÷дтримують думку про участь у спорудженн—÷ јндр—÷€ Ѕемера.

ƒо визначних памтјў€ток ренесансного мистецтва в—÷дноситьс€ —÷ каплиц€  амп—÷ан—÷в. —труктура —„—„ прост—÷ша за попередню - безкупольний перекритий звичайним склеп—÷нн€м куб, що т—÷сно примика—‘ до п—÷вн—÷чно—„ ст—÷ни кафедрального костьолу. ¬х—÷д в каплицю з —÷нтертјў—‘ру костьолу, значну ц—÷нн—÷сть становить —„—„ фасадна ст—÷на.

Ѕуд—÷вництво, розпочате наприк—÷нц—÷ XVI стол—÷тт€ льв—÷вським патриц—÷—‘м ѕавлом  амп—÷аном, тривало впродовж майже трьох дес€тил—÷ть XVII стол—÷тт€. ” створенн—÷ каплиц—÷ брали участь √енр—÷х √орст, ѕавло –имл€нин та јндр—÷й Ѕемер, майстри р—÷зних естетичних переконань та творчих можливостей, —÷ ц€ важлива обставина в—÷дбилас€ певною строкат—÷стю на стильовому визначенн—÷ споруди. Ѕуд—÷вництво каплиц—÷  амп—÷ан—÷в, очевидно, проходило у к—÷лька етап—÷в. √енр—÷х √орст, кр—÷м загально—„ конструкц—÷—„ -- просторового куба, був автором в—÷втар€, цоколю,еп—÷таф—÷—„ та скульптурних портрет—÷в ѕавла —÷ ћартина  амп—÷ан—÷в. ¬ друг—÷й фаз—÷ працювали ѕавло –имл€нин - йому належить спорудженн€ на фасад—÷ одно€русного ордерного каркасу на м—÷цному, обл—÷цованому фацетовим рустом цокол—÷, —÷ …оганн ѕф—÷стер - верхн€ частина обрамленн€ в —÷нтертјў—‘р—÷ еп—÷таф—÷й: —‘вангел—÷сти, отц—÷ церкви, п—÷вф—÷гури апостол—÷в на фриз—÷ та декоративне завершенн€ з алегоричними постат€ми. ќстанн€ фаза охоплю—‘ 1619-1629 роки, коли розпочалас€ д—÷€льн—÷сть јндр—÷€ Ѕемера. ¬ цей час, напевно, був перероблений фасад з внесеним, очевидно, доповнень: трьох - на теми страстей - рель—‘ф—÷в та трьох символ—÷в на аттику.

Ќайпосл—÷довн—÷шим у проведенн—÷ контреформац—÷йно—„ —÷деолог—÷чно—„ л—÷н—÷—„ був новоспечений орден —‘зу—„т—÷в. Ѕуд—÷вельна програма цього ордена в—÷др—÷зн€лас€ б—÷льшою принципов—÷стю в—÷д буд—÷вельно—„ програми величезно—„ когорти монашеських орден—÷в, €ка €вл€ла собою безприкладне €вище неоднор—÷дност—÷ й багатостильовост—÷. –ƒзу—„ти не нехтували св—÷тською культурою, навпаки, до —„х рел—÷г—÷йного —÷деалу пристосовувалис€ найвищ—÷ дос€гненн€ ренесансного мистецтва, насамперед арх—÷тектури, €к виключного способу демонструванн€ блиску й духовного ун—÷версал—÷зму ордену. …ого виразом став римський храм –∆ль ƒжезу, що сприймавс€ €к еталон дл€ насл—÷дуванн€. «разок цього храму був прийн€тий в ѕольщ—÷ ран—÷ше за —÷нш—÷ —‘вропейськ—÷ кра—„ни. “ому неважко простежити вплив основних арх—÷тектурних —÷дей –∆ль ƒжезу на —‘зу—„тську церкву у Ћьвов—÷, що в свою чергу, набула майже канон—÷чного значенн€ дл€ сакральних католицьких будов √аличини та ¬олин—÷. јле дотримуванн€ зразка не було категоричним, бо його пристосовували до м—÷iевих умов —÷ потреб. “ак у Ћьвов—÷ на споруд—÷, що зд—÷ймалас€ б—÷л€ м—÷сько—„ оборонно—„ ст—÷ни, залишивс€ виразний в—÷дбиток оборонност—÷ на зовн—÷шн—÷х масивно замкнутих формах. ѕрисутн—÷ окрем—÷ готичн—÷ рецедиви* у вигл€д—÷ контрфорс—÷в, перекинутих поверх б—÷чних неф—÷в, наче аркбутани*, на ст—÷ну середнього нефа, не були випадковими. «втјў€зок з готикою був м—÷цним —÷ спиравс€ на —÷деолог—÷чну основу, бо готика залишалас€ виразом високого статусу церкви, а отже, утримувалас€ в конструктивному €др—÷ споруди -- зам—÷сть ренесансно—„ центричност—÷ тут збер—÷гавс€ базил—÷кальний тип будови. Ќав—÷ть у льв—÷вськ—÷й базил—÷ц—÷ над б—÷чними нефами —‘ емпори (призначалис€ дл€ учн—÷в —‘зу—„тсько—„ школи, з метою —„х —÷зол€ц—÷—„ в—÷д прихожан).

–ƒзу—„ти на той час представл€ли найкосмопол—÷тичн—÷шу теч—÷ю. Ќайчаст—÷ше арх—÷текторами —‘зу—„тських колег—÷й —÷ костел—÷в були —‘зу—„тськ—÷ вихованц—÷. ѕеревагу надавали —÷ноземц€м, особливо —÷тал—÷йц€м, що прибували до –еч—÷ ѕосполито—„ за розпор€дженн€м вищо—„ "ади ордена. –«х д—÷€льн—÷сть актив—÷зувалась в к—÷нц—÷ XVI стол—÷тт€ з поступовим спадом до середини наступного стол—÷тт€. —еред —÷тал—÷йських арх—÷тектор—÷в, що працювали на ”кра—„н—÷, вид—÷лилис€ дво—‘: ƒжакамо Ѕр—÷ано та Ѕенедикт ћолл—÷, протилежн—÷ за характерами, за способом буд—÷вництва нав—÷ть контактами з середовищем, але однаково високо талановит—÷. ƒжокамо Ѕр—÷ано (близько 1589-1649 рок—÷в), родом з ћодени, швидко дозр—÷в €к арх—÷тектор-теоретик, але €к практик не завершив жодно—„ —÷з сво—„х будов, хоч багато запроектував. ѕричина була в його характер—÷, непосидючому, з жадобою перем—÷ни м—÷iь прац—÷ та неспок—÷йно сварливому, що привело до пост—÷йних конфл—÷кт—÷в —÷з замовниками та п—÷длеглими роб—÷тниками на буд—÷вництв—÷. ƒ—÷€льн—÷сть Ѕр—÷ано на ”кра—„н—÷ була пов €зана з побудовою —‘зу—„тських костьол—÷в в Ћуцьку, Ћьвов—÷ та ќстроз—÷. ¬ Ћуцьку в—÷н з €вивс€ 1616 року, а через р—÷к працював у Ћьвов—÷ над поправкою проекту костьолу, буд—÷вництво €кого розпочалос€ ще 1610 року. …ого поправки стосувалис€ —÷нтертјў—‘ру та фасаду. Ѕуд—÷вництво проводилос€ п—÷д кер—÷вництвом мул€ра монаха-—‘зу—„та ¬аленти ƒепц—÷уса. ѕ—÷д час чергового при—„зду до Ћьвова 1632 року Ѕр—÷ано вн—÷с останн—÷ поправки —÷ споруду зак—÷нчено 1636 року з передбаченою, можливо, арх—÷тектором коректурою, передус—÷м фасаду[20].

ѕовертаючись до льв—÷вського —‘зу—„тського костьолу, сл—÷д сказати, що цей храм виступав з ц—÷леспр€мованою —÷ продуманою програмою. “ут прищеплювалас€ нова, римська просторова система, з вин€тково —÷нiен—÷зованим —÷нтертјў—‘ром, п—÷дпор€дкованим вс—÷м рухам каплиць б—÷чних неф—÷в головному в—÷втарю. –∆ зовн—÷ костьол сприймавс€ ц—÷л—÷сно.  онтрастом до такого ригоризму виступав головний фасад, що творив окрему композиц—÷йну проблему. …ого масивне вир—÷шенн€, не позбавлене важкуватост—÷ та похмурост—÷, перевершувало все, що в—÷дбувалос€ попередньо у Ћьвов—÷. ÷ей фасад ц—÷кавий тим що в ньому достатньо виразно виступала класична структура у вигл€д—÷ дво€русно—„ ордерно—„ кул—÷си, що склалас€ в –∆тал—÷—„ в друг—÷й половин—÷ XVI стол—÷тт€, €к насл—÷док ренесансних пошук—÷в дл€ лицевого оформленн€ храмово—„ споруди. “ут дотримано ч—÷ткого членуванн€ по горизонтал—÷ —÷ по вертикал—÷ системою карниз—÷в —÷ п—÷л€стр—÷в коринфського ордеру*. ѕ—÷л€стри, що проход€ть через два €руси, створюють враженн€ надм—÷рно—„ могутност—÷, а контраст виступаючих назовн—÷ портал—÷в —÷ заглиблених н—÷ш з стату€ми внос€ть в—÷дчутт€ драматичного напруженн€, що —‘ дисонансом загальному величавому стану. јле одночасно цей контраст зм—÷стовно збагачу—‘ споруду, бо посиленн€ ознак декоратив—÷зму нав—÷ть внесло присутн—÷сть протобарочних настро—„в. ¬се ж значно переважа—‘ ренесансна, а не барочна основа.


3.2 ѕор—÷вн€льний анал—÷з памтјў€ток арх—÷тектури Ћьвова


¬ пор—÷вн€нн—÷ з попередн—÷м етапом у перш—÷й половин—÷ XVII стол—÷тт€ зростають вимоги до арх—÷тектури житла, до його комфорту, виразност—÷, опор€дженн€ —÷ обладнанн€. «м—÷нюють вигл€д —÷нтер'—‘ри культових споруд, наповнен—÷ р—÷вним св—÷тлом зали "римують ордерне розв'€занн€, вражаюсь золотим мерехт—÷нн€м мальовничого мережива —÷коностас—÷в —÷ в—÷втар—÷в; п—÷всфери купол—÷в часто прикрашають кесони, збагачен—÷ пластикою сюжетно—„ скульптури, €ка була нев—÷д'—‘мним елементом ус—÷х споруд.

«р—÷вноважен—÷сть структурних форм потроху розсв—÷чу—‘тьс€ —÷ збаг—÷чу—‘тьс€ декором, под—÷бно до сх—÷дних килим—÷в, що покривають арх—÷тектурн—÷ вузли —÷ переход€ть пот—÷м на ст—÷ни. –∆ все ж в ц—÷ому намаганн—÷ збагатити пластику, створювати примхлив—÷ в—÷зерунки збер—÷гаютьс€ м—÷ра —÷ такт, €к—÷ не дозвол€ють перости багатству в перенасичен—÷сть, ордерному пор€дку ст—÷н тј‘ в абстрактн—÷, суц—÷льно декорован—÷ площини. ѕоступово в мистецтв—÷ утверджуютьс€ риси мань—‘ризму —÷ барокко. ќстанн—÷м, под—÷бно мань—‘ризму, виступа—‘ €к певна антитеза ренесансу. ѕроте в—÷н характеризувавс€ б—÷льш представницькими та монументальними формами. якщо мань—‘ризм, в—÷дмовившись в—÷д €сност—÷, зр—÷вноваженост—÷ в побудов—÷ ренесансно—„ форми, спри€в у багатьох кра—„нах –ƒвропи включенню в нього традиц—÷йних форм нац—÷онального мистецтва —÷ формуванню м—÷iевих шк—÷л, то перш—÷ етапи барокко були переважно пов'€зан—÷ з його —÷тал—÷йськими вз—÷рц€ми, €к—÷ з часом отримували чисто м—÷iеве забарвленн€.

–иси –енесансу в арх—÷тектур—÷ ”кра—„ни позначились на —„—„ земл€х в р—÷зн—÷й м—÷р—÷ мали на них сво—„ певн—÷ в—÷дм—÷нност—÷. Ќайповн—÷ше вони ви€вились у √аличин—÷ з центром у Ћьвов—÷, д—÷€льн—÷сть буд—÷вничих €кого с€гала далеко за меж—÷ краю. ѕевну школу складали буд—÷внич—÷  ам'€нц€-ѕод—÷льського, €к—÷ споруджували укр—÷пленн€ та працювали на буд—÷вництв—÷ багатьох замк—÷в —÷нших м—÷ст. ƒл€ ц—÷—‘—„ школи були.характерн—÷ простота та стриман—÷сть форм. Ќа ¬олин—÷ у великих магнат—÷в (ќстрозьких та —÷н.) працювала сво€ група майстр—÷в, €к—÷ в б—÷льш—÷—÷—÷ м—÷р—÷ ор—÷—‘нтувались на давн—÷ арх—÷тектурн—÷ традиц—÷—„ краю, зокрема в буд—÷вництв—÷ церков. –∆, нарешт—÷, певну групу складали буд—÷внич—÷, запрошен—÷ ѕетром ћогилою та  и—„вським братством дл€ в—÷дбудови в 30-х роках XVII ст. давньоруських храм—÷в у  и—‘в—÷. як вже згадувалось, окрем—÷ про€ви –енесансу були в «акарпатт—÷ та  риму. јрх—÷тектура ”кра—„ни розгл€нутого пер—÷оду характеризу—‘тьс€ €к оживленн€м м—÷iевих традиц—÷й, так —÷ широкими вза—‘мозв'€зками з зодчеством Ѕ—÷лорус—÷—„, ѕольщ—÷, „ех—÷—„, —ловаччини, ”горщини та румунських кн€з—÷вств. „ерез них на ”кра—„ну йшли в—÷€нн€ мистецтва ѕ—÷вденно—„ та ÷ентрально—„ –ƒвропи. ѕ—÷вденн—÷ слов'€ни, наприклад словени, €к—÷ входили до ¬енец—÷ансько—„ республ—÷ки, несли подих художньо—„ культури ѕ—÷вн—÷чно—„ –∆тал—÷—„ та ¬енец—÷—„. Ќе випадково у Ћьвов—÷ та при в—÷йську Ѕогдана ’мельницького були венец—÷анськ—÷ дипломати. „ерез ”горщину, що входила на початку XVI ст. до ѕольсько—„ держави, ренесансн—÷ риси проникали у ѕольщу —÷ —ловаччину —÷ дал—÷ на сх—÷д. ¬  риму жили гснуезц—÷, €к—÷ працювали у —удаку, —÷, нарешт—÷, турки —÷ татари користувались послугами —÷тал—÷йських та французьких арх—÷тектор—÷в (палац у ѕерекоп—÷, портал јлев—÷за Ќового в Ѕахчисара—„).

ѕ—÷зн—÷ше, також на основ—÷ економ—÷чних зв'€зк—÷в, в художню' культуру ”кра—„ни приход€ть мотиви п—÷вн—÷чного ренесансу. ¬ польськ—÷й —÷стор—÷ограф—÷—„ склалась думка про те, що XVI тј‘ перша половина XVII ст. були епохою розкв—÷ту промислового виробництва в ѕольщ—÷. —уть цього €вища пол€гала у розклад—÷ цехового ремесла, поширенн—÷ виробничо—„ кооперац—÷—„, зародженн—÷ кап—÷тал—÷стичних в—÷дносин. ” мистецькому житт—÷ ѕольсько—„ багатонац—÷онально—„ держави XVI тј‘ початку XVII ст. важливу роль в—÷д—÷грала культура м—÷ст, €ка в т—÷ часи в значн—÷й м—÷р—÷ в—÷дпов—÷дала загальнонародним —÷нтересам —÷ в—÷дбивала погл€ди молодо—„ м—÷сько—„ буржуаз—÷—„.  ультура ц€ мала антифеодальний в—÷дт—÷нок. √уман—÷стичн—÷ погл€ди проникали в л—÷тературу —÷ мистецтво, в них в—÷дбивалис€ м—÷iев—÷ смаки —÷ звича—„.

–енесансн—÷ риси в польському мистецтв—÷ знайшли св—÷й про€в на самому початку XVI ст. ¬они сп—÷в—÷снували з готикою, €ка панувала у сус—÷дн—÷й ћолдав—÷—„ та в Ћитв—÷ майже до к—÷нц€ XVI ст. Ќа рубеж—÷ XVIтј‘XVII стол—÷ть спочатку в арх—÷тектур—÷, а пот—÷м —÷ в —÷нших видах мистецтва з'€вл€ютьс€ риси барокко, €к—÷ остаточно утвердились у середин—÷ XVII ст. —÷ панували майже до к—÷нц€ XVIII ст.

—л—÷д п—÷дкреслити, що встановлена в польському мистецтвознавств—÷ характеристика зм—÷ни стил—÷в XVIтј‘XVII стол—÷ть ма—‘ умовний.характер. —п—÷в—÷снуванн€ готики з ренесансом до к—÷нц€ XVI тј‘ початку XVII ст., по—‘днанн€ ренесансних рис в багатьох випадках з мань—‘ристичними та барокковими визначили пер—÷од з к—÷нц€ XVI до середини XVII ст. перех—÷дним до мистецтва нового часу. ¬ ньому в т—÷й або —÷нш—÷й м—÷р—÷ жили традиц—÷—„ середньов—÷чного мистецтва.

÷ими ж особливост€ми характеризувалась —÷ польська арх—÷тектура того часу. ¬ б—÷льшост—÷ споруд була збережена —„х середньов—÷чна основа. ћайже до середини XVII ст. в культовому буд—÷вництв—÷ поширений тип готичного костьолу, що отриму—‘ ренесансне, мань—‘ристичне або бароккове вбранн€. Ќезважаючи на ренесансний вигл€д, ст—÷нов—÷ замки також базувались на середньов—÷чних зразках.

“ип м—÷ського житлового будинку, €кий виник в умовах середньов—÷чного плануванн€ на рештках готичних споруд, також був лише завершенн€м —÷снуючо—„ концепц—÷—„.

–∆ все ж основн—÷ стил—÷стичн—÷ тенденц—÷—„ у розвитку художнього житт€ –ƒвропи, перепл—÷таючись у примхливих сполученн€х, знайшли досить сво—‘р—÷дне в—÷дбитт€ в польськ—÷й арх—÷тектур—÷ того часу, €ка створила самобутн—÷ образи. ’арактерним було те, що на початку розвитку того чи —÷ншого стил—÷стичного €вища створювались найб—÷льш визначн—÷ споруди, а п—÷д к—÷нець найб—÷льш сво—‘р—÷дн—÷. “ак, початком ренесансного вир—÷шенн€ позначене буд—÷вництво ¬авельського замку, а зак—÷нченн€м тј‘ сповнен—÷ сво—‘р—÷дного мань—‘ристичного розв'€занн€ житлов—÷ будинки  аз—÷межа над ¬—÷слою; у стил—÷ барокко перв—÷сне споруджували {—‘зу—„тськ—÷ костьоли, а завершували його сво—‘р—÷дн—÷ буд—÷вл—÷ середини XVIII ст.

 ожен —÷з стил—÷стичних напр€м—÷в у арх—÷тектур—÷ –еч—÷ ѕосполито—„ того часу, €к —÷ в —÷нших видах мистецтва, мав сво—„ етапи. Ќаприклад, у розвитку ренесансу —÷ мань—‘ризму можна в—÷дм—÷тити три основних етапи, €к—÷ в—÷дпов—÷дали перш—÷й —÷ друг—÷й половин—÷ XVI ст. —÷ перш—÷й половин—÷ XVII ст.  ожен з них мав сво—„ особливост—÷ щодо широти охвату буд—÷вництва та на€вност—÷ загально—‘вропейських та м—÷iевих рис, у них сп—÷в—÷снували, знаходились у вза—‘мод—÷—„ р—÷зн—÷ напр€ми.

Ќа першому етап—÷ пор€д з п—÷зньоготичним напр€мом, "астивим дл€ пров—÷нц—÷й, у  раков—÷ д—÷став поширенн€ —÷тал—÷йський напр€м, характерний дл€ буд—÷вництва корол—÷вського двору.

ќсоблив—÷стю другого етапу було ренесансно-мань—‘ристичне забарвленн€ арх—÷тектури. ѕричому в зв'€зку з неоднор—÷дн—÷стю настанов пров—÷дних майстр—÷в, серед €ких пор€д з —÷тал—÷йц€ми були представники н—÷дерландсько—„ —÷ н—÷мецько—„ шк—÷л, тут в—÷дчува—‘тьс€ р€д напр€м—÷в. Ќа даному етап—÷ було створено багато зразк—÷в, що в—÷дзначались сво—‘р—÷дн—÷стю художн—÷х образ—÷в, багатством формальних прийом—÷в.

Ќа третьому етап—÷ остаточно втрача—‘ сво—‘ значенн€ готика, посилю—‘тьс€ вплив п—÷зньомань—‘ристично—„ арх—÷тектури –∆тал—÷—„, з'€вл€ютьс€ риси барокко. ѕри цьому горожани —÷ багато магнат—÷ протид—÷€ли впливу барокко, €ких п—÷дтримував корол—÷вський дв—÷р та —÷езу—„ти, намагаючись зберегти в споруджуваних на замовленн€ буд—÷вл€х звичн—÷ рснесансно-мань—‘ристичн—÷ риси, розвинути —÷ надан—÷ —„м б—÷льш в—÷льний —÷ мальовничий вигл€д.

ѕеребуваючи у склад—÷ –еч—÷ ѕосполито—„, ”кра—„на та Ѕ—÷лорус—÷€, звичайно, не могли не бути зв'€зан—÷ з —„—„ економ—÷кою та культурою. ÷е позначилось, зокрема, —÷ на арх—÷тектур—÷. јле, €к це мало м—÷iе —÷ в —÷нших видах мистецтва, —„й притаманн—÷ сво—„ особливост—÷, €к—÷ дають п—÷дстави говорити про самост—÷йн—÷ €вища. “ому не можна погодитись з тими польськими досл—÷дниками, €к—÷ характеризували мистецтво ”кра—„ни —÷ Ѕ—÷лорус—÷—„ XVIтј‘XVII ст. €к пров—÷нц—÷йних осередк—÷в, що не мали важливого значенн€.

якщо у ѕольщ—÷ ренесансний етап розвитку мистецтва накладавс€ на готичну основу, то на ”кра—„н—÷, в Ѕ—÷лорус—÷—„, кр—÷м певних елемент—÷в готики, ще продовжували д—÷€ти традиц—÷—„ давньоруського мистецтва, €к—÷ не т—÷льки не згасали, а, навпаки, активно п—÷дтримувались, наприклад в —÷конопису, €к про€в нац—÷онально—„ самосв—÷домост—÷. ¬ цьому в—÷дношенн—÷ культура ”кра—„ни —÷ Ѕ—÷лорус—÷—„ завжди т€ж—÷ла до культури ћосковсько—„ держави.

√отичний Ћьв—÷в майже повн—÷стю пропав п—÷д час пожару 1527 року. –∆ все ж то тут, то там проступають вц—÷л—÷вш—÷. Ѕагато будинк—÷в на площ—÷ –инок побудован—÷ на м—÷ст—÷ розбитих готичних будов, на —„х фундаментах —÷ нижн—÷х поверхах. ’арактерн—÷ дл€ готики нервюрн—÷ зведенн€, хрестов—÷ перекритт€, гострок—÷нечн—÷ стр—÷льчат—÷ арки можна —÷ зараз побачити в с—÷н€х —÷ на фасадах будинк—÷в є 4, 6, 7, 16, 25, 26, 28, 45 —÷ —÷нших. «алишки стародавнього Ћьвова скрит—÷ п—÷д землею - знайден—÷ археологами ц—÷кав—÷ п—÷двали (де€к—÷ двоповерхов—÷) з характерними готичними порталами —÷ цегл€ною кладкою XV стол—÷тт€. ÷—÷ будови виход€ть за меж—÷ —÷снуючих зараз будов —÷ знаход€тьс€ п—÷д тротуарами, ран—÷ше над ними знаходились крит—÷ галере—„, €к—÷ використовувались дл€ торг—÷вл—÷ —÷ захищали перехожих в—÷д дощу —÷ сн—÷гу.

јрх—÷тектурний образ площ—÷, головна тема —„—„ ансамблю складались в друг—÷й половин—÷ XVI - початку XVII стол—÷тт€, в пер—÷од утвердженн€ —÷ розкв—÷ту льв—÷вського ¬—÷дродженн€. ÷е наложило на —„—„ обл—÷к в—÷дбиток старого смаку —÷ почутт€ м—÷ри, благородно—„ стриманост—÷ декору —÷ виразних засоб—÷в. ¬ числ—÷ кращих будов на площ—÷ –инок - —÷ в ус—÷й льв—÷вськ—÷й громад€нськ—÷й арх—÷тектур—÷ цього часу - д—÷м є 4 в—÷домий €к " „орна камтјў€ниц€тјЁ - чорний камтјў€ний д—÷м (така назва закр—÷пилась за ним в минулому стол—÷тт—÷). —тар—÷ джерела св—÷дчать, що на цьому м—÷i—÷ сто€в д—÷м, €кий належав де€кому јндр—÷ю з  и—‘ва —÷ згор—÷вший в 1571 роц—÷. ƒ—÷л€нку вз€ла вдова Ћьв—÷вського патриц—÷€ —оф—÷€ √анель, —÷ в 1588-1589 роках тут була побудована будова, €ка збереглась —÷ до сьогодн—÷. ¬ де€ких джерелах називають —÷мена льв—÷вських арх—÷тектор—÷в ѕетра  расовського, ѕетра Ѕарбони, петра –имл€нина[46]. Ќезабаром будова перейшла у "асн—÷сть —÷тал—÷йського купц€ “омаша д—÷ јльберт—÷, а в 1596 роц—÷ володарем його став купець —÷ фармацевт ян Ћоренцович, €кий в—÷дкрив тут одну з перших у Ћьвов—÷ аптек. ¬ 1645 роц—÷ "„орна камтјў€ниц€тјЁ перейшла до ћартина јнчовського, доктора медицини —÷ секретар€ корол€ яна —обеського[26]. ¬ 70-х роках XVII стол—÷тт€ арх—÷тектор ћартин √радовський, прозваний ¬игодним, надбудував трет—÷й поверх, прикрасив фасад ф—÷гурами св€тих, аттиком —÷ по новому оформив де€к—÷ —÷нтертјў—‘ри. ќстанн—÷ сутт—‘в—÷ буд—÷вельн—÷ роботи в—÷днос€тьс€ уже до 1884 року.  оли горище було перетворене у верхн—÷й поверх, —÷ до переробок 1911 року[22].

як —÷ б—÷льш—÷сть будинк—÷в на площ—÷ –инок, " „орна камтјў€ниц€тјЁ займа—‘ вузьку, вход€чу в глибину д—÷л€нку. ¬есь фасад з низу до верху покритий потемн—÷вшим в—÷д часу ( зв—÷дси —÷ назва будинку) тесаним каменем, €кий утворю—‘ ромбовидний руст. ¬ —÷тал—÷йських палаццо епохи ¬—÷дродженн€ руст, великий —÷ т€жкий внизу, в верхн—÷х поверхах ста—‘ б—÷льш легким; тут же русти в—÷д цоколю до до карнизу одно—„ величини. ÷ей руст нада—‘ будов—÷ особливого роду декоративн—÷сть, монументальн—÷ квадри п—÷дкреслюють майже ювел—÷рну тонк—÷сть орнаментально—„ р—÷зьби порталу —÷ наличник—÷в, стил—÷стично близький декору каплиц—÷ “рьох св€тител—÷в, на фасад—÷ вид—÷л€ютьс€ рель—‘фи, ажурний аттик, ув—÷нчаний стобчиками, р—÷зними обел—÷сками —÷ волютами.

ѕод—÷бн—÷ аттики, характерн—÷ дл€ польсько—„ —÷ взагал—÷ середньо—‘вропейсько—„ арх—÷тектури XVI-XVII стол—÷ть, часто зустр—÷чаютьс€ у льв—÷вському зодчеств—÷ т—÷—‘—„ пори.

јвтори " „орно—„ камтјў€ниц—÷тјЁ вц—÷лому сл—÷дували основним принципам —÷ канонам ренесансно—„ арх—÷тектури. ѕростота —÷ €сн—÷сть арх—÷тектурного обтјў—‘му, ч—÷тке членуванн€ по поверхах, пр€мокутники порталу —÷ в—÷конних прор—÷з—÷в, функц—÷ональн—÷сть вс—÷х конструкц—÷й —÷ деталей, монументальн—÷сть —÷ одночасно витончен—÷сть, -- все це дозвол€—‘ поставити " „орну камтјў€ницютјЁ в р€д найб—÷льш досконалих зразк—÷в льв—÷вського зодчества —‘похи ¬—÷дродженн€.

Ќайкращим дос€гненн€м –енесансу у Ћьвов—÷ —‘ будинок  орн€кта, збудований на м—÷ст—÷ двох земельних д—÷л€нок. ÷€ обставина спри€ла масштабному вир—÷шенню фасаду в ш—÷сть в—÷кон ( високий аттик зтјў€вивс€ в друг—÷й половин—÷ XVII стол—÷тт€ ) розчленованого на три поверхи. ƒругий —÷ трет—÷й поверхи гранично ритм—÷зован—÷ ч—÷тко розм—÷щеними в—÷кнами з фронтонними завершенн€ми. ‘асад виступа—‘ сво—‘р—÷дним прологом дл€ знайомства з внутр—÷шн—÷м аркадовим двором, под—÷бним до ренесансних двор—÷в ‘лоренц—÷—„ та –иму. “ри€русна аркада внесла в замкнутий прост—÷р одухотворену атмосферу, в—÷дчутт€ творчо—„ зосередженост—÷, зв—÷льненн€ в—÷д шуму площ—÷ - це сво—‘р—÷дний величний —÷нтертјў—‘р, призначений виключно дл€ внутр—÷шнього житт€ родини, недоступного —÷ншим. …ого арх—÷текторами були ѕетро Ѕарбона та ѕавло –имл€нин. ѕалаццо  орн€кта ви€вл€—‘тьс€ композиц—÷йно не т—÷льки одним з найпродуктивн—÷ших, враховуючи назр—÷л—÷ комфортабельно-практичн—÷ вимоги, а й зм—÷стовно глибшим в—÷д —÷нших св—÷тських будинк—÷в. …ого програма спиралас€ на широту —÷нтелектуальних, а також класових —÷нтерес—÷в замовника. “ут засв—÷дчувалис€ житт—‘во-конкретн—÷ ц—÷л—÷: утвердженн€ в р—÷вних правах з можновладц€ми Ћьвова п—÷сл€ ноб—÷л—÷тац—÷—„ та демонстрац—÷—„ майнового достатку. јркада перекрикалас€ з—÷ спорудами ¬авел€ та —÷ншими замковими будовами крупно—„ магнатер—÷—„ - ви€вленн€ орган—÷чного звтјў€зку з дос€гненн€ми —‘вропейсько—„ культури, зокрема —÷тал—÷йського ренесансу. —аме греку  орн€кту, згодом члену ставроп—÷г—÷йського братства, довелос€ спри€ти поширенню гуман—÷стичних —÷дей в арх—÷тектур—÷ Ћьвова, що, €к в—÷домо, здобуло найповн—÷ше вт—÷ленн€ в ансамбл—÷ –усько—„ вулиц—÷. ќтже, ренесансний характер арх—÷тектури Ћьвова визначивс€ в друг—÷й половин—÷ XVI стол—÷тт€. Ќезважаючи на складн—÷сть —÷ неспри€тлив—÷сть —÷сторичних умов будували храми, арсенали житлов—÷ будинки. ¬ них ордерна система, арх—÷тектон—÷ка фасад—÷в, детал—÷ —÷ форми декору майстерно по—‘днан—÷ з загальною композиц—÷—‘ю споруд.

ѕо сут—÷, значною м—÷рою це —÷стор—÷€ фасад—÷в, за €кою —÷ розкрива—‘тьс€ глибокий процес духовного дозр—÷ванн€ на основ—÷ проникненн€ гуман—÷стичних —÷дей в св—÷дом—÷сть льв—÷втјў€н, що в свою чергу, п—÷днесло художн—÷й р—÷вень ремесла цехових буд—÷вничих. ѕот€г до ново—„ краси виховувавс€ складним шл€хом збереженн€ нац—÷ональних рис арх—÷тектури —÷ засво—‘нн€ культурних здобутк—÷в –ƒвропи: п—÷д час навчанн€ в учбових закладах –∆тал—÷—„, Ќ—÷меччини, Ќ—÷дерланд—÷в.

ўе в останн—÷й чверт—÷ XVI стол—÷тт€ у Ћьвов—÷ пом—÷тне пожвавленн€ в культурному житт—÷, що €скраво в—÷дбилос€ на м—÷ському буд—÷вництв—÷, а перша половина XVII стол—÷тт€ вже позначена €вним спадком. ” цьому пол€гала причина затриманн€ середньов—÷чних традиц—÷й в буд—÷вництв—÷ —÷ половинчат—÷сть сприйн€тт€ ренесансних форм, в—÷рн—÷ше тих, €к—÷ ще могли в—÷дпов—÷дати практичним та естетичним проблемам.

«наченн€ веж—÷  орн€кта дл€ арх—÷тектури друго—„ половини XVI ст. у Ћьвов—÷ було величезним. –енесанс запанував тут €кось одразу повно, беззаперечно. ќдночасно з вежею споруджувавс€ —÷ д—÷м  орн€кта, у плануванн—÷ €кого, очевидно, також брав участь ѕавло –имл€нин. —еред вузькофасадних, обмежених ћагдебурзьким правом, жилих кам'€ниць площ—÷ –инок д—÷м  орн€кта на скромних двох над—÷лах землю вигл€дав справжн—÷м палацом. ћасштабна значим—÷сть його фасаду була "астива почерку ѕетра Ѕарбони. ¬ тогочасних умовах Ћьвова тут зд—÷йснилас€ нагода сказати небуденне творче слово не лише в культов—÷й, а й у жил—÷й ренесансн—÷й арх—÷тектур—÷. Ќезважаючи на не зовс—÷м доречну присутн—÷сть готичного першого поверху (це були залишки зруйнованих пожежею 1527 р. будинк—÷в), палац вигл€дав €к суто ренесансна споруда. ’оча з боку площ—÷ палац не мав центрально—„ ос—÷, в ц—÷лому фасад в—÷дпов—÷дав внутр—÷шн—÷й сут—÷ ренесансно—„ арх—÷тектури: його —÷мпозантн—÷сть —÷ величавий спок—÷й були прологом дл€ сприйманн€ внутр—÷шнього аркадного подв—÷р'€, под—÷бного до ренесансних подв—÷р'—„в ‘лоренц—÷—„, Ѕолонь—„, –има. ¬енец—÷—„. “рьох€русна аркада внесла в замкненим прост—÷р атмосферу, спри€тливу дл€ в—÷дпочинку, бес—÷ди, гостини або наукових зан€ть. ƒв—÷р, що колись слугував суто господарським ц—÷л€м, тепер був сво—‘р—÷дним —÷нтер'—‘ром, призначеним дл€ повноц—÷нного житт€ родини. јркадне подв—÷р'€ стало центром композиц—÷—„, об'—‘днуючи в соб—÷ розр—÷знен—÷ частини: воно творило зручне житло, сутт—‘во в—÷дм—÷нне в—÷д т—÷сного середньов—÷чного м—÷ського житла, наближаючись до житт—‘вого укладу розбагат—÷ло—„ буржуаз—÷—„.

ѕалац  орн€кта виг—÷дно вид—÷л€вс€ серед решти будинк—÷в площ—÷ –инок. “утешн—÷ споруди, правда, також мали палацовий характер: це кам'€ниц—÷ ёр—÷€ √уттера (є 18), купц€ ћассар—÷ (є 14), льв—÷вського арх—÷—‘пископа (є 9). ¬се ж одноман—÷тн—÷сть внутр—÷шн—÷х членувань у цих будинках мала готичний пересп—÷в. ¬они прикривалис€ з фасаду показною декорац—÷—‘ю з ренесансних деталей. ÷—÷ готов—÷ ренесансн—÷ "кл—÷шеї запозичувалис€ з —÷люстрованих трактат—÷в —÷тал—÷йських теоретик—÷в мистецтва, зокрема з роб—÷т —ебаст€но —ерл—÷о. ¬—÷дтак вони пристосовувалис€ до смак—÷в —÷ матер—÷альних можливостей льв—÷вських замовник—÷в". ѕетро Ѕарбона був одним —÷з зачинател—÷в упровадженн€ у Ћьвов—÷ серл—÷анських елемент—÷в. –ƒ в—÷домост—÷, що Ѕарбона разом з –имл€нином працювали над спорудженн€м так звано—„ „орно—„ кам'€ниц—÷ (площа –инок, 4) та господарського прим—÷щенн€ на цьому майдан—÷ дл€ “оммазо јльберт—÷. јле споруди лишилис€ незавершеними через передчасну смерть Ѕарбони. √осподарське прим—÷щенн€, €кусь споруду дл€ в—÷рмен (очевидно, паперть ¬—÷рменсько—„ церкви) та нев—÷доме дос—÷ замовленн€ льв—÷вського старости √србурта зак—÷нчував уже –имл€нин, зг—÷дно —÷з запов—÷том Ѕарбони и. ѕродовженн€м його д—÷€льност—÷ стало спорудженн€ ѕавлом –имл€нином будинку дл€ купц€-далматинц€ јнтон—÷о ћассар—÷ 15 у сп—÷вроб—÷тництв—÷ з ѕавлом ўасливим, також —÷тал—÷йцем, €кий прийн€в Ћьв—÷вське м—÷ське право 1585 р.

Ѕудинок ћассар—÷ тј‘ перший документально засв—÷дчений тв—÷р –имл€нина. ¬—÷н дату—‘тьс€ 1589 р. ќчевидно, у створенн—÷ цього об'—‘кта ѕавло в—÷д—÷гравав першор€дну роль. ’удожн—÷м смаком позначен—÷ декоративн—÷ обрамленн€ в—÷кон та арочного прор—÷зу порталу, под—÷бного до порталу Ћьв—÷вського бернардинського костьолу. ‘асад будинку вир—÷шений у стриман—÷й, дещо сувор—÷й манер—÷, що пада—‘ йому в—÷ддалено—„ сп—÷взвучност—÷ з фасадом  орн€к-тового палацу.

Ѕуд—÷вництво ”спенсько—„ церкви тј‘ пер—÷од найвищих творчих дос€гнень ѕавла –имл€нина. ƒогов—÷р арх—÷тектора про спорудженн€ церкви був укладений —÷з —тавроп—÷г—÷йським православним братством 1591 р. ѕ—÷сл€ внесенн€ де€ких коректив проект був схвалений братством. ÷еркву проектовано €к одноапсидну базил—÷ку в стил—÷ попул€рно—„ в к—÷нц—÷ XVI ст. римсько—„ дорики. ƒорика тј‘ класичний фриз —÷з метоп —÷ тригл—÷ф—÷в з—÷ спрощеною кап—÷теллю —÷ мотивом п—÷вциркульно—„ арки тј‘ арсенал важлив—÷ших художн—÷х засоб—÷в –имл€нина, €к—÷ в—÷н нсзм—÷нно вживав, бережливо дотримуючись ч—÷тко—„ арх—÷тектон—÷чно—„ суп—÷др€дност—÷ й диiипл—÷ни. ¬исоку повагу до класичного ордера, розум—÷нн€ його величаво—„ краси арх—÷тектор виховав у соб—÷ ще в юност—÷, в –им—÷, можливо на творах ƒонато Ѕраманте. ƒорика стала ознакою творчост—÷ ѕавла –имл€нина у Ћьвов—÷; —„—„ присутн—÷сть у спорудах бернардинського костьолу, бенедиктинського монастир€, каплиц—÷  амп'€н—÷в, костьолу кларисок тј‘ переконливе св—÷дченн€ його авторства.

—кромно ви€влен—÷ риси дорики у веж—÷  орн€кта та каплиц—÷ “рьох св€тител—÷в дос€гл—÷—„ в ”спенськ—÷й церкв—÷ дальшого пластичного розвитку. ќчевидно, в цьому питанн—÷ м—÷ж зодчим —÷ братством —÷снувало ц—÷лковите порозум—÷нн€. Ќа тл—÷ повсюдних мань—‘ристичних захоплень в умовах пануванн€ смаку, зумовленого виливом манери венец—÷анського арх—÷тектора Ѕсрнар-до ћорандо, творча самост—÷йн—÷сть ѕавла —÷мпонувала льв—÷вським братчикам пасам перед сво—„м прагненн€м до р—÷вноваги, спокою, монументальност—÷, тобто традиц—÷йних рис укра—„нсько—„ народно—„ арх—÷тектури, €ку шанували —÷ на €к—÷й були вихован—÷ члени братства. ” буд—÷вництв—÷ церкви ви€вилис€ —÷ сутт—‘в—÷ труднот—÷, —„—„ споруда займала вузьку продовгувату територ—÷ю —÷ була позбавлена зах—÷дного фасаду, отже, й довколишнього обходу, фрагментарне в—÷дкриваючись огл€дов—÷ лише з п—÷вденного боку та з апсиди. ƒл€ наданн€ масштабност—÷ храмов—÷ арх—÷тектор зв'€зав —„—„ з уже —÷снуючими об'—‘ктами: вежею  орн€кта та каплицею “рьох св€тител—÷в, створюючи в—÷дчутт€ значного просторового охопленн€. –оль фасаду в н—÷й викону—‘ п—÷вденна ст—÷на, розд—÷лена тосканськими п—÷л€страми на три пол€, в €к—÷ вписан—÷ неглибок—÷ глух—÷ арки. ѕод—÷бне д—÷ленн€ бачимо —÷ в апсид—÷. ”творена аркада спира—‘тьс€ на масивн—÷й цоколь, завершуючись вгор—÷ дор—÷йським фризом та активно заак-центованим —÷ проф—÷льованим карнизом. ÷—÷ пластичн—÷ елементи визначили характер споруди, п—÷дкреслили —„—„ геро—„чно-мо-нументальний образ.

¬насл—÷док непорозум—÷нь, що виникли м—÷ж арх—÷тектором —÷ замовниками, 1598 року ѕавло –имл€нин залишив роботу. Ѕуд—÷вництво ”спенсько—„ церкви, €к —÷ вс—÷ —÷нш—÷ запроектован—÷ ѕавлом –имл€нином, в—÷н не дов—÷в до к—÷нц€. ѕричини неле —„х не сл—÷д шукати в тому, що в 1598 р. вир—÷шило зам—÷нити цеглу тесаним кам—÷нн€м —÷ задл€ цього були л—÷кв—÷дован—÷ вже зведен—÷ до даху ст—÷ни. ¬они, очевидно, пол€гали в тому, що братство, €к можна думати, не погоджувалос€ос€ з проектом арх—÷тектора в—÷дносно церкви €к однод—÷льного й однокупольного храму. јдже апсида вказу—‘ на —÷нтертјЁ—‘р €к ц—÷льний зал, вх—÷д до €кого був 'з п—÷вденно—„ боково—„ ст—÷ни. ѕочерк ѕавла –имл€нина прочиту—‘тьс€ в широкому трактуванн—÷ великих арх—÷тектурних мас, в орган—÷чному по—‘днанн—÷ —÷нтертјЁ—‘ра з екстер'—‘ром, створенн—÷ п—÷днесеного настрою. “аке р—÷шенн€ в умовах обмеженого територ—÷ального простору й сус—÷дства з вежею св—÷дчило про талант майстра. ƒом—÷нуючий акцент церкви в навколишн—÷й забудов—÷ надавав монументальн—÷й тем—÷ глибоких зм—÷стових рис. ¬ежа з шатровим завершенн€м пор€д з однобанним масивом церкви створювала б увесь ансамбль, ун—÷кальний за сво—„м р—÷внем. Ѕратство ж в—÷дстоювало —÷дею трьохбанного завершенн€ - ц€ вимога спиралас€ на канон—÷чн—÷ традиц—÷—„ православ'€ €к активний аргумент у позиц—÷—„ братства проти ун—÷—„. Ѕуд—÷вництво церкви за проектом ѕавла –имл€нина завершував починаючи з 1597 р. ¬ойтех  апинос разом —÷з сво—„м тестем та арх—÷тектором јмврос—÷—‘м ѕрихильним, котрий був запрошений братством у 1598 р. ќстанн—÷ми були введен—÷ чотири колони в —÷нтер'—‘р—÷ дл€ п—÷дтриманн€ центрально—„ бан—÷, бан—÷ над притвором та порталу в—÷д вулиц—÷. јмврос—÷й ѕрихильний також був учнем ѕетра Ѕарбони —÷ на його долю в основному припадало зак—÷нчувати споруди сво—„х колег.

¬несен—÷ корективи вплинули на загальний вигл€д споруди. ÷ерква ”сп—÷нн€ Ѕогородиц—÷ г—÷дно завершила ансамбль. —творений в пер—÷од найб—÷льшого розгулу католицько—„ реакц—÷—„, ансамбль виражав п—÷д рел—÷г—÷йною оболонкою пол—÷тичний протест проти нац—÷онального гнобленн€ —÷ водночас вт—÷лював —÷дею згуртованост—÷ широких верств укра—„нського народу.

¬с€ ц€ забудова, виконана —÷тал—÷йськими й укра—„нськими майстрами п—÷д пильним нагл€дом укра—„нсько—„ громади м—÷ста Ћьвова, п—÷дтверджу—‘ думку про творче —‘днанн€ —÷тал—÷йського мистецтва з традиц—÷€ми укра—„нсько—„ культури. ¬елика спадщина укра—„нського зодчества сприймалас€ —÷тал—÷йц€ми з великою пошаною. ѕ—÷д впливом м—÷iевого середовища —÷тал—÷йський ренесанс м—÷н€вс€ до невп—÷знанност—÷, зливавс€ з м—÷iевою традиц—÷—‘ю.  ожний з прибулих буд—÷вничих, пор—÷днившись з укра—„нською культурою, далеко в—÷д—÷йшов, кажучи словами сучасного н—÷мецького досл—÷дника √. ¬айдгасса, "в—÷д "астивого на його батьк—÷вщин—÷ розум—÷нн€ форм —÷ зр—÷сс€ з естетичним св—÷том слов'€нського —ходуї.

∆одна з пам'€ток, €к—÷ споруджувалис€ за проектами ѕавла –имл€нина, не дос€гла р—÷вн€ ”спенсько—„ церкви н—÷ глибиною зм—÷сту, н—÷ чистотою стилю, н—÷ вт—÷ленн€м естетично-сусп—÷льного —÷деалу. —в—÷дченн€м цього —‘ хоча б костьол з монастирем бенедиктинок (90-т—÷ роки XVI ст.). ÷€ компактна група споруд, розташованих за м—÷ськими мурами, враховувала основну засаду тј‘ обороноздатн—÷сть. Ќезважаючи на "асноручний проект ѕавла –имл€нина, тут важко вп—÷знати справд—÷ творчий почерк. Ѕуд—÷вництво зд—÷йснювалос€ за внесеними, очевидно, самим автором поправками. «амкнута похмур—÷сть споруд, поставлених п—÷д кутом до вулиц—÷ на квадрат—÷ невеликого двору, дещо пом'€кшувалас€ високою вежею. як —÷ в ансамбл—÷ –усько—„ вулиц—÷, забудову також пронизу—‘ тема арки й трикратного членуванн€ (лодж—÷€ монастир€, прор—÷зи по вертикал—÷ веж—÷ та аритм—÷чна ст—÷на костьолу), що створю—‘ абстрактний образ. јнсамбль не став високим ренесансним дос€гненн€м, його стильовий розлад, сп—÷взвучний тогочасн—÷й атмосфер—÷ контрреформац—÷—„, прихову—‘ тенденц—÷ю до мань—‘ризму.

Ќабагато ц—÷кав—÷шим твором ѕавла –имл€нина був бернардинський костьол. ’рам, буд—÷вництво €кого розпочалос€ 1600 р., мав стати найкращим у Ћьвов—÷, в—÷дзначатис€ чистотою ренесансного стилю. ѕавло знову звернувс€ до римсько—„ дорики, до мужн—÷х —÷ простих форм, позначених величавим споко—‘м.  остьол проектувавс€ €к трьохнефна базил—÷ка з акцентом на центральному неф—÷, €кий з фасаду пов'€зувавс€ б з б—÷чними нефами, декоративними волютами. “а бернардинський кап—÷тул, знаход€чись у русл—÷ контрреформац—÷йного аж—÷отажу, критично поставивс€ до запропонованого –имл€нином стильового мон—÷зму. ¬—÷н був невдоволений низьким, надто "аскетизованимї фасадом. …ого —÷деалом був створений у 1587тј‘1600 рр. арх—÷тектором Ѕернардо ћорандо костьол дл€ бернардинц—÷в у м—÷ст—÷ «амост€. ѕод—÷бну споруду бажав бачити кап—÷тул —÷ у Ћьвов—÷. Ќе виключено, що ѕавло в—÷дв—÷дав «амост€ (Ѕернар-до ћорандо до в—÷д'—„зду в «амост€ працював у Ћьвов—÷ —÷ зв—÷дти п—÷дтримував з м—÷стом зв'€зки 24) —÷ дещо зм—÷нив св—÷й проект. ÷е особливо пом—÷тно в —÷нтер'—‘р—÷ та на фасад—÷ (наприклад, кругле в—÷кно тј‘ готичний елемент, близький венец—÷анцев—÷ ћорандо).

Ќезгода м—÷ж арх—÷тектором —÷ кап—÷тулом 1609 р. призвела до розриву. « 1613 р. буд—÷вництво костьолу продовжував јмврос—÷й ѕрихильний. ¬ —÷нтер'—‘р—÷ робота велас€ зг—÷дно з розробленими –имл€нином проектами. ‘асад же доповнивс€ скульптурним декором, що значно пом'€кшило стриман—÷сть арх—÷тектон—÷чно-конструктивно—„ основи. ƒекоративн—÷ прикраси були запозичен—÷ з арсеналу н—÷дерландського мань—‘ризму, —„х автор нев—÷домий, можливо, це твори јндр—÷€ Ѕемера тј‘ вроцлавського арх—÷тектора —÷ скульптора, €кий прийн€в Ћьв—÷вське м—÷ське право 1592 р. 26 Ѕемер на замовленн€ ћартина  амп'€на в т—÷ роки споруджував у Ћьвов—÷ вежу дл€ ратуш—÷. ќднотипна вежа з'€вилась тод—÷ —÷ б—÷л€ бернардинського костьолу.

ћань—‘ристичн—÷ шати на римськ—÷й дориц—÷ костьолу мали вигл€д абстрактних схем, проте були схвально прийн€т—÷ сучасниками, а споруду в—÷днесено до найориг—÷нальн—÷ших пам'€ток у Ћьвов—÷. јле.чи ц—÷—‘ю поверховою мальовнич—÷стю приховувалас€ духовна криза.

”часть ѕавла –имл€нина в спорудженн—÷ усипальниц—÷ тј‘ каплиц—÷  амп'€н—÷в тј‘ зводилас€ лише до створенн€ фасадно—„ ст—÷ни, €ка —÷ склада—‘ головну ц—÷нн—÷сть цього скромного об'—‘кта. Ѕуд—÷вництво, розпочате льв—÷вським патриц—÷—‘м ѕавлом  амп'€ном наприк—÷нц—÷ XVI ст., тривало майже три дес€тил—÷тт€ XVII ст. —÷ мало к—÷лька фаз. √енр—÷х √орст, н—÷дерландський буд—÷вничий —÷ скульптор, €кий працював у Ћьвов—÷ у 1573тј‘1590 роках, кр—÷м загально—„ конструкц—÷—„ просторового кубу (каплиц€ не ма—‘ купольного завершенн€), був також автором —÷нтер'—‘рного обрамленн€: в—÷втар€, цокол€ еп—÷таф—÷й. ѕавло –имл€нин надав п—÷вн—÷чн—÷й ст—÷н—÷ значенн€ фасаду. ѕ—÷зн—÷ше јндр—÷й Ѕемер вн—÷с у фасадну ст—÷ну доповненн€, €к—÷ зм—÷нили масштаб ордерного каркаса. ÷е тј‘ три рель—‘фи про страст—÷ –∆суса ’риста.

ќтже, процес еволюц—÷—„ проходив складний шл€х - в—÷д суворо—„ спартансько—„ простоти, через високу художню довершен—÷сть з ч—÷тким стильовим визначенн€м, до деконструкц—÷—„ та ускладненн€ фасаду декоративно-скульптурнимн елементами.

–имська дорнка каплиц—÷  амп'€н—÷в, безсумн—÷вно, належала ѕавлов—÷ –имл€нину. ќрдерний каркас, зд—÷ймаючись на цокол—÷, займав всю площу торцево—„ ст—÷ни. …ого мотив (сл—÷п—÷ арки м—÷ж п—÷л€страми —÷ фриз з метопами й тригл—÷фами), по сут—÷, був певним повторенн€м б—÷чно—„ ст—÷ни ”спенсько—„ церкви. “ут все було узгоджено з математичною точн—÷стю за принципом р—÷вноваги й симетр—÷—„. Ќа зм—÷ну ц—÷льност—÷ фасаду вплинула декорац—÷€ каплиц—÷ Ѕо—„м—÷в, перед пишн—÷стю €ко—„ каплиц€  амп'€н—÷в здавалас€ позбавленою тематично—„ пластики. –∆ честолюбний замовник зваживс€ на докор—÷нну переробку фасаду. Ќовому буд—÷вничому довелось заради трьох рель—‘ф—÷в на теми пас—÷й ’риста, виготовлених за гравюрами н—÷дерландських художник—÷в, зменшити пропорц—÷—„ ордерного каркаса. ¬—÷н призначив —„м м—÷iе в арочних пол€х. “аким чином, €к —÷ в каплиц—÷ Ѕо—„м—÷в, тут першочергового значенн€ набув скульптурний рель—‘ф. ѕовного розладнанн€ зазнала система дорики: фриз сво—„ми детал€ми не зб—÷гавс€ з п—÷л€страми, порушилас€ ритм—÷чн—÷сть в—÷дпов—÷дност—÷ метоп з —÷нтерколумн—÷€ми. «в—÷льнену вгор—÷ площину ст—÷ни над ордерним каркасом заповнено трьома рель—‘фами з символ—÷чним зображенн€м.

Ќов—÷ елементи й рель—‘фи з картушами, звичайно, спри€ють декоративност—÷. јле каплиц€  амп'€н—÷в склада—‘тьс€ з окремих розр—÷знених частин, тому позбавлена внутр—÷шньо—„ орган—÷чно—„ —‘дност—÷. —тримуючим €дром виступа—‘ дор—÷йська аркада, €ка й визнача—‘ стильову сво—‘р—÷дн—÷сть споруди.

÷ьому шедевров—÷ ѕавла –имл€нина не судилос€ повн—÷стю зберегтис€ тј‘ залишивс€ лише слабкий в—÷дгом—÷н творчо—„ —÷де—„ майстра. ¬несен—÷ зм—÷ни стали приводом дл€ сумн—÷в—÷в щодо авторства –имл€нина. Ќевдача ного художньо—„ концепц—÷—„ нам—÷тилас€ в бернардинському костьол—÷ —÷ завершилас€ в каплиц—÷  амп'€н—÷в. Ќе пом—÷чаючи фсодально-католицько—„ реакц—÷—„, арх—÷тектор творив, збагачений арсеналом ренесансних переконань. ¬—÷н в—÷дстоював варт—÷сть людсько—„ особистост—÷, —„—„ гармон—÷йний зв'€зок з оточенн€м. √оловне скеруванн€ свого мистецтва тј‘ вт—÷ленн€ гармон—÷—„ —÷ геро—„чно—„ мужност—÷ тј‘ йому вдалос€ зд—÷йснити т—÷льки в ансамбл—÷, що знаходитьс€ на –уськ—÷й вулиц—÷. “ут —÷деали зодчого в—÷дпов—÷дали сво—„м гуман—÷змом та щир—÷стю укра—„нськ—÷й народн—÷й буд—÷вельн—÷й естетиц—÷, €ка все вагом—÷ше утверджувалас€ у м—÷ськ—÷й мурован—÷й арх—÷тектур—÷.

¬ культур—÷ Ћьвова розгл€нутого пер—÷оду, зокрема в мистецтв—÷, знайшли в—÷дображенн€ складн—÷сть тогочасного сусп—÷льного житт€, св—÷тл—÷ гуман—÷стичн—÷ —÷деали, в—÷ра в людину, могутн—÷й антифеодальний рух народу, його боротьба проти соц—÷ального —÷ нац—÷онального поневоленн€.

—писок використано—„ л—÷тератури


  1. јрх—÷тектурна спадщина ”кра—„ни. ѕитанн€ —÷стор—÷ограф—÷—„ та джерелознавства укра—„нсько—„ арх—÷тектури /за ред. “имоф—÷—‘нка.тј‘ .: ”кра—„нознавство.1996.-268с.
  2. јрхитектура ”краинской ———–: ¬ 12 т./ »зд. литер. ѕо строит.тј‘ћ., 1954- “.1, 167с.
  3. ¬сеобща€ истори€ архитектури: ¬ 12 т./ »зд. литер. по строит.тј‘ћ.,1968.тј‘“.6: јрхитектура –осии, ”краини и Ѕелорусии.XVIтј‘перва€ половина XIX вв.тј‘567с.
  4. –∆стор—÷€ укра—„нського мистецтва: ¬ 6т. / јЌ ”–—–. √оловна ред. укр. рад€н. енциклопед—÷—„.тј‘  : ∆овтень, 1967.тј‘“.2.: ћистецтво XIV першо—„ по ловини XVII.тј‘469с.
  5. «одчество ”краины. —борник / за ред. ÷апенко.- .,1954.-298 с.
  6.  ультура эпохи ¬озрождени€. - Ћенинград.:Ќаука, 1986.тј‘255 с.
  7. ћистецтво ”кра—„ни: ≈нцикл. ¬ 5 т./ –едкол.: удрицький ј.¬.( в—÷дп.ред.)тј‘та —÷н.тј‘ .: ¬ид-во "”кра—„нська енциклопед—÷€тјЁ —÷м. ћ.ѕ.Ѕажана, 1995.тј‘“.1: ј-¬.тј‘400 с.
  8. Ќарис —÷стор—÷—„ арх—÷тектури ”кра—„нсько—„ –—– ( ƒожовтневий пер—÷од)/ јЅ —÷ арх—÷т. ”–—–.- .,1957.-427 с. ѕам€тники градостроительства и архитектуры ”краинской ——–. √.Ќ.Ћивин. иев.Ѕуд—÷вельник.тј‘1985.тј‘236 с.
  9. ѕам€тники градостроительства и архитектуры ”краинской ——–. √.Ќ. Ћивин.  иев. Ѕуд—÷вельник.тј‘1985.тј‘236 с.
  10. ѕопул€рна€ художественна€ энцыклопеди€: јрхитектура. ∆ивопись. —кульптура. √рафика. ƒекоративное искусство / √л. ред. ¬.ћ. ѕолевой; ред. кол.: ¬.‘. ћаркузон, ƒ.¬. —арабь€нов. ¬.ƒ. —инюков, -- ћ.: —ов. Ёнциклопеди€.  нига 1. ј-ћ., 1986 - 447 с.
  11. “ипологи€ и периодизаци€ культури ¬озрождени€: —б. Ќаучн.работ.тј‘ћ.:Ќаука, 1978.тј‘257с.
  12. ”кра—„нське бароко та —‘вропейський контекст. -  .: Ќаукова думка, 1991.тј‘254 с.
  13. ”кра—„нське мистецтво у м—÷жнародних звтјЁ€зках.тј‘ .:Ќаукова думка, 1983.тј‘187 с.
  14. ”кра—„нська культура: —÷стор—÷€ —÷ сучасн—÷сть: Ќавч. ѕос—÷бник / «а ред. „ерепаново—„ —.ќ.тј‘Ћьв—÷в: —в—÷т, 1994.тј‘456с.
  15. ”кра—„нська та заруб—÷жна культура. Ќавч.пос—÷бник. «а ред. ћ.ћ.«аковича.тј‘ .: «нанн€, 2000.тј‘622с.
  16. ”кра—„нське мистецтвознавство. –еспубл—÷канський м—÷жв—÷домчий зб—÷рник /јЌ ”–—–.тј‘ : Ќаук. ƒумка, 1974.- вип..6-207 с.
  17. ”краинский архитектурний стиль / »здание "”кр. жизниї --ћ.1912.тј‘12 с.
  18. јлександрович ¬. ”кра—„нське мал€рство к—÷нц€ XVI ст.( студ—÷—„ з —÷стор—÷—„ укра—„нського мистецтва.“.2.) - Ћьв—÷в, 1995.тј‘166 с.
  19. Ѕезонов—.јрхитектура«ападной”краини.ћ.»зд.јкад.јрх.———–.199тј‘166 с.
  20. ¬азар—÷ ƒж. ∆итт—‘писи найславетн—÷ших живопиi—÷в, скульптор—÷в та арх—÷тектор—÷в.тј‘ .,1970.тј‘287 с.
  21. ¬ласов ¬.√. —тили в искусстве. —ловарь. »з.тјЁ ольнатјЁ —анкт-ѕетербург. 1995.тј‘671 с.
  22. ¬уйцик ¬.—., Ћипка –.ћ. «устр—÷ч з—÷ Ћьвовом. ѕут—÷вник.тј‘Ћьв—÷в:  амен€р, 1987.тј‘175 с.
  23. ¬уйцик ¬.—.Ћьв—÷вський —÷сторико-арх—÷тектурний запов—÷дник: ≈кскурс—÷€ по м—÷сту.тј‘Ћьв—÷в:  амен€р, 1979.тј‘128 с.
  24. ∆олтовський ѕ.ћ. ’удожн—‘ житт€ на ”кра—„н—÷ у XV-XVIII ст.тј‘ .: Ќаук.думка, 1983 - 180 с.
  25. –∆са—‘вич я.ƒ. ƒжерела з —÷стор—÷—„ укра—„нсько—„ культури доби феодал—÷зму XVI-XVIII ст.тј‘ ,: Ќаук. думка.тј‘1972.тј‘139 с.
  26. –∆стор—÷€ Ћьвова /—екретарюк ¬., Ѕорзенко ј., Ѕрик Ќ.ј. та —÷н./ -- .: Ќаук. думка, 1984 -398 с.
  27.  ожин Ќ.ј. ”краинское искусство XIV -нач. XX вв.ќчерки, ч.I-II.тј‘Ћьвов, 1958.тј‘348 с.
  28.  риптјў€кевич –∆. –∆сторичн—÷ походи по Ћьвову.тј‘Ћьв—÷в:  амен€р, 1991.тј‘166 с.
  29. Ћасло ћакком. ћир –енесанса.тј‘Ѕудапешт:  орвина, 1980.тј‘160 с.
  30. Ћипка –.ћ. јнсамбль вулиц—÷ ¬—÷рменсько—„.тј‘Ћьв—÷в:  амен€р, 1883.тј‘110 с.
  31. Ћ—÷ндсей ƒ.  оротка —÷стор—÷€ культури.тј‘ .,1995.тј‘270 с.
  32. Ћогвин √. Ќариси —÷стор—÷—„ Ћьвова. јрх—÷тектура —÷ мистецтво Ћьвова в XIV-XVII cт.тј‘Ћьв—÷в., 1956.тј‘103 с.
  33. Ћогвин √. ѕо ”кра—„н—÷.тј‘ .: ћистецтво,1968.тј‘463 с.
  34. Ћогвин √. ”краинское искусство X-XVIII вв.тј‘ћ.: »скусство, 1963.тј‘292 с.
  35. ћас—÷чев —.¬.  ультурно-нац—÷ональне в—÷дродженн€ на ”кра—„н—÷ в к—÷нц—÷ XVI-перш—÷й половин—÷ XVII стол—÷ть: -- // ”кра—„нська л—÷тература, 1943, є 12.
  36. ћогитич ”.–. јнсамбль вулиц—÷ –усько—„.тј‘Ћьв—÷в.:  амен€р.1982.тј‘120 с.
  37. ќвс—÷йчук ¬.ј. јрх—÷тектурн—÷ памтјўтки Ћьвова.тј‘Ћьв—÷в:  амен€р, 1969.тј‘196 с.
  38. ќвс—÷йчук ¬.ј. ”кра—„нське мистецтво друго—„ половини XVI - першо—„ половини XVII ст. √уиан—÷стичн—÷ та визвольн—÷ —÷де—„.тј‘ .: Ќаукова думка, 1984.-182 с.
  39. ќстровский √.—. Ћьвов.тј‘3-е изд., переработ. и доп.тј‘Ћ.: »скусство., 1982.тј‘239 с.
  40. ѕашук ј., ƒеркач –∆. Ћьв—÷в.  ороткий —÷люстрований пут—÷вник.тј‘Ћьв—÷в.тј‘1961.тј‘125 с.
  41. ѕавленко ё. –∆стор—÷€ св—÷тово—„ цив—÷лизац—÷—„. —оц—÷окультурний розвиток людства.  и—„в.: Ћиб—÷дь,1996.тј‘352 с.
  42. ѕол—÷карпов ¬.—. Ћекц—÷—„ з —÷стор—÷—„ св—÷тово—„ культури.тј‘ ’.: ќснова, 1990.тј‘233с.
  43. ѕопович ћ. Ќарис —÷стор—÷—„ культури ”кра—„ни.тј‘ .: јрт≈к, 1998.тј‘728с.
  44. ——÷чинський ¬. ¬ежа —÷ д—÷м  орн€кта у Ћьвов—÷ - Ћьв—÷в. 1933.тј‘150 с.
  45. “ерещенко ё.–∆. ”кра—„на —÷ —‘вропейський св—÷т: Ќарис —÷стор—÷—„ в—÷д утворенн€ староки—„всько—„ держави до к—÷нц€ XVI ст.: Ќавч. пос—÷бник.тј‘ .: ѕерун, 1996.тј‘496 с.
  46. “регубова “.ќ. ћих –.ћ. Ћьв—÷в: јрх—÷т.тј‘—÷ст.наристј‘ .: Ѕуд—÷вельник, 1989.тј‘272 с.
  47. ’орунженко  .ћ.  ультурологи€. Ёнциклопедический словарь. –остов-на-ƒону. ‘еникс,1997.,356 с.
  48. яковенко Ќ. Ќарис —÷стор—÷—„ ”кра—„ни.  .: √енеза, 1997.-285 с.
  49. Alpatov M.W.Historia sztuki III Renesans i Barok.тј‘Warszava: Frkady, 1977.тј‘260 s.
  50. Mieczyslaw Opalek. Litografia Lwowska 1822-1860.тј‘Wroclaw.тј‘Krarow.тј‘1958.тј‘176 s.
  51. Losinski W. Sztuka Lwowsra w XVI-XVII wieku.
  52. Architektura i rzezba.тј‘Lwow. 1989. -253 s.
—траницы: Ќазад 1 ¬перед