Ќеобережне знищенн€ або пошкодженн€ майна

курсова€ работа: √осударство и право

ƒокументы: [1]   Word-153901.doc —траницы: Ќазад 1 ¬перед

Ќеобережне знищенн€ або пошкодженн€ майна.


ѕЋјЌ


¬ступ        3

–озд—÷л 1. ѕон€тт€ необережност—÷, €к форми вини        5

–озд—÷л 2. ѕон€тт€ та елементи складу злочину        12

2.1 ѕон€тт€ обтјў—‘кта злочину та його структура        12

2.2 ќбтјў—‘ктивна сторона злочину        15

2.3 —убтјў—‘кт злочину        17

2.4 —убтјў—‘ктивна сторона злочину        19

–озд—÷л 3.  ласиф—÷кац—÷€ необережних злочин—÷в та особливост—÷ —„х крим—÷нал—÷зац—÷—„        20

–озд—÷л 4. ¬—÷дпов—÷дальн—÷сть за знищенн€ або пошкодженн€ чужого майна        24

¬исновок        32

—писок використано—„ л—÷тератури        34

¬ступ


¬ажко вирахувати матер—÷альн—÷ збитки нашого сусп—÷льства, що виникають в результат—÷ халатност—÷, пошкодженн€ товарно-матер—÷альних ц—÷нностей та —÷нших про€в—÷в необережност—÷. «битки в—÷д "випадковихтјЁ пожеж, переважна частина €ких виника—‘ в результат—÷ чи—‘—„сь необережност—÷, вирахову—‘тьс€ м—÷льйонами гривень.

¬ умовах техн—÷чного прогресу т€жк—÷сть насл—÷дк—÷в необережно—„ повед—÷нки людей сутт—‘во п—÷двищу—‘тьс€. ѕовтјў€зано це з—÷ значним п—÷двищенн€м к—÷лькост—÷ техн—÷чних засоб—÷в, що проникають в ус—÷ сфери житт—‘д—÷€льност—÷ людини, по€вою все б—÷льш могутн—÷ших джерел енерг—÷—„ (згадати б лише авар—÷ю на „ј≈—, €ка також сталас€ в силу "випадкутјЁ), що значно п—÷двищують можливост—÷ людини ( —÷ разом з тим потенц—÷йну небезпеку). ¬ к—÷нцевому випадку п—÷двищу—‘тьс€ "ц—÷на помилкитјЁ, тобто можлива шкода, що запод—÷ю—‘тьс€ необережною повед—÷нкою людини. “ому не дивно, що боротьба з необережн—÷стю набува—‘ все б—÷льшого значенн€ €к в наш—÷й кра—„н—÷, так —÷ за кордоном.

ѕ—÷двищенн€ злочин—÷в з необережност—÷ по€сню—‘тьс€ не т—÷льки ускладненн€м та зростанн€м к—÷лькост—÷ техн—÷чних засоб—÷в та р—÷зноман—÷тних механ—÷зм—÷в, але —÷ складност€ми психоф—÷з—÷олог—÷чно—„ адаптац—÷—„ людини до нових процес—÷в використанн€ техн—÷ки. ѕеред юристами постають нов—÷ проблеми: досл—÷дженн€ сп—÷льно з психологами та ф—÷з—÷ологами особливостей повед—÷нки людини в стресових, небезпечних —÷ важких ситуац—÷€х; питанн€ в—÷дпов—÷дальност—÷ за р—÷зноман—÷тн—÷ форми правово—„ необережност—÷; вивченн€ ефективност—÷ перевихованн€ ос—÷б, €к—÷ ско—„ли правопорушенн€ з необережност—÷, —÷ в—÷дпрацюванн€ нових форм —÷ метод—÷в такого перевихованн€, а також техн—÷чних та орган—÷зац—÷йних засоб—÷в попередженн€ небезпечних насл—÷дк—÷в необережно—„ повед—÷нки.

« необережною злочинн—÷стю повтјў€заний ц—÷лий комплекс питань, що виникають з приводу теоретичних проблем, крим—÷нал—÷стичних досл—÷джень та проблем крим—÷нал—÷зац—÷—„ —÷ квал—÷ф—÷кац—÷—„ злочин—÷в ско—‘них з  необережност—÷. “акож все б—÷льшого значенн€, в умовах побудови правово—„ держави, набува—‘ —÷ вихованн€ сусп—÷льно—„ правосв—÷домост—÷ в дус—÷ нетерпимост—÷ до будь-€ких про€в—÷в необережност—÷. “ому автор впевнений в п—÷двищен—÷й актуальност—÷ дано—„ теми.

ќбтјў—‘кт досл—÷дженн€ дано—„ роботи - необережн—÷сть €к форма вини. ¬ даному випадку наголос ставитьс€ не на обережност—÷, €к сусп—÷льному €вищ—÷, а €к обтјў—‘кт—÷ досл—÷дженн€ науки крим—÷нального права. ƒл€ усп—÷шного усуванн€ негативних насл—÷дк—÷в науково-техн—÷чно—„ революц—÷—„ необх—÷дно глибоко анал—÷зувати процеси, що в—÷дбуваютьс€ в сусп—÷льств—÷ п—÷д —„—„ впливом. Ќеобережна злочинн—÷сть €вл€—‘ собою складову частину загально—„ злочинност—÷ €к соц—÷ально-правового €вища, законом—÷рно —÷снуючого в сусп—÷льств—÷. “ому ус—÷ ознаки, що характеризують злочинн—÷сть, в певн—÷й м—÷р—÷ характерн—÷ необережн—÷й злочинност—÷.

ѕредмет досл—÷дженн€ - нормативн—÷ акти (передус—÷м  рим—÷нальний кодекс ”кра—„ни - основний законодавчий акт за €ким зд—÷йсню—‘тьс€ крим—÷нал—÷зац—÷€ д—÷€нь), матер—÷али судово—„ практики та науков—÷ прац—÷.     

ћета досл—÷дженн€ - встановленн€ сутност—÷, зм—÷сту, особливостей необережност—÷ €к форми вини, особливостей трактуванн€ —„—„ в—÷тчизн€ним законодавством, квал—÷ф—÷кац—÷—„ злочин—÷в ско—‘них з необережного пошкодженн€ та знищенн€ майна.

 урсова робота склада—‘тьс€ з чотирьох розд—÷л—÷в, в €ких посл—÷довно досл—÷джу—‘тьс€ поставлена проблема.


–озд—÷л 1. ѕон€тт€ необережност—÷, €к форми вини


¬ частин—÷ 1 статт—÷ 7  рим—÷нального кодексу ”кра—„ни (надал—÷ -   ) вказано:

"«лочином визна—‘тьс€ передбачене крим—÷нальним законом сусп—÷льно небезпечне д—÷€нн€ (д—÷€ або безд—÷€льн—÷сть), що пос€га—‘ на сусп—÷льний лад ”кра—„ни, його пол—÷тичну —÷ економ—÷чну системи, "асн—÷сть, особу, пол—÷тичн—÷, трудов—÷, майнов—÷ та —÷нш—÷ права —÷ свободи громад€н, а так само —÷нше передбачене крим—÷нальним законодавством сусп—÷льно небезпечне д—÷€нн€, €ке пос€га—‘ на правопор€док.тјЁ

ўоб сказати, що людина ско—„ла злочин —÷ повинна бути за нього покарана, необх—÷дно встановити, що вона зд—÷йснила це д—÷€нн€ винно, тобто д—÷€ла умисно чи необережно.

—татт€ 3    визнача—‘, що крим—÷нальн—÷й в—÷дпов—÷дальност—÷ —÷ покаранню п—÷дл€га—‘ лише особа, винувата у вчиненн—÷ злочину, тобто така, що навмисно або з необережност—÷ ско—„ла д—÷€нн€, визначене крим—÷нальним законом €к сусп—÷льно небезпечне. –∆з цього вит—÷ка—‘, що одн—÷—‘ю з необх—÷дних ознак злочину —‘ винн—÷сть особи, €ка вчинила його.

¬ина пол€га—‘ у психолог—÷чному в—÷дношенн—÷ субтјў—‘кта до сусп—÷льно небезпечного д—÷€нн€ —÷ його насл—÷дк—÷в у форм—÷ умислу чи необережност—÷. Ѕез вини нема—‘ злочину, а в—÷дтак, —÷ крим—÷нально—„ в—÷дпов—÷дальност—÷. “ому €кщо сусп—÷льно небезпечне д—÷€нн€ буде вчинено, але невинно, воно не може бути визнано злочином.

« метою глибокого досл—÷дженн€ злочину, правильного формуванн€ його ознак в науц—÷ крим—÷нального права прийн€то розр—÷зн€ти структуру злочину, €ка склада—‘тьс€ з чотирьох елемент—÷в, а саме: обтјў—‘кт, обтјў—‘ктивна сторона, субтјў—‘кт, субтјў—‘ктивна сторона злочину.

—убтјў—‘ктивна сторона злочину - це внутр—÷шн€ сторона д—÷€нн€, тобто псих—÷чне в—÷дношенн€ особи до ско—‘нн€ сусп—÷льно небезпечного д—÷€нн€ —÷ його насл—÷дк—÷в. ƒо субтјў—‘ктивно—„ сторони вход€ть також мотив —÷ мета ско—‘нн€ злочину.1

ќсновний зм—÷ст субтјў—‘ктивно—„ сторони будь-€кого злочину склада—‘ вина. ƒ—÷—‘ принцип: без вини нема—‘ в—÷дпов—÷дальност—÷.

¬ина - це псих—÷чне в—÷дношенн€ осудно—„ особи до ско—‘ного нею сусп—÷льно небезпечного д—÷€нн€ —÷ його насл—÷дку, виражене у формах умислу чи необережност—÷. “аке в—÷дношенн€ склада—‘тьс€ —÷з усв—÷домленн€ винним сусп—÷льно небезпечного характеру сво—„х д—÷й —÷ передбаченн€ можливих насл—÷дк—÷в (—÷нтелектуальний момент вини), а також —÷з в—÷дношенн€ до сво—„х д—÷й (безд—÷€льност—÷) —÷ —„хн—÷х насл—÷дк—÷в: бажанн€, щоб ц—÷ насл—÷дки настали, байдужого або легковажного до них ставленн€ (вольовий момент вини).2

«алежно в—÷д —÷нтелектуального —÷ вольового момент—÷в розмежовують дв—÷ форми вини: умисел —÷ необережн—÷сть.

“ерм—÷ни "умисний та необережний злочинитјЁ законодавчо закр—÷плен—÷ в    ”кра—„ни —÷ м—÷цно ув—÷йшли в лексикон науки крим—÷нального права, сл—÷дчо—„ та судово—„ практики. ѕро будь-€к—÷ —÷нш—÷ форми вини - окр—÷м умислу та необережност—÷ н—÷ в одному з законодавчих акт—÷в або науков—÷й робот—÷ не згаду—‘тьс€.

ќсобливою формою псих—÷чного ставленн€ особи до насталих злочинних насл—÷дк—÷в —‘ необережн—÷сть.

як вже зазначалос€, автор не под—÷л€—‘ думку де€ких юрист—÷в щодо меншо—„ сусп—÷льно—„ небезпеки (щодо насл—÷дк—÷в) злочину вчиненого з необережност—÷3, хоча згоден з думкою про меншу сусп—÷льну небезпечн—÷сть особи такого винного.  оло склад—÷в необережних злочин—÷в, визначених законом, значно вужче пор—÷вн€но з навмисними. –∆ при вчиненн—÷ злочину з необережност—÷ акцент переставл€—‘тьс€ на сусп—÷льно небезпечний насл—÷док —÷ в—÷дношенн€ винного саме до цього насл—÷дку.

Ќа в—÷дм—÷ну в—÷д умисних злочин—÷в, при ско—‘нн—÷ €ких злочинний насл—÷док св—÷домо завда—‘тьс€ субтјў—‘ктом —÷, отже, спостер—÷га—‘тьс€ певна пропорц—÷йн—÷сть м—÷ж "злою волеютјЁ (тобто ступенем морально—„ з—÷псованост—÷) злочинц€ та т€жк—÷стю нанесено—„ ним шкоди, при необережност—÷ тако—„ пропорц—÷йност—÷ нема—‘. ѕри злочинн—÷й необережност—÷ характер нанесено—„ шкоди визнача—‘тьс€ не ст—÷льки ступенем морально—„ з—÷псованост—÷ особи, ск—÷льки сферою д—÷€льност—÷ субтјў—‘кта, характером знар€дь, що в—÷н використову—‘, ситуац—÷—‘ю, в €к—÷й зд—÷йсню—‘тьс€ д—÷€нн€, а також багатьма —÷ншими обставинами, що можуть бути випадковими дл€ субтјў—‘кта. “ому в необережних злочинах може спостер—÷гатись певне протир—÷чч€ м—÷ж особою злочинц€ та т€жк—÷стю наставших насл—÷дк—÷в.4

¬—÷дпов—÷дальн—÷сть за необережн—÷ злочини в ус—÷х випадках наста—‘ т—÷льки в раз—÷ реального настанн€ сусп—÷льно небезпечних насл—÷дк—÷в. Ќеобережн—÷ д—÷—„, €к—÷ лише б могли пот€гнути небезпечн—÷ насл—÷дки, не —‘ достатньою п—÷дставою дл€ крим—÷нально—„ в—÷дпов—÷дальност—÷. “ак, €кщо особа, чист€чи зброю, необережно вистрелила, —÷ при цьому н—÷хто не постраждав, то не виника—‘ питанн€ про —„—„ крим—÷нальну в—÷дпов—÷дальн—÷сть.  рим—÷нальна в—÷дпов—÷дальн—÷сть при необережн—÷й вин—÷ наста—‘ лише за ско—‘ний злочин.

як правило, необережн—÷ злочини - це матер—÷альн—÷ склади злочин—÷в. ѕроте —‘ невелика к—÷льк—÷сть необережних злочин—÷в з формальним складом. ƒо них належать порушенн€ правил охорони прац—÷ (ч.1 ст. 135   ), порушенн€ правил безпеки на вибуховонебезпечних роботах (п.1 ст.220   ).    

—татт€ 9    зазнача—‘: "«лочин визна—‘тьс€ вчиненим з необережност—÷, коли особа, €ка його вчинила, передбачала можлив—÷сть настанн€ сусп—÷льно небезпечних насл—÷дк—÷в сво—‘—„ д—÷—„ або безд—÷€льност—÷, але легковажно розраховувала на —„х в—÷дверненн€, або не передбачала можливост—÷  настанн€ таких насл—÷дк—÷в, хоч повинна була —÷ могла —„х передбачити.тјЁ

“аким чином, закон визнача—‘ два види необережно—„ вини:                                                         

а)злочинна самовпевнен—÷сть;

б) злочинна недбал—÷сть.

 рим—÷нал—÷зац—÷€ необережних сусп—÷льно небезпечних д—÷€нь дос€га—‘тьс€ поперед усього встановленн€м законодавчого визначенн€ необережност—÷. ћ—÷ж тим, на думку автора в цьому план—÷ на сьогодн—÷шн—÷й день все ж таки —÷сну—‘ певна неузгоджен—÷сть.

ѕо-перше, оск—÷льки необережн—÷сть —‘ одн—÷—‘ю з форм вини в—÷домих укра—„нському крим—÷нальному праву, —„—„ визначенн€ повинно узгоджуватись з загальним визначенн€м вини та визначенн€м умислу. ћ—÷ж тим повно—„ узгодженост—÷ нема—‘. ”мисел визнача—‘тьс€ €к в—÷дпов—÷дне псих—÷чне в—÷дношенн€ особи до сусп—÷льно небезпечно—„ д—÷—„ або безд—÷€льност—÷ та до —„х сусп—÷льно небезпечних насл—÷дк—÷в. ¬ той же час необережн—÷сть визнача—‘тьс€ т—÷льки шл€хом псих—÷чного в—÷дношенн€ субтјў—‘кта до сусп—÷льно небезпечного насл—÷дку.

ѕо-друге, злочинна необережн—÷сть - це —‘дина форма вини, хоча й ма—‘ два основних види (самовпевнен—÷сть та недбал—÷сть). “ому в законодавчому визначенн—÷ доц—÷льно в—÷добразити загальн—÷ ознаки необережност—÷, под—÷бно до загальних ознак умислу (усв—÷домленн€ сусп—÷льно—„ небезпеки сво—‘—„ д—÷—„ або безд—÷€льност—÷). ћ—÷ж тим таких загальних ознак визначенн€ злочинно—„ необережност—÷ не м—÷стить. «акон зараз да—‘, фактично, визначенн€ двох вид—÷в необережност—÷: самовпевненост—÷ та недбалост—÷.

ѕо-трет—‘, законодавче визначенн€ необережност—÷ повинно охоплювати ус—÷ випадки необережного ско—‘нн€ сусп—÷льно небезпечних д—÷€нь, що заслуговують крим—÷нал—÷зац—÷—„. ћ—÷ж тим в умовах науково-техн—÷чно—„ революц—÷—„ зтјў€вились або набули особливого значенн€ так—÷ р—÷зновиди необережност—÷, €к—÷ повн—÷стю не вм—÷щуютьс€ в визначенн€ самовпевненост—÷ або недбалост—÷. ћаютьс€ на уваз—÷ випадки так звано—„ "злочинно—„ неосв—÷ченост—÷тјЁ (коли людина, самовпевнено зд—÷йснюючи д—÷€льн—÷сть, що потребу—‘ спец—÷альних знань, навичок або особистих €костей, спричин€—‘ сусп—÷льно небезпечн—÷ насл—÷дки, €к—÷ вона завд€ки сво—„й неосв—÷ченост—÷ не могла передбачити або в—÷двернути) та  "вольово—„ недбалост—÷тјЁ ( коли субтјў—‘кт, що опинивс€ в небезпечн—÷й ситуац—÷—„, не знаходить або не зд—÷йсню—‘ правильного р—÷шенн€, що дозвол€—‘ в—÷двернути настанн€ сусп—÷льно небезпечних насл—÷дк—÷в)5. Ќебезпечн—÷сть випадк—÷в, коли неп—÷дготовлена людина беретьс€ за зд—÷йсненн€ д—÷€льност—÷, повтјў€зано—„ з небезпекою дл€ оточуючих, або керу—‘ джерелом п—÷двищено—„ небезпеки, не про€вл€ючи належно—„ уваги, беззаперечна. “ому вони повинн—÷ охоплюватис€ загальним пон€тт€м злочинно—„ необережност—÷.

ѕо-четверте, законодавче визначенн€ злочинно—„ необережност—÷ повинно погоджуватись з конструкц—÷—‘ю склад—÷в злочин—÷в в ќсоблив—÷й частин—÷ крим—÷нального законодавства. ћ—÷ж тим  необережн—÷сть визнача—‘тьс€  €к певне псих—÷чне в—÷дношенн€ особи до сусп—÷льно небезпечним насл—÷дкам. “обто, воно  не застосову—‘тьс€ до злочин—÷в з так званими формальними складами. ¬—÷дпов—÷дальн—÷сть за необережн—÷сть конструю—‘тьс€ законом таким чином, що вона можлива т—÷льки при реальному настанн—÷ результату. ћ—÷ж тим  в крим—÷нальному законодавств—÷ —‘ формальн—÷ склади, що передбачають, або допускають необережну форму вини. ¬ умовах науково-техн—÷чно—„ революц—÷—„ к—÷льк—÷сть таких склад—÷в може зб—÷льшуватись. “ому в законодавч—÷й формул—÷ необережност—÷ доц—÷льно врахувати факт —÷снуванн€ формальних склад—÷в необережних злочин—÷в.

ѕо-птјў€те, законодавче визначенн€ необережност—÷ повинно поставити перешкоди дл€ проникненн€ в крим—÷нальне право обтјў—‘ктивно—„ в—÷дпов—÷дальност—÷ (тобто без вини).  рим—÷нальне право не повинно створювати перешкоди науково-техн—÷чному прогресу, а дл€ цього необх—÷дно суворо дотримуватись принципу в—÷дпов—÷дальност—÷  т—÷льки при на€вност—÷ вини. “ак, ћ. ƒ. Ўаргородський, справедливо вважаючи необх—÷дним розширити каран—÷сть необережност—÷ за рахунок посиленн€ вимог до ос—÷б, що берутьс€ за виконанн€ небезпечних функц—÷й, пропонував дати таке визначенн€ злочинн—÷й необережност—÷, зг—÷дно €кого крим—÷нальна в—÷дпов—÷дальн—÷сть мала б м—÷iе €к у випадках, коли людина могла передбачити настанн€ сусп—÷льно небезпечних насл—÷дк—÷в, так —÷ у випадках, коли вона повинна була —„х передбачити6. –∆ншими словами, зам—÷сть сп—÷впаданн€ субтјў—‘ктивного —÷ обтјў—‘ктивного критер—÷—„в (що створюють в даному випадку злочинну недбал—÷сть)  пропону—‘тьс€ допустити альтернативну на€вн—÷сть одного з них.

–∆нколи можуть бути так—÷ випадки, коли псих—÷чне в—÷дношенн€ до д—÷—„ та насл—÷дк—÷в, що настали буде неоднаковим. Ќа ц—÷й в—÷дм—÷нност—÷ псих—÷чного в—÷дношенн€ до зд—÷йснених д—÷й та насл—÷дк—÷в, що настали буду—‘тьс€ пон€тт€ зм—÷шано—„ (подв—÷йний) форми вини. «лочин, що утворить основний склад (без обставин ,що обт€жують) може бути ско—‘ний навмисне, а псих—÷чне ставленн€ до насл—÷дк—÷в, що настали, —÷ утвор€ть квал—÷ф—÷кований склад того ж злочину, можливе у форм—÷ необережност—÷.

¬ид—÷ленн€ злочин—÷в з двома формами вини необх—÷дне дл€ квал—÷ф—÷кац—÷—„ злочин—÷в, дл€ —„х категоризац—÷—„, дл€ визначенн€ рецидиву, дл€ вир—÷шенн€ питанн€ про визнанн€ злочину незавершеним.

¬ фундаментальному досл—÷дженн—÷ " урс рад€нського крим—÷нального праватјЁ ј.ј. ѕ—÷онтковський пише: " –€д склад—÷в злочин—÷в означен—÷ в закон—÷ так, що до ознак обтјў—‘ктивно—„ сторони складу в—÷днесен—÷ безпосередньо й певн—÷ €кост—÷ д—÷—„ (або безд—÷€льност—÷) особи —÷ спричинений нею певний злочинний результат. ” звтјў€зку з цим при розгл€д—÷ —„х субтјў—‘ктивно—„ сторони —‘ необх—÷дним розр—÷зн€ти псих—÷чне в—÷дношенн€ особи до ско—‘ного д—÷€нн€ (або безд—÷€льност—÷) —÷ псих—÷чне в—÷дношенн€  особи до наставших злочинних насл—÷дк—÷в. ¬ таких складах злочин—÷в ми зустр—÷ча—‘мось з випадками так звано—„ зм—÷шано—„ винитјЁ.7

ѕри умисному порушенн—÷ правил псих—÷чне ставленн€ особи до можливост—÷ настанн€ сусп—÷льно небезпечних насл—÷дк—÷в може д—÷ставати ви€в у форм—÷ умислу або необережност—÷.  оли субтјў—‘ктивну сторону такого злочину визнача—‘ лише необережне ставленн€ до сусп—÷льно небезпечних насл—÷дк—÷в, так—÷ злочини вважаютьс€ вчиненими з необережност—÷.

ƒо злочин—÷в з—÷ складною (зм—÷шаною) формою вини можна зарахувати злочини, визнан—÷ у ст. 68, 77, 89, ч.3, ст.109, ч.3, 135,215, 218-219.

” тих випадках, коли закон передбача—‘ можлив—÷сть ско—‘нн€ злочину €к навмисно, так —÷ з необережност—÷ (наприклад, склади злочин—÷в, визначен—÷ ст.67, 108, 1082, 147   ), форма вини не вплива—‘ на квал—÷ф—÷кац—÷ю. јле форма вини ма—‘ —÷стотне значенн€ при —÷ндив—÷дуал—÷зац—÷—„ покаранн€.

ѕроте сл—÷д мати на уваз—÷, що —÷снують випадки, коли саме форма вини вплива—‘ на квал—÷ф—÷кац—÷ю злочину, коли практично аналог—÷чн—÷ склади злочин—÷в за обтјў—‘ктивною стороною розр—÷зн€ютьс€ за субтјў—‘ктивною (наприклад, ст. ст.101, 102 та ст. 105   ).

–озд—÷л 2. ѕон€тт€ та елементи складу злочину

2.1 ѕон€тт€ обтјў—‘кта злочину та його структура


ќбтјЎ—‘кт €к елемент складу злочину - це ц—÷нност—÷, що охорон€ютьс€ крим—÷нальним законом, проти €ких спр€моване злочинне д—÷€нн€ —÷ €ким воно може запод—÷€ти або спричинити шкоду.

” б—÷льшост—÷ юридичних джерел рад€нського пер—÷оду, присв€чених проблем—÷ обтјЎ—‘кта злочину, "вертикальнатјЁ класиф—÷кац—÷€ обтјЎ—‘кт—÷в включа—‘ три р—÷вн—÷: загальний обтјЎ—‘кт, родовий (—÷нод—÷ його називають груповим або спец—÷альним) та безпосередн—÷й (у де€ких джерелах видовий).

«агальним обтјЎ—‘ктом вважалас€ вс€ сукупн—÷сть сусп—÷льних в—÷дносин, що охорон€ютьс€ крим—÷нальним законом (сусп—÷льний лад, пол—÷тична та економ—÷чна системи, правопор€док тощо). јле практична вс€ сукупн—÷сть сусп—÷льних в—÷дносин не може бути обтјЎ—‘ктом €к елементом складу злочину. ѕо сут—÷ цей обтјЎ—‘кт крим—÷нально-правово—„ охорони не сл—÷д ототожнювати з пон€тт€м обтјЎ—‘кта злочину. “ому достатньо включати до класиф—÷кац—÷—„ обтјЎ—‘кт—÷в злочину два види - родовий та безпосередн—÷й.

—труктура обтјЎ—‘кта злочину та функц—÷ональне значенн€ його компонент—÷в наведено на рис. 1.















–ис. 1 —труктура обтјў—‘кта злочину


ѕ—÷д родовим обтјЎ—‘ктом злочину сл—÷д розум—÷ти соц—÷альн—÷ ц—÷нност—÷, на €к—÷ пос€га—‘ певна група злочин—÷в. –одовий обтјЎ—‘кт в—÷добража—‘ характер сусп—÷льно—„ небезпечност—÷ певно—„ групи злочин—÷в, внасл—÷док чого використову—‘тьс€ €к критер—÷й обтјЎ—‘днанн€ окремих склад—÷в злочин—÷в у групи —÷ подальшого розм—÷щенн€ таких груп у ќсоблив—÷й частин—÷   . «а таким принципом побудована, по сут—÷, вс€ система ќсобливо—„ частини, за вин€тком двох глав: 7 - посадов—÷ злочини, —÷ 11 - в—÷йськов—÷ злочини, конструкц—÷€ €ких врахову—‘, насамперед, субтјЎ—‘кт злочину. «наченн€ родового обтјЎ—‘кта пол€га—‘ —÷ в тому, що його встановленн€ спри€—‘ в р€д—÷ випадк—÷в б—÷льш точному зтјЎ€суванню зм—÷сту ознак складу конкретного злочину —÷, в к—÷нцевому п—÷дсумку, правильн—÷й квал—÷ф—÷кац—÷—„ злочинного д—÷€нн€. “ак, у теор—÷—„ крим—÷нального права —÷ судов—÷й практиц—÷ не було —‘дино—„ думки щодо квал—÷ф—÷кац—÷—„ д—÷й посадових ос—÷б, винних у порушенн—÷ правил техн—÷ки безпеки, що призвели до смерт—÷ потерп—÷лих, €к—÷ були сторонн—÷ми по в—÷дношенню до п—÷дпри—‘мства, де ставс€ такий випадок. «окрема, р€д науковц—÷в —÷ юрист—÷в-практик—÷в вважали, що так—÷ д—÷—„ можна квал—÷ф—÷кувати за ст.135. јле це не зовс—÷м правильно. –одовим обтјЎ—‘ктом злочину, передбаченому ст.135, —‘ трудов—÷ права громад€н. “рудов—÷ права ос—÷б, €к—÷ постраждали внасл—÷док порушенн€ на виробництв—÷ правил техн—÷ки безпеки, але не мали в—÷дношенн€ до д—÷€льност—÷ ц—÷—‘—„ орган—÷зац—÷—„, установи або п—÷дпри—‘мства, не порушуютьс€. ” цих випадках - —÷нший обтјЎ—‘кт пос€ганн€ - нормальна д—÷€льн—÷сть посадових ос—÷б п—÷дпри—‘мств, орган—÷зац—÷—„, установ будь-€ко—„ форми "асност—÷. «лочинн—÷ д—÷—„ таких ос—÷б треба квал—÷ф—÷кувати €к посадовий злочин, зокрема, за ст.167 (халатн—÷сть). ј потерп—÷лими в—÷д злочину, передбаченого ст.135, можуть лише особи, д—÷€льн—÷сть €ких пост—÷йно або хоча б тимчасово повтјЎ€зана з даним виробництвом.

–одовий обтјЎ—‘кт злочин—÷в найчаст—÷ше зазнача—‘тьс€ в назв—÷ глави ќсобливо—„ частини   . Ќапр., глава –∆” "«лочини проти пор€дку управл—÷нн€тјЁ. –одовим обтјЎ—‘ктом виступають саме ц—÷ соц—÷альн—÷ ц—÷нност—÷, тобто такий стан сусп—÷льних в—÷дносин, €кий забезпечу—‘ впор€дкован—÷ в—÷дпов—÷дно до чинного законодавства в—÷дносини в сфер—÷ державного управл—÷нн€. –∆нод—÷ родовий обтјЎ—‘кт злочину вказано в сам—÷й норм—÷ крим—÷нального закону. “ак, у ст.231 €к родовий обтјЎ—‘кт в—÷йськових злочин—÷в зазначений пор€док несенн€ в—÷йськово—„ служби.

якщо родовий обтјЎ—‘кт злочину дозвол€—‘ встановити групову належн—÷сть конкретного д—÷€нн€, —÷ндив—÷дуальн—÷ його ознаки визначаютьс€ безпосередн—÷м обтјЎ—‘ктом пос€ганн€.

якщо родовий обтјЎ—‘кт злочину дозвол€—‘ встановити групову належн—÷сть конкретного д—÷€нн€, —÷ндив—÷дуальн—÷ його ознаки визначаютьс€ безпосередн—÷м обтјЎ—‘ктом пос€ганн€.

ѕ—÷д безпосередн—÷м обтјЎ—‘ктом сл—÷д розум—÷ти соц—÷альн—÷ ц—÷нност—÷, на €к—÷ пос€га—‘ конкретна злочинна д—÷€ або безд—÷€льн—÷сть. ¬—÷д обтјЎ—‘кта €к елементу складу злочину безпосередн—÷й обтјЎ—‘кт в—÷др—÷зн€—‘тьс€ тим, що його компонентами —‘ лише субтјЎ—‘кти —÷ блага, €к—÷ —„м належать. ѕредмет злочину не входить у безпосередн—÷й обтјЎ—‘кт —÷ утворю—‘ окремий клас ознак. –∆з родовими безпосередн—÷й обтјЎ—‘кт найчаст—÷ше сп—÷вв—÷дноситьс€ €к частка та ц—÷ле. јле —÷нод—÷ вони сп—÷впадають за обс€гом. “ак, —÷ родовим, —÷ безпосередн—÷м обтјЎ—‘ктом вбивства —‘ житт€ людини. ” певних випадках к—÷лька злочин—÷в мають безпосередн—÷й обтјЎ—‘кт: напр., безпосередн—÷м обтјЎ—‘ктом розкрадань державного або колективного майна шл€хом крад—÷жки, шахрайства, привласненн€ або розтрати —‘ в—÷дносини "асност—÷. ќбтјЎ—‘ктом злочин—÷в, передбачених ст.101-106 - здоровтјЎ€ особи. ” де€ких статт€х    безпосередн—÷й обтјЎ—‘кт зазнача—‘тьс€ у самому закон—÷. Ќапр., у ст.56 €к безпосередн—÷й обтјЎ—‘кт державно—„ зради зазначено суверен—÷тет, територ—÷альну недоторканн—÷сть, обороноздатн—÷сть або державну небезпеку ”кра—„ни. Ќайчаст—÷ше безпосередн—÷й обтјЎ—‘кт того чи —÷ншого злочину встановлю—‘тьс€ шл€хом тлумаченн€ закону. “ак, у ст.147 йдетьс€ про випуск або реал—÷зац—÷ю недобро€к—÷сно—„ продукц—÷—„. ÷е да—‘ п—÷дстави дл€ висновку, що безпосередн—÷м обтјЎ—‘ктом цього злочину —‘ —÷нтереси —÷ права споживач—÷в на отриманн€ добро€к—÷сно—„, тобто тако—„, що в—÷дпов—÷да—‘ встановленим стандартам, нормам, правилам та техн—÷чним умовам, або комплектно—„ продукц—÷—„ —÷ товар—÷в. Ѕезпосередн—÷м обтјЎ—‘ктом злочину можуть бути —÷ р—÷зн—÷ види найважлив—÷ших соц—÷альних ц—÷нностей.

Ѕезпосередн—÷й обтјЎ—‘кт злочину —‘ конструктивною (обовтјЎ€зковою) ознакою будь-€кого складу злочину. …ого точне встановленн€ при квал—÷ф—÷кац—÷—„ д—÷€нн€ обовтјЎ€зкове. Ќедотриманн€ цих вимог може призвести до судових помилок. –∆з урахуванн€м безпосереднього обтјЎ—‘кту можна розмежовувати —÷ сум—÷жн—÷ склади злочин—÷в. Ќапр., дуже схож—÷ так—÷ злочини, €к масов—÷ безпор€дки —÷ хул—÷ганство, але обтјЎ—‘кти цих д—÷€нь р—÷зн—÷. ќбтјЎ—‘ктом масових безпор€дк—÷в —‘ основи громадсько—„ безпеки, а хул—÷ганство пос€га—‘ на громадський пор€док.

"ѕо горизонтал—÷тјЁ безпосередн—÷ обтјЎ—‘кти можуть под—÷л€тис€ на основн—÷ та додатков—÷. Ќапр., основним обтјЎ—‘ктом розбою —‘ право "асност—÷, а додатковим - житт€ та здоровтјЎ€ особи.


2.2 ќбтјў—‘ктивна сторона злочину


ќбтјЎ—‘ктивна сторона —‘ одним з елемент—÷в складу злочину. ќбтјЎ—‘ктивна сторона складу злочину включа—‘ так—÷ ознаки: д—÷€нн€ (д—÷€ чи безд—÷€льн—÷сть), насл—÷док, причинн—÷й звтјЎ€зок, спос—÷б, знар€дд€ —÷ засоби, м—÷iе, час, обстановку вчиненн€ злочину, або по—‘днанн€ у р—÷зних комб—÷нац—÷€х останн—÷х трьох ознак - ситуац—÷ю вчиненн€ злочину. «втјЎ€зки м—÷ж окремими групами ознак можна под—÷лити на дв—÷ групи: 1) ознаки, що —‘ компонентами само—„ злочинно—„ д—÷€льност—÷ —÷ безпосередньо характеризують —„—„ зовн—÷шн—÷й про€в (до них належить д—÷€ або безд—÷€льн—÷сть, спос—÷б, знар€дд€ —÷ засоби, насл—÷док —÷ причинний звтјЎ€зок); 2) ознаки, що характеризують сукупн—÷сть умов, за €ких вчин€—‘тьс€ д—÷€нн€ (м—÷iе, час, обстановка вчиненн€ злочину або —„х сво—‘р—÷дне по—‘днанн€ - ситуац—÷€). Ѕ—÷льш—÷сть —÷з цих ознак належать до факультативних, оск—÷льки —„х включають не вс—÷ склади конкретних злочин—÷в. ”н—÷версальною обовтјЎ€зковою ознакою обтјЎ—‘ктивно—„ сторони —‘ лише д—÷€нн€.

Ќасл—÷дком (злочинним результатом) д—÷€нн€ вважають передбачену крим—÷нально-правовою нормою матер—÷альну або —÷ншу шкоду, запод—÷€ну злочинним д—÷€нн€м субтјЎ—‘кта пос€ганн€. ¬елике значенн€ ц€ ознака ма—‘ у матер—÷альних складах злочин—÷в, до €ких належать склади злочин—÷в, обтјЎ—‘ктивна сторона €ких включа—‘ насл—÷дки €к обовтјЎ€зкову ознаку. “ак—÷ злочини вважаютьс€ зак—÷нченими з моменту настанн€ насл—÷дку (вбивство, розкраданн€ майна). ‘ормальний склад злочину не передбача—‘ насл—÷дк—÷в, €к обовтјЎ€зкову ознаку, злочин вважа—‘тьс€ зак—÷нченим з моменту вчиненн€ д—÷€нн€, а насл—÷док на квал—÷ф—÷кац—÷ю не вплива—‘ (образа, одержанн€ хабара). ¬ де€ких складах насл—÷док —‘ альтернативною ознакою (пос€ганн€ на житт€ судд—÷ тощо може буди у форм—÷ замаху на вбивство або у форм—÷ умисного вбивства).

‘ормою зазначенн€ у статт€х    насл—÷дк—÷в €к обовтјЎ€зково—„ ознаки складу злочину р—÷зноман—÷тна. ” р€д—÷ випадк—÷в вони безпосередньо вказан—÷ в закон—÷ (ст.165, 226), а —÷нод—÷ випливають з—÷ зм—÷сту закону. ¬ останньому випадку висновок про обовтјЎ€зков—÷сть нас—÷дк—÷в дл€ того чи —÷ншого складу злочину робитьс€ в результат—÷ тлумаченн€ закону. Ќапр., обовтјЎ€зков—÷сть майново—„ шкоди при розкраданн—÷ майна в будь-€к—÷й форм—÷ за вин€тком розбою. «устр—÷чаютьс€ диспозиц—÷—„ статей, €к—÷ описують —÷ д—÷€нн€, —÷ насл—÷док одним терм—÷ном (напр.: ст.89 знищенн€ або пошкодженн€ майна, тобто приведенн€ майна у непридатн—÷сть д—÷€нн€, факт знищенн€ або пошкодженн€ - насл—÷док). «а зм—÷стом насл—÷дки злочинних д—÷€нь бувають: 1) насл—÷дки у вигл€д—÷ ф—÷зично—„ шкоди (смерть, ушкодженн€ здоровтјЎ€); 2) у вигл€д—÷ майново—„ шкоди; 3) порушенн€ нормально—„ роботи транспорту або звтјЎ€зку; 4) у вигл€д—÷ —÷ншо—„ шкоди - дезорган—÷зац—÷—„ нормально—„ д—÷€льност—÷ установ (ч.2 ст.193). Ќасл—÷дки, €к ознака обтјЎ—‘ктивно—„ сторони складу злочину, можуть бути або п—÷драхован—÷, або певним чином визначен—÷. Ќапр., майнова шкода визнача—‘тьс€ варт—÷сними критер—÷€ми, шкода здоровтјЎю може встановлюватись за допомогою судово-медичних критер—÷—„в визначенн€ ступен€ т€жкост—÷ т—÷лесних ушкоджень, порушенн€ нормально—„ роботи транспорту - у зрив—÷ граф—÷ку руху по—„зд—÷в тощо. Ќасл—÷дки вход€ть в предмет доказуванн€ по крим—÷нальн—÷й справ—÷, що ста—‘ можливим за умови конкретност—÷ ц—÷—‘—„ ознаки. якщо насл—÷дки злочину при розсл—÷дуванн—÷ не були встановлен—÷ або були визначен—÷ помилково, це —‘ п—÷дставою дл€ направленн€ судом крим—÷нально—„ справи на додаткове розсл—÷дуванн€ або винесенн€ виправдального вироку.


2.3 —убтјў—‘кт злочину


—убтјЎ—‘ктом злочину вважа—‘тьс€ ф—÷зична особа (людина), €ка вчинила передбачене крим—÷нальним законом сусп—÷льно небезпечне д—÷€нн€ —÷ спроможна понести за це крим—÷нальну в—÷дпов—÷дальн—÷сть. ¬    терм—÷н "субтјЎ—‘кт злочинутјЁ не вжива—‘тьс€. «а м—÷ст нього: "особа, €ка вчинила злочинтјЁ, "особа, винна у вчинен—÷ злочинутјЁ, "особа, €ка засуджу—‘тьс€тјЁ, "особа, €ка засудженатјЁ тощо.  рим—÷нальна в—÷дпов—÷дальн—÷сть повтјЎ€зана з—÷ спроможн—÷стю людини усв—÷домлювати сво—„ д—÷—„, керувати ними та розум—÷ти небезпечн—÷сть вчинених нею д—÷й. ќсоба, €ка вчинила злочин, п—÷дл€га—‘ крим—÷нальн—÷й в—÷дпов—÷дальност—÷ за таких умов: 1) дос€гненн€ до моменту вчиненн€ злочину встановленого крим—÷нальним законом в—÷ку; 2) осудност—÷. ¬    передбачаютьс€ додатков—÷ умови: громад€нство, посадове становище, виконанн€ профес—÷йних або спец—÷альних функц—÷й тощо. “аким чином, розр—÷зн€ють загальний —÷ спец—÷альний субтјЎ—‘кт злочину.  рим—÷нальний закон передбача—‘ в—÷дпов—÷дальн—÷сть за вчинений злочин лише ф—÷зично—„ особи. за злочинн—÷ д—÷€нн€, що мали м—÷iе у процес—÷ д—÷€льност—÷ юридичних ос—÷б, в—÷дпов—÷да—‘ ф—÷зична особа, €ка вчинила так—÷ д—÷€нн€ (кер—÷вник, кер—÷вник п—÷дрозд—÷лу, —÷нш—÷й уповноважений) безпосередньо. —л—÷д розр—÷зн€ти "субтјЎ—‘кт злочинутјЁ та "особу злочинц€тјЁ. —убтјЎ—‘кт злочину - це в—÷к, осудн—÷сть, додатков—÷ ознаки. ќсоба злочинц€ - пон€тт€ ширше, коло соц—÷ально значимих "астивостей (ознак) особи (соц—÷ально-демограф—÷чн—÷, морально-психолог—÷чн—÷, психо-ф—÷зичн—÷). –∆з пон€тт€м особа злочинц€ повтјЎ€зано багато норм, зокрема щодо визнанн€ особи особливо небезпечним рецидив—÷стом (ст.26), загальних начал призначенн€ покаранн€ (ст.39), призначенн€ б—÷льш мтјЎ€кого покаранн€ (ст.44), застосуванн€ умовного засудженн€ (ст.45) тощо. ¬иход€чи з особливостей злочинц€, €к—÷ найб—÷льш сутт—‘во впливають на —÷ндив—÷дуал—÷зац—÷ю в—÷дпов—÷дальност—÷ та з €кими крим—÷нальн—÷й закон повтјЎ€зу—‘ певн—÷ юридичн—÷ насл—÷дки, вони класиф—÷куютьс€: 1) особливо небезпечн—÷ рецидив—÷сти (ст.26); 2) рецидив—÷сти-злочинц—÷, €к—÷ повторно вчин€ють злочин п—÷сл€ засудженн€ за ран—÷ше вчинен—÷ злочини; 3) особи, €к—÷ вперше вчинили т€жк—÷ злочини, що визначен—÷ ст.7-1; 4) особи, €к—÷ вперше вчинили злочин, що не становить велико—„ сусп—÷льно—„ небезпеки; 5) особи, €к—÷ вчинили необережн—÷ злочини; 6) неповнол—÷тн—÷ злочинц—÷.

ќсоба, €ка вчинила злочин, п—÷дл€га—‘ крим—÷нальн—÷й в—÷дпов—÷дальност—÷ за таких умов: 1) дос€гненн€ до моменту вчиненн€ злочину встановленого крим—÷нальним законом в—÷ку; 2) осудност—÷. ¬    передбачаютьс€ додатков—÷ умови: громад€нство, посадове становище, виконанн€ профес—÷йних або спец—÷альних функц—÷й тощо. Ќапр.: субтјЎ—‘ктом злочину одержанн€ хабара (ст.168) може бути лише посадова особа; субтјЎ—‘ктом в—÷йськових злочин—÷в може бути лише в—÷йськовослужбовець; субтјЎ—‘ктом державно—„ зради (ст.56) може бути лише громад€нин ”кра—„ни; субтјЎ—‘ктом порушенн€ вимог законодавства про охорону прац—÷ (ст.135) може бути лише особа, на €ку були покладен—÷ обовтјЎ€зки щодо в—÷дпов—÷дальност—÷ за дотриманн€ правил техн—÷ки безпеки на виробництв—÷. ” теор—÷—„ крим—÷нального права особу з—÷ спец—÷альними ознаками субтјЎ—‘кта, передбаченими у конкретн—÷й крим—÷нально-правов—÷й норм—÷, прийн€то називати спец—÷альним субтјЎ—‘ктом, на в—÷дм—÷ну в—÷д пон€тт€ "загальний субтјЎ—‘кттјЁ, дл€ €кого характерними ознаками завжди —‘ осудн—÷сть —÷ певний в—÷к.


2.4 —убтјў—‘ктивна сторона злочину


—убтјЎ—‘ктивна сторона складу злочину - це процес мисленн€, бажанн€ —÷ вол—÷ людини, в €кому в—÷дображуютьс€ —„—„ обтјЎ—‘ктивна повед—÷нка та —÷нш—÷ зовн—÷шн—÷ обставини, повтјЎ€зан—÷ з вчиненн€м злочину. —убтјЎ—‘ктивна сторона складу злочину завжди знаходить св—÷й ви€в у певному зовн—÷шньому протиправному д—÷€нн—÷. “обто, в обтјЎ—‘ктивних ознаках злочину знаход€ть св—÷й ви€в мотив, мета, —÷, в к—÷нцевому п—÷дсумку, волеви€вленн€ особи. схематично цей процес вигл€да—‘ так: залежно в—÷д т—÷—‘—„ або —÷ншо—„ потреби людини у не—„ виника—‘ —÷ фактор певно—„ повед—÷нки - мотив; характер —÷ зм—÷ст мотиву породжу—‘ мету; мета веде до формуванн€ вол—÷ людини; вол€ знаходить св—÷й ви€в у конкретному д—÷€нн—÷. —убтјЎ—‘ктивна сторона складу злочину - це внутр—÷шн€ сутн—÷сть д—÷€нн€; це т—÷ внутр—÷шн—÷ процеси, €к—÷ в—÷дбуваютьс€ у психиц—÷ осудно—„ особи п—÷д час вчиненн€ нею передбаченого законом сусп—÷льно небезпечного д—÷€нн€. ’арактерними ознаками (елементами) субтјЎ—‘ктивно—„ сторони злочину —‘ вина, мотив та мета вчиненн€ злочину. “од—÷ дл€ квал—÷ф—÷кац—÷—„ того чи —÷ншого злочину вин€ткове значенн€ ма—‘ встановленн€ звтјЎ€зку зовн—÷шнього  про€ву повед—÷нки людини з —„—„ псих—÷чним станом. ѕочутт€, мисленн€, нам—÷ри, мета та вол€ - це внутр—÷шн—÷й, духовний св—÷т людини, —„—„ сутн—÷сть. ”с—÷ вони  сво—„й —‘дност—÷ та вза—‘мозвтјЎ€зку створюють псих—÷ку людини, —„—„ п—÷знанн€. ÷е да—‘ змогу людин—÷ сприймати —÷ розум—÷ти зовн—÷шн—÷й св—÷т, особист—÷ блага —÷ повед—÷нку —÷нших людей, д—÷€льн—÷сть колективу, сусп—÷льства —÷ держави, ставити мету, формувати свою волю —÷ д—÷€ти в—÷дпов—÷дним чином не лише при вчиненн—÷, €к правило, правом—÷рних д—÷й, але —÷ при вчиненн—÷ сусп—÷льно небезпечних д—÷€нь. ” крим—÷нальному прав—÷ враховуютьс€ не вс—÷ ознаки псих—÷ки людини, а в основному, —÷нтелектуальна —÷ вольова, €к—÷ використовуютьс€ при визначенн—÷ форм вини - умислу —÷ необережност—÷. ¬одночас крим—÷нальний закон в окремих випадках вказу—‘ на особливий емоц—÷йний стан людини €к ознаку субтјЎ—‘ктивно—„ сторони складу злочину. Ќапр., умисне вбивство, вчинене в стан—÷ сильного душевного хвилюванн€ (ст.95); умисне т€жке або середньо—„ т€жкост—÷ т—÷лесне ушкодженн€, запод—÷€не в стан—÷ сильного душевного хвилюванн€ (ст.103). –∆з цього приводу ѕленум ¬— ”кра—„ни у п.24 постанови в—÷д 01.04.94 є1 "ѕро судову практику в справах про злочини проти житт€ —÷ здоровтјЎ€ людинитјЁ вказав, що "судам необх—÷дно мати на уваз—÷, що субтјЎ—‘ктивна сторона вбивства або запод—÷€нн€ т€жкого чи середньо—„ т€жкост—÷ т—÷лесного ушкодженн€, в—÷дпов—÷дальн—÷сть за €к—÷ передбачена ст.95 або 103   , характеризуютьс€ не лише умислом, а й таким емоц—÷йним станом винного, €кий значною м—÷рою знижу—‘ його здатн—÷сть усв—÷домлювати сво—„ д—÷—„ або керувати ними. ƒл€ квал—÷ф—÷кац—÷—„ таких д—÷й винного за вказаними статт€ми необх—÷дною умовою —‘ сильне душевне хвилюванн€, що раптово виникло внасл—÷док протизаконного насильства або т€жко—„ образи з боку потерп—÷лого.


–озд—÷л 3.  ласиф—÷кац—÷€ необережних злочин—÷в та особливост—÷ —„х крим—÷нал—÷зац—÷—„


Ќайважлив—÷ше крим—÷нолог—÷чне —÷ крим—÷нально-правове значенн€ ма—‘ класиф—÷кац—÷€ необережних злочин—÷в у в—÷дпов—÷дност—÷ до сфери д—÷€льност—÷, в €к—÷й вони були ско—‘н—÷. “ака класиф—÷кац—÷€ дозвол€—‘ вид—÷лити групи злочин—÷в, специф—÷чних  за —„х сусп—÷льною небезпекою —÷ за механ—÷змом ско—‘нн€, а тому потребуючих специф—÷чних заход—÷в по боротьб—÷ з ними.

«а ц—÷—‘ю ознакою необережну злочинн—÷сть можна розд—÷лити на дв—÷ групи: побутову —÷ профес—÷йну.

ѕобутова необережна злочинн—÷сть, в свою чергу, под—÷л€—‘тьс€ на два види:

  1. злочини, ско—‘н—÷ поза сферою д—÷—„ —÷ без використанн€ техн—÷чних засоб—÷в та —÷нших джерел п—÷двищено—„ небезпеки;
  2. злочини, ско—‘н—÷ в сфер—÷ д—÷—„ або з використанн€м техн—÷чних засоб—÷в або —÷нших джерел п—÷двищено—„ небезпеки.

ѕрофес—÷йна необережна злочинн—÷сть розпод—÷л€—‘тьс€ на три види:

  1. злочини, ско—‘н—÷ в сфер—÷ д—÷—„ або з використанн€м техн—÷чних засоб—÷в або —÷нших джерел п—÷двищено—„ небезпеки;
  2. злочини, ско—‘н—÷ в сфер—÷ чисто профес—÷йно—„ д—÷€льност—÷;
  3. злочини, ско—‘н—÷ в процес—÷ виконанн€ службових (кер—÷вних) функц—÷й.

“аким чином, можна вид—÷лити  чотири основних види необережних злочин—÷в:

  1. побутов—÷ необережн—÷ злочини, ско—‘н—÷ поза сферою д—÷—„ техн—÷чних засоб—÷в або —÷нших джерел п—÷двищено—„ небезпеки.

÷е, мабуть, самий малочисельний вид необережних злочин—÷в. ƒо нього в—÷днос€тьс€ вбивство з необережност—÷ (ст. 98   ), необережне т€жке або середньо—„ т€жкост—÷ т—÷лесне ушкодженн€ (ст. 105   ), необережне знищенн€ або пошкодженн€ державного чи колективного майна (ст. 90   ). —л—÷д в—÷дм—÷тити, що за вказаними статт€ми  можуть квал—÷ф—÷куватис€  —÷ злочини, що в—÷днос€тьс€ —÷ до —÷нших груп, наприклад, у випадку коли вбивство з необережност—÷ або знищенн€ майна ско—‘но в результат—÷ недбалого поводженн€ з техн—÷чними засобами. ѕроцент ц—÷—‘—„ групи у загальн—÷й мас—÷ необережних злочин—÷в невеликий.

¬казаний вид необережност—÷ характеризу—‘тьс€ р—÷зноман—÷тн—÷стю можливих негативних насл—÷дк—÷в (дл€ особи та дл€ майна), —÷, що особливо важливо, р—÷зноман—÷тн—÷стю способ—÷в —„х спричиненн€, €к—÷ навр€д п—÷ддаютьс€ вичерпному визначенню. ¬—÷рог—÷дн—÷сть настанн€ т€жких насл—÷дк—÷в в побутов—÷й сфер—÷ не ст—÷льки вже й велика - б—÷льш—÷сть акт—÷в необережно—„ повед—÷нки тут завершу—‘тьс€ спри€тливо. ¬ побут—÷, €к правило, в—÷дсутн—÷ нормативно закр—÷плен—÷ правила безпеки, до небагатьох виключень в—÷днос€тьс€ правила протипожежно—„ безпеки. —л—÷д також в—÷дм—÷тити значну поширен—÷сть необережност—÷ в побут—÷, особливо не призвевшо—„ до т€жких насл—÷дк—÷в, —÷ важк—÷сть —„—„ встановленн€ та доказуванн€. ¬загал—÷ сфера побуту в меншому ступен—÷, н—÷ж будь-€ка —÷нша сфера, п—÷дда—‘тьс€ соц—÷альному контролю.

¬ силу таких особливостей склади побутово—„ необережност—÷ конструюютьс€ €к склади необережного спричиненн€ шкоди без вказ—÷вки на способи   —„—„   ско—‘нн€,  —÷  шкоди   —÷стотно—„. “ак,    необережне   знищенн€   або пошкодженн€ майна кара—‘тьс€ лише в тому випадку, €кщо воно спричинило людськ—÷ жертви або —÷нш—÷ т€жк—÷ насл—÷дки, а саме запод—÷€нн€ т€жких т—÷лесних ушкоджень одн—÷й чи к—÷льком особам, середньо—„ т€жкост—÷ т—÷лесних ушкоджень двом або б—÷льше особам або запод—÷€нн€ значно—„ матер—÷ально—„ шкоди  (ст. 90   ). ¬ д—÷ючому    ”кра—„ни склад необережного легкого т—÷лесного ушкодженн€ не передбачений.

  1. необережн—÷ злочини, ско—‘н—÷ в сфер—÷ д—÷—„ техн—÷чних засоб—÷в або —÷нших джерел п—÷двищено—„ небезпеки.

÷е найб—÷льш багаточисленна група необережних злочин—÷в, вони част—÷ше усього можуть скоюватис€  в процес—÷ профес—÷йно—„ д—÷€льност—÷. ќднак в силу пост—÷йного наповненн€ техн—÷чними засобами побуту людини, ц—÷ злочини можуть скоюватис€ —÷ в побут—÷.  р—÷м того, громад€ни, не повтјў€зан—÷ профес—÷йно з використанн€м техн—÷чних засоб—÷в, все част—÷ше потрапл€ють в сферу —„х д—÷—„, в силу чого —„х необережна повед—÷нка може призводити до порушенн€ безпечно—„ д—÷€льност—÷ цих засоб—÷в —÷ в результат—÷ - до т€жких насл—÷дк—÷в (наприклад, склад злочину передбачений ст. 217   , - порушенн€ д—÷ючих на транспорт—÷ правил). “ому злочини дано—„ групи можуть скоювати €к особи, що самост—÷йно використовують техн—÷чн—÷ засоби, так —÷ особи, що знаход€тьс€ в сфер—÷ —„хньо—„ д—÷—„ —÷ зобовтјў€зан—÷ сп—÷врозм—÷рювати свою повед—÷нку з правилами, що регулюють використанн€ техн—÷чних засоб—÷в. «лочини ц—÷—‘—„ групи можуть бути передбачен—÷  €к загальними складами необережних злочин—÷в (ст. ст. 90, 98, 105   ), так  —÷ спец—÷альними складами злочин—÷в ско—‘них в сфер—÷ д—÷—„ техн—÷чних засоб—÷в чи —÷нших джерел п—÷двищено—„ небезпеки (техн—÷чних злочин—÷в). ƒо останн—÷х в—÷днос€тьс€ склади, передбачен—÷, наприклад статт€ми 215, 2154, 217 —÷ де€кими —÷ншими статт€ми   . «агальною рисою ц—÷—‘—„ групи злочин—÷в —‘ те, що вони скоюютьс€ в сфер—÷ вза—‘мод—÷—„ "людина-техн—÷катјЁ —÷ призвод€ть до виходу техн—÷чних засоб—÷в з п—÷д контролю керуючого ним субтјў—‘кта, що —÷ призводить до небезпечних дл€ сусп—÷льства насл—÷дк—÷в;

  1. необережн—÷ злочини, ско—‘н—÷ в сфер—÷  чисто профес—÷йно—„ д—÷€льност—÷, однак без використанн€  €к техн—÷чних засоб—÷в, так —÷ службових (управл—÷нських) функц—÷й.

ƒо них в—÷днос€тьс€ злочини, в результат—÷ ско—‘нн€ €ких шкода сусп—÷льству запод—÷ю—‘тьс€ неналежним виконанн€м або невиконанн€м субтјў—‘ктом сво—„х профес—÷йних обовтјў€зк—÷в. —юди в—÷днос€тьс€: злочинно-недбале ставленн€ до охорони державного або колективного майна (ст.91   ), порушенн€ ветеринарних правил та правил по боротьб—÷ з хворобами —÷ шк—÷дниками рослин (ст. ст. 157, 158   ). порушенн€ правил охорони л—÷н—÷й звтјў€зку (ст. 2051   );

  1. необережн—÷ злочини, ско—‘нн—÷ в процес—÷ виконанн€ службових  (управл—÷нських).

ƒо них в—÷днос€тьс€ так—÷ злочини, €к випуск або реал—÷зац—÷€ недобро€к—÷сно—„ продукц—÷—„ (ст. 147   ), хоча субтјў—‘ктом цього злочину може бути €к службова, так —÷ не службова особа, халатн—÷сть (ст. 167   ). ќстанн—÷й склад може розгл€датись €к загальний дл€ дано—„ групи злочин—÷в. ј.я. —ветлов взагал—÷ наголошу—‘ на тому, що халатн—÷сть - це —‘диний службовий злочин, €кий скою—‘тьс€ не умисно, а з необережност—÷.8 Ќебезпека вказано—„ групи злочин—÷в  за останн—÷й час —÷стотно п—÷двищилась. ÷е по€сню—‘тьс€  ускладненн€м —÷ п—÷двищенн€м рол—÷ сфери управл—÷нн€ —÷ житт€ сучасного сусп—÷льства, р—÷зким зб—÷льшенн€м обтјў—‘кт—÷в управл—÷нн€ в умовах ринково—„ економ—÷ки, ускладненн€м звтјў€зк—÷в м—÷ж ними. “ому боротьба з такими злочинами, €к халатн—÷сть необх—÷дна дл€ п—÷двищенн€ в—÷дпов—÷дальност—÷ службових ос—÷б та р—÷вн€ роботи  ус—÷—‘—„ системи управл—÷нн€ в кра—„н—÷.

ƒиспозиц—÷€ ст.167    вказу—‘, що невиконанн€, або неналежне виконанн€ службовою особою сво—„х службових обовтјў€зк—÷в в—÷дбува—‘тьс€ внасл—÷док його недбалого або несумл—÷нного до них ставленн€.

÷€ недбал—÷сть та несумл—÷нн—÷сть, характеризуючи обтјў—‘ктивну сторону злочину, в певн—÷й м—÷р—÷ говорить —÷ про субтјў—‘ктивну сторону злочину. Ќеможливо ско—„ти умисний злочин з-за недбалост—÷ або внасл—÷док несумл—÷нност—÷.

јле головне - псих—÷чне в—÷дношенн€ винно—„ особи до насл—÷дк—÷в сво—‘—„ д—÷€льност—÷ характеризу—‘тьс€ необережн—÷стю.

—л—÷д в—÷дм—÷тити, що хоча прихильники зм—÷шано—„ вини —÷ розр—÷зн€ють при халатност—÷ псих—÷чне в—÷дношенн€ винно—„ особи до безд—÷€льност—÷ (або неналежно зд—÷йснен—÷й д—÷—„) —÷ наставшим злочинним насл—÷дкам, але розгл€дають усе д—÷€нн€ в ц—÷лому, €к ско—‘не з необережност—÷.


–озд—÷л 4. ¬—÷дпов—÷дальн—÷сть за знищенн€ або пошкодженн€ чужого майна


«нищенн€ та пошкодженн€ державного чи колективного майна шл€хом п—÷дпалу або внасл—÷док порушенн€ встановлених законодавством вимог пожежно—„ безпеки нер—÷дко завда—‘ великих майнових збитк—÷в, запод—÷ю—‘ шкоду здоров'ю людей, спричин€—‘ людськ—÷ жертви й —÷нш—÷ т€жк—÷ насл—÷дки. як показало вивченн€ судово—„ практики, при розгл€д—÷ справ про так—÷ злочини суди в основному правильно застосовують чинне крим—÷нальне —÷ процесуальне законодавство. –азом з тим не вс—÷ вони повною м—÷рою виконують вимоги закону про всеб—÷чне, повне й об'—‘ктивне досл—÷дженн€ обставин справи, особливо в частин—÷ з'€суванн€ мотив—÷в злочину —÷ даних, що характеризують особу винного. ƒопускаютьс€ помилки у квал—÷ф—÷кац—÷—„ злочину та при призначенн—÷ винним м—÷р покаранн€. —удами не завжди вир—÷шу—‘тьс€ питанн€ про в—÷дшкодуванн€ матер—÷альних збитк—÷в, завданих знищенн€м або пошкодженн€м майна. ћають м—÷iе факти, коли суди не вживають необх—÷дних заход—÷в до встановленн€ причин вчиненн€ злочин—÷в та умов, €к—÷ цьому спри€ли9

«нищенн€ державного або колективного майна - це приведенн€ його у повну непридатн—÷сть до використанн€ за ц—÷льовим призначенн€м. ¬насл—÷док знищенн€ майно переста—‘ —÷снувати або повн—÷стю втрача—‘ свою ц—÷нн—÷сть. «нищенн€ л—÷сового масиву означа—‘, що в—÷н втратив сво—‘ господарське, кл—÷матичне або культурно-естетичне значенн€. ѕошкодженн€м майна визнаютьс€ пог—÷ршенн€ €кост—÷, зменшенн€ ц—÷нност—÷ реч—÷ або приведенн€ —„—„ на €кийсь час у не придатний до використанн€ за ц—÷льовим призначенн€м стан. ѕ—÷д —÷стотним пошкодженн€м л—÷сового масиву сл—÷д розум—÷ти запод—÷€нн€ йому тако—„ шкоди, €ка значно пог—÷ршу—‘ його €к—÷сть, зменшу—‘ його ц—÷нн—÷сть. ” випадках, коли дл€ вир—÷шенн€ питанн€ про те, чи втрачено внасл—÷док вчиненого д—÷€нн€ можлив—÷сть використанн€ майна за ц—÷льовим призначенн€м або наск—÷льки зменшилась його ц—÷нн—÷сть, потр—÷бн—÷ спец—÷альн—÷ знанн€, судам необх—÷дно призначати в—÷дпов—÷дну експертизу. якщо внасл—÷док п—÷дпалу чи д—÷й, спр€мованих на його вчиненн€, майно не було знищено чи пошкоджено з причин, що не залежали в—÷д вол—÷ винного, вчинене повинно розгл€датис€ залежно в—÷д спр€мованост—÷ умислу €к замах на знищенн€ або пошкодженн€ майна шл€хом п—÷дпалу10.

”мисним знищенн€м або пошкодженн€м державного чи колективного майна шл€хом п—÷дпалу (ч. 2 ст. 89   ) —‘ знищенн€ або пошкодженн€ такого майна вогнем, €кщо при цьому —÷снувала загроза життю та здоров'ю людей або запод—÷€нн€ значних матер—÷альних збитк—÷в. “ому умисне знищенн€ або пошкодженн€ майна вогнем, €ке не створювало загально—„ небезпеки (наприклад, спаленн€ реч—÷ у печ—÷), не може розгл€датись €к квал—÷ф—÷кований склад злочину —÷ т€гне в—÷дпов—÷дальн—÷сть за ч. 1 ст. 89   .

Ќеобх—÷дно звернути увагу на те, що за ч. 1 ст. 220-1    (в редакц—÷—„ «акону в—÷д 19 листопада 1997 р.) крим—÷нальна в—÷дпов—÷дальн—÷сть наста—‘ за порушенн€ встановлених законодавством вимог пожежно—„ безпеки, €кщо воно спричинило виникненн€ пожеж—÷, €кою запод—÷€но шкоду здоров'ю людей або майнову шкоду у великому розм—÷р—÷. ѕорушенн€ встановлених законодавством вимог пожежно—„ безпеки, що не мало насл—÷дк—÷в, передбачених ст. 220-1   , або будь-€ких сусп—÷льно небезпечних насл—÷дк—÷в, повинно т€гти в—÷дпов—÷дальн—÷сть за ст. 175  одексу ”кра—„ни про адм—÷н—÷стративн—÷ правопорушенн€.

«лочин, в—÷дпов—÷дальн—÷сть за €кий встановлено ст. 89   , може бути вчинено €к —÷з пр€мим, так —÷ з непр€мим умислом. «лочин, передбачений ст. 220-1   , характеризу—‘тьс€ необережною формою вини.

” тих випадках, коли внасл—÷док умисного знищенн€ або пошкодженн€ державного чи колективного майна шл€хом п—÷дпалу потерп—÷лому з необережност—÷ було запод—÷€но смерть або т€жк—÷ т—÷лесн—÷ ушкодженн€, вчинене необх—÷дно квал—÷ф—÷кувати т—÷льки за ч. 2 чи 3 ст. 89   . якщо ж винний передбачав —÷ бажав або св—÷домо допускав настанн€ цих насл—÷дк—÷в, його д—÷—„ мають квал—÷ф—÷куватис€ за сукупн—÷стю злочин—÷в, передбачених ч. 2 або 3 ст. 89 —÷, в—÷дпов—÷дно, статтею 93, 94 або 101   .

ѕон€тт€ "шкода здоров'ю людей" (ч. 1 ст. 220-1   ) охоплю—‘ запод—÷€нн€ одн—÷й особ—÷ середньо—„ т€жкост—÷ т—÷лесного ушкодженн€ або одн—÷й чи дек—÷льком - легкого т—÷лесного ушкодженн€, що спричинило короткочасний розлад здоров'€ або короткочасну втрату працездатност—÷. великими, сл—÷д враховувати не т—÷льки варт—÷сть, розм—÷р знищеного або пошкодженого майна в натуральному вигл€д—÷ (вага, обс€г, к—÷льк—÷сть предмет—÷в), але —÷ його значим—÷сть дл€ народного господарства. ѕон€тт€ "людськ—÷ жертви" (ч. 3 ст. 89 —÷ ч. 2 ст. 220-1   ) передбача—‘ загибель одн—÷—‘—„ або дек—÷лькох ос—÷б.

ѕитанн€ про те, що сл—÷д визнавати майновою шкодою у великому розм—÷р—÷ (ч. 1 ст. 220-1   ), особливо великою шкодою (ч. 3 ст. 89   ), майновою шкодою в особливо великому розм—÷р—÷ та —÷ншими т€жкими насл—÷дками (ч. 2 ст. 220-1   ), ма—‘ вир—÷шуватис€ судом у кожному конкретному випадку з урахуванн€м обставин справи. —уди повинн—÷ зазначати у вироку точний розм—÷р шкоди та мотиви, з €ких —„—„ визнано великою або особливо великою. «окрема, особливо велика шкода та майнова шкода в особливо великому розм—÷р—÷, запод—÷€на внасл—÷док знищенн€ або пошкодженн€ державного чи колективного майна, може пол€гати, наприклад, у виведенн—÷ з ладу повн—÷стю або на тривалий час виробничих п—÷дпри—‘мств (окремих цех—÷в, д—÷льниць) та —÷нших важливих споруд (гребель, систем водо- та енергопостачанн€, зв'€зку тощо), загибел—÷ велико—„ к—÷лькост—÷ худоби, спаленн—÷ або пошкодженн—÷ л—÷сових масив—÷в на значних площах, спричиненн—÷ —÷нших особливо великих матер—÷альних збитк—÷в. –∆ншими т€жкими насл—÷дками можуть визнаватис€ запод—÷€нн€ т€жких т—÷лесних ушкоджень одн—÷й або дек—÷льком особам, середньо—„ т€жкост—÷ т—÷лесних ушкоджень - двом —÷ б—÷льше особам, залишенн€ людей без житла або засоб—÷в до —÷снуванн€, тривал—÷ припиненн€ або дезорган—÷зац—÷€ роботи п—÷дпри—‘мства, установи, орган—÷зац—÷—„ тощо. ѕри вир—÷шенн—÷ питанн€ про те, чи —‘ великими або особливо великими матер—÷альн—÷ збитки в—÷д знищенн€ чи пошкодженн€ пожежею майна державних або колективних п—÷дпри—‘мств, установ, орган—÷зац—÷й, сл—÷д враховувати не т—÷льки варт—÷сть, розм—÷р знищеного чи пошкодженого майна в натуральному вигл€д—÷ (вага, обс€г, к—÷льк—÷сть предмет—÷в), а —÷ його значим—÷сть. ѕри визначенн—÷ розм—÷ру збитк—÷в, завданих пожежею громад€нам, належить виходити з вартост—÷ знищеного або пошкодженого майна, його к—÷лькост—÷ й значимост—÷ дл€ потерп—÷лого, а також —÷з майнового стану останнього, зокрема на€вност—÷ у нього утриманц—÷в, тощо. ” раз—÷ необх—÷дност—÷ дл€ визначенн€ розм—÷ру завданих пожежею збитк—÷в потр—÷бно призначати експертизу в—÷дпов—÷дно до вимог ст. 75  рим—÷нально-процесуального кодексу ”кра—„ни (дал—÷ -  ѕ ).

«г—÷дно з—÷ ст. 10    особи, €к—÷ дос€гли 14 рок—÷в, несуть в—÷дпов—÷дальн—÷сть за частинами 2 —÷ 3 ст. 89    лише у випадку, коли ц—÷ д—÷€нн€ спричинили т€жк—÷ насл—÷дки. ¬ —÷нших випадках в—÷дпов—÷дальн—÷сть за так—÷ д—÷€нн€ наста—‘ з 16 рок—÷в. ѕри цьому п—÷д т€жкими насл—÷дками сл—÷д розум—÷ти: загибель людей; запод—÷€нн€ т€жких т—÷лесних ушкоджень одн—÷й чи дек—÷льком особам; середньо—„ т€жкост—÷ т—÷лесних ушкоджень - двом чи б—÷льше особам; особливо велико—„ шкоди п—÷дпри—‘мствам, установам, орган—÷зац—÷€м незалежно в—÷д форми "асност—÷ або окремим громад€нам; тривалий прост—÷й п—÷дпри—‘мств, цех—÷в або —„х виробничих д—÷льниць; знищенн€ чи пошкодженн€ л—÷сових масив—÷в на значних площах; запод—÷€нн€ особливо—„ еколог—÷чно—„ шкоди - масового знищенн€ р—÷дк—÷сних дерев, тварин —÷ птах—÷в тощо. —уб'—‘ктом злочину, передбаченого ст. 220-1   , можуть бути €к посадов—÷ особи, так —÷ громад€ни, винн—÷ в порушенн—÷ встановлених законодавством вимог пожежно—„ безпеки.  оло ос—÷б, на €ких поклада—‘тьс€ —„—„ забезпеченн€, окреслено в «акон—÷ ”кра—„ни в—÷д 17 грудн€ 1993 р. "ѕро пожежну безпеку" та в ѕравилах пожежно—„ безпеки в ”кра—„н—÷, затверджених наказом ћ—÷н—÷стерства внутр—÷шн—÷х справ ”кра—„ни в—÷д 22 червн€ 1995 р. N 400. ¬ —÷нших випадках недбале й несумл—÷нне ставленн€ посадово—„ особи до виконанн€ сво—„х службових обов'€зк—÷в, що спричинило пожежу, €кою запод—÷€но —÷стотну шкоду чи т€жк—÷ насл—÷дки, може т€гти в—÷дпов—÷дальн—÷сть за ст. 167    (халатн—÷сть). ненню кожного з цих злочин—÷в, та у встановленому законом пор€дку вживати заходи до —„х усуненн€.

—л—÷д мати на уваз—÷, що умисне знищенн€ або пошкодженн€ шл€хом п—÷дпалу майна, належного самому винному, не м—÷стить складу злочину. ќднак €кщо внасл—÷док такого п—÷дпалу було запод—÷€но шкоду й державному чи колективному майну або майну окремих громад€н, д—÷—„ особи, €ка бажала або допускала настанн€ таких насл—÷дк—÷в, повинн—÷ квал—÷ф—÷куватись €к умисне знищенн€ або пошкодженн€ в—÷дпов—÷дного майна, вчинене шл€хом п—÷дпалу. ѕри необережному ставленн—÷ до можливих насл—÷дк—÷в особи, що вчинила п—÷дпал свого "асного майна, —„—„ д—÷—„ в раз—÷ загибел—÷ людей або настанн€ —÷нших т€жких насл—÷дк—÷в —÷ за в—÷дсутност—÷ ознак злочину проти громадсько—„ безпеки повинн—÷ квал—÷ф—÷куватис€ за ст. 90    €к необережне знищенн€ або пошкодженн€ державного чи колективного майна.

¬чиненн€ д—÷й, спр€мованих на знищенн€ або пошкодженн€ шл€хом п—÷дпалу державного чи колективного майна з метою ослабленн€ держави, за на€вност—÷ вс—÷х —÷нших передбачених ст. 60    умов п—÷дл€га—‘ квал—÷ф—÷кац—÷—„ €к диверс—÷€ —÷ додатково—„ квал—÷ф—÷кац—÷—„ за ч. 2 або 3 ст. 89    не потребу—‘.

”мисне знищенн€ або пошкодженн€ державного чи колективного майна шл€хом п—÷дпалу, вчиненого в процес—÷ вимагательства з метою примусити потерп—÷лого виконати пред'€влену вимогу про передачу цього майна чи права на нього, сл—÷д квал—÷ф—÷кувати за сукупн—÷стю злочин—÷в, передбачених ч. 2 або 3 ст. 86-2 —÷ ч. 2 або 3 ст. 89   .

” раз—÷ умисного знищенн€ чи пошкодженн€ шл€хом п—÷дпалу пам'€ток —÷стор—÷—„ та культури, вз€тих п—÷д охорону держави, або об'—‘кт—÷в природно-запов—÷дного фонду у вигл€д—÷ л—÷сового масиву вчинене п—÷дл€га—‘ квал—÷ф—÷кац—÷—„ за сукупн—÷стю злочин—÷в за ст. 207 —÷ ч. 2 або 3 ст. 89   .

—уди повинн—÷ розр—÷зн€ти злочин, передбачений ст. 220-1   , —÷ злочини проти громадсько—„ безпеки, €к—÷ передбачен—÷ статт€ми 218 - 220, 221, 221-1   . ѕорушенн€ вимог пожежно—„ безпеки при проведенн—÷ г—÷рничих роб—÷т охоплю—‘тьс€ ст. 218    —÷ додатково—„ квал—÷ф—÷кац—÷—„ за ст. 220-1    не потребу—‘, оск—÷льки перша з цих норм —‘ спец—÷альною щодо друго—„ - загально—„. –озмежуванн€ злочин—÷в, передбачених ст. 220-1 та ст. 219   , необх—÷дно проводити не за м—÷iем вчиненн€ д—÷€нн€, а за зм—÷стом порушених правил. ¬иход€чи з цього порушенн€ встановлених законодавством вимог пожежно—„ безпеки, хоча —÷ вчинене при виконанн—÷ буд—÷вельних роб—÷т, повн—÷стю охоплю—‘тьс€ ст. 220-1    за на€вност—÷ зазначених у н—÷й насл—÷дк—÷в. ѕри розмежуванн—÷ злочин—÷в, передбачених ст. 220-1 —÷ ст. 220   , суди мають керуватис€ роз'€сненн€ми ѕленуму ¬ерховного —уду ”кра—„ни, даними в п. 17-1 постанови в—÷д 10 жовтн€ 1982 р. N 6 "ѕро судову практику в справах, пов'€заних —÷з порушенн€ми вимог законодавства про охорону прац—÷" (в редакц—÷—„ постанови ѕленуму в—÷д 3 березн€ 2000 р. N 4). якщо причиною виникненн€ пожеж—÷, €ка спричинила т€жк—÷ насл—÷дки, стало порушенн€ правил збер—÷ганн€, використанн€, обл—÷ку, перевозки вибухових речовин, а також незаконний пров—÷з на пов—÷тр€ному судн—÷ вибухових або легкозаймистих речовин, вчинене повн—÷стю охоплю—‘тьс€ складами злочин—÷в, передбачених статт€ми 221, 221-1   , —÷ додатково—„ квал—÷ф—÷кац—÷—„ за ст. 220-1    не потребу—‘.

ѕри призначенн—÷ покаранн€ за порушенн€ встановлених законодавством вимог пожежно—„ безпеки особ—÷, €ка була в—÷дпов—÷дальною за —„х виконанн€, суд пор€д з —÷ншими обставинами ма—‘ брати до уваги характер допущеного порушенн€, а також ставленн€ винного до додержанн€ зазначених вимог до вчиненн€ ним злочину, зокрема враховувати те й —÷нше при обговоренн—÷ доц—÷льност—÷ застосуванн€ додаткового покаранн€ у вигл€д—÷ позбавленн€ права займати посади, пов'€зан—÷ з в—÷дпов—÷дальн—÷стю за додержанн€ даних вимог, або займатис€ д—÷€льн—÷стю, пов'€заною з виконанн€м останн—÷х.

” раз—÷ невиконанн€ органами д—÷знанн€ й попереднього сл—÷дства вимог процесуального законодавства про вжитт€ заход—÷в до забезпеченн€ в—÷дшкодуванн€ шкоди суди повинн—÷ вжити —„х сам—÷ або сво—‘часно зобов'€зати до цього в—÷дпов—÷дн—÷ органи. якщо цив—÷льний позов про в—÷дшкодуванн€ запод—÷€но—„ матер—÷ально—„ шкоди не було за€влено, суд на п—÷дстав—÷ ст. 29  ѕ  ма—‘ право вир—÷шити це питанн€ —÷з "асно—„ —÷н—÷ц—÷ативи. —удам необх—÷дно виходити з того, що в—÷дшкодуванню п—÷дл€гають варт—÷сть знищеного пожежею майна, витрати на в—÷дновленн€ або полагодженн€ майна, частково пошкодженого внасл—÷док пожеж—÷ або при —„—„ гас—÷нн—÷, а також —÷нш—÷ завдан—÷ нею збитки. ѕри цьому потр—÷бно враховувати, що в—÷дпов—÷дно до ст. 34 «акону "ѕро пожежну безпеку" гас—÷нн€ пожеж зд—÷йсню—‘тьс€ пожежною охороною безкоштовно. —уди також мають з'€совувати, чи не було майно застраховано, оск—÷льки в раз—÷ виплати страхового в—÷дшкодуванн€ розм—÷р суми, що п—÷дл€га—‘ ст€гненню, повинен бути в—÷дпов—÷дно зменшений. ÷ив—÷льний позов про в—÷дшкодуванн€ шкоди, запод—÷€но—„ смертю особи, €ка загинула в—÷д пожеж—÷, можуть пред'€вл€ти громад€ни, що мають право на таке в—÷дшкодуванн€ у зв'€зку з втратою годувальника (ст. 457 ÷ ), спадко—‘мц—÷ загиблого, €кщо пожежею знищено або пошкоджено його майно, а також особи, що зазнали витрат на похованн€.

ѕри розгл€д—÷ справ про знищенн€ або пошкодженн€ державного чи колективного майна шл€хом п—÷дпалу або внасл—÷док порушенн€ встановлених законодавством вимог пожежно—„ безпеки судам в—÷дпов—÷дно до статей 23, 23-2  ѕ  необх—÷дно ретельно з'€совувати причини вчиненн€ кожного —÷з зазначених злочин—÷в та умови, €к—÷ цьому спри€ли, —÷ в установленому законом пор€дку вживати заход—÷в до —„х усуненн€.


¬исновок


«авершуючи написанн€ дано—„ роботи, автор вважа—‘ за потр—÷бне вивести дек—÷лька важливих висновк—÷в виход€чи з структури та зм—÷сту роботи.

ќтже, необережна злочинн—÷сть - це частина б—÷льш широкого пон€тт€ - злочинност—÷, самост—÷йний елемент —„—„ структури.

Ќажаль, внасл—÷док нерозробленост—÷ проблеми необережност—÷ в ф—÷лософському —÷ соц—÷олог—÷чному планах правов—÷ науки позбавлен—÷ можливост—÷ позичати в них основн—÷ ознаки необережност—÷. —кор—÷ше навпаки, ф—÷лософам —÷ соц—÷ологам сл—÷д звернутись в цьому питанн—÷ до положень —÷ висновк—÷в правових наук, передус—÷м науки крим—÷нального —÷ цив—÷льного права.

як вже зазначалос€, автор не под—÷л€—‘ думку де€ких юрист—÷в щодо меншо—„ сусп—÷льно—„ небезпеки (щодо насл—÷дк—÷в) злочину вчиненого з необережност—÷, хоча згоден з думкою про меншу сусп—÷льну небезпечн—÷сть особи такого винного.  оло склад—÷в необережних злочин—÷в, визначених законом, значно вужче пор—÷вн€но з навмисними. –∆ при вчиненн—÷ злочину з необережност—÷ акцент переставл€—‘тьс€ на сусп—÷льно небезпечний насл—÷док —÷ в—÷дношенн€ винного саме до цього насл—÷дку.

–∆стотна особлив—÷сть необережност—÷ на в—÷дм—÷ну в—÷д умислу - специф—÷чний звтјў€зок субтјў—‘кта (його вол—÷) з спричиненим ним сусп—÷льно небезпечним насл—÷дком. ѕри умисл—÷ в—÷н пропорц—÷йний, при необережност—÷ характер наставших насл—÷дк—÷в в значн—÷й м—÷р—÷ випадковий дл€ характеру д—÷й субтјў—‘кта.

÷е загальн—÷ ознаки необережност—÷ €к форми вини. –«х розгл€д дозвол€—‘ сформулювати пропозиц—÷ю по удосконаленню законодавчого визначенн€ необережност—÷.

ќск—÷льки основною ознакою необережност—÷, що в—÷др—÷зн€—‘ —„—„ €к в—÷д умислу, так —÷ в—÷д невинного зд—÷йсненн€ сусп—÷льно небезпечного д—÷€нн€ (казусу), —‘ в—÷дсутн—÷сть усв—÷домленн€ сусп—÷льно небезпечного характеру, д—÷€нн€, що скою—‘тьс€ при на€вност—÷ обовтјў€зку —÷ можливост—÷ такого усв—÷домленн€, автор вважа—‘ за можливе ввести —„—„ в законодавчу формулу злочинно—„ необережност—÷.


—писок використано—„ л—÷тератури


  1.  онституц—÷€ ”кра—„ни, прийн€та на п'€т—÷й сес—÷—„ ¬ерховно—„ –ади ”кра—„ни 28 червн€ 1996 р. // ¬—÷домост—÷ ¬ерховно—„ –ади ”кра—„ни. тј‘ 1996. тј‘ є 30. тј‘ —т. 141.
  2.  рим—÷нальний кодекс ”кра—„нсько—„ –—– в—÷д 28 грудн€ 1960 року.
  3.  рим—÷нальний кодекс ”кра—„ни в—÷д 5 кв—÷тн€ 2001 року.
  4. «акон ”кра—„ни "ѕро "асн—÷стьтјЁ // ¬—÷домост—÷ ¬ерховно—„ –ади ”кра—„ни. - 1991. - є20. - —т. 249.
  5. ѕостанова ѕленуму ¬ерховного —уду ”кра—„ни в—÷д 2 липн€ 1976 р. є 4 "ѕро питанн€, що виникли в судов—÷й практиц—÷ в справах про знищенн€ та пошкодженн€ державного —÷ колективного майна шл€хом п—÷дпалу або внасл—÷док порушенн€ правил пожежно—„ везпекиї. - ѕостанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”кра—„ни.
  6. ѕостанова ѕ¬— є 12 в—÷д 27грудн€ 1985 р. "ѕро судову практику в справах про перевищенн€ "ади або посадових повноважень".
  7. ѕостанова ѕ¬— є 8 в—÷д 26 червн€ 1992 р. "ѕро застосуванн€ судами законодавства, що передбача—‘ в—÷дпов—÷дальн—÷сть, за пос€ганн€ на житт€, здоров'€, г—÷дн—÷сть та "асн—÷сть судд—÷в —÷ прац—÷вник—÷в правоохоронних орган—÷в".
  8. ѕостанова ѕ¬— є 2 в—÷д 26 березн€ 1993 р. "ѕро судову практику в справах про злочини, пов'€зан—÷ з порушенн€ми режиму в—÷дбуванн€ покаранн€ в м—÷i€х позбавленн€ вал—÷".


ћонограф—÷чна, наукова та —÷нша л—÷тература


  1. ƒагель ѕ.—. Ќеосторожность. ”головно-правовые и криминологические проблемы. - ћосква: ёридическа€ литература, 1977.
  2. ƒагель ѕ.—.,  отов ƒ.ѕ. —убъективна€ сторона преступлени€ и еЄ установление.- ¬оронеж, 1974.
  3. ƒудник Ќ.ј. ÷ена неосторожности. - ћосква: ёридическа€ литература, 1985.
  4.  оржанський ћ.….  рим—÷нальне право ”кра—„ни. „астина ќсоблива.  урс лекц—÷й. -  ., 1998.
  5.  оржанський ћ.…. Ќариси уголовного права. -  ., 1999.
  6.  оржанський ћ.…. Ќауковий коментар  рим—÷нального кодексу ”кра—„ни. -  ., јт—÷ка, јкадем—÷€, ≈льга-Ќ, 2001.
  7.  рим—÷нальне право —÷ законодавство ”кра—„ни. „астина ќсоблива.  урс лекц—÷й / «а ред. ћ. ….  оржанського. -  .: јт—÷ка, 2001.
  8.  рим—÷нальне право. ќсоблива частина. ѕ—÷дручник. (јлександров ё.¬., јнтипов ¬.–∆., ¬олодько ћ.¬. та —÷нш—÷). ¬—÷дпов.редактор Ўакун ¬.–∆. -  .: Ќј¬—” тј‘ ѕравов—÷ джерела, 1999.
  9. Ќауково-практичний коментар  рим—÷нального кодексу ”кра—„ни в—÷д 5 кв—÷тн€ 2001 року / «а ред. ћ.–∆. ћельника, ћ.–∆. ’авронюка. тј‘  .:  аннон, 2001.
  10. ѕионтковский ј.ј.  урс советского уголовного права. т.2. - ћосква: ёридическа€ литература, 1970.
  11. ѕрактика суд—÷в ”кра—„ни в крим—÷нальних справах. -  ., 1993.
  12. ѕрактика суд—÷в ”кра—„ни у крим—÷нальних справах. 1993-1995. -  ., 1996.
  13. —ветлов ј.я. ќтветственность за должностные преступлени€. -  иев: Ќаукова думка, 1978.
  14. „ернишова Ќ.¬., ¬олодько ћ.¬., ’аз—÷н ћ.ј.  рим—÷нальне право ”кра—„ни. -  и—„в: Ќаукова думка, 1995.
  15. Ўаргородский ћ.ƒ. Ќаучный прогрес и уголовное право.// "—оветское государство и право".- 1969.- є12.- —.89-90

1 „ернишова Ќ.¬., ¬олодько ћ.¬., ’аз—÷н ћ.ј.  рим—÷нальне право ”кра—„ни. -  и—„в: Ќаукова думка, 1995. - —.36.

2 2 „ернишова Ќ.¬., ¬олодько ћ.¬., ’аз—÷н ћ.ј.  рим—÷нальне право ”кра—„ни. -  и—„в: Ќаукова думка, 1995. - —. 75-76.

3 ƒив. Ќапр. ƒудник Ќ.ј. ÷ена неосторожности. - ћосква: ёридическа€ литература, 1985. - —. 3.

4 ƒагель ѕ.—. Ќеосторожность. ”головно-правовые и криминологические проблемы. - ћосква: ёридическа€ литература, 1977. - —. 8-9.

5 ƒагель ѕ.—.,  отов ƒ.ѕ. —убъективна€ сторона преступлени€ и еЄ установление.- ¬оронеж, 1974.-—.149-156.

6 ƒив. Ўаргородский ћ.ƒ. Ќаучный прогрес и уголовное право.// "—оветское государство и правотјЁ.- 1969.- є12.- —.89-90.

7 ѕионтковский ј.ј.  урс советского уголовного права. т.2. - ћосква: ёридическа€ литература, 1970.- —.333.

8 —ветлов ј.я. ќтветственность за должностные преступлени€. -  иев: Ќаукова думка, 1978. - —.73.

9  рим—÷нальне право —÷ законодавство ”кра—„ни. „астина ќсоблива.  урс лекц—÷й / «а ред. ћ. ….  оржанського. -  .: јт—÷ка, 2001.

10  рим—÷нальне право. ќсоблива частина. ѕ—÷дручник. (јлександров ё.¬., јнтипов ¬.–∆., ¬олодько ћ.¬. та —÷нш—÷). ¬—÷дпов.редактор Ўакун ¬.–∆. -  .: Ќј¬—” - ѕравов—÷ джерела, 1999.

—траницы: Ќазад 1 ¬перед