ћетодика навчанн€ письма в букварний пер—÷од навчанн€ грамоти

дипломна€ работа: ѕедагогика

ƒокументы: [1]   Word-188139.doc —траницы: Ќазад 1 ¬перед

«м—÷ст


¬ступ

–озд—÷л 1. ќрган—÷зац—÷€ навчанн€ письма молодших школ€р—÷в

1.1 ¬иробленн€ навичок письма €к складний багатосторонн—÷й процес

1.2 ќрган—÷зац—÷€ навчанн€ письма в букварний пер—÷од

–озд—÷л 2. ћетодичн—÷ вказ—÷вки щодо навчанн€ письма в букварний пер—÷од навчанн€ грамоти

2.1 ¬имоги до урок—÷в навчанн€ письма в букварний пер—÷од

2.2 ќр—÷—‘нтовна структура уроку письма в букварний пер—÷од навчанн€ грамоти

¬исновки

—писок використано—„ л—÷тератури

ƒодаток ј

ƒодаток Ѕ

ƒодаток ¬


¬ступ


‘ормуванн€ навичок письма ма—‘ велике не т—÷льки педагог—÷чне, а й сусп—÷льно-виховне значенн€. ѕривчаючи першокласник—÷в до ч—÷ткого, акуратного, усталеного письма, вчитель вихову—‘ у них старанне ставленн€ до виконанн€ будь-€ко—„ роботи, не лише письмово—„.

¬ажк—÷сть роботи з навчанн€ письма про€вл€—‘тьс€ великою м—÷рою через в—÷ков—÷ характеристики учн—÷в, адже д—÷ти 6-р—÷чного в—÷ку —‘ не завжди достатньо п—÷дготовленими ф—÷з—÷олог—÷чно до сприйманн€ такого матер—÷алу. —аме ц€ проблема зумовлю—‘ актуальн—÷сть нашо—„ теми дл€ сучасно—„ початково—„ школи.

"ѕисьмо" - складна мовленн—‘ва д—÷€. ƒоросла людина пише, не пом—÷чаючи елементарних д—÷й, автоматично. ” першокласник—÷в цей процес под—÷л€—‘тьс€ на дек—÷лька самост—÷йних д—÷й. ¬—÷н повинен сл—÷дкувати за положенн€м ручки —÷ зошита, згадувати рукописну л—÷теру, €ка в—÷дпов—÷да—‘ звуку або друкован—÷й букв—÷, розм—÷стити —„—„ на р€дку, зтјў—‘днати з —÷ншими. ÷е не лише упов—÷льню—‘ темп письма, але й втомлю—‘ дитину ф—÷зично й розумово. ” зв'€зку з цим на уроках необх—÷дно проводити спец—÷альн—÷ вправи дл€ рук —÷ тулуба, чергувати письмо з усними вправами.

ѕриступаючи до навчанн€ письма учн—÷в цього в—÷ку, вчитель ма—‘ знати особливост—÷ розвитку кожно—„ дитини, у процес—÷ роботи звертати увагу на психоф—÷з—÷олог—÷чний стан —÷ керуватись цим у наданн—÷ обс€гу —÷ характеру завдань.

ћета роботи - охарактеризувати методику навчанн€ письма першокласник—÷в в букварний пер—÷од.

¬—÷дпов—÷дно до мети сформульован—÷ наступн—÷ завданн€:

ѕроанал—÷зувати дидактичну та методичну л—÷тературу з проблеми.

ќхарактеризувати орган—÷зац—÷йн—÷ прийоми роботи в букварний пер—÷од.

¬иокремити методичн—÷ вказ—÷вки з навчанн€ письма.

ѕ—÷дсумувати методичну д—÷€льн—÷сть з проблеми на стор—÷нках курсово—„ роботи.

ќбтјў—‘кт роботи - навчанн€ письма 6-р—÷чних першокласник—÷в в букварний пер—÷од.

ѕредмет - методика навчанн€ письма.

–озд—÷л 1. ќрган—÷зац—÷€ навчанн€ письма молодших школ€р—÷в


1.1 ¬иробленн€ навичок письма €к складний багатосторонн—÷й процес


¬иробленн€ в першокласник—÷в розб—÷рливого й швидкого письма за короткий час неможливе, бо ц€ навичка форму—‘тьс€ пов—÷льно - прот€гом к—÷лькох рок—÷в. « приходом до школи 6-р—÷чних учн—÷в проблема навчанн€ письма загострилась —÷ще б—÷льше. ÷е повтјў€зано з р€дом морфо-функц—÷ональних —÷ психоф—÷з—÷олог—÷чних можливостей мал€т. ” д—÷тей цього в—÷ку ще недостатньо розвинен—÷ др—÷бн—÷ мтјў€зи кист—÷ руки, недосконала регул€ц—÷€ рух—÷в п—÷д час письма, низька витривал—÷сть до довгочасних напружень.

Ѕагатогранн—÷сть рухових д—÷й —÷ одночасне виконанн€ к—÷лькох письмових правил виклика—‘ у д—÷тей сильне напруженн€ руки, а то й усього тулуба. —постер—÷га—‘тьс€ затерпл—÷сть пальц—÷в. –ука ста—‘ малорухома, письмо гальму—‘тьс€, проханн€ вчител€ писати швидше викону—‘тьс€ навпаки. ѕишуть ц—÷ учн—÷ досить пов—÷льно, особливо на початку навчанн€. “ому перше письмо д—÷тей ма—‘ бути неквапливим, щоб вони могли усв—÷домити €коюсь м—÷рою його процес.

Ќезр—÷л—÷сть к—÷нестетичного контролю тонких рух—÷в руки —÷ мтјў€зово-суглобового в—÷дчутт€ обумовлюють граф—÷чн—÷ помилки. „им складн—÷ший малюнок (елемент, графема), тим б—÷льших викривлень в—÷н зазна—‘. ƒл€ письма д—÷тей характерн—÷ тремт€ч—÷ л—÷н—÷—„, вих—÷д елемент—÷в букв за меж—÷ р€дка, "дзеркальне" зображенн€ графем, пропуск елемент—÷в л—÷тер, дописуванн€ зайвих, письмо друкованих букв зам—÷сть рукописних та —÷н. “рудн—÷сть виклика—‘ також встановленн€ посл—÷довност—÷ звук—÷в у слов—÷ та позначенн€ —„х буквами. ѕерша ж умова дл€ письма - вид—÷ленн€ звук—÷в у слов—÷ —÷ встановленн€ —„х посл—÷довност—÷.

Ќавчанн€ письма, €к бачимо, не —‘ легким процесом, воно вимага—‘ в—÷дпов—÷дного психоф—÷з—÷олог—÷чного р—÷вн€ готовност—÷, певних ум—÷нь —÷ навичок.

ќднак —÷нтелектуальний розвиток д—÷тей шестир—÷чного в—÷ку виклика—‘ у них потребу навчитись, одночасно з —÷ншими, цього виду д—÷€льност—÷. –обота школи заклеча—‘тьс€, великою м—÷рою, в побудов—÷ навчального процесу так, щоб не нашкодити молодому орган—÷змов—÷.

ўоб ефективн—÷ше проходив процес навчанн€ шестир—÷чних письма, варто ф—÷ксувати на окремому аркуш—÷ помилки граф—÷чного —÷ техн—÷чного походженн€ кожного учн€, пот—÷м анал—÷зувати результати, €к—÷ обовтјў€зково покажуть напр€мки фронтально—„ й —÷ндив—÷дуально—„ роботи на уроц—÷.

ўоденний же анал—÷з письма краще проводити у сп—÷лкуванн—÷ безпосередньо з учнем. ÷е допомага—‘ дитин—÷ легше усв—÷домити сво—„ недол—÷ки, часто вказу—‘ вчителев—÷ на причини —„х по€ви та шл€хи подоланн€.

ќсоблива увага ма—‘ надаватись виконанню д—÷тьми правил г—÷г—÷—‘ни письма - одному з основних фактор—÷в навчанн€. Ќа перших уроках саме ц€ навичка ма—‘ дом—÷нувати над —÷ншими.

ѕрот€гом навчанн€ необх—÷дно розвивати др—÷бн—÷ мтјў€зи кист—÷ руки —÷ удосконалювати координац—÷ю рух—÷в. ÷е ма—‘ в—÷дбуватись не т—÷льки на уроц—÷ письма за рахунок р—÷зних граф—÷чних вправ, а й ц—÷леспр€мовано на —÷нших зан€тт€х - урочних —÷ позаурочних.

ќднак усп—÷шним навчанн€ письма буде неможливим, €кщо учитель не надаватиме вчасно в—÷дпочинок д—÷т€м, пом—÷тивши —„хню стомлен—÷сть.

Ќайефективн—÷шими —‘ ф—÷зичн—÷ розминки дл€ всього т—÷ла —÷ конкретно дл€ тих його частин, €к—÷ найб—÷льш напружено працюють п—÷д час письма - очей, руки, мтјў€з—÷в плечей, спини.

”рок письма сл—÷д переривати на в—÷дпочинок не менше двох раз—÷в. „ас визнача—‘тьс€ вчителем, однак кожна з перерв - не коротша за п—÷вхвилини.

“ерм—÷ново зупин€—‘тьс€ робота, €кщо вчитель пом—÷тив п—÷д час письма у зошит—÷ часту зм—÷ну посадки за партою, положенн€ зошита, триманн€ ручки в руц—÷, сованн€ руками, мл€в—÷сть, роздратован—÷сть.

¬—÷дпочинок може надаватись €к ус—÷м учн€м одночасно, так —÷ окремим, враховуючи —÷ндив—÷дуальн—÷ особливост—÷ (слабкий з—÷р, слабка рука, певн—÷ захворюванн€ тощо).

Ўестир—÷чн—÷ учн—÷, через свою в—÷кову схильн—÷сть до розваг, не ставл€тьс€ серйозно до "асне ф—÷зичних вправ, тому варто ф—÷зкультхвилинки перетворювати в —÷гри. ƒобре, €кщо вони будуть повтјў€зан—÷ з темою уроку.

ѕрограма 1 класу передбача—‘ початковий етап навчанн€ письма шестир—÷чних школ€р—÷в —÷ ставить за мету навчанн€ охайного, розб—÷рливого письма. Ќа цьому етап—÷ учн—÷ оволод—÷вають такими навичками:

а) техн—÷чними - правильно користуватись письмовим приладд€м, координувати рухи фуки п—÷д час письма, дотримуватись г—÷г—÷—‘н—÷чних правил письма;

б) граф—÷чними - правильно зображувати букви —÷ —„х по—‘днанн€ (елементи букв —÷ букву в ц—÷лому, дотримувати сп—÷вв—÷дношенн€ —„—„ частин), склади, слова; писати букви з одним нахилом, дотримуватись одн—÷—‘—„ висоти й ширини букви, р—÷вном—÷рно розташовувати слова у р€дку; писати крапку, кому, знак оклику, знак питанн€, тире;

в) елементарними орфограф—÷чними - правильно визначати звуковий —÷ буквений склад сл—÷в, написанн€ €ких в—÷дпов—÷да—‘ —„х вимов—÷ (встановлювати посл—÷довн—÷сть звук—÷в у слов—÷ —÷ трансформувати —„х посл—÷довно у букви).

Ќавчанн€ письма в—÷дбува—‘тьс€ у т—÷сному вза—‘мозвтјў€зку з навчанн€м читати, тут продовжуютьс€ розвиватись ум—÷нн€, зазначен—÷ у програм—÷ навчанн€ читанн€.

ѕрограма под—÷л€—‘тьс€ на три пер—÷оди: добукварний, або п—÷дготовчий, букварний —÷ п—÷сл€букварний.

” добукварний пер—÷од в—÷дбува—‘тьс€ п—÷дготовка дитини до навчанн€ письма.

” букварний - навчанн€ письма букв, сл—÷в, речень у зошитах з друкованою основою та в зошитах з граф—÷чною с—÷ткою є1 (див. ћал.1).

ћал. 1.


ѕ—÷сл€букварний пер—÷од призначений дл€ закр—÷пленн€ й удосконаленн€ набутих навичок письма.

ѕ—÷дготовчий пер—÷од може бути довшим чи коротшим, залежно в—÷д п—÷дготовленост—÷ д—÷тей до навчанн€ письма, але обовтјў€зковим. ” цей час учитель зтјў€сову—‘ р—÷вень готовност—÷ д—÷тей до навчанн€ писати, за необх—÷дност—÷, вносить корективи в ум—÷нн€, набут—÷ д—÷тьми до школи, в—÷дпов—÷дно плану—‘ роботу —÷ндив—÷дуального, фронтального характеру. ” добукварний пер—÷од в—÷дбува—‘тьс€ формуванн€ ум—÷нь, зазначених у програм—÷. ќднак, не варто ставити пров—÷дним формуванн€ ум—÷нн€ письма граф—÷чних елемент—÷в, л—÷н—÷й, ф—÷гур, що часто спостер—÷га—‘тьс€ у практиц—÷, —÷ цим принижу—‘тьс€ роль —÷нших ум—÷нь. ¬ажливим —‘ оволод—÷нн€ техн—÷кою письма —÷ саме —„—„ складовою - г—÷г—÷—‘н—÷чними навичками.

«вичка правильно—„ посадки —÷ рац—÷онального прийому письма дуже важлив—÷ дл€ здоровтјў€ дитини —÷ дл€ ходу самого навчанн€. ¬они легше засвоюютьс€ д—÷тьми тепер, п—÷д час легких (граф—÷чних) вправ, н—÷ж пот—÷м, коли ц—÷ вправи сам—÷ собою стануть досить складними —÷ захопл€ть усю увагу дитини. ѕривчивши, наприклад, дитину триматись пр€мо, ми збережемо багато часу згодом, позбавл€ючись необх—÷дност—÷ безперервних зауважень. [18].

ѕравильне положенн€ корпуса т—÷ла, рук, голови - полегшу—‘ процес письма. «разковою посадкою вважа—‘тьс€ така, за €ко—„ дитина сидить р—÷вно, не спираючись грудьми на парту. √олову нахил€—‘ вперед, щоб видно було написане. ¬—÷дстань в—÷д зошита до очей - приблизно на висоту передпл—÷чч€ —÷ розгорнуто—„ долон—÷. ѕлеч—÷ на одному р—÷вн—÷.

–уки мають лежати на парт—÷ так, щоб л—÷кт—÷ т—÷льки трохи виступали за —„—„ меж—÷. “од—÷ дитина, спираючись на парту мтјў€кими мтјў€зами внутр—÷шнього боку передпл—÷чч€, забезпечу—‘ можлив—÷сть коливальних рух—÷в ус—÷—‘—„ руки п—÷д час письма —÷ цим спри€—‘ легкому пересуванню руки уздовж р€дка (зображенн€ правильно—„ посадки учн€ див. ƒодаток ј).

Ўестир—÷чн—÷ першокласники часто починають вчитись писати так, що в робот—÷ бере участь ус€ рука. Ќайб—÷льша опора тут припада—‘ на праву частину кист—÷ —÷ —„—„ основу. ÷е в—÷дбува—‘тьс€ не т—÷льки через те, що др—÷бн—÷ мтјў€зи незм—÷цн—÷л—÷, а й через в—÷дсутн—÷сть контролю вчител€ за положенн€м кист—÷. ƒл€ правильного —÷ легкого письма у р€дку потр—÷бна участь лише трьох пальц—÷в (великого, вказ—÷вного, середнього) —÷ основи кист—÷. ќсновна опора ма—‘ бути на м—÷зинний палець, що спри€тиме п—÷зн—÷ше розвитку швидкост—÷ письма за меншо—„ втоми.

«а традиц—÷—‘ю ми навча—‘мо д—÷тей похилого письма. «ошит при цьому розташований так, що нижн—÷й його край утворю—‘ з кра—‘м парти кут приблизно 25¬∞, в—÷дкритий праворуч. ” процес—÷ письма домагатис€, щоб похил—÷ л—÷н—÷—„ с—÷тки зошита —÷ основн—÷ елементи букв (т—÷, що створен—÷ рухом пальц—÷в зверху вниз) були розташован—÷ п—÷д пр€мим кутом до нижнього краю парти (направлен—÷ на груди учн€).

ѕ—÷д час письма л—÷н—÷€ очей —÷ л—÷н—÷€ плечей мають бути паралельними до л—÷н—÷—„ нижнього краю парти. ƒ—÷т€м 6-р—÷чного в—÷ку таких вимог не завжди вда—‘тьс€ дотриматись. ¬они часто зсовують зошит "—÷во чи вправо в—÷д середини грудей. ѕри цьому зм—÷ню—‘тьс€ нахил зошита, що змушу—‘ учн€ м—÷н€ти положенн€ л—÷кт€ на парт—÷: розташовувати його ближче до корпуса т—÷ла чи, навпаки, п—÷дн—÷мати до середини парти. ƒруга рука також м—÷н€—‘ сво—‘ положенн€. ” результат—÷ основн—÷ л—÷н—÷—„ букв не л€гають вертикально до нижнього (верхнього) краю парти —÷ не сприймаютьс€ обома очима на однаков—÷й в—÷дстан—÷. Ќасл—÷дком цього —‘ короткозор—÷сть —÷ викривленн€ хребта (зображенн€ правильного положенн€ зошита при письм—÷ див. ƒодаток Ѕ).

« метою виробленн€ самоконтролю учн—÷в за правильним положенн€м зошита рекоменду—‘тьс€ посередин—÷ парти провести л—÷н—÷ю п—÷д кутом нахилу зошита, за €кою учень зможе пересувати його вгору (коли пише внизу стор—÷нки) —÷ вниз (коли пише вгор—÷ стор—÷нки).

ќпановуючи навички письма, учн€м необх—÷дно дотримуватись одночасно дек—÷лькох правил. ÷е стомлю—‘ д—÷тей, —÷, €к насл—÷док, в—÷дбува—‘тьс€ —„х порушенн€.

ўоб розвантажити д—÷тей, можна пропонувати поетапне ознайомленн€ з г—÷г—÷—‘н—÷чними правилами. Ќа перших уроках п—÷дготовчого пер—÷оду прид—÷лити б—÷льше уваги посадц—÷ —÷ положенню ручки в руц—÷ п—÷д час письма. “ака поетапна робота у п—÷дготовчому пер—÷од—÷ також спростить засво—‘нн€ назв л—÷н—÷й граф—÷чно—„ с—÷тки зошита (основний робочий р€док - верхн€ —÷ нижн€ л—÷н—÷—„, м—÷жр€дкова —÷ похила л—÷н—÷—„) —÷ основних складових елемент—÷в букв (пр€ма коротка, подовжена; пр€ма —÷з заокругленн€ми вгор—÷, внизу, вгор—÷ —÷ внизу; петл€ верхн€, нижн€, овал, п—÷вовал). јдже ц—÷ знанн€ стануть необх—÷дними у букварному пер—÷од—÷.

Ќелегким дл€ учн—÷в шестир—÷чного в—÷ку —‘ навчанн€ письма ручкою. ¬—÷д довжини —÷ товщини —„—„ розм—÷ру, кульки (форми пера) залежить процес формуванн€ навичок письма.

ƒл€ письма рекоменду—‘тьс€ €к кулькова ручка, так —÷ авторучка. ƒокладн—÷ше про них сказано у «агальних вимогах до веденн€ учн—÷вських зошит—÷в.

”читель, виход€чи —÷з м—÷iевих умов чи особистого досв—÷ду, вибира—‘ дл€ учн—÷в свого класу ту чи —÷ншу ручку. ѕри цьому треба брати до уваги те, що способи письма авторучкою —÷ кульковою ручкою дещо р—÷зн—÷.

—постер—÷гаючи за письмом д—÷тей ручкою, учитель може м—÷н€ти —„—„ - тим самим даючи змогу дитин—÷ п—÷д—÷брати, ручку за зручн—÷стю.

–учка трима—‘тьс€ першими фалангами трьох пальц—÷в (великого, вказ—÷вного, середнього) на в—÷дстан—÷ 2-2,5 см в—÷д кульки (к—÷нц€ пера). јвторучка з меншим кутом до паперу, кулькова ручка - з б—÷льшим, залежно в—÷д розм—÷ру кульки у стержн—÷. «ручною ручкою буде та, у €ко—„ —‘ гумова накладка. Ќайкраще, €кщо вона ма—‘ трикутну форму, де дл€ кожно—„ фаланги —‘ сво€ грань. ѕальц—÷, при цьому не наход€ть один на одного —÷ не сповзають вниз.

“ехн—÷чний б—÷к письма —‘ особливо важливим дл€ д—÷тей, €к—÷ пишуть л—÷вою рукою.

–∆сну—‘ тенденц—÷€ непереучуванн€ таких д—÷тей на письмо правою рукою.

ќднак учитель повинен бути впевненим у тому, що дитина —‘ л—÷вша чи дворука. ¬—÷д того, €кою м—÷рою учень л—÷вша, залежатимуть його усп—÷хи в навчанн—÷ письма. ¬исокий ступ—÷нь л—÷ворукост—÷, дворук—÷сть вимагають особливо—„ уваги вчител€ та навчанн€ таких д—÷тей письма. якщо учень д—÷—‘ однаково обома руками, то краще спр€мовувати його на письмо правою рукою, тод—÷ вчитель зможе б—÷льше допомогти дитин—÷.

ћетодика навчанн€ л—÷воруких д—÷тей значно в—÷др—÷зн€—‘тьс€ в—÷д праворуких, тому у праворуких учител—÷в виникають труднощ—÷ €к орган—÷зац—÷йн—÷, так —÷ методичн—÷.

” клас—÷ л—÷ворук—÷ д—÷ти мають сид—÷ти ближче до в—÷кна, щоб в—÷д руки на зошит падала св—÷тл—÷ша т—÷нь. якщо у клас—÷ дек—÷лька л—÷вш, то бажано, щоб вони сид—÷ли парами (€кщо парта розрахована на двох), тод—÷ п—÷д час письма сус—÷ди не заважатимуть один одному л—÷кт€ми. якщо ж сус—÷д правша, то в—÷н сидить праворуч в—÷д л—÷ворукого.

«а партою л—÷ворук—÷ д—÷ти, €к —÷ праворук—÷, сид€ть р—÷вно, не торкаючись —„—„ грудьми, тримаючи голову пр€мо.

–уки розташован—÷ на парт—÷ €к —÷ у правш—÷: л—÷кт—÷ трохи звисають з парти, л—÷ва рука в—÷льно руха—‘тьс€ в р€дку, права притриму—‘ зошит. ѕрийом триманн€ ручки такий самий, €к у правш—÷ - трьома пальц€ми.

 онтроль за дотриманн€м д—÷тьми г—÷г—÷—‘н—÷чних правил письма та рухом руки у р€дку почина—‘тьс€ у п—÷дготовчому пер—÷од—÷ —÷ продовжу—‘тьс€ щоденно до к—÷нц€ навчального року.

ќсобливо—„ уваги нада—‘тьс€ розвитков—÷ л—÷во-правосторонньо—„ ор—÷—‘нтац—÷—„ на стор—÷нц—÷ зошита —÷ у р€дку п—÷д час письма та засво—‘нню пон€ть вище, нижче. ƒл€ цього сл—÷д пер—÷одично вводити вправи щодо розвитку ум—÷нн€ визначати просторове розташуванн€ предмета в—÷дносно дитини, а також - предмет—÷в на малюнку.

ѕ—÷сл€букварний пер—÷од. “ривал—÷сть п—÷сл€букварного пер—÷оду залежить в—÷д тривалост—÷ букварного.

Ќавчанн€ письма у п—÷сл€букварний пер—÷од пол€га—‘ в тому, щоб закр—÷плювати, узагальнювати й удосконалювати знанн€, ум—÷нн€ й навички з письма, набут—÷ у букварний пер—÷од.

Ќа к—÷нець п—÷сл€букварного пер—÷оду важливо, щоб д—÷ти могли в—÷льно ор—÷—‘нтуватис€ у с—÷тц—÷ зошита без друковано—„ основи, приготуватись до процесу письма, розб—÷рливо списати рукописний чи друкований тексти (з дошки, книжки тощо), правильно написати п—÷д диктовку слова, у €ких звучанн€ не розходитьс€ з написанн€м, ум—÷ти писати пунктуац—÷йн—÷ знаки, переносити слова по складах, самост—÷йно виправл€ти граф—÷чн—÷ й орфограф—÷чн—÷ помилки, в—÷льно читати св—÷й рукописний текст.

 ожна робота, що повтјў€зана з письмом, ма—‘ починатись з контролю за дотриманн€м г—÷г—÷—‘н—÷чних правил письма. ƒоведене до автоматизму, —„х виконанн€ позитивно вплине не т—÷льки на результати письма, а головне - на ф—÷з—÷олог—÷чний стан дитини, що —‘ найважлив—÷шим фактором дл€ навчанн€.

« метою запоб—÷ганн€ граф—÷чним помилкам п—÷д час списуванн€ та письма п—÷д диктовку необх—÷дно продовжувати закр—÷плювати навички правильного зображенн€ форми рукописних букв, тип—÷в по—‘днань —„х з —÷ншими; ум—÷нн€ в—÷др—÷зн€ти друковану в—÷д рукописно—„, знанн€ початку письма рукописно—„ букви.

ѕрот€гом п—÷сл€букварного пер—÷оду повторю—‘тьс€ письмо букв за групами.

” цей пер—÷од особливу увагу важливо прид—÷л€ти закр—÷пленню навички безв—÷дривного по—‘днанн€ складових елемент—÷в у р€дкових буквах: а, д, з, и, м, н, п, у, ц, ш, щ, €; безв—÷дривно писати —÷ по—‘днувати дв—÷ букви типу: пи, ип, ши, иш, ти, ит, т€, ев, т, лг, мл, л€, €л, ве, ех, очу вз, оз, хв, де, ьт, це, че.

«акр—÷пленн€ ум—÷нн€ писати правильно букви та —„х по—‘днанн€ в—÷дбува—‘тьс€ у словах з цими буквами, з 2-3-разовим повторенн€м цих сл—÷д окремо (залежно в—÷д складност—÷ по—‘днань), у словосполученн€х, невеликих реченн€х.

” п—÷сл€букварному пер—÷од—÷ необх—÷дно на кожному зан€тт—÷ пропонувати списуванн€ друкованих сл—÷в, речень чи невеликого звтјў€зного тексту.

—писуванн€ також може бути з дошки, роздаткового матер—÷алу. ќбс€г матер—÷алу нароста—‘ з часом. Ќа к—÷нець навчального року можна списувати до 20 сл—÷в, включаючи прийменники.

ƒл€ диктант—÷в у цей пер—÷од не бажано брати реченн€ —÷з словами, у €ких б—÷льше трьох склад—÷в, а також —‘ злит—÷ приголосн—÷.

–азом —÷з словами чи реченн€ми можна пропонувати малюнки одним розчерком пера: “ак—÷ вправи розвивають у€вленн€ наступного руху ручкою, що спри€—‘ закр—÷пленню вм—÷нн€ безв—÷дривно по—‘днувати букви.


1.2 ќрган—÷зац—÷€ навчанн€ письма в букварний пер—÷од


«важаючи на нашу тематику, б—÷льш уважно проанал—÷зу—‘мо букварний пер—÷од навчанн€ письма.

¬ букварний пер—÷од учн—÷ оволод—÷вають письмом рукописних малих —÷ великих букв укра—„нського алфав—÷ту та пунктуац—÷йних знак—÷в: крапки, знак—÷в оклику, питанн€, тире, коми. ѕисьмо букв чергу—‘тьс€ з письмом склад—÷в, сл—÷в, словосполучень, речень. ”чн—÷ засвоюють друкован—÷ й рукописн—÷ букви майже одночасно. —л—÷дом за друкованою вивча—‘тьс€ рукописна. ѕосл—÷довн—÷сть ознайомленн€ з буквами визнача—‘тьс€ системою навчанн€ грамоти, €ка закладена в Ѕуквар—÷.

¬раховуючи готовн—÷сть д—÷тей до школи, учитель сам визнача—‘, чи буде в—÷н синхронно подавати учн€м велику —÷ малу букву, чи в—÷дступить в—÷д тако—„ подач—÷ —÷ на ранньому етап—÷ ознайомленн€ з буквами пропонуватиме т—÷льки маленьк—÷ —÷ т—÷ велик—÷, письмо €ких не в—÷др—÷зн€—‘тьс€ за формою в—÷д р€дкових. ѕ—÷зн—÷ше, коли учн—÷ оволод—÷ють ум—÷нн€м писати букви просто—„ форми, пропонуватиме л—÷тери складн—÷ших накреслень.

—постереженн€ за формуванн€м навичок письма у шестир—÷чних показали, що письмо у буквах ф—÷гурних л—÷н—÷й, петельних, заокруглених елемент—÷в, безв—÷дривного —„х по—‘днанн€ у букви, а тих м—÷ж собою, дл€ багатьох д—÷тей —‘ складним процесом. ÷е по€сню—‘тьс€ необх—÷дн—÷стю б—÷льш пластичних тонких рух—÷в руки —÷ довшого статичного напруженн€. „им складн—÷ше граф—÷чне завданн€, тим б—÷льше навантаженн€ на механ—÷зм самоконтролю. «важаючи на те, що самоконтроль у д—÷тей цього в—÷ку розвинений слабко, учитель не повинен вимагати в—÷д д—÷тей в—÷дтворенн€ неприродних безв—÷дривних по—‘днань букв (проведенн€ ручкою по одн—÷й —÷ т—÷й сам—÷й л—÷н—÷—„ дв—÷ч—÷) та форсувати розвиток швидкост—÷ письма.

ѕрактика пров—÷дних вчител—÷в показала, що на початковому етап—÷ легше форму—‘тьс€ безв—÷дривне природне письмо (одна л—÷н—÷€ плавно переходить в —÷ншу) —÷ по—‘днанн€ букв.

 ожну букву варто починати писати однаково. Ѕезв—÷дривно пишутьс€ т—÷льки т—÷ букви, у €ких природно по—‘днуютьс€ складов—÷ елементи (м, ш, т, п, б, у, а, д та —÷н.). ѕо—‘днанн€ р€дкових букв типу з, ш, т, г, м, л, € з наступними буде безв—÷дривним, €кщо останн—÷й елемент ц—÷—‘—„ букви легко може перейти в початок наступно—„ - л€, си, гм, лп. ќвал з наступною буквою ма—‘ два типи по—‘днань: верхн—‘ (вигнутою л—÷н—÷—‘ю - ор, от, ою, ос, ох) —÷ нижн—‘ (короткою пр€мою л—÷н—÷—‘ю, €ка виходить з основи овалу - ол, юм, фо, бл). –€дков—÷ букви в, ь п—÷д час по—‘днанн€ з наступною бувають "в—÷дкритими" (вк, вс, ьк, ьо, вв, вг) —÷ "закритими" (вм, ").

ƒл€ учн€ шестир—÷чного в—÷ку характерно розкладанн€ рух—÷в п—÷д час письма графеми. ¬—÷зуально ж учень —„—„ сприйма—‘ в ц—÷лому. “ому необх—÷дно допомогти дитин—÷ вид—÷лити складов—÷ частини букви так, щоб вони були завершеними. ¬ажливим прийомом навчанн€ письма тут —‘ анал—÷тико-синтетичний. ¬—÷н передбачав анал—÷з виучувано—„ букви —÷ синтез —„—„ складових елемент—÷в.

≈фективним прийомом —‘ пор—÷вн€нн€ букви чи —„—„ елемент—÷в —÷з навколишн—÷м середовищем, а також —÷з вивченими буквами. ÷ей прийом характерний тим, що д—÷ти вчатьс€ бачити в буквах сп—÷льне й в—÷дм—÷нне, отже, не плутати рукописн—÷ форми м—÷ж собою —÷ з друкованими.

ƒл€ навчанн€ письма 6-р—÷чних учн—÷в ефективним —‘ також прийом коп—÷юванн€. Ќаводити букву, склад, слово можна за трафаретом, по кальц—÷, написану на папер—÷ у зб—÷льшеному розм—÷р—÷, у пов—÷тр—÷ (дивл€чись на дошку), по пунктирних л—÷н—÷€х у зошит—÷ з друкованою основою тощо. ” цих вар—÷антах важливим —‘ ор—÷—‘нтир, €кий познача—‘ початок письма дано—„ букви. якщо ж цього не буде, буква може починатись дитиною з протилежного боку, а це негативно вплива—‘ на розвиток плавност—÷ письма.

« метою виробленн€ плавност—÷, ритм—÷чност—÷, см—÷ливост—÷ рух—÷в можна використовувати методичний прийом тактуванн€, або письмо на рахунок.  ожна рукописна буква у сво—‘му склад—÷ ма—‘ елементи, €к—÷ в—÷дтворюютьс€ в основному рухами вниз, вгору. Ќа рух пальц—÷в униз —÷де рахунок "раз", вгору - звук [—÷]. Ќаприклад, буква и раху—‘тьс€ так: раз - —÷ - два - —÷.

ƒл€ запамтјў€товуванн€ посл—÷довност—÷ письма букви варто пропонувати —„—„ зображенн€ р—÷зними л—÷н—÷€ми (петельними, пунктирними), крапками. “акож практикувати письмо одн—÷—‘—„ й т—÷—‘—„ ж л—÷тери р—÷зними кольорами —÷ р—÷зних розм—÷р—÷в на окремих аркушах паперу.

” д—÷тей цього в—÷ку розвинене егоцентричне мовленн€. …ого варто використати п—÷д час письма - пропонувати промовл€ти вголос те, що пишуть. Ќаприклад, пишучи букву "а", прот€гувати —„—„ голосом до зак—÷нченн€ письма останнього елемента; букву "ем" - говорити коротко [м]. “аким чином м—÷цн—÷ше запамтјў€тову—‘тьс€ форма букви —÷ в—÷дпов—÷дний —„й звук.

¬ажливим прийомом дл€ навчанн€ письма шестир—÷чних учн—÷в —‘ письмо з рукою вчител€. “ут учень в—÷дчува—‘ силу стисканн€ ручки, натиску —„—„ на пап—÷р, рух пальц—÷в.

¬—÷домо, що п—÷д час виконанн€ граф—÷чних вправ у р€дках зошита д—÷ти витрачають багато зусиль, переживають, щоб хоч €коюсь м—÷рою знизити напруженн€, варто користуватись —÷ простим ол—÷вцем. “од—÷, на етап—÷ ознайомленн€ з письмом л—÷тери можна дозволити стирати помилку —÷ пот—÷м писати букву знову.

ѕ—÷д час письма у р€дку необх—÷дно пер—÷одично зупин€ти д—÷тей —÷ привертати —„хню увагу до зразка, пропонувати пор—÷вн€ти висоту, ширину, нахил елемент—÷в, р—÷вном—÷рне розташуванн€ букв у р€дку.

”чителю сл—÷д знати, що не вс—÷ учн—÷ однаково просуватимутьс€ у навчанн—÷ письма. ќдн—÷ писатимуть слова, —÷нш—÷ - ще букви —÷ склади з помилками. “ут необх—÷дна —÷ндив—÷дуальна робота, €ка залежатиме в—÷д причини походженн€ помилки.

Ќаприклад, через недостатн—÷й розвиток сприйн€тт€ форми учн€ми допуска—‘тьс€ "дзеркальне" письмо. ƒл€ них на кожному зан€тт—÷, кр—÷м сп—÷льно—„ роботи з класом, мають пропонуватис€ —÷ндив—÷дуальн—÷ завданн€ на окремих аркушах, наприклад, так—÷:

1. ќбведи ту букву, €ка в—÷др—÷зн€—‘тьс€.

2. ѕостав крапку (кольорову) у тому м—÷i—÷ букви, зв—÷дки почнеш —„—„ писати.

3. ¬ипиши —÷з р€ду букв т—÷, €к—÷ написан—÷ правильно.

4. Ќаведи склади з буквою.

ƒопомагатимуть тут також вправл€нн€ у зображенн—÷ букв, склад—÷в вологим пензликом чи крейдою на дошц—÷.

” де€ких д—÷тей недостатньо скоординован—÷ рухи руки, —÷ це на письм—÷ ви€вл€—‘тьс€ у тремт€чих, кутастих л—÷н—÷€х.

”читель ви€вл€—‘ таких д—÷тей з перших дн—÷в навчанн€ —÷ плану—‘ заходи на удосконаленн€ цих рух—÷в: правильне дозуванн€ обс€гу завдань, невеликий темп в оволод—÷нн—÷ рукописними буквами —÷ типами —„х по—‘днань, спец—÷альн—÷ вправи.  —÷льк—÷сть вправ, ма—‘ зб—÷льшуватись в—÷дпов—÷дно до усп—÷х—÷в дитини. “аким учн€м варто б—÷льше уваги прид—÷лити й на уроках образотворчого мистецтва, трудового навчанн€, ф—÷зкультури.

« перших урок—÷в букварного пер—÷оду передбача—‘тьс€ формуванн€ у д—÷тей ум—÷нн€ списувати спочатку з дошки, п—÷зн—÷ше з п—÷дручника писаного —÷ друкованого текст—÷в. ѕроцес навчанн€ списуванн€ проходить поступово: спочатку букви (наприклад, списати —÷з запропонованого р€ду букви, €к—÷ позначають приголосн—÷ звуки; виписати т—÷льки т—÷ букви, у €ких —‘ складовий "лемент овал), дал—÷ списують склади, слова. ќсобливу увагу вчитель зверта—‘ на списуванн€ по складах. Ќа перших етапах навчанн€ така робота проводитьс€ з кожним словом окремо.  оли в учн—÷в виробитьс€ ум—÷нн€ списувати писаний текст, учитель включа—‘ вправи на списуванн€ друкованого.

ѕри чому учн€м необх—÷дно перегодувати друкован—÷ знаки у писан—÷, правильно зобразити —÷ по—‘днати —„х м—÷ж собою. ѕерш—÷ слова дл€ списуванн€ пропонуютьс€ так—÷, по—‘днанн€ букв у €ких буде звичним дл€ д—÷тей. Ќа цьому етап—÷ роботи перед учн€ми ма—‘ бути плакат з вар—÷антами по—‘днань.

¬елику допомогу у навчанн—÷ письма д—÷т€м —÷ учителю може надавати зошит з друкованою основою.

—ьогодн—÷ —÷сну—‘ достатньо зошит—÷в з друкованою основою, €к—÷ мають р—÷зну наповнюван—÷сть граф—÷чного, мовленн—‘вого матер—÷алу. ¬читель, виход€чи —÷з свого досв—÷ду —÷ контингенту д—÷тей, сам обира—‘ пос—÷бник. —л—÷д памтјў€тати, що навчанн€ зд—÷йснюватиметьс€ за певною системою —÷ проходитиме легше, €кщо зошит буде у комплект—÷ з в—÷дпов—÷дним йому букварем.

ќсоблива увага п—÷д час формуванн€ граф—÷чних д—÷й ма—‘ прид—÷л€тис€ повному усв—÷домленню того, що робить дитина.

ƒл€ цього в зошитах пропонуютьс€ завданн€ на з—÷ставленн€ —÷ пор—÷вн€нн€ граф—÷чних л—÷н—÷й з навколишн—÷ми предметами. «—÷ставл€ючи —„х, дитина усп—÷шно засвоюватиме програмовий матер—÷ал, легше входитиме в навчальну д—÷€льн—÷сть. –∆гров—÷ форми подач—÷ завдань на стор—÷нках зошита, зм—÷ст навчальних ц—÷кавих ситуац—÷й привертатимуть увагу шестир—÷чного учн€, змушуватимуть його анал—÷зувати, синтезувати, робити посильн—÷ висновки, а зв—÷дси - розвиватиметьс€ мовленн€ дитини, м—÷цн—÷шими ставатимуть навички звукового анал—÷зу сл—÷в - сп—÷льно—„ основи читанн€ —÷ письма, формуватимутьс€ правильн—÷ рухов—÷ д—÷—„.

” зошитах дл€ письма важливе дотриманн€ посл—÷довност—÷ —÷ систематичност—÷ у розташуванн—÷ матер—÷алу, ускладнен—÷сть в—÷д одного етапу до —÷ншого.

” пер—÷од навчанн€ письма букв у зошит—÷ в—÷дведен—÷ спец—÷альн—÷ стор—÷нки без граф—÷чно—„ с—÷тки з розчерками. ¬они —‘ п—÷дготовчими до св—÷домого сприйн€тт€ форми букви —÷ в—÷дтворенн€ в—÷дпов—÷дних рух—÷в. ќр—÷—‘нтовн—÷ символи (стр—÷лочки) показують основн—÷ рухи дл€ зображенн€ розчерку. “ут вимага—‘тьс€ в—÷льний рух пальц—÷в, кист—÷.

ќсоблива увага прид—÷л€—‘тьс€ повторенню.  ожний незаповнений р€док у зошит—÷ може використовуватис€ дл€ закр—÷пленн€ письма вже вивчених букв, склад—÷в, сл—÷в. ¬—÷двод€тьс€ й ц—÷л—÷ стор—÷нки з ц—÷кавими дл€ д—÷тей видами роботи.

” букварний пер—÷од учн—÷ ознайомлюютьс€ з такими видами роботи, €к списуванн€ друкованого тексту, слухов—÷ й зоров—÷ диктанти.

ƒ—÷т€м варто вже з II семестру приблизно раз на тиждень писати у звичайних зошитах дл€ письма (дв—÷ вузьк—÷ р€дков—÷ л—÷н—÷—„ з р—÷дкою похилою). «вичайно, перед цим сл—÷д детально ознайомити шестир—÷чних школ€р—÷в —÷з с—÷ткою зошита, за €ким вони працюватимуть, сказати про його особливост—÷ тощо.

ƒл€ прикладу пропону—‘мо план роботи за стор—÷нками зошита —÷з друкованою основою у букварному пер—÷од—÷.

ѕриблизний план роботи за стор—÷нкою зошита у букварний пер—÷од:

1. –озгл€д стор—÷нки (повн—÷стю).

2. Ѕес—÷да за малюнком.

3. ѕроведенн€ складового —÷ звуко-л—÷терного анал—÷зу сл—÷в, пропонованих учителем.

4. ¬ид—÷ленн€ виучуваного звука, позначенн€ його друкованою, пот—÷м рукописною л—÷терою.

5. –обота над формою рукописно—„ букви.

6. ѕисьмо букви, склад—÷в, сл—÷в з нею.

7. ¬иправленн€ граф—÷чних, техн—÷чних помилок.

8. ѕродовженн€ письма у р€дках зошита.

9. –озфарбовуванн€, заштриховуванн€ контурних малюнк—÷в.

10. –озгорнутий п—÷дсумок уроку.

„ас на хвилинки в—÷дпочинку вчитель визнача—‘ сам.

«верта—‘мо увагу на те, що розфарбовуванн€ можна проводити виб—÷рково - з —÷ндив—÷дуальною спр€мован—÷стю. “акож, враховуючи особливост—÷ розвитку окремих д—÷тей, стор—÷нки —„хн—÷х зошит—÷в заповнюютьс€ повн—÷стю в м—÷ру можливостей.

ќтже, €к бачимо, системою зан€ть добукварного, букварного, п—÷сл€букварного пер—÷од—÷в вихову—‘тьс€ у дитини —÷нтерес до письма. ƒос€гнут—÷ позитивн—÷ результати стимулюють просуванн€ —„х у письм—÷. “ому вчитель п—÷сл€ виконаного учн€ми завданн€ обовтјў€зково перев—÷р€—‘ зошити. ќц—÷нюванн€ виконано—„ роботи з письма в—÷дбува—‘тьс€ описово, з детальним по€сненн€м усп—÷х—÷в —÷ особливо недол—÷к—÷в дитини та доброзичливою допомогою.

ќбовтјў€зковим структурним елементом уроку —‘ п—÷дсумок зробленого. …ого варто проводити в —÷гров—÷й форм—÷ чи п—÷д час колективного обговоренн€. "яким був наш, урок? „ого навчилис€? ўо було ц—÷кавим, складним, см—÷шним, веселим?"

” п—÷дсумках урок—÷в варто наголошувати —÷ на виробленн—÷ в д—÷тей лог—÷ки мисленн€ - з чого починали роботу, на виконанн€ €ких завдань витрачено б—÷льше часу, €к виконано —„х вс—÷ма або окремими д—÷тьми.

ƒомашн—÷х завдань з письма д—÷ти не одержують. Ѕатьки можуть поц—÷кавитис€ —„хн—÷ми усп—÷хами, прийшовши до школи.

ƒл€ заохоченн€ д—÷тей у старанност—÷, ум—÷нн—÷ охайно тримати зошити, правильно —÷ красиво виконувати будь-€ке завданн€ варто проводити виставки дит€чих зошит—÷в з р—÷зноман—÷тними конкурсами.

–озд—÷л 2. ћетодичн—÷ вказ—÷вки щодо навчанн€ письма в букварний пер—÷од навчанн€ грамоти


2.1 ¬имоги до урок—÷в навчанн€ письма в букварний пер—÷од


Ћ—÷нгв—÷стичн—÷ основи методики навчанн€ грамоти.

ћетодика навчанн€ грамоти базу—‘тьс€ на фонетико-граф—÷чн—÷й систем—÷ (фонетика —÷ граф—÷ка).

”читель повинен знати, €к—÷ звуков—÷ одиниц—÷ виконують смислорозп—÷знавальну функц—÷ю (тобто —‘ фонемами) —÷ €к—÷ тако—„ функц—÷—„ не виконують (вар—÷анти основних фонем у слабких позиц—÷€х).

” сучасн—÷й школ—÷ дом—÷нуючим —‘ звуковий анал—÷тико-синтетичний метод, €кий передбача—‘ вид—÷ленн€ звука в слов—÷, анал—÷з звука, синтез, засво—‘нн€ букви —÷ процес читанн€.

¬ основ—÷ укра—„нсько—„ граф—÷ки лежить складовий принцип, €кий пол€га—‘ в тому, що окремо вз€та буква (графема) не може бути прочитана, оск—÷льки вона чита—‘тьс€ з врахуванн€м наступних букв. “ому в сучасн—÷й методиц—÷ навчанн€ грамоти д—÷—‘ принцип складового (позиц—÷йного) читанн€, при €кому д—÷ти з самого початку ор—÷—‘нтуютьс€ на в—÷дкритий склад €к одиницю читанн€. ¬—÷дкрит—÷ склади характерн—÷ дл€ укра—„нсько—„ мови, будова складу в б—÷льшост—÷ випадк—÷в п—÷дпор€дкована закону висх—÷дно—„ звучност—÷.

—клад - це один або к—÷лька звук—÷в, €к—÷ вимовл€ютьс€ одним видихуваним поштовхом. ќсновою складу —‘ голосний звук. Ѕудова складу може бути р—÷зною: ѕ√ (в—÷дкритий), √ѕ (закритий), типу ѕ√ѕ, а також ц—÷ ж типи —÷з зб—÷гом приголосних: ѕѕ√, ѕѕѕ√ та —÷н. (ѕ - приголосний, √ - голосний).

ќволод—÷нн€ правилами граф—÷ки - необх—÷дна умова письма, але недостатн€. ∆ив—÷ фонетичн—÷ процеси привод€ть до того, що м—÷ж вимовленим —÷ написаним словом часто виника—‘ нев—÷дпов—÷дн—÷сть. ÷е в—÷дбува—‘тьс€ у тих випадках, коли фонеми знаход€тьс€ в слабких позиц—÷€х.

ƒл€ позначенн€ буквою звука слабко—„ позиц—÷—„ треба визначити, до €ко—„ фонеми в—÷дноситьс€ даний звук, а пот—÷м позначити його. Ѕуква дл€ звука, €кий в—÷дпов—÷да—‘ сильн—÷й позиц—÷—„ фонеми, вибира—‘тьс€ за правилами граф—÷ки. ƒл€ звука, €кий представл€—‘ слабку позиц—÷ю фонеми, - за правилами орфограф—÷—„.

ѕсихолого-педагог—÷чн—÷ вимоги до орган—÷зац—÷—„ навчанн€ грамоти.

”сп—÷шне навчанн€ читанню —÷ письму вимага—‘ велико—„ —÷ систематично—„ роботи по розвитку фонематичного слуху, тобто вм—÷нн€ розр—÷зн€ти окрем—÷ звуки в мовленн—‘вому потоц—÷, вид—÷л€ти звук —÷з слова або складу. ‘онетичний слух необх—÷дний не т—÷льки дл€ навчанн€ читанн€ й письма, але й дл€ формуванн€ в майбутньому орфограф—÷чних навичок. –озвитков—÷ фонематичного слуху спри€ють звуковий анал—÷з сл—÷в, встановленн€ посл—÷довност—÷ звук—÷в у слов—÷, вправи з ауд—÷юванн€, слуханн€ —÷ "вп—÷знаванн€" фонеми в сильн—÷й —÷ слабк—÷й позиц—÷—„.

ѕсихолог—÷чне вивченн€ процесу читанн€ й письма у показу—‘, що дитина значний час опира—‘тьс€ на промовл€нн€ вголос по складах. ¬она може почути звуки, €к—÷ промовл€—‘ вчитель, однак, коли переходить до запису слова, вона допомага—‘ соб—÷ "асним промовл€нн€м —÷ прислухову—‘тьс€ до нього. ѕромовл€нн€ при письм—÷ назива—‘тьс€ мовленн—‘во-руховим анал—÷зом. ”чителев—÷ необх—÷дно виправл€ти д—÷тей у правильн—÷м вимов—÷ по складах сл—÷в при —„х складанн—÷ —÷ запису. ƒитина повинна навчитис€ промовл€ти кожне слово по складах, одночасно прислуховуватись до його звучанн€, намагаючись "овити кожний звук слова —÷ пор€док звук—÷в.

ѕедагог—÷кою визначаютьс€, зм—÷ст —÷ методи навчанн€, €к—÷ повинн—÷ в—÷дпов—÷дати в—÷ковим можливост€м учн—÷в.

”вага першокласник—÷в нест—÷йка, колива—‘тьс€ п—÷д час уроку, дитина ще не вм—÷—‘ —„—„ концентрувати —÷ розпод—÷л€ти.

ќсоблив—÷сть памтјў€т—÷ дитини - перевага наочних образ—÷в над словесними, тому словесний матер—÷ал запамтјў€тову—‘тьс€ нею механ—÷чно —÷ без осмисленн€.

—прийн€тт€ у цьому в—÷ц—÷ характеризу—‘тьс€ тим, що д—÷ти сприймають предмет загалом, не розчленовуючи його. –∆ у слов—÷ вони сприймають перш за все його зм—÷ст, а не будову. ” перш—÷ тижн—÷ д—÷ти часто зм—÷шують пон€тт€ "слово", "склад", "звук", "буква"; зм—÷шують букви, под—÷бн—÷ за формою, —÷ звуки, близьк—÷ за звучанн€м.

ѕершокласник мислить конкретними образами, абстрактне мисленн€ практично в—÷дсутн—‘.

” звтјў€зку з цими особливост€ми псих—÷чних процес—÷в навчанн€ грамоти орган—÷зову—‘тьс€ за допомогою прийом—÷в —÷ метод—÷в, що допомагають реал—÷зувати принципи доступност—÷ —÷ посильност—÷, наочност—÷ та —÷ндив—÷дуального п—÷дходу. ¬ажливе м—÷iе при цьому займа—‘ гра лексичного, фонетичного, граматичного характеру.

ќсновн—÷ педагог—÷чн—÷ вимоги до процесу навчанн€ грамоти:

1. Ќа початку кожного етапу уроку вчитель пов—÷домл€—‘ д—÷т€м, що вони будуть робити —÷ нав—÷що, а в к—÷нц—÷ роботи оц—÷ню—‘, що —÷ €к виконали.

2. «авданн€ —÷ запитанн€ формулюютьс€ конкретно —÷ короткими фразами.

3. ѕереважа—‘ колективна форма роботи. ¬читель пост—÷йно показу—‘ зразок виконанн€ або виконан—÷ завданн€.

4. Ќа уроц—÷ читанн€ б—÷льшу частину часу д—÷ти повинн—÷ читати, а на уроц—÷ письма - писати.

5. ѕрот€гом уроку необх—÷дно дек—÷лька раз—÷в зм—÷нювати види д—÷€льност—÷ учн—÷в.

6. Ќаочн—÷ пос—÷бники, дидактичний матер—÷ал, —÷гров—÷ завданн€ повинн—÷ використовуватис€ в так—÷й м—÷р—÷, щоб навчанн€ було доступним —÷ ц—÷кавим, однак не перевантажувало увагу учн—÷в.

7. ѕлануючи роботу, необх—÷дно враховувати п—÷дготовку всього класу й окремо кожного учн€ (групи учн—÷в).

8. ќбережно використовувати покаранн€, в—÷ддаючи перевагу заохоченню дитини.

”сп—÷х орган—÷зац—÷—„ навчанн€ грамоти залежить в—÷д того, наск—÷льки вчитель волод—÷—‘ л—÷нгв—÷стичними знанн€ми, врахову—‘ вимоги психолог—÷—„ та педагог—÷ки.

” пер—÷од навчанн€ грамоти уроки класиф—÷куютьс€ за такими ознаками:

а) за основним предметом навчанн€ - уроки читанн€ —÷ уроки письма;

б) за часом, за пер—÷одами —÷ етапами навчанн€ - уроки в добукварний, букварний —÷ п—÷сл€букварний пер—÷од;

в) за на€вн—÷стю чи в—÷дсутн—÷стю ново—„ теми на одному уроц—÷ - уроки вивченн€ нового звука —÷ букви або навчанн€ письму букви, велико—„ —÷ мало—„ (р€дково—„), —÷ уроки закр—÷пленн€, на €ких нова буква не вивча—‘тьс€; особливий тип уроку - урок повторенн€ —÷ узагальненн€, обовтјў€зковим —‘ також щотижневий урок читанн€, на €кому до 20 хвилин в—÷дводитьс€ на позакласне читанн€.

ƒо урок—÷в навчанн€ грамоти ставл€тьс€ загально-дидактичн—÷ —÷ спец—÷альн—÷ методичн—÷ вимоги.

«агально-дидактичн—÷ вимоги:

а) виховний характер уроку, ч—÷тк—÷сть виховно—„ мети: €к—÷ моральн—÷ €кост—÷ будуть розвиватис€ на даному уроц—÷;

б) ч—÷тк—÷сть навчально—„ мети уроку: що нового д—÷ти д—÷знаютьс€, чого навчаютьс€, €к—÷ навички —÷ вм—÷нн€ будуть розвиватис€, €ка стад—÷€ розвитку цих ум—÷нь —÷ навичок, €кий буде р—÷вень —„х п—÷знавально—„ активност—÷, мисленн€, €кий буде етап вивченн€ теми —÷ т. —÷н.;

в) наступн—÷сть —÷ перспективн—÷сть уроку, його звтјў€зок —÷з попередн—÷ми —÷ наступними уроками, його м—÷iе серед урок—÷в з дано—„ теми, з даного розд—÷лу програми;

г) розма—„тт€ методичних засоб—÷в —÷ прийом—÷в роботи, вар—÷ативн—÷сть роботи над матер—÷алом, залежн—÷сть вибору методичних засоб—÷в в—÷д характеру матер—÷алу —÷ завдань навчанн€, доступн—÷сть методики - —„—„ ц—÷кавий та —÷гровий характер;

г) диференц—÷йований та —÷ндив—÷дуальний п—÷дх—÷д до учн—÷в у процес—÷ уроку; на€вн—÷сть зворотного звтјў€зку (в—÷д учн—÷в - до вчител€) на вс—÷х етапах уроку;

д) навчанн€ учн—÷в прийом—÷в розумово—„ прац—÷ ("вчити учитис€"), тим ум—÷нн€м, €к—÷ —‘ необх—÷дною умовою усп—÷шного навчанн€ в школ—÷;

—‘) обовтјў€зков—÷ також й —÷нш—÷ дидактичн—÷ вимоги - науков—÷сть, доступн—÷сть матер—÷алу —÷ т. —÷н.

—пец—÷альн—÷ (методичн—÷) вимоги:

а) обовтјў€зковою умовою будь-€кого уроку р—÷дно—„ мови —‘ турбота вчител€ про мовленн—‘ве середовище: на уроц—÷ ма—‘ звучати правильне, виразне, образне, точне, лог—÷чне мовленн€; панувати атмосфера культури мовленн€. ”се, що використову—‘тьс€ на уроц—÷, ма—‘ бути зразковим —÷ за формою, —÷ за зм—÷стом.  ожний урок ма—‘ виховувати "мовне чутт€", любов до р—÷дно—„ мови, до живого, €скравого, виразного слова;

б) на кожному уроц—÷, €к читанн€, так —÷ письма, обовтјў€зково повинна мати м—÷iе робота з розвитку мовленн€ учн—÷в: збагаченн€, уточненн€ —÷ актив—÷зац—÷€ словника, складанн€ —÷ анал—÷з речень, робота над словосполученн€м, усн—÷ висловлюванн€, переказ, читанн€ напамтјў€ть, драматизац—÷€ —÷ т. —÷н.; часто ц—÷ види роботи перепл—÷таютьс€ з —÷ншими - з—÷ звуковим анал—÷зом —÷ синтезом, —÷з читанн€м, письмом —÷ т. —÷н.;

в) на кожному уроц—÷ читанн€ —÷ письма необх—÷дними елементами повинн—÷ виступати р—÷зноман—÷тн—÷ прийоми звукового —÷ буквеного анал—÷зу —÷ синтезу - п—÷дготовка до читанн€ або, що важливо, письма, а також самост—÷йн—÷ вправи;

г) безпосередн€ робота дл€ формуванн€ ум—÷нь —÷ навичок читанн€ —÷ письма повинна займати приблизно 2/3 уроку за часом (у пон€тт€ "читанн€" входить п—÷дготовча робота перед читанн€м, а також анал—÷з зм—÷сту прочитаного; це можна сказати —÷ про пон€тт€ "письмо");

г) на кожному уроц—÷ читанн€ —÷ письма ма—‘ використовуватис€ матер—÷ал дл€ зразка - додатков—÷ тексти дл€ усно—„ роботи: уривки з твор—÷в поет—÷в, письменник—÷в укра—„нсько—„ —÷ заруб—÷жно—„ л—÷тератури, фольклорн—÷ твори;

д) уроки читанн€ —÷ письма складають нерозривну —‘дн—÷сть: урок читанн€ готу—‘ учн—÷в до уроку письма, а урок письма —‘ продовженн€м попереднього уроку читанн€, тобто реал—÷зу—‘тьс€ принцип наступност—÷ —÷ перспективност—÷.

«агальна структура уроку опрацюванн€ ново—„ букви ма—‘ в—÷дпов—÷дати сформульован—÷й тем—÷, наприклад: "«вуки [р], [ртјў], позначенн€ —„х буквою "ер", тобто у н—÷й повинен в—÷дображатис€ пров—÷дний принцип анал—÷тико-синтетичного методу навчанн€ грамоти - в—÷д звука до букви.


2.2 ќр—÷—‘нтовна структура уроку письма в букварний пер—÷од навчанн€ грамоти


ƒл€ кращого розум—÷нн€ методичних принцип—÷в навчанн€ в букварний пер—÷од, пропону—‘мо коротку структуру уроку письма (вивченн€ ново—„ л—÷тери). —л—÷д зауважити, що види роб—÷т, наведен—÷ нижче, —‘ ор—÷—‘нтовними —÷ можуть зм—÷нюватись, в—÷дпов—÷дно до контингенту учн—÷в, матер—÷ально—„ бази тощо.

—труктура уроку письма:

1. ѕовторенн€ вивченого на уроц—÷ читанн€.

¬иди роб—÷т: звуков—÷ анал—÷тичн—÷ —÷ синтетичн—÷ вправи: вп—÷знаванн€ звук—÷в у вказаних словах з визначенн€м м—÷i€ звучанн€; доповненн€ запропонованих склад—÷в —÷ншими вказаними звуками дл€ утворенн€ сл—÷в; утворенн€ злитт€ —÷з вказаними звуками; складанн€ моделей склад—÷в, сл—÷в, речень; анал—÷з запропонованих сл—÷в, речень, —„х моделей —÷ т. —÷н.

2. ѕоказ зразка писано—„ л—÷тери.

¬иди роб—÷т: анал—÷з демонстрац—÷йного зразка писано—„ л—÷тери на картц—÷, розл—÷новано—„ за с—÷ткою зошита, зб—÷льшено—„ в 20 раз—÷в; анал—÷з зразка л—÷тери, записано—„ заздалег—÷дь на дошц—÷; з—÷ставленн€ друковано—„ —÷ писано—„ л—÷тери.

3. јнал—÷з будови букви з перел—÷ком —„—„ елемент—÷в.

¬иди роб—÷т: структурний анал—÷з писано—„ букви; називанн€ елемент—÷в букви.

4. «асво—‘нн€ конф—÷гурац—÷—„ л—÷тери.

¬иди роб—÷т: показ написанн€ букви на дошц—÷ з по€сненн€м посл—÷довност—÷ зображенн€ елемент—÷в; "писанн€" учн€ми букви в пов—÷тр—÷ з ор—÷—‘нтац—÷—‘ю на показ учител€; анал—÷з зразка букви в зошитах, усне по€сненн€ пор€дку зображенн€ елемент—÷в.

5. ¬прави з письма.

¬иди роб—÷т: писанн€ л—÷тери за пунктирними зразками у зошит—÷ (з друкованою основою); писанн€ л—÷тери за зразком, написаним учителем; писанн€ трьох л—÷тер (самост—÷йно), з—÷ставленн€ написаних л—÷тер —÷з зразком, анал—÷з помилок.

6. ‘—÷зкультхвилинка.

7. ƒописуванн€ р€дка л—÷тери.

8. «вуко-буквений анал—÷з слова з конструюванн€м звуко-складово—„ схеми ф—÷шками —÷ викладанн€м —÷з букв розр—÷зно—„ азбуки.

9. ƒинам—÷чна пауза.

10. ѕисанн€ другого р€дка букви (друга частина р€дка - письмо п—÷д такт).

11. јнал—÷тико-синтетичн—÷ вправи з наступним записом окремих склад—÷в, сл—÷в.

¬иди роб—÷т: звуковий анал—÷з вказаного складу, слова з наступним записом за зразком; визначенн€ тип—÷в зтјў—‘днань дано—„ л—÷тери з —÷ншими та —„х запис; доб—÷р сл—÷в —÷з вказаною л—÷терою (звуком), €к—÷ в—÷дпов—÷дають на запитанн€ хто? що? €кий? (€ка? €ке?), що зробив? що робить? —÷ т. —÷н.; складанн€ з одним —÷з сл—÷в реченн€ —÷ т. —÷н.

12. —писуванн€.

¬иди роб—÷т: списуванн€ з друкованого матер—÷алу (рукописного) склад—÷в, сл—÷в, речень; списуванн€ з ускладнюючими елементами: дописати л—÷теру (склад), переставити склади (л—÷тери), п—÷дкреслити злитт€ мтјў€кого (твердого) приголосного з голосним, вказан—÷ види зтјў—‘днань букв.

13. —лухове письмо.

¬иди роб—÷т: диктант букв, склад—÷в; запис на слух одно-, дво- —÷ трискладових сл—÷в, написанн€ €ких зб—÷га—‘тьс€ з вимовою; самодиктант склад—÷в, сл—÷в, прочитаних —÷з дошки (таблиц—÷, картки); коментоване письмо букв, склад—÷в, сл—÷в; перев—÷рка написаного.

14. ѕ—÷дсумок уроку.

¬иди роб—÷т: називанн€ букви, €ку вчилис€ писати; вп—÷знаванн€ л—÷тери за елементами; звуко-л—÷терний анал—÷з слова з вивченою л—÷терою; розгадуванн€ загадок про вивчену букву; конструюванн€ сл—÷в —÷ запис —„х на дошц—÷; —÷гров—÷ вправи тощо.

” ƒодатку ¬ подан—÷ ор—÷—‘нтовн—÷ конспекти урок—÷в з вивченн€ ново—„ л—÷тери.

«азначимо, що в—÷дпов—÷дно до мети уроку, затраченого часу, структура зан€тт€ може зм—÷нюватись. ¬ажливо, що кожен учень в т—÷й чи —÷нш—÷й м—÷р—÷, долучивс€ до роботи на уроц—÷, ос€гнув необх—÷дну к—÷льк—÷сть матер—÷алу, навчивс€ чогось нового.

¬исновки


Ќавчанн€ письма - складова частина всього зм—÷сту навчанн€ р—÷дно—„ мови у початков—÷й ланц—÷ школи. …ого не можна розгл€дати —÷зольовано: воно т—÷сно повтјў€зане з навчанн€м читати, з правописом, розвитком усного —÷ писемного мовленн€, образотворчим мистецтвом, працею, ф—÷зкультурою.

Ќавчанн€ письма, формуванн€ почерку - один з розповсюджених засоб—÷в ф—÷ксац—÷—„ думок, —÷дей, а тому нерозб—÷рливий, неч—÷ткий почерк забира—‘ багато часу й уваги того, хто чита—‘, призводить до помилкового прочитуванн€ тексту —÷ нав—÷ть до траг—÷чних житт—‘вих ситуац—÷й та р—÷зноман—÷тних непорозум—÷нь (неч—÷тко виписаний рецепт на л—÷ки, неч—÷тко написане пр—÷звище, —÷м'€, по батьков—÷ в документах тощо).

„—÷тк—÷сть, розб—÷рлив—÷сть письма продиктована й —÷нтересами охорони прац—÷ того, хто чита—‘, в тому числ—÷ й педагога, €кому доводитьс€ щоденно перев—÷р€ти велику к—÷льк—÷сть письмових роб—÷т.

ѕисьмо тј‘ комплексний вид навчально—„ д—÷€льност—÷. ¬оно склада—‘тьс€ з багатьох структурних компонент—÷в, ум—÷нь —÷ навичок, оволод—÷нн€ €кими - складний, тривалий —÷ нелегкий процес не т—÷льки дл€ шестир—÷чного, а й дл€ семир—÷чного першокласника, а формуванн€ почерку - складна справа взагал—÷ дл€ учн—÷в початкових клас—÷в. Ќавчаючись писати, дитина, по сут—÷, ма—‘ оволод—÷ти трьома основними групами навичок, а саме:

а) техн—÷чними - ум—÷нн€ правильно користуватис€ письмовим приладд€м, координувати рухи руки, додержувати г—÷г—÷—‘н—÷чних правил письма;

б) граф—÷чними тј‘ правильно зображувати букви та —„х по—‘днанн€, склади, слова, писати букви з правильним нахилом, певно—„ висоти, ширини, р—÷вном—÷рно розм—÷щувати —„х у слов—÷, а слова в р€дку;

в) орфограф—÷чними тј‘ визначати звуковий —÷ буквений склад сл—÷в, написанн€ €ких зб—÷га—‘тьс€ з вимовою (встановлювати —÷ < переводити" звуки в буквен—÷ знаки).

Ќавчанн€ письма шестир—÷чних в—÷дбува—‘тьс€ на основ—÷ анал—÷тико-синтетичного методу, €кий передбача—‘ поелементний анал—÷з букв, з—÷ставленн€ —„х за сп—÷льн—÷стю чи под—÷бн—÷стю елемент—÷в, синтез елемент—÷в, що становл€ть той чи —÷нший граф—÷чний образ букви. “акий шл€х навчанн€ буду—‘тьс€ на психоф—÷з—÷олог—÷чних особливост€х д—÷тей саме шестир—÷чного в—÷ку. ¬—÷домо, що шестир—÷чний школ€р не може диференц—÷ювати складов—÷ частини письмового знака, а сприйма—‘ його ц—÷л—÷сно.

ƒитина схоплю—‘ лише загальний вигл€д знака, але не бачить його елемент—÷в. ѕороджу—‘тьс€ ц—÷л—÷сн—÷сть не к—÷льк—÷стю повторних запис—÷в кожного знака, а його членуванн€м на елементи й активним конструюванн€м знака.

ѕосл—÷довн—÷сть первинного ознайомленн€ з буквою наступна:

а) зорове сприйманн€ загального малюнка (накресленн€) знака;

б) под—÷л його на основн—÷ елементи з точними словесними вказ—÷вками вчител€: зв—÷дки починати написанн€ знака або його частини, €к по—‘днати ц—÷ частини в знаки, €к повтјў€зати з наступним знаком;

в) в—÷дтворенн€ знака д—÷тьми.

«асво—„ти накресленн€ ново—„ будови допомага—‘ прийом пор—÷вн€нн€ —„—„ з формою знака, €кий вивчили на попередньому уроц—÷, або з предметами навколишньо—„ д—÷йсност—÷. ѕри цьому д—÷ти знаход€ть не т—÷льки

ќтже, у букварний пер—÷од шестир—÷чн—÷ першокласники вчитимутьс€ правильно проводити звуковий, буквений, складовий, звуко-л—÷терний, звуко-складовий анал—÷з сл—÷в, з—÷ставл€ти —÷ пор—÷внювати письмо великих —÷ малих букв, знаходити сп—÷льне —÷ р—÷зне в друкованих —÷ рукописних буквах; зображувати букву, склад, слово у р€дку зошита, користуючись при цьому правильним верхн—÷м, нижн—÷м —÷ середн—÷м по—‘днанн€м, дотримуючись г—÷г—÷—‘н—÷чних правил письма; писати п—÷д диктовку букви, склади, слова; списувати слова, словосполученн€ —÷ реченн€; ознайомл€тьс€ з письмом розд—÷лових знак—÷в.

–обота вчител€ в цьому навчанн€ —‘ найважлив—÷шою —÷ вир—÷шальною. —аме п—÷д час уроку вчитель ма—‘ не лише фронтально демонструвати правильне написанн€ букв, але й —÷ндив—÷дуально з кожним учнем в—÷дточувати техн—÷ку письма.

—писок використано—„ л—÷тератури


  1. ¬арзацька Ћ.ќ., Ўевченко Ћ.ћ. ћетодика розвитку зв'€зного мовленн€ молодших школ€р—÷в: ћетод. реком. тј‘  .: –Ќћ , 1992. тј‘ 127 с
  2. ¬ашуленко ћ.—. ѕро сп—÷вв—÷дношенн€ знань —÷ вм—÷нь у мовн—÷й осв—÷т—÷ молодших школ€р—÷в. // ѕочатк. шк., 1995. тј‘ є 9.тј‘ —.4-8.
  3. ¬ашуленко ћ.—. ”досконаленн€ зм—÷сту —÷ методики навчанн€ укра—„нсько—„ мови в 1-4 класах. тј‘  .: –ад. шк., 1991. тј‘ 112 с
  4. ¬ашуленко ћ.—. та —÷н. Ќавчанн€ в 1 клас—÷. тј‘  .: –ад. шк., 1991. тј‘ 495 с.
  5. √ац Ќ.ј. ќзнайомленн€ молодших школ€р—÷в —÷з засобами зв'€зност—÷ тексту. тј‘ “ерноп—÷ль: 1995. тј‘ 64 с
  6.  ан—÷щенко ј.ѕ. –озвиток зв'€зного мовленн€ першокласник—÷в: ћетод. реком.тј‘  .: 1991. тј‘50 с.
  7. Ћьвов ћ.–. ћетодика развити€ речи младших школьников тј‘ ћ.: ѕросвещение, 1985. тј‘ 176 с.
  8. Ћьвов ћ.–. и др. ћетодика преподавани€ русского €зыка в начальных классах. тј‘ ћ.: јкадеми€, 200. - 472 с.
  9. ћельничайко ¬.я. Ћ—÷нгв—÷стика тексту в шк—÷льному курс—÷ укра—„нсько—„ мови. тј‘  .: –ад. шк., 1986. тј‘ 168 с.
  10. ћетодика викладанн€ укра—„нсько—„ мови в початкових класах. / «а ред. —.–∆. ƒорошенка. тј‘  .: ¬ища школа, 1992. тј‘ 398 с
  11. ћетодичн—÷ рекомендац—÷—„ щодо усного —÷ писемного мовленн€ молодших школ€р—÷в. Ќорми оц—÷нюванн€ знань, ум—÷нь —÷ навичок. / ј.ћ. «а—„ка. тј‘   : ћаг—÷стр тј‘ S, 2000. тј‘ 88 с
  12. Ќаумчук ћ.ћ., √узар ќ.¬. ”роки р—÷дно—„ мови в початков—÷й школ—÷. тј‘ “ерноп—÷ль: “ƒѕ”, 1998. тј‘48 с
  13. Ќаумчук ћ. ћ —учасний урок укра—„нсько—„ мови в початков—÷й школ—÷. тј‘ “ерноп—÷ль: јстон, 2002.
  14. ѕлющ ћ.я., √рипас Ќ.я. –обота над текстом у початкових класах. тј‘  .: –ад. шк., 1986.тј‘ 168 с.
  15. ѕолитова Ќ.». –азвитие речи учащихс€ начальных классов. тј‘ ћ.: ѕросвещение, 1984. тј‘ 192 с.
  16. ѕрограми середньо—„ загальноосв—÷тньо—„ школи.1-4 класи. тј‘  .: ѕочаткова школа, 2006. тј‘ 432 с
  17. —авченко ќ.я. —учасний урок у початкових класах. тј‘  .: ћаг—÷стр тј‘ S, 1997. тј‘256 с.
  18. ”шинский  .ƒ. –одное слово. «лементар. —лово // ѕедхоч.: ¬ 6 т. - ћ., 1989. - “.4. - —.47.

ƒодаток ј


«ображенн€ правильно—„ посадки учн€

ƒодаток Ѕ


«ображенн€ правильного положенн€ зошита при письм—÷

ƒодаток ¬


 онспекти урок—÷в у букварний пер—÷од навчанн€ грамоти.

“ема. –€дкова буква "ел".

ћета. ¬чити правильно писати малу букву "ел", проводити звуковий анал—÷з сл—÷в. –озвивати спостережлив—÷сть, мисленн€, мовленн€ д—÷тей, фонематичний слух. ¬иховувати любов —÷ повагу до р—÷дно—„ мови.

ќбладнанн€. «ошит з друкованою основою, кольоров—÷ ол—÷вц—÷, плакат, "ѕравильно сиди п—÷д час письма"; зразок букви "ел" у граф—÷чн—÷й с—÷тц—÷, зб—÷льшен—÷й у 20 раз—÷в; ф—÷шки.

ѕлан-конспект

I. ќрган—÷зац—÷€ учн—÷в до уроку.

II. јктуал—÷зац—÷€ опорних знань.

яку букву ми вивчали на уроц—÷ читанн€?

як—÷ звуки вона познача—‘?

Ќазв—÷ть слова, де б ц—÷ звуки знаходились на початку, в середин—÷, в к—÷нц—÷ слова?

«вуковий диктант.

ѕозначте назван—÷ мною звуки в—÷дпов—÷дними буквами, запиш—÷ть —„х у зошит—÷ (м, н, в).

–∆–∆–∆. ¬ивченн€ нового матер—÷алу.

1. ѕов—÷домленн€ теми —÷ мети уроку.

—ьогодн—÷ ми ознайомимос€ з рукописною буквою "ел", навчимос€ —„—„ писати, а дл€ цього потр—÷бно уважно слухати —÷ старанно працювати.

2. –обота з малюнком —÷ схемами.

–озгл€ньте малюнок. ўо на ньому зображено? (Ћебед€, л—÷л—÷—„, озеро).

яким вже в—÷домим вам словом можна зам—÷нити слово "леб—÷дь"? (¬—÷н).

’то з вас бачив лебед€? ƒе саме?

як—÷ бувають лебед—÷? (Ѕ—÷л—÷ —÷ чорн—÷).

ѕеред лебедем видно €кусь кв—÷тку. як вона назива—‘тьс€? (Ћататт€, вод€на л—÷л—÷€).

ƒо €ко—„ з—÷ схем в—÷дноситьс€ слово "леб—÷дь"? ј "л—÷л—÷€"?

ѕозначте у слов—÷ "леб—÷дь" склади (просп—÷вуванн€). —к—÷льки —„х? ј у слов—÷ "л—÷л—÷€"? —к—÷льки у цьому слов—÷ звук—÷в [л']? (ƒва).

3. ¬п—÷знаванн€ звук—÷в з визначенн€м м—÷i€ звучанн€. —коромовка.

(ѕопередн—‘ завданн€ - назвати, ск—÷льки сл—÷в з звуками [л], [л'].) ћала з села вола вела ¬ село в—÷л малу в—÷в.

як—÷ слова запам'€тали?

” €ких словах [л] знаходитьс€ на початку?

„и —‘ у скоромовц—÷ слова з звуком [л']?

ўе раз послухайте скоромовку —÷ скаж—÷ть, чим в—÷др—÷зн€ютьс€ слова: села - вела; в—÷л - в—÷в ?

4. ѕоказ зразка писано—„ букви "ел", анал—÷з —„—„ будови.



« €ких елемент—÷в склада—‘тьс€ мала писана буква "ел"? (« переднього плавного елемента та пр€мо—„ похило—„ л—÷н—÷—„ з заокругленн€м внизу).

5. «асво—‘нн€ конф—÷гурац—÷—„ букви "ел".

а) ѕоказ написанн€ на дошц—÷ з по€сненн€м посл—÷довност—÷ зображенн€ елемент—÷в.

ѕочина—‘мо писати трохи вище нижньо—„ р€дково—„ л—÷н—÷—„, заокруглю—‘мо праворуч, торкаючись нижньо—„ р€дково—„ й ведемо вгору до верхньо—„ р€дково—„ л—÷н—÷—„. Ќе в—÷дриваючи руки, пишемо пр€му похилу (спочатку ведемо по вже написаному) —÷з заокругленн€м внизу. (ѕишетьс€ на рахунок "раз-—÷, два-—÷").

б)"ѕисьмо" букви "ел" в пов—÷тр—÷.

в) јнал—÷з зразка букви в зошит—÷ з по€сненн€м.

6. ‘—÷зкультхвилинка.

а) ¬права дл€ рук.

ѕригадайте, €к маха—‘ крилами леб—÷дь, коли летить: спочатку пов—÷льно, пот—÷м все швидше. Ћеб—÷дь с—÷да—‘ на воду, п—÷зн—÷ше струшу—‘ воду з крил.

б) ¬иконанн€ ф—÷зичних вправ п—÷д музичний супров—÷д.

7. ¬прави з письма:

а) «а пунктирними зразками у прописах;

б) Ќаписанн€ букви до середини р€дка; вза—‘моперев—÷рка; написанн€ до к—÷нц€ р€дка;

в) ѕисьмо лл - безв—÷дривно.

г) - Ќазв—÷ть слова, у €ких —‘ склади л—÷ - (л—÷то, л—÷с); ла - (Ћапа, школа);

“—) звуко-буквений анал—÷з слова лимон, побудова схеми з допомогою ф—÷шок; викладанн€ з букв азбуки;

д) робота над буквосполученн€м лу.

—‘) звуковий анал—÷з слова лимон з наступним записом за зразком.



8. ƒоб—÷р сл—÷в з звуками [л], [л'], €к—÷ в—÷дпов—÷дають на питанн€ "що робити?", складанн€ з одним —÷з сл—÷в реченн€.

(Ћ—÷пити, бол—÷ти, жал—÷ти...)

9. –озфарбуванн€ малюнка у зошит—÷.

IV. ѕ—÷дсумок уроку.

«'€сову—‘тьс€, хто найкраще написав букву ел, демонстру—‘тьс€ —÷ словесно оц—÷нюютьс€ кращ—÷ роботи.

яку букву навчилис€ сьогодн—÷ писати? « €ких елемент—÷в вона склада—‘тьс€?

ѕрочитайте склади, записан—÷ на дошц—÷: ла, лу, л—÷, ло. —клад—÷ть —÷ ними слова (Ћампа, палуба, л—÷то, лоток, колосок...)

“ема. Ќаписанн€ мало—„ —÷ велико—„ букви "ка".

ћета. Ќавчити д—÷тей правильно писати букви к,   та сполучати —„х з —÷ншими буквами, виробл€ти вм—÷нн€ писати на слух та списувати. –озвивати др—÷бн—÷ м'€зи кист—÷, у€ву, пам'€ть, ум—÷нн€ сполучати букви у склад—÷; увагу. ¬иховувати спостережлив—÷сть, любов до знань, охайн—÷сть, почутт€ вза—‘мно—„ в—÷дпов—÷дальност—÷.

ќбладнанн€. –озр—÷зна азбука, схеми сл—÷в, ребус, таблиц—÷ (св—÷тлофор, сл—÷в, склад—÷в), зразки букв.

ѕлан-конспект

I. ќрган—÷зац—÷€ класу.

II. ѕ—÷дготовка до вивченн€ нового матер—÷алу.

1. Ѕес—÷да.

—ьогодн—÷ на уроц—÷ ми в—÷дправимос€ у подорож, але це буде не звичайна подорож, а у€вна. ћи помандру—‘мо у кра—„ну «нань у м—÷сто ћова. јле, на €ку вулицю, ви скажете сам—÷ п—÷сл€ того, €к прослуха—‘те в—÷ршик —÷ визначите, €ка буква найчаст—÷ше там трапл€—‘тьс€.

 урлич—÷ курличуть, курличаток кличуть:

 урли-курли, курличеньки,

ƒо р—÷ченьки, до р—÷ченьки!

ќтже, ми побува—‘мо на вулиц—÷ —÷мен—÷ букви "ка".

«найд—÷ть —„—„ у розр—÷зн—÷й азбуц—÷.

як—÷ звуки ц€ буква може позначати? ([к], [к']).

ќтже, тепер ми зна—‘мо, куди мандру—‘мо, але ви не зна—‘те, ск—÷льки перешкод буде трапл€тис€ на нашому шл€ху, —÷ —„х вс—÷ треба буде подолати, тому що подорожувати ми будемо за допомогою ... чого, в—÷дгадайте.

(Ќа дошц—÷ вив—÷шу—‘тьс€ схема).

ѕравильно, за допомогою чар—÷вного килимка, але в—÷н летить лише тод—÷, коли вс—÷ перешкоди усунено.

2. ¬права дл€ розвитку м'€з—÷в кист—÷

ќсь у€в—÷ть, що ми вс—÷ с—÷да—‘мо на цей чар—÷вний килимок —÷ летимо.

ћи летимо у кра—„ну «нань, але по дороз—÷ нам трапл€—‘тьс€ св—÷тлофор.

Ќа €кий кол—÷р можна рухатись? («елений).

¬—÷дкрийте сво—„ альбоми дл€ малюванн€ —÷ замалюйте р—÷знокольоровими (зелений, жовтий, червоний) ол—÷вц€ми св—÷тлофор.

«амальову—‘мо по колу, щоб п—÷дготувати пальчики до письма.

ўо означа—‘ жовтий кол—÷р св—÷тлофора? „ервоний?

ѕравильно, ми руша—‘мо дал—÷.

3. ѕов—÷домленн€ теми —÷ мети уроку. √ра "ѕ—÷ймай букву".

ƒ—÷ти, вам треба п—÷ймати букву "ка" в словах, €к—÷ € буду читати (плескаючи в долон—÷): к—÷т, вулиц€, село, к—÷нь, собака, п—÷вень,  атрус€, ст—÷л.

¬и вже зна—‘те, €к пишетьс€ друкована буква  , а на цьому уроц—÷ ми ознайомимос€ —÷з рукописною буквою "ка" та навчимос€ —„—„ писати, це нам треба —÷ дл€ того, щоб не помилитис€ —÷ потрапити саме на ту вулицю, куди ми мандру—‘мо.

III. ¬ивченн€ нового матер—÷алу.

1. ќзнайомленн€ з рукописними буквами.

ќсь погл€ньте, д—÷ти, це писана буква "ка". (¬ив—÷шую на дошц—÷).

„и схожа вона на друковану? (—хожа).

„им в—÷др—÷зн€—‘тьс€? (¬ писано—„ мало—„ букви "ка" б—÷льш округл—÷ другий —÷ трет—÷й елементи).

Ќазв—÷ть елементи букви велико—„, мало—„.

2. ѕо€сненн€ написанн€ велико—„ букви "ка".

2.1 ѕоказ письма букви з коментуванн€м. ÷€ буква склада—‘тьс€ з под—÷бних елемент—÷в. ¬она почина—‘тьс€ €к —÷ буква –∆, продовжу—‘тьс€ пр€мою похилою, €ка б—÷л€ нижньо—„ р€дково—„ л—÷н—÷—„ заокруглю—‘тьс€ "—÷во, €к у великих буквах –∆, –«, “, Ќ. јле перед тим, €к вивчити написанн€ ц—÷—‘—„ л—÷тери, треба повторити назви р€дк—÷в у зошит—÷.

як вони називаютьс€? (верхн€ р€дкова, нижн€ р€дкова, нижн€ п—÷др€дкова, верхн€ надр€дкова).

ѕравильно. ќтож, сл—÷дкуйте уважно за по€сненн€м, бо писати цю букву складно, а €кщо ми не навчимос€ писати, то килимок не повезе нас.

ѕишемо гострий елемент, паличку з плавним заокругленн€м унизу. ¬—÷дступивши на в—÷дстань ширини букви, ставимо ручку нижче верхньо—„ надр€дково—„: пишемо заокругленн€ "—÷во —÷ верхню частину букви зак—÷нчу—‘мо над верхньою р€дковою л—÷н—÷—‘ю. “ут же, не в—÷дриваючи пера, пишемо нижню частину букви - л—÷н—÷€ "—÷во на ширину букви —÷ паличка з заокругленн€м внизу.



( оментуючи, показую дв—÷ч—÷, €к писати букву, на дошц—÷, обводимо в пов—÷тр—÷ разом трет—÷й —÷ четвертий елементи, а в зошит—÷ - по пунктирах)

ƒ—÷ти, напиш—÷ть самост—÷йно три букви. (ѕерев—÷р€ю, вказую на помилки).

Ќапиш—÷ть в наступному р€дочку, але див—÷тьс€ на зразок).

2.2 ‘ронтальна перев—÷рка написаного, з—÷ставленн€, повторне написанн€ букви. ѕисьмо на дошц—÷.

2.3 Ќаписанн€ букви в зошит—÷ п—÷д такт - один р€док.

‘—÷зкультхвилинка.

ћолодц—÷, гарно пишете велику букву, але треба писати ще —÷ малу букву к.

2.4 ѕоказ письма мало—„ букви "ка" з коментуванн€м.

÷€ буква склада—‘тьс€ з похило—„ палички та верхньо—„ —÷ нижньо—„ частин букви: пишемо похилу паличку, в—÷д—÷рвавши перо, ставимо його трошки нижче в—÷д верхньо—„ р€дково—„ л—÷н—÷—„ на в—÷дстан—÷ ширини букви —÷ пишемо верхню частину: заокруглю—‘мо невелику пр€му л—÷н—÷ю —÷ направл€—‘мо —„—„ до середини похило—„. ¬—÷д цього м—÷i€ пишемо нижню частину букви: ведемо л—÷н—÷ю вправо на ширину букви, а пот—÷м паличку з заокругленн€м внизу.



(ƒ—÷ти пишуть самост—÷йно 3 букви, п—÷д л—÷чбу "раз, —÷- два, —÷- три-—÷).

(ѕ—÷сл€ перев—÷рки зак—÷нчу—‘тьс€ 1-ий р€док —÷ продовжують письмо в другому).

ћолодц—÷, ось, ви нав—÷ть не пом—÷тили, €к ми прилет—÷ли на вулицю букви "ка". ѕодив—÷тьс€, ск—÷льки тут всього ц—÷кавого.

IV. «акр—÷пленн€ вивченого матер—÷алу.

ћовна гра "”твори слово".

(Ќа дошц—÷ вив—÷шую схеми).



—клад—÷ть реченн€ з цими словами.

«апиш—÷ть в зошити ц—÷ слова.

—кладова зар€дка.

я буду швидко показувати склади, а ви повинн—÷ —„х прочитати: ла во но ко в—÷ ли кла ки.

як—÷ там були склади —÷з буквою к? (¬иставл€ю на дошку).

«апиш—÷ть —„х в зошит (зорове написанн€). ¬ зошит—÷ запис:



‘—÷зкультхвилинка.

–озфарбуванн€ малюнка.

ќсь ми летимо по ц—÷й вулиц—÷ на чар—÷вному килимку. јле подив—÷тьс€, що це? ¬с€ вулиц€ раптом стала чорна-б—÷ла, тобто не кольорова. Ќам треба розмалювати цю вулицю. ƒл€ цього розмалю—‘мо стор—÷нку в зошит—÷. (ƒ—÷ти розмальовують).

V. ѕ—÷дсумок уроку.

—ьогодн—÷ ми вже побували в кра—„н—÷ «нань, допомогли вулиц—÷ стати кольоровою, але урок вже зак—÷нчу—‘тьс€ —÷ нам треба повертатис€ до класу. јле перед цим пригадайте, що нового д—÷зналис€?

яку букву навчилис€ писати?

« €ких елемент—÷в вона склада—‘тьс€?

ј ще що ми писали з ц—÷—‘ю буквою? ќт тепер ми повернулис€ до класу —÷з нашо—„ подорож—÷.

тјв «аучуванн€ з—÷ сл—÷в вчител€ в—÷рша.

ј, ќ, ” ≈, », –∆

–∆ велик—÷, —÷ мал—÷,

Ѕукви ц—÷ потр—÷бн—÷ вс—÷м

–∆ великим, —÷ малим.

ќтже, часу ми не гаймо

–∆ вс—÷ букви повивчаймо.

тјв –обота з буквеною л—÷н—÷йкою.

—траницы: Ќазад 1 ¬перед