ѕошук —÷ розв—÷дка родовищ нафти —÷ газу

контрольна€ работа: √еологи€

ƒокументы: [1]   Word-211573.doc —траницы: Ќазад 1 ¬перед












 онтрольна робота на тему:

ѕошук —÷ розв—÷дка родовищ нафти —÷ газу

¬л¬ар—÷ант є 2ї


«м—÷ст


¬ступ

√лава 1. √еоф—÷зичн—÷ методи пошукових роб—÷т

√лава 2. Ѕур—÷нн€ ручними способами

√лава 3. ƒолото дл€ в—÷дбору г—÷рських пор—÷д (керна)

¬исновок

—писок використано—„ л—÷тератури


¬ступ


√еоф—÷зичн—÷ методи досл—÷дженн€ земно—„ кори (√ћ–∆« ), зван—÷ по-р—÷зному: розв—÷дувальна —÷ свердловинна; прикладна —÷ промислова; рег—÷ональна, розв—÷дувальна та геоф—÷зичн—÷ досл—÷дженн€ свердловин (або каротаж), - це науково-прикладно—„ розд—÷л геоф—÷зики, призначений дл€ вивченн€ земно—„ кори потужн—÷стю 35 - 70 км на суш—÷ та 5 - 10 км п—÷д дном акватор—÷й океан—÷в —÷ мор—÷в.

√еоф—÷зика, €к узагальнююча наука, що вивча—‘ «емлю —÷ навколоземний прост—÷р за допомогою природних —÷ штучних ф—÷зичних пол—÷в займа—‘ серед точних —÷ природничих наук (астроном—÷—„, ф—÷зики, математики, географ—÷—„, геолог—÷—„, х—÷м—÷—„) ун—÷кальне стикове становище. ¬она використову—‘ дос€гненн€ цих фундаментальних наук або спор—÷днених з ними науково-прикладних диiипл—÷н (наприклад, космонавтики, геодинам—÷ки, —÷нформатики, електрон—÷ки, автоматики та —÷н.), ставл€чи перед ними чимало проблем теоретичного —÷ прикладного плану.

’оча —÷нод—÷ геоф—÷зику ототожнюють з ‘—÷зикою «емл—÷, однак останн€ наука вивча—‘ лише «емлю, €к планету —÷ —„—„ оболонки: кам'€ну - л—÷тосферу, потужн—÷стю близько 100 км, астеносферу, €ка прост€га—‘тьс€ до глибин 400 км, мант—÷ю - до глибин 2900 км, €дро тјЋтјЋзовн—÷шн—‘ (до глибин 5100 км) —÷ внутр—÷шньо (до центру «емл—÷). √лобальна геоф—÷зика €к узагальнююча фундаментальна наука включа—‘ не т—÷льки ‘—÷зику «емл—÷, а й геоф—÷зику космосу —÷ атмосфери, г—÷дросфери, а також науки, що вивчають конкретн—÷ ф—÷зичн—÷ пол€ «емл—÷: грав—÷метр—÷—„, магн—÷тометр—÷—„, геоелектрику, сейсмолог—÷—„, сейсмометр—÷€, термометр—÷ю, €дерну геоф—÷зику. « цих фундаментальних геоф—÷зичних наук вид—÷л€ютьс€ науково-прикладн—÷ розд—÷ли. “ак, геоф—÷зика пов—÷тр€но—„ оболонки включа—‘ ф—÷зику космосу —÷ атмосфери, метеоролог—÷ю, кл—÷матолог—÷ю та —÷н. √еоф—÷зика водно—„ оболонки (г—÷дросфери) склада—‘тьс€ з г—÷дроф—÷зики, океанолог—÷—„, ф—÷зики мор€, л—÷мнолог—÷—„ (вивченн€ озер), г—÷дролог—÷—„ (вивченн€ р—÷чок), п—÷дземно—„ г—÷дросфери, гл€ц—÷олог—÷—„ (вивченн€ льодовик—÷в) та —÷н.. « геоф—÷зики л—÷тосфери вид—÷лилис€ розв—÷дувальна чи прикладна геоф—÷зика з методами, що мають велике практичне значенн€ при пошуках —÷ розв—÷дц—÷ корисних копалин —÷ званими грав—÷розв—÷дка, магн—÷торазв—÷дка, електророзв—÷дки, сейсморозв—÷дкою, терморозв—÷дкой, €дерно-геоф—÷зично—„ та геоф—÷зичн—÷ методи досл—÷дженн€ свердловин (√–∆—).


√лава 1. √еоф—÷зичн—÷ методи пошукових роб—÷т


√еоф—÷зичн—÷ методи розв—÷дки, досл—÷дженн€ будови земно—„ кори ф—÷зичними методами з метою пошук—÷в —÷ розв—÷дки корисних копалин; розв—÷дувальна геоф—÷зика - складова частина геоф—÷зики.

√еоф—÷зичн—÷ методи розв—÷дки заснован—÷ на вивченн—÷ ф—÷зичних пол—÷в (грав—÷тац—÷йного, магн—÷тного, електричного, пружних коливань, терм—÷чних, €дерних випром—÷нювань). ¬им—÷рюванн€ параметр—÷в цих пол—÷в ведутьс€ на поверхн—÷ «емл—÷ (суш—÷ —÷ мор€), в пов—÷тр—÷ —÷ п—÷д землею (в свердловинах —÷ шахтах). ќтримана —÷нформац—÷€ використову—‘тьс€ дл€ визначенн€ м—÷iезнаходженн€ геолог—÷чних структур, рудних т—÷л —÷ т.п. та —„х основних характеристик. ÷е дозвол€—‘ вибрати найб—÷льш правильний напр€мок дорогих бурових —÷ г—÷рських роб—÷т —÷ тим самим п—÷двищити —„х ефективн—÷сть.

√еоф—÷зичн—÷ методи розв—÷дки використовують €к природн—÷, так —÷ штучно створюван—÷ ф—÷зичн—÷ пол€. –озд—÷льна здатн—÷сть, тобто здатн—÷сть специф—÷чно вид—÷л€ти шукан—÷ особливост—÷ середовища, €к правило, значно вище дл€ метод—÷в штучного пол€. «асоби дл€ досл—÷дженн€ методами природних пол—÷в в—÷дносно дешев—÷, транспортабельн—÷ —÷ дають однор—÷дн—÷, легко пор—÷вн€нн—÷ результати дл€ великих територ—÷й. ” зв'€зку з цим на рекогноiирувально—„ стад—÷—„ застосовуютьс€ переважно √. м. р.. природного пол€ (наприклад, магн—÷тна розв—÷дка), а при б—÷льш детальних роботах головним чином використовуютьс€ штучн—÷ ф—÷зичн—÷ пол€ (наприклад, сейсм—÷чна розв—÷дка). –—÷зн—÷ ф—÷зичн—÷ пол€ дають специф—÷чну, односторонню характеристику геолог—÷чних об'—‘кт—÷в (наприклад, магн—÷торозв—÷дка т—÷льки за магн—÷тними "астивост€ми г—÷рських пор—÷д), тому в б—÷льшост—÷ випадк—÷в застосовують комплекс √. м. р.. ” залежност—÷ в—÷д природи ф—÷зичних пол—÷в, використовуваних у √. м. р.., –озр—÷зн€ють: грав—÷метричну розв—÷дку, засновану на вивченн—÷ пол€ сили т€ж—÷нн€ «емл—÷; магн—÷тну розв—÷дку, що вивча—‘ природне магн—÷тне поле «емл—÷; електричну розв—÷дку, що використову—‘ штучн—÷ пост—÷йн—÷ або зм—÷нн—÷ електромагн—÷тн—÷ пол€, р—÷дше - вим—÷рюванн€ природних земних пол—÷в; сейсморозв—÷дку, що вивча—‘ поле пружних коливань, викликаних вибухом зар€ду вибухово—„ речовини (тротилу, пороху тощо) або механ—÷чними ударами —÷ поширених в земн—÷й кор—÷; геотерм—÷чних розв—÷дку, засновану на вим—÷рюванн—÷ температури в свердловинах —÷ використову—‘ в—÷дм—÷нн—÷сть теплопров—÷дност—÷ г—÷рських пор—÷д, внасл—÷док чого б—÷л€ поверхн—÷ «емл—÷ зм—÷ню—‘тьс€ величина теплового потоку, що йде з надр. Ќовий напр€мок геоф—÷зичн—÷ методи розв—÷дки - €дерна геоф—÷зика, досл—÷джу—‘ природне рад—÷оактивне випром—÷нюванн€, найчаст—÷ше гамма-випром—÷нюванн€, г—÷рських пор—÷д —÷ руд та —„х вза—‘мод—÷ю з елементарними частинками (нейтронами, протонами, електронами) —÷ випром—÷нюванн€ми, джерелами €ких служать рад—÷оактивн—÷ —÷зотопи або спец—÷альн—÷ прискорювач—÷ (генератори нейтрон—÷в, див. –ад—÷ометрична розв—÷дка).

¬с—÷ види геоф—÷зичн—÷ методи розв—÷дки заснован—÷ на використанн—÷ ф—÷зико-математичних принцип—÷в дл€ розробки —„х теор—÷—„, високоточно—„ апаратури з елементами електрон—÷ки, рад—÷отехн—÷ки, точно—„ механ—÷ки —÷ оптики дл€ польових вим—÷рювань, обчислювально—„ техн—÷ки, включаючи нов—÷тн—÷ електронн—÷ обчислювальн—÷ машини дл€ обробки результат—÷в.

ƒосл—÷дженн€ в свердловинах (каротаж) ведутьс€ вс—÷ма геоф—÷зичними методами. √еоф—÷зичн—÷ вим—÷рюванн€ в свердловинах виробл€ютьс€ приладами, показанн€ €ких передаютьс€ на земну поверхню по кабелю. Ќайб—÷льше значенн€ ма—‘ електричний, акустичний —÷ €дерно-геоф—÷зичний каротаж свердловин. Ѕур—÷нн€ глибоких свердловин ведетьс€ з обов'€зковим —„х каротажем, що дозвол€—‘ р—÷зко обмежити в—÷дб—÷р пор—÷д (керна) —÷ п—÷двищити швидк—÷сть проходки. √еоф—÷зичн—÷ вим—÷рюванн€ в свердловинах —÷ г—÷рничих виробках застосовуютьс€ також дл€ пошук—÷в у просторах м—÷ж ними рудних т—÷л (т. зв. —вердловинна геоф—÷зика). Ќарешт—÷, геоф—÷зичн—÷ методи використовуютьс€ дл€ вивченн€ техн—÷чного стану свердловин (визначенн€ каверн —÷ уступ—÷в, контролю €кост—÷ цемент—÷ровок за трубного простору тощо).

√еоф—÷зичн—÷ методи розв—÷дки швидко розвиваютьс€, усп—÷шно вир—÷шуючи завданн€ пошук—÷в —÷ розв—÷дки корисних копалин, особливо в районах, закритих товщами пухких в—÷дкладень, на великих глибинах, а також п—÷д дном мор—÷в —÷ океан—÷в.


√лава 2. Ѕур—÷нн€ ручними способами


” бурах, вживаних в даний час в господарствах дл€ бур—÷нн€ свердловин невеликих, використову—‘тьс€, €к правило, принцип гвинтового руху. ” зв'€зку з цим виготовленн€ такого бура представл€—‘ де€ку складн—÷сть —÷ вимага—‘ в—÷дпов—÷дного обладнанн€. ¬ище йшлос€ про виготовленн€ бура в домашн—÷х умовах. ћатер—÷алом дл€ нього —‘ практично будь-€ка сталь. «астосуванн€ бура не вимага—‘ витрати великих ф—÷зичних зусиль, а терм—÷н служби в одному господарств—÷ ор—÷—‘нтовно оц—÷ню—‘тьс€ в 20-30 рок—÷в. Ѕур склада—‘тьс€ з полотна у вигл€д—÷ металевого листа з петлею —÷ наконечником на одному к—÷нц—÷ —÷ з отвором дл€ ручки на —÷ншому, а також ручки - металево—„ труби або дерев'€ного цил—÷ндра д—÷аметром 20-25 мм —÷ довжиною 500 мм. одночасному легкому вертикальному натисканн—÷ на ручку. ѕ—÷сл€ заглибленн€ полотна на величину, р—÷вну висот—÷ петл—÷, бур п—÷дн—÷мають вгору дл€ зв—÷льненн€ петл—÷ в—÷д “—рунту. ѕот—÷м все повторю—‘тьс€ до отриманн€ свердловини необх—÷дно—„ глибини.

” принцип—÷ ручний бур входить в нижн—÷ шари “—рунту так само, €к —÷ механ—÷чний. ¬—÷н допомага—‘ визначити склад “—рунту до 2 метр—÷в глибини. ƒл€ ручного механ—÷чного бур—÷нн€ ударно-обертальним способом використову—‘тьс€ тринога з тонких колод довжиною 5-6 м —÷ завтовшки у верхньому обр—÷з—÷ 10-12 см —÷ вор—÷т (леб—÷дка).  —÷нц—÷ триноги просвердлюють —÷ скр—÷плюють болтом, до €кого кр—÷питьс€ сережка з блоком.  р—÷м того, на м—÷iе скр—÷пленн€ колод накида—‘тьс€ мотузка у вигл€д—÷ петл—÷, а к—÷нець —„—„ спуска—‘тьс€ по одн—÷й з—÷ ст—÷йок. ћотузка необх—÷дна дл€ кр—÷пленн€ штанги з буровим свердлом при установц—÷ вертикального снар€да.

ѕри глибин—÷ свердловини б—÷льше 10 м процес ручного ударно-обертального бур—÷нн€ ста—‘ дуже важким —÷ трудом—÷стким. ƒовг—÷ штанги гнутьс€, важко уникнути викривленн€ ос—÷ свердловини, багато часу йде на згвинченн€-розвинчуванн€ штанг, виника—‘ небезпека —„х розриву. ј коли бур не йде, натикаючись на кам—÷нн€, робота перетворю—‘тьс€ на справжню муку. “им часом справа можна —÷стотно полегшити, €кщо штанги зам—÷нити сталевим тросом або нав—÷ть мотузкою —÷ виробл€ти бур—÷нн€ т—÷льки ударним способом. ¬ даний час цей ударно-канатний спос—÷б ма—‘ де€кий промислове значенн€, застосову—‘тьс€ в основному при бур—÷нн—÷ глибоких свердловин на воду. ¬ерстат ударно-канатного бур—÷нн€ дл€ спорудженн€ колод€з—÷в був винайдений ще в —тародавньому  ита—„, —÷ в принцип—÷ в—÷н не в—÷др—÷зн€—‘тьс€ в—÷д сучасних конструкц—÷й. ƒревн—‘ техн—÷чне обладнанн€ було переважно дерев'€ним —÷ наводилос€ в рух вручну. Ќезважаючи на пов—÷льн—÷ темпи бур—÷нн€, €ке —÷нод—÷ тривало к—÷лька рок—÷в —÷ нав—÷ть дес€тир—÷ч, споруджувалис€ глибок—÷ колод€з—÷ глибиною 1200-1500 м. ѕравда, будувалис€ вони дл€ видобутку ропи —÷ газу, а не дл€ отриманн€ питно—„ води. —нар€д Ў—÷тца, €кий "працю—‘ надзвичайно швидко —÷ просто. ѕрот€гом дн€, €кщо працювати удвох, з ус—÷ма приготуванн€ми, можна легко пробити свердловину д—÷аметром 270 мм до 20 м глибиною". Ѕуровий снар€д Ў—÷тца складавс€ всього з чотирьох нескладних —÷нструмент—÷в —÷ був доступний дл€ виготовленн€ в будь-кузн—÷.

ѕеред бур—÷нн€м у свердловину глибиною 1 м (робитьс€ буравом) встановлюють вертикально стовп д—÷аметром 140-200 мм —÷ закр—÷плюють в—÷дт€жкою за €к—÷р. Ќа верху стовпа заздалег—÷дь робл€ть поперечину (у вигл€д—÷ глаголиц—÷) з п—÷дкосом —÷ блоком. ѕ—÷дв—÷шеним на блоц—÷ буравом нам—÷чають центр свердловини. ѕочинають проходку свердловини тим же буравом на глибину 1 м.

ƒал—÷ роботу ведуть кон—÷чним скл€нкою - це основний —÷нструмент. ѕ—÷дн—÷мають його за мотузку на висоту 1-1,5 м —÷ кидають. —кл€нка вр—÷за—‘тьс€ в дно свердловини, “—рунт входить до нього, ущ—÷льню—‘тьс€ —÷ утриму—‘тьс€ в скл€нц—÷, поки його вит€гують на поверхню. ћоже трапитис€, що скл€нка буде забирати “—рунту занадто мало або зовс—÷м його не забирати. ÷е в—÷дбува—‘тьс€ в тих випадках, коли “—рунт дуже твердий —÷ сухий або склада—‘тьс€ з сипкого п—÷ску або п—÷ску, нагодована водою (пливуна). ” першому випадку треба п—÷дливати в заб—÷й воду, в другому - п—÷дсипати небагато рослинно—„ земл—÷ —÷ незначно змочувати водою. ћожна також пустити в справу цил—÷ндричний стакан або желонку. ќстанн€ —÷ призначена дл€ проходки сипучих —÷ спливають “—рунт—÷в, оск—÷льки забезпечена клапаном. «а допомогою желонки можна вит€гати —÷ досить велик—÷ камен—÷, аби вони змогли пройти в отв—÷р п—÷д клапан. ∆елонки в пливучих “—рунтах буде усп—÷шно забирати породу. јле оск—÷льки порода буде заливати свердловину, проходку свердловини доведетьс€ вести одночасно з опусканн€м обсадно—„ труби. ћатер—÷али, з €ких робл€ть обсадн—÷ труби, можуть бути самими р—÷зними, тут же ми поки зупинимос€ на конструкц—÷—„ обсадно—„ труби з дощок. ÷е один з найб—÷льш доступних вар—÷ант—÷в. «ауважимо, що сучасн—÷ матер—÷али дозвол€ють дещо спростити конструкц—÷ю дощан—÷й обсадно—„ труби - шини зробити вставними, а вс—÷ з'—‘днанн€ з—÷брати на водост—÷йкому синтетичному кле—„, наприклад, епоксидному, з запресовуванн€м шурупами або цв€хами. ƒошки нижнього к—÷нц€ обсадно—„ труби загострюють, заокруглен—÷ —÷ в них також просвердлюють отвори дл€ проходу води у водоносному шар—÷. ¬ерхн—÷ дошки встановлюють у розб—÷г, щоб рознести стик при нарощуванн—÷ труби. ќбсадних труб п—÷д час проходки свердловини опускають до самого дна. ќписаний вище снар€д Ў—÷тца без допомоги ковал€ виготовити зовс—÷м непросто. “ак, нав—÷ть в умовах досить оснащеного ремонтно-механ—÷чного цеху кон—÷чний скл€нку автору зробити не вдалос€. “ому довелос€ виготовити цей —÷нструмент з двох в—÷др—÷зк—÷в труб: у нижн—÷й вир—÷зали клини кисневим р—÷заком, нагр—÷ли до пластичного стану, п—÷д—÷гнув —÷ заварили - вийшов конус.

“ут не будуть розгл€датис€ особливост—÷ бур—÷нн€ р—÷зних пор—÷д, дуже —„х багато. Ѕуд—÷вельник колод€з€ сам пристосу—‘тьс€ до "сво—„х" породам, п—÷дбираючи той чи —÷нший —÷нструмент. ” р€д—÷ випадк—÷в справа полегшу—‘тьс€, €кщо в заб—÷й п—÷дливати воду. “од—÷ й процес бур—÷нн€ йде легше, —÷ розбурено—„ породи, особливо тверд—÷, легше забрати желонкою.

ѕри кожному п—÷дйом—÷ —÷з забою бурового —÷нструменту його треба ретельно огл€дати. –∆ все ж, незважаючи на вс—÷ обережност—÷, трапл€ютьс€ авар—÷—„. Ќайб—÷льш слабким м—÷iем при ударно-канатному бур—÷нн—÷ —‘ кр—÷пленн€ сталевого троса в канатному замку. ѕри заклинюванн—÷ —÷нструменту в забо—„ трос —÷нод—÷ можна вирвати —÷з замку. ” цьому випадку дл€ вилученн€ —÷нструменту доведетьс€ виготовити уловлювач—÷. ѕеред спуском ловител€ в свердловину зуби його треба в—÷двести в крайн—‘ положенн€, стиснувши пружини —÷ закр—÷пивши зуби штифтами.  оли уловлювач—÷ над—÷не на верхню частину канатного замку - на конусну греб—÷нку, торець замку п—÷дн—÷ме траверсу, штифти зв—÷льн€ть зуби, —÷ останн—÷ п—÷д впливом пружин захопл€ть замок за кон—÷чн—÷ виступи.

 оли проходка свердловини ведетьс€ з обсадно—„ трубою, буровий —÷нструмент повинен проходити всередин—÷ труби з зазором 10-15 мм на сторону. ўо залиша—‘тьс€ на ст—÷нках свердловини зайвий “—рунт буде зр—÷зати обсадно—„ трубою при —„—„ опусканн—÷. “ут знову вельми корисною ви€витьс€ важка штанга, €ко—„ трубу можна “—рунтовно пристукнути —÷ обложити вниз. —талева труба в цьому випадку буде найкращою.

якщо свердловина проходить через тверд—÷ поропласти каменю, зр—÷зати ст—÷нки за допомогою обсадно—„ труби вже не вдастьс€. ћожна спробувати розширити свердловину екiентричним долотом, але б—÷льш ефективним —÷нструментом —‘ спец—÷альний розширювач. ÷ей розширювач ма—‘ два р—÷зц€, €к—÷ можуть повертатис€ на ос—÷ —÷, виступаючи назовн—÷, за кра—„ обсадно—„ труби, розробл€ти в—÷дпов—÷дно свердловину б—÷льшого д—÷аметра. –озширювач працю—‘ разом з долотом. ўоб спустити розширювач в обсадних труб, треба його р—÷зц—÷ в—÷д—÷гнути вниз, стиснувши пружину.

ѕройшовши нижн—÷й обр—÷з обсадно—„ труби, р—÷зц—÷ п—÷д впливом стисло—„ пружини (через п—÷дкладку) розход€тьс€ —÷ встановлюютьс€ в робоче положенн€. ѕри поданих ударно—„ штанги р—÷зц—÷ зр—÷зають породу з—÷ ст—÷нок свердловини за межами обсадно—„ труби.  оли —÷нструмент п—÷дн—÷мають на поверхню, р—÷зц—÷ впираютьс€ в краю обсадно—„ труби, повертаютьс€ вниз, долаючи оп—÷р пружини, —÷ проход€ть в обсадних труб.

√лава 3. ƒолото дл€ в—÷дбору г—÷рських пор—÷д (керна)

геоф—÷зичний земна кора бур—÷нн€ долото

 ерн (н—÷м. Kern), цил—÷ндрична колонка (стовпчик) г—÷рсько—„ породи, вибурю—‘тьс€ в результат—÷ к—÷льцевого руйнуванн€ вибою свердловини ( олонкове бур—÷нн€).

ƒолото бурове, основний елемент бурового —÷нструменту дл€ механ—÷чного руйнуванн€ г—÷рсько—„ породи на вибо—„ свердловини в процес—÷ —„—„ проходки. “ерм—÷н "долотої збер—÷гс€ в—÷д раннього пер—÷оду розвитку техн—÷ки бур—÷нн€, коли —‘диним способом проходки свердловин було ударне бур—÷нн€, при €кому долото бурове мало схож—÷сть з тесл€рським —÷нструментом того ж найменуванн€. долото бурове, €к правило, закр—÷плюють в к—÷нц—÷ бурильно—„ колони, €ка переда—‘ йому осьове —÷ окружне зусилл€, що створю—‘тьс€ буровою установкою (у раз—÷ ударного бур—÷нн€ долото бурове п—÷дв—÷шу—‘тьс€ на канат—÷ —÷ завда—‘ удар—÷в по забою свердловини за рахунок енерг—÷—„ в—÷льного пад—÷нн€).

¬ основу класиф—÷кац—÷й долото бурове покладен—÷ дв—÷ ознаки: призначенн€ —÷ характер впливу на породу. «а призначенн€м розр—÷зн€ють 3 класу долото бурове: дл€ суц—÷льного бур—÷нн€ (руйнуванн€ породи по всьому вибою свердловини), дл€ колонкового бур—÷нн€ (руйнуванн€ породи по к—÷льцю у ст—÷нок свердловини —÷з залишенн€м в —„—„ центральн—÷й частин—÷ керна) —÷ дл€ спец—÷альних ц—÷лей (розбурюванн€ цементу в колон—÷ труб, розширенн€ свердловини та —÷н.) «а характером впливу на породу долото бурове д—÷л€тьс€ на 4 класи: дробл€чо—„ д—÷—„, дробл€чо-сколювальн—÷, стираючо-р—÷жучо—„ —÷ режуче-сколювальн—÷. ќсновн—÷ елементи долото бурове - корпус —÷ робоча (руйн—÷вне) частина; останн€ визнача—‘ три типи долото бурове, широко використовуютьс€ в промисловост—÷: шарошечн—÷, алмазн—÷ та лопатев—÷.

Ўарошкових дол—÷т бурове зд—÷йсню—‘тьс€ понад 90% обс€гу бур—÷нн€ на нафту —÷ газ; ц—÷ долото бурове найб—÷льш продуктивн—÷ при бур—÷нн—÷ геологорозв—÷дувальних (суц—÷льним забо—‘м) та вибухових свердловин в м—÷цних породах. Ўарошечне долото бурове (або колонкова бурильна головка) склада—‘тьс€ з одн—÷—‘—„, двох, трьох —÷ б—÷льше кон—÷чних, сферичних або цил—÷ндричних шарошок, змонтованих на п—÷дшипниках коченн€ або ковзанн€ або ж —„х комб—÷нац—÷—„ на цапфах секц—÷й долото бурове. Ќа зовн—÷шн—÷й поверхн—÷ шарошки мають породоруйнуючих елементи - фрезерован—÷ зуби або запресован—÷ (запа€н—÷) твердосплавн—÷ зубки або комб—÷нац—÷—„ зуб—÷в —÷ зубк—÷в. ƒл€ п—÷двищенн€ зносост—÷йкост—÷ фрезерован—÷ зуби армуютьс€ твердим сплавом. «уби на конусах шарошок, €к правило, мають клинопод—÷бну форму; твердосплавн—÷ зубки - клинопод—÷бну або нап—÷всферичну робоч—÷ поверхн—÷. «алежно в—÷д конструкц—÷—„ корпусу, шарошечн—÷ долото бурове под—÷л€ютьс€ на секц—÷йн—÷ —÷ ц—÷льокорпусн—÷. ” секц—÷йних долото бурове корпус зварю—‘тьс€ з окремих (двох, трьох —÷ чотирьох) секц—÷й, на цапфах €ких монтуютьс€ в—÷льно обертаютьс€ шарошки. ” ц—÷льокорпусних бурове долото корпус литий, до нього приварюютьс€ лапи з шарошки. ƒл€ при—‘днанн€ долото бурове до бурильно—„ колон—÷ у секц—÷йних передбачена зовн—÷шн€ конусна р—÷зьба (н—÷пель), у корпусних - внутр—÷шн€ конусна р—÷зьба (муфта). —екц—÷—„ (лапи) —÷ шарошки долото бурове виготовл€ютьс€ з хромо-н—÷кельо-смол—÷бденових, хромон—÷келевих —÷ н—÷кельо - мол—÷бденових сталей. —аме широке поширенн€ мають трьохшарове бурове долото ¬ обмежених обс€гах застосовуютьс€ вставн—÷ двох-—÷ трехшарошечние долото бурове дл€ бур—÷нн€ свердловин турб—÷нним —÷ роторним способами, що дозвол€ють опускати нове —÷ п—÷дн—÷мати в—÷дпрацьоване долото бурове всередин—÷ колони бурильних труб без п—÷дйому останн—÷х на поверхню, а також багатошарове бурове долото дл€ бур—÷нн€ свердловин д—÷аметрами 346-2600 мм реактивно-турб—÷нним способом.

Ћопатев—÷ долото бурове склада—‘тьс€ з кованого корпусу, до €кого приварюютьс€ три лопат—÷ —÷ б—÷льше. ” дволопатеве долота корпус —÷ лопат—÷ в—÷дштамповуютьс€ €к одне ц—÷ле. ѕередн—÷ меж—÷ лопатей армуютьс€ твердосплавними пластинами пр€мокутно—„ форми —÷ зерновим сплавом рел—÷ту, а б—÷чн—÷ - твердосплавними цил—÷ндричними зубками. Ћопатев—÷ долото бурове застосовуютьс€ дл€ розбурюванн€ м'€ких —÷ середньо—„ твердост—÷ пор—÷д.

≈фективне бур—÷нн€ свердловин забезпечу—‘тьс€ сво—‘часним очищенн€м вибою в—÷д вибурених частинок породи —÷ п—÷днесенн€м —„х на поверхню, а також охолодженн€м робочих елемент—÷в долото бурове ÷е зд—÷йсню—‘тьс€ звичайно продувкою при бур—÷нн—÷ неглибоких (до 20 м) свердловин, а при бур—÷нн—÷ глибоких —÷ надглибоких - промиванн€м. ” шарошкових долото бурове застосову—‘тьс€ два види промивки: по центральному каналу —÷ г—÷дромон—÷торним - м—÷ж шарами, а у великих корпусних долото бурове - —„х комб—÷нац—÷€. ‘орма, перетин, розташуванн€ —÷ к—÷льк—÷сть промивних канал—÷в залежать в—÷д призначенн€, типу та розм—÷ру долото бурове ” г—÷дромон—÷торним шарошкових —÷ лопатевих долото бурове дл€ зб—÷льшенн€ передано—„ ними г—÷дравл—÷чно—„ потужност—÷ застосовуютьс€ зм—÷нн—÷ м—÷нералокерам—÷чн—÷ або металокерам—÷чн—÷ насадки р—÷зних д—÷аметр—÷в, перетворюють перепад тиск—÷в на долото бурове в швидк—÷сний тиск, п—÷двищу—‘ ефективн—÷сть руйнуванн€ породи.

”досконаленн€ долото бурове зд—÷йсню—‘тьс€ в напр€мку пол—÷пшенн€ —„х конструкц—÷й (г—÷дромон—÷торним система очищенн€ вибою свердловини, створенн€ нових опор ковзанн€ та —÷н), застосуванн€ нових матер—÷ал—÷в (високом—÷цн—÷ тверд—÷ сплави, стали електрошлакового й вакуумно-дугового переплав—÷в), оснащенн€ робочих елемент—÷в долото бурове алмазами, високом—÷цними твердими сплавами —÷ надтвердими матер—÷алами.


¬исновок


«ростанн€ рол—÷ геоф—÷зики у зв'€зку з—÷ зб—÷льшенн€м глибин —÷ складност—÷ розв—÷дки родовищ веде не до зам—÷ни геолог—÷чних метод—÷в геоф—÷зичними, а до рац—÷онального —„х по—‘днанн€, широкого використанн€ вс—÷ма геологами даних геоф—÷зики. –ƒдн—÷сть —÷ вза—‘мод—÷€ геолог—÷чно—„ та геоф—÷зично—„ —÷нформац—÷—„ - кер—÷вний методолог—÷чний принцип комплексуванн€ наук про «емлю. ѕо€сню—‘тьс€ це тим, що можливост—÷ кожного приватного методу геологорозв—÷дки (геолог—÷чна зйомка, бур—÷нн€, проходка виробок, геоф—÷зика, геох—÷м—÷чна розв—÷дка та —÷н) обмежен—÷. ѕроте, в будь-€ких умовах геоф—÷зика полегшу—‘ розв—÷дку глибокозал€гаюч—÷ корисних копалин, особливо у важкодоступних районах.

«ближенн€ —÷ сп—÷льне використанн€ та геолог—÷чно—„, —÷ геоф—÷зично—„ —÷нформац—÷—„ - —‘диний розумний та економ—÷чно доц—÷льний шл€х вивченн€ надр.

“аким чином, узагальнюючи сказане вище, сл—÷д повторити, що досл—÷дженн€ земно—„ кори (прикладна геоф—÷зика) - це багатогранна науково-прикладна диiипл—÷на з—÷ складною структурою —÷ р—÷зними п—÷дходами до класиф—÷кац—÷й за:

тјв використовуваним пол—÷в (грав—÷ю-, магн—÷то-, електро-, сейсмо-, терморазведка —÷ €дерна геоф—÷зика),

тјв технолог—÷€м —÷ м—÷i€ проведенн€ роб—÷т (аерокосм—÷чн—÷, польов—÷, акватор—÷альной, п—÷дземн—÷ методи та геоф—÷зичн—÷ досл—÷дженн€ свердловин),

тјв прикладним напр€мкам —÷ завдань (глибинна, рег—÷ональна, розв—÷дувальна, —÷нженерна та еколог—÷чна геоф—÷зика),

тјв видами д—÷€льност—÷ (теоретична, —÷нструментальна, експериментальна, обчислювальна та —÷нтерпретац—÷йна геоф—÷зика).


—писок використано—„ л—÷тератури


1. "√—÷дротермальн—÷ рудопро€в—÷в рифт—÷в —ерединно-јтлантичного хребта" / ё. ј. Ѕогданов .- ћ.: Ќауковий —в—÷т, 1997 .- 167 з

2. "–озсипн—÷ родовища –ос—÷—„ та —÷нших кра—„н —Ќƒ" / Ќ.√. ѕатик- ара, Ѕ.–∆. Ѕеневольск—÷й, Ѕ.–∆. Ѕиховський и др. - ћ.: Ќауковий св—÷т, 1997 .- 479 з

3. ќснови нафтогазового справи: ”чеб.пособие / ј.ј.  оршак ј.ћ. Ўаммазов - ”‘ј ƒ—÷зайнѕол—÷граф—ерв—÷с 2001.-543с.

–азмещено на Allbest.ru


—траницы: Ќазад 1 ¬перед