¬—÷дображенн€ традиц—÷йного укра—„нського св—÷тогл€ду в загадках

контрольна€ работа:  раеведение и этнографи€

ƒокументы: [1]   Word-105171.doc —траницы: Ќазад 1 ¬перед

ћ—÷н—÷стерство осв—÷ти —÷ науки

Ћьв—÷вський Ќац—÷ональний ”н—÷верситет —÷мен—÷ –∆. ‘ранка

‘акультет культури —÷ мистецтв

 афедри театрознавства —÷ акторсько—„ майстерност—÷











 ќЌ“–ќЋ№Ќј –ќЅќ“ј

Ќа тему:

¬—÷дображенн€ традиц—÷йного укра—„нського св—÷тогл€ду в загадках




—тудентки

 рижевич ёл—÷—„







Ћьв—÷в 2009

ѕлан


¬ступ

«агальн—÷ в—÷домост—÷ про загадки, €к зразок народно—„ усно—„ творчост—÷

¬—÷дображенн€ традиц—÷йного укра—„нського св—÷тогл€ду в загадках

¬исновок

—писок використано—„ л—÷тератури

ћета


  1. ƒати онтолог—÷чну характеристику св—÷тогл€ду укра—„нського народу на приклад—÷ загадок; залежно в—÷д умови загадано—„ теми розпод—÷лити —„х на типи (матер—÷ал—÷стичний, —÷деал—÷стичний, рел—÷г—÷йний або панте—„стичний).
  2. «азначити €к ще можна в загальному охарактеризувати €кий тип св—÷тогл€ду в—÷дображу—‘ окремо вз€та загадка (—÷ндив—÷дуальний чи груповий, науковий, рел—÷г—÷йний чи м—÷шаний, буденний чи теоретичний).
  3. «`€сувати наступн—÷ аспекти:
  • ставленн€ до природи;
  • ставленн€ до член—÷в соц—÷уму (до себе —÷ до тих, хто в—÷дгаду—‘, до —÷нших людей —÷ до "ади, до соц—÷альних груп, до соц—÷ально-економ—÷чних клас—÷в, до "асник—÷в на засоби виробництва),
  • до р—÷зних сусп—÷льних €вищ,
  • до мови, мистецтва —÷ науки).
  1. Ќа основ—÷ проведеного анал—÷зу:
  • ви€вити чинники, €к—÷ зумовили т—÷ чи —÷нш—÷ аспекти св—÷тогл€ду (або обставини сусп—÷льного житт€ в тому числ—÷ особливост—÷ —÷сторично—„ епохи;
  • з`€сувати систему ц—÷нностей окремо вз€то—„ загадки;
  • сформулювати смисложитт—‘в—÷ —÷деали, що прагне донести загадка;
  • вивести св—÷тогл€дну паралель через загадки.

¬ступ


«агадки мають св—÷тове поширенн€, вони зустр—÷чаютьс€ майже у вс—÷х народ—÷в св—÷ту. ” перв—÷сних народ—÷в загадки —÷мпров—÷зувалис€, почасти й до останнього часу —÷мпров—÷зуютьс€ у етнограф—÷чних групах1, що у в—÷ддалених г—÷рських районах «ах—÷дно—„ ”кра—„ни. Ќайдавн—÷ш—÷ загадки були переважно нескладними, вдало створеними метафорами, але згодом вони все б—÷льше стаб—÷л—÷зувалис€, вдосконалювалис€ в зм—÷ст—÷ та форм—÷, в—÷дшл—÷фовувалис€. ¬ такому вигл€д—÷ вони передавалис€ з уст в уста, з покол—÷нн€ в покол—÷нн€. —истематичний зб—÷р укра—„нських народних загадок почавс€ досить п—÷зно. јдже пам`€тки древньорусько—„ л—÷тератури дають дуже мало св—÷доцтв про загадки. Ќав—÷ть в XVII ст., коли вже на стор—÷нках рукопис—÷в з`€вл€ютьс€ описи билин, казок, п—÷сень, ц—÷л—÷ зб—÷рки приказок, запис—÷в про загадки майже нема—‘. „ижевський, досл—÷джуючи феномен бароково—„ л—÷тератури, {4, 297 -345} в—÷дзнача—‘ про по€ву загадкових в—÷рш—÷в. ќдин —÷з приклад—÷в укладений ¬еличковським (1698) - автора —÷ ракового в—÷рша та алфав—÷тного, що так близьк—÷ до ребусу чи шаради: "—о смЏ Ѕогомъ дедж, ноп насъ блюсти будеї). „ижевський по€сню—‘: "«агадки - це коротк—÷, стисл—÷ поетичн—÷ твори, в основ—÷ €ких —‘ метафоричн—÷ запитанн€. Ќайчаст—÷ше в загадках на основ—÷ названих одн—÷—‘—„ чи к—÷лькох рис в—÷домих предмет—÷в чи €вищ належить одгадати —÷нш—÷ (¬лзагадан—÷ї) предмети або €вища. ќсновними рисами художньо—„ форми —‘ стисл—÷сть, лакон—÷чн—÷сть, сконденсован—÷сть думки —÷ викладу. ’арактер образност—÷ загадках максимально конкретний, пов`€заний з реальним навколишн—÷м житт€м —÷ побутом народуї. ѕроте —÷нод—÷ т—÷льки на своб—÷дних листках з`€вл€—‘тьс€ загадка, так далека в—÷д метафоричних загадок ’–∆’ ст. , загадка типу книжкових притч: —тоит град межи небеси и землею, идеть з града посол нем и несе грамоту неписьменну (град -  овчег Ќо€, посол - голуб, а грамота неписьменна - листок маслини, що в клюв—÷ принесений в Ќоевий ковчег). –ос—÷йський вчений - фольклорист јфанась—‘в писав: " Ќародн—÷ загадки збер—÷гали дл€ нас ру—„ни старослов`€нсько—„ метафорично—„ мови. ѕо€ва загадок тотожна з зародженн€м —÷нтелектуї{5,7}. ¬ укра—„нськ—÷й фольклористиц—÷ вивченн€ походженн€ —÷ сусп—÷льно—„ функц—÷—„ загадок були поставлен—÷ по-новому тому, що приблизно ус—÷ загадки на територ—÷—„ ”кра—„ни под—÷бн—÷ м—÷ж собою, —÷ ц€ под—÷бн—÷сть —÷сторично зумовлена —÷ —‘ законом—÷рним насл—÷дком сп—÷льного походженн€, в—÷кового сп—÷вжитт€ в —‘дин—÷й давньоруськ—÷й держав—÷, а п—÷зн—÷ше - насл—÷дком найт—÷сн—÷ших культурних, зокрема фольклорних вза—‘мозв`€зк—÷в. Ѕагато знаних нами загадок походить ще з час—÷в  и—„всько—„ –ус—÷. ≈тнограф—÷чна група - внутр—÷шн€ територ—÷альна складова етносу —÷з слабо розвинутою локальною самосв—÷дом—÷стю, прийн€тою сус—÷дами назвою, зр—÷дка самоназвою та м—÷iевими особливост€ми культури, побуту, гов—÷рок (наприклад бойки, лемки, гуцули). ўе т—÷сн—÷ше загадки пов`€зан—÷ з народними казками.  азки донесли до нас окрем—÷ тексти давн—÷х загадок, а також важлив—÷ св—÷дченн€ про —„х колишню функц—÷ю, в—÷дм—÷нну в—÷д тепер—÷шньо—„. “ак, в де€ких казках мудра д—÷вчина то загаду—‘ загадки, то —„х одгаду—‘. ÷е св—÷дчить про в—÷дгуки то матр—÷архату, то патр—÷архату.

«агадки про €вища природи: небо, сонце, м—÷с€ць, з—÷рки, гр—÷м, в—÷тер —÷ т.д. - в св—÷й час виходили —÷з св—÷тогл€ду перв—÷сно—„ людини, €к—÷й було "астиво оживлювати , уособлювати €вища природи то у вигл€д—÷ тварин, то у вигл€д—÷ людей.{ –∆з загадок ц—÷—‘—„ тематики наведемо так—÷: “ато високий, мама широка, син зр€чий, нев—÷стка сл—÷па (небо, земл€, день, н—÷ч); –озстелю хусточку, та й положу лусочку, та й пос—÷ю горшком (небо, м—÷с€ць, з—÷рки) ; „ереда не л—÷чена, толока не м—÷р€на, пастух не найманий (з—÷рки, небо, м—÷с€ць); або ось дл€ прикладу найдавн—÷ший зразок загадки , €ку в—÷днос€ть до к—÷нц€ ’V ст. - “ур1 ходить по горам, туриц€ по долах - тур свисне, туриц€ мигне (гр—÷м —÷ блискавка); Ѕ—÷г к—÷нь б—÷лобокий через ƒунай глибокий, €к упав - заржав, увесь св—÷т задрижав (гр—÷м); ——÷рий в—÷л випив води д—÷л (мороз); ¬исота - п—÷в пса, ширина - п—÷втора пса (лавка); —катертина б—÷ла увесь св—÷т закрила (сн—÷г); ўе с€ батько не вродив, а син по св—÷т—÷ ходить. (вогонь —÷ дим); Ѕез рук, без н—÷г на гору зл—÷з (дим); ћати - гладуха, дочка - краснуха, син - кучер€вий (п—÷ч, вогонь, дим)}2.

„ижевський зазнача—‘, що загадки з`€вл€ютьс€ довол—÷ спонтанно, хаотично, поступово стаючи надбанн€м укра—„нського народу, та порушу—‘ питанн€ про встановленн€ меж—÷ загадок, адже вони дуже стаб—÷льн—÷ —÷ в той же час —‘ випадки, коли загадка, заф—÷ксована в XVII ст., записувалас€ в наш час з де€кими зм—÷нами. јле водночас зм—÷на пор€дку сл—÷в, зам—÷на —÷мен, назв, еп—÷тет—÷в, типове дл€ загадок. –∆нод—÷ так—÷ зм—÷ни призвод€ть до по€ви ново—„ загадки, проте визначити межу, що в—÷дд—÷л€—‘ стару загадку в—÷д ново—„ неможливо. Ќайц—÷кав—÷ше те, що Ќечуй - Ћевицький досл—÷джуючи св—÷тогл€д укра—„нського народу на приклад—÷ загадок походженн€ €ких виводить з м—÷ф—÷в, зазнача—‘: "тјжнайдавн—÷ш—÷ укра—„нськ—÷ м—÷фи були в геоморфн—÷й —÷ напевно зооморфн—÷й форм—÷. Ќебо здавалос€ давн—÷м укра—„нц€м то полем, то морем, то просто кленовим листком, на €кому написан—÷ сонце, м—÷с€ць —÷ зор—÷; хмари здавалис€ л—÷сами, д—÷бровами, скел€ми, ватагою чи турмою овець; зор—÷ здавались густими копами на пол—÷, або листком на вод—÷; сонце соколом, блискавка терном або терновим огнем.ї [2;4].  расен сок—÷л кружл€—‘, хмари затул€—‘ - на роботу виган€—‘ (сонце. «агадка ’–∆’ ст. ). —аме так—÷ загадки дал—÷ трансформуютьс€ —÷ набувають скор—÷ше ритуального характеру, "учно передаючи ознаки тогочасно—„ культури. –∆нод—÷ загадки час—÷в дохристи€нсько—„ –ус—÷. јнтропоморфн—÷ зтјў€вл€ютьс€ дещо п—÷зн—÷ше з по€вою перших божеств, саме ним ми —÷ д—÷зна—‘мос€ —„хн—÷ —÷мена: ярило —„—„ об—÷гр—÷ва—‘,ћокош сл—÷зьми полива—‘, ¬олос скот випаса—‘, а ƒаждь в—÷д ƒива захища—‘ ( загадка до 908 р., в—÷дпов—÷дь очевидно земл€, або кра—„на —÷ аналог—÷чно ярило - бог —онц€, ћокош - богин€ ¬олос - бог скотарства, ƒаждь - родоначальник руського народу, ƒив - демон—÷чний персонаж, тури на ”кра—„н—÷ зникли вже з XVI ст. ÷—÷ загадки вперше била записан—÷ –∆вашком –∆.ё., у 1920 - 1929 рр. у с. „ереп—÷вц—÷ Ѕуринського району —умсько—„ област—÷. «в—÷дси ми можемо зрозум—÷ти, що на початках загадкам "астивий панте—„стичний тип св—÷тогл€ду, адже Ѕог в у€вленн€х предк—÷в укра—„нц—÷в виступа—‘ у образ—÷ природних стих—÷й.  р—÷м схожих загадок , на листках школ€р—÷в  и—„всько—„ –ус—÷ записували питанн€, що стосувалис€ ф—÷лософського чи побутового характеру. ¬они були включен—÷ в твори древньорусько—„ л—÷тератури та були основою дл€ "Ѕес—÷ди трьох св€тител—÷вї, "јзбукиї, "Ѕджолиї —÷ т.д. (ўо —‘ всього бистр—÷ше —÷ прудк—÷ше? - оч—÷). «гадки про загадки можна отримати —÷з зб—÷рник—÷в присл—÷в`—„в, куди загадки потрапл€ли в силу сво—‘—„ афористичност—÷ —÷ лакон—÷чност—÷. “ак в зб—÷рц—÷ ’VI ст., списаному з ориг—÷нала ’VI ст. посеред приказок —‘ загадки:


Ѕочка стогне, бо€р —÷ сп—÷вають,

’то це такий –∆ван “олмач—÷в,

ўо по—„хав на кон—÷ та по—„хав в вогонь (свин€ з порос€тками, та чавун на рогач—÷).


«ображенн€ предмет—÷в —÷ €вищ у загадках зумовлю—‘тьс€ духовними —÷ матер—÷ал—÷стичними у€вленн€ми народних мас про реальн—÷ зв`€зки та сп—÷вв—÷дношенн€ м—÷ж предметами —÷ €вищами. ѕоетичн—÷ у€вленн€ людей зм—÷нюютьс€ з розвитком св—÷тогл€ду1, €кий в свою чергу залежить в—÷д розвитку св—÷тогл€ду1 продуктивних сил —÷ виробничих в—÷дносин. –ƒдиним сп—÷рним питанн€м, залиша—‘тьс€ - те чи доречно друкувати в творах загадки, €к—÷ нос€ть суто —÷ндив—÷дуальний характер. –∆ де€к—÷ автори, €к наприклад ¬ерт—÷й {6,187} проти внесенн€ в зб—÷рники таких загадок. ѕроте, €кщо враховувати, що де€к—÷ загадки, у св—÷й час складен—÷ в—÷дображають л—÷тературн—÷ смаки того часу, та вживаютьс€ загалом, або ж в усн—÷й традиц—÷—„ мають дек—÷лька вар—÷ант—÷в, потр—÷бно ж кожну окремо вз€ту загадку розгл€нути —÷ врахувати —„—„ значенн€. ¬иникають сумн—÷ви в правильност—÷ включенн€ в зб—÷рники загадок, що стосуютьс€ л—÷тер алфав—÷ту, адже загадки завжди стосуютьс€ видимого —÷ конкретного св—÷ту. ѕитанн€ про букви алфав—÷ту, можна знайти в завуальован—÷й форм—÷ у б—÷льшост—÷ народ—÷в, —÷ ”кра—„на тому не вин€ток. ƒосл—÷дженн€ показали, що сусп—÷льна функц—÷€ загадок зм—÷нювалас€ прот€гом стол—÷ть —÷снуванн€ цього жанру. ¬ сиву давнину загадки мали серйозне значенн€, були т—÷сно пов`€зан—÷ з трудовою д—÷€льн—÷стю мисливц€, коч—÷вника чи сел€нина, з пота—‘мною, замаскованою мовою. «агадки входили в обр€д; загадуючи чи одгадуючи —„х люди прагнули вплинути на сили природи, св—÷т тварин —÷ рослин, п—÷дкорити —„х соб—÷, проникнути в —„х пота—‘мний зм—÷ст. «агадкова, багато значуща мова використовувалась в посольський —÷ во—‘нних переговорах. «нанн€ загадок було необх—÷дним вожд€м —÷ правител€м, землевласникам —÷ скотар€м, мисливц€м —÷ рибакам. ѕотр—÷бно було вм—÷ти зрозум—÷ти пор—÷вн€нн€, образн—÷сть - знати загадки, €к того вимагав обр€д. —в—÷тогл€д - система переконань, погл€д—÷в —÷ оц—÷нки, ц—÷нн—÷сне розум—÷нн€ себе, одне —÷з основних ф—÷лософських пон€ть, €ке характеризу—‘ м—÷iе людини в св—÷т—÷. «агадка допомагала "овлювати та—‘мну мову, розвивала км—÷тлив—÷сть, спостережлив—÷сть —÷ мудр—÷сть народу: вчила з п—÷дставл€ти факти —÷ образи, мислити поетичними образами, знайомила з необх—÷дним запасом цих образ—÷в. «деб—÷льшого загадки загадувалис€ старшими по в—÷ку, з —„х допомогою старш—÷ передавали молод—÷ св—÷й досв—÷д, знанн€, поетичний погл€д на оточуюче. ѕ—÷дтвердженн€ ми знаходимо в древньоруськ—÷ л—÷тописи. “ак, в "ѕов—÷ст—÷ про ѕетра —÷ ‘еврон—÷юї ( ’–∆–∆–∆ ст.) на питанн€, де —„—„ родич—÷, ‘еврон—÷€ в—÷дпов—÷да—‘, що мати й батько п—÷шли в займи брати, а брат кр—÷зь ноги на смерть дивитись. (÷е означа—‘, що мати й батько п—÷шли плакати за пок—÷йником, а брат п—÷шов дивитис€ вулики на високих деревах, зв—÷дки легко впасти). јбо в—÷дома притча, про чолов—÷ка - на запитанн€ нав—÷що йому ш—÷сть хл—÷бин, в—÷н в—÷дпов—÷в: ¬лдв—÷ - борг в—÷ддати, дв—÷ - самим з`—„сти, дв—÷ - в борг датиї (в—÷дпов—÷дь: дв—÷ - батькам, дв—÷ - йому —÷ ж—÷нц—÷, дв—÷ - д—÷т€м). Ќащо ¬ерт—÷й, шукаючи першопричину виникненн€ загадок, цитую—‘ Ќечу€-Ћевицького: "тјжц—÷ль укра—„нсько—„ в—÷ри, €к —÷ вс—÷х —÷нших народ—÷в була суто практична, а в основ—÷ давнього поганства лежав людський его—„змї[ 6, 326]. ÷е справд—÷ так, адже наш—÷ предки славили св—÷тл—÷ небесн—÷ сили, приносили —„м жертви, слугували Ќебу, щоб змусити його в—÷дпов—÷дати його практичним ц—÷л€м. ўо —÷ спричинило виникненн€ загадок, у форм—÷ ребус—÷в. јдже загадка-ребус - це сво—‘р—÷дне запитанн€ Ќебу, складеного так, щоб не було зрозум—÷лим непосв€ченим. ¬—÷дпов—÷дь, €к —÷ запитанн€ теж зашифрован—÷ {метод ворож—÷нн€ на нутрощах, к—÷стках}, про це говорить —÷ “ейлор у сво—„й прац—÷ "ѕерв—÷сна культураї[3, 260]. ѕосв€чен—÷, €к правило жерц—÷ або вожд—÷ племен—÷ автоматично переходили в розр€д ел—÷ти, в—÷дпов—÷дно можна справедливо стверджувати, що з по€вою загадок виника—‘ —÷ класова нер—÷вн—÷сть. "тјжв п—÷зн—÷шу пору —÷ ребус, —÷ загадка трансформуютьс€ переход€ть в б—÷льш ненав`€зливу форму —÷ поступово зника—‘ практичний его—„змї, - пише ¬ерт—÷й.

÷—÷кавим —‘ той факт, ще довго, майже до ’–∆’ ст., збер—÷га—‘тьс€ в де€ких м—÷i€х звичай загадувати загадки т—÷льки в де€ких м—÷i€х, т—÷льки в де€к—÷ дн—÷. Ќаприклад у лемк—÷в вживанн€ загадок було суворо уставленим звича—‘м (наприклад п—÷д час обр€ду вес—÷лл€ чи сватанн€); вони загадувалис€ урочисто, колективно включаючи сво—‘р—÷дну гру у€ви. ƒл€ пор—÷вн€нн€ - угорц—÷ (мад€ри), €к—÷ мешкають на теренах «акарпатсько—„ ”кра—„ни загадували лише в певн—÷ сезони року (восени - п—÷д час збору врожаю —÷ зимою - п—÷д час –—÷здв€них —в€т), в певн—÷ години доби (увечер—÷ —÷ вноч—÷, включно з гаданн€м на долю); концентрично, починаючи в—÷д найближчого оточенн€ —÷ поширюючись по колу.

Ќедарма вони здавна служили, а почасти й зараз служать народним засобом розвиненн€ людей та перев—÷рки —„х розумових зд—÷бностей, особливо д—÷тей та молод—÷. «в—÷дси загадки - дуже давн—÷й вид народно—„ творчост—÷, тому походженн€ загадок в—÷днос€ть до перв—÷снообщинно—„ доби, коли людина вже волод—÷ла здатн—÷стю абстрактно мислити —÷ з—÷ставл€ти та пор—÷внювати €вища, мала певний запас знань про природу.  р—÷м цього, загадки включалис€ в обр€д —÷н—÷ц—÷ац—÷—„; використовувалис€ дл€ перев—÷рки людини, що приймалас€ в родину нареченого; дл€ випробовувань претендента на престол. ѕод—÷бн—÷ "екзамениї знайшли сво—‘ в—÷дображенн€ в казках, вес—÷льному обр€д—÷ —÷ детально вивчен—÷ науковою л—÷тературою. «агадки (разом з казками та —÷ншими найдавн—÷шими видами народно—„ поетично—„ творчост—÷ ) були ви€вом намаганн€ перв—÷сно—„ людини роз—÷братис€ в €вищах навколишньо—„ природи та сусп—÷льства, ви€вом прагненн€ народу уточнити й зб—÷льшити сво—„ знанн€ об`—‘ктивного св—÷ту, а по змоз—÷ —÷ вплинути на нього. ÷—÷каво, що зам—÷на загадуваного —÷ прототипу зд—÷йсню—‘тьс€ не будь-€ким предметом, але таким, що ма—‘ €ку-небудь под—÷бн—÷сть:

1. в—÷дпов—÷дно до зовн—÷шнього вигл€ду (€йце - д—÷жка),

2. по кольору (бурак - червоний чоб—÷т),

3. зг—÷дно матер—÷алу (двер—÷ - €лина),

¬ тих випадках, коли неживий предмет загадуванн€ зам—÷ню—‘тьс€ живим предметом, можна казати про пор—÷вн€льну характеристику: замок - собачка —÷ т. д. «агадки част—÷ше загадуютьс€ про реч—÷, про предмети, а говор€ть в них €к про жив—÷ —÷стоти, вони д—÷—‘в—÷, рухом—÷. ÷е також допомага—‘ створенню поетичного парадоксу, загадковост—÷, особливого св—÷ту загадкових €вищ, котр—÷ потр—÷бно в—÷дгадати. ƒосить часто поширений —‘ спос—÷б побудови загадок шл€хом вир—÷занн€ €ко—„-небудь ознаки чи €кост—÷ предмета. ¬иходить сво—‘р—÷дна побудова: предмет загадуванн€ зам—÷нений —÷ншим, проте в—÷д ц—÷—‘—„ зам—÷ни одразу в—÷дмовл€ютьс€, залиша—‘тьс€ лише ознака - головна под—÷бн—÷сть предмета загадуванн€, зг—÷дно €ко—„ потр—÷бно в—÷дгадати . Ќаприклад: Ќе в—÷л, а рогатий (рогач). јле пор€д може зустр—÷чатис€ зам—÷на, паралель в—÷дмови. «агнала у хл—÷в бика, ¬ хл—÷в—÷ рога, а хв—÷ст у руках (рогач)

ѕроте негативний паралел—÷зм, звичний нам (наприклад: –огатий, що бик) зустр—÷ча—‘тьс€ р—÷дко. „асто в—÷н просто зам—÷нений перерахуванн€м його "астивостей, €костей, змалюванн€м способ—÷в використанн€ чи виготовленн€. «агадки першого роду €к правило коротк—÷, мають одну чи дв—÷ под—÷бност—÷, будуютьс€ —÷з простих, часто неповних речень (складн—÷ реченн€ взагал—÷ загадкам не "астив—÷). «агадки другого роду, розпов—÷дають про спос—÷б виготовленн€ чи прим—÷ненн€ предмета, зг—÷дно об`—‘му. —кор—÷ше усього вони розвертаютьс€ в ц—÷лий сказ: "Ѕув € копаний, був € топтаний, був на кружев—÷, був € в пожеж—÷, сто гол—÷в годував. —тарий став - пеленатись почав, кинули в в—÷кно, н—÷кому не потр—÷бно (горщик).

¬ новий час загадки живуть, €к специф—÷чний художн—÷й жанр, допомагаючи розвивати в п—÷дростаючому покол—÷нн—÷ км—÷тлив—÷сть, вм—÷нн—÷ з з—÷ставл€ти, бачити в окремих предметах прекрасне, мислити поетичними образами. «агадка служить виховним засадам, але —„—„ педагог—÷чн—÷ функц—÷—„ зд—÷йснюютьс€ без надо—„ данн€ —÷ педантизму, н—÷бито жартуючи, в гр—÷ —÷ розвагах. –∆ в наш час загадка залиша—‘тьс€ живим —÷ розвиваючим жанром, вона знайшла сво—‘ м—÷iе в дит€чому середовищ—÷. «г—÷дно старих зразк—÷в створюютьс€ нов—÷, що згодом переход€ть в усну творч—÷сть.

¬—÷дображенн€ традиц—÷йного укра—„нського св—÷тогл€ду в загадках


якщо ми будемо розгл€дати загадки саме укра—„нського народу, то можемо зауважити, що саме вони побутували —÷ записувалис€ головним чином в сел€нському середовищ—÷, тому —÷ св—÷т речей , що в них зображувавс€ належить перед ус—÷м його селу. „итаючи загадки, ми можемо у€вити соб—÷ сел€нську хатку-мазанку, п—÷чку, з ус—÷ма —„—„ детал€ми —÷ належними до не—„ начинн€м, оздобленн€ к—÷мнат, предметами ремесел —÷ ручно—„ роботи; загадки змалюють од€г —÷ взутт€ та —„жу сел€нина. ¬ажко знайти таку галузь трудово—„ д—÷€льност—÷ землероба, €ка б не була в—÷дображена в загадках: тут —÷ оброб—÷ток пол€, —÷ с—÷нок—÷с, —÷ жнива, —÷ молотьба, р—÷зн—÷ ремесла, рибальство, полюванн€ —÷ т.д. ¬ загадках зображен—÷ тварини та рослини, що оточували сел€нина у л—÷с—÷ та в садиб—÷, €вища природи, спостер—÷гачем €ких в—÷н був. «агадки розпов—÷дають про саму людину, про частини його т—÷ла, про головн—÷ моменти його житт€. «найдутьс€ серед загадок —÷ так—÷, що описують —÷ побут м—÷ста, проте переважна б—÷льш—÷сть говорить про предмети чи тему зац—÷кавленн€ сел€нина. ¬ загадках зосереджено багато етнограф—÷чних в—÷домостей про побут —÷ працю сел€нина. јле варто зауважити, що ц—÷ св—÷дченн€ строго окреслен—÷ в час—÷: це побут —÷ прац€ того пер—÷оду, коли загадки записан—÷, тобто, коли заф—÷ксоване —„х вживанн€. «агадки дуже сучасний жанр. ƒл€ того,щоб в—÷дгадати загадку, необх—÷дно досить добре волод—÷ти знанн€ми про т—÷ предмети, про €к—÷ йде мова. “ому загадок про предмети, що перестали бути актуальними не загадують. –∆ншими словами, так—÷ загадки виход€ть з живого середовища —÷ забуваютьс€.ƒл€ сучасно—„ людини багато загадок вже арха—„чн—÷, проте на зам—÷ну —„м приход€ть нов—÷, що вдало змальовують сучасн—÷ предмети побуту (наприклад: про трактор, про електрику, трамвай, та найактуальн—÷ш—÷ про комп`ютер, –∆нтернет, ксерокс тощо). «в—÷дси ста—‘ зрозум—÷лим, що загадки завжди встигають за часом, проте пост—÷йно зазнають зм—÷н св—÷тогл€дн—÷ позиц—÷—„, адже €кщо на ранн—÷х етапах (див. вище) загадкам "астивий панте—„зм, а починаючи з ¬олодимирово—„ –ус—÷ до ’–∆V ст. - христи€нський ракурс, то вже з XV ст. до наших дн—÷в в—÷дчутний вплив матер—÷ал—÷зму. ѕитанн€ рел—÷г—÷—„ у загадках людини Ќового часу вже не зач—÷па—‘ в—÷чних —÷стин бутт€, €к наприклад у —ередньов—÷чч—÷, дл€ €кого "астив—÷ загадки про ф—÷лософськ—÷ пон€тт€, про житт€ —÷ смерть, про час, про грамоту, про под—÷—„ св€щенно—„ —÷стор—÷—„ (јдам —÷ –ƒва —÷ т.д.), про предмети пов`€зан—÷ з рел—÷г—÷—‘ю, де нав—÷ть у побут—÷ в—÷дчутна одухотворен—÷сть. «агадки ж Ќов—÷тньо—„ доби сво—‘р—÷дн—÷ - це вже скор—÷ше сатирична транскрипц—÷€: часте осм—÷€нн€ церкви противника (католики - православних, православн—÷ - католик—÷в, або ун—÷ат—÷в); осм—÷€нн€ св€щенник—÷в - п`€ниць тощо. “ак наприклад: ѕ—÷вень, п—÷р`€ розпустив, усю земельку накрив так, що вола ревучого зл€кав (п—÷вень - православтјў€, а бик - католицизм), або  урчак - сп—÷вак, зрубав хл—÷вак (церква —÷ св€щеник). √арна з виду головка капуст€на, а €к в—÷зьмеш —„сти г—÷рка та гнила (про св€щеника в риз—÷. јдже тод—÷ отц—÷ церкви не були благочестив—÷, —÷ досить часто не гребували службовим становищем). ўо за кам`€нка у бан—÷? - јрх—÷—‘рей у шан—÷ (ц—÷каво, що ц€ загадка передбача—‘ —÷ в—÷дпов—÷дь, —÷ нагаду—‘ скор—÷ше присл—÷в`€). “а нав—÷ть предметний св—÷т зм—÷ню—‘тьс€ - ста—‘ б—÷льш приземленим, речовим, дл€ загадок вже невластий сво—‘р—÷дний культовий предмет - фетиш. ÷—÷каво, що дл€ загадок майже не характерн—÷ питанн€ про пан—÷в, купц—÷в, про службовц—÷в, про митар—÷в —÷ т. д. ѕоодинок—÷ випадки з`€вл€ютьс€ вже в ’–∆’ ст. про цар€, про рекрутський наб—÷р. ѕроте в самих загадках народ завуальовано виразив сво—‘ в—÷дношенн€ до пан—÷в, до церковних служител—÷в. Ќаприклад: ” пан—÷ с—÷мдес€т с—÷м сп—÷дниць, а €к вийде на вулицю - спина гола (курка). «вичайно так—÷ пор—÷вн€нн€ говор€ть про в—÷дсутн—÷сть поваги до представник—÷в правл€чого класу. –∆ нажаль зовс—÷м нема—‘ загадок про театр, музику чи спорт - це по€сню—‘тьс€ досить злиденним становищем укра—„нського сел€нина, дл€ €кого головним видовищем був €рмарок, недарма ћикола √оголь, змальовуючи побут сел€н нав—÷ть присв€тив ц—÷лу пов—÷сть цьому €вищу. ярмарки - це не т—÷льки спроба вдало продати - купити, але це ще й €скраве д—÷йство. —аме —„м завд€чу—‘ укра—„нський фольклор, адже б—÷льш—÷сть створених народом речей творилос€ саме тут. –∆ сам образ €рмарки об—÷гра—‘тьс€ в загадках, набуваючи особливих рис. „асто народ —÷мену—‘ €рмарку - то пан—÷, то купчиха, то благодать. «агадкам надавали на ранньому етап—÷ —„х розвитку маг—÷чного значенн€, тобто приписували —„х певний вплив на стан господарства, родини, на розкв—÷т або занепад житт€. ¬дале розгадуванн€ вважалос€ ознакою розуму —÷ щаст€ людини. Ќавпаки невм—÷нн€ одгадувати загадки вело, за народними у€вленн€ми, до невдач, нещаст€ —÷ нав—÷ть до загибел—÷ людини. ¬ так—÷й рол—÷ бачимо загадки, наприклад, у найдавн—÷ш—÷й обр€дов—÷й народн—÷й творчост—÷. “ак, у поширен—÷й на ”кра—„н—÷ русальн—÷й п—÷сн—÷ сп—÷валос€ про те, що мала д—÷вчинка не в—÷дгадала загадку русалки: "” св—÷т—÷ одна - потр—÷бна вс—÷м вонатјжї (правда), —÷ та д—÷вчину залоскотала. ¬ —÷нш—÷й укра—„нськ—÷й казц—÷ (’VII ст.) козак, €кий шукав кон€ потрапив у полон до татар. “атари пооб—÷ц€ли зв—÷льнити його, €кщо в—÷н одгада—‘ с—÷м загадок: —початку на чотирьох, пот—÷м на двох, а пот—÷м на трьох ногах ходить? (характеристики в—÷ку людини - немовл€, дорослий, старець з паличкою); Ўвидше в—÷д в—÷тру? (думка); «а вс—÷х пережива—‘, про себе не дба—‘, коха—‘, стражда—‘, хоч не розмовл€—‘? (серце); ’то народивс€ —÷ не помирав? (р—÷д людський); ўо то за жона, що н—÷кому не вклон€—‘тьс€, що —„й все р—÷вно чи за цар€, чи за злидар€ зам—÷ж п—÷ти? (смерть); Ќа ст—÷л не кладуть, ножем не р—÷жуть, а весь св—÷т коштував? (грудне молоко);  оли б той не той би не народивс€, той би не помер (вода —÷ л—÷д).  озак в—÷дгадав - —÷ зв—÷льнивс€.

ќбраз мудро—„, с—÷льсько—„, д—÷вчини, що вдало загаду—‘ або одгаду—‘ загадки, "астивий кол€дним п—÷сн€м Ќаддн—÷пр€нщини, €к один —÷з засоб—÷в величанн€ розумно—„ дитини господар€. ÷—÷кава роль загадок у народному вес—÷лл—÷. ¬ де€ких м—÷iевост€х ¬олин—÷ п—÷д час вес—÷лл€ молодому не давали м—÷i€ поруч з молодою доти, поки в—÷н не в—÷дгадував загадок, €к—÷ йому загадував молодший брат €к представник —„—„ роду. «агадки в основному зач—÷пали три питанн€:

1. стосувалис€ пор€дку —÷ добробуту в с—÷м`—„;

2. вибору лог—÷чно—„ посл—÷довност—÷ речей;

3. визначали км—÷тлив—÷сть нареченого.

«устр—÷чаютьс€ також вар—÷анти народного вес—÷лл€, де загадки загадував молодий, —÷ т—÷льки тод—÷ в—÷н частував молоду, коли вона —„х одгадувала. ўе т—÷сн—÷ше загадки пов`€зан—÷ з народними казками.  азки донесли до нас окрем—÷ тексти давн—÷х загадок, а також важлив—÷ св—÷дченн€ про —„х колишню функц—÷ю, в—÷дм—÷нну в—÷д тепер—÷шньо—„. “ак, в де€ких казках мудра д—÷вчина то загаду—‘ загадки, то —„х одгаду—‘. ÷е св—÷дчить про в—÷дгуки то матр—÷архату, то патр—÷архату.  ¬елику —÷ характерну групу становл€ть так—÷ загадки, в €ких зображу—‘тьс€ прац€ —÷ побут стародавньо—„ людини, починаючи —÷з стад—÷—„ перв—÷сного хл—÷боробства.  —÷лька приклад—÷в: ѕ—÷д полом ходить баран з колом (прим—÷тивне дерев`€не рало); ——÷в д—÷д (вар—÷ант - п—÷вень) п—÷д кручею, заткнув горло онучею (кагла - прим—÷тивний димар). «авд€ки загадкам можна зрозум—÷ти, €ку с—÷льськогосподарську культуру вирощували наш—÷ предки - —идить д—÷вка в комор—÷, а коса —„—„ надвор—÷ (морква), або Ѕез в—÷кон, без дверей - повна хата людей (ог—÷рок. «агадка очевидно дещо п—÷зн—÷шого пер—÷оду, так €к ог—÷рок був завезений в –ƒвропу в ’–∆ ст.) , √ордовитий пан, од€г червоний жупан, у хат—÷ сидить, лишень чуб на дв—÷р стирчить (бурак), ѕанна,в сто кожух—÷в вбрана, розд€гнеш - заплачеш (цибул€).

«агадки охоче вживають "асних —÷мен, чим дос€га—‘тьс€ уособленн€ €вищ —÷ предмет—÷в: ѕ—÷дперезаний —тепанко по хат—÷ скаче (в—÷ник); Ћежить √ал€, прост€глас€, €к устане - небо достане (дорога). –∆нод—÷ загадки в—÷дображають суто пор—÷вн€льну характеристику людини з €вищем, под—÷—‘ю, природними стих—÷€ми, або нав—÷ть з твариною. ѕроте ц—÷ загадки актуальн—÷ т—÷льки незначному колу - мають суто локал—÷зований характер —÷ вимагають т—÷сних зв`€зк—÷в м—÷ж тим, хто зада—‘ питанн€ - в—÷дгадуючим - та тим, про кого —÷де мова у загадц—÷, враховуючи те, щоб не зад—÷ти почутт€ об`—‘кту загадки. „аст—÷ше так—÷ загадки об—÷граютьс€ в с—÷мейному та робочому колах, що да—‘ змогу класиф—÷кувати —„х €к особист—÷сний вид загадок. “ак—÷ загадки скор—÷ше под—÷бн—÷ на присл—÷в`€ ўо коту, що попу, а щотјж..( ледащо. ¬—÷дгадуючи називають —÷мтјў€ загаданого), Ћетить, гримить ус—÷х л€ка—‘, ще крок , —÷ вс—÷х покуса—‘ (кер—÷вник), √арна мов кв—÷точка, мила €к к—÷точка, хитра, що лисочка, швидка €к рисочка - це наша... (д—÷вчинка Ћарисочка. ¬ ц—÷й загадц—÷ використана пестлива форма запитанн€ , а пор—÷вн€льна характеристика в—÷добража—‘ про ставленн€ природ—÷ людських "астивостей).

‘орми загадок:

  • загадки - метафори. ўе јристотель визначив загадку, €к сформульовану метафору. –∆ це можна в—÷днести до найпоширен—÷шого виду загадок - метафоричному чи алегоричному. ѕод—÷бн—÷сть буду—‘тьс€ за принципом поетичного парадоксу.{8, 322}. Ќаприклад: гусак - б—÷л—÷ шати, оперенн€ птаха - од€г, бур€к - червоний чоб—÷т, качан капусти - п—÷п в ризах. –∆стотно в загадках ми ма—‘мо не под—÷бн—÷сть, а повну зам—÷ну предмета загадуванн€ з тим предметом, до €кого в—÷н под—÷бний. ѕри цьому ознака €кост—÷ чи д—÷—„ збер—÷гаютьс€ до к—÷нц€ загадуванн€. Ќаприклад, в загадц—÷ про двер—÷ ¬л ялина сколихнетьс€, ус—÷ люди обернутьс€ї под—÷бна не зам—÷на, але й ус€ ознака пов`€зана з дверима, а не з €линою. ÷е саме той парадокс, про €кий згаду—‘ –ибн—÷кова {9, 57}
  • загадки - розпов—÷д—÷ : …шов € л—÷сом, найшов дерево, з того дерева вийшло чотири справи: перша справа - сл—÷пому просв—÷тництво, друга - голому - пот—÷шництво, трет€ - скрипл€чому - допомога, четверта - хворому л—÷куванн€ (береза). “ак—÷ загадки мають багато вар—÷ант—÷в, так €к досл—÷вне запам`€товуванн€ досить важке. „ижевський вважа—‘ —„х першим видом загадок {3, 227}, адже саме таку форму ми зустр—÷ча—‘мо в давньоруських л—÷тописах.
  • загадки-питанн€, проте вони досить неоднор—÷дн—÷, досить часто пов`€зан—÷ з загадками - метафорами, що зам—÷н€ють предмет загадуванн€ з перерахуванн€м його "астивостей, €костей. «агадки-питанн€ також називають €к—÷сть предмету загадуванн€. Ќаприклад: ўо росте без кор—÷нн€? (кам—÷нь); ўо шумить без в—÷тру (вода). Ѕува—‘, що под—÷бн—÷ загадки констатуютьс€:


–осте без кор—÷нн€,

÷в—÷те без цв—÷ту,

Ўумить без в—÷тру (кам—÷нь, €лина, вода).


  • загадки -задач—÷. Ќа м—÷й погл€д заслуговують на увагу загадки, складен—÷ —имеоном ѕолоцьким (1629 - 1680) , дл€ д—÷тей молодшого шк—÷льного в—÷ку, що визначають лог—÷ку —÷ швидк—÷сть думок . ÷е задач—÷, розв`€зок €ких потребу—‘ не т—÷льки провести арифметичну д—÷ю, але й вгадати жарт, пота—‘мний зм—÷ст: —ид—÷ло с—÷м ворон, € стр—÷л€в, трьох убив. Ѕагато залишилос€? - “ри, —÷нш—÷ полет—÷ли; Ќапиш—÷ть число 100 з п`€тьма тр—÷йками (33тјв3 + 3:3), або ўо —‘ легшим пуд зал—÷за чи пуд п—÷р`€?(однаково); ¬лјї —÷ "Ѕї - сид—÷ло на труб—÷, "јї - пропало, "Ѕї - впало. ўо залишилось? (в—÷дпов—÷дь "–∆ї).  р—÷м того у ѕолоцького безл—÷ч загадок , де вдало об—÷гра—‘тьс€ родинн—÷ звтјў€зки (потр—÷бно порахувати в—÷к родич—÷в ” мами три дочки - јгла—„ -2 роки, ѕараскев—÷ в трич—÷ б—÷льше, а јнна на 1 р—÷к старша в—÷ку јгла—„ —÷ ѕараскев—÷, разом уз€тих; то ск—÷льки рок—÷в мам—÷,коли в—÷домо, що —„—„ в—÷к дор—÷вню—‘ подво—‘н—÷й сум—÷ рок—÷в доньок?{ѕараскев—÷ - 6, јнн—÷ 9, мам—÷ - 34 роки}), або ж загадки, де вже вперше застосовуютьс€ елементи комб—÷наторики: ” ваз—÷ 7 кв—÷ток - р—÷зних кольор—÷в, ск—÷льки раз—÷в можна переставл€ти кв—÷ти м—÷i€ми. “ак—÷ загадки —÷ зараз знайшли сво—‘ м—÷iе, адже навчити д—÷тей думати - основна вимога сучасно—„ педагог—÷ки —÷ тому вони пост—÷йно розшир€ютьс€ - з`€вилис€ загадки в галуз—÷ б—÷олог—÷—„, ф—÷зики, географ—÷—„ —÷ т.д. - ƒе на земл—÷ в—÷—‘ т—÷льки п—÷вденний в—÷тер? (на п—÷вн—÷чному полюс—÷); який п—÷востр—÷в скаржитьс€ на величину? (ямал).
  • загадки - жарти. ¬лЌащо шл€пу купив? - Ќа грош—÷.ї, "„—÷м хл—÷б у вогонь саджають? - “—÷стомї “ак—÷ питанн€ чесно кажучи не —‘ загадками. ¬ них нема—‘ зам—÷ни - ототожненн€, нема ознак, що "астив—÷ дл€ в—÷дгадуванн€. ѕроте в них —‘ парадокс, —÷з загадками вони пов`€зан—÷ тим, що розрахован—÷ на км—÷тлив—÷сть, увагу, вдало розвивають ц—÷ €кост—÷, що —‘ основною функц—÷—‘ю загадок. ¬они т€ж—÷ють до загадок-питань про "астивост—÷, €кост—÷ предмет—÷в та й здавна —÷снують в усн—÷й традиц—÷—„ пор€д з загадками.

як —÷ —÷нш—÷ види народно—„ поетично—„ творчост—÷, загадки супроводжували —÷стор—÷ю народу —÷ на п—÷зн—÷ших етапах, зокрема в класовому сусп—÷льств—÷, феодальному —÷ буржуазному, тим б—÷льше в наш час. ƒл€ з`€суванн€ ново—„ рол—÷ —÷ ново—„ функц—÷—„ загадок в умовах класового сусп—÷льства можуть прислужитис€ казки про мудру д—÷вчину. ÷—÷ казки —÷ вм—÷щен—÷ в них загадки зазнали ц—÷кавих перетворень. “ак, у казц—÷ про двох брат—÷в, б—÷дного —÷ багатого, мудра д—÷вчина зображу—‘тьс€ саме дочкою б—÷дного брата. Ѕагатий —÷ б—÷дний брати позивалис€ в суд—÷, —÷ судд€ —„м задав —„м загадки. ’то одгада—‘ ц—÷ загадки, той —÷ правий буде. ўо на св—÷т—÷ наймил—÷ше? ўо на св—÷т—÷ найситн—÷ше? ўо на св—÷т—÷ наймил—÷ше?

Ѕагач за порадою ж—÷нки, в—÷дпов—÷в, що нема—‘ н—÷чого прудк—÷шого за —„х "асного кон€, нема н—÷чого ситн—÷шого за —„х кабана —÷ нема н—÷чого мил—÷шого, €к сама вона, його ж—÷нка, - —÷ не одгадав. «агадки продовжували —÷ в п—÷зн—÷ш—÷ епохи в—÷дображати виробничу техн—÷ку та матер—÷альну —÷ духовну культуру. Ќаприклад: ћ—÷й брат - комендант, поп—÷д землю ходить - черв—÷нц—÷ находить (плуг зал—÷зний), загадка ц€ п—÷дкреслю—‘ господарську ефективн—÷сть плуга пор—÷вн€но з сохою; „орненький, собачка весь д—÷м стереже (зал—÷зний замок);  рутитьс€, вертитьс€, т—÷льки берега держитьс€ (вод€ний млин) ;Ѕ—÷ле поле, чорне нас—÷нн€, хто його с—÷—‘, той розум—÷—‘ (письмо, €ке з`€вилос€ у сх—÷дних слов`€н з ’ - ’–∆ ст.); √олову ст€ли, серце вийн€ли, дали пити - стало говорить ( гус€че перо, €ким колись писали); –«де верх—÷вень, а ноги за вухами (окул€ри, €к—÷ почали поширюватис€ в –ƒвроп—÷ з к—÷нц€ ’–∆–∆–∆ ст.).

÷—÷кав—÷ загадки з`€вл€ютьс€ у ’VI ст., про книгу та —„—„ велику роль у навчанн—÷ людей: ћовчить, а вс—÷х навчить; Ќе кущ, а з листками; Ѕез €зика, а говорить, без голови, а розум—÷—‘, без рук без н—÷г, а бува—‘ скр—÷зь. “аке зац—÷кавленн€ народу до книги ц—÷лком завд€чу—‘ д—÷€льност—÷  и—‘во-ћогил€нсько—„ јкадем—÷—„, а особливо так званим "мандруючим д€камї (студентам академ—÷—„ на кан—÷кулах), що йшли в села учити простий народ. «в—÷дси —÷ з`€вл€ютьс€ загадки про бурсак—÷в, €к —„х любтјў€зно —÷мену—‘ народ: ¬л √олова учена, мова заучена, хто ж в—÷н такий?ї. «агадки з соц—÷альною тематикою заслуговують на особливу увагу.“ак—÷ загадки ще не вивчен—÷. ƒе€к—÷ м—÷ст€ть нат€ки на класове розшаруванн€ в сусп—÷льств—÷: ’одить пан—÷ по майдан—÷, куди гл€не - трава в`€не (коса,трава); „орненьке, маленьке - хоч €кого пана з кон€ зсадить (блоха); Ћ—÷зу - л—÷зу по чорному зал—÷зу - од царських собак не од—÷б`юс€ (бджоли). –ƒ загадки , €к—÷ €вл€ють собою, так би мовити, сво—‘р—÷дн—÷ еп—÷зоди з житт€: Ћисий в—÷л через ворота дивитьс€ (м—÷с€ць). –∆нш—÷ загадки —‘ м—÷н—÷атюрними розпов—÷д€ми, €к—÷ передають —÷ рух: –«хала пан—÷ вноч—÷, загубила ключ—÷, м—÷с€ць —÷шов ключики знайшов, сонце встало - ключики украло, до себе сховало (роса). –∆нод—÷ загадки набирають форми стислого д—÷алогу, розмови: —тукотн—÷, гуркотн—÷, куди ви —÷дете? - смалене, печене нащо вам це? (в—÷дра —÷ горшки).

–ƒ чимало загадок, €к—÷ за оформленн€м нагадують в—÷ршики, або скоромовки наприклад:


√орюн, годун - годунець, –—÷жуть мене ножакою

√одував, б—÷дував, Ѕ`ють мене ломакою

”с—÷х людей годував, «а те мене отак губл€ть

як упав - пропав, ўо вс—÷ мене дуже любл€ть. (хл—÷б)

Ќ—÷хто добрим словом не згадав.(горщик)

„орний, € мов, сажотрус,

 оло п—÷чки все € трусь,

¬зимку любл€ть вс—÷ мене.

¬—÷дгадайте, хто € —‘? (вуг—÷лл€)


Ќародн—÷ загадки к—÷нц€ ’–∆’ - початку ’’ ст., в—÷добразили також де€к—÷ зм—÷ни, що сталис€ в зв`€зку з розвитком кап—÷тал—÷стичних в—÷дносин: ўо росте без дощу? (процент на кап—÷тал). «агадка " рикнула вутка - на мор—÷ чутко: зб—÷глис€ д—÷тки до р—÷дно—„ маткиї, - спочатку виникненн€ в XVII ст. одгадувалас€ €к дзв—÷н у церкв—÷, а в записах ’–∆’ - ’’ ст. - €к гудок фабрики чи заводу.

Ќе сани, не в—÷з, без кон€ —„де - ран—÷ше - човен, тепер автомоб—÷ль. –∆з загадок ’–∆’ - ’’ ст. про паровоз: Ѕ—÷жить корова, гладка, здорова; т—÷кайте з дороги, бо в—÷зьме на роги, а за нею тел€та, та вс—÷ близн€та (про по—„зд —÷ вагони); про л—÷так: ўо летить - крила ма—‘, а крилами не маха—‘?;  рил не ма—‘, а навколо «емл—÷ л—÷та—‘? (супутник); ѕо полю бродить, зерно молотить, жне, косить - —„сти не просить (комбайн); ’востом воду бере, носом випуска—‘ (водог—÷н); “епла гармошка, весь д—÷м об—÷гр—÷ва—‘ (парове отепленн€); а ось р€д загадок про електрику: ѕо дроту ходить, п—÷тьму розводить; ќгнем не запалиш, водою не загасиш; або √нотик й скл—÷ стримить з—÷ споду, св—÷тить €сно народу (електрична лампочка).

Ѕудучи багатими на мальовнич—÷, пластичн—÷ елементи, загадки в—÷дзначаютьс€ р—÷зноман—÷тн—÷стю ритму, рим, багатством асонанс—÷в —÷ ал—÷терац—÷й. —во—„м оформленн€м загадки, €к —÷ присл—÷в`€, займають пром—÷жне м—÷iе м—÷ж поез—÷—‘ю та прозою, однак ближч—÷ до поез—÷—„. {÷е видно хоча б —÷з таких приклад—÷в: Ѕ—÷жить свинка, ср—÷бна спинка, хв—÷ст конопл€ний (голка —÷ нитка); ’ата боката, в—÷кон забагато - н—÷куди вийти (нев—÷д, €ким рибу ловл€ть); «агадаю загадку, закину на гр€дку, нехай мо€ загадка до л—÷та лежить (озимий хл—÷б, що лежить в пол—÷)}3. Ѕагатьом загадкам "астивий звукопис: Ћет—÷ли гусаки, дубов—÷ носки —÷ казали: то-то ми, то-то ми (ц—÷пами хл—÷б молот€ть); ƒва голуби лет€ть; цмок, цмок об носок (те саме). –∆нод—÷ загадки ви€вл€ли —÷рон—÷чне ставленн€ мешканц—÷в одн—÷—‘—„ м—÷iевост—÷ до —÷нших: ¬лўо то за земл€, де м—÷льйон загадок, а нема одгадок?ї ( загадка села √либохори, “урк—÷вського району, Ћьв—÷всько—„ област—÷ про село  арпатське, що знаходитьс€ неподал—÷к). ¬—÷дпов—÷дно до актуально—„ проблематики загадки часто в—÷д—÷гравали роль виразника ц—÷—‘—„ под—÷—„, €вища чи епохи : ќй,де ж та кра—„на, що тридев`€ть земель, за син—÷м морем, де край пролитий нашим горем,а т—÷—„ люди ’реста не шанують, а т—÷льки оком ворожим на здобич чатують? ( ќсманська —÷мпер—÷€, що на той пер—÷од була чи не найб—÷льшою загрозою дл€ м—÷iевого населенн€, загадка XVI ст., викладена в народн—÷й п—÷сн—÷ "ѕро козака - степовикаї): ѕо степам ган€—‘, крук—÷в л€ка—‘, православних убива—‘, малих д—÷ток нечемних в полон забира—‘( ÷€ загадка - страшилка про татарина ц—÷лком достов—÷рно переда—‘ острах простого люду до татар, €к—÷ на той час зд—÷йснювали наб—÷ги). ќсь чому так вдало використовуютьс€ загадки з давн—÷х час—÷в в л—÷тератур—÷. ¬ укра—„нський л—÷тератур—÷ загадками або близькими до них реченн€ми користувалис€ письменники в XVII ст. “ак, –∆. √ал€товський одну —÷з пропов—÷дей свого " люча разумен—÷€ї ( и—„в 1659) побудував на запитанн—÷, вз€тому з "ѕритчей —оломоновихї: ¬лўо —‘ латв—÷шого в св—÷т—÷, н—÷ж шл€х орла в пов—÷тр—÷, зм—÷—„ на камен—÷ —÷ корабл€ на мор—÷?ї

” XVIII ст. обробл€в у в—÷ршах загадки автор поширеного п—÷дручника поетики јполос Ѕайбаков (1745 - 1801). ¬ укра—„нський л—÷тератур—÷ середини ’–∆’ ст. ћ.  остомаров обробив казку - загадку про мудру д—÷вчину-семил—÷тку в сво—„й п`—‘с—÷ "«агадкаї. Ћ—÷тературно обробл€в народн—÷ загадки Ћ. Ѕоровиковський. ¬икористовували народн—÷ загадки й укра—„нськ—÷ письменники Ћ. √л—÷бов, ќ. ‘едькович, –∆. ‘ранко, —. ¬асильченко та —÷н.  Ћ.√л—÷бов уже на схил—÷ свого житт€ обробл€в укра—„нськ—÷ народн—÷ загадки в сво—„х в—÷ршах. ¬—÷н здеб—÷льшого розширю—‘ —÷ художньо детал—÷зу—‘ побутове тло загадок, —÷нод—÷ вводить у розпов—÷дь —÷ сво—„х юних слухач—÷в (читач—÷в), —÷ старого д—÷да-опов—÷дача. ¬насл—÷док цього загадки Ћ. √л—÷бова перетворюютьс€ в досить просторов—÷ поетичн—÷ твори з сел€нського житт€. ѕ.“ичина ув—÷в елементи загадок у сво—„ "ѕастел—÷ї. ¬ п`—‘с—÷ - казц—÷ дл€ д—÷тей ј. Ўи€на " отигорошкої герой одгаду—‘ загадки, €к—÷ йому загаду—‘ ¬од€ник-—мертоносець. ¬се сказане доводить велике значенн€ цього виду народно—„ творчост—÷ - наукове, художн—‘, педагог—÷чне. ќтже, синтаксична —÷ композиц—÷йна будова б—÷льшост—÷ народних загадок ч—÷тка, струнка. «агадки майже не знають складних синтаксичних форм, майже не мають сполучник—÷в. ¬с—÷ ц—÷ —÷ —÷нш—÷ риси поетичного оформленн€ народних загадок скерован—÷ на най€скрав—÷ше, найстисл—÷ше висловленн€ —„х зм—÷сту, на легке запам`€танн€ —÷ поширенн€ серед народних мас.

¬исновок


«г—÷дно усього перел—÷ченого можна зрозум—÷ти, що загадки в—÷дображають матер—÷альний —÷ духовний св—÷т людини. « них ми можемо дов—÷датис€ про в—÷днесенн€ нас—÷нн€ до €вищ, под—÷й т—÷—‘—„ доби. ÷е н—÷би досконалий —÷люстратор у вир минулого, а кр—÷м цього буд—÷вничий майбутнього, адже загадки передус—÷м розвивають —÷нтелект, та спри€ють духовному звтјў€зку м—÷ж покол—÷нн€ми.


—писок використано—„ л—÷тератури


  1. √анич ƒ.–∆. —ловник укра—„нсько—„ мови. ¬ид. 4.- .: –ад€нська школа, 1979 (–∆–∆ кв.) - 63,25 л. - 3 крб. 60 к. 100 000 екз. 70105
  2. Ќечуй-Ћевицький –∆ван. —в—÷тогл€д укра—„нського народу. ≈ск—÷з укра—„нсько—„ м—÷фолог—÷—„. Ћьв—÷в 1876, 80 с.
  3. “ейлор ≈двард . ѕерв—÷сна культура. - Ћьв—÷в: ¬-во "—поломї, 2003. -184с. ISBN 966-665-124-6
  4. „ижевський ƒмитро. –∆стор—÷€ укра—„нсько—„ л—÷тератури. - ’арк—÷в.:  нижковий  луб " луб ——÷мейного дозв—÷лл€ї, 2006. - 384 с.: —÷л. ISBN 966 - 343 - 121 - 0
  5. јфанасьев. ѕоэтические воззрени€ слав€н на природу. ќпыт сравнительного изучени€ слав€нских преданий и верований в св€зи с мифологическими сказани€ми других родственных народов, т. 1. ћ., 1865, стр. 22.
  6. ¬ерт—÷й ќ.–∆, Ќародн—÷ джерела психолог—÷зму твор—÷в –∆.—. Ќечу€ -Ћевицького// Ќароднi твори та етнограф—÷€. - 1988. - є6 - 6.9.18
  7. √рицай ћ.—., Ѕайко ¬.√., ƒуна—‘вська Ћ.‘. ”кра—„нська народно - поетична творч—÷сть. -  . ¬идавництво ¬идавничого об`—‘днанн€ "¬ища школаї, 1983, ст. 324.
  8. «агадки. ”пор€дкуванн€, вступна статт€ та прим—÷тки –∆.ѕ. Ѕерезовського. ¬ид. јЌ ”——–.  и—„в, 1962 ( ”кра—„нська народна творч—÷сть)
  9. –ыбникова ћ.ј. «агадки
—траницы: Ќазад 1 ¬перед