ѕ—÷дготовка до «Ќќ - укра—„нська мова

контрольна€ работа: ѕедагогика

ƒокументы: [1]   Word-136743.doc —траницы: Ќазад 1 ¬перед

„ј—“»Ќј 1


ќрфограф—÷€

«авданн€ з вибором одн—÷—‘—„ правильно—„ в—÷дпов—÷д—÷


1.        Ћ—÷теру е треба писати в ус—÷х словах р€дка:

  1. ј випещ..ний, долон..чка, удалеч..н—÷, овоч..сховище;
  2. Ѕ книж..чка, корен..плоди, город..на, б..нтежити;
  3. ¬ ож..ледь, сив..на, замер..хт—÷ти, л..вада;
  4. √ випл..каний, гус..ниц€, защ..друвати, л..ментувати;
  5. ƒ сут..н—÷ти, зат..сатис€, горщ..ковий, кл..кот—÷ти.


2.        Ћ—÷теру е треба писати в ус—÷х словах р€дка:

  1. ст..хати, ст..повий, кв—÷т..нь;
  2. зал..вати, майст..р, леб..диний;
  3. пригв..нтити, чер..да, шел..ст—÷ти;
  4. ос..литис€, к..шен€, л..дацюга;
  5. д..ржати, тр..мт—÷ти, щеб..тати.


    1. Ћ—÷теру е треба писати в ус—÷х словах р€дка:
  1. б..нтежити, вер..тено, ¬одохр..ще, горл..чка, мар..во;
  2. благоч..стивий, ластов..н€, запром..нитис€, блюд..чко, дал..на;
  3. долон..чка, сут..н—÷ти, зат..сатис€, дуж..чка, закор..н—÷лий;
  4. л..ментувати, лот..ре€, горщ..ковий, кр..нделик, мен..джер;
  5. удалеч..н—÷, зн—÷веч..ний, м..ткий, вип..щений.


    1. ѕозначте р€док, у €кому в ус—÷х —÷менниках потр—÷бно писати букву е:
  1. мар..во, кринич..нька, мереж..во, сит..чко;
  2. намист..чко, пр..зидент, вогн..чок, пр..м'—‘ра;
  3. горл..чко, хвил..чка, пр..стол, любит..ль;
  4. горл..чка, служит..ль, стеж..чка, д..в—÷з.


    1. ѕозначте р€док, у €кому в ус—÷х словах потр—÷бно писати л—÷теру и:
  1. бад..лина, благоч..стивий, кр..хкий, ж..виц€;
  2. вар..во, меж..р—÷чч€, вич..пурений, кр..шталь;
  3. птјў€т..р—÷чка, заруч..ни, нев..димка, об—÷тн..ц€;
  4. зач..нати, виконав..ц€, зн—÷в..чити, вел..чина;
  5. нож..чок, печ..во, викор..нити, оз..ратис€.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ слова пишутьс€ з л—÷терою “—:
  1. джи(г, “—)ун, (г, “—)удзик, а(г, “—)рус, (г, “—)учний;
  2. (г, “—)рунтець, мамали(г, “—)а, (г, “—)ул€, (г, “—)азда;
  3. (г, “—)анок, (г, г)валт, (г, “—)роно, (г, “—)ава;
  4. джи(г, “—)—÷т, (г, “—)речний, об(г, “—)рунтувати, (г, “—)уцул;
  5. , “—)атунок, за(г, “—)ратувати, за(г, “—)артувати, (г, “—)ринджоли.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ слова пишутьс€ з л—÷терою “—:
  1. (г, “—)еро—„чний, (г, “—)удзик, (г, “—)остинець, (г, “—)воздика;
  2. (г, “—)рунтець, (г, “—)лей, (г, “—)ул€, (г, “—)азда;
  3. (г, “—)анок, (г, “—)валт, (г, “—)отовий, (г, “—)араж;
  4. (г, “—)азета, (г, “—)ерб, (г, “—)ектар, (г, “—)уцул.


    1. Ћ—÷теру с треба писати в ус—÷х словах р€дка:
  1. бе..коштовний, ..казати, ..керований;
  2. ..формувати, пере..кочити, ..фотографувати;
  3. ..плетений, ..питати, ..шити;
  4. ..т€гнути, ро..тлумачити, не..терпний;
  5. ..фальшувати, бе..смерт€, ..хвалити.


    1. ѕозначте р€док, у €кому в ус—÷х словах в—÷дбува—‘тьс€ спрощенн€ в групах приголосних,що познача—‘тьс€ на письм—÷:
    1. волос..ний, особист—÷с..ний, зл—÷с..ний, зап'€с..ний;
    2. ц—÷нн—÷с..ний, ви—„з..ний, швидк—÷с..ний, перехрес..ний;
    3. тиж..невий, дириген..ський, заздр—÷с..ний, капос..ний;
    4. очис..ний, пристрас..ний, улес..ливий, кореспонден..ський.


    1. ѕозначте р€док, у €кому в ус—÷х словах спрощенн€ в групах приголосних познача—‘тьс€ на письм—÷:
  1. балас..ний, п—÷з..н—÷й, г—÷ган..ський, безсов—÷с..ний;
  2. зап'€с..ний, зл—÷с..ний, захис..ник, бурев—÷с..ник;
  3. заздр—÷с..ний, к—÷с..л€вий, бороз..на, улес..ливий;
  4. безви—„з..ний, пристрас..ний, чес..но, п—÷з..но.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ слова пишутьс€ з м'€ким знаком:
  1. к—÷л..к—÷сть, пот..м€н—÷лий, ”ман..щина, ескадрил..€;
  2. власниц..кий, нен..чин, бо—„ш..с€, с€д..мо;
  3. пав—÷л..йон, дон..чин, с..огодн—÷, прос..ба;
  4. —„дал..н€, батал..йон, јкс..онов, мат—÷н..чин.


    1. ћ'€кий знак пишетьс€ в ус—÷х словах р€дка:
  1. рибал..ство, погод..с€, прип'€т..ський, гол—÷вон..ц—÷;
  2. зателен..кати, красун..чик, купал..ський, вир—÷з..бити;
  3. вигул..кнути, конс..—‘ржка, зат..марити, нац..кувати;
  4. кан..йон, ковз..кий, мал..ва, локал..ний;
  5. консул..ський, обв—÷н..чати, в—÷дгад..ко, крад..кома.


    1. ћ'€кий знак пишетьс€ в ус—÷х словах р€дка:
  1. брин..чати, дозвол..те, бо€гуз..кий, оган..бити;
  2. к—÷л..цевий, красун..чик, монгол..ський, в—÷зуал..ний;
  3. р—÷з..б€р, обв—÷н..чати, вир—÷з..бити, зат..марити;
  4. пав—÷л..йон, по-братерс..ки, на стежин..ц—÷, –∆зма—„л..ський;
  5. устан..те, кур..йоз, на вишен..ц—÷, неволен..ка.


    1. ѕозначте, у €кому р€дку вс—÷ слова пишутьс€ без м'€кого знака:
  1. тон..ший, н—÷ч.., перелаз..мо, рибал..ц—÷;
  2. земл€н..ц—÷, €блун..ц—÷, рем—÷н..чик, емул..с—÷€;
  3. буквар.., брин..чати, т..м€н—÷сть, чотир..ма;
  4. ”ман..щина, майбут..н—‘, мен..ший, бж—÷л..ц—÷.


    1. ћ'€кий знак не пишетьс€ в ус—÷х словах р€дка:
  1. м—÷л..€рд, ойкан..н€, мен..ший;
  2. ”ман..щина, ѕод—÷л..л€, Ѕат..к—÷вщина;
  3. безбат..ченко, змага—‘ш..с€, в—÷с..cю;
  4. —÷н..ший, жен..шень, сп—÷л..чанський;
  5. ƒ кин..мо, р—÷ж..мо, насип..мо.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ слова пишутьс€ з апострофом:
  1. ¬..€чеслав, кар..—‘ра, п—÷в..€щика, медв..€ний;
  2. верб..€, м—÷жг—÷р..€, дзв..€кнути, без..€дерний;   
  3. зв..€лити, кур..йозний, м—÷ж..€русний, круп..€ний;
  4. двох..€русний, п—÷в..€ру, об..—‘кт, п—÷д..—„жджати.


    1. ѕозначте, у €кому р€дку вс—÷ слова пишутьс€ з апострофом:
  1. м..€тний, роз..€трений, присв..€та, пом..€кшити;
  2. кам..€н—÷ти, без..€дерний, кур..йозний, медв..€ний;
  3. солов..—„, тьм..€но, кон..юктив—÷т, грав..юра;
  4. п—÷р..€, п—÷в..€ми, прив..€лений, п..—‘дестал.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ слова пишутьс€ з подво—‘ними л—÷терами:
  1. ј св€щен..ий, довгождан..ий, блажен..ий, спросон..€;
  2. Ѕ подорож..ю, ѕоволж..€, пам'€т..ю, суцв—÷т..€;
  3. ¬ л..€ний, зран..€, в—÷н..ицький, об..ризкати;   
  4. √ безл—÷ч..ю, юн..ат, розк—÷ш..ю, жовч..ю.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ слова пишутьс€ з подво—‘ними л—÷терами:
    1. ј зран..€, безсмерт..€, п—÷сен..ий, прочитан..ий;
    2. Ѕ довгождан..ий, блажен..ий, згуртован..ий, височен..ий;
    3. ¬ страшен..ий, картин..ий, м—÷ськ..ом, в—÷д..зеркалити;
    4. √ стат..ей, жит..—‘дайний, облич.., роздор—÷ж..€.


    1. ѕозначте р€док, у €кому в ус—÷х словах —÷ншомовного походженн€ в—÷дбува—‘тьс€ подво—‘нн€:
  1. ј –ус..о, мул..а, пен..—÷, барок..о;
  2. Ѕ  ас..андра, мадон..а, антен..а, ван..а;
  3. ¬ ћарок..о, ман..а,  алькут..а, гол..андський;
  4. √ Ѕрюс..ель, ќд—÷с..ей, конр..еволюц—÷€, трас..а.


    1. ѕодво—‘нн€ л—÷тер у вс—÷х словах —÷ншомовного походженн€ Ќ≈ в—÷дбува—‘тьс€ в р€дку:
    1. ј крос..ворд, буд..изм, —÷л..юз—÷€, оперет..а;
    2. Ѕ п—÷ц..ер—÷€, гум..ан—÷зм, —÷м..ун—÷тет, спагет..—÷;
    3. ¬ кристал..—÷чний, однотон..ий, мас..ивний, кол..екц—÷€;
    4. √ д—÷аграм..а, кас..ета, —÷м..об—÷л—÷зац—÷€, процес..ор;
    5. ƒ конгрес..мен, оперет..а, ел..ег—÷€, бон..а (гувернантка).


    1. ѕодво—‘нн€ л—÷тер у вс—÷х словах —÷ншомовного походженн€ Ќ≈ в—÷дбува—‘тьс€ в р€дку:
  1. ј ем..—÷грант, —÷м..—÷грант, ас..амбле€, бел..етристика;
  2. Ѕ —÷м..ун—÷тет, кол..екц—÷€, дис..кус—÷€, кол..ектив;
  3. ¬ —÷м..—÷тац—÷€, гол..андка, ак..уратний, ак..умул€ц—÷€;
  4. √ еп—÷грам..а, —÷н..овац—÷€, бюл..етень, ак..омпанемент;
  5. ƒ —÷л..юстрац—÷€, —÷нтел..—÷гент, —÷р..ац—÷ональний, кор..еспондент.


    1. ѕодво—‘нн€ л—÷тер у вс—÷х словах —÷ншомовного походженн€ Ќ≈ в—÷дбува—‘тьс€ в р€дку:
  1. ј нет..о, —÷нтел..ект, шас—÷;
  2. Ѕ нер..ац—÷ональний, —÷р..ац—÷ональний, тер..итор—÷альний;
  3. ¬ ем..iграц—÷€, —÷м..—÷грац—÷€, ап..ел€ц—÷€;
  4. √ барок..о, ком..—÷с—÷€, тер..ор;
  5. ƒ ван..а, кор..ектура, грам..


    1. ѕреф—÷кс пре- треба писати в ус—÷х словах р€дка:
  1. пр..вражий, пр..велебний, пр..дивний, пр..св€тий;
  2. пр..хороший, пр..стар—÷лий, пр..глухий, пр..красний;
  3. пр..жовтий, пр..г—÷рклий, пр..осв€щенний, пр..новий;
  4. пр..тихий, пр..жовкати, пр..непорочний, пр..дивний;
  5. пр..зирливий, пр..глушений, пр..пишний, пр..в—÷рний.


    1. ѕозначте, у €кому р€дку вс—÷ слова пишутьс€ з преф—÷ксом пре-:
  1. пр..св—÷тлий, пр..хильний, пр..мружений, пр..солодкий;
  2. пр..зирство, пр..давн—÷й, пр..близний, пр..земленн€;
  3. пр..мужн—÷й, пр..пишний, пр..злий, пр..милий;
  4. пр..молодий, пр..бережний, пр..старкуватий, пр..сумний.


    1. ѕреф—÷кс при- треба писати в ус—÷х словах р€дка:
  1. пр..тихнути, пр..бережний, пр..буток;
  2. пр..б—÷днюватис€, пр..везений, пр..славний;
  3. пр..солодити, пр..солодкий, пр..с—÷сти;
  4. пр..мирний, пр..м—÷ський, пр..чинити;
  5. пр..сохнути, пр..високий, пр..ахкувати.


    1. ѕозначте, у €кому р€дку вс—÷ слова пишутьс€ з преф—÷ксом с-:
  1. (з, с)понукати, (з, с)плавити, (з, с)класти, (з, с)чепити;
  2. (з, с)твердженн€, (з, с)хованка, (з, с)постереженн€, (з, с)сушити;
  3. (з, с)формувати, (з, с)хибити, (з, с)тримуваний, (з, с)пил€ний;
  4. (з, с)хвалювати, (з, с)фокусувати, (з, с)ц—÷лити, (з, с)шити.


    1. ¬—÷д поданих —÷менник—÷в утвор—÷ть прикметники за допомогою суф—÷кса -ськ-. ѕозначте р€док, у €кому в обох словах не в—÷дбува—‘тьс€ чергуванн€ в групах приголосних:
  1. ѕариж, калмик;
  2. √аага, ¬иборг;
  3. Ѕуг, „орнухи;
  4. ÷юрих, казах;
  5. –∆ртиш, чех.


    1. ѕозначте, у €кому р€дку в—÷д ус—÷х —÷менник—÷в утворюютьс€ прикметники з суф—÷ксом -зьк-:
  1. «олотоноша, молодець, студент, Ѕуг;
  2. ¬олга, товариш, турист, черкес;
  3.  ривор—÷жж€, «абужж€, Ћадога, “аганрог;
  4. француз, рем—÷сник, турок, брат.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вид—÷лене слово сл—÷д писати з мало—„ л—÷тери:
  1. …шли ми до (Ў, ш)евченкового ген—÷€ духу золотого зачерпнуть!
  2. ўороку в березн—÷ в ус—÷х навчальних закладах ”кра—„ни в—÷дбуваютьс€ (Ў,¬аш)евченк—÷вськ—÷ читанн€.
  3. ќриг—÷нальн—÷ (Ў, ш)евченков—÷ твори дають щедру —÷нформац—÷ю про те, €к в—÷н жив.
  4. ќзветьс€ знов д—÷брова темнолиста, коли до тебе, хлопче, край села, немов дарунок теплого дитинства, (Ў, ш)евченкова калина зацв—÷ла.
  5. ∆иве й не вмира—‘ (Ў, ш)евченк—÷вська мати, колгоспна кр—÷пачка, забута не раз.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ слова —÷ншомовного походженн€ пишутьс€ з буквою и:
  1. јлж..р, еруд..ц—÷€, р..читатив, ш..фон;
  2. вент..л€ц—÷€, с..стема, д..сертац—÷€, кор..фей;
  3. д..нам—÷чний, метод..ка, ц..в—÷л—÷зац—÷€, д..л—÷катний;  
  4. пр..нциповий, д..корац—÷€, д..ректор, р..торика.


    1. „ерез деф—÷с пишутьс€ вс—÷ слова в р€дку:
  1. генерал/майор, к—÷ловат/година, м—÷н—÷/комп'ютер;
  2. п—÷вденно/бережний, п—÷вденно/сх—÷дний, п—÷вн—÷чно/зах—÷дний;
  3. в—÷йськово/транспортний, в—÷йськово/зобов'€заний, в—÷йськово/юридичний;
  4. €сно/зелений, €сно/окий, €сно/золотистий;
  5. вогне/гасник, хл—÷б/с—÷ль, зл—÷т/посадка.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ складн—÷ прикметники пишутьс€ через деф—÷с:
  1. догов—÷рно/правовий, культурно/осв—÷тн—÷й, гостро/критичний, морально/етичний;
  2. медико/генетичний, ново/грецький, м—÷нерально/сировинний, п—÷вденно/сх—÷дний;
  3. житлово/буд—÷вельний, в—÷йськово/пов—÷тр€ний, сусп—÷льно/корисний, л—÷рико/драматичний;
  4. молочно/б—÷лий, науково/експериментальний, загально/господарський, орган—÷зац—÷йно/методичний;
  5. м—÷дно/червоний, навчально/виробничий, обтјў—‘мно/просторовий, електронно/оптичний.


    1. ѕозначте, у €кому р€дку вс—÷ складн—÷ прикметники пишутьс€ через деф—÷с:
  1. сл—÷пучо/б—÷лий, в—÷чно/юний, червоно/гар€чий, н—÷жно/рожевий;
  2. сн—÷жно/б—÷лий, п—÷вн—÷чно/сх—÷дний, св—÷тло/голубий, мовно/л—÷тературний;
  3. г—÷рко/солоний, х—÷м—÷ко/б—÷олог—÷чний, зах—÷дно/укра—„нський, рад—÷о/ф—÷зичний;
  4. сусп—÷льно/пол—÷тичний, високо/авторитетний, зовн—÷шньо/торговий, в—÷йськово/морський.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ займенники пишутьс€ разом:
  1. аби/хто, де/котрий, будь/що, хто/небудь;
  2. де/хто, чий/небудь, аби/кому, де/кому;
  3. де/€кого, аби/кому, кому/сь, аби/чим;
  4. що/небудь, де/€кий, будь/€кий, чого/небудь.


    1. „ерез деф—÷с треба писати вс—÷ присл—÷вники в р€дку:
  1. по/нашому, в/н—÷чию, ледве/ледве, с€к/так;
  2. з/рештою, врешт—÷/решт, хтозна/куди, вр€ди/годи;
  3. мало/помалу, в—÷ч/на/в—÷ч, десь/—÷нколи, по/латин—÷;
  4. десь/то, €к/раз, €к/небудь, будь/коли;
  5. по/дво—‘, по/друге, по/трет—‘, по/сучасному.


    1. ѕозначте р€док, у €кому присл—÷вники сл—÷д писати через деф—÷с:
  1. пл—÷ч/о/пл—÷ч, з давн—÷х/давен, день/у/день, по/латин—÷;
  2. на/гора, коли/не/коли, без к—÷нц€/краю, де/небудь;
  3. в—÷ч/на/в—÷ч, по/простому, сам/на/сам, хтозна/коли;
  4. ледве/ледве, по/праву, по/друге, €к/не/€к;
  5. б—÷льш/менш, раз/по/раз, будь/куди, десь/не/десь.


    1. –азом треба писати вс—÷ присл—÷вники в р€дку:
  1. без/в—÷сти, в/серйоз, до/реч—÷, на/вск—÷с;
  2. у/розт—÷ч, в—÷д/давна, без/перестанку, у/бр—÷д;
  3. за/багато, до/вкруги, до/вподоби, на/впростець;
  4. по/дво—‘, по/декуди, на/весн—÷, у/досв—÷та;
  5. с/п—÷днизу, на/прокат, на/жаль, в/суц—÷ль.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ присл—÷вники сл—÷д писати разом:
  1. на/весн—÷, на/перек—÷р, до/в—÷ку, с/п—÷длоба;
  2. на/пам'€ть, з/перел€ку, на/завжди, до/купи;
  3. мимо/вол—÷, на/дво—‘, за/кордон, в/основному;
  4. що/найвище, до/вподоби, без/в—÷сти, о/п—÷вноч—÷.


    1. „ерез деф—÷с треба писати вс—÷ присл—÷вники в р€дку:
  1. вр€ди/годи, любо/дорого, раз/у/раз, коли/не/коли;
  2. хтозна/коли, пл—÷ч/о/пл—÷ч, по/л—÷тньому, нав—÷к/в—÷ки;
  3. по/батьк—÷вськи, крок/за/кроком, часто/густо, з давн—÷х/давен;
  4. по/сус—÷дськи, по/одинц—÷, де/не/де, с€к/так;
  5. зроду /в—÷ку, €к/не/€к, к—÷нець/к—÷нцем, довго/довго.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ присл—÷вники записан—÷ правильно:
  1. по сус—÷дськи, удвох, з гори, на диво;
  2. в—÷днин—÷, нашвидку, без к—÷нц€, до вподоби;
  3. десь-—÷нде, п—÷дчас, допобаченн€, сповна;
  4. з роду-в—÷ку, на щаст€, на вивор—÷т, здалека.


    1. ”с—÷ складн—÷ слова потр—÷бно писати через деф—÷с у р€дку:
  1. лимонно/жовтий, —÷сторико/культурний, теоретико/п—÷знавальний;
  2. оздоровчо/спортивний, вогн€но/червоний, в—÷йськово/полонений;
  3. сл—÷пучо/б—÷лий, середньо/в—÷чч€, п—÷вн—÷чно/сх—÷дний;
  4. м—÷жнародно/правовий, орган—÷зац—÷йно/техн—÷чний, лимонно/кислий;
  5. досл—÷дно/виробничий, п—÷в/аркуш, л—÷рико/драматичний.


    1. ”с—÷ складн—÷ слова потр—÷бно писати разом у р€дку:
  1. в—÷чно/зелений, жовто/грудий, науково/фантастичний;
  2. др—÷бно/буржуазний, спортивно/оздоровчий, електро/ремонтний;
  3. важко/атлетичний, в—÷йськово/патр—÷отичний, мало/досв—÷дчений;
  4. електро/магн—÷тний, кам'€но/вуг—÷льний, приватно/власницький;
  5. високо/авторитетний, сл—÷пучо/б—÷лий, п—÷вденно/кримський.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ складн—÷ слова пишутьс€ разом:
  1. народно/поетичний, л—÷со/степовий, п—÷в/ог—÷рка, л—÷тературно/художн—÷й;
  2. перв—÷сно/общинний, п—÷в/в—÷кна, темно/син—÷й, сх—÷дно/слов'€нський;
  3. в—÷йськово/—÷нженерний, хитро/мудрий, високо/квал—÷ф—÷кований, св—÷жо/зрубаний;
  4. далеко/сх—÷дний, червоно/гар€чий, вельми/шановний, кра—‘/знавчий.


    1. ѕозначте р€док, у €кому Ќ≈ з ус—÷ма словами потр—÷бно писати ќ –≈ћќ:
  1. не/досл—÷джен—÷ ще питанн€; не/зчувс€, €к заснув; не/спитавши дозволу;
  2. не/звод€чи очей, не/прив—÷тно шум—÷ли, не/здужав п—÷дн€ти;
  3. будинок не/збудований; трохи не/дочуваючи; не/перев—÷рений мною текст;
  4. не/можна передбачити; не/чуваний усп—÷х; н—÷чому не/навчено;
  5. не/захищений в—÷д в—÷тру сад; не/прос€чи допомоги; не/потр—÷бно посп—÷шати.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ слова з Ќ≈ потр—÷бно писати –ј«ќћ:
  1. не/можливо визначити; не/спростований факт; не/високе дерево;0
  2. не/начебто знаю; не/€сний, а похмурий; не/сказанне диво;
  3. не/виконавши проект; не/званий г—÷сть; не/розроблен—÷ питанн€;
  4. не/активний учень; ще не/розв'€зан—÷ проблеми; не/гайн—÷ вказ—÷вки. 


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ д—÷—‘прикметники з Ќ≈ пишутьс€ –ј«ќћ:
  1. не/виконане завданн€; не/скошена трава; не/розв'€зана задача;
  2. не/прочитана книга; хата ще не/поб—÷лена; ст—÷ни не/фарбован—÷, а лакован—÷;
  3. не/вишитий рушник; слова, ще н—÷кому не/сказан—÷; не/довантажена машина;
  4. не/досп—÷ван—÷ п—÷сн—÷; кв—÷ти н—÷ким не/з—÷рван—÷; не/доплетений кошик.


«авданн€ з вибором к—÷лькох правильних в—÷дпов—÷дей (3)


    1. ѕозначте р€дки, у €ких у вс—÷х словах спрощенн€ в групах приголосних познача—‘тьс€ на письм—÷:
  1. шелес..нути, безжал—÷с..но, нев—÷с..ц—÷, "ас..ний;
  2. ц—÷л—÷с..ний, безкорис..ливий, хворос..н€к, беззахис..но;
  3. мес..ник, безпристрас..но, безви—„з..но, чес..ний;
  4. гус..нути, двом—÷с..ний, облес..лив—÷сть, доблес..но;
  5. благов—÷с..ний, мас..ниц€, жал—÷с..ний, наперс..ний;
  6. нам—÷с..ник, —÷нтел—÷ген..ський, сов—÷с..ливий, п—÷с..ний.


    1. ѕозначте р€дки, у €ких в ус—÷х словах спрощенн€ в групах приголосних познача—‘тьс€ на письм—÷:
  1. п—÷з..н—÷й, г—÷ган..cький, безсов—÷с..ний, балас..ний;
  2. ц—÷нн—÷с..ний, ви—„з..ний, швидк—÷с..ний, перехрес..ний;
  3. заздр—÷с..ний, к—÷с..л€вий, бороз..на, улес..ливий;
  4. тиж..невий, пристрас..ний, чес..но, м—÷жоблас..ний;
  5. волос..ний, особист—÷с..ний, зл—÷с..ний, капос..ний;
  6. зап'€с..ний, очис..ний, захис..ник, бурев—÷с..ник;

–ƒ        зв—÷с..но, блис..нути, пес..ливий, щас..ливий.


    1. ѕозначте р€дки, у €ких ус—÷ слова пишутьс€ з мтјў€ким знаком:
  1. крад..кома, осл—÷н..чик, вир—÷з..блений, мал..ва;
  2. волос..кий, д—÷вчинон..ц—÷, зац..в—÷р—÷нькати, во—‘начал..ник;
  3. ган..бити, ковал..ський, лос..йон, вигул..кнути;
  4. —‘реванс..кий, гет..манщина, в—÷л..ха, н€н..читис€;
  5. консул..ський, буд...те, вит..охкувати, задзелен..чати;
  6. груз..кий, черешен..ц—÷, рибал..ство, перелаз..мо.


    1. ѕозначте р€дки, у €ких ус—÷ слова пишутьс€ без мтјў€кого знака:
    1. ”ман..щина, майбут..н—‘, мен..ший, бдж—÷л..ц—÷;
    2. земл€н..ц—÷, €блун..ц—÷, рем—÷н..чик, емул..с—÷€;
    3. буквар.., —÷н..ший, куз..н€, чотир..ма;
    4. тон..ший, н—÷ч.., перелаз..мо, рибал..ц—÷;
    5. соп—÷л..ц—÷, домен..щик, степ.., удар..те;
    6. ад..ютант, ковз..кий, укра—„н..ський, кан..йон;

–ƒ         ц..в€х, нар—÷ж..те, р—÷з..б€р, бо€з..к—÷сть.


    1. ѕозначте р€дки, у €ких ус—÷ слова пишутьс€ з апострофом:
  1. п—÷в..€блука, горохв..€ник, зарум..€нитис€, др—÷б..€зковий;
  2. вольтер..€нець, нап—÷в..€ва, в—÷дв..€зати, круп..€ний;
  3. вм..€тина, верф..€ний, люб..€зний, варшав..€нка;
  4. в..юнкий, духм..€ний, торф..€ний, п—÷дв..€зати;
  5. нев—÷д..—‘мний, розм...€кнути, медв..€ний, в—÷д..—„жджати;
  6. верб..€, краков..€к, к—÷новар..ю, з..юрбитис€.


    1. ѕозначте р€дки, у €ких ус—÷ слова пишутьс€ з апострофом:
  1. м..€тний, роз..€трений, присв..€та, пом..€кшити;
  2. в..€зати, моркв..€ний, комп..ютер, кур..—‘р;
  3. дит..€сла, п—÷в..€щика, верф..ю, —÷н..—‘кц—÷€;
  4. п—÷р..€, п—÷в..€ми, прив..€лений, п..—‘дестал;
  5. п—÷в..юрти, дзв..€кнути, зв..€зок, кров..ю;
  6. солов..—„, тьм..€но, кон..юнктив—÷т, грав..юра;

–ƒ        черв..€к, ¬..€чеслав, круп..€ний, м—÷ж..€русний.


    1. ѕозначте р€док, у €кому в ус—÷х словах в—÷дбува—‘тьс€ подво—‘нн€ приголосних, позначене на письм—÷ двома л—÷терами:
  1. в—÷д..звен—÷ти, зав..ишки, лисич..ин, в—÷кон..иц€;
  2. дозв—÷л..€, кл€твен..ий, неп—÷д..атливий, спец..ех;
  3. конюшин..ий, контр..озв—÷дка, розк—÷ш..ю, неоц—÷нн..ий;
  4. пово—‘н..ий, п—÷в..—÷дра, дореформен..ий, зв—÷д..ал€;
  5. г—÷лл€ч..€, к—÷н..ота, затиш..€, вил..—‘мо;
  6. жасмин..ий, —÷ндичен..€, гарбузин..€, невгамон..ий.


    1. ѕозначте р€дки, у €ких ус—÷ слова пишутьс€ з подво—‘ними л—÷терами:
    1. зран..€, безсмерт..€, п—÷сен..ий, прочитан..ий;
    2. страшен..ий, картин..ий, м—÷ськ..ом, в—÷д..зеркалити;
    3. довгождан..ий, блажен..ий, згуртован..ий, височен..ий;
    4. жит..—‘дайний, бов..ан—÷ти, роздор—÷ж..€, ¬—÷н..ич..ина;
    5. узвиш..€, стат..ей, роз..бро—„ти, суд..—÷в;
    6. р—÷л..€, узб—÷ч..€, прон—÷с..€, в—÷дкрит..—÷в;

–ƒ        старан..о, воз..'—‘днанн€, в—÷ддан..ий, прикордон..ий.


    1. ѕозначте р€дки, у €ких у вс—÷х словах —÷ншомовного походженн€ пишетьс€ буква и:
  1. д..спетчер, безпр..цидентний, ват..канський, сент..ментальний;
  2. ш..л—÷нг, конс..стенц—÷€, —÷д..л—÷чний, ш..ллер—÷вський;
  3. пер..фер—÷€, д..вертисмент, ц..тадель, дискр..м—÷нац—÷€;
  4. кар..катура, брав..симо, маркет..нг, серт..ф—÷кат;
  5. форт..симо, —÷нц..дент, пр..оритет, д..лема;
  6. парт..тура, д..летант, јлж..р, реж..сер.



‘онетика. √раф—÷ка. ќрфоеп—÷€

«авданн€ з вибором одн—÷—‘—„ правильно—„ в—÷дпов—÷д—÷


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ слова записано за алфав—÷том:
  1. досв—÷д, досл—÷д, духовний, духм€ний;
  2. сер—÷йний, серце, серпень, сестричка;
  3. тьохнути, тюль, тюльпан, т€ж—÷нн€;
  4. легенда, лист, л—÷цей, л—÷кар.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ слова записано за алфав—÷том:
  1. легко, легкоатлет, л—÷дерство, лицем—÷рство;
  2. лотере€, лоцман, лупнути, лупа;
  3. лижник, лимонка, листоноша, л—÷воруч;
  4. л—÷совий, лимонний, листуванн€, л—÷сник.


    1. ѕозначте р€док, у €кому в кожному слов—÷ однакова к—÷льк—÷сть звук—÷в —÷ букв:
  1. бо—‘ць, вищ—÷сть, зраджений, в—÷дс—÷юванн€;
  2. —‘вробаченн€, во—„нський, —÷тал—÷—‘ць, розжувати;
  3. подво—‘нн€, ло€льний, надзвуковий, вимр—÷€ний;
  4. гущав—÷нь, озбро—‘нн€, лодж—÷€, ос€€нн€;
  5. ви€вленн€, в—÷дзв—÷тувати, мелод—÷€, —„дальн€.


    1. ѕозначте р€док, у €кому в кожному слов—÷ однакова к—÷льк—÷сть звук—÷в —÷ букв:
  1. в—÷дзвук, €чм—÷нь, —„жак, здоров'€;
  2. джм—÷ль, щир—÷сть, п'€ть, вуг—÷лл€;   
  3. щавель, атель—‘, л—÷чба, р€док;
  4. земл€, райдуга, —‘вропе—‘ць, пор€док.


    1. ќднакова к—÷льк—÷сть звук—÷в —÷ букв у вс—÷х словах р€дка:
  1. за—‘ць, житт—‘вий, хворостн€к;
  2. з'€вл€—‘тьс€, воджу, €щ—÷рка;
  3. €лтинський, н—÷ччю, щ—÷льно;
  4. люблю, дзв€ка—‘, тьм€н—÷—‘;
  5. щабель, д—÷€нн€, контрастний.


    1. ќднакова к—÷льк—÷сть звук—÷в —÷ букв у вс—÷х словах р€дка:
  1. за—„жджати, щир—÷сть, —„стоньки;
  2. дзвонити, п'€тниць, укра—„нський;
  3. йодистий, з'—‘днуванн€, сьогоденн€;
  4. п—÷дйомний, щебечуть, джм—÷ль;
  5. висаджують, зозул€стий, перемивають.


    1. ќднакова к—÷льк—÷сть звук—÷в —÷ букв у вс—÷х словах р€дка:
  1. с—÷—‘тьс€, всюди, приладд€;
  2. раджу, заг—÷н, зор€;
  3. щир—÷сть, ш—÷стсот, пейзаж;
  4. —„дуть, пр€жа, ос€€нн€;
  5. —‘дн—÷сть, ш—÷стдес€т, вищ—÷сть.


    1. ѕозначте р€док, у €кому в кожному слов—÷ однакова к—÷льк—÷сть звук—÷в —÷ букв:
  1. в—÷дзвук, —„жак, €чм—÷нь, здоров'€;
  2. джм—÷ль, щир—÷сть, п'€ть, вуг—÷лл€;
  3. земл€, райдуга, —‘вропе—‘ць, пор€док;
  4. щавель, атель—‘, л—÷чба, бо—‘ць;
  5. сон, €кийсь, подорожжю, за—‘ць.


    1. ѕозначте р€док, у €кому в ус—÷х словах приголосн—÷ т—÷льки дзв—÷нк—÷:
  1. джерельний, “—азда, в'юнець, гриб;
  2. жанр, заб—÷г, л—÷д, джм—÷ль;
  3. коледж, рег—÷он, нед—÷л€, мова;
  4. добро, лимон, рейс, недорогий;
  5. медаль, мармур, рель—‘ф, немовл€.


    1. ѕозначте р€док, у €кому в ус—÷х словах приголосн—÷ звуки т—÷льки глух—÷:
  1. ф—÷кус, папуга, цукати, тьохкати;
  2. капуста, пакетик, сахатис€, ц—÷почок;
  3. ситечко, тапочки, пайок, часопис;
  4. тактика, пощастити, сестриц€, ц€точка;
  5. сипуч—÷сть, частка, пакуночок, точитьс€.


    1. ѕозначте р€док, у €кому в ус—÷х словах фонетична транскрипц—÷€ в—÷добража—‘ нормативну вимову:
  1. кожух [коужх]; левада [левда];
  2. приносить [приенсиеттј≤]; походжа—‘ [походжйе];
  3. голубка [гоулбка]; св€то [стј≤втјўто];
  4. пром—÷нчик [промтјўнтј≤чиек]; земл€ [зеимлтј≤];
  5. кишен€ [киешнтј≤а]; зозул€ [зозлтј≤а].


    1. ѕравильну вимову в—÷добража—‘ фонетичний запис сл—÷в у р€дку:
  1. розсипати [рос:√Їпати], зда—‘тьс€ [здай√йт'с'а];
  2. знайомишс€ [знай√≥мис':а], медв€ний [меидвй√бний];
  3. бдж—÷лка [бдж√нлка], неси [нес√Ї];
  4. лл—‘тьс€ [л':√йц':а], —÷стотн—÷ [—÷ст√≥т'н'—÷];
  5. мил—÷ше [миел√нше], дзв—÷н [дзвтјў—÷н].


    1. ѕравильну вимову в—÷добража—‘ фонетичний запис сл—÷в у р€дку:
  1. джм—÷ль [джм—÷лтј≤], щаст€ [шч√бстј≤ттј≤а];
  2. займа—‘шс€ [займ√бйеистј≤:а], св€то [свй√бто];
  3. джерело [джеиреил√≥], вокзал [во“—з√бл];
  4. колетьс€ [клеи ттј≤стј≤а], виллю [в√Їлтј≤:у];
  5. висока [вие с√≥ка], дзеркало [дз√йркало].


    1. ѕравильну вимову в—÷добража—‘ фонетичний запис сл—÷в у р€дку:
  1. в—÷ддати [втјў—÷д:√бти], пишетьс€ [п√Їшеит'с'а];
  2. вмива—‘шс€ [вмиев√бйеис':а], боротьба [борот'б√б];
  3. сиджу[сиедж√љ], р—÷чц—÷ [р'√нц':—÷];
  4. легко [л√йгко], п—÷дземний [п—÷дз√ймний];
  5. без—÷менний [беиз—÷м√йн:ий], дзеркало [дз√йркало].
    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ слова мають наголос на другому склад—÷:
  1. дочка, подруга, вимова, сантиметр, —÷демо;
  2. спина, виразно, завданн€, попереду;
  3. предмет, рукопис, ненавид—÷ти, в'€зкий;
  4. кропива, при€знь, горошина, каталог.


    1. ѕозначте р€док, у €кому в ус—÷х словах при вимов—÷ в—÷дбува—‘тьс€ упод—÷бненн€ приголосних звук—÷в:
  1. зсипати, дужка, розпач, ж—÷нц—÷;
  2. осв—÷тн—÷й, зар€дка, молотьба, розжувати;
  3. €кби, зшити, навесн—÷, €г—÷дки;
  4. зжовкнути, н—÷жн—÷сть, кв—÷тчанн€, усм—÷шц—÷;
  5. легкий, екзамен, л—÷жко, безсердечний.


    1. ѕозначте р€док, у €кому в ус—÷х словах в—÷дбува—‘тьс€ упод—÷бненн€ приголосних:
  1. рибка, низько, дивишс€, розчин;
  2. т€жко, перемогти, гриб, знаходитьс€;
  3. нелегко, по в—÷нц€, см—÷—‘шс€, футбол;
  4. безпека, на книжц—÷, пром—÷нчик, у грубц—÷.


    1. ѕозначте р€док, у €кому в ус—÷х словах при вимов—÷ в—÷дбува—‘тьс€ упод—÷бненн€ приголосних:
  1. безшумний, дор—÷жка, (на) стежинц—÷, просьба;
  2. дьогтю, кузн€, пругкий, казка;
  3. п—÷дн—÷гтьовий, зц—÷дити, боротьба, сп—÷вачц—÷;
  4. сережка, двигтить, ст—÷жки, зчистити;
  5. п—÷сн€, вокзал, рюкзак, ложка.

Ћексиколог—÷€ та фразеолог—÷€

«авданн€ з вибором одн—÷—‘—„ правильно—„ в—÷дпов—÷д—÷


    1. ¬ид—÷лене слово вжите в пр€мому значенн—÷ у реченн—÷: 
  1. ’олодн—÷ ос—÷нн—÷ тумани спускають на землю мокр—÷ коси.
  2. ” чужу душу не "—÷зеш.
  3. ”мива—‘тьс€ сльозами убога земл€.
  4. ѕриход€ть друз—÷, виринають у пам'€т—÷ спогади.


    1. ѕозначте р€док, у €кому слово серце вжито в пр€мому значенн—÷:
  1. щире серце;
  2. хворе серце;
  3. батьк—÷вське серце;
  4. серце ”кра—„ни.


    1. ¬ид—÷лене слово вжито в переносному значенн—÷ в реченн—÷:
  1. —м—÷ютьс€ в сонц—÷ золотому р—÷чки, —÷ села, —÷ пол€.
  2. ўо дума—‘ш сказати, спершу обм—÷ркуй.
  3. я шукав усе св—÷тле в дороз—÷ —÷ в люд€х.
  4. Ќайдужче у житт—÷ ц—÷нував € хл—÷б.


    1. ¬ид—÷лене слово вжито в переносному значенн—÷ в реченн—÷:
  1.  оли в людин—÷ —‘ народ, тод—÷ вона уже людина.
  2. ƒл€ того, щоб стать щасливим, треба мр—÷€ти завжди.
  3. «ажуривс€ сивий сад ос—÷нн—÷й у переддень сн—÷г—÷в —÷ холод—÷в.
  4. якщо хочеш жити дл€ себе, живи дл€ —÷нших.


    1. ѕозначте реченн€, у €кому вид—÷лене слово вжито в переносному значенн—÷:
  1. ƒо булави треба й голови.
  2. як голова сив—÷—‘, то чолов—÷к мудр—÷—‘.
  3. голову, €к у торбу, що знайдеш, те й схова—‘ш.
  4. —к—÷льки гол—÷в, ст—÷льки й ум—÷в.
  5. ’л—÷б - усьому голова.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ слова належать до емоц—÷йно забарвлено—„ лексики:
  1. д—÷вчисько, второпати, прикр—÷пити, баз—÷кати;
  2. беркицьнутись, козаченько, повчанн€, мамусю
  3. з—÷ронька, злодюга, в—÷копомний, розз€ва;
  4. рученьки, пром—÷нн€, в—÷трище, сам—÷с—÷нький.


    1. ѕозначте пару речень, у €к—÷й вид—÷лен—÷ слова —‘ омон—÷мами:


  1. —лово, чому ти не тверда€ криц€!

—лово - ср—÷бло, мовчанн€ - золото.

  1. ¬она зрозум—÷ла душевний стан гост€.

” хлопц€ плеч—÷ широк—÷, стан високий.

  1. –—÷дна земл€ —÷ в жмен—÷ мила.

«емл€ - хл—÷бодарка —÷ медоносиц€.

  1. ” хвалька €зик д—÷—‘, а рука не вм—÷—‘.

ƒержи €зик за зубами.

  1. ћи молод—÷, ми юн—÷, —÷ нам належить св—÷т.

Ѕрехнею св—÷т об—÷йдеш, а назад не                                              вернеш.


    1. ѕозначте реченн€, у €кому використано омон—÷ми:
  1. “и будь не скуперд€й, не скнара —÷ знай батьк—÷вськ—÷ запов—÷ти.
  2. якщо у т—÷л—÷ душа крилата - що —„й хороми, що —„й палати.
  3. ¬еснонько люба€, часу не гай, €кнайскор—÷ше прилинь у наш гай.
  4. Ќародов—÷ потр—÷бн—÷ не вигран—÷ битви, не вт—÷шанн€ славою —÷ волею, а майбутт€.


    1. ѕозначте реченн€, що м—÷стить омон—÷ми:
  1. ўире слово й добре д—÷ло душу й серце об—÷гр—÷ло.
  2. √осподь посила—‘ нам мудрост—÷ й сили —÷ хранить ”кра—„ну нин—÷, пр—÷сно й вов—÷к.
  3. Ћюдина там не буде в—÷льна, де —‘ велик—÷ —÷ мал—÷.
  4. ƒень у день робота, день у день прац€.
  5. ћ—÷г би його поганити - не хочу вуст поганити.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ слова утворюють синон—÷м—÷чний р€д:
  1. —÷деальний, у€вний, —÷люзорний, примарний;
  2. сп—÷льн—÷сть, згода, сп—÷льнота, догов—÷р;
  3. наступати, просуватис€, наставати, запановувати;
  4. досить, довол—÷, вистачить, год—÷.


    1. ѕозначте реченн€, що м—÷стить застар—÷ле слово:
  1. –∆ можу покл€стись на знамен—÷, що мав би за найвищу нагороду потр—÷бним бути "асному народу.
  2. ћар—÷чка любила, коли в—÷н грав на фло€ру.
  3. √остей у –∆вана повна хата, “—азди —÷ “—аздин—÷.
  4.  озаки йшли п—÷д б—÷лими хоругвами, з п—÷ками, у зухвалих магерках.
  5. ћа—‘ва н—÷чка леготом дише...


    1. ‘разеолог—÷чний зворот ужитий у реченн—÷:
  1. „асу було обмаль, а в—÷н усе одно бив байдики.
  2. ѕобачивши великий натовп людей, перехож—÷ дивувалис€. 
  3. ¬еличезна сила кри—‘тьс€ в людському розум—÷.
  4. ѕ—÷сн€ народжу—‘ рад—÷сть.


    1. ‘разеолог—÷чний ворот ужито в реченн—÷:
  1. ¬—÷р до к—÷нц€ у "асн—÷ спод—÷ванн€.
  2. ƒивлюсь на син—÷ обр—÷—„ земл—÷ з калинових небес мо—‘—„ дол—÷.
  3. …ого пост—÷йною мр—÷—‘ю було швидше вийти в люди.
  4. Ќе звикай утертими стежками йти за другим сл—÷по, €к у дим.
    1. ‘разеолог—÷чний зворот ужито в реченн—÷:
  1. ћитцю не треба нагород, його судьба нагородила.
  2. —казано по струн—÷ ходити - —÷ ходи.
  3. ћен—÷ потр—÷бне слово, а не слава.
  4. ƒн—÷про манив нас маревом води.


    1. ѕозначте р€док, у €кому фразеолог—÷чний зворот ма—‘ значенн€ "надумане м—÷рило упереджено—„ людини, €ка п—÷дган€—‘ п—÷д нього факти д—÷йсност—÷ї:
  1. п—÷ррова перемога;
  2. прокрустове ложе;
  3. геростратова слава;
  4. дамокл—÷в меч;
  5. ≈олова арфа.


    1. ѕозначте р€док, у €кому неправильно визначено значенн€ фразеолог—÷чного звороту:
  1. надути губи - образитись, ви€вити невдоволенн€;
  2. спустити на землю - змусити когось не втрачати почутт€ реальност—÷;
  3. рильце в пушку - про когось прив—÷тного й лаг—÷дного;
  4. черв'€чок точить - непоко€ть т€жк—÷, гн—÷тюч—÷ роздуми.


    1. ѕозначте р€док, у €кому записано фразеолог—÷зм, €кий не зб—÷га—‘тьс€ за значенн€м з —÷ншими:
  1. обламати роги;
  2. п—÷двести п—÷д монастир;
  3. збити пиху;
  4. вкрутити хвоста.
    1. ѕозначте р€док, у €кому правильно по€снено значенн€ фразеолог—÷чного звороту плести химери:
  1. пл—÷ткувати про щось;
  2. —÷нтригувати когось;
  3. виготовл€ти домотканий килим;
  4. домагатис€ чого-небудь в—÷д когось;
  5. говорити щось беззм—÷стовне.


    1. ѕозначте фразеолог—÷зм - синон—÷м до слова хитрувати:
  1. заплющувати оч—÷;
  2. замилювати оч—÷;
  3. замазувати оч—÷;
  4. заливати оч—÷.


    1. ѕозначте фразеолог—÷чний зворот, €кий —‘ синон—÷мом до слова засоромитис€:
  1. пустити червоного п—÷вн€;
  2. €к рак свисне;
  3. пекти рак—÷в;
  4. показати, де раки зимують;
  5. ухопити шилом патоки.


    1. ѕозначте р€док, у €кому фразеолог—÷чн—÷ звороти —‘ синон—÷м—÷чними:
  1. на живу нитку - б—÷лими нитками шитий;
  2. —÷ води не замутить - хоч у вухо бгай;
  3. попасти на слизьке - накрити мокрим р€дном;
  4. бентежити кров - не чути земл—÷ п—÷д собою;
  5. закрутити верем—÷ю - укрутити хвоста.


«авданн€ на встановленн€ в—÷дпов—÷дност—÷

    1. ”станов—÷ть в—÷дпов—÷дн—÷сть м—÷ж значенн€ми сл—÷в л—÷вого та правого стовпчик—÷в:


  1. осоруга;
  2. зваба;
  3. галузь;
  4. пастка;
  5. каверза.
    1. галузз€;
    2. вит—÷вка;
    3. облога;
    4. в—÷драза;
    5. спокуса;
    6. тенети;
    7. царина.

ј


Ѕ


¬



ƒ



    1. ”станов—÷ть в—÷дпов—÷дн—÷сть м—÷ж фразеолог—÷змами та —„х тлумаченн€ми:


‘разеолог—÷зм

  1. бочка ƒ—÷огена;
  2. авг—÷—‘в—÷ стайн—÷;
  3. хал—÷ф на годину;
  4. езоп—÷вська мова

«наченн€

    1. замаскований спос—÷б висловлюванн€ думок з нат€ками;
    2. в—÷дмова в—÷д зручностей —÷ вигод;
    3. щось дуже занедбане, безлад;
    4. людина, €ка благотворно вплива—‘ на когось, приносить користь;
    5. людина, €ка захопила "аду або над—÷лена нею на короткий час

ј


Ѕ


¬




    1. ѕравильним —‘ тлумаченн€ фразеолог—÷зму:


‘разеолог—÷зм

  1. Ќога за ногою





  1. Ќосити маску





  1. Ќосити кам—÷нь за пазухою




  1. «битис€ на ман—÷вц—÷

«наченн€

  1. —÷ти один за одним;
  2. бути дуже пригн—÷ченим, сумним;
  3. пересуватис€ дуже пов—÷льно;
  4. дос€гнути мети без надм—÷рних зусиль.
  1. переховуватис€ в—÷д когось;
  2. приховувати справжню сутн—÷сть;
  3. в—÷др—÷зн€тис€ колом зан€ть, св—÷тогл€дом;
  4. створювати неспри€тлив—÷ умови.
  1. в—÷дчувати душевний неспок—÷й;
  2. не дос€гати вза—‘много розум—÷нн€;
  3. перешкоджати кому-небудь в—÷льно д—÷€ти;
  4. приховувати недобр—÷ нам—÷ри.
  1. втратити правильний напр€м у д—÷€льност—÷;
  2. говорити плутано, нелог—÷чно;
  3. приховувати —÷стинну сутн—÷сть чого-небудь;
  4. ускладнювати ситуац—÷ю.

1


2


3


4



    1. ѕравильним —‘ тлумаченн€ фразеолог—÷зму


‘разеолог—÷зм

«наченн€


  1. «олота молодь
  1. талановит—÷ молод—÷ люди, €к—÷ не можуть реал—÷зувати себе
  2. розбещен—÷ д—÷ти багатих батьк—÷в
  3. обдарован—÷ молод—÷ д—÷€ч—÷ культури
  4. молод—÷ п—÷дпри—‘мц—÷, €к—÷ забезпечують соб—÷ високий р—÷вень житт€

1


2


3


4


  1. ——÷м птјў€тниць на тиждень
  1. часта й легка зм—÷на сво—„х р—÷шень
  2. можлив—÷сть вибору р—÷зноман—÷тних вар—÷ант—÷в
  3. безпорадн—÷сть у будь-€ких справах
  4. сварлив—÷сть, занадто доск—÷пливе ставленн€ до чогось


  1. ’оч греблю гати
  1. безрезультатно
  2. незрозум—÷ло
  3. дуже просто
  4. дуже багато


  1. „есть мундира
  1. чесно заслужена похвала
  2. велик—÷ дос€гненн€ на служб—÷
  3. г—÷дн—÷сть особи €к представника певно—„ орган—÷зац—÷—„
  4. зневажливе ставленн€ до цив—÷льних ос—÷б



    1. ѕравильним —‘ тлумаченн€ фразеолог—÷зму:


‘разеолог—÷зм:

  1. ¬биватис€ в колодочки





  1. «аткнути за по€с





  1. ¬искочити на сухе





  1. «ачепити за живе

«наченн€:

  1. п—÷дростати;
  2. спотикатис€;
  3. майструвати;
  4. наздоган€ти.


  1. знищити;
  2. приборкати;
  3. перевершити;
  4. дошкул€ти.


  1. бути щасливим;
  2. уникнути кари;
  3. зазнати невдач—÷;
  4. знищити докази.


  1. покарати;
  2. викривати;
  3. дошкулити;
  4. здивувати.

1


2


3


4



    1. ”станов—÷ть в—÷дпов—÷дн—÷сть м—÷ж фразеолог—÷чними антон—÷мами:
  1. сховатис€ у шкаралущу;
  2. попасти в тенета;
  3. з—÷ шкури пнутис€;
  4. зривати личину;
  5. берегти нерви.
    1. брати за барки
    2. в—÷дкрити душу;
    3. пальцем не ворухнути;
    4. виходити з р—÷вноваги;
    5. вискочити на сухе;
    6. над€гати машкару;
    7. звтјў€зати руки.

ј


Ѕ


¬



ƒ



    1. ”станов—÷ть в—÷дпов—÷дн—÷сть м—÷ж фразеолог—÷чними антон—÷мами:


  1. рвати кайдани;
  2. в—÷дкрити душу;
  3. пальцем не ворухнути;
  4. виходити з р—÷вноваги.
    1. берегти нерви;
    2. л—÷зти в €рмо;
    3. з—÷ шкури пнутис€;
    4. зн—÷мати стружку;
    5. 5 сховатис€ у шкаралущу.

ј


Ѕ


¬



Ѕудова слова —÷ словотв—÷р

«авданн€ з вибором одн—÷—‘—„ правильно—„ в—÷дпов—÷д—÷


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ слова мають таку будову: преф—÷кс, кор—÷нь, суф—÷кс, зак—÷нченн€:
  1. досв—÷тн—÷й, прилет—÷в, по-с—÷льському, безпомилковий;
  2. супутник, вистраждав, взимку, узаконений;
  3. надбудова, вив—÷давши, напарник, заземлений;
  4. виголошене, надлишок, припечений, приказка;
  5. зат—÷нок, викупив, €кнайдобр—÷ший, переможний.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ слова мають таку будову: преф—÷кс, кор—÷нь, суф—÷кс, зак—÷нченн€:
  1. пречудовий, возз'—‘днаний, наддунайський, ухвалений;
  2. обсипати, п—÷дкреслений, по-укра—„нськи, перепил€ний;
  3. праотчий, розбитий, п—÷дфарбувати, провес—÷нь;
  4. подарувати, прикордонний, сказаний, зробивши;
  5. п—÷длеглий, п—÷дзв—÷тний, розкв—÷тлий, придорожн—÷й.


    1. ѕозначте р€док, у €кому в ус—÷х словах значущ—÷ частини вид—÷лено правильно:
  1. каз/к/а, п—÷д/сум/ува/ти, весел/о, ст—÷н/ний;
  2. при/кордон/н/ий, за/добр/ий, хоч/уть, про/вулк/а;
  3. плеч/е, при/воз/и/ти, нож/ем, роб/от/а, за/блуд/а;
  4. шан/ува/ти, мат/ер/—÷, дар/унк/а, ми/ш/а, нов/ий.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ слова утворено суф—÷ксальним способом:
  1. чайник, перех—÷д, б—÷г, сн—÷гопад;
  2. в—÷дродженн€, читач, подорожник, гл€дач;
  3. весел—÷сть, слухач, вод€ник, письменник;
  4. безпор€док, передмова, молокозавод, надзвуковий.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ слова утворено преф—÷ксально-суф—÷ксальним способом:
  1. переджнивний, бездоганний, зап—÷чок, п—÷дсн—÷жник;
  2. м—÷жр€дд€, наст—÷льний, протизаконний, заширокий;
  3. по-доброму, провулок, передбачити, заморський;
  4. прегарний, надзвуковий, протипожежний, видолинок.


«авданн€ на встановленн€ в—÷дпов—÷дност—÷


    1. ”станов—÷ть в—÷дпов—÷дн—÷сть м—÷ж словами та способами —„х творенн€:


  1. преф—÷ксальний;
  2. суф—÷ксальний;
  3. преф—÷ксально-суф—÷ксальний;
  4. безсуф—÷ксальний;
  5. складанн€ основ.
    1. досл—÷дник, над—÷йний, багат—÷ти;
    2. всюдих—÷д, двовладд€, сталевар;
    3. прозелень, прадавн—÷й, залет—÷ти;
    4. п—÷дл—÷ток, в—÷длет—÷ти, розб—÷г;
    5. розпов—÷дь, перех—÷д, запис;
    6. в—÷дтјў—„хати, по-козацьки, допов—÷дь;
    7. по-новому, провулок, заземлити.

ј


Ѕ


¬



ƒ



    1. ”станов—÷ть в—÷дпов—÷дн—÷сть м—÷ж словами та способами —„х творенн€:


  1. випадков—÷сть, —„дучи, барв—÷нковий;
  2. л—÷сосмуга, криголам, сталевар;
  3. зах—÷д, молодь, зелень;
  4. перев'€зати, н—÷хто, безсонний.
    1. преф—÷ксальний;
    2. суф—÷ксальний;
    3. безсуф—÷ксальний;
    4. складанн€ основ;
    5. преф—÷ксально-суф—÷ксальний.

ј


Ѕ


¬




    1. ”станов—÷ть в—÷дпов—÷дн—÷сть м—÷ж словами та способами —„х творенн€:
  1. складанн€ основ;
  2. преф—÷ксально-суф—÷ксальний;
  3. суф—÷ксальний;
  4. безсуф—÷ксальний;
  5. преф—÷ксальний.
  1. прамова, в—÷дступ, п—÷дгрупа;
  2. заклик, перед—÷л, вим—÷р;
  3. обн—÷жок, наст—÷льний, неробство;
  4. працездатний, землем—÷р, водог—÷н;
  5. л—÷сосмуга, криголам, м—÷жпредметний;
  6. випадков—÷сть, —„дучи, барв—÷нковий;
  7. переддень, роз—÷рвати, присмак.

ј


Ѕ


¬



ƒ



ћорфолог—÷€

«авданн€ з вибором одн—÷—‘—„ правильно—„ в—÷дпов—÷д—÷


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ —÷менники належать до сп—÷льного роду:
  1. незграба, добр€га, гайдамака, баз—÷ка;
  2. молодчина, капризуха, нероба, бездара;
  3. с—÷ромаха, баз—÷ка, непосида, неотеса;
  4. сердега, нер—÷вн€, стил€га, бос€чн€;
  5. робот€га, задирака, жирафа, сирота.


    1. ѕозначте, у €кому р€дку вс—÷ —÷менники належать до сп—÷льного роду:
  1. професор, математик, педагог, адвокат;
  2. арх—÷тектор, касир, б—÷бл—÷отекар, листоноша;
  3. капризул€, зануда, чистьоха, приблуда;
  4. €беда, кал—÷ка, ледащо, сподвижник.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ —÷менники —÷ншомовного походженн€ належать до ж—÷ночого роду:
  1. ќќЌ, „ил—÷, лед—÷, ћ—÷сс—÷с—÷п—÷;
  2. —оч—÷, такс—÷, метро, к—÷но;
  3. п—÷ан—÷но, ƒел—÷, аташе, √≈—;
  4. б€зь, —ƒѕ”, “ок—÷о, мадам.
    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ —÷менники належать до ж—÷ночого роду:
  1. вуаль, „ил—÷, акварель, ћ—÷сс—÷с—÷п—÷;
  2. зала, синиц€, во—‘вода, ком—÷с—÷€;
  3. загс, √≈—, жовч, пастораль;
  4. б€зь, —ƒѕ”, “ок—÷о, юнь;
  5. сут—÷нь, путь, степ, галузь.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ —÷менники мають форми однини —÷ множини:
  1. дзеркало, колосс€, дерево, космос;
  2. круча, мати, остр—÷в, програма;
  3. слово, р—÷чка, лист€, селище;
  4. —÷м'€, село, кор—÷нн€, озеро;
  5. будинок, музика, далина, дорога.


    1. «ак—÷нченн€ у форм—÷ родового в—÷дм—÷нка мають ус—÷ —÷менники в р€дку:
  1.  рим, Ћьв—÷в, ћиргород;
  2. дес€ток, нарцис, маневр;
  3. ’арк—÷в, вольт, €зик;
  4. фонтан, к—÷р, займенник;
  5. квартал, табун, хл—÷б.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ —÷менники в родовому в—÷дм—÷нку однини мають зак—÷нченн€ -а(-€):
  1. в—÷дм—÷на рейс.., не вистача—‘ к—÷лограм.., виписав —÷з п—÷дручник..;
  2. з останнього вагон.., вулиц—÷ ѕариж.., з—÷брали з гектар..;
  3. л—÷тр бензин.., прим—÷щенн€ театр.., не було прапор..;
  4. прибув з –ƒгипт.., не поставив апостроф.., основи св—÷тогл€д.. .
    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ —÷менники у форм—÷ родового в—÷дм—÷нка однини мають зак—÷нченн€ -у(-ю):
  1. секц—÷€ баскетбол.., художнього гуртк.., задум.. твору;
  2. високого звук.., стовпчик барометр.., запашного бузк..;
  3. номери концерт.., б—÷лого мармур.., держави Ћ—÷ван..;
  4. насл—÷дки землетрус.., сучасного метропол—÷тен.., хвил—÷ ƒ—÷нц..;
  5. атмосферного тиск.., сектор.. цирку, л—÷тературного музе.. .


    1. «ак—÷нченн€ -у (-ю) у форм—÷ родового в—÷дм—÷нка однини мають ус—÷ —÷менники в р€дку:
  1. конкурс.. виконавц—÷в, 29 листопад.., диригента хор..;
  2. конгрес.. укра—„нц—÷в, щирого л—÷ризм.., доставленого вантаж..;
  3. наголос.. слова, студ—÷€ звукозапис.., визначн—÷ м—÷i€ Ћьвов..;
  4. атмосферного тиск.., старезного дуб.., морозного ранк..;
  5. виконаного проект.., сучасного дизайн.., родового в—÷дм—÷нк... .


    1. ѕозначте, у €кому р€дку вс—÷ —÷менники у форм—÷ родового в—÷дм—÷нка однини мають зак—÷нченн€ -у(-ю):
  1. клен, гай, ключ, мороз;
  2. кришталь, прогрес, Ѕуг, електрон;
  3. сон, цукор, вогонь, Ѕайкал;
  4. гр—÷м,  онотоп, прогрес, барв—÷нок.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ —÷менники у форм—÷ орудного в—÷дм—÷нка мають у зак—÷нченн—÷ л—÷теру е (—‘):
  1. кухар,тротуар, вихор, €чм—÷нь;
  2. стиль, майстер, пр—÷звище, чиж;
  3. перпендикул€р, р—÷й, плече, слюсар;
  4. калач, кущ, кобзар, слухач.
    1. «ак—÷нченн€ у форм—÷ кличного в—÷дм—÷нка мають ус—÷ —÷менники в р€дку:
  1. друг, колега, брат, земл€;
  2. вол€, швець, Ѕогдан, –∆лл€;
  3. бо—‘ць, кравець, хлопець, молодець;
  4. майор, полковник, кап—÷тан, лейтенант;
  5. син, кум, ћихайло, ѕавло.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ —÷менники у форм—÷ кличного в—÷дм—÷нка мають зак—÷нченн€ -е:
  1. кравець, Ќатал€, п—÷сн€, в—÷тер;
  2. земл€, душа,  и—„в, кобзар;
  3. —тепан, друг, сестриц€, √аннус€;
  4. вовк, ќл€, тесл€р, народ;
  5. Ќазар, генерал, –∆лл€, геро—„н€.


    1. «ак—÷нченн€ у форм—÷ кличного в—÷дм—÷нка мають ус—÷ —÷менники в р€дку:
  1. брат, –ƒвген, товариш, професор;
  2. судд€, голуб, ќлекса, дол€;
  3. зор€, ќл€, Ѕогдан, директор;
  4. актор, ѕавло, друг, ѕетро;
  5. сторож, –оман, оф—÷цер, ѕол€.


    1. «ак—÷нченн€ у форм—÷ кличного в—÷дм—÷нка мають ус—÷ —÷менники в р€дку:
  1. √ал€, школ€р, —ерг—÷й, матус€;
  2. коваль, мудрець, учень, дон€;
  3. хлопець, ќлекс—÷й, м—÷с€ць, б—÷ль;
  4. ¬алер—÷й, обр—÷й, топол€, д—÷дусь;
  5.  атрус€, в—÷вчар, дол€, герой.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ —÷менники у форм—÷ родового в—÷дм—÷нка множини мають нульове зак—÷нченн€:
  1. староста, парта, миша, круча;
  2. бур€, культура, галере€, моза—„ка;
  3. особа, перемога, ескадриль€, лелека;
  4. мр—÷€, л—÷щина, статт€, хиба;
  5. чаша, лопата, с—÷мтјў, земл€.


    1. ѕозначте р€док, у €кому в—÷д ус—÷х —÷менник—÷в прикметники утворюютьс€ за допомогою суф—÷кса -ов-:
  1. метр, травень, дощ, нуль;
  2. пурпур, емаль, груша, край;
  3. парча, кварц, гроза, шовк;
  4. л—÷с, к—÷льце, кришталь, гл€нець;
  5. калина, казка, поле, марш.


    1. ѕозначте р€док, у €кому в—÷д ус—÷х —÷менник—÷в прикметники утворюютьс€ за допомогою суф—÷кса -ев-(-—‘в-):
  1. вз—÷рець, кул€, корабель, матч;
  2. калач, липень, вуглець, плащ;
  3. кор—÷нець, криц€, значенн€, замша;
  4. мить, баржа, карамель, кварц;
  5. вишн€, с—÷ль, журавель, куниц€.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ прикметники присв—÷йн—÷:
  1. л—÷кар—÷в рецепт, лебедина п—÷сн€, ќленчина косинка;
  2. ‘ранков—÷ заклики, ненин голос, слюсар—÷в —÷нструмент;
  3. товаришева книга,  обзар—÷в запов—÷т, ах—÷ллесова птјў€та;
  4. професорова лекц—÷€, солдатська каска, –∆ванк—÷в ол—÷вець;
  5. Ћукашева соп—÷лка, братова допомога, батьк—÷вськ—÷ збори.


    1. ѕозначте р€док, у €кому в—÷д ус—÷х прикметник—÷в можна утворити ступен—÷ пор—÷вн€нн€:
  1. високий, б—÷лий, при—‘мний, см—÷ливий;
  2. чорний, м'€кий, сл—÷пий, широкий;
  3. товстий, надзвичайний, глибокий, син—÷й;
  4. красивий, маленький, ц—÷кавий, важливий.


    1. ѕозначте р€док, у €кому порушено норму при в—÷дм—÷нюванн—÷ числ—÷вник—÷в:
  1. трьохсот, трьомстам, на трьохстах;
  2. птјў€тисот, птјў€тистам, птјў€тистами;
  3. семисот, с—÷момастами, на семистах;
  4. девтјў€тисот, девтјў€тистам, девтјў€тьмастами;
  5. двохсот, двомастами, на двохстах.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ в—÷дм—÷нков—÷ форми числ—÷вник—÷в —‘ правильними:
  1. сто в—÷с—÷мдес€т сьомого, двомастами п'€тидес€ти двома;
  2. ш—÷стдес€ти семи, чотирма, шестиста, дванадц€тий;
  3. трьомастами дев'€носта ш—÷стьма, с—÷мох, одна трет€;
  4. с—÷мдес€тьма двома, дв—÷ тис€ч—÷ другий, дев'€носта шостого.


    1. ѕозначте р€док, у €кому в ус—÷х числ—÷вниках в—÷дм—÷ню—‘тьс€ т—÷льки друга частина:
  1. триста, п'€тсот, ш—÷стсот, в—÷с—÷мсот;
  2. дв—÷ст—÷, ш—÷стдес€т, с—÷мсот, тридц€ть;
  3. п'€тдес€т, ш—÷стдес€т, с—÷мдес€т, в—÷с—÷мдес€т;
  4. чотириста, дев'€носто, в—÷с—÷мдес€т, с—÷мсот;
  5. п'€тсот, ш—÷стдес€т, в—÷с—÷мсот, в—÷с—÷мдес€т.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ слова належать до д—÷—‘сл—÷в:
  1. крикн—÷ть, кричиш, крикливий, покрикувати;
  2. переход€чи, переходив би, перех—÷дний, переходьте;
  3. перем—÷гши, перемогти, переможний, переможено;
  4. учити, навчивши, учний, уч—÷тьс€;
  5. запечений, зап—÷к би, зап—÷каючи, зап—÷кс€.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ д—÷—‘слова недоконаного виду:
  1. збер—÷гати, ходити, гарантувати, зашивати;
  2. писати, виконувати, скочити, знати;
  3. поважати, залежати, зашити, думати;
  4. атакувати, перенести, сид—÷ти, просити;
  5. вважати, вразити, спостер—÷гати, захоплюватис€.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ д—÷—‘слова сто€ть у форм—÷ д—÷йсного способу:
  1. буду читати, написав, наробитис€, говоритимемо;
  2. скликали, мовчатимуть, будеш панувати, пишетьс€;
  3. весел€тьс€, пиша—‘мос€, кв—÷тчаймо, поназносили;
  4. наздоган€тиму, мовчав би, порадили, прикрашатимемо.


    1. ѕравильно утворено форму наказового способу д—÷—‘сл—÷в у р€дку:
  1. давайте напишемо;
  2. ход—÷мте;
  3. засп—÷ваймо;
  4. прочита—‘мо;
  5. будемо вчити.
    1. ѕравильно утворено форму наказового способу д—÷—‘сл—÷в у р€дку:
  1. давайте п—÷демо;
  2. виконаймо;
  3. спеч—÷мте;
  4. намалю—‘мо;
  5. будемо надсилати.


    1. Ќеправильно утворена форма наказового способу д—÷—‘слова в р€дку:
  1. ј зробимо;
  2. Ѕ зроб—÷мо;
  3. ¬ зроби;
  4. √ зроб—÷ть;
  5. ƒ нехай зробл€ть.


    1. ѕозначте реченн€, у €кому д—÷—‘слово умовного способу вжито в значенн—÷ наказового:
  1. ѕолет—÷ла б € до тебе, та крилець не маю.
  2. Ќ—÷жну-н—÷жну, €к подих билини, € хот—÷в би вам п—÷сню сплести.
  3. ¬же б покласти к—÷нець вс—÷м незгодам —÷ щоб кожен народ поважать.
  4. я б хот—÷в вс—÷ з—÷рки, що над нами, перелити у з—÷рку €сну.
  5. я б хот—÷ла вродитись м—÷ж г—÷р, € б хот—÷ла гуцулкою стати.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ д—÷—‘слова належать до друго—„ д—÷—‘в—÷дм—÷ни:
  1. сто€ти, колоти, полоти, вел—÷ти;
  2. носити, кро—„ти, стелити, казати;
  3. свист—÷ти, —„здити, хот—÷ти, боротис€;
  4. б—÷гти, спати, бачити, кричати.
    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ д—÷—‘слова належать до друго—„ д—÷—‘в—÷дм—÷ни:
  1. малювати, носити, бо€тис€, знати;
  2. кричати, бачити, просити, кле—„ти;
  3. полоти, боротис€, го—„ти, —„здити;
  4. ходити, об'—‘днатис€, рад—÷ти, веселитис€;
  5. любити, хот—÷ти, радити, ставити.


    1. ƒопущена помилка в правопис—÷ особових зак—÷нчень д—÷—‘сл—÷в у р€дку:
  1. шлють, варють;
  2. б—÷жать, в—÷дчувають;
  3. гл€немо, мовчимо;
  4. сушите, буду—‘те;
  5. го—„ш, сив—÷—‘ш.


    1. ƒопущено помилку в правопис—÷ особових зак—÷нчень д—÷—‘сл—÷в у р€дку:
  1. колишемо, хочуть;
  2. бачать, бажа—‘ш;
  3. б—÷жимо, бродиш;
  4. кол€тьс€, сп—÷знис€;
  5. кле—„мо, сто—„мо.


    1. ” написанн—÷ особових зак—÷нчень д—÷—‘сл—÷в допущено помилку в р€дку:
  1. дробл€ть, дружимо, сиплеш;
  2. —„жджу, стережете, струга—‘ш;
  3. хочуть, сп—÷знишс€, в—÷дкри—‘ш;
  4. зб—÷жать, перенесуть, сто—„те;
  5. знайомимо, б—÷жете, вказу—‘те.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ службов—÷ слова - прийменники:
  1. поп—÷д горами, перед—÷ мною, назустр—÷ч в—÷тру;
  2. перед редакц—÷—‘ю, хай знають, навколо стад—÷ону;
  3. залежно в—÷д обставин, пом—÷ж травами, лише сьогодн—÷;
  4. на св—÷танку, виконала ж таки, з-пом—÷ж друз—÷в.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вид—÷лене слово —‘ прийменником:
  1. јж ось нарешт—÷ —÷ коханий край, знайоме поле, озеро —÷ гай.
  2. ѕерш—÷ орач—÷ порушать ниву, поки нап—÷всонну, тополю збудить трактор край села.
  3. ”кра—„на - ¬кра—„на - кра—„на - так в—÷ддавна край р—÷дний звуть.
  4. ќх, тривого, дика тривого, не шален—÷й —÷ серц€ не край...
  5. —ини земл—÷ тепер повстали за неозорий край св—÷й, за степи.


    1. Ќема—‘ частки в р€дку:
  1. навр€д чи це можливо;
  2. нехай кожен наведе приклад;
  3. т—÷льки не змушувати;
  4. син—÷ти, наче море.


    1. „астку вжито в р€дку:
  1. хоч би бровою моргнув;
  2. або пан або пропав;
  3. задержати слово на €зиц—÷;
  4. хто в луг, а хто в плуг.


    1. „астку вжито в реченн—÷:
  1.  нига мала, та серцю люба.
  2. ƒо булави треба голови.
  3. ѕрацю—‘, €к мокре горить.
  4. ѕравди не схова—‘ш.


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ словосполученн€ м—÷ст€ть частки:
  1. хай буде так; ошелешений —÷ розгублений; д—÷знатис€ не в—÷д товариша;
  2. озирайс€ не озирайс€; це ж м—÷й друг; сказав би комусь;
  3. то джерело знань; ось чого захот—÷в; дов—÷давс€ про новини;
  4. хот—÷в би сказати; нехай не гн—÷ва—‘тьс€; розмова з людьми;
  5. зроби саме так, невже це важко, зг—÷дно з домовлен—÷стю.


    1. ¬ид—÷лене слово —‘ сполучником —÷ його сл—÷д писати –ј«ќћ у реченн—÷:
  1. ¬ибач мен—÷ за/те, що була невв—÷члива.
  2. –анн—÷ птахи спов—÷стили про/те, що займа—‘тьс€ новий день.
  3. “о/ж не д—÷вчина, а справжн—÷с—÷нький вихор.
  4. як /би не переймавс€, балачками визнанн€ не здобудеш.
  5. як/би знали, не те б засп—÷вали.


    1. ¬ид—÷лене слово —‘ сполучником —÷ його сл—÷д писати –ј«ќћ у реченн—÷:
  1. ќ, що/б € не робив, любов мо€ вмиратиме з—÷ мною.
  2. —лова солодк—÷ говорилис€ про/те, щоб волю дать нещасному народу.
  3. як/би € тепер хот—÷ла у мале човенце с—÷сти.
  4. ўо/б ми щасливими були, ти розпали багатт€, розпали.
  5. Ћедве стримую докори свого серц€ за/те, що завинила без вини.


    1. Ќе —‘ сполучником вид—÷лена сполука сл—÷в, тому —„—„ сл—÷д писати ќ –≈ћќ в реченн—÷:
  1. Ќ—÷ч мине, €к вже не раз минала, то/ж недарма темр€ва тремтить.
  2. –∆ досить руку прост€гнути, що/б за край св—÷ту зас€гнути.
  3. я хочу в—÷рш—÷ написать про/те, €к в—÷тер г—÷лочку колише.
  4. «да—‘тьс€, н—÷би мирна днина, про/те чорнобильська б—÷да не поминула без сл—÷да —÷ г—÷ркота пече полинна.
  5. ћ—÷й б—÷ль бринить, за/те коли см—÷юс€, то см—÷х м—÷й рветьс€ джерелом на волю!


«авданн€ з вибором к—÷лькох правильних в—÷дпов—÷дей (3)


    1. ѕозначте р€дки, у €ких ус—÷ —÷менники у форм—÷ родового в—÷дм—÷нка однини мають зак—÷нченн€ -а(-€):
  1. зупинка трамва.., не вистача—‘ к—÷лограм.., виписав —÷з п—÷дручник..;
  2. прибув з –ƒгипт.., не поставив апостроф.., основи св—÷тогл€д..;
  3. л—÷тр бензин.., прим—÷щенн€ театр.., не було прапор..;
  4. з останнього вагон.., вулиц—÷ ѕариж.., з—÷брали з гектар..;
  5. недалеко в—÷д л—÷ск.., стор—÷нки журнал.., довгого коридор.. ;
  6. сума стор—÷н трикутник.., до—„хали до –∆ртиш.., каб—÷нет директор...


    1. ѕозначте р€дки, у €ких ус—÷ —÷менники у форм—÷ орудного в—÷дм—÷нка однини мають у зак—÷нченн—÷ л—÷теру -е(-—‘):
  1. кухар, п—÷сн€, круча, €чм—÷нь;
  2. стиль, кол—÷€, пр—÷звище, м—÷крофон;
  3. перпендикул€р, р—÷й, плече, слюсар;
  4. калач, кущ, кобзар, слухач;
  5. вулиц€, с—÷м'€, бригадир, буквар;
  6. над—÷€, день, гай, соловей.


    1. ѕозначте р€дки, у €ких вид—÷лене слово —‘ сполучником —÷ його сл—÷д писати –ј«ќћ:
  1. –∆ сказала мати: "як/би ти, сину, йшов в отаку погоду?ї.
  2. „исте полуденне небо, —÷ тихо-тихо, немов/би все заснуло.
  3. “о/ж с—÷ль земл—÷, то/ж сила молода —÷шла на смерть, на згубу неминучу.
  4. Ќ—÷ч колихала так ласкаво, про/те не спалос€ мен—÷.
  5. ўо/б ул—÷тку не вродило, те зимою не завадить.
  6. ƒруз—÷в люблю, за/те чванливих не терплю.


«авданн€ на встановленн€ в—÷дпов—÷дност—÷


    1. ¬изначте, €кою частиною мови —‘ вид—÷лен—÷ слова в реченн—÷ (цифра познача—‘ наступне слово).

я все глибше поринав у св—÷т поез—÷—„ ѕавла “ичини, вражаючись (1)його (2)надзвичайно чутливим вслуховуванн€м у мелодику строф, ритму, звук—÷в —÷ (3)намагаючись в—÷дчути дивовижну музикальн—÷сть св—÷тосприйн€тт€ поета в його спогадах, опов—÷данн€х, (4)почутих п—÷д час сп—÷льних по—„здок по ”кра—„н—÷.


  1. —÷менник;
  2. прикметник;
  3. займенник;
  4. д—÷—‘присл—÷вник (€к форма д—÷—‘слова);
  5. д—÷—‘прикметник (€к форма д—÷—‘слова);
  6. присл—÷вник.

1


2


3


4



    1. ¬изначте, €кою частиною мови —‘ вид—÷лен—÷ слова в реченн—÷ (цифра познача—‘ наступне слово).

Ћюдство давно та всерйоз замислю—‘тьс€ над тим, €к обмежити (1)св—÷й, (2)найчаст—÷ше небажаний, вплив на живу природу, €к регулювати кл—÷мат, (3)стримуючи цим темпи глобального (4)потепл—÷нн€.


  1. —÷менник;
  2. займенник;
  3. д—÷—‘прикметник (€к форма д—÷—‘слова);
  4. д—÷—‘присл—÷вник (€к форма д—÷—‘слова);
  5. присл—÷вник;
  6. частка

1


2


3


4



    1. ¬изначте, €кою частиною мови —‘ вид—÷лен—÷ цифрами слова в реченн—÷ (цифра познача—‘ наступне слово).

(1)¬далин—÷, (2)згубившись у пол€х, петл€ючи —÷ тонучи в топол€х, на Ѕ—÷лу ÷еркву прол€га—‘ шл€х, (3)рахманний —÷ (4)осв—÷тлений при зор€х.

  1. —÷менник;
  2. прикметник;
  3. займенник;
  4. д—÷—‘прикметник (€к форма д—÷—‘слова);
  5. д—÷—‘присл—÷вник (€к форма д—÷—‘слова);
  6. присл—÷вник.

1


2


3


4



—интаксис —÷ пунктуац—÷€

«авданн€ з вибором одн—÷—‘—„ правильно—„ в—÷дпов—÷д—÷


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ словосполученн€ —÷менн—÷:
  1. будь-що —÷з запропонованого, вивчений напам'€ть, другий день, ц—÷кава виставка;
  2. тро—‘ з п'€ти, намальований фломастерами, кв—÷тки наг—÷док, чесна гра;
  3. велик—÷ врожа—„, ш—÷сть дн—÷в, дехто з присутн—÷х, розумн—÷ший в—÷д ус—÷х;
  4. пишний цв—÷т, руки матер—÷, дуже сильно, знанн€ про природу;
  5. ƒень ѕеремоги, сказати слово, тиха п—÷сн€, чийсь голос.


    1. ѕростим —‘ реченн€:
  1. ƒалеко чути звуки, гучно линуть голоси.
  2. ясно—„ тихо—„ днини кружл€—‘ над землею, с—÷да—‘ на обличч€ павутинн€.
  3. ѕташин—÷ згра—„ зл—÷тають високо в небо, —÷ в—÷д того зд—÷йма—‘тьс€ в—÷тер.
  4. ќс—÷нь не забарилас€, бо закони природи невблаганн—÷.


    1. —кладним —‘ реченн€:
  1. ’то ставить завданн€ прост—÷ш—÷, той швидше мети дос€га—‘.
  2. ќн л—÷с зн—÷ма—‘ золотистий бриль, прощаючись —÷з в—÷длет—÷лим л—÷том.
  3. Ѕ—÷лий пилок с—÷€вс€ з неба, устел€в сивою памороззю трави.
  4. «ор€, здавалось, просв—÷тила знову борц€м визвольний, легендарний шл€х.


    1. —кладним —‘ реченн€:
  1. ћудр—÷сть, кажуть, приходить з роками.
  2. ѕро людину кажуть, що вона велетень, бог, г—÷гант.
  3. Ќаче зачарований велетень, сто€в л—÷с, опушений б—÷лим —÷не—‘м.
  4. √рими, мо€ п—÷сне могутн€, €сна, на вс—÷м укра—„нськ—÷м роздолл—÷.


    1. ѕоширеним —‘ реченн€:
  1.  —÷лька покупц—÷в почали сперечатис€.
  2. ћ—÷ль€рди людей прагнуть жити в злагод—÷.
  3. ’лопчаки били байдики.
  4. ¬истава була надзвичайна.
  5. “рава не скошена.


    1. ѕоширеним —‘ реченн€:
  1. ¬она сид—÷ла склавши руки.
  2. ћи з тобою будемо рад—÷ти.
  3. я буду кр—÷зь сльози см—÷€тись.
  4. —отн—÷ птах—÷в почали сп—÷вати.
  5. Ѕатько з сином зак—÷нчили с—÷€ти.


    1. ѕоширеним —‘ реченн€:
  1. ’ай кожен —÷з вас пом—÷рку—‘.
  2. ƒруз—÷ будуть в—÷дпочивати.
  3. “ут темно.
  4. ¬—÷н ви€вивс€ не в т—÷м'€ битий.
  5. Ѕрат —÷з сестрою сп—÷вали.


    1. ѕозначте реченн€, у €кому м—÷ж п—÷дметом —÷ присудком треба поставити тире (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. я не турист у р—÷дн—÷м кра—„ не мовчазний спостер—÷гач.
  2. ¬ чужих кра€х —÷ хл—÷б неначе вата.
  3. ” нас на ”кра—„н—÷ душа —÷ п—÷сн€ споконв—÷к жива.
  4.  и—„вськ—÷ круч—÷ фортец—÷ зелен—÷.


    1. ѕозначте реченн€ з—÷ складеним д—÷—‘сл—÷вним присудком:
  1.  нига - це змога погомон—÷ти з людиною через тис€чол—÷тт€.
  2. я люблю очима тишу ц—÷лувати.
  3. “ам будуть гор—÷ти до ранку в туманних дзеркалах тро€нди.
  4. ћен—÷ ос—÷нн€ н—÷ч короткою зда—‘тьс€.
  5. «ор€ на неб—÷ рожева вже почала займатись.


    1. ѕозначте реченн€ з—÷ складеним д—÷—‘сл—÷вним присудком:
  1. я хочу вам про р—÷дний край сказать.
  2. я берусь за важку роботу - вигл€дати син—÷в.
  3. ћен—÷ дальн€ зор€ буде слати листи вересневими журавл€ми.
  4. ¬же клен, що казку розказав бузкам, л—÷г т—÷нню спати на тел—÷гу.
  5. ” ћар—÷—„ хата була збудована по-новому.


    1. ќбставина причини —‘ в реченн—÷:
  1. Ѕрат навчивс€ керувати автомоб—÷лем.
  2. „итаючи п—÷дручник, роб—÷ть нотатки.
  3. Ўл€хи засипаючи, завива—‘ лютнева хуртовина.
  4. ѕоранений солдат поб—÷л—÷в в—÷д болю.
  5. ћандр—÷вники були вже дуже далеко в—÷д дом—÷вки.


    1. ќбставина причини —‘ в реченн—÷:
  1. «а —улою, десь далеко-далеко, спалахували з—÷рниц—÷.
  2. Ќе в—÷д —„ж—÷ ростуть д—÷ти, а в—÷д радост—÷.
  3. ћаленьку хату обступили кругом висок—÷ €сени.
  4. Ѕ—÷л—÷ вод€н—÷ л—÷ле—„ гойдались на темн—÷й вод—÷.
  5. ќ степе, на тепл—÷й долон—÷ зрости б —÷ мен—÷ колоском!


    1. ќбставина причини —‘ в реченн—÷:
  1. ƒуш—÷ найкращ—÷ пориванн€ несем, €к спов—÷дь, матер€м.
  2. Ћюблю дивитис€ на воду.
  3. я в—÷дчуваю р—÷вний пульс народу.
  4. “о в—÷чн—÷сть уз€ла мене у св—÷дки - усе запам'€тати на в—÷ку.
  5. ќв—÷д—÷й прокинувс€ в—÷д крику.


    1. ѕозначте реченн€, у €кому другор€дним членом виступа—‘ обставина способу д—÷—„:
  1. «аходить до хати зор€-зор€ниц€, —÷ гом—÷н стиха—‘ кругом.
  2. ’одить в—÷тер €ром та горою, плачуть трави, тужать п—÷д косою.
  3. ѕр—÷сною прохолодою пов—÷€ло з л—÷су.
  4. «а п—÷вк—÷лометра р—÷чка розпливалас€ великим плесом трохи меншого, широкого й чистого ставу.
    1. ѕозначте реченн€, у €кому перед €к потр—÷бно поставити кому (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. —осюра €к справжн—÷й л—÷рик р—÷зноман—÷тний у сво—„х переживанн€х.
  2. ƒ—÷ти €к кв—÷ти поливай то ростимуть.
  3. ¬есь св—÷т зна—‘ ƒовженка €к великого к—÷норежисера.
  4. ѕалаючий Ѕудапешт був перед нами €к на долон—÷.
  5. ”ноч—÷ хоч €к тр—÷щить а вдень проти сонечка плющить.


    1. ѕозначте реченн€, у €кому перед словом €к ставитьс€ кома:
  1. ћелашка була потр—÷бна в господ—÷ (?) €к роб—÷тниц€.
  2. ƒ—÷вчина с€€ла (?) €к кущ калини.
  3. ”с—÷ д—÷вчата (?) €к д—÷вчата.
  4. ѕромен—÷ (?) €к в—÷—„ сон€чних очей.


    1. ѕозначте односкладне неозначено-особове реченн€:
  1. Ќе приймаю обчухрану мову, дов—÷р€юсь пшеничному слову.
  2. ћаму треба любити й розум—÷ти.
  3. «ачерств—÷л—÷ очищуймо душ—÷!
  4. «адзвонили в ус—÷ дзвони по вс—÷й ”кра—„н—÷.


    1. ѕозначте односкладне безособове реченн€:
  1. —в—÷тл—÷ша—‘ в житт—÷ —÷ на душ—÷.
  2. Ћюбл€ть у нас дотепне слово.
  3. —ади св—÷й сад, плекай сво—„ над—÷—„.
  4. ¬—÷д добра добра не шукають.


    1. ѕозначте реченн€ з однор—÷дними присудками:
  1. Ќе т—÷ло, а душа —‘ людиною.
  2. —ном блакитним заснули пол€, —÷ долини, —÷ гори, й д—÷брови.
  3. ј наше слово чисте, запашне.
  4. Ўл€х осв—÷ти та науки нас нав—÷ки по—‘дна!


    1. ѕозначте реченн€ з неоднор—÷дними означенн€ми (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. ¬же укра—„нське (?) щире слово почув, збагнув —÷ визнав св—÷т.
  2. ” св—÷т —÷демо щирими (?) гостинними.
  3. –∆ сум шалений (?) непримиренний знов кра—‘ серце на чужин—÷.
  4. —онце розс—÷ва сво—‘ пекуче (?) —÷скристе пром—÷нн€.


    1. ѕозначте реченн€, у €кому м—÷ж однор—÷дними членами кома Ќ≈ ставитьс€:
  1. я був у "асному житт—÷ —÷ машин—÷ст (?) —÷ пасажир.
  2. ќдин оце € т—÷льки - н—÷ в тин (?) н—÷ в ворота.
  3. Ќе схот—÷ла душа бунт—÷вна н—÷ тепла (?) н—÷ смачного пшона.
  4. —лизн€к не виросте н—÷ лебедем (?) ан—÷ орлом.


    1. ѕеред однор—÷дними членами реченн€ потр—÷бно ставити двокрапку, а п—÷сл€ них - тире в реченн—÷ (розд—÷лов—÷ знаки пропущен—÷):
  1. –∆з сиво—„ давнини —÷снували на земл—÷ чотири доброчесност—÷ а саме мудр—÷сть правосудд€ ст—÷йк—÷сть в—÷рн—÷сть.
  2. –ƒ м—÷iевост—÷ весел—÷ рад—÷сн—÷ —‘ похмур—÷ тривожн—÷ й недобр—÷ м—÷i€.
  3. Ћетиш —÷ милу—‘шс€ вс—÷м —÷ ср—÷бл€стою нехворощю —÷ ворохами золотими на токах.
  4. —кр—÷зь на вершечку стр—÷лецько—„ гори на пагорбах —÷ видолинках панувала тиша.
  5. «емл€ —÷ м—÷с€ць вишн—÷ —÷ топол—÷ —÷ тиша в тиш—÷ —÷ тумани в пол—÷ усе в чеканн—÷.


    1. ѕеред однор—÷дними членами реченн€ потр—÷бно ставити двокрапку, а п—÷сл€ них - тире в реченн—÷ (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. Ћуки гори пишн—÷ сади все зелене й принишкле.
  2. ѕ—÷дручн—÷ гетьмана ѕеребийн—÷с Ѕогун Ќечай теж були добре в—÷дом—÷ вс—÷м.
  3. –∆ право людське —÷ вол€ й закон усе потоптано.
  4.  озаки були озбро—‘н—÷ шабл€ми списами а також вогнепальною збро—‘ю мушкетами п—÷стол€ми.
  5. «емл€ безсмерт€ кожному дала поету космонавту гречкос—÷ю.


    1. ѕеред однор—÷дними членами реченн€ потр—÷бно ставити двокрапку, а п—÷сл€ них - тире в реченн—÷ (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. –∆ стежка у росах —÷ тиха д—÷брова то все мо€ р—÷дна сп—÷вуча земл€.
  2. ”се постава непорушна тоненьк—÷ н—÷жки розвилки рог—÷в на його гол—÷вц—÷ усе було сама довершен—÷сть —÷ краса.
  3. ¬се забува—‘м скруту —÷ нужду —÷ те зда—‘тьс€ що й забути год—÷.
  4. ћерещились мен—÷ здал€ л—÷си пол€ кв—÷туч—÷ площ—÷ ус€ утрачена земл€ що за житт€ мен—÷ дорожча.
  5. ”се н—÷би поменшало —÷ звузилось —÷ дорога —÷ стежка в берез—÷ —÷ круча над –оссю.


    1. ѕозначте реченн€ з узагальнювальним словом п—÷сл€ однор—÷дних член—÷в реченн€ (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. ——÷ч дала видатних полководц—÷в славних державних д—÷€ч—÷в Ќаливайка —агайдачного ’мельницького ——÷рка.
  2. Ўевченков—÷ були п—÷двладн—÷ вс—÷ жанри л—÷тератури поез—÷€ проза драматург—÷€.
  3. Ќесуть пани осаули козацькую збрую литий панцир порубаний шаблю золотую.
  4.  озацтво було озбро—‘не вогнепальною збро—‘ю мушкетами п—÷стол€ми рушниц€ми.
  5. –∆ван Ѕогун ƒанило Ќечай ћаксим  ривон—÷с ц—÷ п—÷дручн—÷ гетьмана були в—÷дом—÷ вс—÷м.


    1. ѕозначте реченн€ з узагальнювальним словом п—÷сл€ однор—÷дних член—÷в реченн€ (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. Ўевченков—÷ були п—÷двладн—÷ вс—÷ жанри л—÷тератури поез—÷€ проза драматург—÷€.
  2. –∆ п—÷сн—÷ —÷ приказки й присл—÷в'€ все те вражало надзвичайним багатством поез—÷—„ жарту гумору практичного розуму.
  3. ”се прекрасне народжу—‘тьс€ з—÷ звичайно—„ буденност—÷ житт€ людська врода неперебутн—‘ слово невмируща мелод—÷€ ген—÷альна картина.
  4. ” його слов—÷ було все злагода спок—÷й устален—÷сть над—÷€.


    1. ѕозначте реченн€, у €кому вставне слово (словосполученн€) да—‘ емоц—÷йну оц—÷нку пов—÷домлюваному:
  1. ћабуть, людин—÷ не можна в—÷дриватис€ в—÷д р—÷дного берега.
  2. —умл—÷нн€ людське, ви€вл€—‘тьс€, схоже на вулик, його теж можна розтривожити.
  3. ƒос—÷ дн—÷ сто€ли тепл—÷, сон€чн—÷, а сьогодн—÷, мов на гр—÷х, задощило.
  4. ƒоброго, кажуть, дожидати треба, а лихе - само прийде.
  5. ј хл—÷бам колосистим, зда—‘тьс€, нема—‘ к—÷нц€.


    1. ѕоширене означенн€ Ќ≈ в—÷докремлю—‘тьс€ комами в реченн—÷ (розд—÷лов—÷ знаки пропущен—÷)
  1. Ѕалка вкрита садками вилась поп—÷д горою.
  2. ѕтахолови минали березовий гай пронизаний пасмами св—÷тла.
  3. ”с—÷€на колосками земл€ пахне л—÷том.
  4. Ќев—÷домий н—÷кому € с—÷даю на лавку слухаю —÷ дивлюс€.
  5. Ѕлискучий та легкий сн—÷г зда—‘тьс€ пада—‘ пр€мо на серце.
    1. ѕоширене означенн€ Ќ≈ в—÷докремлю—‘тьс€ комами в реченн—÷ (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. Ћежить дорога золотом прошита.
  2. –∆ видзвоню—‘ мотив мо—‘ слово ср—÷блом скуте.
  3. ѕо в—÷нц€ сповнен—÷ краси шумл€ть смереков—÷ л—÷си.
  4. ƒо колоск—÷в налитих туго мо€ прихилена душа.
  5. Ѕ—÷л—÷ють смолоскипи грайливо пофарбованих €лин.


    1. ѕоширене означенн€ Ќ≈ в—÷докремлю—‘тьс€ комами в реченн—÷ (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. —ади омит—÷ музикою згадок ковтають пил м—÷жселищних дор—÷г.
  2. ј думки мо—„ натхненн—÷ та кв—÷тчаст—÷ опадають вересневим жовтим лист€м.
  3. Ќа обр—÷—„ б—÷л—÷ють маревом повит—÷ села.
  4. ¬еч—÷р гаптований золотом приходить на зм—÷ну дню.
  5. ѕонад сади обт€жен—÷ плодами з прощальним криком журавл—÷ лет€ть.


    1. ѕозначте реченн€ з нев—÷докремленим поширеним означенн€м (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. Ќа землю зорану плугами спада рожево-б—÷лий цв—÷т.
  2. ќзвучене п—÷сн€ми бринить мо—‘ перо.
  3. √удуть з в—÷трами до св—÷танн€ дощем оплакан—÷ сади.
  4. Ўумл€ть смереков—÷ л—÷си по в—÷нц€ сповнен—÷ краси.


    1. ѕозначте реченн€ з в—÷докремленим означенн€м:
  1. ¬она вже не чула н—÷чого, кр—÷м голосу "асного серц€.
  2. ƒн—÷про тече пов—÷льно, величаво, розливаючись безл—÷ччю рукав—÷в.
  3. Ќа св—÷т—÷ жив хлопчина кучер€вий - допитливий, непогамовний, жвавий.
  4. ƒозволь мен—÷, м—÷й вечоровий св—÷те, упасти зерн€м в р—÷дн—÷й борозн—÷.


    1. ѕозначте реченн€, у €кому Ќ≈ потр—÷бно вид—÷л€ти комами в—÷докремлене означенн€:
  1. ћ—÷с€чним с€йвом залит—÷ мр—÷ють сади.
  2. √удуть з в—÷трами до св—÷танн€ дощем оплакан—÷ сади.
  3. —теп оповитий тишею дихав пахощами рос€них трав.
  4. я небесами п—÷йманий тремчу.
  5. Ќалита сонцем —÷ в—÷трами хлюпоче веслами весна.


    1. ѕозначте реченн€ з д—÷—‘прикметниковим зворотом, що Ќ≈ в—÷докремлю—‘тьс€ комами (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. «а в—÷кном тьм€н—÷—‘ небо зор€ми вишите.
  2. Ќебо чудово блищало все зас—÷€не зор€ми.
  3. Ќад луками залитими кв—÷тневою пов—÷нню холонув оранжевий веч—÷р.
  4. Ўироке р—÷вне плесо в—÷ддзеркалювало ср—÷бн—÷ кучер—÷ залитих с€—‘вом хмар.


    1. Ќепоширену обставину Ќ≈ треба в—÷докремлювати комами в реченн—÷ (розд—÷лов—÷ знаки пропущен—÷):
  1. Ќе п—÷ймавши не кажи що злод—÷й.
  2. –ушниц€ в його руках стр—÷л€ла не хибл€чи.
  3. ѕосеред плеса вода мов сказившись починала хлюпати й кружл€ти.
  4. ’лопц—÷ прокинувшись нагодували й напо—„ли коней.
  5. Ќе зрозум—÷вши студентка запитала ще раз.
    1. Ќепоширену обставину Ќ≈ треба в—÷докремлювати комами в реченн—÷:
  1. —тар—÷ верби сто€ть похнюпившись.
  2. ¬ишн—÷ зацв—÷вши в росах заплачуть.
  3. —основе г—÷лл€ на—„жачившись дивитьс€ вгору.
  4. “ак вони сид€чи д—÷ждалис€ неньки.
  5. я рад—÷ючи дивлюсь на сади в цв—÷ту.


    1. Ќепоширену обставину Ќ≈ треба в—÷докремлювати комами в реченн—÷ (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. Ѕ—÷л€ багатт€ обн€вшись сид—÷ли друз—÷.
  2. “а йдучи м—÷ркую сам-таки з собою.
  3. Ѕрати пригинаючись вход€ть до хати.
  4. –∆ван не вгаваючи розпов—÷дав про побачене.
  5. √ай лежав розпластавшись.


    1. ѕозначте реченн€ з вираженою одиничним д—÷—‘присл—÷вником обставиною, що Ќ≈ в—÷докремлю—‘тьс€:
  1. «гуртувавшись (?) хоч насп—÷ва—‘мось.
  2.  раще вмерти (?) сто€чи, €к жити на кол—÷нах.
  3. ѕопрацювавши (?) можна й в—÷дпочити.
  4. —потикаючись (?) вчатьс€ вище ноги п—÷дн—÷мати.


    1. ѕозначте реченн€ з вираженою одиничним д—÷—‘присл—÷вником обставиною, що Ќ≈ в—÷докремлю—‘тьс€ комами (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. Ћ—÷с на хвилину примовк ан—÷ шелесне завмерши.
  2. ѕротестуючи треба запропонувати щось навзам—÷н.
  3. ѕташин—÷ хори натомившись повол—÷ затихають.
  4. ќб—÷ймаючись плачуть бер—÷зки син—÷-син—÷ св—÷танки встають.
    1. ѕозначте реченн€, у €кому одиничний д—÷—‘присл—÷вник потр—÷бно в—÷докремити комою (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. √урк—÷т канонади рев—÷в не перестаючи.
  2. Ѕ—÷йц—÷ сид—÷ли де€кий час задумавшись.
  3. ѕр€ме дерево —÷ вмира—‘ сто€чи.
  4. Ћюдина! ÷е ж €ке слово! …ого треба говорити сто€чи.
  5. ѕохитуючись —олом—÷€ п—÷д—÷йшла до столу.


    1. ѕозначте складносур€дне реченн€, м—÷ж частинами €кого потр—÷бно поставити тире (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. —ин—÷ роси зблискували на травах —÷ сонце купалось на левадах.
  2. –еве ƒн—÷про й лани широкопол—÷ медами пахнуть.
  3. ƒесь у хл—÷бах кричав перепел —÷ туман стеливс€ од р—÷чки.
  4. Ќа хвилину раптом стихли голоси —÷ спинилис€ т—÷н—÷.
  5. ’вилина ще —÷ сх—÷д розпише в сл—÷пуч—÷ барви небосхил.


    1. ѕозначте складносур€дне реченн€, м—÷ж частинами €кого Ќ≈ ставитьс€ кома (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. я у думках до мами пригорнулась —÷ стало гарно й затишно мен—÷.
  2. “еплий день розхлюпу—‘ блакить —÷ ласт—÷вки купаютьс€ в пром—÷нн—÷.
  3. —винцем набр€кли сив—÷ хмари —÷ сонце зникло €кось враз.
  4. ¬—÷д п—÷сн—÷ журливо—„ дуб сколихнувс€ —÷ лелеки здригнулись вв—÷ сн—÷.


    1. ѕозначте складносур€дне реченн€, м—÷ж частинами €кого Ќ≈ треба ставити коми (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. ¬есна процв—÷те —÷ наново криниц€ простеле барв—÷нком крут—÷ береги.
  2. –€сн—÷—‘ дощ —÷ пада—‘ лунк—÷ше м'€ких краплин розм—÷рене битт€.
  3. «нову €блун—÷ буйно цв—÷туть —÷ луна—‘ знайомий мотив.
  4. √р—÷м одгрим—÷в —÷ солодкою млостю спокою в—÷—‘ од цв—÷ту вишень —÷ сиро—„ земл—÷.
  5. ¬ишнев—÷ зацв—÷ли сади —÷ сн—÷г пахучий пада—‘ на воду.


    1. ѕозначте складноп—÷др€дне реченн€ з п—÷др€дним означальним:
  1. –—÷дну п—÷сню треба захищати так, €к захищають р—÷дний край.
  2. ј доки —‘ п—÷сн€, н—÷кому не вдастьс€ захмарити небо мо—‘—„ душ—÷.
  3. ƒуховн—÷сть - озонова пелюстка, що так бережно огорта—‘ планету й не да—‘ зруйнувати житт€.
  4. Ќароде м—÷й, €к добре, що ти у мене —‘ на св—÷т—÷.


    1. ѕозначте реченн€, €ке в—÷дпов—÷да—‘ так—÷й характеристиц—÷: складноп—÷др€дне реченн€ з неоднор—÷дною п—÷др€дн—÷стю:
  1. ћова - наша збро€, €кою ми служимо народов—÷, що нас народив, вигодував, виховав.
  2. ∆итт€ кара—‘ неодм—÷нно за кожен гр—÷х, за хибний крок, поки збагнеш, що не година, а все житт€ - один урок.
  3.  оли людин—÷ —‘ що сказати, вона вилл—‘ з глибини "асно—„ душ—÷ все те, що ма—‘, на пап—÷р або полотно.
  4. ’—÷ба не в—÷рите, що скоро день засв—÷те, що сонце наше вже з-за обр—÷ю вста—‘...


    1. ѕозначте реченн€, що в—÷дпов—÷да—‘ так—÷й характеристиц—÷: складноп—÷др€дне реченн€ з однор—÷дною п—÷др€дн—÷стю:
  1. ”с—÷х, хто живе в ”кра—„н—÷, ма—‘ об'—‘днувати в сусп—÷льство укра—„нська мова, котру треба знати.
  2. —кажи мен—÷, всесильна мово, з €кого джерела бутт€ тече струмок, що зветьс€ —лово, в р—÷ку несмертного житт€?
  3. ѕов—÷нь добрих почутт—÷в затоплю—‘ вчител€, коли в—÷н чу—‘, €к дов—÷рливо тулитьс€ до нього дитина.
  4. ¬елике д—÷ло, коли людина ма—‘ чисте сумл—÷нн€, коли н—÷€к—÷ т—÷н—÷ не каламут€ть, не забруднюють душу.
  5. ’оч проживи сто —÷ дв—÷ст—÷ рок—÷в,  и—„в п—÷знати повн—÷стю неможливо, бо в кожного в—÷н св—÷й, особливий, самобутн—÷й, неповторний.


    1. ѕозначте р€док, у €кому реченн€ в—÷дпов—÷да—‘ наведен—÷й схем—÷:
  1. яке дерево, так—÷ —÷ його кв—÷ти, €кий батько, так—÷ —÷ його д—÷ти.        (€ке), [ ],(€кий).
  2. ƒощ —÷де не там, де ждуть, а там, де жнуть.        [..., (де ),...],(де).
  3. Ѕагатий той, хто н—÷чого не хоче мати понад те, що в—÷н вже ма—‘.        [  ], (хто), (що).
  4. –ад—÷й, що на тебе, коли ти говориш, дивл€тьс€ тис€ч—÷ очей.        [  ], (що),(коли).
  5. я з тих кра—„в, де над ƒн—÷пром шумл€ть га—„, де з дн€ народженн€
    мен—÷ сп—÷вали соловтјў—„.        [  ], (де), (де).


    1. ѕозначте безсполучникове складне реченн€, м—÷ж частинами €кого сл—÷д поставити тире (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. ¬—÷дбились зор—÷ у вод—÷ лет€ть до хмар тумани.
  2. ∆итт€ росте лишень з любов—÷ лише краса людей навча—‘ жить.
  3. ƒощ пройшов хаз€йським кроком сад в рос—÷ купа—‘тьс€.
  4. ƒуже дивний пейзаж кос€ками —÷дуть таланти.
  5. —теп половецький полов—÷—‘ трава аж ср—÷бна в—÷д роси.


    1. ѕозначте безсполучникове складне реченн€, м—÷ж частинами €кого ставитьс€ тире (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. я в давню —÷стину ув—÷рував глибоко найвища мудр—÷сть в простот—÷ висок—÷й.
  2. Ћюдина йде до краси творить —„—„ цим —÷ в—÷др—÷зн€—‘тьс€ вона в—÷д усього сущого.
  3. ѕригадаймо золота тиха ос—÷нь застел€ла жовтим лист€м кн€жий Ћьв—÷в.
  4. ¬с—÷ бджоли злет—÷лись гудуть золотав—÷ ро—„.


    1. ѕозначте безсполучникове складне реченн€, м—÷ж частинами €кого сл—÷д поставити тире (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. ѕереконатис€ пора зробивши зло не жди добра.
  2. ќдним заспокоюю себе у мене ще все попереду.
  3. ” товариств—÷ лад ус€к тому рад—÷—‘.
  4. ƒобре сказано —енекою жорсток—÷сть народжу—‘тьс€ з посередност—÷ й слабкост—÷.
  5. Ќе повернуть минулого н—÷коли воно пройшло —÷ вже зда—‘тьс€ миттю.


    1. ѕозначте реченн€, що в—÷дпов—÷да—‘ так—÷й характеристиц—÷: складне реченн€ з р—÷зними типами синтаксичного звтјў€зку (сполучниковим —÷ безсполучниковим):
  1. –—÷ка нал—÷тала на кам—÷нн—÷ зубц—÷, пом—÷ж €ких застр€в дуб-велет, а пот—÷к спадав униз, де також стрим—÷ли камен—÷.
  2. Ќе знев—÷рс€, не впади у в—÷дчай: вир не вкрутить, хвил€ не знесе.
  3. ¬же веч—÷р т—÷н—÷ склав у стоси, за обр—÷й котитьс€ курай, —÷ дальн—÷ пахнуть с—÷нокоси, —÷ дальн—÷й пахне р—÷дний край.
  4. якщо не можна в—÷тер змалювати, прозорий в—÷тер на €сному тл—÷, змалюй дуби, могутн—÷ —÷ крислат—÷, котр—÷ од в—÷тру гнутьс€ до земл—÷.
  5. –∆ду, дивлюсь: м—÷й край, мо€ земл€, см—÷ютьс€ в неб—÷ золотому р—÷чки, —÷ села, —÷ пол€.
    1. ѕозначте реченн€, що в—÷дпов—÷да—‘ так—÷й характеристиц—÷: складне реченн€ з р—÷зними типами синтаксичного зв'€зку (сполучниковим —÷ безсполучниковим):
  1. ƒемократ—÷€ тим —÷ добра, що при н—÷й не держава руйну—‘ людину, а людина буду—‘ державу —÷ саму себе.
  2. ѕ—÷гмей бажа високим буть на зр—÷ст, пор€дним хоче вигл€дати злод—÷й, завжди злочинець - на д—÷лах доброд—÷й.
  3. ѕреславне укра—„нське слово звучить у серц—÷ у мо—„м, бо мова - хл—÷б, а не полова: € чув —„—„ —÷з уст батьк—÷в.
  4. Ўануймос€, бо одна у нас ус—÷х ”кра—„на й житт€ у кожного одне!
  5. Ќ—÷коли € не знав, €к т€жко жить без солов'€, що в п—÷сн—÷ аж тремтить т—÷льцем сво—„м маленьким.


    1. ѕозначте реченн€ з непр€мою мовою (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. “и до земл—÷ вс—÷м серцем прихились мен—÷ шепоче р—÷дна ”кра—„на.
  2. ”ч—÷тес€ ти нам прор—÷к бор—÷тес€ з €рмом невол—÷.
  3. ƒоводила одна н—÷кчемн—÷сть що п—÷длабузництво це чемн—÷сть.
  4. “и доросла людина часто кажуть мен—÷.
  5. Ќу, словом, лист€ розпустили вс—÷ назустр—÷ч живодайному дощев—÷.


    1. ѕозначте реченн€, у €кому правильно оформлено цитату:
  1. ѕоет змальову—‘ всенародний визвольний рух, коли: "ж—÷нки нав—÷ть з рогачами п—÷шли в гайдамакиї.
  2. —ам ќлесь √ончар п—÷дкреслю—‘, що його основне завданн€ - в—÷дкривати в людських душах "джерела св—÷тл—÷ та здоров—÷ї.
  3. ¬ ” роман—÷ "—оборї ќлесь √ончар порушив важлив—÷ проблеми сучасност—÷, адже "Ќема кра—„ни кращо—„, н—÷ж правдаї, - €к сказав один —÷з геро—„в твору металург –∆ван Ѕаглай.
  4. « болем пише “. Ўевченко про укра—„нське село: "„орн—÷ше чорно—„ земл—÷ блукають людеї.


«авданн€ з вибором к—÷лькох правильних в—÷дпов—÷дей (3)


    1. ѕозначте реченн€, у €ких перед словом €к ставитьс€ кома (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. ћелашка була потр—÷бна в господ—÷ €к роб—÷тниц€.
  2. ƒ—÷вчина с€€ла €к кущ калини.
  3. ѕрок—÷п п—÷дходив спок—÷йний —÷ д—÷ловий €к завжди.
  4. ѕромен—÷ €к в—÷—„ сон€чних очей.
  5. –∆.‘ранко знав —÷ любив народну п—÷сню €к учений, демократ, патр—÷от.
  6. ’мара €к леб—÷дь пливе над л—÷сами.


    1. ѕозначте реченн€ з однор—÷дними означенн€ми (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. « друго—„ хати доносилас€ сумна журлива п—÷сн€.
  2. „арами в—÷—‘ в—÷д необмеженого синього простору.
  3. –анковий легкий в—÷тер розган€в залишки туману.
  4. ¬се приймало незвичайний казковий характер.
  5. Ќабачивс€ лан—÷в зелених золотих набачивс€ надихавс€ напивс€.
  6. √устий ос—÷нн—÷й туман вста—‘ над л—÷сом веч—÷рньою добою.


    1. ѕозначте реченн€ з неоднор—÷дними означенн€ми (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. ¬же укра—„нське щире слово почув збагнув —÷ визнав св—÷т.
  2. ” св—÷т —÷демо щирими гостинними.
  3. Ќав—÷ть через в—÷кна було видно €к пухнаст—÷ сн—÷ги одсв—÷чувались рожевими малиновими бризками зор—÷.
  4. –—÷зкий п—÷вн—÷чний в—÷тер немилосердно бив в обличч€.
  5. «а шк—÷льними партами схилились чорн€в—÷ б—÷л€в—÷ рус€в—÷ гол—÷вки.
  6.  ругом хати росли стар—÷ велетенськ—÷ волоськ—÷ гор—÷хи.


    1. ѕозначте реченн€ з уточнюючим членом, у €кому перед сполучником потр—÷бно поставити кому (розд—÷лов—÷ знаки пропущено):
  1. “аку тикву саджають щоб —÷з не—„ виросла посудина на зразок глека або невелико—„ амфори.
  2. ƒовге житт€ випало ƒорошенчис—÷ або „абанис—÷ €к част—÷ше називають ще —„—„.
  3. ’амелеон або деревна €щ—÷рка јфрики добре пристосований до житт€ на деревах.
  4. √уси чи лебед—÷ в неб—÷ пливуть там угор—÷ над—÷ мною?
  5. ’вил—÷ колоск—÷в то вган€лись п—÷вкругом у л—÷с то заб—÷гали вузькою р—÷чкою або сагою глибоко в д—÷брову.
  6. Ќайкрасив—÷ша рослина укра—„нських водойм б—÷ле лататт€ або вод€на л—÷л—÷€.


«авданн€ на встановленн€ в—÷дпов—÷дност—÷


    1. ”станов—÷ть в—÷дпов—÷дн—÷сть м—÷ж реченн€ми та —„х характеристиками:


ќдноскладне реченн€

  1. означено-особове;
  2. неозначено-особове;
  3. узагальне-но-особове;
  4. безособове;
  5. називне.

ѕриклади

    1. Ѕез мови р—÷дно—„, юначе, й народу нашого нема.
    2. ƒруга шукай, а знайдеш - тримай.
    3. Ќад широким ƒн—÷пром у пром—÷нн—÷ блакить.
    4. Ќас зустр—÷чають хл—÷бом-с—÷ллю.
    5. Ћюди, ов—÷€н—÷ грозами, обпален—÷ громами.
    6. ќдин з останн—÷х рейс—÷в був вин€тковим.
    7. Ѕагат—÷й, розбруньковуйс€, мово!

ј


Ѕ


¬



ƒ



    1. ”станов—÷ть в—÷дпов—÷дн—÷сть м—÷ж реченн€ми та —„х характеристиками:

ќдноскладне реченн€

  1. означено-особове;
  2. неозначено-особове;
  3. безособове;
  4. узагальнено-особове;
  5. називне.

ѕриклади

    1. —в—÷тл—÷ша—‘ в житт—÷ —÷ на душ—÷.
    2. Ќ—÷жн—÷ сут—÷нки. ¬еч—÷р.
    3. ¬еч—÷рн—‘ сонце, д€кую за день! ¬еч—÷рн—‘ сонце, д€кую за втому!
    4. –∆ сад, —÷ гай, —÷ п—÷сн€ солов'€ - дорогоц—÷нна спадщина мо€.
    5. Ќа пагорб—÷ зелен—÷м б—÷ла хата.
    6. «адзвонили в ус—÷ дзвони по вс—÷й ”кра—„н—÷.
    7. ƒес€ть раз подумай, а раз скажи.

ј


Ѕ


¬



ƒ



    1. ”станов—÷ть в—÷дпов—÷дн—÷сть


ќдноскладне реченн€

  1. означено-особове;
  2. неозначено-особове;
  3. узагальнено-особове;
  4. безособове.

ѕриклади

    1. —онним холодом од трав в—÷—‘.
    2. ’л—÷б-с—÷ль —„ж, а правду р—÷ж.
    3.  в—÷тчастий луг —÷ дощик золотий.
    4. «а правду, братт€, —‘днаймос€ щиро.
    5. «адзвонили в ус—÷ дзвони по вс—÷й ”кра—„н—÷

1


2


3


4



    1. ”станов—÷ть в—÷дпов—÷дн—÷сть


ќдноскладне реченн€

ѕриклади


  1. означено-особове;
  2. неозначено-особове;
  3. узагальнено-особове;
  4. безособове.
  1. « гармат по горобц€х не стр—÷л€ють.
  2.  ругом гомон—÷ли, вешталис€, лагодилис€ до чогось.
  3. ћожна вибрать друга —÷ по духу брата, та не можна р—÷дну мат—÷р вибирати.
  4. ƒовго спали в—÷три у €рах на припон—÷.
  5. Ѕуду хл—÷бом —÷ цв—÷том д—÷литись, в—÷дчин€ти ворота г—÷нц€м.

1


2


3


4



    1. ”станов—÷ть в—÷дпов—÷дн—÷сть.


ќдноскладне реченн€:

  1. означено-особове;
  2. неозначено-особове;
  3. узагальнено-особове;
  4. безособове.

ѕриклади

    1. ѕахне в дом—÷ димом —÷ вогнем.
    2. ƒобру —÷ злу, —÷ хл—÷бу зна—‘м ц—÷ну.
    3. ∆—÷ноч—÷ голоси —÷ перегук дит€чий.
    4. Ќа балкон—÷ посадили сон€х.
    5. ”важн—÷ш—÷ будьмо до всього в природ—÷.

1


2


3


4



    1. ”станов—÷ть в—÷дпов—÷дн—÷сть м—÷ж реченн€ми й назвами в—÷докремлених член—÷в, €кими ускладнено ц—÷ реченн€:


¬—÷докремлений член реченн€

  1. означенн€;
  2. прикладка (р—÷зновид означенн€);
  3. обставина;
  4. додаток.

ѕриклади

    1. “ам, зам—÷сть житечка, в тепле—‘ л—÷течко терен зацв—÷в.
    2. ѕо вс—÷м св—÷т—÷ пронесу нашу горд—÷сть —÷ красу - р—÷дну мову.
    3. ” вс€кому д—÷л—÷ —‘ сво—„ майстри —÷ сво—‘, так би мовити, натхненн€.
    4. Ќебо розгорнуло намет св—÷й - син—÷й, широкий, глибокий.
    5. Ѕлагословенним будь, св—÷танок дол—÷, м—÷й добрий незабутн—÷й отчий д—÷м.
    6. « дор—÷г житт€ сховавши втому, € в отчий край вернусь назад.

ј


Ѕ


¬




    1. ”станов—÷ть в—÷дпов—÷дн—÷сть


¬—÷докремлений член реченн€

  1. означенн€;
  2. прикладка (р—÷зновид означенн€);
  3. обставина;
  4. додаток.

ѕриклади

        1. —ад, нахиливши ср—÷бн—÷ в—÷ти, п—÷сн—÷ пташин—÷ пригадав.
        2. ќкр—÷м скрипки, не мав в—÷н в—÷дради, не було в нього вт—÷хи.
        3. «давна, кажуть добр—÷ люди, Ѕог цей св—÷т звел—÷в любити.
        4. ¬есь прост—÷р степу повнивс€ нею, п—÷снею-жагою, п—÷снею-протестом.
        5. Ѕезмежний степ, укритий сн—÷гом, спав.

1


2


3


4



    1. ”станов—÷ть в—÷дпов—÷дн—÷сть


¬—÷докремлений член реченн€

ѕриклади


  1. означенн€;
  2. прикладка (р—÷зновид означенн€);
  3. обставина;
  4. додаток.
  1. я так люблю тебе, м—÷й краю, красу тво—„х степ—÷в —÷ г—÷р.
  2. ƒанилко радо, з п—÷дскоком, б—÷г до сус—÷д—÷в.
  3. Ќа св—÷т—÷ все знайдеш, кр—÷м р—÷дно—„ матер—÷.
  4. ¬—÷н, птјў€тир—÷чний хлопчик, м—÷г би гратис€ годинами.
  5. Ќочували гайдамаки в зелен—÷й д—÷бров—÷, на припон—÷ пасли кон—÷, с—÷длан—÷, готов—÷.

1


2


3


4



    1. ”станов—÷ть в—÷дпов—÷дн—÷сть.

¬—÷докремлений член реченн:

  1. означенн€;
  2. прикладка (р—÷зновид означенн€);
  3. обставина;
  4. додаток.

ѕриклади

  1. Ќатомившись од щоденних справ, € душею й т—÷лом спочивав на гал€в—÷.
  2. —уд? ќкр—÷м суду природи, € вс—÷ зневажаю суди.
  3. ќбсипан—÷ пилом роси, п—÷дсн—÷жники щемно запахли.
  4. ўе в—÷трами шум—÷в €сно день, та лелеки дор—÷г не втрачали.
  5. «найшла в пилу золочену п—÷дкову - невизнаний старокозацький герб.

1


2


3


4



    1. ”станов—÷ть в—÷дпов—÷дн—÷сть


¬ид п—÷др€дного реченн€

  1. означальне;
  2. з'€сувальне;
  3. обставинне насл—÷дкове;
  4. обставинне часу.

ѕриклади

  1. јдже мат—÷нка недурно казали, що св—÷т не без добрих людей.
  2. Ѕуло так тихо, що нав—÷ть шелест лист€ на €сен—÷ здававс€ великим шумом.
  3. ћор€ перелетиш —÷ не впадеш, допоки буде в серц—÷ р—÷дна мова.
  4. Ќа неб—÷ збиралис€ велик—÷ хмари, так що можна спод—÷ватис€ дощу.
  5. јнгл—÷€ - перша неслов'€нська кра—„на, де з'€вилис€ переклади укра—„нських дум.

1


2


3


4



    1. ”станов—÷ть в—÷дпов—÷дн—÷сть

¬ид п—÷др€дного реченн€

ѕриклади


  1. означальне;
  2. зтјў€сувальне;
  3. обставинне причини;
  4. обставинне м—÷i€.
    1. ћен—÷ було байдуже, де вони отримували цю —÷нформац—÷ю.
    2. “уди, де образи кохан—÷, душа окрилена летить.
    3. ясени, €сени, бачу вас за селом край дороги.
    4. ¬огонь був таким, що в пов—÷тр—÷ снар€ди зустр—÷чалис€ з—÷ снар€дами.
    5. ѕрокинувс€ в—÷д того, що в хат—÷ стало видно, €к удень.

1


2


3


4



    1. ”станов—÷ть в—÷дпов—÷дн—÷сть


¬ид п—÷др€дного реченн€

  1. обставинне умови;
  2. обставинне причини;
  3. означальне;
  4. з'€сувальне.

ѕриклади

  1. «упинюсь у вечоров—÷й тиш—÷, слухаю, €к диха—‘ земл€.
  2. ÷—÷ дуби, що небо п—÷дпирають, певне, ще Ѕати€ пам'€тають.
  3. –∆ з—÷рка впала, наче в Ѕога скотилась по щоц—÷ сльоза.
  4.  нига корисна, коли —„—„ читають.
  5. –∆, може, € тому й поетом став, що ув—÷брав у себе казку д—÷да.

1


2


3


4



    1. ”станов—÷ть в—÷дпов—÷дн—÷сть м—÷ж складноп—÷др€дними реченн€ми та видами —„х п—÷др€дно—„ частини:


¬ид п—÷др€дного реченн€

  1. обставинне допустове;
  2. обставинне умови;
  3. зтјў€сувальне;
  4. обставинне мети;
  5. обставинне часу.

ѕриклади

    1. —кажи що-небудь, щоб € тебе побачив.
    2. ¬она бачила ц—÷ береги, коли вони були ще зовс—÷м пустельн—÷.
    3. –—÷дну п—÷сню треба захищати так, €к захищають р—÷дний край.
    4. якщо ти усм—÷хнешс€ св—÷ту, в—÷н в—÷дпов—÷сть посм—÷шкою.
    5. ” св—÷т—÷ сл—÷в нема—‘ випадкових, хоча вони й стол—÷тт€ми мовчать.
    6. „им б—÷льше грошей ма—‘, тим б—÷льше плаче.
    7. 7. —пинюс€ € —÷ довго буду слухать, €к бродить серпень по земл—÷ мо—„й.

ј


Ѕ


¬



ƒ



    1. ”станов—÷ть в—÷дпов—÷дн—÷сть м—÷ж складноп—÷др€дними реченн€ми та видами —„х п—÷др€дно—„ частини:


¬ид п—÷др€дного реченн€

  1. обставинне умови;
  2. обставинне насл—÷дку;
  3. обставинне мети;
  4. обставинне м—÷i€;
  5. з'€сувальне.

ѕриклади

  1. я чув, €к дихав сонний л—÷с у прохолодному туман—÷.
  2. я —‘сть народ, €кого правди сила н—÷ким звойована ще не була.
  3. якби мен—÷ сила та вол€, жив би без гор€.
  4. —оборна ¬кра—„но, вс—÷ храми тво—„ в—÷дбуду—‘м, щоб лунами дзвон—÷в с€гнути духовних вершин.
  5. ”кра—„на мо€ почина—‘тьс€ там, де дол€ мо€ усм—÷ха—‘тьс€.
  6. Ћюдина прагне до щаст€ одв—÷чно, €к р—÷ки в долини.
  7. “еплий туман славс€ по полю й наливав балку по сам—÷ в—÷нц€, так що дерева потопали в ньому.

ј


Ѕ


¬



ƒ



—тил—÷стика —÷ культура мовленн€


«авданн€ з вибором одн—÷—‘—„ правильно—„ в—÷дпов—÷д—÷


    1. ѕозначте р€док, у €кому вс—÷ словосполученн€ мають в—÷дт—÷нок урочистост—÷:
  1. сивочолий  и—„в; видатний зодчий; серденько мо—‘;
  2. св€щенний обов'€зок; почесне право; пам'€тки мистецтва;
  3. козацька доба; державн—÷ символи; випала —÷сторична м—÷с—÷€;
  4. серце ¬—÷тчизни; закарбован—÷ на скрижал€х —÷стор—÷—„; люди добро—„ вол—÷.


    1. ѕозначте реченн€, у €кому вид—÷лене слово Ќ≈ можна зам—÷нити вар—÷антом у дужках:
  1. јрх—÷тектор наголосив (п—÷дкреслив), що проект сл—÷д виконати вчасно.
  2. «а мить вантажна машина зникла (щезла) з очей.
  3. “ехн—÷чний персонал змарнував (зга€в) багато часу на п—÷дготовч—÷ роботи.
  4. ” наш—÷й родин—÷ панують тепл—÷, дружн—÷ стосунки (вза—‘мини).
  5. ўоб здобути (отримати) вищу осв—÷ту, потр—÷бно наполегливо працювати.


    1. Ќ≈ можна зам—÷нити поданим вар—÷антом у дужках вид—÷лене слово в реченн—÷:
  1. ƒ—÷ти безтурботно (безпечно) гралис€ на про—„ждж—÷й частин—÷ вулиц—÷.
  2. ”с€ке друковане слово мало сво—‘ м—÷iе на поличках ц—÷—‘—„ б—÷бл—÷отеки (книгозб—÷рн—÷).
  3. ћаксимов—÷ –ильському була властива (притаманна) любов до людини —÷ природи.
  4.  олись тут було русло (р—÷чище) “ашан—÷, пот—÷м воно пересохло, поросло травою.
  5. я люблю т—÷льки (лише) таку гру, де € певна, що виграю.


    1. Ќ≈ можна зам—÷нити поданим вар—÷антом у дужках вид—÷лене слово в реченн—÷:
  1. «а високими осокорами почало св—÷тл—÷ти (св—÷тл—÷шати) небо.
  2. ћ'€кий (незлостивий) док—÷р корисн—÷ший за нещиру под€ку.
  3. ћи не хот—÷ли брати участь у цих темних (п—÷дозр—÷лих) справах.
  4. ћолоко дуже корисне (корисливе) дл€ молодого орган—÷зму.
  5. ѕодекуди (м—÷i€ми) пройшов сл—÷пий дощик.
    1. Ќ≈ можна зам—÷нити поданим вар—÷антом в дужках вид—÷лене слово в реченн—÷:
  1. ” с—÷м'—„ панували тепл—÷, дружн—÷ вза—‘мини (стосунки).
  2. јктивно розвива—‘тьс€ сп—÷вроб—÷тництво м—÷ж двома кра—„нами в науков—÷й —÷ культурн—÷й галуз€х(царинах).
  3. ” 1939 роц—÷ виникла реальна во—‘нна (в—÷йськова) загроза мирному життю кра—„н –ƒвропи.
  4. √ам—÷р атенц—÷ зн€ли (зчинили), наче готували бурю.
  5. ”с—÷м прац—÷вникам належить (треба) пройти —÷нструктаж з техн—÷ки безпеки.


    1. ¬ид—÷лене слово вжито у невластивому йому значенн—÷ в реченн—÷:
  1. ”кра—„на проголосила незалежн—÷сть у серпн—÷ 1991 року.
  2. ÷ю —÷нформац—÷ю розголошувати заборонено.
  3. ƒопов—÷дач виголосив палку промову.
  4. Ќайактивн—÷шим учасникам концерту оголошено под€ку.
  5. √олова збор—÷в проголосив пор€док денний.


    1. ¬ид—÷лене слово вжито у невластивому дл€ нього значенн—÷ в реченн—÷:
  1. “актичн—÷ зан€тт€ допомагають в—÷йськовим удосконалити профес—÷йну п—÷дготовку.
  2.  ер—÷вництво арм—÷—„ розробл€—‘ нов—÷ тактичн—÷ прийоми оборони.
  3. Ќаш командир - дуже тактична людина.
  4. √енерал по€снив сво—„ тактичн—÷ м—÷ркуванн€.
  5. ”сп—÷х бою забезпечили правильн—÷ тактичн—÷ розрахунки.


    1. ¬ид—÷лене слово вжите в невластивому йому значенн—÷ в реченн—÷:
  1. ƒва прим—÷рники словника присутн—÷ в каб—÷нет—÷.
  2. ¬антажне в—÷дд—÷ленн€ розташоване на першому поверс—÷.
  3. ялту вважають одним —÷з найпопул€рн—÷ших курорт—÷в.
  4. ƒиректор банку перебува—‘ за кордоном.
  5. ” санатор—÷—„ —‘ к—÷лька басейн—÷в.


    1. –∆з поданих у дужках синон—÷м—÷в кожен —÷з вар—÷ант—÷в можливий у реченн—÷:
  1. ¬—÷н поминув л—÷с —÷ п—÷шов (стежкою, трактом) через жита.
  2. Ќа узл—÷сс—÷ розкинув сво—‘ г—÷лл€ (в—÷ковий, древн—÷й) дуб.
  3. ўось сьогодн—÷ такий (довгий, тривалий) день!
  4. (—лаветна, легендарна) сп—÷вачка —олом—÷€  рушельницька мала ун—÷кальний голос.
  5. –∆ в кого цей хлопець удавс€ такий (вайлуватий, незграбний)?


    1. « поданих у дужках синон—÷м—÷в кожен —÷з вар—÷ант—÷в можливий у реченн—÷:
  1. (–етельн—÷, прониклив—÷) досл—÷дженн€ археолог—÷в п—÷дтверджують слова √еродота.
  2. „ервон—÷ жоржини (сильн—÷ше, потужн—÷ше) мерехт€ть росами.
  3. —тар—÷ дуби (оточували, обл€гали) гал€вину.    
  4. ѕредставники р—÷зних покол—÷нь не завжди (здатн—÷, зд—÷бн—÷) порозум—÷тис€.
  5. ћи сто€ли, зачарован—÷ (дивною, прекрасною) музикою весн€них луг—÷в.


    1. –∆з поданих у дужках сл—÷в кожен —÷з вар—÷ант—÷в можливий у реченн—÷:
  1. –екламу розм—÷стили в найб—÷льш (людних, люд€них) м—÷i€х м—÷ста.
  2. «р—÷л—÷сть людська вироста—‘ з боротьби. „асто з боротьби з—÷ сво—„ми сумн—÷вами (ваганн€ми, коливанн€ми).
  3. “ато м—÷й - р—÷шуча людина, хоч —÷ мр—÷йник. ÷—÷ €кост—÷ в людин—÷ не по—‘днуютьс€, але тато, мабуть, (вин€ток, виключенн€).
  4. Ќа фото: ѕ. “ичина - у центр—÷, ћ. ¬—÷нграновський (зл—÷ва, л—÷воруч), ¬. Ўевчук (справа, праворуч).
  5. ” народн—÷й медицин—÷ мед ма—‘ (л—÷кувальн—÷, л—÷карськ—÷) властивост—÷.


    1. ѕозначте словосполученн€, у €кому порушено граматичну норму на позначенн€ часу:
  1. р—÷вно о перш—÷й;
  2. дес€ть хвилин по шост—÷й;
  3. п—÷в на дес€ту;
  4. с—÷м годин двадц€ть хвилин;
  5. за двадц€ть птјў€та.


    1. √раматичний зв'€зок порушено в словосполученн—÷:
  1. пам'€тник “. Ўевченка;
  2. прийти о п'€т—÷й годин—÷;
  3. у зв'€зку з виданою постановою;
  4. зраджувати —÷деали;
  5. д€кувати батьков—÷.


    1. √раматичний зв'€зок порушено у словосполученн—÷:
  1. працювати щосереди;
  2. вищий мене;
  3. зошит з математики;
  4. в—÷рний собака;
  5. розпов—÷дати про —÷спит.


    1. ѕозначте р€док, у €кому словосполученн€ побудован—÷ неправильно:
  1. зелене “б—÷л—÷с—÷, злий собака, нуль ц—÷лих —÷ три дес€тих;
  2. давн—÷й друг, вчасна допомога, гострий б—÷ль;
  3. вчена ступ—÷нь, син—‘ ƒн—÷про, важкий путь;
  4. червона гуаш, барабанний др—÷б, прозорий тюль.
    1. ѕозначте словосполученн€, €ке потребу—‘ редагуванн€:
  1. дотримати слова;
  2. навчати математики;
  3. оволод—÷ти знанн€;
  4. опанувати мову;
  5. знехтувати наказом.


    1. ѕотребу—‘ редагуванн€ словосполученн€:
  1. переказати кошти;
  2. милуватис€ кра—‘видом;
  3. знатис€ на живопис—÷;
  4. поступати в ун—÷верситет;
  5. алфав—÷тний покажчик.


    1. ѕозначте реченн€, що потребу—‘ редагуванн€:
  1. ∆урнал пропону—‘ низку л—÷тературних портрет—÷в. 
  2. ” ки€н цей часопис ма—‘ великий авторитет.
  3. Ќомер розпочина—‘тьс€ доб—÷ркою сатиричних твор—÷в.
  4. « новими творами виступа—‘ понад п—÷всотн—÷ гуморист—÷в. 


    1. ѕозначте реченн€, що потребу—‘ редагуванн€:
  1. —н—÷жинки з —÷не—‘м ще б—÷льше закрутилис€, стовпом зд—÷ймаючись угору.
  2. —ид€чи на берез—÷ р—÷чки, милуюс€ —„—„ пов—÷льною теч—÷—‘ю.
  3. ’тось кида—‘ жарт, розсм—÷шивши вс—÷х навколо.
  4. ѕрочитавши ц—÷каву книжку, хочетьс€ под—÷литис€ враженн€ми з —÷ншими.
  5. «а таких обставин не будемо сид—÷ти склавши руки.


    1. ѕозначте реченн€, що потребу—‘ редагуванн€:
  1. √отуючись до екзамен—÷в, студенти в—÷дв—÷дують науков—÷ б—÷бл—÷отеки.
  2. “рохи п—÷др—÷сши, хлопець почав розпитувати про важку долю батька.
  3. ћилуючись л—÷совими кра—‘видами з в—÷кна вагона, у мене виникали спогади дитинства.
  4. „итаю п'—‘су, звертаючи увагу на ремарки.


    1. ѕозначте реченн€, що потребу—‘ редагуванн€:
  1. ¬ажливим напр€мком вза—‘мод—÷—„ сусп—÷льства та «ћ–∆ —‘ висв—÷тленн€ д—÷€льност—÷ орган—÷в державно—„ "ади.
  2. ћайбутн—‘ укра—„нського слова значною м—÷рою залежить в—÷д осв—÷т€н.
  3. ¬ипускники мають б—÷льш в—÷дпов—÷дальн—÷ше ставитис€ до навчанн€.
  4. —туденти висловлюютьс€ за необх—÷дн—÷сть демократизац—÷—„ сусп—÷льства.  


    1. ѕозначте реченн€, €ке потребу—‘ редагуванн€:
  1. –∆нформац—÷ю про надходженн€ нових товар—÷в можна отримати у продавц€-консультанта.
  2. –озпочина—‘тьс€ сезонний розпродаж зимових пальто.
  3. ѕропозиц—÷—„ покупц—÷в буде обов'€зково передано виробникам.
  4. ” нед—÷лю магазин працю—‘ з дес€то—„ години.
  5. Ќа нашому масив—÷ в—÷дкрито новий супермаркет.


    1. ѕозначте реченн€, €ке потребу—‘ редагуванн€:
  1. ƒозвольте оголосити пор€док денний.
  2. ѕропозиц—÷ю прошу внести до протоколу.
  3. ’очу под€кувати учасник—÷в круглого столу.
  4. Ќараду було проведено в—÷дпов—÷дно до визначеного регламенту.
  5. ћи зац—÷кавилис€ ¬ашою пропозиц—÷—‘ю —÷ хочемо отримати детальн—÷шу —÷нформац—÷ю.


    1. ѕозначте р€док, у €кому порушено правила чергуванн€ у-в;
  1. Ѕатьки нас учили жити чесно й допомагати один одному в усьому.        
  2. ”певнений, що нема—‘ в св—÷т—÷ н—÷чого кращого за землю, де ти народивс€.
  3. ¬они завжди знали: у будь-€ку хвилину тренер дасть слушну пораду, допоможе пов—÷рити в себе.
  4. ” нашому м—÷ст—÷ багато парк—÷в —÷ сквер—÷в.


    1. √раматичну помилку допущено в реченн—÷:
  1. —коворода —÷шов поруч, сп—÷длоба стежачи за сп—÷врозмовником.
  2. Ћет€ть в село лелеки нап—÷всонн—÷, л—÷ниво й важко махаючи крильми.
  3. “еплий в—÷тер ц—÷лу—‘ каштани, колихаючи в—÷ти смутн—÷.
  4. “реба зранку до прац—÷ ставати, зневажаючи втому —÷ л—÷нь.
  5. ѕобачивши картини  атерини Ѕ—÷локур, мене охопило зачаруванн€.


    1. √раматична помилка допущена в реченн—÷
  1.  оли св—÷тило €скраве сонце, € вийшов з дому.
  2. яскраве сонце засл—÷пило мене, коли € виходив з дому.
  3. ¬иход€чи з дому, € мруживс€ в—÷д €скравого сонц€.
  4.  оли € виходив з дому, мене засл—÷пило €скраве сонце.
  5. ¬иход€чи з дому, мене засл—÷пило €скраве сонце.


    1. √раматичну помилку допущено в реченн—÷:
  1. ¬ивчаючи —÷стор—÷ю, серце сповню—‘тьс€ болем за долю нашо—„ Ѕатьк—÷вщини.
  2. —п—÷ваючи весн€нки, д—÷вчата берутьс€ за руки й утворюють коло.
  3. Ѕрат подарував мен—÷ п—÷дручник з —÷стор—÷—„, написаний ќ. —убтельним.
  4. Ќе ошукайс€ ж, в—÷р€чи добру, —÷ не згубись у мук сво—„х огром—÷.
  5. ’маринки, сонцем переснован—÷, пливуть —÷ тануть, наче дим.


«авданн€ на встановленн€ в—÷дпов—÷дност—÷


    1. ”станов—÷ть в—÷дпов—÷дн—÷сть м—÷ж реченн€ми —÷ стил€ми мовленн€, до €ких вони належать:


  1. √ромад€ни мають право безплатно здобувати вищу осв—÷ту в державних навчальних закладах на конкурсн—÷й основ—÷.
  2. Ќезважаючи на згубний вплив асим—÷л€ц—÷йних процес—÷в, €кщо йдетьс€ про нац—÷ональн—÷ обереги, тверд—÷сть —÷ принципов—÷сть батьк—÷в повинна передаватис€ з генами.
  3. ——÷ра маленька пташка, €к грудка земл—÷, низько вис—÷ла над полем.
  4. як провалишс€ на —÷спит—÷, додому не навертайс€!
    1. розмовний;
    2. публ—÷цистичний;
    3. художн—÷й;
    4. оф—÷ц—÷йно-д—÷ловий;
    5. науковий.

ј


Ѕ


¬




    1. ”станов—÷ть в—÷дпов—÷дн—÷сть м—÷ж словосполученн€ми та стил€ми мовленн€, до €ких вони належать:


  1. член реченн€; геометрична прогрес—÷€; сусп—÷льно-пол—÷тична формац—÷€;
  2. доводити до в—÷дома; в—÷дпов—÷дно до плану роботи; в—÷дпов—÷дальн—÷сть покласти;
  3. мислити по-державному; голос тис€чол—÷ть; уписати геро—„чну стор—÷нку;
  4. веселкова роса; ср—÷бн—÷ струни мр—÷й; усм—÷шка дол—÷.


    1. оф—÷ц—÷йно-д—÷ловий;
    2. розмовний;
    3. художн—÷й;
    4. науковий;
    5. публ—÷цистичний

ј


Ѕ


¬



«авданн€ до м—÷кротекст—÷в


ѕрочитайте текст. ¬иконайте завданн€ до нього


т„ѕ“екст 1

(1)я почав роздумувати, що таке людина, у чому наша суть людська: у тому, що ми дума—‘мо, чи в тому, що ми робимо? (2)Ќа кожному кроц—÷ ми бачимо: людина добра в душ—÷, а не робить добро через те, що —„й не вистача—‘ р—÷шучост—÷ або вона просто л—÷ну—‘тьс€. («)–∆нша людина за природою зла, але вона в соб—÷ те зло таму—‘ —÷з €кихось, може, нав—÷ть, не добрих м—÷ркувань —÷ робить масу добра. (4)“ак що таке людина? (5)“е, що вона всередин—÷, чи те, що вона назовн—÷?


  1. ќрфограф—÷чну помилку допущено в написанн—÷ слова:
    1. за природою;
    2. не добрих;
    3. всередин—÷;
    4. назовн—÷.


  1. ѕунктуац—÷йну помилку допущено в реченн—÷:
  1. першому;
  2. другому;
  3. третьому;
  4. п'€тому.


  1. ¬ставним словом ускладнено реченн€:
  1. перше;
  2. друге;
  3. трет—‘;
  4. птјў€те.

т„ѕ“екст 2

(1)” житт—‘вому круговорот—÷ народжуютьс€ неповторн—÷ людськ—÷ св—÷ти. (2)¬дивл€ючись щороку в оч—÷ юнак—÷в —÷ д—÷вчат, €ких проводжаю в самост—÷йну дорогу житт€, € не можу бути спок—÷йним. (3)ўо ж —‘ найголовн—÷шим у людин—÷ €ку ми творимо? (4)” ту коротку червневу н—÷ч, коли разом з ними ми виходимо в поле зустр—÷чати перше сонце —„х нового житт€, в мо—‘ серце стукають болюч—÷ питанн€: де, в чому людська сердцевина? (5)як —„—„, зрештою, створити?


  1. ќрфограф—÷чна помилка допущена в написанн—÷ слова:
    1. житт—‘вому;
    2. проводжаю;
    3. сонце;
    4. сердцевина.


  1. ѕунктуац—÷йна помилка допущена в реченн—÷:
  1. першому;
  2. другому;
  3. третьому;
  4. п'€тому.


  1. ¬ставним словом ускладнене реченн€:
  1. перше;
  2. друге;
  3. трет—‘;
  4. п'€те.


т„ѕ“екст 3

(1)—поконв—÷ку перед кожним з нас постають в—÷чн—÷ питанн€: дл€ чого € на ц—÷й земл—÷ живу, що можу зробити корисного? (2)¬они —‘, можливо, центральними у формуванн—÷ й розвитку особистост—÷. (3)”с€ мудр—÷сть людства упродовж в—÷к—÷в зосереджувалас€ навколо питань сенсу житт€. (4)¬они вбирають у себе всю гаму почутт—÷в: радост—÷ й в—÷дчаю, енерг—÷—„ та безсилл€, захвату й розчарувань, ц—÷леспр€мованност—÷ й безд—÷€льност—÷. (5)Ќагадуючи кол—÷iе що регулю—‘ х—÷д годинника, вони вчать людину визначати м—÷ру добра та зла.


  1. ќрфограф—÷чну помилку допущено у слов—÷:

ј питанн€;

Ѕ формуванн—÷;

¬ безсилл€;

√ ц—÷леспр€мованност—÷.


  1. ѕунктуац—÷йну помилку допущено в реченн—÷:

ј першому;

Ѕ другому;

¬ четвертому;

√ п'€тому.


  1. ¬ставним словом ускладнено реченн€:

ј перше;

Ѕ друге;

¬ четверте;

√ п'€те.


ѕрочитайте текст, виконайте подан—÷ п—÷сл€ нього завданн€, €к—÷ передбачають виб—÷р реченн€, що м—÷стить певне мовне €вище (розд—÷лов—÷ знаки пропущено). ¬ибер—÷ть правильн—÷ в—÷дпов—÷д—÷ (—„х може бути ќƒЌј, ƒ¬–∆ чи Ѕ–∆Ћ№Ў≈). Ќомер вибраного реченн€ позначте в таблиц—÷ знаком X.

т„ѕ“екст 4

(1) Ћюбий сину кожен повинен стежити —÷ за сво—„м т—÷лом —÷ за душею. (2)¬а оли € був у тво—‘му в—÷ц—÷ то регул€рно "аштовував соб—÷ спов—÷дь що € зробив за м—÷с€ць доброго що злого. (3) я картав себе за недобре й виробив здатн—÷сть дбати про душу. (4) „иста душа то запорука людського здоровтјў€. (5) «авжди при—‘мно було згадувати все що зробив доброго бо т—÷льки воно вводить нас у коло —÷нших людей робить —„х братами а не просто сус—÷дами. (6) ƒбай про сво—„х друз—÷в вони повинн—÷ бути добр—÷. (7) ј добр—÷ друз—÷ допомагають ставати кращим.

(«а ¬.—тусом)

  1. ѕозначте реченн€ з однор—÷дними членами:


1

2

3

4

5

6

7










  1. ѕозначте реченн€, у €ких ужито присл—÷вники:


1

2

3

4

5

6

7










  1. ѕозначте складн—÷ реченн€, у €ких потр—÷бно поставити двокрапку:


1

2

3

4

5

6

7









т„ѕ“екст 5

(1) ён—÷сть небезпечна тим що все —‘ а тому т€жко вибирати оч—÷ розб—÷гаютьс€. (2) јле треба вибрати правильно а юн—÷сть либонь не втратить на сво—„х розкошах. (3) “римай себе в руках сину учис€ керувати собою. (4) Ѕудь "асним штурманом а не пасажиром на чужому човн—÷. (5) √оловне думати над собою шукати себе творити себе. (6) ¬чись робити житт€ зм—÷стовним —÷ ц—÷кавим це залежить без сумн—÷ву т—÷льки в—÷д тебе. (7) „итай т—÷льки добр—÷ книги будь добрий до людей намагайс€ в—÷ддавати —„м б—÷льше н—÷ж брати.

(«а ¬.—тусом)

  1. ѕозначте реченн€, ускладнен—÷ вставними словами:


1

2

3

4

5

6

7









  1. ѕозначте складн—÷ реченн€, частини €ких по—‘днано сур€дним звтјў€зком (у межах реченн€ можлива на€вн—÷сть —÷нших звтјў€зк—÷в):


1

2

3

4

5

6

7









  1. ѕозначте реченн€, у €ких ужито д—÷—‘слова д—÷йсного способу:


1

2

3

4

5

6

7









т„ѕ“екст 6

(1) ”читис€ жити то високе мистецтво €кого чимало людей так —÷ не навчилос€ хоч —÷ прожили житт€. (2) ÷е означа—‘ триматис€ виборюючи самого себе з л—÷нощ—÷в безд—÷€льност—÷ без—÷нтересу. (3) Ћюди народившись вважають що жити вони вм—÷ють. (4) ƒл€ багатьох жити приб—÷льшувати "асну порожнечу вс€кими набутками. (5) —вою бездуховн—÷сть вони намагаютьс€ заслонити громадд€м р—÷зноман—÷тних речей. (6) ÷е —‘ на—„вною й см—÷шною спробою втекти на луки задоволенн€. (7) ∆итт€ не —‘ задоволенн€ воно ма—‘ св—÷й насущний смисл —÷ у тому насущному —‘ м—÷ра житт€.

(«а ¬. —тусом)

  1. ѕозначте реченн€, ускладнен—÷ однор—÷дними членами реченн€:


1

2

3

4

5

6

7









  1. ѕозначте реченн€ з в—÷докремленими обставинами:


1

2

3

4

5

6

7









  1. ѕозначте реченн€, у €ких м—÷ж п—÷дметом —÷ присудком потр—÷бно поставити тире:


1

2

3

4

5

6

7









т„ѕ“екст 7

(1) якщо ти друже пов—÷рив що безсилий тоб—÷ вже нема чого робити на цьому св—÷т—÷. (2) ќтже в—÷р у себе. (3) Ќе п—÷ддавайс€ "асн—÷й знев—÷р—÷ ти без сумн—÷ву сильн—÷ший за не—„. (4) ”се на св—÷т—÷ минуще неминущий т—÷льки могутн—÷й дух людини. (5) якщо ти брате сильний духом переможеш себе. (6) –∆ люди не забудуть тво—‘—„ мужност—÷. (7) ¬они пам'€татимуть —÷ твою юначе силу —÷ тво—„ прекрасн—÷ зусилл€ у боротьб—÷ —÷з самим собою.

(ќ. ƒовгий)

  1. ѕозначте реченн€, ускладнен—÷ звертанн€ми:


1

2

3

4

5

6

7









  1. ѕозначте реченн€, ускладнен—÷ вставними словами:

1

2

3

4

5

6

7









  1. ѕозначте складноп—÷др€дн—÷ реченн€:


1

2

3

4

5

6

7









т„ѕ“екст 8

(1)Ќаука без сов—÷ст—÷ спустошу—‘ душу стверджував видатний французький гуман—÷ст ‘рансуа –абле. (2)ƒл€ вченого коли в—÷н захоплений пошуком —÷стини досить часто не —÷сну—‘ пон€ть добра —÷ зла. («)¬они зазвичай з'€вл€ютьс€ пот—÷м коли почина—‘тьс€ використанн€ наукового результату. (4)’арактерна з цього погл€ду в—÷дпов—÷дь ≈нр—÷ко ‘ерм—÷. (5) оли йому докор€ли за участь у створенн—÷ атомно—„ бомби в—÷н казав ƒо чого тут мораль це була просто гарна ф—÷зика. (6)–∆ все ж учений повинен усв—÷домлювати на €к—÷ насл—÷дки сво—„х в—÷дкритт—÷в сл—÷д спод—÷ватис€. (7)Ќин—÷ неприпустимою —‘ прац€ вченого задл€ задоволенн€ "асно—„ допитливост—÷.


  1. –еченн€ з пр€мою мовою:


1

2

3

4

5

6

7









  1. ƒвокрапку треба поставити в реченн—÷:


1

2

3

4

5

6

7









  1.  ому (коми) треба поставити в реченн€х:


1

2

3

4

5

6

7









т„ѕ“екст 9

(1)”м—÷нн€ рад—÷ти чужим усп—÷хам м—÷рило шл€хетност—÷. (2)якщо людину п—÷дтримати похвалити п—÷дкреслити щось хороше в н—÷й вона намага—‘тьс€ дор—÷внювати у€вленню €ке про не—„ склалос€. («)ќсь чому так важливо з дитинства культивувати в людин—÷ почутт€ "асно—„ г—÷дност—÷ в—÷дчутт€ певно—„ "соб—÷вартост—÷ї аби згодом не склавс€ комплекс меншовартост—÷. (4)Ќедарма кажуть якщо казати людин—÷ пост—÷йно що вона свин€ то згодом вона зарохка—‘. (5)Ќе вв—÷чливо кидати компл—÷менти малознайомим або незнайомим люд€м. (6) раще зачекати познайомившись ближче чи нав—÷ть запри€телювавши з ними. (7)јле пам'€таймо що слова похвали потр—÷бн—÷ кожному.


  1. –еченн€ з пр€мою мовою


1

2

3

4

5

6

7









  1. “ире треба поставити в реченн—÷


1

2

3

4

5

6

7









  1.  ому (коми) треба поставити в реченн€х

1

2

3

4

5

6

7









т„ѕ“екст 10

(1) оли саме людина збагне що таке дол€? (2)ќдна в п—÷зн—÷шому в—÷ц—÷ коли змарну—‘ сво—„ л—÷та —÷ свою долю друга взагал—÷ н—÷коли не п—÷зна—‘. (3)ћоже ти скажеш а дл€ чого це бути в—÷рним дол—÷? (4)–∆ це питанн€ буде найнедоречн—÷шим бо дол€ не ма—‘ мети (дл€ чого росте дерево? дл€ чого тече р—÷чка?) вона —‘ а —÷снуючи вже ма—‘ мету. (5)–∆ в ц—÷й широкост—÷ дол—÷ €ка ширша (—÷ незр—÷вн€нно!) за мету справжн—÷ розкош—÷ житт€. (6)’оч розкош—÷ ц—÷ сво—‘р—÷дн—÷ в—÷д них синц—÷ не сход€ть з голови на €ку сиплютьс€ гор—÷хи —÷ €блука —÷ т€жк—÷ грудки але дол€ не в—÷дгороджу—‘ нас в—÷д болю вона не зважа—‘ на б—÷ль. (7)“ак —÷ справжн€ людина на б—÷ль не зважа—‘.

(«а ¬. —тусом)

  1. ¬—÷докремлену обставину, виражену одиничним д—÷—‘присл—÷вником, треба вид—÷лити комами в реченн—÷:


1

2

3

4

5

6

7









  1. ƒвокрапку треба поставити в реченн—÷:


1

2

3

4

5

6

7









  1. ¬ставне слово треба в—÷докремити комою в реченн—÷:


1

2

3

4

5

6

7









т„ѕ“екст 11

(1) Ќайголовн—÷ша ознака —÷ндив—÷дуальност—÷ народу це його мова. (2) ћова знар€дд€ дл€ засво—‘нн€ спадщини минулого найвищих здобутк—÷в людсько—„ культури. (3) «авд€ки прилученню дитини до чар—÷в слова в не—„ виника—‘ спрага п—÷знанн€ бажанн€ глибше опанувати духовн—÷ багатства людства.

(4) —лово наймогутн—÷ше знар€дд€ що уможливлю—‘ перегук покол—÷нь. (5) ¬оно —‘ запорукою нашо—„ г—÷дност—÷ й незнищенност—÷. (6) ¬.—ухомлинський казав що словом можна створити красу душ—÷. (7) ѕрилученн€ до скарб—÷в р—÷дно—„ мови нада—‘ нам духовно—„ дужост—÷.

(«а –∆. ¬ихованцем)

  1. ѕозначте реченн€, у €ких ужито прикметники найвищого ступен€:


1

2

3

4

5

6

7









  1. ѕозначте реченн€, ускладнен—÷ однор—÷дними членами:


1

2

3

4

5

6

7









  1. ѕозначте реченн€ з тире м—÷ж п—÷дметом —÷ присудком:


1

2

3

4

5

6

7









т„ѕ“екст 12

(1) ћово р—÷дна ти безконечна могутн€ €к море. (2) —карбе м—÷й —‘диний з тобою € найбагатший —÷ найдужчий у св—÷т—÷. (3) Ѕез тебе € перекотиполе що його в—÷тер несе в с—÷ру безв—÷сть. (4) “и клекочеш у гн—÷в—÷ €к вулкан. (5) “и з—÷гр—÷ва—‘ш словом мов сонце. (6) “и м—÷сток до прийдешнього про €ке мр—÷€ло людство. (7)  расо мо€ —‘дина печаль пройма—‘ що не вистачить житт€ аби переплисти тв—÷й мовний океан.

(«а —. ѕлачиндою)

  1. ѕозначте реченн€, ускладнен—÷ звертанн€ми:


1

2

3

4

5

6

7








  1. ѕозначте реченн€ з пор—÷вн€льними зворотами:


1

2

3

4

5

6

7








  1. ѕозначте складноп—÷др€дн—÷ реченн€ з п—÷др€дними означальними:


1

2

3

4

5

6

7









¬—÷дкрит—÷ завданн€ з короткою в—÷дпов—÷ддю


  1. ѕрочитайте другу частину фразеолог—÷чних зворот—÷в:

...волю €зиков—÷;

...наг—÷нку;

...припарки;

...прочухана.

¬ ус—÷х фразеолог—÷чних зворотах на м—÷i—÷ крапок ужива—‘тьс€ слово:


















  1. ѕрочитайте другу частину фразеолог—÷чних зворот—÷в

... загребущ—÷;        

... не доход€ть;

... не п—÷д—÷ймаютьс€;         

... свербл€ть.

¬ ус—÷х фразеолог—÷чних зворотах на м—÷i—÷ крапок ужива—‘тьс€ слово:


















  1. ѕрочитайте другу частину фразеолог—÷чних зворот—÷в:

... зуба;

... на думц—÷;

... страх на душ—÷;

... щаст€.

” вс—÷х фразеолог—÷чних зворотах на м—÷i—÷ крапок ужива—‘тьс€ слово:


















  1. ”пиш—÷ть до таблиц—÷ слово викладач, узгодивши його з числ—÷вником два.


















  1. ”пиш—÷ть до таблиц—÷ —÷менник ст—÷лець, узгодивши його з числ—÷вником два.














  1. ”пиш—÷ть до таблиц—÷ слово командир, узгодивши його з числ—÷вником чотири.

















  1. ¬пиш—÷ть до таблиц—÷ слово студент, узгодивши його з числ—÷вником двадц€ть три.

















  1. ”пиш—÷ть до таблиц—÷ форму родового в—÷дм—÷нка множини —÷менника статт€.














  1. ”пиш—÷ть до таблиц—÷ чолов—÷че по батьков—÷ в—÷д —÷мен—÷ јндр—÷й.

















  1. ”пиш—÷ть до таблиц—÷ просту форму найвищого ступен€ пор—÷вн€нн€ прикметника м—÷цний.

















  1. ” прикметниках вищого й найвищого ступен—÷в пор—÷вн€нн€ вид—÷л—÷ть неправильно утворену форму, запиш—÷ть слово правильно.

Ѕ—÷льш р—÷шучий, щонайдужчий, л—÷пший, найточн—÷ший, найменш потр—÷бний,

€кнайглибок—÷ший, точн—÷ший.


















  1. ” прикметниках вищого й найвищого ступен—÷в пор—÷вн€нн€ вид—÷л—÷ть неправильно утворену форму, запиш—÷ть слово правильно.        

¬иг—÷дн—÷ший, зрозум—÷л—÷ший, найдорог—÷ший, набагато зручн—÷ший, щонайповн—÷ший, €кнайближчий, менш придатний.


















  1. ” прикметниках вищого й найвищого ступен—÷в пор—÷вн€нн€ вид—÷л—÷ть неправильно утворену форму, запиш—÷ть слово правильно.

Ѕ—÷льш енерг—÷йний, щонайсильн—÷ший, г—÷рший, €кнайзд—÷бн—÷ший, найменш здатний, вузьк—÷ший, н—÷жн—÷ший.


















  1. ”пиш—÷ть до таблиц—÷ форму родового в—÷дм—÷нка числ—÷вника в—÷с—÷мсот.

















  1. ”пиш—÷ть до таблиц—÷ форму родового в—÷дм—÷нка числ—÷вника ш—÷стдес€т.


















  1. ¬пиш—÷ть до таблиц—÷ форму давального в—÷дм—÷нка числ—÷вника с—÷мдес€т.


















  1. ”пиш—÷ть до таблиц—÷ форму давального в—÷дм—÷нка числ—÷вника дв—÷ст—÷.


















  1. ”пиш—÷ть до таблиц—÷ форму орудного в—÷дм—÷нка числ—÷вника ш—÷стдес€т:














  1. ”каж—÷ть, до €кого стилю мовленн€ належить т„ѕ“екст 8 (прикметник запиш—÷ть у називному в—÷дм—÷нку).


















  1. ”каж—÷ть, до €кого стилю мовленн€ належить т„ѕ“екст 9 (прикметник запиш—÷ть у називному в—÷дм—÷нку).


















  1. ”каж—÷ть, до €кого типу мовленн€ належить т„ѕ“екст 10 (назву терм—÷на запиш—÷ть у називному в—÷дм—÷нку).


















–озвиток мовленн€


–∆. ѕрочитайте уважно текст "÷—÷нност—÷ї. ƒайте в—÷дпов—÷д—÷ на запитанн€ та виконайте завданн€ 1-6 до нього. ¬—÷дпов—÷д—÷ на запитанн€ й завданн€ запиш—÷ть п—÷сл€ слова "¬—÷дпов—÷дьї.


÷—÷нност—÷

÷—÷нност—÷ - соц—÷ально схвалюван—÷ у€вленн€ б—÷льшост—÷ людей про те, що таке добро, справедлив—÷сть, патр—÷отизм, любов, дружба тощо. ¬они виражають те, €к повинен бути "аштований св—÷т —÷ €кою ма—‘ бути людина. ÷—÷нност—÷ не берутьс€ п—÷д сумн—÷в, служать еталоном й —÷деалом дл€ вс—÷х людей. якщо в—÷рн—÷сть —‘ ц—÷нн—÷стю, то в—÷дступ в—÷д не—„ засуджу—‘тьс€ €к зрада.

÷—÷нност—÷ —‘ переконанн€ми, що под—÷л€ютьс€ багатьма людьми стосовно мети, до €ко—„ потр—÷бно прагнути. Ќорми й ц—÷нност—÷ т—÷сно вза—‘мопов'€зан—÷. ¬—÷дм—÷нн—÷сть м—÷ж нормою й ц—÷нн—÷стю виража—‘тьс€ так: норми - правила повед—÷нки, ц—÷нност—÷ - абстрактн—÷ пон€тт€ про те, що таке добро —÷ зло, правильне й неправильне, належне й неналежне. ÷—÷нност—÷ мають загальну основу з нормами й завжди перекладаютьс€ сусп—÷льством на мову припис—÷в.

ѕрипис - це заборона або дозв—÷л що-небудь робити, звернен—÷ до —÷ндив—÷да або групи —÷ндив—÷д—÷в —÷ виражен—÷ в будь-€к—÷й форм—÷ (усн—÷й або письмов—÷й, формальн—÷й або неформальн—÷й). ÷—÷нност—÷ - це те, що виправдову—‘ й нада—‘ сенсу нормам. ∆итт€ людини - ц—÷нн—÷сть, а охорона житт€ - норма. ƒитина - соц—÷альна ц—÷нн—÷сть, обов'€зок батьк—÷в вс—÷л€ко п—÷клуватис€ про не—„ - соц—÷альна норма.

ќдн—÷ норми очевидн—÷ на р—÷вн—÷ здорового глузду, —÷ —„х ми викону—‘мо не замислюючись. –∆нш—÷ вимагають в—÷д нас напруженн€ —÷ серйозного морального вибору. ѕоступатис€ л—÷тн—÷м люд€м м—÷iем або в—÷татис€ при зустр—÷ч—÷ з—÷ знайомими вида—‘тьс€ очевидним. ќднак залишитис€ з хворою мат—÷р'ю або йти воювати за зв—÷льненн€ батьк—÷вщини - виб—÷р м—÷ж двома фундаментальними етичними ц—÷нност€ми.

ƒо духовно—„ сфери зр—÷ло—„ особистост—÷-громад€нина вход€ть моральн—÷, громад€нськ—÷, св—÷тогл€дн—÷, еколог—÷чн—÷, естетичн—÷, —÷нтелектуальн—÷, валеолог—÷чн—÷ ц—÷нност—÷.

ћоральн—÷ ц—÷нност—÷ вт—÷люютьс€ в найр—÷зноман—÷тн—÷ших ви€вах активност—÷ та самоактивност—÷ людини, спр€мованих на утвердженн€ у м—÷жлюдських стосунках гуманних начал: доброти, справедливост—÷, толерантност—÷, щирост—÷, сумл—÷нност—÷, вза—‘моповаги, "асно—„ г—÷дност—÷, в—÷дпов—÷дальност—÷, принциповост—÷. ”св—÷домленн€ творчо—„, улюблено—„ прац—÷, прац—÷ за покликанн€м €к одн—÷—‘—„ з найважлив—÷ших моральних ц—÷нностей допомага—‘ людин—÷ реал—÷зувати себе, збагнути сво—„ можливост—÷, в—÷дчути свою потр—÷бн—÷сть люд€м, здатн—÷сть "асною працею дарувати щаст€ р—÷дним, близьким —÷ незнайомим люд€м, Ѕатьк—÷вщин—÷. јле прац€, що не одухотворена моральним, гуман—÷стичним сенсом, а використову—‘тьс€ €к зас—÷б "асного збагаченн€, породжу—‘ его—„зм, скнар—÷сть, цин—÷зм, прагненн€ до наживи, намаганн€ дос€гти усп—÷ху будь-€кою ц—÷ною.

”бол—÷ванн€ за долю Ѕатьк—÷вщини, прагненн€ збагнути €к величн—÷, геро—„чн—÷ етапи в —÷стор—÷—„ Ѕатьк—÷вщини, так —÷ причини траг—÷чних занепад—÷в, страждань народу, шана до видатних людей, геро—„в нац—÷—„, потреба в—÷ддавати вс—÷ сво—„ сили, талант служ—÷нню сп—÷вв—÷тчизникам, почутт€ в—÷дпов—÷дальност—÷ за сучасне й майбутн—‘ нац—÷—„, держави - реальн—÷ ви€ви громад€нських ц—÷нностей. ¬ажливе значенн€ ма—‘ також правова вихован—÷сть людини, що передбача—‘ законослухн€н—÷сть, волод—÷нн€ правовою культурою, св—÷доме й в—÷дпов—÷дальне ставленн€ до прав та обов'€зк—÷в громад€н.

„и не найважлив—÷ше значенн€ в п—÷дсистем—÷ громад€нських ц—÷нностей ма—‘ глибоке усв—÷домленн€ особист—÷стю вин€тково—„ рол—÷ в житт—÷ людей мови сво—‘—„ нац—÷—„, у €к—÷й на генетичному р—÷вн—÷ вт—÷люютьс€ творча сила народного духу, помисли народу, його спод—÷ванн€, в—÷ра та вол€. ¬одночас кожен громад€нин повинен усв—÷домити об'—‘днувальну, державотворчу роль державно—„ мови, розум—÷ти —„—„ значенн€ дл€ розвитку нац—÷—„, бездоганно волод—÷ти нею, активно спри€ти —„—„ функц—÷онуванню в ус—÷х сферах сусп—÷льного житт€.

—в—÷тогл€дн—÷ ц—÷нност—÷ належать до, так би мовити, транiендентних ор—÷—‘нтац—÷й людини. ¬они допомагають людин—÷ виходити за меж—÷ сво—‘—„ земно—„ буденност—÷ й оц—÷нювати себе, сво—„ тепер—÷шн—÷ д—÷€нн€, спос—÷б житт€ з позиц—÷й в—÷чних ц—÷нностей. Ќав—÷що € живу? ўо залишу дл€ людей п—÷сл€ себе? „и не зникну € безсл—÷дно, коли зак—÷нчитьс€ земне мо—‘ житт€?

¬—÷ра в безсмерт€ людсько—„ душ—÷ може орган—÷чно по—‘днуватись у св—÷домост—÷ та самосв—÷домост—÷ особистост—÷ з —„—„ в—÷рою в Ѕога. “аке по—‘днанн€ за певних умов вихованн€, що базу—‘тьс€ на гуман—÷стичних, моральних засадах, ста—‘ дл€ людини невичерпним джерелом самоактивност—÷. ¬оно допомага—‘ збагнути сенс житт€ в його зв'€зку з в—÷чн—÷стю, актуал—÷зувати потребу самовдосконаленн€ та творенн€ себе задл€ ос€гненн€ найвищо—„, достойно—„ г—÷дност—÷ Ћюдини мети - служити люд€м, ¬—÷тчизн—÷ —÷ знаходити в цьому справжн—‘ людське щаст€.

≈колог—÷чна вихован—÷сть —‘ одн—÷—‘ю з найб—÷льш вагомих —÷ найб—÷льш актуальних особист—÷ших ц—÷нностей. ¬она виража—‘тьс€ у глибокому усв—÷домленн—÷ неоц—÷ненного значенн€ навколишнього природного середовища у житт—÷, у бережливому ставленн—÷ до природи, розвинен—÷й, д—÷йов—÷й потреб—÷ захищати —„—„ в—÷д нерозумних —÷ небезпечних вплив—÷в.

≈стетична вихован—÷сть, розвинен—÷сть естетичних смак—÷в, уподобань, ум—÷нн€ в—÷др—÷зн€ти справжню, благородну красу в—÷д дешевих —÷м—÷тац—÷й, вульгарност—÷ - все це завжди розгл€далось €к важлив—÷ характеристики людини, що св—÷дчать про —„—„ —÷нтел—÷гентн—÷сть, високу духовн—÷сть.

Ќа перший погл€д може здатис€, що —÷нтелектуальн—÷ ц—÷нност—÷ не мають в—÷дношенн€ до духовност—÷. ѕроте так—÷ —÷нтелектуальн—÷ характеристики, €к здатн—÷сть мислити критично й самокритично, спроможн—÷сть плекати "асн—÷ об'—‘ктивн—÷ оц—÷нки, погл€ди на р—÷зн—÷ житт—‘в—÷ €вища, на саму людину, сенс житт€ €к запоруку здатност—÷ до самост—÷йного вибору, забезпечують нашу готовн—÷сть протисто€ти експансивному нав'€зуванню —„й ззовн—÷ готових, часто сумн—÷вного “—атунку еталон—÷в, ор—÷—‘нтац—÷й.

¬алеолог—÷чн—÷ ц—÷нност—÷ ви€вл€ютьс€ в серйозному, в—÷дпов—÷дальному ставленн—÷ до свого ф—÷зичного та псих—÷чного здоров'€. Ћюдина може зреал—÷зувати сво—„ майже безмежн—÷ можливост—÷, €кщо з ранн—÷х л—÷т привча—‘ себе до здорового способу житт€, нада—‘ належного значенн€ ф—÷зичн—÷й культур—÷ та спорту, зрештою, усв—÷домлю—‘, що турбота про здоров'€ - це не т—÷льки —„—„ особиста справа, а й ви€в в—÷дпов—÷дальност—÷ перед сусп—÷льством, державою.

¬агом—÷сть охарактеризованих груп ц—÷нностей зроста—‘ в м—÷ру посиленн€ —„х вза—‘мозв'€зку в —‘дин—÷й систем—÷ духовност—÷, €ка й визнача—‘ сутн—÷сть особистост—÷ взагал—÷ та —„—„ громад€нську сутн—÷сть зокрема.

(« п—÷дручника)


«апитанн€:

  1. ƒо €кого стилю мовленн€ належить текст? —вою в—÷дпов—÷дь об“—рунтуйте.

¬—÷дпов—÷дь:        


  1. ѕродовж—÷ть трет—÷й абзац, нав—÷вши приклад, €кий —÷люструватиме в—÷дм—÷нн—÷сть м—÷ж ц—÷нн—÷стю —÷ нормою.

¬—÷дпов—÷дь:        


  1. —пираючись на зм—÷ст тексту, сформулюйте реченн€ про роль ц—÷нностей у житт—÷ людини —÷ запиш—÷ть його.

¬—÷дпов—÷дь:        


  1. Ќавед—÷ть 6-7 найважлив—÷ших, на ¬аш погл€д, ц—÷нностей та —„хн—÷ антон—÷м—÷чн—÷ пон€тт€

(наприклад: добро-зло).

¬—÷дпов—÷дь:        


  1. ѕо€сн—÷ть, €к ¬и оц—÷ню—‘те н—÷г—÷л—÷стичне ставленн€ частини нашо—„ молод—÷ до мови —÷ культури свого народу.

¬—÷дпов—÷дь:        


  1. —пираючись на зм—÷ст тексту, дайте визначенн€ пон€тт€ духовн—÷сть.

¬—÷дпов—÷дь:        


–∆–∆. ѕрочитайте уважно текст. ƒайте в—÷дпов—÷д—÷ на запитанн€ та виконайте завданн€ 1-6 до нього. ¬—÷дпов—÷д—÷ на запитанн€ й завданн€ запиш—÷ть п—÷сл€ слова "¬—÷дпов—÷дьї.


Ќаш г—÷сть жаданий - ƒон  —÷хот

  1. ўе в дитинств—÷ багатьом —÷з нас доводилос€ читати трохи дивацьку книжку про химерного лицар€ ƒон  —÷хота та його незвичайного, але зворушливо в—÷дданого збро—‘ноi€ —анчоѕансу. ѕот—÷м, зв—÷давши колючих в—÷тр—÷в житт€, ми вдумливо перечиту—‘мо мудру книгу: ћ—÷гель —ервантес де —ааведра "’итромудрий —÷дальго ƒон  —÷хот з Ћаманч—÷ї. —першу бачимо т—÷льки контури неправдопод—÷бних постатей —÷ под—÷й. “од—÷ в—÷дходимо на певну в—÷дстань, €к в—÷д велико—„ картини художника, —÷ за р€сними мазками пензл€ починають прогл€датис€ постат—÷, разюче знайом—÷ картини, що наче узагальнюють под—÷—„ нашого "асного житт€. ¬дивл€—‘мось у книгу, €к у прозору глиб—÷нь води, - —÷ на спок—÷йному плес—÷ в—÷дбива—‘тьс€ обличч€ —÷ весь св—÷т навколо...
  2. ¬лƒон  —÷хотї - це не звичайна книжка пригод, а книжка про людину, про людство, про висок—÷ пориванн€ духу, людськ—÷ змаганн€ й здобутки. ќсь чому три з половиною стол—÷тт€ читають —„—„ —÷ знаход€ть у н—÷й, либонь, глибший зм—÷ст, н—÷ж знаходили сучасники.
  3. ƒуже ц—÷кав—÷ вза—‘мини з "ƒон  —÷хотомї були в √ейне: " ожн—÷ п'€ть рок—÷в мого житт€ € перечитував "ƒон  —÷хотаї з р—÷зними враженн€ми, що зм—÷нювали одне одне.  оли € дос€г юнацького розкв—÷ту й недосв—÷дченими руками нишпорив у тро€ндових кущах житт€ та хапавс€ за найвищ—÷ скел—÷, щоб бути ближче до сонц€, а ночами марив про орл—÷в та чистих д—÷в, тод—÷ "ƒон  —÷хотї у€вл€вс€ мен—÷ досить безв—÷драдною книгою, а коли вона трапл€лас€ мен—÷ дорогою, € роздратовано в—÷дкидав —„—„ наб—÷к. ѕ—÷зн—÷ше, коли € дозр—÷в —÷ став мужем, € вже певною м—÷рою змиривс€ з сердешним захисником ƒульс—÷не—„ й почав насм—÷хатис€ з нього. "ƒуреньї, - казав €. јле дивна р—÷ч: на вс—÷х житт—‘вих дорогах мене пересл—÷дували захмарн—÷ т—÷н—÷ худющого лицар€ та його опецькуватого збро—‘ноi€, а особливо коли € зупин€вс€ на небезпечному перехрест—÷... ѕраворуч був ƒон  —÷хот з Ћаманч—÷ на сво—‘му абстрактному –ос—÷нант—÷, а л—÷воруч - —анчо ѕанса на сво—‘му позитивному в—÷слюков—÷ї.
  1. ” кожно—„ людини "асна концепц—÷€ св—÷ту, —÷ кожен по-сво—‘му шука—‘ в цьому св—÷т—÷ сво—‘ м—÷iе. ќдин знаходить м—÷iе дл€ подвигу, —÷ншого житт€ обл€га—‘ так щ—÷льно, що не залиша—‘ такого м—÷i€. ” ƒон  —÷хота призма, кр—÷зь €ку в—÷н дививс€ на житт€, була аж надто сво—‘р—÷дною й переб—÷льшувальною, а внутр—÷шн€ сила й р—÷шуч—÷сть дивовижною. Ќайг—÷рш—÷ невдач—÷ не могли його навчити т—÷—‘—„ пом—÷ркованост—÷ й обережност—÷, що ведуть до усп—÷ху. «рештою, дл€ нього важливий не усп—÷х, а в—÷рн—÷сть соб—÷, сво—„м —÷деалам —÷ високим пон€тт€м чест—÷. ¬ найскладн—÷ших ситуац—÷€х в—÷н не пада—‘ духом —÷ залиша—‘тьс€ собою.
  2. ƒон  —÷хот вийшов у лицарському озбро—‘нн—÷ допомагати зневаженим —÷ скривдженим, що чекають його прикладу, б—÷льше того - його подвиг—÷в. ¬—÷н мав висок—÷ у€вленн€ про людину, творив —÷з не—„ —÷деал.
  3. …ого збро—‘носець —анчо ѕанса не ма—‘ жодних —÷люз—÷й. …ого простонародний тверезий розум сприйма—‘ св—÷т практично. –озум цього хитруватого сел€нина оц—÷ню—‘ вс—÷ поразки й приниженн€ шл€хетного лицар€, а серце —анчо схил€—‘тьс€ до того величного й чесного, що —‘ в сл—÷п—÷й хороброст—÷ ƒон  —÷хота. «доровим чутт€м —анчо розум—÷—‘ високий дух шл€хетност—÷, безкорисливост—÷ свого доброго, але такого незугарного пана й в—÷дданий йому вс—÷—‘ю душею. ¬и€вл€—‘тьс€, зрештою, —анчо ѕансу приваблю—‘ не губернаторство, а висока натура, ентуз—÷азм, духовна енерг—÷€ ƒон  —÷хота. —анчо п—÷дсв—÷домо розум—÷—‘ той високий дух —÷ в—÷дчува—‘ в ньому опору. ћоже, ц—÷лий народ, з €кого —анчо - лише колоритний тип, в—÷дчува—‘ такий неусв—÷домлений пот€г до ƒон  —÷хот—÷в?

(7) ўо змушу—‘ розважливого —анчо йти за нап—÷вбожев—÷льним —÷дальго? ÷е велика загадка роману й велика загадка житт€. ” чому сила шл€хетних —÷ непрактичних, сповнених духу й, по сут—÷, беззахисних, тих хоробрих см—÷ливц—÷в, що вирушають на боротьбу з—÷ св—÷том боронити скривджених, з ентуз—÷азмом —÷ в—÷рою в остаточну перемогу правди й добра? „ому тверезий —÷ км—÷тливий сел€нин самох—÷ть под—÷л€—‘ долю дивака, його пригоди й поразки, а також його над—÷—„? „и нема—‘ в цьому приховано—„ алегор—÷—„ про зата—‘ну в глибин—÷ серц€ в—÷ру народу у сво—„х духовних пров—÷дник—÷в, у сво—„х шл€хетних —÷деал—÷ст—÷в, далеко не завжди розважливих —÷ розумних, але високих духом?

  1. ƒон  —÷хот - в—÷чний образ. ¬—÷н з'€вивс€ в кра—„н—÷ найб—÷льших суперечностей, найглибших пр—÷рв м—÷ж реальним бутт€м —÷ марнославною св—÷дом—÷стю людей. ¬—÷н —÷ зараз —÷де по земл—÷, його дух неодм—÷нно ожива—‘ в кожному народов—÷ й у кожн—÷й людин—÷.
  2. ƒон  —÷хот приходить до нас у зор€ну годину нашого житт€. ¬ юнацтв—÷, коли в—÷дчува—‘ш легк—÷сть кроку, а надм—÷р сил розпира—‘ груди, хочетьс€ зробити щось надзвичайне. ’очетьс€ створити —÷нший св—÷т, €кого нам, звичним до второвано—„ кол—÷—„, так браку—‘.

(10)  ожне покол—÷нн€ шукатиме в роман—÷ "ƒон  —÷хотї розгадки притч—÷ про житт€ й наповнюватиме сво—„м зм—÷стом п—÷дтекст твору, шукатиме в ньому алегор—÷й, метафор.

(«а –ƒ. —верстюком)


«апитанн€:

  1. ƒо €кого стилю мовленн€ належить текст? —вою в—÷дпов—÷дь об“—рунтуйте.

¬—÷дпов—÷дь: ________________________________________________________________


  1. яка думка об'—‘дну—‘ перший —÷ трет—÷й абзаци?

¬—÷дпов—÷дь: ________________________________________________________________


  1. —пираючись на зм—÷ст 4, 5, 6, 7 абзац—÷в, назв—÷ть найсутт—‘в—÷ше у св—÷тогл€дах ƒон  —÷хота й —анчо ѕанси.

¬—÷дпов—÷дь: _________________________________________________________________


  1. –озважливий —анчо ѕанса под—÷л€—‘ долю ƒон  —÷хота, його поразки, а також над—÷—„. ўо, на думку автора тексту, означа—‘ така повед—÷нка —анчо?

¬—÷дпов—÷дь: ________________________________________________________________


  1. —пираючись на текст, дайте визначенн€ пон€тт€ донк—÷хотство.

¬—÷дпов—÷дь: _________________________________________________________________


  1. —формулюйте й запиш—÷ть сво—„ми словами проблему, метафорично виражену √ейне так: "јле дивна р—÷ч: на вс—÷х житт—‘вих дорогах мене пересл—÷дували захмарн—÷ т—÷н—÷ худющого лицар€ та його опецькуватого збро—‘ноi€, а особливо коли € зупин€вс€ на небезпечному перехрест—÷... ѕраворуч був ƒон  —÷хот з Ћаманч—÷ на сво—‘му абстрактному –ос—÷нант—÷, а л—÷воруч - —анчо ѕанса на сво—‘му позитивному в—÷слюков—÷ї.

¬—÷дпов—÷дь: ________________________________________________________________


–∆–∆–∆. ѕрочитайте уважно текст. ¬иконайте завданн€ до нього. –∆з чотирьох вар—÷ант—÷в в—÷дпов—÷дей вибер—÷ть ќƒЌ” ѕ–ј¬»Ћ№Ќ”


‘еномен —туса

(1-3) Ќа сьогодн—÷шн—÷й хвил—÷ оновленн€ —÷м'€ —туса ув—÷йшло в житт€ укра—„нського народу €к важливий чинник пробудженн€ й самоусв—÷домленн€, набуло значною м—÷рою символ—÷чного значенн€.

(4-7) ¬ —÷стор—÷—„ кожно—„ нац—÷онально—„ культури були сво—„ подвижники. ўо ж до культури укра—„нсько—„, то вона давала особливо вд€чний “—рунт дл€ подвижництва, —÷накше вона просто не могла б вижити в тих жорстких —÷ неповноц—÷нних умовах, €к—÷ визначила —„й —÷стор—÷€. ƒух Ўевченка вита—‘ над нею, невблаганно шукаючи все нових вт—÷лень, —÷ одним з них став ¬асиль —тус.

(8-15) ƒосв—÷дов—÷ Ўевченка належить особливе м—÷iе в поез—÷—„ —туса. ÷е щось незм—÷рно вагом—÷ше в—÷д суто л—÷тературного впливу. Ќедарма ё. Ўевельов писав: "Ўевченко дл€ нього - €к укра—„нська мова. ¬—÷н нею пише, в—÷н нею диха—‘, в—÷н ку—‘ й перекову—‘ —„—„, €к йому велить творчий дух. Ќе можна соб—÷ у€вити —туса поза укра—„нською мовою, не можна його у€вити поза Ўевченковою стих—÷—‘юї. “о, справд—÷, глибоко внутр—÷шн€ —‘дн—÷сть, генетичний духовний зв'€зок при гострому запереченн—÷ насл—÷дуванн€ шевченк—÷вських форм, —÷нерц—÷—„ "шевченк—÷вського кожухаї. —тусову поетику, його "образ в—÷ршаї —‘дна—‘ з Ўевченком сво—‘р—÷дний кругооб—÷г образ—÷в, глобальна повторюван—÷сть певних мотив—÷в —÷ форм.

(16-21) 3 перших крок—÷в свого творчого самови€вленн€ —тус брав на себе багато. ¬же в ранн—÷х в—÷ршах бол—÷сно шука—‘ втрачено—„ гармон—÷—„ з—÷ св—÷том, ц—÷л—÷сност—÷ - не сито—„ —÷ ледачо—„, а т—÷—‘—„, що —„—„ треба виборювати дорогою ц—÷ною - п—÷знанн€м самого себе, готовн—÷стю не зрадити себе. "як вибухнути, щоб гор—÷ть?!ї - так звучить у —туса в—÷чне гамлет—÷вське запитанн€. …ого житт—‘ва модель - вт—÷ленн€ принципу: м—÷ж високою —÷де—‘ю та житт—‘вим вибором, м—÷ж словом —÷ вчинком нема—‘ в—÷дстан—÷, нема—‘ суперечност—÷.

(22-26) —аме цим насамперед зумовлена особлива значущ—÷сть —тусового образу бутт€ дл€ нашо—„ людини, €ку привчали бути рабом обставин, об'—‘ктом чи—‘—„сь вол—÷, а не суб'—‘ктом в його самови€вленн—÷ й самоутвердженн—÷. « цим пов'€зана й особлива вага —тусового слова. ¬оно п—÷дтверджене вчинком, "забезпечене нерозм—÷нним запасом правди —÷ ц—÷ною "асного житт€ї (–ƒвген —верстюк), тому й не сприйма—‘тьс€ €к фраза.

(27-35) ƒоводитьс€ чути, що вс€ сила поез—÷—„ —туса - в тих —÷де€х, €к—÷ вона несе в соб—÷, в образ—÷ автора, тод—÷ €к суто поетичних в—÷дкритт—÷в тут небагато. Ќа ц—÷й п—÷дстав—÷ його €к традиц—÷онал—÷ста протиставл€ють новаторам. “а з огл€ду на нашу —÷сторичну, нац—÷ональну долю така поез—÷€ завжди була актуальною, лишаючись головним, а подекуди чи не —‘диним чинником нац—÷онально-культурного самоствердженн€. ” м—÷сткому афористичному слов—÷ вона несла правду всупереч заборонам, насильству, фальсиф—÷кац—÷—„. ј що за таке слово дорого треба платити - здоров'€м, долею, самим житт€м (—÷ платили, платили сповна!), - воно не сприймалос€ €к фраза, набувало ваги й заклично—„ сили. ћожливо, настане колись такий час, коли ми будемо справд—÷ в—÷льними серед р—÷вних - тод—÷ й в—÷дмовимос€ в—÷д поетично—„ публ—÷цистики, але ще не час...

(36-41) –∆, очевидно, сила поез—÷—„ —туса, —„—„ здатн—÷сть зворушити глибинн—÷ шари св—÷домост—÷ читача зумовлена не т—÷льки сумою —÷стин, висловлених у н—÷й. –∆нша р—÷ч, що "секрети поетично—„ творчост—÷ї —туса не лежать на поверхн—÷, не за€вл€ють голосно про себе. ¬они - у "непом—÷тнихї вза—‘минах традиц—÷йних —÷ новаторських начал, у неп—÷двладност—÷ мод—÷, в майстерному опануванн—÷ смисловими глибинами слова, в ум—÷нн—÷ в—÷днайти р—÷зн—÷ смислов—÷ шари й глибоко захован—÷ асоц—÷ативн—÷ зв'€зки, символ—÷чне п—÷д“—рунт€ слова й образу.

(42-47) —ьогодн—÷шн€ попул€рн—÷сть —÷мен—÷ —туса виникла на гребен—÷ пол—÷тично—„ хвил—÷. ¬она зумовлена навалою п—÷знанн€ того, що замовчувалос€, душилос€, а насправд—÷ було —÷ —‘ горд—÷стю нац—÷—„. Ўирокий загал зна—‘ передус—÷м —÷м'€ —туса: душ—÷, згодован—÷ сурогатами, вабить образ праведника. –∆ що б—÷льше його поез—÷€ наближатиметьс€ до людей, то глибинн—÷ш—÷ смислов—÷ пласти в—÷дкриватимутьс€ в н—÷й. „ас уже, нарешт—÷, формувати смаки не дешевими ерзацами поез—÷—„, а такими чистими й справжн—÷ми вз—÷рц€ми, €к —тусове слово.

(48-53) якби житт€ —туса склалос€ —÷накше, прол€гло б у звичному, "спок—÷йномуї р—÷чищ—÷, без траг—÷чних випробувань, ми, без сумн—÷в—÷в, мали б поета —÷нтелектуально наповненого, з високою мистецькою ерудиц—÷—‘ю, ориг—÷нальним переосмисленн€м св—÷тового мистецького досв—÷ду, що дл€ укра—„нсько—„ поез—÷—„ з —„—„ в—÷чно актуальною небезпекою пров—÷нц—÷ал—÷зму - житт—‘во важливо. јле то був би вже —÷нший поет. ‘еномен —туса постав саме на такому —÷сторичному тл—÷. –∆ саме такий —тус дорогий нам.

(«а ћихайлиною  оцюбинською)

(628 сл—÷в)

«авданн€ до тексту

  1. —праведлив—÷сть думки: "Ќа сьогодн—÷шн—÷й хвил—÷ оновленн€ —÷м'€ —туса вв—÷йшло в житт€ укра—„нського народу €к важливий чинник пробудженн€ й самоусв—÷домленн€, набуло значною м—÷рою символ—÷чного значенн€ї (р€дки 1-3) довод€ть висловлюванн€ з тексту:
  1. —ьогодн—÷шн€ попул€рн—÷сть —÷мен—÷ —туса виникла на гребен—÷ пол—÷тично—„ хвил—÷. ¬она зумовлена навалою п—÷знанн€ того, що замовчувалос€, душилос€, а насправд—÷ було —÷ —‘ горд—÷стю нац—÷—„ (р€дки 42-44).
  2. ¬же в ранн—÷х в—÷ршах (—тус) бол—÷сно шука—‘ втрачено—„ гармон—÷—„ з—÷ св—÷том, ц—÷л—÷сност—÷ - не сито—„ —÷ ледачо—„, а т—÷—‘—„, що —„—„ треба виборювати дорогою ц—÷ною - п—÷знанн€м самого себе, готовн—÷стю не зрадити себе (р€дки 16-20).
  3. ¬л—екрети поетично—„ творчост—÷ї —туса - у непом—÷тних вза—‘минах традиц—÷йних —÷ новаторських начал, у неп—÷двладност—÷ мод—÷ (р€дки 37-39).
  4. ... « огл€ду на нашу —÷сторичну, нац—÷ональну долю така поез—÷€ завжди була актуальною, лишаючись головним, а подекуди чи не —‘диним чинником нац—÷онально-культурного самоствердженн€ (р€дки 29-31).


ј 1-ше висловлюванн€;

Ѕ 2-ге висловлюванн€;

¬ 3-т—‘ висловлюванн€;

√ 4-те висловлюванн€.


  1. ѕринцип "м—÷ж високою —÷де—‘ю —÷ житт—‘вим вибором, м—÷ж словом —÷ вчинком нема—‘ в—÷дстан—÷, нема—‘ суперечност—÷ї (р€дки 20-21) характеризу—‘ натуру:

ј р—÷шучу;

Ѕ ц—÷л—÷сну;

¬ в—÷ддану;

√нерозважливу.


  1. ƒоказ того, що житт€ —÷ творч—÷сть ¬. —туса —‘ подвижництвом, м—÷ст€ть висловлюванн€ з тексту:
  1. ¬ —÷стор—÷—„ кожно—„ нац—÷онально—„ культури були сво—„ подвижники. ўо ж до культури укра—„нсько—„, то вона давала особливо вд€чний “—рунт дл€ подвижництва, —÷накше вона просто не могла б вижити в тих жорстких —÷ неповноц—÷нних умовах, €к—÷ визначила —„й —÷стор—÷€ (р€дки 4-6).
  2. ” м—÷сткому афористичному слов—÷ вона (така поез—÷€) несла правду всупереч заборонам, насильству, фальсиф—÷кац—÷—„. ј що за таке слово дорого треба платити - здоров'€м, долею, самим житт€м (—÷ платили, платили сповна!), - воно не сприймалос€ €к фраза, набувало ваги й заклично—„ сили (р€дки 31-34).
  3. ўо б—÷льше його (—тусова) поез—÷€ наближатиметьс€ до людей, то глибинн—÷ш—÷ смислов—÷ пласти в—÷дкриватимутьс€ в н—÷й (р€дки 45-46).
  4. Ўирокий загал зна—‘ передус—÷м —÷м'€ —туса: душ—÷, згодован—÷ сурогатами, вабить образ праведника (р€дки 44-45).


ј 1-ше висловлюванн€;

Ѕ 2-ге висловлюванн€;

¬ 3-т—‘ висловлюванн€;

√ 4-те висловлюванн€.


  1. «агальним щодо —÷нших —‘ зм—÷ст висловлюванн€:

ј Ўевченко дл€ нього - €к укра—„нська мова (р€дки 9-10).

Ѕ —тусову поетику, його "образ в—÷ршаї —‘дна—‘ з Ўевченком сво—‘р—÷дний кругооб—÷г образ—÷в (р€дки 14-15).

¬ ƒосв—÷дов—÷ Ўевченка належить особливе м—÷iе в поез—÷—„ —туса (р€док 8).

√ “о, справд—÷, глибоко внутр—÷шн€ —‘дн—÷сть при гострому запереченн—÷ насл—÷дуванн€ шевченк—÷вських форм, —÷нерц—÷—„ "шевченк—÷вського кожухаї (р€дки 12-13).


  1. ” вислов—÷ "ƒосв—÷дов—÷ Ўевченка належить особливе м—÷iе в поез—÷—„ —туса. ÷е щось незм—÷рно вагом—÷ше в—÷д суто л—÷тературного впливуї (р€дки 8-9) автор говорить про:

ј еп—÷гонство;

Ѕ прихильн—÷сть;

¬ насл—÷дуванн€;

√ спадко—‘мн—÷сть.


  1. ” реченн—÷ "« перших крок—÷в свого творчого самови€вленн€ —тус брав на себе багатої:

ј нема—‘ фразеолог—÷зм—÷в;

Ѕ ужито фразеолог—÷зм "брати на себеї;

¬ ужито фразеолог—÷зм "брати на себе багатої;

√ ужито фразеолог—÷зм "творче самови€вленн€ї.


  1. —тусове запитанн€ "як вибухнути, щоб гор—÷ть?!ї (р€док 19) означа—‘:

ј роздво—‘н—÷сть, сумн—÷в;

Ѕ зануренн€ в роздуми, нездатн—÷сть д—÷€ти швидко й р—÷шуче;

¬ нев—÷дворотну потребу в р—÷шенн—÷ перед серйозним кроком;

√ визначенн€ творчо—„ позиц—÷—„, житт—‘вий виб—÷р.


  1. ¬исловленн€ "ƒоводитьс€ чути, що вс€ сила поез—÷—„ —туса - у тих —÷де€х, €к—÷ вона несе в соб—÷, в образ—÷ автора, в той час €к суто поетичних в—÷дкритт—÷в тут небагатої (27-28) —‘ в текст—÷:

ј висновком —÷з попереднього роздуму автора;

Ѕ тезою автора, €ку в—÷н ма—‘ п—÷дтвердити або спростувати;

¬ формулюванн€м проблеми, сп—÷рного питанн€;

√ аргументом, доказом, що п—÷дтверджу—‘ або спростову—‘ тезу автора.


  1. ƒумку про те, що поетичних в—÷дкритт—÷в у творчост—÷ —туса небагато, в—÷н —‘ традиц—÷онал—÷стом, а не новатором, найкраще спростову—‘ висловлюванн€:
  1. ћожливо, настане колись такий час, коли ми будемо справд—÷ в—÷льними серед р—÷вних - тод—÷ й в—÷дмовимос€ в—÷д поетично—„ публ—÷цистики, але ще не час... (р€дки 34-35).
  2. ћи, без сумн—÷в—÷в, мали б поета —÷нтелектуально наповненого, з високою мистецькою ерудиц—÷—‘ю (р€дки 49-50).
  3. –∆ що б—÷льше його поез—÷€ наближатиметьс€ до людей, то глибинн—÷ш—÷ смислов—÷ пласти в—÷дкриватимутьс€ в н—÷й. „ас уже, нарешт—÷, формувати смаки не дешевими ерзацами поез—÷—„, а такими чистими —÷ справжн—÷ми вз—÷рц€ми, €к —тусове слово (р€дки 45-47).
  4. ... "—екрети поетично—„ творчост—÷ї —туса - у "непом—÷тнихї вза—‘минах традиц—÷йних —÷ новаторських начал, у неп—÷двладност—÷ мод—÷, в майстерному опануванн—÷ смисловими глибинами слова, в ум—÷нн—÷ в—÷днайти р—÷зн—÷ смислов—÷ шари й глибоко захован—÷ асоц—÷ативн—÷ зв'€зки, символ—÷чне п—÷д“—рунт€ слова й образу (р€дки 37-41).

ј 1-ше висловлюванн€;

Ѕ 2-ге висловлюванн€;

¬ 3-т—‘ висловлюванн€;

√ 4-те висловлюванн€.


  1. ѕосиланн€ автора на "непом—÷тн—÷ї вза—‘мини традиц—÷йних —÷ новаторських началї (38-39) у поез—÷—„ ¬. —туса заперечу—‘ думку про те, що в—÷н €к традиц—÷онал—÷ст протисто—„ть новаторам, оск—÷льки:

ј традиц—÷онал—÷ст —÷ новатор - у текст—÷ антон—÷ми, а традиц—÷йний —÷ новаторський - н—÷;

Ѕ слова в обох парах - антон—÷ми;

¬ традиц—÷онал—÷ст —÷ новатор - антон—÷ми, а традиц—÷йний —÷ новаторський - синон—÷ми;

√ слова в обох парах належать до одн—÷—‘—„ тематично—„ групи.


–∆V. ѕрочитайте уважно текст. ¬иконайте завданн€ до нього. –∆з чотирьох вар—÷ант—÷в в—÷дпов—÷дей вибер—÷ть ќƒЌ” ѕ–ј¬»Ћ№Ќ”


√орд—÷сть –∆спан—÷—„

(1)“ридц€ть рок—÷в тому фашистськ—÷ запл—÷чники вивезли ‘едер—÷ко √арс—÷а Ћорку в гори —÷ там розстр—÷л€ли. ƒесь недалеко було р—÷дне село ‘уенте ¬акерос. Ќавколо була р—÷дна земл€ √ранади.

(2)ƒл€ холу—„в кривавого каудильйо цей молодий —÷ ще на—„вний в'€зень був т—÷льки черговою жертвою. Ќов—÷тн—÷ герострати - не р—÷вн€ давн—÷м: вони не прагнуть слави, вони ладн—÷ були б задушити будь-€кий поголос про сво—„ зв—÷рства. јле людство зна—‘: кривав—÷ руки франк—÷ст—÷в скроплен—÷ кров'ю одного з найб—÷льших поет—÷в XX стол—÷тт€ - ‘едер—÷ко Ћорки. ÷е —„м можна було б адресувати поетов—÷ слова: "я —÷спанець до мозку к—÷сток —÷ не у€вл€ю соб—÷ житт€ поза межами сво—‘—„ кра—„ни, але € ненавиджу тих, хто —÷спанець т—÷льки тому, що народивс€ в –∆спан—÷—„ї.

(3)¬ир—÷сши на багатостраждальн—÷й —÷спанськ—÷й земл—÷, закоханий у траг—÷чн—÷ мотиви канте хон-до, перейн€тий скорботно-благородними образами —ервантеса —÷  альдерона, ¬еласкеса —÷ √ой—„, Ћорка не м—÷г не сприйн€ти цього почутт€ фатального траг—÷зму, €ке мало не стало рисою нац—÷онального характеру його народу.

(4)—тиль його поез—÷—„ успадкований од народно—„ творчост—÷. ÷е стиль —÷спанських темпераментних хот —÷ народних п—÷сень. ÷е стиль —÷спансько—„ —÷стор—÷—„, €ка витворила тип темпераментно—„ людини, що н—÷коли не зв—÷льню—‘тьс€ в—÷д почутт€ житт—‘во—„ небезпеки.

(5)јле, будучи виразно нац—÷ональним поетом, Ћорка разом з тим —‘ одним з найб—÷льш ориг—÷нальних поет—÷в нашого в—÷ку. —в—÷това поетична культура була ним дуже добре засво—‘на.

(6)Ћорка - передус—÷м поет драматичний. ƒвоб—÷й житт€ —÷ смерт—÷ - це маг—÷стральна його тема. Ќав—÷ть книга в—÷рш—÷в у його сприйманн—÷ нагаду—‘ "мертву ос—÷ньї, в—÷рш—÷ - "чорне лист€ на б—÷л—÷й земл—÷ї. “ак ви€вл€—‘тьс€ в Ћорки суто живописний аспект д—÷йсност—÷: майже кожен його в—÷рш можна "дивитисьї. “аке його все "÷иганське романсерої. ” лист—÷ до свого друга ’орхе √—÷ль—‘на сам Ћорка писав про цей тв—÷р так: "я намагаюсь по—‘днати циганську м—÷фолог—÷ю з в—÷двертою буденн—÷стю плинного часу. ¬иходить щось дивовижне, та, спод—÷ваюсь, —÷ по-новому прекрасне. я прагну добитис€ того, щоб образи, €кими € зобов'€заний сво—„м геро€м, були зрозум—÷л—÷ дл€ них, були вид—÷нн€м того св—÷ту, де вони живуть. «алишитьс€ книга романс—÷в, —÷ можна буде сказати, що це книга про јндалуз—÷ю. ÷е вже так! јндалуз—÷€ не повернетьс€ спиною до мене...ї

(7)Ѕагатство поетових вражень диву—‘ в кожному в—÷рш—÷. …ого р€док н—÷би доведено до вищо—„ поетично—„ конденсац—÷—„. ќс—÷нь приходить з гронами туману, равликами та громадд€м г—÷р. ” в—÷тах €блун—÷ - птахи й т—÷н—÷. √орбате м—÷сто гор€н ма—‘ густу нечесану шевелюру зелен—÷. —ерце г—÷тари поранене п'€тьма шпагами.

(8)—лухаючи, €к вишумову—‘ морська черепашка, можна в—÷дчути, €к серце повнитьс€ бризками води й св—÷тла, зеленавою сут—÷нню та ср—÷бними рибками. …ого образи дуже конкретн—÷, його поетична думка глибока —÷ не завжди ос€гнена. „асом цю думку легше в—÷дчути, ан—÷ж збагнути. “реба мати дуже розвинен—÷ почутт€, щоб любити Ћорку.

(9)¬лѕоет розум—÷—‘ все незбагненнеї, - писав Ћорка. јле незбагненн—÷сть його самого не сл—÷д переб—÷льшувати. ¬—÷н €кось зазначав, що у всьому любить простоту. …ого образи "точн—÷ до найдр—÷бн—÷ших деталейї —÷ здаютьс€ багатьом незвичними т—÷льки тому, що "не так уже часто зустр—÷ча—‘тьс€ нехитре вм—÷нн€ бачити й чутиї.

(10)Ќе можна не вказати на ще одну визначальну ознаку його обдаруванн€ - вин€ткову музичн—÷сть. –∆нтонац—÷йний малюнок багатьох його в—÷рш—÷в неповторний.

(11)¬л–∆спанець до мозку к—÷стокї, Ћорка м—÷г з повним правом назвати себе "братом ус—÷х людейї. —правд—÷, його поез—÷€ ма—‘ —÷нтернац—÷ональний попит, €к справедлив—÷сть —÷ людська доброта. ¬—÷н писав про негр—÷в, що "з—÷ сво—‘ю зворушливою печаллю перетворилис€ на духовну в—÷сь јмерикиї. “акою духовною в—÷ссю —÷спанського народу —‘ ген—÷альн—÷ поез—÷—„ ‘едер—÷ко √арс—÷а Ћорки.

(«а ¬. —тусом)

  1. ” другому абзац—÷ фразеолог—÷змом —‘ сполученн€ сл—÷в:

ј бути (кимось, чимось) до мозку к—÷сток;

Ѕ бути черговою жертвою;

¬ задушити поголос про зв—÷рства;

√ не у€вл€ти житт€ поза межами кра—„ни.


  1. —п—÷льною думкою про те, що Ћорка засво—„в кращ—÷ надбанн€ —÷спансько—„ л—÷тератури, об'—‘днан—÷ абзаци:

ј 2,3;

Ѕ 3,4;

¬ 3,6;

√ 3,11.


  1. ” будов—÷ тексту п'€тий абзац викону—‘ роль:

ј вступу;

Ѕ тези;

¬ аргументу;

√ контраргументу.


  1. —ловосполученн€ "нов—÷тн—÷ геростратиї в текст—÷ означа—‘ людей, €к—÷:

ј та—‘мно зд—÷йснюють кривав—÷ злочини;

Ѕ прагнуть здобути славу будь-€кою ц—÷ною;

¬ в—÷ддано прагнуть служити сво—‘му вождев—÷;

√ нещодавно незаконно захопили "аду.


  1. ” текст—÷ публ—÷цистичного стилю використано елементи —÷ншого стилю, а саме:

ј розмовного;

Ѕ художнього;

¬ оф—÷ц—÷йно-д—÷лового;

√ еп—÷стол€рного.


  1. ¬исл—÷в √арс—÷а Ћорки: "я —÷спанець до мозку к—÷сток —÷ не у€вл€ю соб—÷ житт€ поза межами сво—‘—„ кра—„ни, але € ненавиджу тих, хто —÷спанець т—÷льки тому, що народивс€ в –∆спан—÷—„ї —‘ утвердженн€м думки про те, що письменник:

ј протиставл€—‘ себе —÷ншим, хто народивс€ в –∆спан—÷—„;

Ѕ передбача—‘ свою траг—÷чну загибель;

¬ осуджу—‘ будь-€к—÷ про€ви нац—÷онал—÷зму;

√ протесту—‘, що "аду в –∆спан—÷—„ захопили фашисти.


  1. ўоб любити Ћорку та в—÷дчувати естетичну насолоду в—÷д його поез—÷—„, треба:

ј добре знати факти б—÷ограф—÷—„ митц€;

Ѕ розум—÷ти парадоксальн—÷сть мисленн€ поета;

¬ тонко в—÷дчувати образн—÷сть поетичного р€дка Ћорки;

√ ознайомитис€ з традиц—÷€ми —÷спансько—„ л—÷тератури.


  1. Ќе —‘ особлив—÷стю —÷ндив—÷дуального поетичного стилю Ћорки:

ј музичн—÷сть поетичного р€дка;

Ѕ виразн—÷ форми —‘вропейсько—„ класично—„ гармон—÷—„;

¬ тонке в—÷дчутт€ д—÷йсност—÷ й в—÷дображенн€ —„—„ в конкретно-чутт—‘вих образах;

√  на€вн—÷сть зорових образ—÷в, в—÷дображенн€ живописних аспект—÷в д—÷йсност—÷.


  1. ƒумку про те, що "Ћорка - передус—÷м поет драматичнийї, п—÷дтверджу—‘ реченн€:

ј "…ого образи дуже конкретн—÷, його поетична думка глибока —÷ не завжди ос€гненаї.

Ѕ "ƒвоб—÷й житт€ —÷ смерт—÷ - це маг—÷стральна його темаї.

¬ "÷е стиль —÷спансько—„ —÷стор—÷—„, €ка витворила тип темпераментно—„ людини, що н—÷коли не зв—÷льню—‘тьс€ в—÷д почутт€ житт—‘во—„ небезпекиї.

√  "…ого р€док н—÷би доведено до вищо—„ поетично—„ конденсац—÷—„ї.


  1. √оловну думку тексту висловлено в реченн—÷ (реченн€х):

ј "я —÷спанець до мозку к—÷сток —÷ не у€вл€ю соб—÷ житт€ поза межами сво—‘—„ кра—„ниї.

Ѕ  "Ћорка не м—÷г не сприйн€ти цього почутт€ фатального траг—÷зму, €ке мало не стало рисою нац—÷онального характеру його народуї.

¬ "—тиль його поез—÷—„ успадкований од народно—„ творчост—÷. ÷е стиль —÷спанських темпераментних хот —÷ народних п—÷сеньї.

√ "Ѕудучи виразно нац—÷ональним поетом, Ћорка разом з тим —‘ одним з найб—÷льш ориг—÷нальних поет—÷в нашого в—÷ку. —в—÷това поетична культура була ним дуже добре засво—‘наї.


V. ѕрочитайте уважно текст. ¬иконайте завданн€ до нього. « чотирьох вар—÷ант—÷в в—÷дпов—÷дей вибер—÷ть ќƒЌ” ѕ–ј¬»Ћ№Ќ” .


ѕоетка укра—„нського в—÷дродженн€

(1-3) –ƒ постат—÷, забут—÷ сучасниками, зроджен—÷ дл€ —÷нших час—÷в, €к—÷ вириваютьс€ нащадками з пазур—÷в минулого —÷ ставл€тьс€ на недос€жну височину. ƒо таких належить —÷ Ћес€ ”кра—„нка.

(4-12) –«—„ житт€ було ц—÷лою проблемою. ¬она на голову переростала хистом майже вс—÷х сучасних письменник—÷в, а лишилас€ дивно незрозум—÷лою. ¬она мала чи не найглибшу осв—÷ту в круз—÷ товариш—÷в пера, а залишилась особою, €кою найменше займалас€ осв—÷чена критика. Ћюдина —÷нтенсивного шуканн€ —÷ вперто—„ думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто ц—÷кавивс€ тайнами поетично—„ творчост—÷. ѕисьменниц€, €ку ‘ранко назвав одиноким мужчиною серед поет—÷в соборно—„ ”кра—„ни, лишилас€ €кимось сф—÷нксом дл€ покол—÷нн€, дл€ €кого в—÷двага, завз€тт€, вол€ - вс—÷ мужськ—÷ чесноти повинн—÷ були б стати конечними, коли воно хот—÷ло висто€ти в т—÷й страшн—÷й зав—÷рюс—÷, що неспод—÷вано впала на нього.

(13-18) як це могло статис€? я думаю, це сталос€ через те, що Ћес€ ”кра—„нка сво—„ми уподобанн€ми, пристраст€ми —÷ вдачею з'€вилас€ на св—÷т завчасно. ¬она жила й д—÷€ла в добу, €ка на м—÷iе невидимого Ѕога поставила рел—÷г—÷ю розуму. Ќа м—÷iе абсолютно—„ морал—÷ - етику, прописи €ко—„, €к математичн—÷ формули, доводилис€ доказами розсудку. Ќа м—÷iе великих пристрастей - пом—÷ркован—÷сть. Ќа м—÷iе в—÷ри, що руша—‘ горами, - сл—÷пе упокоренн€ перед так званим богом под—÷й.

(19-25) ÷е був час, коли н—÷хто не п—÷д—÷ймавс€ вже за сво—„ переконанн€ н—÷ на ешафот, н—÷ на кострище, коли людське житт€ стало важити б—÷льше, н—÷ж людська честь, коли на зм—÷ну безпосередност—÷ прийшов зарозум—÷лий, але зблазований сноб. ÷е був час, коли поетичну легенду заступила проза щоденного житт€, коли на зм—÷ну непок—÷рливих д—÷д—÷в прийшли вр—÷вноважен—÷ внуки, що "садили картопелькуї, —÷ котрим байдуже було, "... чи—‘ю кров'ю ота земл€ напо—‘на, що картоплю родитьї. ¬ таку добу з'€вилас€ в нас Ћес€ ”кра—„нка.

(26-33) "Ќа шл€х € вийшла ранньою весноюї, - зачина—‘ вона один —÷з сво—„х молодечих в—÷рш—÷в. –∆ д—÷йсно, найтемн—÷ш—÷ дн—÷ ц—÷—‘—„ доби вже упливали. “ривога, непевн—÷сть, туга за великим всеочищаючим поривом огортала маси. ѕробуджена туга людського "€ї за чимось великим, що довго, придушене, та—„лось на дн—÷ душ—÷, вибухаючи раз на к—÷лькасот рок—÷в, тод—÷, коли зачиналис€ нов—÷ розд—÷ли в —÷стор—÷—„.  оли б Ћес€ ”кра—„нка прийшла трохи п—÷зн—÷ше, коли й безжурних огортав перел€к перед катастрофою, що йшла, —„—„ скор—÷ше зрозум—÷ли би. “а майже н—÷хто з —„—„ сучасник—÷в не в—÷дчував бур—÷, €ко—„ так пристрасно прагнула вона.

(34-38) ¬ туз—÷ за моментом боротьби —÷ подвигу писала вона в одн—÷й сво—„й поем—÷, з €кою насолодою вона б "упилас€ щаст€м перемогиї, але це упо—‘нн€ —„й не судилос€. “е, про що вона мр—÷€ла в безсонн—÷ ноч—÷, —„—„ не торкнулос€. ¬она "себе вогнем спалила "аснимї, не дочекавшись спод—÷ваного моменту щаст€. “ому була —„—„ поез—÷€ тугою за щаст€м, а не насолодою ним.

(39-41) ¬она мр—÷€ла в—÷ддати себе ц—÷лу справ—÷ нац—÷—„, "спалити молод—÷сть —÷ пол€гти при збро—„ї, але в тис€чний раз справдилас€ на н—÷й знана опов—÷дка: нема—‘ пророк—÷в у сво—„й земл—÷!

(42-46)  ажуть, що Ћес€ ”кра—„нка вмерла на сухоти. ƒумаю, що це неправда, або не ц—÷ла правда. Ѕо це засм—÷шна назва на ту хворобу, що жерла —„—„. ¬она вмерла в—÷д того внутр—÷шнього вогню, що гонив —„—„ до чину, тод—÷ ще незд—÷йснимого, - цю маленьку ж—÷нку з душею скованого ѕромете€. ¬она вмерла прудко, бо люди, що живуть так —÷нтенсивно, живуть коротко.

(47-57) –«—„ голосу не дочували за житт€, —÷ вона була в н—÷м застрашаючо самотньою. “—÷—‘ю самотою, котру зносити можуть лише люди, повн—÷ глибоко—„ в—÷ри в сво—‘ покликанн€. јле под—÷бно багатьом траг—÷чним постат€м, умираючи, вона перемогла. –∆скра людсько—„ —÷ нац—÷онально—„ г—÷дност—÷ перейде в кожного з —„—„ духовних нащадк—÷в. ¬с—÷, нав—÷ть духовн—÷ противники поетки, що не зрозум—÷ли —„—„ пророчого шалу й жорстоко—„ правди, муситимуть скорше чи п—÷зн—÷ше зложити в—÷нець —÷з написом: "“и перем—÷г!ї “од—÷ нац—÷€ визна—‘ €к одного з—÷ сво—„х духовних вожд—÷в ту слабу ж—÷нку, чий вищий дух ще в темну н—÷ч перед пробудженн€м народу вказував йому страшну —÷ величну путь безумства й слави. “од—÷ останки Ћес—÷ ”кра—„нки в день великого св€та перенесуть до укра—„нського пантеону, збудованого сво—„м великим люд€м в—÷льною нац—÷—‘ю, €ку вона так немилосердно картала —÷ так безумно любила.

(«а ƒ. ƒонцовим)

633 слова


  1. ¬исловлюванн€ "–ƒ постат—÷, забут—÷ сучасниками, зроджен—÷ дл€ —÷нших час—÷в, €к—÷ вириваютьс€ нащадками з пазур—÷в минулого —÷ ставл€тьс€ на недос€жну височину. ƒо таких належить —÷ Ћес€ ”кра—„нкаї (р€дки 1-3) —‘ в текст—÷

ј тлумаченн€м заголовку;

Ѕ тезою автора, €ку в—÷н ма—‘ п—÷дтвердити або спростувати;

¬ формулюванн€м проблеми, сп—÷рного питанн€;

√ аргументом, доказом, що п—÷дтверджу—‘ або спростову—‘ тезу автора.


  1. —еред суджень, що п—÷дтверджують думку "... ¬ тис€чний раз справдилас€ на н—÷й (Ћес—÷ ”кра—„нц—÷) знана опов—÷дка: нема—‘ пророк—÷в у сво—„й земл—÷!ї (р€дки 40-41), зайвим —‘ судженн€

ј —„—„ голосу не дочували за житт€, —÷ вона була в н—÷м застрашаючо самотньою
(р€дки 47-48).

Ѕ "Ќа шл€х € вийшла ранньою весноюї, - зачина—‘ вона один —÷з сво—„х молодечих в—÷рш—÷в (р€дки 26-27).

¬ ¬с—÷, нав—÷ть духовн—÷ противники поетки, що не зрозум—÷ли —„—„ пророчого шалу й жорстоко—„ правди, муситимуть скорше чи п—÷зн—÷ше зложити в—÷нець —÷з написом: "“и перем—÷г!ї (р€дки 51-53).

√ ... ћайже н—÷хто з —„—„ сучасник—÷в не в—÷дчував бур—÷, €ко—„ так пристрасно прагнула вона (р€дки 32-33).


  1. «агальним в—÷дносно —÷нших —‘ зм—÷ст висловлюванн€:

ј ¬она на голову переростала хистом майже вс—÷х сучасних письменник—÷в, а лишилас€ дивно незрозум—÷лою (р€дки 4-5).

Ѕ ¬она мала чи не найглибшу осв—÷ту в круз—÷ товариш—÷в пера, а залишилась особою, €кою найменше займалас€ осв—÷чена критика (р€дки 5-7).

¬ Ћюдина —÷нтенсивного шуканн€ —÷ вперто—„ думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто ц—÷кавивс€ тайнами поетично—„ творчост—÷ (р€дки 7-8).

√ –«—„ житт€ було ц—÷лою проблемою (р€док 4).   


  1. ¬исновком, що виплива—‘ з —÷нших поданих суджень, —‘:

ј ¬ туз—÷ за моментом боротьби —÷ подвигу писала вона в одн—÷й сво—„й поем—÷, з €кою насолодою вона б "упилас€ щаст€м перемогиї, але це упо—‘нн€ —„й не судилос€ (р€дки 34-36).

Ѕ “ому була —„—„ поез—÷€ тугою за щаст€м, а не насолодою ним (р€дки 37-38).

¬ “е, про що вона мр—÷€ла в безсонн—÷ ноч—÷, —„—„ не торкнулос€ (р€док 36).

√ ¬она "себе вогнем спалила "аснимї, не дочекавшись спод—÷ваного моменту щаст€ (р€дки 36-38).


  1. Ќаведен—÷ судженн€ довод€ть справедлив—÷сть думки ‘ранка про те, що Ћес€ ”кра—„нка була "одиноким мужчиною серед поет—÷в соборно—„ ”кра—„ниї (р€дки 9-10), окр—÷м судженн€

ј ... Ћес€ ”кра—„нка сво—„ми уподобанн€ми, пристраст€ми —÷ вдачею з'€вилас€ на св—÷т завчасно (р€дки 13-14).

Ѕ ¬она мр—÷€ла в—÷ддати себе ц—÷лу справ—÷ нац—÷—„, "спалити молод—÷сть —÷ пол€гти при збро—„ї (р€дки 39-40).

¬ ¬она вмерла в—÷д того внутр—÷шнього вогню, що гонив —„—„ до чину, тод—÷ ще незд—÷йснимого, - цю маленьку ж—÷нку з душею скованого ѕромете€ (р€дки 43-45).

√ ... ¬она була ... застрашаючо самотньою. “—÷—‘ю самотою, котру зносити можуть лише люди, повн—÷ глибоко—„ в—÷ри в сво—‘ покликанн€ (р€дки 47-49).


  1. ” реченн—÷ "¬она вмерла в—÷д того внутр—÷шнього вогню, що гонив —„—„ до чину, тод—÷ ще незд—÷йснимого, - цю маленьку ж—÷нку з душею скованого ѕромете€ї (р€дки 43-45) слово вогонь ужите в значенн—÷

ј полум'€;

Ѕ душевне п—÷днесенн€;

¬ вогнище;

√ стр—÷льба.

  1. ”особленн€м у текст—÷ —‘ висловлюванн€

ј на зм—÷ну непок—÷рливих д—÷д—÷в прийшли вр—÷вноважен—÷ внуки;

Ѕ письменниц€ лишилас€ €кимось сф—÷нксом;

¬ це засм—÷шна назва на ту хворобу, що жерла —„—„;

√ пазур—÷ минулого.


  1. ” реченн—÷ "÷е був час, ... коли на зм—÷ну безпосередност—÷ прийшов зарозум—÷лий, але зблазований снобї (р€дки 19-21) слово сноб означа—‘ людина, €ка

ј у нових умовах механ—÷чно в—÷дтворю—‘ застар—÷л—÷ —÷де—„ сво—„х попередник—÷в;

Ѕ над усе ставить насолоду житт€м;

¬ уважа—‘ себе нос—÷—‘м —÷нтелектуальност—÷ й вишуканих смак—÷в, беззастережно схил€—‘тьс€ перед модою;

√ ма—‘ глибок—÷ р—÷зносторонн—÷ знанн€, —‘ начитаною.


  1. —лова, вид—÷лен—÷ у вислов—÷ "маленька ж—÷нка з душею скованого ѕромете€ї (р€док 45), означають: та, €ка

ј терпить невимовн—÷ ф—÷зичн—÷ муки;

Ѕ стражда—‘ через незд—÷йсненн—÷сть того, до чого прагне;

¬ покарана за свав—÷лл€;

√ самотн€ й не сприйн€та сучасниками.


  1. —лова вищий дух вказував страшну —÷ величну путь у реченн—÷ "“од—÷ нац—÷€ визна—‘ €к одного з—÷ сво—„х духовних вожд—÷в ту слабу ж—÷нку, чий вищий дух ще в темну н—÷ч перед пробудженн€м народу вказував йому страшну —÷ величну путь безумства й славиї (р€дки 53-55) становл€ть

ј уособленн€;

Ѕ г—÷перболу;

¬ л—÷тоту;

√ метафору.


„ј—“»Ќј 2


Ќаписанн€ "асного висловленн€


  1. —пираючись на зм—÷ст тексту "Ќаш г—÷сть жаданий - ƒон  —÷хотї, напиш—÷ть тв—÷р-роздум на тему: ¬лƒонк—÷хотство - це виб—÷р сильних?ї. јргументуючи сво—„ думки, обов'€зково:

1) посилайтес€ на зм—÷ст тексту; 2) використовуйте приклади з "асного житт€, розпов—÷д—÷ —÷нших людей; 3) анал—÷зуйте твори художньо—„ л—÷тератури, використовуйте цитати. ќр—÷—‘нтовний обс€г твору тј‘ 200-250 сл—÷в.


  1. ѕрочитайте тлумаченн€ значенн€ слова в—÷дпов—÷дальн—÷сть.

¬—÷дпов—÷дальн—÷сть - це покладений на когось або вз€тий на себе обовтјў€зок в—÷дпов—÷дати за певну д—÷л€нку роботи, справу, за чи—„сь д—÷—„, вчинки, слова.

¬исловте м—÷ркуванн€ з приводу того, що означа—‘ в—÷дпов—÷дати за себе та що означа—‘ в—÷дпов—÷дати за —÷нших. —формулюйте тезу висловлюванн€, навед—÷ть два-три переконлив—÷ докази, €к—÷ найкраще ар“—ументуватимуть ¬аш—÷ думки. ѕро—÷люструйте —„х посиланн€ми на приклади з художньо—„ л—÷тератури (укаж—÷ть проблему, порушену письменником, назв—÷ть художн—÷ образи, через €к—÷ розкрито проблему, навед—÷ть цитату з твору тощо), —÷сторичн—÷ факти чи випадки з житт€. «роб—÷ть висновок. Ќе переказуйте зм—÷сту художн—÷х твор—÷в, не характеризуйте всеб—÷чно образи. ќбс€г тексту - 150-200 сл—÷в.


  1. —клад—÷ть —÷ запиш—÷ть роздум про те, що таке шл€хетн—÷сть.

—формулюйте тезу, навед—÷ть два-три переконлив—÷ докази, €к—÷ найкраще аргументуватимуть ¬аш—÷ м—÷ркуванн€. ѕро—÷люструйте ¬аш—÷ думки посиланн€ми на приклади з художньо—„ л—÷тератури (укаж—÷ть проблему, порушену письменником, назву твору, назв—÷ть художн—÷й образ, через €кий проблему розкрито, навед—÷ть цитату з твору тощо), —÷сторичн—÷ факти або випадки з житт€. Ќе переказуйте зм—÷сту, не давайте повно—„ характеристики образ—÷в. —формулюйте висновки. ќр—÷—‘нтовний обс€г роботи - 200-250 сл—÷в.


  1. „и погоджу—‘тесь ¬и з думкою про те, що чим людина осв—÷чен—÷ша, тим вона в—÷льн—÷ша?

—клад—÷ть —÷ запиш—÷ть роздум. —формулюйте тезу, навед—÷ть два-три докази, €к—÷ найкраще аргументуватимуть ¬аш—÷ м—÷ркуванн€. ѕро—÷люструйте ¬аш—÷ думки прикладами з художньо—„ л—÷тератури (вкаж—÷ть проблему, порушену письменником, назву твору, назв—÷ть персонаж, через €кого розкрита проблема, запиш—÷ть цитати з твору тощо), навед—÷ть —÷сторичн—÷ факти або випадки з житт€. Ќе переказуйте зм—÷сту, не давайте повно—„ характеристики образ—÷в. —формулюйте висновки. ќр—÷—‘нтовний обс€г роботи - 200-250 сл—÷в.


  1. —пираючись на зм—÷ст тексту "÷—÷нност—÷ї, напиш—÷ть тв—÷р-роздум на тему: ¬лћ—÷й ц—÷нн—÷сний виб—÷рї. јргументуйте сво—„ твердженн€ прикладами —÷з "асного житт€, художньо—„ л—÷тератури, преси, розпов—÷дей —÷нших людей. ќр—÷—‘нтовний обс€г твору 200-250 сл—÷в.


  1. ѕ—÷дтверд—÷ть або спростуйте думку, висловлену ё. яновським у роман—÷ "ћайстер корабл€ї: ¬лЋюдина - натура творча. Ћюдин—÷ треба, щоб —„—„ робота залишалас€ п—÷сл€ не—„ само—„ жити. “од—÷ людина працюватиме так, €к сп—÷ва—‘ї. —формулюйте тезу, навед—÷ть два-три переконлив—÷ докази, €к—÷ найкраще аргументуватимуть ¬аш—÷ м—÷ркуванн€. ѕро—÷люструйте ¬аш—÷ думки посиланн€ми на приклади з художньо—„ л—÷тератури (укаж—÷ть проблему, порушену письменником, назву твору, назв—÷ть художн—÷й образ, через €кий проблему розкрито, навед—÷ть цитату з твору тощо), —÷сторичн—÷ факти або випадки з житт€. Ќе переказуйте зм—÷сту, не давайте повно—„ характеристики образ—÷в. —формулюйте висновки. ќр—÷—‘нтовний обс€г роботи - 150-200 сл—÷в.


  1. —клад—÷ть —÷ запиш—÷ть роздум про те, що таке покликанн€.

—формулюйте тезу, навед—÷ть два-три переконлив—÷ докази, що найкраще аргументуватимуть ¬аш—÷ м—÷ркуванн€. ѕро—÷люструйте ¬аш—÷ думки посиланн€ми на приклади з художньо—„ л—÷тератури (укаж—÷ть проблему, порушену письменником, назву твору, назв—÷ть художн—÷й образ, через €кий проблема розкрита, навед—÷ть цитату з твору тощо), —÷сторичн—÷ факти або випадки з житт€. Ќе переказуйте зм—÷сту, не давайте повно—„ характеристики образ—÷в. —формулюйте висновки. ќр—÷—‘нтовний обс€г роботи - 200-250 сл—÷в.


” –ј–«Ќ—№ ј ћќ¬ј


“≈—“ќ¬–∆ «ј¬ƒјЌЌя 2007 –ќ ” « ¬–∆ƒѕќ¬–∆ƒяћ» “ј  ќћ≈Ќ“ј–яћ»


„астина 1


«ј¬ƒјЌЌя « ¬»Ѕќ–ќћ ќƒЌ–∆–ƒ–« ѕ–ј¬»Ћ№Ќќ–« ¬–∆ƒѕќ¬–∆ƒ–∆


  1. * ¬ид—÷лене слово вжите в пр€мому значенн—÷ в реченн—÷

ј ’олодн—÷ ос—÷нн—÷ тумани спускають на землю мокр—÷ коси.

Ѕ ” чужу душу не "—÷зеш.

¬ ”мива—‘тьс€ сльозами убога земл€.

ѕриход€ть друз—÷, виринають у памтјў€т—÷ спогади.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: √.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: Ћексика. ѕр€ме та переносне значенн€ слова.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: ѕо€снювати лексичн—÷ значенн€ сл—÷в.


  1. * ‘разеолог—÷чний зворот ужитий у реченн—÷

ј „асу було обмаль, а в—÷н усе одно бив байдики.

Ѕ ѕобачивши великий натовп людей, перехож—÷ дивувалис€.

¬ ¬еличезна сила кри—‘тьс€ в людському розум—÷.

√ ѕ—÷сн€ народжу—‘ рад—÷сть.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: ј.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: Ћексиколог—÷€. ‘разеолог—÷€. ‘разеолог—÷зми.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: «находити в текст—÷ фразеолог—÷зми.


  1. * ѕростим —‘ реченн€

ј ƒалеко чути звуки, гучно линуть голоси.

Ѕ ясно—„ тихо—„ днини кружл€—‘ над землею, с—÷да—‘ на обличч€ павутинн€.

¬ ѕташин—÷ згра—„ зл—÷тають високо в небо, —÷ в—÷д того зд—÷йма—‘тьс€ в—÷тер.

√ ќс—÷нь не забарилас€, бо закони природи невблаганн—÷.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: Ѕ.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: —интаксис. ¬иди речень у сучасн—÷й укра—„нськ—÷й мов—÷ за будовою (прост—÷ й складн—÷).

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: –озр—÷зн€ти реченн€ р—÷зних вид—÷в за будовою.


  1. * Ќема—‘ частки в р€дку

ј навр€д чи це можливо;

Ѕ нехай кожен наведе приклад;

¬ т—÷льки не змушувати;

√ син—÷ти, наче море.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: √.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: ћорфолог—÷€. „астка €к службова частина мови.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: –озп—÷знавати частки.


“екст 1

(завданн€ 5-7)

(1)” житт—‘вому круговорот—÷ народжуютьс€ неповторн—÷ людськ—÷ св—÷ти. (2)¬дивл€ючись щороку в оч—÷ юнак—÷в —÷ д—÷вчат, €ких проводжаю в самост—÷йну дорогу житт€, € не можу бути спок—÷йним. (3)ўо ж —‘ найголовн—÷шим у людин—÷ €ку ми творимо? (4)” ту коротку червневу н—÷ч, коли разом з ними ми виходимо в поле зустр—÷чати перше сонце —„х нового житт€, в мо—‘ серце стукають болюч—÷ питанн€: де, в чому людська сердцевина? (5)як —„—„, зрештою, створити?


  1. * ќрфограф—÷чна помилка допущена в написанн—÷ слова

ј житт—‘вому;

Ѕ проводжаю;

¬ сонце;

√ сердцевина.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: √.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м:

1. ‘онетика. √раф—÷ка. —прощенн€ в групах приголосних.

2. ќрфограф—÷€. ѕозначенн€ спрощенн€ в групах приголосних на письм—÷.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€:

1. –озп—÷знавати €вища спрощенн€ в групах приголосних.

2. –озп—÷знавати вивчен—÷ орфограми. «находити й виправл€ти орфограф—÷чн—÷ помилки на вивчен—÷ правила.


  1. * ѕунктуац—÷йна помилка допущена в реченн—÷

ј першому;

Ѕ другому;

¬ третьому;

√ птјў€тому.

ѕравильна в—÷дпов—÷дь: ¬.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: ѕунктуац—÷€. –озд—÷лов—÷ знаки в складному реченн—÷.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: ѕравильно ставити розд—÷лов—÷ знаки в складному реченн—÷. «находити й виправл€ти помилки на вивчен—÷ правила.


  1. * ¬ставним словом ускладнене реченн€

ј перше;

Ѕ друге;

¬ трет—‘;

√ птјў€те.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: √.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: —интаксис. –еченн€ з—÷ вставними словами, словосполученн€ми, реченн€ми, —„х значенн€.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: –озп—÷знавати просте реченн€ з—÷ вставними словами, словосполученн€ми, реченн€ми.


  1. * Ћ—÷теру с треба писати в ус—÷х словах р€дка

ј бе..коштовний, ..казати, ..керований;

Ѕ ..формувати, пере..кочити, ..фотографувати;

¬ ..плетений, ..питати, ..шити;

√ ..т€гнути, ро..тлумачити, не..терпний;

ƒ ..фальшувати, бе..смерт€, ..хвалити.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: Ѕ.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: ќрфограф—÷€. ѕравопис преф—÷кс—÷в —÷ суф—÷кс—÷в.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: –озп—÷знавати вивчен—÷ орфограми й по€снювати —„х за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами.


  1. * Ћ—÷теру е треба писати в ус—÷х словах р€дка

ј ст..хати, ст..повий, кв—÷т..нь;

Ѕ зал..вати, майст..р, леб..диний;

¬ пригв..нтити, чер..да, шел..ст—÷ти;

√ ос..литис€, к..шен€, л..дацюга;

ƒ д..ржати, тр..мт—÷ти, щеб..тати.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: ƒ

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: ќрфограф—÷€. ѕравопис л—÷тер, що позначають ненаголошен—÷ голосн—÷ [е], [и], [о] в корен€х сл—÷в.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: –озп—÷знавати вивчен—÷ орфограми й по€снювати —„х за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами.


  1. * ƒопущена помилка в правопис—÷ особових зак—÷нчень д—÷—‘сл—÷в у р€дку

ј шлють, варють;

Ѕ б—÷жать, в—÷дчувають;

¬ гл€немо, мовчимо;

√ сушите, буду—‘те;

ƒ го—„ш, сив—÷—‘ш.

ѕравильна в—÷дпов—÷дь: ј.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: ћорфолог—÷€. ƒ—÷—‘в—÷дм—÷нюванн€ д—÷—‘сл—÷в –∆ та –∆–∆ д—÷—‘в—÷дм—÷н.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€:

1. ¬изначати особливост—÷ словозм—÷ни кожно—„ д—÷—‘в—÷дм—÷ни д—÷—‘сл—÷в.

2. ¬—÷др—÷зн€ти правильн—÷ форми д—÷—‘сл—÷в в—÷д помилкових.


  1. * ћтјў€кий знак Ќ≈ пишетьс€ в ус—÷х словах р€дка

ј м—÷л..€рд, ойкан..н€, мен..ший;

Ѕ ”ман..щина, ѕод—÷л..л€, Ѕат..к—÷вщина;

¬ безбат..ченко, змага—‘ш..с€, в—÷с..сю;

√ —÷н..ший, жен..шень, сп—÷л..чанський;

ƒ кин..мо, р—÷ж..мо, насип..мо.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: ¬.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: ќрфограф—÷€. ѕравила вживанн€ мтјў€кого знака.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: –озп—÷знавати вивчен—÷ орфограми й по€снювати —„х за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами.


  1. * ѕодво—‘нн€ л—÷тер у вс—÷х словах —÷ншомовного походженн€ Ќ≈ в—÷дбува—‘тьс€ в р€дку

ј нет..о, —÷нтел..ект, шас..—÷;

Ѕ нер..ац—÷ональний, —÷р..ац—÷ональний, тер..итор—÷альний;

¬ ем..—÷грац—÷€, —÷м..—÷грац—÷€, ап..ел€ц—÷€;

√ барок..о, ком—÷с..—÷€, тер..ор;

ƒ ва..на, кор..ектура, грам...

ѕравильна в—÷дпов—÷дь: √.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: ќрфограф—÷€. Ќаписанн€ сл—÷в —÷ншомовного походженн€.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: –озп—÷знавати вивчен—÷ орфограми й по€снювати —„х за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами.


  1. * «ак—÷нченн€ у форм—÷ родового в—÷дм—÷нка мають ус—÷ —÷менники в р€дку

ј  рим, Ћьв—÷в, ћиргород;

Ѕ дес€ток, нарцис, маневр;

¬ ’арк—÷в, вольт, €зик;

√ фонтан, к—÷р, займенник;

ƒ квартал, табун, хл—÷б.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: ¬.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: ћорфолог—÷€. Ѕукви -а(-€), -у(-ю) в зак—÷нченн€х —÷менник—÷в друго—„ в—÷дм—÷ни.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: ѕравильно в—÷дм—÷нювати —÷менники, в—÷др—÷зн€ти правильн—÷ форми —÷менник—÷в в—÷д помилкових.


  1. * √раматичний звтјў€зок порушений у словосполученн—÷

ј працювати щосереди;

Ѕ вищий мене;

¬ зошит з математики;

√ в—÷рний собака;

ƒ розпов—÷дати про —÷спит.

ѕравильна в—÷дпов—÷дь: Ѕ.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: —интаксис. √оловне й залежне слово в словосполученн—÷.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: «находити й виправл€ти похибки та помилки в побудов—÷ словосполучень.


  1. * ¬ид—÷лене слово —‘ сполучником —÷ його сл—÷д писати разом у реченн—÷

ј ¬ибач мен—÷ за/те, що була невв—÷члива.

Ѕ –анн—÷ птахи спов—÷стили про/те, що займа—‘тьс€ новий день.

¬ “о/ж не д—÷вчина, а справжн—÷с—÷нький вихор.        

як/би не переймавс€, балачками визнанн€ не здобудеш.

ƒ як/би знали, не те б засп—÷вали.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: ƒ.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: ћорфолог—÷€. —получник €к службова частина мови.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: –озп—÷знавати сполучники, правильно й комун—÷кативно доц—÷льно використовувати сполучники в мовленн—÷.


  1. * „ерез деф—÷с пишутьс€ вс—÷ слова в р€дку

ј генерал/майор, к—÷ловат/година, м—÷н—÷/комптјўютер;

Ѕ п—÷вденно/бережний, п—÷вденно/сх—÷дний, п—÷вн—÷чно/зах—÷дний;

¬ в—÷йськово/транспортний, в—÷йськово/зобовтјў€заний, в—÷йськово/юридичний;

√ €сно/зелений, €сно/окий, €сно/золотистий;

ƒ вогне/гасник, хл—÷б/с—÷ль, зл—÷т/посадка.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: ј.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: ќрфограф—÷€. Ќаписанн€ складних сл—÷в разом —÷ через деф—÷с.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: –озп—÷знавати вивчен—÷ орфограми й по€снювати —„х за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами.


  1. * Ќеправильно утворена форма наказового способу д—÷—‘слова в р€дку

ј зробимо;

Ѕ зроб—÷мо;

¬ зроби;

√ зроб—÷ть;

ƒ нехай зробл€ть.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: ј.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: ћорфолог—÷€. “воренн€ форм наказового способ—÷в д—÷—‘сл—÷в.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€:

1. ¬изначати форми наказового способу д—÷—‘сл—÷в.

2. ¬—÷др—÷зн€ти правильн—÷ форми д—÷—‘сл—÷в в—÷д помилкових.


  1. * ќбставина причини —‘ в реченн—÷

ј Ѕрат навчивс€ керувати автомоб—÷лем.

Ѕ „итаючи п—÷дручник, роб—÷ть нотатки.

¬ Ўл€хи засипаючи, завива—‘ лютнева хуртовина.

√ ѕоранений солдат поб—÷л—÷в в—÷д болю.

ƒ ћандр—÷вники були вже дуже далеко в—÷д дом—÷вки.

ѕравильна в—÷дпов—÷дь: √.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: —интаксис. ќбставини. “ипи обставин за значенн€м.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: –озп—÷знавати види другор€дних член—÷в та —„х типи й р—÷зновиди, визначати способи вираженн€ обставин.


  1. * ѕоширене означенн€ не в—÷докремлю—‘тьс€ комами в реченн—÷ (розд—÷лов—÷ знаки пропущен—÷)

ј Ѕалка вкрита садками вилась поп—÷д горою.

Ѕ ѕтахолови минали березовий гай пронизаний пасмами св—÷тла.

¬ ”с—÷€на колосками земл€ пахне л—÷том.

√ Ќев—÷домий н—÷кому € с—÷даю на лавку слухаю —÷ дивлюс€.

ƒ Ѕлискучий та легкий сн—÷г зда—‘тьс€ пада—‘ пр€мо на серце.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: ¬.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: ѕунктуац—÷€. –озд—÷лов—÷ знаки при в—÷докремлених членах реченн€.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: ќб“—рунтовувати вживанн€ розд—÷лових знак—÷в за допомогою вивчених правил; правильно ставити розд—÷лов—÷ знаки в простому реченн—÷.


  1. * ѕеред однор—÷дними членами реченн€ потр—÷бно ставити двокрапку, а п—÷сл€ них - тире в реченн—÷ (розд—÷лов—÷ знаки пропущен—÷)

ј –∆з сиво—„ давнини —÷снували на земл—÷ чотири доброчесност—÷ а саме мудр—÷сть правосудд€ ст—÷йк—÷сть в—÷рн—÷сть.

Ѕ –ƒ м—÷iевост—÷ весел—÷ рад—÷сн—÷ —‘ похмур—÷ тривожн—÷ й недобр—÷ м—÷i€.

¬ Ћетиш —÷ милу—‘шс€ вс—÷м —÷ ср—÷бл€стою нехворощю —÷ ворохами золотими на токах.

√ —кр—÷зь на вершечку стр—÷лецько—„ гори на пагорбах —÷ видолинках панувала тиша.

ƒ «емл€ —÷ м—÷с€ць вишн—÷ —÷ топол—÷ —÷ тиша в тиш—÷ —÷ тумани в пол—÷ усе в чеканн—÷.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: √.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: ѕунктуац—÷€. –озд—÷лов—÷ знаки при однор—÷дних членах реченн€.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: ќб“—рунтовувати вживанн€ розд—÷лових знак—÷в за допомогою вивчених правил; правильно ставити розд—÷лов—÷ знаки в простому реченн—÷.


  1. * Ќепоширену обставину Ќ≈ треба в—÷докремлювати комами в реченн—÷ (розд—÷лов—÷ знаки пропущен—÷)

ј Ќе п—÷ймавши не кажи що злод—÷й.

Ѕ –ушниц€ в його руках стр—÷л€ла не хибл€чи.

¬ ѕосеред плеса вода мов сказившись починала хлюпати й кружл€ти.

√ ’лопц—÷ прокинувшись нагодували й напо—„ли коней.

ƒ Ќе зрозум—÷вши студентка запитала ще раз.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: Ѕ.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: ѕунктуац—÷€. –озд—÷лов—÷ знаки при в—÷докремлених членах реченн€.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: ќб“—рунтовувати вживанн€ розд—÷лових знак—÷в за допомогою вивчених правил; правильно ставити розд—÷лов—÷ знаки в простому реченн—÷.


  1. * ќднакова к—÷льк—÷сть звук—÷в —÷ букв у вс—÷х словах р€дка

ј за—„жджати, щир—÷сть, —„стоньки;

Ѕ дзвонити, птјў€тниць, укра—„нський;

¬ йодистий, зтјў—‘днуванн€, сьогоденн€;

√ п—÷дйомний, щебечуть, джм—÷ль;

ƒ висаджують, зозул€стий, перемивають.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: ј.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: ‘онетика. √раф—÷ка. —п—÷вв—÷дношенн€ звук—÷в —÷ букв.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: ¬изначати звукове значенн€ букв у слов—÷. розп—÷знавати €вища упод—÷бненн€ приголосних звук—÷в.


  1. * √раматична помилка допущена в реченн—÷

ј  оли св—÷тило €скраве сонце, € вийшов з дому.

Ѕ яскраве сонце засл—÷пило мене, коли € виходив з дому.

¬ ¬иход€чи з дому, € мруживс€ в—÷д €скравого сонц€.

√  оли € виходив з дому, мене засл—÷пило €скраве сонце.

ƒ ¬иход€чи з дому, мене засл—÷пило €скраве сонце.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: ƒ.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м:

1. ћорфолог—÷€. ƒ—÷—‘присл—÷вниковий зворот .

2. —интаксис. ¬—÷докремлен—÷ обставини.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€:

1. ѕравильно будувати реченн€ з д—÷—‘присл—÷вниковими зворотами.

2. ѕравильно й комун—÷кативно доц—÷льно використовувати виражальн—÷ можливост—÷ речень з в—÷докремленими обставинами в мовленн—÷.

  1. * „ерез деф—÷с треба писати вс—÷ присл—÷вники в р€дку

ј по/нашому, в/н—÷чию, ледве/ледве, с€к/так;

Ѕ з/рештою, врешт—÷/решт, хтозна/куди, вр€ди/годи;

¬ мало/помалу, в—÷ч/на/в—÷ч, десь/—÷нколи, по/латин—÷;

√ десь/то, €к/раз, €к/небудь, будь/коли;

ƒ по/дво—‘, по/друге, по/трет—‘, по/сучасному.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: ¬.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: ќрфограф—÷€. Ќаписанн€ окремо (сполучень присл—÷вникового типу), разом —÷ через деф—÷с (присл—÷вник—÷в, службових частин мови, вигук—÷в).

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: –озп—÷знавати вивчен—÷ орфограми й по€снювати —„х за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами.


  1. * Ќе можна зам—÷нити поданим вар—÷антом у дужках вид—÷лене слово в реченн—÷

ј «а високими осокорами почало св—÷тл—÷ти (св—÷тл—÷шати) небо.

Ѕ ћтјў€кий (незлостивий) док—÷р корисн—÷ший за нещиру под€ку.

¬ ћи не хот—÷ли брати участь у цих темних (п—÷дозр—÷лих) справах.

√ ћолоко дуже корисне (корисливе) дл€ молодого орган—÷зму.

ƒ ѕодекуди (м—÷i€ми) пройшов сл—÷пий дощик.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: √.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: Ћексиколог—÷€. ‘разеолог—÷€. —инон—÷ми.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€:

1. ƒоречно використовувати в мовленн—÷ синон—÷ми та —÷нш—÷ вивчен—÷ групи сл—÷в.

2. «находити й виправл€ти похибки та помилки в мовному оформленн—÷ висловлювань, спираючись на засво—‘н—÷ знанн€.


  1. * «ак—÷нченн€ у форм—÷ кличного в—÷дм—÷нка мають ус—÷ —÷менники в р€дку

ј друг, колега, брат, земл€.

Ѕ вол€, швець, Ѕогдан, –∆лл€;

¬ бо—‘ць, кравець, хлопець, молодець;

√ майор, полковник, кап—÷тан, лейтенант;

ƒ син, кум, ћихайло, ѕавло.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: Ѕ.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: ћорфолог—÷€. ќсобливост—÷ вживанн€ та написанн€ в—÷дм—÷нкових форм —÷менника.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: ѕравильно в—÷дм—÷нювати —÷менники, в—÷др—÷зн€ти правильн—÷ форми —÷менник—÷в в—÷д помилкових.


  1. * ¬ид—÷лене слово вжите в невластивому йому значенн—÷ в реченн—÷

ј ƒва прим—÷рники словника присутн—÷ в каб—÷нет—÷.

Ѕ ¬антажне в—÷дд—÷ленн€ розташоване на першому поверс—÷.

¬ ялту вважають одним з найпопул€рн—÷ших курорт—÷в.

√ ƒиректор банку перебува—‘ за кордоном.

ƒ ” санатор—÷—„ —‘ к—÷лька басейн—÷в.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: ј.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: Ћексиколог—÷€. ‘разеолог—÷€. Ћексичне значенн€ слова.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€:

1. ƒоречно використовувати в мовленн—÷ слова, близьк—÷ за значенн€м.

2. «находити й виправл€ти похибки та помилки в мовному оформленн—÷ висловлювань, спираючись на засво—‘н—÷ знанн€.


  1. * ѕоширеним —‘ реченн€

ј  —÷лька покупц—÷в почали сперечатис€.

Ѕ ћ—÷ль€рди людей прагнуть жити в злагод—÷.

¬ ’лопчаки били байдики.

√ ¬истава була надзвичайна.

ƒ “рава не скошена.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: Ѕ.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м:

1. —интаксис. ¬иди речень за на€вн—÷стю чи в—÷дсутн—÷стю другор€дних член—÷в (непоширен—÷ й поширен—÷).

2. —интаксис. —пособи вираженн€ п—÷дмета та присудка.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€:

1. –озр—÷зн€ти реченн€ р—÷зних вид—÷в за на€вн—÷стю чи в—÷дсутн—÷стю другор€дних член—÷в.

2. ¬изначати способи вираженн€ п—÷дмета й присудка (простого та складеного).


  1. * « поданих у дужках синон—÷м—÷в кожен з вар—÷ант—÷в можливий у реченн—÷

ј (–етельн—÷, прониклив—÷) досл—÷дженн€ археолог—÷в п—÷дтверджують слова √еродота.

Ѕ „ервон—÷ жоржини (сильн—÷ше, потужн—÷ше) мерехт€ть росами.

¬ —тар—÷ дуби (оточували, обл€гали) гал€вину.

√ ѕредставники р—÷зних покол—÷нь не завжди (здатн—÷, зд—÷бн—÷) порозум—÷тис€.

ƒ ћи сто€ли, зачарован—÷ (дивною, прекрасною) музикою весн€них луг—÷в.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: ƒ.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: Ћексиколог—÷€. ‘разеолог—÷€. —инон—÷ми.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€:

1. ƒоречно використовувати в мовленн—÷ синон—÷ми.

2. «находити й виправл€ти похибки та помилки в мовному оформленн—÷ висловлювань, спираючись на засво—‘н—÷ знанн€.


  1. * ѕравильну вимову в—÷добража—‘ фонетичний запис сл—÷в у р€дку

ј джм—÷ль [джм—÷лтј≤], щаст€ [шч√бстј≤ттј≤а];

Ѕ займа—‘шс€ [займ√бйеистј≤:а], св€то [свй√бто];

¬ джерело [джеиреил√≥], вокзал [во“—з√бл];

√ колетьс€ [клеи ттј≤стј≤а], виллю [в√Їлтј≤:у];

ƒ висока [вие с√≥ка], дзеркало [дз√йркало].


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: ¬.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м:

1. ‘онетика. √раф—÷ка. ѕриголосн—÷ тверд—÷ —÷ мтјў€к—÷. «вукове значенн€ букв €, ю, —‘, —„, щ. ”под—÷бненн€ приголосних звук—÷в.

2. ќрфоеп—÷€. ¬имова голосних (наголошених —÷ ненаголошених). ¬имова приголосних звук—÷в.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€:

1. –озр—÷зн€ти звуки мови й мовленн€, визначати в словах тверд—÷ —÷ мтјў€к—÷ приголосн—÷, ненаголошен—÷ й наголошен—÷ голосн—÷; визначати звукове значенн€ букв у слов—÷. –озп—÷знавати €вища упод—÷бненн€ приголосних звук—÷в.

2. ¬изначати особливост—÷ вимови голосних —÷ приголосних звук—÷в в—÷дпов—÷дно до орфоеп—÷чних норм.


«ј¬ƒјЌЌя Ќј ¬—“јЌќ¬Ћ≈ЌЌя ¬–∆ƒѕќ¬–∆ƒЌќ—“–∆.


ќдноскладне реченн€

ѕриклади

  1. означено-особове
  2. неозначено-особове
  3. узагальнено-особове
  4. безособове


    1. « гармат по горобц€х не стр—÷л€ють.
    2.  ругом гомон—÷ли, вешталис€, лагодилис€ до чогось.
    3. ћожна вибрать друга —÷ по духу брата, та не можна р—÷дну мат—÷р вибирати.
    4. ƒовго спали в—÷три у €рах на припон—÷.
    5. Ѕуду хл—÷бом —÷ цв—÷том д—÷литись, в—÷дчин€ти ворота г—÷нц€м.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: 1 - ƒ, 2 - Ѕ, 3 - ј, 4 - ¬.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: —интаксис. “ипи односкладних речень за способом вираженн€ та значенн€м головного члена. —пособи вираженн€ головних член—÷в односкладних речень.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: –озп—÷знавати типи односкладних ре-чень, визначати особливост—÷ кожного з тип—÷в.


32.

¬ид п—÷др€дного реченн€

ѕриклади

  1. означальне
  2. зтјў€сувальне
  3. обставинне причини
  4. обставинне м—÷i€
    1. ћен—÷ було байдуже, де вони отримували цю —÷нформац—÷ю.
    2. “уди, де образи кохан—÷, душа окрилена летить.
    3. ясени, €сени, бачу вас за селом край дороги.
    4. ¬огонь був таким, що в пов—÷тр—÷ снар€ди зустр—÷чалис€ з—÷ снар€дами.
    5. ѕрокинувс€ в—÷д того, що в хат—÷ стало видно, €к удень.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: 1 - √, 2 - ј, 3 - ƒ, 4 - Ѕ.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: —интаксис. ќсновн—÷ види п—÷др€дних речень.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: ¬изначати основн—÷ види п—÷др€дних речень.


33.

¬—÷докремлений член реченн€

ѕриклади

  1. означенн€
  2. прикладка
  3. обставина
  4. додаток
    1. я так люблю тебе, м—÷й краю, красу тво—„х степ—÷в —÷ г—÷р.
    2. ƒанилко радо, з п—÷дскоком, б—÷г до сус—÷д—÷в.    
    3. Ќа св—÷т—÷ все знайдеш, кр—÷м р—÷дно—„ матер—÷.
    4. ¬—÷н, птјў€тир—÷чний хлопчик, м—÷г би гратис€ годинами.
    5. Ќочували гайдамаки в зелен—÷й д—÷бров—÷, на припон—÷ пасли кон—÷, с—÷длан—÷, готов—÷.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: 1 - ƒ, 2 - √, 3 - Ѕ, 4 - ¬.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: —интаксис. ƒругор€дн—÷ члени реченн€ у двоскладному й односкладному реченн—÷. –еченн€ з в—÷докремленими членами.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€:

1. –озп—÷знавати види другор€дних член—÷в, —„х типи й р—÷зновиди.

2. –озп—÷знавати просте реченн€ з в—÷докремленими членами уточнювальними.


34. ѕравильним —‘ тлумаченн€ фразеолог—÷зму

‘разеолог—÷зми

«наченн€

  1. «олота молодь
    1. талановит—÷ молод—÷ люди, €к—÷ не можуть реал—÷зувати себе
    2. розбещен—÷ д—÷ти багатих батьк—÷в
    3. обдарован—÷ молод—÷ д—÷€ч—÷ культури
    4. молод—÷ п—÷дпри—‘мц—÷, €к—÷ забезпечують соб—÷ високий р—÷вень житт€
  1. ——÷м птјў€тниць на тиждень
  1. часта й легка зм—÷на сво—„х р—÷шень
  2. можлив—÷сть вибору р—÷зноман—÷тних вар—÷ант—÷в
  3. безпорадн—÷сть у будь-€ких справах
  4. сварлив—÷сть, занадто доск—÷пливе ставленн€ до чогось
  1. ’оч греблю гати
  1. безрезультатно
  2. незрозум—÷ло
  3. дуже просто
  4. дуже багато
  1. „есть мундира
  1. чесно заслужена похвала
  2. велик—÷ дос€гненн€ на служб—÷
  3. г—÷дн—÷сть особи €к представника певно—„ орган—÷зац—÷—„
  4. зневажливе ставленн€ до цив—÷льних ос—÷б


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: 1 - Ѕ, 2 - ј, 3 - √, 4 - ¬.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: Ћексиколог—÷€. ‘разеолог—÷€. ‘разеолог—÷зми.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: ѕо€снювати значенн€ фразеолог—÷зм—÷в.


35. ¬изначте, €кою частиною мови —‘ вид—÷лен—÷ слова в реченн—÷ (цифра познача—‘ наступне слово).

Ћюдство давно та всерйоз замислю—‘тьс€ над тим, €к обмежити (1)св—÷й, (2)найчаст—÷ше небажаний, вплив на живу природу, €к регулювати кл—÷мат, (3)стримуючи цим темпи глобального (4)потепл—÷нн€.


  1. —÷менник
  2. займенник
  3. д—÷—‘прикметник
  4. д—÷—‘присл—÷вник
  5. присл—÷вник
  6. частка

ѕравильна в—÷дпов—÷дь: 1 - Ѕ, 2 - ƒ, 3 - √, 4 - ј.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: ћорфолог—÷€.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: –озп—÷знавати частини мови.


«ј¬ƒјЌЌя « ¬»Ѕќ–ќћ  –∆Ћ№ ќ’ ѕ–ј¬»Ћ№Ќ»’ ¬–∆ƒѕќ¬–∆ƒ≈…


“екст 2

(завданн€ 36-38)


(1)”м—÷нн€ рад—÷ти чужим усп—÷хам м—÷рило шл€хетност—÷. (2)якщо людину п—÷дтримати похвалити п—÷дкреслити щось хороше в н—÷й вона намага—‘тьс€ дор—÷внювати у€вленню €ке про не—„ склалос€. (3)ќсь чому так важливо з дитинства культивувати в людин—÷ почутт€ "асно—„ г—÷дност—÷ в—÷дчутт€ певно—„ "соб—÷вартост—÷ї аби згодом не склавс€ комплекс меншовартост—÷. (4)Ќедарма кажуть якщо казати людин—÷ пост—÷йно що вона свин€ то згодом вона зарохка—‘. (5)Ќе вв—÷чливо кидати компл—÷менти малознайомим або незнайомим люд€м. (6) раще зачекати познайомившись ближче чи нав—÷ть запри€телювавши з ними. (7)јле памтјў€таймо що слова похвали потр—÷бн—÷ кожному.


    1. –еченн€ з пр€мою мовою


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: 4.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: —интаксис. ѕр€ма й непр€ма мова. –еченн€ з пр€мою мовою.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: ¬изначати в реченн—÷ з пр€мою мовою слова автора й пр€му мову.

    1. “ире треба поставити в реченн—÷

ѕравильна в—÷дпов—÷дь: 1.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м:

1. —интаксис. ѕр€ма й непр€ма мова. –еченн€ з пр€мою мовою.

2. ѕунктуац—÷€. –озд—÷лов—÷ знаки при пр€м—÷й мов—÷.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€:

1. ¬изначати в реченн—÷ з пр€мою мовою слова автора й пр€му мову.

2. ќб“—рунтовувати вживанн€ розд—÷лових знак—÷в за допомогою вивчених правил; правильно ставити розд—÷лов—÷ знаки в при пр€м—÷й мов—÷.


    1.  ому (коми) треба поставити в реченн€х


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: 2, 3, 4, 6, 7.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: ѕунктуац—÷€. –озд—÷лов—÷ знаки в простому й складному реченн€х.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: ќб“—рунтовувати вживанн€ розд—÷лових знак—÷в за допомогою вивчених правил; правильно ставити розд—÷лов—÷ знаки в простому та складному реченн—÷.


¬–∆ƒ –»“–∆ «ј¬ƒјЌЌя «  ќ–ќ“ ќё ¬–∆ƒѕќ¬–∆ƒƒё


    1. ”каж—÷ть, до €кого стилю мовленн€ належить текст 2 (прикметник запиш—÷ть у називному в—÷дм—÷нку).


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: ѕ”ЅЋ–∆÷»—“»„Ќ»….

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: —тил—÷стика. —тил—÷ мовленн€, —„х основн—÷ ознаки.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€:

1. –озп—÷знавати стил—÷ мовленн€, визначати особливост—÷ кожного з них.

2. ѕравильно в—÷дм—÷нювати прикметники.

3. –озп—÷знавати вивчен—÷ орфограми й по€снювати —„х за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами.


    1. ”пиш—÷ть до таблиц—÷ форму давального в—÷дм—÷нка числ—÷вника дв—÷ст—÷.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: ƒ¬ќћ—“јћ.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: ћорфолог—÷€. “ипи в—÷дм—÷нюванн€ к—÷льк—÷сних числ—÷вник—÷в.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€:

1. –озп—÷знавати основн—÷ способи в—÷дм—÷нюванн€ числ—÷вник—÷в.

2. ¬—÷др—÷зн€ти правильн—÷ форми числ—÷вник—÷в в—÷д помилкових.

3. ƒобирати потр—÷бн—÷ форми числ—÷вник—÷в —÷ використовувати —„х у мовленн—÷.


    1. ѕрочитайте другу частину фразеолог—÷чних зворот—÷в

... загребущ—÷;

... не доход€ть;

... не п—÷д—÷ймаютьс€;

... свербл€ть.


¬ ус—÷х фразеолог—÷чних зворотах на м—÷i—÷ крапок ужива—‘тьс€ слово...


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: –” ».

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: Ћексиколог—÷€. ‘разеолог—÷€. ‘разеолог—÷зми.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€: ѕо€снювати значенн€ фразеолог—÷зм—÷в, правильно й комун—÷кативно доц—÷льно використовувати —„х у мовленн—÷.


    1. ” прикметниках вищого й найвищого ступен—÷в пор—÷вн€нн€ вид—÷л—÷ть неправильно утворену форму, запиш—÷ть слово правильно.

¬иг—÷дн—÷ший, зрозум—÷л—÷ший, найдорог—÷ший, набагато зручн—÷ший, щонайповн—÷ший, €кнайближчий, менш придатний.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: Ќј…ƒќ–ќ∆„»….

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: ћорфолог—÷€. —пособи творенн€ ступен—÷в пор—÷вн€нн€ €к—÷сних прикметник—÷в. «м—÷ни приголосних при творенн—÷ ступен—÷в пор—÷вн€нн€.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€:

1. –озп—÷знавати ступен—÷ пор—÷вн€нн€ €к—÷сних прикметник—÷в.

2. ѕравильно утворювати форми ступен—÷в пор—÷вн€нн€ €к—÷сних прикметник—÷в.

3. –озп—÷знавати вивчен—÷ орфограми й по€снювати —„х за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами.

4. «находити й виправл€ти похибки та помилки, спираючись на засво—‘н—÷ знанн€.


    1. ”пиш—÷ть до таблиц—÷ слово викладач, узгодивши його з числ—÷вником два.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: ¬» Ћјƒј„–∆.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м: ћорфолог—÷€. ќсобливост—÷ вживанн€ та написанн€ в—÷дм—÷нкових форм —÷менника.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€:

1. ѕравильно в—÷дм—÷нювати —÷менники.

2. ¬изначати сполучуван—÷сть числ—÷вник—÷в з —÷менниками.


«ј¬ƒјЌЌя Ќј –∆Ќ“≈–ѕ–≈“ј÷–∆ё ѕ–ќ„»“јЌќ√ќ “≈ —“”


ѕоетка укра—„нського в—÷дродженн€

(1-3) –ƒ постат—÷, забут—÷ сучасниками, зроджен—÷ дл€ —÷нших час—÷в, €к—÷ вириваютьс€ нащадками з пазур—÷в минулого —÷ ставл€тьс€ на недос€жну височину. ƒо таких належить —÷ Ћес€ ”кра—„нка.

(4-12) –«—„ житт€ було ц—÷лою проблемою. ¬она на голову переростала хистом майже вс—÷х сучасних письменник—÷в, а лишилас€ дивно незрозум—÷лою. ¬она мала чи не найглибшу осв—÷ту в круз—÷ товариш—÷в пера, а залишилась особою, €кою найменше займалас€ осв—÷чена критика. Ћюдина —÷нтенсивного шуканн€ —÷ вперто—„ думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто ц—÷кавивс€ тайнами поетично—„ творчост—÷. ѕисьменниц€, €ку ‘ранко назвав одиноким мужчиною серед поет—÷в соборно—„ ”кра—„ни, лишилас€ €кимось сф—÷нксом дл€ покол—÷нн€, дл€ €кого в—÷двага, завз€тт€, вол€ - вс—÷ мужськ—÷ чесноти повинн—÷ були б стати конечними, коли воно хот—÷ло висто€ти в т—÷й страшн—÷й зав—÷рюс—÷, що неспод—÷вано впала на нього.

(13-18) як це могло статис€? я думаю, це сталос€ через те, що Ћес€ ”кра—„нка сво—„ми уподобанн€ми, пристраст€ми —÷ вдачею зтјў€вилас€ на св—÷т завчасно. ¬она жила й д—÷€ла в добу, €ка на м—÷iе невидимого Ѕога поставила рел—÷г—÷ю розуму. Ќа м—÷iе абсолютно—„ морал—÷ - етику, прописи €ко—„, €к математичн—÷ формули, доводилис€ доказами розсудку. Ќа м—÷iе великих пристрастей - пом—÷ркован—÷сть. Ќа м—÷iе в—÷ри, що руша—‘ горами, - сл—÷пе упокоренн€ перед так званим богом под—÷й.

(19-24) ÷е був час, коли н—÷хто не п—÷д—÷ймавс€ вже за сво—„ переконанн€ н—÷ на ешафот, н—÷ на кострище, коли людське житт€ стало важити б—÷льше, н—÷ж людська честь, коли на зм—÷ну безпосередност—÷ прийшов зарозум—÷лий, але зблазований сноб. ÷е був час, коли поетичну легенду заступила проза щоденного житт€, коли на зм—÷ну непок—÷рливих д—÷д—÷в прийшли вр—÷вноважен—÷ внуки, що тјёсадили картопелькутјЁ, —÷ котрим байдуже було, "... чи—‘ю кровтјўю ота земл€ напо—‘на, що картоплю родитьї. ¬ таку добу зтјў€вилас€ в нас Ћес€ ”кра—„нка.

(25-32) "Ќа шл€х € вийшла ранньою весноюї, - зачина—‘ вона один —÷з сво—„х молодечих в—÷рш—÷в. –∆ д—÷йсно, найтемн—÷ш—÷ дн—÷ ц—÷—‘—„ доби вже упливали. “ривога, непевн—÷сть, туга за великим всеочищаючим поривом огортала маси. ѕробуджена туга людського "€ї за чимось великим, що довго, придушене, та—„лось на дн—÷ душ—÷, вибухаючи раз на к—÷лькасот рок—÷в, тод—÷, коли зачиналис€ нов—÷ розд—÷ли в —÷стор—÷—„.  оли б Ћес€ ”кра—„нка прийшла трохи п—÷зн—÷ше, коли й безжурних огортав перел€к перед катастрофою, що йшла, —„—„ скор—÷ше зрозум—÷ли би. “а майже н—÷хто з —„—„ сучасник—÷в не в—÷дчував бур—÷, €ко—„ так пристрасно прагнула вона.  

(33-37) ¬ туз—÷ за моментом боротьби —÷ подвигу писала вона в одн—÷й сво—„й поем—÷, з €кою насолодою вона б "упилас€ щаст€м перемогиї, але це упо—‘нн€ —„й не судилос€. “е, про що вона мр—÷€ла в безсонн—÷ ноч—÷, —„—„ не торкнулос€. ¬она "себе вогнем спалила "аснимї, не дочекавшись спод—÷ваного моменту щаст€. “ому була —„—„ поез—÷€ тугою за щаст€м, а не насолодою ним.

(38-40) ¬она мр—÷€ла в—÷ддати себе ц—÷лу справ—÷ нац—÷—„, "спалити молод—÷сть —÷ пол€гти при збро—„ї, але в тис€чний раз справдилас€ на н—÷й знана опов—÷дка: нема—‘ пророк—÷в у сво—„й земл—÷!

(41-45)  ажуть, що Ћес€ ”кра—„нка вмерла на сухоти. ƒумаю, що це неправда, або не ц—÷ла правда. Ѕо це засм—÷шна назва на ту хворобу, що жерла —„—„. ¬она вмерла в—÷д того внутр—÷шнього вогню, що гонив —„—„ до чину, тод—÷ ще незд—÷йснимого, - цю маленьку ж—÷нку з душею скованого ѕромете€. ¬она вмерла прудко, бо люди, що живуть так —÷нтенсивно, живуть коротко.

(46-56) –«—„ голосу не дочували за житт€, —÷ вона була в н—÷м застрашаючо самотньою. “—÷—‘ю самотою, котру зносити можуть лише люди, повн—÷ глибоко—„ в—÷ри в сво—‘ покликанн€. јле под—÷бно багатьом траг—÷чним постат€м, умираючи, вона перемогла. –∆скра людсько—„ —÷ нац—÷онально—„ г—÷дност—÷ перейде в кожного з —„—„ духовних нащадк—÷в. ¬с—÷, нав—÷ть духовн—÷ противники поетки, що не зрозум—÷ли —„—„ пророчого шалу й жорстоко—„ правди, муситимуть скорше чи п—÷зн—÷ше зложити в—÷нець —÷з написом: "“и перем—÷г!ї “од—÷ нац—÷€ визна—‘ €к одного з—÷ сво—„х духовних вожд—÷в ту слабу ж—÷нку, чий вищий дух ще в темну н—÷ч перед пробудженн€м народу вказував йому страшну —÷ величну путь безумства й слави. “од—÷ останки Ћес—÷ ”кра—„нки в день великого св€та перенесуть до укра—„нського пантеону, збудованого сво—„м великим люд€м в—÷льною нац—÷—‘ю, €ку вона так немилосердно картала —÷ так безумно любила.

                                               («а ƒ. ƒонцовим)

                                             633 слова

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€ми 44-53:

        1. —тил—÷ мовленн€, —„х основн—÷ ознаки, функц—÷—„.
        2. “ема й основна думка висловлюванн€.
        3. “екст, под—÷л тексту на абзаци, м—÷кротеми.
        4. ћовн—÷ засоби звтјў€зку речень у текст—÷.
        5. —тил—÷стичн—÷ засоби лексиколог—÷—„ та фразеолог—÷—„.
        6. ¬иражальн—÷ засоби риторики (пор—÷вн€нн€, подробиц—÷, метафора, цитуванн€, протиставленн€, заклик, парадокс, г—÷пербола, риторичн—÷ запитанн€).


ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завдань 44-53:

          1. ”важно читати, усв—÷домлювати й запамтјў€товувати зм—÷ст прочитаного, диференц—÷юючи в ньому головне та другор€дне.
          2. ќр—÷—‘нтуватис€ в зм—÷ст—÷ прочитаного висловлюванн€.
          3. ”м—÷ти користуватис€ р—÷зноман—÷тними виражальними засобами укра—„нсько—„ мови в процес—÷ сп—÷лкуванн€ дл€ оптимального дос€гненн€ мети сп—÷лкуванн€.
          4.  ритично оц—÷нювати прочитане.
          5. ¬иконувати мисленн—‘в—÷ д—÷—„ - анал—÷з, пор—÷вн€нн€, узагальненн€, конкретизац—÷ю, синтез, робити висновки за аналог—÷—‘ю, моделювати.


    1. ¬исловлюванн€ "–ƒ постат—÷, забут—÷ сучасниками, зроджен—÷ дл€ —÷нших час—÷в, €к—÷ вириваютьс€ нащадками з пазур—÷в минулого —÷ ставл€тьс€ на недос€жну височину. ƒо таких належить —÷ Ћес€ ”кра—„нкаї (р€дки 1-3) —‘ в текст—÷


ј тлумаченн€м заголовку;

Ѕ тезою автора, €ку в—÷н ма—‘ п—÷дтвердити або спростувати;

¬ формулюванн€м проблеми, сп—÷рного питанн€;

√ аргументом, доказом, що п—÷дтверджу—‘ або спростову—‘ тезу автора.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: Ѕ.


    1. —еред суджень, що п—÷дтверджують думку "... ¬ тис€чний раз справдилас€ на н—÷й (Ћес—÷ ”кра—„нц—÷) знана опов—÷дка: нема—‘ пророк—÷в у сво—„й земл—÷!ї (р€дки 39-40), зайвим —‘ судженн€


ј –«—„ голосу не дочували за житт€, —÷ вона була в н—÷м застрашаючо самотньою (р€док 46).

Ѕ "Ќа шл€х € вийшла ранньою весноюї, - зачина—‘ вона один —÷з сво—„х молодечих в—÷рш—÷в (р€дки 25-26).

¬ ¬с—÷, нав—÷ть духовн—÷ противники поетки, що не зрозум—÷ли —„—„ пророчого шалу й жорстоко—„ правди, муситимуть скорше чи п—÷зн—÷ше зложити в—÷нець —÷з написом: "“и перем—÷г!ї (р€дки 49-51).

√ ... ћайже н—÷хто з —„—„ сучасник—÷в не в—÷дчував бур—÷, €ко—„ так пристрасно прагнула вона (р€дки 31-32).  


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: Ѕ.


    1. «агальним в—÷дносно —÷нших —‘ зм—÷ст висловлюванн€


ј ¬она на голову переростала хистом майже вс—÷х сучасних письменник—÷в, а лишилас€ дивно незрозум—÷лою (р€дки 4-5).

Ѕ ¬она мала чи не найглибшу осв—÷ту в круз—÷ товариш—÷в пера, а залишилась особою, €кою найменше займалас€ осв—÷чена критика (р€дки 5-7).

¬ Ћюдина —÷нтенсивного шуканн€ —÷ вперто—„ думки не прикувала чомусь до себе уваги тих, хто ц—÷кавивс€ тайнами поетично—„ творчост—÷ (р€дки 7-8).

√ –«—„ житт€ було ц—÷лою проблемою (р€док 4).


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: √.


    1. ¬исновком, що виплива—‘ з —÷нших поданих суджень, —‘


ј ¬ туз—÷ за моментом боротьби —÷ подвигу писала вона в одн—÷й сво—„й поем—÷, з €кою насолодою вона б "упилас€ щаст€м перемогиї, але це упо—‘нн€ —„й не судилос€ (р€дки 33-34).

Ѕ “ому була —„—„ поез—÷€ тугою за щаст€м, а не насолодою ним (р€дки 36-37).

¬ “е, про що вона мр—÷€ла в безсонн—÷ ноч—÷, —„—„ не торкнулос€ (р€дки 34-35).

√ ¬она "себе вогнем спалила "аснимї, не дочекавшись спод—÷ваного моменту щаст€ (р€дки 35-36).


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: Ѕ.

    1. Ќаведен—÷ судженн€ довод€ть справедлив—÷сть думки ‘ранка про те, що Ћес€ ”кра—„нка була "одиноким мужчиною серед поет—÷в соборно—„ ”кра—„ниї (р€док 9), окр—÷м судженн€


ј ...Ћес€ ”кра—„нка сво—„ми уподобанн€ми, пристраст€ми —÷ вдачею зтјў€вилас€ на св—÷т завчасно (р€дки 13-14).

Ѕ ¬она мр—÷€ла в—÷ддати себе ц—÷лу справ—÷ нац—÷—„, "спалити молод—÷сть —÷ пол€гти при збро—„ї (р€дки 38-39).

¬ ¬она вмерла в—÷д того внутр—÷шнього вогню, що гонив —„—„ до чину, тод—÷ ще незд—÷йснимого, - цю маленьку ж—÷нку з душею скованого ѕромете€ (р€дки 42-44).

√ ... ¬она була ... застрашаючо самотньою. “—÷—‘ю самотою, котру зносити можуть лише люди, повн—÷ глибоко—„ в—÷ри в сво—‘ покликанн€ (р€дки 46-47).


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: ј.


    1. ” реченн—÷ "¬она вмерла в—÷д того внутр—÷шнього вогню, що гонив —„—„ до чину, тод—÷ ще незд—÷йснимого, - цю маленьку ж—÷нку з душею скованого ѕромете€ї (р€дки 42-44) слово вогонь ужите в значенн—÷


ј полумтјў€;

Ѕ душевне п—÷днесенн€;

¬ вогнище;

√ стр—÷льба.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: Ѕ.


    1. ”особленн€м у текст—÷ —‘ висловлюванн€

ј на зм—÷ну непок—÷рливих д—÷д—÷в прийшли вр—÷вноважен—÷ внуки;

Ѕ письменниц€ лишилас€ €кимось сф—÷нксом;

¬ це засм—÷шна назва на ту хворобу, що жерла —„—„;

√ пазур—÷ минулого.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: ¬.


    1. ” реченн—÷ "÷е був час, ..коли на зм—÷ну безпосередност—÷ прийшов зарозум—÷лий, але зблазований снобї (р€дки 19-21) слово сноб означа—‘ людина, €ка:


ј у нових умовах механ—÷чно в—÷дтворю—‘ застар—÷л—÷ —÷де—„ сво—„х попередник—÷в;

Ѕ над усе ставить насолоду житт€м;

¬ уважа—‘ себе нос—÷—‘м —÷нтелектуальност—÷ й вишуканих смак—÷в, беззастережно схил€—‘тьс€ перед модою;

√ ма—‘ глибок—÷ р—÷зносторонн—÷ знанн€, —‘ начитаною.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: ¬.


    1. —лова, вид—÷лен—÷ у вислов—÷ "маленька ж—÷нка з душею скованого ѕромете€ї (р€дки 43-44), означають: та, €ка


      1. терпить невимовн—÷ ф—÷зичн—÷ муки;
      2. стражда—‘ через незд—÷йсненн—÷сть того, до чого прагне;
      3. покарана за свав—÷лл€;
      4. самотн€ й не сприйн€та сучасниками.


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: Ѕ.

    1. —лова вищий дух вказував страшну —÷ величну путь у реченн—÷ "“од—÷ нац—÷€ визна—‘ €к одного з—÷ сво—„х духовних вожд—÷в ту слабу ж—÷нку, чий вищий дух ще в темну н—÷ч перед пробудженн€м народу вказував йому страшну —÷ величну путь безумства й славиї (р€дки 51-53) становл€ть


  1. уособленн€
  2. г—÷перболу
  3. л—÷тоту
  4. метафору


ѕравильна в—÷дпов—÷дь: ј.


„астина 2


¬–∆ƒ –»“≈ «ј¬ƒјЌЌя « –ќ«√ќ–Ќ”“ќё ¬–∆ƒѕќ¬–∆ƒƒё


¬Ћј—Ќ≈ ¬»—Ћќ¬Ћ≈ЌЌя


—клад—÷ть —÷ запиш—÷ть роздум про те, що таке покликанн€.


—формулюйте тезу, навед—÷ть два-три переконлив—÷ докази, що найкраще аргументуватимуть ¬аш—÷ м—÷ркуванн€. ѕро—÷люструйте ¬аш—÷ думки посиланн€ми на приклади з художньо—„ л—÷тератури (укаж—÷ть проблему, порушену письменником, назву твору, назв—÷ть художн—÷й образ, через €кий проблема розкрита, навед—÷ть цитату з твору тощо), —÷сторичн—÷ факти або випадки з житт€. Ќе переказуйте зм—÷сту, не давайте повно—„ характеристики образ—÷в. —формулюйте висновки.

–оботу запиш—÷ть у в—÷дведеному м—÷i—÷ тестового зошита. ” раз—÷ потреби використовуйте чернетку.

ќр—÷—‘нтовний обс€г роботи - 1 стор—÷нка тестового зошита (200-250 сл—÷в). “екст обс€гом до 100 сл—÷в екзаменатори не перев—÷р€тимуть.

 омпоненти програмових вимог, що перев—÷р€ютьс€ завданн€м:

1. “екст. —тил—÷ та типи мовленн€.

2. Ѕудова тексту. ћовн—÷ засоби увиразненн€ висловленн€.

3. ќрфограф—÷чн—÷ та пунктуац—÷йн—÷ правила.

4. ќсобливост—÷ побудови роздуму.

ѕроцесуальн—÷ складов—÷ мовно—„ предметно—„ компетентност—÷, що реал—÷зуютьс€ при виконанн—÷ завданн€:

1. ”св—÷домлювати структуру "асно—„ п—÷знавально—„ д—÷€льност—÷.

2. ¬иконувати мисленн—‘в—÷ д—÷—„ - анал—÷з, пор—÷вн€нн€, узагальненн€, конкретизац—÷ю, синтез, експериментуванн€, формулювати висновки, моделювати, робити припущенн€ —÷ добирати переконлив—÷ аргументи на п—÷дтвердженн€ висловлених тез, критично оц—÷нювати сприйн€ту —÷нформац—÷ю, а також спростовувати хибн—÷ твердженн€, оперуючи в—÷домими у€вленн€ми —÷ пон€тт€ми л—÷нгв—÷стичного й позал—÷нгв—÷стичного плану.

3. Ѕудувати письмове висловленн€, лог—÷чно викладаючи зм—÷ст, п—÷дпор€дковуючи його тем—÷ й основн—÷й думц—÷, задуму, обраному стилю та типу мовленн€, дос€гати визначено—„ комун—÷кативно—„ мети.

4. «находити й виправл€ти похибки та помилки в зм—÷ст—÷, побудов—÷ й мовному оформленн—÷ "асних висловлювань, спираючись на засво—‘н—÷ знанн€.


Ѕланк в—÷дпов—÷дей ј

—траницы: Ќазад 1 ¬перед