—амод—÷€льний хор €к чинник культуротворенн€

дипломна€ работа: ћузыка

ƒокументы: [1]   Word-204554.doc —траницы: Ќазад 1 ¬перед

ћ—÷н—÷стерство культури —÷ туризму укра—„ни

Ќац—÷ональна академ—÷€ кер—÷вних кадр—÷в культури —÷ мистецтв

∆итомирський —÷нститут культури —÷ мистецтв

 афедра музичного мистецтва











ƒипломна робота

«а осв—÷тньо-квал—÷ф—÷кац—÷йним р—÷внем бакалавр

—амод—÷€льний хор €к чинник культуротворенн€












∆итомир - 2010

«м—÷ст


¬ступ

1. —амод—÷€льний хоровий колектив —÷ специф—÷ка управл—÷нн€ ним        

1.1 ќсобливост—÷ орган—÷зац—÷—„ роботи самод—÷€льного хору: види та функц—÷—„ хор—÷в

1.2. ќрган—÷зац—÷€ зан€ть —÷ методи розучуванн€ репертуару        

2.  ер—÷вник хору €к педагог-орган—÷затор та генератор традиц—÷й        

2.1 ћетоди орган—÷зац—÷—„ роботи кер—÷вника самод—÷€льного хору

2.2 ѕсихолого-педагог—÷чн—÷ особливост—÷ розм—÷щенн€ самод—÷€льного хору: педагог—÷ка сп—÷вроб—÷тництва

2.3 ’орове розсп—÷вуванн€ та його педагог—÷чне значенн€

2.4 ѕсихолого-педагог—÷чн—÷ особливост—÷ розучуванн€ репертуару        

3.  онцертно-виконавча д—÷€льн—÷сть та —„—„ значенн€

3.1  онцертно-виконавча д—÷€льн—÷сть €к мотиватор (стимул) учасник—÷в самод—÷€льного хору до участ—÷ у творчому процес—÷

3.2  онцертн—÷ виступи, —„х види —÷ особливост—÷

3.3 ќрган—÷зац—÷€ та концертно-виконавчоа д—÷€льн—÷сть: на приклад—÷ роботи ∆итомирсько—„ хорово—„ капели "ќре€ї

¬исновки

—писок використаних джерел та л—÷тератури

ƒодатки

ƒодаток ј. “ерм—÷нолог—÷чний словник

ƒодаток Ѕ. Oreya



¬ступ


јктуальн—÷сть теми досл—÷дженн€

Ќа початку ’’–∆ стол—÷тт€ спостер—÷га—‘тьс€ зростанн€ —÷нтересу до хорово—„ педагог—÷ки, в—÷дбува—‘тьс€ масове утворенн€ хорових колектив—÷в —÷ наст—÷льки ж масове —„х зникненн€ та розпад. ¬ умовах в—÷дродженн€ укра—„нсько—„ нац—÷онально—„ культури —÷ осв—÷ти пр—÷оритетного значенн€ набувають процеси оновленн€ художньо-естетичного навчанн€ —÷ вихованн€ особистост—÷. ¬агоме м—÷iе у цьому процес—÷ пос—÷да—‘ функц—÷онуванн€ самод—÷€льних хорових колектив—÷в, д—÷€льн—÷сть €ких спр€мована на розвиток, задоволенн€ естетичних потреб, вихованн€ талант—÷в та зд—÷йсненн€ профес—÷йно—„ п—÷дготовки найб—÷льш обдарованих особистостей.

ќднак, комплексне досл—÷дженн€ цього €вища, проведене в јкадем—÷—„ хорового мистецтва √.ј. —труве, ви€вило р€д "вузьких м—÷iьї в процес—÷ функц—÷онуванн€ типового самод—÷€льного хорового колективу. —тало в—÷домим, що одн—÷—‘ю —÷з основних причин самол—÷кв—÷дац—÷—„ самод—÷€льних хорових колектив—÷в €вл€—‘тьс€ низька €к—÷сть музично-педагог—÷чно—„ —÷ психолого-педагог—÷чно—„ роботи - тих фактор—÷в, €к—÷ мають не т—÷льки навчальне, але —÷ виховне значенн€. « одн—÷—‘—„ сторони в р€ду самод—÷€льних колектив—÷в €скраво виражена в—÷дсутн—÷сть чи недостатньо висока €к—÷сть навчально—„ роботи, €ка покликана п—÷двищувати вокально-виконавчий —÷ профес—÷йний р—÷вень хорового колективу. « —÷ншо—„ - недостатн€ €к—÷сть (або взагал—÷ в—÷дсутн—÷сть) роботи психолог—÷чного характеру, направлена на вихованн€ учасник—÷в колективу —÷ формуванн€ особливо—„ сфери серед людських в—÷дносин, що актуал—÷зу—‘ п—÷дн€ту проблему.

јктуальн—÷сть теми досл—÷дженн€ пол€га—‘ також у тому, що людськ—÷ в—÷дносини всередин—÷ вз€того творчого колективу €вл€ютьс€ одн—÷—‘ю —÷з визначних початк—÷в його нормального функц—÷онуванн€ —÷ творчого розвитку. ¬—÷домий американський педагог —÷ хоровий кер—÷вник –оберт Ўоу сказав на одн—÷й —÷з педагог—÷чних конференц—÷й: "тјжесли в хоре два певца, сто€щих р€дом, в одной партии, ненавид€т друг друга, то унисон между ними однозначно невозможен! Ќет унисона в партии - звучание всего хора невозможно считать полноценнымтјжї.

÷е твердженн€, викликаючи р—÷зне ставленн€ теоретик—÷в хорового мистецтва, однак хорова —÷ педагог—÷чна практика п—÷дтверджу—‘ його —÷стинн—÷сть.

¬ педагог—÷чн—÷й формул—÷ професора Ѕ.¬.Ѕаранова наведено визначенн€ хорово—„ культури нац—÷—„ €к сукупност—÷ трьох вза—‘моповтјў€заних складових: хорова творч—÷сть (створенн€ репертуару); хорове виконанн€ (реал—÷зац—÷€ репертуару); хорова педагог—÷ка (€к сукупност—÷ методолог—÷—„ навчанн€ творчост—÷ —÷ виконанню). ¬ робот—÷ самод—÷€льних (в сучасн—÷й терм—÷нолог—÷—„ "некомерц—÷йнихї) хорових колектив—÷в п—÷дтверджу—‘тьс€ —÷стинн—÷сть цього визначенн€: кер—÷вництво самод—÷€льним хором - важка —÷ в—÷дпов—÷дальна робота, €ка включа—‘ в себе елементи вс—÷х трьох перерахованих складових. –епетиц—÷йна —÷ концертно-виконавча д—÷€льн—÷сть да—‘ не т—÷льки рад—÷сть творчост—÷, але —÷ €вл€—‘тьс€ систематичною важкою працею, €ка забира—‘ сили —÷ енерг—÷ю у кожного учасника хору. Ѕез ч—÷ткого музично-педагог—÷чного п—÷дходу з—÷ сторони кер—÷вника хору, колектив не дос€гне пом—÷тних художн—÷х результат—÷в, може привести до його розпаду, що також становить актуальн—÷сть п—÷дн€то—„ проблеми.

—л—÷д при цьому зауважити, що шл€хи становленн€ —÷ розвитку вокального навчанн€ в самод—÷€льних хорових колективах вивчалис€ ще за рад€нських час—÷в (Ћ.Ўам—÷на, 1981). ¬—÷дсутн—÷сть узагальнено—„ панорами “—енези й еволюц—÷—„ самод—÷€льних хорових колектив—÷в зумовлю—‘ актуальн—÷сть проблеми нин—÷. Ќагальною потребою вивченн€ цього €вища зумовлене також тим, що в—÷дродженн€ широко—„ д—÷€льност—÷ самод—÷€льних хорових колектив—÷в у сьогоденн€ надасть можливост—÷ розпочинати формуванн€ вокально—„ культури народу з дитинства. «ниженн€ в—÷кового цензу дл€ сп—÷вак—÷в-початк—÷вц—÷в передбача—‘ внесенн€ зм—÷н у процес вокального навчанн€ з метою оновленн€ його зм—÷сту та метод—÷в навчанн€.

ћета досл—÷дженн€ - досл—÷дити особливост—÷ формуванн€ самод—÷€льного хору, специф—÷ку управл—÷нн€ ним та м—÷iе педагога-орган—÷затора у цьому процес—÷.

ѕоставлена мета обумовила визначенн€ наступних завдань:

  1. ќхарактеризувати особливост—÷ орган—÷зац—÷—„ роботи самод—÷€льного хору, види та функц—÷—„ хор—÷в.
  2. ѕроанал—÷зувати специф—÷ку управл—÷нн€ самод—÷€льним хоровим колективом педагогом-орган—÷затором.
  3. ¬исв—÷тлити методи орган—÷зац—÷—„ роботи кер—÷вника самод—÷€льного хору та методи розучуванн€ репертуару.
  4. –озкрити значенн€ концертно-виконавчо—„ д—÷€льност—÷ самод—÷€льного хорового колективу.

ќбтјў—‘кт досл—÷дженн€ - особливост—÷ орган—÷зац—÷—„ роботи самод—÷€льних хорових колектив—÷в.

ѕредмет досл—÷дженн€ - самод—÷€льний хор €к чинник культуротворенн€ та творчост—÷.

ћетодолог—÷чну базу досл—÷дженн€ становл€ть методолог—÷чн—÷ положенн€ з проблем в—÷дродженн€ укра—„нсько—„ нац—÷онально—„ культури, концептуальн—÷ засади парадигми сучасних мистецтвознавчих процес—÷в в ”кра—„н—÷, —„х вар—÷ативн—÷сть та в—÷дпов—÷дн—÷сть сусп—÷льним потребам. Ќауково-досл—÷дна робота “—рунту—‘тьс€ на загальнонаукових методах п—÷знанн€ та спец—÷ально-наукових методах, €к—÷ лежать в основ—÷ сучасного теоретичного музикознавства та культуролог—÷—„, а саме: принцип —÷сторизму, системност—÷, компаративний метод, музично-теоретичний анал—÷з, узагальненн€, пор—÷вн€нн€ тощо.

“еоретичною основою досл—÷дженн€ стали ф—÷лософськ—÷ теор—÷—„ формуванн€ культури особистост—÷ та сутност—÷ художньо—„ творчост—÷ (ё. јфанась—‘в, ¬.Ўульг—÷на), положенн€ теор—÷—„ нац—÷онально—„ —÷де—„, концептуальн—÷ педагог—÷чн—÷, мистецтвознавч—÷ та культуролог—÷чн—÷ засади (Ћ.√оренко, —.—адовенко), наукове осмисленн€ законом—÷рностей розвитку народного хорового виконавства (¬. ќдо—‘вський, ќ. ——‘ров, ѕ. —окальський, Ќ. Ѕрюсова), науков—÷ прац—÷ з фольклористики (ј. –∆ваницький, ¬. ’арк—÷в), вокально-хорового виконавства (ј. –ƒгоров, ¬. –ƒмель€нов, Ќ.  алуг—÷на, ¬.  раснощьоков, ј.  речк—÷вський, ќ. ћаруфенко, ѕ. „есноков, Ћ. Ўам—÷на, ј. ёрлов) тощо.

Ќаукова та практична значущ—÷сть бакалаврсько—„ роботи пол€га—‘ в узагальненн—÷ €вищ, що впливають на розвиток самод—÷€льного хорового виконавства ”кра—„ни XX-’’–∆ ст. —÷ виступають чинником нац—÷онального культуротворенн€.

ѕрактичне значенн€ роботи визнача—‘тьс€ можлив—÷стю —„—„ застосуванн€ в подальшому досл—÷дженн—÷ самод—÷€льного хорового мистецтва ”кра—„ни, його м—÷i€ —÷ рол—÷ у розвитку музично—„ та духовно—„ культури сучасно—„ ”кра—„ни (поч. ’’–∆ ст.). –езультати досл—÷дженн€ можуть бути використан—÷ у процес—÷ викладанн€ курс—÷в з —÷стор—÷—„ та теор—÷—„ культури ”кра—„ни, спец—÷альних курс—÷в вищих культурно-мистецьких навчальних заклад—÷в тощо. ќсновн—÷ положенн€ бакалаврсько—„ роботи можуть бути використаними у процес—÷ п—÷дготовки методичних рекомендац—÷й дл€ кер—÷вник—÷в аматорських хорових колектив—÷в та при —„х п—÷дготовц—÷ до атестац—÷—„.

—труктура роботи. ¬—÷дпов—÷дно до мети —÷ завдань досл—÷дженн€ структура бакалаврсько—„ дипломно—„ роботи склада—‘тьс€ з—÷ вступу, двох розд—÷л—÷в, висновк—÷в, додатк—÷в (нотн—÷ матер—÷али, терм—÷нолог—÷чний словник ) —÷ списку використаних джерел та л—÷тератури.

«агальний обс€г роботи - 89 стор—÷нoк, у тому числ—÷: основний текст - 72 стор—÷нки, додатки - 10 стор—÷нок, список використаних джерел та л—÷тератури (69 найменувань) - 7 стор—÷нок.



1.—амод—÷€льний хоровий колектив —÷ специф—÷ка його управл—÷нн€


    1. ќсобливост—÷ орган—÷зац—÷—„ самод—÷€льного хору:види та функц—÷—„ хор—÷в


’ором зветьс€ орган—÷зований колектив сп—÷вак—÷в. “аке визначенн€ охоплю—‘ собою найр—÷зноман—÷тн—÷ш—÷ сп—÷воч—÷ колективи р—÷зно—„ квал—÷ф—÷кац—÷—„, виконавчо—„ манери, репертуарно—„ спр€мованост—÷, способ—÷в формуванн€ —÷ комплектуванн€.

”кра—„нський слухач розум—÷—‘ хор €к творчий колектив, —÷дейно-художньо спр€мований у сво—„й виконавськ—÷й д—÷€льност—÷ на широке обслуговуванн€ —÷ вихованн€ народних мас.

ћатер—÷алом дл€ створенн€ вс€кого хорового колективу —‘ людськ—÷ голоси. ј що —„х можна под—÷лити на три велик—÷ групи - чолов—÷ч—÷, ж—÷ноч—÷, дит€ч—÷, то ц—÷ роди голос—÷в —÷ €вл€тимуть собою матер—÷ал, з €кого можна орган—÷зувати той або —÷нший склад хору. ’оров—÷ колективи, укомплектован—÷ з самих т—÷льки чолов—÷к—÷в, ж—÷нок або д—÷тей, називаютьс€ однор—÷дними: хор —÷з самих ж—÷нок - ж—÷ночий хор, —÷з самих чолов—÷к—÷в - чолов—÷чий, —÷з самих д—÷тей - дит€чий.

—получивши два р—÷знор—÷дн—÷ типи хору, чолов—÷чий з ж—÷ночим або дит€чим, в один загальний, матимемо м—÷шаний склад хору.

ќтже, хори за сво—„м складом бувають - однор—÷дн—÷ —÷ м—÷шан—÷.

¬с—÷ типи хор—÷в - однор—÷дн—÷ —÷ м—÷шан—÷ - щодо к—÷лькост—÷ самост—÷йних парт—÷й (реальних голос—÷в) можуть бути одноголосн—÷, двоголосн—÷, триголосн—÷, чотириголосн—÷. ћ—÷шаний хор може бути —÷ багатоголосним. ” багатоголосному хор—÷ к—÷льк—÷сть самост—÷йних парт—÷й повинна бути не менше птјў€ти.

” далек—÷й минувшин—÷, в епоху розвитку пол—÷фон—÷—„, багатоголосн—÷ хори були звичайним €вищем - шестиголосн—÷, восьмиголосн—÷, дванадц€тиголосн—÷ й нав—÷ть б—÷льше. Ќер—÷дко восьмиголосн—÷ —÷ дванадц€тиголосн—÷ хори €вл€ють собою сполученн€ двох або трьох чотириголосних. “од—÷ ми ма—‘мо так зван—÷ подв—÷йн—÷ або потр—÷йн—÷ хори.

“вори дл€ багатоголосних хор—÷в досить часто зустр—÷чаютьс€ в хоров—÷й л—÷тератур—÷. ¬ рос—÷йськ—÷й музичн—÷й л—÷тератур—÷ - у ћ.√л—÷нки, ј.–уб—÷нштейна, ќ.–имського- орсакова, ÷. ю—„, ѕ.„айковського, в укра—„нськ—÷й - у ћ.Ћисенка,  .—теценка, ћ.Ћеонтовича, ћ.¬ерик—÷вського, Ѕ.Ћ€тошинського та —÷н.

’ори ус—÷х тип—÷в —÷ вид—÷в можуть виконувати вокально-ансамблеву л—÷тературу двома способами: з —÷нструментальним супроводом —÷ без нього.

“акого роду виконанн€ передбача—‘ сама хорова л—÷тература. ¬она под—÷л€—‘тьс€ на два велик—÷ розд—÷ли: хоров—÷ твори з —÷нструментальним супроводом; хоров—÷ твори, призначен—÷ дл€ виконанн€ самими лише вокальними силами, без будь-€кого —÷нструментального супроводу.

¬иконанн€ хорового твору без —÷нструментального супроводу прийн€то називати сп—÷вом a cappella.

’оровий колектив, що викону—‘ твори a cappella, - це "сво—‘р—÷дний вокальний оркестр, €кий на основ—÷ синтезу звука —÷ слова в—÷дтворю—‘ сво—„ми багатими барвами художн—÷ образи музичного творуї.

ѕ—÷д час сп—÷ву a cappella "акорд звучить чар—÷вливо мтјў€ко й чисто, чого н—÷коли не може дос€гнути симфон—÷чний оркестр, де майже вс—÷ духов—÷ —÷нструменти темперован—÷ї.

—п—÷в a cappella —‘ найтипов—÷шим —÷ найчист—÷шим видом хорового виконанн€. ’ор, що сп—÷ва—‘ a cappella, нав—÷ть дл€ виконанн€ нескладних твор—÷в гармон—÷чного стилю ма—‘ передумовою значну вокальну-техн—÷чну п—÷дготовку сп—÷вак—÷в; що ж до твор—÷в пол—÷фон—÷чних, то вони доступн—÷ т—÷льки висококвал—÷ф—÷кованому хоров—÷.

“вори дл€ хору з супроводом розраховано на сп—÷льне звучанн€ з музичними —÷нструментами.

—упров—÷д може повн—÷стю дублювати хорову партитуру (€кщо не зважати на —÷нструментальну фактуру акомпанементу), отже, п—÷дтримувати хор гармон—÷чно —÷ ритм—÷чно. “акого роду супров—÷д часом ма—‘ назву ad libitum - "за бажанн€ї, тобто, в раз—÷ достатньо—„ квал—÷ф—÷кац—÷—„ хору цей тв—÷р може виконуватись a cappella.

–∆нший вид супроводу, що збагачу—‘ звучанн€ хору самост—÷йною —÷ широкою розробкою музичного матер—÷алу, становить уже нев—÷дтјў—‘мну частину ц—÷лого музичного твору. ¬иконувати такого роду твори a cappella н—÷ в €кому раз—÷ не можна, - цим було б спотворено —÷ скал—÷чено творчий задум композитора.

—упров—÷д може бути р—÷зноман—÷тний - в—÷д ба€на, фортеп—÷ано, невеличких ансамбл—÷в духових —÷ народних —÷нструмент—÷в до симфон—÷чного оркестру.

–∆нструментальний супров—÷д значною м—÷рою полегшу—‘ роботу сп—÷вак—÷в, але часом шк—÷дливо вплива—‘ на звукову стал—÷сть хору.

Ћюдськ—÷ голоси под—÷л€ютьс€ на чотири основн—÷ групи: сопрано, або дисканти, альти, тенори, баси.  ожна з цих груп ма—‘ св—÷й обс€г, або, €к кажуть, д—÷апазон.

—опрано, або дискант - високий ж—÷ночий або дит€чий голос. ƒ—÷апазон сопрано в—÷д до1 до до3; обс€г дисканта (дит€ч—÷ сопрано) - до1 - соль2 (бувають, правда, й вин€тки).

јльт - низький або пор—÷вн€но низький ж—÷ночий голос з обс€гом в—÷д фа мало—„ октави до фа2. ƒ—÷апазон дит€чого альта - в—÷д л€ мало—„ октави до м—÷2.

“енор - високий чолов—÷чий голос. ƒ—÷апазон його дор—÷вню—‘ обс€гов—÷ сопрано, т—÷льки октавою нижче: в—÷д до мало—„ октави до до2 (пишетьс€ звичайно октавою вище).

Ѕас - низький чолов—÷чий голос з обс€гом в—÷д ре велико—„ октави до фа1.

Ќаведен—÷ д—÷апазони чотирьох основних груп хорових голос—÷в дуже умовн—÷ —÷, в—÷рн—÷ше сказати, лише вказують на необх—÷дн—÷сть мати в хор—÷ чотири основн—÷ групи з зазначеними д—÷апазонами. “реба мати на уваз—÷, що сп—÷ваки з такими широкими д—÷апазонами зустр—÷чаютьс€ дуже р—÷дко. «вичайно доводитьс€ задовольн€тис€ голосами, €к—÷, не маючи вищезазначеного обс€гу, волод—÷ють лише його частиною. «в—÷дси у практичн—÷й д—÷йсност—÷ ми ма—‘мо розпод—÷л кожно—„ основно—„ групи голос—÷в на дв—÷, а то й на три п—÷дгрупи.

—опранову, альтову —÷ тенорову групи звичайно под—÷л€ють на дв—÷ п—÷дгрупи - перш—÷ —÷ друг—÷; а басову - на три: перш—÷ баси, або баритони, друг—÷ баси, або —÷накше —„х називають, центральн—÷ —÷, нарешт—÷, октав—÷сти, €кий часом називають по-—÷тал—÷йський "бассо-профундої, тобто глибок—÷ баси.

—опрано перш—÷. ƒо перших сопрано звичайно в—÷днос€тьс€ легк—÷, рухлив—÷ голоси, що в—÷льно —÷ €сно звучать у 2-й октав—÷ —÷ дос€гають звук—÷в 3-—„ октави. “ак—÷ голоси з природи сво—‘—„ гнучк—÷ —÷ здатн—÷ регулювати зм—÷ну динам—÷чного напруженн€ в—÷д pianissimo до forte на високих звуках. ƒл€ них не становить особливих труднощ—÷в виконувати складн—÷ мелодичн—÷ в—÷зерунки у швидких темпах.

ќбс€г звук—÷в, практично корисних дл€ хорового звучанн€, дл€ першого сопрано буде, приблизно, такий: в—÷д фа1 або соль1 до л€2 або с—÷ бемоль2. ÷е так званий робочий д—÷апазон. «вуки 1-—„ октави (фа1, соль1, л€1, с—÷1) в першого сопрано звучать н—÷жно, мтјў€ко, але здеб—÷льшого слабко; розвинути сильне звучанн€ у верх—÷вц—÷ 1-—„ октави вони не можуть. ѕочинаючи з до 2 в перший сопрано зтјў€вл€—‘тьс€ можлив—÷сть розвивати значну силу й блиск. «вуки 1-х октави в нижньому тетрахорд—÷ у них без тембров—÷, практично використати —„х не можна.

ѕерш—÷ сопрано вищезазначен—÷ д—÷апазону мають назву л—÷ричних, або л—÷рико-колоратурних.

—опрано друг—÷. √олос, €кий ма—‘ напружен—÷ —÷ важкуват—÷ верхи (м—÷2, фа2, соль2, л€2), але зате повно й соковито звучить у 1-й октав—÷, особливо у верхн—÷й —„—„ частин—÷ (фа1, соль1, л€1, с—÷1). ƒруг—÷ сопрано сво—„м повним звуком при нюанс—÷ forte поповнюють слабк—÷сть перших сопрано —÷, зливаючись з —„х н—÷жними тембрами, надають звучанню вс—÷—‘—„ сопраново—„ парт—÷—„ повноти —÷ насиченост—÷. ўодо використанн€ других сопрано при нюанс—÷ piano, то воно можливе т—÷льки в межах 1-—„ октави, а в 2-й октав—÷ група других сопрано може обт€жити звучанн€ вс—÷—‘—„ сопраново—„ парт—÷—„ —÷ порушити природну при цьому нюанс—÷ у верхн—÷х рег—÷страх прозор—÷сть —÷ ажурну легк—÷сть. ѕроф. ѕ.„есноков у сво—„й книз—÷ "’ор и управление имї рекоменду—‘ в тих випадках, де хор повинен у верхн—÷х рег—÷страх звучати piano, виключати всю групу важких голос—÷в, до числа €ких треба, звичайно, в—÷днести —÷ друг—÷ сопрано.

ўодо техн—÷чних можливостей другого сопрано в розум—÷нн—÷ його рухливост—÷ —÷ гнучкост—÷, то цей голос ма—‘ вс—÷ "астивост—÷ першого сопрано. ƒ—÷апазон його с€га—‘ в—÷д до1 до до3. “акий голос зветьс€ сопрано драматичне.

јльт перший ма—‘ обс€г в—÷д л€ мало—„ октави до фа2. ¬ерхн—÷ звуки мало—„ октави (л€, с—÷) —÷ нижн—÷ звуки 1-—„ октави звучать у перших альт—÷в мтјў€ко й слабкувато, але в м—÷ру руху вгору м—÷цн—÷ють —÷, починаючи з соль1, набувають сили, блиску —÷ €скравост—÷. ќстанн—÷ два звуки д—÷апазону альта (м—÷2, фа2) важк—÷ й криклив—÷. Ќайкраще звучить перший альт в—÷д ре1 до ре2. ” цих межах в—÷н може дати р—÷зн—÷ динам—÷чн—÷ в—÷дт—÷нки - в—÷д н—÷жного piano до блискучого —÷ €скравого forte —÷ ви€вити гнучк—÷сть та рухлив—÷сть при виконанн—÷ мелодичних в—÷зерунк—÷в у швидкому темп—÷.

√рупа перших альт—÷в сво—„м ср—÷бл€сто-матовим тембром нада—‘ мелодичному в—÷зерунков—÷ в пом—÷рних —÷ пов—÷льних темпах сп—÷вучост—÷ —÷ принадно—„ виразност—÷. √олос цей зветьс€ —÷накше мецо-сопрано.

јльт другий густо й твердо звучить у мал—÷й октав—÷, починаючи з фа. ћоже йти вгору до фа2, але важко. Ќайб—÷льш практично корисним у д—÷апазон—÷ другого альта буде р€д звук—÷в в—÷д соль мало—„ октави до л€1-с—÷1. ” межах цього обс€гу другий альт скр—÷зь звучить р—÷вно —÷ може розвивати природно —÷ без утруднень €к forte так —÷ piano. «вуки 2-—„ октави дл€ других альт—÷в незручн—÷, подаютьс€ важко —÷ здеб—÷льшого негарно.

’арактерною рисою другого альта —‘ масивн—÷сть —÷ важк—÷сть звука, що значною м—÷рою вплива—‘ на рухлив—÷сть —÷ гнучк—÷сть цього голосу. ѕор—÷внюючи з першим, другий альт менш рухливий —÷ гнучкий. —оковит—÷ —÷ густ—÷, масивн—÷ звуки других альт—÷в, у сполученн—÷ з легким, прозорим —÷ н—÷жним тембром перших, надають ус—÷й парт—÷—„ повноти —÷ компактност—÷ при найр—÷зноман—÷шт—÷них нюансах - в—÷д тонкого pianissimo до потужного fortissimo. √олос цей прийн€то називати по-—÷тал—÷йськи - контральто.

–озгл€нут—÷ чотири групи голос—÷в (сопрано перш—÷ й друг—÷, альти перш—÷ й друг—÷) з —„х д—÷апазонами здеб—÷льшого належать до голос—÷в ж—÷ночих. ѕроте в хор—÷ можуть бути не т—÷льки ж—÷нки, але й хлопчики - д—÷ти в—÷д 8-9 до 13-14 рок—÷в. ’лоптјў€ч—÷ голоси д—÷л€тьс€ на т—÷ ж групи, що й ж—÷ноч—÷, тобто на дисканти (сопрано) —÷ альти з —„х розпод—÷лом на перш—÷ й друг—÷, т—÷льки з коротшим д—÷апазоном (правда, бувають —÷ вин€тки). ѕро групу хлопчик—÷в-альт—÷в треба сказати, що вони мають св—÷й характерний, €к кажуть, "хлоптјў€чийї тембр - металевий, сильний —÷ водночас н—÷жний. ¬загал—÷ голосам хлопчик—÷в "астива р—÷вн—÷сть звука, чистота його —÷, €к каже проф. –ƒгоров у сво—„й книз—÷ "ќсновы хорового письмаї, "дзвончат—÷стьї.

“енор перший - л—÷ричний. –обочий д—÷апазон цього голосу с€га—‘ в—÷д фа - л€ мало—„ октави до л€1 - с—÷й. «вуки мало—„ октави в нього слабк—÷ —÷ часто безтембров—÷. ¬ кожн—÷м раз—÷ верх—÷вка мало—„ октави в першого тенора звучить, але слабко й маловиразно.

1-а октава майже в повному обс€з—÷ звучить у першого тенора легко, без напруженн€ —÷ досить сильно; перший тенор в—÷льно розпор€джа—‘тьс€ динам—÷чними в—÷дт—÷нками в—÷д н—÷жного pianissimo до дзв—÷нкого forte. ÷ей голос - рухливий —÷ гнучкий, в—÷н без особливого труда викону—‘ др—÷бн—÷ тривалост—÷ —÷ "вибира—‘ї —„х точно й акуратно.

“енор другий - драматичний. ќбс€г голосу в—÷д до мало—„ октави до соль1-л€1. ƒл€ цього голосу в межах мало—„ октави характерн—÷ насичен—÷сть —÷ повнота звука. ѕерша половина мало—„ октави (до, ре, м—÷, фе) у другого тенора звучить мтјў€ко, виразно.

–озвинути силу на цих звуках в—÷н не може. ƒруга половина мало—„ октави (соль, л€, с—÷) може бути подана —÷ голосно —÷ тихо.

«вуки 1-—„ октави (до1-соль1) - важк—÷, гром—÷здк—÷, —÷ з великим трудом п—÷ддаютьс€ тихому сп—÷вов—÷. Ќайприродн—÷ше дл€ другого тенора у високому рег—÷стр—÷ голосне —÷ нап—÷вголосне звучанн€ (forte або mezzoforte). ƒругий тенор пор—÷вн€но з першим менш рухливий (щодо "вибиранн€ї др—÷бних тривалостей).

“реба вз€ти до уваги, що парт—÷€ тенор—÷в звичайно ноту—‘тьс€ в скрип—÷чному ключ—÷ в 1-й —÷ 2-й октавах, а чита—‘тьс€ (звучить) у мал—÷й —÷ 1-й октавах (див. мал. 1).


ћалюнок 1


“ак запису—‘тьс€ тенор у чотирир€дков—÷й партитур—÷ й парт—÷€х, а в двор€дков—÷й партитур—÷ тенор пишетьс€, звичайно, в басовому ключ—÷.

—.“ан—‘—‘в парт—÷ю тенора запису—‘ в скрип—÷чному ключ—÷ з значенн€м тенорового до на 4-й л—÷н—÷йц—÷ нотного стану. ÷е означа—‘ виконанн€ написаного октавою нижче (див. мал. 2).


ћалюнок 2


“енор-альтино. ” великих —÷ багатих хорових колективах дл€ поширенн€ д—÷апазону —÷ сво—‘р—÷дного забарвленн€ тенорово—„ парт—÷—„ додають до не—„ дуже високий чолов—÷чий голос, так званий тенор-альтино. ¬же саме додаткове альтинг показу—‘, що сферу звук—÷в, €кими оперу—‘ цей голос, становитимуть звуки 1-—„ октави, починаючи з друго—„ половини, —÷ к—÷лька звук—÷в 2-—„ октави - до2, ре2, м—÷2 —÷ нав—÷ть фа2. ќсобливо—„ сили тенор-альтино не ма—‘, але зате сво—‘р—÷дний альтово-теноровий тембр нада—‘ вс—÷й теноров—÷й парт—÷—„ у високому рег—÷стр—÷, при будь-€кому нюанс—÷, мтјў€кост—÷ й легкост—÷ разом з насичен—÷стю. «вуки мало—„ октави дл€ тенора-альтино майже недоступн—÷, в кожному раз—÷ не можуть бути використан—÷ практично.

Ќизьк—÷ чолов—÷ч—÷ голоси. Ѕаси за ознакою висоти звук—÷в, €к—÷ вход€ть до —„х д—÷апазону, под—÷л€ютьс€ на три групи: високий бас - баритон, або перший бас; середн—÷й - бас другий, або центральний; низький - октава, або бас-профундо.

ќзнакою, €ка обтјў—‘дну—‘ вс—÷ групи бас—÷в, —‘ тембр, "астивий басовому голосу €к такому.

Ѕаритон, або перший бас. √олос, €кий легко —÷ в—÷льно звучить у мал—÷й октав—÷ —÷ нижн—÷х звуках 1-—„ (до1, ре1, м—÷1), але пор—÷вн€но слабше —÷ глух—÷ше звучить у верхн—÷й частин—÷ велико—„ октави (—оль, Ћ€, ——÷). ƒ—÷апазон баритона охоплю—‘ дв—÷ октави - в—÷д —оль до соль1.

Ѕас другий, або центральний. ќбс€г другого баса широкий - в—÷д ƒо до м—÷1, а то й вище. «вуки велико—„ октави - ƒо, –е, ћ—÷ - запасн—÷. ѕрактично корисними будуть звуки в—÷д ‘а до ре1-м—÷1. “ут другий бас да—‘ тверде —÷ повне, насичене —÷ компактне звучанн€.

ƒл€ хору центральн—÷ баси - незам—÷нн—÷. Ѕез центральних бас—÷в мати повноц—÷нний хор неможливо.

ќктава, або бас-профундо. ƒуже низький голос. ƒ—÷апазон його с€га—‘ в—÷д —оль, Ћ€ контоктави до л€ - с—÷ мало—„ октави. «вуки баса-профундо в 2-й половин—÷ мало—„ октави - напружен—÷, важк—÷ —÷ часто некрасив—÷. ѕрактично корисн—÷ звуки —оль, Ћ€, контроктави до –е-ћ—÷ велико—„. ” межах контроктави октав—÷сти особливо—„ сили розвивати не можуть (хоч бувають —÷ вин€тки), але при звучанн—÷ хору на нюанс—÷ piano соковит—÷, оксамитов—÷ звуки октав—÷ст—÷в надають хоров—÷ напрочуд красиво—„, органопод—÷бно—„ звучност—÷. ќктав—÷сти - розк—÷ш дл€ хору, але розк—÷ш ц€ конче потр—÷бна.

ƒл€ запису хорового твору —÷сну—‘ загальноприйн€т—÷ правила, завд€ки €ким мелод—÷йна л—÷н—÷€ кожно—„ парт—÷—„ ч—÷тко видна. ÷е дос€га—‘тьс€ р—÷зними способами. „аст—÷ше за все кожна парт—÷€ запису—‘тьс€ на окремому нотному стан—÷. ѕрактику—‘тьс€ також —÷ такий спос—÷б, при €кому на одному стан—÷ розм—÷щують дв—÷, а —÷нколи й б—÷льше, парт—÷—„; це залежить в—÷д складу хору —÷ в—÷д ступен—÷ складност—÷ хорового твору.

«апис тим чи —÷ншим загальноприйн€тим способом хорового твору носить назву хорово—„ партитури.

Ќайб—÷льш поширений спос—÷б написанн€ хорово—„ партитури дл€ зм—÷шаного хору - чотирьохр€дковий (див. мал. 3).


ћалюнок 3. - «вичайний вид чотирьохр€дково—„ партитури дл€ зм—÷шаного хору:


Ќер—÷дко практику—‘тьс€ зручний дл€ нескладних партитур спос—÷б запису зм—÷шаного чотирьохголосного хору та трьох р€дках (трьохр€дкова партитура) (див. мал. 4).


ћалюнок4


ѕоширений також запис зм—÷шаного хору на двох р€дках (двохр€дкова партитура) (див. мал. 5).

ћалюнок 5


“акий вид партитури зручний дл€ читанн€ на —÷нструмент—÷, але дл€ запису менш практичний, оск—÷льки у тенор—÷в у басовому ключ—÷ нер—÷дко будуть зустр—÷чатис€ додатков—÷ л—÷н—÷йки, що можна уникнути, т—÷льки застосовуючи попередн—÷й спос—÷б запису, тобто розм—÷щуючи парт—÷ю тенор—÷в на окремому р€дку.

ƒл€ однор—÷дних хор—÷в також повинен по переваз—÷ збер—÷гатис€ принцип запису кожно—„ парт—÷—„ на окремому р€дку (див. мал. 6).


ћалюнок 6 - ѕартитура двохголосного хору:



ƒвохр€дковий спос—÷б написанн€ хорово—„ партитури можна зберегти —÷ при трьохголосс—÷, €кщо воно не —‘ пост—÷йним, а т—÷льки зустр—÷ча—‘тьс€ еп—÷зодично (див. мал. 7).


ћалюнок 7


ѕри розвинутому трьохголосс—÷ —÷ чотирьохголосс—÷ в однор—÷дному хор—÷, коли кожний з трьох (або чотирьох) голос—÷в гра—‘ самост—÷йну роль, рекоменду—‘тьс€ застосуванн€ трьох- —÷ чотирьохр€дково—„ партитур (див. мал. 8).


ћалюнок 8


–∆, на к—÷нець, можна припустити запис партитури однор—÷дного хору на одному нотному стан—÷.

„отири парт—÷—„ голос—÷в - сопрано, альт, тенор, бас - можуть представл€ти хор, €кщо к—÷льк—÷сть сп—÷вак—÷в в кожн—÷й парт—÷—„ буде приблизно однаковим. Ќайменше число голос—÷в в парт—÷—„ хору повинно дор—÷внювати трьом. ѕри так—÷й к—÷лькост—÷ сп—÷вак—÷в, коли викону—‘тьс€ прот€жний звук, один сп—÷вак може зм—÷нити диханн€, в той час €к голоси —÷нших двох продовжують звучати. «авд€ки цьому збер—÷га—‘тьс€ основна прикмета хорового сп—÷ву - колективн—÷сть. ѕри на€вност—÷ ж двох сп—÷вак—÷в в парт—÷—„ в момент вз€тт€ диханн€ одним з них продовжу—‘ звучати т—÷льки один голос, що суперечить принципу колективност—÷. “аким чином, м—÷н—÷мальним складом дл€ зм—÷шаного хору потр—÷бно вважати 12 ос—÷б:


—. 3+ј. 3+“. 3+Ѕ. 3=12


ѕод—÷бний зм—÷шаний хор, а також однор—÷дн—÷ хори (чолов—÷ч—÷, ж—÷ноч—÷ або дит€ч—÷) з м—÷н—÷мальною к—÷льк—÷стю сп—÷вак—÷в в кожн—÷й парт—÷—„ правильн—÷ше називати вокальними ансамбл€ми:


—. 3+ј. 3=6;                “. 3+Ѕ. 3=6


Ѕ—÷льш повноц—÷нним —‘ подво—‘ний склад хору в к—÷лькост—÷ 24 чолов—÷ки - так званий малий хор. ќкр—÷м п—÷дсиленн€ звучност—÷ парт—÷—„, при так—÷й к—÷лькост—÷ сп—÷вак—÷в можливий розпод—÷л кожно—„ парт—÷—„ на дв—÷ групи, тобто divisi:


—. 6+ј. 6+“. 6+Ѕ. 6=24


ѕри в—÷дпов—÷дному —÷ р—÷вном—÷рному зб—÷льшенн—÷ вс—÷х парт—÷й к—÷льк—÷сть сп—÷вак—÷в в хор—÷ може дос€гнути 100-150 ос—÷б.

ƒосв—÷д показу—‘, що подальше зб—÷льшенн€ числа сп—÷вак—÷в не завжди да—‘ потр—÷бний художн—÷й ефект, особливо в умовах самод—÷€льност—÷, де через надм—÷рну к—÷льк—÷сть хорист—÷в ускладню—‘тьс€ необх—÷дних контроль диригента над кожним виконавцем.

’ори в 200-300 —÷ б—÷льше чолов—÷к нер—÷дко нос€ть масовий характер. ќрган—÷зац—÷€ таких колектив—÷в пересл—÷ду—‘ головним чином мету привабленн€ до хорового сп—÷ву велико—„ к—÷лькост—÷ людей. ÷ей вид хорово—„ роботи може —÷снувати —÷ —÷сну—‘ в самод—÷€льност—÷ €к один з важливих засоб—÷в художнього вихованн€ мас. “ак на св€тах п—÷сн—÷, особливо в ѕрибалт—÷йських кра—„нах, багатотис€чн—÷ хори згуртовано виконують складн—÷ хоров—÷ твори.

¬ умовах художньо—„ самод—÷€льност—÷ не завжди можна дос€гнути повно—„ к—÷льк—÷сно—„ в—÷дпов—÷дност—÷ голос—÷в в хор—÷. “ому —‘ припустим—÷ —÷ —÷нш—÷ комб—÷нац—÷—„ голос—÷в. Ќер—÷дко в самод—÷€льному хор—÷ к—÷льк—÷сть ж—÷ночих голос—÷в перевищу—‘ чолов—÷чу групу. якщо при цьому сп—÷ваки малодосв—÷дчен—÷ —÷ чолов—÷ч—÷ голоси важко розр—÷знити на висок—÷ —÷ низьк—÷, —„х можна обтјў—‘днати в одну парт—÷ю, доручивши —„й самост—÷йну роль в хор—÷.

ќдноголосний хор може бути однор—÷дний —÷ м—÷шаний. ” м—÷шаному одноголосному хор—÷ ж—÷ноч—÷ (або дит€ч—÷) голоси виконують мелод—÷ю на октаву вище в—÷д чолов—÷чих. ќднор—÷дний одноголосий хор можна утворити з однотипних голос—÷в, наприклад, з самих бас—÷в або з самих т—÷льки тенор—÷в —÷ т.д. “ак само можна утворити —÷ м—÷шаний хор, по—‘днавши однотипн—÷ голоси чолов—÷ч—÷ —÷ ж—÷ноч—÷. якщо теситура висока, то найприродн—÷ше буде утворити октавно-ун—÷сонний хор —÷з сопрано —÷ тенор—÷в. —ередн€ теситура да—‘ можлив—÷сть брати участь в одноголосному хор—÷ €к високим, так —÷ низьким голосам.

’орово—„ л—÷тератури, спец—÷ально написано—„ дл€ одноголосного хору, не так багато. Ќайчаст—÷ше вона розрахована дл€ використанн€ в школ—÷, в дит€чих садках або дл€ масового виконанн€; зр—÷дка одноголосн—÷ хори зустр—÷чаютьс€ в оперн—÷й л—÷тератур—÷. « погл€ду практично—„ придатност—÷ одноголосий хор - незам—÷нний дл€ орган—÷зац—÷—„ народних св€ткувань, у дит€чих садках тощо.

ƒл€ концертного виконанн€ до одноголосного хору конче потр—÷бен —÷нструментальний супров—÷д. ƒ—÷апазон одноголосних хор—÷в взагал—÷ невеликий - на одну-п—÷втори окати, а то й менше, виход€чи з розрахунку на середн—÷ рег—÷стри —÷ подекуди захоплюючи верхн—÷.

ƒвоголосний хор. ƒвоголосний хор под—÷л€—‘тьс€ на дв—÷ групи - 1-го —÷ 2-го голосу. ¬ однор—÷дному склад—÷ цього хору парт—÷ю 1-го голосу виконують висок—÷ голоси (сопрано або тенори), парт—÷ю 2-го голосу - низьк—÷ (баси або альти). якщо склад хору м—÷шаний, то парт—÷ю 1-го голосу виконують сопрано —÷ тенори, а парт—÷ю 2-го голосу - альти —÷ баси. Ћ—÷тература дл€ двоголосого хору здеб—÷льшого розрахована на однор—÷дний склад - ж—÷ночий або дит€чий. ўо ж до так званих масових п—÷сень, то вони здеб—÷льшого можуть виконуватис€ —÷ м—÷шаним складом хору.

ƒ—÷апазон двоголосного хору такий самий, €к —÷ одноголосного, €кщо не рахувати небагатьох вин€тк—÷в.

“риголосний хор. ¬—÷н ма—‘ три самост—÷йн—÷ парт—÷—„. –озпод—÷л —„х такий: 1-й голос - сопрано перш—÷ або тенори перш—÷; 2-й голос - сопрано друг—÷ або тенори друг—÷; 3-й голос - альти або баси. —п—÷в триголосних хор—÷в м—÷шаним складом не да—‘ художнього ефекту —÷ в л—÷тератур—÷ не зустр—÷ча—‘тьс€, проте в педагог—÷чн—÷й практиц—÷ в—÷н можливий.

“риголосний склад да—‘ повн—÷шу гармон—÷ю, а тому допуска—‘ ц—÷лковиту можлив—÷сть виконанн€ a cappella, що й спостер—÷га—‘тьс€ в хоров—÷й л—÷тератур—÷.

ƒ—÷апазони триголосних однор—÷дних хор—÷в звичайно вкладають в одну, п—÷втори октави —÷ т—÷льки зр—÷дка с€гають двох октав. јле в тих випадках, коли триголосний склад - м—÷шаний, д—÷апазон його виходить за меж—÷ двох октав.

„отириголосний хор. ÷е нормальний тип вокального ансамблю, €кий ма—‘ чотири самост—÷йн—÷ групи. “акий хор може дати повний акорд, а тому ма—‘ ц—÷лковиту можлив—÷сть обходитись без ус€кого супроводу, хоч може бути —÷ з супроводом.

Ћ—÷тератури дл€ чотириголосного хору багато дл€ сп—÷ву €к a cappella, так —÷ з супроводом. ’ори чотириголосного складу можуть бути трьох тип—÷в: однор—÷дний чолов—÷чий, однор—÷дний ж—÷ночий або дит€чий —÷ м—÷шаний.

 ожен з них ма—‘ сво—„, т—÷льки йому "астив—÷, характерн—÷ риси —÷ д—÷апазон ширший, н—÷ж розгл€нут—÷ ран—÷ше хори.

„олов—÷чий чотириголосний хор. —клад його такий: перш—÷ тенори, друг—÷ тенори, перш—÷ баси, друг—÷ баси. ƒ—÷апазон чолов—÷чого хору широкий. ¬—÷н с€га—‘ в—÷д –е-ƒо до до2.

∆—÷ночий чотириголосний хор. „отири групи голос—÷в ж—÷ночого хору розпод—÷л€ютьс€ так: перш—÷ сопрано, друг—÷ сопрано, перш—÷ альти, друг—÷ альти.

ƒ—÷апазон ж—÷ночого хору с€га—‘ в—÷д соль мало—„ октави до л€2-с—÷ бемоль2. “акий широкий д—÷апазон передбача—‘ особливу необх—÷дн—÷сть мати в ж—÷ночому хор—÷ низьк—÷ альти або, €к —„х —÷накше звуть, контральто.

ћ—÷шаний чотириголосний хор - це по—‘днанн€ ж—÷ночих або дит€чих голос—÷в з чолов—÷чими в один загальний сп—÷вочий колектив. ќсновн—÷ його групи - сопрано, альти, тенори, баси - при к—÷льк—÷сн—÷й та €к—÷сн—÷й повноц—÷нност—÷ под—÷л€ютьс€ на 1-—÷ й 2-—÷ голоси. ” такому раз—÷ м—÷шаний хор €вл€тиме собою по—‘днанн€ двох однор—÷дних тип—÷в хору - повного чотириголосого ж—÷ночого хору з таким же чолов—÷чим.

“акий м—÷шаний хор можна назвати найдосконал—÷шим з ус—÷х вид—÷в —÷ тип—÷в хорових колектив—÷в. ¬—÷н ма—‘ дуже широкий д—÷апазон - понад чотири октави в—÷д Ћ€, —оль контроктави до до3 —÷ волод—÷—‘ багатством звукових барв —÷ техн—÷чних можливостей.

ѕри €к—÷сн—÷й (голосов—÷ сили) —÷ техн—÷чн—÷й р—÷вноц—÷нност—÷ м—÷шан—÷ хори за к—÷льк—÷сною ознакою под—÷л€ютьс€ на три види: малий м—÷шаний хор - 12-15 чол. (по 3-4 сп—÷ваки в кожн—÷й парт—÷—„); середн—÷й - 25-35 чол. (по 6-8 сп—÷вак—÷в на парт—÷ю) —÷ великий - 50-60 чол. —÷ б—÷льше (по 12-15 сп—÷вак—÷в у кожн—÷й парт—÷—„).

 ожен з цих вид—÷в хору ма—‘ певн—÷ виконавськ—÷ можливост—÷.

ћалий м—÷шаний хор звичайно звуть неповним, бо в ньому неможливо под—÷лити основн—÷ групи на 1-—÷ й 2-—÷ голоси. ÷ьому хоров—÷ доступна л—÷тература т—÷льки з строго чотириголосною фактурою. ўодо €кост—÷ —÷нтерпретац—÷—„, то —÷ в малому хор—÷ вона може бути доведена до найвищого ступен€ досконалост—÷ —÷ художньо—„ виразност—÷.

—ередн—÷й м—÷шаний хор можна вже назвати повним, бо, под—÷ливши основн—÷ групи голос—÷в на 1-х —÷ 2-х, матимемо в—÷с—÷м парт—÷й, а за на€вност—÷ октав—÷ст—÷в - нав—÷ть дев'€ть. –епертуарн—÷ можливост—÷ в такому хор—÷ значно ширшають, дл€ нього доступно багато з одно хорово—„ вокально-ансамблево—„ л—÷тератури a cappella або з фортеп—÷анним супроводом.

¬еликий м—÷шаний хор ма—‘ можлив—÷сть виконувати всю хорову л—÷тературу, включаючи —÷ велик—÷ вокально-ансамблев—÷ форми (оратор—÷—„, меси, кантати) в супровод—÷ симфон—÷чного оркестру.

–∆нтерпретац—÷йн—÷ можливост—÷ €к середнього, так —÷ великого хору необмежен—÷. ’удожн—‘ враженн€ в—÷д майстерного, натхненного виконанн€ може бути потр€саючим.

ќдним з дуже важливих орган—÷зац—÷йних питань —‘ розм—÷щенн€ сп—÷вак—÷в. ƒо цього треба п—÷дходити серйозно —÷ з великою уважн—÷стю. який повинен бути кер—÷вний принцип у цьому питанн—÷? ¬за—‘модопомога —÷ практична зручн—÷сть - ось основн—÷ м—÷ркуванн€ при розм—÷щенн—÷.

“реба розм—÷щувати сп—÷вак—÷в хору так, щоб найб—÷льш знаюч—÷ —÷ досв—÷дчен—÷ могли допомагати менш знаючим, менш досв—÷дченим. ќтже досв—÷дчен—÷ сп—÷ваки повинн—÷ бути поруч з недосв—÷дченими або близько в—÷д них. „асто це робл€ть так: спереду сид€ть малодосв—÷дчен—÷, а позаду них - досв—÷дчен—÷.

—амо собою зрозум—÷ло, що хор повинен сид—÷ти або сто€ти групами (сопрано, альти, тенори, баси).  ожна група може под—÷л€тис€ на дв—÷ п—÷дгрупи (басова група под—÷л€—‘тьс€ на три). ѕерш—÷ голоси у вс—÷х групах (перш—÷ сопрано, перш—÷ тенори, перш—÷ альти, перш—÷ баси) в—÷днос€тьс€ до легких голос—÷в; —„х треба розм—÷щувати на передньому план—÷. ƒруг—÷ голоси належать до важких, —„х треба розм—÷щувати на другому план—÷.

’ор звичайно розташовують у вигл€д—÷ в—÷€ла у дек—÷лька р€д—÷в (при великому склад—÷), у два р€ди (при малому склад—÷). ѕраворуч в—÷д диригента розм—÷щаютьс€ баси й альти, л—÷воруч - сопрано, тенори.  ожен р€д сп—÷вак—÷в на концертн—÷й площадц—÷ повинен сто€ти на голову вище в—÷д попереднього р€ду. дл€ цього звичайно робл€ть деревтјў€н—÷ станки. “аке розташуванн€ хору найб—÷льш практичне: кожен сп—÷вак добре бачить диригента —÷ посила—‘ св—÷й звук пр€мо до залу. –озм—÷щенн€ хору в одн—÷й площин—÷ треба визнати невдалим: не вс—÷ сп—÷ваки добре бачать диригента —÷ сп—÷вають у потилицю сво—„м товаришам, що сто€ть спереду.

–озстановка легких —÷ важких груп хору звичайно бува—‘ така: з кра—„в розм—÷щуютьс€ 1-—÷ голоси, л—÷воруч в—÷д диригента - перш—÷ сопрано й тенори, в центр—÷ - друг—÷ сопрано й тенори; праворуч в—÷д диригента крайн—÷ми будуть перш—÷ альти, а ззаду за ними - перш—÷ баси; до центра б—÷л€ других сопрано - друг—÷ альти, а за ними - друг—÷ баси й октав—÷сти:


перш—÷ тенори

друг—÷ тенори

октав—÷сти й друг—÷ баси

перш—÷ баси

перш—÷ сопрано

друг—÷ сопрано

друг—÷ альти

перш—÷ альти


“аке розташуванн€ не —‘ —‘дино можливим, можуть бути й невелик—÷ в—÷дхиленн€. Ќаприклад, —÷снувало в хоров—÷й практиц—÷ розташуванн€ групи тенор—÷в за альтами, а бас—÷в за сопрано. «важаючи на те, що в хоров—÷й л—÷тератур—÷ ми часто спостер—÷га—‘мо використанн€ мелод—÷—„ тенорами —÷ сопрано, а часом нав—÷ть пр€ме дублюванн€ сопрано тенорами, —÷ до того ж тенори щодо звукового обс€гу ближч—÷ до сопрано, нам зда—‘тьс€, що можна в—÷ддати перевагу першому вар—÷антов—÷ розстановки хору.

ѕри однор—÷дному склад—÷ хору чотириголосного типу тенори й сопрано (перш—÷ —÷ друг—÷) розм—÷щуютьс€ спереду, а за ними - баси й альти (перш—÷ —÷ друг—÷).


перш—÷ баси

друг—÷ баси

або

перш—÷ альти

друг—÷ альти

перш—÷ тенори

друг—÷ тенори

перш—÷ сопрано

друг—÷ сопрано


“риголосний хор звичайного складу (перш—÷ —÷ друг—÷ тенори або сопрано —÷ баси або альти) можна розм—÷стити в два р€ди: в передньому будуть 1-—÷ —÷ 2-—÷ голоси, а в другому - 3-—÷, тобто баси або альти. ’ор - це колектив, €кий ма—‘ сво—‘ю метою сп—÷вати гуртом, сп—÷льно. «в—÷дси виника—‘ специф—÷чна особлив—÷сть хорового сп—÷ву - сп—÷льне звучанн€ окремих сп—÷вак—÷в хору в одному, загальному ц—÷лому, що й зветьс€ ансамблем.

јнсамбль - слово французьке (еnsemble - разом, вкуп—÷, ц—÷ле, узгоджен—÷сть); воно висловлю—‘ пон€тт€ про сп—÷льний, колективний труд.

 ожен колективний труд може бути р—÷зних квал—÷ф—÷кац—÷й щодо сво—‘—„ орган—÷зованост—÷ - в—÷д неналагодженого —÷ малопродуктивного - до ч—÷ткого, точного —÷ високопродуктивного.

“аку ж картину ми можемо спостер—÷гати —÷ в ансамбл—÷ хору - або це буде лише несм—÷лива —÷ невм—÷ла спроба налагодити сп—÷льний сп—÷в, або ж шл€хом наполегливого —÷ впертого труда колектив п—÷дн—÷метьс€ на високий ступ—÷нь довершеност—÷ —÷ майстерност—÷.

ѕ—÷д ансамблем високо—„ майстерност—÷ треба розум—÷ти точну —÷нтонац—÷йну злагоджен—÷сть звучанн€ сп—÷вак—÷в у хор—÷, злит—÷сть —÷ вр—÷вноважен—÷сть щодо сили й тембру вс—÷х голос—÷в, насл—÷дком чого буде соковитий, насичений, барвистий, але без найменшого вид—÷ленн€ тембр—÷в голос—÷в окремих сп—÷вак—÷в, повноц—÷нний ун—÷сон кожно—„ парт—÷—„, а досконал—÷ ун—÷сони парт—÷й дадуть чудове, чар—÷вне, вр—÷вноважене гармон—÷чне сп—÷взвучч€.

ѕерв—÷сним елементом хорового ансамблю —‘ так званий ансамблевий звук. ÷е звук певно—„ висоти, в—÷дтворюваний к—÷лькома сп—÷ваками. ¬—÷н може бути двох род—÷в: ун—÷сонний —÷ гармон—÷чний.

”н—÷сонний ансамбль ми ма—‘мо в одноголосному хор—÷ або в звучанн—÷ окремо—„ парт—÷—„ хору.

√армон—÷чний ансамбль —‘ сп—÷ванн€ акорду к—÷лькома сп—÷ваками або хоровими парт—÷€ми.

якщо на кожен акордовий звук припада—‘ по одному сп—÷ваков—÷, то ми ма—‘мо сольний гармон—÷чний ансамбль.

ћ—÷н—÷мальна к—÷льк—÷сть сп—÷вак—÷в дл€ ун—÷сонного ансамблю - три чолов—÷ки. ¬ той час, €к один —÷з сп—÷вак—÷в братиме диханн€, дво—‘ —÷нших звучатимуть. Ќайменша к—÷льк—÷сть сп—÷вак—÷в дл€ гармон—÷чного ансамблю - ш—÷сть чолов—÷к, бо двоголосс€ - це перв—÷сна стад—÷€ гармон—÷—„. ќтже, м—÷н—÷мальний чотириголосний хор повинен складатис€ з дванадц€ти сп—÷вак—÷в.

—амо собою зрозум—÷ло, що в—÷дсутн—÷сть зазначених умов впливатиме на ун—÷сонний ансамбль негативно. якщо, наприклад, у груп—÷ сп—÷вак—÷в €ко—„-небудь парт—÷—„ знайдутьс€ люди з голосами р—÷зкого —÷ непри—‘много тембру, що не зливаютьс€ з —÷ншими, то на хороший ансамбль парт—÷—„ розраховувати неможливо; або €кщо серед сп—÷вак—÷в знайдетьс€ людина з дуже сильним голосом, то вона завжди риску—‘ на нюанс—÷ forte вид—÷литись. ¬загал—÷ нюанс forte - дуже небезпечний дл€ хорового ансамблю, навпаки, нюанси р—÷аnо —÷ mezzo-piano дають б—÷льше можливостей дл€ злитт€ голос—÷в групи сп—÷вак—÷в у монол—÷тний звук.

ѕравильне положенн€ рота при в—÷дтворенн—÷ голосних дуже —÷стотно вплива—‘ на ансамблеву злит—÷сть та €к—÷сть звука €к такого. «рештою, брак ансамблевого досв—÷ду, музично—„ й загально—„ культури безперечно вплива—‘ на ансамбль. «ручна теситура —÷ природний, пов'€заний з теситурою, нюанс - це умови наст—÷льки зрозум—÷л—÷, що будь-€ких по€снень не потребують.

√армон—÷чний ансамбль, тобто вр—÷вноважен—÷сть —÷ злитт€ вс—÷х тон—÷в акорду в одне правильне, м'€ке —÷ органопод—÷бне звукосполученн€, може до певно—„ м—÷ри регулюватис€ дотриманн€м де€ких умов, а саме: к—÷льк—÷сно—„ та €к—÷сно—„ р—÷вноваги хорових груп, зручного розм—÷щенн€ акорду, мелодичного положенн€ акорду, теситури, виду акорду, нюансу, темпу, квал—÷ф—÷кац—÷—„ сп—÷вак—÷в хору та —„х природних музичних даних.

–озгл€ньмо нар—÷зно кожну з перел—÷чених умов.

ѕриблизна к—÷льк—÷сна —÷ €к—÷сна р—÷вновага груп хору становить одну з перших вимог дос€гненн€ хорошого гармон—÷чного ансамблю. якщо, наприклад, група сопрано склада—‘тьс€ з 10 чолов—÷к, то розд—÷лити —„х на перших —÷ других можна або нар—÷вно, або ж трохи в—÷дхилитис€ в б—÷к зб—÷льшенн€ перших сопрано, а саме: перших сопрано - б чол., а других - 4, враховуючи, що густота звука других сопрано ц—÷лком ур—÷вноважить де€ку к—÷льк—÷сну перевагу (на 2 чол.) перших. ¬ —÷м'€ к—÷льк—÷сно—„ р—÷вноц—÷нност—÷ можна часом пожертвувати суворою к—÷льк—÷сною однаков—÷стю. «а к—÷льк—÷сною —÷ €к—÷сною побудовою одн—÷—‘—„ парт—÷—„ будуютьс€ —÷ комплектуютьс€ —÷нш—÷ парт—÷—„ хору. Ќе можна здобути хороше звучанн€ акорду, €кщо три парт—÷—„ матимуть по 10 чолов—÷к, а одна - три тощо.

ƒосв—÷д —÷ спостереженн€ показали, що академ—÷чно правильне розм—÷щенн€ акорду да—‘ найспри€тлив—÷ш—÷ умови дл€ гармон—÷чного ансамблю, причому т—÷сне розм—÷щенн€ €вл€—‘ собою особливо спри€тливий “—рунт дл€ благополучного —÷ хорошого звучанн€ акорду, широке розм—÷щенн€ - менш зручне, а в—÷дхиленн€ в—÷д академ—÷чних норм становить певн—÷ труднощ—÷ в дос€гненн—÷ гармон—÷чного ансамблю —÷ приводить до так званого неприродного ансамблю.

—уть неприродного ансамблю пол€га—‘ в тому, що зм—÷нами динам—÷чного напруженн€ в групах хору можна де€кою м—÷рою усунути незручност—÷ розм—÷щенн€ акорду.

ћелодичне розм—÷щенн€ акорду —÷ теситурн—÷ умови в свою чергу впливають на ансамбль.

ћелодичне положенн€ герц—÷—„ —÷ зручна дл€ сп—÷вак—÷в теситура становл€ть найспри€тлив—÷шу дл€ ансамблю обстановку.

ћелодичне положенн€ основного тону менш зручне дл€ дос€гненн€ ансамблю, а мелодичне положенн€ кв—÷нти ще менш спри€тливе, особливо при широкому розм—÷щенн—÷ голос—÷в, хоч би :й при зручн—÷й теситур—÷.

¬ид акорду —÷стотно вплива—‘ на осво—‘нн€ сп—÷ваками ансамблевого звучанн€.

ѕрост—÷ гармон—÷чн—÷ звукосполученн€, розм—÷щен—÷ зручно дл€ сп—÷ву, легко й швидко засвоюютьс€ сп—÷ваками —÷ майже без труда звучать в ансамбл—÷.

Ќавпаки, складн—÷ гармон—÷чн—÷ сполученн€ (поб—÷чн—÷ акорди, зменшен—÷, альтерован—÷ акорди з затриманн€м, передйомами, модул€ц—÷€ми) не можуть бути зразу осво—‘н—÷ сп—÷ваками, отже становл€ть значн—÷ труднощ—÷ в дос€гненн—÷ ансамблю. ¬ кожному раз—÷ складн—÷ звукосполученн€ можуть зазвучати в ансамбл—÷ т—÷льки п—÷сл€ значного труда —÷ не так швидко. ƒл€ того, щоб складн—÷ сполученн€ зазвучали легко й просто, потр—÷бний час. Ќедаремно —÷сну—‘ серед сп—÷вак—÷в присл—÷в'€: "ўоб просп—÷вати просто, треба повторити раз—÷в зо стої.

ƒуже часто нюанс —‘ вир—÷шальною умовою дл€ дос€гненн€ ансамблю. Ќаприклад, акорд у висок—÷й теситур—÷ при нюанс—÷ forte звучить добре, легко, природно тобто в ансамбл—÷. “ой же самий акорд при нюанс—÷ р—÷аnо ста—‘ важким дл€ хорошого звучанн€ —÷ вимага—‘ штучного пристосуванн€.

“емп теж вплива—‘ на €к—÷сть ансамблю. ѕов—÷льн—÷ —÷ пом—÷рн—÷ темпи €вл€ють собою спри€тлив—÷ умови дл€ дос€гненн€ ансамблю. ¬иконавц—÷ встигають €сно усв—÷домити звучанн€ акорду —÷ —÷нстинктивно дають хорошу ансамблеву злагоджен—÷сть. Ўвидк—÷ темпи тако—„ зручност—÷ не дають.

 оли ми говорили про гармон—÷чний ансамбль, €к про насл—÷док р—÷вноваги голосових груп хору, то цього в жодному раз—÷ не можна розум—÷ти буквально.

–—÷вновагу, вр—÷вноважен—÷сть ус—÷х музичних тон—÷в, €к—÷ вход€ть до складу акорду, треба розум—÷ти в—÷дносно. якщо вз€ти тризвук мажору або м—÷нору, то не вс—÷ тони в акорд—÷ однаков—÷ сво—‘ю значим—÷стю. ќсновний тон, €к база гармон—÷чного сп—÷взвучч€, —‘ найважлив—÷ший сво—‘ю значим—÷стю; дал—÷ йде терц—÷€ тризвуку, €к характерний —÷нтервал, що нада—‘ акордов—÷ мажорного або м—÷норного звучанн€; нарешт—÷, кв—÷нта тризвуку, €ка нада—‘ акордов—÷ повноти й насиченост—÷, але з погл€ду ладово—„ характеристики (мажору або м—÷нору) нейтральна.

¬—÷дпов—÷дно до значимост—÷ кожного елемента в акорд—÷ - —÷ вр—÷вноважуванн€ тон—÷в мусить дотримуватись у певн—÷й градац—÷—„. як же це робити, —÷ €к—÷ загальн—÷ норми звучанн€ акорду?

“ерц—÷€ акорду робить сп—÷взвучч€ або мажорним, або м—÷норним, - €сно, що цей —÷нтервал повинен бути так динам—÷чно п—÷дкреслений, щоб утворилось ц—÷лком визначене, €сне враженн€ мажору або м—÷нору.

 в—÷нта, €к нейтральний —÷нтервал, повинна бути подана в так—÷й м—÷р—÷, щоб надати акордов—÷ повноти —÷ соковитост—÷ звучанн€.

«розум—÷ла р—÷ч, що це нормуванн€ звучанн€ акорд—÷в дуже умовне —÷ невизначене. як все це робити - п—÷дкаже не ст—÷льки розум, ск—÷льки ансамблеве почутт€.

ѕерейд—÷мо тепер до розгл€ду найголовн—÷ших акорд—÷в —÷ простежимо, €к вони звучать у хор—÷ та в €к—÷й м—÷р—÷ вони зручн—÷ дл€ дос€гненн€ хорового ансамблю.

“еситурн—÷ умови —÷ мелодичне положенн€ акорду, незважаючи на широке розм—÷щенн€, створюють ц—÷лком спри€тливу обстановку дл€ хорового ансамблю. « будь-€ким нюансом цей акорд звучить в ансамбл—÷.

ƒл€ створенн€ самод—÷€льного хору потр—÷бн—÷ певн—÷ умови: матер—÷ально-техн—÷чна база, репетиц—÷йне прим—÷щенн€, музичн—÷ —÷нструменти, необх—÷дн—÷ дл€ роботи хору мебл—÷, а також грошов—÷ кошти на оплату прац—÷ кер—÷вника хору —÷ його пом—÷чник—÷в, придбанн€ концертних костюм—÷в, нотно—„ б—÷бл—÷отеки, фонотеки тощо.


1.2 ќрган—÷зац—÷€ зан€ть —÷ методи розучуванн€ репертуару


¬ажливо, щоб репетиц—÷йне прим—÷щенн€ було придатне дл€ роботи в ньому хорового колективу. ƒл€ репетиц—÷йних зан€ть хору бажано мати дек—÷лька —÷зольованих прим—÷щень, оснащених музичними —÷нструментами. ÷е дозволить хору проводити репетиц—÷—„ по парт—÷€х (групам). ѕрактика показу—‘, що так—÷ умови дл€ роботи з хором виникають дуже р—÷дко. ƒл€ зан€ть хору повинно бути в—÷дведено €к м—÷н—÷мум два простор—÷ прим—÷щенн€. Ќеобх—÷дно, щоб кожне прим—÷щенн€ було з хорошою акустикою, вентил€ц—÷—‘ю —÷ осв—÷тленн€м. јкустичн—÷ умови репетиц—÷йних прим—÷щень вимагають особливо—„ уваги.  —÷мнати з поганою акустикою (повне поглинанн€ звуку або в—÷ддзеркаленн€ його з ефектом "ехо-камераї) абсолютно непридатн—÷ дл€ зан€ть.

«азвичай в прим—÷щенн—÷ дл€ пол—÷пшенн€ акустики задрап—÷ровуютьс€ кути. ƒл€ зан€ть хору мають бути добре налагоджен—÷ музичн—÷ —÷нструменти в—÷дпов—÷дно до прийн€того стандарту (дл€ першо—„ октави - 440 герц). Ѕажано, щоб ст—÷льц—÷ в репетиц—÷йному прим—÷щенн—÷ були розташован—÷ з невеликим п—÷двищенн€м кожного р€ду (амф—÷театром).

—творенн€ —÷ орган—÷зац—÷€ хорового колективу - складний процес, що вимага—‘ велико—„ зац—÷кавленост—÷ —÷ допомоги в—÷д кер—÷вництва орган—÷зац—÷—„, при €к—÷й створю—‘тьс€ колектив. ¬ процес—÷ орган—÷зац—÷—„ хору сл—÷д використовувати р—÷зн—÷ засоби реклами, аг—÷тац—÷—„ —÷ пропаганди: оголошенн€ про створенн€ хору по м—÷iевому рад—÷о —÷ у прес—÷ —÷ так дал—÷.



2.  ер—÷вник хору €к педагог-орган—÷заторта генератор традиц—÷й


2.1 ћетоди орган—÷зац—÷—„ роботи кер—÷вника самод—÷€льного хору


’ормейстер (в—÷д н—÷м. Meister - майстер, кер—÷вник; н—÷м. екв—÷валент Chorleiter) - кер—÷вник хору, хоровий диригент. ’ормейстер керу—‘ (диригу—‘) хором при розучуванн—÷ нових —÷ репетуванн—÷ —÷ виконанн—÷ нових —÷ старих хорових парт—÷й. ’удожн—÷й кер—÷вник хорового колективу, на €кого, кр—÷м диригентських, покладен—÷ обовтјў€зки забезпеченн€ художнього р—÷вн€ творчо—„ д—÷€льност—÷ хору назива—‘тьс€ головним хормейстером.

ќкреслимо значенн€ даного вербального виразу. –∆сну—‘ чимало конкретно-—÷сторичних форм —÷ найменувань профес—÷йно—„ д—÷€льност—÷ музиканта, €кий викону—‘ пров—÷дн—÷ функц—÷—„ в хоровому сп—÷в—÷, наприклад: корифей, хорег, хореарх, доместик, капельмейстер, регент, диригент, художн—÷й кер—÷вник —÷ т.п. ƒл€ спрощенн€ викладу ми користу—‘мос€ переважно терм—÷ном "хормейстерї. ќстанн—÷й розум—÷—‘тьс€ €к узагальнюючий терм—÷н. ¬—÷н прир—÷вню—‘тьс€ до р—÷зних тип—÷в та найменувань спец—÷альност—÷, що виникали в р—÷зних —÷сторично-локальних умовах. ќтже, терм—÷н хормейстер в—÷дбива—‘ весь можливий комплекс функц—÷й спец—÷ал—÷ста в галуз—÷ хорового мистецтва, до €кого вход€ть керуванн€, диригуванн€, навчанн€, художнього вихованн€, засп—÷вуванн€, виконанн€ пров—÷дно—„ вокально—„ парт—÷—„ тощо.

ѕон€тт€ профес—÷онал—÷зму давно ув—÷йшло до числа основних пон€ть, що характеризують д—÷€льн—÷сть музиканта. Ќайб—÷льшу увагу та широке застосуванн€ одержало €вище композиторського профес—÷онал—÷зму. ” застосуванн—÷ до композиторсько—„ творчост—÷ терм—÷н профес—÷онал—÷зм в—÷дбива—‘, насамперед, особливий характер д—÷€льност—÷ творц—÷в музики, —„хн—÷й соц—÷альний статус, а також особливий вид музичного продукту. —аме в такому ракурс—÷ це пон€тт€ тракту—‘тьс€ в наукових прац€х –∆. Ћ€шенко, ё. ћалишева, —. ћ—÷рошн—÷ченко, –ƒ. Ќазайк—÷нського, ќ. —охора та —÷нших музикознавц—÷в.

Ќер—÷дко вжива—‘тьс€ слово "профес—÷онал—÷змї —÷ в л—÷тератур—÷ з хорознавства. «азвичай цей вираз використову—‘тьс€ в одному контекст—÷ з пон€тт€ми "дилетантизмї, "аматорське —÷ самод—÷€льне хорове мистецтвої, "народне хорове мистецтвої, "фольклорне музикуванн€ї. Ќезважаючи на очевидний факт його поширеност—÷ в л—÷тератур—÷, не можна вважати, що слово "профес—÷онал—÷змї ма—‘ в хорознавств—÷ статус наукового терм—÷на. «—÷ставленн€ в—÷дт—÷нк—÷в його музично-соц—÷олог—÷чного, —÷сторичного, психолог—÷чного, педагог—÷чного значень св—÷дчить про велику розб—÷жн—÷сть розум—÷нн€, невизначен—÷сть границь даного виразу.

ќднак, не можна —÷гнорувати у€вленн€ про профес—÷онал—÷зм, що склалис€ в теор—÷—„ та методиц—÷ хорового мистецтва. ѕроблема хормейстерського профес—÷онал—÷зму часто обговорю—‘тьс€ в тому чи —÷ншому вигл€д—÷ у хорознавчих монограф—÷€х, статт€х, п—÷дручниках, методичних розробках. ÷—÷кав—÷, глибок—÷ —÷ практично важлив—÷ зауваженн€ про характер д—÷€льност—÷ —÷ профес—÷йн—÷ €кост—÷ диригента-хормейстера ми знаходимо в наукових —÷ учбово-методичних прац€х √. ƒмитревського, ј. –ƒгорова, ƒ. «агрецького, ¬. –∆ль—„на, —.  азачкова, ћ.  олесси, ¬.  раснощекова, ƒ. Ћокшина, ¬. ћартинова, ј. ћархлевського, я. ћедин€, ¬. ћ—÷н—÷на,  . ќльхова,  . ѕ—÷грова,  . ѕтиц—÷, ¬. —околова, ј. —еребр—÷, ¬. „ернушенко, ѕ. „еснокова, Ћ. Ўам—÷но—„, ¬. Ўипа та —÷н.

ѕитанн€ хормейстерського профес—÷онал—÷зму обговорюютьс€ —÷ в сучасн—÷й хорознавч—÷й л—÷тератур—÷ на основ—÷ нових наукових метод—÷в. Ќаприклад, ориг—÷нальн—÷ концепц—÷—„, що мають безпосередн—‘ в—÷дношенн€ до вивченн€ профес—÷онал—÷зму хормейстера були запропонован—÷ ј. Ћащенко (учений розгл€нув хорове мистецтво в широкому контекст—÷ актуальних проблем музично—„ естетики —÷ культуролог—÷—„, у тому числ—÷ сучасних завдань укра—„нсько—„ культури); Ћ. Ѕутенко (досл—÷дник сво—‘р—÷дно —÷нтерпретував образну семантику хорового —÷нтонуванн€ —÷ функц—÷—„ хору в систем—÷ засоб—÷в оперного твору); ќ. Ѕенч-Ўокало (проблема профес—÷онального хорового мистецтва розгл€да—‘тьс€ у вза—‘мозв'€зку з фольклорними витоками музично—„ культури ”кра—„ни, сучасними тенденц—÷€ми профес—÷йно—„ композиторсько—„ творчост—÷ й питанн€ми виконавсько—„ стил—÷стики), “. —м—÷рново—„ (автор репрезенту—‘ широкий спектр проблем хормейстерсько—„ осв—÷ти) та —÷н. ” в—÷тчизн€ному музикознавств—÷ —÷нтенсивно вивча—‘тьс€ —÷стор—÷€ профес—÷йного хорового виконавства в русл—÷ церковно—„ традиц—÷—„ (наприклад, досл—÷дженн€ Ќ. √ерасимово—„-ѕерсидсько—„, ¬. –∆ванова, Ћ.  орн—÷й, ё. ясиновського,та —÷н.).

ƒо середини ’–∆’ стол—÷тт€ кер—÷вництвом хору - складова частина д—÷€льност—÷ регента, кантора, капельмейстера. Ѕлизьк—÷ до функц—÷й хормейстера обовтјў€зки у французьких сп—÷вочих школах —÷ церквах виконував кер—÷вник капели (maotre de chapelle). ѕо€ва хормейстера повтјў€зана з процесом розвитку музичного виконанн€, вид—÷ленн€м хорового мистецтва в самост—÷йну область, розд—÷лом сфер музично-виконавчо—„ —÷ музично-педагог—÷чно—„ д—÷€льност—÷.

Ќайб—÷льш важкою частиною роботи кер—÷вника самод—÷€льного хору €вл€—‘тьс€ створенн€ творчого колективу улюбленц—÷в хорового сп—÷ву. ¬ цьому колектив—÷ одна —÷з головних задач - вихованн€ гарних в—÷дносин м—÷ж його учасниками, потреби до сп—÷льного сп—÷лкуванн€, головною ц—÷ллю €кого €вл€—‘тьс€ хоровий сп—÷в.

’ибне захопленн€ хоровим сп—÷вом виника—‘ не одразу. ѕотр—÷бна система психолог—÷чних контакт—÷в, здатних обтјў—‘днати людей в —‘диний колектив: вза—‘мне в—÷дв—÷дуванн€ художньо-творчих заход—÷в, вечор—÷в-в—÷дпочинку, диспути з р—÷зних проблем житт€ —÷ т.п. ¬ ус—÷й ц—÷й прац—÷ значенн€ кер—÷вника хору важко оц—÷нити.

—творенн€ дружнього колективу неможливе без глибоко—„ поваги —÷ нав—÷ть в—÷д ставленн€ його учасник—÷в до свого кер—÷вника.

 ер—÷вник хору повинен уважно в—÷дноситис€ до кожного учасника хору, знати його труднощ—÷ —÷ проблеми, вм—÷ти доброю порадою —÷ конкретним д—÷лом допомогти членам хорового колективу, бути —„х справжн—÷м товаришем.  ер—÷вник хору повинен любити не т—÷льки хорове мистецтво, але и багатопланову роботу, повтјў€зану з орган—÷зац—÷—‘ю колективу, в—÷ддавати ц—÷й робот—÷ всього себе.

¬ завданн€ кер—÷вника хору (хормейстера) входить:

  • п—÷дб—÷р репертуару;
  • музично-педагог—÷чна д—÷€льн—÷сть;
  • орган—÷зац—÷€ —÷ проведенн€ репетиц—÷йно—„ роботи;
  • концертно-виконавчо—„ д—÷€льност—÷;
  • орган—÷зац—÷€ творчих зустр—÷чей з р—÷зноман—÷тними самод—÷€льними —÷ профес—÷йними колективами;
  • орган—÷зац—÷€ —÷ виконанн€ гастрольних по—„здок хору;
  • д—÷лов—÷ контакти.

¬ завданн€ кер—÷вника хору входить не т—÷льки навчанн€ його учасник—÷в правильним сп—÷вочим —÷ хоровим навичкам, розвиток музичност—÷, але —÷ вихованн€ у них хорошого художнього смаку, високо—„ духовност—÷, любов—÷ до хорового мистецтва. ÷€ задача ускладню—‘тьс€ тим, що кер—÷внику приходитьс€ працювати з людьми р—÷зного в—÷ку, р—÷зного осв—÷тнього —÷ культурного р—÷вн€.

“акий широкий —÷ р—÷зноман—÷тний спектр д—÷€льност—÷ кер—÷вника самод—÷€льного хору вимага—‘ в—÷д нього не т—÷льки знань, ум—÷нь —÷ навичок в област—÷ хорового мистецтва, але —÷ широко—„ загально—„ ерудиц—÷—„ —÷ педагог—÷чно—„ вихованост—÷. ¬—÷н повинен бути р—÷зносторонньо п—÷дготовленим, творчо активним педагогом. ƒл€ цього необх—÷дно б—÷льш знань з област—÷ л—÷тератури, театру, образотворчого мистецтва, сусп—÷льних наук, основ психолог—÷—„.  ер—÷вник хору повинен волод—÷ти розвиненим —÷нтелектом —÷ силою вол—÷. –обота з самод—÷€льним хором вимага—‘ в—÷д кер—÷вника велико—„ працездатност—÷, терп—÷нн€ —÷ м—÷цного здоровтјў€, а також оптим—÷зму —÷, звичайно, почутт€ гумору.

¬с—÷ ц—÷ знанн€, вм—÷нн€, навички, можливост—÷ —÷ риси характеру €вл€ютьс€ по сут—÷, профес—÷йними €кост€ми кер—÷вника самод—÷€льного хорового колективу.

’ормейстер керу—‘ роботою хорового колективу (ансамблю п—÷сн—÷ —÷ танцю), що ма—‘ званн€ "народнийї (дл€ дорослих) або "зразковийї (дл€ д—÷тей). Ѕере участь у п—÷дготовц—÷ щор—÷чних —÷ перспективних план—÷в роботи клубного закладу, проведенн—÷ художн—÷х заход—÷в. ќрган—÷зову—‘ та очолю—‘ роботу з п—÷дготовки та випуску нових концертних програм, забезпечу—‘ —„х належний р—÷вень. Ѕере участь у робот—÷ художньо—„ ради, методичного каб—÷нету щодо орган—÷зац—÷—„ та проведенн€ масових видовищних заход—÷в, тематичних вечор—÷в, театрал—÷зованих св€т, народних гул€нь тощо. «абезпечу—‘ навчально-виховний процес у колектив—÷, проводить групов—÷ та —÷ндив—÷дуальн—÷ зан€тт€ з учасниками колективу з розучуванн€ хорових парт—÷й за загальномузичною осв—÷тою учасник—÷в. ¬еде обл—÷к репетиц—÷й, виступ—÷в, зан€ть. Ѕере участь у складанн—÷ кошторису витрат. √оловний хормейстер районного будинку культури нада—‘ методичну й практичну допомогу проф—÷льним колективам району.

’ормейстер повинен знати: чинне законодавство в галуз—÷ культури —÷ мистецтва, чинн—÷ нормативн—÷ акти з питань розвитку художньо—„ творчост—÷, основи теор—÷—„ та практичн—÷ навички хорового сп—÷ву, теор—÷ю диригуванн€, методолог—÷ю творчого процесу, основи вокального мистецтва; сучасний та класичний репертуар та принципи його формуванн€; основи методолог—÷—„ та орган—÷зац—÷—„ навчально-виховного процесу в колектив—÷; досв—÷д роботи кращих в—÷тчизн€них колектив—÷в; основи економ—÷ки, орган—÷зац—÷—„ прац—÷ та управл—÷нн€; основи авторського та трудового права; правила й норми охорони прац—÷, виробничо—„ сан—÷тар—÷—„ та протипожежного захисту; правила внутр—÷шнього трудового розпор€дку.

 вал—÷ф—÷кац—÷йн—÷ вимоги хормейстера: повна вища осв—÷та в—÷дпов—÷дного напр€му п—÷дготовки (маг—÷стр, спец—÷ал—÷ст). —таж роботи за профес—÷—‘ю хормейстера: дл€ маг—÷стра - не менше 2 рок—÷в, спец—÷ал—÷ста - не менше 3 рок—÷в.



2.2 ѕсихолого-педагог—÷чн—÷ особливост—÷ розм—÷щенн€ самод—÷€льного хору:педагог—÷ка сп—÷вроб—÷тництва


”сп—÷шна творча д—÷€льн—÷сть хору багато в чому залежить в—÷д правильного розташуванн€ його учасник—÷в на репетиц—÷€х —÷ концертн—÷й естрад—÷.

” самод—÷€льних хорах беруть участь сп—÷вц—÷, що мають не лише р—÷зн—÷ вокальн—÷ дан—÷, але —÷ неоднакову музичну п—÷дготовку —÷ досв—÷д сп—÷ву в хор—÷. ќкр—÷м цього вони розр—÷зн€ютьс€ за в—÷ком, осв—÷тою, родом основно—„ трудово—„ д—÷€льност—÷, комун—÷кабельност—÷, психолог—÷чн—÷й адаптивност—÷ —÷ культурному р—÷вню. ”сп—÷х репетиц—÷йно—„ роботи хорового колективу визнача—‘тьс€ не лише вокально-хоровою майстерн—÷стю його учасник—÷в, але —÷ психолог—÷чною атмосферою в хоровому колектив—÷. ќсобливо це в—÷дноситьс€ до артист—÷в хору, що знаход€тьс€ на репетиц—÷—„ —÷ концертн—÷й естрад—÷ поруч один з одним. ¬они в першу чергу повинн—÷ в—÷дчувати дружню еманац—÷ю всередин—÷ хорово—„ парт—÷—„. ÷е необх—÷дно враховувати кер—÷вников—÷ хору при розташуванн—÷ сп—÷вц—÷в усередин—÷ кожно—„ хорово—„ парт—÷—„.

Ќерозум—÷нн€ кер—÷вником вин€тково—„ важливост—÷ цього аспекту приносить колективу багато непри—‘мностей. ѕри знаходженн—÷ хоча б пари сп—÷вак—÷в в конфл—÷ктн—÷й ситуац—÷—„, кер—÷вников—÷ сл—÷д прийн€ти вс—÷ м—÷ри дл€ —„—„ погашенн€ чи винесенн€ за меж—÷ хорового колективу. якщо в даний момент часу це —‘ неможливим, то в процес—÷ репетиц—÷—„ чи концерту конфл—÷ктуюч—÷ сп—÷ваки не повинн—÷ розм—÷щуватис€ в зон—÷ "особистого просторуї один одного. "—обака не виновата, что она собака.  ошка не виновата, что она кошка. ѕросто не следует сажать их в один €щикї, - пише –оберт Ўоу в сво—„й педагог—÷чн—÷й монограф—÷—„ "’ор. ћаленькие инструкцииї.

Ѕезумовно, маестро переб—÷льшу—‘, але в цьому вислов—÷ закладений один з принцип—÷в, €ким повинен керуватис€ кер—÷вник самод—÷€льного хору в таких ситуац—÷€х. ќкр—÷м психолог—÷чного аспекту, при вза—‘мному розм—÷щенн—÷ артист—÷в хору потр—÷бно керуватис€ —„х вокальними даними. √олоси сп—÷вц—÷в, що знаход€тьс€ поруч, мають бути гранично орган—÷чн—÷ м—÷ж собою по тембру —÷ сил—÷. ѕри розташуванн—÷ сп—÷вц—÷в в хоров—÷й парт—÷—„ сл—÷д враховувати не лише вокально-хоров—÷ ум—÷нн€ —÷ навики, але —÷ музичну грамотн—÷сть учасник—÷в хору.

√арний результат виходить, коли разом з—÷брана група сп—÷вц—÷в з хорошими сп—÷вецькими —÷ хоровими навиками, але при цьому не мають бути —÷зольован—÷ —÷ початк—÷вц—÷, малодосв—÷дчен—÷ артисти хору.

« метою усп—÷шного —÷ найб—÷льш швидкого подоланн€ в—÷дставанн€ одних сп—÷вц—÷в в—÷д —÷нших в самод—÷€льних хорах поширена система наставництва. ƒо досл—÷дного, музично грамотного сп—÷вц€ прикр—÷пл€ютьс€ один-два початкових артист—÷в хору.

Ќа репетиц—÷—„ вони повинн—÷ розм—÷щуватис€ разом. “аке розм—÷щенн€ сп—÷вц—÷в в хоров—÷й парт—÷—„ створю—‘ спри€тлив—÷ умови дл€ активного процесу самонавчанн€ учасник—÷в хору, спри€—‘ не т—÷льки швидкому вивченню репертуару, але що особливо важливо, росту вокально-хорово—„ майстерност—÷ малодосв—÷дчених учасник—÷в хору.

¬ молодих хорах бува—‘ так, що досв—÷дчених сп—÷вак—÷в дуже мало або —„х нема—‘ зовс—÷м. ¬ таких випадках сл—÷д найб—÷льш здатних, голосистих с—÷вак—÷в розм—÷стити разом, враховуючи —÷ —„х товариськ—÷ погл€ди. ÷е буде спри€ти швидкому створенню м—÷цно—„ основи хору.

Ќер—÷дко, новачк—÷в, €к—÷ прийшли в досв—÷дчений хоровий колектив, розташовують з краю, дл€ того, щоб перший час вони, знаход€чись в хор—÷, б—÷льше вслуховувалис€ в сп—÷в сво—„х досв—÷дчених товариш—÷в —÷ плавно входили в виконавський процес. Ќеобх—÷дно, щоб учасники хору розм—÷щувалис€ на репетиц—÷€х —÷ концертн—÷й естрад—÷ в строго визначеному кер—÷вником хору пор€дку. ¬с—÷ перем—÷щенн€ сп—÷вак—÷в зд—÷йснюютьс€ т—÷льки з дозволу —÷ за вказ—÷вкою кер—÷вника хору.

Ќа концертн—÷й естрад—÷ сл—÷д разом розм—÷щувати артист—÷в, €к—÷ добре компонують один з одним в процес—÷ репетиц—÷й. Ќайб—÷льш квал—÷ф—÷кован—÷ сп—÷ваки з гарними вокальними даними розм—÷щуютьс€ в центр—÷ хорового колективу.

—амод—÷€льн—÷ хори створюютьс€ при р—÷зних закладах: вузах, будинках культури, культурних центрах —÷ асоц—÷ац—÷€х —÷ т.д.

як було сказано вище, орган—÷зац—÷йна робота т—÷сним чином повтјў€зана з роботою педагог—÷чно—„ —÷ викону—‘тьс€ прот€гом вс—÷—‘—„ д—÷€льност—÷ колективу.

¬ час в—÷дродженн€ нашо—„ духовност—÷, розбудови нашо—„ незалежно—„ держави, перед композиторами, д—÷€чами мистецтва сто€ть важлив—÷ завданн€ з питань музичного вихованн€ п—÷дростаючого покол—÷нн€. ј саме в п—÷сн€х, хорових творах, показати —÷стор—÷ю нашого народу, його звича—„, традиц—÷—„, обр€ди, незламн—÷сть духу у боротьб—÷ за волю ”кра—„ни. јдже музичне вихованн€ в—÷д—÷гра—‘ важливу роль у духовному становленн—÷ особистост—÷ людини.

¬лѕ—÷знанн€ св—÷ту почутт—÷в неможливе без розум—÷нн€ —÷ переживанн€ музики, без глибоко—„ духовно—„ потреби слухати музику й д—÷ставати насолоду в—÷д не—„ї - ¬олодимир —ухомлинський, саме ц—÷—‘ю думкою —÷ сл—÷д керуватис€ в процес—÷ вдосконаленн€ зм—÷сту музично-виховно—„ роботи в школ—÷.

’удожн—‘ виконанн€ п—÷сенно-хорового репертуару у дит€чому хор—÷ може бути лише на основ—÷ розум—÷нн€ —÷ в—÷дчутт€ учн€ми художнього образу. ÷е —‘ першою —÷ обов'€зковою умовою художнього сп—÷ву. ѕроте одн—÷—‘—„ ц—÷—‘—„ умови недостатньо, потр—÷бно ще вм—÷ти передати зм—÷ст —÷ характер п—÷сн—÷ п—÷д час сп—÷ву, а разом з тим волод—÷ти м—÷н—÷мальною вокально-хоровою техн—÷кою, тобто вокально-хоровими навичками.

¬окально-хоров—÷ навички - це комплекс автоматизованих д—÷й р—÷зних часин голосо-дихального апарату, €к—÷ в—÷дбуваютьс€ п—÷д час сп—÷ву —÷ п—÷дкор€ютьс€ вол—÷ сп—÷вака, його виконавським бажанн€м, узгодженого сп—÷ву в колектив—÷. ѕочинати прищеплювати вокально-хоров—÷ навички сл—÷д з роз'€сненн€ правильного положенн€ корпусу сп—÷вака.

—п—÷воча постава.

” пон€тт€ сп—÷вочо—„ постави вход€ть: навичка правильного триманн€ корпусу —÷ голови п—÷д час сп—÷ву, а також вм—÷нн€ природно розкривати рот. —п—÷ваючи, треба сто€ти чи сид—÷ти пр€мо, не вит€гуючи ши—„, не напружуючи —„—„ м'€з—÷в. –уки краще в—÷льно опустити вниз ( це п—÷д час сп—÷ву сто€чи), чи в—÷льно покласти на кол—÷на (п—÷д час сп—÷ву сид€чи). язик —÷ губи не повинн—÷ бути скованими, мл€вими, а навпаки - рухливими —÷ пружними; голову не опускати —÷ не задирати вгору, дивитис€ пр€мо перед собою. ѕри так—÷й постав—÷ складаютьс€ умови дл€ в—÷льного диханн€.  орпус не повинен бути мл€вим або напруженим.

” вс—÷й постав—÷ повинна бути активн—÷сть, готовн—÷сть до сп—÷ву. ѕравильна постава —‘ насл—÷дком внутр—÷шньо—„ активност—÷, в той же час сама постава добре вплива—‘ н внутр—÷шн—÷й стан дитини, добре —„—„ орган—÷зову—‘. ўодо проведенн€ урок—÷в музики, то у педагог—÷чн—÷й практиц—÷ —÷сну—‘ дв—÷ точки зору. ќдн—÷ вчител—÷ вважають, що уроки музики треба проводити сто€чи, —÷нш—÷, навпаки - сид€чи. ƒл€ правильност—÷ сп—÷вочо—„ постави корпусу краще п—÷д час сп—÷ву сто€ти. јле, враховуючи, що на уроц—÷ приходитьс€ не т—÷льки сп—÷вати, а й записувати, сп—÷вати по нотах, тому практичн—÷ше проводити ц—÷ уроки сид€че.  оли п—÷сн€ вивчена можна сп—÷вати —„—„ сто€чи. Ќезалежно в—÷д того чи учн—÷ сид€ть п—÷д час сп—÷ву, чи сто€ть, положенн€ корпусу повинно бути пр€мим, природн—÷м, в—÷льним. √олова п—÷д час сп—÷ву повинна бути злегка п—÷дн€тою, таке положенн€ голови буде спри€ти кращому положенню горл€нки. –от треба в—÷дкривати в—÷льно, нижн€ щелепа повинна теж в—÷льно опускатис€ вниз, бо в—÷д правильного положенн€ голосового апарату залежить €к—÷сть звуку. Ќа початковому етап—÷ навчанн€ сп—÷ву зустр—÷ча—‘тьс€ р€д недол—÷к—÷в, €к—÷ пол€гають у неправильн—÷й робот—÷ артикул€ц—÷йного апарату.

јртикул€ц—÷€.

јртикул€ц—÷—‘ю зветьс€ робота орган—÷в мови: губ, €зика, м'€кого п—÷днеб—÷нн€, голосових зв'€зок.

ќтже, самим найпоширен—÷шим недол—÷ком у сп—÷в—÷ —‘ скована нижн€ щелепа. ѕри такому положенн—÷ рот дуже мало в—÷дкритий, звук пов—÷тр€м в—÷льно не виштовху—‘тьс€, голос звучить неприродно, а також виника—‘ р—÷зниц€ м—÷ж голосними звуками. Ћ—÷кв—÷дувати такий недол—÷к можна п—÷д час сп—÷ву р—÷зноман—÷тних нотних приклад—÷в, вправ на р—÷зноман—÷тн—÷ склади. Ќаприклад, ай-ай; л€-л€; дай-дай; та-та; л€, л€, л€, л€, л€, л€, л€, л€, л€, л€, л€, л€.

“ака вправа спри€—‘ зв—÷льненню нижньо—„ щелепи —÷ правильному положенню роту.

ƒругим недол—÷ком —‘ пасивно опущена щелепа, при цьому обличч€ сп—÷вака не виразне, безтурботне. ўоб усунути такий недол—÷к сл—÷д сп—÷вати вправи на склади: ду-ду; ту-ту; му-му; мо-мо.

ду-ду-ду, ду-ду-д—÷; мо-мо-мо, мо-мо-мо;

ту-ту-ту, ту-ту-ту; му-му-му, му-му-му.

“рет—÷м - дуже поширеним недол—÷ком у сп—÷в—÷ —‘ розт€гнут—÷сть губ у сторони. ѕри такому положенн—÷ роту утворю—‘тьс€ "в—÷дкритийї, "плоскийї, "б—÷лийї звук (наводжу приклади "асним сп—÷вом).

ќдним —÷з кращих прийом—÷в у робот—÷ по усуненню незваних недол—÷к—÷в у сп—÷в—÷ буде особистий приклад вчител€, тобто вчитель сам повинен наочно показати правильний сп—÷в, а наочн—÷сть, €к один —÷з основних дидактичних принцип—÷в, повинна займати основне м—÷iе на уроц—÷, бо наочн—÷сть в музиц—÷ - це —÷ —‘ сама музика. Ѕажано, щоб к—÷мната, в €к—÷й провод€тьс€ уроки музики, була в—÷дпов—÷дно обладнана (плакати —÷з зображенн€м сп—÷вочо—„ постави, портрети композитор—÷в, п—÷сенний репертуар, €кий включений у програму, крилат—÷ вислови про музику, р—÷зн—÷ правила сп—÷ву, нотна дошка, музичний —÷нструмент, шафа дл€ збер—÷ганн€ нот, методично—„ та хорово—„ л—÷тератури, програвач, грамплат—÷вки тощо). ќтже, вихованн€ правильно—„ сп—÷вочо—„ постави повинно бути у центр—÷ уваги вчител€ музики.

ƒиханн€.

ƒиханн€ —‘ найважлив—÷шим елементом сп—÷вацького процесу. –ƒ диханн€, без €кого неможливо художн—‘ виконанн€ твору. як в—÷домо пов—÷тр€ний струм виклика—‘ коливанн€ голосових зв'€зок, внасл—÷док чого народжу—‘тьс€ звук, €кий попадаючи у резонаторн—÷ порожнини, посилю—‘тьс€ —÷ набува—‘ вокального звучанн€. ¬—÷д диханн€ залежить сила звуку —÷ вс—÷ його в—÷дт—÷нки: краса, чистота звуку, виразн—÷сть сп—÷ву.

’арактер видиху та вдиху зумовлю—‘тьс€ характером звуку. «анадто сильний вдих веде до форсованого нер—÷вного звучанн€ —÷ п—÷двищенн€ —÷нтонац—÷—„. ћл€ве диханн€ позбавл€—‘ звук барвистост—÷ —÷ виклика—‘ пониженн€ —÷нтонуванн€. ¬идих завжди повинен бути економним. ƒл€ цього де€к—÷ педагоги-вокал—÷сти рад€ть р—÷зноман—÷тн—÷ вправи: лежачи, набирати пов—÷тр€ на певну к—÷льк—÷сть секунд —÷ р—÷вном—÷рно випускати його. “ривал—÷сть видиху та вдиху сл—÷д з кожним днем зб—÷льшувати. «годом виробл€—‘тьс€ широке, тривале диханн€ та в—÷льний видих.

–∆снують р—÷зн—÷ типи вокального диханн€. Ќайб—÷льш визнане сучасною вокальною педагог—÷кою - це, так зване, грудно-д—÷афрагматичне диханн€, €ке да—‘ можлив—÷сть зробити найповн—÷ший —÷ найглибший вдих.

√рудне диханн€, при €кому пов—÷тр€ набира—‘тьс€ у верхню частину леген—÷в —÷ груди злегка спр€мовуютьс€ютьс€ вперед.

 остоабдом—÷нальне - в ньому беруть участь нижн—÷ ребра, д—÷афрагма —÷ м'€зи черевного преса. (Costa - ребро, abdomen - жив—÷т).

—п—÷вацьке диханн€, €к —÷ звичайне, склада—‘тьс€ з двох момент—÷в: вдиху —÷ видиху. —п—÷вацьке, пор—÷вн€но —÷з звичайним, розмовним у 2-2,5 раз б—÷льше.

’арактер вдиху, €к перед початком виконанн€ твору, так —÷ в процес—÷ сп—÷ву залежить в—÷д характеру твору. ƒл€ твор—÷в пов—÷льних кантиленних природн—÷м —‘ вдих спок—÷йний, глибокий. ” творах швидкого темпу вдих повинен бути коротким, але також глибоким.

ѕеред сп—÷вом треба вз€ти диханн€, на €кусь долю секунди затримати подих, н—÷би зробити опору, почати сп—÷в за знаком вчител€, економно витрачаючи пов—÷тр€ до к—÷нц€ фрази. ƒиханн€ беретьс€ м—÷ж фразами —÷ завжди за одну долю до початку сп—÷ву.

якщо при звичайному диханн—÷ вдих чергу—‘тьс€ з видихом незалежно в—÷д нашо—„ вол—÷, то у сп—÷в—÷ диханн€ повинне бути ц—÷лком п—÷дпор€дковане вол—÷ виконавц€, бо тут воно в—÷д—÷гра—‘ дуже важливу роль, €к основа формуванн€ сп—÷вочого звука. ƒл€ сп—÷вак—÷в важлив—÷ше значенн€ ма—‘ видих, бо завд€ки йому утворю—‘тьс€ сп—÷вочий звук. ¬дих перед початком хорового сп—÷ву ма—‘ бути завжди орган—÷зований та одночасний, повинен в—÷дпов—÷дати характеров—÷ твору. Ќабирати пов—÷тр€ треба безшумно, не п—÷дн—÷маючи плечей. ƒиханн€ при €кому п—÷дн—÷маютьс€ плеч—÷ шк—÷дливе. “аке диханн€ назива—‘тьс€ ключичним, воно дуже розповсюджене у шк—÷льн—÷й практиц—÷. ѕлечов—÷ рухи вказують на те, що пов—÷тр€м заповню—‘тьс€ лише верхн€ частина леген—÷в —÷ такого диханн€ не вистача—‘ до к—÷нц€ фрази.

«авданн€ вчител€ - навчити учн—÷в економно, р—÷вно —÷ поступово витрачати пов—÷тр€, навчити р—÷вно "т€гнутиї звук.

ўоб краще розвинути тривал—÷сть диханн€, корисно сп—÷вати р—÷зн—÷ вправи: д—÷ти по руц—÷ вчител€ беруть диханн€, затримавши подих, зробивши опору на першому звуц—÷, починають сп—÷вати на голосну "уї. ѕри цьому вчитель раху—‘ на рахунок "разї, "дваї, "триї, "чотириї —÷ т.д. це виклика—‘ у д—÷тей —÷нтерес, активн—÷сть, бажанн€ хто довше прот€гне звук. “ак—÷ вправи провод€тьс€ на початковому етап—÷, коли учн—÷ ще не знайом—÷ з нотами.  оли ж учн—÷ ознайомл€тьс€ з нотами, можна сп—÷вати вправи по нотах: ј ” ј ”.

Ќад розвитком навичок сп—÷вацького диханн€ треба працювати систематично. ѕерша вимога до правильного сп—÷вацького диханн€ - це правильний одноразовий вдих пов—÷тр€. ƒруга вимога - видих.

якщо, вчитель сам акомпану—‘ сп—÷вакам, то диханн€ показу—‘тьс€ кивком голови. Ќе можна брати диханн€ всередин—÷ фрази, а ще б—÷льше в середин—÷ слова. ¬ окремих випадках при великих фразах допуска—‘тьс€ зм—÷на диханн€ в середин—÷ фрази м—÷ж словами. ѕ—÷д час виконанн€ хорових твор—÷в, переважно пов—÷льного темпу, при великих тривалост€х або довгих фразах часто застосову—‘тьс€ прийом "ланцюговогої диханн€, коли сп—÷ваки дихають не разом, а по черз—÷ "ланцюжкомї. Ќа ланцюговому диханн—÷ можна виконувати музичн—÷ фрази будь-€ко—„ величини, вони не розриваютьс€ такою зм—÷ною диханн€, у слухач—÷в створю—‘тьс€ враженн€, що хор викону—‘ фразу на одному диханн—÷. ѕри виконанн—÷ на ланцюговому диханн—÷ нот велико—„ тривалост—÷ або довгих фраз окрем—÷ сп—÷ваки можуть брати диханн€ по черз—÷ в будь-€кому м—÷i—÷ в тому числ—÷ —÷ в середин—÷ слова. „асто "ланцюговеї диханн€ також застосову—‘тьс€ у зак—÷нченн€х твору.

ƒиханн€ - основа сп—÷ву.

«вукоутворенн€.

ƒл€ художнього виконанн€ твору потр—÷бна культура звуку. ¬она забезпечу—‘тьс€ не т—÷льки правильним диханн€м —÷ дикц—÷—‘ю, а й доброю манерою звукоутворенн€, €ка, насамперед залежить в—÷д вм—÷нн€ волод—÷ти сво—„м голосом. ÷ього можна дос€гти дотримуючись правильно—„ сп—÷вочо—„ постави й диханн€. ” сп—÷вак—÷в-початк—÷вц—÷в диханн€ нест—÷йке, нижн€ щелепа стиснута, губи мл€в—÷, ши€ вит€гнута, це негативно вплива—‘ на €к—÷сть звуку - сп—÷в ста—‘ нечистим, непри—‘много горлового тембру, з "плоскимї, "б—÷лимї звучанн€м.  ер—÷вник хору повинен в—÷дучити сп—÷вак—÷в в—÷д форсованого, крикливого звуку, бо такий сп—÷в псу—‘ голос, порушу—‘ чистоту —÷нтонац—÷—„ й виразн—÷сть виконанн€.

ќтже, одним —÷з важливих елемент—÷в хорового сп—÷ву —‘ природне звукоутворенн€. ќсновним принципом звукоутворенн€ —‘ зв'€зний сп—÷в, (Legato) - €к основа сп—÷вацького мистецтва, активна подача звуку, виробленн€ високого головного звучанн€, €к основи.

«вук, поруч з ритмом, темпом, ансамблем —÷ стро—‘м, —‘ одним з основних виконавських засоб—÷в виразност—÷. «м—÷стовне, соковите забарвленн€ звучанн€ —‘ насл—÷док систематично—„, тривало—„ роботи. «вукова пал—÷тра хору може бути р—÷зноман—÷тною, р—÷знобарвною, адже дл€ того, щоб передати рад—÷сний, л—÷ричний, геро—„чний, драматичний або гумористичний зм—÷ст, потр—÷бен р—÷зний характер звуку, р—÷зн—÷ звуков—÷ барви. ѕри вс—÷х зм—÷нах характеру звучанн€, звук хору повинен мати пост—÷йн—÷ €кост—÷: звучанн€ хору повинно бути природн—÷м, не напруженим, р—÷вним на всьому д—÷апазон—÷, округлим, точним. «добутт€ цих €костей вимага—‘ р—÷зноб—÷чно—„ роботи вчител€ над диханн€м звука, над регулюванн€м сили звучанн€, над округленн€м голосних, звукоподачею, звуковед—÷нн€м, тощо.

2.3 ’орове розсп—÷вуванн€ та його педагог—÷чне значенн€


–епетиц—÷€, €к правило, почина—‘тьс€ з розсп—÷вуванн€ - обовтјў€зково—„ форми роботи самод—÷€льного хору. ” профес—÷йних хорах висп—÷вуванн€ може не проводитис€, оск—÷льки артисти-профес—÷онали мають зтјў€вл€тис€ на роботу вже в "робочомуї стан—÷. ” самод—÷€льних хорах це виключено.

–озсп—÷вуванн€ може проводитис€ одночасно з ус—÷м хором, по групах (ж—÷ноча, чолов—÷ча), по хорових парт—÷€х. –озсп—÷вуванн€, що проводитьс€ з ус—÷м хором, спри€—‘ орган—÷зац—÷—„ початку зан€ть. ѕроте дл€ дос€гненн€ м—÷цних вокальних навик—÷в доц—÷льно проводити розсп—÷вуванн€ по парт—÷€х або групах, в процес—÷ розсп—÷вуванн€, €ке зазвичай трива—‘ 10-20 хвилин, артисти хору окр—÷м роз—÷гр—÷ванн€ голосового апарату удосконалюють сп—÷вецьк—÷ навики.

ќтже, розсп—÷вуванн€ пересл—÷ду—‘ три основн—÷ завданн€: роз—÷гр—÷ванн€ голосового апарату, психолог—÷чний настр—÷й дл€ вокально-хорово—„ роботи —÷ вдосконаленн€ сп—÷вацьких прийом—÷в —÷ навик—÷в.

ѕочинати розсп—÷вуванн€ доц—÷льно в середньому в—÷др—÷зку д—÷апазону кожно—„ хорово—„ парт—÷—„. ¬ажливо враховувати структуру вправ, особливо на початку розсп—÷вуванн€.

Ќедоц—÷льно починати розсп—÷вуванн€ в дуже пов—÷льному або швидкому темп—÷. ¬прави в швидких —÷ пов—÷льних темпах необх—÷дн—÷ лише п—÷сл€ того, коли сп—÷вц—÷ вже приведуть голоси в робочий стан —÷ зможуть займатис€ вдосконаленн€м сп—÷вецьких навик—÷в. ¬ар—÷ант—÷в вправ може бути багато.  ер—÷вник хору повинен ум—÷ти п—÷д—÷брати дл€ конкретного складу хору —÷ вир—÷шенн€ конкретних педагог—÷чних завдань т—÷ або —÷нш—÷ вправи.

Ќеобх—÷дно, щоб вправи носили стаб—÷льний характер, оск—÷льки позитивний результат виника—‘ лише при багатократному повторенн—÷ одних —÷ тих же висп—÷вок. ћ—÷цн—÷ навики виробл€ютьс€ в результат—÷ тривалих —÷ систематичних тренувань.

¬прави дл€ розсп—÷вуванн€ мають бути нескладними дл€ сприйн€тт€, зручними дл€ засво—‘нн€, лакон—÷чними, гранично €сними —÷ ц—÷леспр€мованими.

ѕ—÷дб—÷р вправ, —÷нтенсивн—÷сть розсп—÷вуванн€ визначаютьс€ наступним: чи в—÷дбува—‘тьс€ розсп—÷вуванн€ перед виступом хору або воно - частина чергово—„ репетиц—÷—„. якщо розсп—÷вуванн€ переду—‘ концертному виступу хору, то ма—‘ велике значенн€ об'—‘м виступу: дек—÷лька твор—÷в, в—÷дд—÷ленн€ або ц—÷лий концерт. „им коротше виступ, тим значн—÷шим ма—‘ бути розсп—÷вуванн€.

Ќедостатн€ розсп—÷вуван—÷сть хору негативно познача—‘тьс€ на €кост—÷ виконанн€. Ќе сл—÷д проводити тривале, напружене розсп—÷вуванн€ перед концертом хору в двох або одному великому в—÷дд—÷ленн—÷, оск—÷льки велике сп—÷вецьке навантаженн€ артист—÷в хору п—÷д час висп—÷вуванн€ може натомити —„х —÷ привести до втрати сп—÷вецько—„ форми в процес—÷ концерту.

ќсво—‘нн€ кер—÷вником методики —÷ практики розсп—÷вуванн€ необх—÷дне дл€ правильно—„ орган—÷зац—÷—„ сп—÷вецького вихованн€ хорового колективу.

¬елике значенн€ дл€ правильного звукоутворенн€ ма—‘ ч—÷тке формуванн€ голосних звук—÷в. як—÷сть голосних залежить в—÷д того, €к сп—÷вак розкри—‘ рот: нижн€ щелепа опуска—‘тьс€ пов—÷льно, утворюючи губами коло. «вук тод—÷ утворю—‘тьс€ округлений. ¬елике значенн€ ма—‘ веденн€ звука, вс—÷ голоси повинн—÷ звучати р—÷вно. ѕравильному звукоутворенню допомага—‘ вм—÷нн€ розп—÷знавати €к—÷сть звука, тобто в—÷др—÷зн€ти гарний звук в—÷д поганого. ¬ажливим, тут буде особистий показ кер—÷вником способ—÷в правильного звукоутворенн€.  ер—÷вник повинен €кнайчаст—÷ше нагадувати про сп—÷вочу поставу, показувати правильну артикул€ц—÷ю, формуванн€ звука. ” вихованн—÷ правильного звукоутворенн€ сл—÷д завжди ор—÷—‘нтуватис€ на музичну фразу. ћузичу фразу треба просп—÷вати так, щоб вистачило диханн€ —÷ збереглос€ барвисте звучанн€. ” сп—÷вак—÷в треба виробити головне, св—÷тле, дзв—÷нке, округле звучанн€. √оловне звучанн€ виробл€—‘тьс€ на звуках у-ю; св—÷тле - за допомогою посм—÷шки; р—÷вне - за допомогою вправ, побудованих у висх—÷дному та низх—÷дному напр€мках. “реба звертати увагу на те, щоб дит€ч—÷ голоси звучали ненапружено. ќтже, першочергове завданн€ вчител€ - добитис€ сп—÷ву легким, м'€ким звуком. ¬иробити ц—÷ навички допомагають перш за все п—÷сн—÷ з програми учн—÷в молодших клас—÷в, а також р—÷зноман—÷тн—÷ вправи, €к—÷ треба сп—÷вати на р—÷зн—÷ склади, слова.

а) л€-л€-л€, л€-л€-л€, л€-л€-л€, л€-л€-л€...

б) лег - кий в—÷ - те - рець, лег - кий в—÷ - те - рець...

ўоб уникнути "плоскоготјЁ, "в—÷дкритоготјЁ звуку можна сп—÷вати вправи на склади "дуї, "дої, "туї.

в)ду - ду - ду, до - до - до, ту - ту - ту.

ўоб виробити однакове звучанн€ голосних сл—÷д сп—÷вати вправи на одн—÷й висот—÷, на склади:

ƒ—÷, де, да, до, ду;

ћ—÷, ме, ма, мо, му;

√р—÷, гре, гра, гро, гру;

≈, л—÷, о, но, фа.

ѕодолати сипле звучанн€ голосу теж допомагають спец—÷альн—÷ вправи: насл—÷дуванн€ дзв—÷ночка, соп—÷лки, скрипки, балалайки. “ак—÷ вправи д—÷ти сприймають €к ц—÷каву гру —÷ це да—‘ позитивн—÷ насл—÷дки. “ак вчитель пропону—‘ д—÷т€м пригадати €к дзвенить дзв—÷ночок, спочатку д—÷ти тренуютьс€ на одн—÷й висот—÷, пот—÷м сп—÷вають звукор€д кв—÷нти вверх —÷ вниз —÷, нарешт—÷, арпедисто на склад "д—÷ньї.

”вага малюк—÷в нест—÷йка, щоб д—÷ти не стомлювались в—÷д одн—÷—‘—„ вправи, треба сп—÷вати —÷нш—÷. Ќаприклад, д—÷ти з задоволенн€м будуть насл—÷дувати гру соп—÷лки: притуливши дв—÷ руки до рота, учн—÷ у€вл€ють соб—÷, що грають на соп—÷лц—÷, —÷ на склад "ду-дуї в—÷дтворюють пропонован—÷ вчителем звуки. “аким самим способом можна в—÷дтворювати гру балалайки на склади "тринь-бриньї, гру скрипал€ - "т—÷л—÷-т—÷л—÷ї. ≈лемент гри, внесений у навчанн€ добре актив—÷зу—‘ учн—÷в на уроц—÷.  расу звука ще прида—‘ тембр, тому в п—÷сн€х р—÷зних за характером сл—÷д придавати р—÷зну окрасу звуку.

ƒикц—÷€.

¬ажливе значенн€ на уроках музики ма—‘ дикц—÷€.

ƒикц—÷€ - це виразне вимовл€нн€ сл—÷в, склад—÷в —÷ окремих звук—÷в. ћелод—÷€ п—÷сн—÷ нерозривно пов'€зана з текстом. ћ—÷ж тим дуже часто у хоровому сп—÷в—÷, виконанн—÷ п—÷сн—÷ майже неможливо роз—÷брати сл—÷в, не можна зрозум—÷ти, про що сп—÷ва—‘тьс€ у п—÷сн—÷, хоч хор може сп—÷вати гарно, хорошим звуком. ќтже, хороша дикц—÷€ в хор—÷ залежить в—÷д гнучкост—÷ —÷ рухливост—÷ артикул€ц—÷йних апарат—÷в сп—÷вак—÷в.

јртикул€ц—÷€ - це робота орган—÷в мови, необх—÷дна дл€ в—÷дтворенн€ того чи —÷ншого звук—÷в мови. ƒо артикул€ц—÷йного апарату входить: нижн€ щелепа, губи, €зик, м'€ке п—÷днеб—÷нн€ —÷ голосов—÷ зв'€зки. ¬с—÷ частини артикул€ц—÷йного апарату повинн—÷ бути ненапруженими., —÷ в той же час активними. ¬ир—÷шальне значенн€ дл€ утворенн€ голосних —÷ приголосних звук—÷в ма—‘ €зик —÷ губи, €к—÷ повинн—÷ бути дуже рухлив—÷, в—÷льно —÷ активно набувати потр—÷бного положенн€, нижн€ щелепа повинна в—÷льно опускатис€ вниз.

ўоб домогтис€ ч—÷тко—„ вимови тексту, треба навчити д—÷тей сп—÷вати ненаголошен—÷ голосн—÷, ч—÷тко вимовл€ти приголосн—÷. ќтже, приголосн—÷ звуки повинн—÷ вимовл€тис€ швидко, активно, енерг—÷йно. ѕри мл€в—÷й робот—÷ артикул€ц—÷йного апарату приголосн—÷ звучать "розмазаної, пог—÷ршують €к—÷сть звуку. ќсобливо треба звернути увагу на швидку, коротку вимову свист€чих звук—÷в - "зї —÷ "сї, шипл€чих - "жї, "чї, "шї, "щї, €к—÷ при в—÷дсутност—÷ ч—÷тко—„ дикц—÷—„ створюють в хор—÷ непри—‘мний свист —÷ шип—÷нн€. ƒуже швидко —÷ ч—÷тко треба вимовл€ти посл—÷довност—÷ к—÷лькох приголосних, наприклад, в словах "безстрашнийї, "безсмертнийї, "скромнийї. “аким чином основу сп—÷ву складають голосн—÷ звуки. ÷е не говорить про те, що приголосн—÷ звуки не мають н—÷€кого значенн€. Ќавпаки, без ч—÷тко—„ вимови приголосних не може бути ч—÷ткого сп—÷ву. ¬ сп—÷в—÷ приголосн—÷ звуки вимовл€ютьс€, €к уже згадувалос€, з—÷брано, коротко, енерг—÷йно. “ака вимова приголосних допомага—‘ ч—÷ткому —÷ повному звучанню голосних, що йдуть за ними, тобто вс—÷ приголосн—÷ звуки сл—÷д в—÷дносити до наступного голосного —÷ вимовл€ти разом з ним. “ака вимова спри€—‘ прот€жност—÷ звучанн€, безперервност—÷ музично—„ фрази —÷ вокально—„ л—÷н—÷—„ в ц—÷лому. ƒе€к—÷ приголосн—÷, наприклад "рї —÷ "бї треба нер—÷дко н—÷би подвоювати. (¬лЋьодоломї ћ. ƒ. Ћеонтовича).

¬елика увага прид—÷л€—‘тьс€ ч—÷тк—÷й дикц—÷—„ д—÷т€м, €к—÷ шепел€вл€ть, часто перекручують окрем—÷ слова.

¬читель повинен сл—÷дкувати за цим, виправл€ти помилки, допущен—÷ у сп—÷в—÷, так €к це в—÷дпов—÷да—‘ не т—÷льки завданню музичного вихованн€, але й б—÷льш широкому педагог—÷чному завданню навчанню в—÷рно—„ л—÷тературно—„ мови. ќтже, правильна вимова сл—÷в повинна бути насл—÷дком доброго розум—÷нн€, в—÷дчутт€, знанн€ тексту, а також насл—÷дником в—÷дпов—÷дно—„ систематично—„ техн—÷чно—„ роботи.  ер—÷вник хору повинен неухильно дбати про розвиток гнучкост—÷ —÷ рухливост—÷ артикул€ц—÷йного апарату сп—÷вак—÷в, домагаючись активност—÷, легкост—÷ —÷ свободи у робот—÷ окремих його частин (€зика, губ, щелеп) без чого не може бути доброго, виразного вимовл€нн€ сл—÷в тексту. ¬ процес—÷ роботи над п—÷снею корисно просп—÷вати —„—„ або прочитати текст, п—÷дкреслено ч—÷тко вимовл€ючи приголосн—÷ звуки. ÷е добре розвива—‘ артикул€ц—÷йний апарат, а п—÷дкреслену ч—÷тк—÷сть п—÷д час сп—÷ву легко усунути. “аку роботу корисно проводити на тихому звуц—÷, а при перечитуванн—÷ тексту - нав—÷ть, пошепки, при цьому вс—÷ дикц—÷йн—÷ недол—÷ки ви€вл€ютьс€ б—÷льш ч—÷тко. ƒиригент ма—‘ виховати в хор—÷ св—÷доме ставленн€ до словесного тексту виученого твору та його художнього зм—÷сту —÷ до оволод—÷нн€ вс—÷ма засобами виразного його в—÷дтворенн€. ƒобре вироблена дикц—÷€ полегшить диригентов—÷ зд—÷йсненн€ ц—÷—‘—„ найважлив—÷шо—„ мети. ќтже, основою вокального вихованн€ —‘ орган—÷зац—÷€ вза—‘мод—÷—„ вс—÷х частин сп—÷вацького апарату: диханн€, дикц—÷—„, звукоутворенн€.

–∆нтонац—÷€.

ќдн—÷—‘ю —÷з самих головних умов гарного хорового звучанн€ чистота сп—÷ву, тобто чисте —÷нтонуванн€. –∆нтонац—÷€ - це точне в—÷дтворенн€ висоти звука. ќтже, основою сп—÷ву буде точне, чисте —÷нтонуванн€. ѕершою вимогою вчител€ в робот—÷ над ц—÷—‘ю навичкою —‘ вм—÷нн€ в—÷др—÷знити чисте звучанн€ в—÷д фальшивого. ћиритис€ з неточним —÷нтонуванн€м у дит€чому сп—÷в—÷ це означа—‘ п—÷дривати основи музичного вихованн€. –обота над розвитком навички чистого —÷нтонуванн€ т—÷сно зв'€зана —÷з вихованн€м та розвитком слухових навичок. ¬—÷д чого залежить точна —÷нтонац—÷€?

1.¬—÷д ф—÷зичного стану сп—÷вака, загальна перевтома, хворе горло, хвороба гортан—÷, голосових зв'€зок.

2.¬—÷д слухових даних сп—÷вака.

3.¬—÷д ум—÷нн€ волод—÷ти диханн€м, звукоутворенн€м, дикц—÷—‘ю, а також в—÷д сп—÷вочо—„ постави.

4.¬—÷д захопленн€ сп—÷вак—÷в виконанн€ того чи —÷ншого твору.

якщо учн€м сподобалась п—÷сн€, вони сп—÷вають —„—„ —÷з задоволенн€м, то виника—‘ такий етап творчо—„ активност—÷, п—÷дт€гнутост—÷ учн—÷в, €кий теж спри€—‘ чистому —÷нтонуванню. ќднак один т—÷льки —÷нтерес д—÷тей до п—÷сн—÷ не може повн—÷стю визначити чистоту —÷нтонац—÷—„ строго п—÷д час виконанн€.

–∆ кр—÷м того:

5.ѕ—÷сн€ повинна бути зручною, дл€ виконанн€ —„—„ по д—÷апазону —÷ мелодичним ходам.

“руднощ—÷ в —÷нтонац—÷—„ можуть виникнути при незручному голосовед—÷нн—÷: велик—÷ —÷нтервальн—÷ скачки, част—÷ секунди, хроматизм.

„истого —÷нтонуванн€ можна добитис€ п—÷д час сп—÷ву мурмурандо окремих вправ, п—÷сень, склад—÷в. “ак—÷ вправи треба сп—÷вати пов—÷льно, щоб д—÷ти звикли привикати до чистого —÷нтонуванн€.

’ороших результат—÷в допомага—‘ добитис€ транспонуванн€ трудних м—÷iь в зручн—÷шу тональн—÷сть. ѕодоланн€м —÷нтонац—÷йних труднощ—÷в допомага—‘ сп—÷в окремих склад—÷в по нотах. ƒомогтис€ хорошо—„ —÷нтонац—÷—„ допомага—‘ також сп—÷в без супроводу. —п—÷в без супроводу також —‘ одним —÷з головних засоб—÷в розвитку —÷ вихованн€ вокального слуху та голосу.

—тр—÷й.

ѕон€тт€ —÷нтонац—÷—„ в хор—÷ нерозривно пов'€зане з пон€тт€м строю. ўо таке стр—÷й?

—тро—‘м зветьс€ правильне точне —÷нтонуванн€ —÷нтервал—÷в в —„х мелодичному —÷ гармон—÷чному видах. —тр—÷й, тобто —÷нтонац—÷йно вив—÷рене —÷ вир—÷вн€не звучанн€ бува—‘ двох тип—÷в:

ћелодичний (горизонтальний) —÷ гармон—÷чний (вертикальний).

ћелодичний стр—÷й - це посл—÷довн—÷сть музичних звук—÷в, що йдуть один за одним у горизонтальному пор€дку, ще називають його горизонтально-мелодичним.

√армон—÷чний стр—÷й - це сп—÷в гармон—÷чних посл—÷довностей у вертикальному пор€дку (одночасне звучанн€ тон—÷в).

ќдним —÷з важливих момент—÷в у робот—÷ над вир—÷вн€нн€м строю —‘ диригентськ—÷ вказ—÷вки вчител€.  ер—÷вник мусить вс—÷ма засобами виразност—÷ - рукою, виразом обличч€, показати де треба п—÷двищити звук —÷ навпаки. ћ—÷ж учн€ми —÷ вчителем повинен бути т—÷сний контакт —÷ вза—‘морозум—÷нн€. —л—÷д звернути увагу —÷ на велику помилку, €ку часто можна зустр—÷ти —÷ хоров—÷й практиц—÷, €кщо хор викону—‘ €кесь м—÷iе фальшиво, то вчитель зам—÷сть виправити це м—÷iе —÷ ви€вити хто сп—÷ва—‘ нев—÷рно заставл€—‘ вс—÷х повторювати дек—÷лька раз—÷в одне —÷ то ж м—÷iе.

÷е €краз не допоможе тим, хто сп—÷ва—‘ фальшиво, нев—÷рно, а т—÷льки знизить —÷нтерес до сп—÷ву тих, хто сп—÷ва—‘ добре.  оли у п—÷сн—÷ в—÷дчува—‘тьс€ фальш, то не сл—÷д повторювати усю п—÷сню спочатку, а виправити т—÷ м—÷i€, котр—÷ важко засвоюютьс€. ќтже, хоровий стр—÷й, чиста —÷нтонац—÷€ —‘ найважлив—÷шими елементами хорового виконавства. јбо: чистота звуку - це кам—÷нь, на €кому базу—‘тьс€ будова хорового мистецтва.

јнсамбль.

ўо ж таке ансамбль?

јнсамбль - слово французьке, (ensemble - разом, вкуп—÷, ц—÷ле, узгоджен—÷сть), —‘дн—÷сть виконанн€. ÷е означа—‘, що сп—÷вати повинн—÷ одноразово —÷ однаково повинн—÷ дихати, формувати звуки, вимовл€ти слова, точно дотримуватис€ висоти звуку, темпу —÷ ритму п—÷сн—÷, динам—÷ки.

ќдним —÷з перших правил колективного сп—÷ву —‘ —‘дн—÷сть темпу п—÷д час виконанн€.

“емпом назива—‘тьс€ ступ—÷нь швидкост—÷ —÷ характер руху музичного твору. ƒосить того, щоб один сп—÷вак порушив загальний темп, €к зразу зника—‘ злагоджен—÷сть звучанн€. Ќайб—÷льш—÷ труднощ—÷ щодо темпу зустр—÷чаютьс€ в п—÷сн€х дуже швидких —÷ пов—÷льних, а також при темпових зм—÷нах у середин—÷ твору. якраз шк—÷льна програма ц—÷ труднощ—÷ передбача—‘ —÷ п—÷сн—÷, наприклад дл€ 1го класу написан—÷ у пом—÷рному темп—÷, бо на таких п—÷сн€х —÷ тим б—÷льше, у 1му клас—÷ закладаютьс€ основи навичок —‘диного темпу при сп—÷в—÷. ѕочинаючи з 2го класу п—÷сн—÷ бувають р—÷зн—÷: б—÷льш швидк—÷ —÷ пов—÷льн—÷. ” 2му клас—÷ в репертуар включаютьс€ п—÷сн—÷ —÷з зм—÷ною темпу. ( Ћ.  н—÷ппер "„ому ведм—÷дь взимку спить?ї —÷ —÷нш—÷).

ўо таке темп?

–∆тал—÷йське - tempo, латинське - tempus, означа—‘ - час. ÷е ступ—÷нь швидкост—÷ виконанн€ —÷ характер руху музичного твору.

“емп одне —÷з головних джерел ви€вленн€ зм—÷сту —÷ характеру п—÷сн—÷, тому виконанн€ у в—÷рному темп—÷ ма—‘ дуже велике значенн€. –озучувати п—÷сню спочатку треба у пом—÷рному темп—÷ поступово наближаючись до належного.

ƒругим головним моментом гарного ансамблю —‘ —‘дн—÷сть метру (однакове, одноразове виконанн€ сильних —÷ слабих долей такту), €ке прида—‘ виконанню живу пульсац—÷ю. –ƒ п—÷сн—÷, де метрична ч—÷тк—÷сть дуже важлива. ќсобливо це стосу—‘тьс€ п—÷сень маршового характеру. Ќаприклад: "ћарш укра—„нських д—÷тейї муз. ј. Ѕасово—„, "Ўкол€рський г—÷мнї муз. ‘.  олесси, сл. ћ. ѕ—÷дг—÷р'€нки.

ƒл€ в—÷рного виконанн€ метру складають п—÷сн—÷ —÷з за тактовим початком. “рудн—÷сть —„х пол€га—‘ в тому, що затактов—÷ звуки треба сп—÷вати слабше, н—÷ж сильн—÷ звуки (¬л„ому ведм—÷дь взимку спитьї муз. ј.  н—÷пера, на сл. ј.  оваленково—„, "—трумокї муз. ј. Ўтогаренка, "”кра—„н—÷ї муз. ј. Ѕасово—„, на сл. ћ. ѕ—÷дг—÷р'€нки, "¬альс сн—÷жинокї муз. “. ѕопатенко та —÷нш—÷.)

ѕ—÷д час сп—÷ву вчитель повинен сл—÷дкувати, щоб сп—÷ваки добре акцентували сильну долю. Ќайб—÷льшу трудн—÷сть дл€ дос€гненн€ ансамблевого сп—÷ву склада—‘ ритм, так званий ритм—÷чний ансамбль. “акож велике значенн€ у виробленн—÷ ансамблю мають п—÷сн—÷ на два голоси. “ут необх—÷дно добиватис€ р—÷вно—„ сили звучанн€ обох голос—÷в.

јнсамбль ма—‘ так—÷ р—÷зновиди:

”н—÷сонний або частковий - це ансамбль окремо—„ хорово—„ парт—÷—„. ÷€ форма сво—„м завданн€м ма—‘ виробити злиту звукову л—÷н—÷ю.

ѕоловинний ансамбль - це ансамбль однор—÷дних хорових груп. Ќаприклад, парт—÷€ soprano —÷ alt складають ансамбль групи ж—÷ночих голос—÷в; парт—÷€ tenor —÷ bas складають ансамбль групи чолов—÷чих голос—÷в.

Ќеповний ансамбль - це з'—‘днанн€ р—÷знор—÷дних хорових груп: SAT, ATB, STB, SAB.

ѕовний ансамбль або загальний - це з'—‘днанн€ вс—÷х груп хорового колективу. ¬ ньому ма—‘ бути дос€гнута ц—÷лковита звукова —÷ динам—÷чна р—÷вновага.

ѕриродний ансамбль - вс—÷ сп—÷ваки використовують природн—÷ нюанси, в—÷дпов—÷дно до теситури, в €к—÷й вони сп—÷вають, або природний ансамбль - це р—÷вном—÷рне використанн€ рег—÷стр—÷в кожно—„ голосово—„ парт—÷—„. ƒл€ р—÷зних д—÷л€нок дит€чого (—÷ людського взагал—÷) голосу —÷снують ц—÷лком природн—÷ нюанси: дл€ нижн—÷х звук—÷в soprano природний нюанс р або рр; дл€ середньо—„ д—÷л€нки середньою буде середн€ сила - mf; дл€ верхньо—„ - f. ќтже, коли сп—÷ваки користуютьс€ природним нюансом, такий ансамбль буде природн—÷м.

Ўтучний ансамбль - це ансамбль, коли одна чи вс—÷ парт—÷—„ хору повинн—÷ сп—÷вати з динам—÷кою, €ка не в—÷дпов—÷да—‘ дан—÷й теситур—÷. ¬икористанн€, наприклад, нюансу р на високих звуках даного голосу вимага—‘ в—÷д хору значно б—÷льшо—„ майстерност—÷. “акий неприродний нюанс буде штучним. Ўтучний ансамбль можна ще трактувати, €к порушенн€ р—÷вном—÷рного використанн€ рег—÷стр—÷в кожно—„ хорово—„ парт—÷—„.

–ег—÷стр - частина звукор€ду, р€д його сус—÷дн—÷х звук—÷в, об'—‘днаних тембровою —‘дн—÷стю.

Ќайважлив—÷шим етапом формуванн€ складу хору —‘ прослухуванн€ його учасник—÷в. –езультати прослухуванн€ повинн—÷ строго —÷ систематично ф—÷ксуватис€ в спец—÷ально заведеному журнал—÷. ” н—÷м, окр—÷м вокально-музичних даних тих, що прослухуютьс€, сл—÷д ф—÷ксувати загальну —÷ спец—÷альну осв—÷ту, м—÷iе роботи або навчанн€, домашню адресу (телефон, р—÷к народженн€ с—÷мейний стан).

ѕри прослухуванн—÷ сл—÷д визначити €к—÷сть голосу (тип, д—÷апазон), музичного слуху, в—÷дчутт€ ритму, музичн—÷й пам'€т—÷, а також з'€сувати музичну п—÷дготовку: знанн€ нотно—„ грамоти, волод—÷нн€ €ким-небудь музичним —÷нструментом, досв—÷д сп—÷ву в хор—÷. –∆снують р—÷зн—÷ методи прослухуванн€ тих, що вступають в хор. як правило, —„м пропону—‘тьс€ виконати €кий-небудь вокальний тв—÷р; п—÷сню, романс, ар—÷ю.

ѕ—÷сл€ цього визнача—‘тьс€ д—÷апазон голосу, тип голосу (тенор, баритон, бас —÷ так дал—÷). Ќа нескладних вправах визнача—‘тьс€ €к—÷сть музичного слуху. Ќаприклад, пропону—‘тьс€ повторити за —÷нструментом або голосом р—÷зн—÷ по висот—÷ звуки в межах середнього в—÷др—÷зку д—÷апазону голосу, повторити голосом програну на —÷нструмент—÷ нескладну побудова з трьох-п'€ти звук—÷в. якщо вступник ма—‘ музичну осв—÷ту або досв—÷д сп—÷ву в хор—÷, вправи можуть бути дек—÷лька ускладнен—÷. Ќаприклад, вступнику пропону—‘тьс€ на слух визначити нескладн—÷ —÷нтервали в мелод—÷йному, а пот—÷м —÷ в гармон—÷йному вигл€д—÷, побудувати голосом в—÷д заданого звуку р—÷зн—÷ —÷нтервали. ” прослухуванн€ доц—÷льно включати хроматичн—÷ побудови.

¬—÷дчутт€ ритму перев—÷р€—‘тьс€ повторенн€м нескладного ритм—÷чного малюнка.

якщо в тих, що прийшли прослуховуватис€ в хор нема—‘ сп—÷вецького досв—÷ду —÷ в—÷дсутн€ музична п—÷дготовка, то прослуховуванн€ доц—÷льно проводити у дек—÷лька етап—÷вї Ќа першому етап—÷ можна обмежитис€ лише загальним знайомством з вступником, запропонувавши йому почати в—÷дв—÷дувати зан€тт€ хору, а через три-чотири тижн—÷ провести ретельн—÷ше знайомство з вокально-музичними даними —÷ лише п—÷сл€ цього остаточно висловити думку про його придатн—÷сть дл€ участ—÷ в хор—÷. Ќер—÷дко соромтјў€злив—÷сть, нер—÷шуч—÷сть вступника, €кий прийшов на прослуховуванн€ заважають ви€снити його вокально-музичн—÷ дан—÷. ¬ цьому випадку, €к виключенн€, можна спробувати провести цю роботу в процес—÷ репетиц—÷й з хором.

‘ормувати склад хору без будь-€ко—„ перев—÷рки вокально-музичних даних вступник—÷в до хорового колективу недоц—÷льно. —л—÷д п—÷клуватис€ про те, щоб нов—÷ учасники хорового колективу не знижували р—÷вень виконавсько—„ майстерност—÷ хору. « ц—÷—‘ю метою бажано мати п—÷дготовчу групу хору.

Ќайважлив—÷шим орган—÷зац—÷йно-педагог—÷чним питанн€м в робот—÷ хорового колективу —‘ створенн€ традиц—÷й. Ѕез ц—÷кавих, р—÷зноман—÷тних, м—÷цних традиц—÷й д—÷€льн—÷сть самод—÷€льного хорового колективу недовгов—÷чна.

Ќайголовн—÷шою традиц—÷—‘ю хорового колективу ма—‘ бути дружба його учасник—÷в, творча атмосфера його д—÷€льност—÷. “радиц—÷—„ можуть створюватис€ в р—÷зних нормах: орган—÷зац—÷€ сп—÷льних вечор—÷в в—÷дпочинку, по—„здки за м—÷сто, прив—÷танн€ з днем народженн€ учасник—÷в хору, творча дружба з самод—÷€льними —÷ профес—÷йними хоровими колективами, а також з композиторами —÷ в—÷домими артистами, п—÷дтримка контакт—÷в з колишн—÷ми учасниками хору —÷ т.д.


2.4 ѕсихолого-педагог—÷чн—÷ особливост—÷ розучуванн€ репертуару


—амод—÷€льний хор повинен займатис€ регул€рно прот€гом 10-11 м—÷с€ц—÷в на р—÷к. ќсновний вид зан€ть хору - репетиц—÷€. Ќа тиждень проводитьс€ не менше двох репетиц—÷й, кожна по 2-3 години з 10-15-хвилинною перервою. –епетиц—÷—„ провод€тьс€ в точно визначений час, зазвичай п—÷сл€ основно—„ роботи учасник—÷в хору. Ќер—÷дка виб—÷р часу дл€ репетиц—÷й ускладню—‘тьс€ зм—÷нною роботою артист—÷в хору. ” такому раз—÷ одна репетиц—÷€ на тиждень може проводитис€ в р—÷зний час, з врахуванн€м зм—÷нно—„ роботи учасник—÷в хору, а друга репетиц—÷€ обов'€зково повинна проводитис€ у вих—÷дний день, коли артисти хору можуть з—÷братис€ вс—÷ разом. –∆нколи репетиц—÷—„ провод€тьс€ в об—÷дню перерву або м—÷ж зм—÷нами. “ак—÷ репетиц—÷—„ мають бути виключенн€м, оск—÷льки вони спочатку волод—÷ють невисоким педагог—÷чним потенц—÷алом —÷ не можуть забезпечити значного зростанн€ виконавсько—„ майстерност—÷ хору.

 ожне зан€тт€ хору сл—÷д ч—÷тко орган—÷зовувати —÷ планувати з врахуванн€м довготривалих творчих завдань хорового колективу.

–озучуванн€ твору з хором можна умовно под—÷лити на два етапи: засво—‘нн€ вокально-техн—÷чно—„ сторони та робота над створенн€м художнього образу. ќбидва аспекти т—÷сно вза—‘мопов'€зан—÷, складаючи —‘дине ц—÷ле.

Ќа початку репетиц—÷—„, особливо в тих випадках коли доводитьс€ працювати над твором без супроводу, (в тих випадках, коли доводитьс€ працювати над) необх—÷дно дати колективу ладотональний настр—÷й (просп—÷вати з хором гаму у висх—÷дному або в низх—÷дному рус—÷, —÷нтервали, тризвуки, акорди з розв'€занн€м в основну тональн—÷сть каданси тощо). ѕри цьому хормейстер повинен сл—÷дувати за правильним формуванн€м звука, чистотою —÷нтонуванн€, ансамблевою злагоджен—÷стю €к кожно—„ парт—÷—„, так —÷ всього хору. ƒал—÷ рекоменду—‘тьс€ по€снити учасникам колективу зм—÷ст твору, розказати про композитора, його творчу стил—÷стику, про автор атексту. «робити це треба у ц—÷кав—÷й та доступн—÷й форм—÷. ѕот—÷м кер—÷вник ознайомлю—‘ хорист—÷в з музикою, програючи —„—„ на фортеп—÷ано два-три рази в—÷д початку до к—÷нц€ та п—÷дсп—÷вуючи те чи —÷нше м—÷iе. ќкремо бажано дати характеристику —÷нструментального супроводу, €кщо такий —‘. ¬иконавськ—÷ нам—÷ри диригента мус€ть бути не лише зрозум—÷л—÷ хору, але й викликати сп—÷в розум—÷нн€ у сп—÷вак—÷в, захопити —„х.

” залежност—÷ в—÷д квал—÷ф—÷кац—÷—„ хорист—÷в та в—÷д ступен€ складност—÷ хорового твору —÷снують його розучуванн€:

  1. по парт—÷€х.
  2. ус—÷м хором.

ќбидва способи мають сво—„ прив—÷ле—„ та вади. ¬ першому випадку забезпечу—‘тьс€ тверде знанн€ кожним сп—÷ваком парт—÷—„, але випуска—‘тьс€ з уваги вокально-хоровий ансамбль. ¬ —÷ншому - учасники колективу набувають уваги ансамблевого сп—÷ву, швидко ор—÷—‘нтуватис€ в гармон—÷—„ обстановц—÷, проте часто не вс—÷ беруть однаково активну участь у процес—÷ репетиц—÷й. “ому в початковий пер—÷од пропону—‘тьс€ працювати по парт—÷€х або по групах, але т—÷льки п—÷сл€ попереднього осмисленн€ твору вс—÷м хором.

ƒл€ того, щоб прискорити засво—‘нн€ п—÷сн—÷, хормейстер повинен добре —÷ сво—‘часно п—÷дкреслити тотожн—÷ —÷ зовс—÷м однаков—÷ мелодичн—÷ звороти в п—÷сн—÷. ѕопередити учасник—÷в хору в цьому раз—÷ означа—‘ запоб—÷гти помилц—÷, бо хористи здеб—÷льшого намагаютьс€ ототожнити не зовс—÷м под—÷бн—÷, щодо мелод—÷—„, побудови. ƒобре використати засоби граф—÷чного показу под—÷бних —÷ не зовс—÷м под—÷бних м—÷iь. ѕод—÷бн—÷ можна п—÷дкреслити пр€мо. ƒужкою, а зм—÷нен—÷ хвил€стою л—÷н—÷—‘ю.

Ќа виб—÷р методичних прийом—÷в при розучуванн—÷ п—÷сн—÷ вплива—‘ на:

а) р—÷вень музично-хорово—„ п—÷дготовки хору;

б) зм—÷ст, характер, складн—÷сть —÷ фактура п—÷сн—÷;

в) мета розучуванн€.

ѕроте вар—÷антн—÷сть прийом—÷в при розучуванн—÷ п—÷сн—÷ зовс—÷м не св—÷дчить про в—÷дсутн—÷сть певних сталих художньо-педагог—÷чних принцип—÷в, на €к—÷ спира—‘тьс€ методика розучуванн€ (матер—÷алу) репертуару з р—÷зноман—÷тними дит€чими хорами.

¬елику роль у розучуванн—÷ п—÷сн—÷ гра—‘ дидактичний принцип св—÷домост—÷ —÷ активност—÷ навчанн€. —в—÷доме засво—‘нн€ п—÷сн—÷, активна —÷ св—÷дома робота над техн—÷чними засобами художнього виконанн€ п—÷сн—÷, —‘ обов'€зковими, €к обов'€зковим —‘ ви€вленн€ —÷ формуванн€ дит€чого ставленн€ до зм—÷сту, краси п—÷сн—÷, до —„—„ головно—„ думки.

ѕ—÷дкреслюючи роль дидактичного принципу в розучуванн—÷ п—÷сн—÷, ми не знижу—‘мо рол—÷ —÷нших - урахуванн€ в—÷кових особливостей систематичност—÷, правильного сп—÷вв—÷дношенн€ художнього образу —÷ техн—÷ки тощо.

ѕроцес розучуванн€ п—÷сн—÷ можна умовно под—÷лити на чотири етапи:

  1. ознайомленн€ з п—÷снею;
  2. засво—‘нн€ музичного —÷ л—÷тературного;
  3. робота над техн—÷кою художнього виконанн€ тексту;
  4. завершальна художн€ доробка;

≈тапи ц—÷ умовн—÷, бо вони не в—÷докремлен—÷ один в—÷д одного. “ак, при ознайомленн—÷ з п—÷снею, ми до де€ко—„ м—÷ри посува—‘мос€ в напр€мку засво—‘нн€ п—÷сн—÷ коли учасники засвоюють п—÷сню, вони в певн—÷й м—÷р—÷ оволод—÷вають —÷ техн—÷кою —„—„ виконанн€, тощо, але все ж таки в кожному етап—÷, —‘ сво€ головна мета, €ка ви€вл€—‘тьс€ в назв—÷ даного етапу. √оловне завданн€ в назв—÷ етапу - ознайомленн€ з п—÷снею, 2-го - засво—‘нн€ л—÷тературного —÷ музичного текст—÷в —÷ т. —÷н. ќтже, завданн€ першого етапу, щоб хористам п—÷сн€ сподобалась, зац—÷кавила —„х, викликала бажанн€ розучити —„—„, щоб вони зрозум—÷л—÷ в основному —„—„ головну думку, побудову тощо. ѕерший етап в свою чергу можна под—÷лити на 3 частини:

а) вступну бес—÷ду;

б) показ п—÷сн—÷;

в) бес—÷ду п—÷сл€ показу.

¬ другому етап—÷ особливого значенн€ набува—‘ робота над правильним в—÷дтворенн€м —÷нтонац—÷—„ —÷ ритму. ѕод—÷бно до того, €к при засво—‘нн—÷ л—÷тературного тексту велику роль в—÷д—÷гра—‘ правильна вимова сл—÷в, так само при засво—‘нн—÷ музичного тексту таке ж значенн€ ма—‘ в—÷дтворенн€ —÷нтонац—÷—„ —÷ ритму. ќтже хормейстр весь час моб—÷л—÷зу—‘ слух хорист—÷в на усв—÷домленн€ мелодичних ход—÷в (¬лширок—÷ї), (¬лвузьк—÷ї), ладову завершен—÷сть чи незавершен—÷сть фрази, не допуска—‘ форсованого, напруженого звуку, що вплива—‘ на —÷нтонуванн€. —л—÷дку—‘ за диханн€м тощо.

як, бачимо другий етап роботи над п—÷снею злива—‘тьс€ з трет—÷м - техн—÷чною роботою над художн—÷м виконанн€м. ћаючи у головне завданн€ - засво—„ти з учасниками хору л—÷тературний —÷ музичний тексти, хормейстр в той же час зверта—‘ увагу учн—÷в на будь-€к—÷ порушенн€ елементарно правильного сп—÷ву. ƒал—÷ на третьому етап—÷ в—÷н зверта—‘ особливу увагу на техн—÷чну сторону виконанн€.

«алежно в—÷д п—÷сн—÷ —÷ вокально-хорово—„ п—÷дготовки класу чи хорового колективу повстають р—÷зн—÷ вокально-хоров—÷ завданн€ —÷, залежно в—÷д цих обставин, буде нам—÷чатись посл—÷довн—÷сть —÷ прийоми в —„х розв'€занн—÷.

Ќа основному етап—÷ хормейстр закр—÷плю—‘, в—÷дшл—÷фову—‘ набут—÷ навички —÷ знанн€, при цьому варто нагадати хористам те основне, що характеризу—‘ п—÷сню, —„—„ образи. Ѕажано, щоб хормейстр знайшов €к—÷сь нов—÷ дан—÷, п—÷дкреслив у п—÷сн—÷ €к—÷сть риси, про €к—÷ ще н—÷чого не говорив, викликав нов—÷ асоц—÷ац—÷—„.

“епер п—÷сню сп—÷вають спочатку до к—÷нц€, поступово добиваючись свободи виконанн€, повного контакту м—÷ж хором —÷ диригентом, чутливо—„ реакц—÷—„ та його жесту.

Ќа першому етап—÷ диригент працю—‘ з кожною парт—÷—‘ю окремо.

—опрано сольфеджують третю частину твору. “ут дл€ них —‘ певн—÷ труднощ—÷, зокрема, —÷нтонуванн€ хроматичних та д—÷атон—÷чних п—÷втон—÷в.  ер—÷вник сам сп—÷ва—‘ —„х —÷ просить вокал—÷стом повторювати за ним.

ѕ—÷д час репетиц—÷—„ з спора новою парт—÷—‘ю диригент ма—‘ сл—÷дувати й за тембровим колоритом.

” процес—÷ роботи з альтами хормейстер заклика—‘ до уваги також бас—÷в, оск—÷льки альти здеб—÷льшого дублюють —„хню парт—÷ю. ¬же з самого початку сп—÷ву альтова група буде сольфеджувати з тенденц—÷—‘ю до пониженн€, що провоку—‘тьс€ "астивост€ми основного тону с—÷-бемоль м—÷нору. “ому директор просить вокал—÷ст—÷в —÷нтонувати початок мелод—÷й трохи гостр—÷ше. ѕ—÷сл€ того €к альти просольфеджують свого парт—÷ю, кер—÷вник хору працю—‘ з ними над тенорами.

“енори, €к правило, пор—÷вн€но легко справл€ютьс€ з—÷ сво—‘ю парт—÷—‘ю. “реба т—÷льки вимагати в—÷д них гранично нест—÷йкого —÷нтонуванн€ звука ле-бекар €к вв—÷дного тону.

ѕри розучуванн—÷ басово—„ парт—÷—„ хормейстер. як —÷ в робот—÷ з альтами, прагне до уникненн€ заниженого звучанн€ основного току.

ќдночасно кер—÷вник хору добива—‘тьс€ також в—÷д бас—÷в виразного насиченого тембру, €кий в—÷дпов—÷дав би суворому та стриманому характеру скорботно—„ музики.

–озучивши цю частину по парт—÷€х, диригент приступа—‘ до роботи над нею з ус—÷х хором. “ут —÷ хормейстер, —÷ його вихованц—÷ мус€ть звернути увагу не лише на акордове звучанн€, а й на ансамблеву злагоджен—÷сть, метро ритм. ќднаковий ритм у вс—÷х голосах спричин€—‘тьс€ до компактност—÷, щ—÷льност—÷ хорово—„ фактури.

ƒиригент сл—÷дку—‘ за ансамблем, подво—‘н—÷ голоси радить сп—÷вати тих—÷ше, баси - гучн—÷ше, що значно полегшить ансамблюванн€ та дасть змогу €скрав—÷ше п—÷дкреслити гармон—÷ю.

–обота над хором Ѕ. Ћ€тошинського можна продовжувати так: хормейстер ознайомлю—‘ колектив з музикою першо—„ частини твору. —початку хор сп—÷ва—‘ —„—„ —÷з закритим ротом при п—÷дтримц—÷ фортеп—÷ано, а пот—÷м з—÷ словами. ѕрацюючи над першим розд—÷лом н—÷ диригент, н—÷ хористи з особливими труднощами не зустр—÷нутьс€, бо розучена ран—÷ше трет€ частина за мелодико—÷нтонац—÷йним, фактурним, метроритм—÷чним викладом майже тотожна перш—÷й.

Ќайскладн—÷шою —‘ середн€ частина твору, €ка контрасту перш—÷й та трет—÷й.

ќсновне смислове навантаженн€ тут несуть на соб—÷ сопрано. ѕол—÷фон—÷чна фактура спричин€—‘тьс€ до несп—÷вподанн€ ритму та поетичного тексту в ритм—÷ парт—÷й. ÷ей розд—÷л вир—÷зн€—‘тьс€ великою емоц—÷йною виразн—÷стю музики, розширенн€м д—÷апазону кожного з голос—÷в.

ѕочинати роботу треба з програванн€м на фортеп—÷ано та сольфеджуванн€ по парт—÷€х. ѕарт—÷€ сопрано, незважаючи на плавн—÷сть мелодично—„ л—÷н—÷—„ в ц—÷лому, в—÷дкрива—‘тьс€ стрибкопод—÷бним рухом.

—п—÷ваки схильн—÷ п—÷двищувати ц—÷ —÷нтонац—÷—„, тому останн—÷ вимагають ретельного закр—÷пленн€. ѕривертають до себе увагу також низх—÷дн—÷ велик—÷ секунди.

ѕарт—÷€ сопрано ма—‘ складний тр—÷ольний ритм—÷чний малюнок, €кий необх—÷дно виводити спок—÷йно й неметушливо.

—опрано, €к —÷ —÷нш—÷ голоси будуть сп—÷вати з тенденц—÷—‘ю до пониженн€ звуку до через х—÷д на малу секунду. ¬ них та попередн—÷ альтерован—÷ зм—÷ни у медолиц—÷.

’оровий сп—÷в - найголовн—÷ший зас—÷б художнього вихованн€ в школах в—÷н —‘ нев—÷д—‘мною частиною естетичного —÷ комун—÷стичного вихованн€, великою орган—÷зуючою —÷ диiипл—÷нуючою силою.

’оровий сп—÷в прилуча—‘ учн—÷в до музичного мистецтва —÷ культури да—‘ можлив—÷сть ознайомити —„х з найкращими зразками рад€нсько—„ музично—„ л—÷тератури, класиф—÷чно—„ спадщини —÷ народно—„ творчост—÷, допомага—‘ виховувати в учн—÷в моральн—÷ €кост—÷.

ѕитанн€ про д—÷апазон —÷ тембр дит€чого голосу звукоутворенн€, диханн€, розсп—÷вуванн€, дикц—÷ю, ансамбль, строй репертуар хору не нов—÷, вони докладно висв—÷тлен—÷ в р—÷зних наукових: методичних прац€х, але тут проблема коротко рогл€нути кожен з них питань окремо.

ƒит€чий голос за д—÷апазоном докор—÷нно в—÷др—÷зн€—‘тьс€ в—÷д голосу доросло—„ людини.

ƒ—÷апазон - це межа звучанн€ дит€чого голосу в—÷д найнижчого до найвищого звука.

ƒиханн€ - основа сп—÷ву, завжди повинно бути в центр—÷ уваги вчител€.

¬—÷д того, €к д—÷ти дихають п—÷д час сп—÷ву, залежить усп—÷х хорового сп—÷ву взагал—÷.

Ќайкращим показником сп—÷вацького диханн€ —‘ комплексний, то зв'€зний —÷ плавний сп—÷в. ƒикц—÷€ - це виразне вимовл€нн€ сл—÷в склад—÷в —÷ окремих звук—÷в.

ќсновний репетиц—÷йний час в—÷дводитьс€ робот—÷ над репертуаром. –епетиц—÷—„ умовно можна розд—÷лити на дв—÷ групи: робоч—÷ репетиц—÷—„ —÷ репетиц—÷—„ перед концертом. ƒв—÷-три репетиц—÷—„ перед концертом хору повинн—÷ включати, головним чином, репертуар, €кий буде виконаний в концерт—÷. якщо виступ хору склада—‘тьс€ всього з двох-трьох твор—÷в, то безпосередн€ репетиц—÷йна п—÷дготовка до виступу може бути скорочена.

—л—÷д вид—÷лити репетиц—÷ю в день концерту. ќкр—÷м висп—÷вуванн€ в не—„ включа—‘тьс€ повторенн€ найб—÷льш складних фрагмент—÷в з виконуваного в концерт—÷ репертуару. Ќе сл—÷д прагнути просп—÷вувати вс—÷ твори повн—÷стю. «а часом репетиц—÷€ в день концерту не повинна перевищувати одну-п—÷втори години.

ћетоди орган—÷зац—÷—„ робочо—„ репетиц—÷—„ хору багато в чому визначаютьс€ р—÷внем виконавсько—„ майстерност—÷ —÷ музично—„ грамотност—÷ учасник—÷в хору. „им вище цей р—÷вень, тим менше часу можна в—÷дводити на репетиц—÷—„ по хорових парт—÷€х. Ќизький р—÷вень виконавсько—„ майстерност—÷ хорового колективу вимага—‘ не лише б—÷льше часу в—÷дводити зан€тт€м по хорових парт—÷€х, але —÷ орган—÷зовувати зан€тт€ з окремими сп—÷вц€ми хору.

ќрган—÷зац—÷€ робочо—„ репетиц—÷—„ визнача—‘тьс€ м—÷рою складност—÷ репертуару, станом його засво—‘нн€ на даний момент.

–обочу репетиц—÷ю самод—÷€льного хору доц—÷льно проводити, використовуючи вс—÷л€к—÷ форми —„—„ орган—÷зац—÷—„ (по парт—÷€х, групах, сп—÷льно). ¬с—÷л€к—÷ форми оживл€ють вм—÷ст роботи, викликаючи меншу стомлюван—÷сть учасник—÷в хору. Ќайдоц—÷льн—÷ше першу половину репетиц—÷—„ (одну-п—÷втори години) займатис€ по парт—÷€х або групах хору, а п—÷сл€ перерви переважна загальна репетиц—÷€, коли твори, включен—÷ в репертуар хору, знаход€тьс€ на р—÷зн—÷й стад—÷—„ осво—‘нн€.

Ќа загальн—÷й репетиц—÷—„ сл—÷д працювати над творами, €к—÷ вже пройшли стад—÷ю розучуванн€ по парт—÷€х або групах хору. √рупи хору можуть складатис€ з р—÷зних парт—÷й. –озд—÷ленн€ хору на групи визнача—‘тьс€ специф—÷кою фактури твор—÷в, що вивчаютьс€.

ќкр—÷м орган—÷зац—÷—„ зан€ть €к—÷сть репетиц—÷йно—„ роботи з хором залежить в—÷д правильного вибору метод—÷в розучуванн€ твору. ƒетальна —„х розробка визнача—‘тьс€ хормейстером в процес—÷ п—÷дготовчого етапу роботи над твором —÷ складанн€ ретельного —÷ добре продуманого плану роботи. "ƒирижер должен прежде всего усвоить простую истину, - пише ѕ.√.„есноков в сво—„й прац—÷ "’ор и управление имї - ...нельз€ учить других тому, чего сам не знаешь. —амое подробное и глубокое предварительное изучение сочинени€ составл€ет долг дирижераї.

ѕочинати роботу над новим твором доц—÷льно —÷з загального знайомства з ним артист—÷в хору. ‘орми знайомства з новим твором можуть бути р—÷зними: можна з—÷грати тв—÷р на фортеп—÷ано, прослухати його в запис—÷. —л—÷д розпов—÷сти про його художн—÷ €кост—÷, коротко зупинившись на тих або —÷нших вокально-хорових перешкодах, €к—÷ доведетьс€ долати хору в процес—÷ його розучуванн€. √оловне - зац—÷кавити учасник—÷в хору новою роботою.



3. онцертно-виконавча д—÷€льн—÷сть та —„—„ значенн€


3.1  онцертно-виконавча д—÷€льн—÷сть €к мотиватор (стимул) учасник—÷в самод—÷€льного хору до участ—÷ у творчому процес—÷


ћетоди роботи над репертуаром - повторенн€, вид—÷ленн€, з—÷ставленн€ окремих частин —÷ всього твору.

ѕлан роботи хормейстера над кожним твором включа—‘ найближч—÷ завданн€, що стосуютьс€ чергово—„ репетиц—÷—„, —÷ добре продуману систему р—÷зних етап—÷в роботи над кожним твором репертуару хору аж до повного його осво—‘нн€. ’удожньому вдосконаленню виконавського процесу не бува—‘ меж—÷, але терм—÷ни розучуванн€ кожного твору повинн—÷ мати визначен—÷ границ—÷. ƒл€ розучуванн€ сл—÷д розд—÷лити на дек—÷лька частин. „ергов—÷сть —„х розучуванн€ може бути р—÷зною. Ќе обов'€зково починати працювати над твором з його початку. «азвичай на репетиц—÷—„ розучу—‘тьс€ дек—÷лька твор—÷в, кожен з €ких знаходитьс€, €к правило, в р—÷зн—÷й стад—÷—„ осво—‘нн€, це по€сню—‘тьс€ р—÷зною складн—÷стю твор—÷в, неодночасн—÷стю включенн€ —„х в репетиц—÷йний процес. “ому на кожн—÷й репетиц—÷—„ повинен вир—÷шуватис€ широкий круг навчально-методичних завдань. Ќе сл—÷д на одн—÷й репетиц—÷—„ займатис€ лише найскладн—÷шими завданн€ми в робот—÷ над репертуаром, а на —÷нш—÷й найб—÷льш простими.  ожна робоча репетиц—÷€ ма—‘ бути насичена творчими завданн€ми —÷ носити вс—÷л€кий характер —„х р—÷шенн€.

 ер—÷вников—÷ хору сл—÷д пам'€тати, що педагог—÷чн—÷ аспекти в робот—÷ над репертуаром не сл—÷д в—÷дривати в—÷д художньо-виразного початку. Ќа початков—÷й стад—÷—„ осво—‘нн€ твору переважають педагог—÷чний —÷ технолог—÷чний процеси, на завершальн—÷й - процес художньо-виразний.


3.2  онцертн—÷ виступи, —„х види —÷ особливост—÷


Ќа будь-€кому етап—÷ роботи над твором хормейстер повинен €сно —÷ ч—÷тко формулювати завданн€, що сто€ть перед хором. Ќе можна повторювати з хором окремий еп—÷зод або тв—÷р в ц—÷лому, не по€снивши колективу, €к—÷ ц—÷л—÷ —÷ завданн€ вир—÷шуютьс€ в процес—÷ цього повторенн€.

 ожен розучений тв—÷р з хором повинен пройти стад—÷ю всп—÷вуванн€ - процес м—÷цного закр—÷пленн€ вокально-хорових навик—÷в —÷ прийом—÷в, придбаних за час розучуванн€ цього твору. ¬—÷дчутт€ хормейстером м—÷ри всп—÷вуванн€ твору дос€га—‘тьс€ досв—÷дом роботи з хором.

–епетирувати з хоровим колективом потр—÷бно —÷нтенсивно, емоц—÷йно, енерг—÷йно, але не метушливо, ч—÷тко реагуючи на реакц—÷ю хору. ’ормейстер, працюючи з самод—÷€льним хором, зобов'€заний завжди пам'€тати, що в—÷н займа—‘тьс€ з людьми, що добров—÷льно —÷ безкорисливо в—÷ддають св—÷й час улюбленому мистецтву.

” робот—÷ з хором недопустима груб—÷сть, драт—÷влив—÷сть, нестриман—÷сть. ѕор€д з вимоглив—÷стю до колективу хормейстеров—÷ потр—÷бно ум—÷ти добрим жартом, м'€ким гумором пом'€кшити деколи напружену репетиц—÷йну роботу хорового колективу. ќдин з попул€рних принцип—÷в декларац—÷—„ статусу кер—÷вника самод—÷€льного хору - "—тарший среди равныхї. ѕри цьому в д—÷€льност—÷ хору повинна дом—÷нувати акс—÷ома - —÷ диригент —÷ артисти хору робл€ть одну справу, вс—÷ зац—÷кавлен—÷ зробити —„—„ добре.

¬иди концертних виступ—÷в хорового колективу можуть бути р—÷зноман—÷тними €к за обтјў—‘мом виступу, так —÷ за зм—÷стом концерту. Ќайб—÷льш розповсюдженим видом виступу хору €вл€—‘тьс€ участь його в концерт—÷ в р€ду з —÷ншими творчими силами, коли хор викону—‘ 2-3 твори. ¬ таких концертах виб—÷р репертуару зазвичай визнача—‘тьс€ творчим задумом режисера. „асто зведен—÷ концерти присв€чуютьс€ €к—÷йсь под—÷—„ —÷ маю театрал—÷зований напр€м.  ер—÷внику хору потр—÷бно добиватис€ того, щоб репертуар хору в таких концертах не був одноплановим. ≈лемент контрастност—÷ репертуару повинен завжди бути присутн—÷м в ус—÷х концертних виступах.

Ќер—÷дко хору приходитьс€ брати участь в концертах-лекц—÷€х, концертах-зустр—÷чах, де головним д—÷ючим обличч€м —‘ лектор чи той, з ким зустр—÷чаютьс€ в зал—÷. ¬ таких виступах хору також важливо мати усп—÷х, сво—‘ творче обличч€.

—амим важким видом концертного виступу €вл€—‘тьс€ самост—÷йний концерт хору в одному чи двох в—÷дд—÷лах.  онцерт в одному в—÷дд—÷л—÷ зазвичай трива—‘ до одн—÷—‘—„ години.  оли концерт склада—‘тьс€ —÷з двох в—÷дд—÷л—÷в, то кожен в—÷дд—÷л зазвичай займа—‘ 30-40 хвилин. ¬ самост—÷йному концерт—÷ хор викону—‘ 20-25 твор—÷в.  онцертна програма повинна бути р—÷зноман—÷тною. ÷е дос€га—‘тьс€ п—÷дбором р—÷знопланових твор—÷в контрастних за художн—÷ми образами, характеру музичного матер—÷алу, стилю, викладу —÷ т.д.  онцертна програма може бути побудована чи в хронолог—÷чн—÷й посл—÷довност—÷, чи по жанрам, чи по стил—÷стичн—÷й приналежност—÷ складових —„—„ твор—÷в.  ер—÷вник хору при складанн—÷ програми повинен брати до уваги, що —÷нтерес слухач—÷в до виступу хору повинен вирости до ф—÷налу концерту. “акож до оголошено—„ програми хору сл—÷д мати один-два твори, €к—÷ можуть бути виконан—÷ за проханн€м слухач—÷в при зак—÷нченн—÷ концерту. ќсобливо гарний тв—÷р, що прин—÷с задоволенн€ дл€ залу —÷з концертно—„ програми (тривал—÷ аплодисменти, скандуванн€ "б—÷сї) можна повторити в тому випадку, €кщо кер—÷вник впевнений, що при повтор—÷ в—÷н прозвучить не г—÷рше першого виконанн€.

ѕовед—÷нка кер—÷вника хору на iен—÷, його артистичн—÷сть, в велик—÷й м—÷р—÷ впливають на усп—÷х концерту.

«а 10-15 хвилин до виходу на iену бажано провести сто€чи, в концертних костюмах коротку 5-7 хвилинну настройку хору, п—÷д час €ко—„ сл—÷д засп—÷вати одну-дв—÷ вправи, €к—÷ налаштовують хор на початок концерту, а головне, сконцентрувати увагу на вих—÷д на iену, зн€ти надлишкове напруженн€, €ке виника—‘ у сп—÷вак—÷в перед початком концерту.

 онцертно-виконавчу д—÷€льн—÷сть хору сл—÷д планувати.  —÷льк—÷сть концертних виступ—÷в колективу визнача—‘тьс€ його художньо-творчими можливост€ми, р—÷внем виконавчо—„ майстерност—÷, €к—÷стю —÷ к—÷льк—÷стю п—÷дготовленого репертуару. Ќеможна виступати на концертн—÷й естрад—÷ з невивченими чи погано сп—÷ваними творами. ћала к—÷льк—÷сть концертних виступ—÷в також погана, €к —÷ надто велика. ѕрактика показу—‘, що п—÷дготовлений самод—÷€льний хор повинен виступати не б—÷льше 10-12 раз—÷в на р—÷к.

 ожен концертний виступ хору повинен анал—÷зуватис€, обговорюватис€ з хоровим колективом. —л—÷д в—÷дм—÷тити позитивн—÷ сторони, звертати увагу на недол—÷ки з ц—÷ллю —„х виправленн€ в подальш—÷й концертно-виконавч—÷й д—÷€льност—÷.

хор хоровий самод—÷€льний репертуар

3.3 ќрган—÷зац—÷€ роботи та концертно-виконавча д—÷€льн—÷сть самод—÷€льного хору: на приклад—÷ роботи ∆итомирсько—„ хорово—„ капели "ќре€ї


ѕ—÷д музично-педагог—÷чною роботою в самод—÷€льному хор—÷ розум—÷ють:

  • зан€тт€ по постановц—÷ голосу (хоровий вокал);
  • навчанн€ нотн—÷й грамот—÷;
  • навчанн€ сп—÷ву по нотам;
  • загальна музична ерудиц—÷€.

јртисти б—÷льшост—÷ самод—÷€льних хор—÷в слабо знають нотну грамоту —÷ погано ум—÷ють сп—÷вати по нотам. ¬иключенн€ складають артисти хору, €к—÷ мають спец—÷альну музичну осв—÷ту.

Ќайб—÷льш високих творчих результат—÷в можна отримати з хором, коли його учасники ум—÷ють сп—÷вати по нотам —÷ волод—÷ють основами елементарно—„ теор—÷—„ музики. Ўанувальники хорового сп—÷ву част—÷ше за все без особливого захопленн€ займаютьс€ оволод—÷нн€м музичною грамотою, так €к це вимага—‘ додаткових зусиль, тому кер—÷внику хору сл—÷д знаходити так—÷ форми —÷ методи навчанн€ нотн—÷й грамот—÷ —÷ елементарн—÷й теор—÷—„ музики, €к—÷ б носили ц—÷кавий, п—÷знавальний, а не нудний, вимогливий характер.

–∆снують р—÷зноман—÷тн—÷ педагог—÷чн—÷ прийоми —÷ методи навчанн€ музичн—÷й грамот—÷ —÷ сп—÷ву по нотам.

¬ наш—÷й кра—„н—÷ широко в—÷дома венгерська система в—÷дносного сольм—÷зуванн€, засновником €ко—„ —‘ в—÷домий композитор —÷ педагог «. одай; болгарська система - "столбицаї, створенна ще в 20-т—÷ роки Ѕ.“ричковим; чешська (пальцева) система професора ‘.Ћисека; н—÷мецька школа  .ќрфа, €кий створив систему загального дит€чого музичного вихованн€. Ќемало р—÷зноман—÷тних пос—÷бник—÷в по методиц—÷ навчанн€ сп—÷ву по нотам —÷ нотн—÷й грамот—÷ створено —÷ в наш—÷й кра—„н—÷.

ќднак, перел—÷чен—÷ системи —÷ методи навчанн€ головним чином розрахован—÷ на дит€че музичне вихованн€ —÷ погано в—÷дпов—÷да—‘ вимогам в робот—÷ з дорослим колективом.

¬ б—÷льшост—÷ випадк—÷в рекоменду—‘тьс€ не хитра, але достатньо ефективна система оволод—÷нн€ навичкам сп—÷ву по нотам, €ка заклеча—‘тьс€ в тому, що кожен тв—÷р, €кий вивча—‘тьс€ з хором на кожн—÷й репетиц—÷—„ потр—÷бно сп—÷вати по нотним парт—÷€м ( а краще - по партитурам) з самого початку створенн€ самод—÷€льного хорового колективу. ”часникам хору роздаютьс€ на кожн—÷й репетиц—÷—„ нотн—÷ парт—÷—„ чи партитури (бажано надрукован—÷) хорових твор—÷в, €к—÷ вивчаютьс€ (неможна починати працювати з хором по погано написаним нотним парт—÷€м). ѕерший час сп—÷вакам, €к—÷ не знають нотно—„ грамоти, хоров—÷ парт—÷—„ (чи партитури) допомагають сл—÷дкувати за л—÷неарним рухом мелод—÷йно—„ л—÷н—÷—„, швидше засвоювати л—÷тературний текст. –еальне засво—‘нн€ музичного матер—÷алу на початковому етап—÷ в—÷дбува—‘тьс€ т—÷льки з голосу хормейстера чи з допомогою музичного —÷нструмента. Ќадал—÷ по м—÷р—÷ набутт€ артистами хору музично-слухового досв—÷ду —÷ оволод—÷нн€ початковими сп—÷вочими навиками можна в—÷дмовитис€ в—÷д дублюванн€ хорових парт—÷й на музичному —÷нструмент—÷. ќднак повн—÷стю в—÷дмовитис€ в—÷д гри на —÷нструмент—÷ в процес—÷ розучуванн€ особливо складних елемент—÷в хорових твор—÷в не сл—÷д.

¬л‘ундамент музичност—÷ї чи музичне навчанн€ артист—÷в хору

 р—÷м розучуванн€ хорового репертуару по нотним парт—÷€м необх—÷дно в—÷дводити спец—÷альний час дл€ вивченн€ базових музичних диiипл—÷н. “радиц—÷йно проблематика музично—„ педагог—÷ки в самод—÷€льних хорових колективах нац—÷лена на формуванн€ "фундамента музичност—÷ї у артист—÷в хору, €кий включа—‘:

  • музичний слух;
  • в—÷дчутт€ ритму;
  • нотну грамоту;
  • ор—÷—‘нтац—÷ю в музиц—÷ (первинна ерудиц—÷€);
  • вокально-хорове виконанн€ —÷ хоровий вокал (—÷ндив—÷дуальна постановка голосу при колективн—÷й форм—÷ навчанн€).

«ан€тт€ по базовим диiипл—÷нам (елементарн—÷й теор—÷—„ музики, сольфедж—÷о, хоровому вокалу —÷ т.д.) можна проводити п—÷сл€ розсп—÷ву хору, в—÷двод€чи дл€ цього 10-15 хвилин репетиц—÷йного часу.

”часники хору повинн—÷ засво—„ти, що нотний запис ф—÷ксу—‘ висоту —÷ тривал—÷сть звуку. –«х сл—÷д ознайомити з основами метро ритму, пон€тт€ми ладу, тональност—÷, —÷нтервалами —÷ —÷н. “еоретичн—÷ в—÷домост—÷ необх—÷дно систематично закр—÷плювати сп—÷вом, щоб €к можна швидше накопичити м—÷н—÷мальний запас слухових в—÷дчутт—÷в, сп—÷вв—÷дношень звук—÷в за висотою —÷ ритмом.

ƒл€ навчанн€ нотн—÷й грамот—÷ тих, хто знову приходить в хоровий колектив сл—÷д використовувати знанн€ —÷ досв—÷д старших учасник—÷в хору (в педагог—÷чн—÷й терм—÷нолог—÷—„ - наставництво). ÷ю роботу потр—÷бно проводити коректно —÷ посл—÷довно.

ћузично-педагог—÷чна робота повинна проводитис€ в хоровому колектив—÷ систематично прот€гом вс—÷—‘—„ його творчо—„ д—÷€льност—÷. ƒуже важливо, щоб вона не носила навчально-образний характер, а насл—÷дувала чисто практичн—÷ ц—÷л—÷, особливо на початковому етап—÷.  ожен учасник —÷ колектив в ц—÷лому повинн—÷ реально в—÷дчувати в—÷д тако—„ роботи практичну користь.

¬ процес—÷ засво—‘нн€ хором складних за фактурою хорових твор—÷в сл—÷д поглиблювати музично-теоретичн—÷ знанн€ його учасник—÷в, знайомл€чи —„х з основами гармон—÷—„ —÷ пол—÷фон—÷—„. ¬иконанн€ твор—÷в, викладених в р—÷зних музичних структурах, вимага—‘ в—÷д учасник—÷в хору знань —÷з област—÷ музично—„ форми.

¬иконуючи твори р—÷зних епох —÷ народ—÷в, артисти хору повинн—÷ мати у€ву про стил—÷стичн—÷ особливост—÷ —÷ жанри музики —÷ т.д.

—л—÷д п—÷дкреслити, що самим головним навиком дл€ артиста хору —‘ ум—÷нн€ чисто сп—÷вати по нотам (сольфедж—÷о) —÷ з—÷ словами. ”досконалювати цей навик необх—÷дно пост—÷йно в процес—÷ роботи над хоровим репертуаром —÷ спец—÷альними вправами.

¬елику практичну користь в розвитку гармон—÷йного ладофункц—÷онального слуху —÷ мисленн€ учасник—÷в самод—÷€льного хору принос€ть спец—÷альн—÷ вправи з елементами хорового (гармон—÷чного) сольфедж—÷о.

–—÷зноман—÷тн—÷ нескладн—÷ вправи по хоровому сольфедж—÷о дл€ поступового розвитку у учасник—÷в гармон—÷чного —÷ ладо функц—÷онального слуху —÷ мисленн€ можуть (при необх—÷дност—÷) скласти дл€ сво—„х колектив—÷в сам—÷ кер—÷вники самод—÷€льних хор—÷в.

«ан€тт€ по постановц—÷ голосу (хоровий вокал) повинн—÷ проходити за класичною методикою сп—÷ву, з академ—÷чними стандартами: д—÷апазон, сила, тембр. ѕостановка голосу вимага—‘ визначеного часу, що дозвол€—‘ одночасно засво—„ти предмети музично-теоретичного циклу на усв—÷домленому р—÷вн—÷ —÷ тим самим вир—÷шити проблему формуванн€ "фундаменту музичност—÷ї артист—÷в хору.

 онцертно-виконавча д—÷€льн—÷сть та —„—„ значенн€ (на приклад—÷ ансамблю "ќре€ї).

 онцертно-виконавча д—÷€льн—÷сть - найважлив—÷ша частина творчо—„ роботи хорового колективу. ¬она €вл€—‘тьс€ лог—÷чним завершенн€м вс—÷х репетиц—÷йних —÷ педагог—÷чних процес—÷в. ѕубл—÷чний виступ хорового колективу на концертн—÷й естрад—÷ виклика—‘ у виконавц—÷в психолог—÷чний стан, €кий визнача—‘тьс€ емоц—÷йним п—÷днесенн€м, хвилюванн€м. —амод—÷€льн—÷ артисти в—÷дчувають рад—÷сть в—÷д доторку з св—÷том художн—÷х образ—÷в, —÷нтерпретаторами €ких вони —‘ сам—÷. “ворчий контакт з аудитор—÷—‘ю слухач—÷в ма—‘ велике значенн€ дл€ артист—÷в хору.

 ожен концертний виступ повинен бути добре п—÷дготовленим. ѕогано п—÷дготовлений виступ хору, мала к—÷льк—÷сть слухач—÷в в концертн—÷й зал—÷ породжу—‘ розчаруванн€ учасник—÷в хору, незадоволенн€ д—÷€льн—÷стю хорового колективу. Ќевдал—÷й виступ хору приносить глибок—÷ переживанн€ його учасникам, а —÷нколи приводить до розпаду колективу.

 онцертно-виконавча д—÷€льн—÷сть хору €вл€—‘тьс€ одним —÷з активних засоб—÷в музично-естетичного вихованн€ широко—„ слухацько—„ аудитор—÷—„, тому дуже важливо, щоб п—÷д час концерту хору концертний зал не був порожн—÷м. ƒл€ цього сл—÷д проводити б—÷льш орган—÷зац—÷йну роботу. –озповсюдженн€ б—÷лет—÷в, орган—÷зац—÷€ реклами концертних виступ—÷в - найважлив—÷ша частина роботи ради хору. ÷ьому повинен прид—÷л€ти велику увагу —÷ кер—÷вник хору.



¬исновки


  1. ’ор - це колектив, €кий ма—‘ сво—‘ю метою сп—÷вати гуртом, сп—÷льно. «в—÷дси виника—‘ специф—÷чна особлив—÷сть хорового сп—÷ву - сп—÷льне звучанн€ окремих сп—÷вак—÷в хору в одному, загальному ц—÷лому, що й зветьс€ ансамблем.

јнсамбль - слово французьке (еnsemble - разом, вкуп—÷, ц—÷ле, узгоджен—÷сть); воно висловлю—‘ пон€тт€ про сп—÷льний, колективний труд.

 ожен колективний труд може бути р—÷зних квал—÷ф—÷кац—÷й щодо сво—‘—„ орган—÷зованост—÷ - в—÷д неналагодженого —÷ малопродуктивного - до ч—÷ткого, точного —÷ високопродуктивного. —творенн€ дружнього колективу неможливе без глибоко—„ поваги —÷ нав—÷ть в—÷д ставленн€ його учасник—÷в до свого кер—÷вника.

2.  ер—÷вник хору повинен уважно в—÷дноситис€ до кожного учасника хору, знати його труднощ—÷ —÷ проблеми, вм—÷ти доброю порадою —÷ конкретним д—÷лом допомогти членам хорового колективу, бути —„х справжн—÷м товаришем.  ер—÷вник хору повинен любити не т—÷льки хорове мистецтво, але и багатопланову роботу, повтјў€зану з орган—÷зац—÷—‘ю колективу, в—÷ддавати ц—÷й робот—÷ всього себе. ¬ завданн€ кер—÷вника хору (хормейстера) входить: п—÷дб—÷р репертуару; музично-педагог—÷чна д—÷€льн—÷сть; орган—÷зац—÷€ —÷ проведенн€ репетиц—÷йно—„ роботи; концертно-виконавчо—„ д—÷€льност—÷; орган—÷зац—÷€ творчих зустр—÷чей з р—÷зноман—÷тними самод—÷€льними —÷ профес—÷йними колективами; орган—÷зац—÷€ —÷ виконанн€ гастрольних по—„здок хору; д—÷лов—÷ контакти.

ƒо завдань кер—÷вника хору входить не т—÷льки навчанн€ його учасник—÷в правильним сп—÷вочим —÷ хоровим навичкам, розвиток музичност—÷, але —÷ вихованн€ у них хорошого художнього смаку, високо—„ духовност—÷, любов—÷ до хорового мистецтва. ÷€ задача ускладню—‘тьс€ тим, що кер—÷внику приходитьс€ працювати з людьми р—÷зного в—÷ку, р—÷зного осв—÷тнього —÷ культурного р—÷вн€.

–обота кер—÷вника самод—÷€льного академ—÷чного хору складна та багатогранна.  ер—÷вник хору повинен бути не т—÷льки висококвал—÷ф—÷кованим, обдарованим, але —÷ вм—÷лим, талановитим педагогом, орган—÷затором —÷ вихователем. якщо цього не буде, в—÷н не дос€гне в—÷дчутних художн—÷х результат—÷в, €кщо не зум—÷—‘ створити дружн—÷й колектив однодумц—÷в, дл€ €ких хоровий сп—÷в €вл€—‘тьс€ вадливою духовною потребою.  вал—÷ф—÷кац—÷йн—÷ вимоги хормейстера: повна вища осв—÷та в—÷дпов—÷дного напр€му п—÷дготовки (маг—÷стр, спец—÷ал—÷ст). —таж роботи за профес—÷—‘ю хормейстера: дл€ маг—÷стра - не менше 2 рок—÷в, спец—÷ал—÷ста - не менше 3 рок—÷в.

3. √оловною особлив—÷стю роботи з самод—÷€льним хоровим колективом €вл€—‘тьс€ творчий процес, €кий достатньо сильно вза—‘моповтјў€заний з процесами навчанн€, вихованн€ —÷ орган—÷зац—÷—„. ¬ цьому розр—÷з—÷ педагог—÷чну —÷ психолог—÷чну осв—÷чен—÷сть кер—÷вника самод—÷€льного хору неможливо переоц—÷нити.

4. –озсп—÷вуванн€ пересл—÷ду—‘ три основн—÷ завданн€: роз—÷гр—÷ванн€ голосового апарату, психолог—÷чний настр—÷й дл€ вокально-хорово—„ роботи —÷ вдосконаленн€ сп—÷вецьких прийом—÷в —÷ навик—÷в. ƒиханн€ - основа сп—÷ву. самим найпоширен—÷шим недол—÷ком у сп—÷в—÷ —‘ скована нижн€ щелепа. ѕри такому положенн—÷ рот дуже мало в—÷дкритий, звук пов—÷тр€м в—÷льно не виштовху—‘тьс€, голос звучить неприродно, а також виника—‘ р—÷зниц€ м—÷ж голосними звуками. Ћ—÷кв—÷дувати такий недол—÷к можна п—÷д час сп—÷ву р—÷зноман—÷тних нотних приклад—÷в, вправ на р—÷зноман—÷тн—÷ склади. ¬елике значенн€ дл€ правильного звукоутворенн€ ма—‘ ч—÷тке формуванн€ голосних звук—÷в. як—÷сть голосних залежить в—÷д того, €к сп—÷вак розкри—‘ рот: нижн€ щелепа опуска—‘тьс€ пов—÷льно, утворюючи губами коло.

5. Ќа кожн—÷й репетиц—÷—„ повинен вир—÷шуватис€ широкий круг навчально-методичних завдань. Ќе сл—÷д на одн—÷й репетиц—÷—„ займатис€ лише найскладн—÷шими завданн€ми в робот—÷ над репертуаром, а на —÷нш—÷й найб—÷льш простими.  ожна робоча репетиц—÷€ ма—‘ бути насичена творчими завданн€ми —÷ носити вс—÷л€кий характер —„х р—÷шенн€.

 ер—÷вников—÷ хору сл—÷д пам'€тати, що педагог—÷чн—÷ аспекти в робот—÷ над репертуаром не сл—÷д в—÷дривати в—÷д художньо-виразного початку. Ќа початков—÷й стад—÷—„ осво—‘нн€ твору переважають педагог—÷чний —÷ технолог—÷чний процеси, на завершальн—÷й - процес художньо-виразний.

ѕ—÷д музично-педагог—÷чною роботою в самод—÷€льному хор—÷ розум—÷ють: зан€тт€ по постановц—÷ голосу (хоровий вокал); навчанн€ нотн—÷й грамот—÷; навчанн€ сп—÷ву по нотам; загальна музична ерудиц—÷€.

6. ’удожн—‘ виконанн€ п—÷сенно-хорового репертуару у дит€чому хор—÷ може бути лише на основ—÷ розум—÷нн€ —÷ в—÷дчутт€ учн€ми художнього образу. ÷е —‘ першою —÷ обов'€зковою умовою художнього сп—÷ву. ѕроте одн—÷—‘—„ ц—÷—‘—„ умови недостатньо, потр—÷бно ще вм—÷ти передати зм—÷ст —÷ характер п—÷сн—÷ п—÷д час сп—÷ву, а разом з тим волод—÷ти м—÷н—÷мальною вокально-хоровою техн—÷кою, тобто вокально-хоровими навичками.

¬окально-хоров—÷ навички - це комплекс автоматизованих д—÷й р—÷зних часин голосо-дихального апарату, €к—÷ в—÷дбуваютьс€ п—÷д час сп—÷ву —÷ п—÷дкор€ютьс€ вол—÷ сп—÷вака, його виконавським бажанн€м, узгодженого сп—÷ву в колектив—÷.

“аким чином, нин—÷шн—÷й етап розвитку самод—÷€льного хорового мистецтва пережива—‘ серйозну кризу за трьома основними напр€мами - економ—÷чна, соц—÷альна —÷ в певн—÷й м—÷р—÷ духовна. ¬ ц—÷й ситуац—÷—„ пров—÷р€ютьс€ на м—÷цн—÷сть не т—÷льки профес—÷йн—÷ €кост—÷ кер—÷вника, але —÷ його, перш за все, педагог—÷чне вм—÷нн€ орган—÷зувати колектив, вивести його на певний виконавчий р—÷вень —÷ утримати в—÷д розпаду. –∆ щоб при цьому не постраждала творч—÷сть. ¬се це €вл€—‘ собою проблеми перш за все педагог—÷чного характеру - потр—÷бно навчити людей сп—÷вати в хор—÷, розум—÷ти хор, любити хор —÷ головне - не залишати хор н—÷ при будь-€ких обставинах.

¬ час в—÷дродженн€ нашо—„ духовност—÷, розбудови нашо—„ незалежно—„ держави, перед кер—÷нвиками хор—÷в, д—÷€чами мистецтва сто€ть важлив—÷ завданн€ з питань музичного вихованн€ п—÷дростаючого покол—÷нн€. ј саме в п—÷сн€х, хорових творах, показати —÷стор—÷ю нашого народу, його звича—„, традиц—÷—„, обр€ди, незламн—÷сть духу у боротьб—÷ за волю ”кра—„ни. јдже сп—÷в у самод—÷€льних хорових колективах в—÷д—÷гра—‘ важливу роль у духовному становленн—÷ особистост—÷ людини.



—писок використаних джерел та л—÷тератури


  1. јгарков ќ.ћ. »нтонирование и слуховой контроль в сольном пении // ¬опросы физиологии пени€ и вокальной методики. [“екст] / ќ.ћ. јгарков. - ћ.: ћузыка, 1975. - C. 70-89.
  2. јндр—÷йчук ѕ. ”кра—„нське народне хорове мистецтво у контекст—÷ сучасно—„ музично—„ культури. ћатер—÷али ¬сеукра—„нсько—„ науково-методично—„ конференц—÷—„ "“рансформац—÷йн—÷ процеси в сучасн—÷й укра—„нськ—÷й культур—÷". -  ., 2007 р. - —. 33-36.
  3. јндр—÷йчук ѕ. ”кра—„нське народно-хорове мистецтво €к чинник само—÷дентиф—÷кац—÷—„ в контекст—÷ —‘вропейсько—„ —÷нтеграц—÷—„. ћатер—÷али ћ—÷жнародно—„ науково-практично—„ конференц—÷—„ "–∆нформац—÷йно-культурний прост—÷р: —‘вропейський виб—÷р ”кра—„ни" „астина 2. -  , 2008. - —. 88-90.
  4. јндр—÷йчук ѕ. ’то сп—÷ва—‘ - той щасливий // ”кра—„нська музична газета, 2007, є 4.
  5. јндр—÷йчук ѕ. „и зможе народний хор вписатис€ в новий час? //  ультура —÷ житт€, 06.08.2008.
  6. јндр—÷йчук ѕ.ќ. јматорський народний хоровий колектив: засади функц—÷онуванн€ (на приклад—÷ заслуженого народного ансамблю п—÷сн—÷ —÷ танцю ”кра—„ни "ƒарничанка"). «б—÷рник матер—÷ал—÷в ¬сеукра—„нсько—„ науково-практично—„ конференц—÷—„ "VI–∆  ультуролог—÷чн—÷ читанн€ памтјў€т—÷ ¬олодимира ѕодкопа—‘ва:  ультурна трансформац—÷€ сучасного укра—„нського сусп—÷льстватјЁ. -  ., 2009. „. 1. - —. 161-165.
  7. јртемьева “.». ѕроблема способностей: личностный аспект // ѕсихол. журнал. - 1984. - “. 5. - є 3. - —. 46-55.
  8. Ѕ.¬. Ѕаранов, " урс хороведени€", ћ., ѕќѕ ћузфонда, 1991. - 58 с.
  9. Ѕ.¬. Ѕаранов, " урс хороведени€", ћ., ѕќѕ ћузфонда, 1991. - 58 с.
  10. Ѕ.». “араканов, "–азработка положений по подготовке специалистов в сфере менеджмента хорового искусства", ћ., 1997. - 56 с.
  11. Ѕ.». “араканов, "–азработка положений по подготовке специалистов в сфере менеджмента хорового искусства", ћ., 1997. - 56 с.
  12. Ѕалабан ј.¬. јртикул€ц—÷йн—÷ особливост—÷ мовного та сп—÷вацького звукоутворенн€ в д—÷тей молодшого шк—÷льного в—÷ку [“екст] / јлла ¬—÷ктор—÷вна Ѕалабан // Ќауков—÷ пошуки: «б. Ќаук. ѕраць молодих учених. - —уми: ¬ид-во —умƒѕ”, 2009. - —. 277 - 280.
  13. Ѕенч-Ўокало ќ. ”кра—„нський хоровий сп—÷в. јктуал—÷зац—÷€ звича—‘во—„ традиц—÷—„. Ќавчальний пос—÷бник //  ., ”кра—„нський св—÷т, 2002.
  14. Ѕ—÷лецький ѕ. ќ. ”кра—„нське мистецтво XVII - XVIII ст.  и—„в. ћистецтво. 1963р.
  15. ¬. ƒовженко. Ќариси з —÷стор—÷—„ ”кра—„нсько—„ рад€нсько—„ музики. ƒержавне видавництво образотворчого мистецтва —÷ музично—„ л—÷тератури ”–—–.  и—„в 1957 р.
  16. ¬. ћорозов, "¬ помощь педагогу-музыканту", ћ. ћузыка, 1965. - 45 с.
  17. ¬. ћорозов, "¬ помощь педагогу-музыканту", ћ. ћузыка, 1965. - 45 с.
  18. ¬ербов ј.ћ. “ехника постановки голоса. »зд.2-е. [“екст] / ј.ћ. ¬ербов. - ћ.: ћузгиз, 1961. - 52 с.
  19. ¬опросы вокальной педагогики: сб. статей / [—ост. ј.—. яковлева.] / [“екст] / јнтон—÷на —ерг—÷—„вна яковлева. - ћ.-Ћ.: ћузыка, 1962. - ¬ып. 1 - 7. - 1984.
  20. ¬оспитание и охрана детского голоса [“екст] / ѕод ред. Ѕагадурова ¬.ј.- ћ.: јѕЌ –—‘—–, 1953. - 72 с.
  21. ¬рублевська ¬алер—÷€. —олом—÷€  рушельницька: роман-б—÷ограф—÷€. [“екст] / ¬алер—÷€ ¬асильевна ¬рублевська. -  .: ƒн—÷про, 1986. - 358 с.
  22. ¬ыготский Ћ.—. ѕедагогическа€ психологи€ / ѕод ред. ¬.ƒавыдова. - ћ. : ѕедагогика, 1991. - 480 с.
  23. √онтаренко Ќ.Ѕ. —ольное пение: секреты вокального мастерства [“екст] / Ќадежда Ѕорисовна √онтаренко. - »зд. 4-е. - –остов н / ƒ: ‘еникс, 2008. - 183 с.
  24. √уменюк ј. ”кра—„нський народний хор. -  ., ћузична ”кра—„на, 1969.
  25. ƒетский голос [“екст] / ѕод ред. Ўацкой ¬.». - ћ., 1970. - 180 с.
  26. ƒмитриев Ћ.Ѕ. √олосообразование у певцов. [“екст] / Ћев Ѕорисович ƒмитриев. - ћ., 1962. - 56 с.
  27. ƒмитриев Ћ.Ѕ. ќсновы вокальной методики. [“екст] / Ћев Ѕорисович ƒмитриев. - »зд.2-е. - ћ.: ћузыка, 1996. - 368 с.
  28. ≈мель€нов ¬.¬. –азвитие голоса.  оординаци€ и тренинг. 5-е изд., стер. [“екст] / ¬иктор ¬адимович ≈мель€нов. - —ѕб.: »зд-во "Ћаньї; »здательство "ѕЋјЌ≈“ј ћ”«џ »ї, 2007. - 192 с.
  29.  арпун ј.  ер—÷вництво гуртами укра—„нського народного сп—÷ву (психолого-педагог—÷чний аспект). Ќавчально-методичний пос—÷бник // ., ”кра—„нська ћ—÷жнародна ћ—÷с—÷€ ƒуховного ќздоровленн€, 2002.
  30.  арулина «.¬. ќсновы вокальной безопасности. [“екст] / «латта ¬—÷ктор—÷вна  арул—÷на - ћ.:  омпани€ —путник+, 2007. - 64 с.
  31.  очнева ».—. ¬окальный словарь. [“екст] / –∆рина —тепан—÷вна  очн—‘ва, јнтон—÷на —ерг—÷—„вна яковлева. - Ћ.: ћузыка, 1988. - 70 с.
  32. ћаруфенко ќ.¬. ѕроблема наступност—÷ у зм—÷стовому та процесуальному аспектах навчанн€ сольному сп—÷ву [“екст] / ќлена ¬—÷ктор—÷вна ћаруфенко // ћатер—÷али ¬сеукра—„нсько—„ науково-практично—„ конференц—÷—„ " ультурна трансформац—÷€ сучасного укра—„нського сусп—÷льстваї. -  .: ƒј   —÷ћ, 2009. - „. 1. - —. 327-330.
  33. ћаруфенко ќ.¬., ћеньшиков ћ.¬. ‘онопедичн—÷ вправи €к проф—÷лактика голосових ушкоджень у сп—÷вак—÷в-п—÷дл—÷тк—÷в [“екст] / ќлена ¬—÷ктор—÷вна ћаруфенко, ћаксим ¬—÷кторович ћеньшиков // Ќауков—÷ пошуки: «б. Ќаук. ѕраць молодих учених. - —уми: ¬ид-во —умƒѕ”, 2009. - —. 292 - 294.
  34. ћетодичн—÷ рекомендац—÷—„ до п—÷дготовки та захисту дипломних роб—÷т дл€ студент—÷в спец—÷альност—÷ 6.020204 "ћузичне мистецтвої. ”кл. “ур—÷на ќ. ј.  и—„в Ќј   —÷ћ 2003 р.
  35. ћорозов ¬.ѕ. »скусство резонансного пени€. ќсновы резонансной теории и техники. [“екст] / ¬олодимир ѕетрович ћорозов. - ћ.: »ѕ –јЌ, ћ√  им. ѕ.».„айковского, ÷ентр "»скусство и наукаї. 2002. - 496 с.
  36. ћорозов Ћ.Ќ. Ўкола классического вокала: ћастер-класс (+DVD). [“екст] / Ћев ћиколайович ћорозов. - —ѕб.: »здательство "Ћаньї; "»здательство ѕЋјЌ≈“ј ћ”«џ »ї, 2008. - 48 с.
  37. ќ. √. –авв—÷онов "ћетодика хорового сп—÷ву в школ—÷тјЁ, 1974. - 21 с.
  38. ќ. √. –авв—÷онов "ћетодика хорового сп—÷ву в школ—÷тјЁ, 1974. - 21 с.
  39. ѕ.√. „есноков, "’ор и управление им", ћ., ћузгиз, 1961. - 258 с.
  40. ѕ.√. „есноков, "’ор и управление им", ћ., ћузгиз, 1961. - 258 с.
  41. ѕавленко –∆. ”кра—„нськ—÷ народн—÷ хори —÷ сучасна виконавська практика //«б. матер—÷ал—÷в науково-творчо—„ конференц—÷—„  –∆  "’удожн€ культура та проблеми п—÷дготовки профес—÷йних кадр—÷в в умовах укра—„нського духовного в—÷дродженн€",  ., 1993.
  42. ѕавлишин —тефан—÷€. –∆стор—÷€ одн—÷—‘—„ картјў—‘ри. [“екст] / —тефан—÷€ ѕавлишин. - Ћ.: –едакц—÷€ газети "Ќед—÷л€ї; ¬ид. "¬—÷льна ”кра—„наї, 1994. - 108 с.
  43. ѕанькевич ё. ѕроблеми —÷нтерпретац—÷—„ твор—÷в сучасних укра—„нських композитор—÷в в контекст—÷ —‘вропейського виконавства / ёл—÷€ ѕанькевич. - –ежим доступу : ссылка на сайт удаленаphp1/include/nauka/conferenc/online/global/mystectvo/pankevych.pdf
  44. ѕлужников  . ћеханика пени€. [“екст] /  онстантин ѕлужников. - —ѕб.: " омпозитор-—анкт-ѕетербургї, 2004. - 88 с.
  45. ѕопов ».≈. »рина јрхипова: “ворческий портрет. [“екст] / »ннокентий ≈вгеньевич ѕопов. - ћ.: ћузыка, 1981. - 32 с.
  46. —. Ћ—÷сецький. ”кра—„нська музична л—÷тература дл€ 4-5 клас—÷в ƒћЎ.  и—„в. "ћузична ”кра—„наї 1991 р.
  47. —. ѕопов, "ќрганизационные и методические основы работы самоде€тельного хора", ћ., ѕрофиздат, 1964. - 24 с.
  48. —. ѕопов, "ќрганизационные и методические основы работы самоде€тельного хора", ћ., ѕрофиздат, 1964. - 24 с.
  49. —. —агитов, "ћетодика музыкально-теоретического образовани€ участников коллективов хужожественной самоде€тельности", ћ., ћузыка, 1972. - 34 с.
  50. —. —агитов, "ћетодика музыкально-теоретического образовани€ участников коллективов хужожественной самоде€тельности", ћ., ћузыка, 1972. - 34 с.
  51. —адовенко —.ћ. –озвиток музичних зд—÷бностей засобами укра—„нського фольклору: Ќавчально-методичний пос—÷бник. -  .: Ўк. —в—÷т, 2008. - 128 с.
  52. —копцова ќ. —тановленн€ та особливост—÷ розвитку народного хорового виконавства в ”кра—„н—÷ (к—÷нець ’–∆’-’’ стол—÷тт€). -  .,  Ќ” —÷ћ, дисертац—÷йне досл—÷дженн€, 2005.
  53. —ловник —÷ншомовних сл—÷в п—÷д ред. ќ. — ћельничука.  и—„в. √оловна редакц—÷€ укра—„нсько—„ рад€нсько—„ енциклопед—÷—„ јѕЌ ”–—–. 1975р.
  54. —люсаревска€ ¬.ѕ. –абота с высокими женскими голосами. ћетодические рекомендации дл€ специальности "—ольное пениеї. [“екст] / ¬иктори€ ѕавловна —люсаревска€. -  ишинев: јћ“ј–, 2006. - 32 с.
  55. —оветский энциклопедический словарь под ред. ’. ћ. ѕрохорова. ћосква. —оветска€ энциклопеди€, 1984г.
  56. —тахевич ј.√. “еоретические основы процесса постановки голоса в вокальной педагогике. [“екст] / ќлександр √ригорович —тахевич. - —умы, 1990. - 45 с.
  57. —тахевич ќ.√. ќснови вокально—„ педагог—÷ки. „.1: ѕриродно-науков—÷ теор—÷—„ сольного сп—÷ву: Ќавч. пос. [“екст] / ќлександр √ригорович —тахевич. - ’. - —уми: ’ƒј  - —ум ƒѕ” —÷м. ј.—.ћакаренка, 2002. - 92 с.
  58. “. ѕ. Ќечипоренко, –ƒ. –∆. ƒвор€ненко. ”кра—„нська музична л—÷тература. Ѕердич—÷в 2005р.
  59. ”манець ‘. —. ћистецтво давньо—„ ”кра—„ни.  и—„в. Ћиб—÷дь 2002р.
  60. ‘ролов ё.ѕ. ѕение и речь в свете учени€ ».ѕ. ѕавлова. [“екст] / ё.ѕ. ‘ролов. - ћ.: ћузыка, 1966. - 99 с.
  61. Ўам—÷на Ћ. –абота с самоде€тельным хоровым коллективом. - ћосква: "ћузыкаї, 1981.
  62. Ё.ћ. —уханова, "ѕедагогика как наука и искусство воспитани€, Ћекци€, ћ. ћ√” , 1997. - 17 с.
  63. Ё.ћ. —уханова, "ѕедагогика как наука и искусство воспитани€, Ћекци€, ћ. ћ√” , 1997. - 17 с.
  64. ёссон –. ѕевческий голос. [“екст] / –ауль ёссон. - ћ.: ћузыка, 1974. - 264 с.
  65. ёцевич ё ≈. —ловарь музыкальных терминов. - 3 изд., перераб., доп. [“екст] / ёрий ≈вгеньевич ёцевич. -  .: ћуз.  ура—„на, 1988. - 263 с.
  66. ёцевич ё.–ƒ. “еор—÷€ —÷ методика розвитку сп—÷вацького голосу: Ќавч.-метод. пос. [“екст] / ёр—÷й –ƒвгенович ёцевич. -  .: –∆«ћЌ, 1998. - 160 с.
  67. яковенко —.Ѕ. ѕавел √ерасимович Ћисициан: ”роки одной жизни. [“екст] / —ергей Ѕорисович яковенко. - ћ.: ћузыка, 1989. - 143 с.
  68. ссылка на сайт удалена
  69. www.oreya.org



ƒодатки


ƒодаток ј


“ерм—÷нолог—÷чний словник

acceler.  accelerando (ачелерандо) - прискорюючи

ad libitum (ад л—÷б—÷тум) - за бажанн€м

affettuoso (аффеттуозо) - любовно, н—÷жно, з пристрасним поривом

agitato (ажитато) - —÷з збудженн€м, тривожно, стурбовано

allarg. (ал€ргандо) - розширюючи, упов—÷льнюючи

allegretto (аллегретто) - б—÷льш пов—÷льно, н—÷ж Allegro

allegro (алегро) - весело, швидко, житт—‘рад—÷сно

alegro agitato (аллегро ажитато) - швидко, схвильовано,

збуджено

andante (анданте) - пов—÷льно, пом—÷рно

andante non tanto (анданте нон танто) - не так пов—÷льно

andantino (андантино) - швидше, н—÷ж Andante

animez (ан—÷ме) - жвавий, —÷з запалом

animez peu a peu (ан—÷ме пе а пе) - повол—÷ пожвавлюючись

assai (асса—÷) - дуже, вельми

assai legato (асса—÷ легато) - вельми звтјў€зно, злито

a tempo (а темпо) - в темп—÷

avec (авек) - з, разом

avec accablement (фр. авек акабл—‘ман) - пригн—÷чено, засмучено

avec douleur (авек дулю) - з—÷ скорботою

cant. - cantabile (кантаб—÷ле) - сп—÷вуче, насп—÷вно

capriccioso (капр—÷чч—÷озо) - капризно, примхливо, дивно

chant (шан) - сп—÷в, п—÷сн€, насп—÷в

coda (кода) - заключний розд—÷л музичного твору

colla parte (колтјўа парте) - з парт—÷—‘ю (узгоджуючи темп з головною

парт—÷—‘ю)

colla voce (колтјўа воче) - з голосом (грати за голосом)

con anima (кон ан—÷ма) - натхненно, з душею

сon entusiasmo (кон ентузиазмо) - з —÷нтуз—÷азмом

con espressione (кон еспресьоне) - з експрес—÷—‘ю

con moto (кон мото) - рухливо

cresc. - crescendo (крещендо) - поступово зб—÷льшуючи силу звука

dim. - diminuendo (дим—÷нуендо) - поступово зменшуючи силу звука

dolce (дольче) - н—÷жно, ласкаво

dolcissimo con tenerezza (дольчис—÷мо кон тенереза) - дуже н—÷жно, з

ласкою

dolcissimo e legato sempre (дольчис—÷мо —÷ легато семпре) - дуже

н—÷жно та завжди звтјў€зно

douleur (дулю) - скорбота

espressivo (еспресс—÷во) - виразно, експресивно

expressif (експрес—÷ф) - виразно

expressif et soutenu (експрес—÷ф е сутеню) - виразно та стримано

expressif imitez le chant (експрес—÷ф лтјўо —÷м—÷те шан) - виразно,

—÷м—÷туючи сп—÷в

grazioso (грац—÷озно) - грац—÷озно

f - forte (форте) - сильно, голосно

imitez (—÷м—÷те) - —÷м—÷туючи

lamentabile (л€ментаб—÷ле) - жалобно, скорбно

legatissimo (легат—÷сс—÷мо) - дуже звтјў€зно

legato (легато) - звтјў€зно, злито

leggero (л—‘джеро) - легко

leicht (л—‘) - середньов—÷чний жанр

lent (лан) - пов—÷льно, прот€жно

meno mosso (мено моссо) - пов—÷льн—÷ше

mf - mezzo forte (меццо форте) - найвголосно

mp - mezzo piano (меццо piano) - нап—÷втихо

moderato (модерато) - пом—÷рно

moderato ed affettuoso (модерато аффеттуозо) - пом—÷рно з

пристрасним поривом

molto (мольто) - вельм—÷

mosso (моссо) - жваво, рухливо

non legato (нон легато) - не звтјў€зно

non tanto (нон танто) - не ст—÷льки, не так

passionato (пасс—÷онато) - пристрасно

patetico (патетико) - патетично

peu a peu (пе а пе) - потроху, повол—÷

p - piano (птјў€но) - тихо

ppp - piano pianissimo (птјў€но птјў€н—÷сс—÷мо) - надзвичайно тихо

piu f (птјўю форте) - б—÷льш голосно

piu lento (птјўю ленто) - б—÷льш пов—÷льн—÷ше

piu mosso (птјўю моссо) - б—÷льш рухливо

Presto (престо) - швидко

rall. - rallentando (ралентандо) - затримуючи, упов—÷льнюючи

repeat (р—÷п—÷т) - повтор

risvegliato (р—÷свель€то) - пробуджуючись

rit. - ritenuto (р—÷тенуто) - поступово затримуючи

sempre (семпре) - завжди, пост—÷йно, весь час

sf - sforzando (сфорцандо) - раптовий акцент, що припада—‘ на

будь-€ку ноту або акорд

smorz. - smorzando (сморцандо) - завмираючи, слабнучи

sostenuto (состенуто) - стримано, зосереджено

soutenu (сутеню) - стримано

Tempo di berceuse (темро д—÷ берсез) - темп колисково—„ п—÷сн—÷

Tempo I - темп перв—÷сний

ten. - tenuto (тенуто) - витримано

tres (тре) - дуже, вельми

triste (тр—÷ст) - сумний, печальний

triste et tres lent (тр—÷ст е тре лан) - сумно —÷ дуже пов—÷льно

tres expressif et avec accablement (тре експрес—÷ф е авек акабл—‘ман)

- дуже виразно та засмучено



ƒодаток Ѕ


Oreya


Zhytomyr municipal choir "OreyaтјЁ is founded in the end of 1986 on the basis of the Zhitomir Music College named after V.S. Kosenko choir under the support of regional Music Society, by the City House of Culture by Alexander Vatsek - Ukrainian conductor, choirmaster. Since 1990 "OreyaтјЁ has won 7 Grand - Prix and 23 first places on international choir competitions and festivals in different countries. 28 choral singers make up one of the most original Ukrainian mixed choirs. In 1997, the President of French festival of choirs - prizewinners Vaison la Romaine Marcel Corneille, evaluated the choir in his speech in such a way: "This is one of the four best choirs of the world that I ever heard." And in 2009, Kelly Park, artistic director of the First International Choral Festival in Inchon (South Korea), said: "This team sets new world standards of choral singing and is the best ambassador of Ukraine over the years."

Grand - Prix

2008 - 9th International Choir Competition in Maribor, Slovenia

2007 - Ukrainian Competition of chamber vocal forms and choral collectives named after Boris

Lyatoshynskyi in Kyiv, Ukraine

1999 - International Choir Competition named after Johannes Brahms in Wernigerode, Germany

1998 - International Choir Competition in Montreux, Switzerland

1996 - International Choir Competition in Lindenholzhausen, Germany

1995 - 24th International Choir Competition in Tours, France

1993 - 5th International Choir Competition in Meinhausen, Germany Alexander Vatsek

Choirmaster, —onductor, Vocal Teacher, Adjudicator, Workshop Leader and Arranger

Founder: 1986 - "OREYAтјЁ Zhitomir Municipal Folk Choir Cappella

1996 - "GAUDEAMUSтјЁ University Brno choir

Won:

Grand Prix - 8 times, with тјЎтјўOreyaтјўтјў 7 times: 1993 in Meinhausen, 1995 in Tours, 1996 in Lindenholzhausen,

1998 in Montreux, 1999 in Wernigerode, 2007 in Kyiv, 2008 in Maribor; with "GAUDEAMUSтјЁ choir 1x IFAS

Pardubice (2002)

First places: - 27, 23 with "OreyaтјЁ and 4 with "GAUDEAMUSтјЁ

Jury member: II, III and IV World Choir Games, which were held in Pusan (South Korea, 2002.) Bremen

(Germany, 2004.), Xiamen (China, 2006), and also on prestigious international choral competitions in Tolosa

(Spain), Marktoberdorf and Wernigerode (Germany), Riva del Garda (Italy), Artek (Ukraine)

Symphonic projects: France, Germany, Rumania, Ukraine, Czech Republic

Workshops: Canada, Italy, Germany, Latvia, Czech Republic, France, Ukraine

In 2006 the president of 35th International Choral Competition in Tours (France) Christian Balandras has published for the Ministry of Culture of France the analysis of 50 choral competitions for the period 1995-2005, in which he acknowledges Alexander Vatsek, as one of the 20 best choral conductors in the world.

Titles: from 1990 honorable member of culture of Ukraine, from 1994 honorable member of art of Ukraine, in 1996 awarded by the State Award named after I. Ohienko, in 2008.by "Order of MeritтјЁ III degree, in 2009 by the Academic Council of the National Tchaikovsky Music Academy was awarded the Order" For Outstanding Achievement in Music ", from 2009 the honorable professor of Zhitomir State Institute of Culture and Art.

Member of the Music Comission Europa Cantat, Intercultur, IFCM. Prominent Events and Awards in the history of "OreyaтјЁ 2009 - The first music festival in Incheon (South Korea), where "OreyaтјЁ was invited as one of the best choirs of the world.

Participants: male quintet "Amarcord" from Germany, a youth choir from Indonesia (conductor Aida Svenson) professional choir and Kansas City and Phoenix (USA) cond. Charles Braffy and 3 professional choirs from Korea.

2009 - project "Kaddish" (3rd Symphony) by Leonard Bernstein, Aachen (Germany).

Participants: Chamber Choir of Tel Aviv and the best German choir 2006 - "Carmina MundoтјЁ, chamber choirs from Tallinn and the Netherlands. Aachen Symphony Orchestra, conductor - Marcus Bosch. 2008 - III World Fair of choral singing in Saint Lo (France).

Artistic Committee of the "Polifoliya" has invited the choir (24 singers) as one of the 12 best choirs in the world.

Along with the Choir Academy of Music, Stockholm (Sweden) "Nordic voicesтјЁ chorus master Co Matsushito of Tokyo (Japan), chorus master Denisha Szabo from Debrecen (Hungary).

2008 - 9-th International Choir Competition in Maribor, Slovenia - Grand Prix.

2007 - International Choir Festival "Millennium Place, Music for Peace" c. Valencia, Spain.

Participation in the project тјЁDona nobis pacemтјЁ composer Ralph Vaugham Williams (1872-1958)

Participants: University Choir of Sant Yago (Spain), University Choir Valencia (Spain), choir "Studio Vokale" from Karlsruhe (Germany), conductor Werner Pfaff.

2007 - All-Ukrainian Competition of chamber choirs named after B. Lyatoshynskyi Kyiv, Ukraine. - Grand Prix

2007 -International Choir Competition "HabanerтјЁ in Spain, Torrevieja -The second place in the category "PolyphonyтјЁ

2006 -35th Florilege Vocal de Tours, France -The first place in the category "PolyphonyтјЁ -Special prize from Ministre de la Culture for the best for the best interpretation of works by F. Poulenc and Debussy. - Jury Prize for best performance and the best pronunciation among foreign choirs.

2005 - International Choir Competition in Arnhem, Netherlands -The first prize in the category "PolyphonyтјЁ -The first prize in the category "FolkтјЁ

2005 - International Choir Festival in Legnano, Italy "OreyaтјЁ was invited for the second time as one of 5 best choirs of the world at that time, as their experts estimated.

2004 The 3-rd World Choir Olympics in Bremen (Germany). "OreyaтјЁ was invited as exemplary choir. - Participation in the project "Choral Fireworks" with 4 mixed choirs and Budapest Philharmonic Orchestra, "Dohnanyj Orchestra Budafok ", conductor - Recital in one of the finest acoustic halls in Europe Die Glocke in Bremen.

2003 - 7th International Choir Competition in Maasmechelen, Belgium - The first prize in the category "The mixed choirsтјЁ - The prize of the public

2003 - 49th International Habanera Choir Competition in Torrevieja, Spain - The second prize in the category "PolyphonyтјЁ

2003 - The 22th international world festival of the Orthodox music in Hajnowka (Poland)

2002 - 4th International Choir Competition in Miltenberg, Germany

- The first prize in the category "FolkтјЁ

- The second prize in the category "ClassicsтјЁ

- The prize of the public

2001 - The performance of "RequiemтјЁ D. Verdi in Kiev and Zhitomir, Ukraine

2001 - 36th International Festival "Bratislava CantatтјЁ Poland

2001 - International Choir Competition in Lindenholzhausen, Germany

- The first prize in the category "The mixed choirsтјЁ

2000 - The performance of "RequiemтјЁ D. Verdi in Geneva and Le Sentir Montreux (Switzerland)

1999 - 31st International Choir Competition in Tolosa, Spain

- The first prize in the category "FolkтјЁ

- The second prize in the category "PolyphonyтјЁ

1999 - International Choir Competition named after Johannes Brahms in Wernigerode, Germany

- The first prize in the category "Mixed choirsтјЁ

- The prize of the public

- Grand Prix

1998 - International Choral Competition, Montro, Switzerland

- Grand Prix

1998 - International Choral Festival in Bochum (Germany).

- Grand Prix

1998 -the International Choral Festival in Rottenburg (Germany).

1997 - Festival of prizewinners of international choirsтјў competitions in Vaison La Romaine (France)

1997 - Festival, Bornemous, UK

1996 -the International Choir Competition in Lindenholtshauzen (Germany).

- The first prize in the category "Mixed ChoirsтјЁ

- The second prize in the category "Womenтјўs ChoirsтјЁ

- The prize for the best performance of the folk music

- Grand Prix

1996 - the international festival in Legnano, Italy

"OreyaтјЁ was invited as one of 5 best choirs of the world.

1995 -the Festival in Bochum (Germany).

The press called "OreyaтјЁ as "the choir of the European extra-classтјЁ.

1995 - 24th International Choir Competition in Tours, France

- Grand Prix

- The first prize in the category "Mixed choirsтјЁ

- The first prize in the category "Womenтјўs choirsтјЁ

- The prize for the best interpretation of the French music

- The prize of the public

1995 - 2nd International Choir Contest in Zwickau, Germany

- The golden diploma in the category "Mixed choirsтјЁ

- The golden diploma in the category "Women`s choirsтјЁ

- The prize for the best interpretation of the music of the XX century

1995 - 31st International Contest in Montreux, Switzerland

- The diploma with the "ExcellentтјЁ mark in the category "The mixed choirsтјЁ

1993 - 5th International Choir Competition in Maynhauzen, Germany

- The first place in the category "ClassicsтјЁ

- The first place in the category "The mixed ChoirsтјЁ

- Grand Prix

1993 - 3rd International Choir Contest of chamber choirs in Marktorberdof, Germany

- The first place in the category "Womenтјўs choirsтјЁ

1992 - The 24th International Choir Competition in Tolosa (Spain).

- The second prize in the category "Womenтјўs ChoirsтјЁ

- The third prize for the folk music.

1991 - 21th International Choral Competition named after G. Dmitrov in Varna, Bulgaria

- 1st place in category "Mixed Choirs"

- 1st place for best performance of the Bulgarian music

- Alexander Vatsek has got the special prize as the best conductor of the competition.

1989 - 14th International Choral Competition named after Bela Bartok in Debrecen, Hungary

- Prize for best performance of folk music

1989 - 1st Ukrainian Choir Competition named after M. Leontovich, Kyiv, Ukraine

- 1st place in category "Mixed Choirs"


–азмещено на Allbest.ru

—траницы: Ќазад 1 ¬перед